Фінансовий аналіз діяльності підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Загальна характеристика підприємства

1.1 Ознайомлення з підприємством, його структурою, статутними документами та організацією фінансово-економічної роботи

1.2 Характеристика видів діяльності підприємства, його спеціалізація та стратегічна мета

2. Вивчення організації фінансової роботи на підприємстві та оцінка фінансових результатів

3. Управління грошовими потоками на підприємстві. Оцінка фінансової стійкості, ділової активності та ліквідності підприємства

4. Управління формування прибутку на підприємстві

5. Оподаткування підприємства. Нарахування та сплата податків у цільові державні фонди

6. Управління розподілом і використанням прибутку

7. Формування власного капіталу підприємства

8. Управління оборотними активами підприємства

9. Діяльність підприємства щодо залучення позичкового капіталу

10. Управління кредиторською заборгованістю

11. Управління інвестиційною діяльністю підприємства. Оцінювання інвестиційних проектів. Формування інвестиційного портфеля

12. Фінансовий аналіз діяльності підприємства

13. Внутрішньо фірмове фінансове прогнозування та планування

14. Управління ризиками підприємства

14.1 Політика та структура управління ризиками

14.2 Стратегія підприємства щодо ризиків, які є найбільшими

14.3 Ризики ліквідності та стратегія управління ризиком ліквідності

15. Антикризове фінансове управління на підприємстві. Шляхи поліпшення фінансового стану підприємства

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Місцем проходження моєї практики було Фастівське відділення ПАТ «Банк «Київська Русь», термін проходження практики з 12.01.2015 по 13.02.2015 рік.

В сучасних умовах господарювання часто змінюються вимоги до підготовки кадрів. Зокрема, сучасний стан економіки вимагає підвищення рівня професіоналізму й компетентності спеціалістів у всіх галузях, має пряме відношення до навчального процесу в вузах, які щороку випускають сотні молодих спеціалістів. Технологічна виробнича практика дає можливість ознайомитися із стилем та методами ведення фінансової роботи на підприємствах, що сприятиме адаптації до умов та характеру можливої майбутньої роботи.

Мета технологічної виробничої практики - оволодіння студентами сучасними методами і формами управління фінансовою діяльністю підприємства, формування та поглиблення знань теоретичних аспектів фінансових дисциплін, набуття професійних умінь і навичок фінансового планування, формування здатності прийняття самостійних рішень під час роботи в реальних виробничих умовах на підприємствах та організаціях різних форм власності.

Основні завдання технологічної виробничої практики :

· закріпити теоретичні знання, здобуті при вивченні «Бухгалтерський облік», «Економіка підприємства», «Фінанси підприємства», «Податкова система» та ін.;

· ознайомитись практично з порядком організації фінансової роботи на підприємстві;

· набути навичок практичного застосування теоретичних знань для розв'язування завдань з управління фінансами;

· навчитися аналізувати та прогнозувати фінансові результати , планувати заходи та приймати управлінські рішення щодо поліпшення фінансового стану підприємства;

· оформлення документообігу, складання податкової звітності;

· управління інвестиційною діяльністю підприємства;

· фінансовий аналіз діяльності підприємства;

· вивчити особливості фінансового планування та прогнозування, а також методику складання фінансової звітності підприємства за звітний період;

· розробити теоретичні або практичні пропозиції щодо вдосконалення фінансової діяльності на підприємствах та організаціях різних форм власності;

· придбати навички спілкування з колегами у колективі;

· відвідати семінари або наради з обговорення нововведень або проблемних питань.

Об'єкт дослідження - ПАТ «Банк «Київська Русь».

Предмет дослідження - коло, що стосується організації управління та фінансово-економічної роботи ПАТ «Банк «Київська Русь».

фінансовий прибуток грошовий інвестиційний

1. Загальна характеристика підприємства

1.1 Ознайомлення з підприємством, його структурою, статутними документами та організацією фінансово-економічної роботи

Підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої , науково дослідницької, торгівельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому Господарським кодексом України та іншими законами.

Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємства, так і для некомерційної господарської діяльності.

Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та інтифікаційним кодом. [4]

Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб.

Будь-яке підприємство як юридична особа визначається за такими ознаками:

- організаційна єдність;

- відокремлення майна;

- майнова відповідальність;

- до того ж підприємство має право від свого імені у власних інтересах звертатися до суду із позовами, вимагати відшкодування своїх збитків, якщо вони заподіяні іншим підприємством, або скасування рішень державних органів влади у разі їх незаконного характеру.

Принципи підприємства:

- самоокупність;

- самофінансування;

- самозабезпечення;

- матеріальна зацікавленість;

- економічна відповідальність;

- господарська самостійність.

ПАТ «Банк «Київська Русь» засновано 30.05.1996 року 1996 (реєстр. № 258).

Банківські послуги надає на підставі генеральної ліцензії НБУ № 19 від 13.10.2011 та додатку до генеральної ліцензії № 19 від 13.10.2011 р. [Додаток Г]

Статутний капітал ПАТ "Банк "Київська Русь" становить 600 000 000,00 гривень ( шістсот мільйонів гривень 00 копійок) та розподілений на 60 000 000 (шістдесят мільйонів) простих іменних акцій номінальною вартістю 10,00 гривень (десять гривень 00 копійок) кожна, які існують в бездокументарній формі.

За класифікацією Національного банку України за розміром активів ПАТ "Банк "Київська Русь" входить до другої групи банків (великі банки). [Додаток А]

Станом на 2005 рік функціонувало 53 структурні підрозділи. Наприкінці 2007 року у складі АБ «Київська Русь» існувало 107 відокремлених структурних підрозділів, із них 13 філій та 94 відділення, з яких 29 безпосередньо підпорядковані головній конторі банку.

Станом на 01.01.2015 регіональна мережа банку налічує 123 установи по всій Україні. У тому числі, 2 філії та 121 відділення.

Член Асоціації «УкрСВІФТ», ФГВФО, УМВБ, учасник Фондової біржі "ПФТС".

Карткові платіжні системи MasterCard Worldwide, VISA International, УкрКарт. Системи грошових переказів Western Union, MoneyGram, Анелік, Софт, Avers, ЛІДЕР.

Банк є учасником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з 02 вересня 1999 року за реєстраційним № 096 (свідоцтво № 89 від 05.08.2011).

Голова Правління Братко В.І. володіє акціями Банку в розмірі 45,92 % статутного капіталу.

Структура банку: головний офіс в м Київ, 6 філій, 131 відділення (на 01.09.2010 р). [Додаток А] Органи управління банком: Загальні збори акціонерів, Спостережна Рада та Правління. [13] Важливою в діяльності ПАТ «Банк «Київська Русь» є корпоративна соціальна відповідальність, яка є орієнтиром стратегії розвитку та щоденної роботи керівництва Банку та всіх його співробітників.

Соціальна відповідальність Банку «Київська Русь» знаходить прояв у соціальному, економічному та культурному житті громадян і базується на принципах чесності, відкритості, прозорості й відповідальності.

Прикладом економічного розвитку є те, що Банк «Київська Русь» уже понад 18 років працює на фінансовому ринку України, сприяючи розбудові вітчизняної банківської системи, економічному розвитку держави та підвищенню якості життя громадян. За вагомий внесок у розвиток економіки Голову Правління Банку було нагороджено орденами «За заслуги ІІ ступеня» та «За заслуги ІІІ ступеня». Банк фінансово підтримує підприємства корпоративного, малого та середнього бізнесу, створює необхідні для їх розвитку умови обслуговування, що також, безумовно, позитивно впливає на економічну ситуацію країни загалом.

Також Банк «Київська Русь» допомагає в працевлаштуванні, створює робочі місця по майже всій території України, з можливістю професійного та кар'єрного росту. Як соціально відповідальна фінансова установа Банк дотримується законодавства щодо працевлаштування людей з обмеженими можливостями та людей, які потребують соціального захисту. Працівникам Банку пропонують соціальний пакет, щорічну оплачувану відпустку на 24 дні, пільгові путівки на відпочинок для дорослих та дітей, допомогу в кризових ситуаціях. [15]

1.2 Характеристика видів діяльності підприємства, його спеціалізація та стратегічна мета

У звітному році Банк здійснював банківські операції відповідно до Банківської ліцензії від 14.01.2002 №19, від 27.05.2011 №19 та Дозволу №19-5 від 04.06.2010, Дозволу №19-5 від 27.05.2011, а також відповідно до Банківської ліцензії, виданої Національним банком України, за №19 від 13.10.2011 та Генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій від 13.10.2011 №19. [Додаток Г]

Банк має право надавати банківські та інші фінансові послуги (крім послуг у сфері страхування), а також здійснювати іншу діяльність, зазначену нижче.

До банківських послуг належать:

1) залучення у вклади (депозити) коштів та банківських металів від необмеженого кола юридичних і фізичних осіб;

2) відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів, у тому числі в банківських металах;

3) розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. [1]

Банк має право надавати своїм клієнтам (крім банків) фінансові послуги, в тому числі шляхом укладання з юридичними особами агентських договорів. Банк, крім надання фінансових послуг, має право здійснювати свою діяльність щодо:

* інвестицій;

* випуску власних цінних паперів;

* випуску, розповсюдження та проведення лотерей;

* зберігання цінностей або надання в найм (оренду) індивідуальних банківських сейфів;

* інкасації коштів та перевезення валютних цінностей;

* ведення реєстру власників іменних цінних паперів (крім власних акцій);

* надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських та інших фінансових послуг.

Банк має право відповідно до Генеральної ліцензії та додатку до Генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій:

* неторговельні операції з валютними цінностями;

* операції з готівковою іноземною валютою та чеками (купівля, продаж, обмін, прийняття на інкасо), що здійснюються в касах і пунктах обміну іноземної валюти банків;

* операції з готівковою іноземною валютою (купівля, продаж, обмін), що здійснюється в пунктах обміну іноземної валюти, які працюють на підставі укладених банками агентських договорів з юридичними особами-резидентами;

* ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів нерезидентів у грошовій одиниці України;

* ведення кореспондентських рахунків банків (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті;

* ведення кореспондентських рахунків банків (нерезидентів) у грошовій одиниці України;

* відкриття кореспондентських рахунків в уповноважених банках України в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;

* відкриття кореспондентських рахунків у банках (нерезидентах) в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;

* залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;

* залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках;

* торгівля іноземною валютою на валютному ринку України (за винятком операцій з готівковою іноземною валютою та чеками (купівля, продаж, обмін), що здійснюється в касах та пунктах обміну іноземної валюти банків і агентів);

* торгівля іноземною валютою на міжнародних ринках;

* залучення та розміщення банківських металів на валютному ринку України;

* залучення та розміщення банківських металів на міжнародних ринках;

* торгівля банківськими металами на валютному ринку України;

* торгівля банківськими металами на міжнародних ринках;

* валютні операції на валютному ринку України, які належать до фінансових послуг згідно зі статтею 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг»;

* валютні операції на міжнародних ринках, які належать до фінансових послуг згідно зі статтею 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг». [2]

Банк має право здійснювати професійну діяльність на ринку цінних паперів згідно з Ліцензіями Державної комісії з цінних паперів та Фондового ринку від 15.10.2009 та від 20.05.2011:

діяльність з торгівлі цінними паперами:

* брокерську діяльність;

* дилерську діяльність;

* андерайтинг;

* діяльність із управління цінними паперами;

* депозитарну діяльність;

* депозитарну діяльність зберігача цінних паперів.

Спеціалізація Банку

Публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь» є універсальною фінансово-кредитною установою, яка здійснює свою діяльність на території України.

Стратегічна мета Банку

Стати сильним та активним універсальним банком, спроможним надавати послуги найвищої якості та надійності, забезпечити захист та постійний приріст вкладених в нього коштів клієнтів та акціонерів Банку.

Стратегічні цілі Банку:

Ш Закріплення статусу надійного банку - партнера для існуючих та потенційних клієнтів у секторах роздрібного, корпоративного, малого та середнього бізнесів;

Ш Висока якість послуг і продуктів, розширення їх переліку;

Ш Розвиток та оптимізація регіональної мережі;

Ш Розширення сегмента молоді (14-35 років) серед роздрібних клієнтів;

Ш Підвищення стандартів обслуговування та ефективності операційної системи через інвестиції в інформаційні технології.

Місія Банку:

· Надавати банківські послуги українським родинам з покоління в покоління, обслуговувати їхню справу з року в рік;

· Сприяти примноженню населення з середнім рівнем достатку;

· Зміцнити довіру суспільства до банківської системи завдяки порядності та відповідальному ставленню до потреб клієнтів.

Наші цінності:

§ Потреби клієнтів

Ми зосереджені на бажаннях клієнтів та прагнемо максимально використовувати свої знання та досвід у наданні потрібних банківських послуг.

§ Вдосконалення

Ми постійно поліпшуємо якість наших продуктів і послуг, підвищуємо свій професіоналізм.

§ Згуртований колектив

Ми працюємо злагоджено, ділимося досвідом, поважаємо та підтримуємо один одного.

§ Наше ім'я

Ми пишаємося досягненнями Банку та прагнемо зберегти репутацію надійного та порядного партнера. [14]

Розвиток самобутності Банку

Банк є поціновувачем культури Київської Русі та споконвічних українських традицій, сприяє збереженню та примноженню культурної спадщини шляхом:

- використання в корпоративному стилі елементів, властивих культурі Київської Русі;

- інформування клієнтів та працівників Банку щодо фактів з історії та культурних пам'яток, народних традицій Київської Русі та пропаганда шанобливого ставлення до них;

- проведення акцій та участь у заходах, що привертають увагу до культурних пам'яток, народних традицій та ремесел України;

- фінансова підтримка та популяризація сучасного українського мистецтва.

Банк сьогодні

Стратегічне партнерство

Банк урівноважує інтереси:

§ Акціонерів

Банк зважає на інтереси своїх акціонерів, усвідомлює власну відповідальність

за розвиток бізнесу та фінансові результати.

§ Персоналу

Банк піклується про своїх працівників, створює комфортні умови роботи,

забезпечує їх професійний розвиток.

§ Клієнтів

Банк цінує довірчі та довготривалі відносини з клієнтами.

§ Суспільства [16]

2. Вивчення організації фінансової роботи на підприємстві та оцінка фінансових результатів

Фінансова робота - це діяльність з управління фінансами фірми. Вона включає:

* планування і організацію фінансів;

* облік фінансових ресурсів;

* контроль і аналіз ефективності їх використання;

* регулювання доходів і видатків;

* стимулювання кінцевих результатів виробництва. [6]

Виробнича і комерційна діяльність підприємств може забезпечуватися грошовими коштами у формі самофінансування, банківського і комерційного кредитування, залучення акціонерного капіталу, бюджетного фінансування.

Фінансові результати діяльності банку включають у себе аналіз динаміки та структури доходів, витрат банку, динаміки прибутку банку та динаміки показників ефективності діяльності банку. Розпочинати аналіз фінансових результатів діяльності банку слід з аналізу динаміки фінансових результатів. [10]

Аналізуючи фінансовий результат банку по квартально, слід зазначити, що прибуток банку протягом періоду змінюється скачко подібно. І станом на 01.01.2013р. прибуток банку «Київська Русь» склав 197 тис.грн., що у порівнянні із попередніми періодами значно менше (див.рис.2.1.).



Рисунок 2.1. - Динаміка прибутку ПАТ Банк «Київська Русь» за 2010-2012рр., тис.грн.

Найбільш суттєвий вплив на формування прибутку банку мають статті:

процентних та комісійних доходів та витрат, а також адміністративних витрат банку. За аналізований період у динаміці процентних та комісійних доходів спостерігалося збільшення процентних доходів, що пов'язано з економічною кризою та неможливістю боржників розрахуватися за взяті зобов'язання, і значне зростання комісійних доходів. При чому процентні доходи зменшилися на -21 531 тис.грн, а комісійні зросли на 6 149 тис.грн. [Додаток Ч]

Також, у зв'язку із нестабільністю грошової одиниці значно скоротилися обсяги торгівлі з іноземною валютою на -34 019 тис.грн. Внаслідок фінансової кризи також відбулося значне знецінення цінних паперів у портфелі банку на продаж.

У структурі витрат станом на 01.01.213р. найбільша питома вага належить процентним витратам - 69%, які поступово збільшуються.

Досить швидкими темпами зростають загально адміністративні витрати банку станом на 01.01.2013 р. збільшились на -19 716 тис. грн.. у порівнянні із попереднім періодом.

Оскільки доходи від банківської діяльності за 2011 рік зростали більш швидкими темпами ніж витрати, то у кінцевому підсумку це сприяло збільшенню прибутку до оподаткування за аналізованих період. Станом на 01.01.2013 значно зріс обсяг витрат, що призвело до зменшення прибутку банку. Отже, необхідно оптимізувати витрати банку за рахунок зменшення адміністративних та збільшувати доходи банку за рахунок розширення активних операцій з використанням доходних активів. [14]

Після проведення загального аналізу фінансових результатів діяльності банку доцільно проводити аналіз доходів та витрат окремо. [4]

Отже, за аналізований період дохідна частина фінансових результатів діяльності банку збільшилась на 9%. Збільшення відбувалося у частині процентних доходів. У структурі доходів найбільшу питому вагу займають процентні доходи, що являється логічним в умовах специфічної діяльності банку. Проте за аналізований період відбулися певні структурні зміни у частині зменшення питомої ваги іншого доходу, доходу від переоцінки.

Наступним елементом аналізу фінансового результату діяльності банківської установи є аналіз витрат, який проводиться через горизонтальний та вертикальний аналіз.

Згідно проведеного аналізу за період з 01.01.2010 р. до 01.01.2013 р. загальний обсяг витрат збільшився на 10 %. Збільшення витрат відбулося за рахунок збільшення адміністративних витрат на 29 % або 53 711 тис.грн. та процентних витрат на 22 % або 103 716 тис.грн. [16]

У питомій вазі витрат найбільша частка припадає на процентні та комісійні витрати. Збільшення обсягів цих витрат свідчить про активну діяльність банку щодо запозичення ресурсів. Цікавим є той факт, що відбулося зменшення комісійних витрат, це пояснюється згортанням деяких операцій банку.

Прибуток банку аналізують у розрізі прибутку від операції, чистих витрат на формування резервів, доходу або збитку від довгострокових активів, призначених для продажу, а також з визначенням витрат на податок на прибуток.

Аналіз починають з аналізу динаміки прибутку. Станом на 01.01.2013 р. банк отримав збиток від операцій банку на -95461 тис.грн.

Витрати на податок на прибуток банку сплачувався лише станом на 01.01.2010 р. у розмірі 647 тис.грн. Наступні три роки банк спрацював зі збитком і розмір податку дорівнював нулю. [Додаток Ф]

Система показників, що характеризують фінансові результати діяльності банку є показники ефективності, а саме: коефіцієнт загального рівня рентабельності, коефіцієнт співвідношення загальних доходів банку та загальних витрат, прибутковість, тощо.

Рентабельність банку за 2012 рік склала 0,933%. Коефіцієнт співвідношення загальних доходів банку та загальних витрат (коефіцієнт дієздатності) (оптимальне значення - не менше 120%) у банку складає 83%, що свідчить про неоптимальне співвідношення. [13]

Наступний коефіцієнт співвідношення загальних доходів банку та загальних витрат показує є банківська установа дієздатною, чи покриваються її витрати отриманими доходами. Аналіз діяльності банку показав, що незважаючи на те, що даний показник не відповідає нормі, проте із постійно збільшується.

Прибутковість статутного капіталу за аналізований період збільшилась до рівня 1,74%. Позитивним моментом є те, що підвищились прибутковість балансового капіталу 0,7%. Прибутковість активів за 2010 рік була від'ємною, станом на 01.012013 прибутковість складає 0,13%. [Додаток І]

За аналізований період зменшились показники чистої процентної маржі на 0,5%, що свідчить про неефективність операційної діяльності комерційного банку, а також про те, що банку не приносить прибуток процентні різниці. У порівнянні із банківською системою рівень процентної маржі та чистого спреду дещо нижчий.

Прибуток від операцій в розрахунку на одного працівника банку за 2012 рік нижче від попереднього періоду на 0,17%. Розмір чистого прибутку у розрахунку на одного працівника станом на 01.01.2013 рік становить 7979 грн. Рентабельність доходів за 2012 рік складає 0,933, що більше від попереднього періоду на 0,14.

Отже, коефіцієнти свідчать про неефективну діяльність ПАТ Банку «Київська Русь» за аналізований період, проте спостерігається тенденція до покращення даних показників.

3. Управління грошовими потоками на підприємстві. Оцінка фінансової стійкості, ділової активності та ліквідності підприємства

Грошовий потік підприємства являє собою сукупність розподілених у часі надходжень і виплат коштів, генерованих його господарською діяльністю.

Висока роль ефективного управління грошовими потоками підприємства визначається наступними основними положеннями:

1. Грошові потоки обслуговують здійснення господарської діяльності підприємства практично у всіх її аспектах.

2. Ефективне управління грошовими потоками забезпечує фінансова рівновага підприємства в процесі його стратегічного розвитку.

3. Раціональне формування грошових потоків сприяє підвищенню ритмічності здійснення операційного процесу підприємства. Будь-який збій у здійсненні платежів негативно позначається на формуванні виробничих запасів сировини і матеріалів, рівні продуктивності праці, реалізації готової продукції і т.п. У той же час ефективно організовані грошові потоки підприємства, підвищуючи ритмічність здійснення операційного процесу, забезпечують ріст обсягу виробництва і реалізації його продукції.

4. Ефективне керування грошовими потоками дозволяє скоротити потреби підприємства в позиковому капіталі. Активно управляючи грошовими потоками, можна забезпечити більш раціональне й ощадливе використання власних фінансових ресурсів, сформованих із внутрішніх джерел, знизити залежність темпів розвитку підприємства від залучення кредитів.

5. Управління грошовими потоками є важливим фінансовим важелем забезпечення прискорення обороту капіталу підприємства.

6. Ефективне управління грошовими потоками забезпечує зниження ризику неплатоспроможності підприємства.

7. Активні форми управління грошовими потоками дозволяють підприємству отримувати додатковий прибуток, генерований безпосередньо його грошовими активами. [9]

Оцінка фінансової стійкості, ділової активності та ліквідності банку здійснюється на підставі аналізу фінансової звітності банку.

Коефіцієнт надійності за аналізований період збільшився на 1,4 і станом на 01.01.2013р. становив 9,8%. Даний коефіцієнт показує, що банк за аналізований період став більш залежним від залучених коштів. Це пов'язано зі збільшенням активів та власного капіталу банку.

Коефіцієнт участі власного капіталу у формуванні активів збільшився на 1,2 і становить 8,9%. Від'ємним залишається коефіцієнт захищеності власного капіталу, що негативно характеризує банк. Також знизився коефіцієнт мультиплікатора капіталу на 12,5, що свідчить про зменшення рівня покриття активів капіталом, а отже, збільшується ризик від певних активів. [13]

Наступним етапом аналізу є аналіз ділової активності пасивів та активів.

Спочатку розглядають групу показників, що характеризують коефіцієнти ділової активності пасивів, оскільки вони є джерелами формування активів.

Отже, в цілому рівень ділової активності щодо залучення ресурсів зі сторони характеризує коефіцієнт активності залучення позичених і залучених коштів, має тенденцію до зменшення і за аналізований період зменшився на 0,01. При цьому значення показника є дещо вищими нормативного і складає 0,9 що свідчить про досить активну політику банку щодо залучення позичених і залучених коштів.

Установлена тенденція підтверджується з боку активності залучення строкових депозитів, що збільшилась на 5,00 та спростовується зменшенням коефіцієнту залучених міжбанківських кредитів на 0,07.

Водночас за аналізований період зменшився коефіцієнт активності використання строкових депозитів у кредитний портфель на 0,12, що свідчить про неможливість банку розробляти нові технології щодо залученнях цих витратних ресурсів. [15]

Коефіцієнти ділової активності характеризуються рівнем вкладень ресурсів банку в дохідні активи, кредитний портфель, у цінні папери і розкриває як досягнутий рівень, так і можливості банку в даний період.

За аналізований період у діловій активності активів банку склалася негативна тенденція, а саме: зниження коефіцієнту рівня доходних активів на 0,048. Це свідчить про низьку якість доходних активів банку. Одночасно за аналізований період відбувається зниження активності залучення коштів у кредитний портфель на 0,12 при збільшенні активності залучення коштів у цінні папери та інвестицій у дохідні активи на 0,07 за аналізований період. [16]

Отже, найбільша ділова активність банку проявилася в інвестиційній політиці банку, що призвело до збільшення коефіцієнту інвестицій на 0,09.

Показники ліквідності банку безпосередньо характеризують миттєву ліквідність, поточну, короткострокову та загальну й співвідношення високоліквідних активів до робочих активів банку.

Аналізу ліквідності передбачає виявлення того, наскільки банк дотримується нормативів ліквідності, які встановлені Національним банком України.

Отже, за аналізований період показники ліквідності Банку «Київська Русь » були в межах встановлених норм і станом на 01.01.2013 року становлять:

- миттєва ліквідність - 60,2% ( нормативне значення не менше 20%) ;

- поточна ліквідність -71,8% ( нормативне значення не менше 40%) ;

- короткострокова ліквідність - 85,3 (нормативне значення не менше 60%)

Коефіцієнт співвідношення високоліквідних активів до робочих активів банку станом на 01.01.2013 р. становить 39%, що майже в двічі перевищує оптимальне значення. Отже, запас ліквідності банку високий, але, з іншого боку, високоліквідні активи майже не приносять доходу, тому підтримання високого значення неодмінно позначається на прибутковості банку. [17]

У цілому можна зробити висновок про те, що, в загальному показники близькі до нормативних значень, а це означає, що банк достатньо коштів вкладає у високоліквідні активи. Крім того коефіцієнт загальної ліквідності більше одиниці протягом аналізованого періоду свідчить про те, що активів вистачить для покриття поточних зобов'язань банку.

4. Управління формування прибутку на підприємстві

Прибуток - це важливий узагальнюючий показник оцінки ефективності функціонування кожного суб'єкта господарювання , оскільки в прибутку акумулюються резерви всіх сторін діяльності підприємства :

- виробництво і реалізація;

- якість і асортимент;

- ефективність використання виробничих ресурсів;

- собівартість продукції; [3]

Прибуток характеризує ефективність господарювання за всіма напрямками його діяльності : виробничої , збутової ,постачальницької , інвестиційної , фінансової. Прибуток становить основу економічного розвитку підприємства і зміцнює його фінансовий стан та фінансові відносини з партнерами. [8]

Крім цього , прибуток є основним джерелом фінансування витрат на виробничий і соціальний розвиток підприємства , найвагомішим джерелом централізованих ресурсів держави : у доходи бюджету здійснюються відрахування від одержаного доходу підприємства , значною частиною якого є прибуток . Це означає , що доходи підприємства повинні задовольняти не тільки фінансові потреби , а й потреби держави на фінансування суспільних фондів споживання, розвиток науки , освіти , охорони здоров'я . Таким чином , у збільшення прибутку зацікавлені як підприємство , так і держава.

Прибуток , як економічний показник , являє собою різницю між ціною реалізації та собівартості продукції ( товарів , послуг ), між обсягом отриманої виручки та сумою витрат на виробництво та реалізацію продукції. [3]

Формування прибутку в ПАТ «Банк «Київська Русь» здійснюється шляхом:

1) Процентних доходів:

- Кредити та заборгованість клієнтів

- Боргові цінні папери в портфелі банку на продаж

- Кошти в інших банках

- Кореспондентські рахунки в інших банках

- Депозити овернайт в інших банках

- Заборгованість з фінансового лізингу (оренди)

2) Комісійних доходів:

- Розрахунково-касові операції

- Інкасація

- Операції на валютному ринку

- Операції з цінними паперами

- Операції довірчого управління

- Гарантії надані

- Інші

3) Інші операційні доходи

- Дохід від операційного лізингу (оренди)

- Дохід від суборенди

- Дохід від продажу кредитів і дебіторської заборгованості

- Дохід від вибуття основних засобів та нематеріальних активів

- Штрафи, пені, що отримані банком [16]

5. Оподаткування підприємства. Нарахування та сплата податків у цільові державні фонди

Існуюча система оподаткування сформована на підставі Закону України «Про систему оподаткування», змін і доповнень до нього та інших законодавчих актів, що видаються згідно з цим законом. Система оподаткування грунтується на принципах стабільності, обов'язковості, соціальної справедливості при визначенні та утриманні податків, зборів і внесків. Податки -- це обов'язкові платежі, утримувані державою з фізичних та юридичних осіб в державний та місцевий бюджети і позабюджетні фонди. В Україні запроваджені такі податки, як податок на додану вартість, податок на прибуток підприємств і організацій, податок з власників транспортних засобів, податок з реклами, комунальний податок тощо. [4] Зборами називають обов'язкові платежі юридичних та фізичних осіб за надані їм послуги або на високорентабельні та монопольні товари (продукцію). До зборів відносять акцизний збір, ринковий збір, збір за ордер на квартиру, курортний збір та ін. Внески до державних цільових фондів -- це обов'язкові відрахування юридичних та фізичних осіб на формування державних Цільових фондів. Внески сплачують до пенсійного фонду; фонду сприяння зайнятості населення; фонду ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення; на будівництво, ремонт і утримання автомобільних доріг; на формування державного іноваційного фонду тощо. [5] Контроль за дотриманням підприємствами і громадянами податкового законодавства здійснює державна податкова служба, створена при Кабінеті Міністрів України у складі Головної державної податкової адміністрації України та державних податкових адміністрацій в областях, районах, містах і районах у містах. Головним завданням державної податкової адміністрації є забезпечення дотримання законодавства про податки, повний облік усіх платників та інших обов'язкових платежів у бюджет, здійснення контролю і досягнення правильності обчислення та сплати цих платежів. Важливого значення у формуванні інформації про податки та їх сплату набуває бухгалтерський облік. Бухгалтерський облік податків, зборів та внесків банки ведуть на рахунках № 3620 «Кредиторська заборгованість за податками та обов'язковими платежами» та № 3619 «Інша кредиторська заборгованість за господарською діяльністю банку». На рахунку № 3620 «Кредиторська заборгованість за податками та обов'язковими платежами» відкривають такі аналітичні рахунки за видами податків:

1) податок на прибуток;

2) податок на додану вартість;

3) акцизний збір;

4) прибутковий податок;

5) податок на майно;

6) податок із власників транспортних засобів;

7) фонд ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи;

8) фонд сприяння зайнятості населення;

9) розрахунки з пенсійним фондом за обов'язкові внески на соціальне страхування та за обов'язкові внески з доходів громадян;

10) іноваційний фонд;

11) відрахування на ремонт і будівництво автомобільних шляхів;

12) місцеві податки та збори (деталізовано);

13) інші податки, збори і внески до державних цільових фондів (деталізовано).

До рахунку № 3619 «Інша кредиторська заборгованість за господарською діяльністю банку» відкривають такі субрахунки для обліку розрахунків за необов'язковими, добровільними відрахуваннями до різних фондів:

1) розрахунки із соціального страхування:

2) розрахунки із страхування майна;

3) розрахунки із індивідуального страхування;

4) розрахунки з фондом захисту інвалідів;

5) інші не обов'язкові місцеві податки, збори і внески. Аналітичний облік податків, зборів та внесків до державних цільових фондів ведуть у «Відомості аналітичного обліку розрахунків». [6]

Головним завданням Такого обліку є:

1) точне визначення видів обов'язкових платежів і термінів їх сплати юридичними та фізичними особами (юридичні та фізичні особи сплачують обов'язкові платежі, виходячи зі специфіки та обсягів своєї підприємницької діяльності);

2) правильне та своєчасне визначення бази для оподаткування і проведення розрахунків обов'язкових платежів. Приступаючи до визначення бази для оподаткування, необхідно грунтовно вивчити методику розрахунку податку і, перш за все, які суми підлягають оподаткуванню, а які не підлягають. Суму обов'язкового платежу визначають на основі бази оподаткування, ставки податку та встановлених пільг;

3) забезпечення у визначені терміни перерахувань грошових коштів, пов'язаних з обов'язковими платежами, на рахунки Державного і місцевих бюджетів, фондів та позабюджетні рахунки. Важливо, щоб не було запізнень при перерахуванні грошових сум, бо за кожен день прострочки платежів передбачені фінансові санкції;

4) дотримання термінів подачі звітності в державну податкову інспекцію та представництва державних фондів на місцях. Найчастіше звітність подають із запізненням або взагалі не подають підприємства, які офіційно зареєстровані, але з тих чи інших причин не виконують статутних функцій. [6]

Таким чином, кожне із визначених вище завдань обліку актуальне і за його дотриманням має стежити безпосередньо головний (старший) бухгалтер з обліку податків.

6. Управління розподілом і використанням прибутку

Основним показником, який узагальнює результати діяльності і свідчить про ефективність діяльності банку, є прибуток. Він має універсальний характер, дає уявлення про зміст, функціональну спрямованість та обсяг діяльності установи. Відомо, що банківський прибуток є одним із найважливіших показників ефективності функціонування банку, його стабільності. У ньому зацікавлені усі учасники економічного процесу. Розмір банківського прибутку хвилює акціонерів, тому що він є показником отриманого доходу на інвестований ними капітал. Вкладникам прибуток гарантує стабільний дохід і впевненість у завтрашньому дні, оскільки збільшення резервів і власних коштів банку свідчить про його стабільність. Позичальники також зацікавлені в прибутках банку, адже таким чином зростають їх власні накопичення. Отже, банківський прибуток - це економічна категорія, яка відображає економічні відносини, що складаються між комерційними банками і суб'єктами підприємницької діяльності з приводу надання їм тимчасово вільних коштів за умови повернення й оплати за користування ними та інших послуг. [4] Разом із тим прибуток необхідно розглядати як економічний показник діяльності установи, а не як кошти. Розрізняють кілька видів банківського прибутку: економічний, балансовий, прибуток до оподаткування та чистий. Також прибуток слід розглядати, як якісний показник, що відображає зміни обсягів банківської діяльності, рівня використання ресурсів, поєднує в собі всі аспекти діяльності банку, тому невідкладним стає питання отримання прибутку необхідної якості за заданого обсягу. Розглядаючи прибуток банку, необхідно також зазначити, що він є кінцевим фінансовим результатом, який створює необхідні умови для збереження його економічної життєдіяльності та подальшого розвитку. Банківський прибуток формується у результаті кредитних, розрахункових, грошових операцій та інших видів діяльності. Він є джерелом виплати дивідендів акціонерам, створення фондів банку, базою підвищення добробуту банківських працівників. [3] Отже, важливим моментом в управлінні прибутком для досягнення максимальних показників діяльності банку, є правильний його розподіл і використання. Об'єктом розподілу є загальна сума прибутку, отриманого банком у звітному періоді від звичайної і надзвичайної діяльності. Під розподілом прибутку потрібно розуміти спрямування прибутку до бюджету у вигляді податків і визначення чистого прибутку, який залишається у розпорядженні банку. Прибуток, що залишається в розпорядженні банку після сплати податків і обов'язкових платежів може використовуватися практично без обмежень та розподіляється згідно із статутом банку за рішенням загальних зборів акціонерів банку. [14] Розподіл в банку відбувається наступним чином: - відрахування до загальних резервів; - відрахування до резервних фондів; - відрахування в інші фонди банку; - нарахування дивідендів акціонерам; - капіталізація дивідендів з метою збільшення обсягу статутного - капіталу через державну реєстрацію змін. Прибуток банку може бути спрямований на покриття збитків попередніх років (у разі їх наявності), формування загальних резервів, резервного фонду, інших фондів банку, збільшення капіталу та виплату дивідендів. Строк, порядок і розміри виплати дивідендів визначають загальні збори акціонерів банку.

Розподіл прибутку банку здійснюється за результатами діяльності за рік згідно з рішенням загальних зборів акціонерів (пайовиків) банку. Слід зауважити, що розподіл прибутку здійснюється згідно зі спеціально розробленою політикою банку, основу якої складає дивідендна політика.

Головною метою політики управління розподілом прибутку є оптимізація пропорцій між капіталізованою часткою прибутку та часткою прибутку, що спрямовується на споживання, які забезпечують реалізацію стратегії розвитку банку і зростання його ринкової вартості. [1]

Виходячи з цієї мети, в процесі формування політики розподілу прибутку банку вирішуються такі основні завдання:

- забезпечення отримання власниками необхідної норми прибутку на інвестований капітал;

- забезпечення пріоритетних цілей стратегічного розвитку банку за рахунок прибутку, що капіталізується;

- забезпечення стимулювання трудової активності та додаткового соціального захисту персоналу;

- забезпечення формування в необхідних обсягах фондів та резервів банку.

Під час розподілу прибутку важливим є оптимальне поєднання таких завдань його ефективного використання: здійснення розподілу прибутку відповідно до стратегії розвитку банку; підвищення рівня добробуту власників, шляхом реалізації дивідендної політики; забезпечення приросту ринкової вартості суб'єкта господарювання у короткотерміновій та довготерміновій перспективах; підвищення інвестиційної привабливості; забезпечення ефективного впливу на трудову активність працівників, яка здійснюється шляхом участі працівників у розподілі прибутку; реалізація соціального розвитку банку; поповнення фінансових ресурсів; розвиток матеріально-технічної бази внаслідок капіталізованої частини прибутку; підвищення рівня платоспроможності за рахунок скерування капіталізованого прибутку в обіговий капітал; зменшення ризиків діяльності внаслідок формування та поповнення резервного фонду, фонду резерву виплат дивідендів, інших фондів спеціального призначення.

Отже, політика розподілу прибутку повинна:

- відбивати вимоги загальної стратегії розвитку банку;

- забезпечити підвищення ринкової вартості банку;

- формувати необхідну кількість ресурсів для подальшого розвитку банку;

- забезпечити матеріальні інтереси акціонерів та працівників банку. [3]

Підбиваючи підсумок вище сказаному хотілося б зауважити, що отримання прибутку - головна мета діяльності будь-якого банку чи іншого суб'єкта господарювання. Прибуток характеризує стійкість кредитної установи. Він є джерелом виплати дивідендів акціонерам, створення фондів банку, базою підвищення добробуту банківських працівників та необхідний для успішного проведення діяльності в майбутньому, тому для банку є важливим не тільки отримання прибутку, а й ефективне його використання для забезпечення подальшої діяльності. Також важливим аспектом в процесі використання прибутку є розробка дивідендної політики, яка є доволі дискусійним питанням.

7. Формування власного капіталу підприємства

Власний капітал комерційного банку становить основу для його діяльності, є важливим джерелом фінансових ресурсів та слугує необхідною умовою підтримки довіри клієнтів до банку, його фінансової стійкості та здатності виконувати свої зобовязання.

Власний капітал банку - це грошові кошти, внесені акціонерами і засновниками банку, з метою забезпечення його економічної самостійності й фінансової стійкості протягом усього періоду його діяльності.

Залежно від джерел та порядку формування власний капітал банку поділяється на такі основні частини: статутний капітал, резервний капітал і нерозподілений прибуток. [8]

Статутний капітал банку - це вартість вкладів акціонерів (засновників, учасників) банку, внесених з метою початку чи подальшої банківської діяльності, а також гарантуванням інтересів вкладників та кредиторів банку. [Додаток Р]

Статутний капітал оцінюється як сумарна вартість вкладів акціонерів з відрахуванням заборгованості акціонерів за внесками до статутного капіталу. Різниця між справедливою та номінальною вартістю внеску враховується у складі додатково внесеного капіталу. У разі збільшення статутного капіталу за рахунок внесків грошовими коштами або іншим майном, при оцінці внесків засновників існують наступні особливості:

·величина статутного капіталу, внесеного в іноземній валюті, перераховується у функціональну валюту за поточним курсом на дату надходження;

·інше майно, внесене засновниками в якості внеску до статутного капіталу, оцінюється та відображається в обліку за справедливою вартістю. [2]

Резервний капітал - це грошові ресурси, що резервуються банком для забезпечення непередбачуваних витрат, спеціальних потреб і покриття збитків. Резервний капітал, на відміну від статутного капіталу, формується у процесі подальшої діяльності комерційного банку. Тобто джерелами формування є відрахування від прибутку для створення резервного фонду та інших фондів банку (економічного стимулювання, економічного розвитку). Його величина встановлюється банком самостійно і не може перевищувати статутний капітал. Він поновлюється з прибутку. [6]

Нерозподілений прибуток - це частина чистого прибутку, яка не розподіляться, а утримується банком, як правило, з метою реінвестування в його діяльність. Зазначений прибуток є джерелом власного капіталу внутрішнього походження. Він створюється як залишок чистого прибутку після нарахування дивідендів, відрахувань у загальні резерви, резервний капітал і в інші фонди (резерви), створені відповідно до рішення загальний зборів учасників банку згідно з чинним законодавством. [7]

Залучений капітал банку - це грошові кошти юридичних, фізичних осіб, залучені банком на вклади. Операції повязані з таким залученням, називаються депозитними, відповідно вклади депозитами.

Депозит - це грошові кошти, які внесені у банк клієнтами, зберігаються на їх рахунках і використовуються згідно з укладеною угодою та банківським законодавством.

Залучені ресурси банку охоплюють:

·кошти на депозитних рахунках банківських клієнтів;

·залишок коштів на поточних рахунках клієнтів;

·кошти на рахунках банків - кореспондентів та ін.

Управління капіталом банку спрямовано на досягнення наступних цілей:

·дотримання вимог щодо капіталу, встановлених НБУ;

·забезпечення спроможності банку функціонувати у якості безперервно діючого підприємства;

·підтримання рівня капіталу, необхідного для дотримання нормативів капіталу на рівні не нижче нормативного згідно з вимогами НБУ. [5]

Банк працює в межах дотримання норм за показниками капіталу, а саме мінімального розміру регулятивного капіталу, адекватності регулятивного капіталу, співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів.

8. Управління оборотними активами підприємства

В умовах ринкових відносин оборотні активи мають особливо важливе значення, адже являються важливим критерієм у визначенні прибутку підприємства. Важливо вміти правильно керувати оборотними активами, розробляти і впроваджувати заходи, що сприяють зниженню матеріалоємності продукції і прискоренню оборотності оборотних активів. [Додаток Л] Підприємство у випадку ефективного керування своїми і чужими оборотними активами може досягти раціонального економічного становища, збалансованого щодо ліквідності та прибутковості. З цього приводу проблема організації, аналізу та управління оборотними активами є беззаперечною. Саме оборотні активи поряд з основними забезпечують діяльність підприємства. Оборотні активи - грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу. Управління оборотними активами, як і весь процес управління, включає стратегію і тактику управління. Під стратегією розуміється загальний напрямок і спосіб використання засобів для досягнення поставленої мети. Встановлюючи визначені правила й обмеження, стратегія дозволяє сконцентрувати зусилля на тих варіантах рішень, що не суперечать обраному напрямку управлінської діяльності. Тактика управління - це конкретні методи і прийоми досягнення поставленої мети у визначеній ситуації й у визначений момент часу. Завдання тактики управління - вибір найбільш оптимального рішення і способів його втілення в ситуації, яка склалася. [14] У системі управління оборотними активами, як і в будь-якій іншій системі, виділяють керуючу і керовану підсистему, що відповідно представлені суб'єктами й об'єктами управління. Об'єктом управління в різний час у різному співвідношенні виступають товарні запаси в процесі формування, зберігання й реалізації, кредити, дебіторська заборгованість, грошові залишки, а також економічні відносини, що виникають у процесі кругообороту оборотного капіталу. Суб'єктами управління оборотними активами суб'єктів підприємництва у різній мірі є загальні збори засновників, правління, фінансові і комерційні підрозділи, а також персонал суб'єктів підприємництва, що використовують специфічні методи цілеспрямованого впливу на оборотні активи. Отже, управління оборотними активами - багатогранний процес взаємодії безлічі суб'єктів й об'єктів управління, об'єднаних економічною роллю оборотних активів у діяльності суб'єктів підприємництва. [9] Управління активами та пасивами ПАТ «Банку «Київська Русь» задовільне, здійснюється на належному рівні та, зокрема, має результатом забезпечення необхідного рівня ліквідності, що досягається за рахунок достатнього рівня надходжень та своєчасного підтримання ліквідних коштів на необхідному рівні. Керівництво забезпечує належний рівень управління активами та пасивами Банку, дотримуючись за станом на 31 грудня 2011 року встановлених НБУ нормативів стосовно ліквідності та управління активами і пасивами. [Додаток Н]

9. Діяльність підприємства щодо залучення позичкового капіталу

Ефективна фінансово-господарська діяльність підприємства неможлива без залучення позикових коштів. Використання позикового капіталу дозволяє істотно розширити обсяг виробничо-господарської діяльності підприємства, забезпечити більш ефективне використання власного капіталу, прискорити формування різних цільових фондів виробничого і невиробничого призначення і у кінцевому рахунку - підвищити ринкову вартість підприємства. Позичковий капітал -- це частина авансованого капіталу, сформована за рахунок ще не повернутих позичкових джерел, які повинні бути відшкодовані кредиторам через певний строк у зумовленій формі. [10] До складу позикового капіталу підприємства включають: короткострокові кредити і позики; довгострокові кредити і позики; кредиторську заборгованість (виступає у формі залучених коштів). Короткострокові фінансові зобов'язання. Короткострокові кредити і позики служать джерелом покриття оборотних активів. До них належать усі форми залученого позикового капіталу з терміном його використання до одного року. Попередню оплату покупцем товарів і послуг розглядають як безпроцентний кредит постачальникам, що часто генерує неплатежі в господарстві. Терміновою вважають заборгованість за отриманими позиками і кредитами, термін погашення якої за умовами договору не настав або продовжений (пролонгований) у встановленому порядку. Нарешті, до простроченої відносять заборгованість за отриманими позиками і кредитами з терміном погашення, що минув умовами договору. Довгострокові фінансові зобов'язання. До них належать всі форми функціонуючого на підприємстві позикового капіталу з терміном його використання більше одного року. Основними формами цих зобов'язань є довгострокові кредити банків і довгострокові позикові кошти, термін погашення яких ще не настав, або не погашені в передбачений термін. Довгостроковий позиковий капітал направляється на фінансування необоротних активів (капітальних) і частини оборотних активів. Довгострокові кредити і позики показують у бухгалтерському балансі як довгострокові зобов'язання з терміном погашення більше року. При цьому вирахування зазначеного терміну починають з першого числа календарного місяця, що йде за місяцем, в якому ці зобов'язання були прийняті до бухгалтерського обліку, з урахуванням умов договорів про терміни погашення зобов'язань. Аналітичний облік довгострокових кредитів і позик здійснюють за їхніми видами, кредитними організаціями та іншими позикодавцями, що надали їх. [6] Кредити як частина позичкового капіталу надаються підприємствам за плату, тобто вони сплачують за його використання певний відсоток від їх суми. Платним для підприємства є і таке джерело формування позичкового капіталу, як випуск облігацій. Це -- вигідна форма залучення капіталу, оскільки власники облігацій не мають права втручатися в господарську діяльність підприємства на відміну від акцій, які дають право участі в капіталі. Крім кредитів і випуску облігацій, підприємства можуть залучати для виробничих потреб засоби інших юридичних осіб у вигляді позик, сплачуючи за це певний відсоток. Так, підприємства можуть користуватися комерційним (товарним) кредитом при здійс­ненні розрахунків за куплену продукцію, надані їм послуги чи виконані для них роботи. Даний кредит може надаватися постачальниками у формі відстрочки платежу без сплати відсотків. Безоплатним для підприємства є використання і такого джерела позичкового капіталу, як кредиторська заборгованість по заробітній платі, за товари і послуги, за розрахунками з бюджетом, за страхування тощо. Ці елементи позичкового капіталу мають бути повернуті підприємством, але поки воно ними володіє до терміну їх погашення (а нерідко і за межами цього терміну), то вказаними коштами таке підприємство розпоряджається на свій розсуд. [Додаток Х] Використання позичкового капіталу надає підприємствам, крім прямих, раніше розглянутих переваг, і опосередковані переваги, як наприклад, зменшення бази оподаткування, а відтак, і скорочення платежів до бюджету (проценти за кредит відносять до валових витрат і завдяки цьому зменшується прибуток до оподаткування). Підприємство може отримати додаткову вигоду від ви­користання позичкового капіталу в період підвищення темпів інф­ляції. Це зумовлено тим, що повернення боргу здійснюється гро­шима меншої купівельної спроможності. [15] Водночас залучення підприємствами позичкового капіталу несе в собі і певні загрози. Головна з них -- це зростання ризику зниження їх фінансової стійкості та платоспроможності. Крім того, виплачені проценти за кредит є елементом витрат, а отже, вони зменшують масу прибутку підприємства і рентабельність аван­сованого капіталу. Підприємства, які розраховують на взяття кредиту, можуть понести серйозні втрати в умовах нестабільного зовнішнього середовища і виниклу в зв'язку з цим недоступність кредиту (високі процентні ставки за кредит, завищені вимоги до застави як гарантії кредиту тощо). [6]

...