Фінансовий аналіз діяльності підприємства

10.Управління кредиторською заборгованістю

Кредиторська заборгованість - це грошові кошти, які тимчасово залучені установою, підприємством, організацією і підлягають поверненню відповідним фізичним або юридичним особам, у яких вони запозичені і яким вони не виплачені. Як правило, кредиторську заборгованість становлять неоплачені податки, нездійснені платежі постачальникам за відвантажені товари, невиплачена нарахована заробітна плата, невнесені страхові внески, неоплачені борги. Іншими словами, кредиторська заборгованість - це рахунки, які повинні оплачуватися в ході звичайної роботи підприємства. [11]

Стратегії кредиторської заборгованості мають виходити з рішення наступних першочергових задач - максимізації прибутку компанії, мінімізації витрат, досягнення динамічного розвитку компанії (розширене відтворення), затвердження конкурентоспроможності - які, в кінцевому підсумку і визначають фінансову стійкість компанії.

У кредиторської заборгованості мають бути об'єктивні ліміти і критерії. Її невиправдане зростання неприпустимий. Обсяг кредиторської заборгованості повинен бути пов'язаний з фінансовим становищем підприємства, можна порівняти з дебіторською заборгованістю, відповідати розмірам підприємства. Якщо кредиторська заборгованість перевищує дебіторську, то це можна вважати позитивним чинником, що збільшує обсяги залучених на підприємство коштів. Управління кредиторською заборгованістю означає застосування підприємством найбільш прийнятних для нього форм, термінів, а також обсягів розрахунків з контрагентами. Управління кредиторською заборгованістю зводиться до того, щоб дефіцит оборотних коштів не послаблював фінансову стійкість підприємства. Управління кредиторською заборгованістю передбачає вибірковий підхід до контрагентів підприємства. Відповідним чином слід побудувати і розрахунки з ними. Кредиторська заборгованість після закінчення терміну позовної давності списується на фінансові результати господарюючого суб'єкта. [17]

11. Управління інвестиційною діяльністю підприємства. Оцінювання інвестиційних проектів. Формування інвестиційного портфеля

Інвестиційна діяльність та прийняття будь-якого рішення в цій сфері в значній мірі обумовлені цілями, які мають сприяти досягненню ефективного результату - прибутковості банку. Необхідність інвестиційної діяльності комерційних банків обумовлена взаємозалежністю розвитку банківської системи та економіки в цілому. З одного боку, банківські установи зацікавлені в стабільному економічному середовищі, що є необхідною умовою їхньої діяльності, а з іншого -- стабільність економічного розвитку багато в чому залежить від високого ступеня надійності банківської системи, її ефективного функціонування. Інвестиційна діяльність -- це комплекс заходів і практичних дій юридичних та фізичних осіб (українських або іноземних), а також держави щодо здійснення інвестицій у будь-якій формі з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. [5] Загалом, інвестиційна банківська діяльність може здійснюватись у різних формах, які відповідно до конкретних завдань класифікуються за різними ознаками. Однак, за змістом вони відрізняються: банківські інвестиційні послуги не збільшують банківських вимог і не передбачають формування нових резервів. Окрім того, платою за банківські послуги є комісійна винагорода, а платою за кредитні та інвестиційні послуги банку, крім комісійних, є кредитний процент або інвестиційний прибуток.

Згідно з чинним законодавством України, інвестиційна діяльність банків охоплює.

Основною метою управління інвестиційною діяльністю є забезпечення найбільш ефективних шляхів реалізації інвестиційної стратегії підприємства на окремих етапах його розвитку. В кінцевому підсумку воно набуває конкретного вираження в максимізації ринкової вартості підприємства та підвищенні добробуту його власників у поточному та майбутніх періодах. Тому в процесі реалізації цієї мети інвестиційна діяльність спрямовується на вирішення таких найважливіших завдань розвитку економіки підприємства. [4]

Головною метою управління інвестиційною діяльністю підприємства є отримання максимального прибутку не тільки в поточному, але і у перспективному періодах. Це передбачає розв'язання низки питань, зокрема: розробка інвестиційної стратегії підприємства; пошук і формування інвестиційних ресурсів; оцінка ефективності проектів; формування і оцінювання інвестиційного портфелю; оцінка інвестиційної привабливості підприємства та ін.

Виходячи з вищенаведених даних можна зробити висновок, що система управління інвестиційною діяльністю підприємства є частиною загальної системи управління підприємством і включає розробку напрямів діяльності підприємства в частині інвестиційної, що орієнтована на збільшення прибутку, за рахунок довгострокових вкладення капіталів, призначених для створення, розміщення, реконструкції, модернізації, технічного переозброєння підприємства. [6]

Отже, ефективність системи управління буде досягатись за рахунок покращення інвестиційної діяльності в основних її частинах: організаційна забезпеченість, інформаційна забезпеченість, планування, контроль, моніторинг інвестиційних проектів, проведення фінансово-економічних розрахунків, оцінка ефективності.

Інвестиційний портфель -- цілеспрямовано сформована сукупність об'єктів реального, інтелектуального та фінансового інвестування, призначена для реалізації інвестиційної політики підприємства в майбутньому періоді (у більш вузькому, але найбільш часто вживаному значенні -- сукупність фондових інструментів, сформованих інвестором). [9]

Головною метою формування інвестиційного портфеля є забезпечення реалізації основних напрямків інвестиційної діяльності підприємства шляхом підбору найбільш дохідних і безпечних об'єктів інвестування. З обліком сформульованої головної мети будується система конкретних локальних цілей формування інвестиційного портфеля, основними з яких є:

а) забезпечення високих темпів росту капіталу в майбутній довгостроковій перспективі;

б) забезпечення високого рівня доходу в поточному періоді;

в) забезпечення мінімізації інвестиційних ризиків;

г) забезпечення достатньої ліквідності інвестиційного портфеля. [17]

12. Фінансовий аналіз діяльності підприємства

Фінансовий аналіз являє собою метод оцінки ретроспективного (минулого) і перспективного (майбутнього) фінансового стану господарюючого суб'єкта на основі вивчення залежності і динаміки показників фінансової інформації. [12]

Головним завданням фінансового аналізу є зниження неминучої невизначеності, пов'язаної з прийняттям економічних рішень, орієнтованих у майбутнє.

Фінансовий аналіз дає можливість оцінити:

- майновий стан підприємства;

- ступінь підприємницького ризику, зокрема можливість погашення зобов'язань перед третіми особами;

- достатність капіталу для поточної діяльності і довгострокових інвестицій;

- потребу в додаткових джерелах фінансування;

- здатність до нарощення капіталу;

- раціональність залучення позикових коштів;

- обґрунтованість політики розподілу і використання прибутку;

-доцільність вибору інвестицій та ін. У широкому сенсі фінансовий аналіз може використовуватися:

- як інструмент обґрунтування короткострокових і довгострокових економічних рішень, доцільності інвестицій;

- засіб оцінки майстерності і якості управління;

- спосіб прогнозування майбутніх результатів. Сучасний фінансовий аналіз постійно змінюється під дією зростаючого впливу зовнішнього середовища на умови функціонування підприємств. Зокрема, змінюється його цільова спрямованість: контрольна функція відступає на другий план, і основний акцент робиться на перехід до обґрунтування управлінських та інвестиційних рішень, визначення напрямків можливих вкладень капіталу й оцінці їх доцільності. [11]

Методика та інструментарій сучасного фінансового аналізу удосконалюються за рахунок нових прийомів і способів, що дозволяють враховувати такі чинники, як тимчасова цінність коштів, невизначеність і ризик, вплив інфляції. Наприклад, для розв'язання проблеми забезпечення поточної і довгострокової платоспроможності потрібним став розвиток такою напрямку, як короткостроковий і довгостроковий аналіз руху коштів. Необхідність прогнозування результатів діяльності в майбутньому, з одного боку, і посилення фактору невизначеності - з іншого боку, обумовили введення в теорію і практику фінансового аналізу оцінку ризиків. Одночасно з потребою в обґрунтуванні доцільності інвестицій виникли передумови розвитку аналізу дисконтованих грошових потоків. Істотний рівень інфляції зробив необхідним розвиток відносно нового для нашої країни напрямку - інфляційного аналізу, що дозволяє оцінити вплив інфляції на грошові потоки, фінансові результати, активи і зобов'язання.

ПАТ Банк «Київська Русь» за аналізований період наростив обсяги активів та перейшов із ІІІ групи банків до ІІ. [17]

В цілому прослідковується динаміка до покращення показників діяльності банку, проте існують і виключення. Банк дотримується виконання нормативів Національного банку України.

За результатами проведеного аналізу можна стверджувати, що протягом 2010-2012 рр. спостерігаємо динаміку щодо збільшення пасивів банку. Станом на 01.01.2013 р. зобов'язання зменшилися на 3%, а капітал збільшився на 16%. Щодо оптимального співвідношення у структурі пасивів залучених,запозичених ресурсів та власного капіталу, то вони зберігалися у оптимальних значеннях, а саме: 10 % для власного капіталу і 90% для зобов'язань, що свідчить про ефективне використання банком своїх пасивів. [Додаток Ї]

Обов'язковим елементом власного капіталу, що характеризує надійність банківської установи є сформовані резерви. На 01.01.2013 р. питома вага резервів у структурі займає 7,53%. У ІІ групі банків частка зобов'язань банку «Київська Русь» становить 3,11%, а по відношенню до зобов'язань банківської системи - 0,53%. [13]

Банк посідає 18 місце за класифікацією активів Національного банку України. З початку аналізованого періоду спостерігається динаміка по збільшенню активів банку.

Станом на 01.01.2013р. загальний обсяг активів становив 5 589 545 тис.грн. проте у порівняні з попереднім періодом активи зменшились на -54635 тис.грн. або на 1%. Темп росту активів за аналізований період складає 149%. Рентабельність банку за 2012 рік склала 0,933%. Коефіцієнт співвідношення загальних доходів банку та загальних витрат (коефіцієнт дієздатності) (оптимальне значення - не менше 120%) у банку складає 83%, що свідчить про неоптимальне співвідношення. Отже, коефіцієнти свідчать про неефективну діяльність ПАТ Банку «Київська Русь» за аналізований період, проте спостерігається тенденція до покращення даних показників. [14]

Основну частину доходів банку за аналізований період склали процентні доходи, що зумовили зростання прибутків. Зазначимо, що адміністративні витрати банку займають суттєву частину усіх витрат банку. Вони зростали за аналізований період найбільш швидкими темпами.

Взагалі, за аналізований період банк показав себе як ефективний та ліквідний.

13. Внутрішньо фірмове фінансове прогнозування та планування

Фінансове планування - це процес розробки системи фінансових планів і планових (нормативних) показників щодо забезпечення підприємства необхідними фінансовими ресурсами та підвищення ефективності його фінансової діяльності у майбутньому періоді. [10]

Значення фінансового планування для підприємств полягає:

1. у втіленні розроблених цілей у формі конкретних фінансових показників;

2. забезпеченні фінансовими ресурсами закладених у виробничому плані економічних пропорцій розвитку;

3. визначенні з його допомогою можливості життєздатності проекту підприємства за умов конкуренції;

4. залученні фінансових ресурсів від зовнішніх інвесторів.

Фінансове планування дає змогу підприємству визначити:

- розмір грошових коштів, які може мати підприємство у своєму розпорядженні, та джерела їх надходження;

- відповідність фінансових ресурсів обсягу поставлених завдань;

- частину коштів, яка має бути перерахована в бюджет, державні цільові фонди, банкам та іншим кредиторам;

- механізм розподілу та використання прибутку на підприємстві;

- ступінь забезпечення реальної збалансованості планових витрат і доходів підприємства на принципах самоокупності та самофінансування.

Система фінансового планування на підприємстві включає три основні підсистеми:

- перспективне фінансове планування (фінансова стратегія підприємства);

- поточне фінансове планування;

- оперативне фінансове планування.

Кожна із цих підсистем має певні форми фінансових планів, що відрізняються за змістом та строками, на які ці плани розробляються. [11]

Протягом 2011 року Банк підтримував рівень ліквідності на достатньому рівні. Встановлені Національним банком України економічні нормативи за станом на кінець дня 31.12.2011 склали:

* норматив миттєвої ліквідності (Н4) - 55,40 % при нормативному значенні не менше 20 %;

* поточна ліквідність (Н5) - 62,18 % при нормі не менше 40 %;

* норматив короткострокової ліквідності (Н6) - 83,83 % при нормі не менше 60 %. [15]

Припинення окремих видів банківських операцій у звітному 2011 та в 2010 роках не відбувалося.

Тому в майбутньому ПАТ «Банк «Київська Русь» планує і надалі підтримувати свою платоспроможність та результативну діяльність.

14. Управління ризиками підприємства

14.1 Політика та структура управління ризиками

Управління ризиками - це постійний моніторинг і контроль рівня та концентрації ризиків, що властиві банківській діяльності. Основні ризики, притаманні банківській діяльності, це: кредитний ризик, ринковий ризик (валютний та процентний ризики), ризик ліквідності. Основна мета управління ризиками в Банку - це моніторинг і контроль рівня та концентрації ризиків. [13]

Політика управління ризиками Банку дає можливість ідентифікувати й аналізувати ризики, на які наражається Банк, на базі адміністративних та інформаційних систем, на постійній основі проводиться моніторинг та встановлюються відповідні ліміти.

Управління ризиками здійснюється, спираючись на принципи безперервності, прогнозування та хеджування. Постійно вдосконалюються та модифікуються методи і системи управління ризиками, що використовуються Банком, враховуючи зміни умов на фінансовому ринку України, що забезпечує захист інтересів вкладників, кредиторів і власників Банку.

У Банку створено структуру управління ризиками, що складається з трьох рівнів:

1-й рівень. Корпоративний:

Спостережна рада:

* визначає ризики, які Банк вважає за суттєві;

* визначає рівень толерантності Банку до ризиків;

* встановлює єдину методологію ідентифікації і оцінки ризиків;

* затверджує Стратегію управління ризиками.

Правління Банку:

* впроваджує єдину методологію ідентифікації і оцінки ризиків;

* затверджує і впроваджує Політику управління ризиками;

* затверджує процедури проведення операцій;

* здійснює контроль за управлінням банківськими ризиками.

Комітет по управлінню активами і пасивами:

* здійснює управління активами і пасивами Банку;

* визначає напрямки управління ринковим (процентним, валютним) ризиком та ризиком ліквідності.

Кредитно-інвестиційний комітет:

* визначає та встановлює процедури, методики та стандарти по управлінню кредитним ризиком;

* встановлює ліміти при проведенні кредитної діяльності;

* затверджує формування резервів та списання втрат за кредитами.

Кредитно-колегіальні органи нижчого рівня (Кредитний комітет з МСБ, Кредитний комітет з роздрібного кредитування).

* прийняття рішень по кредитуванню в межах власного ліміту повноважень, який встановлюється Кредитно-інвестиційним комітетом.

Ризик-менеджмент:

* здійснює незалежну оцінку дотримання існуючих політик і процедур управління ризиками;

* розробляє методології оцінки і управління ризиками;

* організовує систему контролю ризиків;

* здійснює переоцінку розміру ризиків і рівня концентрації ризиків;

Підрозділ внутрішнього аудиту:

* здійснює незалежний нагляд за процесом управління ризиками;

* інформує керівництво Банку про виявлені

недоліки.

2-й рівень. Лінійний (підрозділи Банку):

Підрозділи Банку:

* здійснюють банківські операції з дотриманням встановлених обмежень;

* визначають суми резервів на покриття потенційних втрат за активними операціями;

* виносять на розгляд профільних комітетів питання, що входять до їх компетенції;

* взаємодіють з Департаментом ризиків та іншими підрозділами Банку з метою підвищення ефективності управління ризиками.

3-й рівень. Операційний:

* забезпечує супровід банківських операцій відповідно до затверджених процедур і нормативних вимог. [16]

Ідентифікацією, оцінкою, подальшим моніторингом і контролем ризиків займається незалежний підрозділ - Департамент ризиків, який підпорядковується директору департаменту, а той - Голові Правління. Директор департаменту є членом Комітету з управління активами і пасивами та членом Кредитно-інвестиційного комітету, при прийнятті рішень на якому має право «вето».

Співробітники Департаменту ризиків є членами кредитно-колегіальних органів нижчого рівня (Кредитний комітет з МСБ, Кредитний комітет з роздрібного кредитування). [15]

Контроль ризиків та формування і аналіз управлінської звітності неможливі без сучасних інформаційних технологій. Переважну більшість розрахунків, пов'язаних з управлінням ризиками Банку, реалізовано в аналітичній системі «Аналізатор активів і пасивів», що постійно оновлюється залежно від змін вимог та рекомендацій Національного банку України. Керівництво Банку має можливість бути проінформованим про всі можливі ризики для прийняття рішень на всіх рівнях управління.

Ризики, які ідентифікує Банк у своїй діяльності

Суттєвими в своїй діяльності Банк вважає такі ризики:

Кредитні ризики - це ризик потенційного збитку Банку, якщо позичальник не виконає свої зобов'язання зі сплати відсотків і суми кредиту згідно з визначеними умовами. Такий ризик є найбільш суттєвим серед тих, з якими стикається Банк, і який виникає через імовірність того, що кредити, які є в портфелі Банку, будуть не погашені частково або повністю. [17]

Ринкові ризики - ризик втрат Банку від несприятливих змін цін на ринку в результаті зміни процентних ставок, обмінних курсів валют, цін на акції і товари.

Валютні ризики - є компонентом ринкового ризику. Це ризик зміни вартості активів або пасивів Банку через коливання валютного курсу.

Процентні ризики - є компонентом ринкового ризику. Це ризик потенційного збитку через зміну процентних ставок. Ризик виникає через те, що активи Банку зазвичай мають більш тривалий термін погашення, ніж банківські зобов'язання.

Ризики ліквідності - це ризик неспроможності Банку виконувати свої зобов'язання вчасно.

Операційні ризики - це ризик збитку через некоректні або помилкові внутрішньобанківські процеси або системи, а також як наслідок зовнішніх подій.

Юридичний ризик -- є компонентом операційного ризику. Це ризик, який виникає через порушення або недотримання банком вимог законів, підзаконних нормативних актів, угод, прийнятої практики або етичних норм, також через можливість двозначного тлумачення встановлених законів або правил.

Ризик систем - є компонентом операційного ризику. Це ризик, який виникає через неадекватність інформаційних технологій і процесів обробки інформації з точки зору керованості, універсальності, надійності, контрольованості і безперервності роботи.

Ризик репутації -- це ризик, який виникає через несприятливе сприйняття іміджу фінансової установи клієнтами, контрагентами, акціонерами або органами нагляду.

Стратегічний ризик - це ризик, який виникає через неправильні управлінські рішення, неналежну реалізацію рішень і неадекватне реагування на зміни у бізнес-середовищ. [13]

14.2 Стратегія підприємства щодо ризиків, які є найбільшими

Банк вважає найбільш суттєвими кредитний, ринковий, валютний, процентний ризики та ризик ліквідності.

Кредитний ризик та стратегія управління кредитними ризиками

У процесі управління кредитним ризиком Банк керується Кредитною політикою Банку, Положенням про кредитування фізичних осіб, Положенням про кредитування корпоративних клієнтів, Положенням про проектне фінансування,

Методикою проведення оцінки фінансового стану позичальника-юридичної особи в Банку, Методикою проведення оцінки фінансового стану позичальника - фізичної особи, Положення про порядок оцінки цінних паперів та формування

резерву під операції з цінними паперами, положеннями про підрозділи Банку та посадовими інструкціями працівників. Ці положення визначають методики, стандарти та процедури проведення операцій, контроль за кредитним ризиком на всіх етапах проведення операцій. [10]

Ринковий ризик та стратегія управління ринковим ризиком

* встановлення лімітів на торговельний портфель Банку (загальний ліміт на проведення операцій з цінними паперами та окремі види цінних

паперів);

* розрахунок мінливості валютних курсів, прогноз максимальних відхилень за основними валютами, розрахунок лімітів відкритих позицій та

VAR - лімітів;

* аналіз імовірних сценаріїв зміни процентних ставок і ринкових курсів валют (стрестестування);

* контроль за зміною ліквідності ринку та оцінка вартості позицій;

* загальний ліміт на проведення казначейських операцій, ліміти на банки-контрагенти згідно з внутрішніми нормативними документами Банку: Положенням про управління дилінгу та операцій на ринку капіталу, Методики та порядку зі встановлення лімітів на банки-контрагенти;

* хеджування ринкових ризиків.

Валютний ризик та стратегія управління валютним ризиком

* використання всіх можливих засобів уникнення ризику, який призводить до значних збитків;

* контроль за ризиком та мінімізація сум імовірних збитків, якщо немає можливості уникнути його повністю;

* страхування валютного ризику в разі неможливості його уникнення.

Зважаючи на зазначене, політика Банку щодо управління валютним ризиком включає в себе такі напрямки:

* встановлення певного переліку валютних операцій;

* встановлення жорстких лімітів для валютного трейдингу;

* встановлення і дотримання лімітів відкритої валютної позиції;

* організація аналітичної роботи;

* встановлення адекватної системи бухгалтерського обліку, яка забезпечить контроль за валютними ризиками. [16]

Процентний ризик та стратегія управління процентним ризиком

Управління процентним ризиком у Банку покладено на Комітет по управлінню активами і пасивами, який розглядає собівартість пасивів та прибутковість активів і приймає рішення щодо політики відсоткової маржі, забезпечення прибутковості операцій Банку. З цією метою аналізується часова структура активів і пасивів, чутливість доходу до відсоткових ставок (розрив ліквідності). За результатами аналізу надають рекомендації відповідним підрозділам.

Для управління процентним ризиком у Банку створено систему управління процентним ризиком через ГЕП - аналіз і програма упередження виникнення процентного ризику, при якій розміщення та залучення ресурсів пов'язано з чітко розрахованими показниками. Програма розраховує фактичні і прогнозні дані по собівартості пасивів, прибутковості активів, собівартості активів, СПРЕДУ, фактичній процентній маржі. Така методика дає можливість уникати процентного ризику та виконувати заплановані фінансові показники діяльності Банку. Вплив ринкових змін враховується в процесі укладання угод, як по пасивах так і по активах. ГЕП - аналіз процентного ризику надає можливість прогнозувати, вимірювати розірвання між активами і пасивами, чутливими до зміни процентної ставки, дати перегляду цін, які припадають на той самий проміжок часу, та мінімізувати ризики, що виникають. [14]

Відповідно до висновків, які будуть отримані згідно зі звітом ГЕП, Банк може здійснювати агресивний або оборонний контроль над чистою процентною маржею. Це означає, що на розгляд КУАП можуть бути винесені пропозиції щодо скорочення чи збільшення маржі залежно від зміни ринку та позиції Банку на ринку. Фактично, може існувати і їх комбінація. Стратегія, що буде використовуватися, обирається керівництвом Банку.

14.3 Ризики ліквідності та стратегія управління ризиком ліквідності

Стратегічне управління ліквідністю здійснюється Комітетом по управлінню активами і пасивами ПАТ «Банк Київська Русь» (КУАП). Департамент ризиків Банку оцінює ризик ліквідності, здійснює його аналіз щоденно та в динаміці за встановлений період, контролює дотримання лімітів структурними підрозділами Банку і управляє ризиком (через координацію діяльності підрозділів) на загальнобанківському рівні. Фінансовий департамент здійснює контроль за відповідністю прогнозних та фактичних обсягів операцій та тих, що заплановані Стратегією розвитку Банку, показникам плану. Поточне управління ліквідністю здійснюється Департаментом казначейства та фінансових ринків. Інші підрозділи Банку забезпечують дотримання встановлених профільними комітетами лімітів і нормативів та виконання рекомендацій КУАП по залученню та розміщенню коштів для потреб Банку. [16]

Управління ліквідністю є однією з найважливіших складових програми управління активами і пасивами Банку та його фінансовим станом. Ефективне управління ліквідністю є необхідною умовою життєздатності і прибутковості Банку. Методи управління та підтримки ліквідності поділяються на дві категорії: реалізація наявних у Банку активів та підтримка ліквідності шляхом запозичення/розміщення ресурсів.

15. Антикризове фінансове управління на підприємстві. Шляхи поліпшення фінансового стану підприємства

Адекватною реакцією на динамічні зміни зовнішнього середовища є антикризове управління фінансами. Його використання на багатьох підприємствах дає змогу попереджувати фінансову кризу та банкрутство.

Антикризове управління фінансами - процес управління фінансово-економічними ризиками та фінансовою санацією підприємства з метою профілактики і нейтралізації фінансової кризи та забезпечення безперервної діяльності підприємства на основі використання системи специфічних методів та прийомів управління фінансами. [5]

Діяльність з антикризового управління фінансами включає планування, реалізацію і контроль фінансових цілей, розроблення стратегій та заходів, спрямовані на попередження чи виведення підприємства з кризи.

Об'єктом антикризового управління фінансами є сукупність усіх фінансово-економічних ризиків, активи, капітал, фінансові потоки та вартість підприємства, яке перебуває у режимі антикризового управління.

Суб'єкти антикризового управління фінансами - фізичні чи юридичні особи, які за рішенням уповноважених органів (власників, суду, держави) уповноважені здійснювати комплекс робіт з антикризового управління фінансами. [7]

Основною метою антикризового фінансового управління є швидке відновлення платоспроможності та фінансової сталості підприємства, що допоможе запобігти банкрутству. Для цього на підприємстві розробляють політику антикризового управління, реалізація якої передбачає:

1) періодичне дослідження фінансового стану для завчасного виявлення ознак розвитку кризи;

2) визначення масштабів кризового стану підприємства;

3) вивчення основних чинників, що зумовили розвиток кризи;

4) формування мети та підбір основних механізмів антикризового фінансового управління підприємством за зростання ймовірності банкрутства;

5) запровадження внутрішніх механізмів фінансової стабілізації підприємства;

6) вибір ефективних форм санації;

7) фінансове забезпечення ліквідаційних процедур за умови банкрутства підприємства. [12]

Основну роль у системі антикризового управління відіграють внутрішні механізми фінансової стабілізації, досягнення якої передбачає такі етапи: усунення неплатоспроможності; відновлення фінансової сталості; розроблення адекватної фінансової стратегії для прискорення економічного зростання.

Основним засобом отримання конкурентних переваг є пошук шляхів підвищення ефективності власної діяльності та удосконалення фінансового стану.

Фінансовий стан підприємства -- це сутнісна характеристика діяльності підприємства у певний період, що визначає реальну та потенційну мож­ливість підприємства забезпечувати достатній рівень фінансування фінансово-господарської діяльності та здатність ефективно здійснювати її в майбутньому. Для визначення фінансового стану використовують низку аналітичних показників: ліквідності, платоспроможності, майнового стану, рентабельності тощо. [13]

Головним завданням є виявлення шляхів удосконалення фінансового стану за рахунок мобілізації внутрішніх резервів підприємства - явних та прихованих.

Пошук резервів, які можуть бути використані для покращення фінансового стану підприємства, проводиться шляхом ґрунтовного аналізу всіх складових його діяльності .

Удосконалення фінансового стану підприємства можливе за рахунок збільшення вхідних та зменшення вихідних грошових потоків. Підвищення розмірів вхідних грошових потоків можливе за рахунок:

- збільшення виручки від реалізації;

- продажу частини основних фондів;

- рефінансування дебіторської заборгованості. [9]

Скорочення вихідних грошових потоків можливе за рахунок:

- зниження витрат, які відносяться на собівартість продукції;

- зниження витрат, які покривають за рахунок прибутку.

Основним заходом покращення фінансового стану є збільшення виручки від реалізації. В свою чергу розмір виручки від реалізації залежить від:

- обсягів реалізації продукції;

- ціни одиниці продукції, що реалізується .

Щоб збільшити обсяги реалізації, треба максимально активізувати збутову діяльність підприємства. Стимулювати збут можна різними методами. Бажаний результат можна отримати наданням знижок покупцям, помірни­ми зменшеннями цін, застосуванням масової реклами. Не існує для всіх підприємств єдиного рецепту збільшення обсягів реалізації. Тип заходів залежить від особливостей кон­кретного підприємства та обраної ним стратегії маркетингу. [7]

Також одним із важливих шляхів удосконалення фінансового стану є мобілізація внутрішніх резервів. Це:

- проведення реструктуризації активів підприємства;

- сукупність заходів, пов'язаних зі зміною структури та складу активів балансу;

- перетворення в грошову форму наявних матеріальних та фінансових активів підприємства .

Внутрішні резерви підприємства складаються з явних та прихованих. Виявлення явних резервів здійснюється через ліквідацію: втрат окремих видів ресурсів, перевищення норм їх витрачання. [16]

Особливу увагу необхідно звернути увагу на приховані резерви.

Приховані резерви -- частина капіталу, що ніяк не відображена в Балансі. Розмір прихованих резервів балансу дорівнює різниці між балансовою вартістю окремих майнових об'єктів підприємства та їх реальною вартістю.

Шляхами удосконалення фінанcового стану підприємства через виявлення прихованих резервів є: здача в оренду основних фондів, які не повною мірою використовуються у робочому процесі; використання зворотного лізингу.

Одним з основних напрямів пошуку резервів є зменшення вихідних грошових потоків через зниження собівартості продукції та витрат, джерелом покриття яких є прибуток. На кожному підприємстві, залежно від його особливостей, можуть бути різними набір факторів, які впливають на собівартість. [7]

У Банку розроблено, затверджено та протестовано процедури антикризового управління ризиками, які відображено в «Положенні про заходи ПАТ «Банк «Київська Русь» на випадок надзвичайних ситуацій». Це положення розроблено з метою зменшення втрат і вірогідності їх виникнення, підвищення швидкості відновлення операцій Банку, прийняття оперативних управлінських рішень керівництвом Банку у разі виникнення надзвичайних ситуацій та обставин, які можуть мати потенційно небезпечні наслідки для фінансової стійкості та прибутковості Банку, ліквідності його балансу, порушення роботи інформаційних систем. У Положенні передбачено заходи на випадок кризи ліквідності, кризових обставин, що пов'язані з кредитним ризиком, процентним та валютним ризиком, ризиком репутації. Значна увага приділяється ризику інформаційних систем та відновленню інфраструктури Банку. [5]

Отже, удосконалення фінансового стану підприємства можливе шляхом підвищення результативності розміщення та використання ресурсів підприємства. При цьому забезпечується розвиток виробництва чи інших сфер діяльності на основі зростання прибутку й активів, при збереженні платоспроможності та кредитоспроможності.

Висновок

Перебуваючи на практиці в Фастівському відділенні ПАТ «Банк «Київська Русь» у період з 12.01.2015 по 13.02.2015 рр., можна зробити висновки щодо основних його завдань, а саме:

1) Закріплення статусу надійного банку - партнера для існуючих та потенційних клієнтів у секторах роздрібного, корпоративного, малого та середнього бізнесі;

2) Висока якість послуг і продуктів, розширення їх переліку;

3) Розвиток та оптимізація регіональної мережі;

4) Розширення сегмента молоді (14-35 років) серед роздрібних клієнтів;

5) Підвищення стандартів обслуговування та ефективності операційної системи через інвестиції в інформаційні технології.

ПАТ «Банк «Київська Русь» завжди зосереджений на бажаннях клієнтів та прагне максимально використовувати свої знання та досвід у наданні потрібних банківських послуг; постійно поліпшує якість своїх продуктів і послуг, підвищує свій професіоналізм; працює злагоджено, ділиться досвідом, поважає та підтримує один одного, а також прагне зберегти репутацію надійного та порядного партнера. Саме завдяки цьому Банк може пишатися своїми досягненнями та своїм ім'ям.

ПАТ Банк «Київська Русь» виконує усі нормативи Національного банку України. За аналізований період Банк отримує прибуток та розширює свою клієнтську базу. У структурі доходів найбільшу питому вагу займають процентні доходи, що являється логічним в умовах специфічної діяльності банку. За основними показниками своєї діяльності Банк з початку 2011 року згідно з рішенням Комісії НБУ з питань нагляду та регулювання діяльності банків увійшов до другої групи та впевнено тримає свої позиції донині.

При проходженні мною технологічної виробничої практики в Фастівському відділенні ПАТ «Банк «Київська Русь», я ознайомилася практично з порядком організації фінансової роботи на підприємстві, оформлення документообігу, складанням податкової звітності , управлінням інвестиційною діяльністю підприємства, методикою проведення аналізу фінансової діяльності підприємства, вивчила особливості фінансового планування та прогнозування, також методику складання фінансової звітності підприємства за звітний період, розробляти теоретичні та практичні пропозиції щодо вдосконалення фінансової діяльності на підприємстві, придбала навички спілкування з колегами у колективі а також взяв участь у виконані конкретної фінансової роботи, що здійснюється економічними службами підприємства. Таким чином була досягнута мета практики, а саме: оволодіння сучасними методами і формами управління фінансовою діяльністю підприємства, формування та поглиблення знань технологічних аспектів фінансових дисциплін, набуття професійних умінь і навичок фінансового планування, а також формування здатності приймати самостійно рішення рід час роботи в реальних виробничих умовах на підприємстві.

Список використаної літератури

1. Аналіз банківської діяльності [Текст] : навч. посіб. / ред. У. Я.

2. Банківські операції: Підручник / За ред. д.е.н., проф. О. В. Дзюблюка. - Тернопіль: Вид-во ТНЕУ «Економічна думка», 2009. - 696 с.

3. Бланк, И. А. Управление прибылью [Текст] / И. А. Бланк. - К. : Ника-Центр, 1998. - 544 с.

4. Блонська, В. І. Вдосконалення формування та використання прибутку підприємства [Текст] / В. І. Блонська, О. І. Вужинська // Науковий вісник НЛТУ України. - 2008. - № 18.1. - С. 122-128.

5. Голдун І.С. «Управління оборотними активами підприємств»

6. Груздевич. - К.: УБС НБУ, 2007. - 222с. - ISBN 978-966-368-041-5.

7. Карпенко Г. В. Шляхи удосконалення фінансового стану підприємства // Економіка держави. - К., 2010. - №1. - С.61-62.

8. Марцин В. С. Надійність, платоспроможність та фінансова стійкість - основні складові оцінки фінансового стану підприємства //Економіка, фінанси, право. - К., 2009. - №7. - С.26-29.

9. Обущак Т. А. Сутність фінансового стану підприємства // Актуальні проблеми економіки. -К., 2009. - №9. - С. 92-100.

10. Покропивний С.Ф. Економіка підприємтсва. - К.: КНЕУ, 2000. - 528 с.

11. Фінанси підприємств - Ярошевич Н.Б

12. Юджин Брігхем, Луїс Гапенскі, «Фінансовий менеджмент»

13. http://dspace.uabs.edu.ua/jspui/bitstream/123456789/11535/1/securities.pdf

14. http://www.kruss.kiev.ua/files/report_year/anreport2012_27_03.pdf

15. http://www.kruss.kiev.ua/file/strat.pdf

16. http://www.kruss.kiev.ua/files/report_year/GO_2011_spreadsweb_2.pdf

17. http://www.kruss.kiev.ua/

Размещено на Allbest.ru

...