Механізми вартісно-орієнтованого управління підприємством

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Сумський державний університет

ЗВIТ

ПРО НАУКОВО-ДОСЛIДНУ РОБОТУ

Механізми вартісно-орієнтованого управління підприємством

2013

Реферат

Звіт про НДР: 50 с., 8 рис., 6 табл., 55 джерел.

Об'єкт дослідження: механізми вартісно-орієнтованого управління підприємством, що трансформуються під впливом не фінансових факторів

Метою роботи є систематизація сучасних проблем фінансового менеджменту, визначення напрямів їх вирішення з урахуванням впливу нефінансових факторів.

Методами дослідження є метод логічного узагальнення, системно-структурний аналіз, метод порівняння, графічний метод.

Результатом роботи є обґрунтування напрямів удосконалення науково-методичних підходів до вартісно-орієнтованого управління, що дозволить підвищити ефективність діяльності на основі врахування впливу нефінансових факторів.

Новизна результатів роботи: систематизовано нефінансові фактори вартості, виявлено резерви зростання вартості підприємства з урахуванням впливу нефінансових факторів.

Взаємозв'язок з іншими роботами: окремі результати доповідалися на науково-практичних конференціях, публікувалися в наукових виданнях.

Рекомендації по використанню результатів роботи: на підставі проведеного дослідження можуть бути обґрунтовані методичні підходи до оцінки вартості підприєсмтва з урахуванням .

Галузь застосування: 75.13.0 - «Управління підприємствами».

Значущість роботи i висновки: формує інформаційно-аналітичну базу для подальшого удосконалення теоретико-методичних засад вартісно-орієнтованого управління підприємствами в умовах екологоорієнтованого розвитку.

Прогнозні припущення про розвиток об'єкту дослідження: подальше дослідження теоретико-методичних підходів до вартісно-орієнтованого управління з урахуванням впливу нефінансових чинників, розвиток концепції соціальної відповідальності бізнесу.

Фінансовий менеджмент, вартість, вартісно-орієнтований підхід, фактори вартості, нефінансові фактори, корпортивна соціальна відповідальність

Зміст

фінансовий менеджмент нефінансовий вартість

Вступ

1. Аналіз проблем сучасного фінансового менеджменту

2. Аналіз впливу нефінансових факторів на фінансово-економічні показники діяльності підприємств

3. Резерви зростання вартості підприємства з урахуванням впливу нефінансових факторів

Висновки

Перелік посилань

Вступ

Невід'ємною складовою сталого розвитку у всьому світі виступає процес трансформації промислових підприємств в нових умовах господарювання, що враховують нефінансові чинники впливу. Поточні результати цього процесу вказують на наявність низки невирішених практичних, а відтак і теоретико-методологічних проблем.

В умовах подолання спаду економіки, викликаного становленням ринкового господарства в Україні, це питання вважалось другорядним, порівняно з питанням економічного зростання чи соціального захисту населення. Проте глобалізаційні процеси призвели до того, що жодна країна не може залишатись осторонь світових проблем розвитку, відповіддю на які є саме концепція сталого екологоорієнтованого розвитку. Таким чином, формування ефективної системи фінансового управління підприємствами, що враховуватиме як фінансові, так і нефінансові фактори впливу, є одним з основних напрямів зміцнення конкурентних позицій вітчизняних підприємств.

Метою даної роботи є визначення ключового напряму фінансового менеджменту, що дозволить врахувати сучасні умови господарювання підприємств.

Відповідно до поставленої мети визначено наступні завдання роботи:

1) аналіз етапів становлення та розвитку сучасної системи фінансового менеджменту;

2) визначення задач та вимог до побудови системи фінансового менеджменту в сучасних умовах господарювання;

3) аналіз характеру впливу нефінансових факторів на фінансово-економічні показники діяльності;

4) вивчення напрямів та резервів зростання вартості вітчизняних підприємств в умовах екологоорієнтованої діяльності

1. Аналіз проблем сучасного фінансового менеджменту

Ефективність системи фінансового менеджменту суб'єкта господарювання визначається його спроможністю своєчасно реагувати на зміну умов зовнішнього економічного середовища в умовах асиметрії інформації на фінансовому ринку, посилення конкуренції за ресурси та ринки збуту тощо. Об'єктивним є той факт, що вимоги до побудови ефективної системи фінансового менеджменту на підприємстві сьогодні диктуються динамічністю економічних процесів: глобалізаційними тенденціями, темпами інноваційного розвитку, неекономічними (соціальними, екологічними) факторами, що у комплексі визначають напрями розвитку системи фінансового менеджменту в цілому та окремих її складових.

Сучасний фінансовий менеджмент є складною управлінською системою, передбачає впровадження принципово нових форм і методів фінансової роботи, використання механізмів фінансового ринку.

Враховуючи досягнення управлінської науки та прогресивні перетворення у практиці фінансового управління зарубіжних та вітчизняних підприємств, можна говорити, що на сучасному етапі фінансовий менеджмент спроможний змінювати пріоритети і тенденції розвитку економічних суб'єктів, формувати якісно нову систему цілеспрямування компаній. Саме з цих позицій у загальній системі управління підприємством він відіграє ключову роль у забезпеченні ефективності господарювання економічних суб'єктів.

Проблематика фінансового менеджменту тісно пов'язана з етапами його становлення та розвитку. Так, зародження фінансового менеджменту датується кінцем ХІХ - початком ХХ століття. Ю. Брігхем пов'язує виникнення фінансового менеджменту як самостійної наукової дисципліни в США з 90-ми роками ХІХ століття [5].

Фінансовий менеджмент пройшов ряд історичних етапів, в процесі яких поступово формувалось і розширювалось коло поставлених перед ним проблем та поглиблювався методологічний апарат дослідження [4].

Перший етап (1890-1930) характеризувався становленням теоретико-методологічних засад фінансового менеджменту, таких як: вивчення джерел, форм, механізмів залучення капіталу; дослідження форм об'єднання підприємств; розроблення та поступове впровадження основних індикаторів, що характеризують кон'юнктуру фінансового ринку.

Другий етап розвитку фінансового менеджменту (1931-1950 рр.), відбувався на тлі економічного спаду, що став результатом Великої депресії 1930 року та Другої Світової Війни, який і визначив основний вектор фінансової проблематики цього часу. Першочергового значення набуло формування підходів, методів та системи показників оцінки фінансового стану підприємств; визначення шляхів подолання фінансової кризи та здійснення процедури санації на підприємствах. Крім того, відбувається помітний розвиток наукових досліджень у сфері фінансового ринку, зокрема, вивчення та апробація інструментів інвестування, урахування фактору ризику при оцінюванні різних фінансових інструментів тощо.

Третій етап розвитку фінансового менеджменту (1951-1980 рр.), відомий як період розквіту теоретико-методичних основ фінансового менеджменту. Значна увага приділена вивченню питань структури капіталу, зокрема його формуванню, оптимізації та використанню; формуються засади управління ринковою вартістю підприємств (дивідендна політика); поглиблюється оцінка фінансових інструментів інвестування [2; 5; 13; 16].

Четвертий етап розвитку фінансового менеджменту (з 1980 по теперішній час) відбувався на тлі таких зрушень в економіці:

- посилення ролі глобалізаційних процесів в економіці;

- розвиток вартісних моделей оцінок;

- прискорення темпів науково-технічного прогресу (широке впровадження інноваційної продукції);

- значні коливання кон'юнктури фінансового ринку;

- підвищення ролі корпоративної соціальної відповідальності в бізнесі.

Процеси історичного розвитку зумовили формування цілого ряду проблемних питань фінансового менеджменту у світовій практиці [33; 36]. Основними з них, які стосуються безпосередньо фінансового менеджменту підприємства, можна вважати:

1) забезпечення прозорої, об'єктивної фінансової та нефінансової інформації про діяльність суб'єктів господарювання;

2) удосконалення методів стратегічного менеджменту, зокрема формування методологічних основ розробки фінансової стратегії підприємства;

3) необхідність розроблення апарату оцінки корпоративного управління, соціальної, в тому числі й екологічної, відповідальності бізнесу.

4) удосконалення методів управління недиверсифікованими фінансовими ризиками.

Світовий досвід показує, що завдання фінансового менеджменту концентруються, в основному, на вирішенні проблем, пов'язаних з фінансовими ринками, сучасний рівень розвитку яких характеризується широким переліком фінансових активів та інструментів. Проте пріоритетність завдань поступово зміщується з фінансових чинників розвитку корпорацій до нефінансових, які у найбільш загальному визначенні характеризуються як підвищення соціальної відповідальності бізнесу (поширення соціально орієнтованого інвестування, «зелених» інвестицій тощо), тобто відбувається переосмислення ролі окремих завдань та принципів корпоративного управління.

Фінансовий менеджмент на пострадянському просторі з'явився як наука лише на початку ХХ століття, його розвиток можна визначити як непослідовний. Сьогодні рівень вітчизняного фінансового управління є нижчим, ніж у розвинених країнах світу. Серед найбільш актуальних проблем сучасного фінансового менеджменту на вітчизняних підприємствах виділяють такі [13; 36]:

- короткострокова орієнтація системи фінансового менеджменту, зосередження на тактичному управлінні;

- нерівномірний розвиток фінансового менеджменту на підприємствах (більш успішні великі підприємства використовують в своїй діяльності американські чи європейські підходи до управління фінансами; підприємства, що дотепер долають складнощі ринкових перетворень, схиляються до вітчизняних методик фінансового менеджменту);

- відсутність чіткого розмежування підходів до управління фінансами на підприємствах, що є різними за формою організації бізнесу та видами діяльності (для торгівельних, сільськогосподарських, промислових підприємств);

- відсутність єдиної методики визначення фінансового стану (через запозичення різних підходів світового досвіду);

- суперечливість та недосконалість законодавчої та нормативної бази щодо здійснення фінансово-господарської діяльності суб'єктами господарювання;

- неадаптованість системи обліку та звітності до вирішення завдань фінансового управління, що призводить до формування суб'єктивної інформації та підвищує ймовірність неврахування деяких зовнішніх ризиків.

Вирішення широкого кола проблемних питань, що постають на сьогодні перед фінансовим менеджментом підприємств, пов'язане з дотриманням нових вимог та завдань, що формує зовнішнє економічне середовище для суб'єкта господарювання.

Вважаємо, що перехідний етап, на якому наразі перебуває вітчизняний фінансовий менеджмент, повинен бути використаний як перевага у подальшому його реформуванні шляхом створення теоретичної та методологічної бази ефективного фінансового управління відповідно до нових умов та вимог зовнішнього середовища. В основу такого удосконалення має бути покладено системний підхід, який дозволить урахувати вплив нефінансових факторів у механізмах управління підприємством.

Сьогодні постає завдання формування гнучкої системи фінансового менеджменту, що адаптуватиме діяльність суб'єкта господарювання до зовнішніх факторів впливу, узгоджуватиме їх із внутрішніми завданнями забезпечення стійкості, рівноваги, добробуту акціонерів та подальшого розвитку підприємства. Передумови до трансформаційних змін в системі фінансового менеджменту сучасних суб'єктів господарювання представлені нами на рисунку 1.1.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1.1 Трансформаційні зміни в системі фінансового менеджменту підприємства в результаті взаємодії з зовнішнім середовищем з урахуванням впливу соціально-екологічних факторів

Оскільки для кожної підсистеми фінансового менеджменту чутливість до нефінансових факторів є різною, то загальна мета удосконалення системи фінансового менеджменту підприємства повинна бути структурована - необхідно виділити завдання за об'єктами управління: управління структурою капіталу, управління ризиками, управління інвестиціями, управління грошовими потоками (рис. 1.2).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1.2 Завдання сучасного вартісно-орієнтованого фінансового менеджменту

Процес управління структурою капіталу є своєрідним віддзеркаленням економічних перетворень, що відбуваються у сучасній економіці. Своєчасне коригування структурних елементів капіталу дозволяє забезпечити високі показники фінансової стійкості, прибутковості та рентабельності, знизити ймовірність банкрутства для підприємства. Тому питання формування оптимальної структури капіталу завжди є актуальними.

Потенційні можливості та переваги сучасного підприємства щодо формування оптимальної структури капіталу деякі автори [19; 30; 28; 32] визначають саме у полі нетрадиційних (неекономічних) чинників. Так, в результаті дотримання соціальної відповідальності у бізнесі, здійснення екологоорієнтованої діяльності, спрямованої на збереження навколишнього природного середовища, утилізацію відходів, матеріало- та ресурсозбереження у виробництві, підвищується довіра до підприємств з боку комерційних банків, більшість з яких у розвинених країнах світу враховує соціально-екологічні показники при оцінці кредитоспроможності позичальника (принципи Екватора при проектному фінансуванні).

В результаті цього, банк на пільгових умовах надає позикові кошти, що дозволяє знизити підприємству середньозважені витрати за джерелами фінансування, а значить - підвищити ринкову вартість підприємства.

Нові вимоги висуваються також до управління інвестиціями підприємства. Зважаючи на підвищення ролі інноваційної сфери в економіці, з'являється новий напрям в інвестуванні - інноваційне інвестування. Одним з його видів є екологічно-інноваційні інвестиції, які формують соціально-економічний ефект для підприємства за рахунок економії витрат вхідних матеріалів, сировини, що знижують операційні витрати; підвищення конкурентоспроможності, а значить попиту, а отже, і обсягів продажу; зниження витрат у зв'язку з встановленням очисного обладнання або випуску екологічно чистої продукції, що також втілюється у додаткових доходах (зростання рівня попиту, можливість виходу на світові ринки тощо).

Питома вага соціально орієнтованих інвестицій (СОІ) у складі загального обсягу інвестицій світової економіки поступово збільшується Інвестори усвідомлюють важливість нефінансових факторів у формуванні капіталізації компаній. На сьогодні до соціально відповідальних інвесторів долучаються інституційні інвестори, емітенти, біржі, регулюючі органи, спеціалізовані інформаційно-аналітичні компанії та некомерційні організації. Відповідно, вибір об'єкту інвестування шляхом СОІ здійснюється на основі аналізу інвестиційної привабливості підприємства з урахуванням соціально-екологічних чинників. Остання відображає досягнутий та потенційний рівень розвитку підприємства, надає оцінку можливостям розвитку підприємства у фінансовому, виробничому, інноваційному, соціальному та інших видах діяльності.

Забезпечення підприємством надання прозорої, відкритої інформації про показники не тільки фінансової, інвестиційної та операційної діяльності, але й про соціально-екологічну ефективність діяльності суб'єкта господарювання сприяє підвищенню ступеня довіри з боку інвесторів. Постійне представлення зазначеної інформації мотивує підприємство до здійснення соціально- та екологооорієнтованої діяльності. Об'єктивною реакцією з боку потенційних інвесторів є підвищення обсягів додаткових капітальних вкладень в об'єкт інвестування.

На сьогодні показовим індикатором відображення соціально-екологічних аспектів діяльності підприємства є його екологічний рейтинг, що формується за такими показниками, як: обсяги споживання води, забруднення стоків, викидів в атмосферу, вихлопних газів автотранспорту, порушення земель та земель зайнятих під забудови, звалища. Так, наприклад, в Росії діяльність кожного підприємства за цими показниками порівнюється із середнім рівнем аналогічних індикаторів в галузі. дані підприємств, що надали відкриту інформацію про свою екологічну статистику наводяться на "білих" сторінках довідника "Соціально-екологічна відповідальність та рейтинги російського бізнесу". Інформація непрозорих компаній розміщується на "сірих" сторінках [8].

В результаті проведеного аналізу досліджень [37; 14; 7] в напрямі врахування впливу нефінансових факторів при здійсненні інвестиційної діяльності нами виділені наступні потенційні переваги для підприємства від врахування таких факторів в своїй роботі:

- підвищення інвестиційної привабливості підприємства для СОІ, що передбачає приток додаткових капітальних вкладень;

- соціально-економічний ефект від реалізації інвестиційних проектів екологічного спрямування;

- мінімізація ризиків, що пов'язані з реалізацією інвестиційних проектів (в т.ч. екологічних ризиків);

- підвищення ринкової вартості підприємства.

Ефективність інвестиційно-інноваційної діяльності в цілому на підприємстві залежить від результативності кожного окремого проекту.

На відміну від типових комерційних інвестиційних проектів, що мають на меті отримання в результаті переважно економічного ефекту - прибутку у вигляді повернення суми вкладених грошових коштів та відсотків за ними, інвестиційні проекти екологічного спрямування націлені на досягнення певного соціального та екологічного результату. Таким результатом може бути перехід підприємства на екологічно чисті технології, що здійснюють значно менші викиди в атмосферу, а відтак не погіршують якість здоров'я людей.

Отримання підприємствами додаткових соціально-екологічних ефектів від реалізації інвестиційних проектів екологічного спрямування дозволяє поступово знизити ризики та розширити можливості підприємства у залученні додаткових фінансових ресурсів.

Як показує зарубіжний досвід, на відміну від типових комерційних проектів, інвестиційним проектам ресурсозберігаючого характеру в силу їх суспільно корисного характеру надаються переваги у фінансуванні, зокрема: залучення банківських кредитів на пільгових умовах, можливість грантового фінансування, надання субсидій, податкові канікули на період придбання нового обладнання [9; 17; 24; 29].

Крім того, в результаті інвестування в соціально- та екологоорієнтовані заходи досягається соціально-екологічний ефект у вигляді зниження негативного антропогенного впливу, покращення якості навколишнього середовища, зниження показників еколого-економічної шкоди та ін.

Все більше суб'єктів господарювання усвідомлюють, що нехтування нефінансовими факторами впливу, в тому числі соціальними та екологічними, призводить до підвищення ризиків, викривлення інформації про їх діяльність, зниження економічної цінності підприємств та ринкової вартості акцій.

У зв'язку із проведенням підприємством додаткових соціально-екологічних заходів існуючі грошові потоки на підприємстві доповнюються додатковими грошовими притоками, у вигляді додаткових доходів від отримання податкових та кредитних пільг, економії на сплаті штрафів, екологічних платежів, економії матеріальних та енергетичних ресурсів, та додатковими грошовими відтоками, пов'язаними з витратами та капітальними вкладаннями у соціально - та еколого-інноваційні проекти.

Основним показником, що дозволить оцінити ефективність функціонування та управління системою фінансового менеджменту в розрізі його складових елементів виступає, на нашу думку, вартість підприємства. Відповідно, в умовах необхідності визначення ключового напряму фінансового управління в сучасних умовах господарювання, зокрема в умовах впливу нефінансових факторів, вважаємо доцільним використання вартісної концепції до управління підприємством.

Вартісна концепція управління (VBM) підприємством займає ключові позиції, починаючи з 1990-х років. Поряд з бухгалтерським підходом до фінансового аналізу вона поступово набирає поступового поширення у фінансовому менеджменті. Така тенденція пояснюється значними перевагами VBM порівняно з іншими. По-перше, на відміну від бухгалтерських показників, що будуються на основі фактично здійснюваних операцій, в рамках VBM враховуються додаткові альтернативні можливості реінвестування, що надають інвестору інформацію про рівень ризику при інших варіантах вкладання грошових коштів. По-друге, традиційна система вартісних показників не дозволяє створити ефективну систему мотивації, тоді як вартісно-орієнтоване управління надає можливість формувати механізми довгострокової винагороди працівників на усіх рівнях управління. По-третє, використання VBM-підходу передбачає формування системи показників оцінки оперативної діяльності підрозділів підприємства на різних рівнях ієрархії з відповідним розподілом відповідальності, закріпленням повноважень за менеджерами різного рівня управлінської структури. По-четверте, управління підприємством на основі VBM-підходу дозволяє в рамках широкого набору моделей вартісної оцінки вибрати цільові критерії та методи управління, що найбільше відповідатимуть умовам, в яких функціонує підприємство, його масштабам та специфіці діяльності [9; 15; 18; 35].

Незважаючи на зазначені безперечні переваги вартісно-орієнтованого підходу до управління, з метою подальшого використання в практиці суб'єктів господарювання постає необхідність аналізу VBM-підходу щодо можливості врахування ним нефінансових факторів впливу. Це формує передумови до проведення аналізу впливу нефінансових факторів на фінансово-економічні показники діяльності підприємств та його вартість зокрема.

2. Аналіз впливу нефінансових факторів на фінансово-економічні показники діяльності підприємств

Функціонування підприємств у сучасних умовах господарювання визначається широким спектром умов та факторів зовнішнього середовища. Так, поряд з такими визначними факторами розвитку світової економіки, як: зростання науково-технічного прогресу, розширення і закріплення позицій ТНК, інтерналізація, глобалізаційні процеси, значне розширення фінансового сектору економіки важливого значення набувають соціально-екологічні аспекти функціонування та розвитку економічних систем, які на сьогодні втілені в концепції сталого розвитку.

Так, в умовах поширення принципів сталого розвитку сформовані та діють законодавчі документи, нормативи та положення, які регулюють діяльність фінансових установ та суб'єктів господарювання щодо їх функціонування на екологічно безпечних засадах. Комерційні банки, страхові компанії, інвестиційні та пенсійні фонди керуються у своїй діяльності положеннями, визначеними Принципами Екватора, Принципами відповідального інвестування, Кліматичними принципами.

Показовими індикаторами, що характеризують дотримання економічними агентами політики соціально відповідального інвестування (СВІ), виступають фондові екологічні індекси (фондові індекси соціальної відповідальності), які розробляються сьогодні провідними фондовими біржами та рейтинговими агентствами і є найбільш простим способом акумулювання інформації про ринкову вартість компаній. Індекси показують капіталізацію підприємств, що характеризує поточну вартість екологічно відповідальних компаній. Найбільшої популярності на сьогодні отримала група індексів Dow Jones Sustainability Indexes (DJSI). Індекси DJSI передбачають комплексну оцінку корпоративної соціальної відповідальності (КСВ) підприємств та організацій, які практикують дотримання політики сталого розвитку, шляхом ранжування їх за сумою економічних, екологічних та соціальних критеріїв. В основі використання цих індексів лежить принцип визначення "найкращої в своєму класі" компанії («best-in-class»). До індексу включаються лідери сталого розвитку від кожної галузі на глобальному та регіональних рівнях [3; 11; 22].

Крім фондових існують нефондові індекси соціальної відповідальності, які використовуються для здійснення порівняльного позиціювання [3]. Наприклад, Corporate Philanthropy Index (CPI), розроблений компанією Walker Information під егідою Ради фондів США, передбачає здійснення оцінки діяльності компанії різноманітними групами зацікавлених сторін. Використання індексу Social Index (SI) під керівництвом Датського міністерства соціальної політики орієнтоване на створення робочих місць. В основі визначення індексу - проведення соціального опитування робітників компанії. Ті компанії, що отримали високі бали в результаті оцінювання, отримують можливість використовувати спеціальний логотип КСВ.

До найбільш відомих екологічних, низьковуглецевих індексів належать: NASDAQ OMX CRD Global Sustainability Index (США), FTSE4GOOD (Великобританія), HKQ AA HSBC (Гонконг), BOVESPA (Бразилія), NERAX-Eco (Росія) та інші. Призначення індексів полягає не лише у спрощенні процесу прийняття інвестиційних рішень, але й у мотивуючій функції. Постійно зростаюча позитивна динаміка індексів сталого розвитку порівняно з індексами підприємств промисловості (рис.2.1), що не дотримуються принципів екологооорієнтованого розвитку, стимулює підприємства до збільшення акціонерної вартості у довгостроковій перспективі за рахунок інтегрування у свою бізнес-стратегію принципів сталого розвитку [34].

Рисунок 2.1 Динаміка фондового індексу Dow Jones Sustainability Index (DJSI), індексу Dow Jones Industrial Average (DJIA), індексу S&P 500 [22]

Цікавим з позиції дослідження впливу соціально-екологічних факторів на фінансово-економічні показники діяльності суб'єктів господарювання є дослідження проведене російським рейтинговим агентством АНО "НЕРА". До складу фондового екологічного індексу NERAX Eco були включені акції підприємств, що мали високі показники екологічної ефективності та надавали прозору екологічну звітність. Вартість акцій зазначених підприємств зросла майже на 40% після того, як було оголошено, що вони офіційно увійшли до зазначеного індексу [55]. Заслуговує на увагу той факт, що зазначена тенденція збереглась і надалі (рис.2.2).

Підтвердженням взаємозв'язку між фінансовими та нефінансовими (соціальними, екологічними) індикаторами діяльності підприємства слугує досвід британської нафтогазової компанії British Petroleum. Так, у 2010 році на орендованій компанією нафтовій платформі Deepwater Horizon, стався вибух, що спричинив масштабну екологічну катастрофу в результаті витікання значних обсягів нафти в Мексиканську затоку. На думку фахівців, причиною такої катастрофи стало скорочення компанією та її партнерами коштів, спрямованих на організацію безпеки видобутку нафти.

Рисунок 2.2 Динаміка капіталізації підприємств залежно від їх рішення щодо оприлюднення інформації про екологічну ефективність та участь в екологічних рейтингах (NERAX Eco) [55]

Так, для British Petroleum, що продемонструвала свою екологічну та соціальну безвідповідальність, вартість акцій за 10 днів знизилась на 14%. Це була перша відповідь соціально відповідальних інвесторів зазначеної компанії. Другою реакцією стало виключення її з рейтингу Dow Jones Sustainability Index, тобто фактично визнання British Petrolium компанією, що не заслуговує на увагу інвесторів, небайдужих до навколишнього середовища. Крім того, міжнародне рейтингове агентство Fitch знизило довгостроковий рейтинг компанії на 6 позицій (з АА до ВВВ) [27].

Проведений аналіз практичного досвіду підприємств та організацій у дотриманні політики сталого розвитку та її вплив на результати їх діяльності формує передумови до виділення екологічного фактору як одного з ключових факторів, що суттєво впливає на тенденції та динаміку фінансово-економічних показників діяльності суб'єктів господарювання.

Під екологічним чинником в нашому дослідженні будемо розуміти комплекс зовнішніх умов та процесів, що є наслідком впровадження принципів екологічно сталого розвитку у всі сфери соціально-економічних відносин, та вплив яких на підприємство відображається у зміні фінансово-економічних показників його діяльності.

Таким чином, на сьогодні бізнес знаходиться на етапі розвитку нових ринкових відносин - відбувається перехід від розвитку суспільства, що заснований на використанні та стрімкій експлуатації природних ресурсів, до ведення бізнесу за інноваційним вектором, зумовленого дотриманням політики екологічно сталого розвитку. На думку Варфоломєєва Є. В., такий інноваційний розвиток економіки є способом адаптації людського суспільства до наявного дефіциту природних ресурсів, з одного боку, та зростання кризових явищ у навколишньому середовищі з іншого [6]. Отже, екологічний чинник є одним з каталізаторів переходу підприємств з індустріального до інноваційного типу розвитку.

На підтвердження зростаючого впливу екологічного фактору на результати фінансово-господарської діяльності підприємств розглянемо дослідження вчених-економістів, що стосуються різних галузей, видів діяльності, різних аспектів впливу та прояву цього впливу.

Як показує досвід вітчизняних підприємств сьогодні екологічний фактор в основному розцінюється як додатковий ризик для суб'єкта господарювання. На думку Олійника К. [20] вплив екологічного фактору на загальне суспільне виробництво проявляється сьогодні майже виключно як негативний, що ускладнює процес відтворення як на мікроекономічному, так і на макроекономічному рівнях. Причинами цього є, по-перше, стрімке зростання техногенного навантаження на навколишнє природне середовище та, по-друге, глобалізаційні процеси економіки, що сприяли значному поширенню екологічних проблем на планеті.

Однак, результати інших досліджень, подані у працях [2; 8; 12; 17; 31], переконують у протилежному - врахування екологічного фактору підприємствами при здійсненні ними своєї діяльності передбачає отримання останніми додаткових фінансових вигід у майбутньому. Так, Тарасенко С. у своїх дослідженнях зазначає, що прояв екологічного фактору як екологічного гудвілу є сьогодні необхідною складовою успіху підприємства та сприяє зростанню його вартості у довгостроковій перспективі [31].

Горохова Т. наголошує на екологічній складовій корпоративної соціальної відповідальності, дотримання якої сприяє формуванню довгострокової довіри з боку співробітників, споживачів, партнерів, підвищенню конкурентоспроможності та фінансової стійкості підприємства. Натомість відсутність інформації про екологічні та соціальні програми підприємства, його витрати на вирішення проблем навколишнього природного середовища підвищує ризик неадекватно оцінюваних результатів з боку зацікавлених сторін [12].

Андрєєва Н., Вишняков Я., Короткий В. [2; 8; 17] обґрунтовують визначальну роль екологічного чинника при підвищенні інвестиційної привабливості підприємства. Серед інструментів збільшення інвестиційної привабливості автори виділяють екологічні рейтинги, що на сьогодні широко використовуються у розвинених країнах і є перспективними для впровадження в українських умовах. Зазначені механізми передбачають надання відкритої інформації про екологічну звітність підприємств, сприяють врахуванню ними екологічних вимог, що загалом дозволяє збільшити кількість зацікавлених інвесторів.

Вагома частина досліджень, зокрема робіт закордонних економістів [39; 40; 41; 43; 44; 47; 50; 51], присвячена сьогодні вивченню впливу соціально-екологічних факторів на вартість підприємства. Як показують результати таких досліджень [39; 41; 46; 47; 48; 50; 51], останнім часом спостерігається зростаюче розходження між ринковою та бухгалтерською вартістю підприємств. Так, безпосередньо бухгалтерські показники діяльності підприємств не пояснюють величину ринкової вартості та її індикаторів. У зв'язку з цим актуалізується вивчення впливу нефінансових факторів, зокрема екологічного фактору, на ринкову вартість підприємства.

У процесі дослідження вченим [45] визначено обернену залежність між якістю системи екологічного менеджменту на підприємстві та волатильністю ринкової ціни його акцій. Так, чим ефективнішим є екологічний менеджмент, тим нижчою буде волатильність ринкової ціни на акції.

Автори [44] проаналізували вплив екологічної звітності на чистий прибуток та ринкову вартість підприємства. При оцінці екологічної звітності використовувалась інформація, що була оприлюднена підприємствами добровільно та свідомо. Дослідження проводилось на прикладі різних країн з урахуванням специфіки системи звітності та організації управління у цих країнах. В основі аналізу лежить формування моделі залежності курсу цінних паперів на фондовому ринку від балансової вартості акції, ринкової вартості акції, екологічної звітності. Проведені дослідження на основі міжкраїнового порівняльного аналізу показали такі результати:

- існує позитивна кореляція між оприлюдненням звітності про екологічні показники підприємства та ринковою вартістю його акцій (Німеччина, Ірландія, Італія);

- спостерігається обернена залежність між відкритістю звітності про екологічні показники підприємства та ринковою вартістю його акцій (Австрія, Франція, Португалія, Люксембург);

- не виявлено взаємозв'язок між екологічною звітність підприємств та його вартістю (Фінляндія, Бельгія, Греція, Нідерланди).

Можливе пояснення таких результатів вчені вбачають в наступних причинах: нездатність правильного, адекватного тлумачення інвесторами інформації про показники екологічної ефективності діяльності підприємств; визначення такої інформації нерелевантною по відношенню до вартості підприємства. У першому випадку подальшими діями щодо вирішення проблеми можуть бути уніфікація та стандартизація правил та вимог до складання звітності про соціально-економічні показники діяльності підприємств на міжнародному та національному рівнях [40; 49]. Це полегшить задачу для інвесторів щодо правильної інтерпретації наданої підприємствами звітності. З метою вирішення другого блоку проблем, що пояснюють результати досліджень, постає необхідність удосконалення аналітичної бази та надання кількісних оцінок нефінансових показників, що включатимуться в звітність підприємства [42; 52].

Авторами [53] досліджено взаємозв'язок між впровадженням екоефективної стратегії бізнесу та вартістю підприємства на основі моделі Дж. Ольсона. З метою вивчення впливу екологічного фактору (зокрема оприлюднення екологічної інформації) на вартість підприємства вчені розширили модель шляхом використання в ній показника, що характеризує екологічний вплив економічної діяльності підприємства та не залежить від розмірів підприємства. На основі аналізу досвіду 431 компанії було встановлено, що еко-ефективні фірми мають вищі показники ринкової вартості ніж фірми, що здійснюють традиційну діяльність.

Таким чином, проведений аналіз сучасних досліджень особливостей формування ринкової вартості підприємства під дією екологічного чинника, свідчить про: 1) зв'язок між результатами впливу підприємства на навколишнє природне середовище та показниками його вартості; 2) позитивний вплив екоефективних бізнес-стратегії підприємств, незалежно від їх розміру, на ринкову вартість компаній, які їх реалізують, що проявляється у перевищенні їх ринкової вартості порівняно з менш екологічно ефективними підприємствами; 3) чутливість ринкової вартості підприємства до оприлюднених результатів природоохоронної діяльності, ступінь якої диференціюється за країнами; 4) зниження волатильності ринкової ціни акцій компаній, що реалізують екоефективні бізнес-стратегії.

Як показують дослідження вчених, змінюється розуміння екологічного фактору як фактору додаткового ризику для підприємства - сьогодні він здебільшого розглядається як чинник, що надає додаткові можливості, економічні та фінансові переваги для суб'єктів господарювання при дотриманні ними траєкторії екологобезпечного розвитку.

Отже, в умовах посилення ролі та значення екологічного фактору, що диктує сьогодні зовнішнє середовище, перед підприємством постає вибір - дотримання вимог екологічно сталого розвитку в своїй діяльності з відповідними змінами системи управління підприємством або продовження здійснення традиційної діяльності.

Залежно від обраного варіанту на підприємство очікують такі наслідки прояву екологічного фактору:

1. Додаткові підприємницькі ризики як наслідок прояву екологічних ризиків та економічних витрат, в тому числі на компенсацію чи запобігання негативних наслідків від забруднень (в разі здійснення екодеструктивної діяльності підприємством). В цьому випадку екологічний фактор виступає додатковим ризиком для підприємства, оскільки зумовлює додаткові економічні та фінансові витрати, а значить - погіршення показників фінансово-господарської діяльності підприємства.

2 Додаткові економічні переваги у формі зростання економічних та фінансових індикаторів діяльності підприємства, зокрема підвищення рівня довіри з боку інвесторів, кредиторів, збільшення інвестиційної привабливості у разі здійснення екологоорієнтованої діяльності суб'єктами господарювання, зниження вартості позикових та залучених коштів тощо.

Взаємозв'язок екологічного фактору з фінансово-економічними показниками макро- та мікрорівня залежно від обраного варіанту стратегії розвитку нами показано у табл.2.1.

Таблиця 2.1

Взаємозв'язок екологічного фактору та фінансово-економічних показників залежно від форми його прояву на мікро- та макрорівні

Характер дії екологічного фактору	Мікрорівень	Макрорівень
Позитивний вектор дії екологічного фактору	- здешевлення випуску продукції (зниження витрат виробництва у зв'язку із впровадженням ресурсозберігаючого обладнання); - підвищення доходів (прибутку) за рахунок зниження витрат на компенсацію чи запобігання негативних наслідків від забруднень); - підвищення конкурентоздатності виробленої продукції; - зростання рівня ділової репутації; - зростання капіталізації, підвищення ринкової вартості підприємства (в т.ч. за рахунок екологічного гудвілу); - зростання інвестиційної привабливості	- збільшення обсягів ВВП; - підвищення продуктивності суспільної праці; - зростання національного доходу; - вихід на міжнародні ринки капіталу (товарів); - розширення мережі збуту продукції; - збільшення обсягів іноземних інвестицій (в т.ч. за рахунок соціально орієнтованих інвестицій).
Негативний вектор дії екологічного фактору	- зростання витрат виробництва, зумовлених проведенням природоохоронних заходів; - загострення проблеми реалізації екологічно небезпечних товарів, послуг; - загрози здоров'ю та життю робочих та службовців на підприємстві; - фінансові втрати у зв'язку з відшкодуванням екологічної шкоди для суспільства; - зниження інвестиційної привабливості, конкурентоспроможності товарів, послуг в умовах ігнорування принципів дотримання політики екологічно сталого розвитку	- уповільнення темпів економічного розвитку (виражені динамікою ВВП); - зниження міжнародної конкурентоспроможності окремих галузей національної економіки.

Аналіз впливу екологічного фактору на показники фінансово-економічної діяльності підприємств свідчить про необхідність його подальшого урахування у системі управління підприємством, в тому числі при формуванні системи фінансового менеджменту. Зважаючи на те, що здійснення фінансового управління на підприємстві передбачає вирішення питань, пов'язаних із формуванням, розподілом та використанням фінансових ресурсів, постає необхідність проведення аналізу додаткових грошових потоків на підприємстві у розрізі операційної, інвестиційної та фінансової діяльності в результаті врахування екологічного чиннику впливу (табл. 2.2).

Таблиця 2.2

Додаткові грошові потоки від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства залежно від урахування екологічного фактору у його діяльності

Види діяльності	Елементи грошового потоку, що виникає у разі дотриманням підприємством вимог екологічно сталого розвитку	Елементи грошового потоку, що виникає у разі ігнорування підприємством вимог сталого розвитку
Операційна діяльність	Надходження коштів: - додаткові доходи (пов'язані з додатковим попитом на екологобезпечну продукцію, надання послуг; за рахунок економії на сплаті екологічного податку, штрафів та санкцій); - податкові пільги і податкові канікули (за умови їх наявності в законодавчій базі); - зниження суми виплат відсотків за кредит (за рахунок зниження вартості позикових коштів). Відтік (виплата) коштів: - додаткові експлуатаційні витрати (пов'язані з природоохоронними заходами); - додаткові виплати за податками (з додаткових доходів від екологооорієнтованої діяльності).	Надходження коштів: - економія на операційних витратах, пов'язаних з природоохоронною діяльністю підприємства. Відтік (виплата) коштів: - виплата штрафів, санкцій (через екодеструктивну діяльність підприємства); - сплата екологічного податку; - зниження обсягів реалізації (через зниження конкурентоспроможності виробленої продукції).
Інвестиційна діяльність	Надходження коштів: - додаткові інвестиційні ресурси від соціально орієнтованих інвесторів; - додаткові фінансові ресурси в результаті реалізації акцій підприємства (завдяки збільшенню ринкової ціни акцій екологооєнтованого підприємства). Відтік (виплата) коштів: - додаткові капітальні витрати (зокрема інвестування в оновлення технологічного обладнання, будівництво на засадах енерго - та ресурсосбереження).	Надходження коштів: - економія на інвестуванні в екологоорієнтовану діяльність Відтік (виплата) коштів: - недоотримані потенційні інвестиційні вкладення соціально орієнтованих інвесторів
Фінансова діяльність	Надходження коштів: - залучення додаткових позикових коштів (завдяки підвищенню довіри та інвестиційної привабливості) від інвесторів та комерційних банків; - екологічні субвенції з боку органів державної влади. Відтік (виплата) коштів: - спрямування частини власних та позикових ресурсів у фінансування заходів з екологоорієнтованої діяльності	Надходження коштів: - доходи за операціями, що фінансуються з коштів, що могли бути спрямовані в екологоорієнтовану діяльність Відтік (виплата) коштів: - фіннсові втрати, зумовлені появою фінансових ризиків екологічного характеру

Екологоорієнтований вектор розвитку підприємства передбачає отримання ним додаткових переваг за всіма видами його діяльності. Це свідчить про підвищення ролі екологічного фактору як фактору капіталізації підприємства та доцільність впровадження його як екологічного імперативу при тактичному та, особливо, стратегічному плануванні фінансової, інвестиційної та операційної діяльності. Проведений аналіз дозволив зробити наступні висновки:

1) Підприємству здебільшого невигідно здійснювати екодеструктивну діяльність, про що свідчать можливі виплати в цьому разі та відсутність надходжень. На противагу цьому, доцільною є орієнтація на стійкий екологічний розвиток, що передбачає отримання додаткових інвестиційних ресурсів, особливо, в довгостроковій перспективі, та відсутність при цьому відтоків грошових коштів.

2) Значні обсяги додаткових капіталовкладень, пов'язані з природоохоронною діяльністю підприємства, в основному виправдовують себе у середньо- та довгостроковій перспективі завдяки отриманню підприємством переваг в операційній діяльності та загальному підвищенню інвестиційної привабливості та ринкової капіталізації суб'єкта господарювання. Відтак, необхідною умовою конкурентоздатного, фінансово стійкого та інвестиційно привабливого підприємства у довгостроковій перспективі є узгодження завдань фінансово-економічної діяльності з екологічними умовами та вимогами, що диктуються ринковим середовищем.

Отже, враховуючи визначальний вплив екологічного чинника на фінансово-економічні показники функціонування підприємств та їх вартість як ключовий показник, що характеризує ефективність їх діяльності, виникає необхідність аналізу та визначення основних напрямів зростання вартості для вітчизняних машинобудівних підприємств.

3. Резерви зростання вартості підприємства з урахуванням впливу нефінансових факторів

Формування методичного апарату вартісно-орієнтованого управління на підприємствах передбачає врахування специфіки та особливостей функціонування вітчизняних машинобудівних підприємств. Тому з метою визначення основних напрямів діяльності підприємств, націлених на створення додаткової вартості або на пошук резервів її зростання постає необхідність аналізу сучасних тенденцій розвитку підприємств машинобудування.

Тенденції розвитку світової економіки визначають машинобудівну галузь як провідну галузь в економіці кожної розвиненої країни. Саме від машинобудування залежить досягнення інноваційної технічної конкурентоспроможності всіх видів економічної діяльності, міра задоволення цільових споживчих потреб соціуму, загалом національний та міжнародний імідж країни [10, с.37]. За даними Державного комітету статистики України [21] частка продукції машинобудування в загальному обсязі промислової продукції складає всього близько 13% у 2012 році, тоді як на початок 90-х років на машинобудування припадало близько третини промислової продукції. Для порівняння в таких розвинених країнах, як: Китай, Японія, США, Німеччина, Великобританія, Італія, - цей показник складає близько 40-50%.

На сьогодні машинобудівний комплекс України об'єднує понад 50 підгалузей, серед яких найбільш важливими є: транспортне, тракторне, енергетичне, електротехнічне машинобудування, верстатобудування, машинобудування для металургійної та гірничодобувної промисловості [25]. Рівень розвитку машинобудування визначає не лише побутове споживання населення, а й рівень розвитку решти галузей промисловості. Машинобудівні підприємства забезпечують робочі місця для близько 7% зайнятого в промисловості населення [38].

Незважаючи на провідну роль та значення машинобудівного комплексу для національної економіки, останнім часом спостерігається негативна динаміка показників її фінансово-господарської діяльності. Так, обсяги реалізованої промислової продукції машинобудівних підприємств відзначаються тенденцією до поступового зниження з роками (таблиця 3.1).

Таблиця 3.1

Обсяги реалізованої промислової продукції машинобудівного комплексу [26]

Показник	2008 р.	2009 р.	2010 р.	2011 р.	2012 р.
	млрд грн	%	млрд грн	%	млрд грн	%	млрд грн	%	млрд грн	%
Промисловість, у т. ч.:	468,6	100	551,7	100	717,1	100	917,0	100	436,5	100
Машинобудування	59,7	12,7	68,7	12,5	98,3	13,7	121,8	13,3	47,6	10,9
Виробництво машин та устаткування	20,8	34,8	22,4	32,6	30,1	30,6	37,3	30,6	14,4	30,3
Виробництво електричного, електронного та оптичного устаткування	13,5	22,7	15,5	22,6	21,2	21,6	25,6	21,0	9,4	19,7
Виробництво транспортних засобів та устаткування	25,4	42,5	30,8	44,8	47,0	47,8	58,9	48,4	23,7	49,8

Експорт продукції України є не диверсифікованим і здійснюється переважно в країни СНД, частка продукції машинобудування в його структурі складає 15,9% (2012 р), тоді як у розвинених країнах світу - 32-40% [26; 38].

Аналіз фінансових результатів діяльності машинобудівних підприємств свідчить про їх збитковість більше ніж на 1 млн.грн в розрізі загальної промисловості (таблиця 3.2) [26].

Таблиця 3.2

Показники фінансових результатів машинобудівних підприємств у 2012 році [26]

Показник	Промисловість	Машинобудування	Виробництво машин та устаткування	Виробництво електричного, електронного та оптичного устаткування	Виробництво транспортних засобів та устаткування
Чистий прибуток (збиток), тис. грн	5542,5	-1089,5	102,6	-190,8	-1001,3
Прибуток	у % до загальної кількості підприємств	59,6	62	61	64,2	56,8
	фінансовий результат, тис. грн	55180,4	5733,8	2375,3	1432,4	1926,1
Збиток	у % до загальної кількості підприємств	40,4	38	39	35,8	43,2
	фінансовий результат, тис. грн	49637,9	6823,3	2272,7	1623,2	2927,4

До основних причин такого фінансово-економічного стану машинобудівних підприємств, на нашу думку, слід віднести наступні: недостатні обсяги капіталовкладень у науково-дослідницьку роботу; екстенсивні фактори зростання виробництва; застаріле матеріало- та енергоємне обладнання; неефективна система менеджменту. Крім того, в умовах урахування соціально-економічних факторів розвитку ситуація ускладнюється несформованістю інститутів екологічної та соціальної відповідальності.

На нашу думку, вирішення вищезазначених проблем лежить в площині формування ефективної системи управління підприємствами, що дозволить підвищити фінансові результати діяльності суб'єктів господарювання та надасть можливість забезпечити їх стабільні значення у перспективі. В дослідженні таким напрямом управління визначено вартісно-орієнтований підхід до здійснення фінансово-економічної діяльності.

З метою визначення перспективних напрямів акумулювання додаткової вартості в сучасних умовах господарювання необхідно проаналізувати тенденції створення економічного прибутку машинобудівної галузі. Показовим індикатором формування вартості підприємствами є вартісний спред, що визначається як різниця між рентабельністю інвестованого капіталу (ROIC) та середньозваженою вартістю капіталу. Позитивний спред характеризує здатність підприємствами покривати вартість фінансових ресурсів за рахунок ROIC, показує можливість галузі акумулювати вартість та відповідно забезпечувати фінансові потреби подальшого розвитку. Негативний спред, навпаки, показує "руйнування вартості" підприємствами, тобто неспроможність покриття вартості фінансових ресурсів. Динаміка спреду, що характерна для підприємств машинобудівної галузі в цілому та окремо за її напрямами показана на рис.3.1.

Рисунок 3.1 Динаміка економічного прибутку (спреду) підприємств машинобудування

З рисунку 3.1. видно різке зниження економічного прибутку за галуззю в 2009 році. Однією з можливих причин такої динаміки є недостатнє фінансове забезпечення в 2009-2010 роках в результаті фінансово-економічної кризи.

Крім того, динаміка середньозваженої вартості капіталу як одного з ключових індикаторів вартості підприємств характеризується поступовим зростанням в часі (рис.3.2). Одним із напрямів поступового зниження вартості фінансових ресурсів в перспективі може стати врахування менеджментом підприємств при стратегічному управлінні соціально-екологічних факторів, зокрема в контексті корпоративної соціальної відповідальності. Це підвищить довіру до підприємств боку соціально орієнтованих інвесторів і з часом проявлятиметься у зниженні вартості наданих ними інвестиційних ресурсів, що впливатиме відповідно на зниження середньозваженої вартості капіталу.



Рисунок 3.2 Динаміка середньозваженої вартості капіталу підприємств машинобудівної галузі (побудовано за даними [23; 26])

Таким чином, негативні тенденції у фінансово-економічних показниках машинобудівної галузі, значні коливання у величині економічного прибутку, що створюється підприємствами, його непослідовний характер динаміки зокрема, формують необхідність до удосконалення вартісної концепції управління підприємством.

Вважаємо, що перспективним вектором у подальшому розвитку вартісно-орієнтованого управління машинобудівними підприємствами є урахування екологічного чинника впливу (приймаючи до уваги додаткові переваги та ризики в результаті впливу такого фактору на діяльність підприємств, що показані у п.п. 1.1) при удосконаленні методичного апарату вартісної концепції.

...