Місцеві бюджети та міжбюджетні відносини

3. Значне варіювання розмірів територіальних громад, що відповідає варіаціям їх соціально-економічного розвитку та, відповідно, відмінностям у їх податкоспроможності і видаткових потребах (відмінності рівня фіскальної автономії). Також громади відрізняються за станом інфраструктури, економічними, соціальними, природними особливостями, що ставить перед нами питання пошуку доцільного рівня врахування вказаних відмінностей за допомогою відповідних коефіцієнтів формульного розрахунку. Діюча наразі модель формульного розрахунку містить велику кількість коригувальних коефіцієнтів, які значною мірою враховують вказані відмінності громад, роблячи Формулу визначення обсягу МБТ надзвичайно громіздкою. Таким чином, до проведення адміністративно-територіальної реформи та відповідного “усереднення” розмірів громад, завдання з удосконалення формульного розрахунку дотації вирівнювання доцільно сформулювати як пошук розумного компромісу між впровадженням додаткових коефіцієнтів для врахування вказаних відмінностей (ускладнення Формули) та спробами уніфікувати процедури розрахунків для її спрощення.

4. Неефективна децентралізація бюджетної системи. Підвищення ефективності процесу формування видаткової частини місцевих бюджетів та децентралізація управління бюджетними коштами визначені як один із способів перетворення місцевих бюджетів на ефективний інструмент соціально-економічного розвитку адміністративно-територіальних одиниць. Бюджетна децентралізація передбачає, з одного боку, визначення раціональних обсягів і структури бюджетних повноважень, з іншого - повне їх забезпечення ресурсною базою [12].

Однак наведені вище факти вказують на об'єктивну неспроможність значної кількості територіальних громад місцевого самоврядування надавати якісні гарантовані державою суспільні послуги навіть із врахуванням дотаційного вирівнювання їх бюджетів. Сьогодні відсутність у багатьох (переважно малих) територіальних громад достатньої кількості кваліфікованої робочої сили, належної інфраструктури, та недостатня якість суспільних послуг призводять до відсутності економічного розвитку таких громад, що, у свою чергу, призводить до низького рівня надходження власних та закріплених доходів, а відсутність достатнього обсягу доходів призводить до погіршення стану інфраструктури і якості суспільних послуг.

Висновки

Місцеві бюджети є важливою, та визначальною ланкою місцевих фінансів.

Місцеві бюджети - це фонди фінансових ресурсів, призначені для реалізації завдань і функцій, що покладаються на органи самоврядування. Як складова бюджетної системи держави і основа фінансової бази діяльності органів самоврядування місцеві бюджети забезпечують необхідними грошовими засобами фінансування заходів економічного і соціального розвитку, що здійснюються органами влади і управління на відповідній території.

Через місцеві бюджети складаються певні фінансові взаємовідносини органів самоврядування практично з усіма підприємствами, установами, що розташовані на їх території, і населенням даної території у зв'язку з мобілізацією й витрачанням коштів цих бюджетів. Між місцевими бюджетами різних рівнів, а також між цими бюджетами і державним бюджетом виникають фінансові відносини з приводу перерозподілу фінансових ресурсів для забезпечення ефективного функціонування кожного бюджету. Тому особливістю місцевих бюджетів є те, що вони відображають певну чітко обмежену частину грошових відносин, які функціонують на окремій території.

До місцевих належать обласні, районні, міські, селищні та сільські бюджети. Це фонди фінансових ресурсів, зосереджені в розпорядженні місцевих рад народних депутатів та органів місцевого й регіонального самоврядування.

Фінансовою основою місцевого самоврядування є доходи місцевих бюджетів. Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування.

У місцевих бюджетах протягом останніх років зосереджується приблизно третина бюджетних ресурсів країни; за їх рахунок проводиться задоволення потреб населення відповідних територіальних формувань. Дохідна частина місцевих бюджетів формується за рахунок власних і закріплених доходів, а також міжбюджетних трансфертів.

За економічною природою власні доходи місцевих бюджетів -- доходи, які формуються внаслідок дій і рішень, прийнятих органами місцевого самоврядування. Власними можна вважати лише доходи місцевих бюджетів, які одночасно відповідають таким вимогам: територіальна локалізованість, безпосередня залежність від діяльності місцевої влади, яка повністю їх контролює і використовує на свій розсуд. Найбільш характерними прикладами власних доходів є: місцеві податки і збори; платежі, запроваджені органами місцевого самоврядування; доходи від комунального майна та підприємств комунальної власності; штрафи та санкції, пов'язані зі справлянням власних доходів.

Закріпленими є доходи, які на довготривалій основі передаються до місцевих бюджетів у повному розмірі або у визначеній єдиній для усіх бюджетів частині. За своєю сутністю це загальнодержавні податки, збори або доходи, що традиційно формують дохідну частину місцевих бюджетів (податок з доходів фізичних осіб, державне мито, плата за ліцензії та торгові патенти тощо). Відповідно до чинної бюджетної практики найбільш вагому частку закріплених доходів становить податок з доходів фізичних осіб, надходження якого розподіляються між місцевими бюджетами окремих видів.

У доходи місцевих бюджетів надходять кошти з державного бюджету у вигляді дотацій і субвенцій, які призначені для фінансування делегованих повноважень органів місцевого самоврядування і проведення фінансового вирівнювання. Крім цього, надання міжбюджетних трансфертів спричинено недостатністю власних і закріплених доходів для фінансування видатків органів місцевого самоврядування. У сучасній бюджетній практиці застосовуються такі види міжбюджетних трансфертів: дотації вирівнювання, субвенції, кошти, що передаються до Державного бюджету України та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів, інші дотації.

Частина доходів місцевих бюджетів обов'язково формується за рахунок місцевих податків і зборів, перелік яких визначений у чинному законодавстві і нині включає:

- податок на майно, що включає транспортний податок, плату за землю та податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки

- єдиний податок

- збір за паркування транспорту

- туристичний збір

Органи місцевого самоврядування мають певні права щодо запровадження місцевих податків і зборів, встановлення розмірів ставок і надання пільг окремим платникам. Проте незважаючи на доволі великий перелік місцевих податків і зборів в Україні, вони не відіграють відчутної ролі у формуванні як доходів місцевих бюджетів, так і загалом фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування.

Бюджетні видатки дають можливість розкрити економічну сутність місцевих бюджетів як фінансової бази місцевого самоврядування, існування якого підпорядковано вирішенню основного завдання -- забезпечення населення суспільними послугами, всебічний і гармонійний розвиток всіх територій країни.

Структура видатків місцевих бюджетів підтверджує їх чітко окреслену соціальну спрямованість, тому що на соціальний захист і соціальне забезпечення, утримання об'єктів соціально-культурної сфери витрачається більше ніж 70 % коштів місцевих бюджетів України. Не менш важливим напрямом використання коштів місцевих бюджетів є видатки, пов'язані з економічною діяльністю місцевої влади у сфері промисловості, будівництва, транспорту, зв'язку та інших галузей місцевого господарства, охороною навколишнього природного середовища.

На сучасному етапі розвитку нашої держави поставлено завдання реформування місцевих бюджетів, перетворення їх у ефективний інструмент соціально-економічного розвитку адміністративно-територіальних формувань. Вирішити це завдання можлна шляхом зміцнення фінансової основи місцевого самоврядування, вдосконалення регулювання міжбюджетних відносин, запровадження середньострокового планування місцевих бюджетів, посилення їх інвеститційної складової, децентралізації бюджетної системи, підвищення ефективності управління і посилення контролю за формуванням і використанням коштів місцевих бюджетів, забезпечення прозорості бюджетного процесу на місцевому рівні.

Основними інструментами організації міжбюджетних взаємовідносин мають стати власні та передані доходи бюджетів, розподілені за фіксованими на тривалий період пропорціями спільні податки різних рівнів влади, трансферти і внески фінансових ресурсів окремих територій до державного бюджету України і фондів вирівнювання, а також бюджетні позички.

Основним недоліком нинішньої системи міжбюджетних відносин і бюджетного регулювання в Україні є практична відсутність належних зусиль щодо ліквідації надмірної диференціації бюджетної забезпеченості регіонів країни внаслідок нерівномірності розвитку регіональних продуктивних сил, реалізації конкретних переваг кожного регіону замість послаблення темпів розвитку регіонів-донорів вилученням значних коштів для міжбюджетного перерозподілу.

Особливо важливе значення для організації міжбюджетних взаємовідносин має такий їхній інструмент як трансферти. Трансфертами в Україні є дотації, субсидії, субвенції та міжбюджетні взаєморозрахунки. Діюча в Україні система трансфертів не врегульована достатнім чином у праві, практика використання їх суперечлива. Такі трансферти, як дотації, субсидії і субвенції, відіграють незначну роль у формуванні доходів місцевих бюджетів.

Система трансфертів і принципи надання їх потребують врегулювання в спеціальному законодавчому акті. Доцільно зберегти дотації як трансферти загального непов'язаного характеру, що надаються до місцевих поточних бюджетів з метою фінансового вирівнювання, субсидії -- для фінансування делегованих органам місцевого самоврядування повноважень виконавчої влади. Збереження потребують і субвенції, яким слід надати характеру інвестиційних із спрямуванням їх до місцевих бюджетів розвитку в рамках державної регіональної фінансової політики зближення рівнів розвитку окремих регіонів.

Список використаних джерел

1. Конституція України.-К: Вікар,1996.-64с.

2. Бюджетний кодекс України від 08.07.2010 № 2456-VI

3. Закон України «Про бюджетну систему України» від 29 червня 1995р.// Голос України.-1995.-18липня.

4. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997р. // Урядовий курєр.-1997.-14 червня.

5. Декрет Кабінету Міністрів «Про місцеві податки і збори» від 20 травня 1993р. №56-93.// Голос України.-1993.-11 червня.

6. Владимиров, К.М. Місцеві фінанси: навч. посіб. / К. М. Владимиров, Н. Г. Чуйко, О. Ф. Рогальський. - Херсон : Олді-плюс, 2006. - 352с.

7. Гушта, О.В. Порядок формування та використання коштів місцевих бюджетів / О. В. Гушта // Фінанси України. - 2005. - №1. - С.10-15.

8. Деркач М. Формування фінансової бази регіонів// Економіка України.-1995.-№1.-С.12-20.

9. Жемеренко, Є.В. Використання коштів місцевих бюджетів України / Є. В. Жемеренко // Фінанси України. - 2005. - №8. - С. 12-18.

10. Кравченко В. Місцеві фінанси України: Навч. Посіб.-К.: Т-во «Знання», КОО,1999.-487с.

11. Кравченко В., Василик О., Пухтинський М., Пітцик М., Безсмертний Р. Про місцеві податки і збори: Проект Закону України// Місцеве самоврядування.- 1997.-№3-4.-С.138-146.

12. Криниця С. Зміцнення фінансової бази місцевого та регіонального самоврядування// Фінанси України,1998.-№2.-С.38-47.

13. Луніна І. “Бюджетний процес на місцевому рівні, доходи та видатки місцевих бюджетів", Інститут місцевого розвитку, 2010.

14. Музика-Стефанчук О.А. Фінансово-правова основа місцевого самоврядування в зарубіжних країнах [Текст] : учебное пособие / О. А. Музика-Стефанчук. - Київ : Правова єдність, 2009. - 224 с.

15. Оспіщева В.І. Фінанси: курс для фінансистів: Навч.посіб.-К.: Знання, 2008.- 567 с.

16. Петров В. Совершенствование механизма межбюджетных отношений// Финансы.-1995.-№9.-С.3-6.

17. Рева, Т.М. Місцеві фінанси : навч. посіб. / Т. М. Рева, К. Ф. Ковальчук, Н. В. Кучкова. - К. : ЦНЛ, 2007. - 208с.

18. Романків І. Формування місцевих бюджетів// Фінанси України,1999.-№9.-С.106-110.

19. Ткачук А., Агранофф Р., Браун Т. Місцеве самоврядування: світовий та український досвід.-К: «Заповіт»,1997.-186с.

20. Чирка Д. Напрямки збалансування місцевих бюджетів// Фінанси України, 1998.-№1.-С.22-25.

21. Юрій С.І., Федосова В.М. Фінанси : підручник. -- 2-ге вид. переробл. і доповн. -- К. : Знання, 2012. -- 687 с.

Размещено на Allbest.ru