Фінансова санація та банкрутство підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

КОЛЕДЖ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

ТА ЗЕМЛЕВПОРЯДКУВАННЯ НАУ

комісія соціально-економічних дисциплін

Курсова робота з фінансів

на тему: «Фінансова санація та банкрутство підприємства»

Студентки ІІІ курсу групи Ф-30

Козленко А.О.

Керівник - викладач Білан О.Л.

Київ-2017

ВСТУП

За ринкових відносин в Україні, питання пов'язані з санацією підприємства мають важливе практичне значення. В умовах, коли майже всі ланки фінансової системи опинилися в кризі, з'явилась необхідність проведення санації підприємств з метою виведення їх з глибокої кризи. В даний час кожен суб'єкт, незалежно від виду основної діяльності і форми власності підприємства повинний реально оцінювати як власний фінансовий стан, так і фінансовий стан потенційних партнерів чи контрагентів.

Недостатній фінансовий стан підприємства є причиною його неплатоспроможності, погіршення фінансової стійкості, які приводять до незапланованих втрат і не досягнення необхідного фінансового результату чи навіть банкрутства. Виходячи з цього питання дослідження фінансових засад проведення санації та стабілізації діяльності підприємства є важливим для забезпечення його подальшої роботи в ринкових умовах.

Метою курсової роботи є розкрити суть фінансової кризи на підприємстві, її економічний зміст та причини виникнення, особливості процедури банкрутства підприємств, розкрити економічну суть санацій підприємств та їх фінансові джерела, провести аналіз фінансових результатів діяльності підприємства, а також розробити напрямки стабілізації його діяльності.

Об'єктом дослідження є санація підприємства «Ветропак Гостомельський Склозавод»та її характерні риси.

Предмет курсової роботи складає система методів, спрямованих на забезпечення санації підприємств.

Актуальність цієї проблематики підсилюється прийняттям Закону України - «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що регулює питання фінансової санації та банкрутства підприємств.

Виходячи з мети і задач дослідження структура роботи включає три розділи. Перший розділ присвячений розкриттю економічного змісту та сутності фінансової санації та банкрутства, проведення санації та стабілізації діяльності підприємства. Другий розділ розкриває аналіз фінансової санації, розробку плану санації та фінансові джерела санації підприємств. В третьому розділі наводяться шляхи вдосконалення санації.

У роботі використані нормативні документи України, навчальні посібники, періодична література, а також матеріали, що відбивають господарську і фінансову діяльність підприємства. А також наукові розробки таких авторів як Терещенко О.О., Бланка І.А., Поддєрьогіна А.М., Стасюка Г. А., Азаренкова Г.М., Гриньова В.М. 

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БАНКРУТСТВА ПІДПРИЄМСТВА

1.1Банкрутство підприємства та причини виникнення

Поняття банкрутства органічно притаманне сучасним ринковим відносинам. Воно характеризує неспроможність підприємства (організації) задовольнити вимоги кредиторів щодо оплати товарів, робіт, послуг, а також забезпечити обов'язкові платежі в бюджет і позабюджетні фонди.

В умовах дії ринкових відносин суб'єкти господарювання мають постійно адаптуватися до змін попиту: розширювати асортимент, поліпшувати якість, знижувати собівартість та ціни, оптимізувати структуру витрат. Проте вітчизняні підприємства не змогли безболісно перейти від «ринку продавця», який діяв за адміністративної системи господарювання, до «ринку покупця». Керівники багатьох суб'єктів господарювання за браком належної кваліфікації (або зумисне) довели свої підприємства до межі банкрутства.

Однією з негативних тенденцій, яка є наслідком незадовільного фінансового стану більшості вітчизняних підприємств, є катастрофічне зростання кредиторської і дебіторської заборгованості на підприємствах.

Зауважимо, що банкрутство та ліквідація підприємства означають не лише збитки для його акціонерів, кредиторів, виробничих партнерів, споживачів продукції, а й зменшення податкових надходжень до бюджету, зростання безробіття, що зрештою може стати одним із чинників макроекономічної нестабільності. Істотним є те, що серед підприємств, справи про банкрутство яких перебувають на розгляді, значний відсоток становлять такі, що тимчасово потрапили в скрутне становище. Вартість їхніх активів набагато вища за кредиторську заборгованість. За умови проведення санації (оздоровлення) чи реструктуризації ці підприємства можуть розрахуватися з боргами і продовжити діяльність. Проте через недосконале законодавство, відсутність належного теоретико-методичного забезпечення санації, дефіцит кваліфікованого фінансового менеджменту, брак державної фінансової підтримки виробничих структур та з інших суб'єктивних і об'єктивних причин багато з потенційно життєздатних підприємств, у тому числі тих, що належать до пріоритетних галузей народного господарства України, стають потенційними банкрутами.

У ринковій економіці банкрутство підприємств -- нормальне вище. Банкрутство підприємств -- це наслідок глибокої фінансової кризи, система заходів щодо управління кою не дала позитивних результатів [13].

Під фінансовою кризою розуміють фазу розбалансованої діяльності підприємства та обмежених можливостей впливу його керівництва на

фінансові відносини, що виникають на цьому підприємстві. На практиці з кризою, к правило, ідентифікується загроза неплатоспроможності та банкрутства підприємства, діяльність його в неприбутковій зоні або відсутність у цього підприємства потенціалу для успішного функціонування.

Банкрутство на підприємстві характеризують трьома параметрами:джерелами (факторами) виникнення;видом;стадією розвитку.

1.2 Економічна сутність санації підприємств

Термін „санація” походить від латинського «sanare» - оздоровлення, видужання. Економічний словник тлумачить це поняття як систему заходів, здійснюваних для запобігання банкрутств промислових, торговельних, банківських монополій, визначаючи, що санація можу відбуватися злиттям підприємства, яке перебуває на межі банкрутства, з потужнішою компанією; випуском нових акцій або облігацій для мобілізації грошового капіталу; збільшенням банківських кредитів і наданням урядових субсидій; перетворенням короткострокової заборгованості у довгострокову; повною або частковою купівлею державою акцій підприємства, що перебуває на межі банкрутства [12,643]. Наведене в словнику тлумачення цілей санації та механізму її проведення, перелік санаційних заходів не є достатньо чіткими. Адже попередження банкрутства ще не означає оздоровлення та повного виходу підприємства з фінансової кризи. Наведений перелік заходів є неповним і не розкриває принципових методологічних підходів до вибору тих чи інших форм санації. Деякі з вітчизняних авторів [13, 310] із санацією ототожнюють лише заходи щодо фінансового оздоровлення підприємства, які реалізуються з допомогою сторонніх юридичних та фізичних осіб і спрямованих на попередження оголошення підприємства-боржника банкрутом і його ліквідації. Із цим не можна погодитися, оскільки мобілізація внутрішніх фінансових резервів є невід'ємною складовою процесу оздоровлення будь-якого підприємства. М.І. Тітов у монографії, присвяченої матеріально-правовим та процесуальним аспектам банкрутства, пропонує дати таке законодавче визначення санації: санація - це оздоровлення неспроможного боржника, надання йому фінансової допомоги з боку власника майна, кредиторів та інших юридичних і фізичних осіб (у тому числі зарубіжних), спрямованих на підтримку діяльності боржника і запобігання його банкрутству [14, 310]. Це визначення також тяжіє до розуміння санації як інституту зовнішньої фінансової підтримки боржника.

Новий закон „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, прийнятий у 2011 р., розрізняє поняття „санація” та „досудова санація”. У цьому разі санація розглядається як система заходів, передбачених процедурою провадження справи про банкрутство з метою запобігання ліквідації боржника і спрямованих на оздоровлення його фінансового стану, а також на задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації боргів та капіталу і (або) зміною організаційної та виробничої структури боржника[14].

Досудова санація - система заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, здійснюваних власником боржника, інвестор, з метою запобігати його ліквідації, вдавшись до реорганізаційних. Організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів у межах чинного законодавства до початку порушення справи про банкрутство. Недоліки наведених визначень санації також цілком очевидні.

Із наведеного широкого спектра думок щодо сутності поняття санації можна синтезувати єдине визначення, яке має ввібрати в себе раціональне зерно кожного наведених варіантів. Таким можна вважати визначення, дане відомими зарубіжними економістами (Н. Здравомислов, Б Бекенферде, М. Гелінг), провідними фахівцями у питаннях виведення підприємств із фінансової кризи: санація - це система фінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційно-правових та соціальних заходів, спямованих на досягнення чи відновлення платоспроможності, ліквідності, прибутковості і конкурентоспроможності підприємства-боржника в довгостроковому періоді. Тобто санація - це сукупність усіх можливих заходів. Які здатні привести підприємство до фінансового оздоровлення.

Особливе місце у процесі санації посідають заходи фінансово-економічного характеру, які відбивають фінансові відносини, що виникають у процесі мобілізації та використання внутрішніх і зовнішніх фінансових джерел оздоровлення підприємств. Джерелами фінансування санації можуть бути кошти. Залучені на умовах позики або на умовах власності; на поворотній або безповоротній основі.

Санаційні заходи організаційно-правового характеру спрямовані на вдосконалення організаційної структури підприємства, організаційно-правових форм бізнесу, підвищення якості менеджменту, звільнення підприємства від непродуктивних виробничих структур, поліпшення виробничих стосунків між членами трудового колективу тощо. У цьому контексті розрізняють два види санації: санація зі збереженням існуючого юридичного статусу підприємства-боржника та санація зі зміною організаційно-правової форми та юридичного статусу санованого підприємства (реорганізація).

Оскільки санація підприємства пов'язана, як правило, зі скороченням зайвого персоналу, велике значення мають санаційні заходи соціального характеру. Особливо це стосується фінансового оздоровлення підприємств-гігантів або підприємств-міст. В такому разі звільнення працівників може призвести до соціальної нестабільності в регіоні. Саме тому слід вести помірковану політику звільнення у взаємозв'язку із реалізацією соціального плану проекту санації. Тут можуть бути передбачені такі заходи, як створення та фінансування системи перепідготовки кадрів, пошук і пропозиція альтернативних робочих місць, додаткові виплати з безробіття, надання звільненим працівникам позик тощо.

На практиці досить часто із санацією ідентифікується поняття «реструкрутизація». Реструктуризація суб'єкта господарювання - це проведення організаційно-економічних, правових, виробничо-технічних заходів, спрямованих на зміну його структури, системи управління, форм власності, організаційно-правових форм, які здатні відновити прибутковість, конкурентоспроможність та ефективність виробництва.

Виходячи з цього «санація» є ширшим поняттям, ніж «реструктуризація». Реструктуризацію доцільно починати на ранніх стадіях кризи. Вона спрямована переважно на подолання причин стратегічної кризи та кризи прибутковості. А санація включає в себе як реструктуризацію (заходи щодо відновлення прибутковості та конкурентоспроможності), так і заходи фінансового характеру (спрямовані на відновлення ліквідності та платоспроможності).

В економічній літературі часто згадується концепція швидкого виявлення фінансової кризи та радикальних санаційних дій („Primat des Handelns”). Прихильники цього напрямку (здебільшого економісти-практики) не враховують, що в разі його вибору не залишається часу для досконалого дослідження причин кризи та розробки оптимальної санаційної стратегії. На противагу цим поглядам теоретики одержують думки, що цейтнот у підготовці санаційних заходів - основний фактор майбутніх невдач, оскільки втрачається шанс для розробки імпровізованих та гнучких дій.

1.3 Умови проведення фінансової санації підприємства

Проведення санації являє собою систему заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнанню боржника банкрутом і його ліквідації, спрямовані на оздоровлення фінансово-господарського стану боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміни організаційно-правової та виробничої структури боржника.

Рішення про проведення санації може прийматися в таких основних випадках:

1. З ініціативи суб'єкта господарювання, який перебуває в кризі - якщо існує загроза неплатоспроможності та оголошення його банкрутом в недалекому майбутньому. Рішення про санацію приймається до звернення кредиторів в арбітражний суд із заявою про оголошення банкрутом даного підприємства (досудова санація).

2. Після того, як боржник з власної ініціативи звернувся до арбітражного суду із заявою про порушення справи про своє банкрутство (якщо підприємство стало фінансово неспроможним або існує реальна загроза такої неспроможності). Одночасно з поданням заяви боржник має подати до арбітражного суду план санації та (або) проект мирової угоди. Зрозуміло, що рішення про санацію приймається лише у разі, якщо підприємство доведе кредиторам, що воно є санаційно спроможним.

3. По закінченні місячного терміну з моменту опублікування в офіційному друкованому органі Верховної Ради чи Кабміну України оголошення про порушення справи про банкрутство даного підприємства - якщо надійшли пропозиції від фізичних чи юридичних осіб, які бажають задовольнити вимоги кредиторів до боржника та подали акцептовані комітетом кредиторів та арбітражним судом пропозиції щодо санації (реорганізації) неспроможного підприємства. У разі згоди кредиторів з умовами та механізмом задоволення їхніх претензій арбітражний суд приймає рішення про припинення провадження у справі про банкрутство та про здійснення фінансової санації юридичної особи.

4. З ініціативи фінансово-кредитної установи. Згідно із Законом України «Про банки та банківську діяльність» [15] установа банку має право відносно клієнта, оголошеного неплатоспроможним, застосувати комплекс заходів щодо його санації, у тому числі:

-- передати оперативне управління даним підприємством адміністрації, сформований за участю банку;

реорганізувати боржника;

змінити порядок платежів;

спрямувати на погашення кредиторської заборгованості виручку від реалізації продукції.

5. З ініціативи заставодержателя цілісного майнового комплексу підприємства. У разі невиконання зобов'язань, забезпечених іпотекою цілісного майнового комплексу підприємства, заставодержатель має право здійснити передбачені договором заходи щодо оздоровлення фінансового стану боржника, включаючи призначення своїх представників у керівні органи підприємства, обмеження у праві розпоряджатися випущеною продукцією та іншим майном відповідного суб'єкта господарювання. Якщо санаційні заходи не привели до поновлення платоспроможності підприємства, то заставодержатель має право звернутися до арбітражного суду із заявою про стягнення майна, яке перебуває в іпотеці.

6. З ініціативи Державного органу з питань банкрутства, якщо йдеться про державні підприємства.

7. З ініціативи НБУ - якщо йдеться про фінансове оздоровлення комерційного банку. Режим санації є превентивним заходом впливу НБУ на комерційний банк перед застосуванням санацій, передбачених Законом України „Про банки та банківську діяльність”.

РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОЇ САНАЦІЇ ТА БАНКРУТСТВА ПІДПРИЄМСТВ

2.1 Розробка плану санації

План фінансового оздоровлення розробляють, як правило, фінансові та контролінгові служби підприємства, яке перебуває у фінансовій кризі, представники потенційного санатора, незалежні аудиторські та консалтингові фірми. Необхідність залучення зовнішніх консультантів під час розробки плану зумовлена трьома основними чинниками:

а) затратами робочого часу, необхідного для розробки плану;

б) потребою в належних знаннях та досвіді;

в) потребою в об'єктивності.

Для розробки плану санації використовують увесь методичний та функціональний арсенал контролінгу та користуються такими принципами:

-- завершеність - врахування всіх найважливіших обставин справи (усі позиції плану мають базуватися на цілком перевірених даних);

-- змістовність - розгляд лише тих обставин, які стосуються процесу санації;

-- правильність - правдиве висвітлення проблематики кризи з відображенням усіх передумов та безперервного, логічного ланцюга аргументів;

-- якісність - правдиве та однозначне висвітлення й відтворення інформації;

-- об'єктивність - чітке розмежування між фактичними даними, власним поглядом контролера та висновками.

План санації може складатися зі вступу та чотирьох розділів.Вступ містить загальну характеристику об'єкта планування. Тут подаються відомості про правову форму організації бізнесу, форму власності, організаційну структуру. Сферу діяльності, а також коротка історична довідка про розвиток підприємства. Окрім цього визнаються мета складання плану, його замовник та методи розробки.

Розділ 1 відбиває вихідну ситуацію на підприємстві.

Оцінювання зовнішніх умов, у яких функціонує підприємство, є основою стратегічного планування і включає в себе вивчення загальних політико-економічних тенденцій, аналіз галузі та ринкового сегмента.

Аналіз фінансово-господарського стану охоплює два аспекти: виробничо-господарську діяльність та фінансовий стан. Наводяться дані про фактичний фінансовий та майновий стан підприємства (фактичний обсяг реалізації, величин прибутків/збитків, рівень заборгованості, коефіцієнти платоспроможності, ліквідності, фінансового лівериджу тощо).

Аналіз причин фінансової кризи та слабких місць полягає в систематизації та оцінюванні відповідних чинників і їх впливу на фінансово-господарську діяльність підприємства. Такий аналіз має на меті локалізувати та усунути зазначені чинники. Симптоми кризи виявляються в результаті налізу слабин підприємства. Останні можуть виявлятися в таких сферах: Залучення капіталу; ринок; персонал; законодавство.

В наявному потенціалі характеризуються сильні сторони підприємства, його можливі шанси та наявний потенціал у кадровій, виробничий, технологічній, маркетинговій та інших сферах. Потенціал розвитку підприємства визначається такими головними чинниками: фінансове забезпечення та можливості залучення додаткового капіталу; наявність кваліфікованого персоналу; наявність надійних та дешевих джерел постачання сировини (матеріалів); наявність ринків збуту продукції; виробничий потенціал; ефективна організаційна структура; висока якість менеджменту.

Ефективну санацію можна забезпечити завдяки планомірному розвитку, використанню наявного на підприємстві потенціалу, а також послаблення чинників, що обмежують можливості санації.

На підставі аналізу вихідної ситуації доходять висновку про доцільність і можливість санації підприємства чи про необхідність його ліквідації.

Розділ 2 має характеризувати стратегічні цілі санації підприємства, цільові орієнтири та розробку стратегії. Тут подається також оперативна (Crach)-програма, що відбиває заходи, спрямовані на покриття поточних збитків, відновлення платоспроможності та ліквідності підприємства. Лише за умови вдалого виконання цієї програми підприємство буде здатним реалізувати план санації, тобто вжити заходів щодо відновлення прибутковості та досягнення стратегічних конкурентних переваг. До каталогу санаційних заходів можуть входити:

-- рефінансування дебіторської заборгованості (форфейтинг, факторинг, звернення до арбітражного суду);

-- мобілізація прихованих резервів завдяки продажу окремих позицій активів; зменшення та збільшення статутного капіталу;

-- реструктуризація кредиторської заборгованості;

-- заморожування інвестиційних вкладень;

-- зворотний лізинг;

-- розпродаж за зниженими цінами товарів, попит на які низький.

Розділ 3 включає в себе конкретний план заходів щодо відновлення прибутковості та конкурентоспроможності підприємства в довгостроковому періоді і складається з розглянутих далі частин.

План маркетингу та оцінювання ринків збуту продукції. У ньому визначаються ринкові чинники, які впливають на:

-- збут продукції та місткість ринку;

-- мотивацію споживачів;

-- ступінь еластичності попиту та рівень платоспроможності попиту на продукцію підприємства;

-- умови збуту;

-- галузеві ризики;

-- ситуацію на суміжних товарних ринках.

Наводиться перелік можливих конкурентів, з'ясовуються їхні переваги та недоліки; подається схема реалізації продукції; розглядаються методи її стимулювання. Визначаються можливості та шляхи розширення ринків збуту.

План виробництва та капіталовкладень. Надаються відомості про використання обладнання, його знос, витрати, пов'язані з відновленням, можливості оренди або лізингу. Характеризується виробничий процес, виробничі зв'язки з постачальниками сировини. Даються конкретні заходи щодо розширення асортименту продукції та підвищення її якості. Зазначається, яке саме обладнання, технологію, „ноу-хау” і в кого і на яких умовах треба придбати. На цій підставі оцінюються потреби в інвестиціях. План виробництва та відповідних капіталовкладень складається у формі бюджету.

Організаційний план. Характеризується організаційна структура підприємства, розглядаються можливості її реорганізації та перепрофілювання, аналізується управлінський та кадровий склад, вносяться пропозиції щодо змін в ньому, намічаються заходи щодо посилення мотивації працівників та вдосконалення організації менеджменту.

Фінансовий план має містити в собі:

-- прогноз випуску та реалізації продукції; баланс грошових надходжень і витрат;

-- зведений баланс активів і пасивів;

-- аналіз шляхів досягнення беззбитковості підприємства;

-- форми та джерела мобілізації фінансових ресурсів;

-- графіки освоєння, окупності та повернення фінансових ресурсів.

У фінансовому плані наводиться також сума витрат на розробку плану санації та, можливо, проведення санаційного аудиту. На підставі фінансового плану визначається загальна потреба підприємства у фінансових ресурсах із зовнішніх джерел.

Розділ 4 містить розрахунок ефективності санації, а також перелік заході щодо організації реалізації плану та контролю за її перебігом. деталізуються очікувані результати виконання проекту, а також прогнозуються можливі ризики й збитки.

Основні критерії оцінювання ефективності санації такі:

-- ліквідність та платоспроможність;

-- прибутковість;

-- додаткова вартість, створена в результаті санації;

-- конкурентні переваги.

Якщо за основу брати критерій прибутковості, то ефективність санації дорівнює співвідношенню прогнозованого обсягу додаткового прибутку до розміру вкладень на проведення санації.

Результати санації (окрім подолання неплатоспроможності та відновлення конкурентоспроможності) можна оцінити. Знаючи додатковий прибуток підприємства. Вкладення в проведення санації розглядаються як інвестиції санатора в підприємство, що перебуває у фінансовій кризі, з метою одержанні прибутку (в абсолютній чи відносній формі) [2, 320].

Додаткова вартість, створена в результаті санації, являє собою абсолютний приріст вартості активів підприємства, який очікується в результаті реалізації плану санації. Вона обчислюється як різниця між потенційною вартістю підприємства (після проведення санації) та його вартістю до санації.

Оскільки додаткова вартість може визначатися як різниця між вартістю підприємства після санації (за відрахуванням суми знову залученого капіталу) та ліквідаційною вартістю підприємства, зіставлення зазначених величин відіграє вирішальну роль у прийнятті кредиторами рішення щодо акцептування план санації чи ліквідації підприємства. Ця вартість підприємства береться до уваги й інвесторами, які можуть фінансувати санацію на умовах пайової участі.

У реалізації плану санації важливу роль відіграє оперативний санаційний контролінг.

Отже, санація вважається успішною, якщо з допомогою зовнішніх та внутрішніх фінансових джерел, проведення організаційних та виробничо-технічних удосконалень підприємство виходить з кризи (нормалізує виробничу діяльність та уникає оголошення банкрутства) і забезпечує свою прибутковість та конкурентоспроможність у довгостроковому періоді.

2.2 Фінансові джерела санації підприємства

Основна проблема, з якою стикаються підприємства, що підлягають санації, полягає в пошуку фінансових ресурсів, необхідних для проведення цих процедур. Сукупний капітал підприємства складається з власного та позичкового капіталу. таким чином, фінансування санації може здійснюватися за рахунок самофінансування, фінансових коштів власників, за допомогою кредиторів і, у виняткових випадках, шляхом одержання державної фінансової підтримки. Санація може бути спрямована на реструктуризацію активів або пасивів.

Якщо санація здійснюється без залучення додаткових фінансових ресурсів на підприємство, то вона можу біти ц таких формах: зменшення номінального капіталу підприємства; конверсія власності в борг; конверсія боргу у власність; пролонгація строків сплати заборгованості; добровільне зменшення заборгованості; самофінансування.

Санація із залученням нового фінансового капіталу може мати такі форми: альтернативна санація; зменшення номінального капіталу з подальшим його збільшенням (двоступінчата санація); безповоротна фінансова допомога власників; безповоротна фінансова допомога персоналу; емісія облігацій конверсійної позики; залучення додаткових позик.

За джерелами мобілізацій фінансових ресурсів розрізняють автономну санацію (власні кошти підприємств і капітал його власників) та зовнішню санацію (кошти кредиторів і держави). Виділяють окремий вид санації підприємств - за допомогою державної фінансової підтримки [2].

Фінансування державою санаційних заходів може здійснюватися на поворотній або безповоротній основі. Крім того, в окремих випадках держава може вдатися до непрямих методів сприяння санації суб'єктів господарювання: податкові пільги, створення особливих умов підприємницької діяльності тощо.

Мобілізація внутрішніх резервів фінансової стабілізації спрямована на поліпшення (або відновлення) платоспроможності й ліквідності підприємства і може здійснюватися за такими напрямками: реструктуризація активів; зменшення (заморожування) витрат; збільшення виручки від реалізації. У рамках реструктуризації активів виділяють такі види санаційних заходів:

1. Мобілізація прихованих резервів. Вона здійснюється шляхом реалізації окремих об'єктів основних та оборотних засобів, які безпосередньо не пов'язані з процесом виробництва й реалізації продукції; у результаті індексації балансової вартості майнових об'єктів, який не можна реалізувати без порушення нормального виробничого циклу.

2. Використання зворотного лізингу (господарська операція, яка передбачає продаж основних фондів з одночасним зворотним отриманням таких основних фондів в оперативний або фінансовий лізинг).

3. Лізинг основних фондів. Цей метод дає змогу модернізувати обладнання за відсутності необхідних інвестиційних ресурсів.

4. Здача в оренду основних фондів, які не повною мірою використовуються в виробничому процесі.

5. Оптимізація структури розміщення оборотного капіталу.

6. Продаж окремих, низькорентабельних структурних підрозділів.

Рефінансування дебіторської заборгованості (переведення її в інші, ліквідні форми оборотних активів: кошти, короткострокові фінансові вкладення тощо).

До основних форм рефінансування дебіторської заборгованості належать: факторинг; урахування, або дисконт векселів; форфейтинг.

Крім того, у рамках заходів щодо рефінансування дебіторської заборгованості проводиться комплекс процедур із примусового стягнення заборгованості, в тому числі шляхом звернення з позовом до арбітражного суду.

Наступні дві групи санаційних заходів пов'язані в основному зі змінами у звіті про фінансові результати та їх використання. Це - зменшення (заморожування витрат), яке здійснюється в напрямках заморожування інвестиційних вкладень та зниження валових витрат, й збільшення виручки від реалізації продукції. Розглянемо тепер комплекс санаційних заходів, спрямованих на реструктуризацію пасивів підприємства. Ці заходи пов'язані зі зміною розмірів і структури фінансових джерел формування активів. Збиткові підприємства можуть удатися до санації балансу (чиста санація). Чиста санація передбачає покриття відображених балансі збитків за рахунок власних або прирівняних до них коштів. Ліквідність і платоспроможність підприємства і результаті чистої санації не поліпшується, оскільки на підприємство в цьому разі не залучаються додаткові фінансові ресурси. Санація балансу за рахунок санаційного прибутку доцільна тільки тоді, коли вичерпано решту можливостей покриття балансових збитків.

Найзацікавленішими в санації неспроможного підприємства особами є його власники (акціонери, пайовики тощо). Вони, як правило, несуть значний тягар фінансування санаційних заходів. Фінансування санації власниками може здійснюватися:

шляхом збільшення (зменшення) статутного фонду;

надання позик;

-- цільових внесків на безповоротній основі.

У результаті санації балансу підприємство не мобілізує додаткових коштів, однак створюються необхідні передумови для залучення зовнішніх фінансових джерел у майбутньому. На практиці з санаційною метою досить часто слідом за зменшенням статутного капіталу здійснюється його збільшення. Ця операція має назву двоступінчата санація [4].

Крім того, в санаційних заходах можуть приймати участь й кредитори. Фінансова їх участь можу здійснюватися шляхом:

-- пролонгації та реструктуризації наявної заборгованості;

-- за допомогою повної або часткової відмови від існуючих вимог;

-- через надання додаткових кредитних ресурсів;

-- трансформацією боргу у власність.

Охарактеризовані джерела фінансування санації найчастіше зустрічаються у вітчизняній та зарубіжний практиці фінансового оздоровлення підприємств. Звичайно, ми розповіли про децентралізовані фінансові джерела. Державна фінансова підтримка вважається антиринковим методом санації і застосовується у виняткових випадках. Наголосимо, для кожного конкретного випадку фінансової неспроможності підприємства слід добирати прийнятні форми санації з урахуванням причин кризи, санаційної спроможності, наявності санаторів та внутрішніх резервів тощо.

РОЗДІЛ ІІІ. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ САНАЦІЇ

В сучасних умовах фінансово-економічної, політичної та соціальної нестабільності зовнішнього середовища функціонування підприємств спостерігається кількісне зростання кризових ситуацій, з якими вимушені стикатися суб'єкти господарювання. Це знаходить своє відображення в скороченні обсягів реалізації продукції, затримці платежів за дебіторською та кредиторською заборгованістю або й узагалі в їх відсутності. Внутрішні механізми мінімізації ризиків економічної діяльності підприємств все частіше не виправдовують витрат на їх реалізацію. Відновлення фінансової стабільності та економічної безпеки підприємств може бути здійснено на різних фундаментальних засадах і, відповідно, з різними перспективами.

Фінансування займає важливе місце при відновленні фінансової стабільності та економічної безпеки підприємств, тому актуально дослідити шляхи вдосконалення фінансування санації підприємства. 

Питання щодо шляхів вдосконалення фінансування санації в Україні розглянуто у вітчизняних літературних джерелах такими вченими: О.О. Терещенко [4], С.Г. Дзюба, Я.С. Соболєва, О.А. Ліснічук, В.П. Мартиненко, А.В. Череп, О.О. Романченко, Г.М. Воляник, І.Ю. Гришова, І.П. Островська, Я.С. Соболєва, Е.О. Юрій [6]. Метою статті є дослідження шляхів вдосконалення фінансування санації підприємства в Україні, а також їх особливостей та проблем

У 2014 році порівняно з 2012-2013 роками кількість підприємств в Україні збільшилася на 2479 ? до 1 325286. Проте кількість банкрутів цього року зростає, їх стало більше приблизно на 1500 банкрутів, підприємці намагаються позбутися обтяжливих банківських кредитів, з'явилися фірми навіть, які надають послуги з метою банкрутства підприємств на добровільних засадах. На сучасному етапі в Україні досить часто почали залучати схему фіктивного банкрутства, суть якої полягає в завищенні суми боргів. Власник підприємства пише заяву до суду, тоді відбувається продаж майна, при чому купити майно може знайома особа, тобто позика сплачується, а майно фактично повертається [1, 119]. 

Тенденцію до збільшення банкрутства можна спостерігати за явищем затримки заробітної плати. Станом на 1 лютого 2014 року в м. Київ загальна сума заборгованості із виплати заробітної плати працівникам області становила 290,8 тис. грн., з якої 96,8% припадало на економічно активні підприємства, решта на підприємства банкрути. Серед областей України сума заборгованості із виплати заробітної плати працівникам Київської області є найменша (загальна сума боргу по Україні - 1038,1 млн. грн.) [6]. Згідно даних Державної служби статистики фінансовий результат підприємств від звичайної діяльності до оподаткування (крім малих підприємств і бюджетних установ) за 2014 рік, за попередніми даними, становив 112,9 млрд. грн., що в 1,7 рази більше, ніж за 2013 рік. Прибутковими підприємствами, частка яких у загальній кількості становила 64%, отримано 212,3 млрд. грн. прибутку, що в 1,3 рази більше, ніж за 2013 рік. Протягом 2014 року збитково працювало 36% підприємств, що на 5% менше, ніж у 2013 році. Цими підприємствами отримано 99,4 млрд. грн. збитків, що на 1,4% більше, ніж у 2013 році такі цифри свідчать про банкрутство великих підприємств.Найбільше збиткових підприємств спостерігалось у наданні комунальних та індивідуальних послуг, діяльності у сфері культури та спорту (49,7% від загальної кількості підприємств), будівництві (41,8%), транспорті та зв'язку (41,5%), промисловості (40,8%) [6]. 

Фінансові проблеми, які виникають у суб'єктів господарювання, досить часто зумовлені відсутністю у керівництва чітких стратегічних цілей розвитку, довгострокових фінансових планів та нерозумінням місії суб'єкта господарювання. Як наслідок, у підприємства виникають складнощі з визначенням потреби в капіталі та інших видах ресурсів, потужності в повному або хоча б в достатньому обсязі не завантажені, кошти заморожуються в неліквідних запасах, дебіторській заборгованості, окремі сектори діяльності виявляються збитковими тощо [2 ,183]. 

Значні проблеми у практичній діяльності з проведення санації - пов'язані з недостатньою правовою регламентацією можливих заходів з відновлення платоспроможності підприємства-боржника та набуття інвестором права власності на майно боржника, швидкою зміною середовища існування підприємства, неправильні напрямки фінансування. 

Проблеми фінансування можна вирішити застосувавши схему обміну боргів на акції. Для того, щоб її збалансовано вмонтувати в схему регулювання неспроможності, необхідно вирішити низку принципових завдань. По-перше, необхідно створити правовий механізм обмеження можливості зловживань. По-друге, ретельно проаналізувати макроекономічні наслідки застосування моделі, що дозволяє невеликій групі одержувати контроль над підприємством. 

Для ефективної санації необхідно профінансувати насамперед такі фактори та забезпечити: фінансове забезпечення та можливості залучення додаткового капіталу;наявність надійних і дешевих джерел постачання сировини; наявність ринків збуту продукції; виробничий потенціал; ефективну організаційна структура;високу якість менеджменту. 

Відновлення платоспроможності відбувається за рахунок:залучення засобів інвесторів, які беруть на себе виконання зобов'язань компанії перед кредиторами; залучення засобів третіх осіб, які надають забезпечення виконання зобов'язань компанії перед кредиторами: банки, приватні компанії, держава;обмін боргів на акції або передачу акцій інвестору; обмін на погашення боргу акціонерного товариства;реструктуризація активів боржника;реорганізації підприємства шляхом створення на основі його майна відкритого акціонерного товариства із заміщенням у складі активів боржника цього майна на акції знов утвореного товариства [4, 162].Рекомендації з напрямку фінансування санації та оздоровлення економічної діяльності підприємства можна виділити в наступні етапи.

Перший етап. На цьому етапі необхідно підготувати план фінансового оздоровлення підприємства. Для вирішення задач першого етапу підприємству необхідно отримати фінансову чи товарну допомогу від посередників, постачальників чи зацікавлених клієнтів, банків. Також є можливість реорганізації ПАТ в акціонерне товариство з випуском акцій і залученням капіталу, що дозволило б зробити продукцію, реалізувати її, нагромадити фінансові ресурси для вирішення задач другого етапу. 

Другий етап. На цьому етапі необхідно збільшити обсяги виробництва і реалізації. Шляхом ретельно спланованої роботи в області маркетингу підприємству відкриється така можливість, як поліпшення позицій на ринках збуту продукції [2, 182]. 

Третій етап. Не поспішаючи збільшуючи виробництво і збут, підприємство зможе установити оптимальні обсяги по випуску продукції і зробити повне погашення кредиторської заборгованості. 

Для вдосконалення фінансування санації підприємства необхідно залучити інвесторів, або третіх осіб, які надають забезпечення виконання зобов'язань компанії перед кредиторами: банки, приватні компанії, державу. Хорошим варіантом фінансування є обмін боргами.

Ефективним санаційним інструментом, способом кредитування санації можуть виступати облігації конверсійної позики. Вони обмінюються на акції підприємства і мають низку переваг порівняно з емісією акцій або кредитами, а саме: проценти за конверсійними облігаціями нижчі за процентну ставку на кредитному ринку. 

Отже, використання зазначених заходів дасть можливість покращити якість проведення санаційних заходів.

РОЗДІЛ IV. АНАЛІТИЧНА ЧАСТИНА.

4.1 Характеристика підприємства «Ветропак Гостомельський Склозавод»

Повне найменування : Публiчне акцiонерне товариство "Ветропак Гостомельський Склозавод" . Серія і номер свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (за наявності) Серiя А00 № 490413. Дата проведення державної реєстрації 10.08.1993. Територія (область) : Київська обл. Статутний капітал (грн) - 55500095. Середня кількість працівників (осіб) - 641 .Основні види діяльності із зазначенням найменування виду діяльності та коду за КВЕД 23.13 - Виробництво порожнистого скла 46.75 - Оптова торгiвля хiмiчними продуктами 46.76 - Оптова торгiвля iншими промiжними продуктами. Банки, що обслуговують емітента за поточним рахунком у національній валюті : АТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО банку 380805, поточний рахунок-26003439063 банк, який обслуговує емітента за поточним рахунком у іноземній валюті АТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО банку 380805 ,поточний рахунок - 26004439062.

4.2 Характеристика джерел інформації для проведення аналізу

Залежно від змісту і завдань аналізу використовують такі основні інформаційні джерела: фінансову звітність, статистичну звітність, дані внутрішньогосподарського (управлінського) бухгалтерського обліку; дані з первинної облікової документації (вибіркові дані); експертні оцінки.

З 1 січня 2000 року на підставах України незалежно від форм власності (крім банків і бюджетних установ) запроваджені перелічені далі форми фінансової звітності, що відповідають міжнародним стандартам:

- Форма 1 «Баланс» - звіт про фінансовий стан, що відображає активи, зобов'язання і капітал підприємства на встановлену дату;

- Форма 2 «Звіт про фінансові результати», що містить дані про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства за звітний та попередній періоди.

Фінансова звітність забезпечує такі інформаційні потреби користувачів:щодо придбання, продажу цінних паперів та володіння ними;участі в капіталі підприємства;оцінювання якості управління;оцінювання здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання;забезпеченості зобов'язань підприємства;визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;регулювання діяльності підприємства;прийняття інших рішень.

4.3 Аналіз складу та джерел утворення майна підприємства«Ветропак Гостомельський Склозавод"

Склад майна підприємства та джерела його утворення на певний момент часу характеризує «Баланс» підприємства:

- розмір та структура активів балансу, тобто дослівно «того, що діє», чим розпоряджається і що використовує підприємство у своїй виробничо-господарській діяльності представлені в лівій частині балансу - активі;

- фінансові джерела утворення активів: власні та позикові кошти представлені у правій частині - пасиві.

Загальна вартість майна підприємства, що перебуває в різних фізичних формах, дорівнює валюті балансу (п.п.-1091007, к.п.-1399558).

Підсумок розділу І активу містить дані про сукупну вартість необоротних активів у такому складі: нематеріальні активи (п.п.-443, к.п.-330), незавершене будівництво (п.п.-5022, к.п.-5152), основні засоби (п.п.-403458, к.п.-362864), довгострокові фінансові інвестиції (п.п.-0, к.п.-0) та ін..

Вартість оборотних, тобто поточних активів наведена в розділі ІІ активу: сукупна вартість (п.п.- 651583, к.п.-976351),виробничі запаси (п.п.- 227792, к.п.- 371959), незавершене виробництво, готова продукція, дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги(п.п.- 212491, к.п.- 269851)та за розрахунками (п.п.-21033, к.п.-13050), поточні фінансові інвестиції (п.п.-0, к.п.-0), грошові кошти та їх еквіваленти (п.п.-177663, к.п.-304040).

Розділ ІІІ активів - витрати майбутніх періодів .

Розділ І пасиву балансу містить дані про власний капітал: разом (п.п.- 277588, к.п.- 195456), у тому числі статутний капітал(п.п.- 55500, к.п.- 55500) нерозподілений прибуток, або непокритий збиток(п.п.-206561, к.п.-126234), резервний капітал (п.п.-13722, к.п.-13722) та інші. У розділі ІІ пасиву наведено інформацію про фінансове забезпечення наступних витрат і платежів.

У розділі ІІІ пасиву наведено вартість довгострокових зобов'язань: разом(п.п.-0, к.п.-0) , у тому числі довгострокові кредити банків (п.п.-0, к.п.-0), інші довгострокові фінансові забезпечення (п.п.- 720791, к.п.- 1042788). Вартість поточних зобов'язань, тобто поточних пасивів, наведено в розділі ІV пасиву: разом (п.п.-82740, к.п.-149618), у тому числі короткострокові кредити банків (п.п.-0, к.п.-0), кредиторська заборгованість за товари, роботи та послуги (п.п.-52021, к.п.-110034), поточні зобов'язання за розрахунками та ін.. У розділі V пасиву балансу наведено вартість доходів майбутніх періодів. Результати діяльності підприємства в усіх напрямках за звітний період відображаються у формі №2 фінансової звітності «Звіт про фінансові результати». На показники «Балансу» впливає отримання прибутку чи зазнання збитків.

Відомості про розподіл чистого прибутку, зокрема про його реінвестування, що спричинює збільшення власного капіталу, та про інші чинники змін у «Балансі», можна отримати зі «Звіту про рух грошових коштів та «Звіту про власний капітал».

4.3.1 Складання порівняльного аналітичного балансу

Традиційно структура і джерела утворення майна підприємства досліджуються за допомогою порівняльного аналітичного балансу. Щоб отримати порівняльний аналітичний баланс, треба вихідний баланс доповнити показниками структури, абсолютної та структурної динаміки вкладень (активи) і джерел коштів (пасиви) підприємства за звітний період.

При складанні та аналізі порівняльного балансу використовують прийоми аналізу горизонтального (визначають абсолютні та відносні зміни різних статей балансу) та вертикального (визначають питому вагу окремих статей та їх змін).

Показники порівняльного балансу можна об'єднати у групи: структури балансу, динаміки балансу, структурної динаміки балансу.

На основі структури змін в активі та пасиві можна зробити висновки про те, які джерела в основному забезпечували надходження нових коштів і в які активи вони були інвестовані. Забезпечення наступних витрат і платежів та доходи майбутніх періодів показують заборгованість підприємства власне собі, тобто йдеться про власні кошти підприємства. Тому в агрегованому порівняльному балансі суми цих розділів слід додати до власного капіталу.

Статті агрегованого порівняльного аналітичного балансу наведено в табл.4.1.

4.3.2 Аналіз якісних зрушень у майновому стані підприємства

У наведеній таблиці аналіз балансу обмежений одним звітним роком. Велике значення для коригування фінансової стратегії підприємства має трендовий аналіз окремих статей балансу за кілька років з використанням методів математичної статистики (середні прирости, кореляційні залежності статей балансу від різних чинників). Розрахунок аналітичних показників стану майна підприємства. Поряд з показниками про майновий стан підприємства, які було отримано в результаті горизонтального та вертикального аналізу балансу, для характеристики майнового стану залучають відносні аналітичні показники.

Таблиця 4.1.

Порівняльний аналітичний баланс

Номер рядка	Стаття балансу	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду	Зміни за звітний період
		Тис. грн..	Відсоток до підсумку	Тис. грн..	Выдсоток до підсумку	Абсолютнs (+, -) тис.грн. (гр.3-гр.1)	Темп, % (гр.5 /гр.1) * 100	Структури, %, За гр.5)	Частка, пунктів (гр.4 -гр.2)
А	Б	1	2	3	4	5	6	7	8
Актив
1.	Майно разом	1091007	100%	1399558	100%	308551	28,28	100%	0
1.1	Необоротні активи	439424	40,28	423207	30,24	-16217	-3,69	-5,25	-10,04
1.2	Оборотні активи	651583	59,72	976351	69,76	324768	49,84	105,25	10,04
1.2.1	Запаси	227792	20,88	371959	26,58	144167	63,28	46,72	5,7
1.2.2	Дебіторська заборгованість	245968	22,55	299814	21,42	53846	21,89	17,41	-1,13
1.2.3	Поточні фінансові інвестиції	0	0	0	0	0	0	0	0
1.2.4	Витрати майбутніх періодів	160	0,015	538	0,04	378	236,25	0,122	0,025
1.2.5	Кошти та їх еквіваленти	177663	16,28	304040	21,72	126377	71,1	40,95	5,44
Пасив
2.	Джерела майна разом	1091007	100%	1399558	100%	308551	28,28	100%	0
2.1	Власний капітал	277588	25,44	195456	13,97	-82132	-29,59	-104,63	-11,47
2.1.1	Статутний капітал	71027	6,51	69222	4,95	-1805	-2,54	-8,98	-1,56
2.1.2	Нерозподілений прибуток	206561	18,93	126234	9,02	-80327	-38,89	137,52	-9,91
2.1.3	Інші джерела	0	0	0	0	0	0	0	0
2.2	Позиковий капітал	813419	74,56	1204102	86,03	390683	48,03	4,63	11,47
2.2.1	Довгострокові зобов'язання	731095	67,014	1054562	74,73	322732	44,46	4,29	8,19
2.2.2	Короткострокові кредити та позики	0	0	0	0	0	0	0	0
2.2.3	Кредиторська заборгованість і поточні зобов'язання	70849	6,49	37822	9,69	65274	92,84	8,95	3,25

За нормативним документом до показників оцінювання майнового стану належать такі:

активна частина основних засобів;

коефіцієнт зносу основних засобів;

коефіцієнт оновлення;

коефіцієнт вибуття.

Формули для обчислення цих та інших відносних показників наведені в дод.2.

За критерієм одного з істотних кінцевих результатів діяльності підприємства «Виручка від реалізації продукції» доцільно проаналізувати майновий стан підприємства за такими двома напрямками:

1. Аналіз співвідношення між темпами збільшення чистої виручки від реалізації продукції (ДV) (ряд.2000 звіту про фінансові результати) та валюти балансу (ДВ) ( ряд.2300 або 1900 балансу). Якщо ДV› ДВ , то активи (майно) підприємства використовуються ефективніше, ніж у попередньому періоді, якщо ДV? ДВ - менш ефективно. Розраховуються темпи росту за формулами:

ДV= ЧВзв /ЧВп,

ДV= ВБзв /ВБп,

Де ЧВзв , ЧВп, -відповідно чиста виручка звітного та попереднього року (ряд. 035 звіту про фінансові результати);

ВБзв , ВБп,, - відповідно середньорічна валюта балансу звітного та попереднього року (ряд. 1300 або 1900 балансу).

2. Аналіз частки інтенсивних та екстенсивних синників у збільшенні виручки від реалізації продукції, тобто кількісне визначення того, наскільки це збільшення зумовлене збільшенням розміру майна і наскільки - його кращим використанням (таб 4.2).

Таблиця 3.2

Вихідні дані для визначення частки інтенсивних та екстенсивних чинників у збільшенні виручки від реалізації продукції.

Номер рядка	Показник	Період
		Попередній	Звітний
1	Середньорічна валюта балансу, тис.грн.	1399558	1091007
2	Виручка від реалізації продукції, тис.грн.	1330511	891782
3	Ресурсовіддача (р. 2 / р. 1)	0,95	0,817

Внесок чинника:

Екстенсивного - обчислюється за формулою:

Да = (ВБзв - ВБп,) * РВзв,

Да =(891782-1330511)*0,817=-358441,593

Де РВзв, - ресурсовіддіча у звітному періоді.

Інтенсивного - розраховується за формулою:

Дб = (РВзв - РВп,) * ВБзв,

Дб =(0,817-0,95)*891782=-118607,006

Де РВзв та РВп - відповідно ресурсовіддача звітного та попереднього періодів;

ВБзв - середньорічна валюта балансу звітного періоду (тис.грн.).

4.4 Аналіз фінансової стійкості

Фінансова стійкість є однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства. Вона свідчить про ступінь незалежності підприємства щодо володіння майном, що знаходиться в його розпорядженні, та його використання. Цей ступінь незалежності оцінюють за такими критеріями:

рівнем покриття матеріальних оборотних коштів (запасів) стабільними джерелами фінансування;

платоспроможністю підприємства (тобто потенційною спроможністю підприємства покрити свої термінові зобов'язання мобільними активами);

часткою власного та прирівняного до нього капіталу у сукупних джерелах фінансування.

4.4.1 Характеристика фінансової стійкості за критерієм покриття запасів стабільними джерелами фінансування

Інформаційною базою для проведення розрахунків є Баланс підприємства. Обчислення показників здійснюється на початок та кінець звітного року.

До запасів підприємства відносяться:

виробничі запаси;

незавершене виробництво;

готова продукція;

товари.

Їх загальна вартість (п.п.- 227792, к.п.- 371959). Загальна сума запасів (З) порівнюється із послідовно поширюваним переліком таких джерел фінансування:

власними обіговими коштами;

власними обіговими коштами і довгостроковими кредитами та позиками;

власними обіговими коштами, довго - та короткостроковими кредитами і позиками.

Сума власних обігових коштів (ВОК) визначається як різниця між власним капіталом (ВК) та вартістю необоротних активів (НА), на покриття якої, насамперед, спрямовується власний капітал:

ВОК = ВК - НА,

ВОКпопер =-161836

ВОКзв =-227751

Де ВК - власний капітал (сума рядків балансу 1495,1525,1665);

НА - вартість необоротних активів (рядок 1095 балансу).

Власні обігові кошти є частиною обігових коштів підприємства, яка фінансується за рахунок його власного капіталу, при цьому забезпечення наступних витрат і платежів та доходи майбутніх періодів прирівнюються до власного капіталу.

...