У 2014 р. стрімко прискорились інфляційні процеси. За офіційною статистикою, індекс споживчих цін сягнув 24,9 % (зростання цін на продукти харчування на 24,8 %), індекс цін виробників зріс на 31,8 %. Головними складовими інфляційних процесів виявилися обвальне знецінення гривні (майже двократна девальвація) і стрімке подорожчання житлово-комунальних послуг (офіційно на 34,3 %) [22].

Суттєво погіршилися фінансові результати діяльності підприємств України. За результатами I-III кварталів, збиток підприємств склав 168 млрд. грн. При цьому, знизився прибуток прибуткових підприємств і суттєво зросли збитки - збиткових, частка яких у загальній кількості перевищила 44 %. Це погіршує коротко- та середньострокові перспективи економічного відновлення.

Ключовим дестабілізуючим фактором 2014 р. стала обвальна, найвища за всю історію свого існування, девальвація гривні. Вона призвела до галопуючої інфляції, різкого падіння купівельної спроможності гривні та, відповідно - заощаджень і добробуту населення, посилення боргового навантаження та поглиблення проблем українських банків. Девальваційний шок був основним каналом виникнення високої фінансової нестабільності, за вкрай суперечливої та малоефективної регуляторної політики НБУ.

Загальний обсяг державного та гарантованого державою боргу на кінець жовтня 2014 р. (останні звітні дані) досяг майже $73 млрд. (з початку року у гривневому еквіваленті зріс в 1,6 разу), зовнішня складова - станом на 1 жовтня 2014р., збільшилася до $34,7 млрд. (на $3 млрд.), сума боргу сектору загального державного регулювання та органів грошово-кредитного регулювання, з урахуванням заборгованості державних корпорацій - майже до $40 млрд.

Між тим, упродовж 2014 р., хоч і повільно, але відбувалися процеси її адаптації до нових умов, часткова заміна втрачених економічних і фінансових джерел, що дозволило уникнути неконтрольованого розпаду економіки. Водночас, залишаються актуальними проблеми суперечностей в діяльності влади та недостатнього темпу реформування базових інститутів.

У І кварталі 2015 року ВВП у розрахунку на одну особу склав 8568 грн., що на 16,9 % менше, ніж у І кварталі 2014 року [22].

У травні 2015 року порівняно з квітнем 2015 року загальний обсяг випуску промислової продукції зменшився на 0,2 %.

Офіційний курс гривні до ЄВРО на 29.05.2015 р. становив 22,9341 грн./ЄВРО. З початку 2015 року спостерігалось знецінення гривні щодо ЄВРО на 3 гривні 70 коп., або на 19,2 % [22].

Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, внесених в Україну станом на 1 квітня 2015 року склав 45916,0 млн. дол. США та в розрахунку на одну особу населення становив 958,8 дол. США. З країн ЄС надійшло 78 % загального обсягу інвестицій, з інших країн світу - 22 %.

За 11 місяців 2015 року (порівняно з аналогічним періодом попереднього року) товарний експорт України скоротився на 30,9 % або на 15,4 млрд. дол. США, в тому числі експорт машин та обладнання на 32,7 % або на 1,7 млрд. дол. США, експорт наземного транспорту та літальних апаратів на 65,3 % або на 0,9 млрд. дол. США.

За результатами 9 місяців 2015 року частка імпорту товарів та послуг у ВВП України склала 57 %, тоді як аналогічний показник за 2014 рік становив 53 %, у 2013 - 52 %. За підсумками 2015 року (порівняно з аналогічним періодом попереднього року) промислове виробництво скоротилось на 13,4 %, будівництво - на 14,9 %, сільське господарство - на 4,8 %.

За 9 місяців 2015 року рівень тіньової економіки склав 54 % від ВВП. За підсумками 2015 року державний та гарантований державою борг склав 1 571,8 млрд. грн. (65,5 млрд. дол. США) або близько 80 % від ВВП (при цьому критичний рівень за методикою МВФ - 60 %).

Обсяг експорту зовнішньої торгівлі України товарами у І півріччі 2016 року становив 16623,3 млн. дол. США, імпорту - 17305,9 млн. дол. США. Індекс споживчих цін у липні 2016 року порівняно з попереднім місяцем становив 99,9%, з початку року - 104,8 %.

Номінальні доходи населення у І кварталі 2016 року становили 403,2 млрд. грн. Реальний наявний дохід населення, визначений з урахуванням цінового фактору, порівняно з відповідним періодом 2015 року зменшився на 14,9 %.

Фінансова політика нинішнього етапу розвитку розроблена на основі вимог фінансової стратегії та з урахуванням сформованих економічних умов. Вона передбачає подолання кризового стану, в якому знаходяться сьогодні фінанси.

Свідченням кризи в галузі фінансів виступає величезний дефіцит державного бюджету; зростання внутрішнього і зовнішнього державного боргу; наявність великої кількості збиткових і малорентабельних підприємств; значні суми непродуктивних витрат і втрат в господарстві; зростання незавершеного будівництва. Кризові явища проявляються як у сфері державних фінансів, так і в сфері фінансів підприємств і організацій [30].

Міністерством фінансів України розробляються податково-бюджетна стратегія на середньострокову перспективу. На сьогодні вже є основні напрями податково-бюджетної стратегії України, що розроблені з урахуванням політики формування доходів та розподілу видатків бюджету на 2017-2019 роки, які забезпечать послідовність реалізації короткострокових цілей.

Метою середньострокової податково-бюджетної стратегії є досягнення довгострокового сталого розвитку заради підвищення добробуту населення. Мета розроблення прогнозу починає у визначенні прогнозних обсягів бюджетних ресурсів для обґрунтування податково-бюджетної стратегії на 2017-2019 роки. Головним завданням на середньострокову перспективу є досягнення сталого економічного зростання в умовах фінансової стабільності, активізація інвестиційних процесів і структурних перетворень та проведення цілеспрямованої соціальної політики держави. Середньостроковий прогноз дозволить забезпечити ефективне і раціональне управління державними фінансами, насамперед подолання бідності і поліпшення якості життя найбільш уразливих верств населення, а також допоможе виконати бюджет відповідно до цілей податково-бюджетної політики [32].

Таблиця 2.1

Економічні і соціальні цілі Кабінету Міністрів України:

- стале економічне зростання;

- зменшення рівня бідності та зміцнення середнього класу;

- всебічний і гармонійний людський розвиток;

- поступова інтеграція до світової економічної та фінансової системи;

- зменшення регіональних дисбалансів.

Основною метою фінансової політики на середньострокову перспективу є ефективне управління державними фінансами.

Основними цілями середньострокової фінансової політики та сучасному етапі (згідно з Програмою діяльності Кабінету Міністрів України) [31]:

- розроблення та реалізація державної політики в усіх галузях економіки на основі планування з використанням програмно-цільового методу розподілу видатків;

- посилення контролю з ефективним витрачанням ресурсів розпорядниками бюджетних коштів, досягнення цілей кожної програми;

- збільшення відкритості та прозорості бюджетного планування;

- оптимізація фінансових потоків між бюджетами різних рівнів, забезпечення бюджетів у зведеному бюджеті.

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ТА НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ФІСКАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

З проголошенням незалежності України починається новий етап державотворення, формування власної національної політики і розвитку суспільно-економічних відносин.

Фінансова політика має бути жорстокою, але справедливою і активною, і повинна стимулювати економічне зростання, захищати національні інтереси та бути привабливою для суб'єктів іноземних країн. Фінансова політика повинна весь час коригуватися відповідно до ситуації та вдосконалюватися.

Основними напрямами фінансової політики підприємства є: політика формування активів і структури капіталу; політика управління активами та інвестиціями; політика залучення фінансових ресурсів; політика управління фінансовими ризиками і запобігання банкрутству. Формування фінансової політики підприємства має здебільшого багаторівневий характер [28].

Не менш складною і відповідальною проблемою залишається реалізація стратегічних напрямків, визначення норм і методів їх забезпечення умов розвитку суспільства. Вибір норм і методів роботи передбачає процес формування національної економіки із врахуванням специфічних природно-кліматичних і геополітичних умов господарювання та розташування України.

Практикою підтверджено, що фінансова політика, як і загальнодержавна економічна політика в цілому, залежить від сформованого правового поля та органів влади і управління в процесі реалізації функцій держави і забезпечення легітимності фінансових відносин. Невипадково фінансова політика виступає результатом дії як об'єктивного, так і суб'єктивного факторів впливу на її формування, реалізацію і розвиток в системі ринкових відносин.

Фінансова політика повинна мати обов'язковий характер. Це обумовлено змістом фінансів як економічної категорії, їх місцем у системі суспільно-економічних відносин. Законодавчі та нормативні акти з питань реалізації фінансової політики мають виконуватись своєчасно, якісно і в повному обсязі. В іншому випадку досягти фінансової стабілізації та поступового економічного розвитку просто неможливо .

На сьогодні однією із головних проблем є проблеми забезпечення динаміки зростання, конкурентоспроможності економіки України є утвердження оновленої моделі фінансового розвитку. Саме такий шлях дозволить Україні зберегти і найефективніше використовувати наявний науково-технічний потенціал для здійснення структурних змін та зайняти належне місце в світовому просторі. Поглиблення курсу ринкових реформ на інноваційних засадах та їхнє прискорення, радикалізація системних перетворень можуть забезпечити прогресивний розвиток нашої держави, успішне вирішення проблем соціального й економічного розвитку, підвищення добробуту людей та забезпечення їм гідного життя [27].

Україна, маючи достатньо потужний науково-технічний потенціал, неефективно використовує його в інтересах держави: більше половини його можливостей реалізується поза потребами розвитку економіки України. Повна байдужість до наукових відкриттів і розвитку технологій, які створюються вітчизняними науковцями, призвела до фактичної ізольованості наукових установ від підприємницької сфери, зумовила з метою виживання їх переорієнтацію на виконання робіт, які не є достатньо важливими для економічного розвитку України.

Звідси випливає завдання створення умов та відповідного механізму фінансового забезпечення функціонування суб'єктів науково-технічної і підприємницької діяльності.

З прийняттям Бюджетного кодексу України набирає нового змісту, принципів і напрямів розвитку бюджетна політика як підсистема єдиної фінансової політики [26].

Практика розвитку фінансових відносин ще раз підтверджує і вимагає :

- по-перше, формувати Державний бюджет України і Державну програму соціально-економічного суспільно-економічного розвитку і в контексті загальнодержавної фінансово-економічної політики;

- по-друге, досконалого аналізу та оцінки соціально-економічного стану регіонів і держави та розробки реальних макроекономічних показників розвитку на плановий рік і перспективу;

- по-третє, виконання Державного бюджету і державної програми соціально-економічного розвитку має проходити у руслі єдиних підходів, цілісного механізму, ефективних норм і методів організації фінансово-економічних відносин;

- по-четверте, додержання загальних принципів економічного розвитку, і насамперед, принципу формування і виконання доходів бюджету за рахунок платежів, які активно і ефективно впливають на виробництво, виконання показників економічного розвитку, а не шляхом розширення кількості податків та зборів, як сьогодні відбувається;

- по-п'яте, проведення належного, своєчасного контролю та піднесення рівня відповідальності за стан виконання доходів бюджету та показників соціально-економічного розвитку регіонів, міністерств (відомств), держав в цілому.

Проведенню ефективної фінансової політики значною мірою шкодить непослідовність у реформуванні податкової системи, її нестабільність. Перші кроки реформування податкової системи зроблені. Але назвати їх вдалими навряд чи можна. Робота з формування податкової політики ще попереду, її необхідно завершити якомога швидше.

Податкова політика має спрямовуватися на розв'язання таких двох взаємопов'язаних завдань, як забезпечення збалансованості бюджету і пожвавлення ділової активності, підтримки виробництва.

Необхідно здійснювати стимулювання підприємницької та інвестиційної діяльності у сферах, передбачених програмами структурної перебудови і промислової політики. Одночасно не допускати надання пільг у процесі оподаткування окремим суб'єктам підприємницької діяльності.

Основними пріоритетами реформування фінансової політики України слід вважати:

- посилення контролю за раціональним і ефективним витраченням коштів бюджетів усіх рівнів з метою скорочення бюджетного дефіциту і призупинення інфляційних процесів у державі;

- ширше залучення для покриття дефіциту бюджету коштів від розміщення державних цінних паперів і значне скорочення кредитів національного банку, що спрямовуються на цю мету;

- посилення контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємницьких структур усіх форм власності і в першу чергу державного сектора економіки, для чого розробити відповідні законодавчі акти;

- фінансування із бюджету тільки під державні програми і державні замовлення;

- рішуче здійснення заходів організаторського і економічного характеру по відношенню до державних підприємств, що випускають продукцію, яка не користується попитом, застосовуючи повною мірою законодавство про банкрутство;

- продовження роботи із зміцнення фінансової основи місцевого самоврядування і забезпечення фінансової незалежності;

- розробка та обґрунтування принципів державної політики доходів для бюджетів різних рівнів;

- здійснення послідовної і поетапної передачі об'єктів соціально-культурного призначення, що перебувають на балансі підприємницьких структур, до складу комунальної власності і відповідної зміни джерел фінансування;

- завершення процесу доведення рівня оплати житлово-комунальних та інших послуг населенню до їх фактичної вартості;

- забезпечення повного і своєчасного погашення зовнішнього і внутрішнього державного боргу та його обслуговування;

- створити сприятливі умови для залучення в національну економіку іноземного капіталу, віддаючи перевагу прямим закордонним інвестиціям;

- вести активну і цілеспрямовану діяльність щодо повернення в України грошових засобів, вивезених за межі держави, скорочення тіньового сектора економіки, повернення закордонних кредитів, одержаних підприємствами під гарантії уряду;

- сприяти підвищенню кредитної спроможності комерційних банків зниженню рівня відсоткової ставки та збільшенню частки довготермінових кредитів.

Отже, мета, яку необхідно досягти в Україні на основі оптимізації фінансової політики має бути окреслена максимально чітко. Це - комплексний вплив всіх її складових на розвиток реального сектора національної економіки. Проведення ефективної та узгодженої грошово-кредитної і фіскальної політики має стати запорукою досягнення сталого економічного зростання в Україні.

Фінансова політика України має цілу низку суттєвих недоліків. Для їх усунення необхідним є перегляд зарубіжного досвіду покращення фінансової політики. Адже багато країн вже роками борються із цією проблемою та напрацювали ряд заходів, що можуть допомогти Україні в її ситуації. Для цього розглянемо приклади декількох країн[26].

Прагнення України стати економічно розвиватись системи вимагає зміни деяких сфер фінансової системи. А саме, дослідивши зарубіжний досвід слід сказати що для України доцільно використовувати деякі з них. Основним завданням державного бюджету України є спрямування коштів в правильному напрямку на ті проблеми які потребують правильного підходу.

ВИСНОВКИ

Отже, державна фінансова політика - система заходів (законів, адміністративних рішень) у сфері фінансів з метою цілеспрямованого впливу держави на розвиток фінансово-кредитної системи та національної економіки загалом [13].

Головним завдання державної фінансової політики є пошук оптимальної моделі перерозподілу фінансових ресурсів для стимулювання матеріального виробництва та соціального захисту населення. Залежно від тривалості періоду та характеру розв'язуваних завдань державна фінансова політика поділяється на:

- фінансову стратегію;

- фінансову тактику.

Перша визначає довготривалий курс держави у сфері фінансів і передбачає вирішення великомасштабних завдань, друга - розв'язання завдань конкретного етапу розвитку шляхом своєчасного перегрупування фінансових ресурсів і зміни способів організації фінансових відносин.

Основними напрямами державної фінансової політики в Україні мають бути:

- сприяння розвиткові виробництва, підтримання підприємницької активності та підвищення рівня зайнятості;

- мобілізація і використання фінансових ресурсів для забезпечення соціальних гарантій;

- вплив за допомогою фінансового механізму на раціональне використання природних ресурсів і заборону технологій, що загрожують здоров'ю людини;

- активізувати інвестиційну діяльність для перебудови, структурної побудови нового господарства;

- вдосконалити оподаткування і всі фінансові відносини з метою досягнення фінансової стабілізації, оздоровлення фінансів підприємств.

Фінансова політика є вагомим інструментом забезпечення соціально-економічного розвитку України.

Сьогодні бюджетна, податкова, грошова, кредитна й валютна політики, що в сукупності формують державну фінансову політику, проводяться в умовах нестабільного й суперечливого законодавства та вузьковідомчого підходу до їх реалізації. В Україні практично жоден державний орган постійно не координує фінансову політику в цілому. За таких обставин досягти поставлених цілей як щодо економічного розвитку, так і в соціальній сфері досить складно.

Для покращення ситуації в Україні потрібно запровадити заходи щодо оздоровлення фінансової ситуації в Україні, зокрема фінансів базової ланки економіки - фінансів підприємств та організацій, ефективного стимулювання ділової активності та підприємництва, продукуючого процесу, які можуть дати позитивні результати та зупинити негативні процеси в економіці: падіння рівня виробництва, знецінення грошей, дефіцит держбюджету та забезпечити передумови для подальшого економічного зростання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України

2. Бюджетний кодекс України

3. Основні показники соціально-економічного розвитку України (2015 рік). Комітет Верховної ради України з питань промислової політики та підприємництва. Дата оновлення: 15.02.2016. URL: http://www.slideshare.net/galasyuk/2015-58800898 (дата звернення 15.12.2016).

4. Рішення Ради Національного банку України № 214 від 21.12.2016 “Про основні засади грошово-кредитної політики на 2017 рік”

5. Бабич В.П., Сало И.В., Государственное управление финансами в рыночной экономике/К: - 1999, с - 49

6. Буковинський С.А., Фінансова стабілізація як основа фінансової політики // Фінанси України, № 4, 2015 р. - с. 3-19

7. Василик О.Д., Теорія фінансів: Підручник - К.: НІОС - 2000, с. 57-64

8. Ван Хорн Дж. К. Основы управления государственных финансов / М.,2001

9. Вахненко Т., Напрями вдосконалення боргової політики держави // Економіка України, 2012, № 5 - с. 16-24

10. Вахрин П.И., Немитой А.С., Финансы. Гл. 3 - М.: Информационно-внедренческий центр «Маркетинг», 2010 - с. 502

11. Діденко В.М., Прядко В.В., Курс лекцій “Фінанси” - Чернівці.: “Ратуша”, 2011 р. с. 53-58

12. Загородній А.Г., Вознюк, Смовженко Т.Г., Фінансовий словник - 4-те видання, випр. Та доп. - К.: Т-во “Знання” КОО; Л.: Вид-во “Львів” - с. 412

13. Іванух Р.А., Колобова Л.В., Фінансова політика держави на шляху стабілізації економіки // Фінанси України № 5, 2007. С. 36-41

14. Кемпбелл Р. Макконнелл і Стенлі Л. Брю, Аналітична економія, принципи, проблеми і політика, Частина І, Макроекономія / Тринадцяте видання / Львів.: “Просвіта” - 2007 р. С. 290-312

15. Лагутіч В., Монетарна політика і державні фінанси // Економіка України, 2012, № 7, с. 10-16

16. Лаптев С.В., Основы теории государственных финансов, М.: - 2001

17. І. Михасюк, А. Мельник, М. Крупка, З. Залога, Державне регулювання економіки / За ред. Д-ра екон. Наук, проф. і акад. АН Вищої школи України

18. Опарін В.М. Фінанси (Загальна теорія): Навч. Посібник - 2-ге вид. доп. і перероб. К.: КНЕУ, с 47-73

19. І.О. Петровська, Д.В. Клиновий, Фінанси (з елементами статистики фінансів), навчальний посібник. - К.: ЦУЛ, 2012. С. 18-19

20. Пирожков С.І., Сухоруков А.І., Григоренко О.В., Фінансова політика в Україні та Російський Федерації: порівняння, досвід, проблеми; Монографія / За ред. А.І. Сухорукова - К.: МІУРВ, 2010, с. 64-65, 140

21. Полозенко Д.В., Фінансова політика перехідної економіки // Фінанси України, № 8, 1999 - с. 3-11

22. Україна 2014-2015: долаючи виклики (аналітичні оцінки). Центр Разумкова. Дата

23. оновлення: 10.12.2014. URL:

24. http://www.razumkov.org.ua/upload/Pidsumky_2014_2015_A4_fnl.pdf (дата звернення

25. 05.01.2017)

26. Фінансове право: Підручник / (Алісов Е.О., Воронова Л.К., Кадькаленко С.Т. та ін.); Керівник авторського колективу і відп. Ред. Л.К. Воронова - Х.: Фірма “Консули”, 2008 - С. 10-11

27. Фінансово-кредитні важелі державного регулювання економіки: [Ред.кол. Л.І. Даниленко (відп. Ред) та ін.] - К - 2009 - 160 с, 92-95

28. Юрій С.І., Бескид Й.М., Бюджетна система України: Навчальний посібник: К.: НІОС, 2011 - С. 46

29. Яцюта В.П., Удосконалення фінансової політики // Фінанси України / 2013, № 8, с. 60-66

30. www. bigmir. referat. com. ua

31. www. edu. meta.ua

32. www. ets mate, org ua / ghg emis / 1 nat/ com

33. www/ Kmu. gov. ua / control. uk / publish / article? art - id

34. www. nau. com. Ua / ukr - web / ukrweek / hotline / Kp 031472 htm

35. www. niurr. gov. ua / ukr / econom / finans / vstup

Размещено на Allbest.ru