Організація податкового процесу при сплаті податку на майно

Передумови запровадження податку на майно. Нормативна база й особливості адміністрування податку. Цілі й шляхи вдосконалення податків на майно. Міжнародна практика проведення податкового процесу при сплаті податку на майно: основні засади та альтернативи.

Рубрика Финансы, деньги и налоги
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 12.12.2017
Размер файла 130,5 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

51

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

  • Вступ
  • Розділ 1. Теоретичні засади адміністрування податку на майно
  • 1.1 Передумови запровадження податку на майно
  • 1.2 Нормативна база та особливості адміністрування податку
  • 1.3 Організація податкового процесу при сплаті податку на майно
  • Розділ 2. Оцінка ефективності організації податкового процесу при сплаті податку на майно
  • 2.1 Оцінка діяльності фіскальних органів при сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, плати за землю та транспортного податку
  • 2.2 Проблеми організації податкового процесу при сплаті податку на майно
  • 2.3 Основні цілі та шляхи вдосконалення податків на майно
  • Розділ 3. Перспективи удосконалення податкового процесу на майно в Україні
  • 3.1 Міжнародна практика проведення податкового процесу при сплаті податку на майно: основні засади та альтернативи
  • 3.2 Реформування податкової системи: перспективи покращення податкового процесу при сплаті податку на майно
  • Висновки

Вступ

Податок на майно має багату історію, оскільки є одним з найстаріших відомих податків. Його метою є стабільне наповнення бюджетів, крім цього він виконує ряд інших функцій. На даний час податок на нерухомість запроваджений та функціонує у майже 130 країнах світу й забезпечує значну частину надходжень до місцевих бюджетів. У сучасному вигляді в Україні податок на майно відомий з 2015 року, незважаючи на те, що він тільки почав діяти, вже було внесено багато змін. Оскільки більша частина населення є власниками як рухомого так і нерухомого майна, питання оподаткування майна та вдосконалення цього процесу є актуальними та суспільно важливими.

Метою курсової роботи є дослідження податкового процесу при справлянні податку на майно.

Проблема формування та розвитку оподаткування майна є більше проблемою економіки України та країн, які були у складі СРСР, оскільки в країнах ОЕСР податки на майно давно вже є вагомою складовою формування доходів бюджетів, особливо місцевих. Аналізу податку на майно присвятили свої роботи А.Ю. Бережна, В.І. Блонська, Н.М. Бобох, О.М. Дахно, М.І. Карлін, С.Б. Манжос, О.В. Підколодна, Ю.В. Прокопенко, О.О. Пукач, Т.В. Шуліченко.

Виходячи з мети курсової роботи, були поставлені наступні завдання:

§ дослідити окремі елементи податкового механізму при справлянні податку на майно;

§ здійснити аналіз податкових надходжень до бюджетів різних рівнів податку на майно;

§ визначити проблемні питання адміністрування податку;

§ розглянути зарубіжний досвід податкового процесу при сплаті податку на майно;

податок майно податковий процес

§ запропонувати шляхи вдосконалення податкового процесу при справленні податку на майно в Україні.

Об'єкт дослідження - податковий процес, що здійснюється при справлянні з юридичних і фізичних осіб податку на майно, його адміністрування, правове регулювання, функціонування та розвиток податку в Україні.

Предмет дослідження - специфічна сфера фінансових відносин, які виникають між державою, з одного боку та юридичними і фізичним особами з іншого в процесі перерозподілу частини вартості національного продукту з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових ресурсів.

При вирішенні поставлених завдань застосовувалися такі методи дослідження, як метод експертних оцінок, кореляційно-регресійного аналізу, економічного аналізу, факторного аналізу.

Інформаційною базою є законодавчі акти, монографічні дослідження, періодична економічна література, узагальнення, звіти, електронні ресурси.

Отже, нині існує необхідність всебічного дослідження питань із впливом податкового процесу на ефективність оподаткування майна в Україні.

Розділ 1. Теоретичні засади адміністрування податку на майно

1.1 Передумови запровадження податку на майно

Оподаткування майна одна з найважливіших складових податкового механізму держави, здатна забезпечити потужну дохідну базу для місцевих бюджетів. Майнові податки є однією з найдавніших форм оподаткування, однак, незважаючи на тривалу еволюцію механізм їх справляння не є універсальним і досконалим. Саме цей аспект оподаткування знайшов яскраве відображення на прикладі розвитку оподаткування майна в Україні, де тривалий час оподаткування землі носить ресурсний характер, а нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, майже не оподатковується.

Із проголошенням незалежності України почався тривалий процес формування і розвитку вітчизняної податкової системи у нових економічних умовах. Особливо складною є еволюція майнового оподаткування. В Законі України "Про систему оподаткування" було передбачено справляння плати за землю та податку на нерухоме майно [12], однак, по факту стягувалася тільки плата за землю. Варто зазначити, що в Україні плату за землю лише теоретично можна віднести до податків на нерухомість, оскільки за всіма ознаками її справляння в Україні вона є ресурсним платежем. На мій погляд, такий підхід є некоректним, оскільки земельні ділянки суттєво відрізняються від решти природних ресурсів - вони можуть бути об'єктом приватної власності, більше того, навіть за наявності мораторію на купівлю продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення, існує тіньова торгівля земельними ділянками. Тобто попри всі законодавчі обмеження земельні ділянки в Україні виступають не тільки об'єктом користування, але і об'єктом власності. Запровадження в Україні оподаткування нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, має свої особливості, які обумовлені, у тому числі, й історичними аспектами розвитку оподаткування. Фактично запровадження цього податку було анонсоване ще на початку 90х рр., однак, реальна спроба запровадження відбулася тільки у 2012 р. Однією з основних причин такого відстрочення називали відсутність реальної оцінки нерухомості, однак протягом двадцяти років незалежності реальних кроків щодо її оцінки так і не було зроблено.

Податок на нерухомість ввійшов до податкової системи України ще при її створенні у 1991 році, як загальнодержавний податок. Проте, закону про його стягнення не було прийнято до введення в дію Податкового кодексу України, в якому регламентується механізм його утримання [1]. Нараховування податку прогнозувалося з 01.07.2012 року, проте введено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з 01.01.2013 року. Після перемоги "Революції гідності" Законом України від 28 грудня 2014 року № 71 - VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" внесено зміни щодо оподаткування нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки [2].

У 2015 році з'явився абсолютно новий місцевий податок - податок на майно. Але він став поєднанням трьох податків і складається з:

податку на нерухоме майно;

плати за землю;

транспортного податку.

Перші два були давно відомі платникам податків, хоча і вони у 2015 році пережили деякі трансформації. Так, податок на нерухомість почав сплачуватися не тільки за житлову, а й за нежитлову нерухомість. Ну а головні зміни у платі за землю були викликані її новим "місцевим" статусом, унаслідок чого місцева влада отримала повноваження встановлювати ставки земельного податку, а також додаткові пільги щодо його застосування.

Дійсно, новим став транспортний податок. Оподаткування власників транспортних засобів за часів незалежності в Україні зазнавало кількох радикальних змін. Так, до прийняття ПК України тривалий час справлявся податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів. Із прийняттям ПК України податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів як майновий податок було скасовано й уведено в дію інший платіж - збір за першу реєстрацію транспортного засобу, яка здійснювалася відповідно до ст.34 Закону України "Про дорожній рух". Оскільки однією із ознак майнового податку є періодичність, що передбачає його сплату протягом усього періоду перебування об'єкта у власності платника податку, а зазначений збір сплачується одноразово юридичними та фізичними особами, які здійснювали першу реєстрацію в Україні транспортних засобів, виникла потреба подальшого реформування даного виду збору. Змінами внесеними Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII "про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" до ПК України запроваджено місцевий податок на майно, який складається з трьох вище згаданих. Справляння транспортного податку відтепер передбачено ст.267 ПК України. Транспортний податок - це податок, який є новим для України, з точки зору "податку на розкіш", проте не є чимось новим для країн ЄС.

Майнові податки у тій чи іншій формі справляються у багатьох країн світу. Їх справляння має свої особливості не тільки залежно від країни у якій вони застосовуються а також за своєю економічною природою. Якщо оподаткування нерухомості, яка перебуває у власності фізичних осіб, є фактично оподаткуванням багатства (додаткового доходу, наприклад, чи ренти) і має на меті наповнення бюджету, то оподаткування нерухомості, яка перебуває у власності юридичних осіб є способом наповненням бюджету стабільними надходженнями, створенням стимулів для звільнення від надлишкової нерухомості, яка не використовується у процесі діяльності, а виступає додатковим чинником заморожування обігових коштів. Справляння спеціальних податків на нерухомість (спадщину, приріст капіталу) обумовлено передусім необхідністю наповнення місцевих бюджетів, а уже потім використання їх регулюючих ефектів (зменшення обсягів спекулятивних угод на ринку нерухомості, попередження ухилення від сплати податку на доходи фізичних осіб тощо). Податок на приріст капіталу стягується в Данії, Ірландії, Португалії, Швейцарії, Франції (оподатковується різниця між ціною продажу та ціною придбання). Спеціальний податок у разі продажу нерухомого майна стягується в Німеччині, Японії, Іспанії, Австрії, Бельгії, Греції (податок встановлений від вартості продажу) [14]. В Україні практика справляння такого податку відсутня. Зважаючи на спекуляції, які мають місце на ринку житлової нерухомості, запровадження такої форми оподаткування могло мати не тільки фіскальний, але і регулюючий ефект. Оподаткування спадщини існує у різних формах практично в усіх країнах. Спадщина може оподатковуватися окремим податком, у складі інших податків (податок на доходи фізичних осіб), митами і зборами при оформленні спадщини [13, 18]. В Україні оподаткування спадщини відбувається у складі податку на доходи фізичних осіб. Психологічно цей податок сприймається негативно, що пов'язано з історичним аспектом розвитком оподаткування, а особливо з періодом СРСР.

1.2 Нормативна база та особливості адміністрування податку

Податок на майно складається з:

· податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

· транспортного податку;

· плати за землю.

Податок на нерухоме майно. Необхідність сплати податку стосується, як і громадян України, так і іноземців, які мають у власності нерухомість в Україні.

Оподатковується як житлова нерухомість (квартира, будинок), так і нежитлова нерухомість (гаражі, майстерні, господарські будівлі, літні кухні, вбиральні, погреби тощо). Наприклад, якщо у фізичної особи у власності є будинок та погреб, податок сплачується з обох об'єктів: з будинку - за ставкою, встановленою місцевою радою для житлової нерухомості; погребу - за ставкою для нежитлової нерухомості.

Не є об'єктом оподаткування:

а) об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності органів державної влади;

б) об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, які розташовані в зонах відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, визначені законом, в тому числі їх частки;

в) будівлі дитячих будинків сімейного типу;

г) гуртожитки тощо;

Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. Обчислюється база контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. Юридичні особи обчислюють базу оподаткування самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об'єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт.

База оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості на 60 кв. метрів;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості на 120 кв. метрів;

в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), на 180 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості

Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Податкове повідомлення-рішення про сплату суми податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим періодом.

Щодо новоствореного об'єкта житлової або нежитлової нерухомості податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт.

Контролюючі органи за місцем проживання (реєстрації) платників податку в десятиденний строк інформують відповідні контролюючі органи за місцезнаходженням об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості про надіслані (вручені) платнику податку податкові повідомлення-рішення про сплату податку у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади.

Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцезнаходженням об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності таких нерезидентів.

Платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних щодо:

· об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку;

· розміру загальної площі об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку;

· права на користування пільгою із сплати податку;

· розміру ставки податку;

· нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації) платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим.

Органи державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, зобов'язані щокварталу у 15-денний строк після закінчення податкового кварталу подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку фізичними та юридичними особами, за місцем розташування такого об'єкта нерухомого майна.

Юридичні особи самостійно обчислюють суму податку і до 20 лютого подають контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта оподаткування декларацію з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Щодо новоствореного об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості декларація юридичною особою платником подається протягом 30 календарних днів з дня виникнення права власності на такий об'єкт, а податок сплачується починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт.

У разі переходу права власності на об'єкт оподаткування від одного власника до іншого податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня звітного року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначений об'єкт оподаткування, а для нового власника починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Податок сплачується за місцем розташування об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

Фізичні особи можуть сплачувати податок у сільській та селищній місцевості через каси сільських (селищних) рад або рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, за квитанцією про прийняття податків.

Податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується:

а) фізичними особами протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення;

б) юридичними особами авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

Платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні власні авто.

Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового року, тобто 1 мільйон 200 тисяч гривень, станом на 2017 рік.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, виходячи з марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального.

Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному вебсайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати.

Базою оподаткування є легковий автомобіль.

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцем реєстрації об'єктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів.

Органи внутрішніх справ зобов'язані до 1 квітня 2017 року подати контролюючим органам за місцем реєстрації об'єкта оподаткування відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку фізичними та юридичними особами.

З 1 квітня 2017 року органи внутрішніх справ зобов'язані щомісяця у десятиденний строк після закінчення календарного місяця подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку фізичними та юридичними особами, за місцем реєстрації об'єкта оподаткування станом на перше число відповідного місяця.

Форма подачі інформації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Платники податку юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцем реєстрації об'єкта оподаткування декларацію з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, декларація юридичною особою платником подається протягом місяця з дня виникнення права власності на такий об'єкт, а податок сплачується починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт.

У разі переходу права власності на об'єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом звітного року податок обчислюється попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначений об'єкт оподаткування, а новим власником починаючи з місяця, в якому він набув право власності на цей об'єкт.

Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

За об'єкти оподаткування, придбані протягом року, податок сплачується пропорційно кількості місяців, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу.

У разі спливу п'ятирічного віку легкового автомобіля протягом звітного року податок сплачується за період з 1 січня цього року до початку місяця, наступного за місяцем, в якому вік такого автомобіля досяг (досягне) п'яти років.

У разі незаконного заволодіння третьою особою легковим автомобілем, який відповідно до підпункту є об'єктом оподаткування, транспортний податок за такий легковий автомобіль не сплачується з місяця, наступного за місяцем, в якому мав місце факт незаконного заволодіння легковим автомобілем, якщо такий факт підтверджується відповідним документом про внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, виданим уповноваженим державним органом.

У разі повернення легкового автомобіля його власнику (законному володарю) податок за такий легковий автомобіль сплачується з місяця, в якому легковий автомобіль було повернено відповідно до постанови слідчого, прокурора чи рішення суду. Платник податку зобов'язаний надати контролюючому органу копію такої постанови (рішення) протягом 10 днів з моменту отримання.

У разі незаконного заволодіння третьою особою легковим автомобілем, уточнююча декларація юридичною особою платником податку подається протягом 30 календарних днів з дня внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

У разі повернення легкового автомобіля його власнику уточнююча декларація юридичною особою платником податку подається протягом 30 календарних днів з дня складання постанови слідчого, прокурора чи винесення ухвали суду.

Платники податку можуть звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем своєї реєстрації для проведення звірки даних щодо:

а) об'єктів оподаткування, що перебувають у власності платника податку;

б) розміру ставки податку;

в) нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів (зокрема документів, що підтверджують право власності на об'єкт оподаткування, перехід права власності на об'єкт оподаткування), контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Фізичні особи нерезиденти у порядку, визначеному цим пунктом, звертаються за проведенням звірки даних до контролюючих органів за місцем реєстрації об'єктів оподаткування.

Податок сплачується за місцем реєстрації об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

Транспортний податок сплачується:

а) фізичними особами протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення;

б) юридичними особами авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

Плата за землю - обов'язковий платіж, що входить до складу податку на майно, який справляється у формі земельної ділянки державної і комунальної власності. Платниками такого податку є власники земельних ділянок та землекористувачі. База оподаткування - нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації чи площа земельної ділянки, для якої не було проведено нормативну грошову оцінку. Платники податку на землю мають самостійно обчислювати суму податку щороку. З 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року вони мають подавати відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік. У декларації має бути присутня розбивка річної суми рівними частками за місяцями. Відповідно до пункту 12.3 статті 12 ПК, сільські, селищні та міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Коли громада приймає рішення щодо встановлення місцевих податків та зборів, обов'язково має визначатися об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки та податковий період та інші положення, що встановлені статтею 7 ПК. Стосовно ставок земельного податку - відповідно до пункту 274.1 статті 274 ПК за земельні ділянки, нормативно-грошову оцінку яких було проведено, податок встановлюється у розмірі не більше від 3% від їх нормативної грошової оцінки. Для земель загального користування розмір податку не може бути більшим 1%. Рівень оподаткування сільськогосподарських угідь має становити від 0,3% до 1% від їх нормативної грошової оцінки. Якщо нормативну грошову оцінку земельної ділянки не було проведено податок встановлюється до 5%. Для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3% та не більше за 5% від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі.

Щодо орендної плати, то її розмір встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: бази олімпійської, параолімпійської та дефлімпійської підготовки, перелік яких було затверджено Кабміном, не може перевищувати 0,1% нормативної грошової оцінки.

З 01.01.2017 р. встановлено, що індекс споживчих цін на 2017 рік, який наразі встановлено з цінами 2017 року, встановлюється із зазначеннями:

· 100% для сільськогосподарських угідь

· ріллі, багаторічних насаджень та сіножатей 100%

· Для земель несільськогосподарського призначення становить 106%

Коефіцієнт індексації нормативно-грошової оцінки земель застосовується кумулятивно, залежно від дати проведення оцінки земель.

За 2002, 2003, 2004, 2006 роки нормативна грошова оцінка не індексувалася. Для 2016 року коефіцієнт індексації нормативно грошової оцінки сільськогосподарських угідь становить 1,0; Для земель несільськогосподарського призначення він становить 1,06. Також необхідно зазначити, що у нормативно-правових актах за якими відбувається проведення нормативно-грошової оцінки земельних ділянок відбулися суттєві зміни. З 01.01.2017 р. набрав чинності новий порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, що було затверджено Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 року №489, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 19.12.2016 року за № 1647/29777. Для правильного обчислення земельного податку та орендної плати доцільно буде звернутися до органів Держгеокадастру на місці, для одержання нової довідки щодо нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, що була видана після 01.01.2017 р.

1.3 Організація податкового процесу при сплаті податку на майно

Адміністрування податку на нерухомість носить в Україні об'єктний характер. Механізм такий: надсилаються податкові повідомлення-рішення і податок сплачується за місцем розташування об'єкта оподаткування. Тому в разі відсутності власника за місцезнаходженням об'єкта нерухомості, він не зможе вчасно отримати повідом­лення, узгодити суму та/або використати пільгу і, звісно, сплатити в повному обсязі податок до відповідного місцевого бюджету. Об'єктний характер обліку є незручним і для адміністратора, адже ускладнює контроль. Адміністратору буде важко відстежити, скільки об'єктів оподаткування є у власності платника і до якого з них він застосував знижку.

Невирішеність таких питань призведе до непорозумінь між органами державної податкової служби та платниками податку, а наслідком цього буде ускладнення процедури сплати для платника та ухилення від сплати податку. Для удосконалення механізму адміністрування податку на нерухомість необхідно перейти від обліку за об'єктом до обліку за суб'єктом податкових відносин. Тобто облік має вестися за власником об'єктів, а податкові повідом­лення-рішення слід надсилати власникам за місцем їхньої реєстрації з переліком усіх об'єктів, якими вони володіють, із зазначенням рахунків для сплати податку за місцезнаходженням об'єктів нерухомості.

На початковому етапі доцільно буде провести кампанію декларування, що допоможе в першу чергу уточнити і звірити базу оподаткування та удосконалити контроль за сплатою податку на нерухомість, оскільки в такому випадку відповідальність за обчислення буде нести платник, як це передбачено в розділі ІІ Податкового кодексу України. Надалі обов'язок щорічного декларування можна залишити лише за власниками кількох об'єктів або у випадку їх надбання (відчуження).

Для забезпечення принципу соціальної справедливості необхідним є оподаткування всієї площі житлового об'єкта, а не лише житлової. Сьогодні даний принцип при оподаткуванні об'єктів житлової нерухомості порушено.

Вважаю, що врегулювання цих питань допоможе уникнути непорозумінь між учасниками податкових відносин та адміністратором. А нововведений податок в Україні буде соціально справедливим і економічно ефективним, що зблизить національне законодавство з європейським, забезпечить стабільні надходження до місцевих бюджетів та знизить маніпуляції на ринку нерухомості.

Одним із головних питань у перспективі подальшої реалізації даного податку є перехід від об'єкта оподаткування за площею до об'єкта оподаткування за вартістю, що відповідає європейській практиці та забезпечує справедливість оподаткування. Втім, поки що для України такий підхід реалізувати складно. Практика впровадження та реалізації податку на нерухомість дасть змогу поступово удосконалювати підходи до його стягування.

Стан наповнення дохідної частини місцевих бюджетів напряму залежить від якості адміністрування плати за землю, яке у свою чергу розглядається як суттєвий елемент адміністрування земельного фонду. Ось чому в різних країнах будь-які дослідження та заходи в цій галузі спрямовані на стратегічну перспективу. У закордонній практиці превалює підхід, коли усі елементи адміністрування земельного фонду розглядаються як єдиний і нерозривний комплекс, включаючи процес розвитку ринку нерухомості, поєднаний з містобудівною і фіскальною політиками.

Адміністрування плати за землю розглядається в комплексі обмежувальних заходів, що спрямовані на збалансований розвиток земельної політики. Ефективність податкового адміністрування пов'язується з розвитком усієї системи землеволодіння, і перш за все, з реєстрацією прав власності. За таких підходів першочергового значення набуває необхідність легітимізації землі як повноцінного елемента майнового обігу. Тобто адміністрування плати за землю враховує цілі соціально-економічного розвитку регіонів. Для їх досягнення адміністрування не можна ототожнювати лише зі стягненням податку, тобто зі суто примусовими заходами, або, навпаки, доводити його до політико-законодавчих вимірів, - має бути виокремлений баланс цілей територіальної громади. Платники податку повинні усвідомлювати та навіть контролювати обсяги і напрями витрачання коштів плати за землю, при чому особливо важливу роль мають відігравати масово-роз'яснювальні і виховні заходи з платниками.

Водночас не слід забувати і про метод стимулювання, який, ми переконані, допоможе підвищити рівень надходження плати за землю, наприклад шляхом надання різноманітних пільг платникам податків. При цьому критерії сумлінності платників податків мають бути закріплені на законодавчому рівні. Ця конструкція має надихати платників плати за землю на своєчасну і повну сплату податку. Подібна практика вже успішно застосовується при бюджетному відшкодуванні суб'єктам господарювання податку на додану вартість грошовими коштами. На поточний момент необхідно виділити головні питання оподаткування землі: значний обсяг податкових пільг та занижені ставки плати за землю, визначені Податковим кодексом України; повільний процес розмежування земель державної й комунальної власності та їх інвентаризації; зволікання з проведенням грошової оцінки земель; довготривалість процесу оформлення земель в оренду та у власність; використання земельних ділянок з порушенням земельного законодавства і несплатою плати за землю; удосконалення процесу ведення Земельного кадастру.

Що стосується процесу розмежування земель, то, незважаючи на весь комплекс організаційних заходів та тривалий період їх реалізації, робота щодо розмежування земель державної і комунальної власності триває й досі. З метою забезпечення податкового стимулювання продуктивного використання земель варто передбачити застосування до ставок податку підвищувального коефіцієнта при оподаткуванні сільськогосподарських угідь, які надані для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, у разі відсутності ведення такого виробництва суб'єктами господарювання понад три роки [4].

Особливого значення дана пропозиція набуває в разі невикористання земель за при - значенням протягом кількох років, бо вони втрачають свої якісні характеристики. В економічно розвинених країнах землевласнику просто невигідно відмовитися від використання землі, адже він все одно буде змушений сплачувати земельний податок. Проте в українських реаліях розмір податку не є достатнім, щоб виступати дієвим стимулом для примушення власника ефективно використовувати земельну ділянку.

Недоліками в впровадженні транспортного податку стосовно бази, ставок, порядку сплати та інших аспектів адміністрування є, зокрема:

неврахування принципу незворотності дії закону стосовно першого базового податкового (звітного) періоду (року), оскільки в даний час відсутні узагальнюючі податкові консультації стосовно даного аспекту.

платниками податків визначено власників легкових автомобілів з певними критеріями - як фізичних, так і юридичних осіб, в той же час фактично власником подібних автомобілів можуть бути держава, органи місцевого самоврядування, неприбуткові організації, а жодних пільг для них на даний момент не визначено;

відсутність пояснення положення стосовно об'єкта оподаткування, що визначено як "легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см." (Податковий кодекс України) [1]. При цьому однозначно не трактовано період експлуатації легкового автомобіля нинішнім (останнім) власником. Тобто дане положення можна трактувати як:

а) термін використання до 5 років останнім власником,

б) термін використання легкового автомобіля до 5 років всіма власниками з дати придбання авто;

в) термін використання легкового автомобіля до 5 років з моменту випуску / або придбання;

порушення принципу пропорційності та справедливості при визначені часового терміну оподаткування за умови оподаткування легкового автомобіля неповного базового податкового року. Податковим кодексом визначено, що "щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності", проте при придбанні автомобіля, наприклад, в останній день будь-якого місяця платника змушуватимуть сплачувати податок пропорційно місячним термінам, тобто переплата буде складати 25000,00/12=2083,33 грн.;

для юридичних осіб визначено обов'язок самостійно обчислити суму транспортного податку станом на 1 січні звітного, а не базового, як має бути, року, та відповідного звітування і оплати податку, тобто законодавцем порушено принципи нарахування та відповідності при адмініструванні податків;

суперечливість положень ПКУ та Листа ДФС "Про особливості встановлення ставок з місцевих податків та зборів" [4], зокрема, стосовно того, що розмір транспортного податку як складової місцевих податків і зборів на майна повинен визначатися органами місцевого самоврядування, а згідно ПКУ - він є фіксованим на рівні 25 000 грн.;

законодавець за базу оподаткування бере не ринкову вартість легкових автомобілів, а виключно об'єм двигуна та термін використання легкового автомобіля, при цьому з бази оподаткування випадають інші види автомобільного транспорту, а також, власне ключові об'єкти оподаткування розкоші - літаки, вертольоти, човни, елітні мотоцикли, електромобілі тощо;

можливість зміни типу легкового автомобіля, наприклад, на автомобіль вантажопасажирський - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення як пасажирів, так і вантажів. В даному випадку при втраті хоча б однієї з суттєвих ознак віднесення до класу легкових автомобіль вже не буде об'єктом оподаткування транспортним податком;

не встановлено механізм відповідальності платників податків та посадових осіб контролюючого органу стосовно порушення терміну надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення до 1 липня базового (звітного) податкового року.

Отже, впровадження нового майнового податку не сприяє наповненню місцевих бюджетів, а лише поглиблює перестороги власників легкових автомобілів, які сплачують податку при накопиченні коштів для придбання авто, при їх технічному обслуговуванні та при придбанні пального, а тепер і при використанні легкових автомобілів. Останні зміни в майновому оподаткуванні транспортних засобів залишають більше запитань, аніж відповідей, і ще раз доводять, що в Україні автомобіль скоріше за все є розкішшю, а не просто засобом пересування.

Розділ 2. Оцінка ефективності організації податкового процесу при сплаті податку на майно

2.1 Оцінка діяльності фіскальних органів при сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, плати за землю та транспортного податку

Зважаючи на тисячолітню історію та широку розповсюдженість податків на майно, у світі накопичено великий досвід їх застосування, і випробувано різноманітні механізми, з яких Україна може обирати найбільш прийнятні для нашої ситуації. Але, попри досвід, на сьогоднішній день ситуація з податками на майно у світі є неоднозначною: з одного боку - розвиток комп'ютерних технологій та статистичних методик дозволив значно удосконалити їхнє функціонування, зокрема спростити та зробити прозорим адміністрування; з іншого боку - надходження, принаймні у розвинених країнах, мають тенденцію до падіння. Така тенденція пов'язана здебільшого з політико-економічними перешкодами, які, однак, можна обійти, як описано нижче та деталізовано далі у роботі. Це важче зробити у країнах з усталеними традиціями, але видається більш реальним в Україні.

Реформування податку на майно має відповідати таким принципам:

1. Уникнення дискреції (можливості державних службовців та органів влади "вирішувати питання" на власний розсуд). Зважаючи на високу небезпеку корупції, я думаю цей критерій найпершим пріоритетом в усій податковій реформі, зокрема і в частині, пов'язаній з податком на майно. Дискреційні можливості, такі як, приміром, застосування різного роду "коефіцієнтів", оцінка об'єктів на місцях, індивідуальна оцінка ділянок, повноваження з надання пільг окремим власникам тощо, відкривають можливості для корупції. Вона, у свою чергу, не тільки шкодить суспільній моралі та підриває авторитет органів влади, але й, найголовніше, призводить до серйозних викривлень, не кажучи вже про зменшення надходжень. Практика застосування податку на землю свідчить, що навіть такі запобіжні механізми, як прийняття рішень колегіальними органами місцевого самоврядування, не стають дієвими перешкодами проти дуже сумнівних рішень, за якими легко запідозрити корупційні мотиви. Тому, зокрема:

a. Оподаткуванню мають підлягати земельні ділянки, з урахуванням способу використання (сільськогосподарські, природоохоронні, комунальні, інші - з окремим виділенням землі безпосередньо під забудовою та промисловими об'єктами та з урахуванням висоти споруд), а не виміряні всередині об'єкти нерухомості. Такий підхід відповідає сучасним світовим практикам, зокрема дозволяє легко перевірити усі параметри, не вступаючи в особистий контакт з власником, за допомогою геоданих;

b. Оцінку об'єктів треба робити у вигляді "масової оцінки" - методики, яка розраховує вартість одиниці площі за допомогою прозорої та однозначної формули, що враховує різноманітні вимірювані характеристики, насамперед розташування та (у випадку сільськогосподарських земель) хіміко-біологічні властивості ґрунту. Цей підхід теж відповідає кращим світовим практикам. Формули мають розраховуватися окремо відповідно до зазначених вище цілей використання землі, у такий спосіб непрямо оцінюється вартість нерухомості, відмінної від земельної ділянки;

c. Ставка податку має бути єдиною для усієї країни, а також для усіх видів несільськогосподарських і некомунальних земель (зокрема, без розрізнення на "житлову" і "не житлову" забудову, не кажучи вже про галузевий розріз). Пільги можуть надаватися лише на певний обсяг земель (приміщень) та стосуватися лише окремих категорій фізичних осіб та окремих видів неприбуткових (некомерційних) організацій. Таким чином, ані окремі державні службовці, ані органи державної влади та місцевого самоврядування не матимуть впливу на розмір податкових зобов'язань платників податку.

2. Зарахування податку на майно при сплаті прямих податків. Пропонується спосіб вирішення політико-економічних проблем оподаткування у вигляді зарахування такого податку при сплаті інших податків, зокрема ПДФО, єдиного податку та, можливо, платежів за користування надрами (актуально при оподаткуванні земельних ділянок під кар'єрами). Цей підхід закриває проблему з можливими масовими протестами проти податку на майно, на кшталт тих, що мали місце у деяких країнах. майна (Однією із загальних проблем, які заважають перенесенню податкового тягаря з прямих податків до податків на майно, є побоювання платників щодо можливого збільшення податкового тиску, особливо на тих, хто успішно працює; а також підвищення ризику для домогосподарств. Окрім того, в Україні збільшення надходжень від оподаткування майна покликане, насамперед, замістити можливі втрати від реформи оподаткування підприємств, тож і податок цей має лягати, насамперед, на сектор підприємств, а не домогосподарств.)

3. Можливість (для платника) привести ціну на об'єкт до поточного ринкового рівня через прозорі механізми. Це має пом'якшити проблеми масової оцінки, пов'язані з недосконалістю методики, недостатньою базою даних тощо, і сприяти відновленню справедливості по відношенню до тих платників, які вже зараз скаржаться на надмірні, за їхньою оцінкою, вимоги. Таким платникам буде надано можливість у справедливий та прозорий спосіб довести свою правоту. Така процедура також допоможе пом'якшити труднощі переходу і зробити пов'язаний з цим ринковий перерозподіл власності більш прозорим та ефективним.

В результаті застосування цих підходів процес нарахування та сплати податку має стати гранично простим та прозорим: платник отримує квитанцію з розрахунком податку, і має або сплатити його у нарахованому розмірі, або оскаржити оцінку відповідно до процедури і сплатити за її результатом. Адміністрування не передбачатиме перевірок, за винятком вичерпного переліку особливих ситуацій (як-от виявлення неузгодженостей у документації); виключає прямий контакт платника з працівниками ДФС, окрім процедури оскарження - в якій, однак, теж не повинно залишитися простору для свавільних рішень; водночас має бути дуже жорстким до неплатників; перевірка правильності розрахунку та процес узгодження податкового зобов'язання зі сплати податку має здійснюватись за допомогою спеціально запровадженого програмного продукту через електронний кабінет платника податку на сайті ДФС України. Обсяг податкових платежів кожного власника не є комерційною таємницею, оскільки не залежить від доходів, тому може і має бути оприлюднений - наприклад, як частина інформації у відкритому реєстрі власників нерухомого майна та землі.

2.2 Проблеми організації податкового процесу при сплаті податку на майно

У країнах з розвиненою економікою податок на майно/нерухомість є одним з основних джерел доходів місцевих бюджетів, інструментом ефективного використання майна (регулююча функція) та дієвим елементом реалізації принципу соціальної справедливості, що передбачає рівномірність розподілу податку між громадянами пропорційно до їхніх статків/доходів. На жаль, чинний в Україні податок на майно, з урахуванням вилучень з бази оподаткування та значного обсягу пільг, не у повному обсязі виконує ці функції. Синтез даних дозволяє визначити яке значення посідає податок на майно у структурі доходів Зведеного бюджету:

Таблиця 2.1. Вплив податку на майно на доходи Зведеного бюджету України та частку податку у ВВП країни (млн. грн.)

Рік

2012

2013

2014

2015

2016

Загальна сума податку на майно

12 607,34

12 833,37

12 132,45

16 011,1

18 6009

у тому числі:

Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки

0,086

22,54

44,88

745,7

800,0

Плата за землю

12 581,7

12 802,9

12 083,9

14 831,4

14 409,2

Податкові надходження Зведеного бюджету

360 567,2

353 968,1

367 511,9

507 635

593 352

Питома вага податку у Зведеному бюджеті

3,5%

3,63%

3,3%

3,15%

3,14%

ВВП

1 459 096

1 522 657

1 586 915

1 979 458

2 262 000

Питома вага у ВВП

0,86%

0,84%

0,76%

0,81%

0,82%

Джерело: Складено автором на основі даних Міністерства фінансів та звітів Державної фіскальної служби

Питома вага майнових податків у податкових надходженнях становить для країн ОЕСР в середньому 5,4-5,6%, тоді як зазначений показник по Україні не перевищує 3,7%. Питома вага податку у ВВП України не перевищує 0,9%, коли для країн ОЕСР відповідний середній показник сягає 1,7-1,9%. Статистичні дані свідчать про поступово зростаючу роль податку на майно у структурі власних доходів місцевих бюджетів. Так, у загальному фонді місцевих бюджетів (без урахування трансфертів), затвердженого місцевими радами, частка податку у 2015 році складала 16% від річного обсягу надходжень (відповідно 16,01 та 99,8 млрд. грн.).

Таблиця 2.2. Структура податків на майно (млн. грн.)

Рік

2012

2013

2014

2015

2016

Питома вага у сумі всіх податків на всі види майна

Податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки

0,001%

0,176%

0,37%

4,66%

4,3%

Плата за землю

99,797%

99,763%

99,60%

92,63%

77,43%

Транспортний податок

0, 203%

0,062%

0,03%

2,71%

18,27%

Джерело: Складено автором на основі даних Міністерства фінансів

Протягом останніх років концепція податку на нерухомість суттєво змінювалася. Відмова від оподаткування комерційної нерухомості (до 2015 р.), зміна бази оподаткування (з житлової на загальну площу) та пільги щодо неоподатковуваної площі житлового сектору призвели до того, що ефект від введення податку у 2013-2014 рр. виявився нульовим, тобто, витрати на адміністрування податку перевищили доходи від нього. З урахуванням того, що у 2014 році весь житловий фонд загальної площі складав 966,1 млн. кв. м. та у 2015 році було прийнято в експлуатацію житла площею 11,04 млн. кв. м. (за даними Державної служби статистики України), середнє податкове навантаження у 2015 році відповідало рівню 76 копійок на 1 кв. м. загальної площі житла. В умовах, коли наявний дохід у розрахунку на одну особу у 2015 році становив 31082,7 грн., а середня площа об'єкта житлової нерухомості на території України складає 56,6 кв. м. рівень податкового тягаря не виглядає адекватним (0,0014% від доходу). У розрізі регіонів ситуація виглядала наступним чином:

...

Подобные документы

  • Алгоритм визначення суми податку на прибуток підприємств, яка сплачується за результатами операцій у звітному періоді. Розрахунок суми податкових зобов’язань, що сплачується до бюджету. Розмір акцизного, екологічного податку, податку на нерухоме майно.

    контрольная работа [25,2 K], добавлен 01.12.2015

  • Система оподатковування, заснована на податку на додану вартість, в країнах Європейського Союзу. Стимулювання зростання виробництва в Україні. Платники податку на додану вартість. Суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету.

    реферат [26,0 K], добавлен 24.02.2013

  • Сутність та значення майнового оподаткування. Податок на майно підприємств. Об’єкти житлової нерухомості, що не оподатковуються. Пільги зі сплати податку на нерухоме майно. Порядок та строки сплати. Орендна плата за земельні ділянки державної власності.

    курсовая работа [212,9 K], добавлен 26.02.2013

  • Визначення сутності податків, особливості їх формування та використання в економіці країни. Оподаткування фінансових установ, складання податкової звітності та проведення податковими органами перевірок. Аналіз порядку сплати банком податку на прибуток.

    курсовая работа [901,4 K], добавлен 09.06.2012

  • Сутність і призначення акцизного податку, його недоліки і переваги згідно розділу VI Податкового кодексу України. Платники податку, об'єкт та база оподаткування для вітчизняних та імпортних товарів. Розрахунок податків при нарахуванні заробітної плати.

    реферат [40,4 K], добавлен 08.01.2015

  • Визначення за даними господарських операцій складу валових витрат підприємства та валових доходів, суми податку на прибуток до сплати. Знаходження податкового кредиту та податкового зобов’язання, суми сплати до бюджету податку на додану вартість.

    задача [18,6 K], добавлен 02.02.2010

  • Податкове законодавство України. Види податків та зборів. Обов’язки платника податків. Строк сплати податку та збору. Порядок визначення доходів та їх склад. Визначення вартості об’єктів амортизації. Віднесення сум податку до податкового кредиту.

    курс лекций [152,1 K], добавлен 11.11.2013

  • Аналіз сплати суб’єктом підприємництва податку на прибуток. Система податкового обігу валових доходів, витрат та амортизації. Методика складання декларації з податку на прибуток, його вплив на результати фінансово-господарської діяльності підприємства.

    контрольная работа [23,9 K], добавлен 20.03.2011

  • Характеристика податку на доходи фізичних осіб. Основні рекомендації щодо удосконалення сплати податку на доходи фізичних осіб. Комплексне дослідження сплати податків на прикладі підприємства "Югвоєнстрой". Удосконалення податкової законодавчої бази.

    дипломная работа [386,5 K], добавлен 05.06.2011

  • Історія становлення та теоретичні засади податку на додану вартість. Обчислення податку на додану вартість при переміщенні товарів через митний кордон України. Платники та об’єкти податку на додану вартість. Дата виникнення податкового зобов’язання.

    курсовая работа [54,2 K], добавлен 27.03.2012

  • Основи оподаткування акцизними зборами, сутність акцизів. Платники та об’єкти оподаткування, види підакцизних товарів. Методики нарахування акцизних зборів, порядок обчислення сум податку, які підлягають сплаті до бюджету. Контроль за сплатою податку.

    курсовая работа [641,4 K], добавлен 24.11.2020

  • Розрахунок потенційно можливого теоретичного обсягу сплати податків залежно від рівня економічної активності. Кількісне вимірювання обсягу недотримання податкового законодавства внаслідок ухилення усіх видів - завдання валового податкового розриву.

    статья [12,2 K], добавлен 31.08.2017

  • Камеральна перевірка декларацій з податку на додану вартість. Документальна перевірка ПДВ; реєстр обліку придбання та продажу товарів. Обґрунтованість застосування пільг при наданні податкового кредиту. Контроль нарахування та сплати податку на прибуток.

    контрольная работа [54,5 K], добавлен 29.12.2012

  • Особливості оподаткування підприємств. Теоретико-методологічні основи обліку податку на прибуток та на додану вартість. Облік податку на прибуток та податку на додану вартість на ПП "Рушничок НЕО". Відображення податку на прибуток у фінансовій звітності.

    курсовая работа [67,3 K], добавлен 24.12.2010

  • Напрями покращення методики розрахунків з бюджетом по податку на прибуток підприємства. Рекомендації щодо вдосконалення нормативно – правової бази з податку на прибуток та узагальнення результатів її дослідження. Вплив податку на розвиток підприємств.

    реферат [33,6 K], добавлен 13.01.2010

  • Склад місцевих податків і зборів і порядок їх встановлення. Контроль за нарахуванням податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Платники збору за місця для паркування транспортних засобів. Порядок придбання і строк дії торгового патенту.

    контрольная работа [27,3 K], добавлен 29.12.2012

  • Способи здійснення податкового контролю. Камеральна перевірка, її цілі та функції. Податковий кредит та податкове зобов’язання з ПДВ. Приклад розрахунку податку на додану вартість. Суть фінансової відповідальності платника податків за порушення закону.

    контрольная работа [50,7 K], добавлен 15.02.2014

  • Організаційно-правові засади реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності як платника податку на додану вартість, порядок його обчислення и сплати. Вимоги, щодо реєстрації платників податку та її анулювання. Правила оформлення податкової накладної.

    курсовая работа [48,7 K], добавлен 17.11.2014

  • Місце податку на прибуток підприємств у податковій системі України. Адміністрування податку на прибуток підприємств. Аналіз місця податку на прибуток підприємств в системі доходів бюджету України. Прогнозування податкових надходжень до зведеного бюджету.

    курсовая работа [314,1 K], добавлен 24.12.2013

  • Податок на додану вартість. Розрахунок суми податку на прибуток за перший квартал поточного року. Складання декларації з податку на прибуток. Розрахунок комунального податку, розрахунок податку з власників транспортних засобів за звітний період.

    контрольная работа [33,4 K], добавлен 08.12.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.