Державні фінанси: формування, основи, аналіз структури, основні ланки. Система державних фінансів України - проблеми та перспективи розвитку

Правову основу державних фінансів становлять Конституція України, Закони України "Про бюджетну систему України", "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про систему оподаткування в Україні" та інші законодавчі акти з питань оподаткування, витрачання бюджетних коштів тощо.

Про співвідношення державних фінансів із макроекономічними показниками свідчать дані, наведені в додатку Б.

Згідно з даними у розпорядженні держави в 1998 році було сконцентровано 59,8 млрд. грн. фінансових ресурсів, що становить 57,5% від валового внутрішнього продукту. Треба враховувати, що безпосередньо в розпорядженні держави, тобто у зведеному бюджеті й державних централізованих фондах, було зосереджено 26,8% від ВВП. Решта фінансових ресурсів перебувала в розпорядженні підприємницьких структур державної форми власності.

Можна дійти висновку, що господарські структури державної форми власності мають нині у своєму розпорядженні 16,4% від ВВП.

Якщо зробити порівняння з 1992 роком, то чітко проглядається тенденція до значного зменшення величини ресурсів, які надходять у розпорядження державної влади й інших державних фінансових інститутів. Відсутність порівнянних статистичних даних, які б дали змогу відобразити тенденцію державних фінансових ресурсів упродовж 1992--1998 років в абсолютних величинах, змушує використовувати відносні показники. Наведені в табл.1 дані підтверджують, що за минулі 6 років проглядається тенденція щодо зменшення питомої ваги державних фінансів у розподілі й перерозподілі валового внутрішнього продукту. Так, якщо в 1992 р. через державні фінанси перерозподілялося 86,3% ВВП, то в 1994 р. -- 75,8%, а в 1997 р. -- лише 55,6%.

В основному це пов'язано з проведенням приватизації й роздержавлення. Так, якщо в 1992 році через фінанси підприємницьких структур державної форми власності перерозподілялося 50,3% ВВП, в 1994 р. -- 32%, то в 1997 р. лише 14,4 відсотка. Необхідно враховувати і той факт, що різко знизилася рентабельність державних підприємств, а кількість збиткових підприємств досягла майже 60 відсотків.

Упродовж 1992--1997 років змінилася роль бюджету в перерозподілі валового внутрішнього продукту. Так, якщо в 1992 р. через доходи зведеного бюджету (без урахування централізованих фондів) перерозподілялося 21,9% ВВП, у 1994 р. ця частка зросла до 33,6%, а починаючи з 1995 року стала зменшуватися і становила в цьому році 28,4%, у 1996 р. -- 26,4%, у 1997 р. - 28,5%.

Значною є роль централізованих фондів цільового призначення в системі державних фінансів. У 1992 р. через вказані фонди перерозподілялося 14,1% ВВП, у 1994 р. -- 10,2%, у 1997 р. -- 12,0%. У зв'язку зі змінами в порядку створення і використання Фонду щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і соціального захисту населення в наступні роки перерозподіл ВВП через такі фонди дещо зменшився.

Бюджет і надалі є основним інструментом державного рерулювання економічного й соціального розвитку. Так, держава мобілізує фінансові ресурси для своїх потреб у формі податків, зборів і платежів. Витрачає ці ресурси шляхом надання асигнувань на різні заходи загальнодержавного призначення, тобто оборону, забезпечення громадського порядку, утримання органів влади й управління, збереження довкілля, надання громадянам безплатних послуг у формі освіти, медичної допомоги, одержанні професії, а також грошових виплат громадянам у формі допомоги. Для потреб соціальної сфери створюється пенсійний фонд, фонд соціального страхування, фонд сприяння зайнятості населення і низка інших.

Безпосередньо у виробничій сфері створюються фонд капітальних вкладень в основні виробництва, фонди капітального ремонту, обігових коштів, оплати праці, соціального розвитку, матеріального заохочення тощо.

Держава через законодавство регулює порядок створення й використання всіх указаних фондів і тим самим створює фінансовий механізм управління в державі. Напрямки розвитку цього механізму визначаються фінансовою політикою держави.

Висновок

бюджет фінансовий амортизація страхування

Державні фінанси -- складова частина фінансової системи держави, її центральна підсистема, через яку здійснюється вплив держави на економічний і соціальний розвиток. Вона має свої особливі принципи організації та функціонування. Це зумовлено функціями й роллю держави в регулюванні й забезпеченні економічних, соціальних і демократичних засад життя населення й створенні сприятливих умов для діяльності виробничих і невиробничих структур.

Фінанси виникли та упродовж тривалого часу розвивалися як система мобілізації коштів, матеріальних і фінансових ресурсів для потреб правлячої еліти різних форм державних утворень і оборони своєї території. Для зазначених цілей запроваджувалися різні форми податків, зборів і платежів.

В економічному житті фінанси є досить складним явищем. За їх допомогою держава перерозподіляє значну частину валового внутрішнього продукту, який є головним об'єктом фінансових відносин. З огляду на це фінанси слід розглядати як систему відносин, що склалася в суспільстві в процесі розподілу й перерозподілу валового внутрішнього продукту.

Державні фінанси -- головна ланка фінансової системи держави. Вона опосередковує майже 80% усіх фінансових ресурсів і містить різноманітні фінансові інститути за допомогою яких держава здійснює свою фінансову діяльність. Державні фінанси охоплюють: сукупність усіх бюджетів держави; централізовані та децентралізовані фонди цільового призначення; фінанси підприємств і організацій державної форми власності; державний кредит.

Усі ланки державних фінансів мають власну сферу функціонування і тісно пов'язані між собою.

Бюджет держави -- це основний фонд грошових коштів і визначальна ланка державних фінансів. Він призначений для фінансового забезпечення виконання державою її функцій: управління суспільством, оборони країни, економічної та соціальної. Через бюджет регулюється діяльність усіх сфер і ланок фінансової системи, тобто з позицій управління фінансами це визначальна ланка, яка спрямовує в заданому напрямі розвиток суспільства.

Фонди цільового призначення являють собою централізацію коштів для вирішення конкретних завдань і проблем. Їх характерною ознакою є чітко визначені джерела формування і напрями використання. Створення таких фондів визначається конкретними потребами, тому їх склад досить різноманітний у різних країнах і в різні часи.

Державний кредит відображає відносини, при яких держава виступає позичальником або гарантом за позичками юридичних осіб даної країни. Кредиторами можуть бути юридичні й фізичні особи даної країни та інших країн, уряди інших країн, міжнародні організації та фінансові інституції. Мобілізовані державою кошти спрямовуються на покриття бюджетного дефіциту або в окремий фонд, призначений для інвестицій при випуску цільових позик.

Фінанси державного сектора економіки включають ті самі відносини, що й фінанси будь-якого суб'єкта господарювання, оскільки характер і напрями господарської і фінансової діяльності не залежать від форми власності. Водночас фінансові ресурси й отримані доходи цих підприємств належать державі, а їх фінансова діяльність регламентується державою як на підставі законів, так і у формі державного управління.

Література

1. Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник.-- К.:НІОС.-- 2000.-- 416с.

2. Фінанси (теоретичні основи): Підручник / М.В. Грідчіна, В.Б. Захожай, Л.Л. Осіпчук та ін. Під керівництвом і за наук. ред. М.В. Грідчіної, В.Б. Захожая.-- К.: МАУП, 2002,-- 280с.

3. І.О. Петровська, Д.В. Клиновий Фінанси. Навчальний посібник.-- К.: ЦУЛ.-- 2002.--300с.

4. Кудряшов В.П. Фінанси. Навчальний посібник. / Херсон: Олді-плюс, 2002.-- 352с.

5. В.Д. Базидевич, Л.О. Баластрик Державні фінанси. Навчальний посібник. Вид. 2-ге, доп. і перероб./ За заг. ред.. Базидевича В.Д. -- К.: Атака, 2004.-- 368с.

Размещено на Allbest.ru