Напрями вдосконалення антикризового фінансового управління

Размещено на http://www.allbest.ru/

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

1.1 Поняття та класифікація фінансових криз

Поступове впровадження ринкового механізму, а разом з ним і вільної конкуренції в Україні та в інших країнах, призводить до того, що частина з них не можуть підтримувати задовільним свій стан. Криза є невід'ємно. Характеристикою ринкової економіки і може викликати значні труднощі в діяльності підприємств [марцин].

Поняття «криза» має багато трактувань. Взагалі кризу можна визначити як природний момент у послідовності функціонування або розвитку системи. В сучасній літературі поняттям «криза на підприємстві» характеризують різні проблемні фактори в діяльності підприємства - від простих перешкод у його функціонуванні через організаційні негаразди до повного знищення [василенко].

Найбільш вдалими є такі трактування: «криза на підприємстві - то є назапланований та небажаний, обмежений у часі процес, який може суттєво заважати і навіть зробити неможливим функціонування підприємства»; «криза являє собою ситуативну характеристику функціонування суб'єкта, що є наслідком невизначеності в його зовнішньому та внутрішньому середовищі». Наведені трактування відображають два основних типи ставлення до кризових ситуацій, що зустрічаються у працях зарубіжних та вітчизняних авторів - негативне і позитивне. При негативному ставленні увага акцентується на руйнівному впливі кризи на діяльність підприємства, на загрозі банкрутства яку вона спричинює. Позитивне ставлення ґрунтується на розуміння кризи як об'єктивного процесу, пов'язаного з розвитком системи.

Частіше за все на підприємстві виникає фінансова криза, під якою розуміємо фазу розбалансованої діяльності підприємства та обмежених можливостей впливу його керівництва на фінансові відносини, що виникають на цьому підприємстві. На практиці з кризою ідентифікується загроза неплатоспроможності та банкрутства підприємства, діяльність його в неприбутковій зоні або відсутність у цього підприємства потенціалу для успішного функціонування [рядко]. З позиції фінансового менеджменту кризовий стан підприємства полягає в його нездатності здійснювати фінансове забезпечення поточної виробничої діяльності. Класифікація видів криз представлена в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 - Класифікація видів фінансових криз

№ п/п	Ознака класифікації	Види криз
1	За джерелом виникнення	- генерується внутрішніми факторами; - генерується зовнішніми факторами; - генерується внутрішніми і зовнішніми факторами.
2	За масштабом охоплення	- структурна - сигментна
3	За ступенем впливу на фінансову діяльність	- легка фінансова криза; - глибока фінансова криза; - катастрофічна фінансова криза.
4	За тривалістю протікання	- короткострокова; - середньострокова; - довгострокова.
5	За наслідками	- призвела до відновлення діяльності підприємства з колишніми параметрами; - призвела до оновлення; - спричинила банкрутство (ліквідацію) підприємства.

В той же час, важливим є визначення факторів, які можуть призвести до фінансової кризи на підприємстві. Так вони підрозділяються на:

- зовнішні, або екзогенні, які не залежать від діяльності підприємства, спад кон'юктури в економіці в цілому: зменшення купівельної спроможності населення, значний рівень інфляції, нестабільність господарського та податкового законодавства, нестабільність фінансового та валютних ринків, посилення конкуренції в галузі тощо.

- внутрішні, або ендогенні, що залежать від підприємства: низька якість менеджменту, низький рівень кваліфікації персоналу, недоліки у виробничій сфері, низький рівень маркетингу та втрата ринків збуту продукції, дефіцити у фінансуванні або незадовільна робота служб контролінгу [ситник].

Наслідки впливу зазначених причин і факторів на фінансово-господарський стан підприємства: втрата клієнтів і покупців готової продукції, зменшення кількості замовлень і контрактів з продажу продукції, неритмічність виробництва, неповне завантаження потужностей, підвищення собівартості та різке зниження продуктивності праці, збільшення розміру неліквідних оборотних засобів і наявність наднормативних запасів, виникнення внутрішньовиробничих конфліктів і підвищення плинності кадрів, підвищення тиску на ціни; істотне зменшення обсягів реалізації і, як наслідок, недоодержання виручки від реалізації продукції.

Важливою передумовою застосування правильних антикризових заходів є ідентифікація фінансової кризи.

Виділяють три фази кризи:

- фаза кризи, яка безпосередньо не загрожує функціонуванню підприємства (за умови переведення його на режим антикризового управління);

- фаза, яка загрожує подальшому існуванню підприємства і потребує негайного проведення фінансової санації;

- кризовий стан, який не сумісний з подальшим існуванням підприємства і призводить до його ліквідації [слав'юк].

Таким чином, кризовий стан підприємства полягає в його нездатності здійснювати фінансове забезпечення поточної виробничої діяльності. Фінансова криза підприємства характеризується видом кризи, джерелами виникнення та стадією розвитку. Розрізняють внутрішні та зовнішні причини виникнення кризового стану.

1.2 Діагностика і прогнозування розвитку кризового стану

Оцінка кризових факторів фінансового розвитку і прогнозування можливого банкрутства господарюючого суб'єкта здійснюється задовго до прояву його явних ознак. Така оцінка й прогнозування є предметом діагностики банкрутства [іванова].

Діагностика банкрутства - це система цільового фінансового аналізу, спрямована на виявлення параметрів кризового розвитку підприємства [слівак].

Діагностика банкрутства повинна розподілятись і залежності від ініціаторів антикризового процесу на наступні види:

а) внутрішня діагностика банкрутства - здійснюється за ініціативи керівництва підприємства, або його власника;

б) зовнішня діагностика банкрутства - ініціаторами можуть бути:

- кредитори, основною метою проведення діагностики банкрутства визначення доцільності поведінки щодо підприємства-боржника;

- інвестори (потенційні санатори), основною метою проведення діагностики банкрутства є обгрунтування доцільності участі в санації підприємства.

Залежно від цілей і методів здійснення діагностика банкрутства господарюючого суб'єкта підрозділяється на дві основні підсистеми:

- експрес-діагностика;

- фундаментальна діагностика банкрутства.

Експрес-діагностика кризового стану банкрутства характеризує систему регулярної оцінки кризових параметрів фінансового розвитку господарюючого суб'єкта, здійснюваної на базі даних його фінансового обліку по стандартних алгоритмах аналізу [іванова]. Основною метою експрес-діагностики банкрутства є раннє виявлення ознак кризового розвитку підприємства й попередня оцінка масштабів його кризового стану.

Виділяють наступні етапи експрес-діагностки:

- визначення об'єктів спостереження «кризового поля, що реалізує загрозу виникнення фінансової кризи на підприємстві;

- формування системи індикаторів загрози фінансової кризи;

- аналіз окремих аспектів кризового розвитку підприємства, що здійснюється стандартними методами;

- попередня оцінка масштабів фінансової кризи [поддєрьогін].

З метою своєчасного виявлення тенденцій формування незадовільної структури балансу в прибутку працюючого суб'єкта господарювання експрес-діагностика банкрутства в Україні здійснюється за допомогою коефіцієнта Біфера (формула 1.1):

КБ = (ЧП+А)/З

Де КБ - коефіцієнт Біфера;

ЧП - чистий прибуток;

А - амортизація;

З - довгострокові і поточні зобов'язання.

Ознакою формування незадовільної структури балансу є таке фінансове становище підприємства, у якого протягом тривалого часу (2-3 роки) коефіцієнт Біфера не перевищує 0,2 [Швидаленко].

Попереджувальний характер експрес-діагностики найбільш відчутний на стадії легкої фінансової кризи підприємства. При інших масштабах кризового стану підприємства вона обов'язково має доповнюватися системою фундаментальної діагностики.

Так, фундаментальна діагностика кризового фінансового стану (банкрутства) характеризує систему оцінки параметрів кризового фінансового розвитку господарюючого суб'єкта здійснювану на основі методів факторного аналізу й прогнозування [Іванова]. Основними цілями фундаментальної діагностики кризового фнансового стану є:

- поглиблення результатів оцінки кризових параметрів фінансового стану розвитку господарюючого суб'єкта, отриманих у процесі експрес-діагностики банкрутства;

- підтвердження отриманої попередньої оцінки масштабів кризового фінансового стану господарюючого суб'єкта;

- прогнозування розвитку окремих факторів, що генерують загрозу банкрутства господарюючого суб'єкта і їхніх негативних наслідків [положення].

Фендаментальна діагностика банкрутства здійснюється шляхом оцінки фінансового стану на основі комплексного аналізу, що здійснюється за допомогою таких методів, як: повний комплексний аналіз фінансових коефіцієнтів, кореляційний аналіз, SWOT-аналіз, рейтингові системи оцінки фінансового стану та аналітичні дискримінантні моделі.

У процесі прогнозування розвитку кризового фінансового стану господарюючого суб'єкта враховується фактори, що дають історичний негативний вплив на фінансовий розвиток і банкрутство, що генерують найбільшу загрозу господарюючому суб'єкту в майбутньому [журавльова].

Остаточне визначення масштабів кризового фінансового стану господарюючого суб'єкта повинне включати аналітичні й прогнозні результати фундаментальної діагностики банкрутства й визначати можливі напрямки відновлення фінансової рівноваги господарюючого суб'єкта.

Отже, для підприємства важливим є завчасний аналіз фінансових показників та визначення ймовірності настання кризової ситуації. Для цього використовується фундаментальна та експрес-діагностика. Які дозволяють оцінити фінансовий стан господарюючого суб'єкта й конкретизувати форма й методи його майбутнього фінансового оздоровлення.



1.3 Сутність, принципи, етапи антикризового управління

В сучасних умовах діяльності підприємств важливо необхідним є створення системи, за допомогою якої б здійснювався аналіз і попередження виникнення банкрутства. Такою системою і є антикризове управління. Необхідність антикризового управління визначається цілями розвитку соціально-економічних систем і існуванням небезпеки виникнення кризи.

Антикризове управління - це система своєчасних прийомів і методів, здатних попередити фінансову кризу і уникнути банкрутства [Іонін].

В сьогоднішніх умовах є декілька наукових підходів до визначення сутності антикризового фінансового управління. Перший науковий підхід сутності антикризового фінансового підприємством підтримують такі провідні українські дослідники, як Терещенко О. О, Бланк І. О., та ін. Терещенко О. О. розуміє поняття антикризового фінансового управління підприємством як застосування специфічних методів та прийомів управління фінансами, які дозволяють забезпечити безперервну діяльність підприємств на основі управління зовнішніми та внутрішніми ризиками профілактики та нейтралізації фінансової кризи. Саме антикризове фінансове управління є необхідною складовою системи корпоративного управління й уможливлює реалізацію інноваційно моделі розвитку підприємства [марцин].

Такої ж думки, як і Терещенко О. О. дотримується Бланк І. О., який стверджує, що запобігання фінансовій кризі підприємства, ефективне її подолання і ліквідація негативних її наслідків забезпечується завдяки особливій підсистемі фінансового менеджменту, яка одержала назву «антикризове фінансове упраління підприємством» і спрямована на нейтралізацію ризику його банкрутства. Вважаємо,що це є однією з задач антикризового фінансового управління, по-перше. тому що не завжди фінансова криза загрожує банкрутством. Криза може створити загрозу зниження прибутковості, виникнення збитків, зменшення ринкової вартості підприємств. Таким чином, запобігання банкрутства можна розглядати лише як одним із завдань антикризвого фінансового управління.

Другий науковий підхід формування сутності антикризового фінансового управління підприємством підтримують такі науковці, як Біловол Р. І., Лігоненко Л. О. Вони вважають, що антикризове фінансове управління підприємством є підсистемо загального антикризового управління. Так, Біловол Р. І. та Лігоненко Л. О. стверджують, що антикризове фінансове управління слід розглядати, як одну із функціональних підсистем фінансового управління.

Отже, можна спостерігати наявність двох деталізованих наукових підходів до формування сутності антикризвого фінансового управління, кожний із яких є правильним за своєю суттю, оскільки формує засади антикризового фінансового управління з використанням різної послідовності виділення за ними класифікаційних ознак підсистем та управління.

Управління повинно сполучати стратегічний і тактичний аспекти. Сутність стратегічного управління полягає у впровадженні заходів, що дозволяють запобігти настанню кризи. Тактичне управління має на меті розробку й реалізацію заходів з виведення господарюючого суб'єкта із кризового стану й ліквідації наслідків цього стану. Ринкова економіка виробила велику систему фінансових методів попередньої діагностики й можливого захисту господарюючого суб'єкта від банкрутства, що одержала назву «системи антикризового фінансового управління» [школьник].

У процесі антикризового управління важливим є забезпечення адекватної реакції на кризові явища[чевганова]:

- активне управління, яке починається з моменту, коли зібрані дані свідчать про те, що погіршення результатів діяльності підприємства незворотні і необхідно вжити спеціальних заходів. При цьому немає попередніх планів чи сценаріїв можливих дій у разі виникнення певних кризових ситцацій. Тому спочатку, спираючись на результати діяльності вминулому, а далі впроваджують найоптимальніші оперативні дії;

- реактивне управління притаманне великим підприємствам зі значним досвідом успішної роботи. Керівництву цих підприємств, навіть найпереконливіших даних часто буває замало для того, щоб воно швидко зреагувало на ситуацію. Посаток реагування запізнюється, втрачається слушний момент початку потрібних дій, марнується дорогоцінний час.

Можна стверджувати, що найефективнішим є планове антикризове упраління, оскільки воно дає змогу запобігти настанню кризи за рахунок розробки та впровадження певних заходів.

Також необхідно розглянути основні принципи системи антикризового фінансового управління підприємством:

- необхідність попереджуючого управління кризовими явищами у фінансовій діяльності підприємства шляхом ранньої їх діагностики та розробки системи превентивних заходів;

- диференційований підхід до кризових явищ в залежності від рівня небезпеки та фінансового розвитку підприємства;

- своєчасне та адекватне реагування на окремі кризові явища в фінансовому розвитку підприємства;

- першочергова реалізація внутрішніх можливостей фінансової стабілізації;

- фінансова санація з метою уникнення банкрутства.

З урахуванням цих принципів для підприємства розробляється спеціальна політика антикризового упарвління при загрозі банкрутства.

Дана політика являє собою частину загальної фінансової стратегії господарюючого суб'єкта, що полягає в розробці системи методів попередньої діагностики загрози банкрутству й «включенні» механізмів фінансового оздоровлення господарюючого суб'єкта, що забезпечать його вихід із кризового стану.

Фінансова стабілізація підприємства в умовах кризової ситуації послідовно здійнюєтьбя за такими етапами:

-усунення неплатоспроможност. В якій би мірі не оцінювався за наслідками діагностики банкрутства масштаб кризового стану підприємства, найневідкладнішим завданням в системі заходів фінансової його стабілізаці є відновлення здатності до здійснення платежів за своїми невідкладними фінансовими зобов'язаннями з тим, щоб попередити виникнення процедури банкрутства.

- відновлення фінансової стійкості. Хоча неплатоспроможність підприємства може бути усунена протягом короткого періоду за рахунок здійснення низки аварійних фінансових операцій, причини, що генерують неплатоспроможність, можуть залишатися незмінними, якщо не буде відновлена до безпечного рівня фінансова стійкість підприємства. Це дозволить усунути загрозу банкрутства не тільки в короткому, але і у відносно більш тривалому проміжку часу.

- забезпечення фінансової рівноваги в тривалому періоді. Повна фінансова стабілізація досягається тільки тоді, коли підприємства забезпечило тривалу фінансову рівновагу процесі свого майбутнього економічного розвитку, тобто створило передумови стабільного зниження вартості капіталу і постійного зростання своєї ринкової вартості, що використовується. Ця задача вимагає прискорення темпів економічного розвитку на основі внесення певних коректив в окремі параметри фінансової стратегії підприємств [терещенко].

Якщо стабілізації фінансового стану за рахунок внутрішніх механізмів не було досягнуто, то застосовується процедура санації. Санація являє собою систему заходів щодо фінансового оздоровлення господарюючого суб'єкта, реалізованих за допомогою сторонніх юридичних або фізичних осіб, і спрямованих на запобігання оголошення господарюючого суб'єкта - боржника банкрутом і його ліквідації [тютюнник].

Отже, антикризове фінансове управління - це сукупність заходів, спрямованих на нейтралізацію кризових явищ на підприємстві. Його метою є прогнозування криз, запобігання їх виникненню, розробка і впровадження заходів для подолання криз, а також нейтралізація їх наслідків. Методи і заходи антикризового управління залежать від причин і масштабу кризи. Найбільш ефективним є планове антикризове управління, яке дозволяє передбачити кризові явища і запобігти їх появі. При діагностуванні на підприємстві кризової ситуації фінансова стабілізація здійснюється за наступними етапами: усунення неплатоспроможності, відновлення фінансової стійкості та забезпечення фінансової рівноваги в тривалому періоді. Поетапне виконання всіх антикризових заходів дозволить уникнути чи взагалі усунути кризу на підприємстві.



РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ТА ПРИЧИН КРИЗИ НА ПТ «ЛИСТОПАД»

2.1 Загальна характеристика фінансово - господарської діяльності ПТ «Листопад»

Для проведення аналізу фінансового стану було обрано підприємство хімічної промисловості України - повне товариство «Листопад».

Історія ПТ «Листопад» починається з грудня 1992 року, коли рiшенням учасників було створено хімкомбінат, впошуках приміщення Хмельницькому став до ладу невеличкий суперфосфатний завод, який виробляв сiрчану кислоту i простий суперфосфат. Згодом хiмкомбiнат, потiм - Виробниче об`єднання i нарештi - ПТ «Листопад». На сьогоднішній день на ПТ «Листопад» зосереджено 3% потужностей по виробництву фосфорних мiнеральних добрив в Українi. В структурi пiдприємства 3 основних цехiв, 3 допомiжних, комбiнат громадського харчування, розвинена соцiальна сфера. Продукцiя, що виробляється на пiдприємствi користується попитом у споживачiв та є конкурентноспроможною на ринках в Українi, країн СНД, Європи, Азiї, Америки.

Найактуальнішими проблемами, що впливають на діяльність ПТ «Листопад» є:

а) забезпечення підприємства сировиною вітчизняного походження в необхідній кількості та потрібної якості для повного завантаження виробничих потужностей.

б) Значна закредитованість підприємства, в тому числі значні борги перед постачальниками продукції.

Основними видами діяльності ПТ «Листопад» є:

? виробництво добрив та азотних сполук;

? діяльність у сфері інжинірингу;

? виробництво іншої хімічної продукції для промислових цілей;

? виробництво барвників та пігментів.

Основні види продукції: сірчана кислота, кислота сірчана реактивна, амофос, олеум, двоокис титану пігментний, алюміній сірчанокислий, діамонійфосфат, добриво складне мінеральне «Суперагро», пігмент жовтий залізо окисний, пігмент червоний залізо окисний, сульфатозалізовмісний коагулянт, залізний купорос, дехроматор, лакофарбова продукція, вапно грудкове негашене, рідке скло.

Частка продукції ПТ «Листопад» в загальнодержавному обсязі виробництва двооксиду титану складає 3%, комплексних NRK - добрив «Суперагро» - 4%. Діоксид титану - експортноорієнтований товар.

Практично 90% даного виду продукції підприємства поставляється в більш ніж 10 країн світу.

Основними конкурентом на українському ринку є ЗАТ «Кримський титан», ПАТ «Сумихімпром» російські компанії - ВАТ «Минудобрения» Воронезької обл., ВАТ «МХК Еврохим» м. Москва, ТОВ « Балаковские минеральные удобрения». Російські компанії мають суттєву перевагу перед вітчизняними виробниками завдяки значно нижчим цінам на газ та мінеральну сировину, що видобувається в Росії. Реалізовується продукція кінцевим сільгоспвиробникам за прямими договорами купівлі - продажу, а також за договорами купівлі - продажу через трейдерів та агентів.

Основні клієнти та основні ринки збуту:

а) мінеральні добрива: RANMAK Associates (Сербія, Албанія, Угорщина, Румунія, Малайзія), RANSWELL Trading (Турція, Румунія, Грузія), GIO (Грузія), Demetriades (Греція), LOAN LOGISTIC (Чехія, Угорщина);

б) залізо окисні пігменти: ТОВ «ИГ Квес» (Росія), ЗАТ НПФ «Технохім» (Росія), ТОВ «Континент Хім» (Росія), ЧПП «Вибір» (Україна), ТОВ «Ерміт» (Україна), ТОВ Агрофірма «PREMIUM FRUIT EXPORT» ( Узбекистан);

в) двоокис титану: ТОВ «Хіміндустрія» (Росія), Koln Bundesrepublik DEUTSCHLAND (Нiмеччина), ПТЧУП «Тензитпромстар» (Білорусь), MCD (Кіпр), EE INVEST GmbH, Austria (Австрiя), Global Titan Distribution (США), Chemimpex Ltd, Tortola, B.V.I. (Вiрджинськi острови).

Всього ПТ «Листопад» має можливості по виготовленню понад 50 найменувань технічної продукції, переважна більшість якої використовується в промисловості, сільському господарстві, та як товари

народного споживання [тютюнник].

Основні показники фінансово - господарської діяльності ПТ «Листопад» за аналізований період відображено в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 - Основні фінансово - господарські показники діяльності підприємства ПТ «Листопад» за період 2013 - 2015 рр.

Показник	Рік	Відхилення 2015р. до 2013р.
	2013	2014	2015	+/-	%
Дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг),тис.грн.	1432778	513346	868811	-563967	-39,36
Чистий дохід підприємства, тис.грн	1339860	486171	830006	-509854	-38,05
Собівартість реалізованої продукції, тис грн	1191593	587055	746252	-445341	-37,13
Валовий прибуток підприємства, тис.грн	148267	-100884	83754	-64513	-43,51
Чистий прибуток підприємства, тис.грн	-230602	-313500	-150915	79687	-34,56
Власний капітал, тис.грн.	201731	-121103	-276420	-478151	-237,0
Позиковий капітал, тис.грн.	902461	978886	1249144	246683	38,4
Необоротні активи, тис.грн.	643852	644293	625794	-18058	-2,8
Оборотні активи, тис.грн.	467746	219868	353961	-113785	-24,33
Середньооблікова чисельність працюючих, чол.	5202	5024	4436	-766	-14,7
Фонд оплати праці, тис.грн.	133511,4	102837,5	109310	-24201,2	-18,12

Аналізовані дані свідчать, що 2013 рік для підприємства був найбільш вдалим. Так, станом на 2013 р. підприємство мало найвищі показники виручки, валового та чистого прибутку за аналізований період, що можна пояснити зростанням обсягу реалізованої продукції. Але, в 2014 році об'єми реалізованої продукції підприємства знову йдуть на спад, в основному через наслідки фінансової кризи для споживачів даної продукції. В результаті впливу іншої операційної діяльності, адміністративних витрат, витрат на збут, інших доходів, інших витрат, а також результату від фінансової діяльності підприємство отримало чистий збиток у сумі - 313500 тис. грн., що на 82898 тис. грн. більше, ніж за аналогічний період 2014 року.

Собівартість реалізованої продукції за 2014 рік склала 587055 тис. грн., що на 604538 тис. грн. (50,73%) менше, ніж за аналогічний період 2013 року. Необхідно відзначити, що за 12 місяців 2014 року виручка від реалізації продукції не покривала собівартість реалізованої продукції, тому що ціни на сировину були вищими, ніж ринкові ціни, за якими реалізовувалася продукція підприємства. Зменшення власного капіталу склало за аналізований період 237,02%, а в той же час збільшення позикового капіталу становило 38,4%. Відбулося зменшення величини необоротних та оборотних активів на 2,8% і 24,3% відповідно. Через нестачу коштів та відсутність замовлень було звільнено у 2014 році по відношенню до 2013 року 178 чоловік. У порiвняннi з 2014 роком фонд оплати працi збiльшився на 6472,7 тис. грн. Це вiдбулося за рахунок: збiльшення тарифних ставок та окладiв (вiдповiдно до вимог галузевої угоди з 01.07.14 на 7,8% та з 01.10.14 на 1,7%); збiльшення суми премiального фонду на 2,8 млн.грн., що склало 190% до рiвня минулого року; вiдновлення роботи структурних пiдроздiлiв, починаючи з жовтня 2015 року, у режимi 5-денного робочого тижня.

Таким чином, основними видами діяльності ПТ «Листопад» є:

? виробництво добрив та азотних сполук;

? діяльність у сфері інжинірингу;

? виробництво іншої хімічної продукції для промислових цілей;

? виробництво барвників та пігментів.

Основними іноземними конкурентами на внутрішньому ринку є російські компанії, які мають суттєву перевагу перед вітчизняним виробником завдяки значно нижчим цінам на газ та мінеральну сировину. Якщо порівнювати основні фінансово - економічні показники, то у 2015 р. в порівнянні з 2014 р. спостерігається деяке покращення, але в порівнянні з 2013 р. зменшення майже всіх показників. Але все одно, протягом 2013 - 2014 рр. ПТ «Листопад» мало збитки, що загрожує фінансовій самостійності підприємства. Таким чином, фінансово - господарські показники діяльності підприємства за аналізований період свідчать про незадовільне функціонування та наявність загрозливих тенденцій для подальшої діяльності підприємства.

В умовах ринкових відносин винятково велика роль надається аналізу фінансового стану підприємства. Це пов'язане з тим, що підприємства набувають самостійності і несуть повну відповідальність за результатами своєї виробничо-господарської діяльності перед співвласниками, робітниками, банками і кредиторами.

Фінансовий стан підприємства - це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

Спочатку розглянемо динаміку валюти балансу і його структуру станом на 2013 - 2015 рр., яка наведена в додатку А.

Так валюта балансу за аналізований період постійно зменшується, найгірші показники зафіксовано у 2014 році. Потрібно зазначити, що протягом аналізованого періоду необоротні активи зменшились на 2,8%, а оборотні активи - 24,3% в основному через зменшення дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги. Також необхідно відмітити, що частка власного капіталу в структурі балансу 2015 р. по відношенню до 2013 р. скоротилася на 237%, що має негативну тенденцію. Загрозливим є також надмірне зростання позикового капіталу на 175,5%, що може призвести до катастрофічних наслідків для підприємства.

Наступним етапом є проведення аналізу майнового стану за показниками, наведеними в таблиці

Таблиця 2.2 - Основні показники майнового стану ПТ «Листопад» за період 2013 - 2015 рр.

Показник	Рік	Відхилення 2015 до 2013 р.
	2013	2014	2015	+/-	%
Коефіцієнт зносу	0,47	0,49	0,51	0,04	8,5
Коефіцієнт оновлення основних засобів	0,11	0,05	0,02	-0,09	-81,8
Коефіцієнт вибуття основних засобів	0,05	0,01	0,004	-0,046	-92,0
Коефіцієнт приросту основних засобів	0,06	0,04	0,002	-0,058	-96,7
Фондомісткість	0,8	2,4	1,4	0,6	75,0

Здійснивши аналіз майнового стану підприємства, слід констатувати наступне: коефіцієнт зносу в 2015 році склав 51%, що є нормальним показником, але спостерігається тенденція до його збільшення на перспективу, що може негативно відобразитися на діяльності підприємства. Вже дивлячись на характер зносу, можна проаналізувати який саме шлях в реорганізації основних фондів потрібен у даному випадку: ремонт обладнання, підтримку даного рівня чи закупівлю нового. Фондомісткість досить висока, хоча і має тенденцію до зниження. Зміна величини коефіцієнта оновлення основних засобів має негативну тенденцію до зменшення на 81,8% за аналізований період. Дана зміна відбулася головним чином за рахунок зменшення вартості введених основних фондів на 104646 тис.грн. у порівнянні з 2013 р., а також за рахунок збільшення первісної вартості основних фондів Проаналізуємо зміни величини коефіцієнта вибуття основних фондів для визначення рівня вибуття тих основних засобів, які морально застаріли або зношені і не придатні для подальшого використання. Аналізуючи наведені в таблиці 2.3 дані щодо величини коефіцієнта вибуття, можна зробити наступні висновки: величина коефіцієнта вибуття за аналізований період зменшилася на 92%. Якщо враховувати те, що за нормативним значенням коефіцієнт вибуття повинен бути меншим коефіцієнта оновлення, то дане співвідношення виконується протягом усіх аналізованих років, тому ситуація є прийнятною на цьому етапі розрахунків.

Для характеристики фінансової стабільності підприємства проаналізуємо показники фінансової стійкості, які наведені в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3 - Показники фінансової стійкості ПТ «Листопад» за період 2013 - 2015 рр.

Показник	Рік	Відхилення 2015 до 2013 р.
	2013	2014	2015	+/-	%
Коефіцієнт автономії	0,18	-0,14	-0,28	-0,46	-164,28
Коефіцієнт фінансування	4,5	-8,1	-4,5	-9	-200,00
Коефіцієнт фінансової стійкості	0,22	-0,12	-0,22	-0,44	-200,00
Коефіцієнт забезпеченості власними засобами	-0,9	-2,37	-0,9	-1,8	-200,00
Коефіцієнт маневреності власного капіталу	0,43	-0,55	-0,78	-1,21	-181,39

Порівнюючи фактичні значення показників з їх граничними, можемо зробити висновок, що всі показники не знаходяться в допустимих межах, що свідчить про фінансову нестійкість підприємства, має великі проблеми із власними зобов'язаннями, які при подальшому їх зростанні, можуть викликати серйозні проблеми із забезпеченням належного рівня фінансової стабільності. Для характеристики ефективності поточної і основної виробничої діяльності розрахуємо показники ділової активності (таблиця2.4).

Таблиця 2.4 - Показники ділової активності підприємства ПТ «Листопад» за період 2013 - 2015 рр.

Показник	Рік	Відхилення 2015 до 2013 р.
	2013	2014	2015	+/-	%
Коефіцієнт оборотності активів	1,37	0,49	0,91	-0,46	-33,58
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості	9,31	4,61	5,88	-3,43	-36,84
Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості	4,04	1,45	1,81	-2,23	-55,19
Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів	5,73	2,79	5,11	-0,62	-10,81
Коефіцієнт оборотності основних засобів	1,2	0,4	0,7	-0,5	-41,67
Коефіцієнт оборотності власного капіталу	4,18	3,01	4,17	-0,01	-0,23
Строк погашення дебіторської заборгованості, дні	39	78	55	16	141,02
Строк погашення кредиторської заборгованості, дні	89	248	199	110	123,59

Усі показники ділової активності підприємства (крім строків погашення дебіторської та кредиторської заборгованості) згідно нормативів повинні мати тенденцію до зростання їх фактичних значень. Так у 2014 році в порівнянні з 2013 роком всі коефіцієнти мають тенденцію до зменшення, що зумовлено спадом ділової активності підприємств - клієнтів ПТ «Листопад» в умовах фінансової кризи. За період 2013 - 2015 роки величина коефіцієнта оборотності дебіторської заборгованості зменшилася на 36,84%. Щодо строків погашення кредиторської та дебіторської заборгованості, то вони повинні мати тенденцію до зменшення, але фактично їх значення зростають. Так, у 2015 році строк погашення дебіторської заборгованості становив 55 днів, тоді як кредиторської - 199 днів. На основі результатів, отриманих після аналізу ділової активності підприємства ПТ «Листопад», можна зробити наступні висновки: має місце неефективне використання підприємством усіх наявних ресурсів; швидкість розрахунків з постачальниками і підрядчиками та іншими суб'єктами - кредиторами, які обслуговують поточну діяльність підприємства в частині придбання протягом аналізованого періоду має негативну тенденцію до зменшення, що є наслідком неспроможності підприємства покривати свої поточні зобов'язання в установлені контрактами терміни; коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості протягом аналізованого періоду має тенденцію до зменшення що зумовлено спадом ділової активності підприємств - клієнтів ПТ «Листопад» в умовах фінансової кризи; строк погашення дебіторської заборгованості збільшився за рахунок зменшення коефіцієнту оборотності дебіторської заборгованості, що і спричинило несвоєчасне надходження коштів для покриття кредиторської заборгованості, строк погашення якої відповідно теж збільшився; підприємство прагне максимізувати коефіцієнт оборотності матеріальних запасів, оскільки чим вище показник оборотності запасів, тим менше коштів вкладено в цю статтю оборотних активів, яка має найбільш низьку ліквідність. Отже, підприємство досягає більш високої ліквідності оборотних активів і відповідно більш стійкого фінансового положення. Найважливішими показниками для оцінки фінансового стану підприємства є показники збитковості, які наведені в таблиці 2.5. фінансовий банкрутство антикризовий стабілізація

Таблиця 2.5 - Показники аналізу збитковості ПТ «Листопад» за 2013 - 2015 рр.

Показник	Рік	Відхилення 2015 до 2013 р.
	2013	2014	2015	+/-	%
Коефіцієнт збитковості діяльності	0,17	0,64	0,18	0,01	5,56
Коефіцієнт збитковості продукції	2,41	6,14	3,78	1,37	36,24
Коефіцієнт збитковості активів	0,23	0,32	0,16	-0,07	-43,75
Коефіцієнт збитковості власного капіталу	0,72	1,94	0,76	0,04	5,26

Протягом всього аналізованого періоду підприємство мало збитки. Якщо в 2013 році на 1 грн. чистого доходу підприємство отримувало 17 коп. збитків, то у 2015 році зростає до 64 коп. Показники рентабельності продукції та власного капіталу також мають тенденцію до зниження. Це свідчить про те, що ресурси використовуються неефективно і мають бути пере направлені у виробництво більш прибуткової продукції.

Проведений аналіз дозволяє зробити висновок, що підприємство має проблеми, що перш за все пов'язані з загальним кризовим станом економіки. Аналіз відповідних показників свідчить, що майновий стан підприємства не є задовільним. Основні засоби зношені на 51%, а оновлення основних засобів є незначним. В той же час підприємство є фінансово нестійким, має великі проблеми із власними зобов'язаннями. Показники рентабельності свідчать, що протягом всього аналізованого періоду підприємство є збитковим.

В умовах ринкових відносин платоспроможність вважається найважливішою умовою господарської діяльності підприємства. Важливе значення для платоспроможності підприємства має наявність ліквідних коштів в разу необхідності негайного покриття поточних зобов'язань.

Так, для аналізу наявності ліквідних коштів на підприємстві використовують показники ліквідності балансу (таблиця 2.6)

Таблиця 2.6 - Аналіз ліквідності балансу підприємства ПТ «Листопад» за період 2010 - 2012 рр.,тис. грн.

Статті активу	2013 р.	2014 р.	2015 р.	Статті пасиву	2013 р.	2014 р.	2015 р.
А1	836	295	5218	П1	61918	202802	532388
А2	176858	40740	71850	П2	707193	402621	349384
А3	290133	178843	276898	П3	140837	379851	374408
А4	643852	644293	625794	П4	201731	-121103	-276420

Співвідношення найбільш ліквідних активів та найбільш термінових пасивів дає змогу з'ясувати поточну ліквідність (А1<П1), яка свідчить про неплатоспроможність підприємства на найближчий проміжок часу. А2 < П2 - свідчить про тенденцію в майбутньому до зменшення поточної ліквідності, А3 < П3, А4 > П4 - показує співвідношення платежів і надходжень на перспективу. Дана ситуація говорить про негативні тенденції на перспективу по всім статтям балансу. Тобто можна сказати, що ліквідність балансу в більшій мірі відрізняється від абсолютної по всьому аналізованому періоду і у підприємства не має можливості компенсувати недостатність однієї статті надлишком другої.

Проведемо аналіз грошової платоспроможності підприємства, яка характеризує його здатність погашати зобов'язання по короткострокових кредитах за рахунок наявних високоліквідних активів (табл. 2.7)

Таблиця 2.7 - Грошова платоспроможність підприємства за 2010- 2015рр.

Показники	Сума за рік, тис. грн.	В середньому за рік
	2013	2014	2015
Засоби платежу
Грошові кошти в національній валюті	832	295	4200	1775,67
Грошові кошти в іноземній валюті	4	11	9	8
Поточні фінансові інвестиції	0	0	42	14
Всього	836	306	4251	1797,67
Платіжні зобов'язання
Короткострокова заборгованість по кредитам	333817	82345	72443	162868,33
Всього	333817	82345	72443	162868,33
Коефіцієнт грошової платоспроможності	0,003	0,004	0,058	0,011

Як видно з наведених даних, коефіцієнт грошової платоспроможності підприємства у 2015 р. становив 0,058, що на 0,055 (або на 1833,33%) вище рівня 2013 р. та на 0,054 (або 1350%) вище рівня 2014 р. В середньому щорічно протягом 2013-2015 рр. підприємство було здатне погасити за рахунок наявних залишків найбільш ліквідних активів (грошових коштів і поточних фінансових інвестицій) лише 1,1% своєї заборгованості за короткостроковими кредитами.

Так, для аналізу наявності ліквідних коштів на підприємстві використовують показники, які представлені в таблиці 2.8.

Таблиця 2.8 - Показники поточної платоспроможності ПТ «Листопад» за період 2013 - 2015 рр.

Показник	Рік	Відхилення 2015 до 2013 р
	2013	2014	2015	+/-	%
Коефіцієнт абсолютної платоспроможності	0,001	0,001	0,01	0,009	100
Коефіцієнт швидкої платоспроможності	0,23	0,15	0,22	-0,01	-4,35
Коефіцієнт покриття	0,61	0,36	0,41	-0,2	-32,79
Коефіцієнт забезпеченості власними коштами	-0,94	-3,48	-2,56	-3,5	272,34
Коефіцієнт відновлення платоспроможності	х	х	0,22	х	х
Коефіцієнт втрати платоспроможності	х	0,15	0,21	х	Х

На основі розрахунків, можемо стверджувати, що підприємство досить погано забезпечене ліквідними коштами. Так, коефіцієнти абсолютної та швидкої платоспроможності протягом аналізованого періоду не знаходилися в допустимих межах. Для забезпечення платоспроможності мінімальне значення коефіцієнту абсолютної платоспроможності становить 0,2-0,3 в той час як на підприємстві даний показник не перевищує 0,01. Аналогічна ситуація з коефіцієнтом швидкої платоспроможності, коли за рахунок швидко реалізованих активів підприємство може покрити у 2012 році 22% поточних зобов'язань, в той час, коли оптимальним інтервалом цього показника є 0,8-1.

З розрахованих показників платоспроможності підприємства значення коефіцієнту покриття не входить в допустимі межі (> 1). Даний показник показує, що за умови продажу підприємством всіх його оборотних активів, воно не зможе розрахуватися зі своїми зобов'язаннями.

За підсумками 2013 р. виявилися ознаки незадовільності балансу та неплатоспроможності підприємства: коефіцієнт покриття знизився у 2014 р. на 0,25, а забезпеченість оборотними коштами має від'ємне значення. Оскільки коефіцієнт відновлення платоспроможності становить лише 0,22, підприємство не має можливості відновити свою платоспроможність протягом 6 місяців. Таким чином, підприємство має високі зобов'язання. Для захисту від можливих негативних ризиків «Листопад» має збільшувати обсяги ліквідних активів та проводити виважену політику щодо залучення зобов'язань.

2.2 Діагностика банкрутства підприємства

Фінансова звітність підприємства ПТ «Листопад» свідчить про його збитковість протягом останніх років, але це не означає, що підприємство в подальшому стане банкрутом. Для визначення фінансової незалежності підприємства необхідно провести його діагностику.

Скористаємось коефіцієнтом Бівера, що використовується для здійснення експрес - діагностики, з метою виявлення ознак формування незадовільної структури балансу. Значення показника відображено в таблиці 2.9.

Таблиця 2.9 - Значення коефіцієнта Бівера для підприємства ПТ «Листопад» протягом 2013 - 2015 рр.

Показник	Рік
	2013	2014	2015
Коефіцієнт Бівера	-0,18	-0,28	-0,09

Граничним значенням показника є 0,2. Як бачимо, протягом останніх трьох років, значення коефіцієнта Бівера було від'ємним, що пояснюється отриманням збитків даним підприємством.

Для точного діагностування ймовірності банкрутства підприємства необхідно провести фундаментальну діагностику.

Так, скористаємось дискримінантними моделями діагностики банкрутства (таблиця 2.10).

Таблиця 2.10 - Результати діагностики ймовірності банкрутства ПТ «Листопад» за моделлю Альтмана

Показник	Розрахунок	2015
Коефіцієнт оборотності робочого капіталу	власні оборотні кошти/валюта балансу	-0,54
Коефіцієнт рентабельності активів по нерозподіленому прибутку	нерозподілений прибуток/валюта балансу	-0,15
Коефіцієнт рентабельності активів	валовий прибуток/валюта балансу	-0,15
Коефіцієнт покриття за балансовою вартістю капіталу	власний капітал/позиковий капітал	-0,22
Коефіцієнт оборотності активів	чиста виручка/валюта балансу	0,85
Значення Z-рахунку	граничне значення = 1,23	-0,23
Ймовірність банкрутства	висока

Розрахунки за моделлю Ліса представимо у таблиці 2.11.

Таблиця 2.11- Результати діагностики ймовірності банкрутства ПТ «Листопад» за моделлю Ліса

Показник	Розрахунок	2015
Коефіцієнт оборотності робочого капіталу	власні оборотні кошти/валюта балансу	0,36
Коефіцієнт рентабельності активів по нерозподіленому прибутку	нерозподілений прибуток/валюта балансу	0,01
Коефіцієнт рентабельності активів	валовий прибуток/валюта балансу	0,72
Коефіцієнт покриття за балансовою вартістю капіталу	власний капітал/позиковий капітал	0,22
Значення Z-рахунку	граничне значення = 0,037	0,064
Ймовірність банкрутства	висока

Розрахунки за моделлю Таффлера представимо у таблиці 2.12.

Таблиця 2.12 - Результати діагностики ймовірності банкрутства ПТ «Листопад» за моделлю Таффлера

Показник	Розрахунок	2015
Х1	операційний прибуток/ короткострокові зобов'язання	0,02
Х2	оборотні активи / сума зобов'язань	0,28
Х3	короткострокові зобов'язання / сума активів	0,9
Х4	виторг / сума активів	-0,22
Значення Z-рахунку	граничне значення = 0,3	0,17
Ймовірність банкрутства	висока

Якщо величина Z-рахунку більша ніж 0,3, це свідчить, що фірма має непогані довгострокові перспективи, а якщо менше ніж 0,2, то банкрутство більш ніж імовірне.

Так, в таблиці 2.13наведені результати ймовірності банкрутства за вищезгаданими моделями.

Таблиця 2.13 - Оцінка ймовірності банкрутства для підприємства ПТ «Листопад»

Модель діагностики банкрутства	Функція	Граничне значення	Фактичне значення	Ймовірність
Модель Альтмана - 83	Z=0,717X1+0,847Х2+3,107Х3+0,42Х4+0,995Х5	1,230	-0,23	Висока
Таффлера	Z=0,53X1+0,13Х2+0,18Х3+0,16Х4	0,3	0,17	Висока
Ліса	Z=0,063Х1+0,092X2+0,057X3+0,001Х4	0,037	0,064	Висока

Отже, згідно експрес - діагностики, а саме за допомогою коефіцієнта Бівера, підприємство є фінансово нестійким. У цілому можна зробити висновок, що за усіма методиками діагностики протягом трьох аналізованих років ймовірність банкрутства є високою. Тому для підприємства першочерговим має стати знаходження основних причин кризи та шляхів їх усунення з метою подальшого ефективного функціонування.



РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ АНТИКРИЗОВОГО ФІНАНСОВОГО УПРАВЛІННЯ

3.1 Заходи антикризового фінансового управління

Поглиблення ринкових реформ в Україні передбачає здійснення широкомасштабної реструктуризації підприємств з метою забезпечення інноваційного розвитку базових галузей економіки, підвищення конкурентоспроможності продукції вітчизняних виробників і в кінцевому результаті - поліпшення фінансового стану суб'єктів господарювання. Проте досягнення цієї мети неминуче призведе до банкрутства певної кількості підприємств.

І хоча банкрутство є одночасно двигуном прогресу і забезпечує механізм природного відбору найбільш конкурентоспроможних підприємств в ринковому середовищі, не можна недооцінювати його руйнівних наслідків для власників капіталу, працівників, партнерів по бізнесу і суспільства в цілому.

Цілями антикризової стратегії підприємств є:

? забезпечення ліквідності і платоспроможності підприємства на підставі оптимального поєднання власних і залучених джерел засобів;

? отримання прибутку і забезпечення відповідного рівня рентабельності, достатнього для задоволення всіх своїх потреб при здійсненні основної, інвестиційної і фінансової діяльності.

Таким чином, перш за все, необхідно виділити окремо об'єктивні причини кризи, що є зовнішніми, незалежними від підприємства, на які підприємство не може вплинути, але на які може потрібним чином відреагувати, врахувати у своїй діяльності і намагатися зменшити негативні наслідки; і причини внутрішні, які залежать від підприємства, на які можна вплинути. Саме ліквідація внутрішніх причин, кризових факторів, може позитивно вплинути на подальшу діяльність підприємства [ Курочкін].

До зовнішніх причин кризи можна віднести:

? загальний кризовий стан економіки - збідніння громадян і підприємств, що є споживачами продукції, їх неплатоспроможність, що є причиною зниження попиту, інвестиційної активності, кризи неплатежів;

? значний податковий тиск, відсутність податкових пільг, що сприяли б інвестиційній активності підприємств.

Серед внутрішніх причин кризи згідно проведенного аналізу основних фінансових показників ПТ «Листопад» розрізняють:

? значна за обсягом заборгованість підприємства;

? неефективна політика використання кредиторської заборгованості;

? значний фізичний та моральний знос основних фондів;

? вiдсутнiсть коштів на оновлення основних фондів;

? недосконалість (некваліфікованость, невідповідность) системи менеджменту підприємства.

Продукція може бути взагалі непотрібна ринку (застаріла продукція, продукція із життєвим циклом, що закінчується, продукція, попит на яку залежить від держзамовлення, продукція сезонного та епізодичного попиту, тощо); продукція, потреба у якій є лише у неплатоспроможних клієнтів, тобто має місце неплатоспроможний попит; продукція, що є неплатоспроможною за якістю (тобто не відповідає вимогам, критеріям якості, які в...