Таким чином, на початок 1903 року в шести губерніях Лівобережжя і Півдня України функціонувало 99 кредитних і 96 ощадно-позичкових товариств. Всіх товариств обох типів у 1905 р. в 9-ти губерніях України було 370, вони нараховували 1307666 членів і мали загальний баланс 12 млн. рублів. На 1 січня 1910 р. в українських губерніях функціонувало вже 1388 кредитних та 401 ощадно-позичкове товариство.

В 1912 році процент охоплення населення кредитною кооперацією в середньому по Російській імперії складав 2,86%, по Україні - 3,75%.

Соціальний склад членства кредитних та ощадно-позичкових товариств у 1912 році мав таку структуру: селян - 77%; ремісників - 9,5%; торговців - 5,5%; промисловців - 2,7%; робітників - 2,5%; інтелігенції - 2,6%.

Мережа кредитної кооперації в Україні станом на 1 липня 1915 р. складала 2661 товариство, в яких було об'єднано майже 2 млн. українського населення (табл. 3).

Таблиця 3. Динаміка кількості кредитних кооперативів в Україні до 1-ої світової війни

Рік	Кількість кредитних товариств	Кількість ощадно-позичкових товариств	Всього кредитних кооперативів
1903	99	96	195
1910	1388	401	1789
1913	1850	781	2631
1914	2181	911	3092
1915	1878	783	2661

Подолавши опір російського міністерства внутрішніх справ, у 1915 р. в Україні починають виникати багато об'єднань кредитних кооперативів - Союзбанків. Вони були організаційно-фінансовими об'єднаннями другого рівня для кредитних та ощадно-позичкових товариств і ставали фінансовими осередками для всіх видів кооперативів свого району. Деякі з них переходили від фінансування й посередницьких операцій до виробництва за власний рахунок, самостійно або спільно з іншими союзами.

У 1898 р. був створений Крайовий Союз Кредитовий (КСК) у Львові - провідний організаційний і кредитний центр для української кооперації в Галичині, куди вступили 17 коперативів. Членами Союзу могли бути юридичні та фізичні особи. Як тільки виник цей перший союзний центр української кооперації, що поставив собі за мету створювати нові кооперативи й опікуватися ними, кооперативний рух став жвавішим і впорядкованішим. Кооперативам Союз надавав необхідні документи, допомагав налагодити роботу, позичав гроші та наглядав за їхнім розвитком.

Усього українських кредитних товариств у Галичині в 1912 році було 1011.

В сусідній з Галичиною Буковині соціально-економічні умови були майже тотожні. Перша українська каса ощадностей і позичок системи Райфейзена виникла там у 1889 р., в с. Раранчі під Чернівцями. 1896 року був заснований кредитний кооператив міського типу в Чернівцях. Найбільшого поширення на Буковині набули сільські "райфазенки" універсального типу.

Збереження та повернення українською діаспорою ідеї кооперативного кредитування в Украину. З проголошенням Україною незалежності в 1991 році українці діаспори отримали нагоду повернути кредитно-кооперативну ідею на Україну.

У травні 1993 року українцям Канади вдалось переконати свій уряд в необхідності допомоги Україні, було затверджено Програму технічної допомоги розвитку кредитних спілок в Україні. У вересні 1993 року, під впливом українців діаспори, уряд США схвалив аналогічну Програму [21, ст. 54].

7 лютого 1994 року Національний банк України затвердив Типовий Статут кредитної спілки, після чого почалось стрімке виникнення кредитних спілок у більшості областей.

9 червня 1994 року 28 кредитних спілок із 17 областей України заснували Національну асоціацію кредитних спілок України (НАКСУ) з метою вирішення питання розвитку кредитного руху в Україні, для поліпшення соціально-економічного стану всіх верств населення.

Головними напрямками діяльності НАКСУ є:

– участь в розробці та лобіюванні повноцінного законодавства для кредитних спілок України;

– створення інфраструктури необхідної для стабільної та ефективної роботи кредитних спілок;

– захист інтересів кредитних спілок та їх членів перед центральними та місцевими органами виконавчої влади;

– консультування кредитних спілок з фінансових, правових та бухгалтерських питань;

– підвищення кваліфікації кадрів кредитних спілок;

– вивчення та узагальнення передового досвіду роботи КС;

– розробка внутрішніх операційних стандартів з метою уніфікації діяльності кредитних спілок - членів НАКСУ;

– пропаганда ідей фінансової кооперації серед широких верств населення України;

– створення єдиного інформаційного простору в рамках українського руху кредитних спілок;

– задоволення потреб кредитних спілок, першочергово - членів НАКСУ в організаційно-координаційній, інформаційно-навчальній та фінансовій сферах, шляхом надання інформаційних, юридичних та освітніх послуг, а також виконання представницьких та законотворчих функцій.

В листопаді 1994 року Національна асоціація кредитних спілок України була прийнята повноправним членом Всесвітньої ради кредитних спілок.

Нині до складу НАКСУ входять 146 кредитних спілок України (додаток А). Вони об'єднують більше 500 тисяч громадян і мають в своїх активах понад 350 млн. гривень.

В Київській області до НАКСУ увійшли 13 кредитних спілок з кількістю членів понад 12 тис. чол. та активами майже 5 млн. грн. (табл. 4).

Таблиця 4. Показники роботи кредитних спілок Київської області, які являються членами НАКСУ, 2006 р.

Назва	Кількість членів	Активи (грн.)	Кількість виданих позичок	Сума виданих позичок, грн.
Аккорд	1047	313158	294	706849
Бiлоцеркiвкредит	55	10416	нд	нд
Благодiйнiсть	2870	541408	102	231694
Борисфен	432	30090	200	76245
КС профспiлок МВС України	432	135721	126	241685
Лiдер	4129	1520528	3141	7326693
Народний кредит	632	320533	267	947966
Освiта	333	29655	51	31760
Помiч	548	92149	234	153289
Профiт-Центр	116	67108	11	95303
Турбота	724	1029962	273	866451
Фермери Київщини	230	162814	59	154140
Форт	461	374212	57	776099
Разом	12009	4627754	4814	11608174

В 2006 році цими спілками було видано 4814 кредитів на загальну суму 11 608 174 грн. При цьому середній розмір кредиту становив 2400 грн.

Загальна кількість зареєстрованих в Україні кредитних спілок, за даними Національного Банку України, становила у 1996 році - понад 150, а у 2000 році - вже 336 [32, с. 30].

Нині вже зареєстровано 671 кредитну спілку, які нерівномірно розташовані по території України (рис. 4).

Рис. 4. Карта розподілу кредитних спілок по областях України на 01.10.2006 р.

При цьому, найбільша кількість спілок знаходиться в економічно розвинених регіонах та поблизу великих міст (табл. 5; рис. 5).

Як бачимо з рисунка 4, лідерами по кількості кредитних спілок являються м. Київ (87 кредитних спілок), Донецька область (61 кредитна спілка), Луганська область (43 кредитні спілки), Черкаська (39 кредитних спілок) та Львівська (37 кредитних спілок) області.

А найменша кількість кредитних спілок у Чернівецькій (7), Київській (8) та Житомирській (10) областях.

Таблиця 5. Розподіл кредитних спілок по областях України на 01.10.2006 р.

№ п/п	Область	Кількість кредитних спілок	% від загальної кількості спілок в Україні
1	АРК Крим	22	3,3
2	Вінницька	18	2,7
3	Волинська	15	2,2
4	Дніпропетровська	24	3,6
5	Донецька	61	9,1
6	Житомирська	10	1,5
7	Закарпатська	21	3,1
8	Запорізька	29	4,3
9	Івано-Франківська	23	3,4
10	Київська	8	1,2
11	Кіровоградська	20	3,0
12	Луганська	43	6,4
13	Львівська	37	5,5
14	Миколаївська	14	2,1
15	Одеська	33	4,9
16	Полтавська	19	2,8
17	Рівненська	11	1,6
18	Сумська	12	1,8
19	Тернопільська	27	4,0
20	Харківська	30	4,5
21	Херсонська	12	1,8
22	Хмельницька	19	2,8
23	Черкаська	39	5,8
24	Чернівецька	7	1,0
25	Чернігівська	14	2,1
26	м. Київ	87	13,0
27	м. Севастополь	16	2,4
	РАЗОМ	671	100,0

Таким чином, бачимо, що в менш розвинених областях, де якраз і відчувається найбільший дефіцит коштів, кредитна кооперація розвивається повільно.



Рис. 5. Розподіл кредитних спілок по областях України на 01.10.2006 р.

При цьому лише близько 30 % від усієї кількості зареєстрованих в Україні спілок приєднались до обласних асоціацій кредитних спілок (додаток Б). Решта спілок поки що не являються членами асоціацій.

2.2 Характеристик діяльності кредитної спілки

Економічні засади діяльності кредитної спілки. Майно кредитної спілки формується за рахунок:

* вступних та пайових внесків членів кредитної спілки;

* плати за надання своїм членам кредитів та інших послуг, а також доходів від впровадження інших видів статутної діяльності;

* доходів від придбаних кредитною спілкою державних цінних паперів;

* грошових та інших майнових пожертвувань, благодійних внесків, грантів, безоплатної технічної допомоги як юридичних, так і фізичних осіб, у тому числі іноземних;

* інших надходжень, не заборонених законодавством.

Майно кредитної спілки є її власністю. Для забезпечення своєї діяльності кредитна спілка створює резервний фонд та інші фонди. Резервний фонд призначений для відшкодування можливих збитків кредитної спілки, забезпечення платоспроможності кредитної спілки та захисту заощаджень її членів. Резервний фонд кредитної спілки формується за рахунок вступних внесків членів кредитної спілки та частини доходів кредитної спілки. Статутом кредитної спілки можуть бути передбачені й інші джерела формування резервного фонду. У разі ліквідації кредитної спілки невикористані кошти резервного фонду розподіляються між членами кредитної спілки пропорційно розміру їх пайових внесків. Кредитна спілка відповідно до свого статуту:

* приймає вступні та пайові внески від членів спілки;

* надає кредити своїм членам на умовах їх платності, строковості та забезпеченості в готівковій та безготівковій формі.

Розмір кредиту, наданого одному члену кредитної спілки, не може перевищувати 10 відсотків вартості активів кредитної спілки;

* залучає на договірних умовах кошти своїх членів на депозитних рахунках як у готівковій, так і безготівковій формі, у тому числі заробітну плату та інші доходи членів безпосередньо з місць їх нарахування. Розмір вкладів одного члена кредитної спілки не може перевищувати 20 відсотків від загальних пасивів кредитної спілки;

* виступає поручителем, виконання спілки зобов'язань перед третіми особами у межах вкладів даного члена кредитної спілки;

* розміщує тимчасово вільні кошти на депозитних рахунках в установах комерційних банків, які мають ліцензію на право роботи з вкладами громадян, та в Національній асоціації кредитних спілок України, а також стає власником державних цінних паперів, перелік яких встановлюється уповноваженим органом;

* залучає на договірних умовах кошти Національної асоціації кредитних спілок України, кредити банків у сумі, що не перевищує 50 відсотків вартості активів кредитної спілки на момент залучення, виключно для надання кредитів своїм членам, якщо інше не встановлено рішенням уповноваженого органу;

* оплачує за дорученням своїх членів вартість товарів, робіт і послуг, у тому числі житлово-комунальних, у межах вкладів члена кредитної спілки або наданого йому кредиту;

* здійснює благодійництво за рахунок коштів спеціально створених для цього фондів.

Провадження кредитною спілкою іншої діяльності не допускається.

Кредитна спілка має право самостійно встановлювати:

* розмір плати (відсотків), яка нараховується кредитною спілкою на депозитні вклади її членів;

* розмір плати (відсотків) за користування кредитами, наданими кредитною спілкою;

* ціни (тарифи) на послуги, що надаються кредитною спілкою;

* види кредитів, що надаються кредитною спілкою, умови надання та строки повернення кредитів;

* способи забезпечення кредитних зобов'язань, вимоги щодо забезпечення погашення кредитів.

Нерозподілений дохід, що залишається у розпорядженні кредитної спілки за підсумками фінансового року, розподіляється за рішенням загальних зборів, у тому числі між членами кредитної спілки пропорційно розміру їх пайових внесків у вигляді відсотків.

Збитки кредитної спілки покриваються у порядку, що визначається загальними зборами членів кредитної спілки.

Кредитна спілка та її посадові особи зобов'язані зберігати таємницю щодо вкладів, внесків та фінансових операцій членів кредитної спілки. Довідки щодо вкладів, внесків та фінансових операцій видаються особисто членам кредитної спілки (їх представникам) лише щодо належних їм вкладів, внесків та їх фінансових операцій за відповідною заявою, а також судам, органам прокуратури; служби безпеки; внутрішніх справ, податкової міліції у справах, що знаходяться в провадженні.

Фінансові результати діяльності кредитної спілки визначаються на підставі річного бухгалтерського балансу. Річний бухгалтерський баланс підлягає затвердженню вищим органом управління кредитної спілки. Кошти, внесені членами кредитної спілки на депозитні рахунки, а також нарахована на такі кошти та пайові внески плата (відсотки) належать членам кредитної спілки на праві приватної власності. Кошти, що належать членам кредитної спілки на праві приватної власності, обліковуються окремо.

Питання про оподаткування кредитних спілок врегульовано діючим законодавством. У відповідності із Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" кредитні спілки належать до неприбуткових установ і звільняються від оподаткування доходи отримані у вигляді внесків які надходять в кредитні спілки, а також пасивні доходи, отримані із джерел, визначених законодавством про кредитні спілки. Тобто, якщо статутні документи кредитної спілки відповідають нормам діючого законодавства України, то такі кредитні спілки вносяться у Реєстр неприбуткових організацій і установ і користуються пільгами, передбаченими Законом України "Про оподаткування прибутку підприємства".

Кошти, що належать членам кредитної спілки на праві приватної власності, використовуються для надання кредитів членам кредитної спілки, а тимчасово вільні кошти членів кредитної спілки можуть розміщуватися спілкою на депозитних рахунках в установах комерційних банків, які мають ліцензію на право роботи з вкладами громадян, у Національній асоціації кредитних спілок України, а також у державні цінні папери, перелік яких встановлюється уповноваженим органом.

Кожний член кредитної спілки має право одержати у будь-який час належні йому на праві приватної власності кошти у порядку і строки, визначені статутом кредитної спілки або укладеними з членом кредитної спілки договорами.

Об'єднання кредитних спілок. З метою координації своєї діяльності, надання взаємодопомоги та захисту спільних інтересів кредитні спілки мають право на добровільних засадах застосовувати між собою об'єднання кредитних спілок (вступати в об'єднання кредитних спілок):

* місцеві - у межах однієї адміністративно-територіальної одиниці, якщо членами такого об'єднання є не менше десяти кредитних спілок, які становлять більш, як третю частину від кількості кредитних спілок, що діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці;

* всеукраїнські -- об'єднання кредитних спілок, що мають спільну ознаку членства, за умови, що членами таких об'єднань є не менше десяти кредитних спілок, які становлять більш як третю частину від кількості таких кредитних спілок в Україні.

Інтереси руху кредитних спілок України та їх об'єднань представляє Національна асоціація кредитних спілок України. Членами Національної асоціації кредитних спілок України можуть бути виключно кредитні спілки та їх об'єднання. Національна асоціація кредитних спілок України є неприбутковою організацією, метою діяльності якої є забезпечення фінансової стабільності кредитних спілок. Нерозподілений дохід, одержаний Національною асоціацією кредитних спілок України, спрямовується на поповнення стабілізаційного фонду асоціації.

Особливості функціонування кредитних спілок в Україні: прикладний аспект. Кредитні спілки мають право кредитувати тільки фізичних осіб. Більшість кредитних спілок спеціалізується на мілкому "споживчому" кредитуванні "під" придбання побутової техніки, товарів, будівництво, ремонт квартири, ремонт машини, навчання, проведення сімейних свят і ін. В якості фізичних осіб кредити в кредитних спілках можуть брати фермери (на придбання обладнання, купівлю зерна і насіння, техніки) або просто особи-підприємця. Сама популярна сьогодні послуга кредитних спілок - кредитування купівлі на виплат при купівлі товарів народного споживання (телевізорів, холодильників, побутової апаратури, пральних машин, меблів, комп'ютерів і т. ін.). Як правило кредитні спілки укладають із торгівельною організацією угоду "про співробітництво" і оплачує товар або послугу в розмірі до 100% її вартості. Покупець вносить частину вартості товару в касу кредитної спілки, а в розмірі суми, якої не дістає до вартості товару, отримує кредит, і кредитна спілка самостійно оплачує торговій організації 100% вартості товару. Після цього покупець стає боржником кредитної спілки. За такою ж схемою можна отримати кредит на оплату навчання або медичних послуг.

Згідно Тимчасового положення про кредитні спілки, максимальний розмір кредиту одному позичальнику не може перевищувати 10% суми активів кредитної спілки. Найбільші українські кредитні спілки мають активи біля 1 мли. грн., відповідно, максимальний кредит, який можна отримати в кредитній спілці - не більше 100 тис. грн.

В залежності від виду кредиту і його суми гроші позичальник може отримати безпосередньо в касі кредитної спілки готівкою або гроші перераховуються на рахунок магазину (навчального закладу, поліклініки і ін.). За бажання позичальника гроші можуть перерахувати на його рахунок в банку, але в такому випадку фізичній особі доведеться платити банку комісійні за зняття готівки з рахунку (як правило, 0,5-1% від суми, в залежності від банка, в якому знаходиться рахунок).

Терміни кредитування в сільськогосподарських кредитних спілках обумовлені сезоном 6-7 місяців. Споживчі кредити оформляються терміном від 1 місяця до 1 року. Найбільш типовий термін кредитної угоди - 6 місяців. В межах 100-200 грн. можна отримати кредит терміном на 3-5 днів. Працівники кредитних спілок називають такі кредити "хвилівками".

Надавати кредити терміном більше одного року кредитні спілки не мають можливості. У випадку, якщо позичальник не може розплатитись вчасно, термін дії угоди йому продовжують, при цьому підвищують процентну ставку за користування кредитом.

Більшість кредитних спілок сьогодні встановлює процентні ставки по кредитах в розмірі від 3 до 8% в місяць, в залежності від суми, виду, терміну умов кредитування.

Отримати кредит в кредитній спілці може тільки член кредитної спілки. Це головна вимога до позичальника (вона, в принципі, формальна). Кредитні спілки, які надають споживчі кредити вимагають, щоб позичальник мав постійне місце роботи і зарплату не нижче мінімальної (456 грн.). В фермерських кредитних спілках таких вимог нема. Щоб стати повноправним членом кредитної спілки, потрібно сплатити вступний внесок (від 10 грн. до 20 грн.) і пайовий внесок (від 20 грн.). Такий незначний розмір внеску для учасника кредитної спілки робить значною мірою формальним принцип кредитування виключно членів кредитної спілки (особливо у "споживчих" кредитних спілках). У великих кредитних спілках, які спеціалізуються на кредитуванні купівлі на виплат споживчих товарів, пайовий внесок складає всього 50 коп. в рік.

В деяких, особливо “фермерських”, члени спілки отримують право користуватися кредитом тільки після внесення пайового внеску в розмірі 200 грн. (одноразово або по частинах). На пайові внески членів кредитних спілок нараховуються проценти. Одноразовий пайовий внесок обмежується сумою, яка дорівнює 20 мінімальним зарплатам. Деякі кредитні спілки вимагають, щоб член кредитної спілки, у якого пайовий внесок складає суму більше 20 мінімальних зарплат, пред'являв кредитній спілці декларацію про доходи.

Застава для кредитної спілки - гарантія погашення кредиту. Так, наприклад, в фермерських кредитних спілках заставою виступає майно фермера: с/г техніка, зерно, урожай. В кредитних спілках "побутової" направленості, які працюють з кредитуванням купівлі на виплат, заставою є товари, придбані в кредит. А якщо, наприклад, сума кредиту складає 5 тис. грн. і більше, деякі кредитні спілки вимагають в заставу майно. Його вартість повинна в два рази перевищувати суму кредиту.

Заставою може виступати не тільки майно позичальника, але також і грошове та майнове поручительство інших осіб або гарантійні листи організацій, в яких члени кредитної спілки працюють. Якщо справа доходить до реалізації застави, то все здійснюється суворо у відповідності із Законом "Про заставу". Кредитна спілка звертається до суду, і якщо він приймає рішення про реалізацію заставленого майна, це здійснюють судові виконавці. Порядок реалізації майна судовими виконавцями встановлено відповідними законодавчими актами.

РОЗДІЛ 3. ВДОСКОНАЛЕННЯ РОБОТИ КРЕДИТНИХ СПІЛОК В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ УКРАЇНИ

3.1 Проблеми кредитно-кооперативного руху в Україні та шляхи їх підвищення

За роки розвитку кредитних спілок в Україні не тільки був накопичений певний досвід, а й виявились проблеми, які негативно впливають на їх розвиток, стримують його та заважають розбудові в Україні міцної та повноцінної системи кредитних спілок.

На сьогоднішній день кредитні спілки розглядаються як ефективний, випробуваний часом інструмент забезпечення фінансовими ресурсами сільськогосподарських товаровиробників, в першу чергу, особистих селянських і фермерських господарств. При цьому, існуюча система кредитних спілок нездатна забезпечити потреба села в кредитах (табл. 6).

кредитний спілка сільський місцевість

Таблиця 6. Кількість кредитних спілок в сільській місцевості та потреба сільгоспвиробників в кредитах по областях України, 2006 р.

Область	Кількість кредитних спілок	Потреба в кредитах, млн.грн
Вінницька	11	240
Волинська	19	139
Запорізька	3	348
Івано-Франківська	43	219
Київська	5	622
Луганська	8	188
Львівська	27	132
Полтавська	27	629
Тернопільська	25	160
Харківська	12	531
Черкаська	33	351

Банки ж остерігаються працювати з дрібними підприємствами, особливо в сільському господарстві, через наявність ряду ризиків:

– сезонність виробництва та попиту на продукцію, пов'язане з цим коливання обсягів грошових надходжень;

– несприятливість погодних умов, погіршення екології;

– державне регулювання агропромислового ринку, в тому числі шляхом обмеження або встановлення певного рівня цін, прийняття нових стандартів щодо продуктів харчування тощо;

– недостатній рівень менеджменту, відсутність кваліфікованого персоналу на підприємстві-позичальнику та ін. [21, с. 12].

Тим часом кредитна спілка на принципах взаємодопомоги може, зібравши гроші від засновників та членів спілки, дати певну суму під заставу. Крім того, кредитна спілка може відіграти суттєву роль в житті сільської громади шляхом:

– покращення рівня життя сільського населення;

– підвищення рівня зайнятості;

– зменшення соціальної напруги, завдяки створенню системи економічної самодопомоги та самозабезпечення;

– сприяння розвитку дрібного та середнього бізнесу в сільській місцевості тощо.

Світовий досвід засвідчує, що саме кредитні спілки відіграли важливу роль у фінансуванні селян. Свого часу в Німеччині функціонувало 20 тисяч сільських кредитних спілок, у дорадянській Галичині їх налічувалось близько 300, в сучасному Китаї - близько 50 тисяч [28, с. 52].

В Україні ж, на сьогодні, кредитних спілок, які діють безпосередньо в селі і їхніми членами є мешканці села, фактично, немає. Причиною цього є недостатня увага влади до розвитку кредитних спілок у сільській місцевості.

В сільській місцевості, ініціатором створення кредитної спілки може виступати сільськогосподарське підприємство, яке відчуває сезонну нестачу в оборотних коштах. Це дасть йому змогу залучити тимчасово вільні кошти сільського населення на вигідних умовах. Але при цьому необхідно вирішити такі проблеми:

– подолати недовіру сільського населення та переконати їх у вигідності вступу у члени кредитної спілки. Це набагато простіше зробити при умові стабільної роботи сільськогосподарського підприємства та високому рівні довіри до його керівництва;

– встановити відсоткову ставку за отриманий кредит та відсотки за депозитами, які будуть вигідними не лише для позичальників, а й для решти членів кредитної спілки;

Крім того, в Україні понад 60% валового виробництва сільськогосподарської продукції виробляють особисті селянські господарства. а в такій малоземельній і густонаселеній області, як Львівська - понад 90%. Тому особисті селянські та фермерські господарства також потребують додаткового залучення кредитних коштів.

Існує думка, що бідність селян також гальмує розвиток сільської кооперації, не дає можливості акумулювати достатні кошти у кредитних спілках. Проте бідність не є перешкодою в поширені ідеї кредитної кооперації. Навпаки - кредитна кооперація є засобом боротьби з бідністю і стимулює процес розвитку кооперації.

Сільські кредитні спілки мають свою специфіку роботи, пов'язану з особливостями сільськогосподарського виробництва. Якщо виділити основні проблеми, що стоять перед кредитними спілками, то їх три:

– акумулювання коштів;

– їхнє розміщення;

– їхнє повернення.

У селі розміщення і повернення коштів пов'язано з циклічністю сільськогосподарських робіт: осінь-весна. Тому термін надходження кредитів суб'єктам господарювання та їх повернення має принципове значення [34, с. 52].

З огляду на це, зиму і літо спілка має перекривати за рахунок додаткового залучення ресурсів. В селах, де паралельно до сільгоспвиробництва розвивається малий бізнес - деревообробка, гончарне виробництво, сфера послуг, торгівля тощо, цих проблем немає. Отже, при комплексному розвитку села кредитна спілка сприяє розвитку малого бізнесу в селі, що, зі свого боку, забезпечує стабільну роботу самої спілки.

Важливою причина того, що у селах кредитний кооперативний рух не дістав належного поширення, є також погана поінформованість селян про суть і принципи кредитної кооперації, нерозуміння її доцільності. Тому поширення ідеї кредитної кооперації на початковому етапі потребує широкої пропаганди. Проте серед населення майже не проводиться інформаційно-роз'яснювальної роботи в цьому плані.

На думку окремих спеціалістів, важливим фактором, який теж негативно впливає на формування і наступне функціонування кредитної кооперації, є недостатній зв'язок кредитних спілок з банківськими структурами [20, с. 11].

Крім того, перешкоджає розвитку кредитної кооперації на селі недовіра селян до фінансових структур і, як наслідок, проблема з пошуком мінімально необхідної кількості засновників - 50 осіб. Тут свій згубний вплив справляє набутий досвід з вкладами в Ощадбанк та сумнозвісними ваучерами.

Для того, щоб змінити ситуацію і надати розвитку сільскої кредитної кооперації масового характеру, потрібно йти до селян не просто з ідеєю кредитної кооперації, а з позиками, що зніме їх недовіру до цієї структури та переконає селян у її вигідності.

Створюючи в селі кредитну спілку, на першому етапі її діяльності варто не брати членських внесків, поки селяни на власному досвіді не переконається, що ця структура створена для їхнього блага, а успішність роботи спілки залежить від свідомості й активності самих членів спілки. Кошти ж для формування позичкового фонду для початку діяльності доцільно було б передбачити у державному та місцевих бюджетах.

Успішну діяльність кожної кредитної спілки визначають передусім позичальники, вчасно повертаючи їй одержані кошти. Однак належній сплаті боргу часто перешкоджають об'єктивні обставини, тобто ризики природного, виробничого та фінансового характеру. Одним з надійних способів забезпечення від негативного впливу таких чинників являються гарантії третьої сторони або укладання договору страхування. В ролі гаранта може виступати будь-яка організація, в тому числі страхова компанія [57, с. 65].

За підприємницького кредитування виникає загроза не одержати назад видані кошти через те, що позичальник не отримав доходу від виробництва (було знищено майбутній врожай, поголів'я тварин) чи не зміг передбачити раптового зниження ринкових цін на свою продукцію. Отже, природу ризиків кредитної спілки визначають її спеціалізація та фінансове становище її позичальників.

Перед тим як зважитися на страхування того чи іншого виду, кредитна спілка має проаналізувати власні напрямки кредитування, рівень платоспроможності своїх позичальників, причини неповернення позик тощо. Надзвичайно важливо, щоб вигодонабувачем була кредитна спілка, тобто щоб вона мала першочергове право отримати відшкодування.

Досить часто позичальники отримують кошти в кредитній спілці для закупівлі майна, транспорту чи обладнання, потрібних для виробничого процесу. Саме це майно спілка зазвичай бере в заставу. В такому разі доцільно застрахувати майно чи транспортний засіб позичальника. Майно найчастіше забезпечують від пожежі, стихійних явищ, затоплення, крадіжки, навмисного або ненавмисного знищення, до якого можуть вдатися треті особи. Транспортні засоби здебільшого страхують на випадок пошкодження, знищення або втрати, що їх спричинили зіткнення транспортних засобів під час руху, стихійне лихо, пожежа, вибух, протиправні дії третіх осіб, викрадення [56, с. 19].

Якщо кредитна спілка кредитує переважно фермерів, потрібно забезпечувати врожай та посіви сільськогосподарських культур та поголів'я сільськогосподарських тварин. Страхуючи вартість майбутнього врожаю чи витрати на сівбу сільськогосподарських культур, важливо брати до уваги агрокліматичні умови того регіону, в якому ці рослини висаджено. Скажімо, на півдні України найбільшої шкоди посівам заподіює посуха, а на півночі - вимерзання озимих культур. Такі ризики, як бездощів'я, повінь, весняні заморозки, можуть ставати системними, тобто охоплювати велику територію і спричинювати тотальні втрати майбутнього врожаю. Саме ці обставини й визначають високу вартість страхування врожаю та посівів. Забезпечуючи себе одночасно від багатьох ризиків, фермери мусять сплачувати іноді понад 10% від страхової суми. Щоб зменшити ці витрати, можна застрахувати не майбутній врожай, а лише витрати на сівбу та вирощування культури. (Здебільшого позичальники беруть кредити власне для того, щоб покрити ці видатки). Крім того, докладне вивчення агрокліматичних умов дає змогу з-поміж багатьох потенційних ризиків вибрати тільки ті, котрі найбільше загрожують сільськогосподарським культурам. До потенційних ризиків відносять, зокрема, такі:

– вимерзання, вимокання, льодова кірка, випрівання, видування, що спричинюють загибель озимих культур у зимовий період;

– весняні заморозки;

– град, злива, буря, ураган;

– посуха, пожежа;

– надлишок вологи, повінь;

– вторинні захворювання;

– несприятливі погодні умови, які перешкоджають збиранню врожаю [21, с. 20].

Поголів'я сільськогосподарських тварин можна застрахувати від загибелі, вимушеного забою чи втрати, що сталися внаслідок нещасного випадку, стихійного лиха, інфекційної хвороби, пожежі, крадіжки. Вартість такого страхування, залежно від виду та вікової групи тварин, становитиме 2-5% від вартості поголів'я.

Всі описані види страхування стосуються діяльності позичальників кредитні спілки, тому ті мусять сплачувати за таке забезпечення самі. А спілка має страхувати фінансовий ризик неповернення кредиту. Страхова сума може дорівнювати сумі кредиту з відсотками або відповідати лише вартості відсотків за кредит. З огляду на кількість застрахованих позик та обмеження кількості причин, що можуть зумовити неповернення кредиту, таке страхування коштує 2,5-5% від страхової суми [56, с. 20].

Безумовно, найбільше досконалим та вигідним видом страхування для кредитної спілки є страхування фінансового ризику неповернення кредиту. Проте саме до такого виду забезпечення спілки страховики вдаються неохоче. Частіше цей вид страхування пропонують банкам, бо ті послуговуються надійнішою системою гарантії повернення позики. Йдеться про суворий контроль за поточним фінансовим станом позичальника й навіть про "втручання" в його внутрішній менеджмент. Страхування фінансового ризику є рентабельним у тому разі, якщо спілка працює за багатьма напрямками кредитування.

Досить небезпечного для підприємців ризику, пов'язаного з коливанням ринкових цін на продукцію, в Україні, на жаль, не страхують. Що ж до інших видів страхування, то тут найгострішу проблему становить нестача коштів позичальника на сплату за страхування. Надаючи позику, спілка могла б до суми кредиту долучити вартість страхування об'єкту застави чи виробничих ризиків і в такий спосіб подолати вказану проблему.

Крім цього, слід враховувати, що страховик відмовиться виплачувати страхове відшкодування, якщо страхувальник порушив умови використання майна чи транспорту, утримання тварин, не дотримував технології вирощування сільськогосподарських культур, правил пожежної безпеки, вчасно не надав інформації про об'єкт страхування та страховий випадок [56, с. 21].

Наведені вище проблеми є лише частиною тих труднощів, з якими зіткнулись кредитні спілки України. Частину з цих проблем можна було б усунути за допомогою розробки стратегічних напрямків розвитку кредитної спілки, які можуть включати:

1) Вдосконалення управління, яке передбачає здійснення певних заходів за наступними напрямками:

– кадрові зміни;

– відповідальність членів органів управління;

– підвищення активності членів органів управління. Підвищення професіоналізму органів управління.

2) Збільшення чисельності та активізація членства. Цей стратегічний напрямок передбачає роботу у двох площинах: активізація існуючих та залучення нових членів до участі в кредитній спілці. Для активізації існуючих членів часто буває доцільним провести наступні заходи:

– поліпшити інформування членів про діяльність спілки через дошку об'яв;

– ввести в практику особисті письмові звернення спілки до членів (листи, картки тощо);

– забезпечити щоденну роботу спілки у чітко встановлені години. Кожному члену органів управління активізувати роботу з членами. Розробити систему додаткових послуг (депозити, кредитні лінії та ін.).

– організувати зустрічі членів з цікавими людьми;

– організувати серед членів лотереї та конкурси (на виграш пільгових позичок, вкладів та ін.);

– організувати поздоровлення членів із святами, днями народження та ін.;

– видати брошуру про спілку.

Для залучення нових членів до участі у кредитній спілці необхідно:

– звернутись до членів спілки з проханням про розповсюдження інформації про кредитну спілку серед своїх знайомих;

– провести роботу по відкриттю філій;

– кожному члену органів управління щомісяця приводити до спілки не менше одного нового члена;

– організувати рекламу спілки;

– видати брошуру про спілку;

– призначити в правлінні відповідальних осіб по залученню нових членів.

3) Вдосконалення системи послуг. Цей напрям передбачає роботу в наступних площинах: приймання внесків (вкладів) та надання позичок за різноманітних умов, а також надання членам додаткових видів послуг.

4) Фінансова політика. При виробленні фінансової політики правління кредитної спілки стоїть перед досить важким завданням - пошуком компромісу між:

– інтересами кредитної спілки як колективної організації, яка повинна дбати про інтереси всіх своїх членів;

– приватними інтересами членів кредитної спілки як вкладників;

– приватними інтересами членів кредитної спілки як позичальників.

При цьому всі три групи інтересів знаходяться в певному протиріччі між собою.

Також для того, щоб кредитні спілки України змогли зайняти належне місце серед субєктів фінансового ринку та найкращим чином задовольняти потреби населення у фінансових послугах, необхідно створити належне законодавчо-нормативне середовище для їх діяльності та запровадити ряд підтримуючих заходів з боку держави. Тільки в цьому випадку кредитні спілки зможуть стати повноправними субєктами фінансового ринку.

Міжнародний досвід свідчить, що розвиток кредитної кооперації на селі відбувається набагато швидше, якщо у цьому процесі задіяна дорадча служба, яка вказує шлях становлення започаткованої справи та допомагає реалізувати задумане.

3.2 Роль дорадчих служб у розвитку кредитно-кооперативного руху

На сучасному етапі, система інформаційно-консультаційного обслуговування сільськогосподарських товаровиробників та населення починає набувати все більшого значення. Реалізуючи інноваційну, наукову, освітню і соціальну функції, поєднуючи науку, освіту і агропромислове виробництво, вона виступає каталізатором науково-технічного прогресу в сільському господарстві, сприяє розповсюдженню нових знань і є необхідною в сучасних соціально-економічних умовах.

Виходячи із світового досвіду, інформаційно-консультаційна діяльність призначена допомагати людям і суспільству у вирішенні їх професійних проблем і поліпшенні життєвого рівня, у підвищенні продуктивності праці, створенні нових видів продукції, захисті тварин і рослин від хвороб і шкідників, зміцненню дітей, молоді і сімей, відродженню села, поширенню співробітництва з іншими країнами в отриманні найкращої ефективності від обмежених ресурсів [57, с. 10].

Створення ефективної та надійної системи інформаційно-консультаційного обслуговування сільськогосподарських виробників є однією з найважливіших передумов стабілізації сільськогосподарського виробництва та подолання кризових явищ у сільському господарстві.

Ринкова та науково-технічна інформація в системі агропромислового виробництва об'єктивно перетворюється у стратегічний виробничий ресурс, що значно впливає на ефективність виробництва. У зв'язку з цим інформаційно-консультаційне і наукове обслуговування сільськогосподарського виробництва займає важливе місце в інфраструктурі агропромислового комплексу.

Реальне практичне значення системи інформаційно-консультаційного обслуговування полягає не лише у наданні інформаційно-консультаційних послуг сільськогосподарським виробникам, а й в організації інформаційних потоків у системі агропромислового виробництва.

Однією з найбільш суттєвих характеристик системи інформаційно-консультаційного обслуговування є її органічний зв'язок з органами державного управління, взаємна координація їх діяльності.

Зокрема, Міністерством аграрної політики України розвивається механізм співпраці дорадчих служб з навчальними, науковими аграрними закладами, професійними, міжпрофесійними громадськими об'єднаннями сільгоспвиробників та жителів сільських місцевостей.

Історичний досвід показує, що головною причиною виникнення консультаційних служб, практично у всіх країнах, була криза сільського господарства, коли галузь була не здатна самостійно, без державної підтримки перейти на ефективний шлях розвитку.

Згідно з законодавством України, сільськогосподарська дорадча діяльність - це сукупність дій та заходів, спрямованих на задоволення потреб особистих селянських та фермерських господарств, господарських товариств, інших сільськогосподарських підприємств усіх форм власності і господарювання, а також сільського населення у підвищенні рівня знань та вдосконаленні практичних навичок прибуткового ведення господарства [9].

Метою дорадництва є сприяння ефективному розвитку аграрного сектору економіки, шляхом інтеграції науки, освіти та виробництва для підвищення рівня життя сільського населення.

Основними завданнями дорадчої діяльності є:

– підвищення рівня знань і вдосконалення практичних навичок прибуткового ведення господарства суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність у сільській місцевості, та сільського населення в умовах ринкової економіки;

– надання суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність у сільській місцевості, та сільському населенню дорадчих послуг з питань економіки, технології, управління, маркетингу, обліку, податків, права, екології тощо;

– надання дорадчих послуг органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування з питань підготовки та реалізації планів соціально-економічного розвитку, формування громадянського суспільства;

– поширення та впровадження у виробництво сучасних технологій, новітніх досягнень науки і техніки;

– сприяння розвитку несільськогосподарського підприємництва в сільській місцевості;

– робота з сільською молоддю, ініціювання та реалізація молодіжних програм та ін.

Таким чином, роль сільськогосподарської дорадчої служби полягає в наданні допомоги сільськогосподарським підприємствам і фермерським господарствам у формуванні стратегії їхнього розвитку і підтримки. Це може бути реалізовано за допомогою різних організацій сільських товаровиробників, що відповідає одному із головних принципів діяльності служби - взаємодії з іншими організаціями, що займаються розвитком аграрного сектору і сільських територій.

3.3 Перспективи розвитку кредитних спілок в Україні

Останніми роками в Україні активно обговорюються перспективи та форми подальшого розвитку кредитних спілок у нашій країні, зокрема питання про доцільність появи на фінансовому ринку України ще одного різновиду кредитних кооперативів - кооперативних банків.

Згідно з розробленим Міністерством аграрної політики України спільно з Інститутом аграрної економіки та експертами Проекту ТАСІС “Надання підтримки малим та середнім підприємствам на селі” проектом концепції розвитку системи кредитної кооперації, який зараз активно обговорюється на урядовому рівні, в Україні пропонується побудувати трирівневу систему кредитної кооперації європейського зразка.

Перший рівень -- кредитні спілки, що безпосередньо надають фінансові послуги споживачам -- своїм членам. При цьому створюються належні законодавчі та інституціональні умови для здійснення ефективного кредитування, передусім у сільській місцевості та малих містах, у тому числі іпотечного кредитування і кредитування суб'єктів малого підприємництва та фермерських господарств, надання послуг у здійсненні розрахунків для своїх членів.

Визначення кредитних спілок як першого рівня повинне супроводжуватися такими законодавчими змінами:

- надання права набуття членства в кредитній спілці суб'єктам малого підприємництва та фермерським господарствам з установленням асоційованого членства, що дає можливість отримувати послуги кредитної спілки, але не дає права на участь у її управлінні;

- доповнення переліку видів фінансових послуг, які кредитні спілки можуть надавати своїм членам, зокрема з оплати за їх дорученням товарів (робіт, послуг) та факторингу;

- надання кредитним спілкам права придбавати державні та іпотечні цінні папери, перелік яких встановлюється Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг, а також здійснювати прийом вкладів від членів кредитних спілок та видачу їм кредитів в іноземній валюті.

Другий рівень -- кооперативні банки та об'єднані кредитні спілки, що забезпечують для кредитних спілок можливість доступу до необхідних фінансових ресурсів як шляхом їх перерозподілу у межах системи кредитної кооперації, так і залучення відповідних ресурсів із зовнішніх джерел. Через кооперативні банки можуть здійснюватися рефінансування, диверсифікація ризиків, доступ до міжбанківської системи розрахунків, забезпечення переказу коштів у межах небанківських платіжних систем. При цьому на законодавчому рівні необхідно визначити, що засновниками кооперативних банків, які утворюються за участю кредитних спілок та об'єднаних кредитних спілок, можуть бути тільки кредитні спілки; установити можливість заснування кредитними спілками регіональних і міжрегіональних кооперативних банків; надати право створювати об'єднані кредитні спілки лише на базі членства в асоціаціях кредитних спілок.

Установи другого рівня системи кредитної кооперації можуть утворювати третій рівень -- центральні кооперативні банки та/або об'єднані кредитні спілки.

З метою захисту кредитних спілок від ризиків недостатньої ліквідності, низької платоспроможності або неналежного фінансового стану слід створити єдину загальнонаціональну систему стабілізації і фінансового оздоровлення кредитних спілок, а також систему гарантування вкладів членів кредитних спілок.

Механізм стабілізації і фінансового оздоровлення кредитних спілок та гарантування вкладів їх членів впроваджується шляхом створення законодавчих та інституціональних умов. Участь у системі гарантування вкладів членів для кредитних спілок, які здійснюють залучення таких вкладів, обов'язкова.

Організаційна інтеграція системи кредитної кооперації забезпечується формуванням потужних асоціацій кредитних спілок, діяльність яких сприятиме розробленню та запровадженню єдиних правил поведінки на ринку кооперативного кредитування, професійних і технологічних стандартів діяльності кредитних спілок. З метою захисту прав членів кредитних спілок на базі асоціацій кредитних спілок можуть утворюватися третейські суди, які розглядають спори між кредитними спілками та їх членами. У законодавстві повинна передбачатися можливість членства кредитних спілок у всеукраїнських асоціаціях як безпосередньо, так і через членство в місцевих асоціаціях, що входять до складу таких асоціацій. Одним з пріоритетних напрямів розвитку організаційної інтеграції є формування єдиної саморегулівної організації кредитних спілок у формі всеукраїнської асоціації, якій можуть бути делеговані відповідні повноваження з боку Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг.

Установи сервісної інфраструктури повинні надавати послуги кредитним спілкам та об'єднаним кредитним спілкам, а також кооперативним банкам у сфері навчання, консультаційного супроводження, інформаційних технологій, організації обігу кредитних історій позичальників, мінімізації фінансових ризиків, аудиту, управління ліквідністю.

ВИСНОВКИ

Кредит виступає опорою сучасної економіки, невід'ємним елементом економічного розвитку.

У кредитній інфраструктурі сільського господарства основними формами повинні стати спеціалізовані кредитні підприємства, такі як кредитні спілки. На сьогоднішній день кредитні спілки розглядаються як ефективний, випробуваний часом інструмент забезпечення фінансовими ресурсами сільськогосподарських товаровиробників.

Як свідчить міжнародний досвід, кредитні спілки завджи виникали тоді, коли людям були необхідні певні фінансові послуги, але їх не надавала жодна фінансова інституція або такі послуги пропонувалися на невигідних, часто грабіжницьких умовах.

Сьогодні кредитна кооперація стала глобальним явищем: вона існує більш як у 100 країнах та налічує майже 900 тис. фінансово-кредитних установ, які об'єднують понад 500 млн. чол.

З проголошенням в 1991 році незалежності України, з'явилась можливість повернути кредитно-кооперативну ідею на Україну. З цього моменту почалось стрімке виникнення кредитних спілок у більшості областей і нині в Україні вже зареєстровано 671 кредитну спілку.

Лідерами по кількості кредитних спілок являються м. Київ (87 кредитних спілок), Донецька (61 кредитна спілка) та Луганська (43 кредитні спілки) області. Але, при цьому, в менш розвинених областях, де якраз і відчувається найбільший дефіцит коштів, кредитна кооперація розвивається повільно.

Завдяки співпраці з Проектом Розвитку Агробізнесу в Україні кредитні спілки перетворилася на потужні фінансові установи.

За роки розвитку кредитних спілок в Україні не тільки був накопичений певний досвід, а й виявились проблеми, які негативно впливають розвиток кредитних спілок, стримують його та заважають розбудові в Україні міцної та повноцінної системи кредитних спілок.

Нині існує величезна потреба сільськогосподарських товаровиробників у кредитах. Разом з тим, існуюча система кредитної кооперації нездатна забезпечити цю потребу.

Важливою причиною того, що у селах кредитний кооперативний рух не дістав належного поширення, є погана поінформованість селян про суть і принципи кредитної кооперації, нерозуміння її доцільності, а також недовіра селян до фінансових структур.

Для того, щоб кредитні спілки України змогли зайняти належне місце серед суб'єктів фінансового ринку та найкращим чином задовольнити потреби населення у фінансових послугах, необхідно створити належне законодавчо-нормативне середовище для їх діяльності та запровадити ряд підтримуючих заходів з боку держави. Тільки в цьому випадку кредитні спілки зможуть стати повноправними суб'єктами фінансового ринку.

Як свідчить міжнародний досвід, розвиток кредитної кооперації на селі відбувається набагато швидше, якщо у цьому процесі задіяна дорадча служба, яка вказує шлях становлення започаткованої справи та допомагає реалізувати задумане.

Тому створення ефективної та надійної системи інформаційно-консультаційного обслуговування сільськогосподарських виробників також є однією з найважливіших передумов стабілізації та подолання кризових явищ у сільському господарстві.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Господарський кодекс України.

2. Кримінальний кодекс України.

3. Цивільний кодекс України.

4. Цивільно-процесуальний кодекс України.

5. Закон України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”.

6. Закон України “Про заставу”.

7. Закон України “Про кредитні спілки” №2908-ІІІ від 20.12.2001р.

8. Закон України “Про обєднання громадян”.

9. Закон України “Про сільськогосподарську дорадчу діяльність” № 1807-IV від 17.06.2004р.

10. Закон України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” № 2664- III від 12 липня 2001р.

11. Указ Президента України “Про кредитні спілки”.

12. Постанова Кабінету Міністрів України “Про погодження Статуту кредитної спілки з питань кредитування та розрахунків із Національним банком України”.

13. Постанова Кабінету Міністрів України “Про порядок справляння і розміри збору за реєстрацію обєднань громадян”.

14. Розпорядження про встановлення плати за видачу ліцензій № 188 від 29.12.03.

15. Положення про внесення інформації про кредитні спілки до Державного реєстру фінансових установ від 22.06.04 № 1099.

16. Положення про Державний реєстр фінансових установ від 28.08.03 №41.

17. Положення про застосування Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України заходів впливу від 13.11.03 № 125.

18. Положення про критерії та фінансові нормативи діяльності кредитних спілок та обєднаних кредитних спілок від 16.01.04 № 7.

19. Типовий Статут кредитної спілки (Постанова Правління НБУ № 25 від 7 лютого 1992 р.). - К., 1992.

20. Аржевітін С. Кредитні спілки - цеглина у підвалинах відродження підприємництва в Україні // Вісник кредитних спілок. - 2001. - № 3. - С. 11-14.

21. Березовик В. Кредитні відносини банків з агропромисловим комплексом України // Економіка України. - 2003. - № 1. - С. 18-23.

22. Берлач А.І., Берлач Н.А. Організаційні та фінансові проблеми функціонування сільськогосподарського товаровиробництва // Фінанси України. - 1999. - № 12. - С. 47-53.

23. Білоченко А.М. Стан та перспективи залучення фінансових ресурсів в АПК України // Економіка АПК. - 2002. - № 6. - С. 72-76.

24. Бубнов И.Л. Кооперативные банки //Деньги и кредит. - 1992. - № 8. - С. 56-61.

25. Відродження кредитівок // Урядовий курєр. - 1992. - № 25.

26. Вісник кредитних спілок (Інформаційний бюлетень правління Національної асоціації кредитних спілок України). - К. - № 1-6.

27. Все про документообіг в КС. Видання Національної асоціації кредитних спілок України. - К., 1996.

28. Галій Я.К. Як відродити сільську кредитну кооперацію // Вісник Інституту сільського розвитку. - 2004. - № 1. - С. 51-52.

...