Фінансовий лізинг в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Теоретичні аспекти лізингу як фінансового інструменту інвестування

1.1 Сутність, форми та види лізингу як господарської діяльності

1.2 Практика використання лізингу в економічно розвинених країнах

2. Лізинг як важливий інструмент фінансування економіки України: етапи розвитку, особливості, результати

2.1 Проблеми та перспективи розвитку

2.2 Переваги та нелодіки лізингу

3. Шляхи подальшого розвитку лізингу в Україні в сучасних умовах

3.1 Сучасний стан та загальні проблеми фінансового сектору

3.2 Ринок лізингових послуг

Висновки

Список використаних джерел

фінансовий інвестування лізинг інструмент

Вступ

Становлення та розвиток ринкових відносин в Україні супроводжується значним погіршенням стану суб'єктів господарювання. Зношеність основних засобів на підприємствах багатьох видів економічної діяльності досягла критичного рівня, внаслідок чого неможливим є подальше нарощування економічних та соціальних показників розвитку країни, підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції. У цих умовах відбувається пошук нових форм інвестування, що здатні значно пожвавити процес оновлення виробництва. Серед них нетрадиційна для України форма оновлення виробничих процесів - лізинг. Його поява в Україні зумовлена еволюцією економічних відносин учасників господарської діяльності та створенням передумов для адекватних кількісних і якісних змін продуктивних сил.

Лізинг є одним з найпоширеніших за обсягом інвестицій фінансовим інструментом після банківських кредитів. Застосування лізингових операцій сприяє не лише активізації процесів оновлення основних фондів, а й нормалізації фінансово-економічного стану підприємств. Важливе значення розвиток ринку лізингових послуг має і для держави, яка при цьому отримує такі переваги: пожвавлення інвестиційної активності, мобілізацію фінансових коштів саме під інвестиційні проекти, гарантоване їх використання для переоснащення виробництва тощо. Держава через використання механізмів стимулювання лізингової діяльності (податкові пільги, прискорена амортизація) може значно зменшити бюджетні витрати на фінансові інвестиції, сприяти збільшенню виробничого й експортного потенціалу країни, а також розвитку малого й середнього бізнесу.

Актуальність розвитку лізингу в Україні, включаючи формування лізингового ринку, обумовлена, передусім, незадовільним станом парку обладнання: значна кількість застарілого обладнання, низька ефективність його використання, немає забезпеченості запасними частинами та ін.

На сучасному етапі розвитку української економіки виникає потреба в модернізації українських підприємств, покращенні рівня їх технічного переоснащення, забезпеченні новими робочими місцями. Внаслідок впровадження лізингових схем для технічного забезпечення українських підприємств виникне потреба у збільшенні виробничих потужностей субєктів господарювання, випуску ними якісної конкурентоспроможної продукції, збільшенні прибутку та податкових надходжень до бюджетів різних рівнів. Питанням класифікації видів лізингу та дослідженню ефективності застосування лізингових угод приділялась значна увага у працях багатьох як вітчизняних, так і зарубіжних науковців: П. Біагі, Р. Вансіла, І. Грищенка, А. Загороднього, О. Лубяницького, Д. Майєса, Л. Мельника, В. Міщенка, В. Пинзеника, В. Рошила, Е. Федунова, А. Шабашева.

Метою роботи є обґрунтування та розробка механізмів управління лізингом в ринковій економіці, які дозволяють підвищити її ефективність за рахунок оновлення матеріально-технічної бази.

Для досягнення цієї мети у курсовій роботі вирішені наступні завдання:

-проведено дослідження сутності поняття "лізинг";

-оцінено рівень використання лізингу в зарубіжних країнах;

-проведено аналіз стану ринку лізингу в Україні;

-досліджено основні проблеми та перспективи розвитку лізингу в Україні.

Об'єкт дослідження. Об'єктом дослідження курсової роботи є процеси управління лізингом. Предмет дослідження. Предметом дослідження є механізми та методи удосконалення процесу управління лізингом в ринковій економіці. Теоретичну і методологічну основу дослідження становлять діалектичний метод пізнання дійсності, фундаментальні положення економічної теорії, закони функціонування ринкової економіки, теорія управління, праці вітчизняних і закордонних вчених з проблем використання лізингу.

1. Теоретичні аспекти лізингу як фінансового інструменту інвестування

1.1 Сутність, форми та види лізингу як господарської діяльності

З 2004 р. Україна визнана міжнародною спільнотою як держава з ринковою економікою, що сприяло розвитку фінансово-кредитних відносин і, зокрема, міжнародного лізингу. Лізинг дає нові можливості використання досягнень НТП і є новішою формою матеріально-технічного забезпечення суб'єктів господарювання. Лізинг забезпечує доступ до передової техніки і найкращих світових технологій не лише в періоди економічного зростання у різних країнах, а й, що є дуже важливим для нашої держави, в умовах уповільнення темпів зростання.

Перш ніж проаналізувати розвиток лізингу в Україні спробуємо дати визначення даному поняттю.

На думку Кулиняк І.Я. будь-яке визначення лізингу є обмеженим і не може врахувати всіх форм прояву цього нового кредитного інструмента [19, с. 277]. Однак, є сенс навести таке визначення лізингу Європейської федерації національних асоціацій із лізингу обладнання (Євролізинг): "Лізинг - це договір оренди заводу, промислових товарів, обладнання, нерухомості для використання їх у виробничих цілях, тоді як товари купуються орендодавцем, і він зберігає за собою право власності". Отже, лізинг стає складною триєдиною торгово-фінансово-кредитною операцією, однією з форм оренди машин і обладнання, одним із способів фінансування інвестицій і активізації збуту, який засновано на збереженні права власності на товари за орендодавцем. Його застосування пов'язане з "розщепленням" функції власності, тобто відділенням володіння майном від користування ним [17, с. 183-184].

Лізинг можна розглядати з різних поглядів: організаційно-правового, економічного, інвестиційного, інноваційного тощо. Зміст того чи іншого погляду визначається метою формування лізингових відносин. Одні науковці розглядають лізинг як своєрідний спосіб кредитування підприємницької діяльності, інші - цілком ототожнюють його з довготерміновою орендою чи однією з її форм, що своєю чергою зводиться до найманих чи підрядних відносин, треті - вважають лізинг завуальованим способом купівлі-продажу засобів виробництва чи права користуватися чужим майном, а четверті інтерпретують лізинг як дії за чужий рахунок, тобто керування чужим майном за дорученням довірителя [27, с. 102].

Деякі з авторів [5, 10] вважають найбільш повним визначення терміна "лізинг", сформульованого в Конвенції про міжнародний фінансовий лізинг УНІДРУА, яка було прийнято в 1988 р. у Канаді. В названій Конвенції фінансовий лізинг визначається як операція, в якій одна сторона (лізингодавець) [4]:

на умовах іншої сторони (лізингоотримувача) укладає договір (договір поставки) з третьою стороною (постачальником), згідно з яким лізингодавець отримує виробниче обладнання, засоби виробництва або інше обладнання (обладнання) на умовах, схвалених лізингоотримувачем;

укладає договір (договір лізингу) з лізингоотримувачем, надаючи лізингоотримувачеві право користування обладнанням за умови виплати лізингових платежів.

Визначення лізингу наведено у Цивільному кодексі України (стаття 806 ЦК), відповідно до якого лізинг кваліфікується як договір, за умовами якого одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати іншій стороні (лізингоотримувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності та було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоотримувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоотримувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний термін і за встановлену плату (лізингові платежі).

У Господарському кодексі України (стаття 292 ГК) лізинг трактується як господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування іншій стороні (лізингоотримувачу) на визначений термін майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоотримувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоотримувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій, лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний.

Як господарська операція лізинг було визначено і в Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств" (втратив чинність) від 28.12.1994 р. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про лізинг", лізинг поділено на оперативний та фінансовий. Зазначений Закон було замінено новим Законом "Про фінансовий лізинг" від 11 грудня 2003 р., норми якого регулюють питання тільки фінансового лізингу, згідно з яким фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, відповідно до яких лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоотримувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоотримувачу на визначений термін не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

У законі Російської Федерації "Про лізинг" наводяться такі визначення понять "лізинг" та "лізингова діяльність" [3]:

-лізинг - сукупність економічних і правових відносин, які виникають у зв'язку із реалізацією договору лізингу, зокрема придбанням предмету лізингу;

-лізингова діяльність - вид інвестиційної діяльності стосовно придбання майна та передачі його в лізинг.

Відповідно до Положення про лізинг на території Республіки Білорусь від 31.12.1997 р., лізинг - це діяльність, пов'язана з придбанням однією юридичною особою за власні або позикові кошти об'єкта лізингу у власність і передачею її іншому суб'єктові господарювання на термін і за плату в тимчасове володіння й користування з правом або без права викупу.

Варто також розмежувати поняття "лізингова операція" та "лізингова діяльність". Порівнюючи ці поняття за змістом, можна дійти висновку, що вони мають спільні ознаки, тобто є сумісними та порівнянними. Під терміном "операція" розуміють низку дій, заходів, робіт, що виконуються за певним планом організацією, фірмою і пов'язані з досягненнями певної мети. А також вид діяльності, сукупність взаємопов'язаних дій щодо розв'язання економічної задачі або проблеми.

Термін "лізингова діяльність", з філологічної точки зору, означає специфічну форму людських відносин із навколишнім світом з приводу здійснення лізингових операцій. Лізингова діяльність включає у себе мету, засоби, результат і саму послідовність лізингових операцій для досягнення якого-небудь результату (наприклад, оновлення основних виробничих фондів, активізація інвестиційно-інноваційної діяльності тощо). Так, О.М. Левченко визначає лізингову операцію як деяку послідовність проведених циклів та дотримання відповідних умов [21, c. 208].

Трактування терміну "лізингова операція" було подано у Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств", де зазначено, що лізингова (орендна) операція - це господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів або землі в користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за орендну плату та на визначений термін. Операції з лізингу (оренди) цілісних майнових комплексів державних підприємств регулюються відповідним законодавством [1].

Отже, лізингова операція - це сукупність певних процедур між суб'єктами лізингової діяльності, за якими лізингоотримувач отримує у користування актив від лізингоотримувача на визначений строк за встановлену плату. Лізингову діяльність можна представити як сукупність декількох взаємопов'язаних лізингових операцій.

Деякі автори виділяють операції рентинг і хайринг, відмінні від операції лізинг.

Рентинг - короткотермінова оренда машин і обладнання без права їхнього подальшого придбання орендарем [16, c. 132]. Варто зазначити, що відповідно до Закону України "Про фінансовий лізинг" термін фінансового лізингу визначений не менше року, а операція рентинг передбачена на термін від одного дня до одного року.

Хайринг - середньотермінова оренда машин, обладнання, транспортних засобів тощо. Є засобом фінансування інвестицій та активізації збуту за умови збереження права власності на товар за орендодавцем.

Отже, аналізуючи розбіжності в тлумаченні поняття лізинг, все-таки можна виділити ряд характеристик цієї операції:

-наявність двох обов'язкових учасників операції: лізингодавець (підприємства-виробники предмету лізингу, лізингові фірми, банки) та лізингоотримувач (сторона, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця);

-наявність предмету лізингу, який передається лізингоотримувачу за домовленістю між лізингодавцем і лізингоотримувачем;

-лізингова угода укладається з метою володіння та користування предметом лізингу (машини, обладнання, транспортні засоби, споруди виробничого призначення тощо) на умовах терміновості, зворотності та платності;

-в лізинговому договорі може бути передбачено право викупу лізингового майна лізингоотримувачем до закінчення або після закінчення терміну дії договору;

-за домовленістю сторін у лізинговому договорі може бути передбачено прискорену амортизацію лізингового майна згідно із законодавством України.

Оскільки лізингові операції є дієвим і реальним капіталозберігаючим способом фінансування виробництва, то на сьогодні лізинг можна вважати найперспективнішим фінансовим інструментом, що здатний активізувати інвестиційний процес в Україні. Активне запровадження лізингу може дати відчутний поштовх структурній перебудові реального сектора економіки, оновленню основних фондів, розвиткові малого та середнього видів бізнесу, індустріалізації виробництва

Значне поширення у світовій практиці лізинг отримав завдяки перевагам, які надаються суб'єктам угоди.

Підприємству-виробнику лізинг вигідний тим, що за його допомогою підтримується тісний зв'язок між виробниками і споживачами техніки. Вся інформація про недоліки використовуваного устаткування надходить до підприємства-виробника, яке вилучає їх, посилюючи конкурентоспроможність своєї продукції та розширюючи можливості її збуту. Збуваючи продукцію за лізингом, виробник вирішує проблему отримання плати за неї, що зміцнює його фінансове становище:

- Для лізингоотримувача

- Для лізингодавця

- Лізинг зменшує обсяги податку на майно підприємства

- Лізинг забезпечує потрібний прибуток на вкладений капітал за більш низького ризику завдяки захисту від неплатоспроможності клієнта

- Лізингові платежі відносяться до витрат виробництва

До завершального платежу лізингодавець залишається юридичним власником обладнанням Відповідно до чинного законодавства до всіх видів рухомого майна можна застосовувати механізм прискореної амортизації Звільнення від сплати податку на прибуток від реалізації договорів фінансового лізингу з терміном не менше, ніж три роки Наявність гнучких схем погашення заборгованості Можливе звільнення в межах чинного законодавства від сплати мита й податків щодо тимчасового ввезеної на певну територію продукції, що є обєктом міжнародного лізингу

Недолікам лізингу приділяють значно менше уваги, ніж перевагам. До недоліків лізингу відносять:

- складну організацію лізингової угоди через значну кількість учасників;

- на підготовку фінансової лізингової угоди може знадобитися більше часу, ніж на підготовку контракту на купівлю; вищі можуть бути і адміністративні витрати, тому вважають, що ціна лізингу може бути нижчою або дорівнювати ціні позики тільки за наявності певних податкових пільг;

- процедуру для укладення договору лізингу потребує стати на облік у Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг, що особливо складно для підприємств, які насамперед виготовляють основні фонди для власних потреб й не передбачають, що надалі вони будуть передані у фінансову оренду;

- науково-технічний прогрес робить об'єкт лізингу застарілим, під час фінансового лізингу орендні платежі не припиняють до завершення угоди;

- лізингові операції є досить ризиковою справою і мають специфічні ризики: фінансові ризики; ризик несплати лізингових платежів; проектні ризики; майновий ризик, пов'язаний з утратою, пошкодженням предмета лізингу; ризик неповернення предмета лізингу. Лізингодавець має ризик морального старіння майна й отримання лізингових платежів, а вартість лізингу є вищою, ніж позики, оскільки ризики зносу устаткування лягають на лізингодавця; відповідно останній закладає це у вартість лізингу. Але мінімізувати ризики, або повністю їх виключити можливо, для цього потрібно ретельно обдумати згоду на надання лізингу, провести комплексний аналіз лізингоотримувача, розробити графік грошових надходжень. Багато з науковців вважають, що лізингові схеми мають понижений ступінь ризику. Потрібно пам'ятати, що застосовуючи один з обраних методів зниження одного з ризиків, варто простежити, як це позначиться на інших ризиках.

Отже, розглянувши переваги та недоліки лізингових операцій можна стверджувати, що за державної підтримки, хоча б на період становлення, лізинг в Україні може стати дієвим інноваційним інструментом модернізації економіки.

Підсумовуючи наведене вище дослідження, можна сформулювати таке визначення лізингу, яке відбиває найістотніші аспекти цієї операції: лізинг - це комплекс відносин (цивільно-правових, орендних, договірних, кредитних, майнових тощо) щодо передачі однією стороною (лізингодавцем) у володіння та користування (оренду) іншій стороні (лізингоотримувачу) майна (машин, обладнання, транспортних засобів і споруд виробничого призначення тощо) на умовах платності та на визначений термін.

Розвиток лізингового кредитування є вигідним для українських товаровиробників як зручне джерело фінансування, метод зменшення ступеня інвестиційного ризику й інструмент технічного оновлення виробництва. Лізинг слід розглядати як одну з перспективних форм виробничого інвестування, здатну істотно пожвавити процес технічного оновлення виробництва в Україні. Використання лізингу обумовлює можливість заміни або оновлення матеріально-технічного забезпечення, товаровиробникам відкривається доступ до сучасної передової техніки і технологій, у тому числі, особливо дорогих і зі швидким моральним старінням.

1.2 Практика використання лізингу в економічно розвинених країнах

Ринок лізингу США характеризується істотною консолідацією лізингового ринку, яка має форму поглинань, придбань, спільних підприємств або альянсів та інвестиційних фондів і відповідає шостій стадії розвитку лізингу - зрілості лізингового ринку.

Передумовою, що сприяла такому швидкому та високому рівню розвитку лізингу, було введення податкових пільг на стадії зародження та їх чітке законодавче регулювання Управлінням внутрішніх доходів міністерства фінансів США з появою зловживань у значних розмірах та можливістю приховувати від інвесторів реальний обсяг заборгованості, Управління стандартизації фінансового обліку внесло зміни для пільгового режиму (1977 р.), зменшивши розмір пільг. У період стабілізації економіки (80-ті роки), податкові пільги більше не розглядалися як інструмент стимулювання капіталовкладень і, реформуючи податкову систему США, уряд обмежив використання податкових пільг, скасувавши інвестиційні пільги та змінивши профіль амортизації. Зі зниженням прибутковості лізингової діяльності, розвиток лізингової послуги не зупинився, оскільки ринок характеризувався стійким та зрілим станом. Поле конкуренції лізингових організацій перемістилося із величини процентних ставок на якість додаткової вартості лізингу, а саме: гнучкість лізингової угоди, знання ринків устаткування, сервісне обслуговування, широкі можливості реалізації устаткування на вторинному ринку тощо.

За останнє десятиліття ринок лізингу США виріс до найвищої стадії розвитку - зрілості лізингового ринку. Цій стадії притаманні нижчі норми прибутку, що змушують лізингові організації збільшувати власну операційну ефективність замість збільшення обсягів продажу. Лізингові організації зосереджуються більше на оцінюванні ризиків активів, зменшуючи свою увагу до проблем кредитування, запроваджують мало інноваційних продуктів та стають експертами у конкретних видах обладнання. Як свідчать дані World Leasing Yearbook, сьогодні спостерігається тенденція загального затихання ринку лізингу, скорочуються обсяги лізингових операцій, і їх зростання можливе лише за умов загального зростання економіки. Хоча ринок і досяг зрілості, проте багато лізингових організації продовжують пропонувати тільки фінансовий лізинг, а інші надають послуги лише операційного або комплексного лізингу

Ринок лізингу Німеччини перебуває сьогодні на стадії пакетування послуг або операційного лізингу. Причинами, що сприяли переходу до четвертої стадії, були інтенсивна конкуренція, передавання лізингових технологій з однієї країни в іншу, попит мультинаціональних лізингоодержувачів та розвиток вторинного ринку основних фондів. Ключовою характеристикою цього продукту є здатність лізингоодержувача повернути обладнання наприкінці терміну лізингу та повний спектр послуг, притаманний багатьом операційним лізингам. Німецькі лізингові організації пропонують надзвичайно зручний для лізингоодержувача набір послуг, який максимально враховує його потреби та передбачає: надання обладнання, транспортування, встановлення, технічне обслуговування, навчання персоналу з експлуатації тощо. Роботі фахівців німецьких лізингових організацій притаманна творчість, винахідливість та гнучкість до потреб клієнтів. Над розробленням договору лізингу часто працюють не лише лізингові організації, але і підприємства-позичальники, які, як правило, пропонують власні договори, що повніше захищають їхні інтереси.

Німецькі лізингові організації останніми роками виходять на міжнародний ринок, розвиваючи співпрацю насамперед із своїми сусідами по ЄС, країнами арабського світу та віднедавна і з Україною, пропонуючи конкурентні лізингові послуги із широким спектром можливих предметів лізингу. Хоча за якісними характеристиками німецькі лізингові послуги ще поступаються американським та японським послугам, які надають інтерлізингові організації, проте за темпами нарощення лізингових операцій навіть перевищують їх.

Лізинг у Японії виник значно пізніше, ніж в інших розвинутих державах, проте значні та регулярні інвестиції у розвиток науки та техніки вплинули на стрімкий розвиток новітніх технологій, позначилися на темпах поступу ринку лізингу та вивели останнім часом японський ринок лізингу на пяту стадію еволюції світового ринку лізингу - стадію нових лізингових продуктів. Спонукальними чинниками еволюції лізингу були жорстка конкуренція, творчість лізингових організацій та постійне розроблення новітніх високовартісних видів техніки та технологій. Операційний лізинг як фінансовий продукт стає дуже розвиненим, зі складними опціонами завершення терміну лізингу, опціонами раннього завершення, оновлення та подовження кредитів, оновлення технологій та інші інновації. Все це створює нові можливості для гнучкості, пристосовування терміну лізингу до фінансових, економічних та технологічних змін у лізингоотримувача. Японські лізингові організації надають такі послуги, як секюритизація, венчурний лізинг та комплексний лізинг.

Практичним досвідом для розвитку лізингу в Україні є досвід східноєвропейських країн, які мають з Україною спільні риси розвитку. В цьому відношенні показовою є Польща, де так само, як і в нашій країні, лізингові операції здійснюються спеціалізованими компаніями, які підконтрольні банкам. Але їхня форма організації лізингу має ряд суттєвих переваг:

. Лізингова фірма, що контролюється банком, отримує можливість залучати пільгові кредити для розширення своєї діяльності, по яким звичайно фінансується власна діяльність банку.

. Банки мають у своєму розпорядженні великі можливості по встановленню справжньої платоспроможності лізингоодержувача. Це дозволяє даному типу лізингових компаній приймати рішення на підставі більш достовірної інформації.

Аналіз практики провідних країн світу свідчить про важливу роль лізингу в економічному зростанні країни, особливо у перехідний період розвитку економіки. Для бізнесу лізинг є джерелом додаткового капіталу, що дає змогу активізувати його діяльність. Для національної економіки лізинг сприяє збільшенню зайнятості, покращанню соціального клімату у державі, розширенню податкової бази та зростанню ВВП (внаслідок нагромадження капіталу, через придбання обладнання).

2. Лізинг як важливий інструмент фінансування економіки україни: етапи розвитку, особливості, результати

2.1 Проблеми та перспективи розвитку

В Україні ринок лізингу перебуває на другій стадії, для якої характерний фінансовий лізинг - найперша лізингова послуга, відмінна від оренди, яка передбачає придбання предмета лізингу в кінці терміну. Лізингодавець просто фінансує придбання основних фондів через лізинг, не бажаючи його повернення в кінці терміну, наражається лише на кредитний, а не на майновий ризик через нерозвиненість вітчизняного вторинного ринку. Лізинговий продукт, як правило, пропонується у дилерській мережі певного виду продукції та обмежений фінансуванням придбання майна без пропозиції сервісного обслуговування. Український ринок значною мірою залежний від відсотків за лізинговими операціями і лізингоодержувачу все ще дуже притаманна психологія власності.

Проведення активної інноваційної політики в Україні є одним із головних шляхів подолання кризового стану економіки країни. Ефективність інноваційної діяльності потребує пошуку шляхів її активізації. Одним із способів активізації може бути застосування лізингу. Саме лізинг допоможе у вирішенні інноваційних проблем на засадах мінімізації затрат. Поєднуючи у собі елементи оренди та кредиту, лізинг має низку переваг над традиційними формами кредитування, а саме: можливість використання нової, дорогої техніки, високих технологій без значних одноразових витрат; лізинг дає змогу підприємству запобігти витратам, пов'язаним із моральним старінням машин і устаткування, і сприяє використанню найновіших об'єктів лізингу, що підвищує конкурентоспроможність лізингоотримувача; лізингові платежі в повному обсязі відносять на собівартість продукції (робіт, послуг) і відповідно знижують оподатковуваний прибуток; лізинг доступний малим і середнім підприємствам, тоді як отримання банківських кредитів для них проблематичне.

Послугу лізингу в Україні надають понад 200 юридичних осіб, але реально займаються лізингом значно менше компаній. Так, за даними Держфінпослуг, на 1 липня 2009 р. право надавати лізинг мали 211 компаній-лізингодавців, а от надавали послугу лише 124 компанії. Насправді лізингодавців іще менше. "Кількісний приріст створюють компанії, які не займаються лізингом, або роблять одну-дві операції на рік, а просто отримали дозвіл від Держфінпослуг", - зазначає Марина Мурга [40]. За її словами, 80% ринку лізингу в Україні належить 30 лізинговим компаніям, у числі яких - автовиробники, великі банківські та міжнародні бренди.

Починаючи з третього кварталу 2010 р., після фінансово-економічної кризи, ринок лізингу почав стрімко розвиватися і за деякими показниками наблизився до докризового рівня. Основною тенденцією для поточної оцінки потенціалу ринку стала зростаюча активність корпоративних клієнтів.

Упродовж 2004-2008 рр. кількість лізингових компаній збільшується. Цьому сприяють такі фактори: зростання зацікавленості у лізингу з боку іноземних банків, що увійшли на український ринок; зростання обізнаності щодо лізингу серед широкої громадськості та державних службовців; швидкий розвиток фінансових ринків України, а також кращий доступ до кредитних ресурсів. У 2009-2010 рр. спостерігається припинення активного росту кількості лізингових компаній: у 2009 р. - зменшення їхнього числа порівняно з минулим періодом, на 20 компаній (9,6 %); у 2010 р. кількість лізингодавців продовжує збільшуватись.

За даними Українського об'єднання лізингодавців, найбільшими портфелями (за підсумками 2012 р.) володіли такі компанії як "ВТБ Лізинг Україна" (3,63млрд. грн.), "Райффайзен Лізинг Аваль" (2,08 млрд. грн.), "УніКредит Лізинг" (1,5 млрд. грн.), "Х'юпо Альпе Адріа Груп" (512,1 млн. грн.), "ІНГ Лізинг Україна" (1,4 млрд. грн.), "Євро Лізинг" (344,24 млн. грн.), "Порше Лізинг Україна" (417,03 млн. грн

Ринок лізингових послуг в Україні дещо пожвавився останнім часом, а саме збільшилась кількість лізингових компаній і значно розширився портфель лізингових угод. Проте, через кризові явища на фінансових ринках і в економіці загалом, погіршення доступу до кредитних ресурсів (що є основним джерелом фінансування лізингових операцій), падіння платоспроможності підприємств, призупинення інвестиційних проектів, у 2008-2009 рр. спостережено спад темпів росту лізингового ринку [40]. Поширення лізингових угод в Україні у 2003-2012 рр. зображено на рис. 2.1. Експерти пов'язують тенденцію як з відновленням деяких секторів економіки, так і з появою інтересу до покупки уживаних авто (велика частка договорів лізингу припадає на лізинг автотранспорту). Одним із факторів, що підштовхнули споживача активніше цікавитися можливостями послуг лізингу, стало прийняття у червні законодавчих коректив, що змінили порядок здійснення операцій з покупки-продажу вживаного авто на товарній біржі [40]. Динаміка вартості та кількості укладених лізингових угод в Україні яскраво демонструє вплив економічної кризи в другій половині 2008 р. і першому півріччі 2009 р., котрий практично нівелював тривалий період позитивних тенденцій у цій сфері.

Нестабільна економічна ситуація в державі вплинула і на терміни дії лізингових угод. Якщо раніше лізингоотримувачам було під силу укладати довготермінові лізингові угоди, то останнім часом більшість укладають короткотермінові угоди. Довготермінові угоди стають дедалі ризикованішими та економічно не вигідними. Проаналізуємо середні терміни дії лізингових угод у вигляді діаграми на рис. 2.3 [40]. Аналізуючи діаграму, зауважимо, що середній термін дії лізингових угод становив від двох до п'яти років включно, хоча їхня питома вага, починаючи з 2007 р., зменшується та зростає кількість угод тривалістю до 2 років.

У І півріччі 2009 р. ситуація різко змінилася, значно зменшилась частка короткотермінових угод на користь довготермінових. Це може бути зумовлено такими чинниками:

-прогнози щодо знецінення національної валюти роблять привабливішими довготермінові угоди;

-низька платоспроможність підприємств в умовах фінансової кризи, з одного боку, та значно менші суми лізингових платежів у довготермінових угодах, з іншого.

Український ринок лізингових послуг представляють такі лізингодавці: банки-резиденти України; лізингодавці-нерезиденти України (міжнародний лізинг); лізингові компанії-резиденти України. Зазначені вище переваги лізингу над традиційними формами кредитування мали би привабити до нього споживачів, особливо на тлі сучасного пожвавлення факторингових і появи колекторських послуг щодо проблемних позичальників банківських коштів. Переважна більшість лізингових компаній надають у лізинг кілька основних видів активів. Упродовж 2004-2006 рр. найпопулярнішими предметами лізингу на українському ринку були транспортні засоби, виробниче обладнання, сільськогосподарська техніка, комп'ютерна техніка та телекомунікаційне обладнання. Зобразимо на рис. 2.4 та 2.5 структуру лізингового портфеля за галузями господарства за 200-2012 роки [40].

Серед договорів фінансового лізингу, як і раніше, переважають угоди в галузі транспорту (59%), сільського господарства (11,5%), будівництва (11%) та сфері послуг (6%); при цьому питома вага транспорту і сільського господарства зросла відповідно на 7,87% і 2,09%, а питома вага будівництва і сфери послуг зменшилась відповідно на 4,32% і 2,18%.

В 2010 р. загальний обсяг джерел фінансування юридичних осіб - лізингодавців та фінансових компаній - становив 3 524,7 млн. грн, що на 110,2 % більше порівняно з 2009 р. У структурі джерел фінансування лізингових операцій сукупний обсяг власних коштів юридичних осіб - лізингодавців та фінансових компаній збільшився на 61,2 % (від 594,5 млн. грн станом на 31.12.09 р. до 958,6 млн грн станом на 31.12.2010 р.). За результатами 2010 р. більше ніж вдвічі збільшився сукупний обсяг позичкових коштів, зокрема банківських кредитів - до 2 562,4 млн. грн порівняно з 2009 р. [40].

Протягом 2009-2010 рр. у вартісному розподілі договорів фінансового лізингу за галузями змін позицій у галузях-лідерах не відбулося. Найбільшу частку продовжують займати угоди в транспортній галузі (59,36 % у 2010 р., 59,17 % у 2009 р.), у сільському господарстві (12,99 % у 2010 р., 11,59 % у 2009 р.), у будівництві (8,26 % у 2010 р., 10,88 % у 2009 р.) та у сфері послуг (4,97 % у 2010 р., 6,02 % у 2009 р.). Найбільшим попитом серед предметів лізингу користується транспорт (51,83 %), а також техніка, машини та устаткування для сільського господарства (12,85 %).

У 2010 р., порівняно з 2009 р., спостерігається збільшення на 2,98 % питомої ваги короткотермінових (до 2 років) договорів; зменшення на 2,52 % питомої ваги договорів терміном від 2 до 5 років; зменшення на 2,6 % питомої ваги договорів терміном від 5 до 10 років, а довготермінових (більше 10 років) договорів стало більше на 2,15 %.

Найбільшим попитом серед предметів лізингу в 2009 році користувався транспорт (54%), а також сільськогосподарська техніка (10,5%).

Щодо розвитку ринку лізингових операцій в 2010 році, то ситуація має такий вигляд:

кількість укладених договорів фінансового лізингу за 2 квартал 2010 року зменшилась на 86 (8%) у порівнянні з аналогічним періодом минулого року і склала 948 договорів.

у вартісному вираженні обсяг укладених договорів збільшився у порівнянні з аналогічним періодом минулого року на 154,7 млн. грн (21%) і склав 727,9 млн. грн.

вартість діючих договорів фінансового лізингу станом на кінець 2 кварталу 2010 р. зменшилась на 0,2 млрд. грн. (0,7%) у порівнянні з кінцем 2 кварталу 2009 р. і становить 28,4 млрд. грн.

середня вартість діючої угоди станом на кінець 2 кварталу 2010 р. зменшилась на 0,11 млн. грн. (7%) і становить приблизно 1,38 млн. грн.

в кількісному вираженні обсяг діючих договорів на кінець періоду становить 20627 угод;

у звітному періоді у порівнянні з аналогічним періодом 2009 року спостерігається зростання на 7,82% питомої ваги договорів строком від 5 до 10 років, та зменшення на 9,47% питомої ваги договорів строком від 2 до 5 років; також збільшилась на 1,07% питома вага короткострокових (до 2 років) договорів, а довгострокових (більше 10 років) договорів стало більше на 0,58%; таким чином, спостерігається загальна тенденція до збільшення строків фінансування;

серед договорів фінансового лізингу, як і раніше, переважають угоди в галузі транспорту (61,06%), сільського господарства (12,11%), будівництва (9,44%) та сфері послуг (4,5%); при цьому питома вага транспорту зросла на 8,99%, а питома вага будівництва, сільського господарства і сфери послуг зменшилась відповідно на 3,8%, 0,38% і 4,2%.

найбільшим попитом серед предметів лізингу користується транспорт (53,43%), а також сільськогосподарська техніка (11,62%);

основним джерелом фінансування лізингових операцій в поточному році стали позичкові кошти, в тому числі банківські кредити (67,23%), при цьому їх питома вага зросла майже на 30% у порівнянні з аналогічним періодом минулого року; відповідно, питома вага власних коштів лізингових компаній зменшилась у порівнянні з аналогічним періодом минулого року на 30% і становить лише 32,77% [40].

У 2011-2012 рр. тенденція подовження термінів лізингу зі збільшенням кредитної активності збереглася - лізингові компанії не лише формують, але й підтримують зростання попиту на свої послуги. В 2013 році прогнозується зниження вартості лізингового фінансування до 17 % у гривні в середньому по ринку. Найпривабливіші умови пропонуватимуться в рамках партнерських програм з автодилерами та у співпраці з банками. За 2-3 роки частка придбаних у лізинг автомобілів досягне 7 % у загальних обсягах авто продажу. На представленого дослідження зробимо такий висновок: незважаючи на активний розвиток фінансової системи, ринок лізингових послуг в Україні перебуває на стадії становлення. Активізація лізингових операцій істотно впливає на розширення реального сектору економіки.

В Україні упродовж 1997-1998 років спостерігалася тенденція до створення лізингових компаній банками, таких як: Фінансово-лізинговий дім при АК АПБ Україна; Державний експортно-імпортний банк України "Укрсексимбанк", що входить до п'ятірки найкращих та найбільших комерційних банків країни, а також лізингову компанію "Укрексимлізинг" із стовідсотковою участю у капіталі компанії, лізингову компанія "Аваль-лізинг" при АППБ "Аваль". В періоді 2008-2009 роки відзначено стрімкий ріст лізингових послуг в Україні з домінуванням, проте, коротко- та середньотермінових угод. Лізинговими послугами користуються здебільшого великі підприємства, а середнім і малим вони все ще мало доступні через високу вартість. У структурі лізингового портфеля домінують транспорт, виробниче обладнання, сільськогосподарська техніка, комп'ютерна техніка та телекомунікаційне обладнання. Галузі лісового сектора, переважна більшість яких представлена малим і середнім бізнесом, знаходяться серед "інших", частка яких загалом не перевищила 8,0 % у першому півріччі 2009 р. Треба відзначити вразливість ринку лізингових послуг в Україні до впливу кризових явищ в економіці, хоча переваги лізингу над банківським кредитом стають особливо відчутними у кризових умовах. Удосконалення лізингового законодавства поряд із покращенням взаємної поінформованості суб'єктів ринку лізингових послуг може істотно підвищити ефективність останніх, особливо в галузях лісового комплексу.

2.2 Переваги та нелодіки лізингу

Україна має досить високий потенціал для розвитку ринку лізингу, але існують деякі проблеми, що стримують цей розвиток, а саме:

1. Доступ до фінансування. Вартість лізингу залишається відносно високою для лізингоотримувача, тому малі і середні підприємства все ще мало використовують переваги лізингу. Переважна більшість лізингових угод передбачає авансовий платіж, середня величина якого 20% від вартості предмету лізингу. Відсоткова ставка по лізингу вища за банківський кредит, крім того вимагається додаткове забезпечення окрім самого предмету лізингу. Але багато компаній, які сьогодні входять на ринок добре обізнані з існуючими умовами. Такі компанії вимагають менший авансовий платіж та забезпечення (іноді не вимагають взагалі), і приймають рішення по кредитуванню швидше орієнтуючись на грошовий потік ніж на кредитну історію. Вони також запроваджують простішу процедуру заявки та оформлення лізингових угод. Завдяки приходу на ринок таких нових компаній конкуренція буде зростати, що зробить лізинг більш доступним для середнього і малого бізнесу [2].

2. Податкове законодавство та адміністративна реформа. Існуюче податкове законодавство містить деякі перепони щодо лізингу. Необхідно внести певні зміни до адміністративної та судової системи, щоб спростити процедуру повернення об'єкту лізингу, що зменшить вартість транзакції для лізингодавця. Уряд України висловив ідею, що лізинг буде важливим компонентом його компанії по розвитку інвестиційного клімату в Україні, шляхом внесення змін в існуюче законодавство.

3. Недостатність знань. Відчувається гостра необхідність в тому, щоб малий і середній бізнес був більш обізнаним щодо лізингу. Не зважаючи на те, що Міжнародна Фінансова Корпорація (МФК) та інші донори проводять публічну освітню компанію стосовно лізингу як альтернативного фінансового інструменту, лише великі компанії отримують переваги від використання цього інструменту. Крім того деякі банки-резиденти рекламують «лізингові послуги» як такі, що не відрізняються від банківського кредиту.

4. Відсутність вторинного ринку для довгострокових активів. Не зважаючи на величезний попит на оновлення основних фондів в багатьох галузях економіки, включаючи сільське господарство та медицину, лізингові компанії не мають бажання давати в лізинг неліквідні активи. Наприклад, існує дуже добре розвинений вторинний ринок для автомобілів, які займають найбільшу частину в лізинговому портфелі. Як очікується, автомобілі і в подальшому будуть надаватися в лізинг у великій кількості. Що ж стосується сільськогосподарської індустрії та медицини, то вони як і в державах з більш розвинутим ринком, залишаються без належної уваги.

5. Нерозвинуті кредитні бюро. Лізингові компанії відчувають труднощі аналізуючи потенціальних лізингоотримувачів внаслідок відсутності достатньої інформації про кредитну історію клієнта. В країнах де лізинг складає суттєвий процент капітальних інвестицій, процедури аналізу суттєво спрощуються, оскільки простий телефонний дзвінок може надати інформацію про кредитну історію потенційного лізингоотримувача.

В Україні процес отримання кредитної історії суттєво ускладнюється. Тільки три кредитних бюро існують в Україні, і вони почали працювати в грудні 2005 року. З розвитком кредитних бюро, лізингові компанії зможуть спростити процес оцінки клієнта, що сприятиме росту кількості лізингових операцій [2].

Також до основних проблем, що перешкоджають успішному формуванню лізингових відносин в Україні можна віднести: брак стартового капіталу у лізингових компаній; недостатню фінансова стійкість лізингодавців; слабкий розвиток інфраструктури ринку; нестабільну економічну ситуацію в країні; незацікавленість банків у довгостроковому кредитуванні лізингових угод; відсутність стимулів та необізнаність суб'єктів господарювання у застосуванні лізингу; виражену тенденцію вітчизняного лізингового ринку до залежності від імпорту; слабку державну підтримку, відсутність податкових пільг, у тому числі для структур, готових надати довгострокове кредитування; відсутність державної зацікавленості та її підтримки у формуванні розвинутого ринку лізингових послуг; обмеженість довгострокових фінансових ресурсів та їх висока вартість; нестачу кваліфікованих фахівців з питань лізингу на рівні учасників лізингових відносин.

Розглянувши проблеми ринку лізингу в Україні, необхідно зазначити і перспективи його розвитку. Для цього доцільно оцінити переваги лізингу відносно інших видів фінансування, а саме позики.

Логіка оцінки переваг лізингової угоди полягає у наступному. Компанія, яка потребує деякий актив, повинна визначити чи є лізинг обладнання менш дорогим заходом, чим його купівля (як правило, з урахуванням позикових коштів). Таким чином оцінюється внутрішня вартість сукупних витрат лізингу відносно позики.

Для ілюстрації методики оцінки і порівняння варіантів скористаємося даними ТОВ “Слобода КО”. Компанія має можливість купити обладнання для пакування (тари) або взяти його в лізинг у компанії ТОВ “Райффайзен Лізинг Аваль”. Необхідно оцінити, який варіант є більш сприятливим для компанії за наступних умов.

Вартість обладнання - 100 тис. грн. Строк передбачуваного використання обладнання компанією - 5 років, а строк дії договору лізингу - 4 роки.

Використовується прямолінійний метод нарахування амортизації зі ставкою 20 %.

Компанія може отримати обладнання на умовах фінансової оренди (лізингу), щорічний платіж в кінці року складає 36 903 грн. (без ПДВ).

Викуп обладнання по закінченню 4 років передбачається по залишковій вартості, рівній 20 тис. грн.

Договором лізингу передбачається компенсація лізингодавцю витрат з експлуатації обладнання 2000 грн. щорічно (без ПДВ). Вказана сума включена в щорічний платіж 36 903 грн. Якщо компанія набуде це обладнання у власність, вона самостійно повинна покривати ці витрати.

При розрахунках кожен лізинговий платіж розподіляється між сумою, яка спрямовується на погашення зобов'язань за лізингом, витратами у вигляді нарахованого відсотка (лізинг, як нам відомо, це один альтернативних методів кредитування) і технічного обслуговування. Один із варіантів даного розподілу представлений в табл. 1.

Таблиця 1

Порядок розподілу лізингових платежів, грн

Дата платежу	Величина платежу по роках	Непогашена заборгованість
	Всього	Поточні витрати	Комісійна винагорода	Зменшення заборгованості
Початок договору					100000
31.12.2012	36903	2000	20000	14903	85097
31.12.2013	36903	2000	17019	17884	67213
31.12.2014	36903	2000	13443	21460	45753
31.12.2015	36903	2000	9151	25752	20000
Викуп майна 1 січня 2016 р.	20000	-	-	20000	-
Всього	167 612	8000	59613	100000	-

*Величина відсотку по лізингу розраховується як 20 % від залишкової вартості суми заборгованості в минулому році.

В процесі аналізу грошових потоків в учасників угоди не враховувався ПДВ, адже він лише ускладнював розрахунки,але у відносному плані не впливав на аналіз ефективності лізингових операцій.

Сьогодні для об'єкту, отриманого за договором лізингу, вітчизняним законодавством не встановлено жорстке закріплення балансоутримувача майна, тому для цілей аналізу потрібно розглядати обидві ситуації - коли майно, відповідно до договору, підлягає обліку на балансі лізингової компанії (оперативний лізинг) та коли балансоутримувачем виступає лізингоодержувач.

В цілому, рішення щодо способу отримання майна деяким підприємством може бути представлена наступною схемою (рис.1.).

Рис. 1 Схема прийняття рішення про придбання та облік майна

Як видно з рис. 1., можливі наступні варіанти дій:

1) майно купує підприємство, при цьому структура джерел фінансування визначається підприємством і може бути різною, тобто комбінація власних та залучених засобів обирається протягом аналізу їх доступності та порівняльної вартості; 2) майно набувається шляхом лізингу і обліковується на балансі: а) підприємства-лізингоодержувача; б) лізингової компанії.

Спочатку розглянемо грошові потоки у компанії “Слобода КО”, якщо вона набуває це обладнання у власність на початку розглянутого періоду, тобто 1 січня 2013 року.

При розрахунках використовуємо ставки податку на прибуток на перехідний період зазначені в п. 10 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України: з 1 квітня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно - 23 %; з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року включно - 21 %; з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року включно - 19 %, з 1 січня 2014 року - 16 % [4].

Витрати на експлуатацію та утримання машин і обладнання в повному обсязі включена в собівартість, що складає 2000 грн. за рік. Якщо б ці витрати несла третя сторона (наприклад, виробник майна) або їх взагалі не існувало, величина балансового прибутку у компанії збільшилась би на 2000 грн., і відповідно компанія заплатила б податок на прибуток на 380 грн. більше (2000*0.19, де 19% - ставка податку на прибуток в 2013 році; 2000*0,16, де 16% - ставка податку на прибуток в 2014-2017 рр.). З однієї сторони, ми маємо прямий відтік грошових коштів у вигляді затрат на обслуговування обладнання (щорічно в сумі 2000 грн.); з іншої сторони, це дає нам економію на сплаті податку на прибуток в розмірі 380 грн. в 2013 р. та 320 грн. щорічно за 2014-2017 рр.

Аналогічно отримуємо податкову економію на амортизації. Щорічно компанія “Слобода КО” нараховує та відносить на витрати 20 000 грн. (100 000 грн. *0,2, де 100 000 грн. - це первісна вартість обладнання, а 20% - річна норма амортизації). Тоді податкова економія для компанії в 2013 році складе 3800 грн. (20 000 *0,19) та 3200 грн. в 2014-2017 рр.

Порівняння витрат на лізинг та на купівлю потрібно робити шляхом дисконтування. В якості критерію, на основі якого оцінюється доцільність того чи іншого варіанту фінансування (інвестування), використовується або критерій приведеної чистої вартості - NPV (використовується в аналізі лізингодавця), або критерій дисконтованих затрат (NPVC), який являє собою деяку модифікацію критерію NPV (використовується в аналізі лізингоотримувача).

В залежності від вибору ставки відсотка (ставки дисконтування) результати аналізу можуть бути різним,тому правильний вибір вказаного відсотку є досить важливим. Наприклад, в якості ставки дисконтування при порівнянні лізингу та купівлі можна обрати величину вартості позикового капіталу. При цьому доцільно використовувати не формально встановлену ставку по кредитам, а вартість капіталу за вирахуванням податків, оскільки відсотки кредитній установі, як правило, включаються в собівартість і зменшують податкову базу при обчисленні податку на прибуток. Припустимо, що середньорічна ставка по банківському кредиту складає 24%. Вартість капіталу з врахуванням ставки податку на прибуток, рівній 19 % в 2013 році буде складати 19, 4 (24% *(1-0,19)), а в 2014-2017 рр. відповідно 20,16 (24%*(1-0,16)). При цій ставці і треба дисконтувати щорічні грошові потоки, визначаючи приведені затрати на купівлю обладнання.

Варіант купівлі. В таблиці 3 містяться дані про грошові потоки компанії “Слобода КО” в тому випадку, якщо вона використовує власні засоби для купівлі необхідного обладнання.

Таблиця 2

Грошові потоки при купівлі обладнання, грн

Статті	01.01.2013	31.12.2013	31.12.2014	31.12.2015	31.12.2016	31.12.2017
Ціна купівлі	-100000
Витрати на обслуговування		-2000	-2000	-2000	-2000	-2000
Податкова економія на обслуговуванні		380	320	320	320	320
Податкова економія на амортизації		3800	3200	3200	3200	3200
Чистий грошовий потік (NCF)	-100000	2180	1520	1520	1520	1520
Дисконтовані затрати (NPVC)	-94909

Чистий грошовий потік (Net Cash Flow, NCF) щорічно визначається як арифметична сума грошових потоків фірми за рік.

Розрахунок NPVC у випадку набуття майна у власність виглядає наступним чином (формула 1).

NPVC= (1)

Варіанти лізингу. Розглянемо два варіанти, пов'язаних з лізингом обладнання ( рис.1). Якщо компанія набуває обладнання на умовах лізингу, щорічно 31 січня вона здійснює платежі в розмірі 36 903 грн.

Спочатку проаналізуємо ситуацію, якщо майно, у відповідності з умовами договору, обліковується на балансі лізингоодержувача. Компанія включає амортизаційні відрахування в собівартість продукції, що надає їй, як вже було показано, податкову економію 3800 грн. в 2013 році та 3200 грн. протягом 2014-2017 рр.

Порядок розрахунку податкової економії від списання сум величини комісійної винагороди і плати за технічне обслуговування майна на собівартість наведений в таблиці 3.

...