Організація сплати єдиного податку підприємством

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Податки є одним з головних джерел формування доходів держави. Їх місце у життєдіяльності суспільства, механізм надходження зажадали розробки основних принципів формування податкової системи. Створення стабільної податкової системи - основний принцип державної політики країни у галузі оподаткування. У зв'язку з цим питання правого регулювання оподаткування ставляться до найактуальніших у економічній та соціальній життя російської держави. Це пов'язано з новими явищами економіки, її націленістю на ринкові відносини, де управління народним господарством вимагає активної виконання інструментів фінансового механізму, зокрема податків.

Податки - одне з найстародавніших економічних інструментів у суспільстві. Їх можна використовувати для регулювання виробництва, стимулювання розвитку певних галузей, можливо регулювання споживання, і навіть доходів населення.

Одним з найважливіших завдань податкової реформи, є зниження сукупного податкового навантаження на заробітну плату. Однією з причин розквіту всіляких схем уникнення від оподаткування, що використовують всі законні, сумнівні і просто протизаконні можливості, не в останню чергу стали надзвичайно високі з точки зору міжнародного податкового законодавства ставки відрахувань у державні позабюджетні фонди і занадто високі ставки пені за несвоєчасну сплату цих відрахувань. Єдиний соціальний податок був введений з метою усунення цих негативних явищ.

Актуальність теми обумовлена тим, що оскільки в результаті постійної зміни порядку обчислення податків бухгалтерами допускаються помилки, які можуть дорого обходитися підприємству внаслідок фінансових санкцій з боку податкових органів. При цьому єдиний соціальний податок є одним з найбільш обтяжливих .

Дрібні і середні підприємці нині формують ядро середнього класу - основного платника податків, від економічного стану якого в значній мірі залежать доходи бюджету, інвестиційна активність населення, ефективність соціальної політики. Тому для бухгалтерії будь-якого підприємства важливо оволодіти всіма прийомами безпомилкової облікової роботи з цього податку та використовувати надані законом можливості для зменшення його суми.

У зв'язку з цим актуалізація проблеми формування ефективних взаємовідносин держави з суб'єктами підприємницької діяльності, найважливішим інструментом серед яких виступають податкова система, економічно обґрунтовані податки в поєднанні з іншими формами та методами державного регулювання служать найбільш ефективним інструментом сприяння розвитку малого підприємництва. Одним з факторів, що стримують розвиток малого підприємництва, є діюча в країні система оподаткування через спеціальні податкові режими.

Мета цієї роботи -- вивчення обліку розрахунків по єдиному соціальному внеску, в обґрунтуванні пропозицій на прикладі підприємства з удосконалення облікового процесу з цього податку , в тому числі щодо скорочення податкових зобов'язань по єдиному соціальному внеску на законних підставах.

Для досягнення зазначеної мети при підготовці роботи були вирішені такі основні завдання:

- Розглянути теоретичні основи обліку розрахунків по ЄСВ;

- Провести облік розрахунків по єдиному соціальному податку на підприємстві;

- Виявити можливості поліпшення обліку та звітності по ЄСВ .

Об'єктом даної роботи є Державне підприємство «Сільськогосподарське Підприємство Машівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області (№9)».



1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СПЛАТИ ПІДПРИЄМСТВОМ ЄДИНОГО ПОДАТКУ 4 ГРУПИ

1.1 Платники, об'єкт та база оподаткування єдиного податку підприємством

Справляння єдиного податку здійснюється в Україні на основі Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 3 липня 1998 р. № 727 в редакції від 26 червня 1999 р. № 746/99. Спрощена система оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва може застосовуватися поряд з чинною системою оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб'єкта малого підприємництва.

Суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є:

- платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів);

- податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 %;

- податку на прибуток підприємств;

- податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва);

- плати (податку) за землю;

- збору на спеціальне використання природних ресурсів;

- збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;

- збору до Державного інноваційного фонду;

- збору на обов'язкове соціальне страхування;

- відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України;

- комунального податку;

- податку на промисел;

- збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;

- збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

- внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів;

- внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення;

- плати за патенти згідно із Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" [14, с. 100]

Єдиний податок (ЄП) -- податок, що сплачують суб'єкти господарської діяльності на спрощеній системі оподаткування, основний підприємницький податок. Первісно планувався та був єдиним відрахуванням, передбаченим у рамках спрощеної системи оподаткування, та поєднував у собі відрахування до місцевого податкового бюджету, Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування. Зараз єдиний податок сплачується тільки до місцевого бюджету, а решта відрахувань включені до єдиного соціального внеску.

З 1 січня 2012 року єдиний податок перестав бути фіксованим відрахуванням, визначається у відсотковому співвідношенні та залежить від групи платника ЄП. З цього часу була відмінена 50% доплата ЄП за кожного найманого робітника.

Платники єдиного податку (далі - ЄП) поділяються на чотири групи залежно від обсягу доходу, кількості найманих працівників та виду діяльності. До 4-ої групи єдинників відносяться сільгосппідприємства.

Платники єдиного податку 4-ої групи - це платники колишнього фіксованого сільськогосподарського податку (далі - ФСП), який у 2015 році був перейменований та приєднаний до ЄП. Як випливає з його колишньої назви, він призначений виключно для сільгосптоваровиробників. Платниками ЄП 4-ої групи можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільгосптоваровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 % (пп. 4 п. 291.4 Податкового кодексу України (далі - ПК)). При цьому, згідно із пп. 14.1.235 ПК, сільгосптоваровиробником уважається юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільгосппродукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах та її переробкою на власних чи орендованих потужностях. Під часткою сільгосптоваровиробництва розуміється питома вага доходу, отриманого від реалізації сільгосппродукції власного виробництва та продуктів її переробки, у загальній сумі доходу (пп. 14.1.262 ПК). Отже, до розрахунку частки сільгосппродукції не включається постачання сільгосппослуг. Винятком є сільгосптоваровиробники, які протягом звітного року були утворені шляхом реорганізації. Однак і вони у складі доходів від реалізації сільгосппродукції враховують доходи від надання лише супутніх послуг. До таких послуг, зокрема, належать: послуги із збирання врожаю, догляду за худобою і птицею, зберігання сільськогосподарської продукції, відгодівлі та забою свійської худоби та птиці, за умови, що ці послуги надаються покупцю такої продукції виробником із моменту набуття на неї права власності до дати її фактичної передачі. Ті сільгосппідприємства, у яких у попередньому податковому році виникли обставини непереборної сили, можуть не дотримуватися вимоги щодо 75%-вої частки сільгоспвиробництва (пп. 298.8.4 ПК). Але наявність таких обставин доведеться підтвердити документально.[20]

Не можуть перейти до четвертої групи єдинників ті суб'єкти господарювання, які не відповідають вищенаведеним критеріям, а також підприємства: у яких понад 50 % доходу від продажу сільгосппродукції становить дохід від реалізації декоративних рослин (за винятком зрізаних квітів, вирощених на власних або орендованих угіддях, та продуктів їх переробки), диких тварин і птахів, хутряних виробів і хутра (крім хутрової сировини); які виробляють підакцизні товари. Виняток становлять підприємства первинного виноробства, що виготовляють виноградні виноматеріали для підприємств вторинного виноробства, які, у свою чергу, використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції. Слід зазначити, що торгівля підакцизними товарами не є перешкодою для переходу на ЄП (при дотриманні інших умов); які мають податковий борг станом на 1 січня базового року (за винятком безнадійного податкового боргу, який виник унаслідок дії обставин непереборної сили). Платники ЄП четвертої групи звільняються від сплати: податку на прибуток підприємств; податку на майно (у частині земельного податку), крім податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва; рентної плати за спеціальне використання води.[7]

Об'єктом оподаткування єдиним податком 4-тої групи є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому в користування, у т. ч. на умовах оренди.
Звернімо увагу: на думку ДФС, сільгосппідприємства - єдинники 4-ої групи для обчислення суми ЄП повинні враховувати лише ті землі, право власності на які чи право користування якими зареєстровані в установленому порядку.

Аргументом на користь такої думки є норма п. 2921.3 ПК, яка з'явилася у 2015 році й на сьогодні залишається чинною. Згідно із цим пунктом підставою для нарахування ЄП платниками 4-ої групи є дані Державного земельного кадастру та/або дані з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Базою оподаткування податком для платників єдиного податку 4-ої групи для сільськогосподарських товаровиробників є нормативна грошова оцінка одного гектара сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного за станом на 1 січня базового податкового (звітного) року відповідно до порядку, встановленого розділом XII Податкового Кодексу.[20]



1.2 Нормативно-правове забезпечення

єдиний податок декларація нарахування

Єдиний податок, як і до набрання чинності Податковим Кодексом України, справляється згідно з Указом Президента України від 3 липня 1998 року №727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», а фіксований податок - згідно з абзацами 6-28 п. 1 ст.14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року №13-92 «Про прибутковий податок з громадян». Однак при цьому зазначені вище нормативні акти застосовуються з урахуванням певних особливостей.

Так, платники єдиного податку, як фізичні особи-підприємці, так і юридичні особи, що застосовують спрощену систему оподаткування, сплачують єдиний податок замість ряду інших податків і зборів, тобто вони не є платниками наступних податків і зборів, визначених Податковим кодексом України:

а) податку на прибуток підприємств. Даний абзац стосується виключно юридичних осіб, що застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності. Тобто мається на увазі, що юридичні особи-суб'єкти малого підприємництва, що є платниками єдиного податку, не є платниками податку на прибуток підприємств.

б) податку на доходи фізичних осіб(для фізичних осіб-підприємців). Цей підпункт стосується виключно фізичних осіб-суб'єктів малого підприємництва. Тобто фізична особа-підприємець, що застосовує спрощену систему оподаткування, не є платником податку на доходи фізичних осіб у частині доходів, що отримані в результаті провадження господарської діяльності та оподатковані за спрощеною системою оподаткування:

в) земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення підприємницької діяльності. Цей підпункт означає, що як фізичні особи-підприємці, так і юридичні особи, які застосовують спрощену систему оподаткування, не є платниками земельного податку, що є різновидом плати за землю. Від сплати орендної плати за земельні ділянки платник єдиного податку не звільнений;

г) збору за спеціальне використання води. Як фізичні особи-підприємці, так і юридичні особи, що застосовують спрощену систему оподаткування, не є платниками збору за спеціальне використання води, визначеного у розділі XVI цього Кодексу;

д) збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності. Особливості справляння збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності визначені у статті 267 розділу ХІІ цього Кодексу. При цьому необхідно зазначити, що, ураховуючи авансовий характер платежів зі збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності, при переході фізичної особи-підприємця або юридичної особи на спрощену систему оподаткування можлива наявність переплати за цим видом збору.

Перехідними положеннями ПКУ визначена обов'язковість сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування платниками єдиного та фіксованого податків. Нарахування обчислення та сплата цього внеску здійснюється у порядку, встановленому Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Юридичні особи-платники єдиного податку - зобов'язані нараховувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, на виплати з оплати праці найманих робітників, виконувати обов'язки податкового агента щодо внесків, утримуваних з доходів працівників, а фізичні особи-підприємці, що є платниками єдиного податку та платники фіксованого податку - крім цих обов'язків, нараховувати та сплачувати єдиний внесок з власних доходів. Єдиному податку притаманні спеціальне коло платників, специфічний об'єкт оподаткування, конкретно визначені ставки, порядок, спосіб та строки його сплати, податковий і звітний періоди. Кожен з цих елементів має свої особливості, властиві тільки єдиному податку. Це доводить, що за своєю суттю він є особливим податком. Пільги при сплаті єдиного податку чинним законодавством не передбачені. [18, с.78]

Для досягнення ефективного співвідношення сплати єдиного податку та окремих обов'язкових платежів законодавцю необхідно окремі позитивні положення листів інформаційного характеру, які видані компетентними державними органами, відобразити у нормах чинного законодавства з питань порядку сплати єдиного податку, що призведе до спрощення практичної реалізації законодавства платниками єдиного податку.



2. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ ФІНАНСОВИХ ПОКАЗНИКІВ ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Організаційно-правовий статус підприємства

Згідно Статуту підприємства (Додаток А), Державне підприємство «Сільськогосподарське Підприємство Машівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області (№9)» (далі - Підприємство) засноване на державній власності належить до сфери управління Державної пенітенціарної служби України (далі - ДПтС України), яка є його засновником.

Підприємство підпорядковане ДПтС України, яка здійснює управління ним безпосередньо або через управління ДПтС України в Полтавській області.

Відповідно до наказу ДПтС України від 18.11.2011 №540 «Про затвердження переліку найменувань підприємств установ виконання покарань, що належить до сфери управління Державної пенітенціарної служби України» Підприємство є правонаступником усіх прав та обов'язків Державного підприємства «Підприємство Машівської виправної колонії управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань Полтавській області (№9)».

Організаційно-правова форма Підприємства: державне підприємство. Ідентифікаційний код Підприємства: 08680626.

Повне найменування Підприємства: Державне підприємство «Сільськогосподарське Підприємство Машівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області (№9)»;

Скорочене: Підприємство Машівської виправної колонії (№9).

Місцезнаходження Підприємства: с. Кустолово-Суходілка, Машівський район, Полтавська область, 39433.

Підприємство створене з метою залучення засуджених, які відбувають покарання у Машівській виправній колонії (№9), до суспільно-корисної роботи і забезпечення їх професійно-технічного навчання.

Основними видами діяльності Підприємства є:

- Вирощування зернових культур (крім рису) бобових культур і насіння олійних культур;

- Розведення тварин;

- Змішане сільське господарство;

- Оброблення насіння для відтворення;

- Мисливство;

- Лісівництво;

- Добування піску, гравію, глин і каоліну;

- Виробництво м'ясних продуктів;

- Перероблення і консервування фруктів та овочів;

- Перероблення молока, виробництво масла та сиру;

- Виробництво готової їжі та страв;

- Оздоблення текстильних виробів;

- Виробництво килимів;

- Виробництво робочого одягу;

- Виробництво взуття;

- Лісопильне та стругальне виробництво;

- Виробництво виробів з деревини;

- Виробництво керамічних виробів;

- Виготовлення виробів із гіпсу для будівництва;

- Виготовлення виробів із бетону для будівництва;

- Механічне оброблення металевих виробів;

- Виробництво інструментів;

- Виробництво машин і устаткування для сільського та лісового господарства;

- Оздоблення текстильних виробів;

- Штукатурні роботи;

- Діяльність професійних спілок;

- Ремонт і технічне обслуговування готових металевих виробів;

- Торгівля електроенергією;

- Організація будівництва будівель;

- Електромонтажні роботи;

- Установлення столярних виробів;

- Роботи із завершення будівництва;

- Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів;

- Оптова торгівля меблями, килимами й освітлювальним приладдям;

- Торгівля мотоциклами, деталями та приладдям до них, технічне обслуговування та ремонт мотоциклів;

- Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин;

- Роздрібна торгівля книгами в спеціалізованих магазинах;

- Надання послуг перевезення речей;

- Складське господарство;

- Купівля та продаж власного нерухомого майна;

- Оптова торгівля квітами та рослинами;

- Вантажний автомобільний транспорт;

- Професійно-технічна освіта;

- Прання та хімічне чищення текстильних і хутряних виробів;

та інші види діяльності, що не суперечать законодавству України.

Усі види діяльності, які згідно із законодавством України потребують спеціалізованих дозволів чи ліцензій ,здійснюються підприємством лише після їх отримання.

Підприємство є юридичною особою. Права і обов'язки юридичної особи Підприємство набуває з дня його державної реєстрації. Воно проводить свою діяльність відповідно до законодавства України, Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених кримінально-виконавчим законодавством, та Статуту підприємства.

Підприємство має самостійний баланс, рахунки в банках, власну печатку із зображенням Державного Герба України, своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом, інші печатки, фірмові бланки. Воно також може мати знак для товарів і послуг, який реєструється відповідно до законодавства України, та інші реквізити, необхідні для організації своєї діяльності. Дане підприємство не несе відповідальності за зобов'язання держави, ДПтС України та управління ДПтС України в Полтавській області. Держава, ДПтС України та управління ДПтС України в Полтавській області не несе відповідальності за зобов'язаннями Підприємства, крім випадків, передбачених законодавством України.

Управління Підприємством здійснює його керівник (директор), який призначається на посаду та звільняється з посади ДПтС і є їй підзвітним. Директор самостійно вирішує питання діяльності Підприємства, за винятком тих, що віднесені до компетенції ДПтС України в Полтавській області та ДПтС України.

Директор, відповідно до законодавства України та Статуту Підприємства несе відповідальність:

- За формування та виконання виробничих, фінансових, інших планів, формування та виконання основних показників діяльності Підприємства;

- За виконання завдань щодо залучення засуджених до суспільно-корисної праці та професійно-технічного навчання;

- За несвоєчасну виплату заробітної плати, інших встановлених законом виплат трудовому колективу Підприємства та засудженим, які залучаються до праці на Підприємстві;

- За організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років;

- За охорону праці на Підприємстві, а також за інші питання діяльності даного Підприємства.

Директор може бути у будь-який час усунений (відсторонений) від виконання своїх обов'язків за наказом ДПтС України.Головний бухгалтер Підприємства за посадою є відповідальним за ведення бухгалтерського обліку на Підприємстві.

Майно підприємства становлять виробничі та невиробничі фонди, а також інші цінності, а саме матеріальні та фінансові ресурси, вартість яких відображається в самостійному балансі Підприємства. Це майно є державною власністю, закріплюється за ним на праві оперативного управління і не може бути об'єктом застави.

Джерелами формування майна Підприємства є:

- майно, передане йому ДптС України;

- кошти та інше майно, одержані від реалізації продукції (робіт, послуг) Підприємства;

- цільові кошти, виділені з Державного бюджету України;

- кредити банків та інших кредиторів;

- майно ,придбане в інших суб'єктів господарювання та громадян.

Трудовий колектив Підприємства становить персонал, який має спеціальні звання рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, а також працівники, які своєю працею беруть у його діяльності на основі трудового договору, або інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з Підприємством.

Правовий і соціальний захист персоналу здійснюється згідно із законодавством України. Підприємство сприяє економічному і професійному навчанню персоналу в навчальних закладах та надає їм пільги, відповідно до законодавства, у випадку їх навчання без відриву від виробництва. Трудові відносини Підприємства із засудженими, які залучаються до праці на ньому регулюються законодавством про працю з урахуванням вимог кримінально-виконавчого законодавства України.

Джерелом формування фінансових ресурсів є дохід від реалізації продукції, амортизаційні відрахування, безоплатні або благодійні внески суб'єктів господарювання та громадян і інші надходження, включаючи централізовані капітальні вкладення та кредити.

2.2 Аналіз фінансового стану підприємства

Важливим напрямом загального оцінювання фінансового стану суб'єкта господарювання є аналіз його майнового стану за інформацією балансу (звіту про фінансовий результат).

Майновий стан - це одна з характеристик фінансового стану підприємства, за допомогою якої оцінюється склад, розміщення, структура та динаміка активів (майна) і пасивів (власного капіталу та зобов'язань).

Бухгалтерський баланс - форма бухгалтерської звітності, яка показує у грошовому виразі стан господарських засобів за їх складом і використанням, джерелами надходження та призначення на певну дату. Має форму таблиці, яка складається з двох частин активу і пасиву.

Залежно від змісту інформації вихідного балансу підприємства актив скороченого аналітичного балансу може бути розширено за рахунок включення додаткових видів майна, що є важливими для функціонування саме цього підприємства.

Інформація скороченого аналітичного балансу досліджується з використанням прийомів горизонтального і вертикального аналізу. V процесі і горизонтального (часового) аналізу визначаються абсолютні та відносні І зміни у динаміці величин окремих видів активів і пасивів.[4]

Вертикальний (структурний) аналіз передбачає дослідження структури активу і пасиву балансу, тобто частки окремих видів майна і джерел формування капіталу у валюті балансу та підсумку його розділів.

Перевагою вертикального аналізу порівняно з горизонтальним є можливість зіставлення структурних показників балансів різних за величиною активів підприємств аналогічної сфери діяльності, а також структурних показників у динаміці за суттєвої зміни абсолютних величин статей балансу.

Аналіз структури майна (активів) проводиться за системою структурних показників, серед яких частка (у відсотках):

- необоротних активів у майні;

- оборотних активів у майні;

- основних засобів у майні;

- основних засобів у необоротних активах;

- запасів у майні;

- запасів в оборотних активах;

- готової продукції і товарів у майні;

- готової продукції і товарів в оборотних активах;

- поточної дебіторської заборгованості в майні;

- поточної дебіторської заборгованості в оборотних активах;

Аналіз складу, структури та динаміки майна (активів) передбачає формулювання комплексних висновків, у яких зазначаються позитивні негативні ознаки і тенденції в майновому стані підприємства.

До основних позитивних характеристик майнового стану з погляду загальної інформації активу балансу (звіту про фінансовий стан) належать такі.

1. Збільшення загальної вартісної оцінки активів.

2. Перевищення темпу приросту оборотних активів (зокрема, записів) над темпом приросту необоротних активів (зокрема, основних засобів).

Проведемо горизонтальний і вертикальний аналіз майна підприємства (табл. 2.1). Розрахунки виконаємо за інформацією форми № 1 «Баланс (Звіт про фінансовий стан)» за базовий і звітний роки.



Таблиця 2.1 Горизонтальний та вертикальний аналіз майна підприємства за 2013 та 2015 рр.

Результати горизонтального і вертикального аналізу майна (табл. 2.1) свідчать про наявність як позитивних, так і негативних ознак і тенденцій у майновому стані підприємства за інформацією активу балансу. До позитивних характеристик майнового стану належать такі:

- у звітному році порівняно з базовим вартість майна збільшилася на 9291 тис. грн, або 61,72 %, що свідчить про нарощування майнового потенціалу підприємства;

- необоротні активи представлені насамперед основними засобами, вартість яких зменшилася на 891 тис. грн, або 15,17 %. Темп приросту основних засобів перевищив темпу приросту майна в цілому, що зумовило зростання їх частки в майні з 39,01 до 20,46%;

- також у складі необоротних активів зросли довгострокові біологічні активи (на 1245 тис. грн, або 1,20 %);

- серед оборотних активів скоротилася поточна дебіторська заборгованість (на 7тис. грн, що становить 14,89 %). Зниження частки поточної дебіторської заборгованості в майні з 0,31 % у базовому році до 0,16% у звітному році;

- серед видів оборотних активів найбільший темп зростання мають гроші та їх еквіваленти і поточні фінансові інвестиції, їх частка в майні станом на кінець звітного року підвищилася до 0,16 %;

Отже, своєчасне дослідження наявних ознак і тенденцій дає змогу оперативно реагувати на зміни в складі та структурі активів шляхом обґрунтування комплексу заходів щодо поліпшення майнового і в цілому фінансового стану підприємства.

Для оцінювання інформації пасиву скороченого аналітичного балансу використовують прийоми горизонтального і вертикального аналізу. Зокрема, до показників горизонтального аналізу пасиву скороченого аналітичного балансу належать:

- величини джерел формування капіталу та його видів станом на кінець базового і звітного періодів;

- абсолютні зміни видів пасивів (у тисячах гривень);

- відносні зміни видів пасивів (темп приросту у відсотках);

- абсолютне значення одного відсотка приросту величин джерел формування капіталу та його видів - відношення абсолютної зміни до темпу приросту у відсотках.

Показниками вертикального аналізу пасиву скороченого аналітичного балансу є:

- частка окремих видів джерел формування капіталу у валюті балансу та підсумку його розділів станом на кінець базового і звітного періодів;

- зміни частки (у відсоткових пунктах);

- зміни окремих видів джерел формування капіталу у відсотках до загальної зміни валюти балансу (показник динаміки структурних змін).

Аналіз структури джерел формування капіталу (пасивів) проводиться за системою структурних показників, серед яких частка (у відсотках):

- власного капіталу в джерелах формування капіталу (нормативне значення - > 50 %);

- зобов'язань і забезпечень у джерелах формування капіталу (нормативне значення - < 50 %);

- довгострокових зобов'язань і забезпечень у джерелах формування капіталу;

- довгострокових зобов'язань і забезпечень у зобов'язаннях і забезпеченнях;

- поточних зобов'язань і забезпечень у джерелах формування капіталу;

- поточних зобов'язань і забезпечень у зобов'язаннях і забезпеченнях;

- поточної кредиторської заборгованості в джерелах формування капіталу;

- поточної кредиторської заборгованості в поточних зобов'язаннях і І забезпеченнях та інші.

Проведемо горизонтальний і вертикальний аналіз джерел формування капіталу підприємства (табл. 2.2). Розрахунки виконаємо за інформацію форми № 1 «Баланс (Звіт про фінансовий стан)» за базовий і звітний роки.



Таблиця 2.2 Горизонтальний і вертикальний аналіз джерел формування капіталу підприємства станом на 2013 та 2015 рр.

Результати горизонтального і вертикального аналізу джерел формування капіталу (табл. 2.2) свідчать про наявність переважно позитивних ознак і тенденцій у майновому стані підприємства за інформацією пасиву балансу, а саме:

- у звітному році порівняно з базовим вартість джерел формування капіталу збільшилася на 2649 тис.грн, або 16,23 %. При цьому власний капітал зріс на 3565 тис. грн (107 %), а зобов'язання і забезпечення зменшилися на 916 тис. грн (16,67 %).

Отже, підприємство підвищило рівень фінансової стійкості за критерієм забезпеченості власним капіталом;

- у складі власного капіталу зареєстрований (пайовий) капітал не змінився, нерозподілений прибуток - на 3565 тис.грн (107 %);

- зменшилася залежність підприємства від довгострокових і поточних зобов'язань і забезпечень (їх суми скоротилися відповідно на 184 тис. грн (100 %) і 732 тис. грн (13,74 %));

- у розмірі І пасиву балансу не міститься сум за «негативними» статтями балансу: неоплачений капітал, вилучений капітал;

- поточна кредиторська заборгованість зменшилася на 732 тис.грн, або 13,74 %.

Аналіз фінансової стійкості ґрунтується головним чином на відносних показниках - фінансово-економічних коефіцієнтах, які розраховуються як співвідношення абсолютних показників активу і пасиву балансу (звіту про фінансовий стан).

За змістом та інформаційним забезпеченням розрахунку відносні показники оцінювання фінансової стійкості доцільно об'єднати у три групи.

1. Показники структури джерел формування капіталу.

2. Показники стану оборотних активів.

3. Показники стану основного капіталу.

Проведемо розрахунок і дамо оцінку рівня та динаміки відносних показників (коефіцієнтів), які характеризують фінансову стійкість підприємства (табл. 2.3.).Для розрахунків використано інформацію форми №1 «Баланс (Звіт про фінансовий стан)» за базовий і звітний роки.



Таблиця 2.3 Відносні показники оцінювання фінансової стійкості підприємства (станом на кінець року)

Результати виконаних розрахунків (табл. 2.3.) свідчать про високий рівень фінансової стійкості підприємства за показниками структури джерел формування капіталу. Так, значення коефіцієнта фінансової автономії вказує на те, що на кінець звітного року частка власного капіталу у валюті балансу становить 91,2 %. Коефіцієнт концентрації позикового капіталу відповідно зменшився від0,101 до 0,088 і свідчить про низький рівень фінансової залежності підприємства від кредиторів.

Зниження коефіцієнта довгострокового залучення позикових коштів з 0,002 до 0,000 показує зменшення залежності підприємства від довгострокових зовнішніх джерел фінансування.

Значення коефіцієнта маневреності власних оборотних коштів показує, що на кінець базового року серед власних оборотних активів грошові кошти становили лише 2,4 %. У звітному році цей рівень підвищився до 5,0%. Отже, зважаючи на позитивну динаміку, підприємство суттєво поліпшило характеристику фінансової стійкості щодо забезпеченості високо- ліквідними оборотними активами.

Коефіцієнт майна виробничого призначення майже не змінився (збільшився з 0,222 до 0,251), тому з погляду забезпеченості активами основної виробничо-господарської діяльності (основними засобами, запасами, поточними біологічними активами) підприємство зберігає фінансову стійкість. Коефіцієнт реальної вартості основних засобів зменшився з 0,071 до 0,058, що показує негативну динаміку зростання частки основних засобів у валюті балансу. Коефіцієнт нагромадження амортизації збільшився з 0,1до 0,128, отже, рівень зношеності основних засобів і нематеріальних активів залишається низьким і спостерігається певне поліпшення функціонального стану необоротних активів підприємства.

За динамікою коефіцієнта співвідношення оборотних і необоротних активів підприємство збільшило рівень забезпеченості необоротних засобів оборотними коштами. Якщо в базовому році на 1 грн необоротних активів припадало 1,15 грн оборотних, то в звітному - 0,17 грн.

Отже, за переважною більшістю відносних показників підприємство є фінансово стійким із позитивною динамікою.

Аналіз доходів, витрат і фінансових результатів є одним із найважливіших напрямів оцінювання ефективності господарської діяльності приємств.

Форма № 2 «Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід)» відображає доходи, витрати, фінансові результати та сукупний дохід підприємства.

Доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу. Це визначення відповідає змісту основного балансового рівняння: Власний капітал = Активи - Зобов'язання. Витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Фінансовим результатом діяльності підприємства може бути прибуток або збиток:Прибуток - сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати. Збиток - перевищення суми витрат над сумою доходу, для отримання якого були здійснені ці витрати.

Сукупний дохід - зміни у власному капіталі протягом звітного періоду внаслідок господарських операцій та інших подій.

Для визначення фінансових результатів у бухгалтерському обліку передбачається послідовне зіставлення доходів і витрат від усіх видів діяльності (основної, іншої операційної, фінансової, інвестиційної).

Розглянемо класифікацію та послідовність формування доходів і витрат підприємства.

Дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінку Доходу можна достовірно визначити.

За інформацією форми №2 («Звіт про сукупний дохід») базового і звітного років проаналізуємо склад, структуру та динаміку доходів підприємства.

Таблиця 2.4 Аналіз складу,структури та динаміки доходів підприємства

За даними табл. 2.4. підприємство формує доходи переважно в процесі основної операційної діяльності. Так, у звітному році в загальній величині доходів 88,37 % припадає на чистий дохід від реалізації продув (товарів, робіт, послуг), 11,63 % - інші операційні доходи. У звітному році порівняно з базовим чистий дохід від основної операційної діяльності збільшився на 2221 тис.грн, а дохід від іншої операційної діяльності також збільшився, на 1476 тис. грн.

У цілому доходи підприємства збільшилися на 3697 тис. грн, що становить 28,84 %.

За інформацією форми №2 («Звіт про сукупний дохід») базового і звітного років проаналізуємо склад, структуру та динаміку витрат підприємства.

Таблиця 2.5

Аналіз складу, структури та динаміки доходів підприємства

За даними табл. 2.5 у структурі витрат підприємства переважає собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) - 92,60 % у звітному році,адміністративні витрати зменшились 4,5 %, далі відповідновитрати на збут - 0,88%.

Загалом структура витрат відображає спеціалізацію підприємства на відповідних видах діяльності. У цілому витрати в звітному році порівняно з базовим збільшилися на 3723 тис. грн, або 30,95 %.

Призначення форми № 2 «Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід)» полягає передусім у визначенні чистого фінансового результату (прибутку, збитку) звітного періоду.

Алгоритм розрахунку чистого фінансового результату (прибутку, збитку) звітного періоду включає таку послідовність:

1) визначення валового прибутку (збитку);

2) розрахунок фінансового результату (прибутку, збитку) від операційної діяльності;

3) визначення фінансового результату (прибутку, збитку) до оподаткування;

4) розрахунок чистого фінансового результату (прибутку, збитку).

Форма № 2 «Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід)» дає змогу визначити чотири види фінансових результатів діяльності, серед яких:

- Валовий прибуток (збиток);

- Прибуток (збиток) від операційної діяльності;

- Прибуток (збиток) до оподаткування;

- Чистий прибуток (збиток)

Чистий прибуток - це підсумковий результат діяльності підприємства, показник абсолютного ефекту його роботи. Постійне збільшення чистого прибутку - це стале джерело фінансування розвитку виробництва (реінвестування прибутку), виплати дивідендів, створення резервних фондів, задоволення матеріальних і соціальних потреб працівників підприємства.

Проаналізуємо формування, структуру та динаміку фінансових результатів діяльності підприємства (табл. 2.6). Для розрахунків використаємо інформацію № 2 «Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід)» за базовий звітний роки.

Таблиця 2.6 Аналіз формування, структури та динаміки фінансових результатів підприємства



За даними табл. 2.6 у звітному році порівняно з базовим чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) збільшився на 35,5 %. У структурі операційних витрат частка собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) збільшилася з 89,4 до 89,9 %, витрат на збут-із 2,6 до 3,3 %.

Прибуток від операційної діяльності збільшився на 51,6%, а прибуток до оподаткування - на 59,5%. Це пов'язано з відповідною динамікою фінансових та інвестиційних доходів і витрат: перші зменшилися на 14,9%, а другі - на 6,5%.

У базовому році частка чистого прибутку в чистому доході від реалізації продукції становила 22,2 % і чистий прибуток перевищив валовий прибуток на 10,6%. У звітному році чистий прибуток менший за валовий прибуток на 0,6 %. Таким чином, у цілому спостерігається позитивна динаміка показників фінансових результатів діяльності підприємства.

3. ОРГАНІЗАЦІЯ СПЛАТИ ЄДИНОГО ПОДАТКУ ПІДПРИЄМСТВОМ

3.1 Порядок нарахування та строки сплати податку

Сільськогосподарські товаровиробники самостійно обчислюють суму Єдиного податку щороку за станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу ДПС за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік.

Розмір ставок податку з одного гектара сільськогосподарських угідь та земель водного фонду залежить від категорії (типу) земель, їх розташування та становить (у відсотках бази оподаткування) (Рис 3.1.)

Рис. 3.1 Розмір ставок податку (з 1 га) сільськогосподарських угідь та земель водного фонду залежно від категорії (типу) земель та їх розташування



Сплата податку проводиться щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, у розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квартал від річної суми податку (рис. 3.2).

п

Рис. 3.2 Розмір третини суми податку, визначеної на кожний квартал від річної суми податку

Платники податку зобов'язані подати у період до їх фактичного припинення податковим органам за своїм місцезнаходженням та місцем розташування земельних ділянок уточнену податкову декларацію з ФСП.

Якщо протягом податкового (звітного) періоду у платника податку змінилася площа сільськогосподарських угідь або земель водного фонду у зв'язку з набуттям (втратою) на неї права власності або користування, такий платник зобов'язаний:

1. Уточнити суму податкових зобов'язань з податку на період, починаючи з дати набуття (втрати) такого права до останнього дня податкового (звітного) року.

2. Подати протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним періодом, органам ДПС за своїм місцезнаходженням та місцем розташування земельної ділянки декларацію з уточненою інформацією про площу земельної ділянки, а також відомості про наявність земельних ділянок та їх нормативну грошову оцінку.[8]

У разі якщо платник податку(орендодавець) надає сільськогосподарські угіддя та землі водного фонду в оренду іншому платникові цього ж податку (орендарю), орендована площа земельних ділянок не може включатися до декларації з податку орендаря, а враховується у декларації орендодавця.

Якщо платник (орендар) орендує сільськогосподарські угіддя та землі водного фонду в особи (орендодавця), яка не є платником даного податку, орендована площа земельних ділянок включається до декларації орендаря.

Платники податку перераховують в установлений строк загальну суму коштів на відповідний рахунок місцевого бюджету за місцем розташування земельної ділянки.

Базовим податковим (звітним) періодом для єдиного податку 4 групи є календарний рік.[19]

3.2 Набуття та скасування статусу платника податку

Сільськогосподарські товаровиробники для набуття і підтвердження статусу платника ФСП щороку, до 20 лютого, подають станом на 1 січня поточного року:

- загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється ФСП (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - органу ДПС за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);

- звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - органу ДПС за місцем розташування такої земельної ділянки;

- розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва - органам ДПС за своїм місцезнаходженням та за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади з питань державної аграрної політики за погодженням з Міністерством фінансів України;

- довідку про наявність земельних ділянок - органам ДПС за своїм місцезнаходженням та за місцем розташування земельних ділянок.

У довідці про наявність земельних ділянок зазначаються відомості про кожний документ, що встановлює право власності або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю).

Сільськогосподарські товаровиробники, утворені впродовж року шляхом злиття, приєднання або перетворення, подають протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем його утворення, до органів ДПС за своїм місцезнаходженням та за місцем розташування земельних ділянок декларацію з ФСП за період від дати утворення до кінця поточного року для набуття статусу платника податку, а також усіх прав і обов'язків щодо погашення податкових зобов'язань або боргів, які передані йому як правонаступнику.[10]

Довідка про набуття або підтвердження статусу платника ФСП видається протягом 10 робочих днів з дати подання сільськогосподарським товаровиробником податкової декларації або заяви - податковим органом за місцезнаходженням такого платника (місцем перебування на податковому обліку).

Склад доходів платника податку від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, що використовуються при розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва, наведено на рис. 3.3.

Якщо платники податку не можуть виконати вимогу щодо 75-відсоткового критерію частки сільгосптоваровиробництва у зв'язку із виникненням обставин непереборної сили у попередньому податковому (звітному) році, до них в наступному податковому (звітному) році зазначена вимога не застосовується.

Такі платники ФСП для підтвердження свого статусу подають податкову декларацію разом із рішенням Верховної Ради АР Крим, обласних рад про наявність обставин непереборної сили та перелік суб'єктів господарювання, що постраждали внаслідок таких обставин.[2]

Рис. 3.3 Види доходів, що включаються до розрахунку частки сільськогосподарського виробництва

Реєстрація сільськогосподарського товаровиробника платником ФСП скасовується:

- уразі подання платником письмової заяви щодо добровільного зняття з такої реєстрації;

- за рішенням органу державної податкової служби:

а) якщо такий платник ліквідується, у тому числі шляхом злиття, приєднання або перетворення;

б) у разі встановлення за результатами документальної перевірки недотримання платником податку вимог платника ФСП. При цьому він зобов'язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування, починаючи з наступного місяця після місяця, у якому було встановлено таке порушення.

У разі якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва становить менш як 75 %, сільгосптоваровиробник сплачує податки у наступному податковому (звітному) році на загальних підставах.

3.3 Порядок оформлення та подання декларації про сплату єдиного податку

Форму податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи (Додатки)затверджено наказом Міністерства фінансів України № 578 від 19 червня 2015 р. «Про затвердження форм податкових декларацій платника єдиного податку», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 07 липня 2015 року за № 799/27244.

Декларація містить загальну та розрахункову частини і обов'язковий додаток - Відомості про наявність земельних ділянок. [5]

Разом із Декларацією обов'язково подається Розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва.

Розрахунок складається за попередній податковий (звітний) рік та надається відповідно до підпункту 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 Глави 1 Розділу XIV Податкового кодексу України. Форму Розрахунку затверджено наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 26 грудня 2011 року № 772 «Про затвердження Розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06 квітня 2012 року за № 510/20823 із змінами.

Всі документи надаються одним пакетом, оскільки Наказом № 578 передбачено, що до Декларації додаються Відомості та Розрахунок, до 20 лютого поточного року.

Залежно від типу Декларації (загальна, нова загальна, уточнююча загальна, звітна, нова звітна, уточнююча звітна) у рядку 1 проставляються відмітки навпроти обраного типу Декларації. [20]

Подання Декларації.

Декларація подається платником незалежно від стану фінансово-господарської діяльності платника податку. Звітна, нова звітна, уточнююча Декларації подаються відповідному контролюючому органу (за основним або неосновним місцем обліку платника) за місцем розташування земельної ділянки. Загальна, нова загальна, уточнююча загальна Декларації подаються до контролюючого органу за місцезнаходженням платника податку (за основним місцем обліку платника).

Звітна Декларація подається, якщо за відповідний звітний рік за земельні ділянки, що розташовані на території певного органу місцевого самоврядування з кодом згідно з Державним класифікатором об'єктів адміністративно-територіального устрою України (КОАТУУ), ще не було подано жодної Декларації.

Нова звітна Декларація подається лише у законодавчо визначені граничні строки подання, якщо за відповідний звітний рік за земельні ділянки, розташовані на території певного органу місцевого самоврядування з кодом, що відповідає коду за КОАТУУ, вже було раніше подано звітну (нову звітну) Декларацію із зазначенням такого самого коду за КОАТУУ органу місцевого самоврядування. Уточнююча звітна Декларація подається тільки після законодавчо визначеного граничного строку подання, якщо за відповідний звітний рік за земельні ділянки, розташовані на території певного органу місцевого самоврядування з кодом, що відповідає коду за КОАТУУ, було подано звітну (нову звітну) Декларацію.

Якщо платник самостійно виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним Декларації, то такий платник зобов'язаний подати уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань. Одним уточнюючим розрахунком може бути виправлено помилки лише однієї раніше поданої Декларації.

У разі виправлення помилок уточнюючим розрахунком при поданні уточнюючої Декларації до неї повинні бути подані Відомості, що містять інформацію щодо уточнених показників.

При поданні уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань слід мати на уваги, що не може бути зменшена сума податкових зобов'язань, яка не була сплачена до бюджету в минулих звітних (податкових) періодах у зв'язку з повним або частковим списанням податкового боргу.

Після подання Декларації за звітний (податковий) період платник податку має право до закінчення граничного строку подання Декларації за такий самий період подати нову Декларацію з виправленими показниками.

Порядок заповнення звітної, нової звітної, уточнюючої звітної Декларації

1. Заповнення загальної частини Декларації (звітної, нової звітної, уточнюючої звітної).

У рядку 1 загальної частини Декларації обов'язково заповнюється «тип декларації». Відмітка зазначається в одній із клітинок: звітна, звітна нова, уточнююча звітна. За наявності більше одної відмітки Декларація вважається неправильно заповненою. Також у цьому рядку обов'язково заповнюється реквізит «за _ рік». Реквізит «починаючи з» заповнюється у разі виникнення об'єкта оподаткування не з початку року.

Реквізит «з урахуванням уточнень» заповнюється у разі уточнення платником податкових зобов'язань по минулих податкових періодах у складі звітної (нової звітної) Декларації, а також при наданні уточнюючої звітної Декларації.

Рядки 2, 5, 6 (повне найменування, код організаційно-правової форми господарювання, податкова адреса (місцезнаходження) платника) заповнюються відповідно до реєстраційних документів.

У рядку 4 «Код виду економічної діяльності (КВЕД)» код зазначається відповідно до реєстраційних документів.

У рядку 9 «Код органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної(их) ділянки(ок) за КОАТУУ» код має відповідати коду за КОАТУУ.

2. Заповнення розрахункової частини Декларації.

...