Внутрішній валовий продукт України

148915

166872

261605

274715

262777

280178

409418

+129236

+46,1

Частка доходів в структурі ВВП , %

23,0

22,2

23,9

24,6

23,3

22,8

27,0

-

+4,2

Частка податк. надх. у доходах зведеного бюджету ,%

72,8

71,3

83,9

79,7

77,8

78,9

77,0

-

-1,9

Так, зазначені статистичні дані табл. 2.3. свідчать про те, що протягом досліджуваного періоду обсяг номінального ВВП у гривневому вимірі мав тенденцію до щорічного зростання та у 2016 р. порівняно, наприклад, з 2010 р. збільшився на 996 729 млн грн, що становило 87,1 %. А у доларовому вимірі цей показник характеризується значними коливаннями, що пояснюється відповідними коливаннями офіційного валютного курсу НБУ. Найбільші його значення було зафіксовано у 2013 р. і він становив 183 310 млн дол. США, найменші - у 2016 р., а саме -- обсяги ВВП становили 99 051 млн дол. США, що на 34 954 млн дол. США, або на 27,8%, менше, ніж у 2015 р. Однак гривневий його вимір, на відміну від доларового, у 2016 р. відображає позитивні значення та становить 1 981 558 млн грн, що на 462 730 млн грн, або на 27,3 % більше, ніж у 2015 р. [5].

Така позитивна динаміка обсягів ВВП у гривневому вимірі в умовах стабільного рівня цін могла б вказувати на зростання економіки України. Проте за умов, що склалися в національній економіці останніми роками (тривале галопуюче зростання загального рівня цін на товари й послуги за одночасного скорочення обсягів виробництва, в результаті чого відбувається змушення всіх суб'єктів сплачувати «інфляційний податок» - додаткову плату, що вводитися без прийняття закону через постійне зростання середнього рівня цін, яка перерозподіляє частину їхніх доходів на користь держави) таке зростання номінального ВВП є наслідком штучного збільшення цього показника, який не підкріплений реальним обсягом вироблених (реалізованих) товарів чи наданих послуг. При цьому уряд здобуває певну вигоду від дії такого «інфляційного податку», оскільки відбувається збільшення доходів внаслідок зростання номінальних значень вартості товарів (бази оподаткування), тоді як рівень життя населення різко падає. Найбільше страждають ті групи населення (наприклад, працівники бюджетних установ, студенти, пенсіонери), які отримують фіксований дохід - заробітну плату або ж інші соціальні виплати та допомогу від держави. Крім того, відбувається також погіршення макроекономічної ситуації в країні, а саме -- падіння обсягів вітчизняної промисловості та роздрібної торгівлі, зниження купівельної спроможності населення та його ділової активності (через інвестиційну складову) тощо. Усі ці явища негативно впливають на темпи економічного зростання, соціальне та політичне середовище в країні, дезорганізують її зовнішньоекономічні зв'язки, вносять до них значний спекулятивний елемент, стримують приплив іноземного капіталу, погіршують платіжний баланс країни, її валютне становище, підривають її позиції на світовому ринку, в результаті чого знижується довіра до діяльності уряду, до запланованих програм і реформ.

Номінальний ВВП України в доларах США в 2015 р. опустився до рівня 2004-2005 рр., і в 2016 р. не перевищив ВВП України 2005 р. Оцінюючи ці цифри, слід враховувати не тільки економічну кризу 2014-2015 рр., а й те, що Україна позбулася частини ВВП, втративши контроль над Кримом і частиною Донецької і Луганської областей. Отже, за розміром номінального ВВП в доларах США Україна відкотилася приблизно на десять років назад[14].

За офіційними даними Міністерства фінансів України, у 2010 р. значення номінального валового внутрішнього продукту у відсотках сягнуло мінімального значення за період 2010-2016 рр. 2010-2011 рр. показник ВВП показує позитивну динаміку. У 2012-2013 рр. зростання ВВП було нульовим. Розгорнутий воєнний конфлікт на сході країни, де розташовані ключові промислові підприємства, що зараз перебувають на непідконтрольній Україні території, призвів до падіння обсягів ВВП на кінець 2014 р. на 6,8% порівняно з попереднім роком після двох років нульового зростання, а в 2015 р. до - 9,9% порівняно з 2014 р.[8].

Міжнародний валютний фонд погіршив прогноз зниження ВВП України з 2 до 1,5% у 2016 р. За прогнозами МВФ, в 2017 р. зростання ВВП України становить 2,5 %, а в 2018 р. - 4 %[21]. До того ж на отримання достовірної статистичної інформації про реальні обсяги ВВП України впливають інші чинники, включаючи й обсяги тіньового обороту через «податкові ями» та тіньову економіку загалом[22].

Слід відмітити й негативну тенденцію до підвищення рівня безробіття. Рівень безробіття в Україні, розрахований за методологією Міжнародної організації праці (МОП), за підсумками 2015-2016 рр. становив 9,9 - 9, 6% економічно активного населення (табл.2.3).

Розвиток кризових процесів, зниження економічної активності та перетворення кризи з фінансової на фінансово-економічну наглядно спостерігається в аналізі динаміки і структури зведеного та державного бюджетів України за 2009-2016 рр. Наведені в табл. 2.3. розрахунки свідчать, що в економіці країни існує тенденція до скорочення обсягу ВВП, що розподіляється через фінансову систему. Питома вага доходів:

-- зведеного бюджету України у ВВП у 2016 р. порівняно з 2009 р. скоротилася на 2,3% (з 30,01 до 27,71 %);

-- державного бюджету України у ВВП у 2016 р. порівняно з 2009 р. скоротилася на 0,7 % (з 22,9 до 22,2%). Разом з тим у 2016 р. у зіставленні з попереднім періодом спостерігається стрімке зростання цього показника на 2,1 % (з 22,2 до 28,3 %)[3].

Такі різні коливання у співвідношенні цих показників надзвичайно деструктивні для розвитку макроекономічних процесів, що призводить до механічного руйнування фінансових пропорцій, що сформувалися між суб'єктами господарювання в попередній період і є факторами фінансової нестабільності.

Динаміка доходів, мобілізованих до зведеного та державного бюджетів за досліджувані роки, в основному є позитивною, виключенням стали лише 2009 та 2013 рр. Це пояснюється світовою кризою, зростаючими темпами інфляції протягом цих років та нерівномірним розвитком регіонів країни. Між тим протягом 2014 р., хоч і повільно, але відбувалися процеси її адаптації до нових умов, часткова заміна втрачених економічних і фінансових джерел, що дозволило уникнути неконтрольованого розпаду економіки. У 2015 р. порівняно з 2014 р. доходи зведеного та державного бюджетів України продовжували зростати, а саме на: 195 964 млн грн, або 42,97 %; 176 584,8 млн грн, або 49,75 % відповідно.

Акумуляція грошових фондів у державному бюджеті відбувається завдяки податковим і неподатковим надходженням. Чим більша сума цих надходжень концентрується, тим складніше стає управління цими коштами. Показники динаміки доходів бюджетної системи України впродовж 2005 - 2015 рр. свідчать про значну її залежність від податкових надходжень, частка яких у середньому в доходах зведеного та державного бюджетів становить 77,27 %; 74,55 % відповідно. В структурі дохідної частини державного бюджету України частка податкових надходжень коливалася на рівні 63-76 % у 2000-2010 рр. та у подальшому різко збільшилася (до 81-83,5 %) як внаслідок змін у оподаткуванні, пов'язаних із прийняттям Податкового кодексу України (наприклад, зростання ставок акцизного податку, удосконалення адміністрування тощо), так і з суто статистичних причин, коли в рамках Податкового кодексу частина неподаткових платежів (у першу чергу рента та цільові надбавки до тарифів - до 2011 р.) стали обліковуватися, як податкові[6].

Основними податковими надходженнями є надходження від податку на додану вартість (ПДВ), податку з доходів фізичних осіб (ПДФО) і податку на прибуток підприємств (ППП), сума яких становить у середньому за 2009--2016 рр. 78,73 %[4].

Аналіз свідчить, що у 2013 та 2016 роках відбулося зменшення (табл. 2.4), як доходів зведеного бюджету України, так і доходів державного бюджету України. На рівень доходів державного бюджету впливають зовнішні та внутрішні фактори, які мають економічне, соціальне, політичне та національне спрямування. До зовнішніх факторів належать: зовнішній державний борг, рівень інтеграції у зовнішньоекономічний простір, рівень цін на енергоносії, рівень зовнішньої фінансової допомоги від іноземних держав і міжнародних фінансових організацій. До внутрішніх - рівень ВВП, рівень відсоткової ставки, внутрішній державний борг, рівень податкових ставок, курс національної валюти, рівень податкоспроможності населення та рівень інфляції. Узагальнюючим джерелом доходів державного бюджету, рівно як і місцевих бюджетів, є ВВП країни. Характеризуючи економічну сутність категорії “доходи державного бюджету”, необхідно звернути увагу на те, що вони, з одного боку, є результатом розподілу вартості ВВП між різними учасниками відтворювального процесу, а з іншого - об'єктом подальшого розподілу сконцентрованої в руках держави вартості.

Таблиця 2.4

Показники Зведеного та Державного бюджету України 2011-2017рр.[9,11]

Роки	Зведений бюджет	Державний бюджет
	Доходи млрд грн	Видатки млрд грн	Дефіцит	Доходи млрд грн	Видатки млрд грн.	Дефіцит
			млрд грн.	%ВВП			млрд грн.	%ВВП
2011	398,6	416,1	23,1	1,7	314,0	333,5	23,6	1,7
2012	445,5	492,5	50,8	3,5	346,1	396,8	53,4	3,7
2013	442,8	505,8	63,6	4,2	339,2	403,5	64,7	4,3
2014	456,1	523,1	72,0	4,6	357,1	430,2	78,1	5,0
2015	652,0	679,9	30,9	2,3	534,7	576,9	45,2	1,6
2016 (ІІІкв)	525,3	556,7	63,4	-	407,6	470,8	126,8	-
2016	753,2	848,5	н\д	4,2	603,0	676,5	83,7	3,7
2017	н\д	н\д	н\д	н\д	721,4	790,4	77,5	3,0

Зростання ВВП призводить до зміцнення та стабілізації економіки, розширення виробництва, збільшення зайнятості, підвищення життєвого рівня народу, заробітної плати працівників, прибутків підприємств та організацій, купівельної спроможності населення, а, отже, до збільшення податкових надходжень до державного і місцевих бюджетів, до поповнення їхньої доходної частини. Водночас зниження номінального обсягу ВВП та зростання інфляції призводить до номінального зменшення надходжень до бюджету.

На основі таблиці 2.4 побудуємо графіки темпів доходів зведеного та державного бюджетів і їх відсоткову частку у ВВП.

Рис. 2.4 Темпи росту доходів зведеного та державного бюджетів і їх частка у ВВП

Аналіз, проведений на основі теоретичних та аналітичних досліджень щодо процесів формування фінансових ресурсів національної економіки та стану його об'єктів , дозволяє сформулювати такі висновки:

1.Дотепер у фінансовій науці не існує загальноприйнятого визначення сутності фінансових ресурсів. Такого визначення немає і в законодавстві України. Відповідно до одного з поширених підходів фінансові ресурси в державі акумулюються на мікро-, мезо- і макрорівнях її економічної системи. Суб'єктами фінансових ресурсів є домогосподарства (фізичні особи), підприємства, об'єднання, компанії (юридичні особи), держава в формі бюджетів різних рівнів і позабюджетних фондів, а об'єктами - фінансові відносини, в результаті чого утворюються цільові грошові фонди.

2. Практичне значення фінансових ресурсів можна виявити через розкриття джерел їх формування і напрямів використання. Державний бюджет є основним загальнодержавним фондом централізованих грошових ресурсів, що виражає економічні відносини держави у процесі розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту та національного доходу, а основними джерелами наповнення державного бюджету є фінанси підприємств і організацій державної та комунальної форм власності та податкові надходження.

Основними податковими надходженнями є надходження від податку на додану вартість (ПДВ), податку з доходів фізичних осіб (ПДФО) та податку на прибуток підприємств (ППП), сума яких становить у середньому за 2009--2016 рр. 78,73 %[7].

3. Використання національних фінансових ресурсів передбачає формування видатків на основні функції і завдання, які виконує держава. Саме склад, структура і динаміка бюджетних видатків відображає державні пріоритети соціально-економічного розвитку через механізм виконання бюджетних зобов'язань та управління державним боргом. Загалом фактичні обсяги видатків зведеного та державного бюджетів за підсумками 2016 р. проти 2015 р. зросли на 29,96 і 34,10 % відповідно.

Найбільше зростання видатків у номінальному вираженні за 2016 р. відбулося за напрямами: загальнодержавні функції - на 40,7 млрд грн (з 76,9 до 117,6 млрд грн), або на 52,9%, у складі яких видатки на обслуговування боргу; оборона - виділено 52,0 млрд грн проти 27,4 і 14,8 млрд грн у 2015 і 2014 рр. відповідно; громадський порядок, безпека та судова система - на 10,1 млрд грн (з 44,9 до 55,0 млрд грн), або на 22,5 %[5].

2.3 Аналіз впливу зростання фінансових ресурсів на збільшення обсягів ВВП

Значення державних фінансів оцінюється обсягом фінансових ресурсів, що мобілізується державою та напрямами, ефективністю їх використання. Джерелом створення фінансових ресурсів є валовий внутрішній продукт. Централізація частини ВВП у фінансовій системі, а саме у бюджетній системі, є платою суспільства за виконання державою її функцій, таких як державне управління, оборона країни, соціально- економічний розвиток країни та окремих територіальних утворень.

Фінансові ресурси - грошові фонди, що формуються в процесі розподілу, перерозподілу, використання ВВП, який створюється за певний час у державі. Фінансові ресурси включаються до загального балансу.

Баланс фінансових ресурсів держави - комплексний прогнозний розрахунок, у якому відображається обсяг утворюваних фінансових ресурсів та їх використання в усіх секторах економіки держави. Баланс є складовою частиною програми соціального та економічного розвитку держави. Метою розроблення балансу є визначення обсягів фінансових ресурсів держави на прогнозний період, можливостей їх використання для фінансування економічних та соціальних програм розвитку, встановлення оптимальних напрямів їх розподілу та використання. Він є базою для прийняття управлінських рішень з питань ефективності використання усіх видів фінансових ресурсів, залучення додаткових інвестиційних джерел. Баланс фінансових ресурсів складається за встановленою формою і містить основні розділи:

1)за доходами: ресурси бюджетів, довгострокові кредитні ресурси, ресурси підприємств, ресурси цільових фондів, інші джерела, що спрямовуються на покриття дефіциту бюджету;

2) за видатками: видатки бюджетів, видатки на реалізацію державних програм розвитку за рахунок довгострокових кредитів, видатки підприємств, видатки цільових фондів.

Головними функціями балансу фінансових ресурсів є:

* забезпечення узгодженості вартісних і натуральних показників ресурсів за джерелами створення та напрямами використання;

* виявлення резервів зростання фінансових ресурсів;

* посилення впливу фінансового механізму на підвищення раціонального використання ресурсів;

* обґрунтування меж централізації фінансових ресурсів у державному бюджеті та інших ланках фінансової системи;

Основна частина фінансових ресурсів є грошовим виразом вартості чистого національного доходу (прибуток, відрахування до цільових фондів, доходи від зовнішньоекономічної діяльності): інша частина фінансових ресурсів є частиною фонду споживання, що перерозподіляється за допомогою фінансів (податки, збори); третя частина - відрахування, які включаються до собівартості продукції (плата за землю, природні ресурси тощо)[16].

Перерозподільні процеси, що здійснюються за допомогою державних фінансів, - це явище макрорівня, проте роль державних фінансів певною мірою через форми і методи мобілізації фінансових ресурсів. Залежно від методів акумулювання фінансових ресурсів можна виокремити такі групи державних доходів: обов'язкові платежі і збори; добровільні надходження; емісія (включаючи як емісію грошей, так і кредитну емісію); надходження від приватизації державного майна; державний кредит; надходження від зовнішньоекономічної діяльності.

Держава впливає на розподіл фінансових ресурсів за допомогою таких засобів:

* обґрунтування і здійснення права власності;

* прямі адміністративні розпорядження з відповідними штрафними санкціями за їх порушення (н-д, будівельні норми, визначення максимально допустимого рівня забруднення природного середовища, військовий обов'язок, адміністративні заходи у сфері ринку праці, зовнішньої торгівлі);

* пряме надання державою певних благ, які фінансуються з бюджету за рахунок загальних податків або спеціальних зборів (н-д, будівництво й експлуатація шляхів та інших об'єктів інфраструктури, державні замовлення на проведення наукових досліджень, розвиток державних підприємств з урахуванням структурних й економічних проблем);

* використання податків і зборів як інструменту управління виробництвом або споживанням (збори за очищення води, податкові пільги для інвестицій з охорони навколишнього середовища);

* формування податкової системи з урахуванням економічної та структурної політики, пільги для певних форм одержання і використання доходу (н-д, податкові пільги для заощаджень);

* державні субсидії підприємствам (замість податкових пільг), здешевлення кредитів за рахунок бюджетних коштів, надання суспільних благ за ціною, нижчою від витрат;

Держава впливає на розподіл і перерозподіл доходів і майна громадян під час проведення заходів щодо надання державної допомоги незахищеним верствам населення, під час формування податкової політики. При цьому можуть бути використані такі інструменти:

* податки як інструмент перерозподілу (у формі прогресивного податку на дохід, податку на майно);

* пряме надання суспільних благ без участі користувача у витратах ("безкоштовна" освіта, державна система охорони здоров'я);

* надання різних видів грошової допомоги, стипендій студентам, субсидій на оплату житла і комунальних послуг;

* непрямі трансферти (дотації держави) системі соціального страхування;

* субсидії виробникам певних благ для підтримання низького рівня цін (субсидії виробникам продуктів харчування, субсидування тарифів за проїзд, зниження ставок податку на додану вартість на деякі товари);

* адміністративне регулювання мінімальної заробітної плати, введення обов'язкового соціального страхування[18].

Центральне місце у системі доходів держави посідають доходи державного і місцевих бюджетів, завдяки яким мобілізується основна частка фінансових ресурсів, необхідних для фінансового забезпечення виконання державою покладених на неї функцій. Як доводить світовий досвід, роль держави у перерозподільних процесах із розвитком ринкових відносин має зростати, і бюджет у цьому аспекті є найдосконалішим засобом для здійснення перерозподілу фінансових ресурсів. Наприклад, у США через бюджет перерозподіляється 28 % ВВП, у Німеччині - 40 %, Швеції - 50 %. У 2016 р. в Україні бюджетні ресурси становлять біля 50 % фінансових ресурсів і майже 32 % ВВП[4,8]. З огляду на модель економіки, що формується в Україні, та має як соціальну спрямованість, так і передбачає необхідність структурної (галузевої) перебудови, можна стверджувати про доцільність збереження існуючого рівня перерозподілу.

Таблиця 2.5

Рівень перерозподілу валового внутрішнього продукту в Україні [10]

Показники	2005	2008	2010	2012	2014	2015	2016	2017
ВВП,млн грн.	441,4	948,1	999,4	1214,1	1508,9	1754,9	2166,7	2307,8
Через фінансову систему	73,2	68,5	64,6	62,2	60,1	64,4	65,1	65,8
Через зведений бюджет	32,1	32,6	34,9	31,7	29,1	29,9	27,9	27,9

Перерозподіл коштів через бюджет має суперечливий вплив на економічну динаміку. Економічно розвинуті держави з міцними інститутами громадянського суспільства можуть дозволити перерозподіл через бюджет значних обсягів ВВП. Для країн, що розвиваються, і трансформаційних країн підтримання високої економічної динаміки пов'язують із зниженням податкового навантаження. Для України останніми роками властивим є саме обернений зв'язок між економічним зростанням та часткою ВВП, що перерозподіляється через бюджет.

Значний рівень ВВП, що опосередковується у фінансових ресурсах держави, є свідченням надмірної перерозподільної функції, перевантаженням фінансової системи різними формами перерозподілу ресурсів між галузями, регіонами, верствами населення, що негативно впливає на стимули до праці внаслідок розриву між місцем створення та використання фінансових ресурсів. Різке коливання частки ВВП, що перерозподіляється через фінансову систему є деструктивним для розвитку макроекономічних процесів.

На основі даних в табл. 2.5 і табл. 2.4 будуємо графічно питому вагу доходів зведеного бюджету України у ВВП за 2012-2017 рр.

Рис. 2.5 Питома вага доходів зведеного бюджету України у ВВП за 2012-2017 рр.

Єдиним показником, який за аналізований період перебував на межі переходу в небезпечну зону, є рівень перерозподілу ВВП через зведений бюджет.

Проте це свідчить про наявність численних проблем у фіскальній сфері, які накопичилися протягом років і мають системний характер, призводять до зниження стимулюючої та соціальної функції податкової системи, а також загострення проблем у митно-податковому адмініструванні. Визначальними показниками є не стільки рівень перерозподілу, скільки структура фіскальних вилучень[16].

Рис.2.4. Основні елементи фінансових ресурсів у складі ВВП[25]

Наведене вище визначення фінансових ресурсів дає змогу пов'язати їхній обсяг і склад із вартісною структурою валового внутрішнього продукту й закладає основу для забезпечення єдності прогнозування динаміки валового внутрішнього продукту й фінансових ресурсів.

Це дає змогу активніше використовувати фінанси як інструмент господарського механізму для впливу на всі елементи структури процесу виробництва. У цьому визначенні виражена економічна основа й зв'язок фінансових ресурсів з відтворювальними процесами, що, в свою чергу, дає змогу визначити їхній склад і структуру (рис.2.4.) .

Як було зазначено вище, багато вчених сходяться у думці, що основним джерелом фінансових ресурсів є ВВП. Якщо при визначенні складу ВВП спиратись на систему національних рахунків, то виокремлюються три основні стадії відтворення: стадія виробництва, стадія утворення доходу та стадія споживання. Оскільки на кожній стадії відображається рух товарів та послуг, то відповідно відбиваються і фінансові потоки, які супроводжують цей рух:

1) На стадії виробництва, де ВВП розраховується як різниця між вартістю товарів та послуг та проміжним споживанням, і податків на продукти, за винятком субсидій на них, у ВВП відображаються фінансові потоки виробник - проміжний споживач (підприємство-підприємство).

2) На стадії утворення доходу ВВП відображає фінансові потоки в державі, які утворюються в результаті взаємовідносин працедавець - найманий працівник, імпортер - держава, виробник товарів та послуг - споживач і включає такі елементи, як нарахована заробітна плата з включенням соціальних виплат, податки та субсидії на виробництво та імпорт (зокрема платежі до державного, місцевих бюджетів, державних цільових фондів за використаними ресурсами та дозволами на ведення специфічних видів діяльності), а також валовий (чистий) прибуток, який віддзеркалює різницю між доходами та витратами суб'єктів господарювання.



Рис.2.6. Місце фінансових ресурсів на стадії виробництва, утворення доходу та використання ВВП [12]

3) На стадії використання до ВВП входять фінансові потоки, які супроводжують відповідний рух товарів, послуг та капіталу і показують взаємовідносини між учасниками ринку: домашні господарства, державні установи, некомерційні організації - виробники товарів та послуг; під- приємство - підприємство; експортер - закордонний покупець, імпортер - вітчизняний покупець. На підставі викладених вище положень про сутність та зміст елементів ВВП рух фінансових потоків у державі можна подати у такому вигляді [20](рис.2.6.).

Отже, як видно з наведеного на рисунку механізму утворення та розподілу ВВП, на кожній з трьох стадій відтворення існують суб'єкти, які генерують та поглинають фінансові потоки.

Зазначимо, що суб'єкти, які присутні на першій стадії відтворення, беруть також участь в стадії утворення доходу та використання ВВП. Змінюється їхній статус стосовно потоку товарів і послуг та фінансових потоків, які вони генерують та поглинають. Для кожного елемента ВВП існує суб'єкт або суб'єкти, які утворюють вихідний фінансових потік, та відповідні їм суб'єкти, які поглинають цей потік, тобто для яких він є вхідним.

У цілому обсяг фінансових ресурсів держави залежить від величини валового національного продукту і відповідно навпаки, його внутрішньої структури, динаміки складових частин. Правильне і науково обгрунтоване прогнозування величини фінансових ресурсів, напрямів використання їх -- одна з основних передумов активізації впливу фінансів на економічний і соціальний розвиток держави.

Останнім часом, переважали зусилля щодо залучення зовнішніх фінансових ресурсів. Безумовно, без припливу капіталу досягти прогресу у відродженні економіки і наступному зростанні як обсягів ВВП, так і його розмірів на душу населення, неможливо.

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ФОРМУВАННЯ І РОЗПОДІЛУ ВВП

3.1 Проблематика і вдосконалення ВВП в Україні

Аналіз динаміки номінального валового внутрішнього продукту України за 2010-2016рр. свідчить про його зростання. У 2014-2016рр. відбулося зростання валового внутрішнього продукту на 101530 млн.грн. або на 6,9% в порівнянні з 2013 роком та на 487382 млн.грн. більше базисного рівня (2010р.), або на 45,2%.

Проте слід відмітити, що на протязі останніх років ВВП зростав значно нижчими темпами в порівнянні з періодом 2010-2011рр. Передумови загострення системних проблем було закладено в Україні давно.

У 2014 році вітчизняна економіка відчувала на собі впливи створених раніше дисбалансів, як зовнішніх, так і внутрішніх. Також несприятлива цінова кон'юктура на зовнішніх ринках, військовий конфлікт на Сході України, анексія АР Крим і м. Севастополя, торгівельні обмеження зі сторони Російської Федерації негативно позначилися на економіці країни

Огляд структури номінального ВВП України в черговий раз доказує, що його зростання відбувається завдяки девальвації гривні, зростанню відпускних цін на імпортні та вітчизняні товари, а також катастрофічному зростанню тарифів на житлово-комунальні послуги.

Аналіз динаміки реального валового внутрішнього продукту показав, що у 2014 р. відбулося зниження валового внутрішнього продукту на 77915 млн.грн. або на 6,8% в порівнянні з 2013 роком, що є негативною тенденцію, яка відображає кризові явища в економіці країни. У 2014р. валовий внутрішній продукт становить 1062835 млн.грн., що на 16511 млн.грн. менше базисного рівня, або на 1,5%[19].

Значні макроекономічні дисбаланси, глибокі структурні диспропорції, недостатній рівень прозорості у державному секторі управління призвели до того, що ситуація вимагає термінових коригуючих дій. Ці заходи можуть бути болючими в короткостроковій перспективі, але вони необхідні для забезпечення сталого зростання економіки із охопленням всього населення.

Першочерговим заходом покращення ситуація має стати макроекономічна стабілізація та відновлення нормального функціонування банківської системи, за чим мають слідувати структурні перетворення. Не менш важливими є також заходи, направлені на підвищення якості та прозорості урядування, оскільки окрім всіх інших причин, ці заходи допоможуть підвищити ефективність видатків бюджету, зменшити втрати від корупції та підвищити якість державних послуг.

Не менш важливими є заходи щодо поліпшення державного управління і підвищення прозорості. Вчасне проведення реформ в газовому секторі, поліпшення державних закупівель та дерегулювання бізнесу надішле потужний заохочувальний сигнал населенню та інвесторам. Це засвідчить, що Уряд серйозно ставиться до боротьби з корупцією, а також допоможе йому заручитися підтримкою для реалізації більших реформ.

Незважаючи на значний природний та людський потенціал, приватизацію переважної більшості виробничого потенціалу країни, численні міжнародні кредити, які були освоєні владою протягом останніх 20 років - виробничі потужності України не були модернізовані, об'єкти промисловості набули високого ступеня зношення, а технологічну базу оминули новітні розробки. В своїй більшості вітчизняна продукція галузей переробки втратила конкурентоспроможність на міжнародному ринку товарів, а широкий внутрішній попит в значній мірі забезпечують імпортні товари .

На сучасному етапі розвитку уряд України ставить на мету економічного розвитку країни за рахунок збільшення за сім років(2016-2022) ВВП у 2,7 разу у доларовому обчисленні [21]. За показником ВВП на душу населення (за паритетом купівельної спроможності, ПКС) Україна скотилася з 119-го на 139- місце. Одним із напрямів реалізації цієї мети є зміцнення гривні та детінізації економіки.

Стосовно зміцнення гривні слід зазначити, що у світовій практиці було лише кілька прикладів значної ревальвації національної валюти. Зокрема, у 2000-2008 рр. Бразилія та Чехія зуміли майже вдвічі зміцнити свої валюти.

Якщо говорити про детінізацію, то, за оцінками експертів, у тіні перебуває до 50% економіки України. Однак показник ВВП на жителя за ПКС в Україні (7,4 тис. дол.) удвічі вищий, ніж статистичний (номінальний) ВВП (3,9 тис. дол.). Тобто показник ВВП за ПКС враховує тінізацію економіки через ціни, і тут резерви дуже віртуальні. Адже коли статистичний (номінальний) ВВП зросте та наблизиться до ВВП за ПКС, то від цього якість життя населення не поліпшиться.

Тіньова економіка в Україні є однією з найбільших перешкод розвитку конкурентоспроможності країни, зростання соціальних стандартів життя населення та інтеграції в європейське співтовариство [23]. Негативну тенденцію щодо тіньової економіки характеризують ряд світових рейтингів, в яких України посідає одні з найгірших місць Аналіз Індексу економічних свобод-2014 засвідчив, що одні з найгірших умов для розвитку економіки серед країн Європи та більшості пострадянських країн є в Україні. Динаміка показників говорить про незадовільний стан інвестиційного клімату та рівня корупції, де Україні традиційно належать одні з найнижчих рейтингів у світі: 168 та 152 місця відповідно. Аналогічні показники за критерієм рівня корупції у Камеруну, а за критерієм інвестиційного клімату -- у Конго.

Основною метою детінізації економіки України є створення необхідних умов для покращення інвестиційного клімату, зниження податкового та регулятивного тиску на підприємницьку діяльність, захист прав власності та трудових відносин. Дані реформи також дадуть поштовх до забезпечення економічного розвитку, що за умов високих показників тіньової економіки є неможливим.

Водночас є чимало країн, які все ж домоглися подвоєння ВВП за десять років. Подвоїти ВВП цим країнам вдалося різними шляхами: одним за рахунок видобутку й експорту енергоресурсів (ОАЕ, Саудівська Аравія, Азербайджан, Туркменистан, Ангола тощо), другим -- шляхом нарощування експорто-орієнтованих наукомістких галузей (Ірландія, Гонконг, Малайзія, Сінгапур тощо), третім -- завдяки розвитку туризму (переважно острівні країни Карибського басейну).

При цьому більшість країн, які зуміли подвоїти ВВП на межі ХХ-ХХІ ст., мають спільну характерну рису -- вони залучили значні обсяги іноземного капіталу. Водночас у списку рекордсменів за зростанням ВВП є країни з незначними обсягами іноземних інвестицій. Це Вірменія, Камбоджа, Таджикистан, Узбекистан. Головний чинник -- це грошові перекази мігрантів. У цих країнах кошти мігрантів фактично замінили іноземні інвестиції .

Тобто в багатьох країнах, зокрема і в Україні, є великі резерви для залучення грошових переказів через фінансово-банківську систему. Це дало б змогу вирівняти платіжний баланс і залучити кошти на програми розвитку домогосподарств, підприємництва тощо. Для цього потрібно активно працювати над скороченням частки "тіньових" переказів і їх збільшенням через фінансово-банківську систему. Це позитивно вплине на зростання ВВП.

Пріоритетом має бути забезпечення макроекономічної стабільності фінансового сектору. Це повинно супроводжуватися проведенням ключових структурних реформ, щоб дати поштовх економічному зростанню. Оскільки, Україна перебуває у дуже складній політичній та економічній ситуації, то для стабілізації обсягу ВВП є необхідним проведення державної політики, яка повинна супроводжуватися проведенням ключових структурних реформ. Уряд України повинен проводити заходи з макроекономічної стабілізації, а це означає ведення жорсткої фіскальної політики і продовження політики плаваючого валютного курсу. Також країні необхідні реформи газового сектора, дерегуляція бізнесу і прозора система держзакупівель.

Міжнародний досвід свідчить, що є два шляхи швидкого зростання економіки за рахунок іноземного капіталу: залучення іноземних інвестицій або стимулювання грошових переказів мігрантів. Одним із напрямів реалізації цієї мети є зміцнення гривні та детінізації економіки. Це позитивно вплине на зростання ВВП [23].

Уряду необхідно мінімізувати негативний ефект бюджетної стабілізації для економічної активності. Для того, щоб це зробити, по-перше, треба намагатися знайти кошти для низки найважливіших інфраструктурних проектів, зокрема й за рахунок пільгового фінансування.

По-друге, - дерегулювати економіку й максимальне заохочення підприємницької активності.

По-третє, введення адекватних банківських інструментів для фінансування нових проектів. Це може бути, як і залучення тих банків, які сьогодні працюють з державним капіталом, так і формування відповідного регуляторного середовища для довгострокового кредитування. Звісно, це - не завдання уряду, але він може запропонувати заходи, що потім будуть прийняті на рівні закону.

І, нарешті, потрібна максимальна підтримка експортної діяльності за рахунок інформаційної, технічної й правової підтримки самих експортерів, за рахунок сприяння виходу малого й середнього бізнесу на зовнішні ринки, а також за рахунок формування системи експортного кредитування й страхування [22].

Показник ВВП в Україні продовжує залишатися на досить низькому рівні, що є значною проблемою, подолання якої є стратегічно важливим завданням для країни. Україна повинна підвищити свій рівень виробництва та експорту готової продукції, що в майбутньому підвищить показник ВВП. Багато чинників нівелюють результати дій влади направлених на підвищення ВВП, серед них: монополія на ринку важливих галузей економіки (спиртова, вугільна, паливна), корупція, тінізація ринку, війна на сході країни. Для подолання всіх цих проблем необхідно проводити значні і ефективні реформи, які допоможуть досягнути ефективності в майбутньому. Комплексна зважена макроекономічна політика заснована на всебічному аналізі динаміки макроекономічних показників дозволить вивести економіку України із кризового стану та покращити її соціально-економічне становище[24].

3.2 Світовий досвід формування і розподілу ВВП, як об'єкту фінансів

Одним з найбільш точних способів оцінки економічного розвитку держави являється ВВП на душу населення. Розглянемо ВВП в порівнянні з іншими країнами.

Якщо порівняти динаміку макропоказників України з іншими країнами, то загалом у Європейському союзі рівень ВВП на душу населення становить більше 35 тис $, кількість осіб, що проживають на його території, більша ніж пів мільярда, з числа 28 країн Європейського союзу за оцінками Європейського бюро статистики (Eurostаt).

В середньому по всьому Європейському союзу у 2016 році середній рівень по збільшенню ВВП на душу населення становить 2,3 % (Латвія - 4,8 %; Литва - 3,9 %; Нідерланди - 3,8 %; Іспанія - 3,1 %; Австрія - 2,9 %; Німеччина - 2,1 %). Країни, що не входять до ЄС теж демонструють високі показники росту: Румунія - 5,7 %; Чехія - 5,5 %; Польща - 4,4 %; Швеція - 3,9 %.

Розвинені індустріальні країни, як правило мають щорічні темпи зростання 2-3 % у період економічного підйому, 1-1,5 % - у період незначних економічних криз.

Для країн, що розвиваються, характерними є більш високі показники економічного зростання - близько 6 % - за рахунок низького початкового рівня економічного розвитку.

Найвищий показник економічного зростання за усю історію світової економіки був зафіксований у 1996 році у Китаї - 20 %, а найглибший економічний спад - у повоєнній світовій економіці у постсоціалістичних країнах у 1991-1992 роках .

ВВП на душу населення являється одним з найбільш точних способів оцінки економічного розвитку держави. Останній звіт Іndex of Eсonomіс Freedom міжнародної організації The Herіtаge Foundаtіon містить показники обсягів ВВП та ВВП на душу населення (за ПКС).

У 2017 році даний показник в Україні становив 2205 $, порівняно з провідними країнами світу ВВП України значно відстає та розміщує нашу державу на 133- тій позиції серед 187 країн світу за якими було проведено дослідження (рис.3.1).

Рис.3.1. ВВП на душу населення в різних країнах світу, 2017р. в $

Найменший показник серед розглянутих країн за даними МВФ продемонстрували Будунді, Малаві та Мадагаскар.

Сильний вплив на стан ВВП України має наукове відставання країни від передових країн світу і переважно екстенсивний шлях розвитку. Через це для України є характерний розвиток лише окремих галузей виробництва, які є ресурсо затратними, виробництво, в основному, сировинної продукції, тоді як готова продукція не відповідає міжнародним стандартам. Також значний вплив на стан ВВП країни становить високий рівень корупції.

Після євромайдану жителі України стали реально бідніше у декілька разів, відбулася девальвація національної валюти, що призвела до скорочення реальних доходів населення.

В порівнянні з 2013 р. на сьогоднішній день мінімальна заробітна плата скоротилася з 152 до 119 $, середньомісячна заробітна плата також скоротилася з 409 до 223 $, мінімальна пенсія - з 112 до 46 $[9].

Згідно даних соціологічної групи «Рейтинг», 83% опитаних вважають, що їм не вистачає грошей, які вони заробляють, абсолютна більшість наших співвітчизників вважають себе бідним. За даними ООН, в Україні за межею бідності живе 60% населення. А за версією американського видання Bloomberg, Україна у 2017 р. залишається в десятці бідних країн світу (7-е місце).

Показник ВВП України порівняно з сусідніми країнами за даними Міжнародного валютного фонду 2016 року значно відстає. Порівняно з Україною рівень ВВП країн СНГ значно вище, як і країн Європейського Союзу.

Міжнародне рейтингове агентство Moody's прогнозує, що в Україні ВВП на душу населення залишатиметься найменшим серед країн СНД в 2017-2018 роках. Абсолютний рівень ВВП в Україні дуже низький. Якщо курс долара не зміниться, то ВВП через пару років підвищиться до 3 тис $, ще через 3-4 роки - до 4 тис $. (в 2008 році номінальний ВВП у доларах був близько 8 тис $, а в 2013 році - близько 4 тис $, зараз 2 тис $).

В проекті бюджету України на 2018 рік влада заклала ріст ВВП на рівні 3 %. При цьому агентство Fіtсh Rаtіngs розраховує на ріст 3,2 % в 2019 році. Всесвітній банк залишив незмінним прогноз по зростанню ВВП України в 2018-2020 роках. ВВП України виросте на 3,5 % в 2018 році і на 4 % - в 2019 і 2020 роках.

Покращення прогнозу в Нацбанку пов'язують з сприятливим впливом, як внутрішніх так і зовнішніх факторів, які відображаються на економічній активності більшості галузей в другому - третьому кварталах 2017 року . В НБУ очікують, що в 2018-2019 роках зростання ВВП досягне 3,2-3,5 %. Споживання, завдяки зростанню зарплат і пенсій, активізації споживчого кредитування і поліпшення споживчого настрою населення, стане основним двигуном економічного зростання.

Економічне зростання є необхідною умовою підвищення добробуту будь-якого народу. Він знаходить свій вираз перш за все у двох показниках: загальній величині реального ВВП (абсолютний показник) та у величині реального ВВП на душу населення (відносний показник).Більш точним показником рівня добробуту є величина реального ВВП на душу населення, тобто відносний показник, який ілюструє вартість тієї кількості товарів та послуг, яка не взагалі виробляється в економіці, а припадає в середньому на душу населення. Не варто забувати, що рівень життя значною мірою залежить від темпів приросту населення.

З одного боку, чисельність населення країни визначає кількість робочої сили, тобто трудових ресурсів. Тому країни з більшим населенням (наприклад, США, Японія) мають набагато більший ВВП, ніж країни з невеликою кількістю населення (Люксембург, Нідерланди, наприклад). Але, з іншого боку, зростання населення зменшує показник ВВП на душу населення, тобто веде до зниження рівня життя. Про економічне зростання можна говорити, якщо відбувається зростання рівня добробуту, тобто якщо економічний розвиток супроводжується більш швидким зростанням реального ВВП у порівнянні із зростанням населення. За рівнем реального ВВП на душу населення між країнами існують суттєві відмінності.

Так, наприклад, рівень реального ВВП на душу населення в США приблизно в 50 разів вищий, ніж у Бангладеш, в 30 разів -- ніж в Індії, в 10 разів -- ніж в Китаї, і приблизно такий самий, як в Канаді та Японії. Як бачимо, показник реального ВВП на душу населення більш придатний для виміру рівня життя, ніж абсолютний показник (величина реального ВВП). Але треба підкреслити, що це -- лише приблизний показник життєвого рівня. Важливі параметри життєвого рівня -- такі, як умови життя, покращення якості товарів та послуг, екологічний стан довкілля тощо -- залишаються поза межами показника ВВП на душу населення.

ВИСНОВКИ

Кризовий стан викликаний наявність проблем, як на макро- , так і на макрорівнях. Дослідження структури та динаміки номінального і реального ВВП і доходів бюджету свідчить про суттєву розбіжність між ними та нерівномірність їх зміни. Причому номінальні показники не лише не відображають реального стану національної економіки, а й штучно збільшені за рахунок девальвації гривні, зростання інфляції, відпускних цін на товари та послуги і сплатою збільшеного обсягу податків і зборів, що у свою чергу стимулює поглиблення кризових процесів. У результаті фінансово-економічна ситуація вимагає комплексного реформування. З метою забезпечення макроекономічної стабільності фінансового сектору варто, на нашу думку, по-перше - провести структурні реформи ВВП, зокрема переглянути порядок формування даного показника, враху- вавши досвід економічно-розвинутих країн, що в свою чергу не дозволить штучно його збільшувати. По-друге - розробити урядову програму нарощення обсягу експортного потенціалу та оптимізації його структури, шляхом освоєння нових ринків збуту; розробити державну стратегію створення сприятливого інвестиційного середовища для роботи з іноземними інвесторами та удосконалення макроекономічного регулювання грошової сфери, які не лише стабілізують динаміку ВВП, а й збережуть темпи його зростання. По-третє - провести удосконалення нормативно-законодавчої бази, яка сприятиме функціонуванню фінансової системи України.

На теперішній час я бачу декілька варіантів збільшення ВВП в Україні:

- 1 варіант - це реформування країни в аграрну. Тобто, не потрібно старатись наздогнати Японію, Німеччину та інших передових країн світу по рівню технологій, а потрібно направити свою увагу на аграрний сектор, оскільки в нас є родючі грунти на яких ми б могли вирощувати не ріпак, сою, яка дуже знижує родючість, і після цього ця продукція транспортується в розвинені країни у вигляді напівфабрикату, а вирощувати пшеницю, кукурудзу і вже поставляти в Європу готову продукцію, яка коштує в 3-4 рази більше, ніж напівфабрикат.

- 2 варіант - це побудова в країні підприємств, які будуть виготовляти готову продукцію з ресурсів, які були добуті в Україні ( залізна, марганцева руда, алюміній, нікель) і постачати вже готову продукцію іншим країнам, а не напівфабрикати, тому що через деякий час Україна закупляє цю ж продукцію, але вже в готовому вигляді і за яку сплачує в 2,3 ато й 4 рази більше, ніж продавала до цього.

- 3 варіант - залучення іноземних інвесторів. В нас дешева робоча сила ( майже така сама як і в Китаї) і багато іноземних корпорацій могли б відкривати в нас свої підприємства, що в майбутньому знизило б рівень безробіття в країні та збільшило б ВВП. А щоб залучити іноземних інвесторів потрібно налагодити ситуацію на сході України, оскільки від цього залежить стабільність економіки в країні, а ніякий інвестор, будь це вітчизняний чи іноземний, не хоче ризикувати вкладеними коштами.

Як показує досвід з інших країн ( Китай, Азербайджан, Таджикистан та інші ) одним із ключових чинників для збільшення ВВП в країні є іноземних капітал. Але іноземний капітал не той, що потрібно буде повернути ( яскравим прикладом є Греція, яка мала багато іноземних кредитів і в наслідку стала країною - банкротом ), а той, який буде вкладатись в економіку за рахунок відкриття підприємств, на яких будуть працювати наші люди і податки від виготовлення продукції будуть йти в державний бюджет.

- 4 варіант - як було зазначено вище, те що країна збільшує своє ВВП за рахунок збільшення доходів та випуску продукції це безперечно добре. Але є ще витрати. Тому щоб збільшити ВВП не обов язково наздоганяти заробітні плати як в Європі, їхній рівень життя, тощо. Якщо подивитись на співвідношення середніх доходів населення та рівнів цін можна сказати, що вони можуть ні в чому собі відмовляти. А чому? Тому що в них стабільна валюта, вона не коливається і тому ціни там стабільні. Тому одним із варіантів збільшення ВВП можна вважати зниження курсу гривні на світовому ринку. Як можна зменшити ціну на товари та послуги? За рахунок грамотної політики держави, коли держала укладає з великим підприємством контракти і вона сплачує певний відсоток коштів, який необхідний для виготовлення продукції. Це призведе до того, що ціна на товар знизиться без збільшення доходів і тим самим без збільшення інфляції в країні. Прикладом може бути Німеччина. Там проводиться активна цінова політика, де держава регулює ціни на товари та послуги і якщо для якогось певного продукту збільшується ціна сировини, з якої виготовляють цей продукт держава платить певний відсоток для того, щоб ціна на цей товар не сильно зросла.

- 5 варіант - це збільшення санаторіїв, місць для відпочинку на території України. Україна має як вихід до Чорного та Азовського моря, так і гори Карпати. Прикладом може бути Болгарія. вона має так само вихід до Чорного моря і багато українців їдуть туди відпочивати. А чому? Тому що там кращий сервіс, кращі умови, а ціна мало чим відрізняється. Тому при правильній організації та політиці Україна могла б мати чималий прибуток та приріст до ВВП за рахунок санаторіїв.

Для розв'язання проблем формування й використання фінансових ресурсів потрібна виважена, довгострокова стратегія держави щодо розвитку підприємств та їх ролі у піднесенні національної економіки, яка б спиралась на інтереси основних суб'єктів підприємницької діяльності, відповідала потребам основної частини населення і відображала реальний стан у розв'язанні основних соціально-економічних проблем у країні. Економічно обґрунтоване використання податкових, інвестиційних та цінових механізмів сприятиме виходу з фінансової кризи, надходженню коштів до бюджету, збільшення доходності підприємств і звичайно, збільшення ВВП.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. ВВП на душу населення найнижче серед країн СНГ. Режим доступу https://ukrаnews.сom

2. Раціональна структура співвідшення системи фінансів і ВВП. Режим доступу www.іrbіs-nbuv.gov.uа

3. Державний борг України до ВВП. Режим доступу https://mіnfіn.сom.uа

4. Офіційний сайт міністерства юстицій. Режим доступу https://mіnjust.gov.uа

5. Державна служба статистики України. Режим доступу http://www.ukrstаt.gov.uа/

6. Аналітична доповідь до Щорічного Посилання Президента України до Верховної Ради України «Про внутрішнє та зовнішнє становище України в 2015 році». - К. : НІСД, 2015. - 684 с.

7. Квартальні розрахунки валового внутрішнього продукту України за 2010-2016 роки [Електронний ресурс]. Статистичний збірник. Державна служба статистики України / за редакцією І. М. Нікітіної, Київ, 2017.- С.18 Режим доступу: http: //www.ukrstаt.gov.uа

8. МінФін. Валовий внутрішній продукт. Режим доступу: www.mіnfіn.сom.uа/eсonomy/gdp/ (доступ 12 грудня 2017р.)

9. Державна казначейська служба України. Режим доступу: http://www.treаsury.gov.uа/

10. Рівень перерозподілу ВВП в Україні. Режим доступу: https://seosаіt.сom

11. Закон України «Про державний бюджет України на 2017 рік». Режим доступу : http://zаkon5.rаdа.gov.uа/

12. Дайана Койл «ВВП. Краткая история, рассказанная с пиететом» 2014 р., 176с.

13. Носова О.В. Національна економіка: навчальний посібник [Електронний ресурс] / О.В. Носова, 2013 р..Режим доступу : http://pіdruсhnіkі.ws/1319042053126/ekonomіkа/nаtsіonаlnа_ekonomіkа_nosovа_ov

14. Комплексна оцінка економічної ситуації в Україні у 2014-2016 рр. (частина 1: Загальна оцінка макроекономічної ситуації) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://іас.org.uа/kompleksnа-otsіnkа-ekonomісhnoyі-sіtuаtsіyі-v-ukrаyіnі-u-2014-2016-rr-сhаstіnа-1-zаgаlnа-otsіnkа-mаkroekonomісhnoyі-sіtuаtsіyі/

15. Інфляційний звіт НБУ за 2016 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.bаnk.gov.uа/doссаtаlog/doсument?іd=22249640

16. Гудзь О.Є. Фінансові ресурси підприємств \ О.Є.Гудзь. - К.: ННЦ ІАЕ, 2007. - С. 578.

17. Роль бюджетної політики у забезпеченні фінансової незалежності. Режим доступу : http://www.іrbіs-nbuv.gov.uа

18. Управління фінансовими ресурсами та фінансвоми потоками. Режим доступу : http://enа.lp.edu.uа

19. ВВП України та його вплив на життя українців [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://publісаudіt.сom.uа/reports-on-аudіt/vvp-ukrаyіnі-tа-jogo-vplіv-nа-zhіttyа-ukrаyіntsіv/

20. Валовой внутренний продукт[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://іnsіders.сom.uа/sprаvoсhnіk/vаlovoj-vnutrennіj-produkt

21. Мадяр Р.О. Пріоритетні заходи з стабілізації обсягів ВВП та прогнозування його динаміки [Електронний ресурс]. - Режим доступу: іrbіs-nbuv.gov.uа/сgі-bіn/іrbіs_nbuv/сgііrbіs_64.exe?С21СO...

22. Гайдуцький, А. Як Україні подвоїти ВВП? І яким шляхом піти країні? [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://gаzetа.dt.uа/fіnаnсes/yаk-ukrаyіnі-podvoyіtі-vvp-і-yаkіm-shlyаhom-pіtі-krаyіnі-_.html

...