Засади функціонування міжнародних фінансів

2.3 УЧАСТЬ УКРАЇНИ В МІЖНАРОДНИХ ФІНАНСОВИХ ПОТОКАХ

Участь України в міжнародних економічних зв'язках, міжнародна регіональна інтеграція визначають сучасну спрямованість розвитку національної економіки. Останнім часом посилюється інноваційна спрямованість розвитку економіки України, що передбачає активізацію інвестиційного процесу й відповідне фінансове забезпечення. Недосконалість механізму залучення заощаджень населення в об'єкти інвестування не дає змоги використовувати їх як інвестиції в оптимальних обсягах. Крім того, для забезпечення всіх потреб розвитку економіки України внутрішніх джерел недостатньо. Одним зі шляхів розв'язання проблеми є залучення іноземного капіталу. Іноземні фінансові ресурси не лише задовольняють потреби в капіталі: їх залучення також сприяє розширенню обсягів виробництва, оновленню наявної матеріально-технічної бази, інноваційному розвиткові тощо.

Міжнародні фінансові групи є активними гравцями на банківському ринку України, Так, зобов'язання 10 банків, які їм належать, становлять 14,42 % всіх активів вітчизняної банківської системи, а надані кредити -- 12,93 %. На кредитному ринку ці банківські установи однаковою мірою орієнтовані й на фізичних, і на юридичних осіб. Нині частка наданих ними кредитів фізичним особам дорівнює 6,15 %, а кредитів юридичним особам -- 6,78%. Зазначимо, що загальна сума активів міжнародних фінансових конгломератів майже у 350 разів перевищує офіційні резервні активи НБУ, що у кризовій ситуації може істотно ускладнити фінансове регулювання з боку НБУ. Крім того, сукупні активи цих фінансових груп майже у 100 разів перевищують вітчизняні. З огляду на це бар'єри для входження міжнародних фінансових установ на український банківський ринок (10 млн. євро) є мінімальними. [21. ст. 3]

Сьогоднішня фінансова криза стала індикатором, що дав змогу встановити значення іноземних банків для економіки України, зокрема справжні мотиви їх експансії, характер впливу на економічне життя країни й рівень ризиків для економічної безпеки держави. Розширення присутності в Україні міжнародних фінансових груп мало низку позитивних наслідків для нашої держави, а саме:

-- зросла капіталізація банківської системи;

-- посилилася конкуренція на ринку банківських послуг та розширився спектр банківських продуктів;

-- збільшилися можливості диверсифікації ризиків;

-- відбувся перехід до міжнародних стандартів нагляду й регулювання банківської діяльності;

-- збільшилася пропозиція кредитних ресурсів (останніх 2-3 роки кредитний портфель поповнювався щороку щонайменше на 50 %, насамперед завдяки дешевим зарубіжним позикам).

Проникнення міжнародних фінансових груп на вітчизняний страховий ринок, з одного боку, становить загрозу ринковим позиціям українських страховиків, а з другого -- потребує здійснення істотних кроків у напрямі підвищення конкурентоспроможності власного продукту й запровадження ефективних систем управління ним. Разом із тим, з точки зору страхувальників, експансія іноземного капіталу є позитивним явищем, що дає змогу диверсифікувати асортимент страхових послуг на вітчизняному ринку, підвищити стандарти страхування й доступність страхових продуктів для ширшого кола потенційних страхувальників, які на сьогодні через низьку платоспроможність не в змозі скористатися послугами українських страховиків.

Позитивними наслідки фінансової глобалізації є і для тих суб'єктів страхового ринку, котрі працюють у сфері перестрахування. З посиленням інтеграційних процесів і зміцненням конкурентних позицій вітчизняних суб'єктів страхового ринку слід очікувати стрімкого розвитку ринку перестрахування в Україні за рахунок припливу на нього капіталу іноземних суб'єктів страхового бізнесу. Зараз це відбувається в Росії, ринок перестрахування якої є привабливим для страхових компаній Угорщини, Литви та інших країн Східної Європи. Збільшення припливу міжнародних фінансових потоків перестрахувальників у Росії значно (в півтора рази) перевищує ріст капіталізації страхової галузі в цілому, завдяки чому відбувається перетворення країни з донора ризиків, що веде до відпливу капіталу за кордон, на країну із вхідним перестрахувальним потоком з відповідним позитивним наслідком -- припливом іноземного капіталу на вітчизняний перестрахувальний ринок. На сьогодні можна констатувати факт формування такої тенденції й в Україні.

На початку XXI століття стрімкий розвиток сегментів вітчизняного фінансового ринку та економічне зростання перетворили його на один із найпривабливіших у Східній Європі секторів міжнародних фінансів.

Із приходом в Україну потужного міжнародного фінансового капіталу, передусім у банківський і страховий сектори, на фондовий ринок, на вітчизняному фінансовому ринку активізувалися та інтенсифікувалися процеси інтеграції й конвергенції.

Починаючи з 2006 року в Україні з'явилося більше десятка іноземних фінансових груп, які інвестували у вітчизняні банки понад 10 млрд дол. США. У 2006--2008 роках кількість банків із іноземним капіталом зросла з 35-ти до 53-х (у тому числі 17 банків зі 100 % іноземного капіталу), а частка такого капіталу в банківській системі -- з 27,6 % до 40,5 %2. На сьогодні найбільший відсоток іноземних активів контролюється інвесторами з колишніх метрополій -- Росії й Австрії. Доволі значними є також частки французьких, італійських, угорських, німецьких і шведських інвесторів, що свідчить про зацікавленість фінансових інститутів із Європейського Союзу в контролі над українським банківським бізнесом. [16]

Впродовж останнього десятиліття російська частка в загальних активах невпинно зростала. Сьогодні російський капітал в Україні представлений 10-ма банками, які контролюють більш ніж 11 % активів вітчизняної банківської системи. [4. ст. 47]

В Україні працюють також дочірні компанії двох одвічних італійських конкурентів, які наввипередки проникали на національні фінансові ринки країн Нової Європи, -- фінансових груп "Unicredit", яка є власником Укрсоцбанку й Унікредитбанку, та "Intesa Sanpaolo" -- Правексбанку.

Важливо зазначити, що французькі інвестори володіють в Україні системним універсальним Укрсиббанком (BNP Paribas), спеціалізованим на корпоративному секторі Каліонбанком (Calyon Group), а також дрібнішими Індексбанком (Calyon Group) і Профінбанком (Societe Generale Group)

Аналіз акціонерів банків із іноземним капіталом засвідчив, що на банківському ринку України працюють 8 фінансових груп із Європи і США, які повністю відповідають критеріям фінансових конгломератів, зокрема "Societe Generale", ING, "Credit Agricole", "Intesa Sanpaolo", "RZB-UNIQA", SEB, "Citigroup" і "BNP Paribas"5. А на вітчизняному страховому ринку -- 10 фінансових груп, а саме:"Allianz", AIG, "BNP Paribas", AXA, "GRAWE", "Generali", ING, "RZB-UNIQA", SEB і "Petr Kellner (PPF).

Зауважимо, що міжнародні фінансові конгломерати зазвичай володіють майже всім пакетом акцій вітчизняних банків і страхових компаній. Сьогодні в Україні міжнародним фінансовим групам належить понад 10 банків. Станом на 1 січня 2009 року відносна частка активів міжнародних конгломератів у активах банків України сягала 16,98 %, а у ВВП -- 18,07 %, що свідчить про їх потужність як банківських посередників на фінансовому ринку України7. Зокрема, активи двох найбільших банків із іноземним капіталом -- Райффайзен банку Аваль і Укрсиббанку -- становили відповідно 7,06 % і 6,01 % в сукупній вартості активів банківських посередників. Для порівняння: найбільшому за розміром активів вітчизняному Приватбанку належить 8,66 % активів системи. [22]

Отже, банківський сегмент фінансового ринку України є досить диференційованим. У період активного приходу іноземних банків в Україну угоди зі злиття й поглинання в банківському секторі здійснювались, здебільшого, за ціною, у 5-6 разів вищою за вартість капіталу вітчизняних банків.

Міжнародні фінансові групи є активними гравцями на банківському ринку України, Так, зобов'язання 10 банків, які їм належать, становлять 14,42 % всіх активів вітчизняної банківської системи, а надані кредити -- 12,93 %. На кредитному ринку ці банківські установи однаковою мірою орієнтовані й на фізичних, і на юридичних осіб. Нині частка наданих ними кредитів фізичним особам дорівнює 6,15 %, а кредитів юридичним особам -- 6,78%. Зазначимо, що загальна сума активів міжнародних фінансових конгломератів майже у 350 разів перевищує офіційні резервні активи НБУ, що у кризовій ситуації може істотно ускладнити фінансове регулювання з боку НБУ. Крім того, сукупні активи цих фінансових груп майже у 100 разів перевищують вітчизняні. Сьогоднішня фінансова криза стала індикатором, що дав змогу встановити значення іноземних банків для економіки України, зокрема справжні мотиви їх експансії, характер впливу на економічне життя країни й рівень ризиків для економічної безпеки держави. [16]

Саме розширення доступу вітчизняної банківської системи до зовнішнього фінансування значною мірою забезпечило розв'язання такої гострої економічної суперечності, як невідповідність між обсягами заощаджень і потребою в інвестиціях. У 2005--2008 роках заощадження в Україні становили відповідно 10 %, 8 %, 6%, 7% ВВП, обсяги інвестицій у основний капітал -- 21 %, 23 %, 26 %, 14 % ВВП11. Така розбіжність у обсягах заощаджень та інвестицій свідчить, що банки кредитували економіку швидше, ніж українці накопичували заощадження. При цьому показник приросту кредитних вкладень за 2007 рік був найвищим за всі роки незалежності, що позитивно вплинуло на динаміку економічного зростання в Україні12. Зрозуміло, що таке розширення ресурсної бази могло відбуватися за рахунок збільшення або власного капіталу, або зовнішніх кредитів. Прихід в Україну іноземних банків забезпечив переважання останнього.

Оцінка розмірів міжнародних фінансових груп, що функціонують на страховому ринку України, відносно його обсягів дає змогу зробити висновок, що, з точки зору безпеки і стабільності функціонування цього сегмента вітчизняного фінансового ринку, ситуація є гіршою, ніж із банківським сектором: сукупні активи міжнародних фінансових конгломератів, які володіють страховими організаціями в Україні, більш як у 1300 разів перевищують сукупні активи вітчизняних страховиків18. Це пояснюється невеликими розмірами страхового ринку України: у 2007 році активи страховиків становили 32 213,0 млн грн, або 4,52 % ВВП, а на 01.01.2009 - 41 930,5 млн грн, або 4,41 % ВВП.

Проникнення міжнародних фінансових груп на вітчизняний страховий ринок, з одного боку, становить загрозу ринковим позиціям українських страховиків, а з другого -- потребує здійснення істотних кроків у напрямі підвищення конкурентоспроможності власного продукту й запровадження ефективних систем управління ним.

Позитивними наслідки фінансової глобалізації є і для тих суб'єктів страхового ринку, котрі працюють у сфері перестрахування. З посиленням інтеграційних процесів і зміцненням конкурентних позицій вітчизняних суб'єктів страхового ринку слід очікувати стрімкого розвитку ринку перестрахування в Україні за рахунок припливу на нього капіталу іноземних суб'єктів страхового бізнесу. Зараз це відбувається в Росії, ринок перестрахування якої є привабливим для страхових компаній Угорщини, Литви та інших країн Східної Європи. Збільшення припливу міжнародних фінансових потоків перестрахувальників у Росії значно (в півтора раза) перевищує ріст капіталізації страхової галузі в цілому, завдяки чому відбувається перетворення країни з донора ризиків, що веде до відпливу капіталу за кордон, на країну із вхідним перестрахувальним потоком з відповідним позитивним наслідком -- припливом іноземного капіталу на вітчизняний перестрахувальний ринок. На сьогодні можна констатувати факт формування такої тенденції й в Україні. [28. ст.9]

Сьогодні розмір і потужність міжнародних фінансових груп становлять певну небезпеку для вітчизняного фінансового ринку, й основною причиною цього є недостатні обсяги і капіталізація фінансового ринку, а також нерівномірність розвитку його сегментів. Так, упродовж останнього десятиліття співвідношення активів небанківських фінансових установ і ВВП перебувало в межах 5,5--6,5 %, а банків і ВВП зросло із приблизно 35 % до майже 80 %, тоді як у більшості високо- розвинутих країн цей показник дорівнює 240--400 %, а його середнє значення по країнах Єврозони становить 350 %. Назагал в Україні активи всіх фінансових посередників сягають близько 90 % ВВП. Натомість у США у 2004--2006 роках їх розмір утричі перевищував обсяг ВВП і постійно зростає.

Мінімізувати потенційні негативні наслідки й відчути переваги міжнародного фінансування можливо за дієвих ринкових інститутів, ефективної регуляторної діяльності, сприятливого макроекономічного середовища, що створює перешкоди для масового залучення нестабільних форм міжнародних фінансових потоків та з використанням засобів монетарного регулювання змушує позичальників повною мірою враховувати ризики, пов'язані із залученням зовнішніх У тім, навіть за макроекономічної стабільності й дієвої системи регулювання країни, що розвиваються, наражаються на небезпеку фінансових потрясінь унаслідок недосконалості міжнародного ринку капіталів.

За таких умов важливими функціями держави стають контроль розміру і структури залучення міжнародних фінансових потоків та зовнішнього національного боргу із вжиттям при перевищенні економічно безпечних величин відповідних заходів, а також нагромадження достатнього обсягу золотовалютних резервів, які нівелюють негативний вплив.

РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНИХ ФІНАНСІВ

3.1 УДОСКОНАЛЕННЯ СТРУКТУРИ СВІТОВОЇ ФІНАНСОВОЇ СИСТЕМИ

Розвиток фінансової системи України має органічно вписуватись у загальну стратегію реформування національної економіки, забезпечення її конкурентоспроможності в довгостроковій перспективі, зменшення її відставання від розвинутих країн. Ефективне функціонування фінансової системи сприяє розбудові політики фінансової модернізації, важливою складовою якої є фінансова стабілізація. Разом з тим практично недостатньо висвітлений аналіз цієї проблеми в контексті глобальної фінансово-економічної кризи 2008-2009 років, загрози її виникнення в сучасних умовах. Адже криза нанесла Україні особливі втрати: ВВП у 2009 р. склав 88,2% у порівняно з 2008 р., в той час коли в країнах СНД цей показник становив 93,1%; в країнах Євросоюзу (ЄС - 27) - 95,7%; в країнах ОЄСР - 96,5%; в країнах БРІК зростання склало 104,5%. [30. ст. 45]

В економічній літературі фінанси розглядають як систему економічних відносин між державою, юридичними та фізичними особами, а також між окремими державами і міжнародними економічними інститутами й організаціями щодо акумуляції та використання грошових засобів на основі розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту і національного доходу , а фінансову систему - як сукупність фінансових відносин різних рівнів та інститутів, що забезпечують їхнє функціонування, мають особливості в створенні та використанні фондів фінансових ресурсів. Наведені визначення сутності фінансів та фінансової системи показують їх винятково важливу роль в економічному розвитку будь-якої країни. Але фінансова система кожної країни не функціонує ізольовано: величезні фінансові ресурси транснаціональних корпорацій і мультинаціональних банків, зростаючі транскордонні фінансові трансакції, інтенсивне формування новітніх механізмів та інструментів світового фінансового ринку породжують фінансову глобалізацію. Під впливом останньої виникають неоднозначні і суперечливі тенденції розвитку фінансових систем, в яких відображається позитивний і негативний вплив глобалізації. Так на основі фінансової глобалізації спостерігається реальне економічне зростання багатьох національних економік; з'являються нові можливості для економічної диверсифікації світових фінансових потоків; зростають інвестиційні ресурси, які вкладаються в країни, що розвиваються. Інтеграція фінансових ринків, збільшення трансграничних потоків капіталу, зміна в базі інвесторів є позитивними наслідками глобалізації. Але водночас з'являються вкрай негативні тенденції розвитку національних фінансових систем, а саме:

- відбувається зростання темпів розповсюдження імпульсів нестабільності фінансової системи з однієї країни або групи країн до інших;

- посилюється ризик закриття позицій в період різкої зміни макроекономічних показників та зростають обсяги вивозу іноземного капіталу, передусім з банківської сфери;

- активізація ризикованого використання залучених коштів, прийняття фінансово-кредитними установами на себе значного ризику, виникнення у ряді випадків загрози банкрутства. [19]

Ці тенденції здатні набувати значного поширення в умовах циклічності розвитку світової економіки. Глобалізовані фінансові ринки вражають економіку більшості країн, про що свідчать дані останньої економічної кризи. Як зазначає Дж. Стігліць, «в сучасних умовах усі частини фінансової системи тісно взаємопов'язані, а сама вона займає в економіці центральне місце, і тому збій у діяльності одного великого фінансового закладу може зруйнувати функціонування усієї системи». Так, глобалізація міжнародної фінансової системи характеризується складним взаємо переплетінням кризи ліквідності, фінансової кризи та кризи капіталістичної економіки як соціальної моделі . Основними причинами розгортання кризи міжнародної фінансової системи, на нашу думку, є проблеми, які накопичувались протягом тривалого періоду, а саме:

- по-перше, надлишок нагромадженого капіталу в економічно розвинутих країнах і пошук можливостей його використання в умовах значного перегріву цим капіталом економічної системи розвинутих та інших країн. Необмежене і сприятливе кредитування на ринку іпотечного житла, що супроводжувалось спекулятивним ціноутворенням на об'єкти нерухомості посилило кризу споживання;

- по-друге, недотримання оптимального співвідношення кредитних ресурсів над вкладеними депозитами, що веде до виникнення дефіциту ліквідності в фінансово-кредитних установах. Подібна ситуація спостерігалася і в Україні: обсяг наданих банками кредитів за 2007-2008 рр. зріс майже в 3 рази, при цьому більше половини загального їх обсягу припадало на кредити, надані в іноземній валюті (на 01.01.2008р. - 52%). Широка реклама, простота отримання кредитів, більш низькі процентні ставки за кредитами в іноземній валюті порівняно з національною, спричинила випереджальні темпи кредитів, наданих фізичним особам, ніж кредити, надані суб'єктам господарювання (3,5 разипроти 2,8);

- по-третє, фінансова експансія, яка посилюється на основі випереджального зростання спекулятивного фінансового капіталу у порівняно з капіталом, що обслуговує реальний сектор, зростання питомої ваги прибутку, що спрямовується на споживання, порівняно з потребами його нагромадження у реальному секторі. Так, в США співвідношення отриманого прибутку складало в цілому 0,61 у 1948-1979 рр. і 0,43 у 1980-2007 рр. , що свідчить про порушення довгострокової рівноваги між інвестиціями, ВВП та споживанням;

- по-четверте, валютна гегемонія тріади США-ЄС-Японія усформованій Ямайській світовій валютній системі справляє негативний вплив на фінансові системи більшості країн. Режим керовано-плаваючих валютних курсів проведення антициклічної та врівноважуючої платіжний баланс монетарної політики у єдності її грошово-кредитної та валютно-курсової складових дозволяє цим країнам розповсюджувати валютні та фінансові шоки на інші країни. При цьому ключовою детермінантою стає відкритість економіки країни: її високий рівень посилює залежність від ключових валют тріади.

Для України характерним є незавершений характер ринкових та інституціональних перетворень, що обумовлює трансформацію ланок фінансової системи (фінансового ринку, страхових фондів і страхового ринку, державних та місцевих бюджетів, державного кредиту та інших) і вимагає чіткого законодавчого урегулювання їх взаємодії. Тому провідною тенденцією розвитку фінансової системи повинно стати законодавче ті інституційне регулювання для досягнення міни кількісних і якісних показників фінансових процесів в економіці через механізм формування грошових фондів, їх розподілу і перерозподілу, використання з метою забезпечення стійкості функціонування національного господарства.

Іншою важливою тенденцією розвитку фінансової системи повинна стати зміна стратегії реформування, орієнтація переважно на власні ресурси та інтелектуальний потенціал економічного зростання. Механізм організації фінансової системи вимагає чіткість визначення стратегічних і поточних цілей, форм та методів мобілізації переважно внутрішніх необхідних фінансових ресурсів, важелів та інструментів впливу на різні напрямки економічного розвитку. Найбільш важливим важелем впливу на економічний розвиток є бюджетно-податкове регулювання: адже державні видатки і податки, чутливість економічного середовища до змін у сфері фіскальних відносин здатні прискорити або уповільнити темпи і якість економічного зростання. Переважаючим повинно стати невпинне посилення стимулюючої і регулюючої функцій податкової системи за рахунок скорочення податкового тиску на підприємницький сектор при одночасному розширенні бази оподаткування, застосуванні альтернативних джерел фінансування пенсійних та соціальних програм, спрощення механізму обчислення і сплати податків, активізації потенціалу непрямих податків. Маневруванням податковими ставками, пільгами, змінами умов оподаткування, зміною різних видів податків, як зазначають дослідники, держава створює умови для прискорення розвитку певних галузей, територій, виробництв, підприємств, сприяє вирішенню актуальних для суспільства проблем [13. ст.43].

3.2 НАПРЯМКИ ПОСИЛЕННЯ ІНТЕГРАЦІЇ ФІНАНСОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ У СВІТОВУ

Як відомо, трансформаційні процеси в Україні за роки її незалежності супроводжувалися глибокою економічною кризою. У зв'язку з цим різко загострилося питання ресурсного забезпечення економічного розвитку, особливо його фінансової складової.

Однією з найболючіших проблем, перед необхідністю розв'язання якої стоїть сьогодні Україна, є проблема залучення коштів для її подальшого успішного розвитку. Значне скорочення обсягів виробництва, висока інфляція, низька якість продукції, безробіття, структурна перебудова виробництва - все це потребує значних грошових ресурсів. З одного боку, дефіцит державного бюджету як наслідок економічної кризи призвів до браку державних коштів, з іншого -- зубожіння основної маси населення не дає змоги достатньою мірою залучити кошти громадян.

Отже, розбалансованість фінансової системи держави, платіжна криза, що була спричинена насамперед переходом до світових цін на енергоносії, відсутність необхідних внутрішніх нагромаджень об'єктивно зумовили потребу в залученні зовнішніх коштів для відновлення господарської рівноваги, забезпечення сталого економічного зростання.

Однак з перших кроків залучення міжнародного капіталу, без якого неможливо в реальні строки подолати кризовий стан в економіці, виявилося, що таке залучення ускладнюється економічною і політичною ситуацією в Україні.

Надходження капіталу з-за кордону може проходити у двох основних формах: у вигляді кредитів або у вигляді інвестицій у виробництво, його окремі галузі чи підприємства. Інвестиції є більш привабливою й ефективною формою залучення іноземного капіталу, оскільки дають можливість вирішувати стратегічні завдання економічного розвитку на основі запровадження досягнень науково-технічного прогресу та передового досвіду в управлінні. Надходження іноземного капіталу в матеріальне виробництво більш вигідне, ніж отримання та використання кредитів для закупівлі необхідних товарів, що витрачаються, як правило, не за цільовим призначенням і тільки збільшують державний борг.

Іноземні інвестиції важливі також для досягнення середньо- строкових цілей -- виходу з соціально-економічної кризи, піднесення виробництва, зростання життєвого рівня населення. Однак слід мати на увазі, що економічні інтереси іноземних інвесторів і української сторони не завжди збігаються. Так, Україна заінтересована у відновленні свого виробничого потенції структурній перебудові виробництва та споживчого ринку, насиченні його недорогими високоякісними товарами, в залученні у виробництво передової техніки, технології та культури управління. Іноземні інвестори заінтересовані передусім в отриманні прибутків за рахунок природних ресурсів України, кваліфікованої та дешевої робочої сили, досягнень вітчизняної науки та техніки, відсутності конкуренції на внутрішньому ринку. Тому перед Україною стоїть досить складне завдання: створити сприятливі умови для залучення іноземного капіталу та використати його національних інтересах. [4.ст.22]

Отже, пріоритетним напрямом інтеграції України в систему міжнародних фінансів сьогодні є залучення в національну економіку іноземних інвестицій.

З організаційно-функціонального погляду розрізняють форми іноземних інвестицій -- портфельну та пряму. Ці форми інвестицій спонукаються аналогічними, але не однаковими мотивами. В обох випадках інвестор бажає отримати прибуток за рахунок володіння акціями прибуткової компанії. Однак, здійснюючи портфельну інвестицію, інвестор (як правило, велика компанія) має на меті отримувати дохід за рахунок майбутніх дивідендів; роблячи прямі капіталовкладення, іноземний інвестор прагне взяти до своїх рук керівництво підприємством.

Світовий досвід показує, що залучення іноземного капіталу у вигляді прямих інвестицій має низку суттєвих переваг для країні, що приймає, порівняно з іншими формами економічного співробітництва. Прямі іноземні інвестиції - це дещо більше ніж просто фінансування капіталовкладень у економіку, хоча самі по собі вони є конче необхідними для України. Прямі іноземні інвестиції є також способом підвищення продуктивності й технологічного рівня українських підприємств. Розміщуючи свій капітал в Україні, іноземна компанія приносить із собою нові технології, нові засоби організації виробництва і відкриває прямий вихід на світовий ринок завдяки можливості користуватися відпрацьованою світовою мережею продавців, клієнтів і центрів обслуговування через свої дочірні компанії. [10. ст.32]

На сучасному етапі іноземний сектор існує в кожній країні з ринковою економікою. За високого ступеня інтернаціоналізації державних зв'язків, взаємозв'язку і взаємозалежності національних економік жодна країна не може успішно розвиватися без іноземних інвестицій.

У розвинутих країнах іноземний сектор відіграє дедалі суттєвішу роль і постійно зростає. Так, розвиток важливих галузей та сфер економіки США визначається іноземним сектором: виробництво будівельних матеріалів, хімічна промисловість, випуск нафтопродуктів, електротехнічна й електронна промисловість тощо. Питома вага іноземного сектора в цих галузях становить понад 20 % усіх активів та обороту продажів. В інших країнах позиції іноземного сектора в окремих галузях ще вагоміші. У ФРН, наприклад, питома вага його в обороті всіх підприємств у нафтопереробній промисловості перевищує 90 %, у хімічній -- 30, в електротехнічній (з електронною включно) -27 %.

Особливо важливого значення набуває залучення іноземних капіталів у вигляді прямих іноземних інвестицій в умовах дефіциту інвестиційних ресурсів, що характерно для так званих трансформаційних економік -- економік країн, що розвиваються, та постсоціалістичних країн. Про це свідчить новітній досвід країн Центральної та Східної Європи, де залучення та ефективне використання прямих іноземних інвестицій стало ключовим стабілізувальним фактором. Зокрема, показники економічного розвитку Польщі свідчать, що стабільне зростання ВВП у країні розпочалося паралельно з суттєвим зростанням обсягів капітальних вкладень у її економіку, в тому числі за рахунок іноземних інвестицій.

Водночас аналіз показує, що значний приріст прямих іноземних інвестицій в економіку Польщі відбувся лише з початком активізації внутрішніх інвесторів. Отже, іноземні інвестори роблять капіталовкладення лише за умови пожвавлення діяльності національних інвесторів. Адже приватний іноземний капітал не буде надходити в економіку з паралізованою внутрішньою інвестиційною активністю. Він також не вкладатиме кошти в регіони з нерозвинутою чи напівзруйнованою транспортною інфраструктурою, дефіцитом електро- й тепло енергії.

Наскільки ж привабливою є українська економіка для інвесторів - резидентів? Багато хто в українських ділових колах відчуває, що економіка України, принаймні на даний момент, надто нестабільна для здійснення довгострокових інвестицій. Тому підприємства використовують свої заощадження не для капіталовкладень у межах країни, а для надання кредитів за кордон. Компанії-експортери, як правило, зберігають свій прибуток на рахунках в іноземних банках, замість того щоб ввозити його назад України й спрямовувати на нові інвестиції. Цей процес відомий під назвою втечі капіталу.

Проблема відпливу валютних коштів з України є нині надзвичайно болючою для вітчизняної економіки. Так, на кінець минулого тисячоліття втрати валютних коштів від неповернення експортного валютного виторгу, ненадходження товарів і невиконання послуг у рахунок погашення авансових платежів за імпортом, маніпулювання цінами на експортну та імпортну продукцію оцінювалися в понад 1,5 млрд. дол. США.

Нарощування та реалізація інвестиційного потенціалу сьогодні є ключовим фактором сталого економічного зростання. Недостатнє інвестування та високий рівень зношеності капіталу породжують небезпеку декапіталізації, тобто мінусових величин чистих інвестицій.

В Україні, де більшу частину економіки поки що контролює держава, іноземне інвестування є одночасно і економічною, і політичною проблемою. Сьогодні треба дбати не просто про підвищення привабливості української економіки для іноземних інвесторів. Завдання полягає у використанні їхніх можливостей для розширення внутрішнього купівельного спроможного попиту, активізації інноваційного впливу на вітчизняне виробництво. [9]

Загалом ідеться про повноцінне залучення України в конкуренцію за інвестиції на міжнародних ринках капіталів. Це передбачає:

· лібералізацію підприємницької діяльності;

· створення оптимального та передбачуваного правового середовища;

· забезпечення політичної стабільності й відповідальних консолідованих дій усіх гілок та органів влади.

Згідно з Законом України "Про іноземні інвестиції", іноземні інвестори можуть здійснювати інвестиції на території України у вигляді:

а) іноземної валюти, інших валютних цінностей, національної валюти;

б)будь-якого рухомого і нерухомого майна (землі, будівель, споруд, обладнання та інших матеріальних цінностей) і будь-яких пов'язаних з цим майнових прав;

в) акцій, облігацій та інших цінних паперів або будь-яких інших форм участі в підприємстві;

г) грошових вимог та права вимоги про виконання договірних зобов'язань, що мають вартість;

д) будь-яких прав інтелектуальної власності, які мають вартість, у тому числі авторських прав, прав на винаходи, торгових знаків (товарних знаків і знаків обслуговування), фірмових найменувань, промислових зразків, ноу-хау тощо;

е) прав на здійснення господарської діяльності, у тому числі прав на розвідування, розробку, видобування або експлуатацію природних ресурсів, наданих за законодавством або за договором;

є) платних послуг;

ж) інших видів інвестицій, не заборонених законами України.

Інвесторів в Україні приваблюють:

· вигідне географічне розташування;

· потенційно великий ринок;

· висока кваліфікація робочої сили та її відносна дешевина;

· низький курс національної валюти;

· захист інвестицій;

· можливість вивезення прибутку;

· система компенсації збитків тощо.

Слід ширше інформувати ділові кола України та зарубіжній держав про конкретні можливості залучення інвестицій та найпривабливіші можливості їх вкладання. Підвищенню міжнародного престижу України сприяють добре організовані презентації інвестиційних проектів, участь вітчизняних виробників у міжнародних виставках та ярмарках. Досить послатися на історію організації виробництва літаків АН-70 в Ірані. Це вже не просто експорт продукції це експорт технології, тобто найбільш перспективний і вигідний його варіант. [21. ст. 56]

Важливе значення має ширше залучення іноземного капіталу в банківську систему України.

У багатьох країнах уже давно застосовують таку дійову форму поєднання банківського і промислового капіталу, як промислово-фінансові групи. Наприклад, у Росії до них входить понад 1500 суб'єктів господарювання, які дають роботу більш як 3 мільйонам людей. Україна в цьому плані значно відстає.

Українські підприємства ще не стали привабливими об'єктами для національних та іноземних інвесторів на фондовому ринку. Сьогодні найбільш інвестиційне привабливими в Україні, як і в усьому світі, є вкладання капіталу в інтелектуальний потенціал нації та науково-технічні інновації, застосування яких суттєво змінює обсяги та якість національного виробництва і споживання.

Незважаючи на великі втрати, Україні вдалося не лише зберегти, а в деяких галузях і суттєво зміцнити ядро науково-технічного та технологічного потенціалу. Йдеться передусім про потенціал літакобудування, ракетно-космічну галузь, можливості вітчизняних суднобудівників, проекти розвитку танкобудування Україна зберігає конкурентоспроможні позиції і в інших галузях машинобудування, зокрема у приладобудуванні, виробництві енергетичного устаткування та важкому машинобудуванні, а також в окремих галузях кольорової металургії .

Достатньо високим є і науково-технічний потенціал України. Світове визнання здобули вітчизняні наукові школи та унікальні технології розробки нових матеріалів, біотехнології, радіоелектроніка, фізика низьких температур, ядерна фізика, електрозварювання, технології в галузі інформатики, телекомунікацій та зв'язку, здатні забезпечити розвиток високотехнологічного виробництва на рівні найвищих світових стандартів.

Протягом 2015 року в економіку України надійшло 3,76 млрд. доларів США прямих іноземних інвестицій. Третину з цих коштів вклали у виробничі підприємства, трохи менше третини - в установи фінансової та страхової сфери.Такі дані наводить Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, пише УНІАН.

Протягом останніх 24 років, від моменту здобуття незалежності України, і станом на 31 грудня 2015-го обсяг прямих іноземних інвестицій становить 43 млрд. 371 млн. доларів.

"До десятки основних країн-інвесторів, на які припадає 83,0% загального обсягу прямих інвестицій, увійшли Кіпр (11,7 млрд. доларів), Нідерланди (5,6 млрд. доларів), Німеччина (5,4 млрд. доларів), Росія (3,3 млрд. доларів), Австрія (2,4 млрд. доларів), Велика Британія (1,85 млрд. доларів), Віргінські острови (1,7 млрд. доларів), Франція (1,5 млрд. доларів), Швейцарія (1,3 млрд. доларів), Італія (972 млн. доларів)", - уточнюють у Мін-економічному розвитку.Найбільші обсяги інвестицій надійшли до Києва, а також Дніпропетровської, Донецької, Харківської, Київської, Луганської, Львівської, Одеської, Запорізької, Полтавської, Івано-Франківської областей.

Загальний обсяг інвестицій на початок 2015-го перевищував 45 млрд. доларів. Тобто упродовж минулого року обсяг інвестицій скоротився на 2,34 млрд. доларів [27. ст. 26].

Таблиця1. Загальний обсяг інвестицій на початок 2015-го року.

	Обсяги прямих інвестицій на 31.12.2015 (млн.. доларів США)	У % до підсумку
Усього	43371,4	100,0
Кіпр	11744,9	27,1
Нідерланди	5610,7	12,9
Німеччина	5414,3	12,5
Російська Федерація	3392,1	7,8
Австрія	2402,4	5,5
Велика Британія	1852,5	4,3
Вiргiнськi Острови (Британія)	1798,9	4,1
Франція	1528,1	3,5
Швейцарія	1364,2	3,1
Італія	972,4	2,2
Польща	785,9	1,8
США	698,9	1,6
Угорщина	625,4	1,4
Беліз	547,2	1,3
Інші країни	4633,5	10,9

Таблиця 2. Прямі інвестиції (акціонерний капітал) з України в економіці світу

	Обсяги прямих інвестицій на 31.12.2015 (млн доларів США)	У % до підсумку
Усього	6210,0	100,0
Кіпр	5817,6	93,7
Російська Федерація	122,8	2,0
Латвія	69,8	1,1
Вiрґiнськi Острови (Британія)	51,3	0,8
Польща	50,1	0,8
Інші країни	98,4	1,6

Таблиця 3. Прямі інвестиції (акціонерний капітал), у млн. доларів США

Станом на 01.01	Прямі іноземні інвестиції в Україну	Прямі інвестиції з України
2010	39 175,7	6 204,0
2011	43 836,8	6 846,3
2012	48 991,4	6 878,9
2013	53 679,3	6 462,6
2014(без зони АТО)	57 056,4	6 597,4
2015(без Криму)	45 744,8	6 350,6
31.12.2015 (без зони АТО)	43 371,4	6 210,0

ВИСНОВКИ

Міжнародна фінансова політика держави має базуватися на наукових концепціях у цій галузі, аналізі попередньої практики та вимог поточного і стратегічного соціально-економічного розвитку як окремої країни, так і всього світу. Термін та поняття «політика» є словом грецького походження і означає мистецтво управління державою. Міжнародна фінансова політика представлена сукупністю заходів і рекомендацій держави у галузі міжнародних фінансів. Юридично вона оформлюється в нормах і принципах міжнародного фінансового права.

Міжнародна фінансова політика є частиною економічної політики держави, і в цілому це взаємопов'язані елементи, особливо в глобалізаційній економіці. Успішна фінансова політика сприяє загальному розвитку національної економіки, і навпаки -- прорахунки у міжнародних фінансах уповільнюють розвиток національної економіки.

Передумовами успішної міжнародної фінансової політики є:

1. належний рівень економічних знань і прогресивні погляди осіб, які приймають рішення з міжнародних фінансів і впроваджують їх у життя;

2. оперативний та гнучкий механізм розробки, прийняття і виконання фінансової політики;

3. стабільний та сприятливий характер міжнародних економічних відносин;

4. стабільний та передбачуваний стан внутрішньої фінансово-економічної політики.

Формами реалізації міжнародної фінансової політики є планування, укладання міжнародних угод, видання нормативних актів, оперативне керівництво та контроль з боку компетентних державних органів. У міру зростання кризових явищ спостерігається посилення державного регулювання у всіх формах.

Економіка є надзвичайно складним “живим організмом”. Прийняття того чи іншого рішення, зокрема з питань міжнародної фінансової політики, має базуватися на розумінні складності та глибокої взаємозалежності економічних процесів. Напрями та глибина економічних змін внаслідок реалізації фінансової політики значною мірою залежать від тривалості реалізації фінансової політики, характеру фінансової політики та узгодженості фінансової політики з іншими сферами економіки.

Незважаючи на те, що методи управління фінансами в крупній компанії в міжнародному контексті досить універсальні, національні особливості в організації та веденні бізнесу безумовно надають певний, а часом і істотний вплив на їх утримання. Знання цих особливостей має особливу значущість для транснаціональних корпорацій і спільних підприємств, разом з тим деякі з них представляють інтерес для будь-яких фахівців в області управління, обліку, фінансів, оскільки багато підприємств, хоча і з різних причин, зазвичай зацікавлені у виході на міжнародну арену.

Міжнародний ринок капіталу існує з незапам'ятних часів, однак особливо бурхливий розвиток він отримав у зв'язку з появою транснаціональних корпорацій (ТНК). Перші ТНК організовані більше сорока років тому і сьогодні вони являють собою серйозну світову економічну силу. Були часи, коли для організації міжнародної економічної діяльності доводилося переміщати з країни в країну засоби виробництва, робочу силу, матеріальні та фінансові ресурси. З появою міжнародного ринку капіталу потреба в цьому практично відпала. Транснаціональні та національні корпорації можуть отримати необхідні ресурси за допомогою міжнародних валютно-кредитних організацій, великих банків, фондових бірж, ефективність діяльності яких надзвичайно висока.

В найближчій перспективі будуть продовжені пошуки нових рішень для більш рішучої трансформації діючої системи міжнародних фінансів. Вони будуть тим більш інтенсивними, чим довше зберігається кризова ситуація в різних країнах і регіонах, включаючи її європейську підсистему (європейську зону). Природно, тиск таких великих країн як Китай, Індія, Бразилія посилюватиметься в цьому напрямку. Про це свідчать обговорення ситуації, що створилася на саміті Групи-20 в Лос-Кабос (Мексика) 21-22 червня 2014 Однак і обговорення, і рекомендації цієї організації мають, як правило, надмірно загальний характер і далеко не завжди враховуються національними та міжнародними установами .

Отже, для досягнення позитивних цілей, як вважають деякі аналітики необхідно наступне:

* по-перше, розвинені країни повинні проводити більш зважену фінансову політику; своєчасно посилювати бюджетну політику, враховуючи ризики обвалення фінансових ринків в умовах не активності і високого рівня безробіття. Хоча гранично великі державні борги є предметом заклопотаності і продовжують збільшуватися в більшості розвинених країн (у ряді випадків, у тому числі в США більш ніж 100% ВВП), багато уряду досі володіють широкими можливостями для прийняття додаткових заходів стимулювання;

* по-друге, потрібно враховувати, що при високому рівні безробіття і слабкому приватному попиті передчасне посилення бюджетної політики може підірвати крихке відновлення і привести до подальшого погіршення, а не поліпшення балансів державних доходів і витрат. Відповідно, це призведе до нарощування державного боргу;

* по-третє, безсумнівно помилковим є скорочення державних витрат з метою економічного розвитку і стимулювання зростання. Ця політика лише стабілізує в кращому випадку гранично низький зріст і мінімальну ділову активність; не виключено і те, що реально не відбудеться бюджетної консолідації. Це в свою чергу призведе до зростання боргового заборгованості, використання додаткових фінансових ресурсів для підтримки слабкої політики.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Башнянин Г. І., Медведчук С. В., Шевчук Є. С. Політична економія. Київ: Каравела, 2004. - 480 с.

2. Боринець СЯ. Міжнародні валютно-фінансові відносини. -- К.: Т-во "Знання", КОО, 2002р.-267с.

3. Благун. - К.: Знання, 2011. - 247 с.

4. Василик О.Д. Державні фінанси України: підруч. / О.Д. Василик, К.В. Павлюк - К.: НІОС. - 2013. - 608 с.

5. Василик ОД. ДержавніфінансиУкраїни / О.Д. Василии. -- К.: Вищашк., 2006.

6. Василик ОД. Теорія фінансів. -- К.: НІОС, 2005.-178с.

7. Вовчак О.Д. Фінанси: навч. посібник / В.С. Загорський, О.Д. Вовчак, І.І.

8. Діденко В.М. Загальна теорія фінансів: підруч. / В.М. Віденко, В.Д.Попова, В.Д. Прядко - Чернівці: Ратуша, 2011. - 638 с.

9. Єщенко П.С., Арсенко А.Г. Первый глобальный финансово-экономическийкризис: причины, последствия и уроки для Украины / П.С.Єщенко, А.Г.Арсенко // Зб. наук. пр. «Теоретичні та прикладні питання економіки». - Вип. 27, т.1 (за заг. ред. проф. Єханурова,Шегди А.В.) - К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2012. - 435 с.],

10. Іванов В.М. Фінансовий ринок. -- К.: МАУП, 2006.-223с.

11. Кудряшов В.П. Фінанси: навчальний посібник / В.П. Кудряшков -Херсон: Олді-плюс, 2010 р. - 352 с.

12. Леоненко П.М. Теорія фінансів: навчальний посібник / П.М. Леоненко, П.І. Юхименко, А.А. Ільєнко - К.: Центр навчальної літератури, 2009. - 480 с.

13. Лихачова Г.О., Наєнко В.Г. Зміст і результативність державного податкового регулювання // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.rusnauka.com/ 1_NIO_ 2012 /Economics/ 15_97904.doc.htm.

14. Матеріали Міністерства фінансів України

15. Офіційний сайт Національного банку України // [Електронний ресурс]. - Режим доступу:http://www.bank.gov.ua

16. Офіційний сайт Міністерства фінансів України // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua.

17. Парнюк В.О. «.Україна та міжнародні організації.»

18. Павлюк К.В. Фінансові ресурси держави / К.В. Павлюк. -- К. : НІОС, 2007.

19. Політико-економічний журнал «Економіка України» за 2007р ,№ 8 ст. 36 ст.

20. Поважна Н.Я. Міжнародні валютно-фінансові організації як складова інституціональної основи глобалізації світової економіки // Збірник наукових праць. Міжнародна економіка. - Київ.: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України - 2009. - Вип. 27.- С. 198-202.

21. Поважна Н.Я. Концепція монетаристсько-неоліберальної економіки як підґрунтя відносин МВФ з Україною // Науковий вісник. - Івано-Франківський Інститут менеджменту та економіки. - 2009. - №2.- С.54- 57.

22. Романенко О. Р. Фінанси: Підручн. - К.: Центр навч. літер., 2004. - 312 ст.

23. Стукало Н.В. Глобалізація та розвиток фінансової системи України // Фінанси України. - 2005. - №5. - С. 29-35.

24. Фінансове право : навч. посіб. /за ред. Л.К. Воронової та in. -- К.: Вентурі, 2006. -- 384 с.

25. Фінансове право України : підручник / Г.В. Бех, О.О. Дмитрик, І.Є. Криницький ; за ред. М.П. Кучерявенко. -- К.: ЮрінкомІнтср, 2004. -- 320 с.

26. Фінанси: підручник / Л. М. Алексеєнко, І. В. Зятковський, О. П. Кириленко [та ін.]; за ред. С.І. Юрія, В.М. Федосова. К.: Знання, 2008. - 61 с.

27. Финансы: учебник для вузов; под. ред. Л.А.Дробозиной. - М.: Финансы, ЮНИТИ, 1999.

28. Череп А.В. Особливості розвитку сучасної фінансової системи в ринкових умовах // Економіка та держава. - 2006. - №6. - С.28-30.

29. Шевчук СЛ. Державні фінанси зарубіжних країн / СП. Шевчук // ФінансиУкраїни. -- 2004. -- № 2.

30. Швець В. Я. Місцеві фінанси: завдання подальшої трансформації / В. Я .Швець // Регіональна економіка. - 2004. - № 4. - С. 156 - 162.

Размещено на Allbest.ru

...