Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Мукачівський державний університет

Факультет економіки, управління та інженерії

Кафедра фінансів

Курсова робота

з дисципліни "Податкова система"

РОЛЬ ПОДАТКІВ У ФІНАНСОВІЙ СИСТЕМІ УКРАЇНИ

Студентки 5 курсу групи ФК-51-з

Повх О.

Керівник: к.е.н., доц.

Петричко М.М.

м. Мукачево-2015рік

Зміст

• Вступ
• Розділ 1. Теоретичні аспекти функціонування податків і зборів
• 1.1 Економічна сутність та види податків
• 1.2 Класифікація податків і зборів
• 1.3 Роль податків у фінансовій системі України
• Розділ 2. Практичні аспекти функціонування податків
• 2.1 Аналіз загальнодержавних податків і зборів
• 2.2 Аналіз місцевих податків і зборів
• Розділ 3. Напрями вдосконалення системи оподаткування в Україні
• 3.1 Зарубіжний досвід системи оподаткування
• 3.2 Вдосконалення діючої системи оподаткування в Україні
• Висновок
• Список використаної літератури
• Додаток А. Ставка ПДВ у країнах Євросоюзу у 2012-2014роках
• Додаток В. Рейтинг країн з найвищими ставками особистого прибуткового податку у 2014 р.
• Додаток С. Рейтинг країн з найвищими ставками корпаративного податку

Вступ

В наш час, коли в Україні відбуваються кардинальні перетворення в соціально-економічній та політичній сферах, і значна увага приділяється створенню ефективної системи оподаткування, актуальність вибраної теми є очевидною. Адже від механізму стягнення податків залежить формування доходної частини бюджету, а це, як відомо, основна фінансова база держави. Саме податки сприють постійним, стабільним і повноцінним надходженням коштів до бюджету. Тому аналіз функціонування податкової системи особливо зараз в умовах системної кризи набуває великого значення.

В умовах перебудови економіки України, створення нових соціальних та економічних відносин у суспільстві, розбудови нашої держави як незалежної та самостійної, важлива роль відводиться податковій системі.

Одним з першочергових завдань ринкової реформи в Україні є створення ефективної податкової системи, яка б забеспечувала розвиток народногосподарського комплексу країни, відповідним чином регулювала б економічні відносини. Ефективність податкової системи визначається тим, наскільки цілеспрямовано вона вирішує комплекс завдань, пов'язаних з керованістю економіки, як системи, розвитком виробництва, підвищенням життєвого рівня населення.

Податкова система повинна успішно вирішувати фіскально-розподільче завдання. Шляхом оптимального розподілу доходів суб'єктів підприємництва та громадян забезпечується дохідна частина бюджету, достатня для фінансування соціальних процесів та розвитку в цілому України та регіонів, зокрема.

Система оподаткування має бути побудована таким чином, щоб сприяти розвитку виробничої діяльності, посиленню таких стимулів, які б забезпечили "прорив" на пріоритетних напрямах економічного та соціального розвитку країни. В залежності від проведення податкової політики державою податки можуть відігравати, крім суто фіскальної функції, роль стимуляторів економічних процесів у державі.

Податки є найвагомішим та ефективним інструментом регулювання фінансових відносин у державі. Першими з пакету законодавчих актів були прийняті зміни і доповнення до Закону України "Про податок на додану вартість", Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до Декрету "Про прибутковий податок з громадян". Ці закони є основними, тобто стосуються найважливіших видів податків, що поповнюють доходну частину бюджету.

В цілому можна сказати, що розвиток податкової системи України продовжується. Вдосконалюються форми і методи оподаткування, система стягнення податків і контроль за надходженням їх до бюджету.

Предметом дослідження даної роботи є роль податків у фінансовій системі України.

Об'єктом являється дослідження взаємовідносин між державою та платниками податків.

Структура роботи побудована таким чином, що відображає як теоретичні аспекти формування і розвитку податків так і аналіз практичних показників діяльності в сфері оподаткування.

Робота складається з трьох глав, висновків та пропозицій, бібліографії додатків (3 шт.).

Перша глава роботи присвячена теоретичним питанням: Економічної сутності, функції та класифікації податків.

Друга глава роботи - це аналіз практичних матеріалів, на основі яких побудовані таблиці. Також увага приділена аналізу матеріалів, які стосуються конкретної роботи податкових органів щодо стягнення податків. Наведені дані описують ситуацію за останні роки, тому дають змогу порівняти результати діяльності податкових органів України за відповідні періоди.

У третій главі роботи проведений аналіз зарубіжного та вітчизняного досвіду у галузі податкової системи, а також висловлені пропозиції, які могли б бути втілені в законодавство України з врахуванням досвіду розвинутих країн. Тут розглядаються проблеми в сфері оподаткування, а також визначаються деякі можливі шляхи вдосконалення податкової системи держави, обґрунтування необхідності запровадження Податкового кодексу України.

Сьогодні податкова система України перебуває на етапі кардинальних перетворень - готується до впровадження Податковий кодекс України. В державі постійно проводилась політика зміни системи оподаткування, але, на жаль, не завжди продумана, економічно обґрунтована, та не завжди це відбувалось у комплексі з іншими нововведеннями.

Характерним і дестабілізуючим фактором для України сьогодні є значна кількість податків, безсистемне надання пільг, значний податковий тягар, часті зміни податкового законодавства тощо.

При написанні роботи використані матеріали, надані ДФС України.

Розділ 1. Теоретичні аспекти функціонування податків і зборів

1.1 Економічна сутність та види податків

Податки дуже складна й надзвичайно впливова на всі економічні явища та процеси фінансова категорія. Це - обов'язковий елемент економічної системи держави незалежно від того, яку модель економічного розвитку вона вибирає, які політичні сили перебувають при владі. Відсутність податків паралізує фінансову систему держави в цілому, робить її недієздатною і в кінцевому підсумку - позбавленою будь-якого сенсу.

Об'єктивною реальністю є те, що за наявних економічних умов підприємницькі структури та громадяни повинні віддавати частку своїх доходів на загальнодержавні суспільні потреби, а натомість одержувати від держави безплатні блага та послуги.

Податкова система виникла і розвивалась разом з державою. На самих давніх ступенях державної організації початковою формою оподаткування можна вважати жертвоприношення, яке не було основане виключно на добровільних засадах. Жертвоприношення було неписаним законом і, таким чином, ставало примусовою виплатою чи збором.

За економічним змістом податки - це фінансові відносини між державою і платниками податків з приводу примусового відчуження частини знову створеної вартості з метою формування централізованих фондів грошових ресурсів, необхідних для виконання державою її функцій.

Податки не єдина форма акумуляції грошових коштів бюджетом та іншими державними фондами. Існують ще обов'язкові платежі, яким притаманні риси податків:

1) податкові платежі: плата за воду, землю - обов'язкові збори, які стягується з платників за умови конкретного еквівалентного обміну між державою та платником;

2) відрахування, внески - обов'язкові збори з юридичних та фізичних осіб, яким притаманні ознаки цільового призначення.

Основними характерними особливостями податку в порівнянні з обов'язковими платежами є те, що він:

· справляється на умовах безповоротності. Повернення податку можливе тільки в разі його переплати або тоді, коли законодавством передбачені пільги щодо даного податку;

· має односторонній характер встановлення. Оскільки податок сплачується з метою покриття суспільних потреб, які в основному відокремлені від індивідуальних потреб конкретного платника, то він є індивідуально безповоротний. Сплата податку не породжує зустрічного зобов'язання держави вчиняти будь-які дії на користь конкретного платника;

· може бути сплачений лише до бюджету, а не до іншого грошового централізованого або децентралізованого фонду;

· не має цільового призначення;

· є виключно атрибутом держави і базується на актах вищої юридичної сили.

Податки бувають двох видів: - прямі та непрямі.

Прямі податки.

Прямі податки прямо стягуються із суб'єкта оподаткування (прибутковий податок з громадян, податок на прибуток, податки у фонд соціального страхування і т.д.). Прямі податки прямо пропорційні платоспроможності.

Непрямі податки - це податки на визначені товари і послуги. Непрямі податки стягуються через надбавку до ціни.

Види непрямих податків: податок на додану вартість (охоплює широкий діапазон продукції), акцизи (обкладається щодо невеликого переліку обраних товарів), мита.

Прямі податки підрозділяються на реальні й особисті.

Об'єктом оподатковування прямих податків є окремі види майна платника податків (земля, будівлі), вартість яких визначається по кадастру і враховує середню, а не дійсну його прибутковість. Різновид реальних податків залежать від того, який вид майна обкладається податком: земля, будинок, промисел, цінні папери. Ставки реальних податків зазвичай пропорційні. Як податкові пільги найчастіше застосовуються неоподатковуваний мінімум і різні відрахування.

У розвитих країнах реальні податки застосовуються, в основному, у системімісцевого оподатковування.

Більш поширені особисті прямі податки - податки на доход чи майно фізичних і юридичних осіб.

Вони відрізняються від реальних податків тим, що при стягуванні враховуються особисті, чи точніше сказати індивідуальні особливості кожного платника податків. В увагу приймається і склад родини, і фінансове положення, і родинні зв'язки, і особливості підприємства, якщо це стосується юридичної особи, що дозволяє точніше визначити суму податку стосовно до кожного індивідуума чи підприємству.

Непрямі податки - це податки на товари і послуги, встановлювані у виді надбавки до ціни чи тарифу. На відміну від прямих податків, що по своїй суті є податками на доходи чи майно, і більше їх сплачують ті, хто має більше доходів чи майна, непрямі податки - це податки на витрати і платить їх більше той, хто більше витрачає, тобто це податки на споживання. Платником таких податків завжди є кінцевий споживач продукції, робіт і послуг, купуючи їх за ціною, у яку уже входить податок. Особливість цих податків полягає в тім, що перераховує їх у бюджет не той, хто платить, а той, хто збирає податки з покупців при продажі їм товарів, наданні послуг, тому вони і називаються непрямими.

До достоїнств непрямих податків відноситься їхня фіскальна вигода, що виражається, по-перше, у тім, що, оскільки ці податки падають насамперед на широкий ужиток, то вони дуже доходні для держави.

По-друге, непрямі податки, оскільки містяться в ціні товару, платяться непомітно для споживача. При цьому губиться безпосередній зв'язок між платежем податку і свідомістю цього платежу.

Третя перевага непрямих податків зв'язана з тим, що непрямі податки платяться під час покупки, тобто тоді, коли в кишені є гроші і тому не повинні супроводжуватися недоїмками, як це відбувається з податками на виробництві (прямі податки).

1.2 Класифікація податків і зборів

Кожний вид податків має свої специфічні риси й функціональне призначення й займає окреме місце у податковій системі. Роль того чи іншого податку характеризується його відношенням до визначеної групи в залежності до діючої класифікації податків. Класифікація дає можливість повніше висвітлити сутність і функції податків, покращити їх роль в податковій політиці держави, напрямки й характер впливу на соціально-економічний розвиток суспільства.

Класифікація податків здійснюється у відповідності з тією чи іншою метою, важливішою із якої є своєчасність і повнота сплати податків в бюджети різних рівнів. Класифікація податків проводиться за певними ознаками (рис.1.) за формою взаємовідносин платника і держави (за економічним змістом), за економічним змістом об'єкта оподаткування, залежно від органів державної влади, які їх встановлюють, відносно до платника та до джерела сплати.

За формою оподаткування (взаємовідносин платника і держави) податки поділяються на дві групи: прямі і непрямі.

Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників і сплачуються напряму до бюджету держави за рахунок їхніх доходів, а сума податку безпосередньо залежить від розмірів об'єкта оподаткування. Сплата такого податку призводить до вартісного зменшення об'єкта оподаткування.

Непрямі податки сплачуються платниками опосередковано через цінові механізми (за рахунок цінової надбавки). Тобто сума податку не зменшує об'єкту оподаткування, а збільшує ціну товару, а її розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів.

Рис. 1. Класифікація податків

За економічним змістом об'єкта оподаткування податки поділяються на три групи: податки на доходи та прибутки, на споживання і майно.

Податки на доходи та прибутки стягуються з доходів фізичних та юридичних осіб в момент отримання доходу. Безпосередніми об'єктами оподаткування є заробітна плата та інші доходи громадян, прибуток або валовий дохід підприємств.

Податки на споживання сплачуються не при отриманні доходів, а при їх використанні, тобто в процесі споживання товарів, робіт та послуг. Їх плата не залежить від результатів фінансово-господарської діяльності, а визначається розміром споживання. Вони справляються у формі непрямих податків.

Податки на майно встановлюються щодо рухомого чи нерухомого майна, що перебуває в приватній, колективній та державних формах власності.

Залежно від органів державної влади, які встановлюють податки, вони поділяються на загальнодержавні та місцеві.

Загальнодержавні податки - обов'язкові платежі, які встановлюються найвищими органами влади в державі. Їх стягнення здійснюється за єдиними ставками і є обов'язковим на всій території країни незалежно від того, до якого бюджету (державного чи місцевого) вони зараховуються.

Місцеві податки та збори встановлюються місцевими органами влади. Їхня особливість полягає в тому, що на відміну від інших податків, чинним законодавством визначаються тільки види місцевих податків і зборів, їх граничні розміри, платників та порядок обчислення.

Конкретні ж види податків для кожної місцевості, їхні ставки, порядок сплати встановлюють і визначають органи місцевого самоврядування відповідно до переліку і в межах установлених граничних розмірів. Місцеві податки та збори надходять виключно до місцевих бюджетів.

Відносно до платника податки поділяються на:

· податки та збори з юридичних осіб. Прикладом таких податків можуть бути податок на прибуток, комунальний податок, збір за забруднення навколишнього середовища тощо;

· податки з фізичних осіб, наприклад, податок на доходи фізичних осіб, податок на промисел, курортний збір, збір за видачу ордера на квартиру тощо;

· змішані, тобто податки, які підлягають обов'язковій сплаті як юридичними, так і фізичними особами. До таких податків можна віднести податок з власників транспортних засобів, податок на землю, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування тощо.

Відносно до джерела сплати виділять податки, що:

· включаються у валові витрати та собівартість продукції, робіт, послуг. Так в валові витрати підприємств включаються такі податки і збори як податок з реклами, комунальний податок, мито, плата за землю, збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, збори на обов'язкове соціальне страхування тощо;

· включаються в ціну товару - податок на додану вартість, акцизний збір, податок на рекламу;

· що сплачуються з прибутку або капіталу.

За напрямком використання податки поділяються на загальні і спеціальні (цільові). Загальні податки знеособлюються при їх надходженні до бюджету. Вони призначені для загальнодержавних заходів.

Спеціальні (цільові) податки мають строго визначене призначення. В сучасних умовах, як правило, стягуються загальні податки, однак зберігаються і спеціальні податки, які надходять до державних цільових фондів. Так до спеціальних податків в деяких країнах відносяться податки, що стягуються з певних груп платників, наприклад, податок на прибуток нафтових компаній.

В зв'язку з розширенням соціальної функції держави більше поширення одержали внески (збори) до фондів соціального страхування, які по своїй суті є цільовими податками, оскільки мають певне призначення.

1.3 Роль податків у фінансовій системі України

Україна є молодою державою з економікою, що розвивається та трансформується. У країні не створено стабілізаційних фондів, що суттєво ускладнює вирішення проблем, які викликані кризою у світовій економіці.

При відсутності достатніх матеріальних і фінансових ресурсів неприйнятними для України

є фінансові інтервенції. Такий інструмент впливу вимагає обережності через недостатню розвиненість фінансового ринку в Україні. Тому найвпливовішим інструментом економічної політики в обставинах, що склалися, є податки.

Податки - це обов'язкові відрахування до загальнодержавного і місцевих бюджетів юридичними та фізичними особами.

Податки є важливою складовою фінансової системи. З її допомогою формуються фінансові ресурси держави.

Податки виконують такі функції:

* фіскальну - означає необхідність створення державної скарбниці для забезпечення існування держави та її установ, органів тощо;

* перерозподільчу - податки є важливим інструментом розподілу і перерозподілу фінансових ресурсів. Відбувається це в основному через бюджетну систему;

* стимулюючу - вилучення податків впливає на активізацію трудової активності, на краще використання основних фондів, стимулювання тих чи інших галузей виробництва завдяки створенню податкових пільг. Використання податкових пільг сприяє розвитку підприємницької діяльності, закріпленню кадрів в окремих галузях господарства.

Нарешті, здійснення митної політики спрямоване на збереження власного виробника і активізацію його виробничої діяльності.

Податкова система складається з ряду елементів. Розглянемо основні з них.

· Суб'єкт податку - особа, яка за законом зобов'язана сплачувати податки.

· Носій податку - особа, що фактично сплачує податок.

· Об'єкт податку - доход або майно, з якого нараховується податок (заробітна плата, прибуток, доход з цінних паперів, нерухоме майно тощо).

· Ставка податку - величина податкових нарахувань на одиницю об'єкта податку (грошова одиниця доходів, одиниця земельної площі, одиниця виміру товару тощо). Розрізняють тверді, прогресивні пропорційні та регресивні податкові ставки.

Пропорційні податки грунтуються на твердих ставках, які встановлюються в однаковому відсотковому відношенні до об'єкта податку без урахування диференціації його величини.

Прогресивні податки передбачають підвищення величини ставок зі зростанням доходу.

При прогресивній шкалі оподаткування платник податку сплачує не тільки все більшу абсолютну суму доходів у вигляді податку (вміру зростання їх), а й більшу його частку.

Прогресивні податки в основному сплачують ті особи, які мають великі доходи.

Регресивний податок передбачає зниження величини ставки зі зростанням доходу.

Він може й не вести до зростання абсолютної суми надходжень до бюджету при збільшенні доходів фізичних і юридичних осіб, що платять податок.

Податки - це один з економічних важелів, за допомогою яких держава впливає на ринкову економіку.

В умовах ринкової економіки будь-яка держава широко використовує податкову політику в якості визначеного регулятора впливу на негативні явища ринку.

Податки, як і вся податкова система, є потужним інструментом управління економікою в умовах ринку.

Застосування податків є одним з економічних методів керування і забезпечення взаємозв'язку загальнодержавних інтересів з комерційними інтересами підприємців, підприємств незалежно від відомчої підпорядкованості, форм власності та організаційно-правової форми підприємства.

За допомогою податків визначаються взаємовідносини підприємців, підприємств усіх форм власності з державними і місцевими бюджетами, з банками, а також з вищестоящими організаціями.

За допомогою податків регулюється зовнішньоекономічна діяльність, включаючи залучення іноземних інвестицій, формується госпрозрахунковий дохід і прибуток підприємства.

В умовах переходу від адміністративно-директивних методів управління до економічних різко зростають роль і значення податків як регулятора ринкової економіки, заохочення і розвитку її пріоритетних галузей.

Через податки держава може проводити енергійну політику в розвитку наукомістких виробництв і ліквідації збиткових підприємств.

Розділ 2. Практичні аспекти функціонування податків

2.1 Аналіз загальнодержавних податків і зборів

Головним інструментом мобілізації фінансових засобів для покриття державних витрат є загальнодержавні податки і збори. Державне регулювання за допомогою податків і зборів залежить від типу податкової системи, податкових ставок, а також видів та розмірів податкових пільг. Податки в державному регулюванні економіки мають дві ролі :

· головне джерело фінансування державних витрат;

· інструмент регулювання.

Так як у задачу державних бюджетних органів входить не тільки обкладання податком джерело прибутків, але й створення тонкого механізму впливу на господарську діяльність.

В державному регулюванні економіки податкові пільги, також, відіграють значну роль у завдяки тому, система пільг є своєрідним орієнтиром для юридичних і фізичних осіб під час вибору ними сфери діяльності, форми одержання доходів, пільги зменшують податковий тиск на платників. Завданням податкових пільг є рівність в галузі оподаткування, виходячи з матеріального становища суб'єкта оподаткування. Пільги надаються на окремий податок або збір і в залежності від обставин, які визначають тип пільги - це звільнення від податку в повному обсязі або часткове.

Під загальнодержавним податком і збором до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснювати платниками у порядку на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Платниками є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори.

Об'єктами оподаткування є доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митна, або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об'єкти, визначені законами України про оподаткування. У зв"язку із змінами, внесеними згідно із Законом України від 28.12.2014 N 71-VIII надаю нижче навидений перелік видів податків та зборів, які встановлені в Україні, відповідно ПКУ станом на 01.01.2015:

Загальнодержавні податки та збори (ст 9 ПКУ)

· 9.1.1. податок на прибуток підприємств;

· 9.1.2. податок на доходи фізичних осіб;

· 9.1.3. податок на додану вартість;

· 9.1.4. акцизний податок;

· 9.1.5. екологічний податок;

· 9.1.6. рентна плата;

· 9.1.7. мито.

Податок на прибуток підприємств:

Платниками податку на прибуток є всі суб'єкти господарювання крім платників єдиного податку, неприбуткових організацій та установ.

Об'єктом оподаткування податком на прибуток є розрахунок на основі фінансової звітності підприємств відповідно до національних положень стандартів бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Змінено ставку податку на прибуток з 19 % на 18%

Податок на доходи фізичних осіб:

Стосовно оподаткування податком на доходи фізичних осіб, то підвищується ставка податку для пасивних доходів - процентів, роялті й інвестиційних прибутків із 15 до 20%.

Реформа податкового законодавства збільшує ставку податку на доходи фізичних осіб. Так, громадяни сплачують щомісяця зі своєї офіційної зарплатні податок в розмірі 15% та 20 % - якщо місячний дохід перевищує 12,8 тис. грн.

Пенсії, що перевищують 3654 гривні на місяць, обкладатимуть ПДФО за ставкою 15 % (податок збиратимуть із перевищення).

Дивіденди, виплачені суб'єктами підприємницької діяльності, які є платниками податку на прибуток оподатковуються за ставкою ПДФО в розмірі 5 %.

Для суб'єктів підприємницької діяльності, які не є платниками податку на прибуток, - ставка 20 %"

Податок на додану вартість:

Щодо спеціальної процедури адміністрування податку на додану вартість - у податковому кодексі передбачається тестовий режим застосування електронної системи адміністрування ПДВ з 1 лютого до 1 липня 2015 р.

Порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі:

* 10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів;

* 20 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

* 30 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

* 40 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації на 61 і більше календарних днів.

Відсутність з вини платника реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 180 календарних днів з дати їх складання тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податковій накладній/розрахунку коригування";

Акцизний збір:

Закон передбачає встановлення ставки акцизного податку з роздрібних продажів пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та палива у розмірі 5% від обсягу реалізації. Ці кошти будуть зараховуватись до місцевих бюджетів.

Ставка встановлюється за рішенням сільських або міської ради.

Датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а у разі реалізації товарів фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, - є дата надходження оплати за проданий товар.

Закон передбачає обов'язкове застосування реєстраторів розрахункових операцій з 1 липня 2015 р. - фізичними особами-підприємцями, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у роздрібній торгівельній мережі, через засоби пересувної мережі.

Дозволяється до 1 січня 2016 року використання електронних контрольно-касових апаратів, введених в експлуатацію до 1 січня 2015 року, що створюють контрольну стрічку в друкованому вигляді та подають до органів доходів і зборів по дротових або бездротових каналах зв'язку тільки інформацію про обсяг розрахункових операцій, виконаних у готівковій та/або в безготівковій формі, яка міститься в їх фіскальній пам'яті, і при цьому не подають електронних копій розрахункових документів.

Тимчасово до 1 липня 2015 року суб'єкти господарювання звільняються від санкцій за порушення вимог цього Закону при наданні послуг у разі проведення розрахунків у касах з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку; при виконанні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти у разі, якщо ці операції виконуються у касах уповноважених банків з оформленням розрахункових документів відповідно до нормативних актів Національного банку України, та операцій комерційних агентів банків з приймання готівки для подальшого її переказу; при продажу товарів у системах електронної торгівлі (комерції).

Мито:

Всі товари, що ввозяться на територію України громадянами, будуть оподатковуватися збором у розмірі 10%. 10 %-е мито буде поширюватися на весь імпорт продуктів харчування, алкоголю і тютюну (і це на додачу до акцизного збору з пива, алкоголю, тютюнових виробів). Крім того, 5% мито стягуватиметься для всіх інших імпортних товарів, крім енергоносіїв, лікарських препаратів і деяких видів медобладнання.

Військовий збір у розмірі 1,5% з доходів фізичних осіб продовжується до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних сил України.

Рентна плата:

Рентна плата складається з:

1. рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин;

2. рентної плати за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин;

3. рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України;

4. рентної плати за спеціальне використання води;

5. рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів;

6. рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України.

Отже, загальнодержавні податки відіграють важливу роль в економіці кожної країни. До їх складу входять: податок на додану вартість, акцизний збір, мито, та податок на прибуток підприємств. Для існування будь - якого податку необхідне правильне забезпечення державою обов'язковості платежів, визначення їх розміру і строків внесення які сприяють повноті, стабільності і регулярності надходжень коштів до бюджету.

2.2 Аналіз місцевих податків і зборів

Місцеві податки і збори - це обов'язкові платежі юридичних та фізичних осіб до місцевих бюджетів, які встановлено місцевими Радами народних депутатів і справляються вони агїдно із Законом України "Про систему оподаткування" та Декретом Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори

Залежно від компетенції органу, що вводить відповідний податок чи збір на території певної територіальної громади, податки та збори складають підсистему загальнодержавних та підсистему місцевих.

До останніх відносяться податки й збори, перелік яких встановлюється Верховною Радою України та які вводяться в дію місцевими радами й діють на території відповідних територіальних громад. Певною відмінністю попередньої статті від цієї є те, що місцеві податки та збори і встановлюються місцевими радами, і зараховуються до місцевих бюджетів. Водночас загальнодержавні податки та збори, які встановлюються Верховною Радою України, не мають такої однозначної бюджетної спрямованості. П. 10.3 та 10.4 цієї статті закріплює чіткий владний припис стосовно того, що місцевими радами обов'язково повинні бути введені податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності. Інші ж два збори можуть бути введені чи ні за власним рішенням відповідної ради.

До місцевих податків і зборів належать:

· податок на майно;

· єдиний податок

· збір за місця для паркування транспортних засобів

· туристичний збір;

Податок на майно:

Податок на майно складається з:

v податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

v транспортного податку;

v плати за землю.

Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки

Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Пільги із сплати податку:

• для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;

• для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;

• для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Сільські, міські ради можуть збільшувати граничну межу житлової нерухомості, на яку зменшується база оподаткування.

Сільські, міські ради встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, релігійних організацій України. Пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової нерухомості для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб не надаються на:

• об'єкт/об'єкти оподаткування, якщо площа такого/таких об'єкта/об'єктів перевищує п'ятикратний розмір неоподатковуваної площі, затвердженої рішенням органів місцевого самоврядування;

• об'єкти оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів нежитлової нерухомості, встановлюються в залежності від майна, яке є об'єктом оподаткування.

Органи місцевого самоврядування до 1 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням об'єкта житлової нерухомості.

Ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської або міської ради в залежності від місця розташування та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Транспортний податок

Платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що є об'єктами оподаткування.

Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування.

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування.

Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцем реєстрації об'єктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів.

Органи внутрішніх справ зобов'язані до 1 квітня 2015 року подати контролюючим органам за місцем реєстрації об'єкта оподаткування відомості, необхідні для розрахунку податку.

З 1 квітня 2015 року органи внутрішніх справ зобов'язані щомісячно, у 10-денний строк після закінчення календарного місяця подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку податку, за місцем реєстрації об'єкта оподаткування станом на перше число відповідного місяця.

Форма подачі інформації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної податкової політики.

Платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцем реєстрації об'єкта оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Плата за землю

Податковим кодексом змінено ставку земельного податку з 1 % на не більше 3 %, а для сільськогосподарських угідь - не більше 1 % від їх нормативної грошової оцінки;

Ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності);

Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки рішення щодо ставок земельного податку та наданих пільг зі сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

• не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки;

• не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки

Єдиний податок

Згіднo з пiдпyнктoм 293.2 Податковoго кодекcу України внесенні зміни щодо платників та ставок єдиного податку:

• до ФОП 1 група єдиного податку відносяться ті, що здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню*працюють без найманих осіб; річний обсяг доходу у яких не повинен перевищувати 300 000 грн.. Ставка складає вiд 1 до 10 відсоткiв розміру мінімальної зарплати; - тoбто від 12,18 дo 121,80 гривень.

• до ФОП 2 групи єдиного податку відносяться ті, що здійснюють господарську діяльність з надання послуг (у т.ч. числі побутових) платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, кількість найманих працівників - не більше 10 осіб; річний обсяг доходу не повинен перевищувати 1 500 000 грн. Ставка складає 2% - 20% мін зарплати у розрахунку на календарний місяць максимальна сума до 01.12.2015- 243,20 грн.

• до ФОП та ЮО 3 групи єдиного податку відносяться ті, що здійснюють будь-які види діяльності, крім тих, які заборонені платникам єдиного податку з необмеженою кількістю найманих працівників та обсягом доходу до 20 000 000 грн. сплачують єдиний податок в розмірі 2% від доходу для платників ПДВ або 4% від доходу для неплатників ПДВ.

• до 4 групи відносяться сільськогосподарські виробники у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній рік дорівнює або перевищує 75 %.

• Всі групи платників єдиного податку сплачують додаткову ставку податку у розмірі 15 % від

1) суми перевищення граничного обсягу доходу, який дає право застосовувати спрощену систему;

2) доходу, отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у свідоцтві платника єдиного податку, віднесеного до І або ІІ групи;

3) доходу, отриманого при застосуванні іншого способу розрахунків, ніж грошовий;

4) доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування.

Об'єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Права власності/користування земельними ділянками повинні бути оформлені та зареєстровані відповідно до законодавства.

Ставки податку з одного гектара сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду залежить від категорії (типу) земель, їх розташування та становить (у відсотках бази оподаткування):

* для ріллі, сіножатей і пасовищ - 0,45;

* для багаторічних насаджень - 0,27;

* для земель водного фонду - 1,35;

Збір за місця для паркування транспортних засобів;

Платниками збору є юридичні особи, їх філії (відділення, представництва), фізичні особи - підприємці, які згідно з рішенням сільської, селищної або міської ради організовують та провадять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування та спеціально відведених автостоянках.

Ставки збору встановлюються за кожний день провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у гривнях за 1 кв. метр площі земельної ділянки, відведеної для організації та провадження такої діяльності, у розмірі від 0,03 до 0,15 відсотка мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

При визначенні ставки збору сільські та міські ради враховують місцезнаходження спеціально відведених місць для паркування транспортних засобів, площу спеціально відведеного місця, кількість місць для паркування транспортних засобів, спосіб поставлення транспортних засобів на стоянку, режим роботи та їх заповнюваність.

Ставка збору та порядок сплати збору до бюджету встановлюються відповідною сільською або міською радою.

Туристичний збір

Туристичний збір - це місцевий збір, кошти від якого зараховуються до місцевого бюджету.

На сьогоднішній день фіскальна роль місцевих податків і зборів не значна, вони слабо виконують цю функцію і не являються важливим джерелом доходу місцевих органів влади.

Щодо регулюючої функції, сутність якої полягає у впливі податків на різні аспекти діяльності їх платників, то тут є як позитивні так негативні приклади. Позитивно вона головним чином проявляється через комунальний податок не сплачують сільськогосподарські підприємства, бюджетніустанови тощо.

А негативність її проявляється у підвищення вартості певних благ чи послуг і як наслідок їх не конкурентоспроможність

Платниками збору є громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства, які прибувають на територію адміністративно-територіальної одиниці, на якій діє рішення сільської, селищної та міської ради про встановлення туристичного збору, та отримують (споживають) послуги з тимчасового проживання (ночівлі) із зобов'язанням залишити місце перебування в зазначений строк.

Ставка встановлюється у розмірі від 0,5 до 1 відсотка до бази справляння збору

В Україні інститут місцевих податків і зборів перебуває в початковій стадії розвитку. Частка місцевих податків i зборів у доходах місцевих органів влади України поки що незначна.

Місцеві податки і збори, згідно із законодавством України, є власними доходами місцевих органів влади. Подальший розвитокфiнансiв місцевих органів влади України буде неможливим без радикальної реформи податкової системи України, без значного збільшення в податковій системі України ролі й частки місцевих податків і зборів. Основними напрямами в реформуванні податкової системи повинен бути перехід від виключно фіскальної функції податків до регулюючої.

Тобто податкова політика повинна не тільки забезпечувати надходження до бюджету коштів, необхідних для задоволення державних потреб, але й забезпечувати встановлення податків, які стимулюватимуть розвиток підприємництва, сприятимуть вирішенню соціальних потреб населення країни, економічних, екологічних та інших проблем.

Для поліпшення надходження місцевих податків і зборів необхідно вжити таких заходів: Прийняття нового законодавства з питань місцевого оподаткування

· Змінити діючий дотаційний порядок формування місцевих бюджетів з метою підвищення зацікавленості органів місцевого самоврядування у введені місцевих податків і зборів та збільшення надходжень до них.

· Скоординувати та об'єднати зусилля органів місцевого самоврядування, фінансових, податкових та правоохоронних органів у питанняхпланування організації та контролю надходження місцевих податків і зборів до місцевих бюджетів.

Розділ 3. Напрями вдосконалення системи оподаткування в Україні

3.1 Зарубіжний досвід системи оподаткування

Кожна країна іде різними економічними шляхами (передусім ринковим або командно-адміністративним), має свої особливості у розвитку економіки, в динаміці розвитку економічних процесів, що впливає і на розвиток окремих складових загальної економічної системи, а також на податкову систему держави, яка належить до фінансової системи і повинна постійно пристосовуватись до змін у суспільстві.

Податки мають досить високу питому вагу в дохідній частині бюджету будь-якої держави, тому що вони є основним джерелом його наповнення. В усіх країнах світу витрати держави плануються виходячи з дохідної частини, тобто з кількості зібраних податків. Якщо при плануванні з'являється дефіцит бюджету, уряд при введенні нових податків, обов'язкових зборів та платежів повинен передбачати можливі негативні наслідки насамперед для населення і підприємців.

У розвинених країнах світу податкові збори становлять від 25 до 50% загального валового внутрішнього продукту країни. Більшу питому вагу податкові платежі мають у країнах із командно-адміністративним шляхом розвитку економіки (Швеції, Данії, Бельгії, Нідерландах, Фінляндії).

Особливості розвитку податкової політики країн світу, відмінність податкових систем.

Значні зміни в податковій політиці країн світу відбулися у 70-80-х роках XX ст. Це сталося під впливом двох економічних концепцій: неокласичної Д. Кейнса та ринкової А. Лаффера.

За концепцією Д. Кейнса, державні органи повинні активніше втручатися в економічний розвиток країни.

Економічна концепція А. Лаффера, навпаки, спрямована на зменшення податкового тиску, а поповнення бюджету відбувається за рахунок збільшення платників податків та розширення податкової бази.

У різних країнах світу податкові системи відрізняються один від одного за структурою, набору податків, зборів та обов'язкових платежів, методам їх справляння, податковим ставкам, фіскальним повноважень органів різних рівнів влади, податковою базою та податковими пільгами. Це закономірно, оскільки податкові системи формувалися і формуються під впливом різних економічних, політичних і соціальних факторів.

У світовій практиці виділяють чотири базові моделі системи податків.

Англосаксонська модель орієнтована на прямі податки з фізичних осіб, частка непрямих податків незначна.

Євроконтінентальна модель відрізняється високою часткою відрахувань на соціальне страхування, а також значною питомою вагою непрямих податків.

Латиноамериканська модель розрахована на збір податків в умовах інфляційної економіки.

Непрямі податки залежать від рівня цін і збалансують доходи бюджету в умовах інфляції. По механізму справляння та контролю непрямі податки є більш простими, ніж прямі. Вони не вимагають розвиненого апарату податкових служб і складних розрахунків.

Тому, як правило, в країнах зі змішаною економікою частка непрямих податків вище, ніж в економічно розвинених державах, що, в свою чергу, визначає незначний рівень прямих податків.

Змішана модель складається з окремих рис інших моделей. Країни вибирають її для того, щоб диференціювати структуру доходів, уникнути залежності бюджету від окремого виду або групи податків.

Найбільш вагомими податками, на яких базуються майже всі податкові системи світу, є ПДВ, податок на корпорації (аналог вітчизняного податку на прибуток підприємств) і прибутковий податок (аналог вітчизняного податку на доходи фізичних осіб).

Як свідчить світова практика, податкові вилучення в розмірі 3040% доходів платника - це той поріг, при перевищенні якого починається процес скорочення його заощаджень та інвестицій в економіку.

Якщо ж ставки податків і їх число досягають такого рівня, що зобов'язує платників платити більше 40% своїх доходів, то це повністю ліквідує стимули до господарської діяльності та розширення виробництва.

Більшість країн в умовах економічної нестабільності застосовують помірне оподаткування. Це є результатом проведення такої податкової політики, пріоритет якої полягає в досягненні мети створення стабільного економічного зростання, сприятливого податкового клімату для розвитку господарської діяльності та ефективного вирішення соціальних проблем в державі.

Податкове регулювання - класика антикризової політики. У новітній економічній історії практично всіх розвинених країн є значна кількість прикладів його вдалого застосування, у тому числі в умовах сучасної глобальної рецесії.

Міжнародний досвід використання податкового інструментарію у подоланні негативних проявів фінансової кризи має враховуватися і у вітчизняних умовах.

Змістивши акценти з чисто фіскального напрямки, країнам - членам Європейського Союзу вдалося побудувати таку оптимальну систему оподаткування, яка в сучасному вимірі стала невід'ємною інтегрованої активною частиною загальної соціально-економічної політики, спрямованої на максимізацію добробуту всіх громадян.

Зарубіжні дослідження теорії і практики оподаткування свідчать, що місце податків у державній політиці розвинених країн є трохи ширше, ніж у вітчизняній практиці, де вони використовуються, головним чином, як фіскальний інструмент.

Поряд з фіскальною функцією по податках закріплені і широко використовуються економічна подфункция, яка повинна сприяти економічному зростанню, монетарної стабільності, повної зайнятості, обмеження інфляції, і соціальна, або розподільна, подфункция спрямована на зменшення нерівності в розподілі доходів.

Особливої уваги питання дієвості податкових інструментів придбали в період загострення фінансової кризи в кінці 2008 р Так, протягом 2009-2010 рр. для більшості податкових систем світу було характерно:

- Зниження ставки ПДВ;

- Зниження ставки податку на прибуток;

- Збільшення розміру амортизаційних премій;

- Збільшення періоду розстрочення по сплаті податків і платежів до бюджету для малих компаній (зокрема, ПДВ, податок на корпорації, прибутковий податок та соціальне страхування) за узгодженим з податковою службою розкладом;

...