Банківські механізми кредитування аграрних підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний науковий центр "Інститут аграрної економіки" Української академії аграрних наук

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

Банківські механізми кредитування аграрних підприємств

Непочатенко О.О.

08.00.08 - гроші, фінанси і кредит

Київ - 2009

Вступ

Актуальність теми. Реформування підприємств аграрного сектору економіки зумовило суттєві зміни в системі товарно-грошових відносин, зокрема кредитних. У країні створено інституційну базу кредитної системи. Розробляються і набувають практичного застосування нові механізми банківського, комерційного та вексельного кредитування.

У безперервності відтворювального процесу і розвитку підприємницької діяльності в аграрному секторі важливе значення відіграє вітчизняна банківська система через запровадження прогресивних механізмів кредитування сільськогосподарських підприємств. Однак, незадовільний фінансовий стан багатьох підприємств, недостатнє забезпечення кредиту, якого вимагають банки, відсутність позитивної кредитної історії утруднюють, а в окремих випадках унеможливлюють отримання банківських кредитів. Існуючий мораторій на іпотеку земель сільськогосподарського призначення уповільнює розвиток кредитного забезпечення підприємств аграрного сектору економіки.

Враховуючи наявність цих та інших проблем слід зазначити, що питання дослідження й удосконалення банківських механізмів кредитування аграрних підприємств набули актуального значення.

Основоположниками системних досліджень кредиту і кредитних відносин вважають Дж. М. Кейнса, К. Маркса, А. Маршалла, Дж. С. Мілля, Д. Рікардо, А. Сміта, І. Фішера, М. Фрідмана, Й.Шумпетера та інших.

Значний внесок у теорію грошово-кредитних відносин зробили російські та радянські вчені М.Л. Лішанський, О.І. Лаврушин, В.Д. Мартинов, І.Б. Маслова, М.І. Туган-Барановський, М.М. Усоскін, О.В. Чаянов, Ю.Є. Шенгер.

Розробці наукових засад банківської діяльності, кредиту та кредитних відносин, у тому числі і в аграрному секторі економіки, присвячені роботи вітчизняних вчених-економістів В.Г. Андрійчука, В.М. Алексійчука, В.Д. Базилевича, В.А. Борисової, З.М. Васильченко, О.Д. Вовчак, В.В. Гончаренка, О.Є. Гудзь, І.С. Гуцала, М.Я. Дем'яненка, О.В. Дзюблюка, О.Т. Євтуха, В.Д. Лагутіна, П.А. Лайка, Ю.О. Лупенка, І.О. Лютого, М.Й. Маліка, В.І. Міщенка, А.М. Мороза, Л.В. Молдаван, К.В. Павлюк, Д.В. Полозенка, П.Т. Саблука, М.І. Савлука, Т.С. Смовженко, Г.М. Терещенко, М.М. Федорова, Л.М. Худолій, А.В. Чупіса, А.А. Чухна та інші.

Поряд з цим у сучасній вітчизняній літературі відсутні праці, в яких цілісно розглядаються банківські механізми кредитування з власною інфраструктурою та їх роль у розвитку аграрного сектору економіки. Здебільшого дослідження стосуються лише окремих аспектів проблеми: організації коротко- і довгострокового банківського кредитування, лізингового кредитування, кредитної кооперації, кредитних ризиків, аналізу кредитоспроможності позичальників, аналізу окремих видів кредитних продуктів тощо. Актуальність і недостатнє наукове опрацювання питань сучасних банківських механізмів кредитування аграрних підприємств визначили вибір теми, мету і завдання дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційну роботу виконано відповідно до планів науково-дослідної роботи кафедри фінансів і кредиту Уманського державного аграрного університету як складову частину тем: "Грошово-кредитна система України в умовах ринкових перетворень в економіці" (номер державної реєстрації 0108U004174), у межах даної теми обґрунтовано теоретико-методологічні основи банківських механізмів кредитування аграрних підприємств у ринкових умовах; "Адаптація організаційно-економічного механізму господарювання до соціально-орієнтованих ринкових відносин АПК" (номер державної реєстрації 0101U004493), "Організаційно-економічний механізм функціонування підприємницьких структур, система ціноутворення, фінансово-кредитних відносин, страхування" (номер державної реєстрації 0108U004173). В межах цих тем автором розроблено положення, пов'язані із удосконаленням банківського кредитування сільськогосподарських підприємств.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування теоретико-методологічних засад банківських механізмів кредитування та визначення пріоритетних напрямів і перспектив кредитного забезпечення аграрних підприємств із розробкою практичних рекомендацій. Досягнення поставленої мети вимагає вирішення таких основних завдань:

узагальнити теоретичні основи кредиту, визначити сутність і зміст категорій "банківський кредит" та "кредитні відносини", удосконалити класифікацію банківських кредитів;

розкрити економічну сутність і особливості банківських механізмів кредитування аграрних підприємств;

здійснити дослідження тенденцій банківського кредитування аграрних підприємств і визначити фактори, які впливають на механізм взаємовідносин банків із сільськогосподарськими підприємствами;

розробити практичні рекомендації щодо удосконалення механізму кредитування аграрних підприємств банками у складі аграрно-промислово-фінансових груп, а також через застосування вексельних схем розрахунків;

узагальнити основні напрями державної підтримки аграрних підприємств через механізм здешевлення кредитів і запропонувати шляхи їх удосконалення;

оцінити банківські механізми довгострокового кредитування аграрних підприємства і запропонувати шляхи їх поліпшення через впровадження схем лізингового кредитування, створення на регіональному ринку системи агрохолдингів за участю банків, лізингових компаній і виробників техніки;

узагальнити міжнародний та вітчизняний досвід іпотечного кредитування з метою адаптації його до вітчизняних умов, оцінити діяльність банків, пов'язану з іпотечним кредитуванням аграрних підприємств;

виявити соціально-економічну суть сільськогосподарської кредитної кооперації, визначити теоретичні основи формування, прикладні аспекти функціонування кредитних кооперативних структур і розробити рекомендації щодо розвитку сільськогосподарської кредитної кооперації із створенням кооперативного банку;

запропонувати основні напрями удосконалення банківських механізмів кредитування аграрних підприємств шляхом розширення кредитної інфраструктури на регіональному рівні та формування сучасного механізму іпотечного кредитування.

Об'єктом дослідження є фінансово-кредитне забезпечення аграрних підприємств.

Предметом дослідження є теоретичні, методологічні та практичні аспекти банківських механізмів кредитування аграрних підприємств.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження стали фундаментальні положення класичної політичної економії, економічної теорії та теорії фінансів, кейсіанства, монетаризму, класичні та новітні погляди на роль банківського кредиту в економічному зростанні, наукові концепції провідних вітчизняних та іноземних фахівців із питань теорії та практики банківського кредитування сільськогосподарських підприємств.

Для реалізації поставлених у дисертаційній роботі завдань використано наступні методи та прийоми: історичний і діалектичний - при дослідженні генезису та концептуальних підходів до становлення й розвитку кредитної системи; абстрактно-логічний - при теоретичному узагальненні суті кредиту та кредитних відносин; монографічний - для детального вивчення проблем кредитування аграрних підприємств, законодавчих і нормативно-правових актів з питань кредитування; конкретно-історичний - для вивчення еволюції кредиту і кредитних відносин; аналізу і синтезу - для деталізації об'єкта дослідження; порівняння - для зіставлення фактичних даних у різні часові періоди з метою виявлення причинно-наслідкового зв'язку, проведення порівняльного аналізу стану кредитування аграрних підприємств; кореляційного аналізу - для оцінки факторів, що впливають на кредитне забезпечення аграрних підприємств; графічний - для наочного відображення динаміки досліджуваних показників; анкетування - для збору інформації з метою виявлення суспільної думки щодо застосування окремих механізмів банківського кредитування; узагальнення - для вивчення сучасних банківських механізмів кредитування та визначення пріоритетних напрямів їх удосконалення.

Інформаційною базою дослідження стали законодавчі та нормативні акти України, наукова монографічна література, наукові статті вітчизняних та іноземних авторів у періодичних виданнях, матеріали наукових конференцій, дані Національного банку України, Міністерства аграрної політки України, Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України, Державного комітету статистики України, НАК "Украгролізинг", Національної асоціації кредитних спілок України, Всеукраїнської асоціації кредитних спілок, комерційних банків, інформація з мережі Internet, а також результати власних досліджень дисертанта.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у теоретичному і методологічному обґрунтуванні механізмів кредитування аграрних підприємств банківськими установами, об'єднаними загальною метою кредитного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників. Зміст найбільш значущих наукових результатів, одержаних автором особисто, полягає в тому, що:

вперше:

запропоновано до впровадження схеми розширення обсягів довгострокового кредитування, що поєднують банківське кредитування аграрних підприємств з використанням вексельних розрахунків залежно від джерел залучення ресурсів і підвищення їх кредитоспроможності;

запропоновано створити Сільськогосподарський банк із трирівневою організаційно-функціональною структурою, до складу якої входять Центральний сільськогосподарський банк на макрорівні, Регіональні сільськогосподарські банки на мезорівні та їх відділення на мікрорівні відповідно до адміністративно-територіального устрою держави;

внесено пропозиції щодо створення центрального кооперативного банку за підтримки Аграрної палати України, основою якого є наявність у країні широкої мережі первинних і регіональних кредитних кооперативних структур;

удосконалено:

трактування економічного змісту банківських механізмів кредитування як сукупності форм і методів, фінансових важелів та інструментів кредитування аграрних підприємств різними банками;

систему організаційно-інституціональних заходів щодо збільшення кількості джерел кредитних ресурсів шляхом виконання програм розвитку банківського кредиту, лізингу, кредитної кооперації, у тому числі за підтримки і за участю держави;

обґрунтування перспектив розвитку кредитних відносин в аграрному секторі економіки на основі диверсифікації форм фінансового посередництва і використання схеми комплексного кредитування аграрних підприємств регіону;

підходи щодо державної підтримки аграрних підприємств шляхом компенсації відсоткових ставок за кредитами комерційних банків і кредитних спілок в умовах адаптації вітчизняних підприємств аграрного сектору економіки до умов СОТ;

дістали подальший розвиток:

пропозиції щодо формування фонду кредитної підтримки аграрних підприємств шляхом залучення 0,5 відсотка виручки від реалізації їх продукції без урахування податку на додану вартість та акцизного збору, коштів, що надходять від повернення наданих Фондом кредитів і плати відсотків за ці кредити, добровільних внесків суб'єктів підприємницької діяльності, інших джерел;

підходи до створення агрохолдингів та аграрно-промислово-фінансових груп за участю банків, що є передумовою надання комерційних і грошових кредитів під гарантію центральної компанії і банку як учасника групи, здійснення лізингового та факторингового кредитування, подолання проблеми неплатежів;

пропозиції щодо порядку нарахування та сплати лізингових платежів сільськогосподарськими підприємствами в частині зменшення відсоткової ставки лізингової маржі та скасування авансового платежу при реалізації об'єктів фінансового лізингу;

пропозиції щодо кредитування сільськогосподарських товаровиробників під заставу землі та іншої нерухомості через створення Державного земельного (іпотечного) банку за участю та під контролем держави;

пропозиції щодо створення в Україні трирівневої організаційної системи сільськогосподарської кредитної кооперації: на першому (місцевому) рівні - кредитні спілки та кредитні кооперативи, на другому (регіональному) - обласні кооперативні банки (можливі їх попередники - обласні об'єднання кредитних спілок через прийняття змін до Закону України "Про банки і банківську діяльність", які передбачають їх право бути учасниками таких банків, при одночасній можливості фізичних та юридичних осіб бути клієнтами обласного кооперативного банку за попереднім погодженням з кредитними спілками/кооперативами) і на третьому (національному) рівні - Центральний кооперативний банк.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що реалізація розроблених пропозицій щодо удосконалення банківських механізмів кредитування аграрних підприємств дасть змогу підвищити ефективність кредитування як на макро-, так і на мікрорівні. Окремі теоретичні положення можуть бути використані при виробленні напрямів розвитку інституціональної, законодавчої та нормативної бази кредитування аграрних підприємств; рекомендації з кредитування сільськогосподарських підприємств можуть застосовуватись у практичній діяльності комерційних банків; рекомендації і висновки, що випливають з результатів дослідження, можуть бути застосовані при вирішенні проблем державної підтримки сільськогосподарських підприємств; основні результати досліджень можуть стати теоретичною основою для розробки регіональних програм розвитку і стабілізації аграрного сектору економіки.

Результати дослідження організаційно-економічного механізму земельної іпотеки та діяльності банків, пов'язаної з іпотечним кредитуванням; основ формування і функціонування кредитних кооперативних структур, висновки й рекомендації використовуються у практичній діяльності Центрального Уманського відділення "Райффайзен Банк "Аваль" (довідка № 47-00/21-160 від 16.01.2008 р.). Результати дослідження розвитку кредитної інфраструктури в частині впровадження схеми комплексного кредитування аграрних підприємств, а також основних напрямів державної підтримки сільськогосподарських підприємств через механізм здешевлення кредитів, висновки й рекомендації використовуються у практичній діяльності Звенигородського відділення Черкаського головного регіонального управління ЗАТ КБ "ПриватБанк" (довідка № 467 від 24.12.2007 р.). Впровадження результатів дисертаційного дослідження здійснюється автором у навчальному процесі Уманського державного аграрного університету при викладанні дисциплін "Фінанси підприємств", "Банківська справа", "Операції комерційних банків" (довідка № 98 від 20.02.2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є результатом особистого наукового дослідження автора, в якій комплексно розглядаються теоретичні, концептуальні, методичні та прикладі аспекти банківського кредитування аграрних підприємств у сучасних умовах. Наукові положення, висновки і рекомендації одержані автором самостійно і представлені в одноосібних публікаціях. З опублікованих наукових праць і наукових доповідей, у підготовці та написанні яких брала участь автор, у дисертаційній роботі використані лише ті положення, що належать їй особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні результати та положення дисертаційної роботи оприлюднено на всеукраїнських і міжнародних науково-практичних конференціях і семінарах: науковій конференції Уманської сільськогосподарської академії "Підсумки наукової роботи за 1991-1995 роки" (Умань, 1996); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції Міжнародній науково-практичній конференції "Стан та проблеми трансформації фінансів та економіки регіонів у перехідний період" (Хмельницький, 2005); Міжнародній науково-практичній конференції "Організаційно-економічні інструменти розвитку інтеграційних процесів в агропромисловому виробництві" (Тернопіль, 2006); І Міжнародній науково-практичній конференції "Фінансування та кредитування аграрного сектору: проблеми та перспективи" (Мелітополь, 2006); Всеукраїнській науково-практичній конференції "Фінансова система України: становлення та розвиток" (Острог, 2006); Міжнародній науково-практичній конференції "Аграрний форум - 2006" (Суми, 2006); Міжнародній науково-практичній конференції "Банківська система України в умовах глобалізації фінансових ринків" (Черкаси, 2006); Міжнародній науково-практичній конференції "Ефективність використання ресурсного потенціалу в умовах сталого розвитку сільського господарства" (Харків, 2007); Міжнародній науково-практичній конференції "Відтворення господарського комплексу регіону: методологія, механізми, інструментарій" (Чернівці, 2007); ІV Міжнародній науково-практичній конференції "Облік, контроль і аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю" (Черкаси, 2007); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції "Формування і функціонування аграрних ринків та їх інфраструктури" (Мелітополь, 2007); Міжнародній науково-практичній конференції "Актуальні проблеми на сучасному етапі та перспективи розвитку фінансово-кредитного механізму АПК" (Кам'янець-Подільський, 2007); Всеукраїнській науково-практичній конференції "Проблеми розвитку ринку фінансових послуг в Україні" (Харків, 2007); Міжрегіональній науково-практичній конференції "Проблеми економіки й управління у промислових регіонах" (Запоріжжя, 2008).

Публікації. За результатами наукових досліджень опубліковано 53 наукові праці, у тому числі одноосібна монографія, 28 статей у наукових фахових виданнях; публікації в інших виданнях, зокрема матеріали і тези виступів на науково-практичних конференціях. Загальний обсяг опублікованого матеріалу, який належить особисто здобувачу становить 38,50 ум. друк. арк.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел, що налічує 441 найменування, включає 32 таблиці та 68 рисунків. Повний обсяг дисертації становить 480 сторінок комп'ютерного тексту, в т.ч. таблиці, рисунки, додатки і список літератури займають 116 сторінок.

1. Основний зміст дисертаційної роботи

У першому розділі "Теоретичні та методологічні засади банківських механізмів кредитування" узагальнено теоретичні основи банківських механізмів кредитування сільськогосподарських підприємств.

З'ясовано, що найбільш економічно обґрунтованою є характеристика кредиту, як відносин, пов'язаних із наданням ресурсів у тимчасове користування на умовах повернення із погашенням зобов'язань, які при цьому виникають. Дане визначення охоплює практично всі види кредитних відносин, як частини економічних відносин, включаючи не лише відносини, пов'язані з рухом позичкового капіталу, а й ті, які виникають при реалізації товарів з відстрочкою платежу, попередньою оплатою, операціями із вкладами населення тощо.

Кредитні відносини за умов ринкової економіки пов'язані зі створенням відповідної мережі спеціальних кредитних установ, які здійснюють кредитні операції. З'ясовано, що банківські механізми кредитування підприємств передбачають організацію взаємовідносин банків з іншими учасниками кредитного процесу і є елементом системи кредитування, охоплюючи кредитні відносини, одним із учасників яких є банк. Банківський механізм кредитування аграрних підприємств визначений як елемент системи банківського кредитування, що охоплює кредитну інфраструктуру, спрямовану на обслуговування сільськогосподарських підприємств, систему кредитних відносин банків із виробниками сільськогосподарської продукції, механізм банківського кредитування. Він має такі складові: суб'єкти кредитування, нормативно-правове забезпечення кредитування, механізм кредитування та його інформаційне забезпечення.

Взаємодія банків і підприємств - це процес взаємного впливу один на одного, що відбувається в часі, в межах існуючого механізму взаємодії, супроводжується обміном ресурсів і породжує взаємообумовленість та взаємозв'язок між його учасниками. Це система взаємовідносин з метою підвищення ефективності діяльності суб'єктів взаємодії, що являє собою їх єдність і визначає взаємні права й обов'язки, процедури взаємодії та її вектор, характер численних зв'язків між ними, їх організаційну структуру.

Встановлено використання у світовій і вітчизняній практиці кредитування аграрних підприємств системи організаційно-методичних прийомів видачі та погашення кредитів. Головним при цьому є визначення способу і виду кредитування залежно від конкретної кредитної операції або особливостей окремих елементів кредитування, тобто механізму реалізації принципу даного процесу. У зв'язку з цим актуальним є удосконалення класифікації кредитів, яку автором доповнено ознаками "за кількістю учасників кредитної операції", "за ступенем укрупнення об'єктів кредитування", а також запропоновано до складу класифікаційної ознаки "за строками використання" включити такі види кредитів як кредити до запитання, а до ознаки "за наявністю і характером забезпечення" - кредити, забезпечені договором страхування (табл. 1).

Виявлено, що банківський капітал сприяє мобілізації та концентрації грошових ресурсів економічних суб'єктів з метою надання їх як кредитів іншим суб'єктам господарювання. Кредитні організації забезпечують платне розміщення вільних грошових коштів на рахунках у банку, тобто виконують фінансову функцію. Вони допомагають у пошуках партнерів, проведенні розрахунків між суб'єктами господарювання, надають необхідні консультації та виконують інші організаційні функції, а також активізують оборот виробничого капіталу.

У другому розділі "Банківський механізм короткострокового кредитування аграрних підприємств" розглядаються проблеми та перспективи забезпечення сільськогосподарських підприємств короткостроковими кредитами.

Доведено, що у процесі розвитку ринкових відносин підприємства аграрного сектору, особливо сільськогосподарські, стали більш залежними від системи кредитування. Для підприємств із сезонним виробництвом, важливо, щоб співвідношення власних і залучених коштів було оптимальним. Вітчизняний аграрний сектор за часткою кредитних вкладень не є пріоритетним. Частка кредитів, наданих сільськогосподарським підприємствам, становила від 7,1 % у 2004 р. до 8,0 % у 2006 та 6,2 % у 2007 р. Для порівняння, в 2007 р. частка кредитних ресурсів у торгівлю становила 37,7 %, а у переробну промисловість - 23,9%. Відношення кредитних вкладень в економіку до валового внутрішнього продукту за період з 2000 по 2007 р. зросло із 11,5 до 61,3 % (табл. 2). Відношення обсягу кредитів, наданих сільськогосподарським підприємствам, до обсягу ВВП становило 1,23-3,07%.

Для виявлення впливу обсягу залучення кредитів в економіку України на ВВП та обсягу залучених кредитів сільськогосподарськими підприємствами на обсяг виробництва продукції сільського господарства нами розраховано кореляційну залежність, а також коефіцієнти кореляції та детермінації, які свідчать про прямий і щільний зв'язок між факторами (r = 0,982; R = 0,964 та r = 0,897; R = 0,805).

Таблиця 1 Класифікація банківських кредитів

Таблиця 2 Динаміка обсягів банківського кредитування аграрних підприємств України за роками

Аналіз засвідчив, що більшість українських банків розпочали активне кредитування аграрних підприємств тільки три-п'ять років тому. Протягом останніх восьми років обсяги кредитування сільськогосподарських підприємств зросли у 5,6 раза, обсяги здешевлених кредитів - у 12,2 раза. Підвищується рівень повернення кредитів аграрними підприємствами. Починаючи з 2000 р. в аграрний сектор економіки залучено кредитних ресурсів на суму 66,0 млрд грн, у тому числі здешевлених - 35,3 млрд грн.

Відсоткова ставка банків за кредитами знизилась з 65 % у 2000 р. до 17% - у 2007 р., а середні терміни кредитування сільськогосподарських підприємств відповідно зросли з 4-6 місяців до трьох років. Слід також відзначити, що повернення кредитів сільськогосподарськими підприємствами за вісім років становить у середньому близько 95%. Зросла сума кредитів, одержаних аграрними підприємствами в розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь, з 70 грн у 2000 р. до 550 грн у 2007 р., у чотири рази збільшився обсяг фінансування витрат за рахунок кредиту. Збільшується сума профінансованих за рахунок банківських кредитів витрат сільськогосподарських підприємств, у тому числі й на умовах компенсації відсоткової ставки.

Для визначення ефективності використання кредитів досліджено діяльність аграрних підприємства Уманського району Черкаської області, а також окремого підприємства - СВК "Ятрань" цього ж району. Аналіз кредитного забезпечення галузі рослинництва сільськогосподарських підприємств Уманського району з 2002 по 2007 р. свідчить про суттєве збільшення кредитних надходжень у 2006-2007 рр. (табл. 3). Порівняно з 2002 р. вони збільшились відповідно на 9,96 і 6,69 млн грн.

Кореляційно-регресійна модель залежності тренду прибутку від величини вкладених на 1 га сільськогосподарських угідь аграрними підприємствами Уманського району Черкаської області кредитних коштів Yx = 20022,66 + 0,017 x свідчить про прямий зв'язок між ними. Розрахунок коефіцієнта кореляції r = 0,76 та коефіцієнта детермінації R = 0,57 доводить, що цей зв'язок є досить щільним.

Державна підтримка аграрного сектору зумовлена об'єктивною необхідністю забезпечення продовольчої безпеки країни та її соціальної стабільності. Зростають обсяги одержаних аграрними підприємствами здешевлених кредитів. Першу хвилю росту зафіксовано в 2001-2003 рр., коли кредитування сільськогосподарських підприємств на умовах компенсації відсоткової ставки досягло майже 3 млрд грн.

У 2005 р. розмір здешевлених кредитів зріс більш ніж у 2 рази і становив 6,3 млрд грн. У 2007 р. підприємства АПК отримали здешевлених кредитів на загальну суму 10 млрд грн, що більше в 1,3 рази в порівнянні з 2005 р., в тому числі аграрні підприємства 7,8 млрд грн. Збільшується і сума

Таблиця 3 Ефективність залучення кредитних ресурсів аграрними підприємствами Уманського району Черкаської області за роками

часткової компенсації ставки за кредитами. Якщо у 2005 р. вона становила 416 млн грн, то у 2007 р. - 607 млн грн. Водночас зростає кількість сільськогосподарських підприємств, які отримують кредити за механізмом часткової компенсації відсоткової ставки, а також сума кредитів, наданих одному підприємству (рис. 2).

Найбільші суми кредитів із компенсацією відсоткової ставки у зоні Лісостепу з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь були одержані підприємствами Київської (120 грн) та Черкаської (110 грн) областей, а найменші - підприємствами Хмельницької області (37 грн). Завдяки такому підходу до кредитування аграрної галузі вдалося достатньо ефективно використати бюджетні кошти - на 1 грн компенсації залучено в середньому 20,3 грн кредитів.

Процес вступу України до СОТ вимагав реалізації низки заходів, спрямованих на державну підтримку сільського господарства. Це, зокрема, здешевлене кредитування сільськогосподарських виробників за рахунок бюджету, дотації за вироблену продукцію, списання господарствам державних боргів тощо. Вірогідно, що після входження України до СОТ на певний час збільшиться фінансування впровадження міжнародних стандартів якості продукції, розвитку інноваційних технологій, а сільськогосподарське виробництво стане ще більш витратним. У зв'язку з цим потреба в банківських кредитах у аграрних підприємств відчутно зросте. При цьому через посилення конкуренції передбачається підвищення кредитних ризиків, що може спричинити посилення вимог до позичальників і збільшення кредитної ставки, яка до того ж є високою. Дорогі кредити зроблять продукцію сільськогосподарських підприємств неконкурентоспроможною, а самі підприємства нерентабельними і фінансово нестійкими. В таких умовах найбільш доступним джерелом фінансування для аграрних підприємств залишатимуться кредити із компенсацією відсоткової ставки. Пропонується вважати деякі галузі сільського господарства України (тваринництво і цукробурякову) стратегічно важливими і не поширювати на них правила СОТ (на першому етапі після вступу).

Показники кредитування аграрних підприємств із компенсацією відсоткової ставки

У третьому розділі "Банківські механізми довгострокового кредитування аграрних підприємств" проаналізовано й узагальнено діючі механізми довгострокового кредитування сільськогосподарських підприємств.

Доведено, що виробничі потужності та техніка сільськогосподарських підприємств потребує якісного й кількісного оновлення, що можливе лише при залученні довгострокових кредитів. Основними перешкодами у збільшенні довгострокових кредитних вкладень банків в аграрний сектор є: по-перше, дефіцит довгострокових ресурсів комерційних банків (рис. 3), що свідчить про обмежені можливості банківської системи щодо довгострокового кредитування економіки. Причиною цього є недостатня публічна довіра до комерційних банків, інфляційні процеси, курсова нестабільність і низький рівень доходів населення; по-друге, слабкий фінансовий стан аграрних підприємств; по-третє, недосконале правове регулювання відносин, пов'язаних із забезпеченням довгострокових кредитів.

Забезпечення кредитів зобов'язаннями банків (на кінець року)

Обґрунтовано, що одним із механізмів довгострокового кредитування, який дозволяє здійснювати повномасштабні капітальні вкладення в розвиток матеріально-технічної бази аграрного виробництва, є лізинг. Порівняно з іншими способами придбання обладнання (оплата за фактом поставки, купівля з відстроченням оплати, банківський кредит тощо) лізинг має ряд суттєвих переваг: він дає змогу лізингоодержувачу розширити виробництво й налагодити обслуговування обладнання без значних одноразових витрат і необхідності залучення позик; при укладенні угоди про лізинг пом'якшується проблема обмеженості ліквідних коштів, витрати на придбання обладнання рівномірно розподіляються протягом терміну дії угоди.

З метою доведення переваг лізингу проведено порівняння рівня платежів по кредиту в кількох банках і лізингових платежів, які свідчать, що придбання техніки й обладнання в лізинг є зручнішим і дешевшим, а в умовах кризи банківської системи - єдиним доступним шляхом. Основна перевага лізингової схеми для клієнта порівняно з кредитною полягає в економії часу та витрачених зусиль на виконання дій, пов'язаних з обслуговуванням й утриманням власного майна (автопарку, обладнання тощо), обслуговування банківського кредиту та страхування.

Встановлено, що в аграрному секторі економіки України розвивається специфічний галузевий лізинг - лізинг основних засобів сільськогосподарських підприємств. Він є одним із видів інвестиційно-підприємницької діяльності, пов'язаної з придбанням основних засобів у власність і передачею їх за договором у користування юридичним чи фізичним особам за певну плату, щоб отримати дохід. Цей вид лізингу можна розглядати як більш гнучку систему придбання основних засобів виробництва порівняно з купівлею. Агролізинг дає змогу товаровиробникові отримувати прибуток, не маючи у власності засобів виробництва, але реалізуючи право їх використовувати.

Розглянуті схеми фінансового лізингу техніки для сільськогосподарських підприємств доводять їх дієздатність та ефективність. Діють програми ТОВ "УкрАгроЛіз" спільно з АК "Промінвестбанк" та "Райффайзен Банк "Аваль" для самохідної техніки, які передбачають перший внесок 10%, виплату відсотків - двічі на рік, ставку - 15% річних у гривнях, 11,5% - у доларах США і 11% річних у євро, термін кредитування - до шести років; програма "Перспектива-1" "Райффайзен Банк "Аваль" із компанією "УкрАгроЛіз" із терміном лізингу три роки, початковим платежем 23-25% і ставкою 15-18% річних.

Дослідження засвідчили, що комерційні банки України поки що не можна вважати активними лізингодавцями. Операції фінансового лізингу в їх діяльності займають лише 0,1%. Банківський капітал може брати пряму або опосередковану участь у лізинговій діяльності. Через велику залежність українських лізингових компаній від фінансових установ (у 2006 р. 60% обсягу залучених коштів для фінансування лізингових угод було сформовано за рахунок вітчизняних комерційних банків), в Україні більш поширений опосередкований метод участі банківського капіталу в лізинговому бізнесі. Тобто банк виступає єдиним або більшим акціонером лізингової компанії, а лізингова компанія - його дочірнім підприємством. Спеціалізовану лізингову компанію створив державний банк України "Укрексімбанк". "Райффайзен Банк "Аваль" має лізингову компанію "Райффайзен Лізинг Аваль".

На регіональному ринку пропонується створювати агрохолдинги за участю банків, лізингових компаній та виробників техніки. З метою розширення агролізингу гарантами банківських кредитів можуть бути, з одного боку, місцева адміністрація, а з іншого - Головне управління агропромислового розвитку обласної державної адміністрації, тому що саме вони найкраще знають можливості сільськогосподарських товаровиробників.

Обґрунтовано, що вирішенням проблеми своєчасності виплати сільськогосподарськими підприємствами лізингових платежів може бути розрахунок векселями. Такий механізм має забезпечити своєчасне отримання лізинговою компанією лізингової плати і сприятиме вирішенню проблеми неплатежів аграрних підприємств регіону.

На основі вивчення зарубіжного досвіду кредитування аграрних підприємств встановлено, що одним із механізмів довгострокового кредитування сільськогосподарських підприємств є застава нерухомого майна - іпотека. В Україні 78% іпотечних кредитів надаються фізичним особам для придбання нерухомості і лише 22% - юридичним. Частка іпотечних кредитів у портфелях українських комерційних банків становила від 3% у 2005 р. до 12% - у 2007 р. Вони надають іпотечні кредити, займаються перевіркою надійності позичальника, беруть на себе різноманітні ризики і, взагалі, є ключовим елементом у системі іпотечного кредитування. Одним з основних недоліків у розвитку вітчизняної іпотеки є відсутність закону про іпотечні банки, саме тому в Україні досі немає жодного спеціалізованого іпотечного банку.

У четвертому розділі - "Кредитна кооперація в системі банківських механізмів кредитування" - на основі дослідження й оцінки сучасного стану кредитної кооперації в сільській місцевості обґрунтовано основні напрями її удосконалення.

Концептуальні підходи до становлення й розвитку системи сільськогосподарської кредитної кооперації повинні визначатися такими факторами: світовим досвідом її функціонування, закономірностями формування і розвитку; сучасною соціально-економічною ситуацією в Україні та характером початкового етапу розвитку; визнанням того, що вона є важливою формою кооперативних відносин, здатних вирішувати проблеми забезпечення дрібних господарств доступними кредитами й сприяти розвитку фермерства, підвищенню ефективності сільськогосподарського виробництва, а також вирішенню соціальних проблем села; сучасними можливостями державного регулювання і ринкового розвитку сільськогосподарської кредитної кооперації; особливостями розвитку кредитних кооперативних структур в окремих регіонах.

Доведено, що кредитні кооперативи на селі мають ряд переваг: вони територіально наближені до сільськогосподарських товаровиробників. Це сприяє вирішенню проблеми інфраструктури і зайнятості населення в сільській місцевості, а їх членами, як правило, є мешканці регіону, де створено кредитну спілку, оскільки до неї приймають за місцем реєстрації. Працівники кооперативу часто знають майже всіх його членів і можуть навіть без відповідних довідок визначити їх надійність як позичальників, а новий член кооперативу може розраховувати на кредит на суму 5 тис. гривень без застави та поручителів.

Проведене дослідження свідчить, що найбільша проблема в організації сільських кредитних спілок - це надмірна обережність селян. За даними анкетування, проведеного нами серед фермерів Уманського району Черкаської області, Ульяновського району Кіровоградської області та Бершадського району Вінницької області 68% респондентів вважають, що вони мають потребу в кредитах, 42 - брали кредити у банках, 9% - скористалися можливістю кредитування у кредитній спілці (хоча членами кредитних спілок є 14% респондентів). Інші опитані позичають гроші у рідних та знайомих.

Дослідження показали, що найбільший попит мають кредити на споживчі потреби. Кредити, надані на ведення фермерських та особистих селянських господарств, становлять лише 3% у структурі кредитного портфеля кредитних спілок.

Кредитні спілки працюють за принципом банків: залучають внески і видають кредити своїм членам. Відсоткові ставки за кредитами і депозитами у кредитних спілках у середньому на 10-15 пунктів вищі, ніж у банках: середня вартість кредитів у кредитній спілці - 33% річних (у т.ч. на споживчі кредити - 27-32%, житлові - 30-32, комерційні - 33-36, селянським й фермерським господарствам - 37-44%). Ставки за депозитами також на 5-7 пунктів вищі від банківських. Значно впливають на рівень відсоткової ставки попит і пропозиція на ринку кредитів, а також депозитна ставка кредитної спілки.

Проведені розрахунки щодо платежів за кредитом у кредитних спілках "Співдружність" та "Альянс", а також у "Райффайзен Банк "Аваль" показали, що порівняно з банківським кредитом позика кредитних спілок є дорожчою, але, враховуючи те, що в кредитній спілці кредит можна отримати за 10-20 хвилин без додаткових документів, а у банк потрібно подати, як мінімум, п'ять-сім документів і витратити 1-3 доби, більшість позичальників при необхідності кредиту в сумі 3-5 тис. грн надає перевагу кредитній спілці за спрощеною процедурою одержання кредиту, але з вищими відсотками. В умовах економічної кризи, коли банки відмовляються кредитувати сільський бізнес, єдиним джерелом позикових ресурсів можуть стати саме кредити кредитних спілок.

Вивчення зарубіжної практики кооперативного кредитування дає змогу узагальнити світовий досвід у цьому аспекті з метою пошуку можливостей втілення прийнятних його елементів для України. Обґрунтовано, що процес становлення системи сільськогосподарської кредитної кооперації в Україні має бути визначений вибраною стратегією її розвитку і дієвістю державної політики щодо неї. Запропоновано два найбільш імовірних варіанти її розвитку.

Перший варіант ґрунтується на існуючих тенденціях процесу становлення системи сільськогосподарської кредитної кооперації і припущенні, що вони виявлятимуться й надалі під час її розвитку. Для цього варіанта характерними будуть такі особливості: відкритість питання щодо внесення змін до законів України "Про банки і банківську діяльність", "Про кредитні спілки", "Про кооперацію", або прийняття законів України "Про кооперативні банки" та "Про сільськогосподарську кредитну кооперацію", відсутність узгодженості державних органів щодо статусу та принципів функціонування сільськогосподарських кооперативних структур і комплексної державної політики стосовно до сільськогосподарської кредитної кооперації. За цих умов можна очікувати повільного зростання кількості кредитних кооперативних структур. У них може виникнути проблема нестачі коштів для розширення обсягів кредитування своїх членів. Тобто, якщо залучення юридичних осіб до участі у кредитних спілках виявиться неможливим, це негативно вплине на їх привабливість, що в свою чергу послабить значення кредитних спілок у розвитку інших форм сільськогосподарської кооперації. У зв'язку з цим пропонується надати перевагу варіанту, який передбачає активну участь держави у процесі становлення сільськогосподарської кредитної кооперації в Україні. При цьому регіональні об'єднання кредитних спілок або обласні кооперативні банки доцільно організовувати при державній підтримці за двома схемами:

1) держава повністю або частково формує статутний капітал обласних кооперативних банків (наприклад, у законодавстві Російської Федерації визначено норму, яка передбачає участь держави у формуванні статутного капіталу кооперативних товариств у розмірі 50% необхідної для цього суми), а низові кооперативні кредитні організації (кредитні спілки/кредитні кооперативи) беруть на себе зобов'язання викупити у держави її частку в статутному капіталі кооперативних банків протягом 10-20 років;

2) держава надає низовим кооперативним організаціям (кредитним спілкам/кооперативам) цільовий довгостроковий (10-20 років) безвідсотковий кредит на внесення паю у створення обласного кооперативного банку.

Після того, як кредитні спілки/кооперативи викуплять державну частку в кооперативному банку або повернуть одержані від держави цільові кредити, сплачені кошти за рішенням держави можна направити на формування Кооперативного гарантійного фонду. За такої моделі формування системи юридичні особи можуть бути клієнтами обласного кооперативного банку, зобов'язуючись при цьому стати членами/пайовиками відповідної кооперативної установи базового рівня.

Запропонована модель робить можливим утворення регіональних об'єднань кредитних спілок або обласних кооперативних банків за участю лише кредитних спілок/кооперативів, сприятиме формуванню кооперативної банківської системи першого та другого рівнів, допоможе кредитним спілкам/кооперативам у пошуку перспективних членів (юридичних осіб та приватних господарств). Підтримати заснування цього банку, на нашу думку, має Аграрна палата України. Основою для його створення буде наявність у країні широкої мережі первинних і регіональних кредитних кооперативних структур.

У п'ятому розділі - "Основні напрями удосконалення банківських механізмів кредитування аграрних підприємств" - обґрунтовано пріоритетні напрями удосконалення короткострокового і довгострокового банківського кредитування сільськогосподарських підприємств.

З'ясовано, що для вирішення проблем забезпечення аграрних підприємств позиковими ресурсами необхідна виважена ефективна політика держави у сфері кредитування аграрного сектору. На початковому етапі підтримка держави полягатиме в наданні допомоги державному аграрному банку у створенні ресурсної бази через спеціальні довгострокові позички. Уряд має забезпечити гарантії банківським цінним паперам, передбачити податкові пільги тощо.

Здобувач поділяє ідею створення фонду кредитної підтримки сільськогосподарських товаровиробників. Цей фонд з різних джерел буде нагромаджувати ресурси, необхідні для гарантування повернення кредитів позичальниками та відшкодовувати високі кредитні ставки. Це сприятиме залученню більшої кількості банківських установ для кредитування сільськогосподарських товаровиробників, виникненню конкуренції між ними. Фонд матиме змогу надавати короткострокові кредити і гарантувати повернення взятих сільськогосподарськими підприємствами кредитів в інших банках. Він сприятиме запровадженню в сільськогосподарське виробництво найбільш ефективних технологій, досягнень науки і техніки. В результаті можна очікувати реального підвищення якості продукції та її конкурентоспроможності. Пропонується, щоб цей фонд формувався з певного (наприклад, 0,5) відсотка виручки від реалізації продукції без урахування податку на додану вартість та акцизного збору; коштів, що надходять від повернення наданих фондом кредитів та плати по процентах за ці кредити; добровільних внесків суб'єктів підприємницької діяльності; інших джерел.

З метою розширення ринків кредитування і удосконалення його функціонування пропонується в діючих комерційних банках створити підрозділ - "відділ кредитування аграрних підприємств". Особливістю його діяльності буде використання принципів роботи спеціалізованого банку. Це дасть можливість, використовуючи деякі прийоми діяльності спеціалізованого банку (пріоритетність у виборі проектів, пільгові умови забезпечення та страхування кредитів, строки надання кредитів тощо), сформувати пакет документів для кредитування при зменшенні його кількості, скоротити термін оформлення документів, брати участь у державних програмах кредитування аграрного сектору, сприяти концентрації ресурсів у напрямі розвитку кредитування аграрних підприємств.

Проведене дослідження свідчить, що саме регіональні банки сприятимуть економічному і фінансовому розвитку сільськогосподарських підприємств регіону. Головною метою створення таких банків є організація стабільного інвестиційного та інфраструктурного середовища для розвитку сільського підприємництва, забезпечення прийнятних умов кредитування, інформаційно-консультаційної, маркетингової та іншої підтримки сільськогосподарських підприємств і підприємств малого сільськогосподарського бізнесу, включаючи особисті господарства населення. У дисертаційній роботі розроблено перспективну модель регіональної системи кредитування сільськогосподарських підприємств, провідним інститутом якої в регіоні має стати Сільськогосподарський банк - універсальна кредитна установа державного значення, націлена на консолідацію грошових потоків для фінансування агропромислового сектору економіки, надання комплексу банківських послуг сільськогосподарським товаровиробникам і суб'єктам, що їх обслуговують, одночасно із дотриманням антимонопольного законодавства на фінансовому ринку. На рівні областей працюватимуть регіональні сільськогосподарські банки, кооперативні банки, іпотечні та лізингові компанії, великі агрохолдинги та аграрно-промислово-фінансові групи. Значна роль на етапі становлення регіональної системи кредитування аграрних підприємств відводиться Агентству інвестицій та розвитку, яке є сполучною ланкою між сільськогосподарськими підприємствами та кредитно-фінансовими установами.

З'ясовано, що фактична наявність основних засобів, як можливих об'єктів іпотечних угод, у сільськогосподарських підприємствах України щороку зменшується і становить приблизно 5% від їх загальної кількості в економіці. У структурі основних засобів аграрних підприємств найбільшу частку мають будівлі та споруди, машини й обладнання (відповідно 49,4% і 31,8%). Однак це фактично неліквідна застава, яку банки не візьмуть у забезпечення. Тому чи не єдиним об'єктом застави по довгострокових кредитах для сільськогосподарських товаровиробників може бути земля, що перебуває у власності позичальника. Кредитування під заставу землі є цілком реальним економічним явищем за умови скасування мораторію на купівлю-продаж цього активу. Аргументом на користь застави землі як джерела фінансового забезпечення економічного зростання сільського господарства є те, що у світі кредити під заставу землі становлять 95% від інвестиційного ресурсу фермерів, і тільки 5% - це кошти від продажу земельних ділянок.

Розроблена і запропонована організаційна схема взаємодії окремих інститутів забезпечить ефективне використання іпотечного механізму кредитування аграрних підприємств (рис. 4). З цією метою необхідно запровадити інститут, який забезпечуватиме реалізацію земельної, аграрної і фінансової політики в регіоні. Пропонується на рівні областей залучити до системи іпотечного кредитування сільськогосподарських підприємств Агентство інвестицій та розвитку. Агентство буде уповноваженим органом щодо проведення програм підвищення родючості ґрунтів, впровадження ефективних технологій сільськогосподарського виробництва, поліпшення рівня соціальної інфраструктури села тощо. У наведеній моделі важливе місце відводиться Агентству нерухомості. Це установа, де здійснюються операції із земельними ділянками і формування джерел фінансування проектів, пов'язаних із іпотекою нерухомості сільськогосподарських підприємств. Тут здійснюється мобілізація іпотечного капіталу. Агентство може проводити всю підготовчу роботу з клієнтами - продавцями та покупцями, здійснювати оцінку об'єкта нерухомості та попередню оцінку платоспроможності позичальника.