Внутрішній валовий продукт України

Размещено на http://аllbest.ru

ВСТУП

Актуальність теми. Термін "фінанси" з'явився у XІІІ столітті. Він походить від середньовічного латинського терміна "fіnаnсіа", що означає обов'язкову сплату грошей. Ця сплата пов'язувалася з передачею частини доходу громадянина в розпорядження монарха, короля або іншого правителя на його утримання та на інші витрати державного змісту. Так тривало майже до початку XVІІІ століття. Під фінансами розуміли державне публічне господарство або господарство будь-якого державного утворення. Фінанси є однією з найбільш важливих і складних економічних категорій. Без них неможливе функціонування держави і діяльності юридичних і фізичних осіб, оскільки саме вони забезпечують вартісний рух створеного у суспільстві валового внутрішнього продукту (ВВП), відображаючи досить складні відносини, що виникають при цьому.

Фінансам в економічній системі держави належить провідна роль. Це зумовлено тим, що при їх функціонуванні визначаються кількісні й якісні параметри будь-якого економічного явища чи процесу, а також кінцеві результати дій. Обов'язковим атрибутом участі фінансів в економічному житті держави, підприємця чи громадянина є гроші. Без використання грошей у процесах виробництва, здійснення державою своїх функцій, задоволення населенням своїх життєвих потреб немає фінансів.

Фінанси мають забезпечити ефективне формування та використання фондів фінансових ресурсів як на макро-, так і на мікрорівнях для успішного здійснення господарської діяльності, виконання державою своїх функцій і задоволення громадянами власних потреб.

Отже, актуальність дослідження даної курсової роботи полягає у необхідності вивчення проблеми взаємозв'язку фінансових ресурсів з внутрішнім валовим продуктом.

Об'єкт дослідження. Об'єктом дослідження даної курсової роботи виступає внутрішній валовий продукт України.

Предмет дослідження. Предметом дослідження даної курсової роботи є внутрішній валовий продукт як об'єкт фінансів в Україні.

Мета дослідження. Мета дослідження полягає у систематизації доступного матеріалу в галузі вивчення проблеми внутрішнього валового продукту держави та його зв'язку з фінансовими ресурсами і виведенні висновків та узагальнень.

Мета роботи передбачає виконання таких завдань:

- розкрити суть, склад і структуру валового внутрішнього продукту.

- дослідити формування валового внутрішнього продукту та фінансових ресурсів.

- дослідити проблеми розподілу та використання валового внутрішнього продукту та фінансових ресурсів .

Структура курсової роботи. Курсова робота складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури.

В першому розділі на основі огляду літератури з питань значення ВВП у фінансовій системі, визначений зміст ВВП та його елементи, розглянуто механізм формування,розподілу і використання ВВП та його безпосередній зв'язок з фінансовими ресурсами.

В другому розділі представлені результати аналізу ВВП як об'єкту фінансів в Україні. Наведено дані, щодо статистичної звітності, що характеризують структуру і динаміку ВВП та фінансових ресурсів, які утворились в результаті розподілу і перерозподілу ВВП, а також аналіз впливу зростання фінансових ресурсів на збільшення обсягів ВВП.

В третьому розділі визначено проблеми формування й розподілу ВВП в Україні та напрями їх вдосконалення, наведено приклад світового досвіду з цього питання.

РОЗДІЛ 1. ЗНАЧЕННЯ ВВП У ФІНАНСОВІЙ СИСТЕМІ

1.1 Зміст ВВП, як об'єкту фінансів, його елементи і зв'язок з фінансовими ресурсами

Фінанси є однією з найбільш важливих і складних економічних категорій. Без них неможливе функціонування держави і діяльність юридичних та фізичних осіб, оскільки саме вони забезпечують вартісний рух створеного у суспільстві валового внутрішнього продукту (ВВП), відображаючи досить складні відносини, що виникають при цьому. Головним їхнім призначенням є забезпечення кожної фізичної особи, кожного суб'єкта підприємництва, кожної державної структури, а отже і суспільства загалом, достатніми для здійснення їх діяльності грошовими коштами.

Фінанси мають як видиму, зовнішню, форму прояву, так і внутрішній зміст. Видима сторона фінансів проявляється у грошових потоках, які рухаються між суб'єктами фінансових відносин. Ці потоки -- їх характер і форми, спрямованість і обсяги -- є предметом практичної фінансової діяльності. Прихована, змістова, сторона фінансів пов'язана з тим, що відображають ті чи інші грошові потоки, а саме -- рух вартості створеного у суспільстві валового внутрішнього продукту, тобто обмінні й розподільні відносини. Від налагодженості цих відносин залежить ефективність економічної системи і розвиток суспільства. Обмінно-розподільні відносини характеризують внутрішню сутність фінансів і є предметом фінансової науки[31].

Що ж саме являє собою ВВП? Валовий внутрішній продукт (ВВП) -- один із найважливіших показників розвитку економіки, який характеризує кінцевий результат виробничої діяльності економічних одиниць-резидентів у сфері матеріального і нематеріального виробництва. Вимірюється вартістю товарів та послуг, виготовлених цими одиницями для кінцевого використання. До складу ВВП не включають витрати на придбання товарів, вироблених у попередні роки. ВВП розраховується як у поточних, так і у постійних цінах будь-якого року, обраного за базовий. ВВП, розраховане у поточних цінах, називають номінальним. Він оцінює вироблені протягом певного періоду товари і послуги без урахування зміни цін. Реальний ВВП відбиває вплив цінових змін, оскільки його розраховують у зіставлених (базисних) цінах за допомогою корегування номіналу. ВВП - діленням його на дефлятор ВВП. Реальний ВВП є основним індикатором, на основі якого визначають рівень і темпи економічного розвитку країни. Зростання ВВП (особливо у розрахунку на душу населення) супроводжується підвищенням рівня життя, що виражається у зростанні споживання товарів і послуг. Зниження ВВП на душу населення і, відповідно, життєвого рівня означає, що економіка переживає спад виробництва.

Обсяг валового національного продукту на душу населення характеризує ступінь розвитку країни. Це один з основних критеріїв життєвого рівня населення окремих країн. Як відносний показник він характеризує, що підлягає розподілу в розрахунку на одного громадянина. Обсяг ВВП на душу населення за рік у різних країнах має дуже значні коливання. У розвинених країнах він становить 25--40 тис. дол. США, а в деяких, наприклад у Швейцарії, перевищує 40 тис. дол. У найменш розвинених країнах цей показник становить 80--100 дол. В Україні в останні роки (2016-2018) рівень ВВП на душу населення перебував на рівні 2 тис. дол. З 2001 р. наша країна входить до групи найбідніших країн світу[1].

Забезпечення постійного одночасного зростання доходів кожного з суб'єктів досягається на основі безперервного зростання ВВП. Темпи зростання ВВП характеризують динаміку фінансових відносин: чим вони вищі -- тим більше задовольняються потреби в доходах. Психологічно передусім сприймається не стільки рівень ВВП на душу населення і маса доходів кожного суб'єкта, скільки їх динаміка. Постійне зростання доходів створює сприятливий клімат у суспільстві. Як відомо, будь-яке зменшення доходів і зниження життєвого рівня сприймається негативно, незалежно від того, який абсолютний розмір доходів. Навіть у найбагатших країнах негативно сприймається лише сповільнення темпів зростання доходів, не кажучи вже про їх падіння. І навпаки, у бідних країнах сприятливою є ситуація зростання хоч і незначних доходів. Врешті-решт, саме постійне зростання доходів веде до їх високого рівня в розрахунку на душу населення.Забезпечення зростання ВВП є основною формою вирішення фінансових протиріч у суспільстві. Падіння ВВП веде до фінансової кризи, яку не можна подолати, не зупинивши це падіння.

1.2 ВВП як основне джерело фінансових ресурсів

Однією з найважливіших умов розкриття змісту й призначення фінансових ресурсів є виявлення їхнього взаємозв'язку з вартісною структурою валового внутрішнього продукту (див. рис. 1.1.).

Рис.1.1. Джерела формування ВВП і фінансових ресурсів

Як видно з рисунка 1.1., основним джерелом формування фінансових ресурсів є валовий внутрішній продукт. Найзначніша їхня частка створюється за рахунок прибутку, відрахувань на соціальне страхування й інші соціальні потреби.

Частина фінансових ресурсів є вирахуваннями із заробітної плати, податків та платежів населення. Велику частку також становлять непрямі податки, які в структурі валового внутрішнього продукту показані згорнутим сальдо, тобто за мінусом дотацій, що надаються різним галузям економіки з державного бюджету.

Тому при зіставленні фінансових ресурсів із валовим внутрішнім продуктом треба враховувати особливість взаємозв'язків показників, оскільки метод обчислення фінансових ресурсів об'єктивно зумовлює підвищення їхньої питомої ваги у валовому внутрішньому продукті. На наш погляд, було б доцільно здійснювати коригування фінансових ресурсів із метою вилучення подвійного рахунку.

Основна частина фінансових ресурсів є грошовим вираженням новоствореної вартості. Це, як зазначалося вище, прибуток, податки, відрахування на соціальне страхування та соціальне забезпечення, доходи від зовнішньоекономічної діяльності. Крім цього, частина фінансових ресурсів має перенесену вартість основних фондів (амортизаційні нарахування), відрахування від собівартості, плату за використання природних ресурсів тощо. Тому розгляд структури фінансових ресурсів у тісному зв'язку з вартісною структурою валового внутрішнього продукту має велике теоретичне й практичне значення.

По-перше, стає можливим визначити рівень використання фінансів у розподільчих процесах і на цій основі дати характеристику ефективності функціонування фінансового механізму.

По-друге, значно розширюється інформаційна база для розробки фінансових показників ефективності виробництва й розробки основних напрямків удосконалення фінансових методів її підвищення.

По-третє, можна відстежити рух кожної складової валового внутрішнього продукту від початкової -- виробництва до кінцевої стадії -- використання.

Фінансові ресурси є об'єктивно необхідною умовою процесу відтворення на всіх його стадіях, однак формування кінцевої структури відтворення досягається на стадії розподілу, де формуються пропорції між фондами відшкодування, споживання й нагромадження, здійснюється розподіл доходів між підрозділами суспільного виробництва, галузями господарства, соціальними групами, безпосередніми виробниками матеріальних благ.

На стадії розподілу фінанси набувають самостійної форми руху. Вони зумовлюють появу своїх специфічних категорій, важелів, інструментів, що регулюють процес створення доходів і грошових фондів, їхній розподіл і перерозподіл.

У своїй сукупності вони складають основу фінансового механізму. Дослідження ролі фінансів у розподільчих процесах має важливе значення для виявлення їхньої сутності, оскільки саме тут в результаті руху фінансових ресурсів формуються економічні відносини щодо їх створення і використання, які по своїй суті є фінансовими. Удосконалення фінансових відносин -- головна умова посилення впливу фінансів на процес відтворення.

Однак, розглядаючи фінанси не як теоретичну абстракцію, а як складову господарського механізму, треба зазначити, що їхній вплив на розширене відтворення проявляється гам і тоді, де й коли відбувається процес створення й використання фінансових ресурсів[26]. Співвідношення фінансових ресурсів із загальноекономічними показниками в Україні у 2000-2015 роках характеризується даними, наведеними у таблиці 1.1.

Таблиця 1.1.

Співвідношення фінансових ресурсів із загальноекономічними показниками в Україні[26;4]

Показники	2000	2005	2010	2015
Валовий внутрішній продукт, млрд. грн.	127100,0	441452,0	1082569,0	1979458,0
Фінансові ресурси держави, млрд.грн.	96639,1	35264,0	10969,0	15023,0
Питома вага фінансових ресурсів держави у валовому внутрішньому продукті, %	72,1	80,7	53,2	75,7

Згідно з даними таблиці 1.1. частка фінансових ресурсів у валовому внутрішньому продукті значно коливається. Так, якщо у 2000 році вона становила 72,1 відсотка, у 2005 році -- 80,7 відсотка, то в 2010 р. -- 53,2 відсотка.

Незважаючи на загальну позитивну значимість цієї тенденції до зниження, такі різкі коливання у співвідношеннях вказаних показників є деструктивними щодо розвитку макроекономічних процесів і призводять до механічного руйнування фінансових пропорцій, які утворилися господарюючими суб'єктами попереднього часу та є фактором щодо поглиблення фінансової кризи, зокрема кризи неплатежів [5].

Високий відсоток фінансових ресурсів щодо ВВП підтверджує, що фінансова система виконує надмірну перерозподільчу функцію. Це знижує, з одного боку, ефективність самої фінансової системи, а з другого -- негативно позначається на наявній системі розподілу й перерозподілу створюваного продукту.

Зокрема, перевантаження фінансової системи різними формами перерозподілу ресурсів між верствами населення, галузями економіки та регіонами негативно впливає на стимули до праці, оскільки відбувається відрив використання фінансових ресурсів від місця їх створення. Треба вжити серйозних заходів, які б забезпечили раціональнішу структуру співвідношення системи фінансів і ВВП.

Співвідношення системи фінансів із ВВП вказує на рівень його розподілу та перерозподілу. В Україні рівень перерозподілу ВВП через бюджет і позабюджетні фонди дуже високий навіть з урахуванням наслідків економічної кризи[2].

Останніми роками виникли деструктивні тенденції і в розподілі створюваних у державі фінансових ресурсів у розрізі суб'єктів володіння і розпорядження. Про це свідчать дані, наведені у таблиці 1.2.

Якщо у 2000 році держава зосередила у своєму розпорядженні, тобто в бюджетній системі, 29,4 відсотка від загального обсягу фінансових ресурсів, то у 2005 році питома вага ресурсів, що зосередилися у бюджеті, становила вже 45,3 відсотка, а в 2015 році зменшилась до 36,6 відсотка. З урахуванням ресурсів, які зосереджуються в різних централізованих цільових фондах, держава спрямовувала у своє розпорядження в 2000 році 30,1 відсотка, у 2005 році -- 52,1 відсотка, а в 2015 році -- 50,4 відсотка [3].

фінансовий україна національний доход

Таблиця 1.2

Фінансові ресурси у розрізі суб'єктів володіння та розпорядженнях[26;4]

Показники	2000	2005	2010	2015
Фінансові ресурси в державі, млрд.грн. у тому числі	381,0	8713443,6	4519198,0	96001,1
Зведені бюджети , млрд грн.	74,1	131,3	304,9	652,03
фінансові ресурси підприємницьких структур усіх форм власності, млрд. ґрн.	273,9	441116,4	2218767,0	47227,3
фінансові ресурси централізованих фондів, млрд. грн.	33,0	135512,4	706343,2	15899,5
Питома вага у фінансових ресурсах держави, %:
бюджетних ресурсів	29,4	45,3	47,2	36,6
фінансових ресурсів підприємницьких структур	63,9	44,9	40,2	48,8
фінансових ресурсів централізованих фондів	11,7	13,8	14,6	17.6

Відповідно збільшувалася й частка фінансових ресурсів підприємницьких структур. Це позитивно вплинуло на економічні й соціальні процеси в господарстві, оскільки так були створені сприятливі умови для підприємницької діяльності та зменшилися обсяги втручання держави в процеси фінансового забезпечення розвитку економіки.

1.3 Механізм формування, розподілу і використання ВВП

Сутність кожної економічної категорії детально розкривається в її функціях, які характеризують суспільне призначення даної категорії. Призначенням фінансів, як уже зазначалось, є забезпечення діяльності та функціонування юридичних і фізичних осіб та держави.

Це забезпечення здійснюється через процеси формування доходів окремих суб'єктів, які, у свою чергу, є результатом розподілу і перерозподілу створеного у суспільстві ВВП чи накопиченого національного багатства. Причому, оскільки ці процеси опосередковуються рухом грошових потоків і відображають суперечливі відносини, вони і потребують, і створюють належні передумови для контролю за діяльністю всіх суб'єктів фінансових відносин. Звідси випливає, що фінанси виконують дві функції:

? розподільну;

? контрольну.

Сутність розподільної функції полягає в тому, що фінанси є цільовим інструментом розподілу і перерозподілу ВВП. Причому вони є основним розподільним інструментом. Крім них, хоч і в значно обмежених рамках, насамперед у сфері перерозподілу, цю функцію можуть виконувати ціни. Причому перерозподіл відбувається внаслідок так званого перекосу цін, коли на товари і послуги одних галузей вони вищі від вартості, а на інші товари і послуги -- нижчі. Тобто перерозподіл за допомогою цін відбувається не тому, що цінам цілеспрямовано властива така функція, а навпаки, тому, що в певних випадках вони неточно і неповно виконують функцію вимірювання вартості. На відміну від цін фінанси насамперед призначені для здійснення розподілу вартості ВВП.

Крім того, розподіл і перерозподіл вартості ВВП може відбуватися в результаті кримінальних порушень -- крадіжок, зловживань службовим становищем, розкрадання майна підприємств, уникнення від сплати податків та ін. Однак це не економічні методи, і вони є предметом іншої науки -- правознавства[34].

Механізм дії розподільної функції фінансів пов'язаний зі схемою розподілу ВВП. Він включає в себе кілька стадій:

1) первинний розподіл;

2) перерозподіл;

3) вторинний розподіл.

Первинний розподіл -- це розподіл доданої вартості й формування первинних доходів суб'єктів, зайнятих у створенні ВНП. Первинними доходами на цій стадії є: у фізичних осіб -- заробітна плата, у юридичних осіб -- прибуток, у держави -- прибуток державного сектора, що централізується в бюджеті й надходження від державних послуг, ресурсів, угідь, а також непрямі податки.

Перерозподіл полягає у створенні й використанні централізованих фондів. За рівнем централізації вони поділяються на загальнодержавні, відомчі й корпоративні. Загальнодержавні включають бюджет і фонди цільового призначення. Відомчі -- це фонди, що створюють міністерства і відомства. Корпоративні фонди передбачають централізацію частини доходів структурних підрозділів у корпоративних об'єднаннях.

Перерозподіл включає два етапи:

? вилучення частини доходів у одних суб'єктів і формування централізованих фондів. На даному етапі формуються вторинні доходи суб'єктів, що створюють ці фонди;

? використання централізованих фондів і формування доходів окремих суб'єктів. На цьому етапі можуть формуватись як первинні доходи -- заробітна плата фізичних осіб, зайнятих у бюджетній сфері, які знову ж таки підлягають перерозподілу, так і вторинні доходи у вигляді різних виплат і надання безплатних послуг із централізованих фондів фізичним особам та асигнувань і виділення коштів юридичним особам[27].

Вторинний розподіл -- це другий етап перерозподілу. Механізм дії розподільної функції фінансів зображено на рис.1.2.

Рис.1.2. Механізм дії розподільної функції фінансів

ВВП кожного року визначається трьома методами: підсумовуванням доходів (оплати праці найманих працівників, чистих податків на виробництво і валового прибутку економіки), підсумовуванням витрат (витрат на кінцеве споживання і заощаджень) і як додана вартість. Розрахунки проводяться на основі даних про фактичних операціях у діючих (номінальних) цінах.

Однак зміни в обсязі ВВП залежать як від зміни фізичного обсягу товарів і послуг, так і від зміни цін на них. Між тим обсяг виробництва матеріальних благ і послуг визначається їх масою, а не цінами, які використовуються для їх вимірювання. Для виключення впливу цін та визначення динаміки фізичної маси вироблених товарів і послуг розраховується реальний ВВП в постійних цінах, використовуваний для визначення темпів економічного зростання.

Динаміка реального ВВП точніше характеризує зміни обсягу виробництва і послуг, ніж динаміка ВВП у діючих цінах. Економічне зростання, що вимірюється на основі реального ВВП, більш тісно пов'язаний зі збільшенням реальних доходів домашніх господарств (населення) і об'ємом фізичної маси споживаних ними товарів і послуг.

Показник реального ВВП широко використовується в міждержавних і динамічних зіставленнях для порівняння загального обсягу вироблених товарів і послуг. Однак рівень добробуту залежить також від чисельності населення, на яке припадає цей його обсяг. Щоб виключити вплив чисельності населення при міждержавних (міжрегіональних) і динамічних зіставленнях, визначається показник реального ВВП на душу населення. У випадку більш швидкого зростання загального обсягу ВВП порівняно з чисельністю населення збільшується реальний випуск ВВП на одну людину.

Показник ВВП на душу населення використовується урядами окремих держав, ООН і її органами, міжнародними фінансовими організаціями в якості критерію при розгляді середніх доходів і витрат абстрактного мешканця країни, місцевої купівельної спроможністі країни. Для окремих країн він є критерієм порівняння рівня економічного розвитку.

Відмінності в темпах зростання ВВП на душу населення між окремими країнами за тривалі періоди ведуть до зміни співвідношень в рівні життя. При зіставленні рівнів економічного розвитку різних країн істотне значення мають відмінності в структурі економіки країн і валютні курси, зміни яких можуть позначатися на вартісній оцінці ВВП, в той час як фізична маса товарів і послуг не змінюється. Тому більш підходящими для такого роду зіставлень робіт, що проводяться за методологією Статистичного бюро ООН[20].

Із зростанням економічного потенціалу тісно пов'язана зміна виробничої структури ВВП. Проявилася тенденція перетворення послуг в провідну сферу сучасного суспільного виробництва. Частка послуг у структурі суспільної праці неухильно підвищується при одночасному збільшенні обсягу виробництва товарів. Питома вага зайнятих у сфері послуг в розвинених країнах в 90-е рр. досягла 60-70% самодіяльного населення; на послуги в цих країнах направляється половина всіх його витрат.

ВВП та його динаміка відображають обсяг вироблених і спожитих товарів і послуг і використовуються в якості вимірника обсягу економічної діяльності. Однак характеристики, які можна отримати на основі цих показників, є неповними. Вони не відображають обсяг неринкової діяльності домашніх господарств, які не враховуються при визначенні ВВП. Лише деякі види діяльності такого роду, наприклад споживання домашніми господарствами сільськогосподарської продукції на власні потреби, входять у ВВП і національний дохід і враховуються при характеристиці рівня життя.

Також розрізняють такий показник як ВНП. Внутрішній національний продукт - це загальна сума усіх кінцевих товарів та послуг виготовленими факторами виробництва,незалежно від того, в якій країні вони були виготовлені.

ВВП і ВНП є одними з ключових показників, які характеризують країну загалом. Вони допомагають визначити кінцеві результати діяльності людей як в матеріальному так і не в матеріальному виробництві.

ВВП є одним із найважливіших макроекономічних показників за допомогою яких здійснюється вимірювання результатів функціонування національної економіки. Ці вимірювання здійснює «Система національних рахунків» (СНР), згідно з якою, виділяють 3 методи обчислення ВВП[12]:

а) виробничий метод або метод доданої вартості;

б) розподільчий метод ( за доходами);

в) за витратами (метод кінцевого використання).

За виробничим методом ВВП розраховується як сума усієї виготовленої продукції, яку виготовили фірми на території країни без вартості використаної сировини та ресурсів у процесі виробництва.

ВВП=(ВВ?МВ)+ЧПП 2.1

де (ВВ - МВ) -- додана вартість усіх галузей економіки; ЧПП -- чисті продуктові податки, тобто продуктові податки мінус субсидії.

За розподільним методом ВВП визначається як сума усіх видів факторних доходів, а також непрямі податки на бізнес.

ВВП =ЗП+ВКП +ЗД +ЧНП 2.2

За витратами ВВП вираховується як сума усіх витрат населення на купівлю товарів та послуг, щоб задовільнити власні потреби; сума витрат, які здійснює держава для купівлі товарів та послуг та валових інвестицій та чистого експорту.

Y = С + І + G +NX 2.3

де Y -- валовий внутрішній продукт, С -- споживчі видатки, І -- валові приватні інвестиції, G -- державні закупівлі, NX -- чистий експорт, який обчислюється як різниця між експортом (Х) та імпортом (М), тобто NX = X - M.

Метод кінцевого використання відображає основну тотожність національних рахунків і є основним предметом макроекономічного аналізу[13].

На сьогоднішній день хоча й ВВП України збільшується, незважаючи на ситуацію на сході країни, але кількість людей, які знаходяться за межею бідності збільшується. І щоб зменшити кількість людей, які знаходяться за цією межею і потрібно розраховувати ВВП за різними методи.

Розрахувавши, ВВП за дохідним методом ми зможемо проаналізувати дохід на душу населення та порівняти його з більш розвиненими країнами. Розрахувавши, за витратами ми зможемо побачити на які блага населення витрачає найбільше коштів і спробувати зменшити ціни на ці блага.

Тому на сьогоднішній день, як ніколи, доцільно розраховувати ВВП на душу населення та робити спроби для збільшення цього показника.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ВВП, ЯК ОБ'ЄКТУ ФІНАНСІВ В УКРАЇНІ

2.1 Аналіз структури і динаміки ВВП

Валовий внутрішній продукт (ВВП) є одним з основних макроекономічних показників, який відображає кінцеву ринкову вартість усіх товарів та послуг, які вироблені на території країни в усіх галузях економіки за рік для споживання, експорту і накопичення, не залежно від національної приналежності використаних факторів виробництва.

Показник валового внутрішнього продукту є вагомим індикатором соціально-економічного розвитку країни.

При розрахунку ВВП можна дати оцінку результатів виробництва та споживання, темпів економічного зростання, продуктивності праці, а також сформувати уявлення про загальний добробут нації. Динаміку ВВП України за період з 2002 по 2016 роки представлено в табл. 2.1.[9].

Як видно з табл. 2.1. номінальний ВВП України за досліджуваний період мав зростаючий характер, за виключенням 2009 року. Таке зростання зумовлено тим, що економіка країни бурхливо розвивалася, відкривались нові підприємства, рівень урбанізації в країні зростав, вкладались іноземні інвестиції в країну. Хоча Україна не може досягнути того рівня ВВП, який був у 1990 році. Це зумовлено тим, що багато малих підприємств не змогли просто вижити під час 1991-1995 році, коли рівень інфляції в країні становив більш ніж 10000%. А потім і світова економічна криза в 2008 році змусила багатьох приватних підприємців закритись. З 2008 року відбувся спад, саме через кризу и це призвело до відхилення ВВП у 2009 році. Далі спостерігалося незначне піднесення. У 2016 році номінальний ВВП в Україні становив 2383182 млн грн [5].

Таблиця 2.1.

Динаміка ВВП України з 2002 по 2016 роки

Роки	Номінальний ВВП	Номінальний ВВП на душу населення (в грн.)	ВВП (в USD) на душу населення	Населення (тис.)
2002	225810	4681,9	-	-	879,0	-	-	48230
2003	267344	5591,5	+909,5	+19,4%	1048,5	+169,6	+19,3%	47813
2004	345113	7272,9	+1681,5	+30,1%	1367,4	+318,8	+30,4%	4745,2
2005	441452	9371,6	+2089,7	+28,9%	1828,7	+461,4	+33,7%	47105
2006	544153	11630,2	+2258,6	+22,1%	2303	+474,3	+25,9%	46788
2007	720731	15496,5	+3866,2	+33,2%	3068,6	+765,6	+33,2%	46509
2008	948056	20494,9	+4989,4	+32,3%	3891	+822,4	+26,8%	46258
2009	913345	19832,3	-662,5	-3,2%	2545,5	-1345,6	-34,6%	46053
2010	1082569	23600,4	+3768,1	+19,0%	2974	+428,5	+16,8%	45871
2011	1316600	28813,9	+5213,4	+22,1%	3570,8	+596,8	+20,1%	45693
2012	1408899	30912,5	+2098,6	+7,3%	3856,8	+286,1	+8,0%	45577
2013	1454931	31988,7	+1076,2	+3,5%	4030,3	+173,5	+4,5%	45483
2014	1566728	35834	+3845,3	+12,0%	3014,6	-1015,7	-25,2%	43722
2015	1979458	46210,2	+10376,1	+29,0%	2115,4	-899,2	-28,9%	42836
2016	2383182	55853,5	+9643,3	+20,9%	2185,6	+70,5	+3,5%	42668

За офіційною статистикою, у 2012-2013 роках ВВП проявив нульову динаміку. На його зниження у 2014 році вплинув початок Антитерористичної операції на сході країни, що призвело до торгової блокади Донбасу в першому кварталі 2017 року. Виходячи з того, що протягом минулого року громадян нашої країни стало на 168 тис. осіб менше, показник ВВП на душу населення мав у незначній мірі зрости. Оскільки більша частина промислового потенціалу знаходилася саме там, то початок бойових дій зупинив виробництво на сході і тим самим значно зменшив ВВП країни. З 2015 року спостерігається значний ріст ВВП країни зумовлений грошовими надходженнями з-за кордону.

Номінальний ВВП в Україні за останні шість років збільшувався, що в першу чергу обумовлено підвищенням середнього рівня цін. Цей факт підтверджується падінням реального ВВП з 1079346 млн грн у 2010 року до 996236 млн грн у 2016 року в постійних цінах 2010 року[7].

В останні роки ВВП збільшується за рахунок: галузі будівництва (ціни зростають); в структурі ВВП збільшується доля сільського господарства (?12 %); відбулись зміни в банківській і фінансовій сфері, роль яких змінилась.

Економічний добробут громадян тісно пов'язаний із показником ВВП в розрахунку на душу населення. Аналіз його зміни підтверджує тенденції аналогічні динаміці ВВП. Так, номінальний ВВП на душу населення постійно зростає, тоді як реальний ВВП на одну особу скорочується. Якщо у 2010 році він складав 24798 грн на особу, то у 2016 році реальний ВВП у цінах 2010 року знизився на 5,8 % до 23346 грн/особу, що свідчить про зубожіння нації.

Рис. 2.1 Динаміка реального та номінального ВВП України за 2010-2016 рр. [8]

Згідно рис.2.1. спостерігаємо негативну тенденцію зниження реального ВВП у 2014 році. Відтак, ВВП у 2014 році скоротився на 6, 8% (або на 503893 млн.грн).

Обсяг номінального ВВП навпаки, продовжує зростати в порівнянні з 2012 роком, що склало 157829 млн.грн., або на 11,2% більше. А в 2016 році зріс до неочікуваних обсягів,в порівнянні з 2014 роком на 816454 млн грн.,або на 34,3%,обсяг реального ВВП також збільшився на 34,9%,але суттєво це ситуацію не змінило[7].

Таке відхилення між показниками номінального і реального ВВП свідчить про інфляційні процеси в країні в зв'язку з ростом цін на товари та послуги з одночасним скорочення обсягів виробництва, споживання (надання) цих товарів (послуг), що не могло не позначитись на зниженні купівельної спроможності населення та його добробуті.

Просте порівняння показує, що в 2014 році ціни росли в 50 разів інтенсивніше, ніж в 2012-му [5]. Чудове уявлення про масштаб інфляції можна отримати на підставі індикатора, який називається дефлятор ВВП. Він відображає, наскільки виросли ціни в цілому в масштабах економіки. На сайті Державної служби статистики України дефлятор ВВП України за підсумками 2014 позначений на рівні 47,4%. Такі оцінки відображають реальність, з якою зіткнулися жителі країни. Ціни на багато груп товарів, особливо на імпортовані, виросли в два і більше рази та продовжують зростати надалі. Зобразимо це графічно на рис.2.2.

У 2014 р. відбулося значне прискорення темпів падіння промислового виробництва, яке за підсумками року становило 10,2 %, яке продовжилось і по 2016 і в сумі становило 15,6%. Негативну динаміку продемонстрували всі основні агреговані види промислової діяльності: скорочення обсягів виробництва у добувній промисловості і розробленні кар'єрів становило 13,7 %, переробній промисловості - 9,3 %, постачанні електроенергії, газу, пари і кондиційованого повітря - 6,6 %.

Такий тренд багато в чому був зумовлений падінням виробництва у Донецькій та Луганській областях (на 31,5 % і 42 % відповідно у 2014 р.). Падіння обсягів виробництва у поточному році також пояснюється зменшенням попиту, що викликане зниженням рівня купівельної спроможності населення.

Стрімка інфляція на тлі глибокої девальвації гривні сильно підірвала доходи населення, відповідно, вдарила по роздрібній торгівлі, по інвестиціям домогосподарств, що не могло не відбитися на макроекономічних показниках, зокрема на триваючому зменшенні обсягів виробництва[5,13] .

Рис. 2.2 Індекси-дефлятори ВВП України за категоріями кінцевого використання[5]

Тенденція збільшення номінального ВВП продовжується і в 2016 році вона підхоплює з собою реальний ВВП. Падіння реального ВВП у ІІ кварталі 2015 року уповільнилося до 14,6% у річному вимірі (-0.5% порівняно з І кварталом 2015 року за вирахуванням сезонного чинника). У ІІІ кварталі 2015 року, реальний ВВП порівняно з ІІ кварталом за вирахуванням сезонного чинника зріс на 1%. І вже в І кварталі 2016 спостерігається невелике зростання чинника, який перевишує дані 2014 р., а ІІІ кварталі взагалі становить 1634430 грн., що на 571595 грн більше за 2014 р. Все це обумовлене відсутністю значного прогресу у відновленні контролю над зоною АТО, переглядом на прогнозному періоді умов торгівлі для України в бік погіршення, більш суттєвим спадом експорту в Росію, жорсткішою фіскальною та монетарною політикою [14,15].

Крім цього, інфляція має не тільки монетарний характер через девальвацію гривні, однією з найважливіших причин інфляційного сплеску може бути катастрофічне зростання тарифів на комунальні послуги, яке продовжується і в наступному 2017 році.

Після досягнення споживчою інфляцією пікових значень у квітні 2015 року сформувалася стійка тенденція до її уповільнення. Так річний приріст ІСЦ у серпні знизився до 52,8% (в місячному вимірі була зафіксована дефляція два місяці поспіль). Це було зумовлено відносною стабільністю на валютному ринку та подальшим зменшенням залишкових ефектів девальвації гривні, проведенням достатньо жорсткої монетарної політики, зниженням цін на світових продовольчих і сировинних ринках та економічною активністю, нижчою за потенційний рівень. Ці чинники зумовили зниження прогнозу споживчої інфляції на кінець 2015 року до 44% (базової - до 31%). На прогнозному горизонті інфляція також стабільно знижується (до 12% на кінець 2016 року). Стримують інфляцію ціни на продовольство, які перебуватимуть під впливом низьких світових цін, а стимулюють - наближення економіки до потенційного рівня в середньостроковому періоді.

Зростання неподаткових надходжень та покращення адміністрування окремих податків зумовили різке збільшення доходів зведеного бюджету в ІІ кварталі 2016 року, водночас дія інфляційно-девальваційних ефектів практично вичерпалась. У цілому фіскальна політика характеризувалась як помірно жорстка, оскільки зростання видатків було більш помірним, ніж збільшення доходів. Хоча загальне сальдо зведеного бюджету у ІІ кварталі було від'ємним - 1,7 млрд. грн., зберігся первинний профіцит у розмірі 5,3% ВВП. У липні зведений бюджет повернувся до профіциту. Квазіфіскальні витрати залишалися високими, зокрема на фінансування дефіциту НАК “Нафтогаз України”, ФГВФО та банків. Державний та гарантований державою борг станом на кінець червня 2015 року зріс на 30,6% порівняно з початком року - до 1 438 млрд. грн., що, ураховуючи високу частку валютної складової боргу, було пов'язано із девальвацією гривні в січні-лютому. У 2015 році збереглася достатньо жорстка фіскальна політика, що пов'язано зі значними витратами на обслуговування боргу за наявності обмежень щодо розміру дефіциту бюджету. Дефіцит сектору загальнодержавного управління в 2016 році тримається на рівні 3% ВВП, а з урахуванням дефіциту НАК “Нафтогаз України” - 6,3% ВВП. Перерахування до бюджету частини прибутку Національного банку в обсязі 3,3% ВВП (61,8 млрд. грн.) пом'якшує характер бюджетної політики в поточному році. Державний та гарантований борг продовжує зростати в 2016 році та перевищує 90% ВВП (без урахування результатів боргової операції), тоді як основне зростання вже відбулось у І кварталі за рахунок курсової переоцінки валютної складової боргу. Вагомим ризиком для прогнозу показників сектору загальнодержавного управління є вірогідність підвищення неплатежів населення за газ та відповідно більш суттєвий дефіцит НАК “Нафтогаз України” і вищі потреби його фінансування.

За прогнозними оцінками НБУ [15 ] слід відмітити, що незважаючи на стійку тенденцію до щоквартального зростання ВВП, річний показник зміни ВВП все ж таки є від'ємним (-7,5%), що обумовлюється суттєвим зниженням економіки протягом 2014 року.

Унаслідок суттєвого падіння імпорту чистий експорт вніс позитивний внесок (3,5 в. п.) у ВВП 2016 року. Споживання в 2016 році продовжило знижуватися внаслідок суттєвого зниження реальних зарплат, зростання безробіття, зниження кредитної активності та жорсткої фіскальної політики. Внесок споживання у ВВП 2016 року є від'ємним (-7,4 в. п.) і обумовлюється приватною складовою, у той час як державне споживання не зазнає такого зниження. Економіка функціонує значно нижче свого потенційного рівня протягом 2015 - 2016 років (на 6%), що сприяє зниженню інфляційного тиску[15].

Як видно по графіках на рис. 2.3, з 2010 по 2017 роки ВВП за доходами населення України збільшувались. Безперечно це добре вплинуло на рівень життя в країні, оскільки за рахунок доходів люди й живуть і від того який рівень доходів населення і залежить рівень життя. Але це не враховуючи збільшення цін на матеріальні і не матеріальні блага, збільшення прожиткового мінімуму, податків, тощо. Порівнявши доходи населення за 2017 рік і за 2010 ми бачимо, що доходи населення збільшились більш, ніж у два рази. Безперечно це було спричинене збільшенням мінімальної заробітної плати, стипендій, пенсії, тощо. Хоча і в розвинутих країнах заробітня плата становить лише 35-40% від доходу населення, на 2017 рік ми не могли цим похвалитись. Велику частину в Європі люди получають від відсотку в банках. Там він є досить високим і люди знають, що держава виступає гарантом і навіть коли їхній банк збанкрутує чи просто закриється держава виплатить їм їхні кошти.

Рис.2.3 Порівняння ВВП за доходами і витратами [8]

На цих 2 графіках видно, що ВВП за витратами є більшим ніж ВВП за доходами, а це означає, що населення витрачає більше, ніж отримує. Але оскільки це є валовий внутрішній продукт, він не враховує суми, які надходять в Україну з інших держав.

Більш ніж 4-5 мільйонів людей працюють закордоном і вони надсилають кошти своїм рідним сюди, на Україну. За статистичними даними кожного року українські сім`ї отримують більш ніж 1 млрд. доларів від своїх родичів, які працюють закордоном. І на даний час, держава активно проводить політику збільшення заробітної плати, пенсій, степендій, тощо, щоб оптимізувати доходи населення і витрати.

За весь період розрахунку ( 2010-2017) найбільше наблизились доходи до витрат у 2010 році і різниця між ними становила 109 млн грн.. А від 2011 до 2017 ( особливо з 2015 ) витрати населення почали більше і більше перевищувати доходи.

Так у 2017 році витрати перевищували доходи на 285 млн. грн., ці 285 млн. гривнів отримали якраз закордону та від доходів, які не відносяться до доходів ,які були отримані на роботі, записаній в трудовій книжці. Також не слід забувати про такий фактор як корупція, яка в нашій країні є досить великою ( Україна входить в п`ятірку держав з найбільшою корупцією у світі ).

2.2 Аналіз фінансових ресурсів утворених в результаті розподілу і перерозподілу ВВП

Дослідження етимології терміна «ресурси» дозволяє з'ясувати, що він запозичений з французької мови. Ресурси - від латинської resourgo - виникаю знову. У перекладі з французької мови термін resourсe означає допоміжний засіб, тобто щось таке, що може бути використане з певного джерела (запаси, засоби, матеріали тощо) на певну мету. А поняття фінанси походить від латинської fіnаntіа - платіж і від французького fіnаnсes, тобто грошові кошти. Отже, виходячи із даного етимологічного визначення можемо дійти висновку, що фінансові ресурси являють собою платежі, допоміжні засоби, що характеризують використання, витрачення і повернення грошових коштів.

Фінансові ресурси:

— це фонди грошових засобів, що формуються державою, суб'єктами господарювання і населенням та перебувають у їх розпорядженні, так характеризує Поддєрьогіна А.М.[30];

— характеризують фінансовий стан економіки і водночас є джерелом її розвитку,стверджує Кізима Т.О.[39];

— формуються за рахунок різних видів грошових доходів, надходжень і відрахувань,вважає Федосов В.М.[27];

— використовуються на розширене відтворення, матеріальне стимулювання, задоволення соціальних та інших потреб суспільства,освітлює Лечаєв П.О.[41].

Фінансові ресурси держави є цілісною системою суспільних відносин, пов'язаних із формуванням, розподілом і використанням централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів з метою виконання завдань і функцій держави.

Вони виступають у двох формах:

— централізовані фінансові ресурси, які формуються на рівні держави в процесі її фінансової діяльності;

— децентралізовані фінансові ресурси, які формуються на рівні суб'єктів господарювання для забезпечення їх господарської діяльності і на рівні домашніх господарств для забезпечення належних умов життя членів домогосподарств та їх відтворення[18].

Для формування системного уявлення про фінансові ресурси держави вкрай необхідним є дослідження їх розподілу між рівнями економічної системи. Розподіл ресурсів дає можливість визначити пріоритети державної політики та їх зіставлення з законодавчо закріпленими функціями держави.

Відповідно до одного з поширених підходів фінансові ресурси в державі акумулюються на таких рівнях:

на мікрорівні, тобто в рамках домогосподарств. Джерелами їх формування можуть бути як ресурси сфери державних фінансів, так і ресурси підприємств. Інакше кажучи, вони акумулюються в результаті створення валового внутрішнього продукту (ВВП) і його перерозподілу. На цьому рівні фінансові ресурси представлені у вигляді доходів населення, накопичень (депозитів і вкладень в банківську систему) тощо;

на мезорівні - у суб'єктів підприємницької діяльності фінансові ресурси є результатом розподілу новоствореного в економіці валового внутрішнього продукту (ВВП). Вони мають вигляд капіталу підприємств, їх прибутку, капітальних вкладень та ін.;

на макрорівні - фінансові ресурси утворюються за допомогою розподілу, перерозподілу і централізації валового внутрішнього продукту і мають форму бюджетних і позабюджетних фондів фінансових ресурсів.

Отже, суб'єктами фінансових ресурсів виступають:

1) домогосподарства (фізичні особи);

2)підприємства, об'єднання, компанії (юридичні особи, що володіють децентралізованими фінансовими ресурсами);

3) держава в формі різних бюджетів і позабюджетних фондів (рис.2.3.).

Взаємозв'язки між суб'єктами визначаються ринковими відносинами. Чим більше самостійності у фізичних і юридичних осіб, тим більше можливості у них формування фінансових ресурсів, у свою чергу це забезпечує збільшення надходжень фінансових ресурсів держави. Оптимальне співвідношення між ними визначається державою на основі науково обґрунтованого розрахунку, закладеного в соціально-економічних прогнозах країни. Джерелом фінансових ресурсів є ВВП. В економічному просторі ще не вироблено єдиного загальноприйнятого погляду на визначення поняття «фінансові ресурси». Питання, пов'язані з його визначенням, досліджувалось багатьма вченими. Всіх дослідників економічної природи фінансових ресурсів можна підрозділити на тих, хто розглядають фінансові ресурси з точки зору домогосподарств (на мікрорівні), підприємств (на мезорівні), і тих, хто розглядають цю економічну категорію з боку держави (на макрорівні) (Додаток А).

Рис. 2.3. Об'єкти і суб'єкти фінансових відносин

Невизначеність у трактуванні економічної сутності фінансових ресурсів і наполягання на фондовому характері грошових коштів як умови їх віднесення до складу фінансових ресурсів, пов'язана із концентрацією грошових ресурсів різними ланками фінансової системи, в першу чергу -- державними фінансами і фінансами підприємств. Тому, визначаючи дефініцію «фінансові ресурси», потрібно чітко відокремлювати межі їх функціонування - фінансові ресурси держави (державний і місцеві бюджети, централізовані цільові державні фонди) і фінансові ресурси суб'єктів підприємництва та домогосподарств[29].

Аналіз визначень, поданих у Додатку А, дозволяє стверджувати, що для макроекономічного підходу тлумачення сутності фінансових ресурсів властиві такі твердження:

– походження фінансових ресурсів пов'язане з результатами розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту і національного доходу;

– валовий внутрішній продукт - єдине джерело формування фінансових ресурсів;

– фінансовим ресурсам притаманний грошовий характер їх походження.

Аналіз визначення поняття «фінансові ресурси» на мезорівні дозволяє стверджувати, що фінансові ресурси визначають як грошові кошти або їх частину, капітал, грошові доходи, високоліквідні наявні активи, прибутки або надходження. При цьому більшість авторів не конкретизують розмір фінансових ресурсів. Крім того, серед учених- економістів немає єдиної точки зору щодо форми існування фінансових ресурсів підприємства. У деяких визначеннях перевага надається фондовій формі, в інших - основою є нефондова форма.

На сьогодні немає єдиного підходу і до визначення поняття «фінансові ресурси домогосподарств». Так, О. Є. Янін, В. М. Федосов стверджують, що фінансові ресурси домогосподарства - «це сукупний фонд грошових коштів, що перебуває у розпорядженні сім'ї»[27].

На думку С. І. Юрія, В. М. Федосова, О. Р. Романенко та П. О. Левчаєва, фінансові ресурси домогосподарства - це грошові кошти (власні та залучені), що перебувають у його розпорядженні та призначені для виконання фінансових зобов'язань і здійснення різного роду витрат [7,14,41].

У своїх працях Н. Н. Геронін, Т. О. Кізима розглядають поняття «фінансові ресурси домогосподарства» як доходи і витрати, тобто матеріальне вираження фінансових відносин домашніх господарств з іншими суб'єктами економічної діяльності[39,40].

Ряд авторів визначають фінансові ресурси домогосподарства як сукупність засобів у грошовій формі, які надходять за рахунок розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту, а також за рахунок інших джерел, і використання яких спрямовано на виконання зобов'язань і формування заощаджень.

Розвиток ринкових відносин зумовив загострення уваги вчених- економістів на проблемних питаннях регулювання державних фінансів загалом і побудови зваженої та ефективної бюджетної політики зокрема. В умовах динамічних змін у економічному середовищі бюджет являє собою не лише централізований фонд фінансових ресурсів держави, а й є важливим інструментом впливу як на макроекономічний стан і стабільний економічний розвиток кожної країни загалом, так і на стійке економічне зростання окремих її суб'єктів господарювання.

Державні фінанси функціонують на чітко визначених умовах і формуються за рахунок фінансів підприємств та організацій державної і комунальної форм власності. За рахунок цього джерела створюється майже 35 % валового внутрішнього продукту[16], який є головним об'єктом фінансового розподілу. За умов переходу до ринкових відносин частка державного сектору економіки з року в рік істотно зменшується, проте ще на сьогодні цей сектор відіграє ключову роль у формуванні, розподілі, перерозподілі та використанні фінансових ресурсів держави.

Іншим важливим і за умов трансформації вітчизняної економіки чи не найголовнішим джерелом формування державних фінансів є податкові надходження. Своєю чергою податкові надходження прямо залежать від розвитку національної економіки та її галузей, розвитку виробництв, тобто випуску товарів (продукції), виконання робіт і надання послуг. Підтвердженням того, що оподаткування, тобто податки, на сучасному етапі розвитку економіки -- це основне джерело державних фінансів, є те, що автори «Словника сучасної економіки Макміллана» подають визначення терміна «бюджетна політика (фіскальна політика) (fіsсаl polісy)» такого змісту: «Бюджетна політика - звичайно означає використання оподаткування та державних видатків для регулювання сукупного рівня економічної діяльності»[17].

Фінансові ресурси держави набувають форми бюджетних і позабюджетних цільових фондів, які мають строго цільове призначення. У табл.2.2 показано інструменти формування і методи використання фінансових ресурсів держави.

Таблиця 2.2

Інструменти формування та методи використання фінансових ресурсів держави

Сфера державних фінансів	Інструменти формування	Методи використання
Бюджетна система	Податки,відрахування, збори,внески,плати	Фінансування,кредитування, Інвестування
Державні цільові фонди	Внески, збори	Фінансування, інвестування
Державний кредит	Податки, позики	Фінансування,кредитування, інвестування

Отже, державний бюджет -- основний загальнодержавний фонд централізованих грошових ресурсів, що виражає економічні відносини держави у процесі розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту та національного доходу, а основними джерелами наповнення державного бюджету є фінанси підприємств і організацій державної та комунальної форм власності та податкові надходження.

Розглянемо основні макроекономічні показники, що характеризують стан фінансового ресурсу України за період 2010-2016 рр. (табл. 2.3).

Таблиця 2.3

Основні макроекономічні показники, що характеризують стан фінансового ресурсу України 2010-2016рр.

Показники	2010	2011	2012	2013	2014	2015	2016	2016р.проти 2015р.
								+/- млн грн.	+/- , %
ВВП,млн.грн	913345	1082569	1316600	1408889	1554931	1966728	2279457	+312729	+15,9%
ВВП,млн $	117228	136419	163160	175781	183310	131805	99 051	-34954	-25%
ВВП, %	-15,1	4,1	5,5	0,2	0,0	-6,8	-9,9	-	-
Рівень безробіття %	9,6	8,8	8,6	8,1	7,7	9,7	9,5	-	-0,2
Доходи у ВВП	272967	314391	398554	445525	442789	456067	752031	+295974	+42,97
у тому числі податкові надходження	208073	234447	334692	360567	353968	467512	507636	+40124	+28,13
Частка доходів в структурі ВВП , %	29,89	29,04	30,27	31,62	30,43	29,11	32,94	-	3,83
Частка податк. надх. у доходах зведеного бюджету ,%	76,23	74,57	83,98	80,93	79,94	80,58	77,86	-	-2,72
Доходи 3Б	201931	233990	311898	344711	337617	554966	731551	+276584	+49,75
у тому числі податкові надходження ...

Подобные документы

• Формування фінансових результатів

  Джерела формування майна. Валовий дохід, чистий дохід та прибуток як показники фінансових результатів діяльності підприємства, загальна схема їх розрахунку. Аналіз формування фінансових результатів підприємства та шляхи удосконалення їх розподілу.
  
  курсовая работа [221,8 K], добавлен 16.03.2011
  

• Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства

  Інформаційне забезпечення аналізу фінансових результатів підприємства. Аналіз динаміки і структури фінансових результатів підприємства на прикладі ПП "Скіфи". Аналіз показників рентабельності, впливу факторів на зміну обсягу фінансових результатів.
  
  курсовая работа [60,2 K], добавлен 28.11.2015
  

• Аналіз джерел формування доходів державного бюджету України

  Теоретичні аспекти формування доходів державного бюджету, їх сутність, призначення та роль. Класифікація доходів Державного бюджету України, їх склад та джерела формування. Визначення шляхів оптимізації формування доходної частини бюджету України.
  
  курсовая работа [122,5 K], добавлен 13.05.2017
  

• Формування доходів Державного Бюджету України стан та напрямки розвитку

  Економічна сутність доходів Державного бюджету України і їх роль у розв’язанні проблем економічного зростання. Законодавчо-нормативна база формування доходів Державного Бюджету України. Джерела формування доходів бюджету.
  
  курсовая работа [67,8 K], добавлен 10.04.2007
  

• Оцінка фінансових результатів діяльності підприємства

  Значення, завдання та інформаційне забезпечення оцінки фінансових результатів діяльності підприємства. Оцінка рівня, динаміки та структури фінансових результатів. Аналіз фінансових результатів від різних видів діяльності. Оцінка рентабельності діяльності.
  
  контрольная работа [241,1 K], добавлен 23.12.2015
  

• Визначення фінансових результатів та оцінка ефективності господарської діяльності ВАТ "Домашній текстиль"

  Методичні підходи щодо визначення фінансових результатів діяльності підприємства та оцінка його рентабельності. Заходи щодо підвищення ефективності господарського функціонування компанії, зростання її прибутку. Методи фінансування реальних інвестицій.
  
  курсовая работа [63,8 K], добавлен 20.03.2011
  

• Аналіз фінансових результатів діяльності ТОВ "Аутстаффінг сервіс" та напрямки їх покращення

  Аналіз прибутку підприємства та резервів його збільшення, формування доходів і витрат, показників рентабельности. Оцінка динаміки та структури фінансових результатів діяльності підприємства ТОВ "Аутстаффінг Сервіс". Чинники підвищення прибутковості.
  
  дипломная работа [208,9 K], добавлен 12.02.2012
  

• Засади формування і виконання Державного бюджету України

  Теоретико-організаційні засади формування і виконання державного бюджету України. Особливості його збалансування та стан бюджетного дефіциту. Забезпечення ефективного формування, раціонального використання та оптимального розподілу бюджетних ресурсів.
  
  курсовая работа [48,5 K], добавлен 08.11.2014
  

• Фінансові інструменти державного регулювання доходів населення

  Аналіз фінансових інструментів державного регулювання доходів населення, зокрема податків на особисті доходи та трансферні платежі. Дослідження показників ефективності використання цих інструментів для зменшення нерівності розподілу доходів населення.
  
  статья [22,4 K], добавлен 31.01.2011
  

• Доходи Пенсійного фонду України: оптимізація формування та резерви зростання

  Основи законодавчого забезпечення діяльності Пенсійного фонду України, склад і структура його доходів, сучасні проблеми та джерела формування. Організаційна характеристика органу Пенсійного фонду. Перспективи розвитку пенсійного страхування в Україні.
  
  автореферат [45,7 K], добавлен 20.09.2014
  

• Бюджетний устрій України

  Правові засади функціонування бюджетної системи України, її структура і принципи. Бюджет як фонд фінансових ресурсів, що перебуває у розпорядженні виконавчої влади, його роль у фінансово-кредитному механізмі. Аналіз доходів та видатків Держбюджету.
  
  контрольная работа [328,0 K], добавлен 09.07.2012
  

• Національний продукт і національний дохід як визначальні складові грошового обороту

  Чинники, що впливають на формування національного продукту та національного доходу. Формування національного продукту та національного доходу в сучасних умовах. Основні проблеми розвитку економічних показників в системі сучасного грошового обороту.
  
  курсовая работа [309,5 K], добавлен 06.11.2014
  

• Державний бюджет України та його вплив на соціально-економічний розвиток країни

  Бюджет як інструмент розподілу валового внутрішнього продукту. Рух централізованих грошових ресурсів, призначених для задоволення суспільних потреб. Фактори впливу на формування державного бюджету. Забезпечення соціально-економічного розвитку суспільства.
  
  курсовая работа [35,5 K], добавлен 05.03.2012
  

• Аналіз доходів державного бюджету України

  Основні джерела формування доходів державного бюджету. Аналіз формування дохідної бази державного бюджету України. Проблеми формування податкових доходів держави та шляхи їх вирішення. Використання рейтингової оцінки для оптимізації структури бюджету.
  
  дипломная работа [191,1 K], добавлен 13.11.2013
  

• Аналіз фінансових результатів підприємства ПАТ "Яготинський маслозавод"

  Економічна сутність аналізу фінансових результатів діяльності підприємства, особливості їх формування. Аналіз рентабельності на прикладі ПАТ "Яготинський маслозавод". Основні заходи, спрямовані на зростання фінансових результатів діяльності підприємства.
  
  курсовая работа [677,3 K], добавлен 18.02.2014
  

• Розвиток фінансових ресурсів підприємства

  Фінансові ресурси підприємства. Оптимізація джерел фінансових ресурсів підприємства. Ефективність формування фінансових ресурсів підприємства. Джерела ресурсного забезпечення підприємства. Регулювання інвестиційної діяльності. Оцінка ефективності проектів
  
  реферат [29,0 K], добавлен 31.05.2004
  

• Джерела формування фінансових ресурсів підприємства в умовах ринкової економіки

  Економічна сутність фінансових ресурсів підприємства, їх склад та структура, джерела. Організаційно-економічна характеристика ВАТ "Гранд Маркет", оцінка його фінансово-економічного стану. Шляхи вдосконалення процесу формування фінансових ресурсів.
  
  курсовая работа [791,1 K], добавлен 24.07.2011
  

• Аналіз фінансових результатів та рентабельності підприємства

  Класифікація та формування прибутку підприємства, напрямки його використання та розподілу. Показники, що характеризують рентабельність. Горизонтальний та вертикальний аналіз фінансової звітності, фінансової стійкості, оцінка ймовірності банкрутства.
  
  курсовая работа [1,2 M], добавлен 27.01.2011
  

• Організація та методологія управління фінансовими ресурсами підприємства

  Сутність, джерела формування і ефективність використання фінансових ресурсів. Аналіз фінансової діяльності ТОВ "ФОЗЗІ-Н", оцінка використання фінансових ресурсів підприємства. Оптимізація структури капіталу. Джерела зростання прибутку підприємства.
  
  дипломная работа [793,6 K], добавлен 21.01.2011
  

• Формування власних фінансових ресурсів підприємства

  Теоретичні основи формування власних фінансових ресурсів підприємства. Аналіз власних фінансових ресурсів (на прикладі ТОВ ТВК "РіК Лтд"). Шляхи покращення формування власних фінансових ресурсів підприємства, вплив дивідендної політики на їх формування.
  
  дипломная работа [199,0 K], добавлен 26.03.2010
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам