Кредитно-інвестиційний потенціал банків України

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Спеціальність 08.00.08 - Гроші, фінанси і кредит

УДК 336.77

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

КРЕДИТНО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ

БАНКІВ УКРАЇНИ

Воробйова Олена Іванівна

Донецьк 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України (м. Київ).

Науковий консультант: доктор економічних наук, професор Примостка Людмила Олександрівна, ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», завідувач кафедри менеджменту банківської діяльності.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Барановський Олександр Іванович, Університет банківської справи Національного банку України, проректор з науково-дослідної та інноваційної роботи (м. Київ);

доктор економічних наук, професор Кузнєцова Людмила Вікторівна, Одеський державний економічний університет, завідувач кафедри банківської справи(м. Одеса);

доктор економічних наук, професор Луців Богдан Любомирович, Тернопільський національний економічний університет, проректор з науково-педагогічної роботи (міжнародні зв'язки) (м. Тернопіль).

Захист відбудеться « 29 » червня 2011 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.051.07 у Донецькому національному університеті за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 198а, великий зал засідань

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького національного університету за адресою: 83001, м. Донецьк, вул. Університетська, 24.

Автореферат розісланий « 25» травня 2011 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Т.В. Белопольська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

банківський кредит ризик

Актуальність теми. У сучасному світі посилюється взаємозалежність економік різних країн, поширюються інтеграційні процеси на макро-, мезо- і мікрорівнях, що забезпечує прискорення переходу національних соціально-економічних систем до відкритого типу. Водночас економічні перетворення розширюють можливості концентрації фінансових ресурсів в економіці України, посилюють вплив фінансового ринку, зокрема банківського сектору, на структурно-економічні реформи, зумовлюють перехід національного господарства до інноваційно-інвестиційного типу розвитку. Досягнення макро- і мікроекономічної стабільності країни потребує значних обсягів банківських кредитів та інвестицій, що можливо забезпечити при достатньому рівні кредитно-інвестиційного потенціалу банків та банківської системи в цілому.

Протягом 2008-2010 рр. у вітчизняній банківській системі проявились негативні тенденції, а саме: питома вага банківського кредитування інвестицій в основний капітал зменшилась з 17,3 до 13,7%, а частка інвестиційних банківських кредитів у ВВП знизилась з 4,3 до 1,9%. Зменшилась і питома вага усіх банківських кредитів у ВВП з 71,0% до 66,9%. Такі зміни були пов'язані зі світовою фінансово-економічною кризою, яка суттєво вплинула на кредитно-інвестиційний потенціал банків України.

Саме рівень кредитно-інвестиційного потенціалу банків і банківської системи України в сучасних умовах не забезпечує підвищення ефективності банківського кредитування та інвестування, зростання обсягів кредитів та інвестицій, стимулювання стійкого розвитку національної економіки, підвищення її могутності серед інших економік світу.

Недостатній рівень кредитно-інвестиційного потенціалу банків характерний не лише для України, а й для інших країн світу, що змушує банківські інститути в різних країнах здійснювати заходи для його підвищення, щоб мати можливість забезпечити достатній рівень конкурентоспроможності в умовах глобалізації економіки. Масштабність реформування соціально-економічної системи України вимагає вкладання великих обсягів коштів, які можуть лише частково забезпечити українські банки за умови зростання їх кредитно-інвестиційного потенціалу. Таким чином, потреби країни у великих обсягах банківських кредитів й інвестицій є об'єктивною основою для проведення дослідження теоретико-методологічних і науково-практичних засад формування і використання кредитно-інвестиційного потенціалу банків.

Значний внесок у розв'язання різноманітних проблем кредитної та інвестиційної діяльності банків зробили українські вчені: М. Алексеєнко, О. Барановський, З. Васильченко, О. Васюренко, А. Вожжов, В. Геєць, А. Герасимович, С. Глущенко, І. Гуцал, Л. Гуцал, А. Даниленко, О. Дзюблюк, М. Диба, А. Єпіфанов, С. Козменко, В. Корнєєв, А. Криклій, Л. Кузнєцова, В. Лагутін, С. Лєонов, Б. Луців, І. Лютий, В. Міщенко, А. Мороз, Л. Примостка, С. Реверчук, М. Савлук, І. Сало, О. Чуб, Н. Шелудько, а також зарубіжні вчені: Ч. Вульфена, О. Лаврушин, Т. Берднікова, Л. Гитман, Х. Грюнинг, Г. Панова, П. Роуз, С. Фрост та ін.

Однак у працях вітчизняних і зарубіжних учених розкривались або кредитні, або інвестиційні проблеми банків. У вітчизняній науці недостатньо досліджень щодо формування і використання кредитно-інвестиційного потенціалу банків як єдиної системи, що впливає на фінансове забезпечення розвитку національної економіки і банківських інститутів. Бракує також наукових праць, присвячених комплексному дослідженню теоретико-методологічних засад кредитно-інвестиційної діяльності банків в посткризовий період. В економічній науці не сформовано визначення поняття «кредитно-інвестиційний потенціал банку», що не дає можливості побудувати методологічну базу для дослідження процесів його формування і використання. За таких обставин комплексне, всебічне дослідження кредитно-інвестиційного потенціалу банківських інститутів в Україні набуває значної актуальності, що й зумовило вибір теми дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри менеджменту банківської діяльності ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» за комплексною темою «Удосконалення механізму регулювання та управління банківською діяльністю в умовах глобалізації» (№ ДР 0107U001333), у межах якої обґрунтовано напрями та шляхи формування і використання кредитно-інвестиційного потенціалу банків України. Дане дослідження є також складовою теми: «Фінансове забезпечення розвитку економіки України та її регіонів» (№ ДР 0109U008937), яку виконує кафедра фінансів і кредиту Національної академії природоохоронного та курортного будівництва. Автором запропоновано підходи до оцінки кредитно-інвестиційного потенціалу банків в регіоні.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретико-методологічних засад та обґрунтування науково-практичних рекомендацій щодо формування і використання кредитно-інвестиційного потенціалу банківських інститутів в умовах сучасної економіки України. Поставлена мета зумовила вирішення таких основних завдань:

· розроблено теоретико-методологічні засади кредитно-інвестиційного потенціалу банків;

· обґрунтовано науково-методичні положення та математичну модель визначення величини кредитно-інвестиційного потенціалу банків України;

· розкрито регіональні особливості, що впливають на формування і використання кредитно-інвестиційного потенціалу банку;

· запропоновано модель впливу регіональних особливостей на кредитно-інвестиційний потенціал банку;

· виявлено особливості формування і використання кредитного потенціалу банків та визначено рівень концентрації банківських кредитів в соціально-економічній системі держави;

· запропоновано науковий підхід до управління кредитним ризиком банку в умовах світових інтеграційних процесів та глобалізації фінансових ринків, розкрито відмінності понять «кредитний ризик» і «ризик кредитування»;

· удосконалено методологічні засади банківського інвестування на фондовому ринку та здійснено оцінку сучасного рівня банківського інвестування в цінні папери;

· обґрунтовано підходи до вдосконалення управління інвестиційним ризиком банківських установ;

· розкрито методологічні засади регіональної кредитно-інвестиційної політики банків;

· обґрунтовано шляхи, напрями, заходи, дії, структурно-функціональні та економіко-математичних моделі для управління кредитно-інвестиційним потенціалом банків

· розроблено наукові підходи до визначення пріоритетності та раціональної структури банківських кредитів та інвестицій;

· обґрунтовано доцільність поєднання банків і підприємств в процесі створення фінансово-промислових груп в Україні.

Об'єктом дослідження є процеси становлення та розвитку кредитно-інвестиційної діяльності банків у соціально-економічній системі держави.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні та науково-практичні засади формування і використання кредитно-інвестиційного потенціалу банків в умовах розвитку ринкових відносин в Україні.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність принципів, методів і прийомів наукового дослідження, загальнонаукові та спеціальні методи, напрацювання світової і національної економічної науки. Отримані результати базуються на використанні наступних методів: діалектичного, історичного та логічного методів пізнання явищ і процесів, системного підходу, наукової абстракції, теоретичного узагальнення і систематизації - для обґрунтування економічної сутності і значення кредитно-інвестиційного потенціалу банків у соціально-економічній системі держави; системний підхід, комплексний аналіз, порівняння, статистичні методи та економіко-математичне моделювання - при дослідженні процесів формування і використання кредитно-інвестиційного потенціалу банків у соціально-економічній системі держави, обґрунтуванні напрямів, шляхів та заходів удосконалення кредитно-інвестиційної діяльності банківських інститутів.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативні акти з питань кредитно-інвестиційної діяльності банків в Україні, статистичні матеріали НБУ, АУБ, ДКЦПФР, Держкомстату України, комерційних банків, інформаційно-аналітичні видання, довідкова література, власні спостереження.

Наукова новизна отриманих результатів полягає у системному вирішенні важливої наукової і практичної проблеми розробки й обґрунтування теоретико-методологічних засад та науково-практичних рекомендацій щодо формування і використання кредитно-інвестиційного потенціалу банків в умовах розвитку соціально-економічної системи України та реалізації комплексу заходів для стабільного економічного зростання. Основні положення дисертації, які визначають її наукову новизну і виносяться на захист, полягають у наступному:

Вперше:

· розроблено теоретико-методологічні засади формування і використання кредитно-інвестиційного потенціалу банків в соціально-економічній системі держави, які базуються на розкритті основних ознак та формулюванні економічної сутності кредитно-інвестиційного потенціалу банків, виявленні складових його побудови та обґрунтуванні математичної моделі визначення його величини, що дає змогу науково вирішити проблему перспективної оцінки кредитно-інвестиційних можливостей банків в умовах нестабільної економіки;

· обґрунтовано наукові положення щодо виявлення впливу регіональних особливостей на формування і використання кредитно-інвестиційного потенціалу банків на основі їх детального аналізу, узагальнення, систематизації та ранжирування, розробки функціональної моделі, що дає змогу комплексно підійти до розуміння кількісного і якісного впливу виявлених особливостей та запровадити систему індикаторів своєчасного виявлення негативних проявів регіональних особливостей на кредитно-інвестиційну діяльність банків та встановити можливі наслідки для банківських інститутів дії тих чи інших особливостей;

· запропоновано науковий підхід до управління кредитним ризиком банку в умовах світових інтеграційних процесів та глобалізації фінансових ринків, за яким його виявлення здійснюється через побудову багаторівневої ієрархічно-структурної моделі, що дає змогу визначити умови і складові виникнення кредитного ризику і розробити функціональну модель управління кредитним ризиком на сучасному етапі економічного розвитку;

· запропоновано комплексну систему підвищення ефективності використання кредитно-інвестиційного потенціалу банків, яка полягає в послідовному обґрунтуванні шляхів, напрямів, заходів, дій, розробці структурно-функціональних та економіко-математичних моделей для управління кредитно-інвестиційним потенціалом, що дозволяє забезпечити умови для збільшення впливу банків на соціально-економічний розвиток країни за рахунок подальшого зростання обсягів кредитування та інвестування.

Удосконалено:

· теоретико-методологічні засади визначення та оцінки ризиків в процесі банківського кредитування, які базуються на обґрунтуванні відмінностей понять «кредитний ризик» і «ризик кредитування», що дає змогу визначити напрями концентрації ризику кредитування та запропонувати підхід і математичну модель оцінки ризику банківського кредитування в умовах нестабільної економіки;

· методологічні засади банківського інвестування на фондовому ринку, які розроблені з урахуванням взаємодії банків з економічними суб'єктами в процесі інвестування коштів в цінні папери, формуванні змісту інвестиційної політики банків, уточненні принципів, мети, завдань, етапів та розробки механізмів реалізації інвестиційної політики банку на фондовому ринку, що дозволяє визначити систему заходів, спрямованих на підвищення ролі банківського інвестування в соціально-економічній системі країни;

· наукові підходи до оцінки ризиків банківського інвестування на фондовому ринку, які передбачають виявлення та урахування пріоритетів окремих видів ризиків, застосування комплексу методів для оцінки ризику окремого цінного паперу та портфеля цінних паперів, обґрунтування заходів щодо зменшення таких ризиків, що дозволяє визначити систему напрямів і дій, спрямованих на підвищення ефективності диверсифікації вибору цінного паперу та портфеля цінних паперів в цілому, хеджування інвестиційних ризиків в процесі інвестування коштів на фондовому ринку.

Одержали подальший розвиток:

· наукові положення щодо обґрунтування і систематизації впливу становлення та розвитку банківської системи країни на можливість і результати здійснення кредитної діяльності комерційних банків, заснованих на розкритті особливостей та виявленні закономірностей, які притаманні банківському кредитуванню на різних етапах побудови української економіки, що дає змогу здійснити конкретизацію окремих положень щодо впливу банків на розвиток соціально-економічної системи держави при кредитуванні;

· теоретико-методологічні та науково-практичні підходи до оцінки рівня концентрації кредитних вкладень в соціально-економічну систему держави, впливу банківського кредитування на різні сектори економіки, зокрема сектор нефінансових корпорацій і домогосподарств, визначення за допомогою економіко-математичного моделювання впливу окремих чинників на зростання обсягів кредитування підприємств реального сектору, що дозволяє оптимізувати вкладання кредитних ресурсів в розвиток національної економіки;

· науково-практичні підходи до оцінки впливу фінансових інвестицій на розвиток банків і фондового ринку, які полягають в застосуванні комплексу методів та прийомів, що дає змогу встановити відповідні тенденції і закономірності, які притаманні банківській інвестиційній діяльності на сучасному етапі, а також обґрунтувати доцільність збільшення банківського інвестування на фондовому ринку як одного із напрямів посилення ролі банків у фінансовому забезпеченні реального сектору економіки;

· обґрунтування наукових засад регіональної кредитно-інвестиційної політики банків та визначення особливостей в кредитній діяльності окремих регіонів країни, що дає змогу оцінити перспективи розвитку банківського кредитування в регіонах і розрахувати прогнози щодо надання кредитів нефінансовим корпораціям і домогосподарствам за регіонами з урахуванням обсягів регіонального валового продукту та можливого прискорення розвитку регіонів України.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що наукові розробки та пропозиції дисертаційної роботи доведені до рівня теоретико-методологічних узагальнень, наукових положень, методичних і практичних рекомендацій щодо формування і використання кредитно-інвестиційного потенціалу банків в економіці України.

Основні положення щодо концентрації кредитно-інвестиційних ресурсів банків на головних напрямах регіонального розвитку, підходи до встановлення пропорцій розподілу кредитних ресурсів для суб'єктів підприємництва і домогосподарств, механізми реалізації кредитного потенціалу в процесі фінансового забезпечення економічного розвитку регіону, механізми реалізації інвестиційного потенціалу банків за рахунок використання цінних паперів, підходи до оптимального розподілу кредитно-інвестиційних ресурсів банку в процесі кредитно-інвестиційною діяльністю - використані Міністерством економіки АР Крим (Довідка №020-2/1007 від 19.11.2010 р.).

Обґрунтування комплексу заходів щодо формування і використання кредитно-інвестиційного потенціалу банків, наукові підходи до оптимізації кредитно-інвестиційного портфеля банків, пропозиції щодо концентрації кредитних вкладень, підходи до вдосконалення управління кредитним та інвестиційним ризиками, пропозиції щодо підвищення ефективності кредитно-інвестиційної діяльності банків - використанні в діяльності Сімферопольській філії ПАТ АБ «Укргазбанку» (Довідка № 136/216-17-20 від 20.01.2011), ПАТ «Чорноморського банку Розвитку та реконструкції» (Довідка №183 від 25.01.2011), Сімферопольського управління КрРД АТ «УкрСиббанку» (Довідка №136/1-01/39 від 27.01.2011 р.)

Результати оцінки та прогнозування обсягів кредитної діяльності банків при фінансуванні підприємств АР Крим - використанні в діяльності ПАТ «Ордена Леніна Птахофабрика «Южная» (Довідка №16 від 28.01.2011).

Наукові положення роботи використані у навчальному процесі ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» при викладанні дисципліни «Фінансовий менеджмент у банку» (Довідка від 10.02.2011 р.), Національній академії природоохоронного та курортного будівництва при викладанні дисциплін «Банківські операції», «Фінансовий ринок», «Ринок фінансових послуг», «Інвестування» (Довідка № 01/17 від 17.01.2011 р.), Університету «Проф. д-р Асен Златов» - Бургас, Болгарія (Акт №168-42/120 від 04.09.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною роботою, в якій викладено авторський підхід до формування і використання кредитно-інвестиційного потенціалу банків України. Наукові положення, висновки та пропозиції, що містяться в роботі і виносяться на захист, розроблені і обґрунтовані особисто здобувачем, про що свідчить список наукових праць.

Апробація результатів дисертації. Отримані наукові положення і результати дослідження представлені, обговорені та схвалені на 14 науково-практичних міжнародних, всеукраїнських та регіональних конференціях, серед яких: Міжнародна науково-практична конференція «Фінансово-кредитний механізм активізації інвестиційного процесу» (Київ, 2010 р.); Міжнародна наукова конференція «Освіта, наука, економіка і технологія» (Бургас, Болгарія, 2010 р.); Міжнародна науково-практична конференція «Структурні реформи і трансформації в промисловості: перспективи і пріоритети» (Донецьк, 2010 р.); XVII Міжнародна науково-практична конференція «Інформаційні технології: наука, техніка, технологія, освіта, здоров'я» (Харків, 2009 р.); Всеукраїнська міжвузівська науково-практична конференція «Інвестиційна підтримка інноваційної діяльності» (Сімферополь, 2005 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція «Фінанси, грошовий обіг і кредит в підвищенні добробуту населення України» (Сімферополь, 2007 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція «Фінанси, грошовий обіг і кредит в підвищенні добробуту населення України» (Сімферополь, 2008 р.); Наукова конференція «Фінансово-облікові проблеми сучасної економіки» (Сімферополь, 2010 р.).

Публікації. Результати дослідження опубліковані в 50 наукових працях, серед яких 3 особисті монографії, 3 навчальних посібника, 28 статей у спеціалізованих фахових виданнях, 11 матеріалів доповідей на наукових конференціях, 5 статей в інших виданнях. Загальний обсяг публікацій - 114,8 д.а., особисто авторові належать 83,3 д.а.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел. Основний зміст дисертації викладено на 375 сторінках друкованого тексту, містить 38 рисунків, 65 таблиць. Додатки представлені на 33 сторінках, список використаних джерел містить 401 найменувань та викладений на 37 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми та її важливість для науки і практики, визначено її зв'язок із науковими програмами. Сформульовано мету і основні завдання, визначено об'єкт, предмет, методологію дослідження, наведено наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, подано дані щодо апробації роботи.

У першому розділі «Теоретичні засади кредитно-інвестиційного потенціалу банків України» обґрунтовано економічну сутність і значення кредитно-інвестиційного потенціалу банків, визначено складові його формування, досліджено вплив регіональних особливостей на кредитно-інвестиційний потенціал банків України.

У дисертації визначено, що економіка України відчуває потребу в кредитах та інвестиціях, у т.ч. з боку вітчизняних банків. Однак українські банки самі не відповідають за більшістю параметрів потребам економіки, соціально-економічним змінам у суспільстві. В умовах поступового виходу України з фінансово-економічної кризи необхідна більш ефективна і цілеспрямована кредитно-інвестиційна діяльність банків. Проте така діяльність стримується чинниками, які пов'язані з формуванням і використанням кредитно-інвестиційного потенціалу банківських інститутів.

На основі проведеного дослідження економічної сутності і значення кредитно-інвестиційного потенціалу банків з'ясовано, що в економічній літературі на сьогодні не існує чіткого визначення цього поняття, не сформульовано наукових підходів до розрахунку його величини. Найчастіше автори наукових досліджень розглядають сутність кредитної, інвестиційної або кредитно-інвестиційної діяльності. Лише в окремих працях можливо знайти наукове тлумачення кредитного чи інвестиційного потенціалів банків. Застосування діалектичного методу пізнання, заснованого на принципах історизму, логічного аналізу, системно-структурного підходу та теоретичного узагальнення економічних явищ, обґрунтовано, що формування і використання кредитно-інвестиційного потенціалу банків є об'єктивною передумовою розвитку соціально-економічної системи держави, суб'єктів підприємництва реального і фінансового секторів, домогосподарств, банківської системи. На основі теоретичного аналізу сформульовані та систематизовані основні ознаки, якими характеризується кредитно-інвестиційний потенціал банків, що дало можливість визначити його економічну сутність. Кредитно-інвестиційний потенціал банку - це комплексна характеристика рівня кредитно-інвестиційних можливостей банку здійснювати рух грошових (фінансових) потоків в процесі кредитування й інвестування суб'єктів соціально-економічної системи, забезпечуючи інтереси власників, кредиторів і держави за рахунок нарощування власного капіталу, оптимальної ресурсної бази, кадрового, інформаційного та технічного забезпечення, інноваційних технологій при взаємозв'язку з іншими видами потенціалів банку.

Застосування діалектичного методу і системно-структурного підходу дало можливість визначити складові формування кредитно-інвестиційного потенціалу банків, а саме: фінансовий потенціал (власний капітал і зобов'язання банку); кадровий потенціал; технічний потенціал; інформаційний потенціал; розрахунково-платіжний потенціал; інноваційний потенціал; організаційно-управлінський потенціал. В сукупності виявлені складові формування кредитно-інвестиційного потенціалу банку дали змогу запропонувати математичну модель розрахунку його загальної величини:

де ВКРІНП_Б - загальна величина кредитно-інвестиційного потенціалу банку, млн. грн.; В_{КР-ІН.П.(ВК)} - величина кредитно-інвестиційного потенціалу, що формується за рахунок власного капіталу банку, млн. грн.; В_{КР-ІН.П.(З)} - величина кредитно-інвестиційного потенціалу, що формується за рахунок зобов'язань банку, млн. грн.; КВ_КП - коефіцієнт впливу кадрового потенціалу банку на кредитно-інвестиційний потенціал; КВ_{Т.І.РП.П} - коефіцієнт впливу технічного, інформаційного, розрахунково-платіжного потенціалів банку на кредитно-інвестиційний потенціал; КВ_ІНН.П - коефіцієнт впливу інноваційного потенціалу банку на кредитно-інвестиційний потенціал; КВ_ОУ.П - коефіцієнт впливу організаційно-управлінського потенціалу банку на кредитно-інвестиційний потенціал.

Розкриття сутності кредитно-інвестиційного потенціалу банків дало можливість обґрунтувати основні принципи його формування і використання, а саме: спадкоємності; стратегічної орієнтації; планомірності; цільової спрямованості; диверсифікації. Наведені принципи дозволяють розширити методологічну базу формування і використання кредитно-інвестиційного потенціалу та дають можливість своєчасно втручатись власникам, керівництву банку та його персоналу в процеси кредитно-інвестиційної діяльності.

Кредитно-інвестиційний потенціал банків залежить не лише від економічних ресурсів самого банку, а й від регіональних особливостей, пов'язаних з розташуванням регіональних дирекцій, філій, відділень; рівня розвитку економіки регіону; наявності великих, середніх чи малих підприємств промисловості, будівельного комплексу, аграрної сфери; добробуту населення, його зацікавленості в кредитно-інвестиційної діяльності банків тощо. Кожен регіон має свої, лише йому притаманні особливості, які впливають на формування і використання кредитно-інвестиційного потенціалу банку. Дослідження дали можливість виявити такі групи особливостей, а саме: природно-географічні, соціальні, демографічні, політичні, правові, організаційно-управлінські, фінансово-економічні. Доведено, що в сукупності виявлені особливості регіонів суттєво позначаються на кредитно-інвестиційному потенціалі банків, але для одних банків ці особливості мають незначний вплив, для других - потребують своєчасного урахування в процесі кредитно-інвестиційної діяльності, для третіх - вони стають суттєвою перешкодою для нормальної діяльності. Проведене ранжирування груп регіональних особливостей за рівнем впливу на кредитно-інвестиційний потенціал банків дало можливість встановити таку послідовність: фінансово-економічні, організаційно-управлінські, політичні, соціальні, демографічні, правові, природно-географічні особливості. З метою більш чіткого урахування груп регіональних особливостей щодо формування і використання кредитно-інвестиційного потенціалу банків запропоновано відповідні індикатори, що дають можливість оцінити негативний вплив таких особливостей.

Для урахування впливу регіональних особливостей на формування і використання кредитно-інвестиційного потенціалу була запропонована функціональна модель, яка дає можливість комплексно охарактеризувати вплив виявлених особливостей в регіоні та встановити можливі наслідки для банківської діяльності.

У другому розділі «Формування та використання кредитного потенціалу банків України» розкрито особливості становлення та розвитку кредитування в Україні, визначено рівень концентрації кредитних вкладень в соціально-економічній системі держави, обґрунтовано підходи до управління ризиками банківського кредитування в економіці країни.

У дисертації визначено, що кредитно-інвестиційний потенціал банків включає дві частини, а саме: кредитний потенціал, пов'язаний з банківським кредитуванням, та інвестиційний потенціал, пов'язаний з банківськими інвестиціями у цінні папери. Виходячи з сутності кредитування й інвестування, ці види потенціалів необхідно досліджувати окремо, щоб запропонувати комплексний підхід до перспектив розвитку кредитно-інвестиційної діяльності.

Критичний аналіз наукових публікацій свідчить про існування різних поглядів на становлення та розвиток кредитування в Україні. З'ясовано, що можливо виділити два періоди кредитування в Україні: перший період 1992-2000 рр. - становлення банківського кредитування; другий період з 2001 р. по теперішній час - розвиток банківського кредитування. На основі дослідження було виявлено вплив особливостей розвитку банківської системи на можливість банків здійснювати кредитну діяльність в Україні. Розкрито тенденції щодо зростання банківського кредитування в першому і другому періодах. Доведено, що в період становлення банківського кредитування кредитна політика українських банків виходила із наявного кредитного потенціалу та враховувала економічну ситуацію в країні. Перевага віддавалась короткостроковим кредитам спочатку в національній, а потім в іноземній валюті, що реально відповідало умовам господарювання. В період розвитку банківської системи (з 2001 р.) суттєво зростають обсяги кредитів, наданих банками, що обумовлено підвищенням рівня кредитного потенціалу. Так, у 2001 р. обсяги кредитів, наданих банками в економіку, становили 28373 млн. грн., а у 2010 році 732823 млн. грн. Зростання обсягів банківського кредитування супроводжувалось змінами у співвідношенні банківських кредитів до ВВП. Якщо у 2001 році це співвідношення становило 0,139, то у 2010 році - 0,669. Однак, незважаючи на постійне зростання співвідношення банківських кредитів до ВВП, внутрішній попит на банківські кредити зростає, що свідчить про недостатній рівень кредитного потенціалу українських банків.

Банківське кредитування здійснюється за резидентами, секторами економіки, строками кредитування, видами валюти, видами економічної діяльності. Дослідження кредитування в економіці України дало змогу встановити, що найбільші обсяги кредитів, наданих резидентам, припадають на нефінансові корпорації і домогосподарства (табл. 1).

У 2004 р. частка кредитів, наданих нефінансовим корпораціям і домогосподарствам, складала 80,8 і 18,2% або в сукупності 99,0%. У 2010 р. відповідно 68,4 і 28,6% або в сукупності 97,0%. Зростання рівня концентрації кредитних вкладень в секторі домогосподарств свідчить про принципово нові тенденції щодо банківського кредитування, які почали формуватися в соціально-економічній системі України з 2005 року.

З'ясовано, що за 2004-2010 рр. поступово зменшуються короткострокові та зростають середньо- і довгострокові кредити. Максимальний обсяг довгострокових кредитів був досягнутий у 2008 році - 233408 млн. грн. У 2009-2010 рр. обсяги довгострокових кредитів поступово зменшувались до 214446 млн. грн. У період з 2004 по 2007 рік переважали кредити у національній валюті. З 2008 по 2009 роки перевага була за кредитами в іноземній валюті, а з 2010 року знову перевага за кредитами в національній валюті.

Обґрунтовано, що для забезпечення ефективного розвитку економіки необхідно змінити співвідношення між обсягами кредитів, наданих суб'єктам підприємництва і домогосподарствам. Встановлено, що більш-менш раціональне співвідношення між обсягами кредитів, наданими нефінансовим корпораціям і домогосподарствам, повинно складати 1,3-1,5 : 1, тобто на кожну гривню кредитів, наданих домогосподарствам, необхідно видати 1,3-1,5 грн. кредитів суб'єктам підприємництва. За таких умов товарів буде виготовлено достатньо для внутрішнього споживання, а підприємства зможуть використовувати кредити для розвитку своєї інвестиційної діяльності.

Таблиця 1. Банківські кредити, надані резидентам у розрізі секторів економіки (млн. грн.)

Виявлено, що найбільше кредитів за видами економічної діяльності у 2010 році було надано підприємствам: торгівлі - 34,82%, переробної промисловості - 24,26%, а також підприємствам, що здійснюють операції з нерухомістю і орендою, - 15,47%. Дуже мало кредитів від банків одержують будівельні і сільськогосподарські підприємства (відповідно - 8,61 і 5,3%). Це свідчить про нераціональну структуру кредитних вкладень в економці, не сприяє її розвитку.

Дослідження залежності між сумою кредитів, наданих підприємствам за видами економічної діяльності, і створеною ними валовою доданою вартістю, свідчить, що найбільшу залежність від кредитів мають будівельні підприємства, підприємства торгівлі і обслуговування, підприємства переробної промисловості. Вважаємо, що для подальшого розвитку національної економіки необхідно збільшувати інвестиційне кредитування підприємств переробної промисловості та будівництва, а також сільського господарства.

Встановлено, що концентрація кредитних вкладень в реальний сектор економіки позитивно впливає на розвиток самих банків (табл. 2).

За допомогою побудови багатофакторної регресійної моделі на матеріалах 40 банків, що входили до сукупності, за якою здійснено групування, було доведено, що зростання кредитування підприємств реального сектора залежить від обсягу власного капіталу банку, обсягу залучених депозитів, фінансових результатів. Розрахована багатофакторна модель має наступний вигляд:

де - прогнозна сума кредитів, наданих підприємствам, млн. грн.; Х₁ - обсяг власного капіталу банку, млн. грн.; Х₂ - обсяг депозитів банку; Х₃ - фінансові результати банку.

Коефіцієнт множинної кореляції R = 0,894383 і детермінації R² = 0,799921, достатнє значення F-критерію = 47,97633 свідчить про високу статистичну достовірність розробленої багатофакторної моделі.

Використання розробленої багатофакторної регресійної моделі дає можливість прогнозувати перспективну суму кредитів для суб'єктів підприємництва.

Таблиця 2. Групування банків за питомою вагою кредитів, наданих юридичним особам у 2007-2010 роках

У роботі здійснено дослідження ризиків банківського кредитування економіки України. Критичний аналіз наукової літератури щодо ризиків банківського кредитування дав змогу встановити, що найчастіше автори розглядають кредитний ризик як такий, що виникає між кредитором і позичальником. Проте світова криза довела, що в сучасній глобальній економіці необхідно враховувати вплив різних рівнів економіки на виникнення кредитного ризику. У зв'язку з цим був запропонований багаторівневий підхід до змісту й складових кредитного ризику, що дало можливість виявити 6 рівнів його виникнення і прояву, а саме: перший - світова економіка; другий - економіка окремого континенту з високою інтеграцією; третій - національна економіка; четвертий - банківська система країни; п'ятий - банківська система на рівні окремого регіону; шостий - окремий банк. Виходячи із багаторівневого підходу виникнення кредитного ризику була запропонована функціональна модель управління кредитним ризиком, яка дозволяє своєчасно визначити загрози і здійснювати необхідні заходи щодо зменшення кредитного ризику.

На основі узагальнення наукової літератури було встановлено, що доцільно розрізняти „кредитний ризик” і „ризик кредитування”. Запропоновано визначення ризику кредитування як такого, що пов'язаний з діяльністю значної кількості кредиторів і позичальників, тобто банків, суб'єктів підприємництва, домогосподарств, у зв'язку з недооцінкою загальних і специфічних обставин за якими може виникнути проблема у позичальників при виконанні вже підписаних кредитних угод через необ'єктивну оцінку як потреб в кредитах для господарської діяльності чи споживання, так і у фінансових можливостях виконувати підписані кредитні угоди протягом всього періоду їх дії.

У дисертації були визначені напрями концентрації ризику кредитування. Встановлено, що концентрація ризику кредитування в економіці України залежить від можливості держави втручатись в діяльність як кредиторів, так і позичальників. Збільшення концентрації ризиків кредитування в економіці дає підстави уряду та НБУ для прийняття різноманітних рішень, що пов'язані як з використанням коштів державного бюджету на відшкодування можливих негативних наслідків, так і внесення змін у законодавчі та нормативні акти з метою недопущення значних збитків банків, фізичних і юридичних осіб.

Для оцінки ризику кредитування була запропонована наступна модель:

,

де Z_р.р.к. - рівень ризику кредитування, %; К_i - кількісні критерії оцінки ризику кредитування (частки одиниці); t - число встановлених кількісних критеріїв оцінки ризику кредитування; i - порядковий номер критерію оцінки ризику кредитування; Я_J - якісні критерії оцінки ризику кредитування (частки одиниці); k - число встановлених якісних критеріїв оцінки ризику кредитування; j - порядковий номер критерію оцінки ризику кредитування; f_s - коефіцієнти, що корегують рівень ризику кредитування в залежності від умов кредитування; s - порядковий номер коефіцієнта, що корегує рівень ризику; m - число коефіцієнтів, які використовуються для корегування.

За наведеною моделлю ризик кредитування у 2009-2010 рр. можна оцінити в 69,03%. Це досить великий ризик кредитування, що помітно позначається на обсягах і масштабах кредитування за сучасних умов.

У третьому розділі «Інвестиційний потенціал банків України» досліджено сутність і зміст банківських інвестицій на фондовому ринку, розкрито вплив банківських інвестицій на стан банків та фондового ринку України, обґрунтовано підходи до оцінки інвестиційних ризиків та сформульовано концептуальні положення щодо системи їх керування.

У дисертації визначено, що кредитно-інвестиційний потенціал банків може бути реалізований в процесі інвестування на фондовому ринку. Встановлено, що участь банків в інвестиціях у цінні папери має як позитивні, так і негативні прояви, що необхідно враховувати в інвестиційній діяльності. Аналіз інвестування коштів у цінні папери на фондовому ринку дозволив розробити функціональну модель взаємозв'язку банківських установ з економікою країни, яка дає уявлення про можливі позитивні зміни при інвестуванні коштів у фінансові інструменти і на цій основі забезпечити більш стабільне зростання показників економічного розвитку.

З'ясовано, що інвестиції в цінні папери можуть позитивно впливати на економічний розвиток країни за рахунок перерозподілу фінансових ресурсів і забезпечення більш ефективного їх переміщення між територіями, видами економічної діяльності, окремими підприємствами. Зростання банківських інвестицій також повинно позитивно відбиватися на банківській діяльності. Однак проведені розрахунки дали можливість виявити тенденцію до скорочення частки інвестицій в цінні папери у складі кредитно-інвестиційного портфеля банку, що вказує на об'єктивні обставини, які змушують банки приймати такі рішення. До таких об'єктивних обставин можна віднести: а) вимоги НБУ щодо банківського інвестування на відкритому фінансовому ринку; б) проблеми з банківською ліквідністю; в) низький рівень інвестиційного потенціалу банків; г) великі інвестиційні ризики; д) відсутність надійних і високодохідних цінних паперів на вітчизняному фондовому ринку; е) низький рівень розвитку вітчизняного фондового ринку; ж) неможливість вийти на світовий фінансовий ринок через низький інвестиційний рейтинг та чинні обмеження щодо інвестування.

В абсолютному вимірі з 2001 р. по 2010 р. обсяг інвестицій в цінні папери збільшився в 60 разів з 1058,42 млн. грн. до 63697,31 млн. грн. Найбільший обсяг інвестицій спостерігався у 2010 р. і складав 63697,31 млн. грн.

В процесі інвестування коштів банки формують інвестиційний портфель, до якого входять від 5 до 20 пакетів цінних паперів, якими банк намагається управляти. Встановлено, що для управління портфелем цінних паперів банк формує власну інвестиційну політику, яка складається з таких компонентів: принципи формування інвестиційної політики; цілі та завдання інвестиційної політики; етапи розробки інвестиційної політики. Усі зазначені компоненти об'єднуються в механізмі реалізації інвестиційної політики (рис. 1).

Розробка такого механізму дає можливість банкам на науковій основі управляти інвестиційною діяльністю, підвищувати її ефективність.

Встановлено, що обсяги інвестицій в цінні папери не відповідають потребам як самих банків, так і економіці країни. Проведені дослідження за період 2004-2010 рр. на основі статистичних групувань банків переконливо довели, що зі зростанням частки інвестицій у складі кредитно-інвестиційного портфеля не відбувається одностайного збільшення економічних показників банків. Тільки у 2009-2010 рр. банки з часткою інвестицій в цінні папери понад 15%, мали кращі економічні показники в порівнянні з банками інших груп.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Механізм реалізації інвестиційної політики банку

За допомогою багатофакторної регресійної моделі на основі даних 30 банків, що входили до сукупності, за якою здійснювались групування, було доведено, що зростання інвестицій в цінні папери обумовлено наступними чинниками: обсягом кредитно-інвестиційного портфеля банку, обсягом власного капіталу банку, обсягом депозитів, залучених банком. Розрахована багатофакторна регресійна модель має наступний вигляд:

де - прогнозна сума інвестицій в цінні папери, млн. грн.; Х₁ - обсяг кредитно-інвестиційного портфеля банку, млн. грн.; Х₂ - обсяг власного капіталу банку; Х₃ - обсяг депозитів банку.

Коефіцієнт множинної кореляції R = 0,793219 і детермінації R² = 0,629196, достатнє значення F-критерію = 14,70596 свідчить про високу статистичну достовірність розробленої багатофакторної моделі.

Розрахунки за цією моделлю дали можливість встановити, що банки реально можуть інвестувати значно більше коштів, аніж за сучасних умов.

Систематизація наукових поглядів щодо інвестиційних ризиків дала змогу з'ясувати, що такі ризики розглядаються як для окремого цінного паперу, так і для портфеля цінних паперів. Аналіз існуючих основних методів оцінки інвестиційного ризику, а саме: метода ймовірного розподілу; метода оцінки за коефіцієнтом в; експертного методу, дозволив запропонувати науковий підхід, який базується на ранжируванні окремих ризиків, що складають інвестиційний ризик, у т.ч. ризик ліквідності, процентний ризик, кредитний ризик, операційний ризик, випадковий ризик з поєднанням метода ймовірного розподілу. Ранжирування окремих ризиків здійснюється за ступенем пріоритетності, і визначаються вагові коефіцієнти у відповідності до цих ризиків. На основі визначення вагових коефіцієнтів окремих ризиків за їх пріоритетністю, а також з урахуванням показників, що розраховуються за методом ймовірного розподілу, пропонуємо розраховувати ризик інвестування в цінні папери за формулою :

,

де _заг - показник загального рівня інвестиційного ризику, розрахованого за визначенням вагових коефіцієнтів (частка одиниці); V_р - коефіцієнт варіації; - ваговий коефіцієнт і-го ризику з рангом (m); k_i - ваговий коефіцієнт і-го ризику, визначений від максимального до мінімального значення; n - кількість видів ризиків у складі інвестиційного ризику; і - порядковий номер складових інвестиційного ризику.

Запропонований підхід до оцінки інвестиційного ризику при вкладанні коштів у цінні папери дає більш точне значення, ніж за попередніми методами.

Для оцінки ризику інвестиційного портфеля банку пропонується формула:

,

де РРІП_Б - рівень ризику інвестиційного портфеля банку (частка одиниці); - показник загального систематичного ризику окремого цінного паперу; у_і - частка окремих цінних паперів у складі інвестиційного портфеля; РНР_ІП - рівень несистематичного ризику інвестиційного портфеля.

У четвертому розділі «Регіональні складові кредитно-інвестиційного потенціалу банків України» розроблено концептуальні засади регіональної кредитно-інвестиційної політики банків, здійснена оцінка кредитно-інвестиційного потенціалу банків у регіоні, обґрунтовано перспективні прогнози кредитно-інвестиційної діяльності банків на рівні регіонів України.

На основі аналізу існуючих поглядів науковців на регіональну кредитно-інвестиційну діяльність банку, було доведено, що регіональна кредитно-інвестиційна політика є важливою умовою підвищення ефективності кредитно-інвестиційного потенціалу банку. Обґрунтовано основні концептуальні положення регіональної кредитно-інвестиційної політики банку та сформульовано її визначення. Регіональна кредитно-інвестиційна політика - це послідовна сукупність розроблених та обґрунтованих стратегічних і тактичних дій керівництва головного банку, керівництва на рівні окремого регіону з надання банківських ресурсів у позику на принципах кредитування або вкладання їх у цінні папери з урахуванням об'єктивно-суб'єктивної оцінки зовнішнього і внутрішнього середовища банку в регіоні, рівнів взаємодії між суб'єктами, складовими та чинниками впливу з метою забезпечити формування доходів і прибутків, підвищення ефективності кредитно-інвестиційної діяльності, гнучкості, розширення масштабів економічної діяльності банку в регіоні. Сформульована сутність регіональної кредитно-інвестиційної політики банків дала можливість визначити: а) взаємозв'язки і взаємодії різних суб'єктів на рівні регіону при формуванні та проведенні такої політики; б) рівні впливу економічних суб'єктів на регіональну кредитно-інвестиційну політику; в) чинники, що впливають на формування регіональної політики банку (рис. 2). Це дало можливість виявити й обґрунтувати принципи регіональної кредитно-інвестиційної політики, а саме: стратегічної орієнтації; планомірності; урахування регіональних особливостей; диверсифікації; конкурентних переваг; забезпечення високого рівня іміджу; впровадження інновацій.

Запропоновано підхід до оцінки величини кредитно-інвестиційного потенціалу регіональної банківської мережі, який базується на загальному науковому підході, розробленому в першому розділі роботи, з урахуванням регіональної специфіки. Це дало можливість визначити величину кредитно-інвестиційного потенціалу для регіональних банківських мереж ВТБ Банка і Альфа-Банка, а також порівняти їх між собою. Встановлено, що кредитно-інвестиційний потенціал регіональної мережі ВТБ Банка перевищує потенціал Альфа-Банка на 53,7 млн. грн.

Аналіз банківського кредитування в регіонах України дав можливість виявити, що у більшості регіонів існують тенденції перевищення обсягів кредитування домогосподарств над кредитуванням суб'єктів підприємництва. Така пропорція кредитування не відповідає реальним потребам розвитку країни та її регіонів. В результаті дослідження було доведено, що необхідно забезпечити на рівні регіонів чіткий взаємозв'язок між обсягами наданих кредитів і величиною створеного регіонального валового продукту. Це дасть можливість зв'язати грошову масу, що з'являється на ринку, з виготовленою продукцією чи наданими послугами в регіоні. Крім того, це забезпечить поступову заміну імпортної продукції на вітчизняну, що має велике практичне значення для розвитку як окремих регіонів, так і країни в цілому. Пропонується на рівні окремих регіонів підтримувати пропорцію кредитування домогосподарств і суб'єктів підприємництва як 1:1,3-1,5.

Рис. 2. Чинники, що впливають на формування регіональної кредитно-інвестиційної політики банку

Для встановлення більш раціонального обсягу кредитування домогосподарств і суб'єктів підприємництва був запропонований науковий підхід, який включає: а) виявлення з використанням регресійної моделі взаємозв'язку кредитів і регіонального валового продукту; б) оцінку перспектив зміни обсягів банківського кредитування за регіонами на основі коефіцієнтного методу; в) можливості зміни обсягу регіонального валового продукту на основі коефіцієнтного методу. В результаті розрахунків були отримані прогнозні показники кредитування домогосподарств і підприємств за регіонами країни на кінець 2013 р., які враховують взаємозв'язок кредитів з обсягами регіонального валового продукту і можливими змінами в економіці регіону.

У п'ятому розділі «Підвищення ефективності використання кредитно-інвестиційного потенціалу банків в економіці України» обґрунтовано напрями, шляхи та заходи щодо підвищення ефективності використання кредитно-інвестиційного потенціалу банків в економіці України, запропоновано підходи до оптимізації кредитно-інвестиційного портфеля банків, розроблено науково-практичні рекомендації щодо вдосконалення управління кредитно-інвестиційною діяльністю банків.