Управління дебіторською заборгованістю

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет кораблебудування імені адмірала Макарова

КУРСОВА РОБОТА

з курсу Фінанси підприємства

на тему: «Управління дебіторською заборгованістю»

Студентки IIІ курсу групи 3421з

спеціальності облік і аудит

Міроєвської С.С.

Керівник Рогов Г.К.

м. Миколаїв 2015 рік

Зміст

Вступ

1. Теоретичні аспекти та нормативно-правова база управління дебіторською заборгованістю у процесі виконання зобов'язань підприємства

1.1 Нормативно-правова база управління дебіторською заборгованістю

1.2 Сутність дебіторської заборгованості підприємства

1.3 Класифікація дебіторської заборгованості

1.4 Управління дебіторською заборгованістю у процесі виконання зобов'язань підприємством

2. Аналіз дебіторської заборгованості ПАТ «Баштанський сирзавод»

2.1 Коротка характеристика ПАТ «Баштанський сир завод»

2.2 Оцінка показників фінансової стійкості та ліквідності ПАТ «Баштанський сирзавод»

2.3 Аналіз дебіторської заборгованості ПАТ «Баштанський сирзавод»

3. Удосконалення управління дебіторською заборгованістю

3.1 Основні напрямки удосконалення управління дебіторською заборгованістю

3.2 Управління дебіторською заборгованістю із застосуванням факторингу

Висновок

Перелік використаних джерел

Додаток А

Додаток Б

дебіторський заборгованість фінансовий факторинг

Вступ

У процесі фінансово-господарської діяльності у підприємства постійно виникає потреба у проведенні розрахунків зі своїми контрагентами, бюджетом, податковими органами. Відвантажуючи вироблену продукцію або надаючи деякі послуги, підприємство, як правило, не отримує гроші в оплату негайно, тобто по суті воно кредитує покупців. Тому протягом періоду від моменту відвантаження продукції до моменту надходження платежу кошти підприємства омертвлені у вигляді дебіторської заборгованості, рівень якої визначається багатьма факторами: вид продукції, місткість ринку, ступінь насиченості ринку даною продукцією, умови договору, прийнята на підприємстві система розрахунків та інше.

Основними видами розрахунків за поставлену продукцію є продаж за готівкові гроші і у вигляді безготівкових платежів. У стабільній економіці домінують безготівкові розрахунки, що здійснюються за допомогою чеків, векселів, безготівкових перерахувань по розрахункових та поточних рахунках, системи кореспондентських рахунків між різними банками, а також клірингових заліків взаємних вимог через розрахункові палати. В умовах нестабільної економіки переважною формою розрахунків стає передоплата.

Зараз, в умовах фінансової кризи, коли багато компаній не здатні розрахуватися за своїми зобов'язаннями, в інших компаніях зростає дебіторська заборгованість і разом з тим, ризик банкрутства, тому обрана для вивчення тема найбільш актуальна.

Гостро стоять перед усіма підприємствами в даний час питання, які безпосередньо пов'язані з розрахунково-платіжними операціями і, як наслідок цього, з аналізом дебіторської заборгованості.

Дебіторська заборгованість - це дійсно одна з найактуальніших тем господарюючих суб'єктів ринкової економіки, яка розвивається.

Здійснюючи підприємницьку діяльність, учасники майнового обороту припускають, що в міру проведення господарських операцій вони не тільки повернуть вкладені кошти, а й отримають доходи.

Однак у реальній практиці, особливо з переходом на ринкові відносини і спаду виробництва, нерідко, а точніше постійно, виникають ситуації, коли з тих чи інших причин підприємство не може стягнути борги з контрагентів. Дебіторська заборгованість «зависає» на довгі місяці, а іноді навіть і роки. Зростання дебіторської заборгованості погіршує фінансовий стан підприємств, а іноді призводить і до банкрутства.

Будучи частиною оборотних коштів, а саме частиною фондів обігу, дебіторська заборгованість, а особливо невиправдана «зависла», різко скорочує оборотність оборотних коштів і тим самим зменшує дохід підприємства.

Тому сьогодні найважливішими проблемами, вирішення яких має сприяти поліпшенню фінансового стану господарюючих суб'єктів, є:

· Правильна організація обліку дебіторської заборгованості у зв'язку з переходом на новий план рахунків і нову систему бухгалтерського обліку, а також у зв'язку з припиненням майже всіх міжгосподарських відносин після розвалу адміністративно-командної системи господарювання;

· Аналіз дебіторської заборгованості, який повинен бути спрямований на виявлення чинників, що впливають на зростання дебіторської заборгованості та визначення резервів, спрямованих на ліквідацію невиправданої, «завислої» заборгованості і зниження її зростання.

Об'єктом курсової роботи є методи управління дебіторською заборгованістю. Предметом даної роботи є процеси формування дебіторської заборгованості ПАТ «Баштанський сир завод».

В першому розділі буде вивчено нормативно-правову базу управління дебіторською заборгованістю та теоретичні аспекти. В другому, практичному розділі ми проведемо аналіз дебіторської заборгованості, оцінимо показники ліквідності та фінансової стійкості підприємства. В третьому розділі нами буде запропоновані основні напрямки удосконалення управління дебіторською заборгованістю, а саме управління дебіторською заборгованістю із застосуванням факторингу.

1. Теоретичні аспекти та нормативно-правова база управління дебіторською забогованістю у процесі виконання зобов'язань підприємства

1.1 Нормативно- правова база управління дебіторською заборгованістю підприємства

Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» визначено, що аналіз забезпечує надання користувачам фінансової звітності для прийняття відповідних рішень повної та правдивої інформації про фінансовий стан, власний капітал, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість» та 11 «Зобовязання» регламентуються на рівні законодавства України.

П(С)БО 10 визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності підприємств. Норми данного Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ). Це положення (стандарт) застосовується з урахуванням особливостей оцінки та розкриття інформації щодо дебіторської заборгованості, встановлених іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

П(С)БО 11 визначає порядок формування та відображення у звітності інформації про зобовязання. П(С)БО 11 розроблено на основі Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку (МСБО) 37 «Забезпечення, непередбачені зобовязання та непередбачені активи». Визначення сутності забезпечень майбутніх витрат і платежів у обох стандартах повністю співпадають.

Основними етапами організації бухгалтерського обліку зобовязань є:

- чітке документування розрахунків;

- своєчасна та повна реєстрація даних первинного обліку в регістрах;

- правдиве відображення інформації щодо дебіторської заборгованості та зобовязань у фінансовій звітності та примітках до неї.

Перевіряючи правильність бухгалтерського обліку і відображення у фінансовій звітності дебіторської заборгованості та зобовязань підприємств, аудитор повинен контролювати дотримання підприємством-клієнтом таких основних законодавчих та нормативних актів:

1. Плани рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобовязань і господарських операцій підприємств і організацій.

2. Положень (стандартів) бухгалтерського обліку П(С)БО, затверджених відповідними наказами Міністерства фінансів України:

- П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»;

-П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість»;

-П(С) БО 15 «Дохід»;

-П(С) БО 16 «Витрати».

1.2 Сутність дебіторської заборгованості підприємства

У процесі діяльності підприємство не завжди здійснює розрахунки з іншими підприємствами, банківськими установами або фізичними особами одночасно з передачею майна, виконанням робіт, отриманням коштів, товарів тощо. У звязку із цим у підприємства виникає дебіторська заборгованість та зобовязання.

Дебіторська заборгованість визначається як сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. Дебіторами можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, які заборгували підприємству грошові кошти, їх еквіваленти або інші активи. За даними бухгалтерського обліку можна визначити суму заборгованості на будь-яку дату, але звичайно така сума визначається на дату балансу. Оскільки відповідно до вимог національних стандартів бухгалтерського обліку підприємства подають також проміжну (квартальну) звітність, то суму дебіторської заборгованості підприємства слід визначати щоквартально.

Дебітори - юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів.

Дебіторська заборгованість, як і інші активи підприємства, відображається в балансі тільки при дотриманні загальної вимоги, яка пред'являється до активів національними стандартами, а саме:

- може бути достовірно визначена грошова оцінка цієї дебіторської заборгованості;

- у майбутньому очікується одержання від неї економічних вигод, тобто одержання грошових коштів, товарів, інших активів або зменшення зобовязань.

П(С)БО №10 "Дебіторська заборгованість" визначає методи оцінки дебіторської заборгованості на етапах зарахування її на баланс підприємства, при відображенні у фінансовій звітності на дату балансу і при списанні з балансу як безнадійної [5].

Спочатку дебіторська заборгованість приймається на баланс за історичною (фактичною) собівартістю. Вона являє собою вартість придбаних дебітором активів (товарів, нематеріальних активів, виконаних робіт, наданих послуг, коштів, нарахованих до одержання відсотків і т.д.).

П(С)БО №10 встановлює особливий порядок оцінки дебіторської заборгованості за продукцію, роботи, товари, послуги - вона зараховується на баланс (визнається в обліку) одночасно з визнанням доходу. Таким чином, для визнання поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги необхідно, щоб виконувалися критерії визнання доходу (П(С)БО 15, п.8):

- покупцеві передані ризики й вигоди, повязані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);

- підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);

- сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена;

- є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов'язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Момент передачі ризиків й вигод, повязаних з правом власності на продукцію, товари, роботи, послуги визначається на основі вивчення угоди поставки продукції (товару, послуг), яка укладена між підприємством та покупцем, та обставин операції.

Дебіторська заборгованість, як правило, представлена у вигляді кредиту, що надається по відкритому рахунку. Єдиним доказом того, що покупець винен постачальнику гроші за отримані ним товари чи послуги, є запис в бухгалтерських книгах і рахунок, підписаний покупцем. Щоб захистити себе від ризику несплати по рахунках, постачальник може вимагати оформлення комерційного кредиту шляхом виписки простого або переказного векселя або виставлення покупцем акредитиву.

Розмір дебіторської заборгованості визначається багатьма факторами, які поділяються на зовнішні та внутрішні. Фактори, що визначають розмір дебіторської заборгованості зображені на рисунках 1.2.1 та 1.2.2.

Рис. 1.2.1 Зовнішні фактори, що визначають дебіторську заборгованість

Рис. 1.2.2 Внутрішні фактори, що визначають дебіторську заборгованість

Зовнішні фактори практично не залежать від діяльності підприємств і обмежити їх вплив досить складно. Внутрішні - залежать від того, наскільки фінансові менеджери фірми володіють навичками управління дебіторською заборгованістю.

1.3 Класифікація дебіторської заборгованості підприємства

В сучасних умовах для багатьох вітчизняних підприємств типовим наслідком кризових явищ є гостра нестача обігових коштів, яка супроводжується низьким рівнем їх використання. Розвиток ринкових відносин в Україні та досвід зарубіжної системи господарювання визначають залежність результатів діяльності підприємств від ефективності управління обіговими коштами підприємства. Саме за таких умов система управління дебіторською заборгованістю як важливий чинник підвищення ефективності функціонування підприємств набуває особливої актуальності.

Управління дебіторською заборгованістю потребує здійснення її класифікації, від якої залежатиме не лише порядок її обліку, а й ефективність управління нею.

Класифікація дебіторської заборгованості є дієвим методом вивчення цього складного економічного та правового явища, яка надає можливість виявити причини виникнення та існування, а також склад дебіторської заборгованості з метою прийняття управлінських рішень та застосування ефективних методів та інструментів щодо управління нею.

Заслуговують на увагу два підходи щодо класифікації дебіторської заборгованості: бухгалтерський та управлінський, з якими ми погоджуємося, але вважаємо, що дебіторську заборгованість можна розглядати не лише з управлінської та бухгалтерської точки зору, а й ще з економічної та юридичної. Виходячи з вищевикладеного вважаємо за необхідно розширити та доповнити класифікацію дебіторської заборгованості за допомогою економічного та юридичного підходів.

Класифікація дебіторської заборгованості на базі бухгалтерського підходу дозволяє коректно відобразити дебіторську заборгованість згідно з вимогами бухгалтерського обліку.

Управлінський підхід до класифікації дебіторської заборгованості надає можливість систематизувати інформацію для ухвалення та реалізації рішень щодо управління дебіторською заборгованістю.

Економічний підхід щодо класифікації дебіторської заборгованості дозволяє визначити рівень дотримання фінансово-розрахункової дисципліни, доцільність існування дебіторської заборгованості та розміри обігових коштів, що можуть бути спрямованими в дебіторську заборгованість.

Класифікація дебіторської заборгованості на основі юридичного підходу дозволяє розглянути дебіторську заборгованість з точки зору юридичної відповідальності, тобто визначення законності утворення, існування та стягнення, а також дозволяє виділити з існуючої заборгованості борги, що не підлягають управлінню й мають бути стягненні із застосуванням юридичних методів впливу, тобто у судовому порядку.

На основі бухгалтерського підходу здійснено класифікацію дебіторської заборгованості багатьма науковцями, але аналіз за цим підходом показав, що не дивлячись на значну кількість сучасних досліджень, науковці не дійшли згоди практично з жодної позиції. Проведення узагальнення та систематизація класифікації дебіторської заборгованості за бухгалтерським підходом дозволили виділити шість класифікаційних ознак:

- Залежно від операційного циклу, К.С. Сурніна поділяє дебіторську заборгованість на товарну та нетоварну та М.Д. Білик виділяє товарну та іншу дебіторську заборгованість [14, 6].

Заборгованість називається товарною (операційною), якщо вона виникає внаслідок звичайної операційної діяльності підприємства та може передбачати продаж товарів, виконання робіт чи надання послуг.

Нетоварна (неопераційна) дебіторська заборгованість виникає від іншої діяльності підприємства (тобто операцій інших, ніж продаж товарів, виконання робіт або надання послуг);

- Залежно від термінів виникнення заборгованості автори розробники П(С)БО, Д.В. Глінкіна, Б.О. Жнякін, В.В. Краснова, К.С. Сурніна, Н.М. Новікова поділяють дебіторську заборгованість на довгострокову та поточну [8, 11, 14].

Поточна дебіторська заборгованість - це сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом двадцяти місяців з дати балансу.

Довгострокова дебіторська заборгованість - це сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу. До довгострокової дебіторської заборгованості відносять: заборгованість орендаря за фінансовою орендою, яка відображається в балансі орендодавця; надання позик іншим підприємствам; надання позик фізичним особам; заборгованість, що виникає при надзвичайних подіях - пожежі, повені, крадіжці тощо;

- Залежно від термінів позовної давності М.Д. Білик та Б.О. Жнякін, В.В. Краснова поділяють дебіторську заборгованість на термінову та прострочену, С.Л. Береза пропонує поділяти дебіторську заборгованість на: термін сплати не настав, прострочену та відстрочену, Н.М. Новікова виділяє непрострочену та прострочену [6, 11].

До строкової відноситься дебіторська заборгованість, строк погашення якої ще не настав або становить менше одного місяця та пов'язана з нормальними строками розрахунків, визначеними в угодах.

Прострочена дебіторська заборгованість - це заборгованість із порушенням договірних термінів.

Відстрочена дебіторська заборгованість - це заборгованість за якою відстрочено виконання забовязань;

- Залежно від ймовірності погашення Р.М. Іванчук та О.А. Іванчук, Б.О. Жнякін, В.В. Краснова виділяють сумнівну та безнадійну дебіторську заборгованість, також доповнює вищезазначені види дебіторської заборгованості П.Б. Кватирка бездоганною та С.Л. Береза нормальною, але безнадійну дебіторську заборгованість, у свою чергу, поділяє на затребувану та незатребувану. Н.М. Новікова виділяє дебіторську заборгованість із ймовірністю повернення в інтервалі 0.7-1.0, із ймовірністю повернення в інтервалі 0.2-0.7 й із ймовірністю повернення менше 0.2 [10, 13].

Нормальна дебіторська заборгованість (бездоганна, із ймовірністю повернення в інтервалі 0.2-0.7) - поточна дебіторська заборгованість, що не забезпечена відповідними гарантіями та щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності;

- За статтями бухгалтерського балансу Н.М. Новікова виділяє дебіторську заборгованість за товари, роботи, послуги, дебіторську заборгованість із бюджетом за виданими авансами, із нарахованих доходів, із внутрішніх розрахунків, іншу поточну дебіторську заборгованість [13];

- Залежно від оцінки суми заборгованості Н.М. Новікова виділяє первісну вартість та чисту реалізаційну вартість.

Первісна вартість дебіторської заборгованості - фактичний обсяг забовязань боржника, які підлягають погашенню на час її виникнення.

Чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості - це поточна дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги за мінусом резерву сумнівних боргів.

Здійснення класифікації дебіторської заборгованості за управлінським підходом є важливим моментом при прийнятті управлінських рішень, тому вважаємо доцільним не лише дослідити існуючі класифікаційні ознаки, а ще доповнити та розширити класифікацію за даним підходом.

Дослідження класифікації дебіторської заборгованості за управлінським підходом також свідчить про те, що, незважаючи на значну кількість сучасних досліджень, науковці не дійшли згоди практично не по одній класифікаційній ознаці.

Проведене узагальнення та систематизація класифікації дебіторської заборгованості за управлінським підходом дозволити виділити такі класифікаційні ознаки:

- Залежно від часового аспекту виділяють дебіторську заборгованість від 1 до 15 днів, від 15 до 30 днів, від 30 до 60 днів, від 60 до 90 днів, від 90 до 120 днів, від 120 до 180 днів, від 180 до 360 днів та понад 365 днів, Н.М. Новікова пропонує класифікувати дебіторську заборгованість до 30 днів, від 30 до 60 днів, від 60 до 90 днів, від 90 до 120 днів, від 120 до 180 днів, від 180 до 360 днів та понад 365 днів.

Ранжування дебіторської заборгованості за строками дозволяє контролювати та застосовувати відповідні методи впливу на боржників для того, щоб не допустити її прострочення;

- Залежно від ступеня дотримання фінансової дисципліни М.Д. Білик, Р.М. Іванчук, О.А. Іванчук та Н.М. Новікова розрізняють виправдану (допустиму, нормальну) та невиправдану дебіторську заборгованість. Допустима дебіторська заборгованість не є наслідком недоліків у господарській діяльності підприємства та виникає в результаті форм розрахунків за товари та послуги. Н.М. Новікова під нормальною дебіторською заборгованістю розуміє заборгованість, обумовлену шляхом виконання виробничої програми, а також діючими формами розрахунків з нормальними термінами документообігу. Тобто до виправданої (нормальної) Р.М. Іванчук, О.А. Іванчук, Н.М. Новікова відносять заборгованість, термін погашення якої ще не настав або становить менше одного місяця. М.Д. Білик, Р.М. Іванчук, О.А. Іванчук, Н.М. Новікова дійшли згоди щодо розуміння недопустимої дебіторської заборгованості, яка виникає в результаті порушення розрахункової та фінансової дисципліни, наявних недоліків ведення звіту, ослаблення контролю за відпуском товарно-матеріальних цінностей, виникнення нестач та крадіжок [10, 13, 6];

- Залежно від територіального розміщення боржника М.Д. Білик обліковує окремо вітчизняних та іноземних дебіторів, Л.О. Лігоненко, Н.М. Новікова виділяють боржників району діяльності підприємств, контрагентів інших областей та контрагентів країни, при цьому вищезазначені вчені не зазначають зовнішніх боржників [6, 13];

- За забезпеченістю М.Д. Білик виділяє забезпечену та незабезпечену. При визначенні сумнівності заборгованості для обліку та управління важливим є поділ заборгованості за забезпеченістю (гарантія, застава, порука, вексель);

- Залежно від статусу дебітора заборгованість може бути державного підприємства, недержавного підприємства, приватного підприємства, бюджетної установи, фінансової установи, населення;

- Залежно від безпечності фінансового положення для функціонування підприємства визначають такі розміри дебіторської заборгованості: мінімальний, нормальний та максимальний.

Мінімальний розмір дебіторської заборгованості - це сума боргів, яка не впливає на фінансове становище підприємства.

Нормальний розмір дебіторської заборгованості - це сума боргів, яка реально може існувати, тобто не завдає шкоди фінансовому стану підприємства та повязана з нормальною діяльністю.

Максимальний розмір дебіторської заборгованості - це сума боргів, яка може призвести до банкрутства підприємства;

- Також доцільно доповнити класифікацію дебіторської заборгованості наступною класифікаційною ознакою «залежно від керованості дебіторської заборгованості», що передбачає її розподіл на керовану та некеровану.

До керованої дебіторської заборгованості відносять ту частину дебіторської заборгованості, яка підлягає контролю та при управлінні якою витрати часу та грошових коштів будуть оптимальними та виправданими.

До некерованої дебіторської заборгованості слід віднести ту її частину, управлінський вплив на яку не дасть очікуваних результатів, при оптимальному використанні ресурсів.

Згідно з юридичним підходом щодо класифікації дебіторської заборгованості пропонуємо виділити такі ознаки:

- Залежно від здійснення впливу на боржників дебіторська заборгованість може бути затребувана або незатребувана.

Затребувана дебіторська заборгованість - це заборгованість, за якою підприємство - кредитор здійснило заходи впливу на боржників, спрямованих на її повернення. І відповідно незатребувана дебіторська заборгованість - це заборгованість, за якою підприємство - кредитор не здійснило заходи впливу на боржників, спрямованих на її повернення;

- Залежно від законності утворення можна виділити законно та незаконно утворену дебіторську заборгованість.

Економічний підхід щодо класифікації дебіторської заборгованості висуває такі ознаки:

- Залежно від доцільності існування дебіторська заборгованість поділяється на доцільну та недоцільну;

- Залежно від джерела утворення виділяють власні кошти, авансовані в дебіторську заборгованість, та позикові кошти, авансовані в дебіторську заборгованість;

- Залежно від джерела утворення виділяють власні кошти, авансовані в дебіторську заборгованість, та позикові кошти, авансовані в дебіторську заборгованість.

1.4 Управління дебіторською заборгованістю у процесі виконання зобов'язань підприємства

У сучасній практиці в Україні управління дебіторською заборгованістю є одним із найважливіших і водночас складних елементів управління оборотними активами. Порушення нормального циклічного процесу її утворення та погашення може бути не тільки причиною виникнення проблем для підприємства (зниження рентабельності активів, втрата їхньої ліквідності), а й спричинити розвиток глобальної кризи неплатежів.

Більшість вітчизняних підприємств приймають рішення щодо утворення і погашення дебіторської заборгованості на інтуїтивній основі. Часто з цього питання відсутня навіть більш-менш обґрунтована і постійна політика. Це може призвести до прямих фінансових втрат або до недоотримання частини прибутку. Все це робить дуже актуальною проблему управління дебіторською заборгованістю.

Досягнення більших прибутків за рахунок регулювання товарообороту визначається не тільки політикою ціноутворення, а й політикою реалізації товарів у кредит. При цьому оборотність товарних запасів підвищується, але збільшується обсяг інвестицій у дебіторську заборгованість, що затримує повернення коштів. Тому обґрунтоване управлінське рішення щодо доцільності надання товарного кредиту та його розміру повинно базуватися на визначенні оптимальної дебіторської заборгованості (в абсолютному вимірі та як частки продажу в кредит у загальному товарообороті).

Систему управління найзначнішими чинниками впливу звичайно відносять до категорії "кредитна політика". У цілому політика управління дебіторською заборгованістю являє собою частину загальної політики управління оборотними активами і маркетингової політики підприємства. Вона спрямована на розширення обсягу реалізації продукції та цієї заборгованості та полягає в оптимізації загального розміру й забезпеченні своєчасної її інкасації. Алгоритм управління дебіторською заборгованістю:

- Попередня перевірка усіх потенційних дебіторів;

- Юридичний супровід угод;

- Визначений граничний ліміт дебіторської заборгованості;

- Аналіз ефективності дебіторської заборгованості;

- Належним чином здійснюваний облік та контроль за дебіторською заборгованістю;

- Стягнення прострочених боргів;

- Претензійна робота з несумлінними дебіторами.

У сучасній комерційній і фінансовій практиці реалізація продукції в кредит, тобто з відстроченням платежу за неї, набула поширення як у нашій країні, так і в країнах із розвинутою ринковою економікою.

У процесі формування принципів кредитної політики стосовно покупців продукції ставляться два основних питання - в яких формах здійснювати реалізацію продукції у кредит та який тип кредитної політики варто обрати.

Вибір форм реалізації у кредит визначається галузевою приналежністю підприємства та характером реалізованої продукції (товарів, послуг).

Тип кредитної політики характеризує принципові підходи до її здійснення з позиції співвідношення рівнів прибутковості та ризику кредитної діяльності підприємства. Розрізняють три принципових типи кредитної політики підприємства стосовно покупців продукції - консервативний (спрямований на мінімізацію кредитного ризику), помірний (характеризує типові умови й орієнтоване на середній рівень кредитного ризику від продажу продукції з відстроченням платежу), агресивний (спрямований на максимізацію додаткового прибутку за рахунок розширення обсягу реалізації продукції в кредит).

У процесі вибору типу кредитної політики повинні враховуватися наступні чинники: сучасна комерційна та фінансова практика здійснення торгових операцій; загальний стан економіки, що визначає фінансові можливості покупців, рівень їхньої платоспроможності; сформована кон'юнктура товарного ринку, стан попиту на продукцію підприємства; потенційна здатність підприємства нарощувати обсяг виробництва продукції при розширенні можливостей її реалізації за рахунок надання кредиту; правові умови забезпечення стягнення дебіторської заборгованості; фінансові можливості підприємства в частині відволікання засобів у дебіторську заборгованість; фінансовий менталітет власників і менеджерів підприємства, їхнє ставлення до рівня допустимого ризику у процесі здійснення господарської діяльності.

Управління кредитною політикою створюється за п'ятьма етапами:

- перший етап "Період кредитування (термін надання кредиту)" характеризує граничний період, на який покупцю надається відстрочення платежу за реалізовану продукцію. Збільшення терміну надання кредиту стимулює обсяг реалізації продукції, однак призводить у той же час до збільшення суми фінансових коштів, що інвестуються в дебіторську заборгованість, і збільшення тривалості фінансового та всього операційного циклу підприємства.

Період кредитування дорівнює середньому періоду погашення дебіторської заборгованості в днях, який можна розрахувати за даними попередніх періодів у середньому по галузі. Можна взяти цей показник по аналогічних підприємствах. Вихідними даними для розрахунку середнього періоду погашення дебіторської заборгованості є виручка від реалізації продукції у кредит; середній розмір дебіторської заборгованості; тривалість періоду, що аналізується, у днях.

Особливе значення має прогнозування розміру виручки від реалізації, на якому базуються всі інші розрахунки. Збільшення терміну, що надається для оплати рахунків, наприклад, з 30 до 60 днів, приводить до залучення нових покупців, збільшення попиту на товар і обсягів продажів;

- На другому етапі "Формування кредиту" передбачено проведення таких розрахунків: розмір наданого кредиту (кредитний ліміт); вартість надання кредиту; система штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань покупцями;

- На третьому етапі "Стандарти кредитоспроможності" здійснюється оцінка покупців, в основі якої лежить їхня кредитоспроможність. Кредитоспроможність покупця характеризує систему умов, що визначають його здатність залучати кредит у різних формах і в повному обсязі в передбачений термін виконувати всі пов'язані з ним фінансові зобов'язання.

На цьому етапі проводиться оцінка фінансового стану покупців за рівнями: 1-й рівень - числення значень показників, що характеризують фінансовий стан покупця та 2-й рівень - оцінка й узагальнення показників і визначення класу надійності покупця.

Таким чином, для оцінки фінансового стану покупців пропонуємо використати модель, модуль якої орієнтований на розрахунок низки економічних показників та врахування суб`єктивних чинників, що впливають на діяльність покупців;

- Четвертий етап "Політика інкасації дебіторської заборгованості" пов'язаний із процедурою аналізу фірмою прострочених рахунків. Розробка політики інкасації допускає встановлення на підприємстві певної системи процедур, пов'язаних з поверненням боргу. До цих процедур можна віднести письмові попередження, телефонні розмови з головними менеджерами підприємства-покупця, звертання з позовом до господарського суду;

- П'ятий етап "Управління кредитною політикою" є "Надання знижок за дострокову оплату рахунків".

Підприємство може прийняти рішення про умови кредитування "2/10 повна сума 30", що означає обов'язкову оплату відвантаженої продукції протягом 30 днів, а зі знижкою 2% у разі оплати рахунків протягом перших 10 днів. Використання знижок для прискорення платежів дебіторів є дешевим способом одержання коштів.

Отриманий результат порівнюється з банківським відсотком: якщо ціна знижки нижче ставки банківського відсотка, то для підприємства дешевше буде залучити засоби, надавши знижку дебіторам, ніж одержати кредит у банку. Слід зазначити, яка частина покупців буде користуватися знижками за дострокову оплату.

Оскільки основними нормативами формування кредитної політики є тривалість терміну кредиту і розмір знижки, що надається покупцям залежно від терміну оплати, необхідно обґрунтувати такі оптимальні умови кредитування, що забезпечили б підприємству прибуток і зменшили ризик неповернення кредиту. Для цього необхідно враховувати такі обмежуючі умови: прибуток, отриманий від прискорення інкасації, повинен бути більше, ніж можливі витрати від збільшення розміру знижок.

Іншим важливим чинником формування кредитної політики є термін кредиту. У результаті впливу цього чинника дебіторська заборгованість зросте і буде складатися із заборгованості, утвореної за рахунок розширення реалізації, і заборгованості від зміни інкасової політики щодо попереднього продажу.

На підставі аналізу динаміки дебіторської заборгованості підприємства і складеного прогнозу її стану керівники приймають рішення щодо стратегії кредитної політики підприємства, використовуючи такі складові: період кредитування; розмір наданого кредиту; вартість надання кредиту; система штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань покупцями; стандарти кредитоспроможності; політика інкасації; знижки. Також треба визначити рейтинг покупців, згрупувавши їх за трьома класами. Шляхом цього можна оцінити їх кредитоспроможність, що зрештою дає змогу виявити рівень їх кредитування.

2. Аналіз дебіторської заборгованості ПАТ «Баштанський сирзавод»

2.1 Коротка характеристика ПАТ «Баштанський сир завод»

"Баштанський сирзавод" введений у дію у 1973 році. У грудні була виготовлена перша продукція заводу. У березні 1995 року завод був перетворений у акціонерне товариство закритого типу шляхом викупу організацією орендарів державного майна орендного підприємства "Баштанський сирзавод" у відповідності до Договору купівлі-продажу №1/634 від 21.06.1994 р. Рішенням загальних зборів акціонерів від 25.03.2011 р. найменування змінено з закритого акціонерного товариства ""Баштанський сирзавод" у публічне акціонерне товариство "Баштанський сирзавод". З 2008 року входить в групу компаній «Молочний Альянс».

Структура товариства складається з адміністративних, виробничих і допоміжних підрозділів. Організаційно-функціональна схема товариства складається з трьох рівнів:

- рівень - вище керівництво: виконавчий орган - голова і члени правління, головний бухгалтер, наглядова рада, ревізійна комісія. Виконавчому органу підпорядковуються керівники виробничих підрозділів: комерційний директор, директор з сировини, головний інженер, завідуючий виробництвом, завідуючий лабораторії, уповноважений представник голови правління з якості.

- рівень управління складається з керівників виробничих і обслуговуючих підрозділів: відділ маркетингу, відділ збуту, планово-економічний відділ, бухгалтерія, інженер з сировини, технолог, головний механік, головний енергетик, інженер-будівельник, інженер-програмист, інженер по ТБ, завідуючий гаражем.

- рівень управління - безпосередньо виробничі і обслуговуючі підрозділи: виробничі цехи (сироробний, камера визрівання сирів, цільномолочної продукції і масла, чедерних сирів, плавлених сирів), підготовчого виробництва (пункти збору молока, цех прийоми молока, апаратний цех), цех готової продукції, допоміжні служби: гараж, транспортний відділ, диспетчерська, відділ головного енергетика, відділ головного механіка, компресорний цех.

Основна продукція, яку виробляє товариство - твердий сир. Частка твердих сирів у совокупній реалізації за 2012 рік склала 61,1%. Виробляється 16 видів твердих сирів. Масло вершкове (два види) - 10%. Сири чедерні (5 видів) - 9,9%. Сирки плавлені (чотирнадцять видів) - 7,2%. Цільномолочна продукція (7 видів) - 9,4%. Продукція, що виробляється, сертифікована відповідними службами, при відвантаженні проходить контроль якості лабораторної служби, технології на виробництво цільномолочної продукції жорство регламентуються нормативно-правовими документами (ГОСТ, ДСТУ, ТУ). Всі продукти виробництва є товарами широкого споживання і короткотривалого користування, також усі вони є товарами повсякденного попиту.

При формуванні фінансової діяльності значна увага приділяється визначенню витрат, пов'язаних з питаннями якості, починаючи від маркетингових досліджень і закінчуючи продажем продукції. Щомісячно керівництво товариства аналізує результати фінансової діяльності та, при необхідності, вносить корективи до планів з урахуванням прийнятих цілей підприємства. Також при формуванні фінансової діяльності враховуються тимчасово вільні кошти, які спрямовуються на модернізацію підприємства, впровадження нових технологій, методів роботи, підвищення кваліфікації персоналу. Управління фінансовими ресурсами на підприємстві здійснюється на засадах фінансових планів: стратегічних (перспективних) і оперативних (поточних). Мета фінансового планування узгодити статті витрат і доходів підприємства (прогнозовані). виходячи з плану надходжень грошових коштів, прогнозуються можливі фінансові витрати (контроль за якими здійснює рада директорів, шляхом затвердження відповідних нормозатрат, підписанням договорів і т. і.): витрати на підтримку діяльності підприємства (зарплати працівників, утримання і ремонт обладнання і майна, інших основних засобів); витрати на виконання договірних зобов'язань (розрахунки з постачальниками); витрати на розвиток і удосконалення підприємства (виробнича і соціальні сфери). Фінансові плани розглядаються і затверджуються на зборах ради директорів. Для аналізу виконання фінансових планів і поліпшення фінансового стану підприємства кожний місяць розглядаються кредиторська і дебіторська заборгованості, визначаються шляхи їх зменшення і подальшої оптимізації. на підприємстві створена чітка структура управління фінансами, яка визначається відношенням на цей час з: державою - при виплаті податків, кредитною системою - при отриманні кредитів і їх виплаті; страховими фірмами; покупцями продукції; постачальниками сировини і матеріалів, організаціями, що надають транспортні і інші послуги; робітниками підприємства. При цьому першочерговим завданням є своєчасні розрахунки з платежів до бюджету і виплата заробітної платні працівникам.

2.2 Оцінка показників фінансової стійкості та ліквідності ПАТ «БСЗ»

Попередня оцінка фінансового стану ПАТ «БСЗ» представляє собою перший крок аналізу дебіторської заборгованості. Проведемо аналіз ліквідності балансу за 2013 рік і обчислимо наступні коефіцієнти:

Таблиця 2.2.1

Аналіз показників ліквідності та платоспроможності ПАТ «БСЗ»

Показники	Індекс показника	Порядок розрахунку показника	Оптимальне значення	На початок року	На кінець року
Коефіцієнт покриття (загальної ліквідності)	Кп	Оборотні активи____ Поточні зобов'язання	>1	1,4	1,5
Коефіцієнт швидкої ліквідності	Кшк	Оборотні активи мінус запаси________ поточні зобов'язання	0,6ч0,8	0,9	1,1
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	Кабс	Грошові кошти та їх еквіваленти_________ поточні зобов'язання	0,2ч0,35	0,2	0,07

Виходячи з даних розрахунків у таблиці 2.2.1 можна зробити наступні висновки:

1) Згідно з міжнародною практикою, значення коефіцієнта ліквідності повинні знаходитися в межах від одиниці до двох. У даному випадку коефіцієнт ліквідності дорівнює 1,5 це свідчить про те, що підприємство має змогу гасити поточні зобов'язання лише за рахунок обертаємих активів;

2) за рахунок грошових коштів та коштів у розрахунках з дебіторами підприємство спроможне погасити свої поточні зобов'язання на 100%;

3) Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яку частину короткострокової заборгованості підприємство може погасити найближчим часом. У нашому випадку величина коефіцієнта менш за середньостатистичне значення, що говорить про низьку платоспроможність підприємства на дату складання балансу. Але на практиці частіш за все це не є так, тому що малоймовірно, щоб всі кредитори підприємства одночасно пред'явили б йому свої вимоги.

Підводячи короткі підсумки аналізу попередньої оцінки фінансового становища ПАТ «БСЗ», можна зробити висновок, що це підприємство перебуває в стійкому фінансовому стані, має високу ліквідність і платоспроможність.

Далі здійснемо оцінку фінансової стійкості підприємства.

Таблиця 2.2.2

Аналіз показників фінансової стійкості ПАТ «БСЗ»

Показники	Індекс показника	Порядок розрахунку показника	Оптимальне значення	На початок року	На кінець року
Коефіцієнт автономії (фінансової незалежності)	Кавт	Власний капітал_ Підсумок балансу	> 0,5	0,51	0,6
Коефіцієнт фінансової стійкості	Кф.с	Власний капітал_ Загальна сума зобов'язань	> 1,0	1,03	1,4
Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами	Кзвз	Власні оборотні засоби__________ Матеріальні оборотні активи	> 0,1	0,38	0,36
Коефіцієнт ефективності використання активів	Кеа	Чистий прибуток Середня величина активів	Зростання	0,09	0,08
Коефіцієнт ефективності використання власного капіталу	Кек	Чистий прибуток Середня величина власного капіталу	Зростання	0,13	0,09
Коефіцієнт відношення необоротних і оборотних активів	Кн/об	Необоротні активи_________ Оборотні активи	-	0,46	0,59

Виходячи з розрахунків таблиці 2.2.2. можемо зробити наступні висновки:

1) Коефіцієнт автономії протягом року збільшився з 0,51 до 0,6. Однак як на початок, так і на кінець року цей коефіцієнт вище за оптимальне його значення. Значення коефіцієнту свідчить, що на кінець року в кожних ста гривнях вкладених активів підприємства 60 грн. складають власні кошти (власний капітал);

2) Коефіцієнт фінансової стійкості також підвищівся протягом року (з 1,03 до 1,4). В обох аналізованих періодах він мав значення, вищі за оптимальне. Значення цього коефіцієнту на кінець року свідчить про те, що на кожну гривню залучених коштів припадає 1,40 грн. власних коштів;

3) Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами протягом року знизився з 0,38 до 0,36 і має значення, вищі за оптимальне;

4) Негативним в роботі аналізованого підприємства є зниження коефіцієнту ефективності використання активів з 0,09 до 0,08, коефіцієнту ефективності використання власного капіталу з 0,13 до 0,09.

Отже, у підприємства наявні реальні можливості підвищення фінансової стійкості та стабільності.

2.3 Аналіз дебіторської заборгованості

З'ясувавши картину фінансового стану аналізованого підприємства, визначимо, наскільки ефективно побудовано управління дебіторською заборгованістю в організації.

Оцінемо обсяг дебіторської заборгованості аналізованої організації, дебіторська заборгованість по відношенню до оборотних засобів (таблиця 2.2.3).

Таблиця 2.2.3

Коефіцієнт відволікання оборотних активів у рахунку до отримання

	2011	2012	2013
1. Дебіторська заборгованість	85 034	89 789	97 553
2. Загальна сума оборотних активів	132 136	173 208	158 541
3. Коефіцієнт відволікання оборотних активів у дебіторську заборгованість ( п.1/п.2), %	64,3	51,8	61,5

Найважливішим елементом аналізу дебіторської заборгованості є оцінка її оборотності. Тенденцію зміни цього показника часто використовують при визначенні обгрунтованості знижки за ранні платежі. Чим вище швидкість обороту, тим менше коштів інвестовано у дебіторську заборгованість. Кількість оборотів дебіторської заборгованості розраховується за формулою:

RT = NS / AR, (1)

де RT (Receivable turnover) - кількість оборотів дебіторської заборгованості,

NS (Net Sales) - сумарна виручка за рік,

AR (Account receivable) - середнє значення дебіторської заборгованості.

Значення, наведені в таблиці 2.2.4, ясно показують, що кількість оборотів (конвертації у грошові кошти) дебіторської заборгованості за останній 3 роки не дуже змінилося і становить 6 разів на рік.

Таблиця 2.2.4

Кількість оборотів дебіторської заборгованості ПАТ «БСЗ»

Показники	Рік
	2011	2012	2013
1. Річний дохід з продажів	617 659	643 813	642 419
2. Дебіторська заборгованість	85 034	89 789	97 553
3.Кількість оборотів дебіторської заборгованості (п.1 /середнє п.2), днів.	6,8	7,1	7,1

За західними джерелами, для середньої компанії значення цього показника становить 8 оборотів на рік. У 2011 році у досліджуваного підприємства спостерігається значення, нижче рекомендованого, але уже в 2012-2013 роках цей показник зростає, що пов'язано зі збільшенням виторгу.

Для подальшого аналізу перетворимо коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості в показник тривалості обороту дебіторської заборгованості в днях (DSO). Середній термін оплати рахунків дебіторів розраховується за формулою:

DSO = 360 / RT, (2)

де DSO (Days Sales Outstanding) - середній термін оплати рахунків дебіторів,

RT (Receivable turnover) - кількість оборотів дебіторської заборгованості.

Таблиця 2.2.5

Показник терміну кредиту ПАТ «БСЗ»

Показники	2011	2012	2013
1. Кількість днів періоду.	360	360	360
2. Кількість оборотів дебіторської заборгованості, дн.	6,8	7,1	7,1
3. Середній період дебіторської заборгованості, дн.	53	51	51

Зменшення терміну оплати дебіторів говорить про підвищення ліквідності дебіторської заборгованості аналізованої організації.

При проведенні аналізу стану дебіторської заборгованості на ПАТ «БСЗ» прослідковується динаміка зростання загального показника дебіторської заборгованості. Виходячи з вищенаведеного аналізу стану дебіторської заборгованості необхідно значну увагу приділяти управлінню портфелем дебіторської заборгованості для досягнення результатів її зменшення, проте цей процес є досить складним і трудомістким.

У сучасних умовах господарювання основна мета аналізу полягає в розробці класифікації дебіторської заборгованості, що дозволить ефективніше управляти нею на рівні підприємства, та відповідно в перспективі призведе до покращення фінансового стану підприємства.

Проаналізувавши стан дебіторської заборгованості у 2011-2013 р. ми дійшли висновку про зростаючу кризу неплатежів на підприємствах.

3. Удосконалення управління дебіторською заборгованістю

3.1 Основні напрямки удосконалення дебіторської заборгованості

Раніше виконаний аналіз дозволяє стверджувати, що основні напрями вдосконалення управління дебіторською заборгованістю, покликані підтримати життєздатність підприємства ПАТ «БСЗ» в доступному для огляду майбутньому, на наш погляд, можуть бути наступні: проведення заходів фінансового оздоровлення, розробка адекватної кредитної політики, застосування аналізу і контролю дебіторської заборгованості, а також забезпечення активного використання сучасних форм рефінансування дебіторської заборгованості.

Будь-яке збільшення дебіторської заборгованості повинно бути профінансовано, при цьому за рахунок зовнішніх джерел повинна бути профінансована лише частина дебіторської заборгованості, а залишок покривається прибутком.

З метою вдосконалення аналізу і контролю дебіторської заборгованості в аналізованому ПАТ, пропонується:

1) використання сучасних прийомів управління дебіторською заборгованістю: визначення основних фінансових коефіцієнтів дебіторської заборгованості, зваженого «старіння» рахунків дебіторів, складання реєстру «старіння» рахунків дебіторів, прогнозування безнадійної дебіторської заборгованості;

2) сформувати резерв на покриття прогнозованих безнадійних боргів;

3) оцінити в майбутньому вплив запропонованих знижок на фінансові результати;

4) визначити ефект, отриманий від інвестування коштів в дебіторську заборгованість (абсолютна сума ефекту) за формулою:

E = P - С - LP, (3)

де E (Effect) - Сума ефекту отриманого від інвестування коштів в дебіторську заборгованість за розрахунками з покупцями;

P (Profit) - Додатковий прибуток підприємства, отриманий від збільшення обсягу реалізації продукції за рахунок надання кредиту;

С (Cost) - Поточні витрати фірми, пов'язані з організацією кредитування покупців і інкасації боргу;

LP (Loss Profit) - Сума прямих фінансових втрат від неповернення боргу покупцями.

5) встановити винагороди персоналу по роботі з дебіторською заборгованістю в залежності від ефективності заходів з продажу та отримання платежів;

6) широке використання комп'ютерної техніки при управлінні дебіторською заборгованістю, так само як і в управлінні запасами і грошовими коштами. Комп'ютерні системи служать для обліку реалізації, руху векселів, надходження платежів і т. п. Крім того, комп'ютерна система може інформувати менеджера розглянутого підприємства про прострочену дебіторську заборгованість, а також про настання термінів виплати за зобов'язаннями. Ці процеси відбуваються автоматично. За допомогою комп'ютерної техніки ведеться збір даних по кожному клієнту - так звана «платіжна історія», потім ці дані узагальнюються і на їх основі виносяться рішення про встановлення граничної величини кредиту, яка може бути надана клієнту; виконується класифікація дебіторів. Дані за кожним дебітором узагальнюються і використовуються в системі контролю дебіторської заборгованості. Підсумкова інформація про взаємини з дебіторами зосереджується в базі даних фірми і використовується для прийняття рішень щодо можливої ??зміни кредитної політики.

Раніше виконаний аналіз показав, що підприємство не використовує сучасних форм рефінансування. Фахівцям ПАТ «БСЗ» рекомендується в своїй практичній діяльності використання векселя, основний термін дії якого 2 - 7 років. У разі необхідності отримання грошей за векселем раніше терміну оплати, фахівці ПАТ можуть продати його банку, який його дисконтує.

У діяльності ПАТ «БСЗ» існують проблеми зі стягненням оплати за товар від недобросовісних клієнтів. Тому керівникам і фахівцям підприємства рекомендується використовувати факторингову систему, яка дає 100% гарантію оплати в середньому 80% від суми рахунку. У разі опротестування векселя, постанова про переказні і прості векселі дозволяє вимагати не тільки суму векселя, але й 6% дисконту і 3% пені, що обчислюються від кінця встановленого терміну оплати, а також всі витрати щодо компенсації і опротестування векселя.

3.2 Управління дебіторською заборгованістю із застосуванням факторингу

Зростання дебіторської заборгованості на ПАТ «БСЗ», недисциплінованість покупців, які порушують принципи розрахунково-платіжної дисципліни призводить до такої проблеми, як нестача фінансових ресурсів для здійснення виробничо-господарської діяльності.

Відволікання коштів у дебіторську заборгованість спричинює виникнення касових розривів і нестачі оборотних коштів.

Саме для вирішення таких проблем і призначений факторинг, який на даний час є одним з найбільш перспективних методів управління дебіторською заборгованістю. Нажаль, українські підприємства на даний час нечасто використовують саме цей метод управління дебіторською заборгованістю, як частиною оборотних коштів підприємства.

Виникнення дебіторської заборгованості на підприємстві є об'єктивним процесом, який зумовлений існуванням ризиків при проведенні взаєморозрахунків між контрагентами за результатами господарської операції.

Дебіторська заборгованість є важливою складовою активів підприємств, ефективність яких безпосередньо залежить від питомої ваги дебіторської заборгованості в загальній сумі оборотних активів.

П(С)БО 10 "Дебіторська заборгованість" визначає дебіторську заборгованість як суму заборгованості дебіторів на певну дату. Дебітори - це юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів.

...