Взаємовідносини військової частини з органами Державного казначейства України та банками

Одночасно з платіжними дорученнями подаються також заявки на видачу готівки. Заявка зберігається як обов`язковий документ і є додатком до бухгалтерських регістрів, що підтверджують обсяг та цільове направлення бюджетних коштів. У заявках на видачу готівки вказуються суми прибуткового податку з громадян, суми нарахувань до Фонду соціального страхування та суми страхових внесків до Пенсійного фонду, інші податки і обов`язкові платежі, які утримані та нараховані на фонд заробітної плати відповідно до чинного законодавства. На підставі перевіреної заявки органи Державного казначейства виписують на уповноважених осіб вказаних у заявці, грошові чеки на отримання готівки. Уповноважені особи розпорядників коштів на підставі належно оформлених грошових чеків отримують готівку з поточних рахунків, відкритих в установах уповноважених банків на ім`я органів Держказначейства.

Грошові чекові книжки на отримання готівки в установах банків органами Державного казначейства України можуть передаватися військовим частинам за умови попередньої їх реєстрації в журналі реєстрації виданих чекових книжок із зазначенням номерів чеків та підпису особи, яка отримала чекову книжку.

Також органи Державного казначейства України встановлюють ліміти залишку готівки в касі військової частини. Ліміт каси протягом року може бути змінений Державним казначейством в разі письмових звернень. Понад уставлений ліміт військова частина має право зберігати готівку тільки для виплати грошового забезпечення та заробітної плати впродовж трьох робочих днів, включаючи день отримання готівки в установі банку.

Після отримання готівки на продукти харчування та/або господарські витрати до органу Державного казначейства подається документ, що підтверджує здійснені видатки. Це може бути акт придбання матеріальних цінностей, прибуткова накладна, роздавальна відомість тощо.

Стосовно готівкового обслуговування безпосередньо бюджетних установ та організацій Указом Президента України №183/2001 “Про заходи щодо детінізації економіки”, передбачається запровадження системи безготівкової виплати заробітної плати. На виконання зазначеного Указу Президента України міністерствами та відомствами реалізуються за участю комерційних банків зарплатні проекти із застосуванням платіжних карток.

У зв'язку з цим зарплатних проектів може здійснюватися на підставі угоди між бюджетною установою та будь-яким комерційним банком. Для укладання такої угоди статус уповноваженого на готівкове обслуговування бюджетних коштів, для банку не потрібно.

З метою своєчасного отримання готівки в установах банків органи Державного казначейства готують касові заявки на отримання готівки. Для цього за 55 днів до початку кварталу, розпорядники коштів подають до органів Держказначейства, у яких їм відкриті реєстраційні рахунки, касові заявки на отримання готівки, де вони звіряються з кошторисами доходів і видатків та узагальнюються. Зведена касова заявка передається до установ уповноважених банків не пізніше 45 днів до початку кварталу або в строки, установлені угодою між органами казначейства та установами банків за формою, установленою Національним банком України.

На реєстраційних рахунках розпорядника коштів відображаються всі суми сплачених платіжних доручень, грошових чеків та суми, що повертаються до них. За результатами кожного окремого дня в реєстраційних рахунках підсумовуються загальні обороти по дебету та кредиту та виводиться залишок коштів (виписка з реєстраційного рахунку).

Рахунки відкриваються на один бюджетний рік і щорічно поновлюються. Стаття 57 “бюджетного кодексу” регламентує порядок закриття рахунків після закінчення бюджетного періоду. Не пізніше 31 грудня Державне казначейство закриває усі рахунки, відкриті у поточному бюджетному періоді. На кінець бюджетного періоду Держказначейство зберігає залишки коштів на рахунках спеціального фонду для покриття відповідних витрат у наступному бюджетному періоді з урахуванням їх цільового призначення. Рахунки спеціального фонду відкриваються в наступному бюджетному періоді із записом про всі не витрачені в попередньому періоді кошти, які були одержані на виконання відповідних завдань.

2.3 Звітність військової частини перед установами Державного казначейства України

Звітність належить до елементів бухгалтерського обліку та є етапом узагальнення інформації.

Згідно із Законом України від 16 липня 1999р. №996-XIV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та наказом Міністра оборони України від 1 березня 2001 року №71 “Про затвердження Тимчасового Положення з бухгалтерського обліку у Збройних Силах України”, військові частини, військово-навчальні заклади, установи та організації Міністерства оборони України, а також фінансові органи видів Збройних Сил України, оперативних командувань зобов'язані вести бухгалтерський облік та складати фінансову звітність згідно з чинним законодавством.

Місячні, квартальні та річні бухгалтерські звіти подаються до органів Державного казначейства за обсягами та формами, розробленими і затвердженими Головним управлінням Державного казначейства України, відповідно до функцій, покладених на нього Указом Президента України “Про Державне казначейство України” від 27.04.95р. №335/95.

Порядок подання фінансової звітності визначено постановами Кабінету Міністрів України (ПКМУ) від 28 лютого 2000р. №419 “Про затвердження порядку подання фінансової звітності”, ПКМУ від 28 лютого 2002р. №228 “Про затвердження порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ” та ПКМУ від 17 травня 2002р. №659 “Про затвердження переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимог щодо їх утворення та напрямів використання”. Постановою Міністерства фінансів України від 28 січня 2002р. №57 “Про затвердження документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету”.Форма місячної та квартальної фінансової звітності та порядок їх складання передбачено інструкціями Державного казначейства України від 26 березня 2004 року №55 “Про порядок складання у 2004 році місячної та квартальної фінансової звітності установами та організаціями, які отримують кошти державного та/або місцевих бюджетів”, та наказом ”Про затвердження інструкції про складання у 2004 році квартальної фінансової звітності” від 26 березня 2004 р. №55.

Розпорядники коштів подають звіти про витрачання коштів державного бюджету тим територіальним органам Державного казначейства, в яких відкриті їх реєстраційні рахунки (обласним, міським, районним). Одночасно розпорядники коштів третього ступеня подають звіти розпорядникам коштів другого ступеня, які в свою чергу, складають та подають звіти головному розпоряднику коштів.

Звіти про виконання кошторисів доходів і видатків подаються вищестоящим установам, попередньо завізовані органом Державного казначейства (з проставленням підпису, печатки або штампу).

Головний розпорядник коштів складає і подає Головному управлінню Державного казначейства України зведений звіт про витрачання коштів державного бюджету.

Місячні фінансові звіти про використання бюджетних асигнувань подаються до органів Державного казначейства України не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, а квартальні - не пізніше 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.

Датою подання фінансової звітності вважається день фактичної її передачі за належністю, а у разі надсилання її поштою - дата одержання звітності.

Звіти складаються у гривнях, а зведені фінансові звіти - у тисячах гривень з одним десятковим знаком.

Форми звітності повинні заповнюватися за всіма передбаченими статтями, за відсутності даних незаповнені статті прокреслюються або заповнюються нулями.

Документи фінансової звітності підписуються командиром військової частини та начальником фінансово-економічної служби, а зведена звітність - начальником фінансового органу забезпечення (або його заступником) та головним бухгалтером (або його заступником).

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження порядку подання фінансової звітності” від 28 лютого 2000р. №419 у разі неподання бюджетними установами фінансової звітності перерахування коштів з бюджетів та оплата рахунків припиняється з повідомленням про це керівників установ.

Правильність складання річних фінансових звітів визначається шляхом перевірки та порівняння окремих показників у відповідних формах звітів.

Розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за достовірність даних у формах фінансової звітності та їх відповідність даним органів Державного казначейства України відповідно до норм чинного законодавства України.

Місячна фінансова звітність.

Головний розпорядник коштів подає до органів Державного казначейства України такі місячні звіти про виконання кошторисів доходів та видатків:

Ш №2мд “Звіт про виконання кошторису установи”;

Ш №2-валюта “Звіт про використання коштів загального фонду бюджету з міжнародної діяльності України”;

Розділ 3. Недоліки у взаємовідносинах віськової частини з органами Державного казначейства України та можливі шляхи їх усунення

3.1 Недоліки у взаємовідносинах військвої частини з органами Державного казначейства України

Державне казначейство України у своєму розвитку пройшло певні етапи, такі як:

ь перерозподіл виконання функцій між банківською і фінансовою системами;

ь перерозподіл виконання функцій між галузевими міністерствами й відомствами;

ь заснування організаційної структури казначейства;

ь запровадження виконання бюджету шляхом здійснення оплати рахунків розпорядників коштів за надані їм товари та послуги на підставі поданих підтверджу вальних документів та інші.

Під час проходження цих етапів Державне казначейство поступово переводило всі бюджетні організації та відомства на казначейське обслуговування.

У 1998 році почалася робота по переведенню на казначейське обслуговування силових міністерств і відомств, які мали свої особливості фінансового забезпечення, що вимагало структурних перебудов у галузевій фінансовій системі. Так, наприклад, Міністерство оборони України, скоротило підпорядкованість розпорядників коштів з п`яти до трьох і в 1999 році було переведено на казначейське обслуговування.

Основним завданням Державного казначейства - є удосконалення системи ефективного управління коштами Державного бюджету України та процедур попереднього контролю за їх витрачанням. Але на сьогоднішній день казначейська система виконання бюджету має багато недоліків у процесі взаємовідносин з військовими частинами, організаціями та установами Міністерства оборони України.

На основі отриманої мною практики та на основі спілкування з начальниками фінансових органів деяких частин та організацій Міністерства Оборони України, можна сказати, що в деяких військових частинах існує багато проблем у взаємовідносинах між військовою частиною та органами Державного казначейства України.

Органи Державного казначейства не повідомляють військову частину про надходження на її реєстраційний рахунок коштів. Нерідко затримують і несвоєчасно подають виписки з реєстраційних рахунків, що не дає змогу військовій частині мати оперативну інформацію про надходження і рух коштів на її рахунках. Іноді відділення Державного казначейства, в яких обслуговується військова частина, невиправдано затягують виконання розрахункових документів, що надаються військовою частиною. Часто при цьому зі сторони органів Державного казначейства України висуваються додаткові вимоги щодо їх оформлення, а також представлення додаткових виправдальних документів, відомостей, пояснень, що послужили б підставою для їх оплати. Розписи з вищестоящих органів приходять раніше, ніж надійшли кошти на рахунок. А також недосконалість нормативної бази, недостатній рівень фахової підготовки працівників, велика кількість первинних документів, регістрів обліку та дублювання відображення операцій, інші проблемні питання.

Звичайно деякі з цих заходів посилюють контроль з боку Державного казначейства України за цілеспрямованістю видатків, але затягування виконання розрахункових документів веде до порушення нормальної фінансово - господарської діяльності військової частини.

За цих причин начальник фінансово - економічної служби або працівник який відповідає за зв`язки з казначейством майже щодня повинен особисто відвідувати відділення Державного казначейства в якому обслуговується військова частина з метою отримання витягу з рахунку або подання додаткових виправдальних документів. Це потребує невиправданих витрат часу і матеріальних ресурсів.

Існує проблема з можливістю використання коштів. Військова частина подає затверджений кошторис, кошти уже перераховані на рахунок, але начальник фінансово-економічної служби не може використовувати їх за призначенням, через те, що через неоперативність роботи органів Державного казначейства, відділення, де обслуговується військова частина, не виробило ліміту і через це фінансова служба не може використовувати кошти, які передбачені кошторисом.

Також існує проблема оперативного фінансування військових частин. Як ми знаємо, основною метою Збройних Сил України є оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості. Щоб виконувати всі ці функції, військові частини, які входять до складу Збройних Сил України, повинні оперативно виконувати всі поставленні перед ними завдання.

Але грошові кошти, які їм призначаються, проходять значний шлях:

Головне управління Державного казначейства України;

базові обласні управління Державного казначейства України;

обласні транзитні управління Державного казначейства України;

районні відділення Державного казначейства України;

розпорядники коштів третього ступеня;

Такі обставини негативно впливають на бойову готовність військової частини, особливо, коли необхідно терміново оплатити ремонт техніки, придбання запасних частин, терміново відправити у відрядження, змінити місце дислокації військової частини. При казначейському виконанні Державного бюджету цю проблему можливо вирішити тільки шляхом збереження спеціальних залишків грошових коштів на реєстраційних рахунках в органах Державного казначейства України на такі видатки.

Крім всіх цих перелічених проблем існує ще багато проблем, які не прямо впливають на військову частину. Але для військової частини, на сьогоднішній день, головним питанням залишається - питання оперативного отримання коштів.

Висновки

Таким чином аналіз виконаної бакалаврської роботи дає змогу стверджувати, що мета роботи досягнута в повному обсязі, а саме: розглянуто порядок формування взаємовідносин між віськовою частиною, органами Державного казначейства України та банківськими установами, операції які проводить військова частина через органи Державного казначейства, порядок звітності військової частини перед органами казначейства, а також особливості в умовах становлення казначейської системи виконання Державного бюджету.

В ході виконання роботи були досліджені поставлені питання, які найбільш повно дають змогу зрозуміти взаємозв'язок військової частини та органів Державного казначейства України, та пояснюють сутність явища, що вивчається.

Було виявлено переваги та недоліки казначейської системи та банківської системи виконання Державного бюджету України. Прослідковано порядок формування мережі розпорядників коштів, доведення обсягів бюджетних асигувань, переказ коштів на здійснення видатків через органи Державного казначейства, звітність військової частини перед органами Державного казначейства України.

В роботі охарактерезовано основні форми взаємовідносин органів Державного казначейства України з військовими частинами, такі як:

ь мережа та обсяги асигнувань;

ь розподіл коштів;

ь порядок відмови у видатках розпорядникамкоштів;

ь порядок відкритя та закриття реєстраційних рахунків;

ь розрахунково - касове обслуговування;

ь облік готівкових операцій;

ь порядок подання військовою частиною фінансових звітів;

Також було з'ясовано, що органи Державного казначейства України на даному етапі взаємовідносин виконують роль бюджетного банку. Тобто всі військові частини, установи та організації Міністерства Оборони України зараз обслуговуються тільки в органах Державного казначейства України.

В результаті дослідження данної теми було виявленно багато недоліків у взаємовідносинах військової частини з казначейськими органами.

На мою думку, основними з них є: проблема фінансування військової частини, оперативного отримання коштів, порушення документообігу між військовою частиною та установами Державного казначейства, низький рівень кваліфікації у деяких працівників Державного казначейства.

Всі ці проблеми вказують на те, що взаємовідносини військової частини з органами Державного казначейства недосконалі та потребують подальшого розвитку та реформувань. Також деякі вдосконалення необхідно провести в системі обігу готівкових коштів.

Отже існує доцільність в підвищені рівня нормативно-правової бази взаємовідносин військової частини з казначейськими структурами, в підвищені рівня професійної підготовки як посадових осіб фінансових органів, так і посадових осіб органів Державного казначейства України, впровадження автоматизованої електронно-інформаційної системи планування, обліку та звітності у Збройних Силах України.

Перелік використаної літератури

Бюджетний кодекс України від 21.06.2001р.

Закон України “Про Збройні сили України” від 06 грудня 1991 року (в редакції від 05.10.2000 р.).

Закон України “Про бюджетну систему України” від 5 грудня 1990 року (зі змінами від 29 червня 1995 року).

Закон України “Про оборону України” від 6 грудня 1991 року.

Закон України “Про банки і банківську діяльність” №2121-ІІІ від 7.12.2000р.

Закон України “Про Державний бюджет України на 2004р.” від 27 листопада 2003р.

Указ Президента України “Про Державне казначейство України” зі змінами та доповненнями №335/95 від 27.04.1995р.

Постанова Верховної Ради “ Про воєнну доктрину України” від 19 жовтня1993 року ( в редакції від 21.12.2000 р.).

Постанова Кабінету Міністрів України і Національного банку України “Про впровадження казначейської системи виконання державного бюджету” №13 від 14.01.1997р.

Постанова Кабінету Міністрів України “Про порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ” №128 від 28.02.2002р.

“Порядок взаємодії органів та структурних підрозділів Державного казначейства України, військових формувань та правоохоронних органів при проведенні розрахунків”, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №600 від 26.04.2003р.

Постанова Кабінету Міністрів України і Національного банку України “Про створення внутрішньої платіжної системи Державного казначейства” №1721 від 15.09.1999р.

“Положення про Державне казначейство України”, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України №590 від 31.07.1995р.

“Положення про міжбанківські розрахунки в Україні”, затверджене постановою Правління НБУ №721 від 27.12.1999р.

“Порядок казначейського обслуговування позабюджетних коштів установ і організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету”, затверджений наказом Головного управління Державного казначейства України №27 від 25.03.1999р.

Наказ Міністра оборони України від 1 березня 2001 року №71 “Про затвердження Тимчасового Положення з бухгалтерського обліку у Збройних Силах України”.

Наказ Міністерства фінансів України “Про затвердження документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету” №57 від 28.01.2002р.

Наказ Державного казначейства України “Про готівкове обслуговування комерційними банками бюджетних коштів” №134 від 30.07.2001р.

Наказ Державного казначейства України “Про готівкове обслуговування комерційними банками бюджетних коштів” №134 від 30.07.2001р.

Інструкція “Про порядок складання місячної та квартальної звітності у 2004 році установами та організаціями, які отримують кошти державного або місцевих бюджетів”, затверджена Наказом Державного казначейства України №55 від 26.03.2004р.

Інструкція “Про порядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валюті”, затверджена постановою Правління НБУ №527 від 18.12.1998р.

Інструкція “Про відкриття реєстраційних рахунків органами Державного казначейства України”, затверджена наказом Головного управління Державного казначейства України №32 від 9.04.1997р.

Інструкція “Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті”, затверджена постановою Правління НБУ №135 від 29.03.2001р.

Размещено на Allbest.ru