Аналіз сучасного стану систем електронних грошей в світі, визначення подальших перспектив запровадження їх в Україні як нового платіжного засобу для здійснення масових платежів

Технологія PayPass сьогодні не використовується в Україні, але її успіх вказує, яким може бути найближче майбутнє електронних грошей НСМЕП у разі запровадження безконтактної технології.

Хоча сьогодні обсяги емісії в Україні не впливають на монетарну політику, слід визнати, що масова емісія електронних грошей і прийняття їх широким колом торговців як засобу платежу може призвести до ескалації інфляційних процесів. Механізм інфляційного впливу електронних грошей діє у двох напрямках. Перший напрямок -- звичайна мультиплікація грошей на банківському рахунку покриття електронних грошей. Другий -- випуск самих електронних грошей, які циркулюють (виконують функції засобу обігу) без відображення на банківських рахунках до моменту погашення. Пом'якшуючого ефекту щодо першого напрямку можна досягти у разі поширення вимог обов'язкового резервування на кошти, що зберігаються на рахунку покриття електронних грошей. У другому напрямку інфляційний вплив стримується за рахунок того, що електронні гроші (особливо на програмній основі), як правило, виступають засобом платежу для підприємств "нової" економіки, тобто додаткові електронні гроші забезпечені додатковою кількістю товару, який у протилежному випадку можливо був би виключений із економічного обігу або продавався б за готівку.

Зменшити негативний вплив емісії електронних грошей на інфляційні процеси можна шляхом законодавчо встановленої вимоги про обов'язкову попередню оплату електронних грошей у повній сумі традиційними грошима, а також уведенням заборони на кредитування в електронних грошах.

Електронні гроші забезпечують можливості для ефективного прибутку в сфері роздрібних платежів, проте їх розвиток не повинен наражати на небезпеку ні безперервне функціонування платіжних систем, ні стабільність фінансової системи. Більше того, ефективний прибуток може бути реалізований тільки за умови запровадження достатнього захисту електронних грошей для підтримки довіри до них суспільства. Необхідно чітко визначити можливі ризики та вжити заходів для їх запобігання; з них найбільшим є ризик неплатоспроможності емітентів, нерозуміння цього може призвести до негативних наслідків, що вплине на довіру користувачів до різних видів електронних платежів і, можливо, навіть на довіру до грошей взагалі.

Таким чином, інтересам центрального банку і держави в цілому відповідає створення в Україні правової основи для гарантування емітентів надійності електронних грошей, безпечності та ефективності системи розрахунків електронними грошима.

Досвід окремих штатів США говорить про можливість регулювання обігу електронних грошей в рамках підходів до традиційних платіжних інструментів і відносин. Так, у США емітенти електронних платіжних засобів, які в Європі називаються електронними грошима, отримують ліцензії на право здійснення традиційних грошових переказів. При цьому обмежена сьогодні функціональність електронних грошей дещо спрощує завдання їх регулювання, а складність полягає у звичній для всіх наявності у традиційних інструментів певних властивостей, зокрема, їх документарності.

Прикладом вдалого регулювання обігу електронних грошей як нового платіжного явища є досвід країн Європейського співтовариства щодо створення та імплементації Директиви про електронні гроші 2000/46/ЕС, робота над якою пройшла цикл "створення -- впровадження -- аналіз -- внесення змін".

Шлях, пройдений законодавцями США та Європи, свідчить, що ні спеціальний, ні адаптаційний підходи не стикаються з принциповими складностями в розвитку.

Висновки, до яких дійшли регулятори обох ринків, вказують на те, що доцільним є встановлення тільки найзагальніших правових меж, які дозволять розвиватися новітнім платіжним технологіям і, водночас, запровадять моніторинг за цим процесом. Системи розрахунків, які включають останні досягнення науково-технічного прогресу, стають дедалі складнішими, відтак деталізовані правила та інструкції виявляються обтяжливими і неефективними, якщо не сказати контрпродуктивними. Якщо ми прагнемо сприяти розвитку фінансових інновацій, які приносять вигоду і підприємцям, і користувачам, не слід встановлювати правила, які їх гальмують.

Основним принципом регуляторного підходу до питань, пов'язаних з електронними грошима, має стати поєднання законодавчого регулювання із саморегулюванням, що здійснюється представниками приватного капіталу, які вкладають кошти у забезпечення функціонування систем електронних грошей.

Важливим аспектом є узгодженість національного та міжнародного законодавства. У сфері платіжних систем і розрахунків питання стандартизації є вкрай важливими не тільки в технічний сфері, але й у галузі методології та регулювання. Серйозні відмінності у підходах до регулювання роблять привабливим використання електронних грошей у кримінальних цілях: шахрайські операції, відмивання грошей, уникнення сплати податків. Сучасний рівень розвитку технологічних і фінансових інновацій дозволяє емітентам і провайдерам електронних грошей досить легко переходити з однієї юрисдикції в іншу. У цих умовах регуляторамрізних країн важливо знайти компроміс шляхом узгодження та спільних дій у сфері створення подібних правил регулювання електронних грошей.

3.3 Шляхи вдосконалення правового визначення та законодавчого регулювання електронних грошей

У сучасних умовах для здійснення розрахунків невеликими сумами за товари і послуги в Інтернеті або відправлення у формі приватних переказів все більше застосовуються електронні гроші. Вони є зручним, наперед оплаченим платіжним інструментом, який не потребує відкриття користувачем рахунку в банку. В Україні правове регулювання операцій з електронними грошима здійснюється на підставі ст. 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» з урахуванням змін, унесених до деяких законодавчих актів України щодо функціонування платіжних систем і розвитку безготівкових розрахунків на підставі Закону України від 18 вересня 2012 р., ст. 47 Закону України «Про банки та банківську систему» від 7 грудня 2000 р., ст.ст. 7, 40, 56, 67 Закону України «Про Національний банк України» від 20 травня 1999 р., Постанови Правління Національного банку України «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України з питань регулювання випуску та обігу електронних грошей» від 4 листопада 2010 р. із внесеними змінами згідно з Постановою Правління Національного банку України «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України з питань здійснення операцій з електронними грошима» від 19 червня 2014 р.

Водночас слід звернути увагу на те, що електронні гроші є грошовим зобов'язанням емітента на пред'явника, інформація про яке зберігається на електронному пристрої як запис у спеціалізованих електронних системах. Ураховуючи це, можна зробити висновок, що регулювання відносин у сфері використання електронних грошей здійснюється і ст. 190, ч. 1 ст. 509, п. 1. ч. 1 ст. 512, ч. 3 ст. 656 Цивільного кодексу України, а не лише спеціальними нормативно-правовими актами. На жаль, у зазначених вище законах відсутні прямі вказівки та посилання про їх взаємозв?язки з нормами Цивільного кодексу України. У зв?язку з цим постає питання щодо потреби подальшого вдосконалення чинного законодавства в цій сфері.

Особливості функціонування та розвитку сучасних платіжних систем у своїх наукових працях досліджують такі вітчизняні вчені - економісти та юристи, як Н. Буличева, Б. Івасів, Т. Ковальчук, Т. Косова, В. Кравець, В. Лук?янов, М. Мацелик, О. Папаіка, С. Пиріг, Ю. Тараненко, І. Трубін та ін. Разом із тим проблемам регулювання порядку здійснення операцій з електронними грошима у фінансово-правовій науці присвячено небагато публікацій. Зокрема І. Трубін у монографії «Правові засади функціонування системи електронних грошей у сфері електронної комерції» визначає окремі шляхи вдосконалення правового забезпечення розрахунків за допомогою системи електронних платежів, серед яких називає і такий, як необхідність ухвалення спеціального закону про електронні гроші. Проте через нещодавнє введення Національним банком України цілої низки новацій щодо правил роботи систем електронних грошей в Україні виникає потреба в більш ґрунтовному дослідженні, а також у доопрацюванні окремих аспектів цієї сфери відносин.

У сучасних умовах для здійснення розрахунків невеликими сумами за товари і послуги в Інтернеті або відправлення у формі приватних переказів все більше застосовуються електронні гроші. Вони є зручним, наперед оплаченим платіжним інструментом, який не потребує відкриття користувачем рахунку в банку. В Україні правове регулювання операцій з електронними грошима здійснюється на підставі ст. 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» з урахуванням змін, унесених до деяких законодавчих актів України щодо функціонування платіжних систем і розвитку безготівкових розрахунків на підставі Закону України від 18 вересня 2012 р., ст. 47 Закону України «Про банки та банківську систему» від 7 грудня 2000 р., ст.ст. 7, 40, 56, 67 Закону України «Про Національний банк України» від 20 травня 1999 р., Постанови Правління Національного банку України «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України з питань регулювання випуску та обігу електронних грошей» від 4 листопада 2010 р. із внесеними змінами згідно з Постановою Правління Національного банку України «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України з питань здійснення операцій з електронними грошима» від 19 червня 2014 р.

Водночас слід звернути увагу на те, що електронні гроші є грошовим зобов?язанням емітента на пред?явника, інформація про яке зберігається на електронному пристрої як запис у спеціалізованих електронних системах. Ураховуючи це, можна зробити висновок, що регулювання відносин у сфері використання електронних грошей здійснюється і ст. 190, ч. 1 ст. 509, п. 1. ч. 1 ст. 512, ч. 3 ст. 656 Цивільного кодексу України, а не лише спеціальними нормативно-правовими актами. На жаль, у зазначених вище законах відсутні прямі вказівки та посилання про їх взаємозв?язки з нормами Цивільного кодексу України. У зв?язку з цим постає питання щодо потреби подальшого вдосконалення чинного законодавства в цій сфері.

Особливості функціонування та розвитку сучасних платіжних систем у своїх наукових працях досліджують такі вітчизняні вчені - економісти та юристи, як Н. Буличева, Б. Івасів, Т. Ковальчук, Т. Косова, В. Кравець, В. Лук?янов, М. Мацелик, О. Папаіка, С. Пиріг, Ю. Тараненко, І. Трубін та ін. Разом із тим проблемам регулювання порядку здійснення операцій з електронними грошима у фінансово-правовій науці присвячено небагато публікацій. Зокрема І. Трубін у монографії «Правові засади функціонування системи електронних грошей у сфері електронної комерції» визначає окремі шляхи вдосконалення правового забезпечення розрахунків за допомогою системи електронних платежів, серед яких називає і такий, як необхідність ухвалення спеціального закону про електронні гроші . Проте через нещодавнє введення Національним банком України цілої низки новацій щодо правил роботи систем електронних грошей в Україні виникає потреба в більш ґрунтовному дослідженні, а також у доопрацюванні окремих аспектів цієї сфери відносин. Відповідно до п. 15.2 ст. 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» порядок здійснення операцій з електронними грошима та максимальна сума електронних грошей на електронному пристрої, що перебуває в розпорядженні користувача, визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України. Основними такими нормативно-правовими актами є Положення про електронні гроші в Україні, затверджене постановою Правління НБУ від 4 листопада 2010 р. № 481, та Положення про порядок реєстрації платіжних систем, учасників платіжних систем та операторів послуг платіжної інфраструктури, затверджене постановою Правління НБУ від 4 лютого 2014 р. № 43.

Згідно з вимогами ст. 15 зазначеного вище Закону та п. 1.4. гл. 1 Положення про електронні гроші в Україні випуск електронних грошей в Україні мають право здійснювати лише банки. Банк має право надавати своїм клієнтам, зокрема шляхом укладення з юридичними особами агентських договорів, такі фінансові послуги у сфері використання електронних грошей:

- розповсюдження електронних грошей;

- здійснення обмінних операцій з електронними грошима;

- надання засобів поповнення електронними грошима електронних пристроїв;

- приймання електронних грошей в обмін на готівкові/безготівкові кошти.

Випуск електронних грошей здійснюється шляхом їх надання користувачам або комерційним агентам в обмін на готівкові або безготівкові кошти. Банк, що здійснює випуск електронних грошей, номінованих лише в гривнях, законодавець називає емітентом, який у подальшому зобов?язаний погашати випущені ним електронні гроші на вимогу користувача.

Відповідно до п. 2.3. гл. 2 зазначеного вище Положення електронні гроші є випущеними з часу їх завантаження емітентом або оператором на електронний пристрій, що перебуває в розпорядженні користувача або агента. Згідно зі ст. 15 Закону для виконання операційних та інших технологічних функцій, які забезпечують використання електронних грошей, емітент має право залучати інших юридичних осіб - резидентів. Так, п. 5.1 гл. 5 Положення передбачає, що операційні чи інші технологічні функції при здійсненні операцій з електронними грошима може виконувати оператор на підставі договору з емітентом. Тому в разі якщо оператор уклав договір з банком, електронні гроші вважаються випущеними з часу їх завантаження оператором на електронний пристрій користувача або агента (електронний гаманець, пам?ять комп?ютера, наперед оплачена картка багатоцільового використання тощо), який може перебувати фізично як у користувача/агента, так і в приміщенні оператора, залежно від технології обігу інформації щодо права користувача/агента на електронні гроші .

Зважаючи на те, що доступ до електронних грошей, які зберігаються в інформаційному вигляді, здійснюється за допомогою електронного пристрою, виникає потреба в розкритті поняття останнього. НБУ під електронним пристроєм розуміє чип, що міститься на пластиковій картці або на іншому носії, пам?ять комп?ютера тощо, які використовуються для зберігання електронних грошей. Погоджуючись з такою позицією, до цього додаємо ще такі види електронних носіїв, як електронні гаманці, програмно-технічне забезпечення на онлайн-сервері оператора, на яких зберігаються електронні гроші користувачів. Умовно такі електронні пристрої та носії іменуються «спеціальними електронними рахунками». Зокрема нормами Директиви 2009/110/ЄС Європейського Парламенту та Ради щодо започаткування та здійснення діяльності установами - емітентами електронних грошей - та пруденційний нагляд за ними, що вносить зміни до Директиви 2005/60/ЄС та 2006/48/ЄС та скасовує Директиву 2000/46/ЄС, від 16 вересня 2009 р. установлено, що управління електронними грошима здійснюється їх власником через передбачений для цього спеціальний рахунок. Хоча в чинному українському законодавстві вживається виключно термін електронний пристрій.

Отже, під час оплати електронними грошима відбувається зарахування одиниць вартості на спеціальний електронний носій отримувача (суб?єкта господарювання, фізичної особи) без використання банківських рахунків цього платника, що породжує юридичні наслідки і свідчить про виконання операції, яка прирівнюється до платіжної. У той же час електронні гроші забезпечуються реальними грошима в безготівковій та/або готівковій формі емітента і можуть бути обміняні на них отримувачем у будь-який час.

Пункт 1.5 глави 1 Положення зобов?язує емітента вести облік коштів, які надходять від користувачів та/або агентів як оплата електронних грошей на окремому рахунку емітента за кожною платіжною системою та за кожним видом електронного пристрою. Це означає, що на рахунках банку відбиваються тільки дві операції з випуску: 1) забезпечення електронних грошей переказом реальних коштів на рахунок банку; 2) погашення - переказ коштів, які забезпечували зобов?язання банка-емітента, на рахунок користувача електронних грошей або видача їх у готівковій формі. Таким чином, рух електронних коштів відбувається в інформаційному просторі поза банківськими рахунками.

Ураховуючи викладене вище, потрібно з?ясувати, хто є користувачами електронних грошей та агентами, які на підставі договорів, укладених з емітентом, мають право надавати відповідні фінансові послуги користувачам. Відповідно до п. 1.3 глави 1 Положення користувачем є фізична особа або суб?єкт господарювання, який є власником електронних грошей і має право використовувати їх для придбання товарів і здійснення переказів з урахуванням обмежень, установлених цим Положенням. Пунктом 15.4 ст. 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено такі види агентів у сфері електронних грошей, як агент з розповсюдження, агент з поповнення, агент з обмінних операцій, агент з розрахунків. При цьому агент з розповсюдження здійснює надання електронних грошей користувачам без зобов?язання щодо їх погашення; агент з поповнення надає користувачам засоби поповнення електронними грошима електронних пристроїв; агент з обмінних операцій обмінює електронні гроші, випущені однією особою, на електронні гроші іншої особи; агент з розрахунків приймає електронні гроші в обмін на готівкові/безготівкові гривні.

Висновки

Сучасний рівень розвитку інформаційних технологій та електронної комерції спричинив появу нової форми грошей - електронної. Проте в Україні досі немає серйозних досліджень цих проблем.

Місце і роль електронних грошей в сучасній грошово-платіжній системі будь-якої країни залежить від чіткості їх інтерпретації, ідентифікації форм, властивостей і функцій, які вони виконують. Електронні гроші - вища форма еволюції грошей, найбільш оптимальна форма сучасних розрахунків.

Існує дві основні форми електронних грошей - на базі карт і на базі мереж. Перша група (більш розвинена форма цифрової готівки) - це смарт-картки (smart cards), або карти з збереженої вартістю. Друга група - мережеві гроші (network money), зберігають грошову вартість у пам'яті комп'ютерів на жорстких дисках і являють собою програмне забезпечення, що забезпечує переказ коштів за електронним комунікаційних мереж. Вважається, що з часом електронні гроші першої групи можуть почати витісняти традиційну готівку і чеки, тоді як електронні гроші другої групи прийдуть на заміну кредитних картах, а також стануть брати на себе розрахункові функції в обхід центральних банків.

При впровадженні електронних грошей в грошовий обіг виникають наступні основні проблеми: відсутність законодавчої бази для функціонування електронних грошей; розбіжності з окремих питань з центральними емісійними банками; проблеми забезпечення високого рівня безпеки функціонування електронних грошей.

Вирішення проблеми безпеки може здійснюватися технічними, функціональними та правовими методами. До технічних методів відносяться використання захищених технічних і програмних пристроїв, кодування інформації, аутентифікація користувачів. До функціональних методів - встановлення обмежень при використанні електронних грошей, періодичне оновлення програмного забезпечення і ряд інших заходів. Правовий метод являє собою законодавчу базу, яка регламентує порядок використання та обробки електронних грошей і встановлює заходи відповідальності за порушення законодавства.

Розвиток електронних грошей неминуче поставить питання про створення єдиної загальносвітової валюти з єдиним емісійним центром. При цьому може змінитися роль центральних емісійних банків.

Електронні гроші відіграють важливу роль, як в сучасних грошових системах, так і в грошових системах майбутнього. При цьому з розвитком електронних грошей сутність грошей не змінюється; змінюється тільки їх форма.

Список використаної літератури

1. Банківська справа. Під редакцією Лаврушина В.І. - М.: Фінанси і статистика, 2001.

2. Базилевич В. Д. Економічна теорія. Політекономія : підручник / за ред. В. Д. Базилевича. - 7-ме вид., стер. - К.: Знання-Прес, 2008. - 719 с.

3. Волков С. Платёжные механизмы современного Интернет-бизнеса // Деловая панорама. - 2000. - № 13.

4. Воронцов И. Платёжные карточки: микропроцессорная революция // Банковское дело. - 2002. - № 10.

5. Голіков В. І. Інформатизація як фактор постіндустріального розвитку // Економіка і політика. - 2003. - № 1.

6. Директива 2000/46/ЄС Європейського парламенту та Ради «Про започаткування та здійснення діяльності установами - емітентами електронних грошей та пруденційний нагляд за ними» від 18 вересня 2000 року;

7. Дмитрик Н. Платежные инструменты., [Електронни ресурс] - www.russianlaw.net/law/doc/a143.htm

8. Енциклопедія банківської справи України / Редкол.: В.С. Стельмах (голова) та ін. - К.: Молодь, Ін. Юре, 2001. - 680 с.

9. Ільницька Н. М. Чинники поширення електронних грошей / Н. М. Ільницька // Науковий вісник Ужгородського університету. Збірник наукових праць. - 2010.

10. Івасів Б. С. Гроші та кредит: Підручник. - Вид. 2-ге, змін, й доп. - Тернопіль: «Карт-бланш», 2005. - 528 с.

11. Кочергин Д.А. Мировой опыт регулирования в сфере электронных денег / Д.А. Кочергин // Мировая экономика и международные отношения. - 2005. - № 4.

12. Климко Г. Н. Основи економічної теорії: політ економічний аспект : підручник для студ. екон. спец. вищ. закл. осв. / Г. Н. Климко, В. П. Нестеренко та ін.; ред. Г. Н. Климка. - 2. вид., перероб. і доп. -- К.: Вища школа, 1999. - 743с.

13. Ковальчук С. В. Фінанси : навч. посіб. / С. В. Ковальчук, І. В. Форкун. - Львів: "Новий Світ - 2000", 2005. - 568 с.

14. Невіжена В. П. Електронні гроші: накопичення, використання, зберігання, безпека : підручник / за ред. В. П. Невіженої. - М., 1995. - 364 с.

15. Науменко Д. Електроні гроші в Україні. Аналітичний звіт / Д. Науменко, В. Кравчук, А. Глибовець. - K. : Альфа-ПІК, 2012. - 64 c.

16. Морозов А. С. Вплив електронних грошей на характер особистого споживання / А. С. Морозов, В. В. Турський // Гроші, фінанси і кредит. - 2010. - № 11-12.

17. Світовий досвід і перспективи розвитку електронних грошей в Україні: Науково-аналітичні матеріали. Вип. 10 /П.М.Сенищ, В.М.Кравець, В.І.Міщенко, О.О.Махаєва, В.В.Крилова, Н.В.Грищук - К.: Національний банк України. Центр наукових досліджень. 2008. - 145 с.

Размещено на Allbest.ru