Податкова система України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

податковий система фіскальний навантаження

1. Теоретичні засади реформування податкової системи

1.1 Суть та принципи побудови податкової системи

1.2 Класифікація податків і зборів

1.3 Засади формування податкової політики держави

2. Оцінка стану податкової системи

2.1 Сучасні тенденції розвитку податкової системи

2.2 Оцінка податкового навантаження на економіку

2.3 Ефективність діяльності фіскальної служби

3. Напрями удосконалення податкової системи України

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Податкова система відіграє провідну роль у формуванні доходів держави. У державному бюджеті України саме на податки припадає більша частина доходів (приблизно 85%). В умовах ринкової економіки бюджетні надходження залежать від результатів діяльності суб'єктів господарювання. Тому раціонально організована система оподаткування повинна стимулювати господарську і підприємницьку ініціативу, бути простою і зрозумілою для всіх громадян держави, забезпечувати ефективність процесу стягнення податків. Крім цього, вона повинна бути стабільною.

Історія розвитку оподаткування свідчить, що податки можуть бути не лише джерелом наповнення бюджетів, але й інструментом регулювання тих чи інших соціально-економічних процесів. Як свідчить зарубіжна практика, держава може використовувати податкову систему для перерозподілу доходів між членами суспільства, стимулювати деякі види діяльності. Свідоме використання податків для досягнення визначених цілей відбувається в рамках податкової політики. Податкова політика являє собою систему урядових заходів для досягнення поставлених перед суспільством завдань за допомогою податкової системи країни.

В Україні відбуваються глибокі економічні зміни, зумовлені заміною колишнього механізму управління економікою ринковими методами господарювання. Перехід до ринкових відносин спричинився до запровадження умовної податкової системи: використовуючи податки, пільги і фінансові санкції, держава висуває єдині вимоги до підприємств щодо господарювання.

У будь-якій державі юридичні й фізичні особи зобов'язані віддавати частину своїх доходів на загальнодержавні потреби. Досконалість форм і методів передачі цих коштів свідчить про рівень розвитку держави, її економічних і правових інститутів.

В Україні податкове регулювання доходів юридичних осіб і громадян перебуває у стадії становлення. Велика кількість податків, складний механізм їх нарахування в бюджет, часті зміни податкового законодавства ускладнюють як теоретичне сприйняття окремих податків, так і практичне їх нарахування.

Багато уваги приділяють темі про Податковий кодекс України науковці так як наприклад, М.Я. Азаров, Ф.О. Ярошенко, Л.Д. Тулуш та інші.

Метою даної курсової роботи є вивчення податкової системи України від початку її становлення, процес її розвитку та стан на сьогоднішній день.

Завдання курсової роботи - розглянути складові податкової системи, дослідити та проаналізувати розвиток податкової системи України, порівняти її з податковими системами розвинутих країн, визначити її недоліки і переваги та висловити пропозиції щодо вдосконалення податкової системи в Україні.

1. Теоретичні засади реформування податкової системи

1.1 Суть та принципи побудови податкової системи

Податкова система - це сукупність загальнодержавних і місцевих податків та зборів до бюджетів усіх рівнів, а також форм, методів установлення, зміни, обчислення, сплати, стягнення, також податкова служба, яка займається податковим контролем.

Податкова система кожної країни відображає її специфічні умови. У світі немає держав з тотожними податковими системами. Однак це не означає, що створення податкової системи і податкова політика ведуться спонтанно, як кому забажається. Є певні положення, які визначають підхід держави до цієї сфери своєї діяльності.

Науковий підхід до створення податкової системи передбачає, по-перше, системність, по-друге, встановлення визначальної бази цієї системи і, по-третє, формування правової основи і вихідних принципів. Звичайно, можливий і варіант, що визначається як метод «спроб і помилок», який, до речі, використовується в Україні в даний час. Але це довгий шлях. Крім того, експериментувати можна тільки тоді, коли економічна ситуація більш-менш стабільна. Якщо ж економіка і суспільство охоплені кризою, то права на це ні уряд, ні законодавча влада не мають.

Принцип системності полягає в тому, що всі податки повинні бути взаємопов'язані між собою, органічно доповнювати один одного, не заходити в суперечність із системою в цілому та іншими її елементами. Системний підхід означає, що мають реалізовуватись функції податків. З позицій фіскальної функції, податкова система повинна забезпечити гарантоване і стабільне надходження доходів у бюджет. З позицій регулюючої функції, - забезпечувати державі можливість впливу на всі сторони соціально-економічного розвитку суспільства.

Податкова система повинна включати досить широке коло податків різної цілеспрямованості. Система доходів бюджету має включати насамперед такі, які б забезпечували сталу фінансову базу держави. Найкращими для виконання цього завдання є непрямі податки, а також податки на майно, землю, прибутковий податок з населення. Таких податків у системі доходів бюджету рекомендується мати в середньому до п'яти видів на випадок зриву у виконанні плану мобілізації одного з них.

Кількість податків, на які покладається здебільшого регулююча функція, теж має бути досить значною. Це пояснюється тим, що не можливо за допомогою одного чи двох податків впливати на всі сторони господарської діяльності підприємств, на всі сфери суспільно-економічного життя.

Але платників цікавить не так кількість податків, котрі вони сплачують, як загальна сума податків і їх частка в одержаному доході.

Визначальною базою побудови податкової системи є обсяг бюджетних видатків. Податки з позиції організації фінансової діяльності держави вторинні відносно видатків. Збалансування доходів бюджету з обсягом державних видатків є аксіомою фінансової науки. Відхід від неї призводить до тяжких наслідків - високого рівня оподаткування. Йдеться про інфляцію, яка, по суті справи, теж є своєрідною прихованою формою оподаткування населення. Відмінність полягає в тому, що це відкладені на завтра податки, однак завтра доводиться платити набагато більше, ніж сьогодні. Причиною інфляції, тобто знецінення грошей, є випуск в обіг зайвої їх кількості, не забезпеченої товарною масою. Це, у свою чергу, визначається бюджетним дефіцитом, тобто перевищенням видатків бюджету над доходами. Тож при створенні нової податкової системи слід пам'ятати, що бюджет як фінансовий план держави повинен бути обов'язково балансом доходів і видатків, і нехтувати цим вкрай небезпечно.

Правову основу системи доходів бюджету становлять відносини власності.

По-перше, права держави на доходи залежать від форми власності - державної чи приватної. При державній власності не тільки майно підприємств, але й створювані на них доходи належать державі, і вона може вилучати усі «зайві» кошти у вигляді вільного лишку прибутку. Відносно у приватних підприємств держава може отримати тільки певну частку їх доходів. Отже, якщо для державних підприємств податкова політика майже не має відчутного значення, то для приватних - це одне з головних питань.

По-друге, форма власності відбивається на формуванні доходів відповідних юридичних і фізичних осіб, особливості ж формування доходів повинні враховуватися при встановленні об'єкта оподаткування. Тому об'єктом оподаткування визначено кінцевий результат роботи підприємства - прибуток.

Принципи оподаткування, які вперше були сформульовані основоположником теорії оподаткування шотландським економістом і філософом А. Смітом в його класичній роботі «Дослідження про природу і причини багатства народів» ще у XVIII от., не втратили значення і до нашого часу. Вони зводяться до чотирьох понять: справедливість, визначеність, зручність, економія (раціональність).

Ці загальні принципи оподаткування поступово розширювались, трансформувалися під впливом соціально-економічних і політичних перетворень, які відбувались у світі. В даний час вони в основному зводяться до наступного:

1. Рівень податкової ставки повинен встановлюватись з врахуванням можливостей платника податків, тобто рівня його доходів. Доход, який залишиться після сплати податків, повинен забезпечувати йому нормальний розвиток.

2. Необхідно прикласти всі зусилля, щоб оподаткування доходів носило одноразовий характер. Багаторазове обкладання доходів чи капіталу неприпустиме.

3. Податки повинні бути обов'язковими. Податкова система не повинна залишати у платника податків сумнівів в уникненні платежу.

4. Процедури розрахунку і сплати податків повинні бути простими, зрозумілими і зручними для платників податків і економічними для установ, які збирають податки. Слід прагнути до мінімізації витрат на стягнення податків.

5. Податкова система повинна забезпечувати раціональний перерозподіл частини створюваного валового внутрішнього продукту і бути ефективним інструментом державної економічної політики.

6. Податки можуть використовуватись як фінансові регулятори з метою встановлення оптимального співвідношення між доходами роботодавців і найманих працівників, між коштами, які направляються на споживання і нагромадження.

7. Необхідно забезпечувати стабільність оподаткування; ставки податків не повинні змінюватись упродовж досить тривалого періоду. Разом з тим, податкова система повинна бути адекватною конкретним етапам економічного розвитку країни; це досягається здійсненням податкових реформ, які забезпечують еволюцію податкової системи.

8. Не можна допускати індивідуального підходу до конкретних платників податків при встановленні податкових ставок і застосуванні податкових пільг. Оподаткування має бути досить універсальним, забезпечувати однакові вимоги і однаковий підхід до платників, з одного боку, і розумну диференціацію ставок та використання податкових пільг - з іншого.

Багатовікова історія формування і застосування як загальнотеоретичних, так і конкретних практичних принципів оподаткування, що відповідають певному рівню розвитку соціально-економічного життя конкретної країни, дала змогу відібрати найдієвіші і найефективніші серед них. В умовах становлення ринкової економіки в Україні постійно ведуть роботу з удосконалення податкової системи, але, на жаль, вона й досі не відповідає світовим стандартам.

Податкові зобов'язання

Основним обов'язком платника податків, зборів та інших обов'язкових платежів є виконання податкового зобов'язання.

Органи державної податкової служби можуть здійснювати нарахування податків, зборів та інших обов'язкових платежів чи вносити зміни до раніше нарахованих сум податку до закінчення терміну давнини, тобто протягом трирічного періоду з останнього дня представлення податкової декларації (розрахунку).

При донарахуванні податків, включаючи суми пені, а також при несвоєчасному надходженні належних бюджету засобів, органи податкової служби списують з рахунків платників у примусовому порядку шляхом виписки інкасових доручень (розпоряджень) установам банку про стягнення прострочених платежів, пені, штрафів та інших санкцій. Суми заборгованості в бюджет списуються на підставі рішення керівника державного податкового органа.

Самостійно визначати суми податкового зобов'язання платника податків може орган податкової служби у випадку, якщо платник не надає у встановлений термін податкову декларацію (розрахунок) чи дані перевірок результатів діяльності платника свідчать про заниження чи завищенні сум його податкових зобов'язань, а також, якщо орган податкової служби виявив арифметичні чи інші помилки в представленій декларації.

При виявленні помилок податковою службою після одержання декларації, податковий орган самостійно здійснює перерахунок відповідно до діючого нормативним законодавством і повідомляє платника про здійснення такого перерахунку і про суми недоплат або переплат.

Виявлена в результаті податкової перевірки заборгованість самостійно погашається платником.

У випадку виявлення податкової заборгованості чи при ненаданні у встановлений термін розрахунку орган державної служби повідомляє першою податковою повісткою протягом трьох робочих днів. Після того протягом п'яти календарних днів органи податкової служби повідомляють платника податку. Третя повістка посилається після 15 днів із дня повідомлення першою повісткою.

Для підприємства (платника податку) можуть бути змінені терміни виконання податкового зобов'язання, якщо відстрочка здійснена на умовах податкового кредиту, тобто при перенесенні терміну сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів на більш пізній термін на підставі кредитного договору з органом податкової служби.

Зміна терміну виконання податкового зобов'язання можливо також при розстрочці при умовах податкового кредиту, що припускає поділ суми податків на кілька термінів оплати на умовах, визначених кредитним договором.

Зміни термінів сплати податків надаються в межах бюджетного року при наявності кредитного договору і з урахуванням фінансового стану підприємства на підставі письмової заяви платника. У заяві вказується сума податків, зборів та інших обов'язкових платежів, по яких платник просить розстрочку, а також термін розстрочки. До заяви платник додає аналіз фінансового стану підприємства, розрахунок прогнозних доходів і графік погашення податкових зобов'язань. Заява і представлені документи податкові органи розглядають у десятиденний термін і повідомляють платника про надання чи відмові у відстрочці. При позитивному рішенні орган податкової служби підписує з платником кредитний договір.

Не може бути змінений термін виконання податкового зобов'язання, якщо порушена кримінальна справа, пов'язана з податковими порушеннями, а також якщо платник є банкрутом чи використовує зміну термінів для приховання своїх коштів, що підлягають оподатковуванню.

При ліквідації підприємства майно, майнові права і засоби, відбиті в ліквідаційному балансі, використовуються в першу чергу для повного погашення податкової заборгованості підприємства, далі для погашення інших видів заборгованості, що підлягають безперечному стягненню і виконанню інших видів зобов'язань відповідно до діючого в Україні законодавства. Майно, що залишилося після оплати заборгованостей, розподіляється між засновниками підприємства відповідно до діючого законодавства.

Відповідно до діючого законодавства, після закінчення встановленого терміну сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів, суми платежів є недоїмкою і стягуються з нарахуваннями пені.

При переплаті суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів у результаті неправильного їхнього нарахування дані суми підлягають нарахуванню на рахунок платежів майбутніх періодів чи поверненню платнику за його письмовому звертанню. Про суму платежу, що перевищує суму розрахунку, органи податкової служби повідомляють платника в десятиденний термін із дня надходження платежу і виникнення переплати.

Зарахування чи повернення суми, що перевищує розрахункову і надійшла в бюджет, здійснюється в місячний термін із дня подачі платником заяви.

При неправильному нарахуванні податків, зборів та інших обов'язкових платежів податковими органами дана сума підлягає зарахуванню на рахунок майбутніх податкових платежів чи поверненню платнику незалежно від письмової заяви про повернення суми податку, і на цю суму нараховуються відсотки в розмірі дисконтної ставки Національного банку України за кожний день неправильного стягнення, починаючи з дня зарахування суми у бюджет.

1.2 Класифікація податків і зборів

Податки - це обов'язкові платежі фізичних і юридичних осіб до державного та місцевих бюджетів, що здійснюють у порядку і на умовах, визначених чинним законодавством.

Податки поділять на:

- прямі;

- непрямі.

Прямі податки -- податки, що стягуються державою безпосередньо з доходів або майна платника податків. Історично є найбільш ранньою формою оподатковування.

Прямі податки поділяються на:

-реальні (майнові), якими обкладаються продаж, покупка або володіння майном;

-особові.

Непрямі податки носять характер податків на споживання і відрізняються від прямих за методом стягнення або за формою оподаткування. В Україні застосовують два види непрямих податків - універсальні та специфічні акцизи і мита. До непрямих податків відносять:

- податок на додану вартість;

- акцизний збір;

- мито.

Також податки поділяють на:

- загальнодержавні;

- місцеві.

Місцеві податки та збори -- це податки та збори, які встановлюються органами місцевого самоврядування відповідно до законодавства, вони є обов'язковими до сплати в межах адміністративно-територіальних одиниць та зараховуються до їх бюджетів.

До місцевих податків належать:

-податок на майно;

-єдиний податок.

До місцевих зборів належать:

-збір за місця для паркування транспортних засобів;

-туристичний збір.

Перелік загальнодерджавних податків і зборів встановлює Верховна Рада України Законом України "Про систему оподаткування".

В Україні є такі загальнодержавні податки і збори:

-податок на прибуток підприємств;

-податок на доходи фізичних осіб;

-податок на додану вартість;

-акцизний податок;

-екологічний податок;

-рентна плата;

-мито.

Податки і збори підприємство сплачує до відповідного бюджету у безготівковій формі перерахуванням відповідної суми коштів з поточного рахунку підприємства на рахунку органів державного казначейства України.

1.3 Засади формування податкової політики держави

Податкова політика, і, як наслідок, податкова система кожної держави - одна з головних складових формування і розвитку економіки. Вона визначає умови і рівень розвитку держави, її соціальної сфери, обороноздатності, внутрішньої і зовнішньої політики. Впливають на неї і географічне положення країни, і традиції народу. Ось чому податкова система повинна будуватися з урахуванням багатьох факторів, які в тій чи іншій мірі можуть впливати на результати її функціонування. При всьому цьому податкова система повинна забезпечити вирішення двоєдиного завдання:

· з одного боку, встановлення оптимальних податків, які не будуть стримувати розвиток підприємництва;

· з другого боку, забезпечення надходження до бюджету коштів, достатніх для задоволення державних і соціальних потреб.

Перехідні процеси в нашій країні проходять надзвичайно складно і неоднозначно, а іноді й болісно. У таких умовах не вдалось обійтись без помилок, упущень і прорахунків. Тут впливали як суб'єктивні, так і об'єктивних причини, позначився брак досвіду та кваліфікованих кадрів, науково-практичних розробок у сфері розвитку податкової системи перехідного періоду.

Становлення системи оподаткування неминуче пов'язане з питанням про її вдосконалення, оптимізацію.

Останнім часом питання оподаткування опинилися в центрі уваги наукової і громадської думки. Особливо сьогодні, в пошуках шляхів виходу з економічної кризи, назріла необхідність податково-бюджетного регулювання в Україні замість проведення суто фіскальної податкової політики. Крім цього, сьогодні доводиться на державному рівні визнати гостроту проблеми оподаткування, пов'язаної з надмірністю податкового тягаря. Останній і є однією з причин фінансової нестабільності підприємств, зменшення сукупного попиту і поглиблення економічної кризи.

Щоб здійснити реальну розбудову нашої економіки через призму соціально-ринкової спрямованості й соціального добробуту, треба не вдосконалювати розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту, а налагодити виробництво і не заважати відродженню вітчизняного виробника.

У сучасних умовах спад економічних показників означає втрату ринку як світового, так і внутрішнього. При цьому наявні прогалини миттєво і безперешкодно заповнюються товаровиробниками - конкурентами з інших країн.

Слід нагадати, що сьогодні в Україні діє понад 28 законів, які регулюють порядок обчислення і сплати різних видів податків і відрахувань. Усього чинним законодавством передбачено 20 загальнодержавних податків, зборів і відрахувань і 14 місцевих податків та зборів.

Конституція України закріпила положення про те, що система оподаткування встановлюється тільки законами України. Це положення вимагає приведення усього податкового законодавства у відповідність до Конституції України і водночас - це досить зручний момент для вдосконалення системи оподаткування.

На будь-якому етапі розвитку держави існує межа зниження витрат бюджету і рівня його дефіциту, перевищувати який економічно недоцільно. Зниження рівня оподаткування, як показав досвід проведення податкових реформ у розвинутих країнах, не супроводжується швидким зростанням податкових надходжень до бюджету через уповільнену реакцію економічних суб'єктів на зниження податків. Воно швидко не впливає і на темпи економічного зростання. За оцінками різних економіко-математичних моделей, розрахованих на країни з розвинутою ринковою економікою, тривалість зовнішнього лагу - з моменту зміни податкової політики до зростання доходів бюджету - становить 2,5-3 роки. Зміни ж у темпах економічного зростання проявляються ще пізніше.

За допомогою певної податкової політики можна регулювати такі соціально-економічні процеси, як обсяг виробництва, зайнятість, інвестиції, розвиток науки і техніки, структурні зміни ціни, зовнішньоекономічні зв'язки, рівень життя населення, рівень споживання певних матеріальних благ тощо.

Якими б великими не були потреби у фінансових засобах, необхідних для забезпечення витрат держави, податки не повинні підривати зацікавленість платників у господарській діяльності. Надмірні податки, по-перше, зумовлюють звуження податкової бази внаслідок зменшення обсягів виробництва і доходів, а отже, призводять до зменшення надходжень до державного бюджету; по-друге, породжують такі явища, як приховування доходів від оподаткування.

Принципи податкової системи.

Рівень податкової ставки повинен встановлюватися з урахуванням можливостей платників податків, тобто рівня їх доходів.

Оскільки можливості різних фізичних і юридичних осіб неоднакові, в ідеалі для них повинні бути встановлені диференційовані податкові ставки, тобто податок з доходу повинен бути прогресивним.

Цього принципу дотримуються далеко не завжди. Однак ідея необхідності оподаткування доходів і майна за прогресивними ставками цілком заслуговує на увагу.

Оподаткування доходів повинно носити одноразовий характер

Багаторазове оподаткування доходу чи капіталу неприпустиме. Прикладом дії цього принципу є заміна податку з обороту податком на додану вартість, продукт оподатковується податком усього один раз аж до його реалізації. У результаті кожна надбавка до ціни проходження по виробничій ланці аж до кінцевого продукту оподатковується тільки один раз. У цьому - одна із головних переваг податку на додану вартість.

Обов'язковість сплати податків

Податкова система не повинна залишати сумнівів у платника податків щодо необхідності платежу. Система штрафів і санкцій, громадська думка в країні повинні бути сформовані таким чином, щоб несплата або несвоєчасна сплата податків були менше вигідними платнику, ніж своєчасне і чесне виконання зобов'язань перед бюджетом.

Система і процедура сплати податків повинні бути простими, зрозумілими і зручними для платників податків і економічними для установ, що збирають податки

Податкова система повинна бути гнучкою і легко адаптованою до змін суспільне політичних і економічних умов

Тут необхідно дати негативну оцінку безсистемному наданню пільг і вважати за доцільне і ефективне адресне податкове стимулювання пріоритетних галузей та регіонів. Необхідно, наприклад, побудувати дороги у Львівській області - отже, можна надати пільги на період будівництва організаціям, що будуть їх будувати.

Податкова система повинна забезпечувати розумний перерозподіл створюваного валового внутрішнього продукту і бути ефективним інструментом державної економічної політики

Особливу увагу слід звернути на сам процес законотворення. Окремо взятий податковий закон, яким би він не був ідеальним, не зможе принести очікуваного ефекту без тісної погодженості з усім податковим законодавством. На практиці ж закон, проходячи декілька читань у Верховній Раді, інколи приймається в зовсім невпізнаному вигляді. Тут вже не можна говорити про якусь взаємопого-дженість такого законодавчого акта з іншими. Більше того, інколи і всамому законі мають місце окремі протиріччя.

Податкова система звичайно потребує вдосконалення, але не на базі випадкових, часом вихоплених із системи оподаткування західних країн, моментів.

В Україні податкова система поки ще формується. При її становленні слід враховувати досвід інших держав, але тільки той, який дасть позитивний результат і для виробника, і для бюджету.

Податковий кодекс повинен усунути недоліки існуючої податкової системи, зберігши все те раціональне, що в ній є, врахувати напрацьований позитивний досвід. З прийняттям Податкового кодексу нарешті створена єдина законодавча і нормативна база оподаткування.

Податковий кодекс призначений стабілізувати систему податків, принаймні, в межах фінансового року, а в подальшому протягом декількох років. Він повинен вижити хибну практику прийняття податкових законодавчих актів «заднім числом». Усі зміни повинні проводитися тільки разом із формуванням бюджету на наступний рік і завчасно бути повідомленими платникам податків.

Саме після створення Податкового кодексу стало можливим сформувати єдину комплексну систему податків у країні, усунути наявні протиріччя, чітко визначити функції, повноваження і відповідальність усіх рівнів влади в проведенні податкової політики, у введенні і відміні податків, зборів і податкових пільг.

Це не означає, що потрібно докорінно змінювати систему. Ми не можемо відкинути світовий досвід, а українські податки базуються саме на ньому. Адекватність податків створить необхідні передумови для інтеграції нашої економіки у світову, для уникнення подвійного оподаткування при інвестиціях капіталу, створення спільних підприємств і здійснення спільних проектів із урахуванням специфічних особливостей і традицій України.

2. Оцінка стану податкової системи

2.1 Сучасні тенденції розвитку податкової системи

Відомо, що одним із найперспективніших напрямків стимулювання розвитку економіки є податкові платежі, які регулюють основні макроекономічні процеси та пропорції в країні. Від механізму стягнення податків залежить формування доходної частини бюджету, а це як відомо, основа державної казни.

Оскільки, сучасна податкова система складається з податків і зборів, тому вона повинна базуватися на постійності, стабільності та повноцінності надходження коштів до бюджету. Зараз в умовах глибокої економічної кризи функціонування податкової системи набуває вагомого значення. В Україні процес переходу в ринкові умови та формування податкової системи як її провідного інституту відбувалися водночас паралельно і швидко. Це призвело до реалізації необхідних управлінських рішень, нехтування принципами оподаткування на користь здійснення нестабільних поточних цілей господарювання.

Історія сучасної податкової системи України починає формуватися з 1992 року за допомогою постанови Верховної Ради України від 13 грудня 1995 року№466/95-ВР «Про основні положення податкової політики та податкової реформи в Україні» та від 4 грудня 1996 року №561/96-ВР «Про основні положення податкової політики в України», а також указом Президента України від 31 липня 1996 року№621/96 «Про заходи по реформуванню податкової політики». На сьогодні раціональне та ефективне впровадження податкової системи характеризується здатністю пропорційно і системно виконувати фіскальну та регулюючу функції. Досягнення економічного зростання можливе тільки за умови ефективності державних програм через застосування податкових важелів (пільги, зниження розміру ставок, спеціальні режими).

За роки незалежності відбулися значні позитивні зрушення: зменшено кількість податків і звільнень від оподаткування, знижено податкові ставки і розширено базу оподаткування, істотно поліпшилася практика адміністрування податків. Протягом останніх років ринкової економіки зазначені позитивні тенденції набули більшого застосування.

Так, запроваджено спрощену систему оподаткування малого та середнього бізнесу, скасовано збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, удосконалено механізм розрахунків між бюджетом і платниками податків.

Також спостерігається чітка тенденція зростання частки податку з доходів фізичних осіб(з 5,8% у 1993 році до 24,89%у 2003році), зниження у 2004-2006 роках зумовлене змінами у законодавстві, наприклад у 2003 році був прийнятий Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб». Прийняття цього закону, спричинило встановленню «перехідної» (на період 2004-2006рр.) ставки у розмірі 13%, з 2006 року - 15%.

Лише за останні роки чотири податкові платежі наповнили державну казну на 75% (78,0 млрд.грн), у тому числі податок на прибуток підприємств -30,1 % (23,5 млрд. грн.), податок з доходів фізичних осіб - 22,2 % (17,3 млрд. грн.), податок на додаткову вартість -13,8 % (10,8 млрд. грн.) та акцизний збір із вироблених в Україні товарів - 9,4 % (7,3 млрд. грн.).

На сьогоднішній день вітчизняна податкова система має достатньо резервів для підвищення ефективності функціонування, проте більшість суб'єктів господарювання приховують свої доходи від оподаткування, тому що податкове навантаження є досить значним. Саме тому обсяги тіньової економіки в Україні становлять близько 74% від обсягів офіційного ВВП, при цьому 14%, оприлюднені офіційно, а 60% не враховані і не надходять до державного фонду.

В Україні частка валового внутрішнього продукту, яка надійшла до бюджету через податкову систему становить 21%; тоді як у зарубіжних країнах, наприклад у Данії цей показник становить - 46,4%, Швеції - 36,9%, Фінляндії - 34,9; Великій Британії - 30,7; Італії - 29,9; Франції - 28,2%.

Нинішня податкова система сьогодення являє собою велику кількість недостатньо узгоджених нормативних актів, тому виникає потреба в доповненні змінами одного законодавчо закріпленого документу. Цим документом на думку багатьох вчених може стати Податковий кодекс, який буде характеризуватися стабільністю, а саме не змінністю протягом кількох років.

Пристосування сучасної податкової системи до ринкових умов господарювання дасть змогу платникам податків та податковим органам підготуватися до змін у законодавстві. Тому умовно реформування податкової системи можна поділити на три послідовні етапи.

На першому етапі реформування (протягом 2007 року) відбувається розроблення принципів кодифікації законів у сфері оподаткування і прийняття Податкового кодексу.

Другий етап (2008-2012 роки) передбачає розробити нормативно-правове забезпечення для впровадження Податкового кодексу, зокрема щодо спрощення системи адміністрування податків і зборів.

Третій, заключний етап (2013-2015 роки) планує закріпити здобуті результати, саме реформувати податкову систему України у відповідність зі стандартами ЄС.

Отже, до основних напрямів реформування податкової системи України можна віднести:

· зниження фіскального тиску, а поряд з цим зниження ставок податку на прибуток підприємств і додану вартість призводить до стимулювання підприємницької та інвестиційної діяльності;

· податковий та бухгалтерський облік повинен взаємозалежати та доповнювати один одного, що надасть змогу ефективно вести свою діяльність та поряд з цим формувати звітність;

· податкове законодавство повинно регулювати відносини тільки у сфері оподаткування, щоб не виникало спірних питань;

· покращити ефективність нарахування та стягнення податкових платежів, а саме удосконалити процедуру взяття на облік, забезпечити ефективну діяльність податкових органів;

· зменшити податкове навантаження серед непрямих податків, підвищити роль місцевих податків у структурі доходів місцевих бюджетів, враховуючи особливості відповідно до територіального розподілу;

· використовувати регулюючу функцію мита за допомогою ставок, які відповідатимуть вимогам СОТ.

2.2 Оцінка податкового повстання на економіку

Податки є одним з найважливіших важелів впливу держави на економічні процеси, через які відбувається фінансове наповнення бюджетів різних рівнів для реалізації життєво важливих функцій держави. Проте потрібно враховувати, що надмірне податкове навантаження є негативним чинником державної податкової політики, яке відповідним чином впливає на розвиток національної економіки, стримує ділову активність суб'єктів господарювання, уповільнює зростання ВВП.

Податкове навантаження реалізується на наступних чотирьох рівнях:

· податковий тиск безпосередньо податкових важелів;

· податковий тиск всієї сукупності податків, зборів і платежів;

· використання механізму пільг платниками, надання пільгових кредитів, дотацій. При цьому податковий тиск переміщується з одних платників податків на інших.

· використання податкової техніки, при якій посилюється податковий тиск на платника податку.

Наприклад, авансові платежі, які передбачають сплату податку платником до моменту отримання результатів його господарської діяльності

Для характеристики фактичного рівня податків у країні використовують так званий податковий коефіцієнт, який розраховується як відношення суми сплачених податків, включаючи обов'язкове відрахування на соціальне страхування, до валового внутрішнього продукту у ринкових цінах. Динаміка даного коефіцієнта в

Україні показана у таблиці 1.

Таблиця 1

Динаміка податкового коефіцієнта в Україні *

Показник	Роки
	2003	2004	2005	2006	2007	2008
Податкові надходження до Зведеного бюджету України, млн грн	45392,5	54321,0	63161,7	98065,2	125743,1	161264,2
ВВП, млн грн	225810	267344	345113	441452	544153	712945
Рівень податкового навантаження, % (гр1/гр2*100%)	20,10	20,32	18,30	22,21	23,11	22,62

Дані, що наведені в таблиці 1 не відповідають дійсності. Це пояснюється тим, що офіційний валовий внутрішній продукт в Україні - це приблизно лише половина реально одержаних у вітчизняній економіці господарських результатів, а також це причина неврахування при обчисленні податкового коефіцієнта суми витрат, пов'язаних із справлянням податків. Справжній рівень податкового навантаження в Україні складає 70-80% від отриманого доходу без урахування податкового навантаження на заробітну плату та собівартість продукції.

Реформування податкової системи в бік зниження податкового навантаження на економіку триває понад десять років. Проте, значних змін не відбулося. Навпаки, з року в рік податковий тиск збільшується, що змушуючи суб'єктів господарювання приховувати свої доходи. Надмірний рівень оподаткування негативно впливає і на інвестиційний клімат України, оскільки оподаткування реального сектору економіки надто обтяжливе. Воно пригнічує процеси економічного відтворення, а підприємництво може працювати рентабельно, як правило, лише за умови приховування частини своїх доходів від оподаткування.

Причиною надмірного податкового навантаження в Україні є його нерівномірність, що призводить до тінізації економіки, порушення принципів рівності та справедливості в оподаткуванні, втрати фіскальної функції податку і надходжень до бюджету, сприяє гальмуванню інноваційних процесів. Нерівномірність податкового навантаження в Україні спричинена, перш за все, такими явищами як переміщення податкового тягаря і недосконалість механізму надання податкових пільг.

Податкове навантаження на фізичних осіб в Україні підтримується на рівні 38-42% при тому, що ВВП на душу населення становить менше 1000 дол. США за рік. Тому необхідно зменшити податкове навантаження на доходи громадян, що поповнить власний бюджет кожного громадянина, що зумовить зростання попиту на товари і, як наслідок, збільшаться доходи підприємств за рахунок саме часткового вивільнення коштів фонду оплати праці.

Щодо податкових пільг, то проблемою вітчизняної податкової системи є їх надзвичайно велика кількість та постійна змінюваність їх переліку. Пільга в оподаткуванні - це зменшення та (або) звільнення від оподаткування певних суб'єктів підприємництва, галузей, регіонів тощо. Надання податкових пільг має на меті стимулювання розвитку певних видів діяльності, галузей, окремих підприємств, регіонів; регулювання цін з боку держави; забезпечення конкурентоспроможності стратегічно важливих з точки зору держави товарів перед дешевшими та якіснішими імпортними товарами

Аналіз податкового навантаження в Україні свідчить, що його скорочення є однією з передумов виходу з економічної кризи, підвищення ділової активності, детінізації економіки і активізації інвестиційної діяльності. Однак для вирішення цієї проблеми потрібна клопітка робота професіоналів щодо: перекривання лазівок у податковому законодавстві, які дозволяють приховувати фактичні доходи від оподаткування; скасування необґрунтованості податкових пільг;приведення у відповідність податкового і бухгалтерського обліку та спрощення механізму розрахунку податкових зобов'язань; впорядкування складу податкової системи за рахунок скорочення дрібних платежів, надходження від яких ледве перевищують адміністративні витрати; досягнення виваженого балансу, упорядкування і усунення дублювання функцій численних контролюючих органів; надання системі фінансових санкцій стимулюючого, а не карального характеру.

Зрозуміло, зробити це складно, але саме тут слід шукати головні шляхи вирішення податкових проблем.

Таким чином, надмірне податкове навантаження в Україні негативно впливає на економіку країни, спричиняючи її значну тінізацію. Податковий тягар розподілено між платниками податків дуже нерівномірно, хиби стягування податків в Україні є украй високими, а це негативно позначається на діловій активності ринкових агентів і формує атмосферу недовіри громадян до фінансових інститутів.

Зниження податкового навантаження є необхідною умовою виходу України з економічної кризи, що приведе до формування цілої низки позитивних зрушень в економічній і податковій сферах. Поступове зниження податкового навантаження на фізичних осіб сприятиме збільшенню заощаджень домогосподарств, підвищенню платоспроможного попиту населення, а отже розвиткові виробництва та збільшенню реальних доходів платників податків і, як наслідок, - зростання податкової бази.

2.3 Ефективність діяльності фіскальної служби

До 12.08.2012 року статус державної податкової служби, її функції та правові основи діяльності визначав Закон України "Про державну податкову службу в Україні". З цього часу функції та правові основи діяльності податкової служби визначаються Податковим кодексом. Зміст Податкового кодексу доповнено статтею 19-1, котра визначає функції контролюючих органів. Права фіскальних органів, обов'язки і відповідальність посадових осіб контролюючих органів регламентуються відповідно статтями 20 та 21 Податкового кодексу.

Статус органів ДФС та напрями діяльності визначені в Постанові Кабінету міністрів "Про Державну фіскальну службу України" від 21.05.2014р. Вищезгаданий Указ окреслює комплекс завдань органів державної фіскальної служби:

· реалізація державної податкової політики та політики у сфері державної митної справи;

· боротьба з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, сплати єдиного внеску;

· контроль за надходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків і зборів, митних та інших платежів;

· контроль за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів;

· контроль за своєчасністю здійснення розрахунків в іноземній валюті, дотриманням порядку проведення готівкових розрахунків;

· контроль за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності;

· внесення на розгляд Міністра фінансів пропозицій щодо забезпечення формування політики у підконтрольних сферах.

Відповідно до покладених завдань у Положенні визначений широкий спектр функцій фіскальної служби. Серед них можна виділити: розробка проектів законів та форм звітності; адміністрування податків, зборів та цільового соціального внеску; застосування адміністративного арешту майна платників податків; погашення податкового боргу; верифікація сертифікатів про походження товарів; підготовка пропозиції щодо прогнозу доходів бюджетів і надходжень єдиного внеску; ліцензування митної брокерської діяльності; надання консультацій відповідно до Податкового та Митного кодексів, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску та ін.

Отже, Державна фіскальна служба України - це центральний орган виконавчої влади (його територіальні органи), що утворився в результаті трансформації податкових і митних органів України з метою забезпечення реалізації державної політики у фіскальній, митній сфері і сфері адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, розроблення пропозицій щодо забезпечення її формування, а також здійснення контролю за дотриманням законодавства у фіскальній, митній сфері і сфері адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та попередження виявлення, розкриття і усунення правопорушень під час застосування такого законодавства.

У 2015 році робота ДФС спрямовувалась на зниження адміністративного тиску на сумлінних платників податків та підвищення ефективності контрольно-перевірочних заходів стосовно ризикових суб'єктів господарювання.

За результатами опрацювання даних ризикоорієнтованої системи до плану-графіка проведення документальних планових перевірок на 2015 рік включено 4 912 суб'єктів господарювання.

Також до плану-графіка проведення документальних планових перевірок включено 3,3 тис. фізичних осіб-підприємців, що майже на 26 відс. менше порівняно з 2014 роком.

З метою отримання платниками можливості самостійно оцінювати рівень власної ризиковості на офіційному веб-порталі ДФС розміщено наказ Мінфіну від 02.06.2015 № 524 «Про затвердження Порядку формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків» (зареєстровано у Мін'юсті 24.06.2015 за №751/27196).

Останнім часом забезпечується стала тенденція щодо зменшення кількості проведених контрольно-перевірочних заходів.



Размещено на http://www.allbest.ru/

Так, у 2015 році органами ДФС проведено 4,5 тис. планових документальних перевірок суб'єктів господарювання, що на 1,7 тис., або 28 відс. менше, ніж у 2014 році.

Крім того, проведено 21,2 тис. позапланових документальних перевірок (на 11,9 тис., або 36 відс., менше, ніж у 2014 році) та 50,4 тис. зустрічних звірок (на 15,3 тис., або 23 відс., менше, ніж у минулому році).

За результатами перевірок у 2015 році до бюджету донараховано 36,5 млрд. грн. грошових зобов'язань, у т.ч. за результатами планових документальних перевірок - 18,5 млрд. грн., позапланових - 18,0 млрд. гривень.

Із донарахованих податкових зобов'язань погашено за результатами застосування податкового компромісу 7,0 млрд. грн. (у т.ч. за плановими документальними перевірками - 3,5 млрд. грн., позаплановими - 3,5 млрд. грн.); узгоджено 4,6 млрд. грн. (у т.ч. за плановими документальними перевірками - 1,8 млрд. грн., позаплановими - 2,8 млрд. грн.), із яких до бюджету надійшло 2,9 млрд. грн. (у т.ч. за плановими документальними перевірками - 1,3 млрд. грн., позаплановими - 1,6 млрд. грн.).

Зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 9,8 млрд. грн., що упередило несплату податку на 1,9 млрд. гривень.

Зменшено залишки від'ємного значення ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду, на 1,3 млрд. гривень.

Протягом 2015 року відпрацьовано близько 28 тис. вигодонабувачів, задіяних у схемах ухилення від оподаткування ПДВ на загальну суму майже 16 млрд. гривень.

За результатами вжитих контрольно-перевірочних заходів: донараховано податкових зобов'язань на суму 4,5 млрд. грн.; зменшено від'ємне значення та бюджетне відшкодування на 535 млн. грн.; встановлено «транзитність» операцій на 5,1 млрд. грн;

самостійно зменшено платниками податків сумнівний податковий кредит на суму 411 млн. гривень.

На постійній основі здійснювався контроль за якістю відпрацювання суб'єктів господарювання ризикових категорій.

Протягом 2015 року припинено незаконну зовнішньоекономічну діяльність 61 ризикового підприємства-імпортера, які шляхом використання товарів «групи прикриття», декларування неправдивих відомостей про кількість товарів, сформували схемний податковий кредит підприємствам реального сектору економіки на суму ПДВ 760 млн. грн., анульовано свідоцтво платника ПДВ 33 імпортерам. За результатами таких контрольно-перевірочних заходів упереджено формування схемного податкового кредиту за рахунок підміни товарів, ввезених на територію України ризиковими підприємствамиімпортерами, на 257 млн. гривень.

Порушено кримінальних справ за ухилення від сплати митних платежів на загальну суму 62 млн. гривень.

Також проведено 8 тис. перевірок платників податків, якими подано заяви про їх припинення (закриття) відповідно до ст.78.1.7 Податкового кодексу України, за результатами яких донараховано 863 млн. грн. грошових зобов'язань.

За результатами перевірок з питань дотримання вимог валютного законодавства донараховано пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 1618,6 млн. грн., з яких узгоджено 603,6 млн. гривень.

Також донараховано 289,2 млн.грн. податку на прибуток з іноземних юридичних осіб, з яких узгоджено 31,7 млн. гривень.

До Мінекономрозвитку направлено подання про застосування до 1100 українських та 1050 іноземних суб'єктів господарювання спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

За результатами застосування спеціальних санкцій (за поданням ДФС) до 1740 суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, які мали прострочену заборгованість у сфері ЗЕД, в Україну повернуто валютних цінностей та майна (товарів) на загальну суму еквівалентну 119,1 млн. дол. США.

На виконання постанов про проведення позапланових перевірок, ініціаторами яких були оперативні та слідчі підрозділи ДФС, органи прокуратури, досудового слідства та суду, проведено 2,6 тис. документальних позапланових перевірок та 338 зустрічних звірок, за результатами яких донараховано узгоджених податкових зобов'язань на суму 224,5 млн. грн., до бюджету надійшло 178,3 млн. гривень.

Також проведено 9,5 тис. фактичних перевірок, за результатми яких до суб'єктів господарювання застосовано штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 377,7 млн. грн., з них узгоджено 233,7 млн. гривень.

Проведено 304 документальні перевірки щодо дотримання платниками податків законодавства з питань державної митної справи, за результатами яких донараховано 120,6 млн. грн., з них узгоджено 28,5 млн. гривень.

Також проведено 37 перевірок, призначених відповідно до кримінального процесуального законодавства, за результатами яких донараховано 45,7 млн. грн. митних платежів.

На постійній основі здійснюється контроль за трансфертним ціноутворенням.

З метою організації проведення перевірок платників податків з питань трансфертного ціноутворення проаналізовано 1,9 тис. поданих звітів про контрольовані операції та до 41 платника направлено запити про подання документації з трансфертного ціноутворення.

Протягом 2015 року проведено три перевірки контрольованих операцій платників податків, за результатами яких нараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 29,6 млн. грн., зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 31,7 млн. гривень.

Виявлено 112 фактів проведення платниками податків контрольованих операцій, звіт про які не подано. За результатами застосовано штрафні санкції на суму 31,7 млн. гривень.

Забезпечено організацію роботи та контроль за застосуванням штрафних санкцій територіальними органами ДФС за несвоєчасне подання (неподання) звітності.

ДФС розроблено та запроваджено нову форму «Н» податкового повідомлення-рішення шодо застосування штрафних санкцій до платників податків за несвоєчасне подання/неподання звітності (наказ Мінфіну від 28.12.2015 № 1204 «Про затвердження Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків»).

Протягом 2015 року здійснювались контрольно-перевірочні заходи з питань, пов'язаних з правильністю утримання та перерахування до бюджетів податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску при виплаті заробітної плати та інших доходів громадянам.

За результатами встановлено понад 4 тисячі суб'єктів господарювання (фізичних та юридичних осіб), які порушували законодавство при виплаті заробітної плати та інших доходів громадянам.

До бюджету донараховано близько 627 млн. грн. податку на доходи фізичних осіб та 82 млн. грн. єдиного внеску.

За звітний період виявлено понад 102 тис. найманих осіб, праця яких використовувалась роботодавцем без укладання трудових угод, та яким виплачувалась заробітна плата без сплати до бюджету належних сум податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску.

До державної реєстрації залучено понад 41 тис. громадян, які здійснювали підприємницьку діяльність без державної реєстрації. До бюджету додатково сплачено близько 21 млн. грн. податків.

До правоохоронних органів передано інформацію стосовно 1,3 тис. платників податків, які порушували законодавство при виплаті заробітної плати та інших доходів громадянам.

Встановлено близько 300 випадків виплати заробітної плати за рахунок не облікованих коштів та понад 700 випадків виплати суб'єктами господарювання найманим працівникам доходу у вигляді позик, інших матеріальних благ без утримання податку на доходи фізичних осіб.

На постійній основі здійснювались аналіз причин та оцінка порушень податкового законодавства щодо використання суб'єктами господарювання схем і механізмів штучного збільшення валових витрат, податкового кредиту з ПДВ, навмисного утворення збитковості/малоприбутковості, заниження доходу/податкових зобов'язань з ПДВ, виявлених у ході документальних перевірок. За результатами проводились наради із працівниками територіальних органів ДФС, направляються оглядові листи тощо.

З метою виявлення та відпрацювання фактів порушення вимог чинного законодавства, пов'язаних з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, та іншими правопорушеннями, посадовими особами підрозділів боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом взято участь у 581 перевірці, у т.ч. планових - 496, позапланових - 85.

Також підрозділами боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, складено 1472 матеріали з ознаками кримінальних правопорушень, за результатами розгляду яких у Єдиному реєстрі досудових розслідувань обліковано 764 кримінальні правопорушення, відшкодовано завданих державі збитків на суму 174,6 млн. грн., накладено арешт на майно в сумі 218,2 млн. грн., вилучено майна на суму 27,7 млн. гривень.

...