Організація сплати єдиного податку підприємством

Формою Декларації передбачено, що інформація в розрізі кожної земельної ділянки надається у Відомостях. У Декларації зазначається підсумкова інформація в розрізі категорій земель.

У переважній більшості випадків в межах одного КОАТУУ нормативна грошова оцінка земельних ділянок однакова для всіх земельних ділянок. З метою спрощення процедури заповнення звітності розрахунок здійснюється одним рядком в цілому по всіх земельних ділянках.

Наприклад: у суб'єкта господарювання три земельні ділянки категорії «рілля» з однаковою нормативною грошовою оцінкою земельних ділянок для всіх земельних ділянок в межах одного КОАТУУ. У Відомостях платник зазначає всі три земельні ділянки, кількість рядків збільшується - заповнюються рядки 1.1.1, 1.1.2 та 1.1.3, у рядку 1.1.0 у колонці 11 підсумовуються площі всіх земельних ділянок. Цей показник має відповідати значенню колонки 3 рядка 1.1 Декларації.

У Декларації кількість рядків 1.1 теж збільшується, але їх буде лише два - один рядок для відображення сумарних показників для земельних ділянок з однаковою нормативною грошовою оцінкою (наприклад, рядок 1.1.1), другий - для показників земельної ділянки з іншою нормативною грошовою оцінкою (рядок 1.1.2).

При цьому у Відомостях сума показників колонки 11 по земельних ділянках з однаковою нормативною грошовою оцінкою (наприклад, це рядки 1.1.1 та 1.1.2) має відповідати показнику колонки 3 рядка 1.1.1 Декларації. Показник колонки 11 по земельній ділянці з іншою нормативною грошовою оцінкою (рядок 1.1.3) Відомостей має відповідати значенню колонки 3 рядка 1.1.2 Декларації.

При наданні звітної (нової звітної) Декларації без уточнення даних раніше поданих Декларацій заповнюються рядки 1-3. При уточненні ускладі звітної (нової звітної) Декларації даних минулих податкових періодів заповнюються рядки 4-10. При цьому формули, зазначені у рядках 5 та 6, не застосовуються, оскільки рядок 3 Декларації стосується нарахованої суми податку за поточний звітний період. Формули у рядках 5 та 6 застосовуються у разі подання уточнюючої звітної Декларації. У такому разі у рядку 3 зазначається нарахована сума податку, яку платник вважає правильною, у рядку 4 - сума, яка була вже задекларована раніше.

Якщо уточнення податкового зобов'язання відбулося до настання терміну сплати, то інформація зазначається у рядках 5 та 6.Якщо уточнення податкового зобов'язання відбулося після настання терміну сплати, інформація зазначається у рядках 7 та 8.

При заповненні розрахункової частини Декларації необхідно користуватися Логічним та математичним контролем при заповненні Податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи.

3. Заповнення Додатка до звітної, нової звітної, уточнюючої Декларації Відомості про наявність земельних ділянок.

У реквізиті «Додаток №_» зазначається порядковий номер додатка. Наприклад, якщо інформація має великий обсяг і для зручності формування документа (файлу) та обробки інформації платник розбиває інформацію на кілька частин, кожна з яких надається у окремих Відомостях, то кожній Відомості присвоюється номер, який вказується у реквізиті. Зазначається відмітка напроти типу Декларації, до якої надаються Відомості. Відомості заповнюються в розрізі кожної земельної ділянки. Рядки 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 2 не заповнюються, оскільки передбачають зазначення назви категорій земельних ділянок. Інформація по земельних ділянках заноситься до відповідної категорії.

Наприклад, якщо земельна ділянка має категорію «рілля», то інформація по ній заноситься у рядок 1.1.1. За необхідності кількість рядків може бути збільшено.

У колонках 3-5 міститься інформація щодо документів, які засвідчують/підтверджують право власності або користування земельними ділянками. Має бути заповнено або колонки 3 - 4, або колонка 5. Одночасне заповнення колонок 3 - 4 та 5 не допускається. У колонках 6, 7 зазначається інформація щодо державної реєстрації документів, які засвідчують / підтверджують право власності або користування земельними ділянками.

Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (п.1 ст.182 Глави 13 Розділу ІІІ Цивільного кодексу України).

До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (ст.181 Глави 13 Розділу ІІІ Цивільного кодексу України).

Обов'язковість державної реєстрації прав власності на нерухоме майно регламентовано також статтею 4 Розділу І Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Зокрема, обов'язковій державній реєстрації підлягають право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном.

Щодо оренди земельних ділянок, то відповідно до ст.17 Розділу ІІ Закону України від 06 жовтня 1998 р. № 161 «Про оренду землі» (далі - Закон № 161) об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди.

Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації (ст. 6 Розділу І Закону № 161).

Орендар земельної ділянки зобов'язаний приступати до використання земельної ділянки у строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку (ст.25 Розділу IV Закону № 161).

За ухилення від державної реєстрації земельних ділянок та подання недостовірної інформації щодо них громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства (п.1 ст.211 Глави 37 Розділу VIII Земельного кодексу України).

Права на нерухоме майно реєструються в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

В окремих випадках договори оренди земельної частки (паїв) реєструвалися відповідно до Порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2000 р. № 119. Реєстрація договорів оренди проводилася виконавчим комітетом сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки (паю). Договір оренди реєструвався у Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв). В орендаря залишається договір оренди зі штампом, на якому зазначені дата реєстрації та номер запису, а також міститься підпис особи, яка зареєструвала договір.

Датою реєстрації договору оренди є дата внесення відповідного запису до Книги записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв).

Приймаючи до уваги особливості державної реєстрації прав на нерухоме майно у різні періоди часу, підсумовуємо - державна реєстрація прав власності/користування мала здійснюватися за правилами, встановленими законодавством, яке діяло на момент цієї реєстрації.

У колонці 8 зазначається кадастровий номер земельної ділянки (за наявності). Якщо такого номера немає, колонка 8 може не заповнюватися.

У колонці 9 зазначається код регіону місця розташування відповідної земельної(их) ділянки(ок). Код має цифрове значення (2 знаки) відповідно до загальноприйнятої в Україні кодифікації. Інформацію про коди регіонів України розміщено на офіційному веб-порталі Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України в рубриці «Регіональний розвиток» / «Розвиток місцевого самоврядування» (категорія «Адміністративно-територіальний устрій України» підкатегорія «Адміністративно-територіальний устрій України станом 01.01.2015»).

У колонці 10 зазначається код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ. Код має відповідати коду, зазначеному у рядку 9 загальної частини Декларації. У колонці 11 вказується площа земельної ділянки. У рядках 1.1.0, 1.2.0, 1.3.0, 1.4.0, 2.0 заповнюється лише колонка 11 - значення загальної площі земельних ділянок для відповідної категорії.

При заповненні Відомостей необхідно користуватися Логічним та математичним контролем при заповненні Податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи.

3.4 Відповідальність за несвоєчасну сплату єдиного податку

Сума податкового зобов'язання по кожній ділянці розраховується станом на 1 січня поточного року. А сплачується ЄП раз на квартал від загальної суми податкового зобов'язання в розмірі:

- 10% -- у I кварталі;

- 10% -- у II кварталі;

- 50% -- у III кварталі;

- 30% -- у IV кварталі.

Строк сплати -- протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу. Сплачується ЄП на відповідний рахунок місцевого бюджету за місцем розташування земельної ділянки.[9]

Звітність СПД 4-ї групи подавали за формою декларації фіксованого сільськогосподарського податку, що передбачає щомісячні нарахування податкових зобов'язань. Але на 4-й групі податок сплачують поквартально, тому у платників утворився податковий борг і були умовно нараховані штрафні санкції.

Щоб ліквідувати цю заборгованість і умовно нараховані штрафи, ДФС пропонує подати уточнюючі декларації з фіксованого сільськогосподарського податку, заповнивши розділ декларації «Нараховано до зменшення податкового зобов'язання».

А до 10 жовтня обов'язково слід подати звітну декларацію платника ЄП 4-ї групи за новою формою.

За несвоєчасну сплату єдиного податку, крім суми заборгованості, доведеться сплатити ще й штраф:

- 10% від суми боргу, якщо прострочили сплату менше ніж на 30 днів;

- 20% від суми заборгованості, якщо строк прострочення понад 30 днів.

Якщо податківці при виїзній документальній перевірці сільгосппідприємства виявлять невідповідність вимогам ПКУ в поточному або попередніх податкових (звітних) періодах, за ці періоди йому буде нараховано податки і збори, від сплати яких с/г підприємство звільнялося як платник єдиного податку.

ВИСНОВОК

У даній роботі розглянута тема - нарахування та сплата єдиного податку четвертої групи. Єдиний податок (ЄП) -- податок, що сплачують суб'єкти господарської діяльності на спрощеній системі оподаткування, основний підприємницький податок. З 1 січня 2012 року єдиний податок перестав бути фіксованим відрахуванням, визначається у відсотковому співвідношенні та залежить від групи платника ЄП. З цього часу була відмінена 50% доплата ЄП за кожного найманого робітника.

Платники єдиного податку (далі - ЄП) поділяються на чотири групи залежно від обсягу доходу, кількості найманих працівників та виду діяльності. До 4-ої групи єдинників відносяться сільгосппідприємства.

Платники єдиного податку 4-ої групи - це платники колишнього фіксованого сільськогосподарського податку (далі - ФСП), який у 2015 році був перейменований та приєднаний до ЄП. Сільгосптоваровиробником уважається юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільгосппродукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах та її переробкою на власних чи орендованих потужностях.

Об'єктом оподаткування єдиним податком 4-тої групи є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду, що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому в користування, у т. ч. на умовах оренди. Базою оподаткування податком для платників єдиного податку 4-ої групи для сільськогосподарських товаровиробників є нормативна грошова оцінка одного гектара сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного за станом на 1 січня базового податкового (звітного) року відповідно до порядку, встановленого розділом XII Податкового Кодексу.

Перехідними положеннями ПКУ визначена обов'язковість сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування платниками єдиного та фіксованого податків. Нарахування обчислення та сплата цього внеску здійснюється у порядку, встановленому Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

З введенням єдиного соціального податку більшість завдань вирішено на рівні законодавчого забезпечення. Кошти, що надходять від єдиного соціального податку на колишніх умовах залишаються в розпорядженні трьох державних соціальних позабюджетних фондів. Обсяг цих коштів, навіть при самій консервативною оцінкою, заснованої на допущенні про те, що швидких змін в розмірах офіційно виплачуваної заробітної плати не станеться - цілком достатній для фінансування всіх основних соціальних програм, здійснюваних цими фондами. Якщо ж стануться очікувані зрушення в політиці організацій щодо заробітної плати своїх працівників, можна розраховувати навіть на поліпшення фінансового стану фондів і розширення урядових соціальних програм.

Після виконання курсової роботи зроблено висновок про те, що єдиному податку притаманні спеціальне коло платників, специфічний об'єкт оподаткування, конкретно визначені ставки, порядок, спосіб та строки його сплати, податковий і звітний періоди (кожен з цих елементів має свої особливості, властиві тільки єдиному податку, що вказує на те, що за своєю суттю він є особливим податком) та доведено, що особливість правової природи єдиного податку характеризують такі специфічні юридичні ознаки: 1) системність; 2) альтернативність; 3) добровільність обрання його сплати; 4) сфера застосування.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Білик М. Оптимальне оподаткування в умовах дефіциту державного бюджету//Економіст. - 2002. - № 5. - С. 1-2.

2. Бутинець Ф.Ф., Малюга Н.М. Бухгалтерський облік / Ф.Ф. Бутинець, Н.М. Малюга. - Житомир: ПП "Рута", 2008.- 477с.

3. Василик О.Д., Павлюк К.В. Державні фінанси України: Підручник / О.Д. Василик, К.В. Павлюк. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 606 с.

4. Сідельнікова Л.П., Костіна Н.М. Податкова система: Навчальний посібник / Л.П. Сідельнікова, Н.М. Костіна. - Київ: Ліра - К, 2012. - 576 с.

5. Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року №13-92. «Про прибутковий податок з громадян» [Електронний ресурс] / Кабінет Міністрів України. - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/13-92

6. Дем'яник М.Я Фінанси сільськогосподарських підприємств: Посібник з питань фінансових відносин у ринкових умовах / М.Я. Дем'яник. - К. : ІАБ 2000 - 604 с.

7. Загородній А.Г., Єлисєєв А.В., Податкове планування в системі фінансового менеджменту підприємництва.// Фінанси України. - 2001. - №8 С. 12-14.

8. Ковальчук С.В., Форкун І.В. Фінанси. Навч. посібник / С.В. Ковальчук, І.В. Форкун. - Львів. «Новий світ-2000», 2006. 568 с.

9. Коблянська О.І. Фінансовий облік: Навч. посібник / О.І. Коблянська - К.: Знання, 2004. - 473 с.

10. Лишиленко О.В. Бухгалтерський фінансовий облік. Навчальний посібник / О.В. Лишиленко. - К.: Видавництво «Центр навчальної літератури», 2004. - 528 с.

11. Лондар С.Л., Тимошенко О.В. Фінанси. Навчальний посібник / С.Л. Лондар, О.В. Тимошенко. - Вінниця: Нова книга, 2009 - 384 с.

Размещено на Allbest.ur