Бюджетний процес в Україні

3. Бюджетний процес на місцевому рівні

У системі управління місцевими фінансами особлива роль належить формуванню та виконанню місцевого бюджету.

Бюджетний процес на місцевому рівні розпочинається з доведення Міністерством фінансів України місцевим державним адміністраціям, виконавчим органам відповідних місцевих рад особливості складання розрахунків до проектів бюджетів на наступний бюджетний період.

Фінансові органи на місцях зобов'язані надавати необхідну інформацію: Міністерству фінансів України - для проведення розрахунків обсягів міжбюджетних трансфертів та інших показників; Комітету Верховної Ради України з питань бюджету - для розгляду цих розрахунків. Місцеві фінансові органи розробляють і доводять до головних розпорядників бюджетних коштів інструкції з підготовки бюджетних запитів.

Головні розпорядники бюджетних коштів організують розроблення бюджетних запитів на засадах своєчасності, достовірності та змістовності для подання місцевим фінансовим органам. Бюджетні запити мають містити всю інформацію, необхідну для аналізу показників проекту місцевого бюджету, згідно з вимогами місцевих фінансових органів.

Місцеві фінансові органи на будь-якому етапі складання і розгляду проектів місцевих бюджетів здійснюють аналіз бюджетного запиту, поданого головним розпорядником бюджетних коштів, щодо його відповідності меті, пріоритетності, а також раціональності й ефективності використання бюджетних коштів. На основі результатів аналізу керівник місцевого фінансового органу ухвалює рішення про включення бюджетного запиту до пропозиції проекту місцевого бюджету перед поданням його на розгляд відповідно місцевим державним адміністраціям, виконавчим органам відповідних місцевих рад.

Територіальні громади сіл, селищ і міст можуть об'єднувати на договірних засадах кошти бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, організацій, установ [18].

У тижневий строк з дня схвалення Кабінетом Міністрів України проекту закону про Державний бюджет України Міністерство фінансів України доводить місцевим фінансовим органам прогнозні обсяги міжбюджетних трансфертів, методики їх визначення, організаційно-методологічні вимоги та інші показники щодо складання проектів місцевих бюджетів.

Протягом тижня після ухвалення проекту закону про Державний бюджет України у другому читанні Кабінет Міністрів України забезпечує доведення місцевим державним адміністраціям, виконавчим органам відповідних місцевих рад показників міжбюджетних відносин (включно з обсягами міжбюджетних трансфертів для відповідних бюджетів), а також організаційно-методологічних вимог щодо складання проектів місцевих бюджетів. У триденний термін з дня отримання таких документів обласні державні адміністрації доводять виконавчим органам міських рад, районним державним адміністраціям відповідні обсяги субвенцій на здійснення державних програм соціального захисту. Це є підставою для складання місцевими фінансовими органами проектів місцевих бюджетів і підготовки проектів рішень про відповідні місцеві бюджети.

Для зручності та більшої наглядності подамо стадії бюджетного процесу у вигляді таблиці.

Розглянемо стадії більш детально.

Проект рішення про місцевий бюджет та матеріали, що до нього додаються [19].Проект рішення про місцевий бюджет перед його розглядом на сесії відповідної місцевої ради схвалюється місцевою державною адміністрацією чи виконавчим органом відповідної місцевої ради. Разом з ним подаються:

1) пояснювальна записка до проекту рішення, яка має містити:

- інформацію про соціально-економічний стан відповідної адміністративно-територіальної одиниці і прогноз її розвитку на наступний бюджетний період, покладені в основу проекту місцевого бюджету;

- оцінку доходів місцевого бюджету з урахуванням втрат доходів місцевого бюджету внаслідок наданих, відповідною місцевою радою податкових пільг;

- пояснення до основних положень проекту рішення про місцевий бюджет, включно з аналізом пропонованих обсягів видатків і кредитування за бюджетною класифікацією. Пояснення охоплюють бюджетні показники за попередній, поточний, наступний бюджетні періоди в з погляду класифікації видатків та кредитування бюджету;

- обгрунтування особливостей міжбюджетних взаємовідносин та надання субвенцій на виконання інвестиційних програм (проектів);

- інформацію щодо погашення місцевого боргу, обсягів та умов місцевих запозичень;

2) прогноз місцевого бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди;

3) проект показників зведеного бюджету району, міста з районним поділом, міста, що об'єднує бюджети села, селища, міста районного значення;

4) показники витрат місцевого бюджету, необхідних на наступні бюджетні періоди для завершення інвестиційних програм (проектів), що враховані в бюджеті, за умови, якщо реалізація таких програм (проектів) триває більш, ніж один бюджетний період;

5) перелік інвестиційних програм (проектів) на плановий бюджетний період та наступні за плановим два бюджетні періоди;

6) інформація про хід виконання відповідного бюджету в поточному бюджетному періоді;

7) пояснення головних розпорядників бюджетних коштів до проекту відповідного бюджету (подаються комісії з питань бюджету відповідної місцевої ради);

8) інші матеріали, обсяг і форму яких визначає місцева державна адміністрація або виконавчий орган відповідної місцевої ради.

Рішенням про місцевий бюджет визначаються:

1) загальна сума доходів, видатків та кредитування місцевого бюджету (з розподілом на загальний та спеціальний фонди);

2) граничний обсяг річного дефіциту (профіциту) місцевого бюджету в наступному бюджетному періоді і місцевого боргу на кінець наступного бюджетного періоду; граничний обсяг надання місцевих гарантій, а також повноваження щодо надання таких гарантій;

3) доходи місцевого бюджету за бюджетною класифікацією (у додатку до рішення);

4) фінансування місцевого бюджету за бюджетною класифікацією (у додатку до рішення);

5) бюджетні призначення головним розпорядникам коштів місцевого бюджету за бюджетною класифікацією з обов'язковим виділенням видатків споживання (з них видатків на оплату праці, оплату комунальних послуг й енергоносіїв) та видатків розвитку (у додатках до рішення);

6) бюджетні призначення міжбюджетних трансфертів (у додатках до рішення);

7) розмір оборотного залишку коштів місцевого бюджету;

8) додаткові положення, що регламентують процес виконання місцевого бюджету.

Крім того, проект місцевого бюджету має містити перелік захищених видатків місцевого бюджету, які визначаються ст. 55 Бюджетного Кодексу України, а саме оплату праці працівників бюджетних установ, що фінансуються за рахунок коштів місцевих бюджетів, нарахування на заробітну плату, придбання медикаментів та перев'язувальних матеріалів, забезпечення продуктами харчування, оплату комунальних послуг та енергоносіїв тощо.

Затвердження місцевих бюджетів.

При затвердженні місцевих бюджетів відповідні місцеві ради мають урахувати обсяги міжбюджетних трансфертів та інші положення (необхідні для формування місцевих бюджетів), затверджені Верховною Радою України при ухваленні проекту закону про Державний бюджет України у другому читанні.

Обласні і районні бюджети, міські (міста Києва, міст обласного значення) бюджети, інші бюджети місцевого самоврядування, для яких у державному бюджеті визначаються міжбюджетні трансферти, на наступний бюджетний період затверджуються рішенням відповідної місцевої ради у двотижневий строк з дня офіційного опублікування закону про Державний бюджет України.

Міські (міст районного значення) бюджети, районні у містах (у разі їх створення), селищні та сільські бюджети (крім бюджетів місцевого самоврядування, для яких у державному бюджеті визначаються міжбюджетні трансферти) на наступний бюджетний період затверджуються відповідно рішеннями міської, районної у місті, селищної або сільської ради у двотижневий строк з дня затвердження районного чи міського (міста Києва та міст обласного значення) бюджету.

Міські ради при затвердженні відповідних бюджетів ураховують у першочерговому порядку потребу в коштах на оплату праці працівників бюджетних установ відповідно до встановлених законодавством України умов оплати праці та розміру мінімальної заробітної плати; на проведення розрахунків за електричну та теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ та послуги зв'язку, які споживаються бюджетними установами. Ліміти споживання енергоносіїв у натуральних показниках для кожної бюджетної установи встановлюються, виходячи з обсягів відповідних бюджетних асигнувань.

Місцеві ради при затвердженні відповідних місцевих бюджетів ураховують у повному обсязі цільові кошти, передбачені у складі видатків при визначенні міжбюджетних трансфертів між державним бюджетом та місцевими бюджетами. Обсяги таких коштів зменшенню не підлягають.

Виконання місцевих бюджетів.

Місцеві фінансові органи забезпечують виконання відповідних місцевих бюджетів. Вони здійснюють загальну організацію та управління виконанням відповідного місцевого бюджету, координують діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.

Казначейське обслуговування місцевих бюджетів здійснюється територіальними органами Державної казначейської служби України.

Державна казначейська служба України веде облік усіх надходжень, що належать місцевим бюджетам, та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, погодженим з відповідними місцевими фінансовими органами, здійснює повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до бюджету.

Місцевий бюджет виконується за розписом, який затверджується керівником місцевого фінансового органу. До затвердження розпису місцевого бюджету керівником місцевого фінансового органу затверджується тимчасовий розпис місцевого бюджету на відповідний період. Керівник місцевого фінансового органу протягом бюджетного періоду забезпечує відповідність розпису місцевого бюджету встановленим бюджетним призначенням.

Місцевий фінансовий орган за участю органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, у процесі виконання місцевого бюджету за доходами здійснює прогнозування та аналіз доходів відповідного бюджету.

Органи, що контролюють справляння надходжень бюджету, забезпечують своєчасне та в повному обсязі надходження до місцевих бюджетів податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів місцевих бюджетів відповідно до законодавства.

Податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи місцевого бюджету визнаються зарахованими до місцевого бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

У разі необхідності внесення змін до рішення про місцевий бюджет таке рішення ухвалюється відповідною місцевою радою на підставі офіційного висновку місцевого фінансового органу про перевиконання чи недовиконання дохідної частини загального фонду, про обсяг залишку коштів загального та спеціального фондів (крім власних надходжень бюджетних установ) відповідного бюджету.

Факт перевиконання дохідної частини загального фонду місцевого бюджету визнається за підсумками першого півріччя та наступних звітних періодів з початку поточного бюджетного періоду на підставі офіційних висновків місцевого фінансового органу за умови перевищення доходів загального фонду місцевого бюджету (без урахування міжбюджетних трансфертів), врахованих у розписі місцевого бюджету на відповідний період, не менше, ніж на 5 відсотків.

Факт недоотримання доходів загального фонду місцевого бюджету визнається на підставі офіційного висновку місцевого фінансового органу за підсумками квартального звіту в разі недоотримання доходів загального фонду місцевого бюджету, врахованих у розписі місцевого бюджету на відповідний період, більше, ніж на 15 відсотків.

Підставою для внесення змін до рішення про місцевий бюджет може бути необхідність перерозподілу бюджетних призначень між головними розпорядниками бюджетних коштів за наявності відповідного обгрунтування.

Після набуття чинності законом про Державний бюджет України органам державної влади та їх посадовим особам забороняється ухвалювати рішення, що призводять до виникнення додаткових витрат місцевих бюджетів, без визначення джерел коштів, виділених державою Для забезпечення цих витрат.

Якщо до початку нового бюджетного періоду не ухвалено рішення про місцевий бюджет, місцева державна адміністрація або виконавчий орган місцевої ради мають право здійснювати витрати місцевого бюджету лише на цілі, визначені у рішенні про місцевий бюджет на попередній бюджетний період. При цьому щомісячні бюджетні асигнування місцевого бюджету сумарно не можуть перевищувати 1/12 обсягу бюджетних призначень, установлених рішенням про місцевий бюджет на попередній бюджетний період. До ухвалення рішення про місцевий бюджет на поточний бюджетний період забороняється здійснювати капітальні видатки і надавати кредити з бюджету (крім випадків, пов'язаних з виділенням коштів з резервного фонду відповідного бюджету), а також здійснювати місцеві запозичення та надавати місцеві гарантії.

Звітність про виконання місцевих бюджетів

Державна казначейська служба України складає та подає відповідним місцевим фінансовим органам звітність про виконання місцевих бюджетів за встановленими формами. Зведені показники звітності про виконання бюджетів одночасно подаються територіальними органами Державної казначейської служби України відповідно фінансовим органам місцевих державних адміністрацій та виконавчих органів відповідних місцевих рад.

Відповідні звіти щодо справляння надходжень бюджету місцевим фінансовим органам подають органи, що його контролюють. Квартальний та річний звіти про виконання місцевого бюджету подаються до місцевих рад відповідними виконавчими органами у двомісячний строк після завершення бюджетного періоду. Далі здійснюється перевірка річного звіту комісією з питань бюджету відповідної місцевої ради, після чого відповідні місцеві ради затверджують річний звіт про виконання бюджету або ухвалюють інше рішення з цього приводу.

Висновки

Успішне функціонування економіки будь-якої країни тісно пов'язане з оптимальним забезпеченням формування та виконанням бюджету. Від якісного здійснення бюджетного процесу залежить дієвість бюджетної політики, яка повинна позитивно впливати на економічну та фінансову стабільність держави, її соціальний рівень життя.

Бюджетний процес не обмежується лише підготовкою закону про асигнування коштів за групами статей видатків бюджетів. Це постійний процес визначення пріоритетів держави, її завдань та функцій на певному етапі, розробки відповідних цільових програм, визначення управлінських стратегій, оцінки ефективності використання коштів, контролю за дотриманням законодавства та виконанням бюджетних повноважень, за повнотою надходжень коштів до Державного бюджету України, головними розпорядниками бюджетних коштів та розпорядниками нижчого рівня, за своєчасним поверненням до бюджету коштів, що надані за операціями з кредитування бюджету, кредитів отриманих державою, за ефективністю та цілеспрямованістю бюджетних коштів.

Питанням бюджетного процесу присвячені праці багатьох науковців. Серед вітчизняних учених значний доробок у цьому напрямі мають такі вчені, як: О. Василик, А. Гальчинський, В. Геєць, Л. Клець, К. Павлюк, Ю. Пасічник, С. Юрій, В. Федосов, С. Фролов та ін. Однак, початок проведення реформ у сфері державних фінансів та децентралізації фінансової системи України, вимагає розгляду їх впливу на ефективність бюджетного процесу в країні. Однією із найскладніших проблем бюджетного процесу є систематичне порушення бюджетної дисципліни. Аналізуючи окремі стадії бюджетного процесу в Україні (підготовка проекту бюджету, розгляд та ухвалення проекту бюджету Верховною Радою України) упродовж 1991-2014 р., можна констатувати факт хронічної несвоєчасності дій органів державної влади. Слід зазначити, що в роки, коли Державний бюджет був прийнятий своєчасно, в країні досягалися найвищі темпи зростання ВВП. [20]

Статистика реалізації термінів окремих етапів бюджетного процесу, внесення змін до державного бюджету в Україні та росту ВВП протягом 1992-2014 рр.

Наведені в таблиці дані,[26] засвідчують, що подання проекту Державного бюджету до парламенту відбувалося вчасно, згідно з Бюджетним кодексом. Значний розрив між датою подання та датою реєстрації проекту бюджету обумовлюється дією низки інституційних кон'юнктурних чинників, а саме: політичною нестабільністю, відсутністю політичного консенсусу між впливовими партіями, лобіювання інтересів промислово - фінансовими групами, відстоюванням інтересів представниками державної влади тощо. Через брак повної інформації надзвичайно важко оцінити наслідки такого впливу, адже результати та розрахунки запропонованих показників для громадськості не наводяться. В результаті за 1992-2014 рр. 13 разів було порушено терміни реєстрації відповідного законопроекту. Бюджет на 2015 рік було внесено без звіту про виконання бюджету 2014 року, громадського обговорення та необхідних консультацій, навіть без пояснювальної записки та макроекономічного прогнозу. Верстка бюджету-2015 була непрозорою, подано до парламенту його було в останній момент, що позбавило депутатів можливості вивчити документ, прийнятий під тиском на авральному засіданні. Для України це не вперше -- рік у рік повторюється та сама процедура "першої бюджетної ночі": за одну добу робиться все те, що треба було робити протягом року.

Важливою вадою бюджетного процесу в Україні, що виникає на стадії прийняття і виконання, є його недостатня прозорість. У 2015 р. перший крок щодо підвищення відкритості, прозорості та публічності бюджетного процесу було здійснено шляхом прийняття Закону України «Про відкритість використання публічних коштів». Однак, введення цього Закону в дію відкладається на півроку. Крім того, замість прозорості маємо парадоксальну ситуацію: відповідно до змін Бюджетного кодексу, виключно Мінфін зобов'язується публікувати інформацію від місячних до річних показників виконання бюджету. З січня 2015 р. Державне казначейство України припинило розміщення на своєму офіційному сайті відповідну інформацію, а Мінфін публікує ці дані із запізненням на місяць, що не дозволяє оперативно оцінювати поточний стан публічних фінансів. Відсутність інформації щодо відповідності планових показників фактичним, не дає можливості оцінити ефективність бюджетного планування та виконання бюджету.

Традиційно в Україні виконання державного бюджету здійснюється в умовах чинності неоднозначних і суперечливих правових норм різних законів, які регулюють тотожні бюджетні відносини, постійної зміни протягом бюджетного року чинних правових норм, на яких ґрунтуються показники державного бюджету. Проведене дослідження колективу авторів [21] засвідчило оберненопропорційну залежність між динамікою ВВП та кількістю внесених змін до державного бюджету відповідного року. Крім того, отримані коефіцієнти вільних членів моделі показують, що кожна непередбачувана зміна планових показників поточного року коштує економіці держави втрачанням майже трьох відсоткових пунктів ВВП.

Низька якість державного бюджету багато в чому пояснюється недоліками в його плануванні. Бюджет кожного року від початку і до кінця є новим документом, що був складений за умов поточної реальності, не враховуючи стратегії розвитку держави. Як результат, фінансова-бюджетна і соціальна економічна стратегії держави розвиваються паралельними шляхами, замість необхідного симбіозу. Держава фактично не має можливостей для проведення антициклічної політики, тобто балансування дефіцитними і профіцитними бюджетами залежно від фази економічного циклу [22].

Аналіз звітів про виконання державних бюджетів за попередні роки засвідчує, що експерти Рахункової палати [23] неодноразово наголошували про невідповідність практики державного прогнозування, яка унеможливлює надання економічним агентам чітких макроекономічних орієнтирів, що не сприяє ефективній економічній діяльності.

До основних проблем на етапі виконання бюджету слід віднести наступні проблеми: значна дефіцитність бюджетів та їх фінансування, суттєвий рівень Державного боргу і складність його обслуговування, невизначеність програмно-цільового методу формування бюджету. Одна з суттєвих причин дефіцитності бюджету - це незабезпеченням виконання планових показників, які не завжди відповідають економічним тенденціям, а видатки значно перевищують можливості акумулювання коштів. Тому виникає постійна причина пошуку додаткових джерел фінансування. Потребує перегляду структура видатків та корегування її відповідно до напрямів стратегічного розвитку держави. Напрямами врегулювання цих питань є оптимізація видатків на державне управління та вдосконалення планування і виконання бюджетних програм з урахування, насамперед, досвіду країн ЄС.

Також існує ряд проблем з контролем за рухом грошових коштів, а саме: неефективне використання коштів бюджету; відсутність ефективного контролю за реалізацією бюджетних програм. Постає питання і з визначенням ефективності вкладених бюджетних коштів. Це вимагає вирішення питань з посиленням контролю за цільовим використанням бюджетних коштів, а також посилення відповідальності за виявлені порушення за їх використання [24].

Отже, бюджетна реформа є об'єктивною потребою сьогодення. Наприкінці 2014 р., перед прийняттям Державного бюджету на 2015 рік, Верховна рада внесла низку прогресивних змін до законодавчих актів, які є запорукою створення нової бюджетної системи. Основна мета змін до Бюджетного кодексу України - запровадити в 2015 році нову модель фінансового забезпечення місцевих бюджетів та міжбюджетних відносин. Разом з Бюджетним кодексом змін зазнали також і Податковий кодекс України та багато інших законів. В основі змін до Бюджетного кодексу України - децентралізація влади і суттєве розширення повноважень територіальних громад, що передбачає перерозподіл завдань, повноважень і ресурсів на національному, регіональному та місцевому рівнях, підвищення фінансової самостійності місцевих бюджетів. При розробці механізмів децентралізації за основу взятий досвід Польщі.

За умов ринкової економіки держава через механізми бюджетно-податкової політики справляє потужний вплив на поведінку споживачів і товаровиробників, на розвиток національної економіки в цілому. Однак нинішня кризова соціально-економічна і військово-політична ситуація в Україні створює для всіх суб'єктів вітчизняної економіки атмосферу невизначеності, яка надзвичайно ускладнює умови виконання Державного бюджету 2015 рік. Це стосується формування як доходної, так і видаткової частин Державного бюджету. Тобто існує загроза недостатнього наповнення доходної частини бюджету, що автоматично ставитиме під сумнів можливості виконання статей його видаткової частини. При цьому слід підкреслити, що зазначена ситуація невизначеності у 2015 р. поширюється не лише власне на бюджетний процес, а й на умови функціонування української економіки в цілому.

Враховуючи згаданий вище високий ступінь невизначеності перспективних умов функціонування вітчизняної економіки, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України розробило варіантний прогноз розвитку української економіки на 2015 р. за двома сценаріями, другий з яких більш песимістичний [25]. При цьому, як зазначає прес-служба міністерства, «ключові припущення щодо реалізації зовнішньої та внутрішньої політики за обома сценаріями в цілому однакові». Так, у 2015 р. Мінекономрозвитку прогнозує падіння реального валового внутрішнього продукту (ВВП) за обома сценаріями на рівні 2 і 4,3 % відповідно. Номінальний же ВВП за першим сценарієм прогнозується в обсязі 1751 млрд грн, а за другим - 1720,8 млрд грн. При цьому очікується, що індекс споживчих цін за підсумками 2015 р. (грудень до грудня попереднього року) становитиме 111,2 і 113,1 % відповідно, а індекс цін виробників промислової продукції (грудень до грудня попереднього року) становитиме 114,1 і

115,2 % відповідно. Прогнозований рівень інфляції призведе до того, що при зростанні номінальної середньомісячної заробітної плати працівників за першим сценарієм до 3934 грн, а за другим - до 3882 грн рівень реальної середньомісячної заробітної плати зменшиться на 2,5 і 4,4 % відповідно. На жаль, очікується й зменшення продуктивності праці на 1,6 % (за першим сценарієм) і 3,8 % (за другим сценарієм). За таких обставин очікується, що рівень безробіття населення у віці 15-70 років (по відношенню до економічно активного населення відповідного віку) становитиме 9,8 і 10 % відповідно. У 2015 р. прогнозується також зниження рівня зовнішньоекономічної активності вітчизняного бізнесу. Причому темпи скорочення імпорту товарів і послуг випереджатимуть темпи скорочення їх експорту. Так, згідно з першим сценарієм очікується скорочення обсягів вітчизняного експорту товарів і послуг на 4,8 %, а імпорту - на 7,7 %; тоді як за другим сценарієм аналогічні показники становитимуть 8,9 і 12,8 % відповідно. Також фахівці Мінекономрозвитку прогнозують щорічне зростання ВВП у 2016 і 2017 р. на 2,9 % - за першим сценарієм, на 0,7 % - за другим.

При цьому прес-служба Міністерства економічного розвитку і торгівлі зазначає, [25] що «для досягнення прогнозних макропоказників необхідно послідовно й ефективно реалізовувати соціально-економічні реформи, проводити активну політику зовнішньої експансії, істотно поліпшити інвестиційний клімат і подолати корупцію». Щоправда, якби всі зазначені заходи вдалося б успішно й у повному обсязі реалізувати в Україні найближчим часом, то й показники розвитку вітчизняної економіки були б значно кращі за ті, що очікуються Мінекономрозвитку. З наведеного можна зробити висновок, що в професійному управлінському середовищі на сьогодні ще немає повної єдності поглядів щодо конкретних механізмів і заходів з реформування української економіки.

Непрямим чином це підтверджується аналізом ряду консенсус-прогнозів [25] розвитку вітчизняної економіки на 2015 р., що протягом минулого року складалися Мінекономрозвитку. У цілому треба відмітити погіршення відповідних очікувань експертів, які брали участь у цьому прогнозуванні. Так, якщо реальний ВВП України у 2015 р. у консенсус-прогнозі, складеному у травні 2014 р., оцінювався на рівні 102,2 % до ВВП за 2014 р., то у вересні 2014 р. така оцінка становила вже 101,4 %, а у грудні 2014 р. - 96,9 %. Аналогічні негативні тенденції мають місце і в зазначених експертних оцінках інших показників економічного розвитку України у 2015 р.

На формування доходної частини Держбюджету визначальний вплив справлятимуть нещодавні зміни у вітчизняному законодавстві.[27] Верховна Рада України ухвалила зміни до Податкового кодексу України, якими передбачено скорочення кількості податків і зборів з 22 до дев'яти. Згідно із змінами, внесеними законодавцями до Податкового кодексу, до загальнодержавних податків належать: податок на прибуток підприємств, податок на доходи фізичних осіб, податок на додану вартість (ПДВ), акцизний податок, екологічний податок, рентна плата, мито. До місцевих податків віднесено податок на майно і єдиний податок. Крім того, визначено два види місцевих зборів: збір за місце паркування транспортних засобів і туристичний збір. При цьому встановлення місцевих податків і зборів, які не передбачені Податковим кодексом, забороняється. На перший погляд, зменшення кількості податків говорить про скорочення бази оподаткування. Але, наприклад, у межах оподаткування доходів фізичних осіб тепер, поряд із заробітною платою, оподатковуватиметься й частина пенсій. Доволі розгалужений характер має податок на майно. Зокрема, упроваджується оподаткування дорогих автомобілів. Також нинішнього року зберігається і введений у 2014 р. військовий збір. До того ж уряд має намір запровадити додаткове мито на імпорт товарів. Однак, у цілому, деяке скорочення бази оподаткування нинішнього року все-таки відбулося. Наведене вище дає підстави зробити висновок, що запроваджені Верховною Радою останні зміни до Податкового кодексу, у цілому, роблять акцент на непрямих податках, особливо на посиленні оподаткування споживання й пасивних доходів (банківських відсотків, ренти тощо). Узагалі-то, такого типу зміни в оподаткуванні теоретично повинні сприяти посиленню ділової активності, зокрема інвестиційної діяльності, більшості суб'єктів економіки за одночасного стримування зростання обсягів споживання та зміни його структури. Однак подібна залежність більше притаманна економікам розвинутих країн. За умов перехідної економіки периферійного типу, до яких належить й українська економіка, такі чіткі залежності між змінами в оподаткуванні й рівнем ділової активності можуть і не сформуватися. Особливо на тлі гібридної війни і військової агресії Росії проти України. Адже за таких обставин ні підприємці, ні наймані працівники не мають достатньої впевненості у своїх доходах. У результаті, навіть за умов зазначених вище змін в оподаткуванні, може скорочуватися і споживчий, і виробничий попит на товари й послуги. Причому минулорічний досвід України не виключає певної ймовірності такого доволі песимістичного перебігу подій. Хоча, з іншого боку, цей же досвід показує, що поступова адаптація споживачів і товаровиробників навіть до екстремальних умов урешті-решт стимулює їхнє прагнення відновити звичні стандарти споживання та підприємництва.

Проведене дослідження дозволило визначити коло досі ще не вирішених проблем в організації і реалізації бюджетного процесу в Україні. Не зважаючи на початок реформування, проблеми присутні на кожній стадії бюджетного процесу. Кінцевих критерієм успіху просування шляхом реформ має бути ті можливості, які економіка надає для зростання виробництва.

Реформа в сфері децентралізації буде успішною тільки в разі виведення із тіні основних надходжень бюджетів, стимулювання економічної активність. Фінансова децентралізація повинна передбачати одночасно як реальне право кожної території проводити власну соціально-економічну політику, яка б враховувала інтереси мешканців певної адміністративно-територіальної одиниці та мала на меті ефективне використання місцевих ресурсів, так і забезпечувати виконання загальнодержавних функцій та завдань органами місцевого самоврядування без протиставлення загальнодержавних та регіональних інтересів.

Бюджетна резолюція, що відповідала б найкращим світовим практикам, повинна позбавити український бюджетний процес цих та інших проблем. Вона допомагає окреслити реальні економічні можливості держави, визначити пріоритети економічної та бюджетної політики на наступний чи кілька наступних років і прив'язати їх до інструментів, завдяки яким цих пріоритетів може бути досягнуто урядом. Але в сучасному вигляді документ, що має бути фундаментом коротко- та середньострокової бюджетної політики, є незмістовною запискою на кількох сторінках, яка не несе жодного функціонального навантаження, впевнені автори статті. Якщо принципово не змінити підходів до складання бюджетної резолюції, поточна ситуація в бюджетній політиці не зміниться. Кожен наступний бюджет повторюватиме помилки попереднього, не орієнтуватиметься на реальну економічну ситуацію та шляхи її розвитку, і в результаті не буде виконаний. Складання бюджетної резолюції за зразком розвинених країн дасть можливість Україні планувати бюджетний процес, враховувати безліч факторів, як внутрішніх, так і зовнішніх, що впливають на бюджетні ресурси.

Список використаної літератури

1. http:// zakon.rada.gov.ua

2. Бюджетна система України : навч. посіб. / [Булгакова С. О., Василенко Л. І., Єрмошенко Л. В. та ін.] ; за ред. С. О. Булгакової. - К. : Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2002. - 228 с.

3. Бюджетний менеджмент: Навч. посіб. / В. Федосов, С Кондратюк, Л.Сафонова та ін.; За заг. ред. проф. В. Федосова. - К.: КНЕУ, 2005. - 420 с.

4. Жибер Т.В. Бюджетна термінологія як основа організації бюджетного процесу // Фінанси, облік і аудит: Зб. наук. праць / Відпов. ред. А.М.Мороз. - К.: КНЕУ, 2004. - Вип. 4. - С. 79-85.

5. Сивульська Н. М. Виконання місцевих бюджетів України: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.04.01 [Електронний ресурс] / Н.М. Сивульська; Київ. нац. екон. ун-т. -- К., 2004. -- 18 с.

6. Бюджетний процес та його оптимізація в Україні: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.04.01 [Електронний ресурс] / Т.В. Жибер; Київ. нац. екон. ун-т ім. В.Гетьмана. -- К., 2006. -- 19 с.

7. Жибер Т.В. Бюджетна політика України на сучасному етапі та її реалізація в бюджетному процесі // Фінанси України - 2005. - № 8. - С. 7-12.

8. Жибер Т.В. Бюджетна термінологія як основа організації бюджетного процесу // Фінанси, облік і аудит: Зб. наук. праць / Відпов. ред. А.М.Мороз. - К.: КНЕУ, 2004. - Вип. 4. - С. 79-85.

9. Фоменко Ю.О. Сутність бюджетного процесу та його стадії // Фінансове право. - 2010. - №1(11). - С.34-37.

10. Кучер Г. Бюджетний процес у країнах ЄС // Вісник КНТЕУ . - 2008 . - №3 . - с.-24-31.

11. Бюджетна система України та Євросоюзу : [монографія] / [Булгакова С. О., Барановський О. І., Кучер Г. В. та ін.] ; за заг. ред. А. А. Мазаракі. - К. : КНТЕУ, 2010. - 396 с.

12. Бюджетний менеджмент : навч. посіб. / [Панкевич Л. В., Зва-рич М. А., Могиляк П. Я., Хомічак Б. І.]. - К. : Знання, 2006. - 293 с.

13. http://ukrkniga.org.ua/ukrkniga-text/613/9/

14. http://uristua.ru/fin/f30/?curPos=2

15. Засади формування бюджетної політики держави : [монографія] / [Єрмошенко М. М., Єрохін С. А ., Плужников І. О. та ін.] ; за наук. ред. М. М. Єрмошенка. - К. : Нац. академія управління, 2003. - 284 с.

16. Місцеві фінанси : підруч. / за ред. О. П. Кириленко. - К. : Знання, 2006. - 677 с.

17. Старостенко Г. Г. Бюджетна система : навч. посіб. / Г. Г. Старостенко, Ю. В. Булгаков. - К. : Центр учбов. літератури, 2006. - 240 с.

18. Місцеві фінанси у схемах і таблицях : навч. посіб. [Гапонюк М. А., Бураченко А. Є., Яцюта В. Т. та ін.] ; за заг. ред. В. М. Федосова. - К. : КНЕУ, 2010. - 600 с.

19. Клітенко І. Ю. Державне казначейство України - повноважний учасник бюджетного процесу / Клітенко І. Ю. ; Харків. ун-т ім. В. Н. Ка-разіна // Науковий вісник. - 2010. - Вип. 17.

20. Зведені матеріали наукових досліджень "Бюджетна політика у контексті стратегії соціально-економічного розвитку України" [Електронний ресурс]. - Матеріали Бюджетного комітету Верховної Ради України.

21. Бугай Т. В. Сучасні проблеми та вектори розвитку бюджетного процесу в Україні // Збірник наукових праць Національного університету державної податкової служби України. - 2012. - № 2. - с. 40-48.

22. Майборода О.В., Чемчикаленко Р.А., Майборода О.Є. Середньострокове бюджетне планування в контексті бюджетного кодексу [Електронний ресурс] // Вістник НТУ "ХПІ". - 2010. - № 59 - Режим доступу: http://www.kpi.kharkov.ua/archive/Наукова_періодика/vestnik/Технічний прогрес та ефективність виробництва/2010/59/NTU_XPI_59_2010_28.pdf.

23. Національний банк України. Офіційне інтернет-представництво http://www.bank.gov.ua

24. Дзеркало тижня. - 2014. - № 50.

25. Україна: перспективи розвитку. Консенсус-прогноз. - К.: Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, 2014. Вип. 37.

26. Державна служба статистики http://www.ukrstat.gov.ua

27. Урядовий портал http://www.kmu.gov.ua

28. Офіційний сайт Рахункової палати України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.ac-rada.gov.ua.

29. http://dt.ua/ECONOMICS/zamist-dviguna-ekonomiki-byudzhetna-rezolyuciya-v-ukrayini-prodovzhuye-zalishatisya-vidpiskoyu-169601_.html

Размещено на Allbest.ru