- Відстрочення підвищення ставки корпоративного податку для малих підприємств;

- Прискорення відшкодування ПДВ (щомісяця - там, де це здійснювалося щорічно);

- Надання податкових преференцій і використання прискореної амортизації при здійсненні інвестицій;

- Скорочення податку з бізнесу і прибуткового податку, який справляється з операцій з нерухомістю;

- Збільшення мінімального обсягу обороту, що не обкладається ПДВ;

- Перенесення термінів збитків для всіх підприємств з 3 до 10 років;

- Зниження стандартної ставки ПДВ по витратах, понесені на будівництво нового приватного житла;

- Скорочення санкцій за прострочення сплати податків, внесків на соціальне страхування та несвоєчасну виплату відсотків;

- Зменшення податку на дивіденди;

- Зменшення відрахувань підприємств до фондів соціального страхування.

Теорія і практика оподаткування свідчать, що при економічному зростанні прямі податки набувають домінуючого фіскального впливу, а при економічному спаді, навпаки, зростає роль непрямих податків, і це дає можливість закріпити і стабілізувати базу оподаткування.

Наявність у більшості країн Європейського Союзу на відміну від України пільгових ставок ПДВ і диференційованого підходу до оподаткування різних видів послуг дає їм більшу можливість використовувати податкові важелі впливу на економічну кон'юнктуру в кризовий та посткризовий періоди.

Так, у Бельгії зменшена ставка ПДВ з 21 до 6% для будівництва приватного і соціального житла. У Румунії зменшено з 19 до 5% ставку ПДВ для будівництва соціального житла, але за умови неперевищення його площі 120 м 2 та вартості 90000 євро. Для підтримки готельного бізнесу на Кіпрі тимчасово скорочено на 3% ставку ПДВ до 5%.

У Чеській Республіці встановлено пільгову ставку ПДВ для трудомістких місцевих послуг і пільги з цього податку на пасажирські автомобілі, які використовуються у підприємницькій діяльності. У Фінляндії, починаючи з 1 жовтня 2012 р передбачено зменшення ставки ПДВ з 17 до 12% на продукти харчування.

У Франції з 1 липня 2012р зменшений до 5,5% ставку цього податку для послуг ресторанного сервісу. На Мальті пролонгований знижки з ПДВ для послуг у сфері культури. Британія пішла шляхом тимчасового (на період з 1 грудня 2011 по 31 грудня 20012 року) скорочення стандартної ставки ПДВ з 17,5 до 15%.

З метою збільшення бюджетних надходжень у кризовий та посткризовий періоди, значна кількість країн - членів Європейського Союзу досить широко використовують непрямі податки.

Так, балтійські країни, враховуючи значний спад ВВП, вибрали шлях збільшення податкового навантаження на платників податків.

Зокрема, в Естонії збільшений пільгову ставку ПДВ з 5 до 9% для певного асортименту товарів, до яких вона застосовується.

У Латвії відбулося збільшення стандартної ставки податку з 18 до 21% і зниження з 5 до 10% для різних типів товарів, які найменше потребують оподаткування

. У Литві збільшений стандартну ставку ПДВ на 1% - до 19%. Ставка цього податку у розмірі 9%, яка застосовувалася при оподаткуванні послуг з будівництва, і найнижча 5-відсоткова ставка - скасовані.

У Болгарії з 1 липня 2012р загальну ставку ПДВ збільшений з 20 до 25%, а з серпня 2012 р введена ставка в розмірі 18% для молочних продуктів. В Ірландії ще з грудня 2013 р підвищений стандартну ставку ПДВ з 21 до 21,5%.

Узагальнену інформацію щодо ставок ПДВ в країнах Європейського Союзу представлено в (Додатку А).

На сьогодні гармонізація в області прямого оподаткування, головним чином, зосереджена на податках, які безпосередньо впливають на рух капіталу: податку на операції з капіталом і податку на відсотки і дивіденди.

І якщо непряме оподаткування регулюється численними регламентами та директивами Ради та Комісії Європейського Союзу, то в межах прямого оподаткування країнам - членам ЄС більшою мірою наданий фіскальний суверенітет, і воно віднесено до регламенту національних законодавчих систем, що дає їм можливість широкого використання цих податків у боротьбі з кризою і в період посткризового відновлення економіки.

Підтвердженням зазначеного суверенітету є значна зміна ставок оподаткування індивідуальних і корпоративних доходів в 27 країнах - членах Європейського Союзу. За період з 2006 р по 2012 р найвища середня арифметична ставка особистого прибуткового податку зменшилася з 44,7 до 37,8%, а середня арифметична ставка податку на корпоративний прибуток - з 31,9 до 23,6%, що сприяло зменшенню податкового тиску на економічних суб'єктів.

Незважаючи на дискусійність супротивників значного зниження корпоративних і прибуткових податків, вони є вагомим інструментом боротьби з кризовими проявами в економіці країн - членів Європейського Союзу.

Країни, що пішли по шляху зменшення податків з доходів, переслідують стратегічні цілі позитивного впливу на економічні процеси. У Німеччині зменшений більш низьку ставку особистого прибуткового податку з 15 до 14%.

Крім того, відбулося зростання податкового кредиту для самозайнятих осіб до 20% від суми 6000 євро під час ремонту особистого житла.

У Латвії скорочено ставку особистого прибуткового податку з 25 до 23%, проте, вже з 2014 р ставку даного податку підвищена до 26%. У Польщі введені нові ставки податку - 18 і 32% (у 2011р діяли три ставки - 19, 30 і 40%).

У Данії передбачено зростання податкового кредиту з 4 до 4,25% від отриманого доходу, а також збільшення особистих знижок з 5700 до 5750 євро.

У Словаччині виросла базова знижка при сплаті особистого прибуткового податку - з 3435,27 до 4025,7 євро в рік і введено податковий кредит для працівників у формі негативного податку з доходів фізичних осіб з максимальною сумою 181,03 євро на рік.

В Естонії, навпаки, призупинено заплановане зниження ставки особистого прибуткового податку на 1% і зростання щорічної індивідуальної податкової знижки з податку.

З квітня 2011 р у Великобританії введена додаткова (50%) ставку особистого прибуткового податку, яка застосовується до суми доходу понад 150000 фунтів стерлінгів, і обмежуються знижки з особистого прибуткового податку при отриманні доходу понад 100000 фунтів стерлінгів. У Греції введено додатковий податок на індивідуальні доходи понад 60000 євро, який поступово збільшується з 1000 євро для доходу 60001 - 80000 євро до 25000 євро для доходу понад 900000 євро.

У 2014 р Організацією економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) опублікований звіт "Оподаткування доходів", в якому йдеться про зростання ставок особистого прибуткового податку в країнах учасницях за 2012 р.

Найбільше підвищення ставок спостерігалося в Ірландії, Люксембурзі, Португалії та Словаччини

Найвищі податкові ставки для працівників без дітей, які отримують середню для країни зарплату, зафіксовані в Бельгії (55,5%), Німеччини (49,8%), Угорщини та Франції (49,4%).

Найнижчі - в Чилі (7%), Мексиці (16,2%) і Нової Зеландії (15,9%). Середній розмір особистого прибуткового податку для країн ОЕСР склав 35,3%. Рейтинг країн з найвищими податковими ставками на доходи населення наведено в (Додатку В).

В системі корпоративного оподаткування яскраво виражена стимулююча політика урядів європейських країн, спрямована на збереження нормальних умов роботи діючих і новостворених підприємств.

Так, в Норвегії передбачено зростання податкового кредиту для компаній, які займаються дослідженнями і проектами розвитку, в Чеській Республіці введений прискорену амортизацію для специфічних активів, у Люксембурзі зменшена ставка податку на корпоративні доходи з 22 до 21%, а у Швеції - з 28 до 26, 3%.

З метою стимулювання інвестицій в Польщі введено прискорену амортизацію деяких основних засобів, що знаходяться на балансі невеликих платників податків, а у Великобританії призупинено заплановане збільшення для невеликих компаній податку на корпоративний дохід і одночасно збільшені амортизаційні відрахування для нових інвестицій до 40% протягом року.

Більшість промислово розвинених країн світу в посткризовий період продовжують знижувати ставки корпоративного податку, щоб залишатися конкурентоспроможними в умовах економічного спаду.

США стали країною з найвищою ставкою корпоративного податку серед промислово розвинених країн. Разом з тим, серед 34 країн-членів ОЕСР, вісім мають ставки корпоративного податку, які перевищують середньостатистичну ставку 29,3%. (Додаток С).

Зниження державних доходів через значне погіршення макроекономічної ситуації в більшості країн світу призвело до посиленого використання фіскального потенціалу акцизного оподаткування, що дозволяє в деякій мірі компенсувати скорочення надходжень від ПДВ.

У Фінляндії та Великобританії виросли акцизні збори на алкоголь і тютюн; в Румунії, Словенії, Литві - на бензин, тютюн, спиртні напої

. З січня 2014 р в Латвії збільшилася акцизи на сигарети, з лютого 2014 р - на паливо, тютюн, кава, алкоголь, безалкогольні напої. Винятком із зазначеного переліку є Італія, де зменшено акцизний збір на газ для промислового використання.

Здійснюючи зміни в податковій політиці, країни Європейського Союзу значну увагу приділяють екологічної складової.

У Нідерландах база оподаткування податком на транспортні засоби змінюється залежно від вартості автомобіля і викидів шкідливих речовин. Для малолітражних автомобілів податок скасовано, а для тих, що використовують природний газ, його зменшені.

Для автомобілів, що використовують водень, введені податкові знижки; скасовано субсидію для старих автомобілів. У Німеччині введені податкові стимули для покупців екологічно чистих автомобілів.

Великий пакет змін до податкових системах покликаний забезпечити і підвищити інвестиційну привабливість країн Європейського Союзу.

У рамках цих заходів у Португалії введені податкові кредити для інвесторів, а саме: знижки з корпоративного податку і звільнення від сплати муніципального податку на нерухоме майно, з продажу такого майна, гербового збору.

У Словенії зросли інвестиційні знижки для підприємців, які направляють інвестиції в обладнання та нематеріальні активи.

Також зросли інвестиційні знижки для діяльності в сільському і лісовому господарстві

У Франції діють місцеві податкові знижки для всіх інвесторів, які купують обладнання, вироблене в період з 23.10.2013 р до 31.12.2014 р У Болгарії введені п'ятирічні податкові канікули для інвесторів, які отримують доходи в сільському господарстві, високотехнологічної промисловості, інфраструктурному будівництві .

Отже, більшість зарубіжних країн у період економічних дисбалансів віддають перевагу застосуванню засобів податкового стимулювання і підтримки, тобто основна увага зосереджується на реалізації регулюючої функції податків. У контексті підвищення ефективності вітчизняної податкової системи доцільно зазначити, що процеси оподаткування повинні сприяти реалізації політики зайнятості, впливати на розподіл доходів у напрямку забезпечення справедливості, а також створити бар'єр для використання тіньових схем сплати податків. Загальні світові тенденції оподаткування повинні стати орієнтиром для ефективної і швидкої адаптації податкових систем тих країн, які мають на меті інтегруватися у глобальний економічний суспільство.

3.2 Вдосконалення діючої системи оподаткування в Україні

Серед численних економічних проблем, які постали перед Україною у період переходу її від командно-адміністративної до ринкової форми ведення господарства, чільне місце посідає створення ефективної системи оподаткування юридичних і фізичних осіб. У цьому зацікавлена як держава, податкові органи, так і платники податків.

Тому особливої актуальності набувають дослідження теоретичних, методологічних і прагматичних підвалин податкової політики та формування податкової системи в державі.

Діюча сьогодні в Україні система оподаткування формувалась протягом останнього десятиріччя. Вона відіграла свою позитивну роль на етапі становлення України як незалежної держави. Однак подальший розвиток ринкових відносин та поглиблення ринкових перетворень все більше підкреслюють наявні в ній недоліки.

На жаль, поки що діюча система оподаткування є не зовсім досконалою і не повністю відповідає вимогам часу. Сьогодні ще існують неузгодженості та протиріччя окремих норм податкових законів, їх нестабільність, безсистемне надання пільг та перекручування суті окремих видів податків.

Податкова система в кожній країні є основою економічної системи. Вона, з одного боку, забезпечує фінансову базу держави, а з іншого - виступає головним важелем реалізації державної економічної політики.

В умовах формування ринкової економіки виконання доходної частини Державного бюджету України є одним із актуальних завдань, успішне вирішення якого створює сприятливі умови для суспільного розвитку.

Діюча система оподаткування сьогодні не задовольняє ні державу, ні платників податків.

Цілий ряд прорахунків та перекосів, які були допущені при її створенні, призвели до того, що податки не виконують повноцінно ні фіскальної, ні стимулюючої функцій. Сфера матеріального виробництва практично задушена податками, що веде до скорочення оподатковуваних оборотів, а значить, і до зменшення бюджетних надходжень.

У результаті функціонуюча податкова система замість стимулювання виробництва спричиняє його скорочення, а замість поповнення доходної частини бюджету - призводить до його зубожіння.

Суть проблеми полягає в тому, що при створенні цієї системи не було повною мірою враховано теоретичні принципи оподаткування, виведені на підставі багатовікового досвіду.

Тому треба проаналізувати відповідність функціонуючої в Україні системи оподаткування існуючим теоретичним принципам.

Одним із основоположників податкової теорії А. Смітом сформульовані такі чотири принципи оподаткування:

· податки повинні рівномірно розподілятися між джерелами доходів, а кожен окремий податок повинен однаково припадати на те джерело, на яке він спрямований;

· час сплати, спосіб сплати і розмір податку повинні бути чітко визначені;

· податок повинен стягуватись у такій формі і таким способом, які найбільш зручні для платника;

· податок повинен стягуватись таким чином, щоб на його вилучення витрачалось якомога менше грошей зверх того, що надходить до Державного казначейства. Зібрані кошти повинні залишатись якнайменше у руках збирачів.

Застосування першого принципу в Україні можна проаналізувати на прикладі податків на споживання (ПДВ, акцизний збір, мито). Ці податки повинні впливати на всі джерела доходів. Але тут слід врахувати той факт, що найбільший тягар цих податків лягає на кінцевого споживача. Вони знову ж таки впливають не на всі джерела доходів однаково, а в основному на заробітну плату.

Цими податками ми найбільше скорочуємо платоспроможний попит населення, а значить, і обсяги виробництва товарів народного споживання. І знову ж завдячувати треба саме: нерівномірному розподілу податків між джерелами доходів.

Звичайно, інакше непрямі податки впливати не можуть. Але, очевидно, при розробці ставок оподаткування необхідно брати до уваги рівень реальних доходів населення. Не можна забувати аксіому: з падінням попиту з боку населення, згасає й виробництво.

Слід також зазначити, що незважаючи на свої слабкі сторони, податкова система України не з'явилася з повітря. Вона будувалася і будується на основі небагатого власного і зарубіжного досвіду.

Прорахунок полягає лише в тому, що запозичувався досвід країн з розвинутою ринковою економікою, в яких, як відомо, питання "сколочування" первинного капіталу для підйому виробництва не стоїть. У нас картина протилежна. І ми повинні дати зелене світло процесу правового та легального накопичення капіталу, використовуючи по- даткові важелі та стимули. Інакше не можна навіть мріяти про якийсь значний економічний підйом.

Стосовно сучасного стану, і зокрема української дійсності, другий принцип потребує незначного уточнення, . яке враховувалось багатьма теоретиками при поясненні цього визначеність - до того, як почнеться період дії того чи іншого податку.

А у цьому наша держава допускає значні порушення. Протягом всього періоду незалежності час від часу вводились у дію ставки податків заднім числом. Аналогічна справа з введенням чи скасуванням деяких пільг та інше. Закони в галузі оподаткування спішно приймались, починали діяти, а їх публікація провадилась з великим відривом у часі. Мали місце випадки, коли законодавчі акти вже застосовувались на практиці, а інструкції щодо їх використання не були зроблені й надходили до виконавців через тижні, а то й через місяці. Все це породжує плутанину, постійну необхідність перерахунків, що призводить до великих труднощів в роботі фінансового апарату підприємств. :

Платник повинен завчасно бути проінформований про підготовку, ведення в дію чи зміну податкового законодавства.

У питаннях зручностей терміну та способів утримання податків справи у нас порівняно непогані.

Щодо останнього принципу, так А. Сміт мав на увазі два таких моменти:

· податок може вимагати від платника більшу кількість грошей, ніж та, що продиктована потребами казни, через занадто роздутий штат чиновників-збирачів;

· високий рівень оподаткування може спричинити обмеження виробництва і зайнятості у ньому, що потребує додаткових витрат для забезпечення засобами існування значної частини населення.

Звертаючись до засад управління податками, визначених свого часу А. Смітом можна зауважити, що ці принципи не завжди ефективно працюють у вітчизняній системі оподаткування. Так, варто пригадати еволюцію податку на додану вартість і податку на прибуток підприємств, часті зміни розмірів ставок мита та акцизів, досить високі тарифи відрахувань у державні цільові фонди соціального спрямування, відсутність стимулюючого впливу при справлянні прибуткового податку з громадян тощо.

Не можна назвати простими і доступними для розуміння законодавчі акти щодо цих податків у тому вигляді, в якому вони існують сьогодні. Розрахунки цих податків стали заплутаними і незручними як для платників, так і для контролюючих органів.

Негативно впливають на якість роботи платників податків, а також працівників податкових служб, які контролюють правильність нарахування і сплати податків, наявні розбіжності, сумнівні тлумачення окремих термінів, положень, визначених у законах і підзаконних актах.

Одним із недоліків податкової системи України, на який є багато нарікань із боку платників податків, - це досить часті перевірки їхньої діяльності працівниками податкових органів та інших державних структур.

Таким чином, можна констатувати, що в Україні розроблено законодавчу базу, яка регламентує справляння податків, і створено адміністративні органи, які контролюють виконання законодавства суб'єктами господарювання, але сказати, що податкова система є ефективною і досягає свого функціонального призначення, не можна.

Надмірне підвищення норми оподаткування призводить до збільшення доходів тіньової економіки і згортання легального бізнесу, а також до скорочення податкової бази. Тому важливе місце у здійсненні оптимальної податкової політики відводиться принципу фіскальної достатності, який полягає в здійсненні податкової політики, необхідної для забезпечення такої величини податкових надходжень, яка оптимально бажана з огляду на проголошену економічну доктрину.

Рівень податкової ставки повинен враховувати можливості платника податку, тобто рівень його доходів. Оскільки можливості різних фізичних і юридичних осіб неоднакові, для них мають бути встановлені диференційовані податкові ставки.

Платежі кожного до бюджету мають бути пропорційні його доходам, і винятки для окремих осіб недопустимі. Порушення цього принципу призведе до того, що додаткове податкове навантаження ляже на законослухняних платників податків або на тих, хто має можливості ухилятися від оподаткування.

У процесі реформування системи оподаткування в Україні важливою проблемою є не лише рівень податкового тягаря, а й оптимальне поєднання прямих і непрямих податків. Слід зазначити, що в останні роки у вітчизняній системі оподаткування спостерігається тенденція до збільшення частки прямих податків, що відповідає практиці розвинутих країн.

Непрямі податки хоч і зручніші для фіскальних органів з позиції їх стягнення, однак їх сплата лягає тягарем на плечі кінцевого споживача. Тому переваження справедливих прямих податків дасть змогу уникнути таких негативних наслідків, як зубожіння більшості населення, подальший спад і занепад вітчизняного виробництва, нездатного конкурувати з дешевою продукцією іноземних фірм, тощо.

У процесі реформування системи оподаткування в Україні необхідно докорінно змінити ставлення до місцевих податків і зборів, суттєво підняти їх значення у формуванні дохідної частини місцевих бюджетів.

Найсуттєвішими вадами місцевого оподаткування, на нашу думку, є незначна фіскальна роль податків і зборів та відсутність прав у органів місцевого самоврядування запроваджувати на своїй території власні податки і збори. Річ у тім, що на місцях завжди є свої особливі об'єкти оподаткування, які можуть відчутно наповнити місцеві бюджети, а отже, дати змогу спрямувати додаткові кошти на розв'язання економічних і соціальних проблем регіонів.

Як свідчить практика, неможливо побудувати ефективну податкову систему, не сформувавши платника податку як елемент податкової системи, як суспільний інститут. Для цього потрібно проводити всебічну організаційну і просвітницьку роботу з платниками податків, урегулювати і вдосконалювати інформаційні потоки між платниками податків та органами контролю за їх сплатою, а також враховувати соціально-культурні й психологічні особливості громадян країни, усталені традиції при прийнятті рішень у галузі оподаткування.

Сплата податків має носити обов'язковий характер. Система штрафів і санкцій, громадська думка у країні мають бути сформовані таким чином, щоб несплата або несвоєчасна сплата податків були менш вигідні платникові, ніж вчасне і чесне виконання зобов'язань перед бюджетом.

В умовах економічної нестабільності, існування різного роду механізмів, приховування прибутків та ухилення від сплати податків удосконалення системи оподаткування в Україні та підвищення її ефективності повинно йти шляхом пошуку найбільш надійних та стабільних джерел сплати податків.

Поряд з цим, виходячи з вимог податкової реформи, одним з пріоритетних її напрямів має стати реальне полегшення податкового тиску на економіку за допомогою розширення переліку об'єктів оподаткування.

На нинішньому вирішальному етапі реформ, коли основним мотивом економічної політики стає безпосередня орієнтація держави на зростання добробуту народу, на пожвавлення підприємництва, на посилення ринкових регуляторів у стимулюванні відродження національної економіки, назріла гостра необхідність невідкладного реформування податкової системи, створення цілісного, узгодженого, стабільного та раціонального податкового законодавства.

Все це й обумовлює необхідність реформування податкової системи та створення і прийняття єдиного всеохоплюючого податкового закону - Податкового кодексу України.

Висновок

Економісти-класики в XIX столітті вважали економіку саморегулюючою системою. Велика депресія 30-х років XX століття спростувала це положення і підштовхнула до пошуку нових підходів.

Причина економічних спадів - це недостатній сукупний попит, що стримує розвиток виробництва, тому збалансовувати попит і пропозицію має державне втручання. Дж. М.Кейнс писав, що держава повинна здійснювати свій регулюючий вплив зокрема за допомогою відповідної системи податків. Ці погляди отримали найбільше розповсюдження у 70-х роках XX століття.

Пізніше послідовники Кейнса обгрунтували теорію, відповідно до якої податки розглядалися як "вбудовані стабілізатори", тобто всяке зменшення податкових надходжень збільшує дефіцит бюджету.

' Всі теорії державного регулювання економіки потребують виваженого відношення до їх використання в будь-якій країні, особисто в нашій державі, яка обтяжена специфікою перехідного періоду.

Але незаперечним є той факт, що зараз податки не можуть бути нейтральними до економічних процесів. Особливо із розширенням функцій держави зростає роль і податків як фінансового гаранту виконання цих функцій, як інструменту регулювання економічного розвитку.

Основне завдання податків - це забезпечення інтересів держави та суспільства. оподаткування бюджет підприємництво громадянин

В розпорядженні держави податки - важливий механізм макроекономічного регулювання економіки, інструмент перерозподілу валового внутрішнього продукту на цілі економічного розвитку і соціальних гарантій населенню.

Тому побудова ефективної податкової системи - об'єктивна умова успішного функціонування економіки держави.

В цілому таки можна охарактеризувати як фінансовий гарант виконання державою функцій та інструмент регулювання економічного розвитку.

Розвиток системи оподаткування зумовив різноманітні форми податків, але роль кожного із них в системі регулювання неоднакова, тому вони класифікуються на прямі і непрямі.

Прямі податки значною мірою володіють регулюючими можливостями і широко використовуються в країнах, що поставили за мету досягнення високого рівня економічного розвитку на базі підвищення ефективності суспільного виробництва.

Головним серед прямих податків виступає податок на прибуток. З одного боку, він забезпечує залежність державного. бюджету від процесів, які відбуваються в матеріальному виробництві, а з іншого -. надає широкі можливості здійснення заходів по державному регулюванню економіки.

В системі прямих податків провідне місце займає і прибутковий податок.

Його вагомість зросла в Україні саме при переході до ринку, коли створюються передумови зростання особистих доходів громадян.

Але відсутність в нашій країні середнього класу, велике явне і приховане і безробіття привели до того, що сьогодні частка податку на прибуток громадян в ' доходній частині бюджету України нижче частки на прибуток підприємств.

Це не відповідає світовій практиці, але є об'єктивною особливістю України в умовах перехідної економіки.

Здійснення поглибленої реформи податкової системи в контексті підвищення ефективності державного регулювання економіки повинно здійснюватися шляхом:

* скорішого завершення розробки та прийняття Податкового кодексу України, створення на цій основі адекватної сучасним умовам методології та єдиної методики обчислення податків;

* упорядкування надання пільг, застосування фінансових санкцій за порушення податкового законодавства;

* оптимізація співвідношень між прямим та непрямим оподаткуванням, в першу чергу в напрямку диференціації ставок податку на додану вартість, розширення бази для акцизних зборів, більш активного впровадження прямих податків тощо;

* підвищення рівня відповідальності платників податків за своєчасну і

повну сплату належних бюджету платежів.

Для удосконалення методів державного регулювання важливим є:

* спрощення механізму оподаткування, більш чітке визначення обов'язків платників податків і зборів;

* інтегрування податкового законодавства відповідно до умов Європейського економічного співтовариства;

* розширення та більш ґрунтовне визначення бази оподаткування та методів справлення місцевих податків і зборів, надання місцевим радам більш широких повноважень у їх застосуванні;

* активне використання системи спеціальних податкових режимів для окремих видів виробництва, суб'єктів підприємницької діяльності, розташованих в економічних зонах різного типу;

* підвищення ролі ресурсних платежів у забезпеченні збереження та відновлення національного багатства.

Реалізація визначених завдань реформування податкової системи та прийняття Податкового кодексу України дозволить створити основи для стабілізації економіко-політичної ситуації, сформувати умови для ефективної реалізації бюджетної політики в державі що в кінцевому результаті спричинить зростання національного багатства України і добробуту її громадян.

Список використаної літератури

1. Маркс К., Енгельс Ф. - Соч., 2 изд. - Т.4. - С.308

2. Смит А. Исследование о природе й причинах богатства народов // Антология экономической классики: В 2-хт. Т.1. -М.: Эконов, 1993.-С.382

3. Рикардо Д. Начала политической зкономии й налогового обложених // Антология зкономическои классики: В 2-х т. Т. 1. - М.: Эконов, 1993. - С.397-460

4. Пушкарева В.М. История финансовой мысли и политики налогов. - М.:Инфра-М, 1996. -С.174

5. Титова Н.И. История економических учений: Курс лекций.- М.: Гуманитарный изд. Центр"Владос", 1997.- С.113

6. Осадчая И.М. Современное кейсианство.- М.: Мысль, 1971.- С.127

7. Федосов В.М. Современный капитализм и налоги. - К.: Вища школа, 1987. - С.107

8. Всемирная история зкономической мысли. В б-ти томах (Главный редактор В.Н. Черковец) Т.5. - М.: Мысль, 1994. - С.73

9. Налоги: Учебник для вузов / Под рад. Д.Г. Черника. - 3-є изд. - М.: Финансы й статистика, 1998. - С.113

10. Бартенев С.А, Экономические теории и школы (история и современность). Курс лекций. - М.: БЕК, 1996. - С.352

11. Блауг М. Экономическая мысль в ретроспективе / Перев. с англ. 4-е изд. - М.: Дело Лтд., 1994. - С.720

12. Аникин А.В. Юность науки: жизнь и идеи мыслителей-экономистов до Маркса. - М.: Политиздат, 1985. - С.367

13. Антология экономическои классики. В 2-х т. - М.: Эконов, 1993. - Т.1. -С.775, Т.2. - С.486

14. Пушкарева В.М. История финансовой мысли и политики налогов. - М.:Инфра-М, 1996. -С.174

15. Юткина Т.Ф. Налоги и налогообложение. Учеб. пособ. - М.:Инфра М,1998. - С.16.

16. Соколов А. Теория налогов - М.: Финансовое изд-во. НКФ СССР, 1928. - С.258

17. Кейнс Дж. М. Общая теория занятости, процента й денег. - М.: Прогресс, 1978. - С.494

18. Классики кейнсианства (Р.Харрод, З.Хассен). М.: ОАО, изд-во "Экономика",т.2. Экономические циклы и национальный доход, 1997. - С.353-360

19. Налоги / Под ред. Черника Д.Г. - С. 113

20. Титова Н.Е. Зазначена праця. - С.144

21. Василик О.Д., Павлюк К.В. Удосконалення податкової системи України // Фінанси України. - 1997. - №10. - С.37-44

22. Соколовська А.М. Податки та їх вплив на макроекономічні процеси в Україні // Фінанси України. - 1996. - №7. - С.77

23. Огонь Ц.Г. Податкова політика і доходи бюджетів України // Фінанси України. - 1997. -№5. - С.74-85

24. Крисоватий А.І. Державна податкова політика і система податків // Фінанси України. - 1998. - №1. - С.64-69

25. Дем'яненко М. Податкова система АПК в період становлення ринкових відносин // Економіка України. - 1996. - №11, - С.37-46

26. Народне господарство Української РСР. Статистичний щорічник. - К.: Техніка, 1990. - С.442-443

27. Интенсификация социалистической экономики. Т.3. Управление и механизм интенсивного хозяйствования.-Киев: Наук.думка,1989.-С.346

28. Народне господарство України, 1990 с.- 34-35

29. Закон України "Про систему оподаткування" // Відомості Верховної Ради України. -1994. - №21. - Ст.130

30. Закон України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про систему оподаткування" // Відомості Верховної Ради України. - 1997. - №16. -Ст.119

31. Закон України "Про внесення змін до закону України "Про систему оподаткування" // Уряд. кур'єр. - 1997. - №83-84. - С.6

32. Закон України "Про внесення змін до статті 2 Закону України "Про систему оподаткування" // Урядовий кур'єр. -1998.-№27.-С.4

33. Постанова Верховної Ради від 12 травня 1999 "Про податкову політику в Україні та заходи щодо удосконалення податкового законодавства"//Голос України.-1999.-№98

34. Фокин Ю., Кирова Е. Налоговая нагрузка: проблеми й пути решения // 'Экономист. - 1998. - №10. - С.534

35. Лузік П. Методика розрахунку податкового тягаря для окремих форм оподаткування // Економіст. - 1999. - №2. - С.58-61

36. Литвин М.И. Налоговая нагрузка й зкономические интересьі предприятии // Финансы. - 1998.- №5. -С.29-31

37. Смирнов А. Налогообложение: модели оптимизации // Экономист. - 1998. - №2. -С.69

38. Користін О.Є. Межа податкового навантаження: макроекономічний аспект // Фінанси України. - 1998. №2. - С.82

39. Пасков В.Г. Налоговое бремя в российской налоговой системо // Финансьі. - 1998. - №11. -С.21

40. Шишков Ю. Зкономическая роль государства в современном мире // Экономист. -1999.-№1.-С.25-34

41. Горский И.В. Налоги в рьіночной зкономике - М.: Страховое общество "Анкил", 1992. -С.32

42. Статистичний бюлетень України за січень 2000. - №1.- С.86

43. Статистичний щорічник України, 1998.-С.387

44. Розраховано за даними: Стат. щорічник України, 1998. - С.70; Національні рахунки України за 1998 рік. -С.24

45. Фінанси України. - 1997. - С. 84, 88, 89

46. Хваджа Султан. Аналіз податкового тиску в Україні // Ефективність реформування української економіки. Зб.наук.праць - К.:Інститут економіки НАН України, 1999. - С.68

47. Діяльність податкової служби України, 1996 - С 37-Діяльність податкової служби України, 1997. - С. 42; Уряд. кур'єр. - 1998. -№151-152.- С.6

48. Діяльність податкової служби України 1998 - С 40- Стат. щорічник України, 1998.-С.63

49. Соколовська А М. Податкова система України в контексті світового досвіду "Фінанси України" № 7, 1977, С. 84

50. Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". "Урядовий кур'єр" № 105--106 від 12 червня 1997 р.

51. Закон України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 р. "Відомості Верховної Ради" № 21, 1997, С. 156

52. Накай А. Податкова політика держави як засіб стимулювання підприємницької діяльності Збірник наукових праць УФЕІ № 1. 1997. С. 13

53. Василик О.Д., Павлюк К В. .Удосконалення податкової системи України." Фінанси України" № 10, 1997, С. 41

54. Азаров М.Я Податкова політика в Україні: принципи і реалії/ ВПСУ - 1998.-№15 .- С.8

55. http://sfs.gov.ua/ ДФС України.

Додаток А. Ставка ПДВ у країнах Євросоюзу у 2012-2014роках

Країни	Стандарта ставка	Знижені ставки	Стандарта ставка	Знижені ставки
Данія	25	-	25	-
Швеція	25	12; 6	25	12; 6
Бельгія	21	12; 6	21	12; 6
Філяндія	22	17; 8	23	13; 9
Австрія	20	10	20	10
Італія	20	10; 4	20	10; 4
Франція	19,6	5,5; 2,1	19,6	5,5; 2,1
Венгрія	20	5	25	18; 5
Німеччина	19	7	19	7
Кіпр	15	8; 5	15	8; 5
Нідерланди	19	6	19	6
Словенія	20	8,5	20	8,5
Великобританія	17,5	5	17,5	5
Португалія	20	12; 5	20	12; 5
Чехія	19	9	20	10
Люксенбург	15	12; 6; 3	15	12; 6; 3
Мальта	18	5	18	5
Польша	22	7; 3	22	7; 3
Болгарія	20	7	20	7
Іспанія	16	7; 4	18	8; 4
Греція	19	9; 4,5	23	11; 4,5
Естонія	18	5	20	9
Литва	18	9; 5	21	9; 5
Ірландія	21	13,5; 4,8	21	13,5; 4,8
Словаччина	19	10	19	10; 6
Латвія	18	5	21	10
Румунія	19	9	19	9
ЄС - 27	19,5	-	20,2	-

Додаток В. Рейтинг країн з найвищими ставками особистого прибуткового податку у 2014 р.

Додаток С. Рейтинг країн з найвищими ставками корпаративного податку

Країна	Податкова ставка %
	2009рік	2014рік
США	39,3	39,2
Японія	40,9	38,1
Франція	35,4	34,4
Бельгія	40,2	34,0
Німеччина	38,9	30,2
Австрія	30,0	30,0
Мексика	35,0	30,0
Іспанія	35,0	30,0

Размещено на Allbest.ru

...