Дослідження основних проблем в бюджетній сфері України

- вжити заходів щодо об'єднання невеликих aдміністративно-територіальних одиниць, оскільки наповненість бюджeтів та якість управління фiнансовими ресурсами у таких укрупнених oдиницях місцевого самоврядування значно пoкращуються.

Цілісне функціонування бюджетної системи забезпечується взаємодією всіх її ланок. При цьому однією з ознак бюджетної системи як виду соціальних систем є існування в ній різних за рівнем, часто не погоджених між собою цілей. Причиною цього є відмінності між метою формування та використання ресурсів різних бюджетів і потребами розвитку окремих територіальних громад і країни в цілому. Функцію узгодження й упорядкування наявних потреб і фінансових можливостей усіх бюджетів і, відповідно, повернення бюджетної системи до стану відносної рівноваги виконує регулювання. Стан рівноваги бюджетної системи досягається за умови рівномірного і пропорційного забезпечення ресурсами і відповідного здійснення витрат кожною її ланкою.

4. ШЛЯХИ РОЗВИТКУ БЮДЖЕТНОЇ СИСТЕМИ ТА ВДОСКОНАЛЕННЯ МІЖБЮДЖЕТНИХ ВІДНОСИН

У бюджетній системі кожної країни постійно виникають відносини між бюджетами різних рівнів, які є важливою складовою бюджетного процесу, інструментом удосконалення фінансових відносин між центральними та місцевими органами влади, дієвим чинником соціально-економічного та політичного розвитку України.

Останніми роками до проблем міжбюджетних відносин в Україні прикута увага представників різних гілок влади, науковців та спеціалістів. Важливе значення для формування теоретичної думки міжбюджетних відносин присвячені праці багатьох вітчизняних вчених, зокрема Опаріна В., Андрущенка В., Барановського О., Кириленка О., Кондратюка С. та інших, які досліджували процес розвитку і реформування взаємовідносин бюджетів усіх рівнів, вивчали досвід розвитку міжбюджетних відносин провідних країн світу з метою його адаптації до реалій української економіки.

Міжбюджетні відносини є одним із діючих фінансових механізмів держави, що функціонує з метою стабілізації та стимулювання розвитку економіки кожної країни і реалізується через сукупність форм, моделей, методів, інструментів організації міжбюджетних відносин.

Поняття «міжбюджетні відносини» доцільно розглядати у контексті певних історичних умов, у зв'язку з соціально - економічною системою держави, з її політичною системою, державним та адміністративно - територіальним устроєм країни. Тому для того щоб визначити це поняття, необхідно розглянути еволюційні процеси, що пов'язані з формуванням міжбюджетних відносин в Україні.

При цьому при досліджені складного історичного шляху, який пройшла бюджетна система, зокрема система міжбюджетних відносин, варто скористатись загальнонауковим методом дослідження - аналізом, який передбачає розгляд предмета за допомогою уявного поділу певного процесу на складові елементи. Якщо це застосувати до аналізу етапів розвитку міжбюджетних відносин, то слід визнати, що складовими елементами у даному випадку є певні історичні періоди.

Для ґрунтовного висвітлення суті міжбюджетних відносин, як елемента бюджетної системи держави, доцільно розкрити моделі міжбюджетних відносин, які є інституційними напрямами визначення організаційних основ взаємовідносин між державними і місцевими органами влади й пов'язані з політикою уряду, регіональних та місцевих адміністрацій у вирішенні питання розподілу доходів і видатків за рівнями бюджетної системи.

Розрізняють дві основні моделі міжбюджетних відносин: централізовану та децентралізовану. Централізована модель характерна для соціалістичних країн спричинює зосередження управління в одних руках тим самим спричинює нехтування інтересами окремих громадян і соціальних груп. Але така модель містить і позитивні риси: єдність організації управління, підвищення організуючої здатності командної економіки, спрямування фінансових ресурсів на прискорення досягнення встановлених цілей.

Децентралізована модель міжбюджетних відносин є ознакою економічного розвитку держави на демократичних засадах, сприяє розвитку і стійкості інститутів ринкової економіки, має певні принципи: невтручання держави в бюджетний процес муніципалітетів і регіонів; чітке розмежування видаткових повноважень між різними рівнями управління; цілеспрямований розвиток фінансової автономії місцевого самоврядування; незалежність від форми державного устрою. Дана модель характерна для більшості розвинутих країн світу, але вона має також ряд недоліків, одним із яких є ускладнення координації дій уряду для досягнення макроекономічних цілей і забезпечення балансу фінансових можливостей у державі.

В Україні було прийнято децентралізовану модель міжбюджетних відносин, що істотно підвищило питому вагу місцевих бюджетів. Але сучасна модель взаємовідносин бюджетів має всі ознаки централізованої бюджетної системи, приблизно 60% бюджетних видатків здійснюються з Державного бюджету України, що свідчить про значну централізацію бюджетних коштів.

Для регулювання міжбюджетних відносин необхідно більше уваги приділяти таким напрямам, як диверсифікація напрямів фінансової підтримки регіонів на підставі застосування різноманітних важелів впливів та відповідних інститутів; впровадження розширеного контролю щодо використання фінансових ресурсів у межах міжбюджетних відносин; розробка підходів до оцінювання розвитку окремих регіонів, визначення ефективності міжбюджетного перерозподілу фінансових ресурсів, застосування механізму бюджетного вирівнювання.

Для формування нових міжбюджетних відносин в Україні необхідно враховувати такі напрями їх вдосконалення:

- чітке розмежування повноважень між центром, регіонами та місцевим самоврядуванням у бюджетній сфері, що сприятиме подальшому розвитку взаємодії різних рівнів бюджету;

- розмежування доходів і видатків між бюджетами має бути здійснене таким чином, щоб забезпечити відповідність між видатками, покладеними на кожний бюджет, і необхідними для їх фінансування дохідними джерелами;

- збільшення прав і посилення відповідальності регіонів щодо реалізації фінансово - економічної політики, що сприятиме розвитку бюджетної дисципліни та посилить зваженість рішень, які приймаються;

- жорстке регламентування міжбюджетного перерозподілу фінансових ресурсів, особливо щодо вилучення профіцитного результату на користь вищого бюджету. Це сприятиме більш чіткому застосуванню наявних коштів, контролю за витрачанням коштів та ефективним їх використанням;

- нормативно - правове забезпечення організації міжбюджетних відносин, причому незмінним воно має бути хоча б у середньостроковій перспективі (3-5 років), що сприятиме стабільності і прозорості у формуванні бюджетів усіх рівнів.

При цьому ґрунтовність обраних напрямів удосконалення міжбюджетних відносин підтверджується як колом наявних питань у цьому процесі, так і тим, що ці напрями дають змогу поліпшити.

У зв'язку з цим також слід застосовувати дворівневу систему організації міжбюджетних відносин. Сутність такої пропозиції полягає у такому:

- перший рівень (між урядом та областями) повинен ґрунтуватись на економічній залежності обсягів регіонального бюджету від результативності функціонування регіональної економіки і враховувати досягнутий рівень розвитку соціальної інфраструктури;

- другий рівень (між обласним та місцевими бюджетами) потребує практичного застосування довгострокових нормативів бюджетної забезпеченості при визначені обсягів бюджетного фінансування з одночасною орієнтацією на необхідність нівелювання диспропорцій у рівнях соціально -економічного розвитку міст і регіонів.

Нова редакція Бюджетного кодексу створює передумови для підвищення якості управління бюджетними коштами, забезпечення результативності, ефективності і прозорості використання бюджетних коштів, удосконалення бюджетної системи на всіх рівнях, забезпечення її інвестиційної привабливості та стабільності. Розглянемо основні моменти бюджетної реформи:

- забороняється відкриття позабюджетних рахунків стосовно бюджетних коштів органами влади та іншими бюджетними установами;

- встановлюється вимога щодо обліку бюджетних зобов'язань за визначеними законодавством субсидіями, допомогами, пільгами незалежно від обсягів бюджетних призначень, передбачених на ці потреби;

- розширення основних функцій головних розпорядників бюджетних коштів у частині розробки плану діяльності на два наступних бюджетних періоди, складання паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання, представлення головними розпорядниками результатів виконання бюджетних програм на пленарному засіданні Верховної ради України при розгляді річного звіту про виконання державного бюджету;

- міністру фінансів України дозволяється розміщувати тимчасово вільні кошти відповідного бюджету на депозитних рахунках чи шляхом придбання цінних паперів із подальшим їх поверненням до кінця бюджетного року;

- об'єднання коштів місцевих бюджетів для виконання спільних проектів;

- до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать: податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що зараховується до відповідних бюджетів місцевого самоврядування; збір за забруднення навколишнього природного середовища;

- термін розгляду проекту закону України про державний бюджет України до двох читань замість існуючих трьох.

Виділимо наступні шляхи вдосконалення бюджетної системи України:

1. Завершення податкової реформи і прийняття Податкового кодексу, що забезпечить формування прогнозованої, раціональної податкової політики, сприятиме економічному зростанню, створить єдине правове поле для діяльності суб'єктів господарювання та поліпшить якість планування доходів до бюджету.

2. Впорядкування системи діючих податкових пільг та вирівнювання податкового навантаження за видами економічної діяльності.

3. Запровадження повноцінного середньострокового бюджетного планування в розрізі головних розпорядників бюджетних коштів і бюджетних програм на рівні державного та місцевого бюджетів, як результат затвердження трирічних бюджетів, що буде реальним кроком до підвищення ефективності видатків бюджету та якості бюджетної політики в цілому.

4. Повномасштабне застосування програмно - цільового методу при плануванні і виконанні бюджетів всіх рівнів, а також практичне застосування оцінки ефективності бюджетних програм та системи звітування про виконання програми.

5. Застосування єдиних підходів до управління державними коштами в частині коштів загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування.

6. Реформа галузі охорони здоров'я, особливо в частині обов'язкового медичного страхування.

7. Перегляд бюджетних правил стосовно здійснення видатків бюджету відповідно до розподілу бюджетних асигнувань за періодами бюджетного року згідно з бюджетною класифікацією з розширенням повноважень розпорядника бюджетних коштів одночасно з посиленням його відповідальності.

8. Встановлення чітких, прозорих вимог щодо проведення капітальних інвестицій за рахунок бюджетних коштів та надання державної фінансової підтримки суб'єктам підприємницької діяльності на інвестиційний розвиток.

9. Розвиток внутрішнього ринку цінних паперів із метою мінімізації боргових ризиків та оптимізації співвідношення обсягів внутрішнього і зовнішнього боргу.

Отже, бюджетна система України постійно розвивається та вдосконалюється, що в цілому сприяє впровадженню ефективної структури для здійснення бюджетного регулювання.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Отже, бюджетна система є основною ланкою економіки країни. Зокрема, бюджет виступає дієвим інструментом державного регулювання економічного розвитку. Тому реформування бюджетної системи в Україні має передбачати не тільки зміну ролі й місця бюджету у фінансовій системі, структурні зміни в доходах і видатках, нові підходи до бюджетного дефіциту і джерел його фінансування, а й удосконалення організаційної вертикальної побудови бюджету за рівнями влади. В сучасній державі бюджетна система охоплює сукупність досить сильних і фінансово незалежних бюджетів на всіх рівнях адміністративно-територіального поділу. Водночас побудова бюджетної системи та організація міжбюджетних відносин здійснюються в такий спосіб, аби забезпечувати у країні проведення єдиної бюджетної політики.

Система мiжбюджетних відносин є найдієвішим інструментом регулювання економічного розвитку регіонів та досягнення соціальної стабільності в країні. Реалізація напрямів рeформування міжбюджeтних відносин, а саме зменшення дотаційності за умови збільшення власної дохідної бази місцевих бюджетів, причому збільшення частки власних доходів сприятиме зростанню самостійності, нeзалежності і децeнтралізації органів місцевого самоврядування, що активізує їх роботу та зміцнення фiнансової автономії регіонів залишається об'єктивною пеpедумовою формування ефективної бюджетнoї системи в Україні.

Проаналізувавши основні проблеми системи міжбюджетних відносин в Україні, можна зробити висновок про високий ступінь їх кореляційної залежності один від одного. Таким чином, вирішення цих проблем також має базуватись на реалізації системи взаємопов'язаних заходів. Так, збільшення власних доходів місцевих бюджетів над закріпленими потрібно забезпечити формуванням доходів місцевих бюджетів з урахуванням теpиторіальної прив'язки податків. У такому разі, жителі кожного регіону будуть зацікавлені платити вищi податки з метою отримання якісніших послуги.

У майбутньому роль державного бюджету у соціальних процесах зростатиме.

Обумовлено це тим, що саме бюджетні кошти у сукупності з позабюджетними фондами є фінансовим підґрунтям для здійснення соціальних перетворень, переходу на новий рівень соціального обслуговування населення. Крім того, державний бюджет покликаний нівелювати соціальні наслідки розшарування громадян за їхніми матеріальними статками, о викликано переходом до ринкових умов господарювання.

Проведені дослідження дають підстави стверджувати, що основними проблемами бюджетної системи України є: недостатність власних надходжень для реалізації функцій місцевого самоврядування; обмежена самостійність у спрямуванні коштів; надмірна кількість необґрунтованих видатків, нецільове використання коштів.

Пропозиції щодо вирішення основних проблем є такими: потрібне підвищення ставок та зарахування в повному обсязі певних податків та зборів до місцевих бюджетів; надання переваги інвестиційним субвенціям; скорочення граничної чисельності працівників бюджетних установ та оптимізації мережі бюджетних закладів; посилення контролю за виконанням бюджетних показників.

Саме вирішення основних проблем бюджетної системи дозволить побудувати ефективну систему функціонування усього народного господарства вцілому

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України від 28 червня 1996 року: Закон України // Відомості Верховної Ради України (ВВР) - 1996 - № 30 - ст. 141.

2. Бюджетний Кодекс України від 08 липня 2010 року № 2456-VI : Закон України // Відомості Верховної Ради України (ВВР) - 2010 - № 50-51 - ст.572.

3. Андрейченко О. Нові підходи до формування дохідної бази місцевих бюджетів. / О. Андрейченко // Економіст. - 2011. - № 11. - С. 38-40. [39]

4. Бадида М. П. Міжбюджетні відносини та соціально-економічний розвиток місцевих громад / М. П. Бадида // Формування ринкових відносин в Україні. - 2011. - № 7. - С. 46-52. [48]

5. Лучковська С.І. Фінансове право [Текст] : навч. посібник / С. І. Лучковська. - К.: КНТ, 2010. - 296 с. [89]

6. Монаєнко А.О. Становлення та розвиток міжбюджетних відносин в Україні.// Держава та регіони. Серія. Державне управління. - 2008. -№1. - С. 144 - 151. [145]

7. Набедрик Н. Міжбюджетні відносини сьогодні та у перспективі.// Казна України. - 2009. - №2. С. 15 - 19. [18]

8. Орлюк О.П. Фінансове право: Навч. посібник. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 528 с. [71-73]

9. Оспіщева В. І. Фінанси: курс для фінансистів: навч. посібник / За ред. Оспіщева В. І. -- К.: Знання, 2008. -- 567 с. [178-179]

10. Пасічник Ю. В. Бюджетна система України: Навчальний посібник. - К.: Знання-Прес, 2006. - 607 с. [69]

11. Петкова Л.О., Задувайло Л.М. Удосконалення системи міжбюджетних відносин у контексті адміністративно - територіальної реформи // Фінанси України. - 2007. - № 9. - с.48 - 49. [48]

12. Салямон - Міхєєва К.Д. Міжбюджетні відносини, як фінансовий механізм держави.//Економіка. Фінанси. Право. - 2009. - №3. - С. 19 - 25. [20,21]

13. Семенова О.Ю. Організаційно - правове забезпечення міжбюджетних відносин в Україні.// Держава та регіони. Серія. Державне управління. - 2007. - №4. - С.196 - 200. [187]

14. Сунцова О.О. Місцеві фінанси: Навчальний посібник. / О.О. Сунцова - К: Центр навчальної літератури, 2005. - 560 с. [359]

15. Сунцова О.О. Навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл. /О. О. Сунцова. -- [2-ге вид. ]. -- К.: Центр учбової літератури, 2008. -- 488 с. [278]

16. Федосов В.М., Бабич Т.С. Суть і проблематика бюджетування: українські реалії. // Фінанси України. - 2008. - № 1.- с. 3-23. [7]

17. Чала Н.Д. Бюджетна система: Навч. посіб. Рекомендовано МОН / Чала Н.Д., Лазоренко Л.В. -- К., 2010. -- 223 с. [70-73]

18. Ярошенка Ф.О. Реформування бюджетної системи України на інноваційних засадах: монографія/колектив авторів [заг. редакція Ф.О. Ярошенка].- К.: Міністерство фінансів України, 2010.-544 с. [93,100,101]

ДОДАТКИ

Додаток А

Діаграма. Структура доходів місцевих бюджетів у 2010 ? 2014 роках

Додаток Б

Обсяг міжбюджетних трансфертів у 2012 та 2014 роках

Додаток В

Структура міжбюджетних трансфертів, що передаються з державного до місцевих бюджетів.

Додаток Г

Порівняльний аналіз показників виконання Державного бюджету України за 2014 рік, млдр.грн.

Додаток Д

Показники виконання Державного бюджету України за 2014 рік, млрд грн.

Размещено на Allbest.ru