Податкове регулювання інноваційних процесів в Україні: стан та перспективи розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА

УДК 336.22:330.341.1 (447)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

податкове регулювання інноваційних процесів в Україні: стан та перспективи розвитку

Спеціальність 08.00.08 - Гроші, фінанси і кредит

Крисоватий Ігор Андрійович

Київ - 2014

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі фінансів у ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» Міністерства освіти і науки України, м. Київ.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор,

заслужений діяч науки і техніки України

Федосов Віктор Михайлович,

ДВНЗ «Київський національний економічний університет» імені Вадима Гетьмана,

завідувач кафедри фінансів

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор,

Соколовська Алла Михайлівна

ДННУ «Академія фінансового управління»

Міністерства фінансів України

заступника директора Науково-дослідного

фінансового інституту

кандидат економічних наук, доцент,

старший науковий співробітник

Серебрянський Дмитро Миколайович

Національний університет державної

податкової служби України,

директор Науково-дослідного інституту

фінансового права

Захист відбудеться 27 травня 2014 р. о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.04 ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги 54/1, аудиторія 203

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» за адресою: 03130, м. Київ, вул. Дегтярівська, 49-г, аудиторія 601

Автореферат розісланий 23 квітня 2014 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

Кандидат економічних наук, професор А.М. Поддєрьогін

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Одним із головних індикаторів економічної системи інформаційного суспільства є рівень інтелектуального виробництва. Сьогодні формується нова парадигма новаторського розвитку на базі використання сучасних знань та інновацій як найважливіших ресурсів економічного прогресу. В цих умовах ні якість, ні обсяги виробництва продукції не можуть бути показниками рівня ефективності економіки тієї чи іншої держави. Вирішальну роль відіграють саме інноваційні чинники, забезпечуючи стійкі темпи економічного зростання, прискорене нагромадження інтелектуального капіталу, підвищення конкурентоспроможності національних економік в умовах глобалізації.

Інноваційний розвиток держава може забезпечувати прямими методами підтримки (фінансування інноваційних процесів із бюджету, використання цільових програм тощо) або непрямими (податкові та кредитні стимули, страхування інноваційних ризиків тощо). Зважаючи на обмеженість фінансових ресурсів, держава змушена і повинна надавати перевагу непрямим методам стимулювання інноваційних процесів, зокрема через розширення податкових стимулів в інноваційній сфері, які мають стати дієвим важелем державного регулювання. Податкове регулювання є одним із найбільш універсальних механізмів сприяння інноваційному розвитку. Ефективне використання податкового механізму дає державі можливість активно впливати на обсяг і структуру суспільного відтворення, виробництво і розподіл національного продукту, забезпечуючи сприятливі умови прискореного накопичення капіталу в перспективних та пріоритетних галузях.

Значним внеском у формування інноваційної теорії економічного розвитку є праці Ф. Агійона, Р. Арона, У. Баумоля, Д. Белла, Дж. Ван-Дайна, К. Вікселя, Дж. Гобсона, Дж. Гросмана, Дж. Гелбрейта, П. Друкера, Д. Йоргенсона, А. Клайнкнехта, Р. Менша, Ф. Поззоло, О. Тоффлера, П. Хоувітта, Е. Хелпмана, А. Шпітгофа, Й. Шумпетера й ін.

Проблемам формування інноваційної моделі розвитку й удосконалення державної політики у сфері фінансового регулювання, в тому числі податкового, присвячені дослідження провідних вітчизняних учених, серед яких: З. Адаманова, В. Александрова, О. Амоша, Р. Андрощук, Ю. Бажал, Л. Безчасний, Т. Бондарчук, О. Василик, А. Гальчинський, В. Геєць, В. Гланц, Н. Гончарова, Р. Жарко, О. Жилінська, Н. Заєць, Ю. Іванов, Г. Калитич, С. Коваль, О. Колодізєв, Л. Кошембар, М. Крупка, О. Лапко, Л. Лоу, Б. Мільнер, О. Міщук, С. Онишко, О. Папаіка, Н. Редіна, Н. Савіна, Д. Серебрянський, І. Сердюк, В. Соловйов, А. Соколовська, М. Туган-Барановський, В. Федосов, Л. Федулова, І. Фокіна й ін.

Актуальність та наявність дискусійних моментів, недостатнє вивчення у вітчизняній і зарубіжній літературі окресленої проблематики, її теоретична й практична значущість визначили вибір теми дисертації, мету, завдання, об'єкт і предмет дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є складовою науково-дослідної роботи кафедри фінансів ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» за темами «Фінансова інфраструктура ринкової економіки» (державний реєстраційний номер 0107U001336) та «Макрофінансові стабілізатори в системі державного регулювання економічного розвитку» (державний реєстраційний номер 0113U004262). У межах цих тем автор розробив теоретичні підходи до дослідження податкового регулювання інновацій і запропонував практичні рекомендації щодо вдосконалення механізму податкового регулювання інноваційних процесів.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є поглиблення теоретичних засад та розробка методологічного забезпечення організації податкового регулювання інноваційних процесів, практична оцінка податкових методів державного впливу на інноваційне середовище, а також окреслення рекомендацій щодо його удосконалення в Україні.

Реалізація мети зумовила необхідність вирішення таких завдань:

- дослідити та поглибити теоретичні засади податкового регулювання інноваційних процесів, виокремити визначення сутності, мети та принципів його організації;

- висвітлити та систематизувати наукові підходи до трактування сутності понять, що характеризують сферу податкового регулювання інноваційних процесів;

- обґрунтувати теоретичні підходи до функціонування механізму податкового регулювання інноваційної діяльності;

- розробити методику оцінки результативності функціонування механізму податкового регулювання інноваційної діяльності;

- проаналізувати практичні аспекти використання податкових стимулів у сфері інновацій в Україні;

- дослідити вплив податків на споживання та роль прибуткового оподаткування на інноваційну активність в Україні;

- узагальнити світовий досвід податкового регулювання та окреслити основні аспекти можливостей його використання в Україні для стимулювання інноваційного розвитку;

- виробити критерії раціоналізації застосування інструментарію податкового регулювання інноваційних процесів;

- окреслити вектори активізації інноваційної діяльності в Україні за допомогою податкового регулювання.

Об'єкт дослідження - теоретичні та практичні засади податкового регулювання інноваційних процесів як способу посилення інноваційної активності суб'єктів господарювання.

Предмет дослідження - фінансові відносини між державою та суб'єктами господарювання, які виникають у процесі справляння та адміністрування податків у контексті активізації інноваційної діяльності підприємств.

Методи дослідження. У дисертаційній роботі використано методи наукової абстракції та аналогії, аналізу та синтезу, динамічних порівнянь, статистичних групувань, формальної та діалектичної логіки, економіко-математичні методи і прийоми. Методологічну основу дослідження становлять діалектичний метод наукового пізнання та системний підхід до вивчення процесу податкового регулювання інноваційної діяльності. Семантичний аналіз, методи індукції та дедукції, загального і конкретного, графічного зображення застосовано при визначенні понятійного апарату податкового регулювання інноваційних процесів, дослідженні логічного взаємозв'язку інтересів при податковому регулюванні та розробці концептуальних основ сутнісного наповнення дефініції «податкове регулювання інноваційних процесів» (1 розділ); методи аналізу та синтезу, динамічних порівнянь, формалізації - при оцінюванні рівня податкових стимулів як індикаторів інноваційної діяльності (2 розділ); методи статистичних групувань, аналогії та наукового абстрагування - при дослідженні світового досвіду податкового регулювання, емпіричні методи та прийоми - при окресленні пріоритетних напрямків активізації податкової складової регулювання інноваційної діяльності (3 розділ).

Теоретико-методологічною основою проведення досліджень є концептуальні положення сучасних теорій ринкової економіки, праці вітчизняних та зарубіжних науковців з проблематики економічного та системного аналізу, ризикології, державних фінансів, оподаткування і податкового менеджменту, а також світовий досвід як наукове підгрунтя ефективності податкового регулювання інноваційних процесів.

Інформаційною базою для проведення аналітичних досліджень були закони України, постанови і нормативно-правові акти Міністерства фінансів України та Міністерства доходів та зборів України, статистичні та аналітичні дані інших органів державної влади та суб'єктів господарювання.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна виконаної дисертаційної роботи полягає в розробці пропозицій щодо удосконалення податкового регулювання для активізації розвитку інноваційної діяльності в Україні з урахуванням позитивів міжнародного досвіду. До найважливіших результатів наукової новизни належать такі:

вперше:

- запропоновано податкове регулювання інноваційних процесів позиціонувати як внутрішньо функціональну складову непрямих методів державної фінансової політики, що передбачає свідомий, активний і цілеспрямований вплив за допомогою конкретних податкових інструментів на учасників усіх стадій інноваційного процесу від створення інновацій, їхньої розробки, реалізації на ринку до подальшої дифузії та споживання;

удосконалено:

- визначення механізму податкового регулювання інноваційної діяльності, котрий на відміну від діючого, запропоновано трактувати як сукупність відповідних принципів, форм, методів, важелів та інструментів, за допомогою яких держава здійснює вплив на інноваційну активність суб'єктів господарювання з метою забезпечення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств і прискорення процесу суспільного відтворення;

- науково-методичні засади функціонування механізму податкового регулювання інноваційної діяльності, які дають змогу через взаємодію економічного, соціального, екологічного ефектів та ефекту новизни визначити вплив податкового регулювання на соціально-економічну сферу суспільства та спрощувати процедуру надання податкових преференцій з метою активізації інноваційних процесів;

- науково-теоретичні підходи до визначення можливості та рівня впливу податків на споживання на інноваційну активність суб'єктів господарювання, які полягають в обґрунтуванні нейтрального, песимістичного й оптимістичного сценаріїв впливу і дають змогу визначити доцільність застосування цих податків для регулювання інноваційних процесів на окремих їхніх стадіях. Зазначені сценарії враховують вплив податків на споживання на фінансовий результат господарської діяльності суб'єктів господарювання у випадках впливу конкуренції, механізму перекладання податків та застосування податкових пільг;

набули подальшого розвитку:

- підходи щодо раціоналізації податкового регулювання інноваційних процесів які передбачають такий алгоритм: встановлення критеріїв інноваційного розвитку, обґрунтування пріоритетності очікуваних ефектів, конкретизація найбільш значущих результатів і визначення чітких способів податкового стимулювання інновацій. Це дозволить на практичному рівні реалізувати наявні відмінності у використанні інструментарію податкового регулювання;

- методи визначення ймовірних ефектів у процесі реалізації механізму податкового регулювання інноваційної діяльності з метою забезпечення раціональних підходів до здійснення аналізу його дієвості. Це сприятиме покращенню алгоритму надання податкових стимулів для реалізації інноваційних проектів на основі встановлених критеріїв;

- обґрунтування результативності взаємодії елементів механізму податкового регулювання інноваційної діяльності шляхом уточнення його складових, які охоплюють конкретні принципи, форми, методи, функції та інструменти, що відповідно забезпечить системний підхід до формування якісного їхнього використання в досліджуваному механізмі.

Практичне значення одержаних результатів полягає в науковому обґрунтуванні пропозицій та рекомендацій нормативно-правового характеру, що можуть бути використані в процесі вдосконалення вітчизняного податкового законодавства в частині застосування стимулів активізації інноваційних процесів.

Окремі наукові результати дисертації використовують у роботі Управління зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної та інвестиційної діяльності Тернопільської обласної державної адміністрації (довідка № н65-7/01-10-1 від 11.09.2012 р.), Асоціації платників податків України (довідка № 921/1/18 від 17.12.2013 р.), Комітету з питань податкової та митної політики Верховної Ради України (довідка № 04-30/10-1202 від 9.01.2014 р.), а також у навчальному процесі при викладанні фінансових і податкових дисциплін (довідка Тернопільського національного економічного університету № 126-02/08 від 08.01.2014 р.; довідка ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» від 16.12.2013 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є одноосібно виконаною науковою працею. Сформульовані у дисертації науково-практичні результати, висновки й пропозиції, що винесені на захист, одержані автором самостійно і є його науковим здобутком.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення та результати дослідження доповідались і обговорювались на таких всеукраїнських та міжнародних науково-практичних конференціях: Всеукраїнській науково-практичній конференції «Роль вищих навчальних закладів у розвитку та популяризації фондового ринку України» (м. Київ, 24 лютого 2012 р.); ХІ Міжнародній науково-практичній конференції «Економічний дисбаланс країни: проблеми та шляхи вирішення» (м. Львів, 22 - 23 червня 2012 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Досягнення в економіці. Нові погляди, проблеми, інновації» (м. Дніпропетровськ, 3 - 4 серпня 2012 р.); VIII Міжнародній науково-практичній конференції «Бъдещето въпроси от света на науката - 2012» (м. Софія, 17 - 25 грудня, 2012 р.); Десятій ювілейній міжнародній конференції молодих вчених «Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації» (м. Тернопіль, 21 - 23 лютого 2013 р.); Одинадцятій міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених «Економічний і соціальний розвиток України» в ХХІ столітті: національна візія та виклики глобалізації» (м. Тернопіль, 13-14 березня 2014 р.).

Публікації. Основні положення та найважливіші результати дисертації опубліковано у 12 наукових працях загальним обсягом 4,6 д.а. з яких: 5 - у наукових фахових виданнях, 1 - у зарубіжному виданні, 1 - у науковому фаховому виданні що входить до міжнародних наукометричних баз та 5 - в інших виданнях.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків. Загальний обсяг роботи становить 176 сторінок. Дисертація містить 22 таблиці на 14 сторінках, 33 рисунки на 18 сторінках та 8 додатків на 19 сторінках. Список використаних джерел охоплює 181 позицію.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, завдання, об'єкт і предмет дослідження, розкрито наукову новизну і практичну значимість отриманих результатів, наведено інформацію про їхню апробацію.

У розділі 1 «Теоретико-організаційні засади податкового регулювання інноваційних процесів» досліджено економічну природу та сутність понять «інновація», «інноваційний процес» і «податкове регулювання» та обґрунтовано дефініцію «податкове регулювання інноваційних процесів», охарактеризовано механізм податкового регулювання інноваційної діяльності та запропоновано систему показників оцінки його функціонування.

Встановлено, що у сучасній науковій літературі поширені два підходи щодо визначення поняття «інновація»: продуктовий і процесний. Відповідно до першого підходу інновація виступає як «продукт», і вона представляється як результат інноваційного процесу у вигляді нової техніки (продукції), технології, нового методу, що впроваджується на ринку. Згідно з процесним підходом інновація виступає як «процес», і в динаміці розглядається процес, що охоплює дослідження, проектування, розроблення, організацію виробництва, комерціалізацію і поширення нових виробів, технологій, принципів замість існуючих. Разом із цим, для характеристики процесу створення інновацій застосовують поняття «інноваційний процес».

Шляхом застосовування комплексного підходу до дослідження поняття «інноваційний процес» визначено його окремі стадії: виникнення ідеї; здійснення наукових розробок для її втілення; практична реалізація ідеї у вигляді створення нового продукту, наукової розробки, послуги, технології тощо; поширення інновації. Зважаючи на особливості проходження стадій інноваційного процесу, запропоновано враховувати їх при застосуванні конкретних методів податкового регулювання. Насамперед таке регулювання має охоплювати всі стадії інноваційного процесу, починаючи від виникнення ідеї і закінчуючи впливом на споживання інноваційних продуктів. Результатом інноваційного процесу може бути також наукова розробка, технологія, організаційно-управлінська інновація, навіть якщо при її впровадженні буде виготовлено відомий продукт. Податкове регулювання інноваційних процесів має враховувати очікувані ефекти, які можуть мати економічний, соціальний чи екологічний характер.

Податкове регулювання як непрямий фінансовий метод державного регулювання економіки є процесом, який відбувається завдяки наявності у категорії «податок» регулюючої функції як явища. У дефініції поняття «податкове регулювання» відображено такі складові: суб'єкт, який здійснює регулювання; інструментарій, за допомогою якого воно здійснюється; об'єкт, на який спрямовується; результат, який має досягатися у процесі здійснення податкового регулювання. Обґрунтовано, що суб'єктом податкового регулювання може бути винятково держава в особі органів законодавчої та виконавчої влади, оскільки податок є лише атрибутом держави. Інструментарій податкового регулювання пов'язаний із самим податком і його елементами. Аргументовано, що податкове регулювання не є лише статичним процесом щодо встановлення податків. Це динамічна діяльність держави, яка передбачає встановлення і зміну податків, їхніх елементів відповідно до тієї соціально-економічної ситуації, що склалась у державі. Такі зміни мають вирішувати як тактичні, так і стратегічні завдання. Відповідно інструментарієм податкового регулювання є засоби та інструменти податкової політики.

У результаті аналізу теоретичних засад сформульовано дефініцію поняття «податкове регулювання інноваційних процесів». Розкрито його сутність, зміст та форми функціонування у межах економічних категорій «податки» і «фінанси». Значну увагу приділено також механізму податкового регулювання інноваційної діяльності. Основою раціонального обґрунтування дії такого механізму є класифікаційний метод, який потребує розробки та деталізації відповідного процесу за певними критеріями, які, хоч і часто використовуються у наукових дослідженнях, проте не є систематизованими. На думку дисертанта, складовими механізму податкового регулювання інноваційної діяльності є суб'єкт, об'єкт, принципи, форми, методи, функції та інструменти.

Проаналізовано особливості взаємодії окремих елементів та дієвість механізму податкового регулювання інноваційних процесів. З'ясовано, що цей механізм дає можливість максимально враховувати вплив його складових на величину корисного соціального, економічного й екологічного ефектів, а також ефекту новизни (рис. 1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Види можливих ефектів від реалізації механізму податкового регулювання інноваційної діяльності

Економічні ефекти дії механізму податкового регулювання інноваційної діяльності виявляються у площині вартісних характеристик отриманих результатів, забезпечують збільшення прибутку і вартості підприємств. Результатом досягнення економічного ефекту є зниження собівартості продукції, трудомісткості та матеріалозатратності її виробництва. До економічних ефектів реалізації механізму податкового регулювання інноваційної діяльності варто зарахувати збільшення обсягів залучення іноземного капіталу у формі зовнішніх і внутрішніх інвестицій, а також підвищення рівня розвитку територій. Для визначення економічного ефекту запропоновано такі показники: зниження собівартості продукції; коефіцієнт якості прибутку; коефіцієнт якості інвестицій.

Соціальний ефект виявляється насамперед через зростання доходів населення, що сприятиме активізації процесів споживання, підвищенню зайнятості населення в інтелектуальних виробництвах. Це відповідно активізує прагнення до самовдосконалення і саморозвитку особистості й спонукатиме до формування виробничої культури на підприємстві, підвищення соціальних стандартів, що забезпечить покращення добробуту громадян та динамічний суспільний розвиток. Для оцінки соціального ефекту запропоновано застосовувати такі показники: коефіцієнт соціальної ефективності; рівень приросту соціального інвестування; коефіцієнт зайнятості на інтелектуальному виробництві; коефіцієнт приросту інвестицій у людський капітал.

Ефект новизни визначається через зростання величини інтелектуального капіталу підприємств, що дає змогу підвищити як якісні, так і кількісні показники діяльності вітчизняних підприємств, і появу нової та якісної продукції, яка повинна володіти високим попитом на ринках збуту. До показників, що характеризують ефект новизни, належать такі: рівень інноваційної активності підприємств; рівень інформаційного забезпечення; рівень розвитку комунікативних мереж; питома вага конкурентоспроможної продукції; період оновлення продукції; коефіцієнт оновлення продукції.

Екологічний ефект від здійснення інноваційної діяльності окреслюється зниженням шкідливих викидів в атмосферу та гідросферу, а також у ґрунти. Водночас, важливою необхідністю є зниження обсягів відходів виробництва, рівня енергозатратності тощо. Зазначений ефект можна виразити через показники рівня шкідливих викидів в атмосферу та питому вагу енергії, отриманої з альтернативних джерел.

Аргументовано, що створення, виробництво та реалізація інноваційного продукту мають супроводжуватися комплексним досягненням всіх зазначених ефектів, оскільки в іншому разі такий процес втрачає ознаки інноваційності.

У розділі 2 «Моніторинг ефективності податкової складової державного регулювання інноваційних процесів в Україні» досліджено прагматичні особливості аналізу ефективності податкового регулювання інноваційних процесів, проведено оцінку впливу податків на споживання на інноваційну активність, а також крізь призму проблемних аспектів висвітлено роль прибуткового оподаткування у стимулюванні інноваційної діяльності в Україні.

Запропоновано процедуру дослідження ефективності податкового регулювання інноваційних процесів здійснювати на базі поетапного підходу. Використання зазначеної процедури в комплексі з середньозваженими значеннями визначених статистичних показників дало змогу оцінити механізм податкового регулювання інноваційної діяльності в Україні (табл. 1).

Таблиця 1

Динаміка окремих показників оцінки дієвості механізму податкового регулювання інноваційної діяльності в Україні за період 2001 - 2014 рр.

Роки Показники	2001-2003	2004-2006	2007-2009	2010-2012	2013	2014*
Рівень інноваційної активності підприємств, %	16,5	12,2	13,3	13,8	14,1	13,8
Рівень інноваційної активності промислових підприємств, %	13,4	9,4	11,0	11,5	12,5	12,2
Рівень інформаційного забезпечення, %	20	21	15,3	12	14	15

Джерело: складено автором на основі статистичної інформації Державної служби статистики України

*Примітка: оцінка автора

Констатовано, що механізм податкового регулювання інноваційної діяльності в Україні є малодієвим. Існуючі раніше та діючі сьогодні методи використання податкового інструментарію для стимулювання розвитку інноваційного середовища та підтримки вітчизняних суб'єктів господарювання, які прагнуть розробляти новаторські ідеї й втілювати їх у виробничі процеси, не забезпечили бажаного результату. Аргументовано, що без здійснення кардинальних змін у цій сфері складно досягти позитивних результатів й очікувати активного розвитку інноваційної діяльності в Україні, а також прогнозувати підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств. Наслідком таких реалій буде недосягнення в найбижчій перспективі фінансової стабілізації та економічного зростання в країні та покращення суспільного добробуту.

Використання економіко-математичного моделювання дало можливість спрогнозувати перспективи запровадження інноваційного продукту на промислових підприємствах за існуючих умов податкового регулювання (табл. 2).

Таблиця 2

Динаміка прогнозних значень впровадження інновацій на промислових підприємствах України з 2013 по 2017 р.

Показник	модель	Економіко-математична модель, y - результуючий показник, t - проміжок часу, рік	Прогнозне значення
			рік	к-ть
Види інноваційної продукції, найменувань	1		2013 2014 2015 2016 2017	2027 1898 1786 1686 1597
	2		2013 2014 2015 2016 2017	2243 2150 2067 1992 1925
Нові технологічні процеси	3		2013 2014 2015 2016 2017	2573 2854 3205 3654 4249

Джерело: розраховано автором на основі статистичної інформації Державного агентства з питань науки, інновацій та інформатизації України

Результати проведеного дослідження свідчать, що при незмінності державницьких підходів щодо податкового регулювання види інноваційної продукції в Україні скорочуватимуться з року в рік.

У процесі аналізу функціонування податків на споживання у контексті інноваційної активності суб'єктів господарювання (нейтральний, песимістичний та оптимістичний прогнози) встановлено, що вони впливають на інноваційні процеси не лише на стадії споживання і дифузії інновацій. Наявність явища зворотного перекладання податків зумовлює вплив податків на споживання також на стадіях ініціації інновацій та їхнього втілення в життя. У сучасних умовах ринкової конкуренції реалізація нейтрального сценарію практично неможлива. Відповідно в контексті регулювання інноваційних процесів більш імовірним є песимістичний або оптимістичний вплив податків на споживання на інноваційні процеси. Нині в Україні частково реалізовується оптимістичний сценарій впливу податків на споживання на інноваційну активність суб'єктів господарювання. Однак його інструментарій істотно обмежений і зводиться до звільнення від оподаткування податками на споживання окремих небагатьох видів діяльності та реінвестування мита. Проте практично не використовуються механізми зниження ставок податків.

Для дослідження впливу прибуткового оподаткування на інноваційні процеси в Україні визначено частку пільгового оподаткування податком на прибуток підприємств щодо кількості підприємств, які здійснювали інноваційну діяльність (рис. 2).



Рис. 2. Частка податкових пільг з податку на прибуток підприємств у структурі інноваційної діяльності промислових підприємств в Україні у 2008 - 2014* рр.

Джерело: складено автором на основі статистичної інформації Міністерства доходів і зборів України

*Примітка: оцінка автора

податковий регулювання державний фінансовий

Результати аналізу наведених даних свідчать про нерівномірну тенденцію щодо наданих пільг з податку на прибуток підприємств стосовно суб'єктів господарювання, що займалися інноваційною діяльністю. У період найбільшого вияву фінансової кризи в 2008 р. лише 0,8 млн. грн. податкових пільг з податку на прибуток підприємств припадало на суб'єкти господарювання, які здійснювали інноваційну діяльність. Після введення в дію Податкового кодексу України частка та обсяги таких пільг зросла в декілька разів, у 2011 р. - до 9,18 млн. грн. на підприємство, у 2012 р. - до 8,59 млн. грн., у 2013 р. - до 8,81 млн. грн. На основі соціально-економічної та суспільної ситуації в державі спрогнозовано, що цей показник у 2014 р. становитиме 8,4 млн. грн. на підприємство. Незважаючи на обмежену кількість пільг, передбачених оновленим податковим законодавством для інноваційної діяльності, розмір отриманих податкових пільг з податку на прибуток підприємств в Україні у 2011 - 2013 рр. порівняно з 2008 - 2010 рр. зріс у вісім разів, що дало змогу суб'єктам господарювання отримати додатковий прибуток, спрямований на розвиток інноваційної діяльності підприємств. Загалом серед галузей економіки, де зростання інноваційного виробництва відбувалося найбільшими темпами, виділено машинобудування та приладобудування, хоча ефективність використання податкових пільг у цих галузях була однією із найменших. Проте найбільше податковими пільгами скористалися металургійна та хімічна галузі.

У розділі 3 «Напрями розвитку податкового регулювання інноваційних процесів у сучасних умовах» розглянуто світові тенденції у сфері оподаткування інновацій і запропоновано деякі напрями їхнього використання у вітчизняній фіскальній практиці, сформульовано критерії раціоналізації податкового регулювання інноваційної діяльності та окреслено вектори його удосконалення в Україні.

Встановлено, що у більшості зарубіжних країн поєднуються прямі (бюджетне фінансування) та непрямі (податкові, амортизаційні пільги) методи фіскального регулювання інноваційної активності суб'єктів господарювання. Критичний аналіз реалій розвитку вітчизняної економіки дав змогу обґрунтувати необхідність поєднання найбільш ефективних механізмів податкового регулювання та стимулювання інноваційної діяльності. Доведено, що сьогодні актуальними є такі податкові заходи активізації інноваційних процесів, де враховані позитивні аспекти зарубіжного досвіду:

- запровадження диференційованих амортизаційних відрахувань залежно від об'єктів основних засобів і нематеріальних активів з урахуванням терміну амортизації, які прийняті у провідних зарубіжних країнах, з метою накопичення грошових коштів, котрі акумулюватимуться на спеціальному рахунку і утворюватимуть фінансовий фонд відновлення. Він буде реальним фондом капітальних інвестицій для інноваційного оновлення основних засобів і нематеріальних активів;

- податкове стимулювання проведення підприємствами наукових та дослідно-конструкторських робіт через збільшення витрат, що враховуються при визначенні оподаткованого прибутку, на певний процент коштів від обсягу проведених робіт (125-200% у державах-членах ЄС) чи зменшення сум прибутку на певний процент коштів, витрачених на проведення НДДКР (20-35% у державах-членах ЄС);

- звільнення від сплати ввізного мита, податку на додану вартість та інших обов'язкових платежів наукових приладів, обладнання, запасних частин і витратних матеріалів до них, реактивів, зразків, матеріалів для дослідів, науково-технічної та навчальної літератури, що ввозяться в Україну для забезпечення власної науково-технічної діяльності наукових установ і організацій державних академій наук та вищих навчальних закладів нашої країни;

- надання на певний період пільгового оподаткування доходів новостворених підприємств (так званих «start-up») у разі реалізації високотехнологічної продукції, експорту високотехнологічної продукції, придбання нових технологій, отримання доходів у результаті застосування винаходів тощо.

Запропоновано підприємствам, які функціонують на стадії ініціації та наукової розробки інновацій, а також тим суб'єктам інноваційного процесу, діяльність яких пов'язана з їхньою науковою і одночасно практичною розробкою та реалізацією, зараховувати ПДВ на окремі рахунки і використовувати його у подальшому для розширення інноваційної діяльності. Для уникнення зловживань у цій сфері пропонується створити систему дієвого контролю за таким механізмом. Особливо важливо запобігати використанню такого роду пільг суб'єктами господарювання, які реально не створюють інноваційних продуктів.

Аргументовано важливість запровадження зниженої ставки ПДВ для соціально значущих товарів і послуг, при виробництві або наданні яких застосовувались інноваційні технології. Розмір такої ставки запропоновано встановити на рівні 5%, оскільки це мінімально допустимий рівень зниженої ставки ПДВ за податковим законодавством ЄС. Дотримання цієї норми дасть можливість зберегти євроінтеграційний вектор податкової системи України і підтримати створення соціально значущих інноваційних товарів і послуг.

У ході раціоналізації регулювання інноваційних процесів за допомогою прямого оподаткування обґрунтовано повне або часткове звільнення від сплати податку на прибуток підприємств тих суб'єктів господарювання, які реалізують наукові проекти, впроваджують у технологічний виробничий процес інноваційний продукт. Однак звільненню від сплати податку має підлягати лише прибуток, отриманий у результаті виробництва на основі інноваційних технологій. Зазначено, що таке звільнення не має бути довготривалим і спонукати підприємство до отримання надприбутків.

Водночас доведено доцільність використання інноваційного податкового кредиту з податку на прибуток підприємств. Його запропоновано надавати шляхом вилучення із суми податку певної частини від суми приросту власних витрат на зазначені роботи порівняно з аналогічними витратами у базовому періоді. Максимальну суму, яку можна вилучати, рекомендовано встановлювати у номінальному еквіваленті або у процентах від загальної суми податкових зобов'язань при оподаткуванні прибутку певної фірми. Використання цього інструменту податкового регулювання інноваційної діяльності сприятиме раціональному перерозподілу вільних коштів підприємства на здійснення інноваційної діяльності, закупівлю інноваційного продукту та дасть можливість суб'єктам господарювання вкладати кошти у науково-дослідну роботу.

Обґрунтовано доцільність введення зниженої ставки податку на доходи фізичних осіб для наукових співробітників науково-дослідних установ, фізичних осіб - підприємців, які отримують патенти на винаходи, чи будь яких інших працівників (виконавців), які беруть участь у наукових дослідженнях, розробляють наукові проекти, що ведуть до створення інноваційного продукту.

Резюмовано, що поряд із податковими пільгами для інноваційної діяльності доцільно застосовувати і певні санкції стосовно суб'єктів господарювання, які, здійснюючи прибуткову діяльність, не приділяють уваги оновленню основних засобів. Запропоновано у разі критичного ступеня зносу основних засобів збільшувати ставку податку на прибуток на процент перевищення фактичним зносом критичного показника зносу. В перспективі рекомендовано застосовувати зазначені пропозиції щодо податку на майно підприємств.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення й по-новому вирішено важливе науково-практичне завдання щодо податкового регулювання інноваційної діяльності. На основі проведеного дослідження розроблено пропозиції теоретичного та практичного характеру щодо вдосконалення оподаткування і підвищення ефективності податкової політики української держави в контексті реформування механізму податкового регулювання інноваційної діяльності. Загальні висновки, одержані в результаті дослідження, полягають у наступному.

1. На основі послідовно-наслідкових характеристик здійснено аналіз понять «регулювання», «податкове регулювання», «інноваційний процес» і запропоновано власне трактування дефініції «податкове регулювання інноваційних процесів». Зазначено, що податкове регулювання доцільно використовувати на всіх стадіях інноваційного процесу з метою отримання позитивних результатів на кожній із них. Таке регулювання є особливим видом застосування інструментів податкової політики для активізації інноваційної діяльності суб'єктів господарювання держави. Податкове регулювання інноваційних процесів рекомендовано здійснювати на основі збалансованого механізму, який має містити всі необхідні складові, починаючи від суб'єкта регулювання і завершуючи кінцевою метою цього процесу.

2. Здійснено теоретичне обґрунтування і окреслено можливості сфери функціонування механізму податкового регулювання інноваційної діяльності. Доведено, що механізм податкового регулювання інноваційної діяльності - це сукупність відповідних форм, методів, інструментів і принципів, за допомогою яких держава здійснює вплив на інноваційну активність суб'єктів господарювання з метою забезпечення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств і прискорення процесу суспільного відтворення. Встановлено, що до принципів такого механізму належать: науковості, раціональності, економічності, конкуренційності, фінансової вигоди; до методів: економічні, адміністративні, правові, організаційні, соціально-психологічні; формами механізму податкового регулювання інноваційної діяльності є прямий та опосередкований вплив; до функцій: відтворююча та стимулююча; інструментами такого механізму визначено такі: системні, комплексні, локальні. Мета функціонування механізму податкового регулювання інноваційної діяльності полягає у стимулюванні інноваційної діяльності як найважливішої складової розвитку економіки держави.

3. Аргументовано, що функціонування механізму податкового регулювання інноваційної діяльності доцільно спрямовувати на досягнення певних ефектів, зокрема соціального, економічного, екологічного ефектів та ефекту новизни. Доведено, що ефективність інноваційної діяльності має забезпечуватись досягненням усіх вищезазначених ефектів одночасно, в іншому разі така діяльність не може визнаватися інноваційною. Ефекти інноваційної діяльності рекомендовано оцінювати за допомогою якісних та кількісних показників (коефіцієнтів), до яких зараховано: коефіцієнт соціальної ефективності; рівень соціального інвестування; коефіцієнт зайнятості на інтелектуальному виробництві; коефіцієнт приросту інвестицій у людський капітал; зміни якісного наповнення споживчого кошика; коефіцієнт якості прибутку; коефіцієнт якості інвестицій; рівень інноваційної активності підприємств; рівень інформаційного забезпечення; рівень розвитку комунікативних мереж; питома вага конкурентоспроможної продукції; період оновлення продукції; рівень шкідливих викидів в атмосферу (водойми, ґрунти); питому вагу енергії, отриманої з альтернативних джерел. Запропоновані показники доцільно використовувати як вектори реформування діючого механізму податкового регулювання інноваційної діяльності в Україні.

4. На основі використання економіко-математичного моделювання спрогнозовано перспективи запровадження інноваційного продукту на промислових підприємствах за існуючих умов податкового регулювання інноваційних процесів в Україні, а також відстежено їхні тенденції. Встановлено, що при незмінності підходів щодо податкового регулювання види інноваційної продукції в Україні з року в рік скорочуватимуться. Аналіз інших показників, що характеризують сферу інновацій, засвідчив про їхню негативну тенденцію. Аргументовано, що чинний механізм податкового регулювання інноваційної сфери містить певні недоліки, які деструктивно впливають на функціонування вітчизняних підприємств та організацій з інноваційною скерованістю виробництва: відсутність чітких критеріїв та механізму надання податкових преференцій; недостатня ефективність контролю територіальних органів стягнення та інших органів виконавчої влади у сфері здійснення інноваційної діяльності; неузгодженість преференцій щодо оподаткування доходів працівників інтелектуального виробництва, які здійснюють розробки інноваційного продукту; відсутність моніторингу інноваційної сфери щодо забезпечення у функціонуванні новаторських технологій та у відповідній продукції чотирьох важливих ефектів, які є невід'ємними складовими будь-якого інноваційного продукту.

5. Встановлено, що вплив податків на споживання на інноваційні процеси в Україні значною мірою є опосередкованим, зумовленим внутрішньою їхньою природою. Зазначено, що в Україні у складі механізмів адміністрування податків на споживання наявні відповідні інструменти, дія яких здебільшого ґрунтується на цінових механізмах, спрощенні процесу адміністрування та реінвестуванні сплаченого податку у власне виробництво. Вітчизняна практика оподаткування підтверджує, що внаслідок зловживання з боку платників податків такі стимули є обмеженими. Водночас в Україні частково реалізовується оптимістичний сценарій впливу податків на споживання на інноваційну активність суб'єктів господарювання. Однак інструментарій інноваційної активності істотно обмежений і зводиться до звільнення від оподаткування податками на споживання окремих небагатьох видів діяльності та реінвестування мита. Натомість практично не використовуються механізми зниження ставок податків.

6. На основі дослідження впливу прибуткового оподаткування на інноваційну активність в Україні встановлено, що частка наданих пільг з податку на прибуток підприємств у загальній структурі наданих пільг значно зросла протягом 2011-2013 рр. Однак вона не є свідченням збільшення потенціалу пільгового оподаткування податком на прибуток підприємств у структурі інноваційної діяльності. Ефективність використання податкових пільг з податку на прибуток підприємств загалом зросла, а зниження податкового навантаження на інноваційні підприємства дало змогу реінвестувати вільні кошти у розвиток нових технологій, створення інноваційного продукту. До галузей економіки, де зростання інноваційного виробництва відбувалось найбільшими темпами, зараховано машинобудування та приладобудування, хоча ефективність використання податкових пільг у цих галузях була однією із найменших, тоді як найбільше податковими пільгами скористалися металургійна і хімічна галузі.

7. Для активізації інноваційних процесів у розвитку економіки України рекомендовано запровадити диференційовані амортизаційні відрахування залежно від об'єктів основних засобів та нематеріальних активів з урахуванням терміну амортизації, які прийняті у провідних зарубіжних країнах. Це дасть змогу накопичити грошові кошти, що акумулюватимуться на спеціальному рахунку, і створити реальний грошовий фонд відновлення, який буде фондом капітальних інвестицій для інноваційного оновлення основних засобів та нематеріальних активів.

Аргументовано, що результативним може бути досвід європейських країн щодо активізації інноваційних процесів у ході запровадження на певний період пільгового оподаткування доходів новостворених підприємств (так званих «start-up»), зокрема у разі здійснення операцій з реалізації та експорту високотехнологічної продукції, придбання нових технологій, отримання доходів у результаті застосування винаходів тощо.

8. Встановлено, що комплексний підхід до формування критеріїв інноваційних проектів має обов'язково поряд з існуючими враховувати такі: соціально-економічні наслідки для економіки держави та регіонів, що за допомогою податкового інструментарію першочергово забезпечить появу соціальних (зростання доходів населення) та економічних ефектів (підвищення рівня розвитку територій); наявність ринків збуту і сировини продукції, витратних матеріалів, інших ресурсів для реалізації проекту, що забезпечить підвищення рівня розвитку підприємства та активізацію процесів споживання; наявність антиризикового потенціалу, що сприятиме зростанню величини антиризикових інноваційних технологій (ефект новизни); ефективність і можливість використання пільгових режимів інноваційної діяльності, оскільки доцільно використовувати способи раціоналізації податкового стимулювання інновацій, які пов'язані з наданням податкового кредиту на інноваційні цілі. Рекомендовано при розробленні процедури надання податкового кредиту за основу брати рівень зниження суми податку на прибуток інноваційного підприємства на відповідний процент залежно від вкладень цих коштів у виробництво продукції певного технологічного укладу. В цьому разі економічна вигода держави від запровадження податкового кредиту на інноваційні цілі полягатиме у стимулюванні інвестиційних вкладень у пріоритетні напрями розвитку економіки та модернізацію виробничих процесів інноваційних підприємств.

9. Сформульовано рекомендації щодо надання можливості підприємствам зараховувати ПДВ на окремі рахунки і використовувати його у подальшому для розширення такої діяльності. Це також стосується суб'єктів інноваційного процесу, діяльність яких пов'язана з науковою і одночасно практичною розробкою інновацій та їхньою реалізацією. Запропоновано також використовувати знижену ставку ПДВ для соціально значущих товарів і послуг, при виробництві або наданні яких застосовувались інноваційні технології, розмір якої становитиме 5% (мінімально допустимий рівень зниженої ставки ПДВ за податковим законодавством ЄС). Дотримання цієї норми дасть можливість зберегти євроінтеграційний вектор податкової системи України і підтримати створення соціально значущих інноваційних товарів і послуг.

У сфері прямого оподаткування, пов'язаного зі стимулюванням інноваційних процесів, рекомендовано повністю (або частково) звільнити від сплати податку на прибуток підприємств тих суб'єктів господарювання, які реалізують наукові проекти, впроваджують у технологічний виробничий процес інновації. Звільненню від сплати податку має підлягати лише прибуток, отриманий у результаті виробництва на основі інноваційних технологій. Водночас таке звільнення не має бути довготривалим і спонукати підприємство до отримання надприбутків. Запропоновано ввести знижену ставку податку на доходи фізичних осіб для наукових співробітників науково-дослідних установ, фізичних осіб - підприємців, які отримують патенти на винаходи, чи будь яких інших працівників (виконавців), що беруть участь у наукових дослідженнях, розробляють наукові проекти, які ведуть до створення інноваційного продукту. Це дасть змогу покращити рівень мотивації для діяльності наукових співробітників, розвитку науки і збільшити кількість наукових досліджень у сфері створення новітнього інноваційного продукту. Зниження податкового навантаження на фонд оплати працівників, задіяних у розробці наукових досліджень, забезпечить конкурентоздатність вітчизняних наукових розробок поряд із зарубіжними.

Запропоноване надання пільг для активізації інноваційних процесів на підприємствах можливе лише за умов настання фінансової стабільності в державі.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

у наукових фахових виданнях:

1. Крисоватий І.А. Інструменти активізації інвестиційної та інноваційної компоненти у вітчизняній системі оподаткування / І.А. Крисоватий// Інвестиції: практика та досвід. - 2011. - №22. - С. 51 - 55. (0,35 д.а.).

2. Крисоватий І.А. Інвестиційно-інноваційна спрямованість непрямих податків в Україні / І.А. Крисоватий // Економічний форум. - 2013. - №3/2013. - С. 175 - 180. (0,45 д.а.).

3. Крисоватий І.А. Аналіз трактувань поняття «податкове регулювання інноваційної діяльності» у працях зарубіжних та вітчизняних вчених / І.А. Крисоватий // Інноваційна економіка. - 2013. - № 11 (49). - С. 214 - 220. (0,55 д.а.).

4. Крисоватий І.А. Теоретичні обґрунтування механізму податкового регулювання інноваційної діяльності / І.А. Крисоватий // Ефективна економіка. - 2013. - №12. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=2614. (0,66 д.а.).

5. Крисоватий І.А. Напрямки вдосконалення податкового стимулювання інноваційних процесів в Україні / І.А. Крисоватий// Світ фінансів. - 2013. - №4. - С. 28 - 36 (0,78 д.а.).

у зарубіжному виданні:

6. Krysovatyy I. The impact of profit tax on the investment activity of enterprises / I. Krysovatyy // Nauka i Studia. - 2013. - № 13(81). - P. 75 - 80. (0,43 д.а.).

у науковому фаховому виданні що входить

до міжнародних наукометричних баз:

7. Крисоватий І.А. Можливості застосування в Україні позитивів міжнародного досвіду податкового регулювання інвестиційно-інноваційної діяльності / І.А. Крисоватий // Бізнес Інформ (Ulrichsweb Global Serials Directory; Researcher Papers in Economics; Російський індекс науковго цитування; Index Copernicus; Directory of Open Acess Journals; getCITED; Researcher Bible; Соціонет; Національна бібліотека України ім. В.І. Вернадського). - 2013. - № 10 (429). - С. 347 - 350. (0,53 д.а.).

у інших виданнях:

8. Крисоватий І.А. Інструменти податкового стимулювання інноваційної діяльності у світовій фіскальній практиці / І.А. Крисоватий // Збірник наукових праць «Фінансова система держави: проблеми та перспективи розвитку». - Київ: ДКС Центр, 2011. - С. 148 - 150. (0,19 д.а.).

9. Крисоватий І.А. Інвестиційний податковий кредит як інструмент податкового регулювання інноваційно-інвестиційної діяльності / І.А. Крисоватий // Економічний дисбаланс країни: проблеми та шляхи вирішення : зб. тез доповідей ХІ міжн. наук.-практ. конференція. - Львів: «Львівська економічна фундація», 2012. - ч. 2.- С. 115 - 116. (0,16 д.а.).

10. Крисоватий І.А. Соціально-економічне значення інноваційних процесів в державі / І.А. Крисоватий // Бъдещето въпроси от света на науката - 2012. Материали за VIII международна научна практична конференция. - София: «Бял ГРАД-БГ» ООД, 2012. т. 17 Икономики. - С. 38 - 41. (0,22 д.а.).

11. Крисоватий І.А. Моніторинг податкового регулювання інноваційно- інвестиційної діяльності у зарубіжній практиці / І.А. Крисоватий // Досягнення в економіці. Нові погляди, проблеми, інновації: зб. тез доповідей всеукр. наук.-практ. конференції Тези доповідачів всеукраїнської науково-практичної конференції. - Дніпропетровськ: Перспектива, 2012. - С. 25 - 28. (0,22 д.а.).

12. Крисоватий І.А. Прискорена амортизація як елемент інвестиційного розвитку суб'єкта господарювання / І.А. Крисоватий // Економічний і соціальний розвиток України в XXI столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації : зб. тез доповідей X ювілейної міжн. наук.-практ. конференції молодих вчених. - Тернопіль : ТНЕУ, 2013. - ч. 2. - С. 93 - 94. (0,1 д.а.).

АНОТАЦІЯ

Крисоватий І. А. Податкове регулювання інноваційних процесів в Україні: стан та перспективи розвитку. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.08 - Гроші, фінанси і кредит. - ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», Київ, 2014.

У дисертації проведено дослідження теоретичних засад податкового регулювання інноваційних процесів, проаналізовано ефективність їхнього податкового врегулювання в Україні та запропоновано практичні рекомендації щодо реформування податкової системи з метою активізації інноваційної діяльності.

...