Фондова біржа та біржові операції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Фондова біржа та біржові операції

План

1. Історія створення бірж у західних країнах

2. Розвиток фондових бірж в Україні

3. Основи організації та роботи біржі.

4. Органи управління біржею. Учасники біржової торгівлі

5. Біржовий бюлетень та його значення для біржової торгівлі

6. Види біржових наказів

7. Встановлення ціни на цінні папери

8. Особливості лістингу та встановлення цін на фондовій біржі

9. Національна асоціація дилерів з цінних паперів (NASDAQ) у США як регулятор торгівлі на позабіржовому ринку

10. Перша фондова торговельна система (ПФТС). Система лістингу на ПФТС

11. Біржові індекси, їх значення

12. Учасники Національної депозитарної системи

1. Історія створення бірж у західних країнах

Становлення фондового ринку розпочалося з кінця XV -- початку XVI ст. у великих містах Європи. Прообразом бірж стали збори купців на міських площах перед прилавками мінял. На біржових зборах У Венеції та Флоренції здійснювалась торгівля облігаціями державних позик, на лейпцизьких ярмарках продавались частки (акції) рудників, у Генуї існував ринок векселів. Проводилась торгівля векселями також у місті Брюгге (Нідерланди) на майдані біля будинку знатного міняйла та маклера Ван де Бурсе. Герб на будинку цього міняйла складався з трьох гаманців. Звідси, як вважають деякі дослідники, і отримала свою назву "біржа" (пізньолатинська bursa -- гаманець). На початку XVII ст. виникла Амстердамська біржа, яка надовго стала найважливішою біржею світу, головним носієм прогресу в галузі біржової торгівлі. Важливим фактом в історії Амстердамської біржі було те, що вона першою ввела в свій обіг акції. В XVIII ст. на Амстердамській біржі котирувались цінні папери 44 найменувань, серед яких значне місце займали акції та облігації державних позик. Амстердамська біржа мала характер універсальної біржі -- фондової, товарної, валютної і зберегла свій характер до наших днів. У СІЛА, Англії та інших країнах фондові біржі відділилися від товарних.

У той час коли Амстердамська біржа вже функціонувала, лондонські брокери укладали угоди на площах та в кафетеріях. З початком промислового перевороту торгівля акціями та борговими зобов'язаннями в Англії значно розширилась, зросла потреба в організованому веденні торгівлі. І як результат у 1770 р. почала функціонувати Лондонська фондова біржа.

Перша американська фондова біржа з'явилась у 1791 р. у Філадельфії, а в 1792 р. виникла біржа, яка сьогодні називається Нью-йоркською фондовою біржею.

У період з XVI по XVIII ст. біржі набули своїх основних характерних рис. Визначальне значення для розвитку біржової торгівлі в середині XVI ст. мали біржі Антверпена і Ліона. Саме в цей період були створені біржі в Тулузі, Гамбурзі, Франкфурті та Лейпцигу. В основному це були товарні та вексельні біржі. Основою роботи Антверпенської і Ліонської бірж були не угоди з товарами, а робота з векселями і позиковим капіталом, в основному державними борговими зобов'язаннями.

У XVII--XVIII ст. визначальну роль відігравала спочатку Амстердамська, а потім Лондонська, Паризька та Віденська біржі. Кінець XVIII -- початок XIX ст. ознаменувалися появою на ринку значної кількості великих державних позик. Першість тут утримувала Англія і відповідно Лондонська біржа. На континенті в цей час велике значення мала Франкфуртська біржа.

Наприкінці XIX ст. у зв'язку з широким поширенням акціонерної форми власності на фондових біржах основне місце зайняли операції з акціями, а торгівля державними цінними паперами значною мірою перейшла на позабіржовий ринок.

Першою біржею в Росії стала Петербурзька фондова біржа, відкрита за ініціативою Петра І у 1703 р. Спочатку на біржі котирувались іноземні векселі та облігації державних позик, а з 1827 р. почали котируватися акції. Незважаючи на те, що біржа була відкрита майже на 70 років раніше Лондонської, відігравати значну роль в економічному житті країни вона стала лигне в XIX ст. Стабільна робота біржі з щоденним котируванням цінних паперів почалась після затвердження її статуту в 1870 р.

У 1900 р. на Петербурзькій фондовій біржі було створено фондовий відділ, що засвідчив створення в країні єдиної централізованої фондової біржі, яка отримала право здійснювати котировку цінних паперів у масштабах всієї імперії. Положенням Міністерства фінансів "Про утворення на Санкт-Петербурзькій біржі Фондового відділу" передбачалося, що бюлетень Фондового відділу є офіційним документом, а наведені в ньому курси й ціни є обов'язковими при укладанні угод на всій території країни.

біржа фондовий бюлетень лістинг

2. Розвиток фондових бірж в Україні

1703 - відкриття Петербурзької фондової біржі

1796 - в Одесі

1816 - у Варшаві

1837 - у Москві

1869 - у Києві

1876 - у Харкові

1885 - у Миколаєві

Київська фондова біржа (тепер УФБ) була не тільки місцем проведення сесії, оформлення торговельних контрактів, але надійним порадником та помічником. Біржовий комітет, що підтримував постійні контакти з Міністерством фінансів, його Департамент торгівлі і мануфактур, мав можливість на основі аналізу промислового виробництва кон'юнктури ринку впливати на економічний стан та попереджувати про його можливе погіршення. Це мало особливо важливе значення при врахуванні провідної ролі цукрової промисловості в південно-західному регіону імперії.

Структура торгів, в тому числі й цінними паперами, на Київській біржі відзначалися різноманітністю. Проводились операції купівлі-продажу паїв, акцій та облігацій приватних компаній, паїв цукрових і рафінадних заводів, заставних листів земельних замків, векселів-переказів, цінних паперів державних позик.

Щоб полегшити процедуру вивезення цукру закордон, на Київській біржі ввели практику покупки сертифікатів на експорт цукру. Такі цінні папери, їх називали “права”, власники пропонували для продажу на вторинному ринку. Остаточно ринок цінних паперів з продажу цукру сформувався у 1907-1908 роках.

Революційні події 1917 року перервали діяльність Київської біржі. Унікальний досвід обігу на біржі цінних паперів з продажу цукру не отримав, на жаль, подальшого розвитку, хоча мав непогані перспективи і міг стати надійною основою для появи на ринку цінних паперів України нових фінансових інструментів. Торгівля на Київській біржі правами на продаж цукру за своєю формою наближалась до сучасних ф'ючерсних контрактів, і за сприятливих обставин київські біржовики могли б прийти до фінансового опціону значно раніше, ніж їхні чиказькі або лондонські колеги.

В період НЕПу, у 1922-1930-х роках в СРСР біржова діяльність розпочала відновлюватись. 8 лютого 1922 року став днем поновлення біржової торгівлі в Україні, і в Харкові відкрилася Українська центральна товарна біржа. На цю подію відразу відгукнулися в Києві. 21 лютого почав працювати тимчасовий комітет з організації Київської біржі.

Датою відродження Київської біржі стало 5 квітня 1922 року, коли відбулись перші загальні збори її членів, які й обрали біржовий комітет. У перший рік діяльності Київської товарної біржі переважне становище займали державні установи, питома вага і кооперативної, і приватної торгівлі була невеликою.

З метою регулювання фондового і грошового ринків Постановою Раднаргоспу РСФСР 22 жовтня 1992 року набули чинності Правила здійснення фондових біржових операцій.

За цими постановами Рада праці і оборони разом з Наркоматом фінансів отримали повноваження зі створення фондових бірж і фондових відділів при товарних біржах для здійснення операцій з іноземною валютою, як готівковими банкнотами, так і чеками, переказними векселями, державними цінними паперами, акціями і паями акціонерних пайових товариств, статути яких затверджувались відповідними органами Радянської влади, а також дорогоцінними металами у зливках.

Фондовий відділ Київської товарної біржі відкрився 10.101923 р. Однак перебіг подій все більше свідчив, що фондова біржова торгівля і планова економіка співіснувати просто не можуть. Наприкінці 1926 року в країні навіть відбулася дискусія про доцільність подальшого функціонування біржової торгівлі. Її результати легко було передбачити. 21.01.1927 р. Рада праці і оборони прийняла Постанову, що обмежувала завдання і сфери біржової діяльності, перетворивши її в елемент загальної планової системи.

Остаточну крапку в процесі ліквідації бірж в країні поставила Постанова ЦВК СРСР від 6 лютого 1930 року „Про ліквідацію товарних бірж і фондових відділів при них”. На виконання цієї постанови Київська товарна біржа разом з іншими біржами України і СРСР припинила діяльність.

Створення і діяльність Української фондової біржі, зареєстрованої 29 жовтня 1991 року Постановою Кабміну України, стало відтворення перерваної традиції і новим кроком вперед до розвитку ринку цінних паперів.

Станом на 01.01.2007 зареєстровано 8 бірж:

1. КМФБ (Київська міжнародна фондова біржа);

2. КФБ (Кримська фондова біржа);

3. ПФБ (Придністровська фондова біржа);

4. УМВБ (Українська міжбанківська валютна біржа);

5. УМФБ (Українська міжнародна фондова біржа);

6. УФБ (Українська фондова біржа);

7. ВАТ “Іннекс” - колишня ДФБ (Донецька фондова біржа);

8. ФБ ПФТС.

3. Основи організації та роботи біржі

Фондова біржа - це організаційно-оформлений, постійно діючий ринок, на якому створюються сприятливі умови для вільної купівлі-продажу цінних паперів за ринковими цінами на регулярній та впорядкованій основі.

Діяльність фондової біржі в Україні регламентується Законом України „Про цінні папери і фондовий ринок” від 23.02.2006, іншими законодавчими актами України, статутом та правилами фондової біржі.

Фондова біржа утворюється та діє в організаційно-правовій формі акціонерного товариства або товариства з обмеженою відповідальністю.

Фондова біржа набуває статусу юридичної особи з моменту державної реєстрації. Фондова біржа має право провадити діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку з моменту отримання ліцензії Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Основне призначення біржі - створення оптимальних умов для діяльності покупців та продавців щодо підписання контрактів. Отримання прибутку не є метою діяльності фондової біржі. Це некомерційний учасник централізованого фондового ринку, який не встановлює ціну цінних паперів, а об'єктивно визначає цю ціну. Прибуток організатора торгівлі має спрямовуватись на його розвиток та не підлягає розподілу між його засновниками (учасниками). Біржа не може здійснювати операції з цінними паперами від власного імені і за дорученням клієнтів, а також не може виконувати функції депозитарію.

Для здійснення своєї діяльності фондові біржі повинні підтримувати власний капітал в розмірі, не меншому ніж 3 млн. грн., а для фондових бірж, що здійснюють кліринг та розрахунки, - не меншому ніж 6 млн. грн.

Фондова біржа утворюється не менше, ніж 20 засновниками - торговцями цінними паперами, які мають ліцензію на право провадження професійної діяльності на фондовому ринку, або їх об'єднанням, що налічує не менше, ніж 20 торговців цінними паперами. Частка одного торговця цінними паперами не може бути більшою, ніж 5 % статутного капіталу фондової біржі.

Активи організатора торгівлі не можуть бути сформовані недержавними цінними паперами, крім акцій депозитарію; частка середньострокових та довгострокових державних цінних паперів в активах організатора торгівлі не може перевищувати 30%; частка організатора торгівлі в статутному капіталі зберігача не може перевищувати 5%; частка організатора торгівлі в статутному капіталі реєстратора не може перевищувати 10%.

Організатор торгівлі повинен мати у власності або в користуванні приміщення, яке повністю відокремлене від приміщень інших юридичних осіб.

Організатор торгівлі повинен забезпечувати своєчасне інформування про проведення торгів цінними паперами, доступ до торгів під час їх проведення державного представника ДКЦПФР, створенням сприятливих умов для його присутності на торгах, або шляхом забезпечення такого доступу через окремий канал у режимі он-лайн (інформація поступає в той же час, тобто паралельно з проведенням торгів).

В статуті фондової біржі визначаються: назва та місце її знаходження; найменування та адреса засновників; розмір статутного фонду; умови прийняття та виключення членів фондової біржі; права і обов'язки учасників; організаційна структура фондової біржі; компетенція і порядок створення її керівних органів; порядок і умови відвідування фондової біржі; порядок та умови застосування санкцій.

Правила біржової торгівлі повинні передбачати види цінних паперів, що можуть котируватись на біржі, умови допуску цінних паперів до торгів, види угод, що можуть укладатись на біржі, порядок проведення торгів, формування біржового курсу та ведення розрахунків, види послуг, які може надавати біржа і розмір плати за них, обов'язки членів біржі, систему інформаційного забезпечення тощо.

Фондова біржа виконує 3 основні функції:

1. посередницьку - створює достатні і всебічні умови для торгівлі цінними паперами емітентам, інвесторам та фінансовим посередникам;

2. індикативну - оцінювання вартості і привабливості цінних паперів. Саме на біржі проводиться котирування цінних паперів, яке дає інформацію інвесторам про вартісну і якісну оцінку цінних паперів та динаміку їх розвитку. Це створює передумови для надійного і достовірного механізму торгівлі, хоча не виключає можливостей цілеспрямованих махінацій з метою спекуляції цінними паперами;

3. регулятивну - виражається в організації торгівлі цінними паперами. Вона встановлює вимоги до емітентів, які виставляють свої цінні папери на біржові торги, правила укладання і виконання угод, механізм контролю за діяльністю суб'єктів біржової торгівлі. Біржі здійснюють контроль за фінансовим станом емітентів.

4. Органи управління біржею. Учасники біржової торгівлі

Біржа створюється шляхом укладення засновниками відповідної угоди.

Засновники біржі - це, як правило, члени ініціативної групи, що є організаторами створення. Засновники біржі формують з власних внесків статутний фонд, призначений для придбання основних фондів, формування оборотних засобів та резервного фонду, достатнього для страхування ризиків.

Членами біржі є засновники, а також прийняті до її складу згідно зі Статутом біржі вітчизняні та іноземні юридичні й фізичні особи, які зацікавлені у придбанні, реалізації та обміні профільних для біржі активів на постійні й основі. У разі прийняття нового члена біржі на місце, що звільнилося, або як виняток, на додатково створене місце, він має права і обов'язки засновника. Членство на біржі визначається паями, які забезпечують право на участь у біржовій діяльності та управлінні біржею, а також на першочергове користування її послугами.

Вступний внесок члена біржі має дорівнювати вартості “біржового місця”, що визначається виходячи з попиту та пропозиції.

Управління біржею здійснюють 3 органи, які мають різний рівень компетенції:

Загальні збори членів біржі;

Біржовий комітет;

Виконавча дирекція.

Загальні збори членів біржі, як вищий орган управління та законодавчий орган внутрішньобіржової діяльності виконує такі функції:

- здійснюють загальне керівництво біржею та біржовою торгівлею;

- затверджують і вносять зміни та доповнення до Статуту біржі;

- обирають і відкликають голову Біржового комітету, яленів Ревізійної комісії, членів Біржового арбітражу;

- обирають Біржовий комітет;

- призначають і звільнять виконавчого директора;

- розглядають і затверджують правила біржових торгів, регламенти, положення та інші рішення, обов'язкові для виконання суб'єктами біржових правовідносин;

- затверджують організаційну структуру біржі, річний звіт голови Біржового комітету про результати фінансово-господарської діяльності біржі;

- створюють, реорганізують і ліквідують філії та представництва, затверджують їх статутні документи;

- затверджують рішення голови Біржового комітету та Біржового арбітражу про виключення з членів біржі;

- встановлюють розмір плати за брокерське місце, інші внески та порядок їх сплати;

- приймають рішення про припинення діяльності біржі, призначають ліквідаційну комісію, затверджують ліквідаційний баланс;

- затверджують кошторис на утримання біржового комітету та персоналу біржі.

Постійно діючим органом управління в період між Загальними зборами членів біржі є Біржовий комітет (Рада біржі), який формується з членів біржі і обирається Загальними зборами. Компетенція та повноваження Біржового комітету визначається Статутом біржі.

На Біржовий комітет покладено такі функції:

- внесення поправок до Правил біржової торгівлі; встановлення розмірів внесків, грошових виплат і комісійних зборів;

- заслуховування та оцінка звітів;

- підготовка рішень про прийом у члени або виключення з членів;

- визначення і встановлення розміру оплати для постійних і разових відвідувачів; встановлення кошторису витрат для виконавчої дирекції.

Для управління біржею, здійснення біржової діяльності та виконання рішень Загальних зборів та Біржового комітету створюють Виконавчу дирекцію біржі.

. Учасники біржової торгівлі

У ринковій економіці особливу роль відіграють агенти, маклери, брокери, дилери, спеціалісти, біржові спекулянти, які виступають учасниками біржової торгівлі.

Брокер - представник, який сприяє укладенню угод між зацікавленими сторонами. За звичай, угоди він укладає за дорученням та за рахунок клієнта, за що отримує комісійні. Спеціалізується на окремих видах товару та послуг.

Дилер - особа чи фірма, яка здійснює біржове або торговельне посередництво і діє від свого імені та за власний рахунок. Може виступати посередником між брокерами та іншими дилерами. Залежно від законодавства конкретної країни дилер може мати право працювати з клієнтами безпосередньо.

Трейдер - це представник брокера у торговельній зоні біржі, який приймає замовлення від імені фірми на продаж і купівлю активі і має посвідчення працівника операційного залу. За звичай, він торгує оптовими партіями активів.

Спеціаліст - це дилер, який займається винятково одним чи кількома видами біржового активу, стежить за котируванням і отримує оплату від фірму, активом (товаром) якої займається.

Обліковий виконавець або зареєстрований представник - працівник брокерської контори, який приймає замовлення клієнта. Закони західних країн вимагають від нього складання особливих іспитів, після чого він отримує право отримувати доручення клієнтів і надавати їм поради.

Маклер - розпорядник та наглядач за торгами у “біржовій ямі”, який наймається біржею, посередник у біржових угодах. З одного боку, він повинен керуватися Статутом біржі, а з іншого - виконувати головне завдання щодо досягнення взаємної вигоди для учасників угоди. Він приймає присягу, згідно з якою він не має права здійснювати операції за свій рахунок, якщо це не передбачено Статутом біржі.

Гоф-маклер (старший маклер) - розпорядник і наглядач за всією операційною залою, безпосередній керівник маклерів.

Бігун - кур'єр брокерської контори, який передає доручення членів біржі її трейдерам у “біржовій ямі”.

Чорний маклер - дилер, який не має права здійснювати біржові операції на біржі, але здійснює торгівлю цінними паперами недопущеними до біржової торгівлі, на хаотичному ринку, безпосередньо перед приміщенням біржі.

Реєстратор - працівник біржі, який здійснює реєстрацію біржових угод.

5. Біржовий бюлетень та його значення для біржової торгівлі

Кожна фондова біржа публікує в засобах інформації таблицю курсів цінних паперів - офіційний бюлетень, де зазначаються відомості про вид і кількість цінних паперів, які котируються.

Біржові котирування відображаються на біржовому табло та в Біржовому бюлетені. Н вітчизняних біржах бюлетень видається інформаційним бюро бірж біржовим посередникам (брокерам) за 30 хвилин до початку біржових торгів. Брокери надають бюлетень своїм клієнтам за додаткову плату, яка встановлюється за домовленістю за 1 біржовий аркуш.

За 24 години до початку торгів біржовий бюлетень вивішують у будинку біржі для ознайомлення.

Бюлетень, як правило, включає 2 частини:

По-перше, стовпчики, де містяться стандартні дані по всіх цінних паперах, що котируються на даній біржі;

По-друге, додаток, де за допомогою спеціальних позначень наведені індивідуальні характеристики котируваних фондових цінностей.

Вітчизняний Біржовий бюлетень містить такі позиції:

1	порядковий номер
2	номер брокерської контори, яка виставила цінні папери
3	назва цінного паперу (товару)
4	одиниця вимірювання кількості цінних паперів (товару)
5	розмір мінімальної партії товару (пакета цінних паперів)
6	валюта, в якій оплачується товар (цінні папери)
7	ціна за одиницю фондової цінності
8	термін поставки товару (цінного паперу)
9	умови оплати фондової цінності
10	номер біржового товару, за яким його виставлено

Структура Біржового бюлетеня може відображатися за допомогою біржового табло.

6. Біржові накази

Сучасний інвестор має можливість давати найрізноманітніші доручення своєму брокеру щодо укладення угод з цінними паперами, що котируються на біржі. Заявки подаються напередодні або в процесі біржового торгу. Наказ, оформлений у формі заявки, - це конкретна інструкція клієнта через брокера, що надходить до місця торгівлі.

Заявку-замовлення може оформити будь-яка фізична або юридична особа-клієнт, яка уклала договір з брокером про те, щоб передати таке замовлення на біржу.

За часом дії заявки класифікуються на такі накази:

- наказ, який чинний протягом 1 дня;

- відкритий наказ - чинний до моменту виконання наказу або закінчення терміну;

- наказ, який чинний на момент відкриття або закриття біржі.

Заявки, що підлягають виконанню протягом дня, а також усі накази, у яких термін, що зазначений, у світовій практиці вважаються денними. На відміну від них, відкриті заявки залишаються чинними доти, доки вони не виконані або не скасовані.

Накази класифікуються за типом:

- ринковий наказ;

- наказ обмежений умовами (лімітний);

- “стоп-замовлення” (буферний).

Якщо клієнт хоче купити цінні папери для інвестицій, тобто збільшити капітал протягом тривалого періоду, а поточна ціна не є істотним чинником, то заявка містить ринковий наказ.

Клієнт, який має короткострокову мету і бажає одержати прибуток від перепродажу цінних паперів, встановлює ціновий ліміт, тобто ціну, за якою повинна відбутися угода, якщо брокер не зможе одержати кращу. У цьому випадку він пропонує брокеру купити цінні папери з фіксованим курсом або нижчим, або продати цінні папери за фіксованим курсом або вищим. Навряд чи такі замовлення будуть здійснюватись відразу ж після прибуття на біржу, тому їх заносять у книгу “ліміт замовлень”.

Наказ, що містить “стоп-замовлення”, дає можливість зупинити торгівлю цінними паперами клієнта, як тільки їхня ціна виходить за визначений інтервал.

Заявки можуть містити різні застереження, а саме:

1) про право брокера діяти на свій розсуд. Таке застереження дає змогу брокеру самому встановлювати специфікацію заявки - повністю всі її параметри або тільки термін та ціну виконання. Частіше зустрічається в лімітних наказах, рідше - в ринкових;

2) „виконати або відмінити” означає, що заявку треба виконати негайно в повному обсязі або відмінити;

3) „виконати негайно або відмінити” відрізняється від попереднього тим, що заявка може бути виконана частково, а невиконана частина анульована;

4) „тільки в повному обсязі”, як правило, включається в заявку при здійсненні операції з великою партією цінних паперів. На відміну від двох попередніх випадків тут не передбачається негайне її виконання;

5) „в момент відкриття або закриття” передбачає, що заявка має бути виконана в числі перших, відразу після відкриття біржі або в числі останніх перед закриттям;

6) „ціну не підвищувати і не знижувати” означає, що ціна, зазначена в наказі, не може коригуватись у разі подрібнення акцій чи в інших непередбачених випадках.

7. Встановлення ціни на цінні папери

Визначення ринкової ціни на цінні папери є функцією фондової біржі, діяльність якої сприяє встановленню більш реалістичної ціни, ніж номінальна. Крім встановлення ціни фондова біржа займається також стабілізацією і прогнозом цін на біржовому ринку. Стабілізація цін відбувається шляхом встановлення допустимих змін цін на біржові активи.

Прогнозна функція виконується біржею при організованій торгівлі строковими угодами, що мають вплив на формування поточної ціни.

Котирування - визначення курсу цінних паперів під впливом попиту і пропозиції, зіставлення лімітів цін на купівлю чи продаж цінних паперів.

Ціна на біржові активи може визначатись таким способом:

1. ціна фіксується на рівні курсу біржового дня укладення строкової угоди;

2. ціна розраховується за курсом, встановленим на останній біржовий день виконання строкової угоди;

3. ціна встановлюється на рівні обумовленого курсу біржового дня на час дії строкової угоди;

4. встановлення максимальної ціни, за якою цінні папери можуть бути куплені, і мінімальної - за якої можливий їх продаж.

Котирування поточної ринкової ціни відбувається двома методами.

І. Реєстрація:

1. встановлення граничної ціни за верхнім та нижнім рівнем щоденного біржового курсу цінних паперів;

2. фіксована ціна в першій хвилині біржового дня і ціна, що складається вкінці біржового дня;

3. аналіз даних про фактичні ціни, що зареєстровані на фондовій біржі;

4. у результат аналізу встановлені типові рівні цін, що склалися на біржі.

ІІ. Встановлення єдиного курсу:

1. встановлення курсу відбувається на підставі таких зібраних даних: про кількість цінних паперів, які бажає продати продавець, і про ціну, яку він встановлює; про кількість цінних паперів, які бажає купити покупець, і ціну, яку він пропонує;

2. на підставі порівняння цих відомостей складається баланс, за яким визначається курс цінних паперів.

8. Особливості лістингу та встановлення цін на фондовій біржі

Процедура внесення акцій компанії до переліку цінних паперів, що котируються на біржі, називається лістингом і здійснюється через біржовий Комітет з лістингу. Умови допуску передбачають вимоги, згідно з якими в офіційному котируванні мають перебувати цінні папери, емітенти яких відповідають певним економічним та фінансовим критеріям, що встановлюються біржею, і регулярно надають інформацію про свою діяльність.

Ці вимоги (згідно із законодавством України) передбачають такі кількісні показники:

1. мінімальний розмір активів має становити суму, еквівалентну 400 000 євро;

2. прибуток за останній балансовий рік та за два попередні роки, еквівалентний 80 000 євро, за умови, що кожний рік має бути прибутковим;

3. в обіг випущено не менше 1 000 000 акцій;

4. кількість акціонерів, які володіють не менше як 100 акціями, - 2000 осіб, або загальна кількість акціонерів не менше 2200 осіб.

Допущений до офіційного котирування на фондовій біржі емітент бере на себе зобов'язання:

1. подавати на біржу звіти загальних зборів акціонерів;

2. негайно інформувати біржу про внесення змін до статутних документів та про рішення емітента, що стосуються цінних паперів;

3. узгоджувати з біржею графік випуску та підписки (розміщення) цінних паперів;

4. публікувати в офіційному виданні біржі інформаційні повідомлення про перший та наступні випуски своїх цінних паперів;

5. узгоджувати з біржею графік проведення технічних процедур будь-якої операції з власниками цінних паперів, зокрема, виплати дивідендів та відсотків;

6. інформувати біржу про будь-який новий факт, здатний помітно вплинути на біржовий курс, на майнове або фінансове становище емітента та його діяльність;

7. надсилати біржі всі поширені ним офіційні повідомлення або публікації, а також будь-який матеріал, що містить економічну і фінансову інформацію, яку емітент має намір оприлюднити.

Переваги перебування цінного папера в лістингу:

1. підвищення престижу й інтересу інвесторів до підприємства;

2. отримання кращих умов кредитування, бо кредитори мають можливість порівняти балансову вартість активів з ринковою (біржовою) оцінкою;

3. полегшення облігаційного фінансування (перебування в лістингу надає компанії можливість випускати облігації, тобто використовувати дешевші джерела фінансування);

4. можливість акціонерів слідкувати за котируванням цінного папера.

Можливі недоліки перебування цінного папера в лістингу:

- додатковий контроль за компанією;

- додаткові витрати (біржовий збір, щорічні комісійні; на NYSE вони становлять 11-60 тис. дол.);

- слабке реагування на маловідому компанію може призвести до низької активності її акцій і відповідно до падіння інтересу до неї інвесторів.

До котирування на Українській фондовій біржі допускаються цінні папери, які внесені до Біржового реєстру. Порядок, умови та процедури допуску, перебування і вилучення цінних паперів з Біржового реєстру УФБ, регламентуються Положенням про допуск цінних паперів до котирування на Українській фондовій біржі.

Цінні папери, включені до відділень офіційного котирування Біржового реєстру, проходять офіційну процедуру лістингу УФБ. На УФБ встановлена трьохрівнева система лістингу (офіційного котирування). Таким чином, цінні папери, які пройшли процедуру лістингу, включаються до відділень котирування К-1, К-2, або К-3 залежно від відповідності показників фінансового стану або діяльності емітента цінних паперів вимогам, встановленим УФБ.

Для підтримання лістингу цінних паперів УФБ здійснює постійну процедуру контролю за дотриманням вимог лістингу. Зазначена процедура контролю здійснюється УФБ на підставі інформації, що подається на біржу ініціатором допуску цінного паперу згідно з договором про підтримання лістингу, а також інформації, що оприлюднюється через офіційні друковані видання ДКЦПФР та її офіційний веб-сайт, інформаційні агентства або надається прямими учасниками Національної депозитарної системи чи будь-яким учасником торгівлі на УФБ. Станом на сьогодні процедура внесення та перебування цінних паперів у відділеннях офіційного котирування Біржового реєстру УФБ здійснюється безкоштовно.

Цінний папір може бути вилучений з офіційного котирування (процедура делістингу) через незначне співвідношення щоденного обсягу операцій з цим цінним папером до загальної кількості цінних паперів, що перебувають в обігу, і до кількості котирувань за рік; невиплату відсотків, дивідендів чи погашень останніх трьох років; порушення емітентом своїх зобов'язань щодо інформування власників цінних паперів та біржі про свою діяльність; порушення правил біржі; подання заяви про неплатоспроможність емітента; ліквідацію емітента.

Допуск цінних паперів до неофіційного котирування здійснюється УФБ за спрощеною схемою з метою організації торгівлі:

1. цінними паперами, які випущені та зареєстровані відповідно до вимог чинного законодавства України, але емітенти яких не задовольняють критерії допуску до офіційного котирування або не вимагають внесення їх цінних паперів до офіційного котирування, а також цінними паперами, інформація про випуск яких зареєстрована відповідно до вимог чинного законодавства України та які знаходяться в процесі відкритої підписки (відділення котирування К-4);

2. акціями ВАТ, що створені в процесі приватизації підприємств, які належать державі або відповідним державним органам чи органам місцевої влади та пропонуються цими органами безпосередньо або через членів біржі до продажу на УФБ при їх розміщенні під час приватизації (відділення котирування К-5);

3. іншими цінними паперами, випуск та обіг на організаційно оформленому ринку цінних паперів яких може здійснюватися згідно з чинним законодавством України (відділення котирування К-6).

УФБ приймає до неофіційного котирування цінні папери без взяття на себе будь-яких зобов'язань щодо перевірки якості і достовірності інформації, яка подається ініціаторами допуску, а також контролю за змінами основних параметрів цінних паперів емітента.

9. Національна асоціація дилерів з цінних паперів (NASDAQ) у США як регулятор торгівлі на позабіржовому ринку

Позабіржовий ринок сприяє розвитку послуг інвестиційного консультування та управління портфелями цінних паперів, що наближає фондовий ринок до дрібного інвестора та його інтересів, забезпечуючи його динамічне зростання.

Під позабіржовим ринком розуміють ринкові відносини, що складаються на вторинному ринку цінних паперів “поза” або “поряд” з торгівлею на фондових біржах, іншими словами ту частину вторинного ринку, яка не охоплюється поняттям “біржовий ринок”. На позабіржовому ринку утворюються торговельно-інформаційні системи.

Торговельно-інформаційна система (ТІС) створює організаційні умови для укладення договорів з цінними паперами із застосуванням електронної котирувальної системи шляхом котирування цінних паперів на основі даних про попит та пропозицію, отриманих від своїх членів.

Організація торгівлі у ТІС здійснюється відповідно до правил ТІС, які затверджуються виключно вищим органом ТІС та погоджуються з ДКЦПФР.

ТІС створюється не менше, ніж 20 торговцями цінними паперами, які мають ліцензію на право здійснення професійної діяльності на фондовому ринку. Статутний капітал формується у мінімальному розмірі 50 тис. євро.

Позабіржовий ринок займає значне місце на ринку цінних паперів США. Основою цього ринку є Автоматизована система котирування Національної асоціації дилерів з цінних паперів NASDAQ (National Association of Securities Dealers Automated Quotations), створена Національною асоціацією дилерів у 1971 p. як система для котирування акцій. З метою централізації фондового ринку США в 1978 р. була створена Об'єднана система котируванння та Міжринкова торгова система, що пов'язала учасників восьми найбільших бірж США та окремих дилерів позабіржового ринку.

Учасниками системи NASDAQ є брокери та дилери фондового ринку. Дилери є користувачами третього рівня системи, які зі своїх терміналів вводять ціни купівлі-продажу на групи акцій, з якими вони проводять операції. Більшість брокерських фірм знаходяться на другому рівні системи. Вони знайомляться із запропонованими цінами та обсягами угод і вибирають ту пропозицію, яка їх задовольняє. Користувачами першого рівня є окремі брокери, що ведуть рахунки своїх клієнтів. При купівлі-продажу через брокерів системи інвестори втрачають до 5% від котирувальної ціни, а також сплачують брокерам комісійні.

Для того щоб акції корпорації котирувались у NASDAQ, потрібно, щоб хоча б два дилери проводили операції з цими акціями. Причому кількість акцій, що обертаються на ринку, не повинна бути менше визначеного ліміту.

У рамках системи NASDAQ, яку називають ще другим ринком, на сьогодні котирується більше акцій американських та іноземних компаній, ніж на всіх американських біржах, взятих разом. Учасниками системи є близько 400 фірм.

В Україні організований позабіржовий ринок представляють 2 ТІС:

1. „Перша фондова торговельна система” - „Технічний центр „ПФТС”, на яку припадає 95,97% усіх укладених на організованому ринку угод;

2. „Південноукраїнська торговельно-інформаційна система” - „Південь-Сервер” (ПТІС) - 0,02%, відповідно.

10. Перша фондова торговельна система (ПФТС). Система лістингу на ПФТС

Асоціація «ПФТС» створена торговцями цінними паперами у 1996 році з метою об'єднання операторів фондового ринку в єдиний позабіржовий інформаційно-торговельний простір. Сьогодні її учасниками є банківські установи, інвестиційні та брокерсько-дилерські компанії. ПФТС об'єднує найбільшу кількість торговців порівняно з іншими системами та біржами, але її торговельна система не інтегрована у депозитарну систему та не має клірингового банку (що гарантувало б укладання угод за твердими котируваннями та забезпечувало б розрахунки за трансакціями). Тому на ПФТС в основному котируються акції ВАТ, які виникли на базі колишніх державних підприємств та приватних компаній, а також державні боргові цінні папери.

Для оцінки привабливості акцій, що виставляються на продаж для емітентів, у ПФТС запроваджено трирівневу систему лістингу. До першого рівня належать цінні папери широковідомих і авторитетних в Україні емітентів. Ці папери перебувають в обігу не менше року. Папери емітентів другого рівня викликають зацікавленість лише торговців певного регіону і тільки протягом відносно короткого терміну. Котирування цінних паперів третього рівня мають в основному інформаційний характер.

Торговельні правила ПФТС не передбачають проведення аукціонів. Учасники системи -- торговці цінними паперами об'єднані комп'ютерною мережею, на терміналах якої вони знайомляться з попитом-пропозицією на окремі види цінних паперів, вибирають позиції, що задовольняють їх вимоги, і укладають відповідні угоди. Ціни купівлі-продажу цінних паперів нерідко відрізняються від запропонованих на початку цін.

Наявність торговельної позабіржової системи дуже актуальна для ринку цінних паперів України: по-перше, сьогодні це альтернативний «мертвим» біржам, майданчик концентрації попиту-пропозиції на цінні папери, яким мають змогу користуватися торговці з 16 міст України; по-друге, асоціація має низку кодексів (арбітражний, дисциплінарний, етичний), додержання яких є гарантіями (звісно, досить умовними) при здійсненні операцій у рамках системи; по-третє, асоціація має статус саморегулюючої організації, що дозволяє виходити на регулюючі органи з ініціативами взаємодії з багатьох питань ринку цінних паперів та відстоювати права своїх членів.

Лістинг цінних паперів на ПФТС

На позабіржовому фондовому ринку також існують певні вимоги до цінних паперів та їх емітентів. На ПФТС також встановлено трьохрівневу систему лістингу, а саме існують Котирувальні листи першого, другого та третього рівнів.

Для включення цінних паперів до Котирувального листа І-го рівня потрібно, щоб емітент цінних паперів задовольняв такі умови:

1. був широковідомим та визнаним в Україні;

2. розмір статутного капіталу його становив не менш, ніж 10 млн. грн.;

3. мав не менш, ніж 1000 акціонерів, причому частка голосуючих акцій, що перебуває у володінні афілійованих осіб або у власності держави, не перевищувала 80 %; (афілійовані особи -- особи, частка яких становить понад 10% у статутному капіталі емітента, посадові особи емітента та члени їх сімей, особи, що діють від імені даного емітента, особи, які контролюють діяльність даного емітента, реєстратор, з яким підписано договір про обслуговування)

4. існує повністю сформований реєстр, який ведеться незалежним реєстратором; реальний термін перереєстрації не перевищує 2-х робочих днів; оплата послуг перереєстрації за угодами купівлі-продажу здійснюється за фіксованими тарифами, які не прив'язуються до суми угоди; сума послуг реєстратора щодо зміни прав власності за однією угодою не перевищує 1 % від її вартості;

5. щодня в ПФТС подається не менше, ніж 4 пропозиції на купівлю та 4 пропозиції на продаж даного цінного папера, причому різниця між найкращими цінами купівлі та продажу не перевищує 20 %;

6. пропозиції на купівлю-продаж даного цінного папера подаються не менше, ніж 3-ма учасниками торгівлі.

На першому рівні лістингу ПФТС знаходиться 8 українських компаній: АТ “Центренерго”, “Дніпроенерго”, “Донбаенерго”, “Западенерго”, “Київенерго”, концерн “Стирол”, “Укрнафта”, Нижньодніпровський трубопрокатний завод.

Для включення цінного папера до Котирувального листа ІІ-го рівня необхідне виконання таких умов:

1. емітент викликає зацікавленість в учасників торгівлі певних регіонів і викликає обмежений або тимчасовий інтерес;

2. статутний капітал емітента становить не менше, ніж 2 млн. грн.;

3. емітент має не менше, ніж 500 акціонерів;

4. існує повністю сформований реєстр, який ведеться незалежним реєстратором, а реальний термін перереєстрації не перевищує 5 робочих днів;

5. наявність заяв на купівлю-продаж хоча б від 1 учасника торгівлі.

Для включення цінного папера до Котирувального листа ІІІ-го рівня необхідна наявність заяв на купівлю-продаж хоча б від одного учасника торгівлі.

Підставами для розгляду питання про вилучення цінних паперів зі списку ПФТС можуть бути:

1) ліквідація емітента цінних паперів;

2) прийняття регулюючим органом рішення про анулювання випуску цінних паперів;

3) порушення емітентом чинного законодавства України та нормативних актів ДКЦПФР;

4) ненадання заявником інформації, обсяг і терміни надання якої встановлені Правилами ПФТС;

5) заява члена ПФТС або емітента цінного папера з обґрунтуванням необхідності виключення цінного папера із списку;

6) відсутність у ПФТС заяв на купівлю-продаж цінного папера протягом 30 робочих днів.

11. Біржові індекси, їх значення

Біржові індекси - це середні або середньозважені показники курсів цінних паперів, як правило, акцій, що дають найкомпактнішу картину про стан і динаміку фондового ринку. Біржові індекси є цифровими статистичними показниками, що виражають, зазвичай у відсотках, послідовні зміни певних явищ.

Індекси використовують для аналізу окремих сегментів фондового ринку і сукупних угод на біржовому чи позабіржовому ринках, вони дають можливість виявити тенденції, необхідні для прийняття рішення інвестором, адже такі індекси відбивають не тільки цінові коливання, а й стан економіки країни загалом чи певної галузі, зокрема.

Будь-який фондовий індекс відбиває те, що в ньому закладено через відбір складових і методу розрахунку. Що ширша вибірка, то ближче індекс до індикатора стану економіки чи окремої галузі. Індекс мобільніший при об'єднанні складових не за галузевою ознакою, а за рівнем капіталізації компанії, тобто за сумою ринкових вартостей усіх акцій, що обертаються. Наприклад, індекс “блакитних фішок” є показником зміни цін на акції невеликої кількості компаній, обсяг торгівлі яких становить значну частку ринку. До основних методів розрахунку індексу належать такі: середньої арифметичної; зваженої середньої арифметичної та середньої геометричної.

Перший найвідоміший індекс - індекс Доу Джонса (Dow Jones Index) - розраховується як середній показник зміни курсової вартості акцій, що котируються на Нью-Йоркській фондовій біржі з 1884 р. і об'єднує три самостійних індекси (промисловий, транспортний, комунальний).

Промисловий індекс Доу Джонса (Dow Jones Industrial Avarage) - розраховується як середня арифметична курсів першокласних акцій 30 промислових компаній. Котирується у пунктах (пункт дорівнює приблизно 2,27 цента) та щоранку друкується у діловій пресі. Фіксується на NYSE 7 разів: при відкритті, о 10, 11 годині ранку, о 12, 13, 14, 15 годині дня та після закінчення біржового дня. Реальне значення індикатора Доу Джонса має сенс тільки тоді, коли порівнюється із значенням за попередній період.

Транспортний індекс Доу Джонса (Dow Jones Transport Avarage) - це середній показник, який характеризує рух цін на акції 20 транспортних корпорацій (авіакомпаній, автомобільних і залізничних компаній).

Комунальний індекс Доу Джонса (Dow Jones Utility Avarage) - середній показник руху курсів акцій 15 корпорацій, що займаються газо- та енергопостачанням.

Dow Jones Composite - це агрегований показник, який розраховується на основі промислового, транспортного і комунального індексів. Ще він відомий під назвою „Індекс-65”.

Індекси Доу Джонса розраховуються за формулою:

DJ = ,

де n - кількість корпорацій (може дорівнювати 15, 20, 30 чи 65); К - коригувальний коефіцієнт, який змінюється або в результаті дроблення (спліту) акцій емітентами, або у зв'язку зі зміною списку фірм і компаній, акції яких беруть участь у розрахунку індексу. Цей індекс залишається незмінним доти, доки акції не дробляться або доки ціни на них не зменшуються за рахунок дивідендів, або доки одні акції не замінюються іншими.

Простота розрахунку індексу Доу Джонса має і свої недоліки: враховується занадто мало акцій; враховуються не всі потрібні інвесторам акції; до уваги береться тільки ціна акцій.

Хоча індекси Доу Джонса користуються найбільшою популярністю, багато професійних інвесторів надають перевагу індексам „Стандарт енд Пур'з” (Standart & Poor's). Цей індекс демонструє сумарну ціну всіх акцій 500 компаній з 83 індустріальних груп. При цьому до уваги береться вартість усіх акцій, випущених цими компаніями на ринок. До промислового індексу S&P включаються курси акцій 400 промислових фірм; до транспортного - курси акцій 20 транспортних компаній; індекс для електроенергетики і комунального господарства складається з курсів акцій 40 відповідних компаній; до фінансового індексу входять курси 40 акцій фінансових інститутів. У зведеному індексі S&P представлені курси акцій всіх 500 компаній.

Базове значення розраховане для періоду 1941-1943 рр., значення якого становить 10. Для розрахунку індексу використовується формула:

IS&P = ,

де Рі - ціна акції і-тої корпорації; Qі - кількість акцій корпорації; n - кількість корпорацій.

Головними індексами, які використовуються на ринку акцій у Німеччині, є DAX, DAX-100, CDAX.

Індекс DAX - це класичний середньоарифметичний індекс, який дає загальну об'єктивну картину стану фондового ринку, на якому усунено вплив рівня виплачуваних дивідендів. До нього входять акції 30 компаній, що забезпечують 80 % обігу на біржі та 60 % усього заявленого на біржі акціонерного капіталу. Починаючи з липня 2002р. індекс розраховується виходячи з капіталізації тієї кількості акцій компанії, які безпосередньо котируються на біржі.

Індекс DAX-100 чіткіше відображає стан фондового ринку, розраховується для 100 великих компаній.

Індекс CDAX (Composite DAX) розраховується на основі акцій усіх німецьких компаній, які котируються на Франкфуртській біржі. При розрахунку цього індексу використовується галузева градація, причому кількість компаній, що представляють кожну галузь, змінюється в значному діапазоні.

У 1997 р. з'явилися перші українські фондові індекси. Як правило, їх обчислюють компанії-торговці цінними паперами. Такими індексами є WOOD-15 (Wood & Co), КАС-20 (Альфа Капітал Україна), PRO-15 (Prospect Investmens). Позабіржова фондова торговельна система з жовтня 1997 р. так само почала розраховувати власний індекс - ПФТС. У березні 2004 р. він вперше подолав базову позначку 100 пунктів і сягнув 120 пунктів, збільшившись на 73 % за перші кілька місяців року. Лідерами зростання стали цінні папери заводу “Азовсталь” та Харцизького трубного заводу (українських “блакитних фішок”), вартість яких за цей період збільшилася відповідно у 5,6 та 3,7 разу. Об'єктивним підґрунтям такого “ривку” стало стабільне економічне зростання, стабілізація фінансової системи, стабільність національної грошової одиниці.

Компанії, що публікують свої індекси, намагаються не обмежуватись одним тільки значенням, а ще й аналізувати причини його зміни та стану ринку, давати прогнози розвитку ринку та рекомендації інвесторам. Порівняльний опис українських біржових індексів наведено у табл.1.

Методики розрахунку індексів дуже схожі. Головні розбіжності криються у джерелах отримання інформації про ринкову ціну акцій, що викликано відсутністю єдиного центру котирування. Проблемою є відносно невеликий обсяг ринку та його залежність від руху коштів іноземних портфельних інвесторів. Фактично українські фондові індекси є індикатором руху коштів іноземних інвесторів на українському ринку. Іноземний капітал іде на Україну - і фондові індекси починають рости.

Таблиця 1

Порівняльний опис українських фондових індексів

Індекси	Компанія, що розраховує	Галузь, що досліджується	Кількість цінних паперів у базі	Методика розрахунку	На яких котируваннях базується	Періодичність розрахунку	Початок розрахунку
ProU-50	Prospect Investments	Загальний	50	зважене середнє	ПФТС, телефонний ринок	до серпня щотижня, потім щоденно	1.01.97
Wood-15	Wood & Company	Загальний	15	зважене середнє	ПФТС	щоденно	13.06.97
ПФТС-індекс	ПФТС	Загальний	Близько 20	зважене середнє	ПФТС	щоденно	1.10.97

Індекси ProU-50, Wood-15, та ПФТС-індекс сильно корелюють між собою, маючи інформацію про зміну одного з трьох, можливо сміливо робити передбачення щодо зміни двох інших. Таким чином, для оцінки поведінки фондового ринку України фактично достатньо бази в 4-8 компаній.

Індекс “Комекс-Брок” обчислюється спеціалістами АТ “Комекс-Брок” на основі цін продажу за формулою:



Ikb = ,

де Pi - курс і-тої акції; n - кількість акцій і-тої компанії; Vn - обсяг продажу; KI - коефіцієнт інфляції. База розрахунку - березень 1994 року.

Індекс Wood-15 заснований на методології, що розроблена МФК для ринків, які розвиваються. Дана методологія дозволяє враховувати всі зміни ринку, в тому числі злиття і поглинання компаній, банкрутство, внесення нових компаній до бази індексу. База індексу фіксується на період в один місяць. Зміна ринкової капіталізації компаній, внесених до індексу, впливає на його щотижневу зміну.

Первісне значення індексу, зафіксоване у момент першої публікації 13.06.97, становить 1000. База індексу - 15 компаній, що займають перші місця на українському фондовому ринку за величиною ринкової капіталізації. База поновлюється щомісяця, і для внесення до неї нових компаній-претендентів їх капіталізація повинна перевищити ринкову капіталізацію останньої у списку компанії на 5%. Перерахунок індексу здійснюється останнього дня кожного місяця.

Індекс ProU-50 був розроблений спеціалістами інвестиційної компанії “Проспект Інвестментс”. Він базується на стандартній методиці індексів, які розраховуються на основі капіталізації. Для розрахунку бази індексу і його підтримки було відібрано 50 великих емітентів, чиї акції стійко котируються на вторинному ринку. Капіталізація індексу становить приблизно 60 % капіталізації українського вторинного ринку.

В основу розрахунку індексу покладена зміна капіталізації компаній, які входять до вибірки. Індекс на поточну дату - кожна п'ятниця - розраховується у такий спосіб: індекс станом на 01.01.97 збільшується на сумарну капіталізацію 50 емітентів на 01.01.97р.:



In = Ib Ч (MCn / MCb) ,

де In - індекс на поточну дату; Ib - індекс на 01.01.97; МCn - сумарна капіталізація 50 емітентів на поточну дату; МCb - сумарна капіталізація 50 емітентів на 01.01.97.

Капіталізація кожного емітента визначається множенням загальної кількості акцій даного емітента на ціну, розраховану як середньозважена ціна попиту учасників ринку. Ціна визначається як середня зважена за котируванням попиту учасників ПФТС, фондових бірж та «телефонного ринку» у поточний та базовий періоди, відповідно. Початкове значення індексу - 100.

Індекс ПФТС - це офіційний показник позабіржової фондової торговельної системи. Розраховується на основі простих акцій підприємств, що пройшли лістинг у ПФТС. Індекс розраховується у режимі реального часу на таких основах: щогодинній (наприкінці кожної години протягом торговельної сесії), щоденній (кожного робочого дня наприкінці торговельної сесії), щотижневій (наприкінці кожного робочого тижня). Зазвичай, індекс розраховується щотижнево у гривнях і доларах на основі реальних і твердих котирувань у ПФТС.

...