Пенсійна система України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні засади і необхідність створення та функціонування пенсійного фонду

1.1 Історичні аспекти розвитку пенсійної системи, передумови та мета створення Пенсійного фонду

1.2 Формування та використання коштів Пенсійного фонду

1.3 Управління Пенсійним фондом

Розділ 2. Аналіз діяльності Пенсійного фонду в Україні

2.1 Основні завдання та нормативно-правові засади діяльності Пенсійного фонду України

2.2 Аналіз сучасного стану пенсійного забезпечення україни з 2010 по 2015 роки

Розділ 3. Шляхи удосконалення пенсійного фонду

3.1 Шляхи удосконалення організації діяльності Пенсійної системи України

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

У сучасних умовах економічного та соціального розвитку України, коли основна увага приділяється подальшій розбудові ринкових відносин та переходу на міжнародні стандарти функціонування економічних суб'єктів, особливо важливим є ефективне вирішення завдання мінімізації державного втручання в економіку без зниження рівня соціальної захищеності населення. Саме цим пояснюється актуальність та практична цінність дослідження проблем сучасного стану, напрямків та механізмів подальшої реформи системи пенсійного забезпечення в Україні.

Актуальність теми дослідження полягає в необхідності вивчення проблем пенсійного забезпечення населення, зокрема, діяльності Пенсійного фонду України, оскільки світова практика ринкових відносин переконує в тому, що значення цієї галузі фінансової системи країни є дуже великим для нормального функціонування економіки та відповідного рівня життя того прошарку населення, яке проминуло межу працездатного віку.

Необхідно зазначити, що теоретичні розробки у сфері дослідження становлення та розвитку Пенсійного фонду України здійснюють такі українські дослідники, як: С.І. Юрій, В.М. Федосов, М.І. Карлін, О.Д. Василик, Б.А. Карпінський, О.В. Герасименко, В.С. Загорський, О.Д. Вовчак, І.Г. Благун, І.Р. Чуй, Л.П. Стеців, О.І. Копилюк, Д.В. Полозенко, В.Г. Мельничук, А.О. Лєкар, Т.В. Піддубченко, В.В. Гордієнко, Б.О. Зайчук, М.В. Лазебна. Пенсійна реформа досліджується у працях багатьох зарубіжних учених та фахівців, зокрема: М. Вінера, Г. Мак-Таггарта, В. Роіка, В. Шахова, А. Соловйова, П. Самуельсон.

Віддаючи належне науковим напрацюванням вітчизняних та зарубіжних вчених з даної проблематики, слід зауважити, що існує потреба в її подальшому дослідженні, оскільки розвиток Пенсійного фонду України відбувається в умовах трансформаційної економіки України, коли має місце пошук нових шляхів побудови ефективної системи управління державними цільовими фондами та існує об'єктивна необхідність впровадження інституту додаткового пенсійного страхування як перспективної форми соціального захисту громадян похилого віку. Відповідно, це визначає необхідність всебічного дослідження проблем функціонування Пенсійного фонду України для соціально-економічного розвитку держави. Зазначене обумовило актуальність обраної теми курсової роботи, її мету і завдання.

Метою курсової роботи є дослідження фінансово-економічних та соціальних проблем функціонування Пенсійного фонду України як вагомого елемента соціальної сфери сучасного суспільства, формулювання основних напрямів вдосконалення діяльності Пенсійного фонду України.

Для розкриття обраної теми нами було сформульовано такі завдання:

1) Дослідити особливості становлення та розвитку Пенсійного фонду України.

2) Визначити основні завдання та нормативно-правові засади діяльності Пенсійного фонду України.

3) За доходами і видатками здійснити оцінку діяльності Пенсійного фонду України.

4) Охарактеризувати формування та використання бюджету Пенсійного фонду України у 2015 році.

5) Сформулювати напрями удосконалення функціонування пенсійної системи України.

Об'єктом дослідження є теоретичні засади функціонування Пенсійного фонду України.

Предмет дослідження - організація діяльності Пенсійного фонду України.

Методи дослідження - методи пізнання, аналізу та синтезу, моделювання, діалектичні, монографічні, економіко-математичні методи.

Інформаційна база - законодавчі й нормативні документи, офіційні матеріали Державного комітету статистики, наукові праці і монографії вітчизняних і зарубіжних економістів, періодичні видання.

Розділ 1. Теоретичні засади і необхідність створення та функціонування пенсійного фонду

1.1 Історичні аспекти розвитку пенсійної системи, передумови та мета створення Пенсійного фонду

Сучасна пенсійна система України, основою якої є запроваджене з січня 2004 року загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, постала не на порожньому місці, а є результатом еволюційної трансформації інституту пенсійного забезпечення, який сформувався після здобуття незалежності на початку 90 років ХХ століття і, в свою чергу, фактично, був своєрідною "пенсійною спадщиною" колишнього СРСР.

Фінансовою основою радянської пенсійної системи до 1990 року був Союзний держбюджет, за рахунок якого виплачувались пенсії .

Як відомо, в середині 80-х років у Радянському Союзі почалися потужні радикальні перетворення у політичній та соціально-економічній організації суспільного життя. Вони були викликані погіршенням загального економічного стану Радянського Союзу, низькою ефективністю економіки з погляду задоволення споживацького попиту, високою затратністю військово-промислового комплексу [7].

Це призвело до того, що соціальні витрати, особливо пенсійні, стали надмірним тягарем для держбюджету. Таким чином, наприкінці 1980-х років у СРСР виникла проблема пошуку небюджетних джерел для фінансування пенсій.

З цією метою було вивчено досвід функціонування пенсійних систем інших країн, багато з яких у 70-80-х роках ХХ століття зазнали кризових явищ у пенсійній сфері, викликаних, перш за все, несприятливою демографічною ситуацією, і тому змушені були реформувати свої пенсійні системи.

Як засвідчив зарубіжний досвід, найбільш ефективним фінансовим механізмом у солідарній пенсійній системі виявився механізм пенсійного страхування - персоніфікований розподіл через суспільні страхові фонди надходжень від працездатної частини населення на користь пенсіонерів.

Такий підхід фінансування пенсійних виплат і було закладено у Законі СРСР "Про пенсійне забезпечення громадян СРСР", який був ухвалений у травні 1990 року і набрав чинності з 1 січня 1991 року. Прийняття цього Закону практично завершило процес створення єдиної всеохоплюючої системи пенсійного забезпечення, яка діяла за єдиними умовами та нормами. Звичайно, ця система не була побудована цілком на принципах страхування, - фактично це було поєднання принципів соціального страхування і соціальної допомоги, але вона закладала страхові основи, передбачивши відокремлення пенсійної системи від держбюджету [24].

Джерелом коштів для фінансування пенсій став не державний бюджет, як це було раніше, а Пенсійний фонд як самостійна фінансова система, що формується за рахунок страхових внесків підприємств та громадян.

Уперше було передбачено, що однією з умов одержання права на трудову пенсію є умова сплати страхових внесків до Пенсійного фонду. Проте Пенсійний фонд на той час був абсолютно новою інституцією, яку ще треба було створити.

Для цього при Раді Міністрів СРСР було створено спеціальну робочу групу, до складу якої увійшли представники всіх союзних республік. Протягом 1990 року було напрацьовано необхідну нормативно-правову базу - Положення про Пенсійний фонд СРСР, Інструкцію, яка регулювала порядок сплати внесків до Пенсійного фонду та витрачання коштів Фонду, інші документи. Водночас утворювалися організаційні структури Пенсійного фонду СРСР, які на рівні союзних республік склалися з відповідних республіканських відділень Фонду (крім Російської Федерації, яка одразу створила власний Пенсійний фонд, що не входив до складу Пенсійного фонду СРСР).

Союзний Пенсійний фонд розпочав свою повноцінну діяльність з 1 січня 1991 року, коли до нього почали надходити страхові внески і, в свою чергу, за рахунок коштів Фонду було розпочато фінансування пенсійних виплат.

Фактично Пенсійний фонд СРСР функціонував лише один рік і припинив свою діяльність після розпаду СРСР. Незалежні держави, які утворилися на його теренах, в тому числі Україна, утворили й власні незалежні пенсійні фонди, робота яких має національні правові, економічні та організаційні особливості[19].

Водночас після розпаду СРСР було утворено Асоціацію пенсійних та соціальних фондів, у рамках якої відбувається інформаційне співробітництво і обмін досвідом між фінансовими пенсійними інституціями колишніх союзних республік. Членом Асоціації є і Пенсійний фонд України.

1.2 Формування та використання коштів Пенсійного фонду

Відповідно до Положення "Про Пенсійний фонд України" затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 р. №1261 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики.

Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також цим Положенням. Пенсійний фонд України організовує у межах своїх повноважень виконання актів законодавства, здійснює контроль за їх реалізацією, узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції з питань вдосконалення цього законодавства і в установленому порядку вносить їх на розгляд Міністра праці та соціальної політики[8].

Основними завданнями Пенсійного фонду України є:

- участь у формуванні і реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування;

- керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;

- забезпечення збирання та акумулювання внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, ведення їх обліку;

- призначення (перерахунок) пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та підготовка документів для їх виплати;

- забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством;

- ефективне та цільове використання коштів, удосконалення методів фінансового планування, звітності та системи контролю за витрачанням коштів.

Пенсійний фонд України під час виконання покладених на нього завдань взаємодіє в установленому законодавством порядку з Міністром праці та соціальної політики, центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами і організаціями, відповідними органами інших держав.

Джерелами формування коштів Пенсійного фонду України є:

- страхові внески;

- кошти державного бюджету та державних цільових фондів, що перераховуються до Фонду у випадках, передбачених законодавством;

- благодійні внески юридичних та фізичних осіб;

- добровільні внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;

- інші надходження відповідно до законодавства.

Бюджет Фонду щороку затверджує Кабінет Міністрів України.

Кошти Пенсійного фонду України спрямовуються на:

- фінансування виплати пенсій у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду;

- оплату послуг з виплати та доставки пенсій;

- формування резерву коштів Фонду;

- функціонування та розвиток системи персоніфікованого обліку відомостей у системі обов'язкового державного пенсійного страхування;

- утримання центрального апарату та головних управлінь Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, управлінь в районах, містах і районах у містах, розвиток їх матеріально-технічної бази;

- проведення інформаційно-роз'яснювальної роботи серед населення та здійснення інших заходів відповідно до завдань Фонду.

Кошти Пенсійного фонду України, що зараховуються на єдиний рахунок Фонду і зберігаються на окремих рахунках його органів в уповноваженому банку, визначеному Кабінетом Міністрів України, обслуговують органи Державного казначейства. Кошти Фонду використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають[17].

1.3 Управління Пенсійним фондом

Відповідно до Положення "Про Пенсійний фонд України" затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 р. N 1261 керівництво діяльністю Пенсійного фонду України здійснює правління Фонду, чисельність і персональний склад якого затверджує Кабінет Міністрів України.

Голова правління Фонду та його заступники призначаються на посаду і звільняються з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України, підготовленим за пропозицією Міністра праці та соціальної політики.

Правління Пенсійного фонду України:

1) визначає поточні та перспективні завдання Фонду;

2) приймає у межах своїх повноважень постанови, затверджує положення, інструкції та інші нормативно-правові акти Фонду;

3) заслуховує звіти керівників головних управлінь Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі про результати їх діяльності, розглядає результати перевірок їх роботи;

4) затверджує положення про головні управління Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, управлінь в районах, містах і районах у містах;

5) призначає на посаду та звільняє з посади начальників головних управлінь Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі у порядку, встановленому відповідно до законодавства Міністром праці та соціальної політики;

6) затверджує статути (положення) підприємств, установ і організацій, що належать до сфери управління Фонду, контролює додержання їх вимог;

7) приймає рішення з інших питань діяльності Фонду.

Засідання правління Фонду скликаються в міру потреби, але не рідше ніж один раз на квартал.

Правління правомочне приймати рішення за наявності на засіданні не менш як дві третини його членів.

Рішення приймаються більшістю голосів присутніх на засіданні членів правління.

Голова правління Пенсійного фонду України:

1) забезпечує виконання рішень правління Фонду;

2) розпоряджається в межах своїх повноважень коштами Фонду;

3) підписує документи від імені Фонду;

4) представляє Фонд в органах державної влади, об'єднаннях громадян, іноземних і міжнародних організаціях;

5) несе персональну відповідальність перед Кабінетом Міністрів України за виконання покладених на Фонд завдань;

6) здійснює розподіл обов'язків між заступниками Голови правління, керівниками структурних підрозділів центрального апарату Фонду та визначає ступінь їх відповідальності;

7) призначає на посаду та звільняє з посади в установленому порядку працівників центрального апарату Фонду, заступників начальників головних управлінь Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі;

8) затверджує відповідно до бюджету Фонду штатні розписи та кошториси видатків з утримання головних управлінь Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі;

9) видає накази з питань, що не належать до компетенції правління Фонду.

Для розгляду пропозицій щодо реалізації основних завдань, обговорення найважливіших питань діяльності у Пенсійному фонді України можуть утворюватися наукова, методологічна, експертна ради, інші дорадчі та консультативні органи. Склад таких органів і положення про них затверджує Голова правління Фонду.

Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, Києві та Севастополі, управління в районах, містах і районах у містах.

Граничну чисельність працівників Пенсійного фонду України затверджує Кабінет Міністрів України.

Структуру центрального апарату Фонду затверджує Міністр праці та соціальної політики.

Штатний розпис і кошторис Фонду затверджує Голова правління Фонду за погодженням з Мінфіном.

Положення про структурні підрозділи центрального апарату Фонду затверджує Голова правління.

Пенсійний фонд України є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в уповноваженому банку, який визначається Кабінетом Міністрів України, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням[2].

пенсійний кошти фінансовий бюджет

Розділ 2. Аналіз формування та використання коштів пенсійного фонду в Україні

2.1 Основні завдання та нормативно-правові засади діяльності Пенсійного фонду України

Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Діяльність Пенсійного фонду України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики України[8].

Пенсійний фонд України вносить у встановленому порядку Міністру праці та соціальної політики України пропозиції з питань формування державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування, забезпечує її реалізацію[21].

Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України. Статус та повноваження Пенсійного фонду України визначені Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” [14] та Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 01.03.2001 року № 121 (із змінами) [11].

Пенсійний фонд України узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства і в установленому порядку вносить їх на розгляд Міністрові праці та соціальної політики України. У межах своїх повноважень Пенсійний фонд України організовує виконання актів законодавства та здійснює систематичний контроль за їх реалізацією.

Основними завданнями Пенсійного фонду України є:

а) забезпечення фінансування витрат на виплату пенсій відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсій військовослужбовцям і працівникам органів внутрішніх справ, допомоги на дітей, а також інших витрат, покладеним чинним законодавством на цей фонд;

б) збирання й акумуляція внесків, призначених для пенсійного забезпечення й виплати допомоги;

в) розширене відтворення коштів Пенсійного фонду України на основі принципів самофінансування;

г) участь у фінансуванні державних, регіональних й обласних програм соціальної підтримки пенсіонерів, інвалідів, інших категорій населення, а також у страхуванні здоров'я пенсіонерів за допомогою страхових компаній;

д) організація міжнародного співробітництва у сфері пенсійного забезпечення, зокрема щодо виплати пенсій громадянам, які виїхали за межі України;

е) контроль за своєчасним і повним надходженням страхових внесків до цього фонду;

є) фінансування витрат, пов'язаних з виплатою державних пенсій, допомоги та інших виплат, передбачених законодавством України;

ж) участь у підготовці пропозицій до державних програм соціального розвитку та підвищення рівня добробуту людей, у розробці проектів міжурядових договорів (угод) із питань пенсійного забезпечення та фінансування витрат на виплату пенсій громадянам, які прибули на постійне проживання до України з інших держав і які виїхали за її межі;

з) участь у підготовці нормативних актів, спрямованих на вдосконалення системи пенсійного забезпечення та порядку підвищення розміру пенсій у зв'язку зі зміною індексу споживчих цін і підвищення заробітної плати [1].

Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань:

а) бере у межах своєї компетенції участь у розробленні прогнозних показників економічного і соціального розвитку України та проекту Державного бюджету України;

б) планує доходи та видатки Пенсійного фонду України, розробляє проект бюджету Пенсійного фонду України та подає його в установленому порядку на затвердження Кабінету Міністрів України, складає звіт про виконання бюджету Пенсійного фонду України;

в) прогнозує і моделює надходження коштів до бюджету Пенсійного фонду України та ефективний розподіл фінансових ресурсів Пенсійного фонду України для забезпечення соціальних виплат;

г) розробляє і в установленому порядку подає пропозиції щодо встановлення або зміни ставок страхових внесків на загально­обов'язкове державне пенсійне страхування та збору на обов'язкове державне пенсійне страхування (далі - страхових внесків);

д) організовує, координує та контролює роботу органів Пенсійного фонду України щодо:

1) забезпечення додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами законодавства про пенсійне забезпечення;

2) повного та своєчасного обліку платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;

3) забезпечення збирання та акумулювання страхових внесків, інших надходжень до бюджету Пенсійного фонду України відповідно до законодавства;

4) стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не сплачених сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;

5) забезпечення повного та своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій, допомоги на поховання та інших соціальних виплат, що здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України;

6) проведення перевірок правильності сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, призначення та виплати пенсій, інших виплат, що фінансуються за рахунок коштів Пенсійного фонду України;

7) обліку коштів Пенсійного фонду України, ведення статистичної та бухгалтерської звітності;

е) здійснює в межах своїх повноважень контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України;

є) здійснює перерозподіл коштів Пенсійного фонду України між регіонами з метою забезпечення фінансування виплати пенсій, інших виплат, що фінансуються за рахунок його коштів;

ж) організовує та забезпечує персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, забезпечує автоматизовану обробку інформації у системі Пенсійного фонду України;

з) забезпечує проведення тендера для визначення організацій, які здійснюватимуть виплату та доставку пенсій;

и) здійснює відповідно до законодавства та міжнародних договорів України переказування пенсій громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон та виплати пенсій пенсіонерам іноземних держав, які постійно проживають в Україні;

і) співпрацює в межах своєї компетенції з міжнародними організаціями, організовує міжнародне співробітництво у сфері пенсійного забезпечення, готує пропозиції та бере участь у підготовці та укладенні міжнародних договорів України у цій сфері;

й) організовує професійну підготовку та підвищення кваліфікації працівників органів Пенсійного фонду України, узагальнює та поширює прогресивні форми і методи роботи;

к) інформує громадськість про свою діяльність;

л) здійснює відповідно до законодавства функції з управління майном, що перебуває в державній власності;

м) здійснює інші функції, що випливають з покладених на нього завдань [5].

Отже, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління фінансами пенсійного забезпечення, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

2.2 Аналіз сучасного стану пенсійного забезпечення України з 2010 по 2015 роки

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Пенсійне забезпечення є однією з основних гарантій матеріального забезпечення непрацездатних громадян. Для непрацездатних пенсіонерів пенсія фактично стає основним джерелом їх існування. Відповідно до ст. 46 Конституції України, пенсія має забезпечувати рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. На жаль, сьогоднішні реалії такі, що ця вимога Конституції України не дотримується державою[16].

Відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" державні пенсії поділяються на:

- трудові - за віком; по інвалідності; на випадок утрати годувальника; за вислугу років;

- соціальні. [1]

Сучасна пенсійна система України є результатом еволюційної трансформації інституту пенсійного забезпечення, який сформувався після здобуття незалежності на початку 90 років ХХ століття. Вона базується на солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яка в свою чергу побудована на механізмі пенсійного страхування, що передбачає персоніфікований розподіл через суспільні страхові фонди надходжень від працездатної частини населення на користь пенсіонерів. Джерелом коштів для фінансування пенсій є Пенсійний фонд, який формується на основі страхових внесків підприємств та громадян[18].

Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та Положенням про Пенсійний фонд, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 № 1261, передбачено, що Пенсійний фонд у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України та цим Положенням.

Рис.2.1 Нормативно-правова база, яка регулює діяльність пенсійного фонду[8]

Органи державної влади, зокрема Пенсійний фонд України, наділені повноваженнями видавати нормативно-правові акти.

Нормативно-правові акти за предметом правового регулювання, що регулюють відносини, пов'язані з пенсійним забезпеченням громадян

Система пенсійного забезпечення в Україні складається з таких рівнів [1]:

1) солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;

2) накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;

3) система недержавного пенсійного забезпечення.

Перші два рівні належать до загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Другий та третій рівні становлять систему накопичувального пенсійного забезпечення. Громадяни України можуть бути учасниками одночасно різних рівнів пенсійної системи. [1]

Перший рівень - солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Пенсії виплачуються з коштів державного Пенсійного фонду, а їх розмір залежить від розміру заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески, та страхового стажу.[10]

Солідарна пенсійна система передбачає забезпечення мінімальної та гарантованої пенсії, яка надається державою. Її метою є гарантування кожному громадянину отримувати мінімальний дохід після виходу на пенсію. Така система належить до соціального захисту. Кошти для фінансування пенсійних виплат мобілізуються до Пенсійного фонду України шляхом обов'язкових відрахувань від заробітної плати громадян. [1]

Пенсія нараховується тільки за ті роки (місяці), коли працівник та підприємство, де працює працівник, фактично сплачували пенсійні внески із/на заробітну плату розмір якої становив не менше мінімальної встановленої урядом. Розрахунок величини пенсії проводиться не за трудовим, а за страховим стажем, тобто за період, коли громадянин виплачував обов'язкові платежі до Пенсійного фонду.

Проте солідарна система забезпечує лише мінімальні виплати пенсіонерам. Як правило, вони досягають не більше 30-35% від середнього доходу працівника, що він одержував до виходу на пенсію.[1]

Внесок до пенсійного фонду береться з єдиного соціального внеску (ЕСВ), який сплачує підприємство на заробітну плату працівника, а також сплачується працівником із заробітної плати. Ставка ЕСВ на заробітну плату залежить від видів діяльності підприємства й складає від 36,76% до 49,7%. З них до пенсійного фонду відраховується 88,29% (це становить 32,455% - 43,88%). Ставка ЕСВ із заробітної плати працівника фіксована, складає 3,6%, до пенсійного фонду також відраховується 88,29% (це становить 3,1784%).

Другий рівень - накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування Вона ґрунтується на засадах накопичення коштів застрахованих осіб у Накопичувальному фонді на індивідуальних пенсійних рахунках. Ці кошти інвестуються в економіку країни з метою отримання доходу. Всі накопичені кошти е власністю громадян, а виплати з Накопичувального фонду здійснюються додатково до загальнообов'язкових пенсійних виплат.[11]

Третій рівень - система добровільного недержавного пенсійного забезпечення. Вона здійснюється недержавними пенсійними фондами, страховими компаніями та банками. Розмір пенсійних виплат залежить від розміру пенсійних внесків, терміну, протягом якого ці внески накопичувалися і розміру отриманого на них інвестиційного доходу. Ці виплати здійснюються незалежно від отримання виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.[11]

З прийняттям законів України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»[4]і «Про недержавне пенсійне забезпечення»[5]в 2004 році розпочато впровадження пенсійної реформи, сутність якої полягає в переході до трирівневої пенсійної системи. Але, ці нововведення так і залишилися тільки на папері. Передбачалось, що другий рівень накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування буде введено в дію у 2012 році. Частина обов'язкових пенсійних відрахувань (до 7% від заробітної плати працівника) буде спрямовано на персональні рахунки громадян. Ці кошти мали інвестуватися в українську економіку, а інвестиційний дохід збільшувати розмір майбутніх пенсійних виплат[23].

Вважається, що одночасне функціонування цих рівнів забезпечує стабільність пенсійної системи, оскільки сприяє вирівнюванню ймовірних демографічних та фінансових ризиків.Проте, в нашій країні трирівнева пенсійна система існує тільки на папері, другий і третій рівні здійснюються на добровільних засадах. І це є основною причиною недосконалості пенсійної системи та нестачі коштів для забезпечення пенсій.

Через економічні проблеми, відсутність інфляційних індексацій пенсій та заробітних плат та відсутність довіри до банківської системи, в громадян просто не має коштів для участі в другому та третьому рівнях. Тому, другий рівень поки так і не запрацював, третій - все ще незначний в обсягах, отже, переважна частина пенсій в Україні нараховується і виплачується за рахунок коштів Пенсійного фонду. А солідарна система самостійно не може впоратися з існуючими в країні фінансовими і демографічними негативними факторами.

Для України, як і для більшості країн світу, головною демографічною тенденцією поточного століття є процес старіння населення, що виявляється у зростанні частки осіб похилого віку. [3] Вже нині у пенсійній системі України на 10 платників страхових внесків припадає 13 пенсіонерів. При такій ситуації пенсійний фонд буде постійно на дотаціях держави.

Таблиця 2.1 Вікова структура та сумарне навантаження населення

Рік	15 - 59 років	60 років і старше	Сумарне навантаження
2005	29656,3	9779,4	3,033
2006	29812,1	9528,8	3,129
2007	29799,8	9447,8	3,154
2008	29738,5	9382,8	3,169
2009	29586,0	9372,4	3,157
2010	29328,6	9471,4	3,097
2011	29090,1	9532,4	3,052
2012	28842,2	9618,0	2,999
2013	28622,9	9702,1	2,95
2014	28372,5	9753,3	2,909

Розглянувши таблицю, ми бачимо стійку динаміку скорочення вікової категорії населення «15-59 років», порівняно з 2007 роком, коли ця категорія мала найбільший показник кількості, вона зменшилась на 4,79%. В категорії «60 років і старше» кількість зменшувалась лише до 2009 року, а з 2010 року вона починає зростати, і в 2014 році категорія майже досягла рівня 2005 року, а в порівнянні з 2009 роком категорія зросла на 4,06%. Отже, звісно навантаження на працездатне населення не зменшується, а поступово, особливо починаючи з 2012 року, зростає, що є несприятливим фактором для пенсійної системи України.

Таблиця 2.2 Основні показники фінансової забезпеченості населення

Рік	Пенсія min	Пенсія max	Прожитковий мінімум	Мінімальна заробітна плата	Максимальна заробітна плата
2011	750	7500	894	941	14115
2012	822	8220	1017	1073	18241
2013	894	8940	1108	1147	19499
2014	949	9490	1176	1218	20706
2015	949	9490	1176	1218	8526

З таблиці ми бачимо, що пенсія, як і заробітна плата поступово зростають. Але, нажаль, minпенсія значно нижча ніж загальний показник прожиткового мінімуму, та мінімальна заробітна плата. Так, в 2011 роціminпенсія складає всього 79,7% від мінімальної заробітної плати, а в 2015 році цей показник ще й падає до 77,91%. Існує дуже велика розбіжність і в розмірі мінімальної та максимальної пенсії, а саме у 10 разів.

Спостерігалась позитивна динаміка зросту максимальної заробітної плати до 2015 року. Так в 2011 році вона перевищила мінімальну заробітну плату в 15 разів, а вже в 2012 році цей показник збільшився до 17 разів, таким він залишився до 2014 року. Ця динаміка сприятлива для наповнюваності Пенсійного фонду України. Але, як бачимо, в 2015 році показник впав до 7, тобто внески до Пенсійного фонду значно зменшаться, а це дуже похитне і так вкрай нестабільну пенсійну систему України.

Рис. 2.2 Основні показники фінансової забезпеченості населення.

Починаючи з 2013 року в Україні виникла проблема в пенсійній системі, передумовами цього були: збільшення відсотків внутрішнього державного боргу, збільшення кількості людей пенсійного віку, економічні проблеми в країні, через що зменшувалися обсяги заробітної плати, і як результат надходження в державний бюджет та пенсійний фонд. Також важливою передумовою появи проблем у пенсійній системі було і є те, що в нашій країні дуже багато працюючих пенсіонерів, така ситуація зумовлена багатьма причинами[22].

По-перше, ценестача коштівдляіснування,оскільки невеликі розміри пенсійне можуть повноюмірою забезпечитивсіх потребпенсіонерів.Якщо звернутись до схеми соціально-економічного задоволення людей пенсійного віку в Україні та зарубіжних країнах (див. Рис 2), в якій ієрархічно структуровані потреби людей, то ми бачимо, що в Україні пенсія може забезпечити тільки найнасущніщі потреби, тобто фізіологічні потреби, і може, частково проблеми безпеки.

По-друге, щоб забезпечити соціальні потреби, потреби поваги та самовираження, пенсіонери продовжують працювати, щоб почувати себе важливими тапотрібними, вони залишаються на своїх посадах, тим самим не дають змоги молодим спеціалістам зайняти ці посади, тобто немає трудового обміну, як результат, молоді спеціалісти або залишаються без роботи, або залишаються на мінімальній ставці, а це призводить до скорочення надходжень в пенсійний фонд.

По-третє, в нашій країні не престижно бути пенсіонером, не має спеціальних державнихзакладів, куди б люди похилого віку могли приходити кожен день, спілкуватися, грати, займатисяспортом, розважати себе.

В зарубіжних же країнах пенсія майже повністю задовольняє всі потреби пенсіонерів.

Рис.2.3 Соціально-економічне задоволення людей пенсійного віку в Україні та зарубіжних країнах

Результати співвідношення розміру пенсії та кількості населення пенсійного віку можна побачити у наступних таблиці та графіці:

Таблиця 2.3 Динаміка чисельності людей пенсійного віку

Рік	Україна	Великобританія
2005	9779,4	11580,500
2006	9528,8	11685,400
2007	9447,8	11967,800
2008	9382,8	12239,000
2009	9372,4	12455,600
2010	9471,4	12657,400
2011	9532,4	12822,800
2012	9618,0	12981,700
2013	9702,1	13148,600
2014	9753,3	13318,200

Рис. 2.3 Динаміка чисельності людей пенсійного віку в Україні та Велокобританіі

Отже, розглянувши співвідношення чисельності людей пенсійного віку в Україні та Велокобританіі ми можемо зробити висновки, що пенсійна система України працює неефективно і вимагає реформ. Тому, в цей неспокійний час уряд був змушений прийняти надзвичайні заходи для термінової стабілізації пенсійної системи.

Першими нововведеннями в пенсійній системі були вето президента на прийнятий Радою законопроект, який продовжував термін обмеження права жінок, яким виповнилося 55 років, звертатися за достроковим призначенням пенсії; а також обкладення прибутковим податком пенсій, що перевищують три мінімальних прожиткових мінімуми (тобто, з пенсій, що вище 3654,00 грн. стягується 20% прибуткового податку).[12]

Другий етап нововведень - обмеження виплати пенсій працюючим пенсіонерам, на період з “01” квітня 2015 року по “01” січня 2016 року,у розмірі 85%, але не менше прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. [12]

Наступним блоком нововведень передбачено припинення виплат спеціальних пенсій ( у період роботи на відповідних посадах) народним депутатам, державним службовцям, та прирівняним до них особам, суддям, прокурорам та іншим особам, на яких поширюється дія законів, зазначених у статті 47 в новій редакції.[12] Таким чином, особи, які зазначені вище можуть тепер отримувати або заробітну плату, або пенсію. Проте, у період роботи на інших посадах/роботах пенсія, таким особам призначається за загальним правилом, а саме у розмірі 85 відсотків розміру призначеної пенсії, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Ще одним нововведенням сталопоетапне підвищення на 5 років пільгового пенсійного віку для жінок, а також підвищення на 5 років страхового, а по окремих професіях і спеціального стажу для осіб, які мають право на пенсії за роботу в шкідливих та особливо шкідливих умовах праці та на пенсії за вислугу років.

Варто також зазначити, що змінено також порядок обчислення всіх пенсій. Замість чинної норми, де застосовується середня заробітна плата в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії,відтепер обчислення всіх пенсій буде застосовуватись середня заробітна плата в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2012, 2013, 2014 роки.[12] Таке нововведення може призвести до того, розмір пенсії буде значно занижений, оскільки громадяни будуть позбавлені права використати в повному обсязі права на отримання пенсії із заробітної плати, з якої було сплачено страхові внески.

Таким чином, хоча такі нововведення можливо і поповнять стан бюджету Пенсійного Фонду України, проте позитивний вплив на фінансовий стан пенсіонерів навряд чи принесуть.

Всі ці нововведення не дуже сприятливі для самих пенсіонерів, але ці заходи вкрай необхідні в ситуації, що склалась в країні. Вони є терміновими, тимчасовими, і коли ситуація стабілізується будуть скасовані.

Павло Розенко, Міністр соціальної політики сподівається, що зміни у виплатах працюючим пенсіонерам - тимчасове явище.«Заходи, які доводитьсяприймати,втому числі івпенсійному забезпеченні,є важкимиінепопулярними, алевони необхідні ітимчасові.Сподіваюся, щовже наступного рокуобмеження пенсійдляпрацюючих пенсіонерівна 15%будезнято» - сказавМіністр.[13]

В Україні система пенсійного страхування недосконала, і попри попередні спроби, покращення не спостерігається. Тому, можливо, країні варто звернути увагу на зарубіжний досвід країн. Модель пенсійного забезпечення, яка дієв Японії, Великобританії, Австралії і низки країн Північної Європи, вважається найефективнішою.

Сучасна пенсійна система Великобританії - багаторівнева і вважається однією з найдосконаліших у світі. Пенсійна модель - трирівнева і підрозділяється на базові державні пенсії, державні пенсії за вислугою років і недержавні пенсії.

Перший рівень - базова пенсія, яку виплачує держава всім британцям по досягненні ними пенсійного віку. Розмір цієї пенсії не залежить від стажу роботи пенсіонера, його трудових успіхів і отримуваної зарплати.

Другий рівень - державні пенсії за вислугою років. Розмір цієї пенсії залежить від стажу працівника і заробітної плати, з якої сплачувалися внески. Працівник, який не хоче брати участь у державній пенсійній програмі, може вийти з неї, однак у цьому випадку він зобов'язаний брати участь у будь-яких схемі додаткового пенсійного забезпечення.

Третій рівень - недержавна пенсійна система. У Великобританії існує безліч різних способів накопичення приватних пенсій. Найбільшого поширення набули професійні пенсійні системи. Працівники укладають колективний договір з роботодавцем, на підставі якого він відраховує внески на пенсійне забезпечення і формує пенсійні виплати.

Недержавна пенсійна система користується найбільшою популярністю серед населення Великобританії. Саме вона дозволяє отримувати досить велику пенсію, розмір якої працівник регулює самостійно, виходячи зі своїх внесків. Приватне пенсійне забезпечення поступово витісняє державне. І це зрозуміло, адже майбутні пенсіонери самі регулюють обсяги своєї пенсії, контролюють її надходження. Гроші не лежать мертвим капіталом, вони працюють у банках та збільшуються на певний відсоток щороку, або щокварталу. Тому майбутні пенсіонери можуть бути впевненими у своєму майбутньому[22].

Зрозуміло, що таку систему не можна ввести за один день, але можна поступово трансформувати систему пенсійного забезпечення України, вводячи певні елементи.

Так, наприклад, коли пенсійна система України стабілізується після введення реформ 2015 року, буде хорошим нововведенням для її поліпшення заохочувати підприємства створювати приватні пенсійні депозитні фонди (рахунки) у державних банках, і як мірою заохочення знижувати на 3% виплати ЄВС в пенсійний фонд. Такі дії запустять початкові етапи модифікованого другого і третього рівня системи пенсійного забезпечення.

Також, не завадить підвищити рівень обізнаності громадян щодо пенсійної реформи шляхом проведення ефективної інформаційно-роз'яснювальної роботи серед населення, роботодавців, профспілок, юридичних осіб, зокрема щодо переваг та ризиків функціонування системи накопичувального пенсійного забезпечення.

Таким чином, пенсійна система України, не дивлячись на неодноразові спроби реформування, є в цілому неефективною як у суто економічному аспекті (лягає непомірним тягарем на державний бюджет України), так і з погляду соціальної справедливості (недодержання страхових принципів - наявність значних пільг у пенсійному забезпеченні окремих категорій працівників при однаковому розмірі відрахувань; низький рівень пенсій більшості пенсіонерів). Головними напрямками реформування пенсійної системи України має бути суттєве вдосконалення солідарної системи; оскільки внаслідок демографічних тенденцій солідарна пенсійна система нездатна забезпечувати існуючий рівень заміщення пенсіями втраченого заробітку та оптимальну диференціацію пенсій, створення економічних умов для реального введення другого рівня пенсійного забезпечення; стимулювання підприємств для створення приватних пенсійних депозитних фондів у державних банках, як прототипу третього рівня пенсійного забезпечення.

Розділ 3. Шляхи удосконалення організації діяльності пенсійної системи України

3.1 Шляхи удосконалення організації діяльності Пенсійної системи України

Аналізуючи сучасний стан пенсійної системи України, яка потребує реформування відповідно з досвідом розвинутих країн світу, можна дійти висновку, що переважна частина негараздів у цій сфері пов'язана передусім із відсутністю науково обґрунтованої, зваженої стратегії соціального розвитку як основного орієнтиру при розробці і прийнятті закону, указу, постанови. Давно назріла потреба у визначенні цілей, основної мети, заради якої планується спрямовувати матеріальні і фінансові ресурси країни на перспективу. Мета суспільства має бути конкретною й реальною, а не міфічною, як це мало місце не лише в роки централізованого управління економікою, а й в умовах нового суспільного ладу з його різними формами власності [10].

Важливо, щоб соціальна стратегія враховувала депопуляцію населення, погіршення стану його здоров'я, рівень життя, конкурентоспроможність вітчизняної робочої сили, соціальну захищеність і самоорганізацію населення [6].

Пенсійна система лише тоді може вважатись досконалою, коли вона є фінансово стабільною і захищеною від ризиків Проте проблема в пенсійній системі України існує, вона величезна і вимагає невідкладного вирішення. Дефіцит Пенсійного фонду, що фінансується за рахунок коштів держбюджету, зараз складає 69 млрд. грн. Причому, він стрімко росте з року в рік, але при цьому розміри пенсії у переважної кількості числа пенсіонерів мізерні - 1200-1400 грн. на місяць[20].

Тому пенсії, звичайно, потрібно неодмінно підвищувати в майбутньому і якомога істотніше, від чого дефіцит Пенсійного фонду продовжить тяжіти до збільшення. Крім того, в Україні з кожним роком стає все більше пенсіонерів по відношенню до працюючого населення, що також створює передумови до браку коштів на виплату пенсій. Загалом, виходить практично замкнуте коло.

1) Задля зменшення поточного дефіциту бюджету ПФУ слід здійснити наступні невідкладні заходи реформування нормативно-правової бази пенсійного страхування.

2) Скасувати обмеження щодо сум, на які нараховуються страхові внески, для чого викласти ч. 1 ст. 19 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” у такій редакції: „4. Страхові внески нараховуються на суми, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у межах повної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу”.

3) Посилити контроль за ефективністю управління коштами загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, скасувавши практику фінансування адміністративних витрат ПФУ з його власних коштів. Для цього абзац 3 п. 1 ст. 73 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” [15] („фінансування адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду”) слід вилучити.

4) Починаючи з 2012 року, запровадити практику фінансування адміністративних витрат, пов`язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду, з Державного бюджету України шляхом затвердження бюджету ПФУ не постановою Уряду, а відповідним законом.

5) Скасувати необґрунтовані пільги для осіб, що не є інвалідами, для чого слід скасувати абзац 5 п. 1 ст. 4 Закону України „Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування” [14], який передбачає: „Для підприємств всеукраїнських громадських організацій інвалідів, де кількість інвалідів становить не менше 50 відсотків загальної чисельності працюючих, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування визначається за ставкою 4 відсотки від об'єкта оподаткування для всіх працівників цих підприємств”. Встановити обмеження на максимальний розмір пенсій для окремих категорій громадян, для чого доповнити Закони України „Про статус народного депутата України” та „Про Кабінет Міністрів України” статтями такого змісту:

6) „Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцяти мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” [15].

7) З метою призупинення виплат дострокових пенсій окремим категоріям громадян до досягнення ними пенсійного віку внести зміни до Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб”, доповнивши його такою нормою: „Особи мають право на отримання пенсії за вислугу років при досягненні ними віку, встановленого ст. 26 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

8) З метою позбавлення ПФУ невластивих йому виплат спеціальних пенсій, розробити та забезпечити прийняття Законів України „Про професійні та корпоративні фонди”.

9) З метою створення рівних умов для пенсійного забезпечення чоловіків та жінок викласти ч. 1 ст. 28 Закону України № 1058 у такій редакції: „1. Мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків та жінок 25 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом”. Розглянути доцільність скасування верхньої вікової межі виходу на пенсію для державних службовців, або збільшення її на 5-7 років.

Запровадження запропонованих заходів, за нашими розрахунками, дають скорочення дефіциту бюджету ПФУ на рівні 18 млрд. грн. (табл.. 3.1) [25] Цей ефект є набагато відчутнішим, ніж підвищення пенсійного віку, яке, до того ж, тягне за собою низку суттєвих ризиків .

Таблиця 3.1 Заходи щодо балансування бюджету ПФУ

Заходи	Можлива економія
Скасування обмеження щодо сум, на які нараховуються страхові внески (нині база нарахування обмежена п'ятнадцятьма розмірами прожиткового мінімуму)	6 млрд грн
Скасування необґрунтованих пільг для осіб, що не є інвалідами	5,3 млрд грн
Скасування практики фінансування адміністративних витрат ПФУ з його власних коштів	1,9 млрд грн
Скасування невластивих ПФУ виплат спеціальних пенсій, що здійснюються в порушення законодавства України	5,2 млрд грн
Обмеження максимального рівня пенсій обмеження максимальної пенсії десятьма або дванадцятьма мінімальними: 893 особи, що отримують пенсію за Законом України „Про статус народного депутата України” і середній розмір пенсії яких складає 15 443,23 грн, 103 особи, що отримують пенсію за Законом України „Про Кабінет Міністрів України”, і середній розмір пенсії яких становитьє 10 404,85 грн	89,5 та 74,3 млн грн на рік; 4,1 та 2,3 млн грн на рік
Скасування практики дострокових пенсій	817 млн грн на рік
Звільнення ПФУ від невластивих функцій	1,8 млрд грн
Загалом:	18 млрд грн

Нинішня влада не просто втомила, але вже навіть почала дратувати своїми туманними розмовами про майбутню пенсійну реформу і, зокрема, про можливе збільшення пенсійного віку.

Підвищення пенсійного віку з одночасним подовженням страхового стажу активно пропонується в якості головного джерела балансування бюджету Пенсійного фонду. Проте економія, яку дає такий захід, у порівнянні з іншими джерелами економії занадто скромна і складає в разі впровадження запропонованого урядом механізму 2 млрд. гривень.

Варіанти підвищення пенсійного віку, залежно від ступеню радикалізму:

- Підвищення пенсійного віку для жінок на 5 років:

1) одномоментне встановлення 60-річної межі одразу у 2012 році (радикальний варіант);

...