Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Аграрна реформа, що проводиться в нашій державі, ставить своїм завданням комплексну перебудову аграрного сектора на основі багатоукладності сільського господарства, приватної власності на засоби виробництва і створення на цій основі ефективного ринкового господарства.

Низький рівень життя сільського населення пов'язаний із його незнанням основ ведення сільськогосподарського бізнесу у різних категоріях господарств за умов ринкової економіки.

Новостворені підприємства та селянські господарства зіткнулися з певними проблемами в сучасних умовах функціонування в ринковому середовищі.

Як свідчить міжнародний досвід, розвиток кредитної кооперації на селі відбувається набагато швидше, якщо у цьому процесі задіяна дорадча служба, яка надає поради сільськогосподарським товаровиробникам та допомагає орієнтуватися в нових ринкових умовах.

У даній роботі на основі аналізу міжнародного досвіду досліджується кооперативна природа кредитних спілок - нової для економіки України неприбуткової форми господарювання у фінансовій сфері.

Співставлення механізмів діяльності та тенденцій розвитку кредитних спілок у світі дозволить окреслити перспективи та стратегічні напрямки їх розвитку в Україні, основні шляхи вдосконалення кооперативного законодавства та приведення його у відповідність до міжнародних стандартів.

Нині існує величезна потреба сільськогосподарських товаровиробників у кредитах. Разом з тим, існуюча система кредитування не здатна забезпечити цю потребу. Тому, на сьогоднішній день, кредитні спілки розглядаються як ефективний, випробуваний часом інструмент забезпечення фінансовими ресурсами сільськогосподарських товаровиробників. Саме це й визначає актуальність обраної теми.

Мета даного дослідження заключається в узагальненні і поглибленні теоретичних, методичних, організаційно-економічних засад та розробці обґрунтованих пропозицій щодо шляхів формування і удосконалення інформаційно-консультаційного забезпечення розвитку кредитних спілок в сільській місцевості, систематизації функцій та завдань, визначення механізму функціонування інформаційно-консультаційної системи забезпечення розвитку кредитних спілок в сільській місцевості.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФУНКЦІОНУВАННЯ КРЕДИТНИХ СПІЛОК

1.1 Суть та ознаки кредитної спілки

Іншим людям гроші, буває, потрібні терміново, а взяти їх ніде. Якщо звернутися до банку, там одразу скажуть нести довідку про зарплату, вносити заставу і таке інше. Воно, може, й можна було б зібрати ці всі документи, але ж гроші потрібні вже зараз, а на біганину за довідками та розгляд заяви може піти не один тиждень.

А буває й так, що довідок цих і брати ніде, якщо, скажімо, людина не працює на підприємстві чи в установі, а живе із свого городу… Тут уже банк напевне відмовить у кредиті. Якщо ви живете в селі, то найближчий банк може виявитися за сотню кілометрів - спробуй побігати з тими довідками - всі ноги стопчеш!

Кредитна спілка створюється спеціально для того, щоб допомогти цим людям вирішити свої проблеми, “скооперувавшись”. Адже кредитна спілка - це фінансовий кооператив, в якому одні люди вкладають гроші на депозит, а інші беруть ці гроші в кредит. За рахунок грошей тих, хто вклав свої заощадження на депозит, кредитна спілка видає кредити позичальникам. Згодом позичальники сплачують свої кредити і ці кошти по закінченні терміну дії депозитної угоди повертаються тим, хто вклав гроші. Оскільки членів у кредитної спілки багато, то людям не треба довго чекати - завжди знайдеться якийсь кредит, який саме зараз погашається, том у спілки завжди є гроші, щоб повернути вкладений депозит, і навпаки, коли ви звертаєтеся за кредитом, хтось саме приніс гроші на депозит, і ви можете їх узяти на свої потреби.

Отак і виходить, що люди допомагають одні одним, одночасно допомагаючи собі. Кредитна спілка надає цим людям - своїм членам - необхідні їм послуги. Звісно, за послуги треба платити, але розмір цієї плати розрахований таким чином, що покриваються лише найнеобхідніші витрати спілки (треба ж і приміщення придбати чи взяти в оренду, і за телефон заплатити, і платити працівникам, бодай скромну, зарплатню) і створюються необхідні резерви грошей, щоб не сталося проблем, якщо хтось - у житті всяке трапляється - не зміг розрахуватися вчасно. Тобто кредитна спілка не заробляє на своїх членах - вона не отримує прибутку, а лише покриває необхідні витрати, тобто кредитна спілка - це неприбуткова організація, створена самими членами спілки для того, щоб надавати їм послуги, яких вони потребують.

У цьому і полягає головна відмінність кредитної спілки від банку: банк є суто комерційною установою, весь прибуток від діяльності якої надходить купці акціонерів, котрі отримують від цього прибутки, які нам з вами навіть не насняться. А от у кредитній спілці всі гроші працюють на кожного її члена без винятку.

Причина цієї відмінності полягає у тому, що кредитна спілка є не акціонерною, а кооперативною організацією. А це означає, що вона має дотримуватися у своїй роботі кооперативних принципів. Ці принципи лежать в основі діяльності всіх кредитних кооперативних установ (кредитних спілок, кооперативних банків тощо), які успішно працюють у світі вже понад 150 років, відкриваючи своїм членам шлях до добробуту і процвітання. Україна також може пишатися здобутками на цій ниві, адже на початку минулого століття на наших теренах існувала потужна розвинена система кредитної кооперації, яка потім була повністю зруйнована сталінським указом.

Із здобуттям незалежності кредитні спілки в Україні відродилися і зараз розвиваються дуже швидкими темпами. Цьому сприяє наявність необхідної законодавчої бази, зокрема, Закону України «Про кредитні спілки». Саме в цьому законі викладені основні принципи, яких має дотримуватися у своїй роботі кредитна спілка.

Це такі принципи:

1. Добровільності вступу та свободи виходу з кредитної спілки;

2. Рівноправності членів кредитної спілки;

3. Самоврядування;

4. Гласності.

Дотримання цих принципів відрізняє кредитну спілку від комерційного банку і гарантує вам як її члену можливість брати безпосередню участь у вирішенні всіх важливих питань діяльності спілки, зокрема, питання про розподіл зароблених нею коштів, а також в управлінні її діяльності.

Розглянемо, що на практиці означають ці принципи.

По-перше, нікого не можна примусити вступити до кредитної спілки без його на це згоди, а виключення з членів кредитної спілки відбувається на підставах, чітко визначених статутом спілки, тобто ще до того, як ви вступите до спілки, ви можете - і це необхідно зробити - ознайомитися із статутом, з якого ви отримаєте всю необхідну інформацію про те, в яких випадках може відбутися виключення із членів спілки.

По-друге, усі члени кредитної спілки мають абсолютно рівні права. Серед цих прав одним із основних є право участі в загальних зборах та голосування на загальних зборах. Це право реалізується, незалежно від того, якого розміру внесок (пайовий, депозитний чи інший) ви зробили в спілку. Ставши членом спілки, ви отримуєте право подати свій голос при вирішенні будь-яких питань, винесених на розгляд загальних зборів кредитної спілки. І в цьому питанні спілки також відрізняються від акціонерних організацій (зокрема, банків), де кількість голосів залежить від кількості акцій, які належать акціонеру, тобто чим більша сума, яку він заплатив за акції, тим більший вплив він має на рішення, що ухвалюються. У кредитних же спілках діє демократичне правило «один член - один голос», тобто кожен член має один голос, незалежно від суми своїх внесків, тобто всі члени мають однакові права.

По-третє, саме члени кредитної спілки і ніхто інший вирішують усі важливі питання її роботи. Ніхто не може втручатися в діяльність кредитної спілки (звісно, за винятком випадків, передбачених законом). Це гарантує вам як члену спілки захист від незаконних дій з боку будь-яких органів чи структур.

По-четверте, кредитна спілка зобов'язана забезпечити повне та своєчасне інформування вас як свого члена про її діяльність. На ваше прохання вас мають ознайомити з внутрішніми положеннями спілки, протоколами загальних зборів і засідань інших органів управління кредитної спілки. Ви можете отримати для ознайомлення копії необхідних вам документів та витяги з них.

Будучи членом кредитної спілки ви маєте гарантоване законом право:

1. Брати участь у вирішенні всіх питань діяльності спілки шляхом голосування на загальних зборах.

2. Обирати та бути обраним до органів управління спілки.

3. Вносити пропозиції на розгляд органів управління кредитної спілки.

4. Брати у кредитній спілці кредити та користуватися всіма іншими послугами, які вона надає.

5. Одержувати дохід на свій пайовий внесок.

6. Одержувати інформацію про стан своїх вкладів, про діяльність і фінансовий стан своєї кредитної спілки, ознайомлюватися з річними балансами та фінансовими звітами спілки.

7. Ознайомлюватися з протоколами засідань органів управління кредитної спілки, рішеннями, які приймають ці органи, та іншими документами.

8. Вийти з членів кредитної спілки в порядку, передбаченому законом та статутом спілки.

З іншого боку, як член кредитної спілки ви маєте ряд цілком зрозумілих і обґрунтованих обов'язків, як-от: дотримуватися статуту та інших актів кредитної спілки, виконувати рішення її органів управління та брати участь у формуванні майна кредитної спілки, а саме: сплачувати вступні, обов'язкові пайові та інші внески відповідно до статуту кредитної спілки. При цьому, як уже зазначалося вище, на відміну від комерційного банку, жодна копійка з цих ваших внесків не йтиме на збагачення жменьки власників, а всі ваші гроші працюватимуть на вас як члена кредитної спілки!

На завершення хотіли б дати кілька важливих порад. У цій статті я мав на меті розповісти вам, що таке кредитна спілка і які права та обов'язки мають її члени. В Україні сьогодні працюють більш як 700 кредитних спілок. Більшість із них, безумовно, дотримується положень законодавства. Крім того, є ще спеціальний державний орган - Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України, яка слідкує за тим, щоб кредитні спілки це робили, але все-таки, хоч їх і мало, є й такі кредитні спілки, які не дотримуються описаних тут принципів.

1.2 Порядок створення та реєстрації кредитних спілок

Державна реєстрація кредитних спілок здійснюється спеціально Уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг відповідно до вимог Закону України “Про Кредитні спілки” та нормативно-правових актів Уповноваженого органу.

Для державної реєстрації кредитної спілки подаються такі документи:

· заява встановленого зразка про державну реєстрацію кредитної спілки;

· протокол установчих зборів, до якого додається реєстр осіб, які брали участь в установчих зборах (список засновників кредитної спілки);

· статут кредитної спілки;

· копія платіжного документа про сплату реєстраційного збору.

Статут кредитної спілки скріплюється підписом голови спостережної ради кредитної спілки, достовірність якого засвідчується нотаріально.

Державна реєстрація кредитних спілок провадиться за наявності всіх необхідних документів протягом одного календарного місяця. Органи державної реєстрації зобов'язані видати кредитній спілці свідоцтво про державну реєстрацію встановленого зразка.

Порядок створення та реєстрації кредитної спілки:

1. Кредитна спілка створюється на підставі рішення установчих зборів. Чисельність засновників (членів) кредитної спілки не може бути меншою, ніж 50 осіб, які можуть бути членами кредитної спілки та об'єднані хоча б за однією з таких ознак: мають спільне місце роботи чи навчання або належать до однієї місцевої (включаючи районні та обласні) профспілкової, іншої громадської чи релігійної організації, або проживають в одному селі, селищі, місті, районі, області.

2. Рішення про створення кредитної спілки оформляється протоколом установчих зборів, який підписують голова та секретар зборів.

3. Невід'ємною частиною протоколу є реєстр осіб, які брали участь в установчих зборах (список засновників). У реєстрі обов'язково зазначаються прізвище, ім'я та по батькові особи, дані її паспорта або документа, який його замінює (а для іноземців та осіб без громадянства, які постійно проживають в Україні, - дані національного паспорта або документа, який його замінює), адреса та інші відомості, що підтверджують наявність ознак. Дані про особу засвідчуються її особистим підписом;

4. Установчі збори затверджують статут кредитної спілки, обирають її органи управління, уповноважують осіб для проведення державної реєстрації, вирішують інші питання, пов'язані із створенням кредитної спілки.

У статуті кредитної спілки обов'язково зазначаються:

· найменування кредитної спілки та її юридична адреса;

· мета створення і завдання кредитної спілки;

· ознака членства у кредитній спілці;

· порядок утворення та діяльності органів управління кредитної спілки, порядок утворення філій та відділень, їх повноваження;

· назва та обов'язки членів кредитної спілки;

· умови і порядок вступу до кредитної спілки, порядок припинення членства;

· порядок сплати вступних та інших внесків;

· джерела надходження і порядок використання коштів та іншого майна кредитної спілки, в тому числі порядок і умови надання кредитів членам кредитної спілки, порядок формування та використання фондів, утворюваних спілкою;

· порядок звітності та здійснення контролю за діяльністю органів управління кредитної спілки;

· порядок внесення змін і доповнень до статуту кредитної спілки;

· порядок припинення діяльності кредитної спілки та вирішення майнових питань у зв'язку з її ліквідацією (реорганізацією);

· порядок відшкодування можливих збитків кредитної спілки;

· порядок розподілу доходів кредитної спілки.

Протягом трьох місяців з дня державної реєстрації кредитна спілка зобов'язана розробити та затвердити з урахуванням вимог чинного законодавства Уповноваженому органу відповідні внутрішні положення та процедури для забезпечення ефективної діяльності кредитної спілки згідно з переліком, визначеним нормативно-правовими актами Уповноваженого органу та статутом кредитної спілки.

Ліцензуванню в кредитній спілці підлягає діяльність по залученню внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також інші види діяльності відповідно до Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”.

Кредитна спілка припиняє свою діяльність шляхом її реорганізації (злиття, приєднання та поділу) або ліквідації.

Реорганізація кредитної спілки провадиться за рішенням її вищого органу управління. У разі реорганізації вся сукупність прав та обов'язків кредитної спілки переходить до її правонаступників.

1.3 Управління кредитною спілкою

Органами управління кредитної спілки є загальні збори членів кредитної спілки, спостережна рада, ревізійна комісія, кредитний комітет та правління. Рішенням загальних зборів членів кредитної спілки можуть бути створені й інші органи управління. Член органу управління або працівник кредитної спілки не може брати участь у підготовці та прийнятті рішення щодо прийняття кредитною спілкою будь-якого зобов'язання на їх користь. Вищим органом управління кредитної спілки є загальні збори її членів. Загальні збори членів кредитної спілки можуть приймати рішення з будь-яких питань діяльності кредитної спілки.

До виключної компетенції загальних зборів членів кредитної спілки належить:

1) затвердження Статуту кредитної спілки, внесення до нього змін і доповнень;

2) обрання та відкликання членів спостережної ради та ревізійної комісії;

3) затвердження річних результатів діяльності кредитної спілки, звітів спостережної ради, правління та кредитного комітету і висновків ревізійної комісії. Річний звіт про результати діяльності кредитної спілки затверджується загальними зборами лише за наявності висновку ревізійної комісії;

4) встановлення розміру та порядку сплати вступних та обов'язкових пайових внесків, прийняття рішення про збільшення пайового капіталу кредитної спілки шляхом збільшення розміру обов'язкового пайового внеску або внесення додаткових пайових внесків;

5) прийняття рішення про порядок розподілу доходу та покриття збитків кредитної спілки;

6) затвердження положень про спостережну раду, ревізійну комісію, кредитний комітет та правління;

7) прийняття рішення про створення інших органів управління, крім спостережної ради, ревізійної комісії, кредитного комітету та правління;

8) прийняття рішення про припинення діяльності кредитної спілки;

9) прийняття рішення про створення філії (відділення) кредитної спілки;

Повідомлення про скликання чергових загальних зборів членів кредитної спілки повинно бути зроблене не пізніше ніж за 30 календарних днів до скликання зборів із зазначенням часу й місця їх проведення та порядку денного шляхом надсилання письмового запрошення листом кожному члену кредитної спілки за місцем його проживання або вручення такого письмового запрошення особисто члену кредитної спілки під підпис. Днем здійснення повідомлення вважається день надіслання запрошення поштою або день вручення запрошення особисто члену кредитної спілки. До запрошення додаються письмовий річний звіт про діяльність органів управління кредитної спілки та її річний фінансовий звіт.

Повідомлення про скликання чергових загальних зборів повинно бути опубліковано не пізніше ніж за 30 календарних днів до скликання зборів у визначених Держфінпослуг засобах масової інформації, в яких публікуються дані про державну реєстрацію кредитної спілки . Роботу зборів організує президія, обрана зборами у складі не менше двох осіб, в тому числі - голова і секретар зборів. Протокол підписується головою зборів та секретарем зборів, відповідальним за ведення протоколу зборів, та оформляється протягом 7-ми робочих днів після їх проведення. Відповідальним за зберігання протоколів загальних зборів є голова правління кредитної спілки. Протоколи є обов'язковими для зберігання відповідно до законодавства України. На вимогу членів кредитної спілки їм видаються для ознайомлення протоколи загальних зборів, а також засвідчені головою правління кредитної спілки витяги з протоколів.

На загальних зборах може обиратись лічильна комісія, відповідальна за підрахунок голосів. Організує її роботу та оголошує результати підрахунків голосів голова лічильної комісії, який обирається членами комісії простою більшістю голосів. Рішення лічильної комісії оформлюється протоколом, який додається до протоколу зборів. Якщо така комісія не створена рішенням зборів, її функції може виконувати президія зборів. Загальні збори вважаються правомочними, якщо на них представлено не менш як 50 відсотків членів кредитної спілки особисто або за дорученням іншим членам кредитної спілки. Член кредитної спілки в будь-який момент до початку загальних зборів має право відкликати своє доручення, особисто зареєструвавшись для участі в загальних зборах.

Рішення загальних зборів членів кредитної спілки про припинення діяльності кредитної спілки вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як 75 відсотків членів кредитної спілки, присутніх на загальних зборах. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів членів кредитної спілки, присутніх на загальних зборах, крім рішення про внесення змін та доповнень до Статуту . Голосування на загальних зборах відбувається за принципом - один член кредитної спілки, присутній на зборах, має один голос. За рішенням загальних зборів голосування може бути таємним або відкритим. Загальні збори членів кредитної спілки скликаються спостережною радою не рідше ніж один раз на рік, але не пізніше 1 червня року, наступного за звітним.

Позачергові загальні збори членів кредитної спілки скликаються спостережною радою кредитної спілки з власної ініціативи у будь-якому випадку, якщо цього потребують інтереси кредитної спілки, а також на вимогу ревізійної комісії або не менш як 20 відсотків членів кредитної спілки, а також за рішенням Держфінпослуг в установленому порядку. Якщо протягом 20 днів із дня отримання такої письмової вимоги спостережна рада кредитної спілки не виконає зазначеної вимоги та не зробить повідомлення членам про скликання позачергових загальних зборів, ревізійна комісія або члени кредитної спілки вправі самі скликати позачергові загальні збори. Повідомлення про позачергові загальні збори має бути зроблено в строк, встановлений Статутом. У разі скликання позачергових загальних зборів разом із повідомленням членам надсилаються матеріали, які мають відношення до причин скликання таких зборів.

Спостережна рада представляє інтереси членів кредитної спілки в період між загальними зборами. Спостережна рада кредитної спілки підзвітна загальним зборам членів кредитної спілки і діє в межах компетенції, визначеної Законом України « Про кредитні спілки», цим Статутом та положенням про спостережну раду, контролює й регулює діяльність правління та кредитного комітету.

До компетенції спостережної ради кредитної спілки належить:

а) затвердження положень про порядок надання послуг членам кредитної спілки;

б) встановлення видів кредитів та умов надання кредитною спілкою фінансових послуг своїм членам;

в) визначення порядку прийняття рішень про придбання та продаж майна кредитної спілки, використання тимчасово вільних коштів;

г) затвердження кошторису та штатного розпису кредитної спілки;

д) затвердження положення про структурні підрозділи кредитної спілки;

е) призначення голови правління та членів правління, членів кредитного комітету;

є) затвердження рішення кредитного комітету про надання кредиту, який становить 15-20% від капіталу кредитної спілки.

ж) визначення кваліфікаційних вимог до членів кредитного комітету, працівників кредитної спілки та залучених на договірних умовах експертів згідно з нормативно-правовими актами Держфінпослуг та цим Статутом;

з) прийняття рішення про вступ кредитної спілки до асоціації кредитних спілок та/або об'єднаної кредитної спілки і вихід із таких асоціацій та/або об'єднаної кредитної спілки, якщо інше не визначено рішенням загальних зборів членів кредитної спілки та до кооперативного банку;

і) прийняття рішення про розподіл доходу у відповідності з порядком розподілу доходу, визначеним загальними зборами;

й) вирішення питань про прийняття нових членів до кредитної спілки та припинення членства у кредитній спілці;

Спостережна рада вирішує й інші питання діяльності кредитної спілки (зокрема ті, що віднесені до її повноважень Положенням про спостережну раду), за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів членів кредитної спілки. Повноваження, передбачені підпунктами, з цієї статті становлять виключну компетенцію спостережної ради та не можуть бути делеговані Правлінню спілки.

Спостережна рада кредитної спілки обирається загальними зборами членів кредитної спілки у складі не менше п'яти осіб . Строк повноважень членів спостережної ради становить три роки. У разі неправомочності загальних зборів або неспроможності обрати новий склад спостережної ради, старий склад виконує свої обов'язки до позачергових зборів, які повинні бути проведені не пізніше ніж через два місяці від дати призначення зборів, що не відбулися або були неспроможні обрати новий склад спостережної ради. Члени спостережної ради працюють на громадських засадах та ними не можуть бути особи, які перебувають у трудових відносинах із кредитною спілкою. Склад та порядок роботи членів спостережної ради, розподіл обов`язків між ними, вимоги до освіти, досвіду роботи тощо визначаються положенням про спостережну раду.

Організаційною формою роботи спостережної ради є засідання, що скликаються не рідше одного разу на квартал. Позачергові засідання можуть скликатися за наполяганням половини членів спостережної ради, а також за зверненням правління кредитної спілки.

Спостережна рада правомочна приймати рішення, якщо на її засіданні присутні більш як половина її членів. Рішення спостережної ради вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як половина членів спостережної ради, які беруть участь у засіданні.

Рішення спостережної ради кредитної спілки оформляється протоколом, який підписується головою спостережної ради не пізніше трьох робочих днів після їх проведення . Протоколи є обов'язковими для зберігання відповідно до законодавства України. Відповідальним за зберігання протоколів є голова правління кредитної спілки. На вимогу членів кредитної спілки їм видаються для ознайомлення протоколи спостережної ради, а також засвідчені головою правління кредитної спілки витяги з цих протоколів. Спостережну раду кредитної спілки очолює голова, який обирається з числа членів спостережної ради на його першому після загальних зборів організаційному засіданні. Голова спостережної ради організує роботу спостережної ради кредитної спілки, головує на її засіданнях та звітує про роботу спостережної ради на загальних зборах членів кредитної спілки. У період відсутності голови правління (хвороба, відпустка, відрядження) голова спостережної ради укладає договори та інші угоди від імені кредитної спілки, підписує платіжні доручення та інші фінансові документи кредитної спілки. Голова спостережної ради кредитної спілки несе персональну відповідальність за виконання покладених на спостережну раду завдань.

Правління кредитної спілки є виконавчим органом, який здійснює керівництво поточною діяльністю спілки. Правління складається з осіб, які знаходяться в трудових відносинах зі спілкою. Правління вирішує всі питання діяльності кредитної спілки, крім тих, що належать до компетенції загальних зборів, спостережної ради та кредитного комітету. Спостережна рада може прийняти рішення про делегування частини належних їй повноважень до компетенції правління, крім тих, що віднесені цим Статутом до її виключної компетенції. Правління підзвітне загальним зборам і спостережній раді кредитної спілки та організує виконання їх рішень. Правління діє від імені кредитної спілки в межах, передбачених Законом України „Про кредитні спілки”, цим Статутом та Положенням про правління кредитної спілки. Склад та порядок роботи членів правління, розподіл обов'язків між ними, вимоги до освіти, досвіду роботи тощо визначаються Положенням про правління. Роботою правління керує голова правління, який призначається спостережною радою.

Голова правління кредитної спілки:

1) без доручення представляє інтереси кредитної спілки та діє від її імені;

2) представляє кредитну спілку в її відносинах із державою, іншими юридичними та фізичними особами;

3) укладає договори та інші угоди від імені кредитної спілки, підписує доручення на провадження дій від імені кредитної спілки;

4) розпоряджається майном кредитної спілки в порядку, визначеному спостережною радою;

5) готує подання спостережній раді на призначення та звільнення членів правління кредитної спілки, призначає на посади та звільняє з посад працівників кредитної спілки, у тому числі працівника, відповідального за проведення фінансового моніторингу, застосовує до них заходи заохочення та стягнення відповідно до законодавства, вживає заходів щодо підготовки та підвищення кваліфікації працівників кредитної спілки;

6 ) вирішує інші питання діяльності кредитної спілки відповідно до цього Статуту та законодавства України.

Голова правління кредитної спілки є членом кредитного комітету за посадою. Голова правління кредитної спілки несе персональну відповідальність за виконання покладених на правління завдань.

Кредитний комітет кредитної спілки є спеціальним органом, відповідальним за організацію кредитної діяльності спілки. Кредитний комітет призначається спостережною радою та підзвітний загальним зборам членів кредитної спілки та спостережній раді і несе перед ними відповідальність за ефективність кредитної діяльності спілки. Кредитний комітет призначається спостережною радою у складі не менше трьох осіб за умови обов'язкової участі в ньому голови правління.

Порядок призначення кредитного комітету, строк повноважень та порядок його діяльності, розподіл обов`язків між ними, вимоги до освіти, досвіду роботи тощо визначається Положенням про кредитний комітет, яке затверджується загальними зборами. Членами кредитного комітету можуть бути члени спостережної ради, члени правління та інші особи. Членам кредитного комітету, що не є членами спостережної ради або правління кредитної спілки, за роботу в кредитному комітеті може передбачатися винагорода, розмір якої визначається спостережною радою залежно від обсягу роботи та кваліфікації члена комітету.

При прийнятті рішення про надання кредиту члену кредитної спілки, якого призначено членом кредитного комітету, такий член кредитного комітету не може брати участь у прийнятті цього рішення.

До компетенції кредитного комітету належать:

1) розгляд заяв членів кредитної спілки про надання кредитів і прийняття рішень із цих питань;

2) здійснення контролю за якістю кредитного портфеля;

3) вирішення інших питань, пов'язаних з кредитною діяльністю, що визначаються положенням про кредитний комітет.

Контроль за фінансово-господарською діяльністю кредитної спілки здійснює ревізійна комісія.

Ревізійна комісія підзвітна й відповідальна перед загальними зборами членів кредитної спілки. Ревізійна комісія обирається загальними зборами членів кредитної спілки у складі не менше трьох осіб , які працюють на громадських засадах. Строк повноважень членів ревізійної комісії становить три роки. Склад та порядок роботи членів ревізійної комісії, розподіл обов'язків між ними, вимоги до їх освіти, досвіду роботи тощо визначається Положенням про ревізійну комісію.

До складу ревізійної комісії не можуть входити члени спостережної ради, правління, кредитного комітету та особи, які перебувають із кредитною спілкою у трудових відносинах. Члени ревізійної комісії обирають на своєму першому після загальних зборів засіданні голову, заступника голови та секретаря комісії. Голова комісії головує на всіх її засіданнях, організує її роботу та звітує від імені комісії перед загальними зборами. Секретар веде та зберігає всі протоколи та інші документи про діяльність комісії. Перевірки результатів фінансово-господарської діяльності кредитної спілки проводяться ревізійною комісією не рідше двох разів на рік. Позапланові перевірки провадяться за рішенням спостережної ради або на вимогу не менш як 20 відсотків членів кредитної спілки.

Ревізійна комісія доповідає про результати проведених перевірок загальним зборам членів кредитної спілки та спостережній раді кредитної спілки. На вимогу ревізійної комісії їй надаються будь-які матеріали, бухгалтерські та інші документи, а також пояснення посадових осіб кредитної спілки. Ревізійна комісія вправі за погодженням із спостережною радою залучати на договірних засадах до проведення перевірок зовнішніх експертів з числа осіб, які не перебувають у трудових відносинах із кредитною спілкою. Ревізійна комісія складає висновок за річними звітами про результати діяльності кредитної спілки. Ревізійна комісія може тимчасово припинити повноваження будь-якої посадової особи кредитної спілки в разі виявлення допущених нею порушень, що загрожують фінансовій стабільності кредитної спілки. За наявності загрози існуванню кредитної спілки ревізійна комісія скликає позачергові загальні збори.

1.4 Масові, групові й індивідуальні методи консультування та інформаційного забезпечення

Одним із найважливіших інструментів у діяльності дорадчих служб є засоби масової інформації (ЗМІ), які є основою масових методів в агро консалтинговій діяльності. Завдяки їх використанню спеціалісти - консультанти підвищують ефективність освіти програм і заходів.

Масові методи - це різні види інформування за допомогою радіо, телебачення, аудіо й відеотехніки, електронних засобів, друкованих видань (спеціалізовані журнали, газети, брошури, плакати, буклети, офіційні повідомлення) та засобів наочної агітації.

Чисельні дослідження в галузі консалтингу свідчать про те, що діяльність сільськогосподарських товаровиробників масові методи мають важливу роль у поінформованості й прийнятті рішення про використання інновацій. Найчастіше саме через ЗМІ товаровиробники одержують первинну інформацію про інновації. Консультант використовує масові методи для збирання інформації про інновації, адже вони є як методами розповсюдженя, так і збирання інформації. Він має з'ясувати у клієнта специфіку його виробництва, вивчити економічні тенденції, зокрема використовуючи галузеві журнали та урядові публікації, тощо. Під час роботи із ЗМІ як інструментом реалізації масових методів консалтингових служб варто мати на вазі їхній вибірковий вплив на товаровиробників. Кожний ЗМІ має свою аудиторію. Наприклад, реклама обладнання для пасіки на телеканалі «1+1» неефективна, а в журналі «Бджільництво» - ефективна.

ЗМІ не можуть передавати всю наявну в різних джерелах інформацію. Рішення про те, які дані передавати по радіо, телебаченню або в газетах, приймає, як правило редактор, власник ЗМІ або урядові органи. Співробітники консалтингового формування мають працювати зі ЗМІ так, щоб вони у своїх передачах або статтях висвітлювали питання, які відповідають потребам товаровиробників. Тільки в тому випадку, якщо передана інформація буде задовольняти потреби товаровиробників, допомагати їм у вирішенні проблем, вона користуватиметься попитом. Вибірковість інформації полягає в тому, що кожна людина не може читати або слухати все, що друкується або передається. Загальна інформація у багатьох випадках не викликає інтересу у окремого товаровиробника. Відбираючи інформацію, потрібно насамперед орієнтуватися на те, щоб вона викликала в товаровиробників бажання і потребу читати, слухати або дивитися.

За допомогою масових методів можна швидко і порівняно не дорого проінформувати багатьох людей. Масові методи розповсюдження інформації мають використовуватися:

· для розповсюдження нових ідей і підвищення зацікавленості товаровиробників у нововведеннях;

· для консультування товаровиробників;

· з метою попередження товаровиробників і працівників спеціальних служб про можливі випадки розповсюдження хвороб, масову появу шкідників чи карантинних бур'янів;

· у разі потреби надання допомоги товаровиробникам у надзвичайних ситуаціях.

До масових методів розповсюдження інформації належать, зокрема: публікації в пресі, інтерв'ю на радіо і телебаченні, інформаційні експонати на виставках, стенди на людних магістралях, інформація в мережі Інтернет (рис. 1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Масові методи в роботі консалтингових служб

При роботі із засобами масової інформації, як інструментами реалізації масових методів консалтингової діяльності, варто звертати увагу на їхній вплив на товаровиробників. Будь-яке повідомлення або публікація мають бути підготовлені так, щоб вони правильно сприймалися слухачами. Тому таку інформацію рекомендується спочатку перевірити на невеликій групі людей, що дозволить переконатися - інформація підготовлена вірно, викликає інтерес і сприймається правильно.

Масові методи у дорадчих служб мають досягти таких цілей:

· сприяти поширенню знань;

· сприяти зміні поглядів товаровиробників;

· прискорювати інноваційний процес;

· сприяти спілкуванню тощо.

При використанні масових методів консультанту необхідно в кожному конкретному випадку аналізувати сильні і слабі сторони - переваги і недоліки масових методів розповсюдження інформації. Це дозволить йому підсилити переваги і зменшити негативний вплив недоліків. Основні переваги і недоліки масових методів розповсюдження інформації наведені в таблиці 1.

Таблиця 1. Переваги і недоліки масових методів розповсюдження інформації

Переваги	Недоліки
* Охоплюють велику кількість сільськогосподарських товаровиробників одночасно * Інформація, що розповсюджується з використанням масових методів, досить часто і регулярно доходить до споживача * Створюється атмосфера довіри до інформаційних ресурсів, звикання до форми та стилю викладення інформації * Формується постійна аудиторія читачів, слухачів, глядачів * Мають швидкий доступ до селян та невисоку вартість розповсюдження * Мають чудові перспективи розвитку, що базуються на використанні новітніх інформаційних технологій	* Транслюються чи друкуються, коли це зручно ЗМІ * Вимагають професійної підготовки консультанта щодо підготовки матеріалів інформаційних блоків чи публікацій * Не можуть конкурувати з розважальними радіо- і телепередачами * Недостатня можливість погодження змісту інформації з користувачами * Ймовірність заполітизованої інформації * Неможливість селективного доведення інформації до різних категорій товаровиробників щодо сприйняття інновацій

Головною метою групових методів консультування - організація ефективної взаємодії фахівців агропромислового формування безпосередньо з товаровиробниками. Для досягнення цієї мети консультанти формують цільові робочі групи - від 20 до 40 осіб. У разі застосування окремих групових методів оптимальний розмір групи може становити 10 - 12 учасників і менше, наприклад, під час проведення групової дискусії (застосування активних методів навчання).

Якщо група занадто велика, вона стає роз'єднаною, втрачає почуття колективізму, сільськогосподарські товаровиробники в такий ситуації можуть почуватися не комфортно. У невеликих за чисельністю групах встановлюються тісніші контакти між її учасниками.

Консультант пропонує групам нові ідеї, передає знання та інформацію з різних аспектів господарювання, щоб учасники цільових груп - застосовували їх безпосередньо у своїй діяльності. Досить важливим при цьому є підбір кандидатів для формування цільових груп (рівень освіти, професіоналізм, здатність до сприйняття нових ідей тощо).

Досвід свідчить, що товаровиробники найліпше сприймають групові методи консультування, тому що використовуючи їх вони мають можливість слухати, брати участь в обговоренні тих чи інших проблем, обмінюватись корисним досвідом, приймати спільні рішення. Групові методи роботи з товаровиробниками включають: ділові дискусії, польові дні, семінари, збори, демонстрації, лекції, невеликі виставки і т.і. (рис. 2).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2. Групові методи в роботі агроконсалтингових формувань

Водночас групові методи допомагають товаровиробникові самостійно приймати рішення щодо удосконалення своєї виробничої діяльності, спираючись на досвід колег. Для розв'язання ряду задач у консультуванні сільськогосподарських товаровиробників вони дуже ефективні, оскільки забезпечують поз посередній зв'язок із товаровиробниками, позитивно впливають на їхню виробничу діяльність.

У роботі працівника агроконсалтингового формування винятково важливими є особисті контакти з клієнтами (керівниками і головними фахівцями підприємств, керівниками селянських господарств, дачниками та ін.). це сприяє налагодженню і підтримання добрих стосунків між консультантами та клієнтами. Крім цього, особистий вплив консультанта може стати вирішальним у момент прийняття клієнтом важливого рішення. Індивідуальні методи консультування широко використовуються у закордонних консультаційних службах.

Індивідуальні методи консультування широко використовують у закордонних консультаційних службах. Від правильного вибору конкретного контакту «віч-на-віч» багато у чому залежить авторитет консультанта й ефективність діяльності служби. Вибір індивідуального методу в тому чи іншому випадку залежить від складності проблеми, фактора часу, технічної забезпеченості товаровиробника і дорадчої служби, необхідності проведення лабораторних аналізів, економічного стану товаровиробника і т.і.

Індивідуальні методи діяльності агроконсалтингових формувань подані різними формами: консультування в господарстві (на виробничому об'єкті); в офісі служби; за телефоном; за допомогою листування (поштою, факсом, електронною поштою і т.і.); консультування при неформальних зустрічах (рис. 3).

Індивідуальні методи мають як переваги, так і недоліки.

Переваги:

1. Індивідуальні методи дозволяють працівнику консультаційної служби краще зрозуміти інтереси товаровиробника і його потреби. Працівник консультаційної служби може самостійно ознайомитися з посівами, тваринами і з усім господарством у цілому під час його відвідування, таким чином, одержуючи достовірну і детальну інформацію про об'єкт і існуючих у ньому проблемах.

2. Під час двостороннього спілкування можна співвіднести й узагальнити інформацію, наявну в консультанта, з різних досліджуваних проблем і причин їх виникнення з метою пошуку можливих шляхів вирішення.

3. Застосовуючи індивідуальні методи, консультант може ефективно допомогти товаровиробнику у виборі шляхів вирішення задач і з'ясувати його відношення до них.

4. Грамотно застосовуючи індивідуальні методи, працівник консультаційної служби стверджує довіру до себе та до служби у сільського товаровиробника.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3. Індивідуальні методи роботи дорадчої служби

Недоліки:

1. Великі витрати часу і витрати коштів на поїздки.

2. Навіть у країнах із добре розвинутою системою доріг консультант не в змозі відвідувати регулярно велику кількість товаровиробників.

3. Працівники консультаційної служби можуть іноді давати не завжди правдиву інформацію, якщо вони не готові визнати, що в них нема всієї необхідної інформації або вони керуються якимось власним переконанням. Керівництву служби в таких випадках важко стежити за цими негативними моментами.

4. Товаровиробник ніколи не звертається за допомогою і невідкриває всю свою інформацію, якщо в нього немає повної довіри до співробітника дорадчої служби.

5. Індивідуальні методи в роботі консультаційної служби рідко стимулюють колективні інтереси порівняно з груповими методами.

РОЗДІЛ 2. РОЗВИТОК ТА СУЧАСНИЙ СТАН КРЕДИТНИХ СПІЛОК В СІЛЬСЬКІЙ МІСЦЕВОСТІ

2.1 Історія розвитку кредитної кооперації в Україні та світі

Соціальною базою запропонованого Г. Шульце-Делічем «народного банку» було міське населення (ремісники, службовці та ін.). Це ощадно-позичкове товариство керувалося у своїй діяльності такими принципами:

1) Воно створювало власний капітал з пайових внесків членів. Власні кошти пайового фонду забезпечували позичкову діяльність. Більшість товариств, особливо на початку свого розвитку, через невелику кількість членів встановлювала досить солідний внесок (150-200 марок), що знижувало можливості участі для малозабезпечених верств населення.

2) Поле членства не обмежувалося певною спільнотою. Щоб забезпечити зростання власного капіталу та фінансову стабільність, «народні банки» прагнули розширити контингент учасників. Майже не знаючи один одного, члени товариства були малоактивні.

3) На пайові внески нараховувалися високі дивіденди, щоб забезпечити зростання капіталу товариства і заінтересувати членів у тому, щоб мати більшу кількість паїв. При цьому на ощадні вклади нараховувався мінімальний ринковий процент (принцип комерційного банку).

4) Кредити надавалися не тільки на виробничі, а й на споживчі потреби, причому не вимагалося пояснення про напрями використання коштів. Видавалися кредити здебільшого під векселі та боргові розписки, як правило, на короткий строк (адже ремісникам та службовцям рідко коли був потрібен довгостроковий кредит).

5) Робота членів правління найчастіше була оплачуваною.

6) Члени ощадно-позичкового товариства несли необмежену відповідальність за його боргами, але згодом закон дозволив створювати «народні банки» з обмеженою відповідальністю.

7) Послуги часто надавалися не тільки членам кооперативу. Прийнятий у 1889 р. закон це заборонив, і ті товариства, де кооперативний дух був не досить вираженим, почали активно переходити на більш прийнятну для них акціонерну форму власності, а ті, що залишились у формі кооперативу, могли легко обминати законодавче обмеження, запровадивши дуже просту систему прийняття, особливо

8) після скасування необмеженої відповідальності членів за зобов'язаннями товариства [32, с. 27].

Загалом «народний банк» дуже нагадував банківську установу, за що й дістав свою назву. Шульце-Деліч прагнув зробити ці організації «примусовими ощадними касами», які мали навчити людей робити заощадження.

Крім цих двох головних типів кредитних кооперативів відомий ще так званий оффенбахський тип, який займав проміжне місце між ними. Це також сільські кооперативи, невеличкі за розмірами, з локалізованою діяльністю, але, на відміну від «сільських кас», вони допускали можливість відмови від окремих райфейзенівських принципів, з огляду на конкретні умови, а тому часто вдавалися у своїй практиці до принципів Шульце-Деліча:

– визнавалася необхідність формувати пайовий капітал, але розміри

– паїв були значно менші, ніж у «народних банках»;

– допускались обов'язкові внески для вступників;

– допускалась обмежена відповідальність членів за боргами товариства;

– допускалася можливість оплати праці членів правління;

– відкидалась ідея «неподільного фонду»;

– здійснювалася спеціалізація лише на фінансово-кредитних операціях (тим часом як райфейзенівські товариства, поряд з фінансово-кредитними, часто проводили для своїх членів посередницькі товарні операції - закупівлю товарів, збут продукції та ін.) [32, с. 27].

Крім того, оффенбахська модель мала ще одну особливість - обмеження дивіденду на пайовий капітал, що відрізняло її від «народних банків». Причому часто нарахований дивіденд не сплачувався, а додавався до паю з метою його нарощення до встановленого розміру.

Таким чином, оффенбахський тип мав окремі риси обох головних типів кредитних кооперативів, але правильніше було б класифікувати його як різновид райфейзенівського товариства (табл. 2.).

Таблиця 2. Порівняльна характеристика товариств райфейзенівського, шульце-деліцького та оффенбахського типів

Ознака	Райфейзенівський тип	Шульце-деліцький тип	Оффенбахський тип
Відповідальність членів товариства	необмежена чи, рідше, обмежена	обмежена	обмежена чи, рідше, необмежена
Активність членів	висока	низька	середня
Район діяльності товариства	обмежений певною спільнотою	необмежений	обмежений певною спільнотою
Сфера діяльності	фінансові і товарні операції	фінансові операції	фінансові, зрідка - товарні операції
Формування початкового позичкового фонду	зовнішні джерела (кредити)	паї членів	зовнішні джерела та паї членів
Поповнення позичкового фонду	відрахування від діяльності, ощадні вклади членів	пайові внески та ощадні вклади членів	пайові внески та ощадні вклади членів
Нарахування на паї	відсутні або мінімальні	максимальні	мінімальні
Цільове призначення позик	тільки на виробничі потреби	на будь-які потреби	на виробничі та особисті потреби
Робота членів органів управління	на громадських за садах	на платній основі	можлива оплата
Джерело: Гончаренко В.В. Про кредитну кооперацію // Економіка України. - 2000. - № 4. - С. 28.

Наведені дані свідчать про те, що кредитні кооперативи займають важливе місце у країнах з розвинутою ринковою економікою.

Українська кредитна кооперація має складну й трагічну історію. Українські землі та населення, що на них проживало, в різні часи належали до складу різних держав, які по-різному ставились до кооперативних форм фінансової самодопомоги українського народу. З XVIII ст. до I світової війни більша частина української національної території була у складі Російської імперії. Менша частина української території - Галичина, Буковина та українське етнічне Закарпаття - входила до складу Австро-Угорщини.

Перший в Україні кредитний кооператив був заснований в 1869 році в м. Гадяч на Полтавщини та отримав назву Ощадно-позичкове товариство [43, с. 12].

До I-ї світової війни в західних і східних українських землях кредитна кооперація набула великого поширення, полегшуючи життя простого народу. Вже на початку двадцятого століття близько 2 млн. осіб були членами більше як 3 тис. кредитних спілок [44, с. 53].

Після I-ї світової війни, революції 1917 року та громадянської війни українські землі знову були поділені: 77,3% української території ввійшли до складу Радянського Союзу, 18,1% території - до складу Польщі, 2,1% - до складу Румунії і 2,5% - до складу Чехословаччини. В областях, які ввійшли до Радянського Союзу, кредитна кооперація була ліквідована. В західних областях кредитна кооперація продовжувала інтенсивно розвиватись аж до 1939 року, коли й ці землі були приєднані до Радянського Союзу. Але багато українців потрапило до еміграції і в США, Канаді та Австралії створили 56 українських кредитних спілок, які об'єднали більше 139 тисяч членів українського походження. Кредитні спілки стали фінансовою базою українців у діаспорі, допомогли їм вижити в країнах поселення і зберегти свою національну самобутність.

Кредитна кооперація в українських землях, що входили до складу Російської імперії. 1861 року в Росії було скасоване кріпацтво, і це стало головною передумовою для виникнення кооперативних форм фінансової самодопомоги населення, особливо серед селянства.

Першим кредитним кооперативом в українських землях, що перебували в складі Російської імперії, стало ощадно-позичкове товариство, засноване міщанами м. Гадяч на Полтавщині. Воно виникло в 1869 році з того, що місто Гадяч мало громадські сіножаті, які здавалися в оренду; коли з цієї оренди отримали 1492 руб., громада хотіла використати ці гроші або розділити їх, але, за чиєюсь порадою, вирішила заснувати громадську касу. Позички видавалися на підставі поручительства, але кожен член міг поручитися лише на 10 рублів. Першого року свого існування Гадяцьке ощадно-позичкове товариство нараховувало 28 членів міщан-ремісників і купців. Відомо, що Гадяцьке товариство проіснувало аж до 1919 року .

У 1871 р. виникли Вереміївське на Катеринославщині, Обознівське й Петрівське на Херсонщині ощадно-позичкові товариства. Перші в Україні ощадно-позичкові товариства своїми статутами передбачали обов'язковий пайовий внесок, розмір якого коливався від 50 до 100 руб. і складав основу початкового капіталу. Останній здебільшого становив 1000 руб. Суми вкладів у згаданих об'єднаннях були різними. У Вереміївському та Обознівському - 50 руб., Петрівському - 100, Гадяцькому - взагалі не мали фіксованого розміру і були практично необмеженими. Не існувало єдиного підходу й до прийому в члени кооперативу. Він здійснювався або на загальних зборах, або на засіданні правління чи ради товариства. Формою відповідальності при здійсненні всіх операцій була кругова порука. Позики видавались переважно на шість місяців, з відстрочкою, в разі потреби, на три місяці. Умовою для одержання кредиту було поручительство двох осіб.

Створення та діяльність перших ощадно-позичкових товариств відбувалися під наглядом міністерства фінансів, яке видавало різні накази та розпорядження. У їхню діяльність втручалось і міністерство внутрішніх справ.

...