Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВІЙСЬКОВИЙ ІНСТИТУТ

КИЇВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

ім. ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Кафедра “Фінансів та права”

Курсова робота

На тему: “Взаємовідносини військової частини з органами Державного казначейства України та банками”

Виконав:

Курсант 3-го курсу 322-е групи

(спеціальність "Фінанси та кредит”)

Пахольчук Вадим Володимирович

Київ - 2004

План

Вступ

Розділ 1. Порядок формування взаємовідносин військової частини з установами державного казначейства України

1.1 Призначення та основні відомості про Державне казначейство України

1.2 Витрати на оборону , як частка витрат Державного бюджету України

1.3 Порядок казначейського обслуговуваня

Розділ 2. Взаємовідносини військової частини з установами державного казначейства України

2.1 Відкриття рахунків військової частини в органах Державного казначейства України

2.2 Порядок проведення операцій на реєстраційних рахунках

2.3 Звітність військової частини перед установами Державного казначейства України

Розділ 3. Недоліки у взаємовідносинах військової частини з органами державного казначейства України та можливі шляхи їх усунення

3.1 Недоліки у взаємовідносинах військової частини з органами Державного казначейства України

3.2 Можливі шляхи вирішення деяких проблем у взаємовідносинах військової частини та органів Державного казначейства

Висновки

Перелік використаної літератури

Додатки

Вступ

На шляху розвитку України, як самостійної держави, виникало багато проблем, які перш за все були пов'язані з тим, що Україні після виходу із складу СРСР необхідно було створювати власну нормативну базу, яка б відповідала вимогам, які стояли на той час перед нею. Однією з проблем було створення такої системи виконання бюджету, яка би дозволяла контролювати відповідність державних доходів і видатків прийнятому закону про бюджет на поточний бюджетний період та забезпечувати рівномірний розподіл бюджетних коштів.

Принципи мобілізації грошових коштів, структура доходів і видатків значною мірою залежать від форм і методів господарювання та соціально-економічних завдань, які вирішуються суспільством. Залежно від своїх історичних та національних особливостей кожна країна використовує банківську, казначейську або змішану системи касового виконання бюджетів.

Держава може виконувати свої функції та завдання, передбачені Конституцією, якщо вона має у своєму розпорядженні достатньо бюджетних коштів. Практичну дієвість бюджетної системи у розрізі фінансового функціонування забезпечує касове виконання державного бюджету за доходами і видатками. Його суть полягає в організації роботи щодо прийому та зарахування коштів, які надходять на рахунки відповідних бюджетів, зберіганні грошових коштів, видачі цих коштів на заходи, передбачені бюджетом на відповідний рік, здійсненні обліку та складанні звітності про касове виконання бюджетів.

Розбудова Збройних Сил здійснюється згідно з національним законодавством і ратифікованими Україною міжнародними договорами та угодами з військових питань.

Метою воєнно-економічної політики України є підтриманні належної обороноздатності держави при раціональному обсязі воєнних витрат.

Система комплектування, утримання, забезпечення війська, формування мотиваційних основ його життєдіяльності розвивалась у повній відповідності з історичним розвитком людської цивілізації за одними й тими ж законами і закономірностями.

Розбудова суверенної і незалежної, соціально-правової Української держави на засадах економічної багатоманітності вимагає вивчення теоретичних моделей економіки, що вже знайшли своє втілення в досягненнях розвинутих країн.

На сьогоднішній день в Україні продовжуються складні структурні перетворення. Зміни, що відбуваються в реформуванні економіки України потребують підвищення ефективності розподілу та контролю за витрачанням бюджетних коштів за призначенням.

Виходячи з цих умов, була створена казначейська система, для ефективнішого розподілу коштів та посилення контролю за виконанням Державного бюджету. Вона складається з органів та установ Державного казначейства України, які взаємодіють з розпорядниками коштів, в тому числі, і з військовими частинами, установами та організаціями Міністерства оборони України.

Актуальність теми зумовлена необхідністю впровадження сучасної та досконалої системи взаємовідносин військових частин з органами Державного казначейства України та банками, для підвищення обороноздатності всіх військових формувань та їх бойової та мобілізаційної готовності.

Мета роботи полягає у розкритті теоретичного аспекту взаємовідносин військової частини з органами Державного казначейства, виявленні проблем і недоліків та можливих методів їх вирішення.

Об`єктом дослідження виступають: Державне казначейство України, військова частина та уповноважені банківські установи.

Педметом дослідження є процес взаємовідносин між військовою частиною, Державним казначейством України та банківськими установами.

Для досягнення цієї мети в бакалаврській роботі поставлені такі завдання:

Ш дослідити порядок відкриття рахунків в органах Державного казначейства;

Ш дослідити порядок проведення операцій на рахунках;

Ш визначити які документи і в які строки подає військова частина для звітності перед Державним казначейством України;

Ш дослідити порядок казначейського обслуговування.

Структура даної роботи така:

В першому розділі розглядається структура казначейського обслуговування Державного бюджету України. Взаємовідносини з Державним казначейством України, а також фінансування через нього військових частин. Мережа та обсяги бюджетних фінансувань, розподіл бюджетних коштів, переказ коштів на здійснення видатків, порядок складання, розгляду та затвердження кошторисів військових частин.

В другому розділі розкриваютьсь організаційні питання стосовно розрахунково - касового обслуговування, порядку проведення операцій на рахунках та звітності військової частини.

В третьому розділі висвітлюються недоліки, які мають місце у взаємовідносинах Державного казначейства України і військової частини, та можливі шляхи їх вирішення.

Матеріал, який використовувався для написання роботи, отриманий на підставі вивчення та аналізу керівних документів, які регламентують фінансову і економічну діяльність військової частини, а також з практичного досвіду, отриманого під час проходження стажування.

У роботі наведені схеми та додатки, які покращують сприйняття матеріалу, допомагають виявити взаємозв'язки між окремими питаннями та елементами.

казначейство військовий реєстраційний рахунок

Розділ 1. Порядок формування взаємовідносин військової частини з установами Державного казначейства України

1.1 Призначення та основні відомості про Державне казначейство України

Термін “казначейство” походить від поняття казна, що в перекладі з англійської (the Treasuri) означає скарб, цінність.

Терміни “казна” і “казначейство” мають різні тлумачення в різних країнах. Це можна пояснити розвитком та еволюцією казни як суспільного фінансового інституту, який є частиною спадку, традицій і культури різних держав.

У найперших систематизованих працях, присвячених питанням казни, цей термін використовується і в широкому, і у більш вузькому розумінні. Так, в “Арташастрі” (праці про гроші), яка була написана в Індії дві тисячі років тому, казна в широкому розумінні - це багатство держави, до якого включались окрім детально перерахованих доходів, золото, коштовне каміння і метали, а також усі види сільськогосподарської продукції. В “Арташастрі” тому вони мусять бути під безпосереднім контролем керівника держави. У більш вузькому значені казна - це місце, куди надходили гроші і звідки здійснювалися платежі для конкретних цілей.

Історично казначейство виконувало декілька функцій:

відповідало за збереження багатства держави;

було місцем, де збиралися платежі держави і з якого держава здійснювала виплати;

відповідало за чеканку монет;

виконувало функцію облікового відомства.

З часом функції казначейства різних країн змінювались:

унаслідок затяжних війн, які призводили до зменшення багатства держави, казначейства почали випускати внутрішні та зовнішні боргові зобов`язання;

у зв`язку зі збільшенням кількості і розширенням активності фінансових монополій, казначейства почали приймати на збереження їхні акції;

з виникненням центральних банків і відповідним зростанням комерційних банків такі функції казначейства як емісія грошей та чеканка монет, випуск боргових зобов`язань, отримання і видача платежів державою було передано банкам;

у деяких випадках казна працювала як банківська установа і приймала вклади від населення.

Наявність окремого уповноваженого органу в системі виконавчої влади держави, відповідального за розробку та здійснення державної фінансової політики, є закономірністю для всіх епох та держав.

Початок створення казначейства належить до управління казною за тієї доби, коли не було чіткого розмежування між особистою власністю титулованого володаря та власністю держави.

Історія зародження, становлення і розвитку Державного Казначейства України надзвичайно багата й цікава.

Традиції Державного Казначейства зародилися ще за часів Київської Русі. Прообразом казначейства можна вважати княжу казну Ярослава Мудрого і його спадкоємців, яка слугувала сховищем матеріальних цінностей князівств. Тут також писалися укази, складалися грамоти, велося поточне листування.

Одним із перших у світі конституційне визначення державної казни (військової скарбниці) зробив Пилип Орлик. Статею 9 його конституції передбачалося, що військова скарбниця (генеральний скарб) - то є державний скарб і фінанси у гетьманській державі.

27 квітня 1995р. Указом Президента України №335/95 було створено Державне казначейство України, а постановою Кабінету Міністрів України від 31 липня 1995р. №590, затверджено “Положення про Державне казначейство України”.

Відповідно до Указу Президента України та постанови Уряду, Державне казначейство України повинно виконувати весь комплекс завдань, пов`язаних із касовим виконанням бюджетів усіх рівнів, та ефективним управлінням бюджетними коштами. Воно покликане впорядкувати використання державних коштів, сконцентрувати їх на найважливіших напрямках соціального та економічного розвитку суспільства [8].

Створення постійної функціонуючої системи Держказначейства як ефективного та дієвого інструмента виконання бюджету здійснювалось поетапно і супроводжувалося перерозподілом функцій між банківською і фінансовою системами з подальшим їх зосередженням у системі Державного казначейства.

Суть діяльності Державного казначейства полягає в тому, що воно забезпечує виконання державного бюджету шляхом обліку надходжень, податків, зборів та інших обов`язкових платежів та проведення видатків державного бюджету через оплату рахунків суб`єктів господарської діяльності, які виконали роботи, надали послуги відповідним розпорядникам коштів.

Відповідно до “Положення про Державне казначейство” від 31 липня 1995р. №590 на Державне казначейство в Україні покладено виконання таких функцій:

Ш здійснює касове виконання державного бюджету та бюджетів самоврядування за доходами та видатками;

Ш організовує управління наявними коштами державного бюджету, державних позабюджетних фондів і бюджетів самоврядування у межах видатків, визначених на відповідний період;

Ш здійснює контроль за цільовим спрямуванням бюджетних коштів на стадії проведення платежу на підставі підтверджуючих документів, наданих розпорядниками бюджетних коштів;

Ш проводить облік касового виконання та складання звітності про стан державного бюджету та бюджетів самоврядування;

Ш здійснює облік, обслуговування та погашення зовнішнього і внутрішнього боргів держави відповідно до чинного законодавства;

Ш здійснює розмежування загальнодержавних податків, зборів та обов`язкових платежів між державним бюджетом та бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, проводить взаєморозрахунки між ними. Розмежування з бюджетами нижчого рівня здійснюються за умови укладання угод між органами Держказначейства та відповідними Радами;

Ш відповідно до укладених угод відкриває та обслуговує рахунки розпорядників бюджетних коштів в органах Держказначейства;

Ш здійснює оплату рахунків за дорученням розпорядників коштів відповідно до чинних нормативних актів. При цьому Держказначейство не несе відповідальності за зобов`язаннями, прийнятими розпорядниками бюджетних коштів;

Ш отримує звіти про виконання кошторисів доходів і видатків від розпорядників бюджетних коштів, здійснює звірку даних обліку органів Держказначейства з даними обліку розпорядників;

Ш здійснює у безспірному порядку стягнення належних державному бюджетові коштів по взаєморозрахунках між бюджетами;

Ш забезпечує роботу інформаційно-обчислювальної системи Держказначейства та її взаємодію з інформаційними системами Національного та комерційних банків України, міністерств, відомств та інших органів виконавчої влади, установ та організацій;

Ш управляє поточними залишками казначейських рахунків з метою отримання доходів та зарахування їх до загального та спеціального фондів державного бюджету;

Ш розробляє та затверджує нормативно-правові акти та єдині правила організації з питань казначейського виконання бюджетів усіх рівнів, ведення бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету та бюджетів самоврядування, кошторисів доходів та видатків бюджетних установ, відкриття рахунків в органах Державного казначейства;

Ш здійснює роботу щодо добору, розстановки кадрів, створення ефективної системи підготовки та підвищення кваліфікації кадрів, забезпечує проведення єдиної державної політики з питань державної служби в органах Держказначейства;

Ш організовує та здійснює внутрішньосистемний контроль і аудит;

Ш здійснює інші функції, передбачені чинним законодавством України.

Як свідчить світовий досвід, такий розподіл функцій щодо касового виконання державного бюджету між фінансовою та банківською системами є найбільш ефективним, оскільки дає можливість зосередити всі важелі управління державним бюджетом у руках головного фінансового агента держави в особі Державного Казначейства України.

ДЕРЖАВНЕ КАЗНАЧЕЙСТВО УКРАЇНИ
Управління Державного Казначейства України в АРК, областях, містах Києві та Севастополі
Відділення Державного казначейства в районах (містах)

Схема 1.1.1. Загальна структура Державного казначейства України

У зв`язку із входженням органів Державного Казначейства в систему електронних платежів Національного банку України, запровадженням казначейського обслуговування місцевих бюджетів та з метою підвищення ефективності роботи Державного Казначейства України видано наказ №93-к від 30 січня 2002р. Державним казначейством України “Про затвердження типової структури управління Державного Казначейства”. (мал. 1.1.1.)

Відділення Державного Казначейства України розташовані по всій території держави. Усі начальники казначейських відділень звітують безпосередньо вищому керівникові. Кожне районне відділення несе відповідальність за здійснення касових операцій з виконання державного бюджету у своєму районі.

1.2 Витрати на оборону , як частка витрат Державного бюджету України

У Законі України “ Про Збройні Сили України “ зазначається:

Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості.

Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України, охорону повітряного та підводного просторів території України.

З'єднання, військові частини і підрозділи Збройних Сил України відповідно до законів, в межах, визначених указом Президента України, що затверджуються Верховною Радою України, можуть залучатися до здійснення заходів правового режиму воєнного стану, посилення охорони державного кордону України і морської зони, континентального шельфу України, ліквідації надзвичайних ситуацій природного та технологічного характеру, надання військової допомоги іншим державам, а також брати участь у міжнародному військовому співробітництві та міжнародних операціях [3].

Щоб виконувати всі ці завдання Збройні Сили повинні постійно вдосконалювати: оперативно-тактичну, мобілізаційну, бойову та морально-психологічну підготовку особового складу з урахуванням умов зростання тенденцій розвитку наукових технологій. Для цього фінансування потреб національної оборони держави здійснюється за рахунок Державного бюджету України в обсягах, розмір яких визначається щорічно Законом України “ Про Державний бюджет України “ ,але ці обсяги повинні забезпечувати належне виконання завдань оборони і дорівнювати не менше трьох відсотків від запланованого обсягу валового внутрішнього продукту.

Діяльність, пов'язана із складанням, розглядом, затвердженням бюджету його виконанням і контролем за його виконанням - має назву бюджетний процес. Стадіями бюджетного процесу є:

ь складання проекту бюджету;

ь розгляд та прийняття закону про державний бюджет України;

ь виконання бюджету, в тому числі у разі необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України;

ь підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішень щодо нього.

Витрати на оборону в кожному бюджетному році визначаються за встановленими нормами грошових видатків на потреби Збройних Сил України. Фінансування здійснюється за кошторисом Міністерства Оборони України, в якому визначаються видатки на оплату озброєння, техніки, палива, продовольства, матеріальних засобів, виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, виплату заробітної плати службовцям ЗСУ, утримання вищих військових навчальних закладів, клубів, комісаріатів тощо.

Згідно із законом України “ Про Державний бюджет на 2004 рік “, Міністерству оборони України передбачено виділити 4 673 433.3 тис. гривень. З них за загальним фондом 3 885 898.8 тис. гривень, за спеціальним фондом 787 534.5 тис гривень [7].

1.3 Порядок казначейського обслуговування

Починаючи з 1997 року, в Збройних Силах України був запроваджений метод “касового виконання бюджету”. Він усуває недоліки попереднього методу “виконання бюджету за відомчою структурою”, оскільки краще забезпечує прозорість і легкість контролю за використанням коштів у будь-який момент часу.

В основі цієї системи стоїть Державне казначейство, яке працює по принципу єдності каси, тобто всі бюджетні кошти надходять на єдиний рахунок казначейства у центральний банк, з якого здійснюються всі витрати держави.

На виконання Указу Президента України від 18 лютого 1998р. №41/98 та постанови Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1998р. №194 здійснюється переведення на казначейське виконання видатків установ Міністерства Оборони України.

Виконання кошторисів доходів та видатків установ та організацій Міністерства Оборони України здійснюється відповідно до “Тимчасової інструкції про порядок касового виконання державного бюджету за видатками”, затвердженої Наказом Головного управління Державного Казначейства України від 21 березня 1997р. №28.

Розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників коштів, розпорядників коштів другого ступеня і розпорядників коштів третього ступеня.

Для установ Міністерства Оборони України розпорядниками коштів є:

Ш головний розпорядник коштів - Міністр оборони України;

Ш розпорядники коштів другого ступеня - командуючі оперативних командувань і видів Збройних Сил;

Ш розпорядники коштів третього ступеня - командири (начальники) військових частин, установ та організацій;

Міністерство Оборони України в особі головного розпорядника коштів приймає таку участь у бюджетному процесі:

ь розробляє план своєї діяльності згідно з нормативно-правовими актами, виходячи з необхідності досягнення конкретних результатів за рахунок бюджетних коштів;

ь розробляє на підставі плану діяльності, проект кошторису та бюджетні запити і подає їх Міністерству фінансів України;

ь отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у Законі про Державний бюджет України, доводить у встановленому порядку до розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня відомості про обсяги асигнувань, забезпечує управління бюджетними асигнуваннями;

ь затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня;

ь здійснює внутрішній контроль за повнотою надходжень отриманих розпорядниками бюджетних коштів і витрачанням ними бюджетних коштів;

ь отримує звіти про використання коштів від розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів і аналізує ефективність використання ними бюджетних коштів.

Мережа та обсяги бюджетних асигнувань

Казначейське виконання кошторисів установ Міністерства оборони України проводиться за наявності даних про їх територіальне розташування та на підставі затверджених цим установам і організаціям кошторисів доходів і видатків.

При відсутності в органах Державного Казначейства вищеназваних документів перерахування коштів з державного бюджету та здійснення видатків не проводиться.

Фінансування розпорядників коштів всіх ступенів установами Державного казначейства здійснюється за територіальним принципом, тобто через управління Державного казначейства в областях та відділи в районах. При цьому розпорядники коштів повинні бути включені до мережі розпорядників коштів, що формується головним розпорядником та розпорядниками коштів другого ступеня і подається в Державні казначейства.

При казначейському виконанні державного бюджету за видатками доведення мережі та обсягів бюджетних асигнувань здійснюється в такому порядку:

Ш Міністерство оборони України на електронних та паперових носіях за місяць до початку бюджетного року подає Головному управлінню Державного Казначейства України дані про розташування мережі розпорядників другого ступеня та установ, що безпосередньо підпорядковані йому. У термін 45 днів після прийняття бюджету Міністерство оборони подає зведений кошторис доходів і видатків в розрізі областей по розпорядникам коштів другого ступеня;

Ш Головне управління Державного казначейства України доводить обласним управлінням Держказначейства дані про мережу та зведені кошториси розпорядників коштів другого ступеня що знаходяться на їх території;

Ш розпорядники коштів другого ступеня подають до базових обласних управлінь Держказначейства мережу в розрізі областей по розпорядникам коштів третього ступеня;

Ш базові обласні управління Держказначейства витяги з отриманої мережі доводять до відповідних транзитних обласних управлінь;

Ш транзитні обласні управління Держказначейства доводять до районних (міських) відділень мережу установ, які знаходяться на відповідній території;

Ш розпорядники коштів затверджені кошториси бюджетних асигнувань по їх утриманню подають самостійно до органів Державного казначейства, в яких їм відкриваються реєстраційні рахунки.

Кошторис бюджетних установ - є основним плановим документом, який надає повноваження бюджетній установі щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень.

Бюджетне призначення - повноваження, надане головному розпоряднику коштів “Бюджетним кодексом України”, законом “Про Державний бюджет України” або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні та часові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування.

Кошторис має дві складові:

загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією на виконання бюджетною установою основних функцій;

спеціальний фонд, який містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету на конкретну мету та їх розподіл за повною економічною класифікацією на здійснення відповідних видатків згідно із законодавством, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов`язаних з виконанням установою основних функцій.

Військова частина незалежно від того, чи веде вона облік самостійно, чи обслуговується централізовано, для забезпечення своєї діяльності складає індивідуальні кошториси і плани асигнувань за кожною виконуваною нею бюджетною програмою, показники видатків, що включаються до проекту кошторису, повинні бути обґрунтовані відповідними розрахунками за кожним кодом економічної класифікації.

Військові частини та установи мають право брати бюджетні зобов`язання, витрачати бюджетні кошти тільки в межах, установлених та затверджених кошторисами та планами асигнувань.

Мінфін, Міністерство фінансів АРК, місцеві фінансові органи доводять до головних розпорядників відомості про граничні обсяги видатків загального фонду проекту відповідного бюджету на наступний рік, що є підставою для складання кошторисів.

Головний розпорядник розглядає показники проектів кошторисів розпорядників нижчого рівня щодо законності та правильності розрахунків, доцільності запланованих видатків, правильності їх розподілу за економічною класифікацією, повноти надходження доходів, додержання діючих ставок (посадових окладів), норм, цін, лімітів, а також інших показників відповідно до законодавства та складає зведений кошторис.

На основі проектів зведених кошторисів формуються бюджетні запити, які подаються Мінфіну, Міністерству фінансів АРК, місцевим фінансовим органам для включення до проектів відповідних бюджетів у встановленому ними порядку [24].

Зміни до кошторису і плану асигнувань вносяться у разі:

потреби у перерозподілі асигнувань розпорядника;

прийняття нормативного акту про передачу повноважень і бюджетних асигнувань одного розпорядника іншому;

прийняття рішення щодо розподілу нерозподілених бюджетних асигнувань між розпорядниками;

необхідності збільшення видатків спеціального фонду бюджету внаслідок перевищення надходжень до цього фонду порівняно з надходженнями, урахованими в бюджеті на відповідний рік;

прийняття рішення щодо скорочення видатків загального фонду бюджету в цілому на рік;

внесення змін до закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет.

Зміни до кошторисів і планів асигнувань вносяться після внесення відповідних змін до річного розпису асигнувань бюджету, помісячного розпису асигнувань загального фонду бюджету та бюджетного розпису з урахуванням особливостей спеціального фонду.

У разі внесення змін до кошторисів і планів асигнувань оов`язково складаються відповідні довідки, які затверджуються і виконуються у тому ж порядку, що й кошториси і плани асигнувань.

Розподіл коштів

Порядок розподілу коштів на здійснення видатків установ Міністерства оборони України проводиться за загальними правилами.

Головний розпорядник коштів на підставі виписки, отриманої з особового рахунку, розподіляє кошти між підвідомчими установами і складає у письмовій формі їх розподіл, відповідно до кодів функціональної та економічної структури бюджетної класифікації. Такі розподіли складаються по відповідним областям у розрізі розпорядників коштів другого ступеня і розпорядників бюджетних коштів, що безпосередньо підпорядковані головному розпоряднику коштів, і подаються до Головного управління Державного казначейства України.

Головне управління Державного казначейства України на підставі розподілів коштів, поданих головним розпорядником коштів, складає реєстри на здійснення видатків і направляє їх відповідним обласним управлінням Держказначейства по розпорядниках коштів другого рівня та по безпосередньо підпорядкованих головному розпоряднику.

Розпорядники коштів другого ступеня на підставі виписки, отриманої з їх особових рахунків, складають та подають безпосередньо до обласного управління Держказначейства України розподіли коштів в розрізі областей та підвідомчих розпорядників коштів третього ступеня, відповідно до кодів бюджетної класифікації.

Обласне управління Держказначейства на підставі розподілів коштів, поданих розпорядниками коштів другого ступеня, складає реєстри на здійснення видатків по певній території розпорядникам третього ступеня і направляє їх відповідним районним управлінням Державного казначейства.

Головний розпорядник та розпорядники коштів другого ступеня можуть залишати на особовому рахунку резерв для термінових невідкладних заходів [24].

Переказ коштів на здійснення видатків

Головне управління Державного казначейства України кошти на здійснення видатків Міністерства оборони перераховує на рахунки обласних управлінь Держказначейства і далі до нижчестоящого територіального органу Державного казначейства на підставі розподілу головного розпорядника коштів.

Обласні управління Державного казначейства перераховують кошти районним відділенням для зарахування їх на реєстраційні рахунки розпорядників коштів третього ступеня.

Підтвердженням про надходження і перерахування коштів органами Держказначейства підвідомчим організаціям головного розпорядника коштів та розпорядників другого ступеня є виписки з їх особових рахунків.

Відмови у здійсненні видатків розпорядникам.

З метою забезпечення контролю за цільовим спрямуванням коштів органи Державного казначейства України здійснюють:

ь попередній контроль - на етапі реєстрації зобов`язань розпорядників бюджетних коштів, у т.ч. фінансових;

ь поточний контроль - у процесі оплати рахунків розпорядників бюджетних коштів та одержувачів.

При цьому перевіряється законність підстави (наявність підтверджувальних документів, нормативно-правових актів тощо) для здійснення платежів, відповідність платежів вимогам обліку та контролю за зобов`язаннями, а також правильність оформлення розрахункових документів.

Перевірка підтверджувальних документів на оплату рахунків розпорядників коштів здійснюється в органах казначейства за наявності:

ь зареєстрованих зобов`язань;

ь залишків коштів на рахунках розпорядників коштів у розрізі економічної класифікації видатків за загальним фондом державного бюджету або залишків коштів за спеціальним фондом державного бюджету;

ь відповідності змісту операцій, представлених підтверджувальними документами, кодам економічної класифікації видатків, зазначеним у призначені платежу.

При невиконанні однієї з цих вимог орган Державного казначейства України відмовляє в оплаті та повертає документи на доопрацювання.

Відмови в оплаті рахунків розпорядників коштів можуть надаватися:

Ш за відсутності затверджених та взятих на облік кошторисів видатків та планів асигнувань у розпорядників коштів;

Ш за відсутності або недостатності коштів на відповідних рахунках;

Ш у разі обмеження здійснення бюджетних видатків, що встановлюються чинними нормативно-правовими актами;

Ш при неподанні необхідних підтверджуючих документів для оплати рахунків;

Ш при недотримані або порушенні встановленого порядку використання бюджетних коштів;

Ш за відсутності в бухгалтерському обліку виконання бюджетів прийнятих розпорядниками коштів зобов`язань;

Ш якщо документи на оплату видатків оформлені неправильно та/або не підтверджують цільове направлення коштів;

Ш у разі неподання розпорядниками коштів фінансової звітності про використання бюджетних коштів.

Органи Держказначейства повідомляють своїх клієнтів про відмову в оплаті у письмовій формі. Відмови в оплаті обов`язково реєструються органами Державного казначейства в журналі реєстрації відмов в оплаті рахунків.

Для обліку операцій з виконання кошторисів доходів та видатків розпорядників коштів до кожного аналітичного рахунку відкриваються особові картки за кодами бюджетної класифікації. Відображені в особових картках облікові дані повинні відповідати аналогічним даним оборотно-сальдової відомості, що є підставою для складання органами Держказначейства звітності про виконання бюджету.

По-перше, починаючи з 1999 р., відповідно до положень Закону України від 20.09.99 №1075-ХІV "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", отримано можливість проводити відчуження (реалізацію) рухомого та нерухомого військового майна.

По-друге, завдяки проведенню Міністерством оборони України та уповноваженими організаціями ретельної роботи щодо удосконалення механізму реалізації надлишкового військового майна, упродовж останніх трьох років спостерігається закріплення позитивної тенденції у нарощенні обсягів реалізації.

По-третє, завдяки прийняттю постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 №1919 "Про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил", ефективно використовується механізм розрахунків з постачальниками матеріально-технічних засобів та виконавцями робіт і послуг шляхом відчуження їм закріпленого за Міністерством оборони України військового майна відповідно до переліків військового майна, яке пропонується до реалізації.

По-четверте, внаслідок затвердження Порядку надання дозволу військовим частинам Збройних Сил на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду (постанова Кабінету Міністрів від 11.05.2000 № 778 "Про затвердження Порядку надання дозволу військовим частинам на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду") у Збройних Сил України з'явилась можливість ефективніше використовувати військове майно, яке тимчасово не використовується, шляхом здачі його в оренду.

З першого розділу можна зробити висновок, що схема бюджетного фінансування передбачає рух коштів до військової частини з Державного бюджету через установи Державного казначейства України, згідно розподілів головного розпорядника та розпорядника коштів другого ступеня. Це значно збільшує час надходження коштів до військової частини та зменшує мобільність та боєготовність Збройних Сил України.

Розділ 2. Взаємовідносини військової частини з установами Державного казначейства України

2.1 Відкриття рахунків військової частини в органах Державного казначейства України

Для відображення операцій з коштами, розпорядники коштів відкривають особові та реєстраційні рахунки в органах Державного казначейства України.

Особові рахунки - це рахунки, які відкриваються головному розпоряднику коштів і розпорядникам коштів другого ступеня для зарахування і перерахування коштів, виділених розпорядникам коштів всіх ступенів. Тобто коштів що виділені для використання на утримання своєї установи, на централізовані заходи і для перерахування підвідомчим установам.

Особові рахунки відкриваються:

Ш головному розпоряднику коштів - один за всіма кодами функціональної класифікації видатків;

Ш розпорядникам коштів другого ступеня - окремо за кожним кодом функціональної класифікації видатків;

Ш На підставі поданих розподілів, кошти з особових рахунків перераховуються:

Ш на обласні органи Державного казначейства для наступного зарахування на рахунки розпорядників коштів;

Ш на реєстраційні рахунки своєї установи.

Реєстраційні рахунки - це рахунки, які відкриваються розпорядникам коштів всіх ступенів для обліку витрат, передбачених їх кошторисами доходів та видатків.

Реєстраційні рахунки відкриваються розпорядникам коштів за кожним кодом функціональної класифікації видатків окремо.

Відкриття реєстраційних рахунків розпорядниками коштів Міністерства оборони України здійснюється відповідно до наказу Головного управління Державного казначейства України від 2 грудня 2002р. “Про відкриття реєстраційних рахунків органами Державного казначейства України”.

Реєстраційні та спеціальні реєстраційні рахунки військовим частинам в органах Державного казначейства відкриваються у наступних випадках:

ь при зміні місця дислокації;

ь при формуванні військової частини;

ь при створені самостійного фінансового господарства на базі діючої військової частини;

ь при зміні найменування військової частини.

Крім того рахунки щорічно поновлюються.

При відкритті рахунків в органи Державного казначейства України подаються такі документи:

Ш дозвіл на відкриття рахунків, виданий забезпечуючим фінансовим органом. (для відкриття реєстраційних рахунків на ім`я головного розпорядника коштів дозвіл не подається).

Ш заява про відкриття рахунків встановленого зразка з підписами командира військової частини і начальника фінансово-економічної служби, підписи повинні бути завірені гербовою печаткою військової частини;

Ш копія довідки про включення військової частини до єдиного державного реєстру, затверджена нотаріально або органом, що видав цю довідку;

Ш копія документу, засвідчена податковим органом, що підтверджує взяття військової частини на податковий облік;

Ш картка із зразками підписів командира військової частини, якому надається право першого підпису і начальника фінансово-економічної служби - другий підпис, а також відбиток гербової печатки військової частини. Зразок гербової печатки є одночасно підтвердженням підписів службових осіб власника рахунку. (картка подається в двох екземплярах);

Ш довідка про реєстрацію в органах пенсійного фонду;

Ш документ, що підтверджує реєстрацію військової частини як платника соціальних страхових внесків, або його копія завірена відповідним чином;

Ш затверджений кошторис військової частини;

Ш договір між органом Державного казначейства України і військовою частиною про здійснення розрахунково-касового обслуговування;

Ш обов`язковим додатком до договору складається заявка розрахунок для встановлення загального ліміту залишку готівки в касі.

Згідно з поданими документами здійснюється реєстрація розпорядників бюджетних коштів [22].

Права та обов`язки сторін

Казначейство має право:

! вимагати підтверджуючі документи на проведення оплати;

! здійснювати перевірки фінансово-господарських документів про зарахування, перерахування і використання бюджетних коштів;

! одержувати матеріали, необхідні для здійснення попереднього контролю за раціональним та цільовим витрачанням коштів, що виділяються із державного бюджету.

Казначейство зобов`язується:

! надавати розпоряднику коштів усі послуги із розрахункового обслуговування, передбачені законодавством стосовно коштів Держбюджету;

! своєчасно проводити розрахункові операції за дорученням розпорядників коштів;

! здійснювати списання коштів із рахунку розпорядника коштів за поданими розрахунково-платіжними документами згідно із затвердженим кошторисом видатків і межах наявних коштів;

! забезпечувати таємницю проведення операцій на рахунках розпорядників коштів.

Розпорядники коштів мають право:

! розпоряджатися грошовими коштами, що знаходяться на його реєстраційних рахунках, у межах затвердженого кошторису видатків та затверджених розпорядником лімітів видатків;

! контролювати своєчасно зарахування коштів на свої рахунки та їх перерахування.

Розпорядники коштів несуть відповідальність за неправильність оформлення розрахунково-платіжних документів щодо оплати рахунків і повинні подавати звіти про використані кошти державного бюджету у строки, встановлені казначейством.

Дія договору може бути призупинена за ініціативою однієї із сторін у разі виявлення фактів порушень встановленого порядку виконання державного бюджету та у випадку припинення діяльності однієї із сторін.

Ознаки кодування та аналітичні параметри рахунків

З 1 січня 2003 року в усіх органах Державного казначейства встановлено програмно-технічний комплекс АС “Казна” - видатки.

Порядок кодування та аналітичні параметри рахунків розпорядників та одержувачів коштів, регламентується наказом Державного казначейства України від 27 травня 2002 року №92. Для кодування рахунків використовують аналітичні параметри, перелік яких, залежно від не детермінованого запиту до системи, може змінюватись та доповнюватись.

Аналітичні рахунки для операцій клієнтів за бюджетними асигнуваннями мають 14 знаків і відкриваються за наступною схемою:

BBBB K GGG NNNNNN

BBBB - номер балансового рахунку відповідно до плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного та місцевих бюджетів.

K - ключ або контрольний розряд що вираховується автоматично, відповідно до стандарту СЕП НБУ.

GGG - код типу рахунку, який присвоюється набору аналітичних параметрів. Зазначений набір аналітичних параметрів містить всю необхідну інформацію про рахунок. При цьому залежно від коду типу рахунку можуть використовуватися наступні параметри: - код відомчої класифікації; - код за програмною класифікацією видатків або код за функціональною класифікацією видатків; - код за мережею; - ступінь підпорядкованості розпорядника коштів; - ознака коштів; - код органу Державного казначейства, в якому відкрито рахунок; - код органу Державної податкової служби, в якому зареєстровано власника рахунку; - код території;

NNNNNN - номер, що забезпечує унікальність рахунку з відповідним набором аналітичних параметрів. Зазначений номер присвоюється засобами програмного забезпечення при відкритті аналітичного рахунку його власнику.

Закриття рахунків

Військова частина закриває реєстраційні та спеціальні реєстраційні рахунки в таких випадках:

зміна місця дислокації військової частини;

розформування військової частини;

вибуття військової частини в діючу армію;

вибуття з табору, навчального центру, місця проведення навчань;

перейменування військової частини;

ліквідація фінансового органу і зарахування на фінансове забезпечення в іншу військову частину;

Безпосереднє закриття рахунків відбувається тоді, коли не залишається залишків на реєстраційних та спеціальних реєстраційних рахунках, тобто вони повинні бути використанні за належністю. Але якщо не існує потреби по використанню цих коштів, то помічник командира військової частини - начальник фінансово-економічної служби перераховує їх на рахунок забезпечуючого фінансового органу.

2.2 Порядок проведення операцій на реєстраційних рахунках

У процесі виконання кошторису доходів і видатків військові частини вступають у грошові відносини, які здійснюються як у готівковій, так і у безготівковій формах. Таке групування розрахунків пов'язане з їх різною економічною сутністю, документообігом, видами і методами фінансового контролю. Сфера готівкових і безготівкових розрахунків розмежована.

Готівкова форма розрахунків застосовується для розрахунків з фізичними особам, але розвиток ринкових відносин розширив сферу її застосування. Так з кінця 1997 року, згідно з постановою Національного банку України від 13.10.79 №334, юридичні особи мають право розраховуватись між собою за матеріальні цінності готівкою, отриманої з власних рахунків.

Безготівкові розрахунки, яким надається перевага в розрахунках військової частини з іншими учасниками господарської діяльності, здійснюються на певних принципах.

Перший принцип - стосується обов'язкового зберігання військовими частинами грошових коштів на реєстраційних чи спеціальних реєстраційних рахунках (за винятком перехідних залишків у касі військової частини).

Другий принцип - полягає в тому, що військові частини не мають право відкривати рахунки в установах банків. Реєстраційні та спеціальні реєстраційні рахунки відкриваються їм тільки в органах Державного казначейства України.

Третій принцип - кошти з рахунку списуються за розпорядженнями його власника.

Четвертий принцип - платежі здійснюються в межах наявності коштів на рахунках військової частини.

Застосовуючи ці принципи, військова частина проводить операції в органах Державного казначейства України, як на реєстраційних так і на спеціальних реєстраційних рахунках.

Найбільш характерні операції, які зустрічаються на реєстраційних рахунках:

1) Операції по надходженню коштів:

фінансування від забезпечуючого фінансового органу;

здача готівки на реєстраційний рахунок у різних випадках;

надходження позабюджетних коштів, які одразу перераховуються за належністю.

2) Операції по витрачанню коштів з реєстраційних рахунків:

отримання коштів готівкою з рахунку, в установі уповноваженого банку з наступним списанням отриманої суми по реєстраційному рахунку;

оплата рахунків постачальників;

сплата податків та інших платежів;

повернення бюджетних коштів забезпечоючому фінансовому органу;

перерахування забезпечоючому фінансовому органу позабюджетних коштів.

Операції, які військова частина проводить на спеціальних реєстраційних рахунках:

Ш операції пов'язані з зарахуванням коштів, як плати за послуги, що надавалися військовою частиною;

Ш операції з зарахуванням коштів для виконання окремих доручень;

Ш операції по зарахуванню благодійних внесків, дарунків, інвестицій.

На реєстраційних рахунках розпорядників коштів відображається рух коштів, що є касовим виконанням кошторисів видатків відповідних установ.

Зарахування коштів на реєстраційні рахунки проводиться по:

ь надходженнях асигнувань на здійснення видатків у відповідності із кошторисом;

ь зарахуваннях коштів, у відповідності з діючим законодавством, з поточних рахунків позабюджетних коштів. Такі кошти зараховуються на відновлення видатків, у відповідності із законодавством.

Кожний конкретний розпорядник коштів у системі казначейства може мати декілька реєстраційних рахунків, що залежить від деталізації контролю за використанням бюджетних коштів відповідно до бюджетної класифікації.

Оплата витрат розпорядників коштів Міністерства оборони здійснюється на основі подання документів, підтверджуючих цільове використання коштів.

При фінансуванні військових частин через органи Державного казначейства порядок розрахунків платіжними дорученнями має свої особливості, які випливають з того, що функція обслуговуючого банку для військових частин фактично виконує орган Державного казначейства. (Схема 2.2.1.)

Схема 2.2.1. Порядок розрахунків військовою частиною за придбані матеріальні цінності.

Постачальник відвантажує продукцію або виконує роботи для військової частини та виставляє їй рахунок за продукцію чи виконані роботи. Військова частина подає до обслуговуючого органу Державного казначейства платіжні документи з реєстром. Орган Держказначейства подає до уповноваженого банку платіжні доручення на перерахування коштів з рахунку. Уповноважений банк списує з рахунку кошти та надсилає органу Держказначейства виписки з рахунка з доданими платіжними дорученнями. Орган Державного казначейства списує за цими виписками кошти з реєстраційного рахунку військової частини та надсилає військовій частині виписки з реєстраційного рахунку з доданими платіжними дорученнями.

Уповноважений банк передає електронним переказом або надсилає платіжним дорученням кошти на відповідну суму до банку постачальника товарів (послуг). Банк постачальника зараховує кошти на рахунок отримувача коштів та надсилає виписку з рахунка постачальнику (отримувачу) коштів.

При здійснені оплати рахунків до платіжних документів додається відповідне підтвердження (рахунки, рахунки-фактури, накладні, товарно-транспортні накладні, договори тощо). Виняток складають видатки, за окремими кодами функціональної та економічної класифікації видатків, перелік яких визначається Головним управлінням Державного казначейства України окремо.

Платіжні доручення приймаються до виконання при наявності затверджених кошторисних призначень загального і спеціального фондів, помісячних фондів асигнувань загального фонду, зареєстрованих боргових та фінансових зобов`язань та у межах наявності коштів за певним кодом економічної класифікації видатків відповідного реєстраційного рахунку.

Подані розпорядниками бюджетних коштів платіжні доручення перевіряються щодо правильності заповнення реквізитів та відповідності підписів і відбитка печатки зразкам. Відмітка про дозвіл на проведення оплати ставиться на першому примірнику платіжних доручень у вигляді відбитку штампу казначея “Підлягає оплаті”. Після проведення платежу на платіжних дорученнях та підтверджувальних документах ставиться відмітка у вигляді відбитка штампа казначея “Оплачено”.

Платіжні доручення та інші розрахункові документи містять такі реквізити:

ь назву документа;

ь номер документа, число, місяць, рік його складання;

ь назви та коди (номери) установи платника та отримувача коштів, номери рахунків за дебетом та кредитом;

ь назву установи банку, органа Державного казначейства України (отримувача та платника коштів) і номер коду;

ь суму платежу цифрами та літерами.

У призначені платежу зазначаються:

ь назва/вид товарів, робіт, послуг, за які здійснюється оплата, номер і дата документа, на підставі якого здійснюється платіж, номера і дати, коди бюджетної класифікації;

ь коди бюджетної класифікації доходів та видатків при здійснені видатків із бюджету, перерахуванні коштів до бюджету або перерозподілі бюджетних коштів;

ь додаткові реквізити, визначені Державним казначейством України.

Органи Держказначейства визначають порядок та строки зберігання розрахункових документів згідно з чинним законодавством, забезпечують їх зберігання.

Строк дії платіжного доручення розпорядників коштів встановлений у межах 10 календарних днів з дня його виписки. День заповнення платіжного доручення не враховується.

Орган Держказначейства при здійснені видатків шляхом проведення платежів з рахунків здійснення операцій за результатами попереднього операційного дня. (мал.2.2.1.) [15].

При отриманні готівки розпорядниками коштів подаються до органів Державного казначейства довіреності, до яких додаються документи, що підтверджують видатки, які не можуть бути проведені безготівковою оплатою (меморіальний ордер №5 “Свод розрахункових відомостей по заробітній платі і стипендії”, платіжні доручення на перерахування обов`язкових утримань та перерахувань із заробітної плати, видатки на службові відрядження, допомога та інші).

Готівка перераховується з реєстраційних рахунків на поточні рахунки, відкриті на ім`я органів Державного казначейства в установах уповноважених банків, за балансовими рахунками групи 257 ”Кошти до виплати”. Також за бажанням розпорядника коштів рахунки групи 257 можуть відкриватися на ім`я установи та на ім`я працівників бюджетних установ, для зарахування на них заробітної плати та прирівняних до неї платежів. На ці рахунки перераховуються виключно кошти, які є коштами до виплати кінцевим отримувачам. Відповідальність за розрахунки з бюджетом по нарахуваннях на заробітну плату та грошове забезпечення військовослужбовців та працівників установ Міністерства оборони несе орган Державного казначейства. Зазначені кошти на підставі платіжних доручень, підготовлених розпорядником коштів, перераховуються за призначенням одночасно з перерахуванням коштів на рахунки групи 257.

...