Сутність та функції державного бюджету

- встановити єдині стандарти розкриття інформації про державний борг; необхідно встановити ліміт надання державних гарантій на рівні 1,5% ВВП і забезпечити їх цільову спрямованість на інвестиції в інфраструктуру;

- запроваджувати нові інструменти на ринку внутрішніх запозичень з метою підвищення попиту на державні цінні папери й розширення кола потенційних інвесторів (страхових компаній, пенсійних фондів, фізичних осіб);

- забезпечувати спрямування запозичених коштів на інвестиції в інфраструктурні галузі, які сприятимуть підвищенню ефективності виробництва й активізації економічної діяльності в країні.

- удосконалення правової бази регулювання боргу України з урахуванням міжнародних стандартів;

- запровадити жорсткий режим економії бюджетних коштів [7].

Для забезпечення платоспроможності держави в процесі управління державним боргом можливим є застосування різноманітних методів коригування боргової політики. Найбільш поширеними серед них є рефінансування та реструктуризація державного боргу.

Рефінансування державного боргу - це погашення основної суми боргу та відсотків по ньому за рахунок коштів, отриманих від розміщення нових позик. Рефінансування боргів може бути ефективним лише у тому випадку, якщо країна-позичальник має високу кредитну репутацію на світовому фінансовому ринку.

Реструктуризація державного боргу - це відстрочення сплати часткової або повної суми боргу країною-позичальником. За такого варіанта можливий також обмін боргових сум на акції або спеціальні облігації для вкладення їх в національну економіку.

Зменшення рівня заборгованості в країні можна досягти завдяки скорочення обсягів державних витрат, а саме за рахунок наступних заходів:

- відмовитись від участі держави у збільшенні статутних капіталів фінансово-слабких банків;

- ініціювати процес реструктуризації зовнішніх боргів корпоративних позичальників;

- відмовитись від практики емісійного фінансування дефіциту бюджету та дотримуватись курсу поміркованої грошово-кредитної політики;

- посилити роль внутрішніх ринкових позик у процесі фінансування дефіциту бюджету, запровадити ОВДП з плаваючою відсотковою ставкою, прив'язаною до темпів інфляції

- встановити граничний розмір дефіциту Державного бюджету України, що не перевищує 3% ВВП;

- продовжити співробітництво з міжнародними фінансовими організаціями та провадити стриману політику залучення іноземних кредитів від урядів іноземних держав [5].

Підсумовуючи викладене, можна зробити висновки, що Уряду України необхідно:

· удосконалити механізми правового регулювання, прийняти Закон України «Про державний внутрішній борг України»;

· визначити критерії оцінки державного боргу України, тобто розробити критичні показники економічної безпеки держави;

· обов'язково додержуватись оптимальної структури боргу з точки зору сумарного його обсягу та строків погашення облігацій;

· розробити показники ефективності використання позичкових коштів з метою «самоокупності державних позик;

· закріпити принципи гласності та публічності у відносинах у сфері державного боргу.

Отже, щоб запобігти кризовим ситуаціям у сфері внутрішнього державного боргу, необхідно вдосконалювати систему управління державним боргом на основі розробки коротко - та довгострокових стратегій управління портфелем зобов'язань країни. Метою стратегії державних запозичень є визначення оптимальної структури та обсягу державного боргу з метою зниження вартості обслуговування позик і мінімізації ризику, який виникає при отриманні кредитів.

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження дає підстави для таких висновків:

Зростання бюджетного дефіциту спостерігається як у кризові періоди, так і у фазах відносної стабільності. Це свідчить про відсутність єдиної стратегії управління ним і вказує на необхідність її розробки.

Для подолання бюджетного дефіциту необхідно "лікування" самої економіки, тому що без забезпечення динамізму в її розвитку і реально відчутної ефективності неможливо домогтися фінансової стійкості країни, які б прогресивні фінансові міри ні застосовувалися при цьому.

Однією з причин залучення боргових ресурсів у періоди фінансової нестабільності була необхідність покриття бюджетного дефіциту, фінансування соціальних видатків, на які вони і спрямовувались. Залучені кошти повинні використовуватися для впровадження інвестиційних програм, тобто мати цільовий характер із відповідними штрафними санкціями за його порушення.

Позитивним моментом є прийняття Положення „Про управління ризиками, пов'язаними з державним боргом” у середині 2010 року, де визначено необхідність формування програми управління, обов'язкового звіту про її виконання, а також нормативного встановлення системи показників для оцінки ризиків, пов'язаних із державним боргом. Це сприятиме посиленню контролю і поглибленню оцінки ефективності політики держави у сфері бюджетного дефіциту та державного боргу.

Збільшення податків - один із способів отримання достатніх доходів для виплати відсотків сплати загальної суми державного боргу. Якщо одночасно з заміщенням приватного капіталу зростають податки, то відбувається подальше скорочення виробництва. До довгострокових наслідків боргу належить і неґативний вплив податків на економічні стимули. Збільшення податків депресивне впливає на стимули до праці, до інновацій та до інвестування. Тому наявність великого державного боргу уповільнює економічне зростання.

Покращення потребує валютна структура зовнішнього боргу з метою зниження ризиків коливання курсу долара і залежності від одного кредитора. Для прикладу, диверсифікація запозичень у напрямі підвищення питомої ваги євро в загальній структурі надасть можливість знизити цей ризик.

Основними показниками, які беруться до уваги при аналізі політики управління бюджетним дефіцитом і державним боргом, є відношення їх рівнів та вартості обслуговування до ВВП. До переліку варто включити співвідношення цих величин і резервів Центрального банку, які можна використати для їх покриття. Приміром, співвідношення короткострокового боргу та розміру резервів характеризуватиме поточну ліквідність держави і може вказувати на ризик її дефолту. З точки зору забезпечення соціальних витрат, необхідно враховувати їх відношення до розміру бюджетного дефіциту. Це вказує на необхідність розширення прийнятої системи показників для оцінки боргової політики держави.

Перелік та оцінка ризиків і відповідно заходи щодо їх усунення чи мінімізації потребують постійного моніторингу та аналізу, оскільки залежать від ситуації в державі й обраної стратегії державної політики у сфері управління бюджетним дефіцитом та державним боргом.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Базилевич В. Д. Державні фінанси: Навч. Посіб. / В. Д. Базилевич, Л. О. Валастрик. - К. : Атіка, 2002. - 368 с.

2. Базилевич К.С. Моделювання взаємозв'язків дефіциту державного бюджету України із показниками макроекономічної динаміки / К. С. Базилевич, О. В. Царук // Банківська справа. - 2002. - №3. - С. 24-29.

3. Богдан Т. П. Управління державним боргом і макрофінансові ризики в економіці України / Т. П. Богдан // Фінанси України. - 2011. - №1. - С.13-22.

4. Бондарук Т. Механізм управління та обслуговування державного боргу / Т. Бондарук // Фінанси України. - 2003. - № 4. - С.14-18.

5. БЮДЖЕТНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ [електронний ресурс] // Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T012542.html

6. Василик О. Д. Державні фінанси України: Підручник. / О. Д. Василик, К. В. Павлюк - К. : НІОС, 2002. - 608 с.

7. Вахненко Т. П. Політика державних запозичень та управління корпоративними боргами в умовах фінансової кризи. / Т. П. Вахненко // Економіст. - 2009. - №3. - С. 48-52.

8. Воронова Л. К. Бюджет державний. / Л. К. Воронова // Юридична енциклопедія. Т.1. А-Й. - К. : Вид-во «Українська енциклопедія» ім. М.П. Бажана, 1998. - 289 с.

9. Економічна енциклопедія: У 3 т. / Редкол.: С.В. Мочерний (відп. ред.) та ін. - К. : ВЦ «Академія», 2000. - Т.1 - 864 с.

10. Економіко-правова бібліотека. // Режим доступу: http://www.vuzlib.net.

11. Закон України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» // Фінанси України. - 2007. - №3. - С. 21

12. Закон України «Про Державний внутрішній борг» [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2604-12

13. Куделюк Є. В. Проблеми управління державним боргом в Україні [Електронний ресурс] / Є. В. Куделюк. - 2007. - Режим доступу: nauka.zinet.info.

14. Оспіщев В.І . Фінанси: курс для фінансистів: навч. посібник / В. І. Оспіщев - К. : Знання, 2008. - 567 с.

15. Перша українська електронна бібліотека підручників. // Режим доступу: pidruchniki.com.ua.

16. Петренко І. В. Бюджетний дефіцит в Україні та основні шляхи його подолання [Електронний ресурс] / І. В. Петренко. - Режим доступу: http://www.info-library.com.ua/books-text-5227.html .

17. Реальный бюджетный дефицит в 2009 г. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ufs.kiev.ua/stories/fcomments.php?CommentID=2020

18. Редіна Н. І., Гордєєва Л. П. : Дефіцит бюджету й основні шляхи його подолання в Україні. / Н. І. Редіна, Л. П. Гордєєва // Фінанси України, 2000. - № 5.

19. Сова О. Ю. : Сутність та види дефіциту державного бюджету. / О. Ю. Сова // Фінанси України . - 2005. - № 9.

20. Юрій С. І. Фінанси: підручник. / С. І. Юрій, В. М. Федосов, Л. М. Алексеєнко та ін.; за ред. С. І. Юрія, В. М. Федосова. - К. : Знання, 2008. - 611 с.

Размещено на Allbest.ru