Механізм збалансування фінансів підприємств в умовах трансформації економіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

АКАДЕМІЯ ФІНАНСОВОГО УПРАВЛІННЯ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ФІНАНСОВИЙ ІНСТИТУТ

УДК 336:316.422

МЕХАНІЗМ ЗБАЛАНСУВАННЯ ФІНАНСІВ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІКИ

Спеціальність 08.00.08 - гроші, фінанси і кредит

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

ЛОМАЧИНСЬКА ІРИНА АНАТОЛІЇВНА

Київ 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Науково-дослідному фінансовому інституті Академії фінансового управління Міністерства фінансів України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Чугунов Ігор Якович, Академія фінансового управління Міністерства фінансів України, керівник Академії

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Білик Марія Дмитрівна, Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, професор кафедри фінансів підприємств

кандидат економічних наук Білоусова Олена Станіславівна, Науково-дослідний фінансовий інститут Академії фінансового управління Міністерства фінансів України, завідувач відділу державного фінансового контролю

Захист відбудеться 21 жовтня 2009 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.853.01 у Науково-дослідному фінансовому інституті Академії фінансового управління Міністерства фінансів України за адресою: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 38-44, к. 907.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Науково-дослідного фінансового інституту Академії фінансового управління Міністерства фінансів України за адресою: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 38-44.

Автореферат розісланий 18 вересня 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.В. Зайчикова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Фінанси підприємств є важливим елементом національної фінансової системи, ефективність функціонування якого забезпечує конкурентоспроможність суб'єктів господарювання на основі запровадження новітніх технологій, формування нематеріальних активів в умовах зростання темпів НТП, розширення й диверсифікації товарного портфелю, впровадження механізмів підвищення ефективності управління, забезпечення умов реалізації стратегічного розвитку. Відповідно ефективне управління фінансовою діяльністю є важливим чинником відновлення фінансової спроможності, прибутковості в умовах нестабільності та фінансової й економічної кризи.

У сучасних умовах розбудови суспільства, розвитку реального сектору економіки важливого значення набуває науковий підхід до ефективної побудови механізму збалансування фінансів підприємств з метою досягнення врівноваження інтересів учасників системи фінансових відносин, забезпечення стійкого розвитку суб'єктів господарювання в довгостроковій перспективі.

Управління фінансовою діяльністю підприємств ще не має достатньо прийнятного рівня досконалості. На даний час окремі засади його реалізації залишаються недостатньо опрацьованими як в методологічному плані, так і на практиці. Звідси потребує удосконалення система управління фінансовою діяльністю вітчизняних підприємств з метою забезпечення ефективної реалізації фінансових відносин суб'єктів господарювання в умовах впливу зовнішніх та внутрішніх чинників. Вирішення цих проблем визначає актуальність дослідження.

Теоретичні основи та принципи управління фінансовою діяльністю підприємств представлені в працях зарубіжних науковців: М. Абрютіної, І. Балабанова, П. Бароле, В. Бочарова, Р. Брейлі, О. Васіної, А. Грачова, Ж. Депаляна, Ж.-П. Жобарта, М. Крейніної, Є. Коена, А. Ковальова, Б. Коласа, Дж. Коуза, C. Кувшинікової, С. Майєрса, Е. Маркар'яна, Дж. Мейнсона, А. Мен'є, Р. Сайфуліна, О. Стоянової, А. Роя, І. Романе, М. Русака, Е. Нагашева, В. Терьохіні, Ж. Франшона, Дж. ван Хорна, А. Шеремета та ін.

Необхідність розв'язання теоретико-методологічних, організаційних, практичних проблем системи управління фінансовою діяльністю вітчизняних підприємств та її подальше реформування розглядалось в працях вітчизняних вчених В. Андрущенка, М. Білик, О. Білоусової, І. Бланка, В. Забродського, І. Запатріної, В. Зінченко, І. Зятковського, М. Кизима, А. Поддєрьогіна, Т. Смовженко, В. Суторміної, О. Терещенко, Т. Унковської, В. Федосова, О. Чернявського, І. Чугунова й ін.

Водночас є нагальна потреба в дослідженні механізму збалансування фінансів підприємств, розкритті його ролі і місця як основи стійкого розвитку суб'єкту господарювання, особливо в період трансформації економіки, узагальненні історичного та зарубіжного досвіду становлення й розвитку цього механізму управління підприємницькою діяльністю.

Необхідність подальшого наукового дослідження обґрунтувала вибір теми дисертаційної роботи, її мету, завдання, об'єкт і предмет дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Одеського національного університету імені І.І. Мечникова за темами: «Дослідження закономірностей формування ринкових структур у перехідній економіці: теорія, методологія, економічна політика» (№ ДР 0101U001590), в межах якої автором визначено принципи формування фінансової поведінки та механізм збалансування фінансів підприємств в умовах перехідної економіки; «Дослідження процесів розвитку галузевих структур та стратегій підприємств в економіці України» (№ ДР 0106U006192), в межах якої здійснено аналіз фінансової діяльності вітчизняних підприємств за видами економічної діяльності за умов трансформації економіки; «Виявлення закономірностей формування та функціонування підприємств в умовах ринкової трансформації економіки (№ ДР 0106U006197), в межах якої автором запропоновані шляхи удосконалення механізму збалансування фінансів поточної діяльності вітчизняних підприємств.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розкриття та удосконалення теоретико-методологічних, методичних засад механізму збалансування фінансів підприємств за умов трансформації економіки.

Досягнення цієї мети передбачає вирішення таких завдань:

- розкрити сутність, природу збалансування фінансів підприємств, уточнити та розширити базовий понятійно-категоріальний апарат сутнісного змісту;

- визначити економічну сутність та принципи побудови механізму збалансування фінансів підприємств та його роль у забезпеченні ефективної діяльності суб'єктів господарювання;

- узагальнити досвід формування та реалізації механізму врівноваження фінансів підприємств в умовах розвиненої та перехідної економіки;

- визначити підходи до побудови механізму збалансування фінансів підприємств як інструменту економічного розвитку суб'єктів господарювання в умовах трансформації економіки;

- здійснити аналіз методичних підходів до діагностики фінансової діяльності як основи збалансування фінансів підприємств та обґрунтувати їх використання в системі фінансового управління підприємством;

- здійснити аналіз необхідності змін в системі управління фінансовою діяльністю вітчизняних підприємств;

- розкрити напрями удосконалення механізму збалансування фінансів вітчизняних підприємств в контексті трансформації економіки та фінансово-економічної кризи;

- розробити методологічні засади управління врівноваженням фінансів поточної діяльності вітчизняних підприємств на основі системи регулювання фінансовим циклом.

Об'єктом дослідження є механізм збалансування фінансів підприємств. фінанси збалансування підприємство врівноваження

Предметом дослідження є теоретичні та практичні аспекти забезпечення механізму збалансування фінансів підприємств як інструменту економічного розвитку суб'єктів господарювання в умовах трансформації економіки.

Методи дослідження. Структурний та системний методи теоретичного узагальнення використано при розкритті сутності, природи та принципів побудови механізму збалансування фінансів підприємств. За допомогою порівняльного та факторного методів узагальнено досвід фінансової діяльності суб'єктів господарювання в країнах з розвиненою та перехідною економікою. На підставі економіко-математичних, статистичних методів досліджені фінансові відносини вітчизняних підприємств. Історичний та логічний підходи використано при визначенні необхідності змін системи управління фінансовою діяльністю вітчизняних підприємств.

Інформаційну базу дослідження становили законодавчі та нормативні акти з питань фінансово-господарської діяльності підприємств, статистичні та аналітичні матеріали Міністерства фінансів України, Державного комітету статистики України, Комітету з цінних паперів і фондового ринку, фінансова звітність окремих суб'єктів господарювання, а також відповідні монографії, наукові статті вітчизняних та зарубіжних вчених.

Наукова новизна результатів дисертаційного дослідження, отриманих особисто здобувачем, полягає у наступному.

Вперше:

- розкрито економічну сутність механізму збалансування фінансів підприємств, який визначається як сукупність взаємопов'язаних і взаємообумовлених інструментів та важелів дотримання відповідних пропорцій фінансових потоків циклу кругообігу фінансових ресурсів, що надасть можливість реалізувати стратегію зростання виробництва та реалізації, рівня прибутковості, капіталізації підприємств на основі інституційних засад підвищення якісного рівня взаємозв'язку і взаємодії окремих елементів зазначеного механізму та їх узгодження з врахуванням впливу зовнішніх та внутрішніх чинників;

- запропоновано методологічні засади управління фінансовою діяльністю на основі врівноваження економічних та фінансових інтересів суб'єктів господарювання в поточному та перспективному періодах, що ґрунтується на сукупності дій по узгодженню фінансових механізмів по операційній, інвестиційній діяльності, що, враховуючи інтереси учасників фінансових відносин і принцип раціонального використання обмежених фінансових ресурсів, надасть можливість забезпечити наближення до стану рівноваги фінансів підприємств, підвищити ефективність фінансової діяльності суб'єктів господарювання;

удосконалено:

- підходи до обґрунтування теоретичних положень системи управління фінансами підприємств, що проявляється у визначенні сутності, структури, принципів побудови ефективного механізму збалансування фінансів суб'єкту господарювання, його місця та ролі в системі управління підприємством в період трансформації економіки; запропоновано дефініцію «механізму збалансування фінансів підприємств» як сукупності інструментів, важелів регулювання фінансових відносин підприємства, пов'язаних із раціональним використанням обмежених грошових коштів на засадах врівноваження руху останніх з метою формування фондів фінансових ресурсів, необхідних для реалізації стратегії розвитку суб'єкту господарювання;

- методологічні засади збалансування фінансів підприємств, враховуючи вимоги забезпечення поступового розвитку підприємницької діяльності: обґрунтовано доцільність визначення фінансової рівноваги як інтегрального показника стану фінансів суб'єктів господарювання; індикатору потенціалу стійкої фінансово-економічної діяльності в певний момент часу, що визначається показниками ліквідності, рентабельності, фінансової стійкості підприємств;

- обґрунтування методологічних й інституційних змін у системі управління фінансовим циклом підприємств, що надасть можливість забезпечити належне фінансове забезпечення та фінансове регулювання для створення умов конкурентоспроможності суб'єктів господарювання на основі впровадження принципів реалізації інтересів суб'єктів підприємницької діяльності, раціонального використання обмежених фінансових ресурсів та сприятиме налагодженню платіжно-розрахункової, податкової дисципліни, реалізації заходів мінімізації витрат, ризиків, зміцненню фінансово-господарського потенціалу підприємницької діяльності;

дістали подальшого розвитку:

- узагальнення та систематизація досвіду фінансової діяльності підприємств в країнах з розвиненою та перехідною економікою, у тому числі політики оптимізації економічних відносин, фінансового забезпечення господарської діяльності в умовах трансформаційної економіки;

- підходи до розробки політики ефективного формування, розподілу й використання фінансових ресурсів для розвитку підприємства, у тому числі методологічні засади діагностики фінансової діяльності на основі впровадження розрахунку чистого оборотного капіталу, індивідуальних показників фінансового стану; показника кредитоємкості як параметру оцінки потенціалу залучення додаткових фінансових ресурсів при умові забезпечення необхідних вимог дотримання фінансової рівноваги;

- положення щодо розробки політики управління фінансовою діяльністю на основі впровадження системи управління оборотним капіталом з урахуванням принципу збалансованості фінансових механізмів, у тому числі методологічних засад щодо управління складовими фінансового циклу підприємства.

Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні положення та висновки дисертаційної роботи, що розкривають механізм збалансування фінансів підприємств за умов трансформації економіки, мають практичне значення у процесі удосконалення фінансової діяльності підприємств.

Результати дисертаційного дослідження використані Науково-дослідним фінансовим інститутом Академії фінансового управління Міністерства фінансів України при підготовці наукового обґрунтування фінансової політики держави на 2008-2009 роки (довідка від 03.07.2009 р. № 77000-005/408).

Розроблені в дисертації пропозиції та рекомендації щодо удосконалення інституційних засад оптимізації механізму збалансування фінансів підприємств використані Головним управлінням економіки Одеської обласної державної адміністрації при реалізації заходів щодо покращення фінансового стану підприємств регіону (довідка від 12.08.2009 р. № 1889/07).

Результати дисертаційного дослідження використовуються в навчальному процесі при викладанні курсів «Фінанси», «Фінанси підприємств», «Фінансовий менеджмент», «Фінанси корпорації» (довідка від 12.05.2009 р. № 18/05), спецкурсів «Моделювання антикризового управління», «Мікроекономічна теорія фінансів» (довідка від 03.06.2009 р. №18/02) для студентів Одеського національного університету імені І.І. Мечникова.

Особистий внесок здобувача полягає у розкритті економічної сутності, удосконаленні теоретико-методологічних, методичних засад механізму збалансування фінансів підприємств. Наукові положення та висновки, які виносяться на захист, одержані автором самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення і результати дисертаційного дослідження доповідалися на науково-практичних конференціях: «Становлення фінансової системи України та проблеми її стабілізації» (м. Львів, 2000 р.), «Сучасні тенденції і пріоритети розвитку перехідної економіки (м. Сімферополь, 2000 р.), «Еколого-економічні проблеми розвитку підприємств регіону» (м. Ялта, 2000 р.), «Фінанси України» (м. Дніпропетровськ, 2001 р.), «Наука і освіта «2004» (м. Дніпропетровськ, 2004р.), «Науковий потенціал світу 2004» (м. Дніпропетровськ, 2004 р.), «Формування ринкових структур у трансформаційній економіці України» (м. Одеса, 2004 р.), «Українське Причорномор'я в конкурентному просторі» (м. Феодосія, 2005 р.), «Конкурентні стратегії: теорія, практика, перспективи» (м. Одеса, 2006 р.), «Проблеми економічної освіти і науковий прогрес» (м. Кривій Ріг, 2006 р.), «Економічна організація та економічна освіта: взаємообумовленість стратегій розвитку» (м. Київ, 2007 р.), «Економічний, соціальний і екологічний простір Українського Причорномор'я в умовах глобалізації» (м. Феодосія, 2007 р.), науково-практичній конференції професорсько-викладацького складу Одеського державного економічного університету, академічних та вищих навчальних закладів України (м. Одеса, 2008 р.), «Україна у системі світового господарства» (м. Одеса, 2008 р.), «Генезис інституційної системи транзитивних економік» (м. Чернівці, 2008 р.), «Проблеми вдосконалення інституційних умов функціонування української економіки» (м. Одеса, 2008 р.), «Пріоритети фінансової політики України на сучасному етапі соціально-економічного розвитку» (м. Київ, 2009р.), «Постсоціалістичні країни в умовах світової фінансово-економічної кризи» (м. Одеса, 2009 р.).

Публікації. Основні положення та результати дисертації опубліковано у 25 наукових працях загальним обсягом 11,2 друк. арк., у тому числі 10 статей у фахових виданнях загальним обсягом 4,7 друк. арк., авторські розділи у колективних монографіях обсягом 3,2 друк. арк.

Обсяг та структура роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 292 сторінки, основний зміст роботи викладено на 207 сторінках. Дисертація містить 29 таблиць, 25 рисунків, 10 додатків, список використаних джерел включає 246 найменувань та викладений на 19 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі дисертаційної роботи розкрито актуальність теми дослідження, сформульовано його мету та завдання, визначено предмет і об'єкт, наукову новизну і практичне значення одержаних результатів дослідження.

У першому розділі «Теоретичні основи формування механізму збалансування фінансів підприємств» розкрито сутність, принципи, структуру механізму збалансування фінансів підприємств за умов трансформації економіки. Розглянуто роль і місце механізму врівноваження фінансів в системі управління діяльністю підприємства. Проаналізовано закономірності розвитку механізмів управління фінансами підприємств в країнах з розвиненою та перехідною економікою.

Осмислення теоретичних надбань фінансової науки дозволило визначити значення механізму збалансування фінансів підприємств як в системі управління діяльністю підприємств, так і загалом у фінансовій системі держави.

Виходячи з аналізу змісту категорій «фінанси», «фінансові ресурси», «управління фінансовою діяльністю», з'ясовано, що збалансування фінансів підприємств представляє собою дотримання відповідних пропорцій фінансових потоків циклу кругообігу фінансових ресурсів, узгоджених у часі. Дослідження наукових праць вітчизняних та зарубіжних вчених з теорії фінансів надало можливість визначити, що в основі збалансування фінансів є забезпечення фінансової рівноваги як інтегральної характеристики стійкого співвідношення між ліквідністю, рентабельністю, фінансовою стійкістю, ризиком. Як засвідчує проведений аналіз, досягнення фінансової рівноваги визначається збалансуванням потреб у фінансових ресурсах із джерелами їх фінансування за призначенням й строками, що й забезпечує умови ефективного формування, розподілу й використання фінансових ресурсів у відповідності до визначених пріоритетів стійкого розвитку: зростання обсягів виробництва й реалізації, рівня прибутковості, капіталізації; відновлення платоспроможності; максимізації ринкової вартості підприємства.

Виходячи з основних характеристик фінансових ресурсів: наявність джерела створення, форми виявлення, цільового призначення, запропоновано виокремити миттєву, поточну, довгострокову фінансову рівновагу. Усі ці рівні є взаємопов'язаними й в сукупності формують модель збалансування фінансів підприємств. На основі дослідження теоретико-методологічних основ управління фінансами підприємств обґрунтовано дефініцію «механізм збалансування фінансів підприємств».

Визначено, що методологія формування й реалізації механізму управління фінансами підприємств змінювалася упродовж історичних періодів його становлення залежно від рівня розвитку економічних відносин, системи господарювання. В результаті аналізу виявлено, що багатьма вітчизняними науковцями концептуальні підходи до визначення механізму управління фінансами трактуються виходячи з положень або процесного підходу, який відображає внутрішню організацію функціонування фінансів і визначає механізм як організаційне відображення фінансових відносин, або системного, відповідно якому механізм - це сукупність методів, форм, інструментів, прийомів і важелів впливу на стан та розвиток підприємства, що дозволяє виявити зовнішню дію функціонування фінансів та характеризує останні як вирішальний чинник впливу апарату управління на економічний стан підприємства, однак складність цих концепцій окремо не дозволяє повною мірою описати сучасні умови господарювання. Як результат неповнота дефініції фінансового механізму призводить до неефективної організації управління фінансами підприємств, оскільки зміни, які відбуваються в наслідок становлення ринкових відносин, не завжди супроводжуються відповідною трансформацією теоретико-методологічного забезпечення фінансового механізму. Показано, що в сучасних умовах господарювання повинен застосовуватися концептуальний підхід на основі синтезу системного, процесного, програмно-цільового, критеріального підходів. У досліджені пропонується розглядати механізм збалансування фінансів підприємств на основі синтезу теорій фінансів й управління, що дозволить врахувати в повній мірі інтереси учасників фінансових відносин в умовах впливу сукупності внутрішніх та зовнішніх чинників господарської діяльності. При аналізі механізму збалансування фінансів підприємств визначено його структуру та систематизовані елементи. Встановлено, що механізм збалансування фінансів підприємств є найбільш динамічним елементом управління фінансами підприємств.

Дослідження змісту механізму збалансування фінансів підприємств надало можливість визначити основні положення його побудови: це сукупність взаємопов'язаних і взаємодіючих елементів, зокрема інструментів, важелів; застосування елементів механізму здійснюється в межах правової регламентації діяльності суб'єктів господарювання; ця система повинна мати параметри, вплив на які змінює процес дії механізму; мета спрямування дієвості механізму - стійкий розвиток підприємства; структура механізму змінюється під впливом сукупності внутрішніх та зовнішніх чинників; система повинна бути динамічною; система взаємозв'язку та взаємодії елементів повинна бути узгоджена у часі; наявність системи індикаторів-критеріїв оцінки ефективності механізму.

Значне місце відведено дослідженню механізму управління фінансами підприємств в умовах розвиненої, перехідної економіки. Розглядаючи специфіку перехідного періоду в Україні, відзначено, що система фінансових відносин значно розширюється й набуває певної відповідності світовій практиці. В той же час можна спостерігати нехарактерні для ринкового господарства явища - «провали»: наявність заборгованості перед персоналом, бюджетом; перевищення темпів зростання кредиторської заборгованості над темпами обсягів виробництва і реалізації продукції, товарів, послуг, робіт; високий рівень збиткових підприємств; відтік фінансових ресурсів із сфери виробництва в сферу обігу; низький рівень податкової, платіжно-розрахункової дисципліни. Для досягнення відповідності механізму управління фінансами вітчизняних підприємств принципам реалізації інтересів учасників фінансових відносин та раціонального використання обмежених фінансових ресурсів, у дисертації обґрунтовано пропозиції, що повинні бути враховані у подальшому реформуванні організаційно-інституційних засад реалізації фінансових відносин як на рівні підприємства, так і на рівні держави (відмова від прямої фінансової підтримки збиткових суб'єктів господарювання та розширення непрямих методів фінансового стимулювання конкурентної підприємницької діяльності, в першу чергу в сфері матеріального виробництва, на підприємствах, які застосовують новітні технології, інвестують у знання та соціальну інфраструктуру; запровадження відповідного дієвого механізму банкрутства або реструктуризації збиткових підприємств; посилення фінансової відповідальності за невиконання платіжної, податкової дисципліни; запровадження механізмів підвищення інформаційної ефективності фінансового сектору).

Приведення механізму збалансування фінансів підприємств у відповідність до принципів ринкового господарювання матиме належний результат за умови подальшого достатнього інституційного забезпечення та удосконалення відповідно впливу внутрішніх та зовнішніх чинників.

Другий розділ «Механізм збалансування фінансів підприємств як основа управління фінансовими ресурсами» присвячений дослідженню процесу управління фінансовими ресурсами підприємств, діагностиці фінансової діяльності підприємств, здійсненню аналізу ефективності механізму збалансування фінансів суб'єктів господарювання.

Узагальнення підходів до визначення фінансової рівноваги показало, що дія механізму збалансування фінансів суб'єктів господарювання розкривається через дотримання таких положень: оптимальний рівень рівноваги щодо ліквідності й платоспроможності; забезпечення функціональної рівноваги між джерелами фінансування та їх використанням відповідно операційній, інвестиційній, фінансовій діяльності; спроможність отримувати стабільний прибуток. Відповідно методичне та організаційне забезпечення механізму має створювати умови наближення підприємства до стійкої фінансової рівноваги. Встановлено, що відповідним основним індикатором управління фінансовою діяльністю є чистий оборотний капітал, обсяг і структура якого характеризує фінансову рівновагу й визначає потенціал фінансової стійкості. В результаті виявлено, що порушення рівноваги фінансів є наслідком відсутності узгодженості елементів активу та пасиву за термінами; негативного значення чистого оборотного капіталу; протиріччя між ліквідністю та платоспроможністю або рентабельністю, що й призводить до втрати потенціалу фінансово-економічної стійкості підприємств. Саме такі явища можна спостерігати в економіці України.

З'ясовано, що діагностика фінансової діяльності підприємств включає, по-перше, оцінку відповідності обсягу, структури фінансових ресурсів дійсним потребам у фінансуванні, і, по-друге, оцінку відповідності фінансової рівноваги цільовим індикаторам-критеріям. Обґрунтовано, що формування методології діагностики на основі дослідження параметрів «ліквідність-рентабельність-фінансова стійкість-ризик» дозволяє визначити стан рівноваги та змоделювати поведінку підприємств відповідно умовам вибору фінансової стратегії; на основі функціонального підходу - провести аналіз стану фінансової рівноваги у взаємозв'язку його елементів та їх впливу на чистий оборотний капітал.

Визначено динаміку чистого оборотного капіталу (табл. 1), його елементів по економіці в цілому та видам економічної діяльності окремо.

Таблиця 1

Чистий оборотний капітал підприємств в Україні в 2003-2008 рр., млн. грн

Розрахунки свідчать, що протягом 2003-2008 рр. даний показник зростає в результаті збільшення обсягу, джерел фінансування вітчизняних підприємств за рахунок зростання обсягів та видів кредитування, прибутковості й відповідної реінвестиції прибутку як наслідок позитивної динаміки розвитку вітчизняної економіки, покращення світової кон'юнктури тощо; зростання частки власного капіталу у фінансуванні поточної діяльності. Однак темпи приросту чистого оборотного капіталу в 2008 р. значно знижуються в порівнянні з попередніми роками (21,69 % в 2008 р. в порівнянні з 94,77 % в 2005 р., 58,59 % в 2006 р., 62,69 % в 2007 р.), що є результатом зменшення темпів приросту поточних активів і збільшення темпів приросту поточних зобов'язань внаслідок фінансової й економічної кризи та свідчить про зниження потенціалу фінансової стійкості суб'єктів господарювання.

Відповідні розрахунки демонструють, що протягом 2003-2008 рр. показник чистого оборотного капіталу має нестабільну динаміку для більшості видів економічної діяльності, що є результатом нераціонального використання зростаючого в економіці кредитування, низького рівня реінвестиції прибутку, недостатнього рівня залучення прямих інвестицій. Маючи на меті виявлення певних тенденцій та особливостей при формуванні й використанні фінансових ресурсів вітчизняними підприємствами, здійснено аналіз структури показника чистого оборотного капіталу та динаміки його складових. Відповідні розрахунки надали можливість виявити, що зростання необоротного капіталу відбувається, перш за все, за рахунок довгострокового кредитування, а не приросту власного капіталу. Найбільші темпи зростання довгострокового кредиту спостерігається в невиробничих галузях, чистого оборотного капіталу в результаті зростання фінансового результату - будівництві, сільському господарстві, промисловості.

Зазначене надало можливість виявити неефективну структуру фінансування вітчизняних підприємств як за джерелом й призначенням фінансових ресурсів, так і строком їх формування й використання. В результаті можна спостерігати незбалансованість фінансів підприємств, що також підтверджується розрахунками основних показників платоспроможності, ліквідності, структури фінансування, ділової активності. Розрахунки демонструють недостатній рівень ліквідності; забезпеченості оборотних активів власними коштами; низький рівень мобільності власного капіталу для більшості видів економічної діяльності, який при низькому рівні нарощуванні, окрім того, відволікається на обслуговування боргових зобов'язань.

В межах дослідження з'ясовано, що в результаті порушення співвідношень між ліквідністю й рентабельністю, фінансовою стійкістю і рентабельністю, ризиком як наслідок прагнення максимального економічного зростання не виконуються правила фінансування та не забезпечується фінансова рівновага вітчизняних підприємств. За результатами 2008 р. при зростанні фізичного обсягу ВВП на 2,1% зростає збитковість підприємств і становить 37,2% від загальної кількості вітчизняних підприємств; рентабельність операційної діяльності - 3,3%; власний капітал за рік збільшився лише на 10%, в той час, як нерозподілений прибуток скоротився на 61%, запозичений капітал збільшився майже на 50%; поточні зобов'язання зросли на 46%, дебіторська заборгованість - на 48%. Це призводить до втрати платоспроможності й фінансової стійкості суб'єктів господарювання, що не дозволяє їм використати резерв кредитоємкості, яка характеризує потенційну здатність залучати додаткові фінансові ресурси в перспективі при умові забезпечення задовільного фінансового стану, та може призвести до банкрутства. Зазначене зумовлює необхідність удосконалення механізму збалансування фінансів підприємств в поточному періоді.

У результаті дослідження виявлено, що позитивні зміни, які відбуваються у структурі фінансування підприємств протягом 2003-2007 рр. в більшій мірі пов'язані з привабливою кон'юнктурою окремих ринків, економіки в цілому, а не відповідною фінансовою політикою суб'єктів господарювання. Встановлено, що механізм управління фінансами підприємств хоч і набуває нові елементи, але принципи його ефективної побудови в повній мірі не реалізуються, окремі необхідні елементи застосовуються обмежено (фінансове планування, внутрішній контроль, стимулювання, самофінансування, самокредитування), що призводить до прийняття неефективних фінансових рішень, порушення інтересів учасників фінансових відносин.

Встановлено, що в зв'язку з особливостями організаційно-методологічного забезпечення фінансової політики суб'єктів господарювання, тип якої визначається ранжуванням «ліквідність - рентабельність - фінансова стійкість», доцільним є впровадження розрахунку допустимих значень індивідуальних індикаторів-критеріїв.

У результаті дослідження виявлено, що удосконалення механізму збалансування фінансів вітчизняних підприємств повинно відбуватися на основі оптимізації фінансового циклу, тобто оптимізації управління витратами й запасами, кредиторською й дебіторською заборгованістю, грошовими коштами. Це дозволить забезпечити необхідній рівень платоспроможності, ліквідності, фінансової стійкості; створити умови для фінансової рівноваги та стабільного розвитку підприємницької діяльності.

У третьому розділі «Удосконалення механізму збалансування фінансів підприємств» розкрито підходи до реалізації політики управління оборотним капіталом підприємств як основи оптимізації фінансового циклу; визначено пріоритетні напрямки удосконалення політики управління заборгованістю, товарно-матеріальними запасами, рухом грошових коштів; обґрунтовано доцільність покращення внутрішньої платіжно-розрахункової дисципліни підприємств.

Визначено, що одним із основних напрямків підвищення ефективності управління фінансами суб'єктів господарювання має бути вдосконалення методологічного забезпечення процесу управління оборотним капіталом, що включає оптимізацію його обсягу і структури, джерел фінансування, співвідношення між окремими складовими у відповідності до забезпечення реалізації поставлених цілей, створення умов ефективної господарської діяльності.

З'ясовано, що в основі формування механізму управління оборотним капіталом є трансформація фінансового циклу підприємства. На підставі цього організаційне забезпечення процесу управління представлено у складі таких блоків: вибір моделі управління оборотним капіталом; оцінка й аналіз елементів фінансового циклу; управління товарно-матеріальними запасами; управління дебіторською і кредиторською заборгованістю; управління рухом грошових коштів; оцінка ефективності управління чистим оборотним капіталом та розробка управлінських рішень щодо вдосконалення цього процесу.

Встановлено, що основними критеріями управління фінансовим циклом суб'єктів господарювання є мінімізація поточної кредиторської заборгованості; максимізація співвідношення між приростом прибутку в результаті реалізації в кредит і обсягом дебіторської заборгованості; мінімізація витрат на формування та обслуговування товарно-матеріальних запасів; мінімізація втрат прибутку від надмірної або недостатньої ліквідності активів; максимізація загальної вартості підприємств. В результаті зроблено висновок, що основними напрямками оптимізації фінансового циклу в межах управління оборотним капіталом є: мінімізація часового лагу між виробництвом продукції, послуг, робіт та їх реалізацією; скорочення періоду обороту дебіторської заборгованості та збільшення періоду обороту кредиторської заборгованості; збільшення часового лагу між поставкою сировини, матеріалів та їх оплатою постачальникам; оптимізація обсягу запасів; оптимізація грошових потоків; оптимізація залишку грошових коштів.

На основі даних проведеного дослідження визначено, що удосконалення механізму управління елементами фінансового циклу в умовах прояву чинників платіжної кризи у вітчизняній практиці дозволить знизити потребу в оборотному капіталі, вартість фінансування господарської діяльності.

Методологічне забезпечення управління дебіторською і кредиторською заборгованістю підприємств визначається її вагою у структурі активів і пасивів та направлене на реалізацію заходів щодо регулювання фінансових відносин на основі узгодження грошових потоків при умові збільшення валового грошового обороту, прибутку підприємства, й повинна відповідати виробничій, збутовій та фінансовій політиці суб'єкту господарювання.

Встановлено, що у вітчизняній практиці проблема управління заборгованістю є недостатньо вирішеною, доведено доцільність організаційно-методичних змін в системі розробки кредитних стандартів, внутрішнього контролю, інкасації й рефінансуванні дебіторської заборгованості; оцінці ризику неплатежу; оптимізації джерел, методів фінансування заборгованості. Вирішення зазначеного надасть можливість з мінімальними витратами узгодити дебіторську та кредиторську заборгованість у відповідності до умов фінансової рівноваги, фінансової стійкості, стійкого приросту результатів фінансово-господарської діяльності.

Встановлено, що про ефективність політики управління заборгованістю свідчить зростання рентабельності основної діяльності підприємства в результаті збільшення закупівлі й продажу в кредит при умові збереження потенціалу фінансової стійкості. На підставі цього виявлена необхідність впровадження внутрішнього контролю над такими індикаторами: відносний приріст кредиторської заборгованості до загального виробництва, реалізації; відносний приріст рентабельності від основної діяльності до поточної кредиторської заборгованості; відносний приріст дебіторської заборгованості до загального виробництва, реалізації; відносний приріст виручки від реалізації в кредит до витрат в результаті зростання дебіторської заборгованості; відносний приріст чистої заборгованості до загального виробництва, реалізації, співвідношення обсягу дебіторської та кредиторської заборгованості з корегуванням на відповідні терміни обороту.

В межах дослідження доведено, що в основі управління товарно-матеріальними запасами мінімізація витрат на їх формування та обслуговування. З'ясовано, що критерієм ефективності управління є прискорення їх обороту при умові відсутності втрат операційної діяльності в результаті дефіциту запасів. Встановлено, що в основі розробки ефективного механізму управління товарно-матеріальними запасами використання таких важелів як витрати на забезпечення запасів по елементам й виручка, методів - планування, аналіз, контроль, нормування, оптимізація; індикаторів - оборотність. Обґрунтовано, що методологічною основою підвищення оборотності запасів є методи, прийоми логістики постачання, виробничої логістики, логістики збуту. Пропонується для оптимізації запасів розширити використання методів «точно в строк», АВС/АВМ, що сприятиме зниженню витрат на формування запасів, прискоренню їх оборотності, зниженню потреби в оборотному капіталі.

З'ясовано, що ефективність управління рухом грошових коштів визначається збалансуванням надходжень та виплат грошових коштів та їх синхронізацією у часі за умов збереження фінансової рівноваги. Встановлено, що основним індикатором ефективності є чистий грошовий потік. На підставі цього обґрунтовано, що шляхами удосконалення управління рухом грошових коштів є збільшення чистого грошового потоку, оптимізація залишку грошових коштів на основі удосконалення організаційно-методичного та інформаційного забезпечення планування, обліку, аналізу та оцінки, оптимізації, внутрішнього контролю грошових потоків. Це дозволить своєчасно виконувати фінансові зобов'язання, підвищити рівень фінансової та виробничої гнучкості підприємства, скоротити витрати на обслуговування господарської діяльності, вивільнити фінансові ресурси для реалізації заходів стратегічного розвитку.

Враховуючи необхідність забезпечення рівноваги «ліквідність-рентабельність» як основи реалізації механізму збалансування фінансів підприємств важливим є досконалий механізм управління залишком грошових коштів. В межах дослідження з'ясовано, що методи визначення оптимальної величини залишку, які використовуються в зарубіжній практиці, є недостатньо прийнятними для вітчизняних підприємств. Відповідно в дисертаційній роботі запропонована модель управління залишком грошових коштів, яка дозволяє врахувати умови господарювання вітчизняних підприємств.

Ефективність заходів щодо удосконалення механізму збалансування фінансів підприємств залежить від впливу сукупності зовнішніх чинників. Обґрунтовано доцільність посилення ролі держави у вирішенні проблеми неплатежів. Доцільним є посилення заходів щодо піднесення виробництва через пряме стимулювання його розвитку шляхом структурної перебудови економіки, підвищення її ефективності, розвитку конкурентного середовища, зростання реальних доходів, посилення нагляду за фінансовим сектором економіки.

ВИСНОВКИ

У результаті проведеного дослідження теоретико-методологічних, методичних засад забезпечення механізму збалансування фінансів підприємств зроблено наступні висновки:

1. Обґрунтовано, що збалансування фінансів підприємств це дотримання відповідних пропорцій фінансових потоків по фазах циклу кругообігу фінансових ресурсів з метою реалізації стратегії розвитку підприємств у поточному й перспективному періодах. Відповідно, механізм збалансування фінансів підприємств представляє цілісну систему управління фінансами, яка призначена для організації взаємодії об'єктів та суб'єктів господарювання у сфері фінансових відносин з метою впливу через ці пропорції на результати діяльності. Проведена систематизація, аналіз та узагальнення теоретичних та практичних аспектів управління фінансами підприємств надали можливість визначити, що об'єктом дії механізму збалансування фінансів підприємств є фінансові відносини як сукупність дій щодо формування, розподілу та використання фінансових ресурсів направлених на реалізацію економічних інтересів суб'єктів цих відносин; фінансові інструменти (фінансові методи і фінансові важелі), ресурсне забезпечення (правове, нормативне, методичне, організаційне, інформаційне, аналітичне, кадрове), фінансові індикатори-критерії.

Механізм збалансування фінансів підприємств є найбільш динамічним елементом управління фінансами суб'єктів господарювання, що дозволяє забезпечувати ефективну фінансову діяльність в умовах внутрішньої та зовнішньої організації фінансових відносин. Ефективність механізму залежить від цілеспрямованого вибору дієвості їх впливу на окремі напрямки господарської діяльності. Основними положеннями формування ефективного механізму визначено взаємозв'язок та взаємообумовленість елементів механізму у відповідності до цільової направленості його дії; відповідність сукупності внутрішніх та зовнішніх чинників, які впливають на фінансову діяльність; гнучкість та динамічність; узгодженість дії елементів механізму у часі; відповідність нормативній регламентації фінансово-господарської діяльності; наявність індикаторів-критеріїв ефективності дії.

2. Сучасна система управління фінансами вітчизняних підприємств значно розширилась й певною мірою набула ознак, елементів, що притаманна ринковим принципам; врахувала нові умови господарювання. Досвід реалізації фінансових відносин в умовах трансформаційної економіки засвідчує про досить широкий спектр методів, інструментів управління фінансами підприємств, маючи на меті досягнення визначених результатів розвитку як підприємств, так і національної економіки в цілому.

3. Розкриття механізму збалансування фінансів підприємств та організаційних, інституційних умов його реалізації надало можливість визначити, що в його основі досягнення стійкої фінансової рівноваги. Фінансова рівновага це певний стан підприємства, який відображає спроможність суб'єкту господарювання виконувати свої фінансово-майнові зобов'язання перед контрагентами завдяки ефективному вибору відповідної структури фінансування, активів і пасивів. Підтримання фінансової рівноваги базується на забезпеченні оптимального співвідношення між такими характеристиками як ліквідність, рентабельність, фінансова стійкість, ризик. Відповідно, забезпечення рівноваги фінансів підприємств визначається дотриманням таких положень: оптимальний рівень рівноваги між ліквідністю й платоспроможністю та ліквідністю й рентабельністю; функціональна рівновага між джерелами фінансування та їх використанням відповідно основній, фінансовій та інвестиційній діяльності; оптимальний рівень чистого оборотного капіталу; власного та запозиченого капіталу; забезпечення стабільного прибутку.

4. У процесі дослідження встановлено, що діагностика фінансової рівноваги підприємств включає оцінку відповідності обсягу, структури фінансових ресурсів дійсним потребам у фінансуванні; фінансової рівноваги цільовим індикаторам-критеріям. Виявлено, що використання параметрів дослідження ліквідності, рентабельності, фінансової стійкості дозволяє диференціювати стан фінансової рівноваги та визначити потенціал фінансово-економічної стійкості, і далі, на основі оцінки чистого оборотного капіталу, потреби в оборотному капіталі, грошових коштів змоделювати можливі умови вибору фінансової стратегії підприємства, що дозволяє розглядати механізм діагностики фінансової рівноваги як інструмент управління фінансовою діяльністю.

5. Аналіз фінансування господарської діяльності вітчизняних підприємств за видами економічної діяльності надав можливість виявити низьку проблем забезпечення фінансово-економічної стійкості, зокрема нестабільну динаміку чистого оборотного капіталу, недостатній рівень забезпечення власними коштами оборотних активів, низький рівень мобільності власного капіталу, недостатній рівень ліквідності, неоптимальне співвідношення між власним і запозиченим капіталом, що є результатом порушення правил фінансування; неефективної структури фінансування діяльності підприємств; відсутності виваженої фінансової політики та неузгодження їх складових; порушення інтересів суб'єктів фінансової системи; наявності «провалів» фінансових відносин, характерних для трансформаційної та кризової економіки. Крім того, відсутність поточної фінансової рівноваги обмежує використання кредитоємкості суб'єктів господарювання, яка характеризує потенціал залучення додаткових зовнішніх фінансових ресурсів при умові забезпечення задовільного фінансового стану.

6. З метою забезпечення підвищення ефективності дії механізму збалансування фінансів підприємств, покращення фінансового стану суб'єктів господарювання, збереження потенціалу фінансово-економічної стійкості в умовах невизначеності обґрунтовано удосконалення системи управління фінансами підприємств за напрямами: раціоналізація складу фінансових ресурсів по періоду залучення і використання, прискорення фінансово-операційного циклу, підвищення рентабельності активів і капіталу.

7. З огляду на відмінності в умовах господарювання, пріоритетах фінансової політики, у тому числі платоспроможності, фінансової стійкості, рентабельності, доцільним є запровадження розрахунку допустимих показників фінансового стану, що дозволить удосконалити дію механізму збалансування фінансів підприємств в результаті підвищення рівня обґрунтованості відповідних критеріїв.

8. Оптимізація фінансового циклу підприємств забезпечується ефективним механізмом управління оборотним капіталом та його елементами. З огляду на певні недоліки вітчизняної практики управління фінансовою діяльністю суб'єктів господарювання та з метою удосконалення механізму збалансування фінансів підприємств доцільним є запровадження в господарську практику системи розробки й реалізації політики управління поточним капіталом на основі дотримання основних правил фінансування, умов фінансової рівноваги; посилити внутрішній контроль за заборгованістю на основі застосування відповідних умовам розвитку підприємства індикаторів-критеріїв ефективності управління заборгованістю, кредитних стандартів надання товарних кредитів, методів оцінки кредитоспроможності контрагентів, механізмів інкасацій та рефінансування дебіторської заборгованості; запровадити систему вибору джерела фінансування зобов'язань на основі рейтингової оцінки за такими параметрами: вартість, доступність, необхідність гарантії, можливість пролонгації, цільове призначення коштів; оптимізувати товарно-матеріальні запаси на основі мінімізації витрат на їх формування й збереження; запровадити систему узгодження руху коштів на основі реалізації заходів щодо збільшення чистого грошового потоку, оптимізації залишку грошових коштів в касі та на рахунках у фінансових установах.

9. Доведено доцільність державної підтримки фінансової діяльності підприємств, яка б відповідала принципам ринкового механізму. З огляду на сучасні умови господарювання та з метою піднесення виробництва в умовах трансформації економіки важливим є сприяння структурній перебудові економіки на основі посилення контролю за діяльністю збиткових суб'єктів господарювання, організації практичної, методологічної допомоги в проведенні реструктуризації підприємств, підготовці кваліфікованих фахівців в галузі управління фінансовою діяльністю підприємств; удосконалення нормативно-правового та організаційно-інституційного забезпечення фінансової діяльності суб'єктів господарювання щодо оподаткування, обігу цінних паперів, інвестиційно-інноваційної діяльності, амортизаційної політики на основі дотримання балансу інтересів усіх учасників фінансових відносин; посилити державний контроль за фінансовим сектором економіки шляхом підвищення його інформаційної відкритості, сприяти зростанню його участі в сфері матеріального виробництва. З метою покращення стану платежів між суб'єктами господарювання доцільним є удосконалення нормативно-правового та методологічного забезпечення вексельного обороту, факторингу, клірингу; сприяння створенню електронного інформаційного банку заборгованості суб'єктів господарювання.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

1. Ломачинська І.А. Факторинг як засіб забезпечення фінансової стійкості підприємства / І.А. Ломачинська // Вісних Одеського інституту внутрішніх справ. 2000. № 2. С. 192-193 (0,2 друк. арк.).

2. Ломачинська І.А. Основні принципи сучасної кредитної політики підприємства / І.А. Ломачинська // Вісних Східноукраїнського державного університету. 2000. № 4 (26). С. 149-153 (0,4 друк. арк.).