Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Предмет, метод та основні завдання фінансової статистики

Статистика фінансів - це галузь науки, що традиційно є складовою соціально-економічної статистики. Статистика фінансів вивчає закони руху фінансових, кредитних, грошових ресурсів в умовах ринкової економіки. Статистика фінансів забезпечує статистичне висвітлення фінансового аспекту процесу функціонування видів економічної діяльності, секторів економіки та окремих підприємств. Предметом статистики фінансів є кількісна характеристика явищ та процесів, які відбуваються у фінансовій системі у зв'язку з їх якісною стороною. Метод статистики фінансів у значній мірі відповідає методам інших розділів соціально-економічної статистики, хоча і має визначену специфіку. Статистика фінансів використовує в значній мірі методи статистичного аналізу. Статистичний аналіз передбачає використання методу середніх величин і варіаційного аналізу, індексного методу, традиційних підходів до вивчення динаміки розвитку явищ, кореляційно-регресійного аналізу.

До основних завдань статистики фінансів відносяться:

- розробка методів обчислення показників, які відображають особливості фінансової системи та їх аналіз;

- вивчення процесів виробництва, розподілу, перерозподілу та використання національного продукту у фінансовому секторі;

- вивчення характеру дії основних законів у фінансовій системі країни; - побудова прогнозних розрахунків, необхідних для обґрунтування напрямків фінансової політики.

2. Основні показники фінансової статистики

Систему показників статистики фінансів можна представити:

- як сукупність показників статистики фінансів окремих територій України;

- за тематичним принципом: статистика державних фінансів, цін, грошового обігу і нарешті, за галузевим принципом.

Статистика грошового обігу включає наступні показники: показник загальної маси грошей в обороті, грошові агрегати, грошова база, грошовий мультиплікатор, показник купюрного складу грошової маси, оцінку швидкості обороту грошей та ін.

3. Організація статистики фінансів

Первинна інформація про діяльність суб'єктів, що господарюють, (підприємств, організацій, установ, фізичних осіб) збирається статистичною службою. В Україні функції статистичної служби виконують органи державної статистики та органи відомчої статистики.

За збір, обробку та узагальнення даних фінансової звітності підприємств відповідає відділ статистики фінансів підприємств, який входить до складу Управління міжгалузевих статистичних спостережень, що є в складі департаменту міжгалузевої статистики підприємств.

Для планування та аналізу використання загального та спеціального фонду Державного бюджету при Держкомстаті створене Управління планування та аналізу використання фінансових ресурсів, що входить до Департаменту фінансового забезпечення, бухгалтерського обліку та звітності.

Основні розділи статистики грошового обігу, платіжного балансу формуються не в статистичних органах, а в Національному банку України.

4. Класифікація видів діяльності фінансового сектору

Першим типом класифікації є групування господарських одиниць за видами економічної діяльності (КВЕД), що являє собою систематизовану сукупність груп підприємств і організацій, які відрізняються характером функцій, що виконуються в системі суспільного поділу праці. Згідно КВЕД, розрізняють 21 секцію економіки. Діяльність фінансових організацій відображується у секції К "Фінансова діяльність".

Другим типом класифікації при побудові національних рахунків є групування одиниць за інституційними секторами (представляє собою господарську одиницю, що веде повний набір бухгалтерських рахунків, може самостійно приймати рішення і 10 розпоряджатися своїми матеріальними і фінансовими ресурсами).

Інституційні одиниці відповідно до типів їхньої економічної поведінки поділяються на сектори:

- Нефінансові корпорації;

- Фінансові корпорації;

- Органи державного управління;

- Некомерційні організації, що обслуговують домашні господарства;

- Домашні господарства;

- "Інший світ ".

5. Поняття державного бюджету і завдання статистики

Державний бюджет - це план утворення і використання фінансових ресурсів для забезпечення функцій, які здійснюються органами державної влади. Він характеризує систему економічних відносин з формування державних фінансових ресурсів і напрями використання останніх в інтересах суспільства. За допомогою державного бюджету формується структура суспільного виробництва, забезпечується потрібне співвідношення між споживанням і нагромадженням.

Головні завдання статистики державного бюджету полягають в тому, щоб аналізувати виконання плану та динаміку доходів і видатків державного бюджету, зв'язок його дохідної частини з найважливішими показниками розвитку економіки.

Cтатистика державного бюджету має визначати:

1) загальну величину доходів і видатків державного бюджету, розмір перевищення видатків над доходами (дефіцит) або доходів над видатками (профіцит);

2) структуру доходів державного бюджету;

3) структуру видатків державного бюджету;

4) джерела фінансування бюджетного дефіциту;

5) розмір державного внутрішнього боргу;

6) ефективність проведення державної фіскальної політики;

7) вплив фіскальної політики на економічний розвиток і рівень життя населення.

6. Система показників статистики державного бюджету

До основних показників статистики державного бюджету відносять:

* доходи;

* офіційні трансфери;

* видатки;

* кредитування мінус погашення (чисте кредитування);

* перевищення доходів над видатками (профіцит) або перевищення видатків над доходами (дефіцит);

* державний борг.

Для аналітичних розрахунків та аналізу поряд з основними показниками застосовують інші показники, що дозволяє більш повно характеризувати роль бюджету в проведенні економічної та соціальної політики.

Доходи бюджету - це обов'язкові безповоротні платежі, що надходять до бюджету. Розрізняють поточні та капітальні обов'язкові платежі.

Поточні доходи включають податкові та неподаткові доходи, крім безоплатних надходжень, надходжень від продажу землі, нематеріальних активів, державного майна та капітальних трансферів.

Податкові доходи - це сукупність обов'язкових безоплатних, безповоротних платежів у бюджет, які стягуються державними закладами і надходять у визначених законом розмірах у встановлені терміни. Податкові доходи включають різні види податків.

Неподаткові доходи - це відшкодовуванні безповоротні надходження до державного бюджету (наприклад, доходи держави від власності та підприємницької діяльності, збори, надходження від продажу товарів, послуг, за винятком доходів від продажу основного капіталу) та деякі безоплатні надходження (наприклад, від адміністративних штрафів за несплату податків, добровільні надходження з недержавних джерел).

Капітальні доходи - це доходи від продажу капітальних активів (державні запаси та резерви, основні фонди) і трансферні з недержавних джерел (надходження безповоротних, необов'язкових платежів цільового призначення, на купівлю устаткування, будівництво для бюджетних організацій).

Офіційні трансфери в державному бюджеті включають в себе безоплатні, безповоротні необов'язкові платежі, отримані від інших закладів державного управління (вітчизняних та з-за кордону) або міжнародних організацій.

Видатки - це державні витрати, що утворюються на безповоротній основі (не пов'язані з виникненням та погашенням фінансових вимог) і спрямовані на поточні та капітальні цілі. Видатки - безповоротні платежі, незалежно від того чи відшкодовуються вони і для якої мети використовуються. Розрізняють поточні та капітальні видатки.

Поточні видатки - це відшкодовані витрати, які не пов'язані з придбанням основного капіталу, товарів і послуг для виробництва основного капіталу, а також безоплатні виплати, що не включають придбання капітальних активів, відшкодування збитків за пошкодження основного капіталу або збільшення фінансових активів одержувачів. У складі поточних витрат виокремлюють видатки на товари і послуги, виплату відсотків з державного боргу, субсидії та інші поточні трансфери та видатки.

Капітальні видатки - це видатки на придбання основного капіталу, державних резервів, землі, нематеріальних активів, капітальні трансфери та інші капітальні видатки.

Видатки державного бюджету деталізуються за конкретними об'єктами фінансування в межах статей і параграфів.

Кредитування мінус погашення (чисте кредитування) включає операції закладів державного управління з фінансовими вимогами до інших секторів, які здійснюються з метою проведення державної політики. До даної категорії відносять надання та придбання акцій за вирахуванням сум повернутих кредитів, виторгу від продажу акцій або повернення власного капіталу.

В статистиці державних фінансів чисте кредитування об'єднується з видатками та розглядається як чинник, що впливає на бюджетний дефіцит. Якщо кредитування здійснюється між різними структурами або рівнями державного управління, тоді дві сторони однієї операції відображають асиметрично:

* орган-кредитор показує кредитування, обсяг якого визначає дефіцит;

* орган-позичальник показує запозичення з метою фінансування дефіциту.

Дефіцит (профіцит) бюджету (перевищення доходів над видатками) розраховують як різницю між сумарними доходами і сумарними видатками. Дефіцит бюджету являє собою суму чистих запозичених державою коштів плюс чисте скорочення державних касових залишків, вкладень та ліквідних цінних паперів:

Дефіцит = (Запозичення - Погашення боргу) + Зменшення залишків ліквідних фінансових коштів

Абсолютну величину дефіциту бюджету можна співставити з величиною ВВП за період. Величина, знайдена у відсотках називається відносною величиною дефіциту державного бюджету. Цей показник часто використовують в статистичних порівняннях.

Профіцит державного бюджету обчислюється як сума доходів та отриманих офіційних трансферів за вирахуванням суми видатків та "кредитування мінус погашення".

Державний борг - це неоплачена сума офіційно визнаних прямих зобов'язань закладів державного управління перед іншими секторами економіки та рештою світу, яка утворилася в результаті їх операцій в минулому і повинна погаситись через операції цих закладів у майбутньому або переоформитись у безстроковий борг. До державного боргу не включають внутрішньоструктурні та між структурні борги під секторів державного управління, для яких укладається статистика; зобов'язання органів грошово-кредитного регулювання, пов'язані з емісією готівкових коштів та інші зобов'язання цих органів; борги, що не обслуговують, виплата по яких припинена на невизначений строк за домовленістю між кредитором та боржником або в односторонньому порядку; будь-яка поточна заборгованість

7. Бюджетні класифікації

Бюджетна класифікація - єдине систематизоване згрупування доходів, видатків та фінансування бюджету за ознаками економічної сутності, функціональної діяльності, організаційного устрою та іншими ознаками відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів.

Бюджетна класифікація використовується для складання і виконання державного та місцевих бюджетів, звітування про їх виконання, здійснення контролю за фінансовою діяльністю бюджетних установ, а також для забезпечення загальнодержавної і міжнародної порівнянності бюджетних показників. Бюджетна класифікація є обов'язковою для застосування всіма учасниками бюджетного процесу в межах бюджетних повноважень. Відповідно до Бюджетного кодексу класифікація складається з таких частин:

1 - класифікація доходів бюджету;

2 - класифікація видатків та кредитування бюджету;

3 - класифікація фінансування;

4 - класифікація боргу.

8. Основні методи статистики державного бюджету

Основними методами, що застосовуються статистикою державного бюджету, є типологічні, структурні та аналітичні групування, динамічні ряди, структурні зрушення.

Групування доходів державного бюджету проводиться відповідно до їх економічної природи за принципом предметної класифікації (виду) податкових платежів (ПДВ, податок з прибутку, акцизи тощо). Динамічні ряди доходів бюджету будуються з урахуванням змін, що відбулися у статтях доходів за фактичним розподілом джерел доходів по розділах, главах, параграфах і статтях. Ці зміни приймаються в розрахунок при вивченні структурних зрушень у доходах бюджету.

Для вивчення закономірностей формування окремих видів доходів державного бюджету застосовуються динамічні ряди, для прогнозних розрахунків - економетричні моделі. При вивченні впливу окремих факторів на формування дохідної частини бюджету поширені методи кореляційно-регресійного аналізу, а також багатофакторні індексні моделі.

Державний та місцеві бюджети складаються з дохідної та видаткової частин. Статистика аналізує структуру та динаміку цих частин. Аналіз структури доходів і витрат дозволяє визначити основні джерела формування доходів держави і напрями розподілу одержаних коштів, що має принципове економічне і соціально-політичне значення.

При виконанні перелічених завдань статистика спирається на звітність про виконання Державного бюджету України і місцевих бюджетів, яка надається бюджетними і банківськими установами, органами Державного комітету статистики і господарськими організаціями. У процесі аналізу склад доходів та видатків державного бюджету вивчається докладніше. Надходження від підприємств розподіляються за галузями та формами власності, надходження від населення - за видами податків та іншими ознаками.

9. Прогнозування державних операцій

Одним із завдань статистики державного бюджету є прогнозування його доходів і видатків.

Для прогнозування податкових доходів державного бюджету можуть бути використані різноманітні методи, наприклад екстраполяція трендів. Проте ці методи, передбачаючи збереження минулої тенденції розвитку, не враховують змін у податковій базі, а також ставок податків. Через це їх застосування може призвести до помилок у прогнозах. Обґрунтованішою є побудова функції залежності податків від податкової бази.

Згадуваний вище автоматичний ефект може бути обчислений за допомогою коефіцієнта еластичності, для розрахунку якого можна використати співвідношення темпів приросту податкових доходів з темпом приросту валового внутрішнього продукту. Коефіцієнт еластичності продемонструє, на скільки відсотків збільшиться сума податкового доходу при рості валового внутрішнього продукту на 1 %.

У разі прогнозування видатків їх сума може бути похідною від доходів державного бюджету і рівня його дефіциту. Елементом такого прогнозу може бути також розмір державного внутрішнього і зовнішнього боргу. Прогнозування зовнішнього боргу має пов'язуватися із зовнішньою заборгованістю та її структурою, а також зі станом платіжного балансу та його прогнозом. Внутрішній борг держави складається з відсотків по виплатах позик і з сум погашених позик, тому прогнозування цієї статті видатків повинно будуватися на рівнянні тренду відсоткової ставки і суми отриманих урядом кредитів.

Важкодоступність інформації може іноді призвести до прогнозування податкових надходжень шляхом екстраполяції сучасних тенденцій. Однак такі оцінки не зовсім точні, оскільки передбачають, що майбутні доходи просто відтворюватимуть минулі, незалежно від змін податкової бази або податкової системи. Таким чином, для більшої надійності прогнозів треба застосовувати методи, які пов'язують доходи від податків з їх базою. В цілому ж такі прогнози надходжень повинні враховувати зворотний зв'язок між податками та їх базами, оскільки зміни у параметрах податків спричиняють зміну у базі оподаткування. У такому разі треба використовувати загальні економетричні моделі. Практичнішим є інший, так званий метод часткової рівноваги, що являє собою можливість розраховувати доходи на основі функції, побудованої для різних видів податків з використанням прогнозів для різних баз оподаткування.

10. Необхідність і сутність бюджетного обліку та звітності

Бюджетний облік як один з видів бухгалтерського обліку є науково обґрунтованою системою нагляду, відображення, групування й узагальнення та контролю за кількісними та якісними показниками виконання бюджету.

Важливе державне значення належить процесу виконання державного і місцевих бюджетів, який не може бути забезпеченим без чіткої організації бюджетного обліку та звітності.

Основне завдання бюджетного обліку - забезпечення своєчасного надходження доходів до бюджету, вчасне фінансування видатків, передбачених видатковою частиною бюджету, забезпечення цільового використання коштів бюджету за галузями економіки і, особливо, ефективного їх використання за призначенням. Неабияке значення у бюджетному обліку має забезпечення чіткої організації бухгалтерського обліку та звітності у сфері використання бюджетних коштів, державної дисципліни в усіх органах управління, які виконують бюджет, жорсткого режиму економії при фінансуванні видатків бюджету і використанні бюджетних коштів.

Отже, бюджетний облік відображає виконання бюджету через облік доходів, видатків, грошових коштів бюджету на рахунках, фінансування заходів, передбачених і затверджених у бюджеті, фондів, резервів й рахунків, створюваних у процесі виконання бюджету, касового виконання бюджету і виконання кошторисів видатків бюджетних установ. Тому бюджетний облік надає цілісну уяву про виконання бюджетів усіх рівнів.

Істотність бюджетного обліку проявляється в його функціях: нагляду, відображення, узагальнення, контролю виконання бюджетів усіх рівнів та забезпечення збереження коштів бюджету. Всі ці функції пов'язані між собою і доповнюють одна одну.

Функція нагляду полягає в створенні й використанні грошових коштів державного бюджету як у розрізі доходів, так і видатків.

Функція відображення базується на тому, що всі операції, які виконуються за рахунок бюджетних коштів згідно з кошторисами видатків або по дохідній частині за видами доходів, відображаються у відповідних первинних бухгалтерських документах, рахунках та інших бухгалтерських документах.

Функція узагальнення полягає в проведенні всіх операцій по розрахунках, результатом яких є баланс доходів і видатків.

Наведені функції забезпечують кількісний та якісний облік виконання бюджетів усіх рівнів, змін, внесених до нього у процесі виконання, що дає змогу виявити відхилення від затверджених у бюджеті асигнувань і внести відповідні зміни до бюджету чи кошторису видатків, тобто через виконання згаданих функцій органи влади забезпечують управління бюджетами всіх рівнів відповідно до своїх повноважень.

Функція контролю полягає в проведенні бюджетного обліку надходжень доходів за їх видами та обліку виконання видаткової частини бюджету у розрізі відповідних галузей, установ та організацій, які фінансуються з бюджету, тобто використання бюджетних коштів за цільовим призначенням згідно з щоквартальним розписом по главах, параграфах і статтях.

Через бюджетний облік виявляються всі порушення бюджетного законодавства, невиконання вимог щодо режиму економії бюджетних коштів.

Бюджетний облік ураховує всі кошти бюджету по рахунках і в установах або передані тому чи іншому органу влади, управління, або передані юридичній особі, яка того потребує. Облік необхідний для забезпечення зберігання бюджетних коштів через відображення всіх операцій, що виконуються через бюджет, у бухгалтерських документах, складання бухгалтерського балансу та звіту про виконання бюджету. Бухгалтерській облік виконання бюджету дає змогу встановити перепони крадіжкам та іншим порушенням у виконанні бюджетів усіх рівнів. У цьому виявляється функція забезпечення зберігання бюджетних коштів.

Предметом бюджетного обліку є кошти Державного бюджету і бюджетів усіх рівнів та процес їх використання. Об'єктом бюджетного обліку є дохідна та видаткова частини бюджету, кошториси витрат на утримання установ, організацій та заходи, що фінансуються з бюджету. Методом бюджетного обліку є сукупність прийомів, які використовуються для одержання необхідних даних з виконання бюджету, використання коштів. Ці дані відображаються в бюджетній звітності.

11. Основні класифікації та система показників статистики кредиту

Важливими класифікаціями, які застосовують для формування системи показників статистики кредиту - є класифікація кредитних операцій за функціями кредитора, за формами, видами та за термінами надання.

Розподільча функція кредиту базується на розподілі грошових коштів на основі повернення.

Емісійна функція кредиту полягає в утворенні кредитних коштів обороту та заміщення готівкових грошей.

Контрольна функція кредиту полягає у здійсненні контролю за ефективністю діяльності економічних суб'єктів

Комерційний кредит надається одним підприємством іншому у вигляді продажу товарів з відстрочкою платежу.

Споживчий кредит як форма банківського кредиту видається населенню для придбання товарів тривалого користування а також для оплати послуг довготривалого характеру.

Міжбанківський та міжгосподарський кредити - відносно нові форми кредиту. Міжбанківський кредит являє собою надання банками кредиту один одному, коли в одних виникають вільні ресурси, а в інших їх не вистачає.

Міжнародний кредит являє собою економічні відносини між державами, іноземними банками і фірмами з приводу передачі валютних чи товарних ресурсів на засадах повернення у певні строки та з виплатою відсотків.

12. Статистика коротко- і довгострокового кредитування

Під довгостроковими кредитами банків розуміються зобов'я­зання підприємства перед кредитною установою (банком), які повинні погашатися протягом терміну, що перевищує один рак з дати складання балансу, а також пролонговані короткострокові кредити (позички), які перейшли до складу довгострокових. Довгострокові кредити залучаються підприємствами для фінансування довгострокових активів, зокрема основних засобів (їх придбання, реконструкція, модернізація), нового будівництва, інших видів необоротних активів, а також окремих видів оборотних активів, в яких кошти заморожуються на тривалий період. В економічно розвинутих країнах до довгострокових банківських кредитів вдаються, як правило, підприємства малого та середнього бізнесу. Крупні підприємства довгострокову потребу в капіталі задовольняють здебільшого шляхом емісії облігацій.

Короткостроковими кредитами банків є зобов'язання підприємства перед кредитною установою (банком), які повинні бути виконані протягом терміну, що не перевищує одного року з дати складання балансу, а також зобов'язання за кредитами (позичками), як довгостроковими, так i короткостроковими, термін погашення яких минув на дату складання балансу. Короткострокові банківські кредити залучаються здебільшого для фінансування оборотних активів підприємства, зокрема на покриття тимчасового дефіциту платіжних засобів, придбання товарів, виробничих запасів тощо.

13. Використання індексного методу в аналізі оборотності кредитних ресурсів

Сутність і призначення індексного методу. Алгоритм розрахунку впливу факторів цим методом для різних моделей.

Індексний метод заснований на відносних показниках динаміки, просторових порівнянь, виконання плану, що виражають відношення фактичного рівня аналізованого показника в звітному періоді до його рівня в базисному періоді (або до планового або по іншому об'єкту).

За допомогою агрегатних індексів можна виявити вплив різних чинників на зміну рівня результативних показників у мультиплікативних і кратних моделях.

Для прикладу візьмемо індекс вартості товарної продукції:

Він відображає зміну фізичного обсягу товарної продукції (q) і цін (р) і дорівнює добутку цих індексів:

Щоб встановити, як змінилася вартість товарної продукції за рахунок кількості виробленої продукції і за рахунок цін, потрібно розрахувати індекс фізичного обсягу Iq та індекс цін 1p:

У нашому прикладі обсяг валової продукції можна представити у вигляді добутку чисельності робітників та їх середньорічної виробітку.

Отже, індекс валової продукції 1вп буде дорівнює добутку індексу чисельності робітників lчр та індексу середньорічний вироблення 1гв:

Якщо з чисельника вищенаведених формул відняти знаменник, то отримаємо абсолютні прирости валової продукції в цілому і за рахунок кожного фактора окремо, тобто ті ж результати, що й способом ланцюгової підстановки.

14. Система показників, які характеризують діяльність кредитних установ

Трансформація економічної системи будь-якої країни передбачає інституціоналізацію та одночасно розбудову кредитної системи. Нині кредитний сектор України представлений переважно банківською системою, що є порівняно розвиненою. Інша ж структурна складова - небанківські фінансово-кредитні установи - почала активно розвиватися не так давно. Але вони можуть зайняти певні ніші на ринку і надавати ряд послуг, що їх не надають банки, створюючи тим самим їм конкуренцію, поліпшуюючи функціонування не тільки кредитної системи, а й національної економіки загалом. Тому актуальним є дослідження особливостей діяльності кредитних спілок та ломбардів на ринку фінансових послуг.

Кредитні спілки можуть скласти конкуренцію комерційним банкам у таких сферах:

- кредитування домогосподарств для задоволення споживчих і соціальних потреб;

- залучення внесків фізичних осіб на депозитні рахунки;

- кредитування фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності;

- кредитування особистих селянських домогосподарств.

15. Статистичне вивчення зв'язку обіговості короткострокового кредиту із сукупною обіговістю обігових коштів

Кредит сприяє скороченню часу обігу обігових коштів підприємств, впливаючи таким чином на відтворювальні процеси в економіці.

Індексна модель зв'язку сукупної обіговості обігових коштів підприємств з обіговістю короткострокового кредиту виглядає таким чином:

O = Kn'd,

де О - сукупна обіговість обігових коштів, розрахованих як відношення обсягу валового внутрішнього продукту до середніх залишків обігових коштів; К - розмір валового внутрішнього продукту на грошову одиницю наданих короткострокових позичок; n - число оборотів короткострокових позичок, обчислених за даними обороту з видачі; d - частка короткострокових позичок у загальній величині обігових коштів.

16. Поняття і соціально-економічне значення статистики грошового обігу

В економіці грошова маса є важливим чинником, який впливає на рівень цін, обсяг виробництва і стан платіжного балансу. Обсяг грошової маси є результатом складної взаємодії багатьох суб'єктів економічної діяльності, а не самої лише діяльності кредитно-грошових органів, які визначають розмір грошової бази. Комерційні банки встановлюють розмір позичок, інших активів і надлишкових резервів. Небанківський сектор вирішує, як розподіляти свої грошові кошти між строковими, ощадними, поточними вкладами та іншими зобов'язаннями, фінансовими активами або просто зберігати готівку. Обсяг грошової маси і формується в результаті прийняття таких рішень.

У цьому розділі розглянемо визначення грошової маси, фактори, які впливають на її збільшення, подамо тлумачення поняття "грошовий мультиплікатор". У свою чергу, рух суспільного продукту і національного доходу, створення доходів в економіці - всі ці дії невіддільні від грошових відносин, які складаються між населенням, урядом, підприємствами та організаціями. Такі відносини характеризуються обсягом грошового обігу, що являє собою сукупність операцій, у процесі виконання яких відбувається рух грошової маси.

Для управління процесами грошового обігу потрібно мати в основі статистичну інформацію про розмір грошового обігу, його склад і динаміку, а також обіговість грошових коштів, додержання розрахункової дисципліни, про склад і швидкість обігу грошової маси, купівельної спроможності грошей тощо.

Отримувати та обробляти статистичну інформацію щодо процесів у цій галузі статистики і є справою статистики грошового обігу. Саме вона розробляє програму статистичного спостереження, способи отримання і обробки даних, обґрунтовує методологію обчислення й аналізу статистичних показників. Статистика грошового обігу також виявляє закономірності у складі грошового обігу, в обіговості грошової маси, у розрахункових операціях банків, додержанні підприємствами розрахункової дисципліни. Окрім цього, перед зазначеною статистикою висунуто завдання щодо вивчення обсягу, складу, динаміки грошової маси та її швидкості.

17. Основні показники статистики грошового обігу

бюджет звітність статистика кредитний

Система статистичних показників, що характеризує грошовий обіг, будується на категоріях, пов'язаних з функціями грошей. Ця система включає такі групи показників:

· грошова маси та її структура;

· забезпеченість грошовими знаками обігу національної економіки;

· показники, що характеризують операції на рахунках, з депозитами тощо;

· показники, які відображають рух грошової маси та ефективність її використання.

Під обсягом грошового обігу розуміють сукупність грошових операцій, за допомогою яких здійснюється рух грошей. Необхідно відрізняти обсяг грошового обігу від середніх залишків грошей. Перший показник визначають підсумовуванням результатів операцій з надходження (або списання) грошей за певний період, а другий дістають як середню величину із залишків грошей на рахунках на окремі дати.

Грошовий обіг розподіляється на безготівковий та готівковий.

Безготівковий грошовий обіг - це сукупність грошових розрахунків, здійснюваних у формі записів на рахунках у банках і шляхом заліку взаємних вимог. У безготівковому обігу гроші виконують лише функцію коштів платежу.

Готівковий грошовий обіг - це сукупність грошових розрахунків, які застосовуються у взаємовідносинах держави, підприємств, установ і населення, набуваючи форми готівкових грошей.

За характером платежів розрізняють товарний платіжний оборот і нетоварний платіжний оборот. До складу першого входять платежі за товари, виконані роботи і послуги, а до другого - платежі до бюджету та платежі за іншими фінансовими операціями.

Основним документом, за допомогою якого характеризується рух грошової готівки, є прогноз касових оборотів банків. Він відображає рух грошової маси із сфери обігу до кас банківських установ і видачу готівки підприємствам, установам, організаціям і населенню. Прогноз касових оборотів складається на квартал з розподілом за числами і затверджується для кожної банківської установи. Цей документ стосується двох аспектів - надходжень і видач (витрат) готівки і відповідно поділяється на дві частини. У кожній з них виокремлюються статті згідно з каналами руху готівки: у першій частині показують прогнозне надходження готівки до каси банківської установи, а в другій - прогнозну видачу готівки з кас банківської установи. У процесі балансування касового плану визначається емісійне завдання з випуску готівки в обіг чи вилучення її з обігу.

18. Визначення загальної маси грошей в обіг

Грошовою масою (запасами) називають сукупний обсяг купівельних і платіжних коштів, що обслуговують господарський обіг і належать приватним особам, підприємствам і державі. У грошовій масі розрізняютьактивні гроші, що застосовуються у готівковому та безготівковому обігу, і пасивні гроші (нагромадження, резерви, залишки на рахунках), котрі лише потенційно можуть бути використані в угодах.

При визначенні грошової маси виходять з грошових агрегатів, під якими розуміють специфічну класифікацію платіжних коштів за рівнем їх ліквідності. Грошовим агрегатом називають особливу групу ліквідних активів, що служать альтернативними вимірювачами грошової маси.

Грошові агрегати - це зобов'язання банківської системи нефінансовим секторам: готівка, депозити до запитання, строкові депозити та заощадження. Розвиток зазначених депозитів відображає стан монетарної політики. Грошові агрегати протиставляються чистим зовнішнім активам (обчисленим у національній валюті) та чистим внутрішнім кредитам.

Грошова база є сумою готівки в обігу, готівки в сейфах та резервів комерційних банків.

Грошовий агрегат М1 складається з агрегату М0, розрахункових рахунків і поточних депозитів у національній валюті. Параметр М0 включає готівку в обігу (у касах підприємств і організацій та на рахунках у населення).

Грошовий агрегат М2 включає параметр М1, строкові депозити та валютні кошти. Строкові депозити складаються із залишків на строкових (до трьох років) рахунках за вкладами населення та депозитів підприємств і населення на розрахункових рахунках у комерційних банках.

Грошовий агрегат М3 включає параметр М2, кошти клієнтів за трастовими операціями банків та цінні папери власного боргу банків.

Грошові агрегати різняться між собою за рівнем ліквідності. Останню властивість розуміють так: це можливість використання деякого активу як засобу обігу або перетворення активу на кошти обігу та його здатність зберігати свою номінальну вартість незмінною.

Абсолютно ліквідними вважаються гроші параметра М1. До високоліквідних грошових активів слід віднести також грошовий агрегатМ2. На думку економістів, цей параметр грошової маси тісніше пов'язаний зі швидкістю грошової маси, реальним національним продуктом і цінами.

Поведінка грошових агрегатів у консолідованій банківській системі може бути пов'язана з грошовою базою центрального банку за допомогою грошового мультиплікатора, обчисленого як відношення М2 (або іншого грошового агрегату) до грошової бази - суми готівки, що утримується поза банківської системою, та загальних резервів комерційних банків, тобто суми мінімальних обов'язкових резервів і надлишкових резервів, включаючи готівку в сейфах.

Обсяг готівки в обігу залежить від монетарної політики, платіжної дисципліни, інфляційних очікувань та швидкості обігу готівки.

19. Показники швидкості обігу грошової маси

Розглядаючи ці показники грошової маси, розрізняють швидкість обігу готівки та швидкість обігу агрегату М2.

Швидкість обігу обчислюється як відношення місячного (квартального, річного) ВВП до обсягу М0 іМ1 на середину періоду та множиться на 12 (відповідно 4 для квартальних та 1 для річних даних). При цьому темпи зростання агрегату протягом періоду вважаються сталими.

Обсяг готівки і М2 на середину періоду розраховується на підставі даних про готівку на кінець звітного періоду та агрегату М2, включаючи строкові депозити в іноземній валюті, на кінець звітного періоду. Депозити в іноземній валюті перераховуються за обмінним курсом, який є середнім між аукціонним та міжбанківським, з одного боку, та некомерційним - з іншого.

Швидкість обігу грошей визначається за формулою, де GDP - номінальний валовий внутрішній продукт; - загальна маса грошей, що визначається як середні залишки грошей за період.

Цей показник характеризує, скільки у середньому за рік оборотів здійснила грошова маса.

Швидкість грошового обігу можна визначити як кількість оборотів, що їх робить грошовий агрегат (наприклад, М2), щоб забезпечити певний рівень економічної діяльності, який приблизно дорівнює номінальному ВВП. Зміна швидкості обігу відображає зміну реального грошового попиту. Отже, швидкість обігу зростає, коли економічні агенти очікують зростання альтернативної вартості утримання грошових активів у національної валюті (наприклад, зростання номінальних відсоткових ставок, рівня інфляції або обмінного курсу). Зростання швидкості обігу грошей призводить до росту цін.

Сукупна швидкість обсягу грошової маси формується під впливом обіговості грошових агрегатів, рівень яких для окремих агрегатів неоднаковий і може бути різний у динаміці. За допомогою індексного методу можна кількісно вимірювати приріст середньої швидкості обігу грошей, зумовлений зміною швидкості окремих агрегатів грошей, структурними зрушеннями в масі грошей і неоднаковими темпами зростання параметрів грошової маси.

20. Прогнозування грошової маси

Кількість грошей, які перебувають в обігу, впливає на випуск продукції, рівень цін, зайнятість та інші явища, тому важливим завданням статистики є прогноз грошової маси.

Прогнозні розрахунки грошової маси можна виконувати двома способами:

1) прогнозування попиту на гроші;

2) прогнозування пропозиції грошей.

Зіставлення прогнозів попиту на гроші і пропозиції грошей дозволяє дійти висновків про рівновагу грошового обігу, сталість його розвитку.

Початковим моментом при прогнозуванні пропозиції грошей є визначення грошової бази. Грошова база включає готівку небанківського сектору економіки, готівку банківських установ, депозити комерційних банків, приватного сектору і державних структур. Вона вимірюється як приріст активів банківської системи: державного боргу грошово-кредитним установам, зобов'язань комерційних банків перед центральним банком, закордонних чистих активів (результат платіжного балансу), а також приросту нерезервних зобов'язань центрального банку (капітал і прибуток цього банку, закордонні та інші зобов'язання).

Динаміка грошових агрегатів об'єднаної банківської системи може бути пов'язана з динамікою грошової бази центрального банку таким рівнянням:

M = kR = K (NFA + NDCG + DCB + OIN),

де М - грошовий агрегат, NFA - чисті зовнішні активи; NDCG - чисті зобов'язання уряду; DCB - чисті зобов'язання комерційних банків; OIN - інші статті (нетто).

21. Завдання статистики цінних паперів

Загальною метою створення ринку цінних паперів являється необхідність перерозподілу фінансових ресурсів. Акумуляція тимчасово вільних коштів та їхнє розміщення здійснюються за допомогою емісії цінних паперів. Залучення коштів може мати на меті, наприклад, покриття дефіциту державного бюджету, і в цьому випадку здійснюється емісія державних боргових зобов'язань, за допомогою яких залучаються необхідні грошові ресурси.

Завданнями статистики цінних паперів є:

- збір і розкриття повної та адекватної інформації про цінні папери, створення об'єктивних уявлень про їхній ризик, дохідність та ліквідність як основи прийняття інвестиційних рішень посередниками, що діють на фондовому ринку, як основи розробки стратегій учасниками ринку та політики по його регулюванню й розвитку державними органами;

- формування інформаційного забезпечення для статистичного аналізу та управління соціально-економічними процесами в тій мірі, у якій вони відображаються або формуються на ринку цінних паперів;

- розробка та удосконалення методології збору та аналізу статистичної інформації про цінні папери та учасників фондового ринку.

Існують наступні види цінних паперів:

Акція акціонерного товариства - цінний папір, що закріплює права її власника (акціонера) на одержання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів, на участь в управлінні акціонерним товариством і на частину майна, що залишається після його ліквідації.

Облігація - емісійний цінний папір, що закріплює право її власника на одержання від емітента облігації в передбачений нею термін її номінальної вартості та зафіксованого в ній відсотка від цієї вартості або іншого майнового еквівалента.

Вексель(простий) - складене за встановленою законом формою безумовне письмове боргове грошове зобов'язання, видане однією стороною (векселедавцем) іншій стороні (векселедержателеві).

Депозитний сертифікат банку - документ, право вимоги по якому може поступатись однією особою іншій, що є зобов'язанням банку по виплаті розміщених у ньому депозитів.

Основними джерелами статистичної інформації є:

- проспекти емісії, звітність емітентів про випуск цінних паперів і фінансова звітність;

- статистичні спостереження та звітність фондових бірж;

- статистичні спостереження та звітність організованих систем позабіржового обороту;

- звітність фінансових органів і центральних банків про стан державного боргу, статистичні публікації комісії з цінних паперів або інших державних органів, що регулюють ринок цінних паперів;

- публікації рейтингових агентств і т.д. Для цих цілей розроблена система статистичних показників, що включає статистику:

- обсягів і структури операцій з цінними паперами;

- діяльності учасників ринку цінних паперів;

- курсів цінних паперів;

- якості цінних паперів.

Статистика обсягів і структури операцій із цінними паперами:

- вартісний обсяг і структура цінних паперів, що знаходяться в обороті;

- вартісний обсяг і структура нових емісій, кількість емісій (розраховуються, як правило, за рік);

- торговий оборот з цінних паперів, кількість укладених угод і проданих цінних паперів, їх оборотність;

- показники, що характеризують ризик, ліквідність і дохідність цінних паперів.

Перелічимо найбільш важливі показники статистики емітентів.

Показник "операційні результати" характеризує динаміку реалізації, прибутку та собівартості продукції, грошові потоки і їх структуру.

Показники прибутковості та покриття прибутком процентних і рентних платежів показують частку прибутку в реалізованій продукції, капіталовіддачу (прибуток по відношенню до капіталу), прибутковість активів (прибуток по відношенню до активів), покриття прибутком виплачуваних відсотків, рентних платежів, дивідендів по привілейованих акціях.

Показник матеріального забезпечення боргу - це покриття різних видів заборгованості матеріальними активами, сформованими за рахунок зазначеної заборгованості та акціонерного капіталу.

Для статистики інвесторів характерне використання тих же показників, які характеризують фінансово-господарське становище, що й для статистики емітентів.

Статистика курсів цінних паперів містить у собі статистичні спостереження за наступними видами цін на фондові інструменти:

- номінальна ціна - ціна, проставлена (для цінних паперів, що мають бланки) або оголошена (для паперів, що існують у вигляді записів) на цінному папері;

- ціна первинного ринку (емісійна ціна) - ціна розміщення на первинному ринку;

- ціна погашення - вид цін, що існує для облігацій, по яких дана облігація після закінчення строку викуповується в інвестора.

- ціна вторинного ринку (ринкова ціна) - ціна цінного папера, яка визначається ринком.

Крім того, ведеться статистичне вивчення цін попиту та пропозиції, які тільки вказують на наміри операторів ринку, але по яких угоди не були укладені (ціни покупки, ціни продажу, заявлені брокерами або встановлені дилерами як котирування для покупки-продажу цінних паперів за власний рахунок). Об'єктом статистики курсів цінних паперів є також спред (величина розриву між ціною пропозиції, що завжди вище, і ціною попиту на цінний папір, що завжди нижче).

Рейтингові показники. У міжнародній практиці рейтингові агентства є незалежними оцінювачами кредитного ризику цінних паперів і привілейованих акцій, тобто ризику того, що емітент не виконає своїх фіксованих грошових зобов'язань, пов'язаних із цінним папером.

22. Показники статистики цінних паперів

Для характеристики процесів, що відбуваються з цінними паперами, використовують показники випуску цінних паперів, їх розміщення, обігу й показники прибутку та прибутковості цінних паперів.

Випуск цінних паперів характеризується показниками суми і кількості випущених емітентами цінних паперів за видами на певну дату. Під розміщенням цінних паперів розуміється їх продаж на первинному ринку, який займається початковим продажем цінних паперів. При цьому його суб'єктами є як самі емітенти, так і посередники. Продаж і купівля цінних паперів на вторинному ринку (фондовій біржі) кваліфікується як їх обіг.

Прибутки по цінних паперах можуть виступати у формі відсотків від номінальної вартості, дивідендів і прибутку з купона. Показником рівня прибутковості по акціях є ставка дивіденду що визначається, як ринкова (курсова) вартість акцій/сума отриманих дивідендів, помножена на 100%.

Прибутковість акцій характеризується:

рівнем чистого прибутку за період;

необхідним рівнем прибутковості.

Рівень чистого прибутку за період являє собою відношення суми всіх прибутків і зміни ринкової ціни за період до початкової ціни активу. При вартості фінансового активу необхідно враховувати два критерії: безпечний рівень прибутковості і плату за ризик, що в сумі утворюють необхідний (мінімальний) рівень прибутковості.

За безпечний рівень прибутковості звичайно приймається процентна ставка державних облігацій. Рівень ризику оцінюється розміром бета, що дорівнює тангенсу кута нахилу лінійної залежності між загально ринковими прибутками по всіх акціях на біржі в цілому і прибутками по конкретних акціях.

Дійсна вартість акції (ВАД) - визначається з урахуванням необхідного рівня прибутковості і суми одержуваного прибутку:

ВАД + Д : До,

де: ВАД - дійсна вартість акції; Д - сума дивідендів; До - необхідний рівень прибутковості.

Облік зростання дивідендів акціонерного товариства в майбутньому відбивається у формулі:

ВАД =До(1+Р)/К-Р

де: Р - передбачуване щорічне зростання дивідендів.

Дійсна ціна акції (ВАД) може також визначатися множенням очікуваної суми прибутку в розрахунку на одну акцію на співвідношення поточної ринкової ціни акції і річного прибутку на одну акцію.

Співвідношення поточної ринкової ціни акції і річного прибутку на одну акцію (Ц) визначається:

Ц=Д 1/(К-Р),

де: Д 1 - частка очікуваних наприкінці року дивідендів у сумі прибутку; К - необхідний (мінімальний) рівень прибутковості; Р - очікуване зростання дивідендів.

У такому випадку дійсна ціна акції (САД) буде дорівнювати:

ВАД = ЦП.

Де: П - сума прибутку в розрахунку на одну акцію.

Дійсна ціна акції може бути визначена також множенням очікуваної суми прибутку на одну акцію на відношення поточної ціни акції до прибутку в даний час.

Для оцінки реальних прибутків по акціях велике значення має частка суми дивідендів у загальній масі прибутку. Іншим важливим показником є відношення ринкової ціни акції до річного розміру прибутку в розрахунку дношення ринкової ціни акції до річного розміру прибутку в розрахунку на одну акцію. Ці два показники використовують ся для оцінки ступеня ризику інвестицій, який визначається фінансовим станом акціонерного суспільства. Вони можуть бути обчислені на підставі інформації, що публікується фірмами про суму прибутку, виплачені дивіденди й інші активи.

Характеристику рівня цін акцій, що обертаються на фондових біржах, й інших цінних паперів, обсягів угод, ділової активності інвесторів, економічного стану країни роблять за допомогою біржових індексів. Вони дозволяють проаналізувати стан справ на біржі, встановити тенденції розвитку ситуації в перспективі.

Біржові показники поділяються на індекси і біржові середні. Кожна фондова біржа має свої власні біржові показники. До основних біржових показників відносяться індекси Доу-Джонса Ніккей. В Україні розраховуються наступні індекси:індекс ПФТС (розраховується Першою фондовою торговою системою на основі курсової вартості 12 емітентів, головними серед яких є Укрнафта, Запоріжсталь, Дніпроенерго. Київенерго тощо). Список акцій, що входять до індексу, переглядаються кожного місця ся.

Індекс КАС-20 (визначається компанією "Альфа капітал", база індексу - 20 найбільш ліквідних підприємств).

23. Узагальнюючі показники цінних паперів

Характеристику рівня цін акцій, що обертаються на фондових біржах, визначають за допомогою ряду показників, головними з яких для статистичного виміру та дослідження загального положення фондової торгівлі є біржові індекси. Вони дозволяють інвесторам оцінити становище економіки взагалі. За допомогою біржових індексів можна також виконати статистичний аналіз становища на біржі у попередні роки, встановити тенденції, закономірності та на їх основі зробити прогноз.

Індекси можуть обчислюватись за різними методиками: деякі є простими середніми величинами; інші - індексами у традиційному розумінні (так звані середньозважені величини, де за вагу найчастіше виступають показники базисної ринкової вартості акцій, що обертаються на ринку, кожної включеної до його складу корпорації). З погляду бази виміру індекси можуть характеризувати стан ринку в цілому або окрему галузь, або сектор ринку.

Найбільшого поширення на практиці набули такі індекси фондового ринку:

інтегральні, що відображають динаміку фондового ринку в цілому чи стосовно якогось важливого його компонента (фондової біржі, позабіржової організованої торговельної системи, виду цінного папера);

галузеві(субсекторні), на основі яких часто формуються загальніші інтегральні індекси (наприклад, Dow-Jones Industrial Average, що відображає динаміку акцій 30 провідних промислових корпорацій США);

часткові, що визначають окремі характеристики цінних паперів учасників фондового ринку (наприклад, зміну курсу акцій тієї чи іншої корпорації, доходи по певному цінному паперу).

Основними ознаками, за якими можна класифікувати індекси, є:

1) вид цінного папера, що аналізується (акції, облігації);

2) склад вибірки емітентів. Для підвищення інформативності та статистичної змістовності індексу бажано, щоб додержувалися умови постійності складу емітентів, широти охоплення фондового ринку;

3) обчислювальна процедура. У разі розрахунку індексу можуть використовуватись середньоарифметичні чи середньогеометричні величини. У свою чергу, усереднювання може стосуватись як абсолютних величин (наприклад, курсів акцій у національній валюті), так і відносних, а саме темпів приростів. Суттєвими моментами є також використання ваг при формуванні ряду індексів та способи розрахунків окремих складових величин (наприклад, цін акцій). Слід зазначити, що при обчисленні більшості індексів застосовується середнє арифметичне; середнє геометричне використовується в індексах FJ-SE100 (відстежуються акції 100 провідних корпорацій) та Value Line Composite Index (оцінюються близько 1700 випусків акцій);

4) тип індексу - базисний, якщо він співвідноситься до початку періоду спостережень, чи ланцюговий, тобто такий, що розраховується стосовно попереднього періоду.

...