Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Житомирський державний технологічний університет

Факультет публічного управління та права

Реферат

Тема: Удосконалення механізму державного фінансового контролю на регіональному рівні на прикладі Житомирської області

Виконала студентка 1 курсу

Групи ЗДУМ 18-2М

Ф-ту публічного управління та права

Голубовська Олена Вікторівна

Перевірив викладач

д.держ.упр. Драган І.О

Житомир 2018 рік



ВСТУП

На сьогодні у всьому світі контроль державних фінансів розглядають відповідно до його справжньої цінності - виокремлення та підтвердження ролі і значення держави у регулюванні розвитку економіки та зростанні добробуту суспільства.

Перспективи стабільного розвитку України прямо пов'язані з забезпеченням гармонійного та ефективного функціонування механізмів державного управління. Законне, доцільне і ефективне використання та управління державними фінансовими ресурсами і державною власністю є однією із найважливих передумов дієвості рішень органів державної влади. При цьому державний фінансовий контроль не є метою сам по собі. Він виступає невід'ємною складовою частиною державної контрольної системи. Завдання цієї системи полягає у виявленні відхилень від чинних законів, ефективності, доцільності і економності управління ресурсами. Високий рівень правопорушень у сфері фінансів в Україні зумовлює необхідність вирішення нових завдань щодо підвищення ефективності державного фінансового контролю, передусім, посилення контролю, а також своєчасного припинення протиправних діянь в економічній сфері. З цією метою, вбачається, що саме удосконалення організації державного фінансового контролю має бути забезпечене скоординованою діяльністю органів, які входять до відповідної системи на рівні всіх гілок державної влади, що в цілому відповідатиме його меті - зміцненню фінансової дисципліни, забезпеченню економії матеріальних, трудових і грошових ресурсів, а також повного, своєчасного та доцільного використання грошових коштів у суспільстві для досягнення ефективного результату.

Розвиток світової економіки та глобалізаційні процеси, що відбуваються в світі, свідчать, що центральною рушійною силою будь-якої національної системи стають її регіони. Саме на регіональному рівні реалізуються соціально-економічні програми розвитку територій, відбувається задоволення ключових потреб населення та захисту природного середовища і саме показники регіонального розвитку формують загальнодержавні показники розвитку країни. Довгий час у національній економіці недооцінювалась роль територіального управління. У законодавчих актах нині концептуальні засади та механізми регулювання територіального розвитку прописані недостатньо. Кризові явища в економіці країни та політична нестабільність унеможливлюють реалізацію виваженої та довгострокової регіональної стратегії і змушують органи управління до тактичних та оперативних дій у надзвичайних умовах.

Вирішенням цієї проблеми має стати впровадження дієвих механізмів регулювання територіального розвитку на основі розробки та впровадження організаційно-економічного механізму управління розвитком регіону, використовуючи сучасні науково-методичні доробки й існуючий міжнародний досвід, що дозволить створити передумови сталого розвитку регіонів, ураховуючи їхні особливості.

державний фінансовий контроль бюджетний



1. Сутність, функції, завдання, принципи державного фінансового контролю в Україні

Сучасний етап соціально-економічного розвитку України, який характеризується утвердженням ринкових відносин, потребує підвищення ролі держави в системі управління економікою, посилення боротьби з корупцією та правопорушеннями в економічній сфері. Водночас, прагнення до постійного вдосконалення процесу державного управління передбачають необхідність наукового аналізу перетворень і розуміння та усвідомлення тих організаційно економічних механізмів, які використовуються державою під час здійснення своїх основних функцій. Найважливішою в цьому відношенні є створена система фінансово-економічного контролю, яка має забезпечити рівновагу та збалансованість при функціонуванні суспільства. Держава не може ефективно функціонувати і розвиватися без чітко організованої системи контролю за виробництвом, розподілом і перерозподілом суспільного продукту та іншими сферами суспільного життя.

Ефективність роботи органів виконавчої влади і місцевого самоврядування в державі значною мірою залежить від здійснення контролю за виконанням законів, рішень, розпоряджень, від належної організації їх виконання. Систематичний і всеосяжний контроль сприяє забезпеченню наукової обґрунтованості рішень, положень та інших нормативних документів, своєчасної їх реалізації. Він є необхідною умовою виявлення та усунення недоліків у діяльності суб'єктів управління та причин, що їх породжують. Контроль дисциплінує працівників апарату управління, дає можливість об'єктивно оцінювати рівень їхньої компетентності і відповідальності, позитивної практики роботи.

У загальному вигляді контроль - це управлінська функція , яка спрямована на спостереження за підконтрольним об'єктом з метою оцінки ефективності управлінських рішень. За допомогою контролю можна отримати інформацію про стан справ на підконтрольних об'єктах, визначити відповідність затвердженій програмі, організації виконання та засобах їх реалізації.

Контроль як одна із важливих функцій управління спрямований на вивчення та виявлення фактичного стану справ у різних сферах господарського життя. Він допомагає виробити найбільш правильні рішення загальних і специфічних питань розвитку економіки, надає можливість вирішувати наступне: чи правильно прийняті рішення, чи вчасно вони втілені в життя, чи є вони ефективними.

Особливе місце в системі контролю посідає державний контроль, тобто контроль за діяльністю господарюючого суб'єкта зі сторони держави. За своєю суттю державний контроль - це перевірка державою того, як державні службовці виконують покладені на них обов'язки, як функціонує державна служба в цілому.

Державний контроль здійснюється усіма суб'єктами державного управління в межах їх повноважень, наприклад, Рахунковою палатою Верховної Ради України, Державним казначейством України, Державною податковою адміністрацією України та іншими органами і відповідно незалежний - аудиторськими фірмами (незалежними аудиторами і експертними органами). Державний контроль свою увагу в основному зосереджує на ключових позиціях економіки, господарської діяльності й збереженні власності в різноманітних галузях народного господарства, відомствах, міністерствах і на підприємствах.

Основне завдання системи державного контролю полягає у підвищенні ефективної діяльності органів державної влади щодо захисту інтересів держави та її громадян шляхом посилення відповідальності цих органів та їх посадових осіб за виконання покладених на них обов'язків. Такий контроль за своєю сутністю може і повинен здійснюватися від імені держави спеціальними органами контролю, не пов'язаними будь-якими іншими функціями.

В системі державного контролю слід виокремити фінансовий контроль як важливу функцію держави , яка забезпечує функціонування фінансової системи. Завданнями державного фінансового контролю є забезпечення законності, ефективності, фінансової дисципліни і раціональності у ході формування, розподілу, володіння, використання та відчуження активів, що належать державі.

Цікаве, і вичерпне визначення фінансового контролю пропонує І. Стефанюк: «Фінансовий контроль - це система активних дій, що здійснюються органами державної влади, місцевого самоврядування та громадянами України, щодо стеження за функціонуванням будь-якого об'єкта управління у частині утворення, розподілу й використання ним фінансових ресурсів із метою оцінки економічної ефективності господарської діяльності, виявлення і блокування у ній відхилень, що перешкоджають законному й ефективному використанню майна і коштів, розширеному відтворенню виробництва, задоволенню державних, колективних та приватних інтересів і потреб, а також удосконалення управління економікою».

В суспільстві, побудованому на демократичних принципах, зокрема, на принципі розподілу влади, діяльність державного фінансового контролю охоплює не тільки потреби органів виконавчої влади у фінансовому контролі, але і потреби контролю суспільства за діяльністю самої виконавчої влади, перш за все в матеріально-фінансовій сфері. Зовнішній фінансовий контроль за діяльністю виконавчої влади є важливим чинником захисту суспільства, оскільки допомагає забезпечити її відповідальність перед суспільством.

При розгляді державного фінансового контролю як цілого, що складається з частин, необхідно відзначити, що одним із його етапів неодмінно має бути встановлення достовірності даних бухгалтерського обліку і звітності та іншої документації об'єкта перевірки незалежно від його форми власності для визначення його реального фінансового стану, встановлення ефективності та результативності діяльності, тобто проведення аудиту, який є складовою частиною державного фінансового контролю. За умови здійснення державними органами влади аудиту щодо об'єктів державної власності виникає необхідність його трактування як державного аудиту (аудит використання бюджетних коштів). В сучасних умовах соціально-економічного розвитку України необхідність здійснення фінансового контролю та аудиту використання бюджетних коштів визначена положеннями Бюджетного кодексу України. Так, згідно ст. 19 Бюджетного кодексу «На всіх стадіях бюджетного процесу здійснюються фінансовий контроль і аудит та оцінка ефективності використання бюджетних коштів». Відповідно до статті 26 «Зовнішній контроль та аудит фінансової та господарської діяльності бюджетних установ здійснюються Рахунковою палатою - в частині контролю за використанням коштів Державного бюджету України.»

Основна мета державного фінансового контролю полягає у тому, щоб забезпечити єдність управлінських рішень та їх виконання з одночасним попередженням можливих недоліків і помилок.

Основною метою державного фінансового контролю є:

1) виявлення на підконтрольних об'єктах порушень принципів законності, ефективності, доцільності й економії при формуванні та використанні державних фінансових та матеріальних ресурсів, відхилень від прийнятих норм, стандартів на найбільш ранній стадії;

2) попередження фінансових правопорушень;

3) притягнення винних до відповідальності, забезпечення відшкодування заподіяних збитків;

4) вжиття заходів щодо запобігання таким порушенням у майбутньому.

Система фінансового контролю повинна бути цілісною , ґрунтуватися на єдиних принципах. Принцип контролю є конкретизацією характерних особливостей контролю в системі управління, ґрунтується на його закономірностях і слугує конкретним виразом їх дії.

Основними принципами державного фінансового контролю є :

-незалежність контролю як невід'ємного атрибуту демократії й обов'язкового елемента управління;

-законодавче закріплення незалежності органів контролю;

-визначення необхідності здійснення попереднього контролю й контролю за фактичними результатами;

- наявність зовнішнього та внутрішнього контролю як обов'язкової умови існування контролю;

-гласність та відкритість контролюючих органів з обов'язковою вимогою додержання комерційної та іншої таємниці, що захищається законом.

Основоположним документом в якому було закріплено принципи здійснення фінансового контролю є прийнята у 1977 році Лімська декларація керівних принципів фінансового контролю. Декларацією визначені такі принципи: законність, ефективність, публічність, обов'язкове настання відповідальності за порушення фінансової дисципліни. На основі цієї декларації у м. Києві у 2001 році була прийнята Декларація про загальні принципи діяльності вищих органів фінансового контролю держав - учасниць СНД.

Необхідно відмітити, що чітко сформульовані принципи державного фінансового контролю виступають його організаційною та правовою базою і повинні знайти відповідне законодавче відображення.

Невід'ємною складовою системи державного фінансового контролю є: об'єкти та суб'єкти проведення контролю. Об'єктом державного фінансового контролю є те, з приводу чого суб'єкти вступають у контрольні правовідносини та на що спрямована контрольна діяльність. Таким об'єктом є усі грошові кошти, які формуються в процесі вартісного розподілу, перерозподілу і використання централізованих фінансових ресурсів. Відтак, об'єктом державного фінансового контролю є фінансова діяльність економічних суб'єктів.

Суб'єктами державного фінансового контролю є органи, уповноважені на здійснення такого виду контролю. Суб'єкти (органи) державного фінансового контролю - це носії контрольних функцій стосовно об'єкта контролю чи підконтрольного суб'єкта. Суб'єктами державного фінансового контролю є органи державної влади і управління, які формують систему органів державного фінансового контролю.

Суб'єкти фінансового контролю поділяються на органи загальної компетенції (наприклад, Верховна рада України, Кабінет Міністрів України, Президент України, Міністерство фінансів України) та органи спеціальної компетенції (наприклад, Рахункова палата, Державна фіскальна служба України, Державна фінансова інспекція України, Державна казначейська служба України та інші).

Контроль у бюджетних установах - це заходи, які проводяться уповноваженими органами з метою перевірки законності, доцільності та ефективності використання установою бюджетних коштів. Необхідність контролю в бюджетних установах у сучасних умовах зумовлюється такими обставинами:

- він виконує суспільну роль у забезпеченні практичними рекомендаціями розпорядників бюджетних коштів всіх рівнів;

- дає можливість усунути їх і запобігає повторенню, а також сприяє раціональній організації фінансово-господарських відносин і оптимальному використанню бюджетних ресурсів;

- контроль у бюджетних установах має місце в діяльності всіх без виключення бюджетних установах та організаціях, його мета забезпечення ефективної та законної їх діяльності, запобігання та протидія злочинним намірам посадових осіб, запобігання нецільового або неефективного витрачанню бюджетних коштів;

- через систему управління контроль впливає на успішне виконання планів економічного і соціального розвитку окремої бюджетної установи чи організації зокрема та бюджетної сфери взагалі;

- за результатами контролю в бюджетних установах та організаціях розробляють заходи, що сприяють більш ефективному використанню бюджетних ресурсів та витрачанню бюджетних коштів, дотриманню принципу соціальної справедливості в колективі бюджетної установи.

Отже, зміст контролю в бюджетних установах в умовах ринкової економіки полягає в постійному спостереженні, перевірці та регулюванні діяльності цих установ та організацій у процесі виконання ними власних завдань та функцій відповідно до конституційних норм і законодавчого регулювання.

2. Державний фінансовий контроль на місцевому рівні в умовах фінансової децентралізації в Україні

Місцеве самоврядування є одним із головних каталізаторів економічного зростання. Головним завданням сьогодні є створення спроможних та ефективних громад, котрі стануть таким каталізатором в Україні. При цьому важливо забезпечити спроможність громад концентрувати фінанси і спрямовувати їх на проекти регіонального розвитку.

Удосконалення системи державного фінансового контролю за рухом коштів місцевого самоврядування і пошук резервів їх збільшення є надзвичайно важливими проблемами у сучасних умовах спрямованості на децентралізацію державної влади в Україні. Але протягом останніх років, на жаль, спостерігається негативна тенденція до зменшення частки власних надходжень у структурі доходів місцевих бюджетів і, як результат, збільшення обсягів дотацій. Зрозуміло, що недостатність власних стабільних доходів не сприяє підвищенню фінансової самостійності та суттєво обмежує вплив місцевих органів влади на соціально-економічний розвиток територій. Саме тому збільшення джерел наповнення місцевих бюджетів і належний державний фінансовий контроль за формуванням та використанням бюджетних коштів є дуже актуальним завданням, вирішення якого сприятиме як підвищенню рівня фінансової незалежності органів місцевого самоврядування, так і якісному виконанню покладених на них завдань і функцій.

Державний фінансовий контроль місцевих бюджетів в умовах децентралізації полягає не тільки в комплексній оцінці сфери фінансів, роботи територіальних органів виконавчої влади та місцевого самоврядування щодо їх спроможності забезпечити регіон коштами, а й у виявленні додаткових джерел наповнення місцевого бюджету за рахунок прийняття управлінських рішень, що сприятимуть ефективності контролю процесів формування та використання ресурсів місцевих бюджетів.

Пріоритетами запроваджених змін визначено розширення прав органів місцевого самоврядування у прийнятті рішень та надання їм повної бюджетної самостійності щодо наповнення своїх бюджетів та здійснення видаткових повноважень. Одночасно передбачено збільшення джерел формування дохідної бази місцевих бюджетів за рахунок передачі окремих доходів із державного бюджету, запровадження нового виду податку - акцизного податку з кінцевих продажів, розширення бази оподаткування податком на нерухомість. Також запроваджено новий механізм бюджетного регулювання - систему тотального збалансування усіх місцевих бюджетів замінено системою горизонтального вирівнювання податкоспроможності територій залежно від рівня надходжень на одного жителя. При цьому вирівнювання здійснюється лише щодо одного податку - на доходи фізичних осіб, решта платежів залишилися у повному розпорядженні місцевих органів влади. Водночас змінами до Податкового кодексу України підвищено фіскальну незалежність органів місцевого самоврядування щодо місцевих податків та зборів шляхом надання права самостійного визначення ставок податків та встановлення пільг з їх сплати.

Переконливими фактами, що свідчать про ефективність упровадження фінансової децентралізації, стали результати платоспроможності місцевих бюджетів. Так, за даними експертів Асоціації міст України, у 2014-2016 рр. у 58 разів зменшилася кількість наданих казначейських позик, що демонструє посилення платоспроможності місцевих бюджетів. У 2017 р. кількість дотаційних місцевих бюджетів знизилася завдяки децентралізації на 24%, кількість бюджетів-донорів зросла на 12,5%. У цьому ж році у 2,2 раза збільшилася державна фінансова підтримка розвитку громад. До 2014 р. відсоток дотаційності місцевих бюджетів становив 96,3%, а донорами було 3,7% місцевих бюджетів. Із 2014 р., якщо порівнювати з 2017 р., кількість дотаційних бюджетів знизилася на 23,8%. Обсяг бюджетів-донорів зараз становить 16,2%, тобто відбулося їх зростання на 12,5%. Підтвердженням ефективності фінансової децентралізації є і щомісячне накопичення залишків бюджетних коштів на рахунках місцевих бюджетів, обсяг яких на початок 2017 р. становив 47,7 млрд. грн. (33,6 млрд. грн. за загальним фондом та 14,1 млрд. грн. за спеціальним фондом). Приріст залишків коштів проти початку 2016 р. становив 12,5 млрд. грн., або 35,5%. Збільшення залишків коштів на рахунках місцевих бюджетів свідчить про вагоме зростання дохідної частини місцевих бюджетів. Щодо визначення обсягу залишку коштів за бюджетами новоутворених об'єднаних територіальних громад (далі - ОТГ) варто зазначити, що з початку 2017 р. функціонує 366 бюджетів ОТГ, з яких 207 утворилися у 2016 р. і на 2017 р. затверджували перший бюджет об'єднаної територіальної громади. Такі тенденції дають можливість місцевим органам влади забезпечити належне функціонування закладів бюджетної сфери та самостійно вирішувати питання розвитку громад без звернення до центральних органів влади щодо виділення додаткових коштів із Державного бюджету. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про добровільне об'єднання територіальних громад»: - ОТГ є правонаступником усього майна, прав та обов'язків територіальних громад, що об'єдналися, із дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об'єднаною територіальною громадою; - бюджети територіальних громад, що об'єдналися, виконуються окремо до закінчення бюджетного періоду; - залишки коштів на кінець бюджетного періоду бюджетів територіальних громад, що об'єдналися, перераховуються до бюджету об'єднаної територіальної громади на підставі платіжних доручень за підписом сільського, селищного, міського голови, обраного об'єднаною територіальною громадою.

У місцевої влади вперше з'явився реальний інтерес до локальної боротьби з нелегальним виробництвом та обігом, а також контрабандою підакцизних товарів з метою наповнення власних бюджетів. Відбулося розширення сфери оподаткування майнових податків - зменшення обсягів пільгових площ нерухомого майна, включення нежитлового (комерційного) майна до бази оподаткування та запровадження транспортного податку. Водночас змінами до Податкового кодексу України підвищено фіскальну незалежність органів місцевого самоврядування щодо місцевих податків та зборів шляхом надання права самостійного визначення ставок податків та встановлення пільг з їх сплати. Внаслідок реалізації реформи бюджетної децентралізації відбулася зміна структури видатків місцевих бюджетів. Зросла частка видатків на виконання самоврядних повноважень, що свідчить про підвищення видаткової автономності місцевих бюджетів та ефективності використання бюджетних коштів на місцевому рівні.

Видатки місцевих бюджетів без урахування трансфертів у 2015 р. збільшилися до 276,9 млрд. грн., що на 53,4 млрд. грн., або на 23,9%, більше проти 2014 р. (223,5 млрд. грн.) [8]. У 2015 р. із Державного бюджету України до місцевих бюджетів було фактично надано трансфертів на загальну суму 174,0 млрд. грн., що на 43,4 млрд. грн. (33,2%) більше, ніж у 2014 р., у тому числі трансфертів із загального фонду - 173,2 млрд. грн., що на 56,4 млрд. грн. (48,3%) більше порівняно з 2014 р. У 2015 р. запроваджено базову дотацію місцевим бюджетам, яка спрямована на підвищення фіскальної спроможності місцевих бюджетів. Базова дотація у 2015 р. перерахована у сумі 5,3 млрд. грн.

Завдяки новій системі бюджетного вирівнювання 10,2% місцевих бюджетів стали повністю збалансованими, чого не було досягнуто у 2014 р. Також зросла кількість місцевих бюджетівдонорів: якщо у 2014 р. їх частка становила 3,7%, то у 2015 р. - 15,2%, що дає змогу громадам забезпечити громадян більш якісними послугами.

Нова система вирівнювання є стимулювальною, оскільки лише 50% коштів бюджетів-донорів вилучається для вирівнювання спроможності інших територій, а не на користь державного бюджету. Нова система вирівнювання дає змогу залишити більшу частину коштів на місцях, а органи місцевого самоврядування стають більш незалежними у прийнятті управлінських рішень. Проте ризик недоотримання цих коштів місцевими бюджетами зумовлюватиме розбалансування бюджетів та знизить ефективність суспільних послуг, що фінансуються з місцевих бюджетів. Запроваджено надання цільових субвенцій із державного бюджету для виконання найважливіших державних функцій, таких як фінансування освіти та охорони здоров'я, а також підвищення ефективності бюджетних коштів та досягнення цільових результатів. Запровадження освітньої та медичної субвенції спрямоване на реформування системи соціальних стандартів та удосконалення механізму визначення фінансових нормативів бюджетної забезпеченості.

Сьогодні всі об'єднані територіальні громади (ОТГ) перебувають у прямих бюджетних відносинах із Державним бюджетом країни, самостійно збирають і розподіляють значну частину податків. За словами Я. Пишник, консультанта з фінансових питань проекту «Пульс» Асоціації міст України, це означає, що істотно збільшена дохідна частина, а частина видатків покривається з Державного бюджету. Також існує факт того, що за збільшення дохідної частини місцевих бюджетів не всі громади спроможні належним чином розпорядитися отриманими на рахунок місцевих бюджетів фінансами. Невчасно проведені тендери або непідготовлена документація часто стають на заваді їх освоєнню. Тому на місцевому рівні вирішують питання раціонального й ефективного використання коштів місцевих бюджетів. Принциповим є те, що в умовах децентралізації додаткові кошти можна отримувати винятково на конкурсних засадах. Але важливим є те, що раціональне й ефективне використання коштів місцевих бюджетів значною мірою залежить від наявності відповідного кадрового потенціалу. Громади потребують нових лідерів, здатних запропонувати стратегію розвитку. У нових громадах принциповим має стати свідомий вибір, обрання головами і депутатами кваліфікованих людей, які спроможні зосередитися на потенціалі громади та реалізовувати проекти розвитку, що дадуть нові робочі місця і податки. Такі проекти сьогодні мають підтримку з Державного бюджету, цікаві бізнесу та міжнародним проектам. Зацікавленість громад у розвитку - запорука виходу країни з економічної кризи. Тільки зацікавленість місцевих громад у тому, щоби створювати робочі місця, залучати інвестиції, впроваджувати реформи й енергоефективні заходи і зменшувати свої витрати, сприятиме зростанню економіки.

Задля подальшого впровадження бюджетної децентралізації в Україні необхідно здійснити низку таких завдань, як:

- підтримка процесів об'єднання територіальних громад та підвищення їх спроможності, оскільки об'єднані територіальні громади отримають кращі фінансові умови та можливості для подальшого розвитку;

- передача повноважень на місця з метою оптимізації видатків: необхідно чітко розподілити повноваження та відповідальність на різних рівнях

- громад, міста, району, області (зокрема, у сфері освіти та охорони здоров'я).

У діяльності органів державного фінансового контролю варто вдосконалити такі напрями роботи, як:

- ширше впровадження ризикоорієнтованого підходу до проведення дистанційного аудиту бюджетної ефективності, що спрямований на організацію фінансового контролю не за всіма об'єктами, а за найбільш ризикованими. При цьому ступінь ризикованості визначається параметром бюджетної репутації та є динамічним і має накопичувальну економічну основу;

- посилення кадрового складу органів фінансового контролю, розроблення навчальних програм та програм сертифікації працівників за міжнародними зразками. Поряд із цим необхідним є підвищення етично-морального рівня та професійної кваліфікації державних службовців, які працюють у бюджетній сфері (у тому числі розширення застосування сучасних методів стимулювання та покарання відповідно до європейської практики, а також реалізація принципу безперервності у навчанні державних службовців);

- важливим фактором забезпечення ефективності внутрішнього фінансового контролю є незалежність експерта. Оцінюючи ефективність використання бюджетних коштів, він повинен мати можливість вже на етапі прийняття управлінського рішення вказати на ймовірні фінансові наслідки;

- покращення матеріально-технічного і фінансового забезпечення функціонування системи державного фінансового контролю;

- урегулювання питання належного відшкодування фінансових ресурсів за вчинені фінансові порушення, у тому числі за розтрату державних коштів;

- задля посилення в Україні результативності державного фінансового контролю необхідно активізувати співробітництво з міжнародними спеціалізованими організаціями у цій сфері, запозичуючи й адаптуючи кращі світові напрацювання.

3. Вітчизняна практика та проблематика організації державного фінансового контролю за використанням фінансових ресурсів бюджетних установ

У статті 2 Бюджетного кодексу України визначено , що бюджетні установи - це органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету.

Основним документом який дає право бюджетній установі отримувати доходи та здійснювати видатки є кошторис бюджетної установи. Перехід на фінансування бюджетних установ на основі кошторису здійснено задля ефективнішого контролю за бюджетними коштами.

Основною метою перевірки кошторису є виявлення фактів незаконного отримання та нецільового використання бюджетних коштів.

Насамперед необхідно перевірити чи кошторис є затвердженим і чи він відповідає вимогам «Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 228. Після того потрібна перевірка дотримання законодавчих вимог щодо виконання кошторису. Кінцевим етапом перевірки кошторису бюджетної установи є перевірка достовірності даних, внесених у звіт про його виконання. Зокрема, потрібно перевірити, чи дотримано розпорядником бюджетних коштів терміну подання фінансової звітності та чи відповідають дані, наведені у цій звітності, даним бухгалтерського обліку.

Державний фінансовий контроль в Україні здійснюється у трьох формах: попередній, поточний та наступний.

Найбільш ефективним і дієвим є попередній або іншими словами превентивний контроль, який спрямований на недопущення та попередження незаконних дій з бюджетними коштами.

У бюджетних установах України попередній контроль частково здійснюється у формі казначейського контролю органами Державної казначейської служби України.

Державна казначейська служба України в межах своїх повноважень забезпечує організацію та координацію діяльності головних бухгалтерів бюджетних установ та контроль за виконанням ними своїх повноважень.

Основна мета фінансового контролю, що здійснюється органами казначейства - це зменшення кількості й обсягів порушень бюджетного законодавства та недопущення використання бюджетних коштів не за призначенням; контроль при взятті зобов'язань розпорядниками.

Поточний фінансовий контроль у бюджетних установах здійснюється головними розпорядниками коштів стосовно використання бюджетних коштів розпорядниками нижчого рівня. Даний вид контролю проводиться в розрізі окремого міністерства чи відомства. В процесі здійснення поточного контролю можна виявити відхилення в процесі функціонування бюджетної установи та оперативно реагувати на труднощі , що виникають з метою їх уникнення.

Найбільш поширеним та розповсюдженим є наступний фінансовий контроль, що проводиться після завершення проведених операцій та спрямований на виявлення порушень бюджетного законодавства, притягнення винних осіб до відповідальності. Даний вид фінансового контролю проводиться Рахунковою палатою України, органами Державної аудиторської служби у формі інспектування та державного фінансового

Аудиту. Інспектування проводиться у формі ревізії, метою якої є виявлення фактів порушення законодавства, а також виявлення осіб винних у їх допущенні.

Органами Державної аудиторської служби досліджується ефективність виконання бюджетних програм при застосуванні програмно - цільового методу в бюджетному процесі. Під час проведення заходів державного фінансового контролю встановлювалися випадки завищення потреби в бюджетних коштах, проведення фінансування без затвердження кошторисів.

Проведення таких операцій призводить до того, що бюджетні кошти використовуються нераціонально.

Під час проведення фінансового аудиту вивчаються первинні документи щодо операцій з коштами та майном, іншими активами і пасивами, ведення бухгалтерського обліку, складання і подання фінансової звітності та організація внутрішнього фінансового контролю.

Впродовж кількох років досліджувалося питання щодо оренди майна бюджетних установ. Однак значних фінансових порушень не було встановлено. В той час як інші напрями діяльності галузі , такі як бюджетні програми , контрольно - наглядові функції не досліджувалися.

Однією із проблем є те, що в багатьох випадках увага аудиторів була зосереджена навколо другорядних питань діяльності об'єктів, пов'язаних зокрема із утриманням бюджетної установи.

Діяльність з внутрішнього аудиту в Україні запроваджена ще з січня 2012 року, однак досі не спроможна впливати на стан бюджетно - фінансової дисципліни. Перевірка фінансової діяльності до констатації виявлених фактів фінансових порушень, без аналізу причин їх вчинення. Відповідно не забезпечувалося дотримання вимог розділу ІІІ Стандартів внутрішнього аудиту в частині надання за результатами проведених аудитів рекомендацій, які спрямовані на удосконалення аспектів діяльності.

В рамках реорганізації органів державного фінансового контролю відбулося зростання частки аудитів, зокрема з 5,6у 2016 до 36 % у 2017 рр.

За результатами аудитів:

- надано 1 245 пропозиції і рекомендації;

- враховано 1 161 пропозицію

Внаслідок впровадження рекомендацій і пропозицій отримано економічний ефект загалом на суму понад 133,9 млн грн. Досягнуто високої результативності контрольних заходів (ревізій, перевірок): питома вага об'єктів, на яких виявлено фінансові порушення, становила майже 90 %, а сума виявлених втрат ресурсів у середньому на один перевірений об'єкт контролю - понад 1,3 млн гривень.

За результатами ревізій та перевірок виявлено втрат фінансових і матеріальних ресурсів на понад 2,6 млрд гривень.

В ході контрольних заходів за 2016 р. органами Державної аудиторської служби було встановлено факти проведення з порушенням законодавства операції по виділенню бюджетних коштів на суму більше 78,5 млн.грн. У 86,3 відсотка з обревізованих понад 1,3 тис. бюджетних установ і організацій виявлено факти незаконного і нецільового витрачання бюджетних коштів, матеріальних цінностей та їх недостачі на загальну суму понад 578,3 млн. гривень .

Якщо ж аналізувати кількість фактів порушень законодавства операцій по виділенню бюджетних коштів по регіонах то найбільшу кількість об'єктів де було виявлено порушення при виділенні бюджетних коштів у Хмельницькій області - 18, Чернігівській обл. - 15, Львівській - 12 , у Житомирській - 5.

У 2017 році році у Житомрській області проведено 19 аудиторських досліджень, серед яких 6 державних фінансових аудитів виконання бюджетних програм; 4 державних фінансових аудитів виконання місцевих бюджетів; 9 державних фінансових аудитів діяльності суб'єктів господарювання державного сектору економіки.

За даними звітності про результати роботи з перевірених протягом 2017 року 94 об'єктів різних форм власності незаконні, нецільові витрати, а також недостачі коштів і матеріальних цінностей виявлено на 81 підприємстві, в установі і організації на загальну суму майже 32,9 млн грн, у тому числі бюджетних ресурсів - на майже 24,9 млн грн, з яких 12,1 млн грн (48,6 %) - кошти державного бюджету. Крім того, виявлено недоотримані бюджетами всіх рівнів, бюджетними установами та організаціями, підприємствами всіх форм власності фінансові ресурси на загальну суму майже 17,6 млн грн, у тому числі бюджетами - на 9,0 млн гривень.

Таблиця Житомирська область (тис.грн)

Показники	Виявлено	Усунуто
	2016 рік	2017 рік	2016 рік	2017 рік
1. Незаконні і не за цільовим призначенням проведені витрати, недостачі (розкрадання) коштів і матеріальних цінностей
- кількість підприємств, установ і організацій	70	81	Х	Х
- на суму	42858,6	32899,6	19279,6	21674,9
в тому числі бюджетних ресурсів	14573,3	24858,7	16341,6	18568,6
з них державного бюджету	5845,6	12087,4	6572,0	10383,8
2. В тому числі недостачі коштів і матеріальних цінностей в бюджетних установах
- кількість установ і організацій	22	12	Х	Х
- на суму	588,8	55,0	595,8	46,0
3. Недоотримано фінансових ресурсів	4585,0	17592,9	5573,2	4772,4
в тому числі бюджетом	3675,7	9018,6	4716,6	4089,4
1. Незаконні і не за цільовим призначенням проведені витрати, недостачі (розкрадання) коштів і матеріальних цінностей
- кількість підприємств, установ і організацій	46	28	Х	Х
- на суму	19105,6	15424,7	13506,1	11838,9
у тому числі бюджетних ресурсів	14348,4	13482,0	11219,6	11704,1
з них державного бюджету	9847,1	9323,8	7193,5	8383,0
2. В тому числі недостачі (розкрадання) коштів і матеріальних цінностей в бюджетних установах
- кількість установ і організацій	6	10	Х	Х
- на суму	43,5	56,1	39,0	45,8
3. Недоотримано фінансових ресурсів	16274,5	1000,9	2372,1	3008,5
у тому числі бюджетом	8351,8	955,4	2341,9	2992,5

З перевірених протягом І півріччя 2018 року 32 об'єктів різних форм власності незаконні, нецільові витрати, а також недостачі коштів і матеріальних цінностей виявлено на 28 підприємствах, в установах і організаціях на загальну суму понад 15,4 млн грн, у тому числі бюджетних ресурсів - на майже 13,5 млн грн, з яких більше 9,3 млн грн (69,2 %) - кошти державного бюджету. Крім того, виявлено недоотримані бюджетами всіх рівнів, бюджетними установами і організаціями, підприємствами всіх форм власності фінансові ресурси на загальну суму 1,0 млн грн, у тому числі бюджетами -955,4 тис. гривень.

Наведені офіційні дані Державної аудиторської служби України свідчать про масові порушення фінансової дисципліни. Має місце негативна практика незаконного та нецільового використання фінансових ресурсів. За результатами державного фінансового контролю в межах повноважень наданих органами Державної аудиторської служби вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності осіб, винних у допущених порушеннях.

Здебільшого контрольна діяльність носить фіскальних характер, здійснюється у вигляді перевірок та ревізій. Ці методи не дозволяють запобігти виникненню та існуванню негативних явищ чи усунути причини їх виникнення, а тільки констатують фінансові порушення. На сьогоднішній день немає розробленої методики внутрішнього фінансового контролю, в тому числі щодо виконання кошторису за загальним і спеціальним фондами.

Упровадження внутрішнього контролю дасть змогу забезпечити відповідальність керівника за всі аспекти діяльності очолюваного ним органу, за досягнення конкретних результатів у питаннях економії та ефективного використання бюджетних коштів, а також виконання планових завдань тощо. Частка попереднього контролю є незначною через відсутність загального законодавчого визначення сутності і процедур внутрішнього контролю, функціонування якого має забезпечити головний розпорядник бюджетних коштів -- керівник органу. Частково попередній і поточний контроль здійснюється органами Держказначейства на етапах взяття зобов'язань та оплати рахунків. Однак левова частка контролю припадає на ревізії, що проводять органи Державної аудиторської служби, Рахункової палати та відомчі ревізори, при цьому заходи подальшого контролю здійснюються через значний час після прийняття управлінського рішення чи проведення господарської операції.

Аналізуючи діючу сьогодні систему контролю в бюджетних установах, доцільно зауважити, що її схема взагалі, як і зміст окремих її елементів, є практично незмінною ще з радянських часів.

Вона містить низку недоліків:

1. Головним недоліком існуючої системи є те, що вона носить виключно фіскальний характер. Тобто має на меті покарання винних у скоєнні порушень осіб та накладання на них штрафних санкцій, а не з'ясування причин порушень та попереджання їх в майбутньому.

2. Діюча в Україні система контролю в бюджетних установах спрямована на здійснення лише наступного контролю, тобто полягає в перевірці вже здійснених операцій.

3. Існуючі процедури попереднього та поточного контролю (які, як свідчить досвід зарубіжних країн, є найбільш дієвими) в рамках діючої системи контролю є достатньо слабкими та неврегульованими.

4. Розбалансована система органів, що забезпечують контроль у бюджетних установах.

Узагальнивши вищевикладене можна зробити висновок про те, що організація системи державного фінансового контролю за фінансовими ресурсами бюджетних установ в Україні потребує змін та вдосконалення. Необхідно поступово переходити від здійснення наступного державного фінансового контролю до попереднього з метою раннього виявлення можливих порушень.

4. Напрями вдосконалення державного фінансового контролю за використанням фінансових ресурсів бюджетних установ з урахуванням світового досвіду

Важливим інструментом забезпечення найбільш повного надходження коштів до державного бюджету та їх раціонального використання, управління державним майном та боротьби зі злочинами у сфері фінансових відносин виступає державний фінансовий контроль, який в провідних країнах світу є пріоритетною сферою розвитку фінансово-бюджетних відносин.

Об'єктивною необхідністьпостає питання дослідження зарубіжного досвіду організації державного фінансового контролю та можливості застосування деяких його аспектів в Україні.

Доцільно розглянути досвід організації державного фінансового контролю за фінансовими ресурсами бюджетних установ Франції, оскільки Франція та Україна майже однакові за територією та кількістю населення; Франція, як і Україна, має трирівневу побудову місцевого адміністративно-територіального устрою: регіон, департамент, комуна, -- що відповідає нашим області, району, місцевій громаді. Підрозділи внутрішнього аудиту в державних органах Франції зосереджують свою діяльність на оцінці якості виконання адміністративних функцій та завдань органу.

Поширюється застосування інших нових методів контролю. Одним із них є використання методу „сансет”, коли вводиться обмеження на термін функціонування державних відомств, після яких припиняється фінансування їхньої діяльності до ухвалення конкретного рішення про їхню подальшу доцільність. Метод „сансет” широко застосовується в деяких американських штатах, що дозволило скасувати деякі непотрібні відомства, інші - об'єднати або перерозподілити їх функції

Метою внутрішнього фінансового контролю є забезпечення достовірності фінансової звітності шляхом дотримання регламентів бухгалтерського обліку. Окрім того здійснюються внутрішні інспекторські перевірки. Слід зазначити, що інспекторські перевірки не носять планового характеру, а проводяться лише в особливих випадках і розглядаються як фінансові розслідування.

Підрозділи внутрішнього аудиту можуть здійснювати не лише аудит ефективності, а також ще декілька видів аудиту (аудит відповідності, фінансовий аудит, IT аудит тощо). Для України є корисним французькій досвід у запровадженні таких видів внутрішнього аудиту: відповідності, ефективності та фінансового аудиту.

В контексті вдосконалення фінансового аудиту в Україні об'єктивною необхідністю є забезпечення партнерських відносин між ревізорами і розпорядниками бюджетних коштів, надання їм оперативної допомоги у правильності застосування нормативно - правових актів.

Доцільно підвищити ефективність державного фінансового контролю на регіональному рівні. Аналіз стану контролю за використанням бюджетних коштів на регіональному рівні дав змогу виявити певні проблеми. Основні з них, такі:

- неоднаковий підхід до здійснення перевірок і ревізій різних установ та організацій, що утримуються за кошти державного бюджету;

- проведенню спеціальних перевірок, спрямованих на виявлення та ліквідацію схем розкрадань бюджетних коштів не приділяється велика увага;

- заходи з посилення внутрішнього та відомчого фінансового контролю, підвищення відповідальності посадових осіб за дотримання законності та забезпечення ефективного використання бюджетних ресурсів вживаються недостатньо;

- держава внаслідок порушення норм законодавства втрачає значні кошти.

Необхідно посилити внутрішній контроль установи з боку керівництва та посилити відповідальності керівників різних рівнів розподілу бюджетних коштів і періодично проводити консультацій з боку Державної аудиторської служби України.

В Україні слід приділити першочергову увагу питанням вдосконалення попереднього контролю, який в майбутньому застереже від порушень а зловживань у бюджетній сфері.

Здійснення ефективного фінансового контролю значною мірою залежить від професіоналізму та компетентності перевіряючих осіб. Доцільно залучити досвід Польщі щодо підготовки державних аудиторів.

У Польщі служби внутрішнього аудиту працюють в усіх організаціях та підприємствах державної адміністрації, вони є самостійними та підпорядковані вищому керівництву. Для того, щоб отримати право працювати внутрішнім аудитором у державній адміністрації працівникові необхідно пройти навчання, скласти іспити в польському відділенні ПА Global та отримати один із сертифікатів: Certified Internal Auditor (CIA);Certified Financial Services Auditor (CFSA) або Chartered Financial Analyst (CFA). Зазначене навчання є платним (вартість навчання та складання іспитів - близько 2 тис. доларів США).

Майбутні внутрішні аудитори, навіть для державного та муніципального секторів, навчаються та отримують сертифікати за власний кошт. Отже, держава не забезпечує власну потребу у внутрішніх аудиторах.

У США аудиторська діяльність набула популярності , про що свідчить як наявність підрозділів зовнішнього і внутрішнього аудиту на різних ланках управління так і часте залучення сторонніх аудиторських послуг, зокрема найчастіше для цілей фінансового аудиту.

Спільним у функціонуванні системи державного фінансового контролю та аудиту України та США є прагнення до прозорості у висвітленні результатів проведених аудитів, співпраця з правоохоронними органами у разі виявлення ознак шахрайства, зловживань чи безхазяйності.

Позитивними аспектами діяльності, які могли б бути впроваджені в Україні є:

1. Наявність єдиних стандартів аудиту та внутрішнього контролю, які є обов'язковими на федеральному рівні, проте ними користаються і на рівні штатів. Також є окремі стандарти для внутрішніх аудитів, а також стандарти, які об'єднують методологію зовнішнього та внутрішнього аудиту.

2. Крім проведення різних видів аудитів, зазначені організації мають підрозділи, які займаються інспектуванням, оцінкою бюджетних програм, розслідуванням ймовірного шахрайства, зловживань чи безхазяйності, ознаки яких встановлено під час аудитів. Вважається, що співпраця аудиторів ізінспекторами та слідчими допомагає розкривати комплексні схеми махінацій.

3. Значну увага приділяється безпеці управління інформаційними технологія, з метою забезпечення якої на постійній основі проводяться IT аудити.

4. Вагомий акцент робиться на управлінні та розвитку людського капіталу. Поширена практика залучення вузькоспеціалізованих фахівців у разівиникнення необхідності. Також у організаціях є внутрішні навчальні центри.Популярними навчальними темами є володіння навиками вирішення проблем та критичного мислення, що безперечно є важливим у аудиторській діяльності.

5. Основним фінансовим показником результату діяльності зазначених організацій є не сума відшкодованих збитків, хоча на це теж звертається увага, а фінансовий ефект від впроваджених за результатами аудитів рекомендацій, що є найкращим вимірником доданої вартості аудиторської діяльності. Підсумовуючи вищевикладене узагальнимо що, одним із найкращих методів державного фінансового контролю за фінансовими ресурсами бюджетних установ є державний фінансовий аудит. Дослідження організації ДФК за фінансовими ресурсами бюджетних установ зарубіжних країн дозволяє зробити висновок про те, що державний фінансовий аудит сприяє ефективнішому та раціональнішому використанні фінансових ресурсів бюджетних установ. Серед основних напрямів вдосконалення державного фінансового аудиту за фінансовими ресурсами бюджетних установ необхідно виділити наступні:

- поступовий перехід від ревізій фінансової діяльності до аудиту ефективності діяльності бюджетних установ;

- активізувати діяльність щодо формування дієвої системи державноговнутрішнього контролю, яка б сприяла вирішенню проблем ефективного управління та використання обмежених фінансових ресурсів;

- розробити методику визначення та обґрунтування можливого рівня ризиків при здійсненні аудиту фінансово-господарських операцій;

- прийняти рекомендації та вимоги до здійснення внутрішньогосподарського контролю з боку керівників бюджетних установ;

- для підвищення професійного рівня державних аудиторів сформувати навчальні матеріали, розглянути можливості дистанційного навчання;

- висвітлення у засобах масової інформації результатів контрольних заходів, що проводяться органами Державної аудиторської служби, і рішень, прийнятих щодо осіб, винних у порушенні фінансово-бюджетного законодавства.



Висновок

Сьогоднішній стан справ у сфері державного фінансового контролю не може задовольняти суспільство, оскільки економіка держави несе значні збитки в результаті недотримання фінансово-бюджетної дисципліни підприємствами, установами й організаціями. До основних причин такого становища можна віднести відсутність дієвих механізмів контролю за бюджетними коштами, недосконалість діючого законодавства з питань державного фінансового контролю. Крім того, в організації державного фінансового контролю мають місце проблеми і протиріччя, які деструктивно впливають на його ефективність.

Існування контролю в суспільстві дозволяє виявляти негативні тенденції діяльності та пошуку шляхів їх усунення. Здебільшого контроль визначають як управлінську функцію, яка спрямована на спостереження за підконтрольним об'єктом з метою оцінки ефективності управлінських рішень.

Організація державного фінансового контролю в Україні здійснюється у трьох формах: попередній , поточний та наступний контроль. Найбільш поширеним є наступний контрольякий здійснюють органи Державної аудиторської служби у формі інспектування та фінансового аудиту. На жаль попередній контроль метою якого попередити фінансові порушення та не допустити їх виникнення у майбутньому не забезпечується на належному рівні. Необхідно визнати, що система фінансового контролю практично не виконує попереджувально - профілактичної функції. Вона здебільшого констатує порушення, але в ній відсутні інструменти для їх попередження .Необхідно змінити підходи щодо поняття “контроль” і наблизити його до європейських тлумачень. Система контролю повинна бути спрямована на виправлення порушень та недопущення їх в подальшому.

Державний фінансовий контроль за фінансовими ресурсами бюджетних установ в Україні потребує вдосконалення. Зокрема в частині створення ефективної системи державного фінансового аудиту, вивчення досвіду зарубіжних країн показало ефективність даного методу контролю.

Контроль фінансової діяльності бюджетних установ є важливою складовою державного фінансового контролю, оскільки від ефективності його функціонування залежить стан державних фінансів.

В руслі сучасних економічних реформ (децентралізації бюджетних відносин, розширення бюджетних прав місцевих органів влади і надання самостійності в бюджетних повноваженнях регіонам та органам самоврядування) контрольна функція господарського механізму, а відтак і фінансового контролю отримує істотний імпульс подальшого розвитку. Позитивний результат від цих реформ може бути досягнутий на основі повноцінної демократизації суспільних відносин та дієвої системи фінансового контролю, функціонуючої на засадах міжнародного права, зафіксованих у положеннях Лімської декларації. Згідно із ними державний фінансовий контроль, аудит та громадський контроль мають охоплювати усі ланки фінансових відносин. Це потребує критичної оцінки чинних моделей контролю, внесення належних змін у механізм зовнішнього і внутрішнього контролю, запровадження відповідальності за забезпечення суспільного прогресу не лише підконтрольних об'єктів, а насамперед - суб'єктів контролю за раціональним і високо результативним використанням усього продуктивного потенціалу країни за критерієм забезпечення зростаючих потреб громадян.

...