Грошово-кредитна політика

Важливою складовою грошово-кредитної політики є валютне регулювання. Це діяльність держави та уповноважених нею органів, спрямована на реалізацію міжнародних розрахунків і порядку здійснення операцій з валютою та валютними цінностями. Воно виконує такі основні завдання

Ці завдання реалізуються через валютну політику, яка є сукупністю політичних і економічних, правових та організаційних заходів, які здійснюються державними органами у сфері валютних відносин. До них належать заходи управління обліковою ставкою Національного банку, яка, поряд з іншими засобами, має регулювати обсяг грошової маси, сукупного попиту, рівень цін у державі, а також приплив у країну та відтік з неї короткострокових капіталів. Друга група заходів - це купівля-продаж Національним банком іноземної валюти, що впливає на курс національної грошової одиниці, а також купівля-продаж валюти з метою впливу на кон'юнктуру ринку золота, зміни режиму конвертованості валют, посилення або послаблення валютних обмежень. До третьої групи належать заходи щодо диверсифікації валютних резервів, що дає змогу зменшити збитки від відносного знецінення тих чи інших валют, і забезпечення найвигіднішої структури резервів активів.

Головним органом, що здійснює валютне регулювання, є Національний банк України. Саме він визначає валютну політику країни, виходячи з принципів загальної економічної політики. Разом з Кабінетом Міністрів України складає платіжний баланс країни. Він здійснює контроль за додержанням ліміту зовнішнього державного боргу України, визначає ліміти заборгованості в іноземній валюті уповноважених банків нерезидентам. НБУ видає обов'язкові для виконання нормативні акти щодо здійснення операцій на валютному ринку України, накопичує, зберігає і використовує валютні цінності для здійснення державної валютної політики, встановлює способи визначення і використання валютних курсів іноземних валют щодо національної валюти.

Залежно від терміну здійснення розрізняють поточну та довгострокову (перспективну) валютну політику. Поточна валютна політика - це повсякденне оперативне регулювання діяльності валютного ринку для забезпечення нормального функціонування валютної системи, а перспективна політика - це здійснення довгострокових структурних змін у міжнародному валютному механізмі, що реалізується через участь держави в міждержавних угодах. На перспективну політику України впливає політика міжнародних фінансових організацій.

Основні напрями валютної політики після здобуття незалежності були визначені рядом законодавчих документів, зокрема Декретом Кабінету Міністрів "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 р. До прийняття цього декрету використовувалась політика плаваючого курсу. Його перевага полягала в тому, що його здійснення не потребує створення стабілізаційних фондів іноземних валют і золотовалютних запасів для підтримки стабільності національної валюти. Але така політика має велику ваду, яка проявляється у невизначеності її наслідків, оскільки курс національної валюти значною мірою залежить від зовнішніх факторів. Тому з серпня 1993 р. відбувся перехід до політики фіксованого курсу національної валюти, згідно з яким 50% валютних надходжень повинні обов'язково викуповуватись у їх отримувачів Національним банком України за фіксованим курсом. Допускався також вільний продаж іншої половини валютних надходжень на валютному ринку за вільним курсом. Така політика породила можливості спекуляції на валютному ринку. Тому з 1997 р. впроваджено єдині принципи валютного контролю і валютного регулювання на всі види операцій з іноземними країнами.

Починаючи з 2000 р., у валютно-курсовій політиці знову почали застосовувати принцип підтримки відносної стабільності номінального курсу гривні до долара. При цьому такий курс, на відміну від попереднього, став заниженим, що надало сприятливі переваги для вітчизняних експортерів. У результаті відносно швидко збільшились обсяги виробництва у галузях, орієнтованих на експорт, а НБУ накопичив суттєві валютні резерви. Курс іноземної валюти де-факто став основним "номінальним якорем" для економіки, а всі економічні суб'єкти призвичаїлися до його стабільності. Відбувалася також поступова лібералізація системи валютного регулювання. З початку березня 2005 р. було скасовано двохвідсоткове обмеження щодо граничного відхилення курсу купівлі та продажу готівкових іноземних валют від їхнього номінального курсу, а 1 квітня 2005 р. скасовано вимогу обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті на користь резидентів України. В таких умовах НБУ здійснюватиме інтервенції на міжбанківському валютному ринку лише задля того, щоб нівелювати значні коливання обмінного курсу гривні до іноземних валют.

Така валютна політика дозволила певним чином стабілізувати курс гривні, створити суттєві золотовалютні резерви. Однак, як показала практика, така стабільність підтримувалась лише монетарними засобами. Відставання у здійсненні економічних реформ, гальмування структурної перебудови економіки, що привело до гіпертрофованої експортної орієнтації економіки в умовах світової валютної кризи в другій половині 2008 р. призвели до обвалу курсу гривні. Майбутня валютно-курсова політика має будуватися на принципах прозорості переходу до режиму плаваючого валютного курсу.

3.2 Удосконалення грошово-кредитної політики в Україні

Монетарна політика є дуже ефективним інструментом формування конкурентоспроможності національної економіки, оскільки здійснює безпосередній вплив на чинники, пов'язані з ціною та ціноутворенням і з відтворювальним процесом загалом.

На сьогоднішній день стратегія України, що до розвитку економіки в цілому тісно пов'язана з проведення ефективної монетарної політики та регулювання цієї політики зі сторони Національного Банку.

Але грошово-кредитна політики, що проводилася НБУ має свої проблеми та можливості вирішення цих проблем. Основними з таких проблем є:

· при використанні монетарних інструментів макроекономічного регулювання відсутня збалансованість дій;

· монетарні заходи впливу на економіку мають короткостроковий характер, не переслідують стратегічних цілей грошово-кредитної політики держави;

· динаміка монетарних агрегатів в Україні залишається негативною;

· у зв'язку з інфляційними процесами існує недовіра економічних суб'єктів до національної грошової одиниці, що спричиняє високий рівень доларизації економіки[1].

Починаючи з етапу становлення і до сьогоднішнього дня НБУ активно використовував лише декілька інструментів грошової політики. Це відсоткова політика, операції на відкритому ринку та норма обов'язкового резервування. Як ми знаємо наслідки використання даних інструментів не завжди можна передбачити і вони не завжди мали позитивний характер на економіку країни. Ця проблема головним чином була спричинена розбіжністю в діях уряду України та НБУ.

На сьогодні стратегічним завданням грошової політики України є збільшення довіри населення до національної валюти. Це в свою чергу вимагає від України збільшення коефіцієнта покриття грошової маси золотовалютними резервами.

Поряд з цим для підвищення регулювання грошово-кредитної політики НБУ держава має здійснити комплекс заходів, а саме:

· за дорученням Нацбанку доцільно розробити на визначений періодом (від 3 до 5 років) систему пільг для комерційних банків, які надають частину своїх ресурсів на кредитування;

· банкам, що кредитують високоефективні інвестиційні проекти, спрямовані на освоєння нових технологій та інвестицій, закупівлю імпортного обладнання, забезпечити пріоритетність виділення кредитних ресурсів у повному обсязі й на пільгових умовах рефінансування, обумовити можливість часткового забезпечення і гарантій держави під такі пільгові кредити;

· поступово зменшити адміністративний контроль за діяльністю банків у валютній сфері, полегшити доступ комерційних банків до валютних коштів паралельно із удосконаленням нагляду за проведенням ними валютних операцій, у тому числі послабити обмеження щодо надання валютних кредитів за умови спрямування їх на інноваційно-інвестиційні цілі;

· спростити процедуру отримання та оформлення кредитів, чому сприятиме створення повноцінно функціонуючого кредитного бюро, яке б акумулювало в себе інформацію про потенційних кредиторів[2].

Беручи до уваги всі проблеми регулювання грошово-кредитної політики НБУ та низку заходів, що є бажаними для проведення в поточному періоді, необхідно здійснити і певні макроекономічні заходів. Основними з таких заходів є:

1. Застосування інструментів монетарного регулювання має бути спрямоване на забезпечення стійкості ринкових механізмів і фінансових ринків з метою досягнення балансу між ефективною дією ринкових законів і довгостроковою стабільністю.

2. Здійснити перехід до фінансування дефіциту бюджету за рахунок внутрішніх запозичень та розробити певний механізм для розвитку та підвищення ліквідності внутрішнього ринку цінних паперів.

3. Підвищити стабільність грошової одиниці застосовуючи інструменти монетарної політики таким чином, щоб забезпечити стабільність попиту на гроші з однієї сторони, та не призвести до значного підвищення цін з іншої.

4. Встановлення цільових орієнтирів відсоткових ставок і формування програми грошової пропозиції, яка відповідає величині попиту на гроші.

5. Впровадження інноваційних технологій монетарного регулювання економіки.

6. Забезпечити валютний курс гнучкістю, та здійснювати грошову політику базуючись на теорії таргетування інфляції. Отже, з наведеної вище інформації стає зрозумілим, що в Україні існує можливість підвищення ефективності проведення грошово-кредитної політики та її регулювання НБУ. Це б надало Україні можливість забезпечення стабільного економічного зростання, подолання наслідків світової фінансової економічної кризи та знизити інфляційні процеси.

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження дозволяє зробити висновок, що грошово-кредитне регулювання та його інструменти в Україні, на жаль, малоефективні, а такі інструменти прямої дії як позичкові ліміти, які обмежують міжбанківську конкуренцію і скорочують ефективність всієї кредитної системи в умовах розвитку ринкової економіки, на наш погляд, взагалі недоцільно використовувати. Що торкається інструментів опосередкованої дії, наприклад, таких як норма обов'язкового резервування в національній валюті, яка за останні роки взагалі перестала впливати на стан грошової пропозиції в країні. До того ж, її безперервний рост створив умови як для росту цін в країні, так і для зниження або втрати своєї ліквідності значною кількістью банків; облікова ставка НБУ є дуже зависокою і тому примушує комерційні банки встановлювати високі проценті ставки за позичками, які вони надають господарюючим суб`єктам, що стримує можливості останніх у розвитку свого виробництва і, відповідно, стримує розвиток і всієї економіки країни. Дослідження інструментів, методів та механізмів грошово-кредитного регулювання показало, що за відсутності чіткого розуміння їх сутності і відповідного ототожнення друг з другом (так само як і ототожнення грошово- кредитної політики з грошово-кредитним регулюванням), їх використання часто-густо було непродуманим і малоефективним як і само грошово-кредитне регулювання, що не створювали умов для підтримки стабільності гривні і, відповідно, нарощуванню багатства української нації.

ІНФОРМАЦІЙНІ РЕСУРСИ

1.http://nauka.kushnir.mk.ua/ - підручники та статті

2.http://buklib.net/ - буковинська бібліотека

3. http://www.bank.gov.ua/doccatalog/document?id=70694 - НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ

4. https://www.bank.gov.ua/control/uk/index - офіційне інтернет представництво

5.http://rurik.com.ua/documents/research/bank_system_4_kv_2016.pdf- аналітичний огляд банківської системи Украіни за результатами 2016 року.

6.http://finpuls.com/upload/docs/news/banking/reviews - стислий огляд банківської системи України за 3 квартал 2016 року

7.http://finpuls.com/ua/banking/reviews/news/Oglyad-bankvsko-sistemi-za-trety-kvartal-2016-roku-.htm - Огляд банківської системи

8. http://library.kr.ua/libworld/elib.html електронні бібліотеки України

9. http://www.big-library.info/ матеріал з економіки

10. http://lubbook.org/book_346_glava_38_Praktichne_zavdannja_17.html Поняття, цілі, та види грошово-кредитної політики. Інструменти грошово-кредитної політики

ДОДАТКИ

Рис 1. Структура власності активів банківської системи України

Рис 2. Розподіл зобов'язань та капіталу банків за групами банків, згідно класифікації НБУ

Рис 3. Динаміка активів БСУ, млрд. грн.

Рис 4. Динаміка активів

Рис 5. Клієнтський кредитний портфель в розрізі позичальників та рівень доларизації кредитів, млрд. грн., %

Рис 6. Корпоративний клієнтський кредитний портфель за видами економічної діяльності, %

Рис 7. Структура високоліквідних активів, млрд. грн.

Размещено на Allbest.ru