Фондова біржа та біржові операції

До переліку акцій підприємств, які входять до індексу, включаються акції, що мають найкращі показники ліквідності. Цей перелік переглядається щомісяця.

У поточному періоді індекс розраховується на основі списку підприємств, складеного у попередньому місяці. Для того, щоб потрапити до списку індексу, підприємства-емітенти повинні пройти лістинг ПФТС і належати до першого або другого рівнів Списку ПФТС. До переліку акцій підприємств, що входять до індексу, включаються акції, щодо яких у ПФТС було зареєстровано найбільшу кількість двостороніх угод. Крім того загальна капіталізація або статутний фонд компанії повинен перевищувати 10 млн. грн., а кількість акціонерів - 1 тис.

Індекс розраховується за принципом ринкового зважування, в основу якого покладено метод арифметичної середньої:

Ipfts = Ipftsb Ч ,

де Ipftsb - базове (початкове) значення індексу, яке дорівнює 100; МСі,t - ринкова капіталізація всіх акцій і-тої компанії зі списку ПФТС у поточному періоді; МСі,b - ринкова капіталізація всіх акцій і-тої компанії зі Списку ПФТС у базовому періоді.

Капіталізація розраховується за такою формулою:

MCi,t = Qi Ч PIi,t ,

де Qi - кількість звичайних акцій, випущених даним емітентом; Pii,t - ціна останньої угоди та акції у поточному періоді. Ціна ж, у свою чергу, визначається як ціна останньої угоди в поточний період, яка потрапляє у коридор: найкраща ціна покупки - найкраща ціна продажу у момент закриття торгової сесії. Якщо ж такої угоди немає, то за ціну акції приймається значення середини цього коридору.

12. Учасники Національної депозитарної системи

Центральним депозитарієм корпоративних цінних паперів визнається непідприємницьке товариство, що створене професійними учасниками фондового ринку з метою формування централізованої системи виконання договорів з цінними паперами на організованому ринку.

Депозитарій створюється не менш, ніж 20 професійними учасниками фондового ринку, які мають ліцензію на право здійснення депозитарної діяльності зберігача. При цьому частка одного учасника в статутному фонді не може бути меншою, ніж 500 тис. євро і одночасно не може перевищувати 25% цього фонду. Засновниками депозитарію можуть бути фондова біржа чи учасники організаційно-оформленого позабіржового ринку. Клієнтами депозитарію є зберігачі, які уклали з ним депозитарний договір, емітенти щодо рахунків власних емісій, відкритих на основі договорів про обслуговування емісії цінних паперів, а також інші депозитарії, з якими укладено договори про кореспондентські відносини.

Основними видами депозитарної діяльності є:

* зберігання й обслуговування обігу цінних паперів на рахунках у цінних паперах та операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів;

* кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів;

* ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

Депозитарії можуть одержувати від емітента безпосередньо на свій рахунок доходи з цінних паперів для наступного перерахування їх зберігачам. Зберігач зобов'язаний у встановлений договором термін зарахувати такі доходи на грошові рахунки власників цінних паперів. Ці доходи не є доходами депозитарію і не підлягають оподаткуванню у складі доходів депозитарію.

Оплата послуг депозитаріїв здійснюється за тарифами, які встановлюють самі депозитарії. Максимальний розмір тарифів встановлюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Антимонопольним комітетом України. Для здійснення кожного з видів депозитарної діяльності потрібно отримати окремий дозвіл Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Депозитарії, зберігачі та реєстратори власників іменних цінних паперів входять до складу Національної депозитарної системи України. Так, у 1999 р. було створено Національний депозитарій -- центральну ланку Національної депозитарної системи України, яка мала забезпечити функціонування єдиної системи депозитарного обліку й обслуговування обігу цінних паперів, а також інтеграцію Національної депозитарної системи в міжнародну систему депозитарних установ. Національний депозитарій України є спеціальною установою, створеною у формі відкритого акціонерного товариства. Його акціонерами є Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Національний банк України, а також об'єднання учасників Національної депозитарної системи та провідні професійні учасники фондового ринку України.

Структура Національної депозитарної системи

Національна депозитарна система складається з двох рівнів.

Нижній рівень - це зберігачі, які ведуть рахунки власників цінних паперів, та реєстратори власників іменних цінних паперів.

Верхній рівень - це Національний депозитарій України (далі - Національний депозитарій) і депозитарії, що ведуть рахунки для зберігачів та здійснюють кліринг і розрахунки за угодами щодо цінних паперів.

Організатори торгівлі цінними паперами, банки, торговці цінними паперами та емітенти вважаються опосередкованими учасниками Національної депозитарної системи.

Обслуговування обігу державних цінних паперів, у тому числі депозитарну діяльність щодо цих паперів, здійснює Національний банк України. Особливості здійснення депозитарної діяльності з державними цінними паперами встановлюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку спільно з Національним банком України. У разі одержання ліцензії депозитарії та зберігачі можуть вести реєстри власників іменних цінних паперів.

Сферою діяльності Національної депозитарної системи є:

* стандартизація обліку цінних паперів згідно з міжнародними стандартами;

* уніфікація документообороту щодо операцій з цінними паперами і нумерація цінних паперів, випущених в Україні, відповідно до міжнародних стандартів;

* відповідальне зберігання всіх видів цінних паперів як у документарній, так і в бездокументарній формах;

* реальна поставка чи переміщення з рахунку в цінних паперах з одночасною оплатою грошових коштів відповідно до розпоряджень клієнтів;

* акумулювання доходів (дивідендів, процентних виплат та виплат з погашення тощо) за цінними паперами, взятими на обслуговування системою, та їх розподіл за рахунками;

* регламентація та обслуговування механізмів позики та застави для цінних паперів, що беруться на обслуговування системою;

* надання послуг щодо виконання обов'язків номінального держателя іменних цінних паперів, що беруться на обслуговування системою;

* розробка, впровадження, обслуговування і підтримка комп'ютеризованих систем обслуговування обігу рахунків у цінних паперах і здійснення грошових виплат, пов'язаних із банківськими або з іншими системами грошового клірингу на щоденній чи іншій регулярній основі.

Учасники Національної депозитарної системи гарантують конфіденційність інформації щодо рахунків у цінних паперах та обігу Цінних паперів. Довідки про операції з цінними паперами та рахунки в цінних паперах видаються тільки депонентам або за їх письмовим дорученням іншим особам, а також в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівникам прямих учасників Національної депозитарної системи та державних органів, які здійснюють контроль за діяльністю Національної депозитарної системи, забороняється використовувати інформацію щодо цінних паперів, до якої вони мають доступ, для укладання угод щодо цінних паперів у власних інтересах, а також заборонено здійснювати професійну діяльність на ринку цінних паперів, бути засновниками або учасниками юридичних осіб, що здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, виконувати будь-яку оплачувану роботу для цих осіб, крім викладацької. У разі виявлення недобросовісного використання інформації, до якої працівник Національної депозитарної системи мав доступ, угода щодо цінних паперів, укладена з використанням цієї інформації, визнається недійсною у судовому порядку.

Контроль за діяльністю Національної депозитарної системи здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, а також у межах повноважень, визначених законодавством України, Національний банк України, Міністерство фінансів України та інші державні органи.

В Україні на сьогодні діють два депозитарії: Національний депозитарій України (НДУ) та Міжрегіональний фондовий союз (МФС).

1. 3 березня 1997 р. почало діяти ВАТ «Депозитарно-клірингова компанія «Міжрегіональний фондовий союз». Функціями депозитарію МФС є:

– зберігання всіх видів цінних паперів, які допущені до обігу в Національній депозитарній системі, та обслуговування угод із цінними паперами. Переведення цінних паперів українських підприємств до системи депозитарію МФС створює реальні можливості для підвищення їх ліквідності;

– розрахунки за угодами купівлі-продажу цінних паперів (в бездокументарній формі), що включають два види операцій: доставку цінних паперів із рахунку (в цінних паперах) продавця на «паперовий» рахунок покупця і доставку грошей від покупця продавцю.

2. Національний депозитарій утворений у березні 1999 року. Статутний фонд - 5 млн. грн. Найбільшим акціонером є Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку (86 % акцій). До 2010 року Національний депозитарій, згідно з Меморандумом між ДКЦРФР та Американським агентством міжнародного розвитку (USAID), не буде здійснювати комерційну депозитарну діяльність.

Зберігачі за дорученням власників провадять операції з депонованими цінними паперами і здійснюють іншу депозитарну діяльність, пов'язану з обігом цінних паперів, за винятком клірингу та розрахунків за угодами щодо цінних паперів. У разі отримання зберігачем дозволу на ведення реєстрів власників іменних цінних паперів зберігачу забороняється здійснювати будь-які операції з цінними паперами, реєстр власників яких він веде, крім операцій реєстратора за договором з емітентом. Зберігач не може бути інвестиційним керуючим депонента, який є інституційним інвестором.

Комерційні банки, які мають ліцензію на здійснення діяльності по випуску та обігу цінних паперів, і торговці цінними паперами за наявності ліцензії мають право бути зберігачами, провадити за дорученням власника операції з депонованими цінними паперами і здійснювати іншу депозитарну діяльність, пов'язану з обігом цінних паперів, за винятком клірингу та розрахунків за угодами щодо цінних паперів.

Мінімальний розмір статутного фонду при реєстрації зберігача має становити не менше, ніж 100 тис. євро.

Реєстраційну мережу утворюють реєстратори -- суб'єкти підприємницької діяльності, для яких ведення реєстру є винятковим видом діяльності, та емітенти цінних паперів, які мають право вести реєстр власників цінних паперів згідно з чинним законодавством. Діяльність з ведення реєстру власників іменних цінних паперів полягає в зборі, фіксації, обробці, зберіганні та наданні інформації, що складає систему ведення реєстру. Ведення реєстру передбачає облік та зберігання протягом певного терміну інформації про власників іменних цінних паперів та про операції, внаслідок яких виникає потреба внесення змін до реєстру. Діяльність з ведення реєстру власників іменних цінних паперів можуть здійснювати емітенти або реєстратори за наявності дозволу, що видається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Ведення реєстрів власників іменних цінних паперів є виключною діяльністю суб'єктів підприємницької діяльності і не може поєднуватися з іншими видами діяльності, крім депозитарної. Емітент може вести власний реєстр самостійно, якщо чисельність власників іменних цінних паперів у сукупності з усіх випусків цінних паперів не перевищує 500, тобто чисельність, визначену Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку як максимальну для організації самостійного ведення реєстру. Якщо чисельність власників іменних цінних паперів емітента перевищує 500, емітент зобов'язаний доручити ведення реєстру реєстратору. Реєстратор веде такий реєстр на умовах договору, що укладається з емітентом цінних паперів. Договір на ведення реєстру емітент може укласти тільки з одним реєстратором.

Реєстром власників іменних цінних паперів є список зареєстрованих власників, складений на певну дату, із зазначенням кількості, номінальної вартості, категорії цінних паперів. Ведення реєстру може здійснюватись як на паперових носіях, так і у вигляді електронних записів.

Розрахунково-клірингові установи, операції, що здійснюються ними на фінансовому ринку

Під клірингом розуміють залік взаємних вимог та зобов'язань. Кліринг за угодою з цінними паперами полягає в обчисленні грошових сум, які підлягають переказу, і кількості цінних паперів, які мають бути поставлені за результатами угоди. Клірингом охоплюється отримання, звірка та поточне оновлення інформації, підготовка бухгалтерських та облікових документів, необхідних для виконання угод щодо цінних паперів, визначення взаємних зобов'язань, що передбачає взаємозалік, забезпечення та гарантування розрахунків за угодами щодо цінних паперів. Розрахунки полягають у виконанні зобов'язань, визначених у процесі клірингу.

Таким чином, розрахунково-клірингова діяльність щодо цінних паперів полягає у визначенні та виконанні взаємних зобов'язань з поставкою цінних паперів учасникам операцій з цінними паперами, розрахунково-клірингова діяльність щодо грошових коштів -- у визначенні та виконанні взаємних зобов'язань з поставки (переказу) грошових коштів у зв'язку з операціями з цінними паперами. В результаті клірингу та розрахунків здійснюються передача цінних паперів від продавця до покупця та грошові розрахунки покупця з продавцем відповідно до вимог контракту. Фактично кліринг між учасниками біржової торгівлі встановлює, хто, кому і в які терміни має сплатити грошові кошти та поставити цінні папери.

Кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів на вітчизняному ринку здійснюються виключно депозитаріями, які забезпечують поставку цінних паперів на рахунки зберігачів у депозитарії з одночасною оплатою грошових коштів на рахунках зберігачів. Зберігачі відповідно здійснюють аналогічні дії щодо своїх депонентів - власників цінних паперів. Для здійснення клірингу та розрахунків за угодами щодо цінних паперів депозитарій має отримати відповідний дозвіл (ліцензію ДКЦПФР), після чого депозитарій набирає статусу клірингового депозитарію.

Крім того клірингово-розрахунковою діяльністю займаються також клірингові палати фондових бірж.

При здійсненні клірингу окремо ведеться облік коштів клієнтів і фінансових посередників. Угоди надходять до розрахунково-клірингової системи тільки після їх реєстрації та перевірки всіх реквізитів.

Існує жорсткий графік клірингу і розрахунків, при порушенні якого накладаються штрафні санкції. Механізм клірингу і розрахунків гарантує кожній із сторін біржової угоди виконання її умов. Так, у разі невиконання умов угоди іншою стороною біржова структура бере на себе виконання цих умов. Розрахунково-кліринговий цикл для цінних паперів становить, як правило, 4 дні.

Размещено на Allbest.ru