Аналіз сучасного стану систем електронних грошей в світі, визначення подальших перспектив запровадження їх в Україні як нового платіжного засобу для здійснення масових платежів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Сутнісно-змістовна характеристика електронних грошей

1.1 Поняття та функції грошей

1.2 Юридична і фінансова основа електронних грошей

1.3 Види і класифікація електронних грошей

2. Значення електронних грошей

2.1 Проблеми впровадження електронних грошей в грошовий оборот

2.2 Напрями розвитку електронних розрахунків

3. Перспективи розвитку систем електронних грошей в Україні

3.1 Прогнози розвитку електронних грошей в Україні

3.2 Впровадження новітніх технологій використання електронних грошей

3.3 Шляхи вдосконалення правового визначення та законодавчого регулювання електронних грошей

Висновки

Список використаної літератури



Вступ

Актуальність даної теми зумовлена тим, що позитивна динаміка збільшення Інтернет-аудиторії, підвищення швидкості появи на віртуальній арені нових сайтів і наростання темпів розвитку електронної торгівлі дозволяють вести мову про серйозні перспективи розвитку електронних платіжних систем мережі Інтернет.

Електронні платіжні системи мережі Інтернет дозволяють зручно проводити розрахунки, не замислюючись про курси валют, черги в банківських касах, час перерахування грошей та інше. Електронні платіжні системи - це фактично електронний еквівалент звичайних грошей, які використовуються при розрахунках між покупцем і продавцем в інтернет-магазинах. Виникнення таких електронних платіжних систем зумовило те, що електронна комерція в світі стала набирати значних обертів, а розрахунки кредитними картками стали небезпечними та повільними. Тому наприкінці дев'яностих років виникла потреба у надійній грошовій системі, пристосованій до розрахунків у мережі. З'явилась нова помітна ніша у сфері розрахунків - електронні грошей.

Об'єктом дослідження є процес становлення і розвитку електронних грошей і систем, що дозволяють здійснювати розрахунки з їх використанням.

Предметом дослідження є організаційно - методологічні аспекти розвитку електронних грошей у світі та Україні.

Метою проведеного дослідження є аналіз сучасного стану систем електронних грошей у світі, та визначення подальших перспектив запровадження їх в Україні, як нового платіжного засобу для здійснення масових платежів.

Під час виконання роботи були використані різноманітні літературні джерела: посібники, періодичні видання, інші матеріали.



1. Сутнісно-змістовна характеристика електронних грошей

1.1 Поняття та функції грошей

У більшості випадків здійснюються лише грошима і можуть виконуватися тільки при участі людей. Такий підхід до функцій грошей означає, що гроші представляють інструмент економічних відносин у суспільстві, і саме люди, використовуючи можливості грошей, можуть визначати ціни товарів, застосовувати гроші в процесах реалізації й платежів, а також використовувати їх як засіб нагромадження.

Функція міри вартості полягає в тому, що гроші є загальним втіленням і мірилом вартості найрізноманітніших товарів. Не гроші роблять товари сумірними, а втілена в них абстрактна, суспільно необхідна праця. Тому їх вартість може вимірюватись особливим товаром - грошима, що, як конкретна форма втілення абстрактної праці, самі мають вартість і можуть бути мірою вартості. Ціна - це грошове вираження вартості товарів. Щоб визначити вартість товарів у грошах, треба певну кількість грошового матеріалу прийняти за одиницю. Вона називається масштабом цін, У різних країнах за грошову одиницю були прийняті різні вагові кількості грошового металу.

Функція грошей як засобу обігу полягає в тому, що її виконують, по-перше, не ідеальні, а реальні гроші; по-друге, повноцінні та неповноцінні гроші. Оскільки реальні гроші як засіб обігу весь час переходять з рук в руки, виступаючи посередником при обміні товарами, то можуть використовуватись і неповноцінні гроші. Після тривалого перебування в обігу монети втрачають частину своєї ваги. Незважаючи на це, вони продовжують бездоганно функціонувати як засіб обігу, немовби повноцінні, Враховуючи це, в багатьох країнах почали випускати неповноцінні гроші, замінюючи золото на срібло, мідь, "псувати" монети, тобто зменшувати їх металевий зміст. Потім з'явились паперові гроші.

Оскільки гроші - це такий особливий товар, на який можна купити будь-який інший, то вони стають загальним втіленням суспільного багатства, яке товаровиробники прагнуть нагромаджувати.

Функцію засобу нагромадження гроші виконують, якщо за обміном товару на гроші не настане обмін грошей на товар і гроші залишать сферу обігу і утворять скарб, виступаючи в своїй золотій або срібній "плоті". Специфіка грошей як засобу нагромадження полягає в тому, що це гроші, по-перше, реальні і, по-друге, повноцінні, тобто такі, які мають власну вартість. Процес виробництва зумовлює необхідність нагромадження грошей і тимчасового вилучення їх із сфери обігу, адже кожний товаровиробник для придбання засобів і предметів праці має накопичити достатню суму грошей, а тому тією чи іншою мірою він виступає збирачем скарбів.

При цьому можуть нагромаджуватися не тільки золото чи срібло, а й металеві та паперові знаки грошей. Завдяки своїй високій ліквідності гроші є зручною формою збереження багатства. Гроші є загальним виразником багатства, їх можна безпосередньо перетворити на будь-який товар. Тому якісно вони не мають меж, проте кожна реальна грошова сума кількісно обмежена і на неї можна придбати лише певну кількість благ. Тому існує суперечність між кількісною межею і якісною безмежністю грошей як загального виразника речового багатства.

Функція засобу платежу тісно пов'язана з функцією грошей як засобу обігу. У К. Маркса функція засобу платежу розглядається як особлива, що існує поряд з функцією засобу обігу, і аналізується після функції заощадження. Таку функцію гроші виконують при наданні і погашенні грошових позичок, при грошових взаєминах з фінансовими органами (податкові платежі, одержання засобів від фінансових органів), а також при погашенні заборгованості по заробітній платі й ін.. Функцію засобу платежу виконують і готівка, однак переважна частина грошового обігу, у якому гроші виступають як засіб платежу, приходиться на безготівкові грошові розрахунки між юридичними особами.

При удаваній подібності грошей як засобу обігу і засобу платежу маються деякі розходження. Так, наприклад, при реалізації товару на умовах негайної оплати не виникають кредитні відносини. Зворотну ситуацію ми можемо спостерігати при оплаті боргів між учасниками операцій.

В товарообороті, опосередкованому грошима (продаж заради купівлі), гроші виступали як швидкоплинний посередник і виконували функцію засобу обігу. Коли гроші здійснюють самостійний рух, переходячи від одного власника до іншого, то вони виконують функцію засобу платежу. Цю функцію вони здійснюють як у сфері товарного обігу (продаж товарів у кредит), так і поза ним.

Функція світових грошей. Спочатку на світовому ринку панувала подвійна міра вартості - золото і срібло, але згодом функцію світових грошей почало виконувати тільки золото, Нині витіснення золота з грошового обігу стосується і світових грошей. Паперові знаки (долари, фунти стерлінгів, марки, єни тощо) відіграють все більшу роль у міжнародних розрахунках. Проте золото залишається твердими і бажаними для всіх країн світовими грошима, надійним гарантом у міжнародних розрахунках.

Світові гроші функціонують як загальний платіжний засіб, загальний купівельний засіб і абсолютна суспільна матеріалізація багатства взагалі. Як загальний купівельний засіб світові гроші функціонують при оплаті міжнародної товарної угоди наявними грошима (наприклад, придбання країною у надзвичайних умовах зерна, зброї тощо).

Як загальне втілення суспільного багатства гроші у світовому обігу виступають тоді, коли багатство переноситься з однієї країни в іншу (при переведенні підприємцями своїх грошей на зберігання за кордон, при наданні зовнішніх позик тощо). Для здійснення міжнародних платежів кожна країна потребує певного запасу золота.



1.2 Юридична і фінансова основа електронних грошей

На сьогодні у зв'язку з розвитком інтернет-технологій застосування електронних грошей набуває дедалі більшої ваги. Вони є популярним, доступним та зручним засобом платежу у відносинах С2С («споживач» - «споживач») і В2С («бізнес» - «споживач»). Електронні гроші використовуються при оплаті товарів в інтернет-магазинах або оплаті послуг компаніям, які приймають такі платежі. Для проведення розрахунків електронними грішми частіше за все платник не ідентифікує себе (аналогічно зі здійсненням оплати готівкою), оскільки використовує лише реквізити отримувача коштів. Водночас, електронні гаманці можуть бути персоніфікованими або корпоративними. Економічна природа і правова сутність електронних грошей є достатньо новою, унаслідок цього в світі існують різні підходи до регулювання їх випуску та обліку. У деяких країнах вони можуть бути частиною банківської системи або мати окремий обіг (емітуватися небанківськими установами). Зокрема, у Європейському Союзі було прийнято спеціальну Директиву 2009/110/ЄС від 16 вересня 2009 р. (далі-Директива ЄС), що регулює єдиний ринок електронних грошей та розвиток цієї галузі.

В Україні регулювання відносин, що пов'язані з електронними грошима, здійснюється загальним та спеціальним законодавством, а саме:

1) Цивільним кодексом України № 435-ІУвід 16.01.2003 р.;

2) Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» № 2346-ІІІвід 5.04.2001 р. (далі-Закон про платіжні системи);

3) Постановою Правління Національного банку України «Про здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів» № 223 від 30.04.2010 р.;

4) Постановою Правління Національного банку України «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України з питань регулювання випуску та обігу електронних грошей» № 481 від 04.11.2010 р., що затверджує Положення про електронні гроші (далі - Постанова 481).

Директива ЄС містить рекомендацію про те, що законодавством «доцільно Електронні гроші мають подвійну природу: з одного боку вони є засобі платежу, який існує тільки в електронному вигляді, а з іншого - зобов'язанням емітента, яке має підкріплюватися гривнею ввести чітке визначення електронних грошей, нейтральне з технологічної точки зору. Наведене визначення має бути достатньо широким, щоб уникнути затримки в провадженні технологічних нововведень та охопити не тільки всі види електронних грошей, наявні на сучасному ринку, а також і ті продукти, які можуть з'явитися в майбутньому.

В Україні згідно з п.1.3 Постанови 481 електронні гроші визначаються як одиниці вартості, які зберігаються на електронному пристрої, приймаються як засіб платежу іншими, ніж емітент, особами і є грошовим зобов'язанням емітента. Разом з тим, варто звернути увагу на те, що законодавством не визначено термін «засіб платежу». У той же час поняття «платіжний засіб» міститься в ст. 192 Цивільного кодексу України, ст. 35 Закону України «Про Національний банк України» і ст. З Закону про платіжні системи й пов'язано з визначенням гривні як єдиного законного засобу на території України.

Листом Національного банку України № 25-112/6750 від 07.06.2013 р. підтверджено, що електронні гроші не можуть бути прирівняні до статусу гривні, оскільки вони випускаються банками і мають обмеження в поширенні і здійсненні операцій по них серед обмеженого кола осіб. Таким чином, згідно з українським законодавством, електронні гроші мають подвійну природу: з одного боку, вони є засобом платежу, який існує тільки в електронному вигляді, а саме як запис у спеціалізованих електронних системах (але не можуть бути прирівняні до статусу гривні), а з іншого - зобов'язанням емітента, яке має підкріплюватися гривнею.

На сьогодні в Україні досі існує певна невизначеність статусу електронних грошей порівняно з переказом безготівкових коштів, що зумовлено близькою правовою природою цих понять. Під час оплати електронними грошима здійснюється зарахування одиниць вартості на спеціальний електронний носій отримувача (без використання банківських рахунків платника), що породжує юридичні наслідки і свідчить про виконання операції, яка прирівнюється до платіжної. У той самий час, електронні гроші забезпечуються реальними грошима емітента і можуть бути обміняні на них отримувачем у будь-який час. Переказ коштів як вид безготівкових розрахунків є традиційним поняттям для української банківської системи. Ст. 1.24 Закону про платіжні системи визначає переказ коштів як рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі. Переказ коштів здійснюють банки та небанківські фінансові установи, що отримали відповідну ліцензію здійснення таких операцій. Переказ вважається завершеним у момент зарахування коштів на рахунок отримувача. Усі операції, пов'язані з рухом безготівкових коштів, відображаються на рахунках платника та отримувача. Для здійснення переказу використовуються спеціальні, у тому числі електронні, платіжні засоби користувачів (наприклад, платіжна картка, мобільний платіжний інструмент) та розрахункові документи (платіжне доручення, платіжна вимога, тощо).

Законодавством розмежовуються поняття «електронні гроші» та «електронний платіжний засіб». Так, пунктом 1.14 ст. 1 Закону про платіжні системи встановлено, що «електронним платіжним засобом» є платіжний інструмент, що надає його держателю можливість за допомогою платіжного пристрою отримати інформацію про належні держателю засоби та ініціювати їх переказ. Отже, незважаючи на те, що переказ коштів передує і завершує процес обігу електронних грошей, зарахування електронних грошей здійснюється без використання банківських рахунків. Незважаючи на те, що при здійсненні як оплати електронними грошима, так і переказу коштів платник використовує платіжні інструменти, ці поняття не є тотожними і підпадають під різне правове регулювання.

І група - українські банки. Згідно з вимогами ст. 15 Закону про платіжні системи електронні гроші випускаються в обмін на готівкові або безготівкові кошти виключно банками іншими, ніж Національний банк. Електронні гроші емітуються для певного кола суб'єктів (користувачів, торговців, агентів), які погодилися на договірній основі використовувати електронні гроші в розрахунках.

Законодавством встановлені жорсткі регуляторні вимоги щодо діяльності банків-емітентів електронних грошей, зокрема:

- правила системи електронних грошей узгоджуються з Національним банком до здійснення випуску електронних грошей. Після погодження система може випускати електронні гроші і зобов'язана подавати статистичну звітність;

- електронні гроші випускаються виключно в гривні;

- обмежена сфера використання юридичними особами;

- встановлений ліміт операцій з електронними грошима (сума грошей на електронному пристрої не повинна перевищувати 8 000 гривень);

- електронні гроші мають бути погашені на вимогу пред'явника;

- агентом з розрахунків може бути лише фінансова установа, що отримала відповідну ліцензію Національного банку на переказ коштів.

У вересні 2012 року Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо функціонування платіжних систем та розвитку безготівкових розрахунків» № 5284-УІ від 18.09.2012 р. було запроваджено додаткові регуляторні вимоги, а саме:

- Національний банк наділено додатковими адмінісгративними та регуляторними повноваженнями, такими як видача ліцензії небанківським фінансовим установам, які мають намір стати учасниками платіжних систем, на переказ коштів без відкриття рахунків;

- платіжні організації платіжних систем, учасники платіжних систем та оператори послуг платіжної інфраструктури мають право здійснювати діяльність в Україні виключно після їх реєстрації шляхом внесення відомостей про них до Реєстру, що веде Національний банк;

- введення адміністративної та кримінальної відповідальності за порушення порядку здійснення операцій з електронними грошима.

Згідно з даними сайту Національного банку 17 українських банків отримали право здійснювати випуск електронних грошей. Однак до списку банківських систем електронних грошей, правила яких узгоджені Національним банком, входять всього дві системи - Максі «Альфа-банку» та MоnеХу «Фідобанку».

Водночас, згідно зі ст. 2 Директиви ЄС право емітувати електронні гроші мають наступні юридичні особи:

- кредитні установи (із обмеженнями);

- спеціалізовані установи-емітенти електронних грошей;

- поштові установи;

- Європейський центральний банк та національні центральні банки, якщо вони не виступають у ролі кредитно-грошової установи;

- держави - члени Європейського Союзу або їхні органи регіональної та місцевої влади.

II група - юридичні особи-нерезиденти. На практиці обіг електронних грошей здійснюється, оминаючи банківську систему, а саме через мережу Інтернет та мобільний зв'язок.

1.3 Види і класифікація електронних грошей

Класифікація електронних грошей здійснюється по різних способів. Найбільш об'єктивно розрізняють:

-Електронні гаманці (WebMoney).

-Цифрові сертифікати.

-Цифрові чеки.

-Smart-картки.

WebMoney - система електронних гаманців, що дозволяє здійснювати миттєвий розрахунок віртуальними грошам, які в свою чергу можуть стати цілком реальними після зняття готівки у відповідних сервіс центрах. Зручність системи полягає у швидкості здійснення грошових операцій. Система вважається дуже захищеною і надійно заблокованої від вторгнення ззовні.

При реєстрації системи ви встановлюєте на свій комп'ютер спеціально розроблену програму, так званий Інтернет гаманець.

Програма надійно захищена паролем і рядом додаткових функцій захисту. Поповнити гаманець можна за допомогою попередньо купленої карти. Наприклад купивши картку на 5 WMZ (доларів) ви поповнюєте свій гаманець 5 доларами за тією ж схемою як якщо б ви поповнювали рахунок вашого мобільного телефону. При здійсненні платежів і переведенні в готівку коштів з вас знімається комісія.

Цифровий сертифікат - свого роду електронний паспорт. Цифровий сертифікат містить інформацію про клієнта (ім'я, ідентифікатор клієнта), інформацію про відкритий ключі клієнта, про засвідчувальний центр, що виготовило сертифікат, серійний номер сертифіката, термін дії і т.д. У вигляді файлу цифровий сертифікат записується на дискету і використовується клієнтом при кожному вході в Систему. Цифрові сертифікати видають розрахункові банки при підключенні клієнтів до Системи. Таким чином, доступ до Системи мають тільки сертифіковані користувачі - які пройшли в банку перевірку даних (при видачі сертифіката банком проводиться перевірка документів, рівнозначних тим, що перевіряються при відкритті рахунку в банку) і мають банківські рахунки.

Цифрові чеки мають два атрибути; номер і код, кількість символів в яких призначається самим власником чеків. Цифрова цінність чеків забезпечена активами, зарезервованими до моменту їх випуску на рахунках емітентів; грошима, товарами, послугами тощо Для передачі чека від одного власника іншому використовується електронна пошта, факс або звичайний телефон. Власник електронного еквівалента випускає чек на суму цього еквівалента з унікальним номером та кодом. Повідомивши партнеру номер і код вашого чека, здійснюється розрахункова операція, яка супроводжується передачею чека його новому власникові. Чеками можна розраховуватися і за послуги поза Мережею. Повідомивши стільниковому операторові реквізити вашого чека, ви можете отримати натомість цифровий код для поповнення балансу особового рахунку.

Smart-карта - кредитна картка з вбудованим мікропроцесором, що володіє високим рівнем захисту та можливістю проводити багатовалютні розрахунки. Розрізняють: карти з незахищеною, повнодоступна пам'яттю, для яких відсутні обмеження на читання і запис даних; карти з захищеною пам'яттю, що використовують спеціальний механізм дозволів на читання / запис і видалення інформації. Зазвичай карти з захищеною пам'яттю містять неизменяемую область ідентифікаційних даних. Також Smart-картки бувають:

Карта-лічильник - smart-карта, яка застосовується тільки в таких розрахунках, коли потрібно віднімати фіксовану суму за кожну платіжну операцію.

Карти з попередньо оплаченої сумою - смарт-карта, в якій зберігаються електронні гроші, заздалегідь оплачені власником картки.

Electronic Purse - смарт-карта, у якій зберігається цифрова готівку. Така карта дозволяє витрачати електронну готівку, створює запис про кожен платіж та дозволяє перевести в цифрову готівку гроші з банківського рахунку.

Supersmart-карта - smart-карта з автономної клавіатурою для набору цифр і міні дисплеєм, що забезпечують реалізацію функцій, закладених у картці.

Електронний гаманець - пристрій для роботи зі смарт-картами. Електронний гаманець може блокувати картку, прочитати її баланс, показує кілька останніх операцій. Не всяка смарт-карта може бути "електронним гаманцем".

У залежності від внутрішнього пристрою і виконуваних функцій смарт-карти можна розділити на три типи:

- карти-лічильники;

- карти з пам'яттю;

- мікропроцесорні картки.

Карти-лічильники застосовується для такого типу розрахунків, коли потрібно віднімання фіксованої суми за кожну платіжну операцію. Прикладом таких розрахунків може бути плата за телефонну розмову.

Таким чином, карта заміняє монети або жетони.

Мікропроцесорні карти. Ці карти являють собою останні досягнення в області смарт-карт. Їх застосування досить велике. Мікропроцесори, встановлені на цих картах, володіють наступними основними характеристиками: У карту вбудовується спеціалізована операційна система, що забезпечує великий набір сервісних операцій і засобів безпеки.

Операційна система карти підтримує файлову систему, що передбачає розмежування доступу до інформації. Карти забезпечують різний спектр сервісних команд. Для банківських цілей найбільш цікаві з них - засоби ведення електронних платежів. До спеціальних засобів належать можливість блокування роботи з карткою.



2. Значення електронних грошей

2.1 Проблеми впровадження електронних грошей в грошовий оборот

При впровадженні електронних грошей в грошовий оборот виникає ряд проблем. Серед них основними є:

· відсутність законодавчої бази для функціонування електронних грошей;

· розбіжності з окремих питань з центральними емісійними банками;

· проблеми забезпечення високого рівня безпеки функціонування електронних грошей.

Розглянемо їх докладніше.

Будучи зовсім новим інноваційним підходом в області грошово-кредитного обігу, електронні гроші не «вписуються» в існуючі національні правові акти країн світу. Ділова практика в даному випадку є випереджаючої по відношенню до правового регулювання виникають процесів.

Існують два варіанти виходу з даної ситуації: з одного боку, можливо докорінна зміна законодавчої бази, розробка та введення в дію нового законодавства, з іншого боку, в країнах, де вже існує певний правовий базис, який регламентує особливості не тільки традиційних, а й нових інструментів оплати, нові процеси можуть адаптуватися до нього шляхом певної підстроювання під це законодавство або в результаті незначній його корекції.

В даний час законодавчі і виконавчі структури розвинених країн обрали вичікувальну позицію по відношенню до впроваджуються електронним грошам і не поспішають докорінно змінювати законодавство, і обмежуються лише дослідженнями нових систем оплати. При пасивності державних структур у справі формування законодавчого поля для впровадження електронних грошей їх розвиток відбувається по другому варіанту. Так, наприклад, в Японії впровадження електронних грошей можливе в рамках закону про передплачених картах (Закон про регулювання використання платіжних жетонів 1990 р.), а в ряді інших країн в рамках дозволеної формується ділової практики, так званого «звичаю ділового обороту», під яким розуміється «склалося і широко застосовується в якій-небудь галузі підприємницької діяльності правило поведінки, не передбачене законодавством, незалежно від того, зафіксовано воно в будь-якому документі».

У Росії ще немає у жодному офіційному нормативно-правовому акті поняття «електронні гроші» не присутній. Можна спробувати уявити платежі електронними грошима як форму безготівкових розрахунків. Цивільний кодекс передбачає можливість «інших форм розрахунків», які можуть встановлюватися банківськими правилами та навіть просто звичаями ділового обороту, використовуваними в банківській практиці (стаття 862 ЦК). Однак для правового визначення статусу електронних грошей краще буде прийняти нормативні акти, що визначають порядок проведення електронних платежів, суб'єктів, що мають право емісії електронної вартості, правове закріплення цих механізмів, права та обов'язки учасників цього ринку, гарантії захисту їхніх прав.

Центральні емісійні банки є головним регулятором грошово-кредитної політики в усіх країнах, і природно, що основним завданням організацій, які впроваджують системи електронних грошей, є врегулювання взаємовідносин з ними.

Основні питання, що стоять перед центральними банками у зв'язку з впровадженням електронних грошей, зводяться до наступного:

· дозвіл емісії електронних грошей та визначення кола емітентів;

· організація регулювання і обігу електронних грошей;

· рішення проблеми виникають ризиків у системах електронних грошей.

Без схвалення або мовчазної невтручання з боку центрального банку спроба впровадження електронних грошей в країні буде неспроможна. Центральний банк при вирішенні питання про дозвіл функціонування електронних грошей стикається з Проблемою обмеження своїх можливостей з регулювання грошово-кредитної системи та можливою втратою контролю над грошовою масою, тому що порушується його монополія на емісію готівки.

Проте практична реалізація деяких систем електронних грошей полегшує позицію центральних банків з даного питання. Так, згідно з технологією компанії Mondex Int., Що розповсюджує найбільшу в даний час систему електронних грошей, тільки одна установа може бути відповідальним за виробництво, випуск і остаточне погашення електронних грошей в кожній валюті. При такому підході центральному емісійному банку доводиться контролювати тільки одну організацію, що істотно полегшує роботу і підвищує можливості регулювання.

Але не всі центральні емісійні банки зайняли позицію спостерігача з питання дозволу емісії електронних грошей. Так, наприклад НБУ за відсутності спеціального законодавства сам намагається організувати правове поле для електронних грошей. Згідно з п. 2.4 Положення «Про порядок емісії кредитними організаціями банківських карт і здійснення розрахунків по операціях, що здійснюються з їх використанням». № 23-П від .09.04.1998 р., НБУ виділяє спеціальну групу, що класифікуються як передплачені фінансові продукти, що дозволяють проводити оплату товарів (послуг) та / або отримання готівкових грошових коштів, і вказує, що їх поширення може здійснюватися тільки за спеціальним вирішенню НБУ.

Таким чином, НБУ, випустивши свої нормативні документи і виділивши нову категорію «передплачених фінансових продуктів», яку потрапляють і електронні гроші, дає можливість кредитним організаціям організувати процес емісії та поширення останніх в обхід законодавчої заборони емісії готівкових грошей, але під контролем Центрального банку.

При первинному впровадженні електронних грошей необхідно обмежити коло емітентів невеликим числом кредитних організацій, з метою жорсткого регулювання, контролю та мінімізації можливих ризиків. У той же час поширення та обслуговування електронних грошей можуть проводити як банківські, так і небанківські організації. Рішення ж даного питання в подальшому має ґрунтуватися на аналізі стану і розвитку систем електронних грошей в кожній конкретній країні. В даний час логічними і економічно обґрунтованими можна назвати дії НБУ, який своєчасно вжив заходів, спрямовані на здійснення контролю за нововведеннями у грошово-кредитній сфері.

При вирішенні емісії електронних грошей приватними кредитними організаціями центральні банки стикаються з необхідністю оцінити її вплив на грошово-кредитну політику, грошову масу, емісійний дохід та інші фактори. Проте вплив електронних грошей на грошову систему не буде значним, тому що вони займуть лише невелику нішу розрахункових операцій за реальними угодами на малі суми. У той же час центральні банки можуть застосувати ряд заходів стабілізаційного характеру, зокрема введення норм резервування або мита за емісію, в залежності від обсягу випущених електронних грошей і т.д., що дозволить ефективно регулювати грошовий ринок.

Питання забезпечення безпеки та захисту від шахрайства функціонування систем електронних грошей залишається одним з важливих аргументів противників їх впровадження. Вирішення проблеми безпеки може здійснюватися технічними, функціональними та правовими методами.

До технічних методів відносяться використання захищених технічних і програмних пристроїв, кодування інформації, аутентифікація користувачів. До функціональних методів можна віднести встановлення обмежень при використанні електронних грошей, періодичне оновлення програмного забезпечення і ряд інших заходів. Правовий же метод являє собою законодавчу базу, яка регламентує порядок використання та обробки даних (в нашому випадку електронних грошей) і встановлює заходи відповідальності за порушення законодавства.

Підводячи підсумки, необхідно відзначити, що проблеми, які стоять при впровадженні електронних грошей в обіг, цілком можна вирішити, і певна робота в даному напрямі ведеться.

2.2 Напрями розвитку електронних розрахунків

Більшість економістів вважають, що традиційні гроші вже в найближчому майбутньому втратять свою функцію універсального платіжного засобу і будуть замінені електронними грошима.

У електронних грошей є ряд достоїнств і недоліків. Банкам та іншим фінансовим структурам значно дешевше і простіше оперувати електронними платежами, ніж банкнотами і дріб'язком. Розвиток інтернет-торгівлі ще більше прискорює процес відмови від традиційних грошей. Картки досить дешеві - вартість виробництва однієї картки становить 35-50 центів. Краще захищені і довговічні смарт-карти коштують приблизно $ 3. Ці суми співставні з вартістю виробництва традиційних банкнот.

Обіг електронних грошей простіше контролювати, ніж оборот готівки. Кожен володар кредитної картки може бути впевнений, що фінансова сторона його життя знаходиться під невсипущим контролем з боку влади.

Крім того, створення електронних грошей неминуче призведе до політичних конфліктів. Навіть значно менш революційне нововведення - створення єдиної європейської валюти, зажадало кількох десятиліть підготовчої роботи, що супроводжувався суперечками і кризами. Чисто технічний процес введення цих грошей тривав десять років. Фінансові аналітики вважають, що розвиток електронних грошей неминуче поставить питання про створення єдиної загальносвітової валюти з єдиним емісійним центром.

Електронні гроші зажадають створення «нового Інтернету», оскільки в нині наявному Інтернеті панує анархія і він, фактично, не керується. У сучасному Інтернеті немає «поліції», тому там так вільно себе почувають злочинці. Якщо будуть створюватися цифрові гроші , для них буде потрібно більш керована і стійка до атак середовище.

В найближчому майбутньому відбудеться мирний захоплення приватними електронними грошима ряду галузевих, товарних, географічних та функціональних ринків. Електронні гроші майбутнього будуть забезпеченими грошима транснаціональних корпорацій.

У будь-якої товарної кошику, що лежить у забезпеченні таких нових грошей, повинні переважати звичні ліквідні товари масового споживання. Тому в довгостроковій перспективі матимуть успіх приватні електронні грошові системи трьох категорій емітентів:

1) володіють ресурсним забезпеченням - найбільші видобувні компанії, в силу сталості попиту на ресурс;

2) володіють нерухомістю - найбільші власники офісних, торгових, складських площ у провідних світових центрах, в силу сталості зростання вартості активу;

3) володіють мережами дистрибуції - глобальні супермаркети і рітейлери, в силу сталості довіри мас споживачів.

Одна з найактуальніших тем у фінансових дослідженнях останнього часу - вплив феномена електронних грошей на ефективність грошової політики, здійснюваної центральними банками. Саме цій проблемі було присвячено більшість доповідей на що відбулася в липні 2014 р. у Вашингтоні конференції «Майбутнє грошової політики і банківської справи», проведеної під егідою департаменту віце-президента з фінансового сектору Світового банку, департаменту досліджень Міжнародного валютного фонду та журналу International Finance.

Економічна необхідність вимагає появи нового виду готівкових грошових знаків, фізичним втіленням яких стане не шматок паперу або металу, а електронні імпульси, що зберігаються в пам'яті комп'ютера. Розвиток обчислювальної техніки, засобів телекомунікацій, а також систем шифрування та криптографії цілком дозволяє провести таку трансформацію. Причому слід зазначити, що сутність грошей, як економічної категорії, їх функції, ролі і відносини суб'єктів не змінюються, змінюється тільки фізична форма носія грошових знаків.



3. Перспективи розвитку систем електронних грошей в Україні

3.1 Прогнози розвитку електронних грошей в Україні

Сьогодні українці можуть продавати та купувати товари, переказувати кошти за допомогою таких систем, як WebMoney, "Яндекс.Деньги", RBK Money, E-Gold, LiqPay, Z-Payment, Paypal, Liberty Reserve, Moneybookers тощо. Такий розвиток ринку електронних грошей є свідченням еволюції вітчизняного бізнесу, його поступового наближення до світових стандартів. Але широкому застосуванню електронних платіжних засобів в Україні перешкоджають певні труднощі.

По перше, це правове регулювання, яке не встигає за стрімким розвитком відносин у цій сфері, та законність обігу електронних платіжних засобів в Україні.

Вперше поняття електронних грошей було закріплено постановою правління Національного банку України "Про затвердження Положення про електронні гроші в Україні" від 25.06.2008 р. № 178, яке визначало електронні гроші як одиницю вартості, які зберігаються на електронному пристрої, приймаються як засіб платежу іншими, ніж емітент, особами і є грошовим зобов'язанням емітента. Право здійснювати випуск електронних грошей в Україні закріплювалося виключно за банками. Водночас для інших юридичних осіб, які здійснювали випуск електронних грошей і не були банками, постановлялося привести свою діяльність у відповідність до вимог Положення протягом одного року з дня набрання чинності постановою НБУ від 25.06.2008 р. №178.

Однак кардинальних змін у діяльності емітентів електронних коштів після прийняття Постанови не відбулося. Більше того, 4 листопада 2010 р. постановою правління НБУ № 481 вказане Положення було скасовано, а замість нього прийнято нове, яким встановлювалися менш жорсткі вимоги до емітентів електронних грошей. Так, Положення про електронні гроші, затверджене постановою правління НБУ від 04.11.2010 р., скасувало вимогу попереднього Положення щодо віднесення права емісії електронних грошових коштів до виключної компетенції банків, надавши відповідні повноваження й іншим юридичним особам.

Але законність такого нововведення, на нашу думку, є сумнівною, оскільки новим положенням про електронні гроші останні визначено як одиницю вартості, що приймається як засіб платежу. Таке прирівнювання електронних одиниць вартості до засобу платежу не повною мірою узгоджується з чинним законодавством. Так, Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2001 р. № 2346-III оперує терміном "платіжний інструмент", що визначається як засіб певної форми на паперовому, електронному чи іншому виді носія інформації, використання якого ініціює переказ коштів з відповідного рахунка платника. До платіжних інструментів належать документи на переказ та спеціальні платіжні засоби (п. 1.31 цього Закону). Під спеціальним платіжним засобом слід розуміти платіжну картку, мобільний платіжний інструмент, інший платіжний інструмент, що виконує функцію засобу ідентифікації, за допомогою якого держатель цього інструменту здійснює платіжні операції з рахунка платника або банку, а також інші операції, установлені договором. Емісія спеціальних платіжних засобів у межах України здійснюється виключно банками (пп. 1.4, 2.1 постанови правління НБУ "Про здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів" від 30.04.2010 р. № 223).

Таким чином, виникає питання щодо законності ситуації, за якої електронні гроші, з одного боку, "приймаються як засіб платежу", а з іншого - не віднесені чинним законодавством до спеціальних платіжних засобів і відповідно до згадуваного Положення про електронні гроші можуть емітуватися не тільки банками, але й іншими організаціями.

Чинне Положення про електронні гроші встановлює, що особа, яка має намір створити систему електронних грошей та здійснювати випуск електронних грошей, зобов'язана узгодити з НБУ правила системи електронних грошей до здійснення випуску електронних грошей. Офіційний сайт НБУ містить інформацію лише про дві діючі в Україні системи електронних грошей, правила яких узгоджені НБУ: "Максі" (емітент - ПАТ "ВіЕйБі Банк") та MoneXy (емітент - ПАТ "Банк "Контракт"). Але насправді таких систем сьогодні значно більше.

Наразі в Україні стало допустимим створення й активне функціонування систем, що дозволяють здійснювати будь-які операції за допомогою електронних одиниць (купівля, продаж товарів (послуг), переказ коштів від однієї особи до іншої) поза межами правового регулювання Положення про електронні гроші (без обов'язкового дотримання встановлених Положенням вимог, без узгодження правил системи електронних грошей з НБУ тощо).

Наприклад, дія на території України системи WebMoney, що дозволяє за допомогою електронних одиниць здійснювати розрахунки (переказ електронних одиниць від однієї особи до іншої з можливістю їх "виведення" - обміну на "справжні" грошові кошти), формально не охоплюється дією вказаного Положення. Більше того, категорія "електронні гроші" формально не використовується системою, натомість фігурують інші назви: електронні одиниці, титульні знаки. Купівля таких знаків за гривневий еквівалент в Україні передбачає придбання покупцями прав вимоги до третьої особи (резидента України) в організації-гаранта (ТОВ "Українське гарантійне агентство").

Таким чином, купуючи в гаранта електронні одиниці за грошові кошти у гривні, особа набуває не електронні гроші, а права вимоги до третьої особи (конкретної банківської установи). У подальшому такі права вимоги можуть обмінюватися на товар (у цьому разі фактична купівля товару, наприклад, в Інтернет-магазині, з юридичного погляду вважатиметься обміном цього товару на права вимоги, а не купівлею за електронні гроші).

Загалом можна дійти висновку, що вимоги до функціонування систем електронних грошей в Україні мають досить загальний характер і не є надто жорсткими, а звідси виникають і недоліки платіжних систем:

1. Емісія електронних грошей гарантується винятково емітентом, держава не дає ніяких гарантій збереження їхньої платоспроможності. Це приводить до того, що електронні гроші не рекомендується використовувати для здійснення великих платежів, а також для нагромадження істотних сум протягом тривалого часу. Тобто електронні гроші в першу чергу платіжний, а не накопичувальний засіб. гроші електронний оборот фінансовий

2. Електронні гроші існують тільки в рамках тієї системи, у рамках якої вони емітовані. Також електронні гроші не є загальноприйнятим платіжним засобом, обов'язковим до прийому. Через це всі платежі, що ви можете зробити за допомогою ваших електронних грошей, зводяться до того набору, що надає вам оператор системи, довільні платежі в рамках системи неможливі. Це дуже обмежує застосування електронних грошей досить спеціальними випадками, утім розвиток систем привів до того, що покривається досить широкий спектр побутових платежів.

Крім того, використовуючи такі системи, можна вести бізнес фактично без оподаткування. Реєстрація у таких системах потребує ідентифікації особи, що має намір стати користувачем (надання паспортних даних). У подальшому можливе здійснення між користувачами операцій, які підлягають оподаткуванню (купівлі-продажу товарів тощо), без сплати податків відповідно до вимог чинного законодавства. При цьому рух коштів на "електронному гаманці" користувачів багатьох із подібних систем фактично залишається поза зоною досяжності податкових та інших правоохоронних та контролюючих органів.

Слід також зазначити, що обіг електронних одиниць вартості (одиниць обліку прав вимоги, титульних знаків, реквізитів тощо) викликає низку запитань з погляду дотримання законодавства у сфері протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму.

Отже, прогнозування розвитку електронних грошей в Україні є складною справою, оскільки цей засіб платежу сьогодні ще не має достатнього правового підґрунтя для свого існування. За даними НБУ, станом на 01.01.2012 року загальна сума емітованих електронних грошей становила 4,13 млн грн. У 2011 році обсяг ринку електронних грошей склав 2,5 млрд гривень, тоді як в 2009 році він становив лише 1,3 млрд гривень, а в 2007 році - 250 млн гривень. До 2014 року обіг, за прогнозом Державної податкової служби України, досягне 15 млрд гривень .

Крім того, на стан справ в Україні впливатимуть події в Європі, де протягом найближчих п'яти років очікується різке зростання на ринку наперед оплачених карток. Прогнози, розроблені за результатами дослідження, проведеного у Великобританії компанією PSE Consulting, показують, що у 2012 році європейці витратять 75 млрд. євро, використовуючи наперед оплачені картки, що на рік складатиме 2,3 млрд. трансакцій, - це відповідає 110% збільшенню на рік.

3.2 Впровадження новітніх технологій використання електронних грошей

В Національному банку України завершуються розробки специфікацій розширених структур представлення інформації за фінансовими операціями, що виконані на термінальному обладнані.

Представлення інформації у вигляді Розширеної структури - це спроба надання уніфікованого представлення на термінальних пристроях НСМЕП будь якої фінансової та іншої інформації. Це дозволяє зменшити витрати на модифікацію програмного забезпечення, терміну розробки та витрат на розробку нових фінансових та сервісних додатків у НСМЕП, зменшити обсяги ПЗ термінальних пристроїв та інших компонент системи.

На даному етапі у розширеному вигляді будуть представлені тільки інформація відповідна до індивідуальної трансакції за Off-line операцією та авторизації за On-line операцією (включаючи операції за соціальними картками тощо).

У майбутньому буде можливе представлення інформації у форматах МПС, інформації з банківськими виписками і таке інше.

Сьогодні розширені структури представлення інформації за фінансовими операціями планується використати при формуванні фінансових документів за операціями "Перерахування коштів", "Платіж мобільним платіжним інструментом", "Інтернет платіж", "Видача готівки", а також “соціальні платежі”, інформація за дисконтами тощо.

Динаміка показників роботи систем електронних грошей, як у Європі так і в Україні, є позитивною. Разом з цим рівень проникнення технологій електронних грошей у сферу платежів сьогодні є невисоким. До дійсної масовості електронним грошам ще далеко.

Електронні гроші на карткових носіях, на відміну від подібних платіжних продуктів, запроваджених у країнах Європейського Союзу, в Україні потерпають від нерозвинутості інфраструктури, вони стикаються з класичною проблемою систем роздрібних розрахунків "курка -- яйце": торговець не впроваджує технічних засобів для приймання карток з електронними грошима тому, що покупці їх не використовують, а покупці не використовують електронні гроші на картках тому, що не мають де їх застосувати.

Емісія електронних грошей на карткових носіях за відсутності в законодавстві належних положень регулюється нормами щодо емісії платіжних карток і здійснюється в Україні лише банками.

Системи розрахунків електронними грошима на програмній основі, середовищем обігу яких є мережа Інтернет, та небанківські емітенти цих грошей працюють в умовах правової невизначеності. Системи розрахунків цим типом електронних грошей потребують надання їм легального правового статусу. Класичні твори та документи міжнародних установ з питань створення та функціонування платіжних систем наголошують, що системи платежів і розрахунків будь-якого рівня та призначення для нормального розвитку мають спиратися на правове підґрунтя.

До перешкод, що постають на шляху розвитку систем електронних грошей, слід також віднести психологічну непідготовленість органів регулювання, низький ступінь їх компетентності та неготовність органів контролю до запобігання можливим порушенням у цій сфері й боротьби з ними.

У той час, як методологи розмірковують над правовим визначенням новітніх платіжних засобів, а регулятори -- над встановленням меж для їх застосування, переваги електронних грошей (високий ступінь анонімності та можливість миттєво здійснювати віддалені платежі) оцінили не одні тільки ентузіасти електронної комерції. Навколо систем електронних грошей на програмній основі виникла ціла інфраструктура сумнівних осіб, які пропонують купівлю та продаж електронних грошей, створених за будь-якими технологіями і вираженими у різних валютах. Все це, безумовно, не на користь систем електронних грошей і дискредитує ідею Девіда Чаума.

Стосовно перспектив розвитку технологій електронних грошей зазначимо, що довгострокові прогнози у цій сфері не виправдовуються. Дійсно, ще вісім-десять років тому проект PayPal тільки починали розробляти кілька ентузіастів і призначався він для здійснення платежів між двома кишеньковими персональними ком'ютерами через інфрачервоний порт, а лідером он-лайнових рішень була система e Cash, яка забезпечувала повну приватність платежів. У галузі суміжних розробок у той час домінувала система Mondex. У сфері оф-лайнових рішень планувалося, що чипові картки до 2005 р. витіснять картки з магнітною стрічкою. Платежі через Інтернет вважалися вкрай ризиковими і приймалися невеликою кількістю торговців, а сама технологія розглядалася як паліатив в очікуванні розробок із надійним крипто захистом.

У цілому досить серйозно обговорювалося, чи утворять електронні гроші окремий грошовий агрегат, який витіснить традиційні платіжні засоби, і чи не призведе їх розвиток до виникнення нової фінансової реальності.

Перша хвиля творців електронних грошей допускала помилки як у сфері технологій, так і при виборі мети. Їх штовхали уперед технології, а не ринок. Сьогодні вже з'явилися адекватні прогнози потреб ринку в платіжних системах, оцінки темпів їх зростання та розуміння технологічних пріоритетів.

Найбільш передбачуваним сегментом здаються інтернет-платежі. Вбачається, що технологічне суперництво між двома домінуючими технологіями -- електронними грошима на програмній основі та традиційними платіжними картками доступу до банківського рахунку вирішиться на користь перших. Принаймні, про це свідчить захоплення електронними грошима як усталених інтернет-ринків США й Європи, так і молодих, зокрема, російського. Головна причина такої ситуації пов'язана не з електронними грошима, а із самим картковим товариством. На фоні динамічного розвитку систем електронних грошей в Інтернет в галузі традиційних карток спостерігається деяка стагнація: невдалі спроби запуску протоколу SET, невиправдані сподівання на запуск 3DSecure, проблеми з шахрайством, щодо яких не спостерігається відчутної позитивної тенденції.

Безумовно, це не означає, що платіжні картки не будуть використовуватися для розрахунків через Інтернет, традиційні платежі ще довго будуть прийматися на інтернет-ринку. Проте, вони будуть саме традиційними, досвід нововведень в галузі карткових інтернет-платежів свідчить, що без суттєвої перебудови структури вони неефективні, а загальна перебудова під інтернет-платежі не цікавить ні банки, ні держателів карток.

Менш передбачуваним сегментом залишаються мобільні платежі. У цій сфері сьогодні не існує чіткого розуміння ні моделі фінансових потоків (йдеться про залучення до діяльності операторських залишків), ні цільової аудиторії, ні технологічної моделі. Відсутність стрижневої моделі нагадує ринок інтернет-платежів десятирічної давнини і свідчить, що часи обґрунтованого прогнозування у цьому сегменті ще не настали.

У світлі інтеграції Інтернету та голосових технологій в один пристрій найбільш перспективним здається проникнення моделі інтернет-платежів до мобільних телефонів. Проте цей прогноз пов'язаний із розвитком власне мобільної галузі, який сьогодні важко передбачити.

Електронні гроші на карткових носіях матимуть майбутнє у випадках, коли покупець розраховується безпосередньо у торговця (face-to-face). Картки з електронними грошима -- це інструмент витіснення готівки для платежів малими сумами і з погляду економіки та держави вцілому вони є дуже корисними для збільшення прозорості грошових потоків і зниження витрат.

Безумовно, на стан справ в Україні впливатимуть події в Європі, де протягом найближчих п'яти років очікується вибух на ринку наперед оплачених карток. Прогнози, зроблені за результатами дослідження, проведеного у Великій Британії компанією PSE Consulting, свідчать, що у 2010 р. європейці витратять 75 млрд. євро, використовуючи наперед оплачені картки, що на рік складатиме 2,3 млрд. трансакцій, це відповідає 110-відостковому збільшенню трансакцій на рік. Прогнозується, що 58 % усіх купівель відбуватиметься з наперед оплаченими картками під брендами міжнародних платіжних систем Visa International та Master Card World wide.

Новий поштовх для розвитку електронних грошей на карткових носіях в Україні, як і в усьому світі, дасть впровадження безконтактних технологій.

Фахівці міжнародної платіжної системи Master Card Word wide, членами якої, до речі, є більше 60 банків України, провели у вересні 2005 р. дослідження, яким чином при здійсненні щоденних невеликих купівель змінюється поведінка покупців, що використовують один з продуктів цієї системи -- безконтактні наперед оплачені картки Pay Pass. Результати дослідження свідчать, що споживачі досить лояльно ставляться до торговців, які працюють з Pay Pass, і використовують свої картки з Pay Pass частіше, ніж традиційні платіжні картки доступу до банківського рахунку. В цілому спостерігається тенденція, яка свідчить, що покупці віддають перевагу електронним формам платежів порівняно з готівковою.

...