Проблеми наповнюваності місцевих бюджетів в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

«Бердичівський коледж промисловості, економіки та права»

Циклова комісія 071 «Облік та оподаткування», 072 «Фінанси, банківська справа та страхування»

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни “ФІНАНСИ”

Бердичів -БКПЕП - 20____

План

Вступ

Розділ 1. Теоретичні засади наповнюваності місцевих бюджетів

1.1 Історичні аспекти виникнення, сутність та необхідність місцевих бюджетів в Україні

1.2 Джерела і склад доходів місцевих бюджетів

1.3 Наповнюваність бюджетів в іноземних країнах

Розділ 2. Аналіз наповнюваності місцевих бюджетів в україні

2.1 Наповнюваність місцевих бюджетів в Україні

2.2 Аналіз наповнюваності місцевого бюджету на прикладі міста Бердичева

Розділ 3. Шляхи вирішення проблем наповнюваності місцевих бюджетів в україні

3.1 Проблеми наповнюваності місцевих бюджетів в Україні

3.2 Напрямки покращення наповнюваності місцевих бюджетів

Висновки

Список використаної літератури



Вступ

Актуальність теми дослідження.Система місцевих бюджетів відіграє важливу роль в розвитку фінансової системи України. Але вона потребуєпостійного вдосконалення. Після бюджетної реформи 2015 року проблеми за ноповнюваністю місцевих бюджетів були частково вирішені, але на місцеві бюджети було покладено більше відповідальності і навантаження. Окрім збільшення доходів місцевих бюджетів, збільшились і його видатки. Наповнюваність місцевих бюджетів впливає на нормальне функціонування установ, які з них фінансуються.

Мета і завдання курсової роботи.Метою курсової роботи є теоретичне обгрунтування проблем місцевих бюджетів в Україні та розробка практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності розподілу доходів і видатків бюджетних коштів.

Завданням курсової роботи є:

- розгляд структуры доходів бюджетів в Україні на прикладі бюджету міста Бердичева;

- вивчення зарубіжного досвіду у вирішенні проблем наповнюваності місцевих бюджетів;

- дослідження проблем наповнюваності місцевих бюджетів;

- розробка пропозицій щодо вдосконалення існуючого механізму функціонування місцевих бюджетів;

Предмет і об'єкт дослідження. Предметом дослідження є сукупність теоретичних та практичних аспектів наповнюваності місцевого бюджету в місті Бердичеві.

Об'єктом дослідження даної теми є: бюджет Бердичівського району і його територіально-адміністративних одиниць.

Методи дослідження.При виконанні дослідження курсової роботи використано наступні методи: спостереження, статистичної обробки фінансової інформації, аналітичні, групування, порівняння.

Структура і обсяг курсової роботи. Дана курсова робота складається з чотирьох розділів. В першому розділі визначено історичні аспекти виникнення місцевих бюджетів, їх сутність та необхідність, система місцевих бюджетів в іноземних країнах. В другому розділі курсової роботи описані проблеми місцевих бюджетів в Україні на базі бюджету Бердичівського району. В третьому розділі розписані проблеми місцевих бюджетів та напрямки їх вирішення. В четвертому розділі міститься розрахункова частина.

Дана робота розміщена на ** сторінках, містить ** малюнків і ** таблиць.



Розділ 1. Теоретичні засади наповнюваності місцевих бюджетів

1.1 Історичні аспекти виникнення, сутність та необхідність місцевих бюджетів в Україні

Перший етап бюджетної історії України стосується Київської Русі (ІХ - ХІІ ст.), де головним джерелом поповнення державної казни була данина з підкорених народів, яку вони платили здебільшого хутром. Однак починаючи з ХІ ст., все значущу роль починають відігравати внутрішні джерела, таким чином частку доходів київська казна отримувала від князівств, які входили до складу Київської держави. В узагальненому вигляді основні потоки надходжень та видатків княжої казни в Київської Русі можна представити в табл. 1.1.

Таблиця 1.1 Основні доходи і видатки княжої казни в Київської Русі

Наступний історичний період становлення бюджетної системи (ХІV -XVI ст.) характеризувався розрухою, культурним і духовним занепадом, порушенням політико-династичних зв'язків з іншими регіонами, що пояснюється наслідками монголо-татарської навали. Після занепаду Києва економічне і культурне життя України переміщується до Галицько-Волинського князівства, але з утратою ним могутності відбуваються зміни в економічному і політичному житті українських земель. Україна опинилася під впливом Литви, Польщі та Росії, які, починаючи з ХІV ст., стали значно укріплювати свої позиції.

Наступний етап розвитку бюджетних відносин на території сучасної України характеризується становленням українського козацтва (ХV - ХVІІІ ст.). Основними видами діяльності козаків було скотарство, рибальство, розведення домашніх тварин, землеробство, добування та доставляння солі, а також хліборобство. Значну частину доходів Січ отримувала від зовнішніх надходжень, а саме військова здобич, царська платня. Однак військова добич не була основним джерелом надходжень, основну їх частину приносила торгівля - від продажу товарів за межами Січі, сплата податків від продажу товарів на території Січі (податки стягувалися через ціни на товари), мито за транзит товарів. В узагальненому вигляді доходи і видатки Запорозької Січі можна представити в табл. 1.2 [7].

Таблиця 1.2 Доходи та видатки скарбу Запорозької Січі у ХVІІІ ст.

Як видно із табл. 1.2., Запорізька Січ мала завершену систему збирання та витрачання коштів, бюджет Січі був беззбитковим, збалансування якого досягалось трудовими повинностями, зменшенням платні, регулюванням експортно-торговельних операцій, покриванням частини державних потреб за рахунок старшин.

Наступний етап (XVIII - XIX ст.) характеризується перебуванням України під владою Російської імперії та Австро-Угорщини, це обумовило той факт, що економіка українських земель хоч і набувала певного розвитку, але здебільшого слугувала інтересам інших держав. Цей період характеризується зародженням і розвитком наукового обґрунтування необхідності існування місцевих фінансів і місцевих бюджетів.

Складність наступного періоду (1905 - 1922 рр.) обумовлена частою зміною політичної ситуацію і громадянською війною. У даний період бюджетних процесів практично не було, але були спроби забезпечити системність державних надходжень і видатків. Перший крок до самостійності бюджетних відносин зробила Центральна Рада, відокремившись від фінансової системи Росії і намагаючись забезпечити власний грошовий обіг. Але практичних дій для реалізації цього положення центральна Рада не здійснила, таким чином Україна продовжувала залежати від поставок російських грошових знаків.

За часів існування України у складі СРСР можна виокремити такі періоди у становленні бюджетної системи [9]:

1. 1917 - 1930 рр. - становлення радянської правової системи, прийняття Тимчасового положення про місцеві фінанси, колективізація, перехід до субвеційної системи, прийняття конституцій радянських республік.

2. 1930 - 1938 рр. - індустріалізація, податкова реформа, звуження фінансових повноважень місцевих органів влади, організаційне оформлення сільських бюджетів, затвердження бюджетів “згори до низу”.

3. 1938 - 1945 рр. - запровадження єдиного державного бюджету, до якого включалися місцеві бюджети, Друга світова війна, Велика вітчизняна війна, вимушене скорочення кількості місцевих бюджетів та їхніх доходів.

4. 1945 - 1960 рр. - відбудова країни, зміни в обсягах місцевих бюджетів, прийняття закону про бюджетні права СРСР і союзних республік.

5. 1960 - 1985 рр. - прийняття закону про бюджетні права УРСР, реформа цін, підвищення неоподаткованого мінімуму зарплати, скасування деяких неприбуткових податків, реформування самооподаткування сільського населення, початок перебудови.

6. період 1985 - 1990 рр. - розгорнута перебудова, прийняття Європейської хартії про місцеве самоврядування, розпад СРСР та утворення незалежної України, початок формування внутрішнього (національного) права.

Правові засади бюджетної системи сучасної України становлять: Конституція України, виданий на її основі Закон України “Про бюджетну систему України”, а також Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 р., Бюджетний Кодекс. Уперше законодавче визначення місцевого бюджету введено Законом “Про місцеве самоврядування в Україні”

Сьогодні бюджетна система України об'єднує близько 13,3 тис. самостійних бюджетів і складається з Державного бюджету України, Республіканського бюджету Автономної республіки Крим і місцевих бюджетів. Однак нинішня модель бюджетних відносин в Україні не є досконалою, бо на сьогодні вона характеризується надмірною централізацією фінансових ресурсів, асиметрією між зобов'язаннями та доходами органів місцевого самоврядування, складністю та неефективністю механізмів бюджетних трансфертів і відсутністю системи дієвих стимулів нарощування доходів у регіонах.

Визначемо сутність та необхідність місцевих бюджетів. В перші роки організації бюджетної системи місцеві бюджети розглядались як сукупність завдань, доручених місцевим органам, і сукупність коштів, котрими вони володіють для їх задоволення.

В Положенні про фінанси 1926 р. дається таке трактування: "Місцеві фінанси складають частину єдиної системи фінансів СРСР і знаходяться в безпосередньому віданні місцевих Рад та їх виконавчих комітетів". Аналогічне визначення поняття "місцеві фінанси" дає професор В. Н. Твердохлібов [22].

Н. А. Ширкевич так визначає сутність місцевих бюджетів: "Це частина основного річного фінансового плану країни - державного бюджету, крім того, місцеві бюджети утворюють централізований фонд грошових коштів місцевих Рад, котрим вони розпоряджаються з метою здійснення заходів, які щорічно передбачаються планом економічного і соціального розвитку" [23].

Деякі вчені за основу визначення місцевих бюджетів приймають територіальний принцип, розглядаючи їх як бюджети окремих адміністративно-територіальних одиниць. Ряд економістів характеризують місцеві бюджети як економічні відносини. Наприклад, І. Н. Ходорович характеризує місцеві бюджети як "сукупність економічних відносин, що забезпечують фінансову базу місцевих Рад щодо розвитку і утримання головним чином галузей господарства, які безпосередньо спеціалізуються на підвищенні доброту населення". А Н. В. Васил'єва визначає місцеві бюджети як "обумовлену адміністративно-територіальним поділом і бюджетним устроєм частину економічних відносин у суспільстві, пов'язаних з формуванням, розподілом і використанням фондів грошових коштів, призначених для задоволення суспільних потреб" [19].

Усе наведене вище свідчить про різні підходи до трактування поняття місцевих бюджетів, що, в свою чергу, позначається на визначенні ролі місцевих бюджетів у фінансовій системі держави.

Розгляд різних поглядів щодо визначення поняття "місцевих бюджетів" дозволяє охарактеризувати їх як сукупність економічних відносин, які сприяють територіальному перерозподілу національного доходу країни та забезпечують створення фінансової бази місцевих Рад.

На мою думку, при дослідженні проблеми місцевих бюджетів, їх необхідно рохглядати у двох аспектах. По-перше, як організаційну форму мобілізації частини фінансових ресурсів у розпорядження місцевих органів самоврядування. По-друге, як систему фінансових відносин, що складаються між місцевими та державним бюджетами, а також усередені сукупності місцевих бюджетів.

Як організаційна форма мобілізації доходів і здійснення витрат місцевими органами самоврядування, місцеві бюджети - це балансові розрахунки, які відповідають вимогам складання балансів, тобто вони мають доходну й витратну частини, в їх основі покладено принципи збалансування тощо. Тому можна стверджувати, що місцеві бюджети - це балансові розрахунки доходів і витрат, які мобілізуються й витрачаються на відповідній території [9].

Водночас місцеві бюджети слід розглядати як важливу фінансову категорію, основу якої становить система фінансових відносин, а саме: відносини між місцевими бюджетами і господарськими структурами, що функціонують на даній території; відносини між бюджетами і населенням даної території, що складаються при мобілізації й витраченні коштів місцевих бюджетів; відносини між місцевими бюджетами різних рівнів щодо перерозподілу фінансових ресурсів; відносини між місцевими бюджетами і державним бюджетом.

Місцеві бюджети є фінансовою базою органів місцевого самоврядування та вирішальним фактором регіонального розвитку. Наявність місцевих бюджетів закріплює економічну самостійність місцевих органів самоврядування, що передбачено Конституцією та Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 27.05. 97р., активізує господарську діяльність, дозволяє їм розвивати інфраструктуру на підвідомчій території, розширювати економічний потенціал регіону, виявляти і використовувати резерви фінансових ресурсів. В кінцевому підсумку все це розширює можливості місцевих органів влади у більш повному задоволенні потреб населення.

Місцеві бюджети є основним каналом доведення до населення кінцевих результатів суспільного виробництва, що спрямовуються на суспільне споживання. Через місцеві бюджети суспільні фонди споживання розподіляються в територіальному і соціальному розрізах. Разом з іншими ланками бюджетної системи місцеві бюджети є одним з головних інструментів реалізації на практиці програми економічного і соціального розвитку як регіонів, так і країни в цілому.

Економічна сутність місцевих бюджетів проявляється в їх призначенні, а саме:

· формування грошових фондів, які є фінансовим забезпеченням діяльності місцевих органів влади;

· розподіл і використання цих фондів між галузями народного господарства;

· контроль за фінансово-господарською діяльністю підприємств та організацій, підвідомчих цим органам влади.

Як економічна категорія, місцеві бюджети відображають обумовлену адміністративним поділом і бюджетним устроєм держави сферу економічних відносин суспільства, пов'язаних із формуванням, розподілом і використанням централізованих грошових коштів, що знаходяться у розпорядженні місцевих органів влади і призначених для соціально-економічного розвитку конкретних регіонів країни [12].

1.2 Джерела і склад доходів місцевих бюджетів

Доходи місцевих бюджетів формуються з різних джерел, причому порядок їхнього формування залежно від джерела регулюється різними законодавчими актами, але суть формування цих різних джерел одна - податкові чи неподаткові надходження від підприємств усіх форм власності та від населення, які об'єднуються у фінансові ресурси і зосереджуються в місцевому бюджеті. Основним джерелом формування фінансових ресурсів місцевих бюджетів є податки. Проблема формування дохідної бази місцевих бюджетів в останні роки перебуває в центрі уваги науковців, працівників органів виконавчої влади і місцевого самоврядування та фінансових органів.

Дохідна база місцевих бюджетів відіграє особливу роль у бюджетній системі держави, зокрема:

* дохідна база місцевих бюджетів є важливим інструментом фінансового регулювання;

* дохідна база місцевих бюджетів швидко реагує на зміни, що відбуваються в економічному житті даної території;

* стабільна дохідна база місцевих бюджетів сприяє пропорційному розвиткові територій;

* з дохідної частини місцевих бюджетів фінансується більшість державних витрат, головним чином соціальних;

* дохіднабазамісцевихбюджетівмаєрегулювальні, закріпленіівласнідохідніджерелаїїформування;

* стан дохідної частини місцевих бюджетів повністю відображає політику органів місцевого самоврядування і є основним інструментом у її реалізації;

* місцевий бюджет можна розглядати також як основний фінансовий план розвитку територіальних громад [10].

Згідно зі статтею 9 Бюджетного кодексу України доходи місцевого бюджету класифікуються за такими розділами:

1) податкові надходження - прибутковий податок з громадян у частині, визначеній статтею 65 цього Кодексу; державне мито в частині, що належить відповідним бюджетам та інші;

2) неподаткові надходження, тобто доходи від власності та підприємницької діяльності, адміністративні збори і платежі та інше;

3) доходи від операцій із капіталом;

4) трансферти, тобто кошти, одержані від інших органів державної влади [13].

Ключову роль у становленні системи самостійних місцевих бюджетів відіграють їхні доходи та способи, на основі яких вони формуються.

Виходячи з вищевикладеного, можна сказати, що як окрема категорія, доходи місцевих бюджетів виражають сферу економічних відносин суспільства, яка пов'язана з формуванням, розподілом та використанням фінансових ресурсів регіонального рівня і використовується місцевими органами влади для забезпечення поточних і перспективних завдань розвитку регіону. Отже, місцеве самоврядування, як і держава, є інструментом, який надає суспільні послуги, і для надання таких послуг їм необхідна стабільна та фінансово сильна дохідна база.

1.3 Наповнюваність бюджетів в іноземних країнах

Я розглянув системи місцевих бюджетів таких країн як США і Російська Федерація.

У США існує потужна мережа адміністративно-територіальних органів управління і при цьому їх відрізняє не тільки різноманіття форм, але й незалежність у проведенні економічної політики.Місцеві уряди не тільки уповноважені виділяти пріоритети, а й мають стабільні джерела фінансування у вигляді власних коштів - доходів бюджетів місцевих органів влади.У 2015 р. їх частка у статті доходів сукупного бюджету становила 803,7 млрд. дол (близько 30%).Основою місцевих бюджетів є податкова база, яка нараховує 271 млрд. дол (приблизно 17,5% всіх надійшли до консолідованого бюджету США).Будучи частиною фінансової системи держави, бюджети місцевого самоврядування беруть на себе не тільки фінансові зобов'язання з метою зменшення тиску на федеральний бюджет, а й витрати, пов'язані з державним регулюванням економіки, стабілізацією економічної ситуації та стимулюванням економічного зростання на підвідомчій території, сприяючи проведенню політики, відповідної інтересам регіону.Місцевим органам влади належить помітна роль у регулюванні розміщення продуктивних сил - цільове використання земель.Економічні, фінансові та адміністративні заходи, що вживаються місцевими органами влади, стимулюють або обмежують розвиток окремих галузей господарства, створюють умови для підвищення конкурентоспроможності приватних підприємств.Широка участь місцевих адміністрацій у фінансуванні базисних галузей економіки, а також у витратах на освіту, охорону здоров'я, охорону і використання природних ресурсів, запобігання забрудненню навколишнього середовища сприяє організації нових робочих місць, розширення зайнятості населення.Поряд з традиційним фінансуванням з місцевих бюджетів таких служб, як поліцейська, пожежна, санітарна, рекреаційна, все частіше з бюджетів виділяються кошти на розвиток економічної інфраструктури (зокрема, капіталомістких і потребують державного контролю об'єктів: будівництво мостів, доріг і т.д.)Подібне фінансування - важлива умова підвищення конкурентоспроможності американських компаній на зовнішньому і внутрішньому ринках.Крім того, поліпшуються умови для залучення промислових підприємств в певні райони, створюється сприятливий інвестиційний клімат.Витрати на фінансування інфраструктури позитивно позначаються на розвитку економіки, тому що місцеві органи влади в числі інших підтримують базові галузі економіки (транспортну, машинобудівну, будівництво).Частка місцевих бюджетів у загальнодержавних витратах на інфраструктуру досить значна: в середньому за 2010-ті роки до 40%.Кошти місцевих бюджетів використовуються для розширення державного споживання (фінансування закупівель товарів і послуг, капіталовкладення в торгівлю, транспорт і ін, виплата зарплати).У 2010-ті роки по всіх позиціях їх величина склала близько 50%.Місцеві органи влади здійснюють житлове будівництво для тих, чиї доходи нижче середнього рівня.Частка місцевих бюджетів у фінансуванні житлових програм у середньому перевищує 50% загальнонаціональних витрат.

Бюджетна система Російської Федерації являє собою засновану на економічних відносинах та юридичних нормах сукупність федерального бюджету, бюджетів суб'єктів РФ, місцевих бюджетів.Державна бюджетна система Росії складається з бюджетів трьох рівнів: Ё федеральний бюджет і бюджети державних позабюджетних фондів;Ёбюджети суб'єктів РФ (21 республіканський бюджет у складі РФ, 55 краєвих і обласних, міські бюджети Москви і Санкт-Петербурга, 10 окружних бюджетів автономних округів, бюджет Єврейської автономної області) і бюджети територіальних державних позабюджетних фондів;Ё місцеві бюджети (близько 29 тис. міських, районних, селищних, сільських бюджетів).Бюджети нижчих органів самоврядування не входять своїми доходами і витратами у бюджети вищих рівнів.Федеральний бюджет і розробляється і затверджується у формі федеральних законів, бюджети суб'єктів РФ розробляються і затверджуються у формі законів суб'єктів РФ, місцеві бюджети розробляються і затверджуються у формі правових актів представницьких органів місцевого самоврядування або в порядку, встановленому статутом муніципальних утворень.У такому ж порядку розробляються і затверджуються бюджети державних цільових фондів.Річні бюджети складаються на один фінансовий рік, який відповідає календарному року (з 1 січня по 31 грудня).Місцевий бюджет (бюджет муніципального освіти) є формою освіти і витрачання грошових коштів, призначених для забезпечення завдань і функцій, віднесених до відання місцевого самоврядування.Бюджети суб'єктів РФ - форма освіти і витрати коштів, призначених для забезпечення завдань і функцій, віднесених до їх відання.Бюджет суб'єкта РФ (регіональний бюджет) і бюджети муніципальних утворень, що знаходяться на його території, складають консолідований бюджет суб'єкта РФ.Федеральний бюджет і консолідовані бюджети суб'єктів РФ становлять консолідований бюджет РФ.Бюджетна система будується на принципах єдності, повноти, гласності, реальності і самостійності всіх видів бюджетів, що входять до бюджетної системи.Єдність бюджетної системи забезпечується єдиною правовою базою, використанням єдиної бюджетної класифікації, єдністю форм бюджетної документації, наданням необхідної статистичної та бюджетної інформації з одного рівня бюджету на інший для складання консолідованих бюджетів.



Розділ 2. Аналіз наповнюваності місцевих бюджетів в україні

2.1 Наповнюваність місцевих бюджетів в Україні

Місцеві бюджети є важливим інструментом макроекономічного регулювання. Поряд з державним бюджетом, місцеві бюджети забезпечують процес розширеного відтворення. За допомогою певних важелів місцевими органами влади, відповідно до їх компетенції, забирається частина коштів у виробничих, інших структур, населення у вигляді податків, зборів, платежів та акумулюються у місцевих бюджетах. З іншого боку, ресурси місцевих бюджетів спрямовуються на утримання установ соціально-культурної сфери та охорони здоров'я, підприємств ЖКГ, виплати соціальних допомог, тобто місцеві фінанси відіграють основну роль у забезпеченні потреби населення у соціальних послугах. Відбувається процес накопичення фінансових ресурсів місцевих бюджетів та їх розподілу і використання на різні сфери діяльності. Отже, в місцевих бюджетах зосереджуються не лише фінансові ресурси цього регіону. Місцеві органи влади та органи місцевого самоврядування можуть отримувати до місцевого бюджету відповідного рівня грошові засоби з бюджетів іншого рівня (державного або місцевих) або передавати грошові засоби цього бюджету до інших ланок бюджетної системи.

Непростими для України є останні роки, протягом яких в країні поступово спостерігався соціально-економічний спад. Цей процес супроводжувався уповільненням економічної динаміки та ділової активності, зниженням цін на українську продукцію, зростанням безробіття тощо. На розвиток вітчизняної економіки протягом останніх років мали суттєвий вплив як сформовані у попередніх роках зовнішні та внутрішні дисбаланси, так і несприятлива цінова кон'юнктура на зовнішніх ринках, військовий конфлікт на сході України, анексія Автономної Республіки Крим і м. Севастополя та торговельні обмеження з боку Російської Федерації. Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних визначених законом джерел та встановлених законом загальнодержавних податків, зборів та інших обов'язкових платежів. До регулюючих відносять загальнодержавні податки, які згідно з нормативами відрахувань розподіляються між різними рівнями бюджетної системи. Розміри відрахувань визначаються Верховною Радою України, виходячи з відповідних соціально-економічних нормативів бюджетної забезпеченості населення і стану місцевих джерел надходжень. До власних доходів зараховують місцеві податки і збори, платежі, що встановлюються місцевими органами влади, доходи комунальних підприємств, доходи від майна, що належить органам влади. Важливим джерелом доходів місцевих бюджетів є трансферти. Виконання дохідної частини місцевих бюджетів характеризують дані наведені у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 Обсяг надходжень місцевих бюджетів України (без урахування міжбюджетних трансфертів) за 2015-2016 роки (млдр.грн.)

Фонди	2015	2016
Загальний	72,3	105,0
Спеціальний	13,7	15,8
Загалом	86,0	120,8
Частка у доходах зведеного бюджету, %	18,4	23,0

Без урахування міжбюджетних трансфертів до місцевих бюджетів України надійшло у 2015 році 86,0 млдр грн., у 2016 -- 120,8 млдр грн., що цілком об'єктивно. Якщо порівнювати показники 2015 і 2016 років, то 2016 році обсяг надходжень зріс на 34,8 млдр грн., тобто темп приросту збільшився на 40,5%.

Заслуговує на увагу аналіз частки місцевих бюджетів у доходах Зведеного бюджету України. Як бачимо, протягом 2015--2016 рр. частка місцевих бюджетів у Зведеному бюджеті України не перевищує 23%, що засвідчує низьку ступінь участі місцевого самоврядування в розв'язанні проблем розвитку регіонів.

Важливим напрямом розв'язання проблем фінансового забезпечення місцевих бюджетів є посилення зв'язку між соціально-економічним і бюджетним плануванням адміністративно-територіальних одиниць. На формування доходів місцевих бюджетів має впливати соціально-економічна ситуація на території місцевого самоврядування та виконання програм розвитку адміністративно-територіальних одиниць. Водночас в Україні понад 90% усіх бюджетів дотаційні й лише 8% -- це бюджети, які є донорами в умовах чинної системи бюджетного регулювання.

Удосконалення процесів формування доходів місцевих бюджетів сприятиме підвищенню рівня їх фінансової забезпеченості та зменшенню частки міжбюджетних трансфертів, що, у свою чергу, сприятиме зведенню до мінімуму кількості дотаційних бюджетів [4]. Існує також проблема значної диференціації податкових надходжень місцевих бюджетів (без міжбюджетних трансфертів) у розрізі регіонів України у розрахунку на одну особу наявного населення. Переглянемо дані, наведені у таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 Податкові надходження до місцевих бюджетів у розрізі регіонів України

Регіон	Надходження до місцевих бюджетів (без трансфертів) на одну особу, грн.	Темп зростання, %
	2014 рік	2015 рік
Вінницька область	1616,0	2359,0	146,0
Волинська область	1257,2	2118,2	168,5
Дніпропетровьска область	3103,4	4041,9	130,2
Донецька область	2070,3	1656,3	80,0
Житомирська область	1624,4	2208,5	136,0
Закарпатська область	1085,2	1644,4	151,5
Запорізька область	2368,2	3182,5	134,4
Івано-Франківська область	1280,0	1859,8	145,3
Київська область	2453,6	3549,1	144,6
Кіровоградська область	1870,5	2475,5	132,3
Луганська область	1351,6	977,5	72,3
Львівська область	1690,4	2528,1	149,6
Миколаївська область	1855,3	2533,5	136,6
Одеська область	1989,9	2899,3	145,7
Полтавська область	2432,7	3335,5	137,1
Рівненська область	1404,1	1901,4	135,4
Сумська область	1761,0	2429,8	138,0
Тернопільська область	1122,0	1742,4	155,3
Харківська область	2147,1	2888,6	134,5
Херсонська область	1392,4	2133,4	153,2
Хмельницька область	1522,0	2259,7	148,5
Черкаська область	1821,8	2559,2	140,5
Чернівецька область	1116,8	1819,8	163,0
Чернігівська область	1640,1	2316,0	141,2
м. Київ	4080,8	7754,6	187,6

Так, розрив між мінімальними та максимальними рівнями надходжень по доходах на одну особу склав у 2015 році -- 7,8 раза (м. Київ та Луганська область). Рівень надходжень у розрахунку на одну особу менше середнього значення по країні спостерігається у 13 регіонах. Найнижчі показники мають Луганська, Закарпатська, Донецька, Тернопільська, Чернівецька, Івано-Франківська, Рівненська, Волинська, Херсонська, Житомирська, Хмельницька, Чернігівська та Вінницька області [6].

Однією із ключових трансформацій, запущених владою ще в 2014 році, стала реформа місцевого самоврядування. В її рамках було переглянуто напрями, механізми, строки формування територіальної організації влади, підвищено якість та доступність публічних послуг, перебудувано бюджетно-фінансові відносини держави та територіальних громад. Реформою місцевого самоврядування передбачено передачу значної частини повноважень центрального уряду на територіальні рівні. Щоб забезпечити місцеві громади та органи влади достатніми фінансами для виконання розширених повноважень, до Бюджетного кодексу України було внесено низку змін та доповнень [1]. Разом із бюджетною децентралізацією реформою також передбачено створення Державного фонду регіонального розвитку. До його повноважень віднесено фінансування інвестиційних проектів розвитку територіальних громад, що мають на меті розвиток регіонів, створення інфраструктури індустріальних та інноваційних парків і відповідають пріоритетам, визначеним у Державній стратегії регіонального розвитку та відповідних стратегіях розвитку регіонів [3]. Порівнюючи суми коштів, що надійшли до бюджетів різних рівнів у 2015 році проти 2014 року, слід відзначити такі тенденції (рис. 1): -- доходи місцевих бюджетів без міжбюджетних трансфертів від уряду зросли на 19%; -- доходи місцевих бюджетів разом із міжбюджетними трансфертами від уряду зросли на 27%; -- доходи державного бюджету, яким розпоряджається уряд, зросли на 59%. Проте до уваги слід взяти інфляційні процеси, що спостерігалися в економіці України протягом 2015 року. Як відомо, зростання цін за минулий рік сягнуло 43,3%. Доходи бюджетів всіх рівнів підвищувалися в першу чергу за рахунок збільшення кількості грошей, що перебувають в обігу. Інфляційні процеси виявилися настільки бурхливими, що перекрили втрати бюджетів від падіння виробництва в країні. Factcheck (неполітичний інформаційно-аналітичний проект) здійснив переоцінку надходжень до бюджетів різних рівнів з урахуванням інфляції. Доходи, зібрані до них у 2015 році, було пораховано в цінах 2014 року (табл. 2.4). Виявилося що: -- реальні доходи місцевих бюджетів без міжбюджетних трансфертів від уряду упали на 17%; -- реальні доходи місцевих бюджетів разом із міжбюджетними трансфертами від уряду скоротилися на 11%; -- доходи державного бюджету, яким розпоряджається уряд, зросли на 11%. Наведені цифри означають, що хоча власні кошти у розпорядженні місцевої влади зросли за 2015 рік на 19%, проте обсяг товарів і послуг, які на них можна купити на 17% нижчий, ніж у 2014 році. Таким чином, грошей у територіальної влади для інвестицій та розвитку насправді менше, ніж потрібно.



Рис. 1. Надходження до державного та місцевих бюджетів і міжбюджетні трансферти в 2014-2015 рр., млдр. грн.

Таблиця 2.3 Номінальне та реальне зростання доходів місцевих бюджетів у 2015 році

Рівні бюджетів	Номінальне зростання доходів у 2015 році, включаючи інфляцію, %	Реальне зростання доходів у 2015 році без інфляції, %	Заплановане номінальне зростання доходів у 2016 році, включаючи інфляцію, %
Власні кошти місцевих бюджетів	+19	-17	+21
Фінансова допомога уряду місцевим бюджетам	+27	-11	+10
Бюджет у розпорядженні уряду	+59	+11	+8

На 2017 рік до проекту Державного бюджету України закладено [7]: -- зростання власних доходів місцевих бюджетів на 21%; -- зростання доходів місцевих бюджетів з урахуванням міжбюджетних трансфертів -- на 10%; -- зростання доходів державного бюджету, якими розпоряджається уряд, -- на 8%; -- інфляцію на рівні 12%. Однак є підстави очікувати, що за підсумками року фактичне зростання цін виявиться вищим за заплановане. Головним у розв'язанні проблеми зміцнення фінансової незалежності місцевого самоврядування України є бюджетна децентралізація, високий рівень якої свідчить про демократизацію суспільства та ефективне використання коштів у загальнодержавному масштабі [8]. Сьогодні місцеві органи влади попри низку позитивних змін ще не отримали достатньої автономії в ухваленні рішень. бюджет дохід фонд фінансовий

2.2 Аналіз наповнюваності місцевого бюджету на прикладі міста Бердичева

Аналіз дохідної частини міста Бердичева.

Доходи місцевого бюджету класифікуються за такими розділами:

1) податкові надходження - прибутковий податок з громадян; державне мито в частині, що належить відповідним бюджетам та інші;

2) неподатковінадходження, тобтодоходивідвласностітапідприємницькоїдіяльності, адміністративнізбориіплатежі, іншінеподатковінадходження;

3) доходи від операцій із капіталом;

4) трансферти, тобто кошти, одержані від інших органів державної влади.

На прикладі міста Бердичева проаналізуємо місцевий бюджет за 2016 рік (Див. додаток 1).

Дохідна частина місцевого бюджету міста Бердичева за 2016 рік виконана на 102 відсотки. Найбільше було перевиконано план по таким пунктам: адміністративний збір за проведення державної реєстрації юридичних та фізичних осіб (269%), державне мито за оформлення документів на спадщину і дарування (248%), туристичний збір сплачений фізичними особами (224%). Найбільшу питому вагу в дохідній частині бюджету займають офіційні трансферти від органів державного управління.

План не був виконаний в основному по таких платежах: інші субвенції (92%) та державне мито пов'язане з видачею та оформленням закордонних паспортів (94%). Загальна сума дотацій становить 7 545 200, 00 грн., з них 2 983 500, 00 базова дотація і 4 561 700,00 стабілізаційна дотація. Дотації поступили в повному розмірі, як і планувалося.

Бердичівський бюджет має внутрішній борг, який включає в себе позики за рахунок ресурсів єдиного казначейського рахунка у розмірі 3 502 854, 35 грн. (Див. Додаток 2)

Аналіз видаткової частини міста Бердичева.

Видатки бюджету - кошти, що спрямовуються на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом. За винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум.

Видатки бюджету класифікуються за:1) функціями, з виконанням яких пов'язані видатки (функціональна класифікація видатків);2) економічною характеристикою операцій, при проведенні яких здійснюються ці видатки (економічна класифікація видатків);3) ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація видатків);4) за бюджетними програмами (програмна класифікація видатків).

Функціональна класифікація видатків має такі рівні деталізації:1) розділи, в яких визначаються видатки бюджетів на здійснення відповідно загальних функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування;2) підрозділи та групи, в яких конкретизуються напрями спрямування бюджетних коштів на здійснення відповідно функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування.

За економічною класифікацією видатки бюджету поділяються на поточні видатки, капітальні видатки та кредитування за вирахуванням погашення, склад яких визначається Міністром фінансів України.Відомча класифікація видатків бюджету визначає перелік головних розпоряджень бюджетних коштів. На її основі Державне казначейство України та місцеві фінансові органи ведуть реєстр усіх розпорядників бюджетних коштів.Програмна класифікація видатків бюджету застосовується при формуванні бюджету за програмно-цільовим методом.

До видатків, які здійснюються з бюджетів сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на:1) органи місцевого самоврядування сіл, селищ, міст районного значення;2) освіту:дошкільну освіту;загальну середню освіту (школи-дитячі садки);3) первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (дільничі лікарні, медичні амбулаторії, фельдшерсько-акушерські та фельдшерські пункти);4) сільські, селищні та міські палаци культури, клуби та бібліотеки.

Розглянемо видатки бюджету міста Бердичева за 2016 рік у таблиці 2.4(Див. Додаток 3)

Таблиця 2.4 Видатки місцевого бюджету міста Бердичева за 2016 рік

Найменування	Затверджено розписом бюджету	Фактично витрачено	Відхилення +/-	Відсоток виконання %
Державне управління	12152150,00	11960922,72	191227,28	98,4
Поточні видатки	12 152150,00	11960922,72	191227,28	98,4
Оплата праці і нарахування на з/п	10305578,00	10271091,61	34486,39	99,6
Оплата праці	7742881,00	7719005,01	23875,99	99,6
Заробітна плата	7742881,00	7719005,01	23 875,99	99,6
Використання товарів і послуг	2562697,00	2552086,60	10 610,40	99,5
Обладнання та інвентар	1793762,00	1642326,34	151 435,66	91,5
Оплата послуг (крім комунальних)	352247,00	336581,94	15 665,06	95,6
Видатки на відрядження	28201,00	23375,08	4 825,92	82,9
Оплата комунальних послуг та енергоносіїв	883860,00	774751,65	109 108,35	87,7
Оплата теплопостачання	630000,00	536827,98	93 172,02	85,2
Оплата водопостачання	14500,00	13605,90	894,10	93,8
Оплата електроенергії	139800,00	128097,58	11 702,42	91,6
Оплата природного газу	99560,00	96220,19	3 339,81	96,6
Освіта	105856805,00	103034325,45	2 822 479,55	97,3
Загальноосвітні школи	62305569,00	60746226,45	1 559 342,55	97,5
Інші поточні видатки	18000,00	8853,53	9 146,47	49,2
Органи місцевого самоврядування	296516,00	118985,15	177 530,85	40,1
Заходи по реалізації державних програм	1400,00	0,00	1400,00	0

Як видно за таблиці, видатки бюджету по всім пунктам виконуються не повністю. Це означає, що бюджет є префіцитним. Найменше видатків, порівняно з розписом, було проведено на органи місцевого самоврядування. Планувалося витратити 296 516,00 грн., а було витрачено 118 985,15 грн. Це становить 40,1%. Видатки пов'язані з оплатою праці, нарахуванням заробітної плати і оплатою послуг, були проведені майже повністю і становлять 99,6%. На заходи по реалізації державних програм було виділено 1400,00 грн., але, як ми бачимо, ці гроші не були використані зовсім.

Взагалі можна сказати, що бюджет міста Бердичева перевиконується, як і багато інших місцевих бюджетів і тому проблем з наповнюваністю немає.



Розділ 3. Шляхи вирішення проблем наповнюваності місцевих бюджетів в україні

3.1 Проблеми наповнюваності місцевих бюджетів в Україні

На сьогоднішній день можна виділити такі актуальні проблеми формування місцевих бюджетів, які впливають на їх наповнюваність як:

· існування істотних протиріч в нормативно-законодавчій базі, що регулює формування і використання фінансових ресурсів місцевих бюджетів, а саме: діють протилежні за змістом законодавчі норми, кожна з яких використовується урядом залежно від завдань, що постають в новому бюджетному році; існують неузгодженості в термінології;

· надмірна централізація управління місцевими бюджетами та відсутність чіткого розподілу компетенції щодо вирішення конкретних завдань між центральними органами влади і органами регіонального та місцевого самоврядування;

· нестабільність джерел формування доходів місцевих бюджетів та відсутність ефективного механізму міжрегіонального перерозподілу державних доходів;

· недосконалість міжбюджетних відносин, що зумовлена їх невідповідністю швидким змінам, що відбуваються.

Формування місцевих бюджетів, як і всієї фінансової системи України, відбувається в жорстих умовах. Це гальмує процес становлення основ фінансової автономії місцевих органів влади. В даний час регіональні фінанси знаходяться в незадовільному стані. Комплекс проблем можна умовно поділити на дві частини: проблеми, які неможливо розв'язати при чинному законодавстві і проблеми, які можна розв'язати, але у віддаленій перспективі.

До найбільш гострих проблем у сфері формування місцевих бюджетів, а також їхніх відносин із державним бюджетом України, у першу чергу, варто віднести:

· неефективне використання вільних бюджетних коштів;

· нестабільність доходної бази;

· неефективну систему вилучення надлишків загальнодержавних податків;

· недостатнє фінансування з державного бюджету.

Так, відповідно до ст. 65 закону України «Про місцеве самоврядування», прибутки, отримані додатково в ході виконання місцевих бюджетів, а також суми перевищення прибутків над витратами, що утворилися в результаті збільшення надходжень у бюджет або економії витрат, вилученню не підлягають, крім випадків, передбачених законодавством. Рішення про використання цих коштів приймається відповідною радою. Метою прийняття цієї статті було забезпечення зацікавленості регіонів у збільшенні доходної частини місцевих бюджетів [9].

Місцеві бюджети в розвинутих країнах поповнюються переважно за рахунок податкових надходжень. Зокрема у країнах членах - Європейського Союзу податкові надходження становлять близько 70%. В Україні частка місцевих податків і зборів у доходах місцевих бюджетів значно менша і становить 5-7%. Як бачимо існує нагальна потреба реформування місцевих податків, щоб вони стали найвагомішим джерелом доходів у місцевих бюджетах, яким вони є у розвинених демократичних країнах.

Видатки місцевих бюджетів забезпечуються за рахунок надання трансфертів із державного бюджету (близько 50 %) які відіграють важливу роль у формуванні доходів місцевих бюджетів та частки ВВП, яка перерозподіляється через систему трансфертів.

Ще один аспект цієї проблеми -- нестабільність нормативів у системі відрахувань загальнодержавних податків із місцевих бюджетів у державний. Відповідно з чинним законодавством, нормативи відрахувань від загальнодержавних податків щорічно визначає вищий орган місцевого самоврядування. При цьому щорічно змінюються види податків, які належать зарахуванню в місцеві бюджети, що порушує стабільність доходної бази останніх.

Ситуація ускладнюється надмірною централізацією коштів на державному рівні, що ставить можливості реалізації місцевими органами влади покаладених на них функцій у повну залежність від Державного бюджету.

В економічно розвинених країнах фінансові проблеми регіонів розв'язуються через надання місцевим органам влади стабільно закріплених доходних джерел, розширення сфери місцевого оподаткування та реформування всієї системи міжбюджетних взаємовідносин. Однак, практика України вже виявила численні конфлікти між державою і керівниками органів місцевого самоврядування у фінансовій сфері. Така ситуація є наслідком того, що більшість проблем місцевих фінансів, як і місцевого самоврядування загалом, залишаються неврегульованими в праві.

В Україні існує потреба в реформуванні місцевих податків шляхом внесення змін до законодавства, згідно з якими надати право місцевим органам влади встановлювати у визначених законом межах надбавки до загальнодержавних податків, власні податки та збори, визначати їхні ставки.

Необхідним є вивчення світового досвіду функціонування місцевих фінансів та використовувати набуті знання на практиці, пристосовуючи їх до українських реалій.

Розглянемо проблеми місцевих бюджетів різних областей України. Під час однієї з конференцій на Рівненщині, представники місцевих громад найбільше нарікали колегам з Верховної Ради на загрозу розбалансованості місцевих бюджетів Рівненщини. Зокрема, голови райрад відзначили недостатнє виділення коштів з держказни на медицину та освіту, а також наголосили, що після того, як фінансування професійно-технічних навчальних закладів «лягло на плечі» місцевих бюджетів - їх діяльність взагалі опинилася під загрозою закриття.

Разом з тим, присутні акцентували на тому, що у державному бюджеті не передбачено субвенцій місцевим бюджетам на перевезення пільговиків. А це може призвести до погіршення соціального забезпечення громадян та зростання рівня соціальної напруги у суспільстві.

Тому місцеві депутати звернулися з проханням до народних обранців розповісти про ці проблеми у столиці та внести відповідні пропозиції при затвердженні змін до державного бюджету.

Деякі питання до Верховної Ради мають і громадяни Тернопільської області. Розглянувши заплановані видатки і доходи місцевого бюджету (рис. 1 і рис. 2), експерти мають деякі претензії.

Рис. 3.1 «Видатки місцевого бюджету Тернопільської області»

Рис. 3.2 «Доходи місцевого бюджету Тернопільської області»



Основними проблемами під час проведення аналізу бюджету були:

· відсутність детальна інформація щодо проекту - немає жодних розрахунків чи аналітичних даних, що, практично, робить неможливим детальний аналіз проекту бюджету Зокрема, якщо відсутній прогнозований рівень доходів фізичних осіб, то як можна розраховувати, що податок на фізичних осіб складе 73% від загальних доходів обласного бюджету;

· проектом обласного бюджету передбачено зменшення порівняно з минулим роком податку на прибуток підприємств на 4,8% до 40 млн грн, у зв'язку зі скороченням кількості платників. У проекті бюджету не враховано ризик відміни авансових платежів податку на прибуток, яка була передбачена проектом змін до Податкового кодексу України. Зменшується кількість платників податку на прибуток - а це є яскравим свідченням інвестиційного клімату області та низької результативності заходів органів влади щодо його поліпшення;

· у проекті обласного бюджету закладене зростання доходів у частині оподаткування доходів фізичних осіб на 15,3% від очікуваних надходжень у 2015 році. При цьому розрахунки, які б обґрунтовували таке зростання цих доходів в доступних матеріалах проекту обласного бюджету відсутні. Більше того, складно оцінювати результати заходів щодо детінізації заробітної плати, які плануються українським урядом.

· великі суми виділяються окремим обласним комунальним підприємствам (зокрема, Тернопільський обласний центр дозвілля «Терноцвіт» - 600 тис. грн, Тернопільський обласний інформаційно-туристичний краєзнавчий музей - 201 тис. грн, “Видавництво “Рада” - 112 тис. грн). Бюджетні кошти надаються цим підприємствам без чіткого визначення зобов'язань останніх та відповідальності в разі їх невиконання. Формально ці підприємства є суб'єктами підприємницької діяльності і повинні були б отримувати доходи від своєї діяльності. В іншому випадку вони повинні отримати статус бюджетних установ і отримати бюджетне фінансування на виконання певних функцій.

Було розглянуто лише два місцеві бюджети України і ми вже можемо зробити висновки, що існує багато проблем. Головною проблемою є недосконала нормативно-законодавча база нашої держави і її потрібно поступово вдосконалювати.

3.2 Напрямки покращення наповнюваності місцевих бюджетів

В економічно розвинених країнах фінансові проблеми регіонів розв'язуються через надання місцевим органам влади стабільно закріплених доходних джерел, розширення сфери місцевого оподаткування та реформування всієї системи міжбюджетних взаємовідносин. Однак, практика України вже виявила численні конфлікти між державою і керівниками органів місцевого самоврядування у фінансовій сфері. Така ситуація є наслідком того, що більшість проблем місцевих фінансів, як і місцевого самоврядування загалом, залишаються неврегульованими в праві.

Аналіз фінансових проблем місцевих органів влади, проведений відомим ученим В. Кравченком, свідчить, що податкові доходи на території України формуються досить нерівномірно. Лідером у податкових доходах на душу населення є м. Київ. Друге та третє місця за показником абсолютного обсягу податкових доходів займають відповідно Донецька та Дніпропетровська області. До категорії «багатих» територій, тобто до тих, де середні показники доходів на душу населення були вищі, ніж у середньому по Україні, крім зазначених, належали Полтавська, Запорізька, Львівська, Сумська та Харківська області. В той же час, дуже низькі середні податкові доходи на душу населення в Тернопільській та в Івано-Франківській області.

У таких умовах проблеми бюджетного вирівнювання продовжують загострюватися. При збільшенні диспропорцій у територіальному розміщенні податкової бази органам державної влади дедалі важче здійснювати бюджетне вирівнювання для забезпечення єдиного стандарту послуг, які надаються за рахунок бюджету на всій території держави.

За цих обставин зростають обсяги перерозподілу фінансових ресурсів безпосередньо через Державний бюджет України, що гостро критикується як представниками влади «багатих» територій, так і окремими політичними силами.

Для вирішення проблем, що виникають при формуванні місцевих бюджетів в Україні доцільно запропонувати такі заходи:

· розробити правові засади й механізм бюджетного регулювання в Україні, де зафіксувати стабільні частки різних рівнів влади - центральної, регіональної, місцевої - у розподілі загальнодержавних (регулюючих) податків;

· залишати у розпорядженні місцевих органів влади відсоток від усіх платежів, що збираються на їх території. Це стимулюватиме місцеву владу до економічного, срціального та культурного розвитку регіонів;

· створення ринку муніципальних цінних паперів. Акумуляція коштів через випуск облігацій місцевих позик -- явище нове для вітчизняної економіки, тому ринок муніципальних цінних паперів потребує якнайшвидшого розвитку, оскільки саме кошти, зібрані під відповідальність місцевої влади, в першу чергу, можуть бути спрямовані на збереження і розвиток виробничого потенціалу регіону, що відповідає інтересам не тільки влади, а і населення певної території;

· розробка та реалізація регіональної податкової політики, яка повинна грунтуватись на чіткому законодавчому розподілі повноважень та відповідальності між державними, територіальними і місцевими рівнями управління. Удосконалення податкової системи на макро- та мікроекономічному рівнях має здійснюватись шляхом встановлення стабільних ставок податкових надходжень до державного і місцевих бюджетів та розширення прав місцевих органів виконавчої влади щодо формування і використання місцевих податків та зборів;

· районна податкова адміністрація разом із районною адміністрацією за встановленими нормативами мають формувати проекти доходів району і решту надходжень до обласних і державного бюджету. Опрацьовуючи доходи бюджету по районах і в цілому по області, можна більш об'єктивно визначити можливі надходження до державного бюджету згідно із встановленими нормами та нормативами;

· в Україні необхідно створити багатоканальну систему формування бюджету, на основі якої кожен рівень бюджетної системи повинен мати власні доходи.

...