Особливості фінансової діяльності підприємства з іноземними інвестиціями

Важливою ініціативою уряду щодо стимулювання інвестиційного капіталу в українську економіку була „Програма розвитку інвестиційної діяльності на 2002-2010 роки”. Програму було створено відповідно до вимог Указу Президента України „Про заходи щодо збільшення надходжень інвестицій в економіку України”, де створення позитивного інвестиційного клімату було визначено як один із головних пріоритетів для національної, так і місцевої влади.

Основні положення державної програми мало чим відрізняються від загальних заяв уряду стосовно подальших реформ і серед головних завдань програми є:

_ подальша дерегуляція та лібералізація економіки;

_ завершення формування стабільної нормативно-правової бази;

_ забезпечення прозорості процедур прийняття рішень центральним та місцевим органами виконавчої влади;

_ удосконалення механізмів управління корпоративними правами;

_ підвищення ефективності процедур банкрутства;

_ реформа податкової системи;

_ підвищення інвестиційної привабливості об'єктів приватизації;

_ подальше проведення адміністративної реформи;

_ зміцнення банківської системи;

_ пожвавлення інвестиційної діяльності у спеціальних вільних економічних зонах;

_ сприяння судовій реформі;

_ створення додаткових стимулів для залучення інвестицій у пріоритетні галузі економіки тощо.

Саме державі належитьиналежна головна роль у заохоченні іноземних інвесторів до вкладання коштів в українські підприємства. Це обумовлюється тим, що державний інвестиційний клімат визначає та впливає на інвестиційний клімат підприємств всієї країни.

Але заохочення іноземних інвесторів до вкладання коштів на конкретне підприємство - це „клопіт” самого підприємства. Адже сприятливий інвестиційний клімат країни лише допоможе звернути увагу інвесторів на можливість співпраці з її контрагентами, а для залучення інвестицій на підприємстві також повинен бути сприятливий інвестиційний клімат.

Таким чином, можна впевнено говорити про те, хоча й існує безліч проблем, які гальмують приплив іноземних інвестицій в економіку нашої держави. Саме тому на сьогоднішній день стратегічною задачею повинно бути якомога швидше усунення перешкод, які стримують приплив іноземних інвестицій, створення якомога сприятливіших умов для залучення їх в нашу державу, аби сприяти розвитку країни в цілому. Оскільки, виходячи із реалій сьогодення, іноземні інвестиції є сьогодні тим ресурсом, який, у всякому разі в найближчій перспективі, може найбільш вагомо сприяти підвищенню ефективності функціонування українських підприємств, а відтак і розвиткові відповідних територій і міст, поліпшенню соціального захисту громадян.

3.2 Вплив іноземних інвестицій на економіку України

Міжнародним спільним підприємством (МСП) вважається організаційно-правова форма поєднання зусиль різнонаціональних партнерів у сферах інвестування, управління, виробництва продукції чи надання послуг, торгівлі, використання доходів, розподілу підприємницьких ризиків тощо.

Підприємство, створене відповідно до Кодексу , в статутному фонді якого не менш як десять відсотків становить іноземна інвестиція, визнається підприємством з іноземними інвестиціями. Підприємство набуває статусу підприємства з іноземними інвестиціями з дня зарахування іноземної інвестиції на його баланс.

Підприємство з іноземними інвестиціями самостійно визначає умови реалізації продукції (робіт, послуг), включаючи ціну на них, якщо інше не передбачено законодавством України. Продукція підприємств з іноземними інвестиціями не підлягає ліцензуванню і квотуванню за умови її сертифікації як продукції власного виробництва у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України .

Підприємства з іноземними інвестиціями сплачують податки відповідно до законодавства України.

Мотиваційний механізм заснування МСП створюється на макро- та мікрорівні національної системи господарювання. Попередні переговори щодо створення МСП, як правило, завершуються підписанням партнерами протоколу про наміри, в якому мають бути зазначені:

- загальні обсяги виробництва і поставок продукції на внутрішній та зовнішній ринки;

- розмір статутного фонду з відокремленням часток партнерів у ньому;

- співвідношення між власними та запозиченими коштами;

- можливий банк-кредитор;

наявність місцевої кваліфікованої робочої сили та потреба в залученні іноземного персоналу;

організація продажу виробів чи послуг, організація та тривалість післяпродажного обслуговування;

- трансферт(репатріація) прибутку іноземного партнера.

Перелік документів, які подаються ініціаторами створення СП

для його реєстрації в органах державної влади України:

1. Заява про намір створення СП.

2. Установчий договір.

3. Статут СП.

4. Техніко-економічне обгрунтування або бізнес-план.

5. Письмове погодження відповідного органу управління.

6. Згода місцевих органів державної влади.

7. Нотаріально завірені копії установчих документів, свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб України і довідка банківської установи, що веде розрахунки.

Для іноземних інвесторів:

8. Документ, що підтверджує його реєстрацію в країні місцезнаходження. Цей документ повинен бути нотаріально засвідчений, переведений на українську мову і легалізований у встановленому порядку.

9. Рекомендаційний лист банківської установи іноземної фірми в країні місцезнаходження, що веде її розрахунки, з перекладом на українську мову і легалізований.

Для іноземних інвесторів на території України встановлюється національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності, за винятками, передбаченими законодавством України та міжнародними договорами України.

Іноземним інвесторам після сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів гарантується безперешкодний і негайний переказ за кордон їх прибутків, доходів та інших коштів в іноземній валюті, одержаних на законних підставах внаслідок здійснення іноземних інвестицій.

Майно, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями (крім товарів для реалізації або власного споживання), звільняється від обкладення митом.

При цьому митні органи здійснюють пропуск такого майна на територію України на підставі виданого підприємством простого векселя на суму мита з відстроченням платежу не більш як на 30 календарних днів з дня оформлення ввізної вантажної митної декларації.

Вексель погашається і ввізне мито не справляється, якщо у період, на який дається відстрочення платежу, зазначене майно зараховане на баланс підприємства і податковою інспекцією за місцезнаходженням підприємства зроблена відмітка про це на примірнику векселя.

Підприємство з іноземними інвестиціями самостійно визначає умови реалізації продукції (робіт, послуг), включаючи ціну на них, якщо інше не передбачено законодавством України. Продукція підприємств з іноземними інвестиціями не підлягає ліцензуванню і квотуванню за умови її сертифікації як продукції власного виробництва у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Підприємства з іноземними інвестиціями сплачують податки відповідно до законодавства України.

Власниками об'єктів інвестиційної діяльності можуть бути інвестори, а також інші фізичні та юридичні особи (в тому числі іноземні), державні органи і органи місцевої влади, міжнародні об'єднання та організації, для яких створюються об'єкти інвестиційної діяльності.

Висновки

Розглянуто теоретичні аспекти функціонування підприємств з участю іноземного капіталу, зокрема фінансові складові їх діяльності. Сформовано основні підходи до визначення підприємств з іноземними інвестиціями. Обґрунтовано чинники впливу на ефективність фінансової діяльності підприємств з іноземними інвестиціями та запропоновано методику здійснення їх фінансового аналізу.

Проаналізувавши тему про фінансову діяльність підприємства з іноземними інвестиціями ми дізнаемося, що існує і дещо звужене розуміння інвестицій, коли інвестиції розглядаються з позиції потоків платежів. З такої точки зору під інвестиціями можна розуміти всі витрати (або їх грошовий еквівалент), пов'язані з використанням капіталу (імобілізація, уречевлення вільного капіталу).

Втілення інвестиційних проектів потребує відмови від грошових коштів сьогодні на користь отримання прибутку в майбутньому. Як правило, на отримання прибутку слід розраховувати не раніше, ніж через рік після початкових витрат (інвестицій). В цей період вони є основною причиною виникнення фінансових проблем (наприклад, з ліквідністю), які підприємство намагається вирішити через додаткове фінансування.

Джерела фінансування інвестицій.

* власні і внутрішньогосподарські резерви інвестора, які включають в себе початкові внески засновників до статутного капіталу і частину грошових коштів, отриманих в результаті господарської діяльності, тобто за рахунок прибутку, амортизаційних відрахувань, коштів, що виплачуються органами страхування у вигляді відшкодування збитків від аварій, стихійних лих тощо;

позикові кошти, серед яких банківський кредит, інвестиційний податковий кредит, бюджетний кредит та інші кошти;

* залучені кошти, які отримані від продажу акцій, пайових та інших внесків юридичних осіб та працівників підприємства;

* централізовані кошти, що надходять в порядку перерозподілу із фондів концернів, асоціацій та інших об'єднань підприємств;

* бюджетне фінансування з відповідних фондів на виконання державних, регіональних або галузевих цільових програм. Безоплатність цього джерела фінансування перетворює його фактично на джерело власних коштів;

* кошти іноземних інвесторів, що надаються у формі фінансової або іншої участі в статутному капіталі спільних підприємств, а також у формі прямих вкладів в грошовій формі міжнародних організацій і фінансових інститутів, держав, підприємств різних форм власності.

Залучення іноземних інвестицій забезпечує розвиток міжнародних економічних зв'язків і впровадження передових науково-технічних досягнень.

Підприємства, створені за участю іноземних інвестицій, а також об'єкти (результати) спільної діяльності на території України за участю іноземних інвестицій без створення юридичної особи, в т. ч. на основі договорів (контрактів) про виробничу кооперацію, спільне виробництво, спільну діяльність тощо, підлягають валютному регулюванню та оподаткуванню за правилами, встановленими законодавством України з питань валютного регулювання та оподаткування підприємств, створених без участі іноземних інвестицій, за винятком випадків, коли законами України встановлено пільговий порядок оподаткування підприємств, створених без участі іноземних інвестицій. Винятком з цього правила є надання податкових канікул підприємствам автомобільної промисловості у разі інвестування в них іноземних інвестицій на суму, що перевищує 150 млн дол. США.

Нерезидент може бути засновником суб'єкта малого підприємництва - юридичної особи, платника єдиного податку. Право на сплату єдиного податку виникає, якщо у статутному фонді суб'єкта малого підприємництва частка нерезидента не перевищує 25 %.

Зараз інвестиційні ресурси у світі - один з найвагоміших чинників економічного розвитку будь-якої країни. Інколи внутрішній потенціал держави є недостатнім для забезпечення необхідного рівня інвестиційних вкладень.

Україна на сьогоднішній день не має достатніх внутрішніх фінансових ресурсів для розв'язання багатьох економічних і соціальних проблем. Саме тому виникає необхідність залучення іноземного капіталу в економіку України.

Надходження іноземних інвестицій життєво важливе для виходу з сучасної економічної кризи, подолання спаду виробництва та для покращення якості життя українців. Але при цьому необхідно пам'ятати, що інтереси українських підприємств, з одного боку, та інтереси іноземних інвесторів, з іншого, не співпадають. Українські підприємства зацікавлені у відновленні свого виробничого потенціалу та засвоєнні західної культури управління. Та зрозуміло, що іноземні інвестори зацікавлені в отриманні прибутків за рахунок великого внутрішнього ринку України, кваліфікованої та дешевої робочої сили та інше. Тому треба вирішувати цю задачу (заохочувати інвесторів вкладати кошти в українські підприємства) за допомогою створення привабливих умов, тобто сприятливого інвестиційного клімату.

Список використаної літератури

1. Бойчик І.М. Економіка підприємства. Київ: Атіка, 2002

2. Вінник О.М. Інвестиційне ПРАВО, 2001.

3. Даниленко А.А. Світові тенденції та особливості розвитку прямих іноземних інвестицій. // Фінанси України . - 2009. - №4. - С.99-108

4. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність», зі змінами та доп. від 16.11.2006 // «Голос України» - 2007. - №3

5. Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18 вересня 1991 р. №1560-XІІ.

6. Закон України «Про підприємства в Україні» від 27 березня 1991 р. №887 - XІІ.

7. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», зі змінами та доп. від 19.12.06. // «Голос України» - 2007. - №5

8. Закон України “Про режим іноземного інвестування” // Відомості Верховної Ради України, № 19, 1996р.

9. Закон України „Про захист іноземних інвестицій” від 10.10.1991р. №1540а- XII зі змінами і доповненнями [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.

10. Облік і техніка проведення зовнішньоекономічних операцій: Навчальний посібник / Єрмаченко В.Є., Лабунська С.В., Маляревская О.Г., Маляревский Ю.Д. . - Х: Видавничий Дім «ІНЖЕК», 2004

11Україна на роздоріжжі: Уроки з міжнародного досвіду економічних реформ / За ред. А. Зіденберга і Л. Хоффмана. - К.: Фенікс, 1998.

12. http://buklib.net/books/25855/

13. http://vidminno.com/info_35695.html

14.http://www.osvita_plaza.in.ua/publ/osoblivosti_finansovoji_dijalnosti_pidpriemstv_z_inozemnimi_investicijami

15. http://fingal.com.ua/content/view/294/54/1/6/

16. http://www.ukrreferat.com/index.php?referat=26455&pg=3

17. http://5ka.at.ua/load/ekonomika_pidpriemstva

18. http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=35

19. http://feu.kneu.edu.ua/ua/confere_nce/conf_social_dev_ukr_12

20. http://lubbook.net/book_608_glava_1_.html

21. http://www.ukrstat.gov.ua.

Размещено на Allbest.ru