Світові фінансові кризи: причини виникнення та шляхи подолання

Азіатська світова фінансова криза 1997-1998 років - економічна криза в Південно-Східній Азії, яка вибухнула в липні 1997 року. Передумовою кризи стало надзвичайно швидке зростання економік «азійських тигрів», який сприяв масивного приливу капіталу в ці крани, зростання державного і корпоративного боргу, перегріву економіки і буму на ринку нерухомості.

Політика «гарячих грошей». Сприятливі умови для короткострокового інвестування у Малайзії, Індонезії й Таїланді призвели до швидкого нерівномірного накопичення капіталу у секторах найбільшої прибутковості. Внаслідок цього окремі сектори економіки «перегрівались».

Сучасний світовий фінансова криза є ланкою в ланцюжку криз, опису яких присвячена велика економічна література.

Кризові події, що спостерігалися в американській фінансовій системі в другій половині 2008 р. і які позначилися в багатьох країнах, були настільки масштабними, а заходи регуляторів щодо стабілізації ситуації - настільки безпрецедентними, що це дозволяє в принципі поставити під сумнів ефективність американської фінансової моделі капіталізму та її життєздатність в умовах глобального ринку.

Сучасна глобальна фінансова криза - глибока фінансова криза, найгірша криза з часів великої депресії. Розпочавшись з банкрутства великих фінансових установ в США, вона швидко розрослась у глобальну кризу, що призвела до банкрутства декількох європейських банків та падіння різних біржових індексів та значного падіння вартості акцій та товарів по всьому світу.

Фінансова криза, що вибухнула в США, переросла в економічну, а це вже принципово інше коло явищ. Криза економіки це скорочення виробництва, безробіття, падіння рівня життя, зростання злочинності, дефолт по соціальних гарантіях держави, стагфляція та ін.

Економічна криза стала досить важливою проблемою сучасного світу. Світова економіка розплачується за гонитву споживчих апетитів, якою «заразилися» в останні десятиліття майже усі суспільства і держави світу. Між тим ресурси економічного зростання на цьому етапі індустріального розвитку вичерпано. Фінансова криза оголила існуючі проблеми і в Україні. Проте у кожної кризи є як початок, так i своє завершення: після рецесії та, можливо, затяжної стагнації економіки рано чи пізно розпочнеться зростання. Зараз з'явилися реальні можливості переглянути пріоритети та виявити нові можливості.

Розділ 3. Подолання наслідків світових фінансових криз

3.1 Вплив фінансових криз на світовий соціально-економічний розвиток

Впродовж майже двох століть формування та розвитку світового індустріального суспільства в економіці більшості країн відбувалися економічні кризи, протягом яких можна було спостерігати наростаючий спад виробництва, падіння цін, крах системи взаємних розрахунків, скупчення нереалізованих товарів на ринку, розорення промислових і торгових фірм, крах банківських систем, різке збільшення безробіття. Кризи супроводжують людство впродовж багатьох років. Напочатку вони проявлялися як кризи недостатнього вироблення сільськогосподарської продукції, з середини XIX століття - як порушення рівноваги між платоспроможним попитом і промисловим виробництвом. До початку XX століття економічні кризи обмежувалися територіями однієї, двох чи трьох країн, пізніше стали набувати глобального характеру. Незважаючи на те, що в останні десятиліття світовими організаціями створювалися різні механізми по запобіганню світових криз, як показує історія світових економічних катаклізмів, точно передбачити, а тим більше уникнути їх просто неможливо. В Америці та Євразії протягом майже двох століть економічні кризи виникали близько 20 разів. Світова економічна криза сталася в 1997 році, вона завдала удару суспільному житті та народному господарству одночасно США, Англії, Німеччини та Франції. Криза розпочалася в США. Причиною стали обвал ринку акцій та масові банкрутства залізничних компаній. Проблеми на фондовому ринку зародили кризу американської банківської системи. Незабаром ця криза перекинулася на Англію, а згодом повністю на всю Європу. Хвиля біржових реакцій накрила навіть по Латинську Америку. Під час кризи виробництво чавуну в США зменшилось на 20%, використання бавовни на 27%. У Великобританії значною мірою постраждало суднобудування, де обсяг випуску продукції впав на 26%. У Німеччині на 25% зменшилось споживання чавуну; у Росії виплавка чавуну впала на 17%, виробництво бавовняних тканин - на 14% у Франції - на 13% виплавка чавуну і на стільки ж споживання бавовни(табл 2.4).

Таблиця 2.4 - Обсяг продукції 1997-1998

Чергова потужна економічна криза розпочалася у 2007-2008 роках, як і фахівці прогнозували. Основною її передумовою було збільшення розмірів житлових кредитів, які не повернули ненадійні позичальники. Криза проявилася та почала набирати міжнародних обертів навесні 2007 року, тоді коли New Сentury Financial Corporation, наймогутніша іпотечна корпорація США впала із Нью-Йоркської фондової біржі через заборону, накладеною на торги її акціями. Компанія відмовилась видавати кредити, і крім цього, виявилася не взмозі виплачувати боргові зобов'язання кредиторам. І хоча частка кредитів, які були видані ненадійним позичальникам, була невеликою у загальній долі іпотечних кредитів, це спричинило паніку іпотечному ринку. Ці банкрутства добралися і до інших, так сказати надійних позичальників. На хвилі банкрутств американських агенцій із іпотечного перекредитування ненадійних позичальників, інші кредитні копманії перестали надавати іпотечні позики навіть тим позичальникам, які мали хороший кредитний рейтинг, хто не мав підтвердженого офіційного доходу, чи стартового внеску. Під час наступних декількох місяців зазнали значних збитків або навіть збанкрутували десятки таких компаній. На початку 2006 р. два позитивні для споживача фактори майже зникли: вартість грошей значно піднялася, а ціни на житло стали зменшуватися, проте фінансові зобов'язання та борги нікуди не зникли. Рівень видатків на обслуговування споживчих та іпотечних кредитів у використовуваному доході 20 сімей піднявся до максимуму - 14,6%, а з урахуванням зобов'язань по сплаті оренди, оподатковування і страхування житла й оренди автомобілів ці виплати стали близько 20%. Неймовірно тісний взаємозв'язок фінансових організацій на ринку спричинив те, що криза, яка мала б відноситься лише до кредитних установ, що працюють на ринку ризикованих позичок, змінивши спочатку американську фінансову систему, а потім і загальносвітову. Впродовж швидкого зростання ринку високоризикованих позик, банківські установи, які до цього працювали тільки з надійними позичальникам, почали вкладати свої активи у компанії, що працювали на вищезазначеному ринку. Практично, більшість найбільших американських та світових банків (Merrill Lynch, Bank of America, Citigroup, UBS, Barclays, HSBC, Deutsche Bank, JPMorgan, Northern Rock, BNP Paribas) довгий період часу мали у власності й кредитували акції компаній, що працювали на ринку ризикованих кредитів. Отже, банкрутство цих компаній спричинило те, що банки були вимушені списувати заборгованості. Так, наприклад, банк Citygroup оголосив про списання 18 млрд.дол., Merrill Lynch - 16 млрд. дол.. заборгованості, а швейцарський банк UBS - про велику суму в 36 млрд. дол. заборгованості (18,5 млрд. у 2007 році та 19 млрд. у 2008) Житлова (іпотечна) криза в США спричинила іпотечні кризи в Європі та країнах Азії, де існували схожі схеми надання кредитів. До того ж, кризи поширилась як на високорозвинені країни, такі як Іспанії, Великобританії, Японії, так і на країни які розвиваються, такі як Казахстан та інші. Отже, втрати почали зазнавати не лише банки світового рівня, а й місцеві банки. За висновками експертів інвестиційного банку Goldman Sachs, фінансові організації всього світу зазнали за 2 роки кризової ситуації 1,3 трлн. дол. збитків, при цьому тільки американські організації зазнали збитків на суму близько 450 млрд. .Такі важливі невдачі призвели до гибелі фондові ринки світу. Протягом 2007 року цінні папери на світовому фондовому ринку впали в ціні на 5 трлн. 21 доларів США. Це призвело до того що, інвестори почали звертати свою увагу не на фондовий ринок, а на товарний ринок, що сприяло зростанню цін на нафту та золото. Це в свою чергу породило збільшення світової інфляції та зменшення темпів росту загальносвітової економіки. Хоча в 3 кварталі 2009 року було видно регенерацію економічного зростання у країнах - основних торгівельних партнерах, попереджуючи про повільне відновлення зовнішнього попиту, та можливе зростання обсягів світової торгівлі на фоні стабілізації споживчих цін.

3.2 Шляхи подолання наслідків фінансових криз: світовий досвід антикризової політики

Системні фінансові кризи стають звичайним явищем на сучасному етапі розвитку світової економіки, а умови глобалізації сприяють швидкому поширенню кризових явищ на усі економіки світу. Оскільки вартість криз для національних економік є досить великою, тому актуальною є проблема дослідження передумов та типів системних банківських криз з метою створення заходів їх подолання та застереження їх розповсюдженню, насамперед на національну банківську систему. Існує багато методів подолання негативних наслідків світової фінансової кризи на фірмах, основними визнано такі: зменшення витрат; проведення реструктуризації кредиторської заборгованості; збільшення надходження коштів; проведення реорганізації або реструктуризації підприємства, вдосконалення його організаційної структури та корпоративного управління, коригування збутової політики і менеджменту персоналу, формування портфеля технологій виробництва відповідно до умов кризового стану ринку. Ще, варто добавити до списку цих методів різні види диверсифікації, а саме, диверсифікації ринків збуту, продукції і всієї діяльності підприємства.

Для подолання кризи Європейський Союз застосував низку заходів, що показує вплив специфічної антикризової політики:

1. Зміна фінансової системи. Європейські країни повинна мати поділений фінансовий ринок, головна функція - надання житлових кредитів, позик та пенсій. Заходи сприяння, прозорості, чесності та захист від загальносистемних загроз і надмірних ризиків. Зобов'язує створення європейської системи нагляду за роботою фінансових організацій.

2. Підтримка головних галузей економіки. В більшості це спільні зусилля щодо надання інвестицій відкритим ринкам на довгострокові цілі. Європейський союз надав приблизно 450 млрд €, 3,5% свого валового внутрішнього продукту, щоб стимулювати підтримку та активність громадян.

3. Запобігання безробіття та збереження людей у сфері зайнятості. Надання людям інформації про безробіття. Проводяться тренінги з профспілками, діловими колами про те, як можливо покращити ситуацію. Головні мотиви - мобільність (вільна міграція по країнах-членах ЄС), залучення іноземних інвестицій, зростання середнього віку працівників. Прийняття заходів щодо збільшення споживчого попиту і приплив великих інвестицій в інфраструктуру - 1,9 млрд. €, призначених для підтримки працівників та соціального фонду.

4. Допомога по регенерації глобальної економіки. Вимушеність стимулювання економіки та державних витрат, передбачає змінення правил і більший нагляд за фінансовою індустрією. Виділено 410 млрд. € на допомогу економіки в країнах-членах ЄС, інвестиції в екологічно чисту продукцію, для того, щоб прискорити перехід до низько вуглецевої економіки. Збільшення допомоги країнам, що розвиваються, і тим, що найбільше постраждали від глобальної кризи, - 850 млн. €.

Створений європейський план економічної реставрації, який був прийнятий 26 листопада 2008 р. Він передбачав надання допомоги у таких проявах:

* розширення державних закупівель, що допомогло б в короткотерміновому періоді впливати на стан ринків;

* гарантії та кредитні пільги у сферах, де кредитування було значною мірою обмежено;

* фінансова підтримка у сфері новітніх напрямів розвитку, спричинених різними змінами, вимогами підвищення енергоефективності та ін.;

* зменшення ставок податкових зборів та соціальних внесків;

* тимчасове скорочення ставки ПДВ з метою уникнення зменшення рівня споживання, найбільше у сферах праце інтенсивних послуг та енергоефективного виробництва.

В основі цих заходів були закладені принципи потрібної допомоги, координованості та цілеспрямованості, що й визначило масштабність, системність та ефективність відновлювальних процесів. Фінансова криза змусила країни у 2008р. спрямувати на подолання її негативних наслідків значну частину ВВП. Тоді, на державні закупівлі та надання фіскальних субсидій було спрямовано: в Іспанії -3,8% ВВП, Німеччині - 3,5%, Швеції - 3,4%, Великобританії - 1,8 ВВП %. Найбільше постраждав фінансовий сектор у ліберальних країнах - Ірландії та Великобританії. Допомога фінансовому сектору Ірландії коштувала країні 256,4% ВВП, Великобританії - 83%, Нідерландам - 47,5%.

Тоді, коли значна більшість країн континентальної Європи надавали соціальні пільги та зменшували податки своїм громадянам, Ірландія та Великобританія, навпаки, піднімали податки на доходи найзаможніших людей. Серед нових країн-членів ЄС найбільшою мірою збільшували податки Латвія та Литва. Згідно з Планом економічного відновлення на відповідні заходи у 2012 р. було спрямовано 147310 тис. євро, це складає 1,14% європейського бюджету Основними діями для подолання кризи з боку уряду країни можуть бути часткова націоналізація комерційних банків із збільшенням державного контролю за їхньою діяльністю; мобілізація заощаджень населення та повернення довіри населення до банківської системи; загальна допомога малому та середньому бізнесу; підтримка програм професійної підготовки молоді та удосконалення програм перепідготовки некваліфікованих працівників; забезпечення нових робочих місць завдяки реалізації державою масштабних інфраструктурних проектів; суттєве обмеження податкових пільг. Для подолання економічної кризи необхідно створити дієві механізми державної політики, які зусереджені на забезпечення ефективності ринку, зобов'язання дотримання правових норм, уникнення недобросовісним діям суб'єктів господарювання, в першу чергу, монополістів, забезпечення захисту прав власності, здійснення умов протидії рейдерству та зменшення рівня корупції в державних органах влади. Відома думка що, основними заходами антикризової політики повинні бути: - дії щодо стабілізації фінансової системи; - заходи щодо валютно-курсової стабілізації; - забезпечення пожвавленню економічної активності та запобігання економічного спаду; - заходи щодо відновлення керованості національної економіки. Дані кроки повинні здійснюватися з урахуванням потреб їх спрямованості на компенсацію чи обмеження негативних соціальних наслідків кризових явищ. Це дуже важливо для підтримання політичної та соціальної стабільності, збереження трудового потенціалу та соціального капіталу населення.

3.3 Вплив фінансової кризи на економіку України та шляхи подолання її наслідків

Україна - одна із європейських країн знаходиться в міжкризовому просторі. Після закінчення глобальної кризи 2008-2009рр. великій кількості країн вдалося створити позитивну економічну ситуацію, Україна на даний момент знову страждає від кризових проявів. Зараз існує вкрай слабка економічна динаміка - в умовах триваючої військової агресії, поширення і розвиток негативних тенденцій в економіці, дуже високого рівня недовіри до системи державного управління, великої корупції, майже неіснуючої фінансової дисципліни, незадовільної інвестиційної привабливості та надто великого боргового навантаження - показує на збереження “переддефолтних” ризиків і втрату країною важливого місця у світовій економіці.

Найважливішими чинниками, які утворили дану ситуацію в Україні можна вважати такі. По-перше, частина експорту складає 50% ВВП. Експорт країни більшою мірою обмежується малою кількістю товарів з порівняно низькою доданою вартістю, наприклад металургійною та хімічною продукцією. Частина даних товарів становить більше 50% у загальному обсязі експорту товарів, тоді, як світовий попит на дані товари має тенденцію до значних коливань. Товари, які мають високу додану вартість, такі як машини, устаткування та транспортні засоби, становлять лише 16% всього вітчизняного експорту. Також експорт товарів України має малу географічну диверсифікацію.

Про розповсюдження світової фінансової кризи на території України свідчать дані тенденції розвитку економіки: 1. стрімке зменшення промислового виробництва, що змінює систему внутрішнього попиту та спричиняє накопичення запасів непроданих товарів, як це було на початку 90-х років. Отже, спостерігається скорочення попиту на продукцію машинобудівної, металургійної, будівельної та багатьох інших галузей в усьому секторі міжгалузевих зв'язків, торгівлі і транспорту; 2. втрати як населення та держави, так і корпоративних доходів з відповідним недовиконанням планових показників надходжень до бюджетів; 3. відтік капіталу, зменшення можливості повернення корпоративних зовнішніх боргів, збільшення недовіри до банківської системи; 4. збільшення девальваційних процесів через відплив валюти через фондовий ринок та зростання тенденції до конвертації накопичень населення в іноземну валюту. Це спричинило скорочення обсягу міжнародних валютних резервів з 37,6 млрд. доларів США на 1 вересня до 31,74 млрд. на 1 грудня. Виконані Національним банком міри не призупинили знецінення національної валюти. Більше того - емісійні потоки з Національного банку до банківської системи переходили на валютний ринок і перегрівали його; 5. зменшення кредитування, яке негативно відзначилось на розвиток різних видів економічної діяльності, орієнтованих в більшості на внутрішній ринок (машинобудування, будівництво, роздрібна торгівля), та значною мірою зменшило попит на продукцію інших галузей; 6. погіршення ситуації в соціальній сфері через зменшення виробництва, що призвело до росту заборгованості з виплати заробітної плати. Маючи ситуацію в нашій країні, яка склалася та втрачений час і можливості, а також велика кількість допущених помилок, Програма діяльності Кабінету Міністрів України зосереджена в основному на скорочення негативного впливу світової фінансової кризи на економічну систему України, значне погіршення якості життя населення, а також зменшення негативних наслідків кризи, недопущення в Україні ще більшого розгортання кризи та застій розвитку економіки. Знаючи це, основні дії Уряду в кризовий та посткризовий періоди спрямовані на:

створення макроекономічної стабільності

уникнення зниження рівня життя суспільства

допомога розвитку підприємництва

підтримка інвестиційної діяльності

пожвавлення реального сектору економіки.

Досягнення макроекономічної стабілізації є головним завданням подолання кризи та регенерації економічного зростання. Основою макроекономічної стабільності повинна стати збалансованість бюджету, передбачуваність валютного курсу, низький рівень інфляції, виважена грошово-кредитна політика і податкова .

Метою Уряду є зниження, або й уникнення негативного впливу кризи на стан ринку праці з завданням скорочення різкого погіршення ситуації у сфері зайнятості населення та збільшення безробіття, підтримка існуючого рівня доходів громадян, підвищення соціальної захищеності найбільш уразливих верств населення. З метою уникнення під час кризи напруження на ринку праці та уникнення значного росту безробіття, в Уряд використовуватиме зусилля на створення сприятливих умов щодо розвитку підприємництва, зменшення бар'єрів на шляху розвитку середнього та малого бізнесу як дієвого засобу створення зайнятості та збільшення доходів населення. Метою Уряду є - уникнути відпливу капіталу, підтримувати інвестиційну політику, сприяти збільшенню рівня капіталізації національних заощаджень та кількості прямих іноземних інвестицій в Україну, забезпечити умови для збільшення технологічної модернізації національного виробництва. Діяльність Уряду спрямовуватиметься на створення стабілізації діяльності підприємств реального сектору економіки під час кризи, в першу чергу тих галузей, які отримали найбільший негативний вплив світової фінансової кризи, забезпечення їм державної підтримки, в тому числі способом надання державних субсидій, проведення політики енергозбереження та покращення технологічного рівня національної промисловості.

Висновки

Фінансові кризи не є новим явищем для світової економіки. Різні дослідники вже звертали на них увагу. Та не дивлячись на чисельні публікації окремих експертів і колективні дослідження, аналіз особливостей сучасної кризи і посткризового відновлення економіки, на мою думку, сьогодні далеко не завершений. Це пояснюється масштабами кризових потрясінь та складною природою й наслідками економічних шоків. Погіршення стану фінансового ринку, спричинене реалізацією накопичених ризиків під впливом внутрішніх та зовнішніх чинників, що порушує його функціонування, знижує цінові показники, погіршує ліквідність й якість фінансових інструментів та спричиняє банкрутство учасників, називають фінансовою кризою. Вона може проявлятися у фінансовому секторі й на фінансових ринках, міжнародних фінансах, сферах грошового обігу та державних фінансів і супроводжується ефектом «доміно». Кризи постійно супроводжують людство. У ХІХ - ХХ ст. світова економіка пережила майже двадцять криз, кожна з яких мала різні першопричини. У 1857 році відбулася перша глобальна криза, яка завдала нищівного удару світовому господарству та суспільному життю одночасно, призвівши до повалення фондового ринку та банківської системи. Черговий колапс, що носить назву Великої міжнародної фінансової кризи стався у 1873р. У 1914 році з початком Першої світової війни відбулася міжнародна фінансова криза, яка призвела до краху на всіх ринках, як товарних, так і грошових. Наступні кризи також дестабілізували світову економіку, проте кожна з них мала свою природу виникнення. Зокрема циклічна економічна криза 1974-1975рр., що тривала близько 16 місяців, спричинила цілу низку структурних криз, котрі, в свою чергу, зумовили надзвичайно тривалий період відновлення докризового рівня світової економіки. Сучасна фінансово-економічна криза, що відбулася у 2008-2009рр., найбільше вплинула на розвиток глобальної економічної системи, а її наслідки відчуватимуться ще не одне десятиліття. Перспективи подальших наукових досліджень у даному напрямку передбачають формування наукових рішень щодо створення міжнародних та національних програм сталого економічного розвитку, що потребує вирішення глобальних задач: подолання негативних наслідків світових економічних криз, вирішення проблем бідності, голоду, перенаселення, екологічних проблем тощо із врахуванням особливостей і проблем кожного конкретного регіону чи країни. В світовій практиці для подолання наслідків фінансових криз використовуються такі інструменти та заходи: антиінфляційна політика, фіскальне стимулювання, експортна експансія на висхідних ринках, періодичне звуження кредитування й зниження економічних та фінансових ризиків. Сьогодні ж , враховуючи досвід подолання наслідків та боротьби із останньою фінансово - економічною кризою, актуально використовувати сучасні напрями антиінфляційної політики: мінімізація дефляційних процесів; суттєве скорочення видатків і дефіцитів; кредитне звуження; обмеженість процентної політики; пошук механізмів виходу з єдиного економічного простору, зони єдиної валюти та захист внутрішніх ринків. Сучасна глобальна криза має системний характер і ставить під сумнів старі підходи до організації виробництва та процесів відтворення, змінюючи роль традиційного індустріального господарства із провідної на структурно периферійну й технологічно допоміжну. З точки зору розподілу вироблених благ криза ще не виявила тенденцій до зростання концентрації багатства, розшарування країн на багаті й бідні, а окремих соціумів - на найбагатші прошарки населення та групи з низькими доходами. Економічна політика в Україні повинна враховувати стан антикризового спадку, який протягом тривалого часу визначатиме економічну динаміку країни. Відсутність інституційних і структурних реформ залишається найбільшою проблемою, що гальмує економічний розвиток країни загалом і заважає здійснювати ефективну економічну політику, зокрема. Саме цей чинник об'єктивно ставить уряд (виконавчу владу) перед вибором між економічною логікою й політичною доцільністю. В Україні донині не створено базис стійкого економічного відновлення, а відтак - відбувається консервація як виробничого сектору, так і рівня добро- буту населення, що, своєю чергою, обмежуюче впливає на сукупний попит, пригнічує підприємницьке середовище. Тому черговий економічний обвал 2014р. не став чимось надзвичайно несподіваним і навіть навпаки - був значною мірою прогнозований, особливо в умовах посилення зовнішніх негативних впливів. Нинішнє економічне падіння є не стільки наслідком короткострокового політико-економічного шоку та російської агресії, скільки результатом слабкої економічної політики влади попередніми роками. Більше того, в Україні кризові процеси 2013-2014рр. можуть інтерпретуватись як поновлення і подовження кризових процесів 2008-2009рр. Тому неналежна увага до чинників розгортання та поглиблення кризових впливів формує високі ризики поновлення кризових шоків. Світове посткризове відновлення вкотре висвітлило вагомість інвестицій для забезпечення економічної міцності країни. Ті країни, яким вдалося підтримати інвестиційну привабливість і не допустити інвестиційного обвалу в період глобальної кризи, досягли значно кращих результатів посткризового відновлення. Чим меншими були втрати країн в інвестиційних обсягах, тим меншими були втрати як в економічній динаміці загалом, так і в доступі приватного сектору до фінансових ресурсів.

Список використаної літератури

1. Основи економічної теорії. Підручник / О.О. Мамалуй, О.А. Гриценко, Г.Ю. Дарнопих та ін.; За заг. ред. О.О Мамалуя - К.: Юрінком Інтер, 2003-480 с. - Бібліон.: с. 470.

2. Аникин А.В. История финансовых потрясений / Аникин А.В. - М, 2000. - 342 с.

3. Сорос Дж. Кризис мирового капитализма / Сорос Дж. - М, 1999. - 158 с.

4. Константинов Ю.А. Финансовый кризис: причины и преодоления / Константинов Ю.А., Ильинский А.И. - М.: ЗАО «Финстатинформ», 1999. - 156 с.

5. Антикризисное управление: учебник / [под ред. проф. Э.М. Короткова]. - [2-е изд., доп. и перераб.]. - М.: ИНФРА-М, 2009. - 620 с.

6. Василенко В.О. Антикризове управління підприємством: навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / В.О. Василенко. - К.: ЦУЛ, 2003. - 504 с.

7. Економічна теорія: політекономія: підруч. / [за ред. В.Д. Базилевича]. - [7-ме вид., випр. і перероб.]. - К.: Знання-Прес, 2008. - 719 с.

8. Лігоненко Л.О. Антикризове управління підприємством: підруч. / Л.О. Лігоненко. - К.: КНТЕУ, 2005. - 824 с.

10. Голубєв А.В., Медвідь О.О. та ін Світова економіка: Електронний навчальний посібник для дистанційного навчання. - Санкт-Петербург, 2006.

11. Петрик О. Фінансова криза в Україні та заходи щодо її подолання / Петрик О. // Вісник НБУ. - 2009. - №8. - С. 4-10.

12. Сивульний М.І. Національні особливості фінансової кризи / Сивульний М.І. // Фінанси України. - 2009. - №7. - С. 3-19.

13. Барановський О.І. Фінансова безпека в Україні [Текст]: Навч. посібник. / О.І. Барановський. - К.: КНЕУ, 2004. -759 с.

14. Вахненко Т.П. Фінансова криза в Україні: фактори, механізми дії, заходи подолання / Т.П. Вахненко // Фінанси України. - 2011. - №10. - С. 13-21.

15. Центральный банк Российской Федерации, http://www.cbr.ru/

16. Вісник Національного банку України №2 (156), лютий 2009

17. Бюлетень НБУ №3 (192), 2009, http://www.bank.gov.ua/Publication/of_vydan/Buleten/2009/bull_03-09. pdf

18. Незалежне видання України “Дзеркало тижня" № 38 (717) 11 - 17 жовтня 2008, стаття: “Світова фінансова криза - тест для України". Автор: Богдан ДАНИЛИШИН (міністр економіки України).

19. Casino Crash. Critical thinking on the financial and economic crisis - Transnational Institute & Institute for Policy Studies October 30th, 2008. Стаття: Глобальный экономический кризис: исторический шанс для преобразований

20. Інформаційне агентство УНІАН [09.10.2008 17: 49] Борис Кушнірук. Стаття: “Глобальна фінансова криза: світ стає іншим" http://unian.net/ukr/news/news-277685.html

Додаток

Причини, форми прояву і наслідки фінансових криз

Размещено на Allbest.ru