Показовими в контексті визначення фінансовим менеджментом підприємств машинобудування подальших напрямів діяльності в умовах екологоорієнтованого розвитку з орієнтиром на зростання вартості є результати глобального дослідження, що проводилось міжнародною консалтинговою компанією McKinsey [54]. Проведений широкий аналіз діяльності економічних агентів, свідчить, що дотримання принципів сталого розвитку при формуванні стратегічного плану є особливо актуальним, приймаючи до уваги довгостроковий характер прояву їх дії. До зміни вектору функціонування в напрямі екологічно сталого розвитку, на думку експертів агентства McKinsey, більш підготовлені підприємства, для яких пріоритетним завданням є врахування сучасних трансформаційних процесів у фінансовому управлінні підприємства та стратегічна орієнтація на задоволення потреб споживачів зокрема та інтересів всіх стейкхолдерів в цілому.

За результатами проведеного дослідження акумулювання додаткової вартості підприємства або забезпечення подальшого її зростання в умовах екологоорієнтованої діяльності можливе в трьох напрямах:

- орієнтуванні на зростання;

- ризик-менеджменті підприємства;

- коригуванні ставки віддачі на капітал.

В рамках політики зростання можливі такі шляхи формування додаткової вартості:

1. Періодичне коригування біснес-портфелю. Періодичний аналіз бізнес-портфелю здійснюється з метою своєчасного врахування переваг та недоліків, зумовлених тенденціями навколишнього як економічного, так і природного середовища (зокрема кліматичними змінами). Так, управління відходами перетворюється у додаткову послугу для підприємств, що передбачає отримання додаткових доходів.

2. Впровадження інновацій. Проведення постійного моніторингу за незадоволеними екологообумовленими потребами споживачів з метою подальшого урахування у своїй діяльності. У результаті з'являються нові інноваційні продукти, що привертають увагу споживачів, збільшують їх кількість та відповідно обсяги продажів підприємства.

3. Вихід на нові ринки збуту. Так, вихід на нові ринки можливий завдяки здійсненню гнучкої цінової політики (зниження цін на медичні препарати для малозабезпеченого населення або в країнах, що розвиваються).

Ризик-менеджмент на підприємстві передбачає аналіз спектру ризиків, пов'язаних з операційною діяльністю (ризики збоїв у виробництві через кліматичні зміни, обмеженість ресурсів або невдоволення з боку суспільства), своєчасне їх виявлення та попередження появи.

Коригування віддачі на капітал передбачає активізацію зусиль підприємства в розрізі зниження операційних витрат через вдосконалення менеджменту використання природних ресурсів (зниження енергоємності продукції, управління відходами); при виробництві продукції або модернізації технологічного процесу, що задовольняє стандартам якості згідно вимог сталого розвитку (шляхом зниження витрат, мотивації кадрів та інше).

Перспективним для подальшого використання вітчизняними підприємствами є проведений компанією McKinsey аналіз щодо потенційних можливостей збільшення вартості в розрізі галузей економіки, систематизовані результати якого подано у таблиці 3.3.

Як показав проведений аналіз, для підприємств машинобудівної галузі, суттєві резерви збільшення вартості формуються при коригуванні бізнес-портфелю, здійсненні ефективного використання природних ресурсів та проведенні політики ефективного ризик-менеджменту.

Таблиця 3.3

Потенційні можливості зростання вартості від дотримання політики сталого розвитку підприємства (складено на основі [54])

Враховуючи галузеву специфіку машинобудівних підприємств, вважаємо, що формування бізнес-портфелю, ефективне використання природних ресурсів та проведення ефективного ризик-менеджменту є взаємопов'язаними, тому формування набору заходів щодо їх забезпечення лежить в одній площині. Так, основною ресурсною базою функціонування машинобудівних підприємств є паливно-енергетичні ресурси (ПЕР). Ефективне використання ПЕР, що супроводжується проведенням заходів у сфері енерго- та ресурсозбереження, сприяє зниженню витрат, зростанню фінансово-економічних результатів діяльності. Потенціал зростання показників енергоефективності за рахунок організаційних та мало витратних енергозберігаючих заходів складає сьогодні 30 % [10]. Основними напрямами енергозбереження машинобудівної галузі є впровадження нових та вдосконалення існуючих технологій та обладнання, скорочення втрат енергоресурсів, підвищення якості продукції, вдосконалення та скорочення втрат сировини та матеріалів, заміщення і вибір найбільш ефективних енергоносіїв тощо [10].

Аналіз обсягів використання паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах машинобудування в динаміці характеризує поступове позитивне зниження показника енергоємності валового галузевого продукту (рис.3.4).

Таблиця 3.4

Показники енергоємності валового галузевого продукту машинобудуванні у 2007?2012 рр. [10]

Менш оптимістичні прогнози показує аналіз кількості промислових підприємств, що впроваджують маловідходні ресурсозберігаючі та безвідходні методи виробництва демонструє негативну динаміку таких показників (рис.3.3).

Рисунок 3.3 Частка промислових підприємств, що впроваджують маловідходні, ресурсозберігаючі та безвідходні методи виробництва продукції в загальній кількості промислових підприємств, що впроваджують інновації (складено на основі [26])

Крім того, впровадження промисловими підприємствами маловідходних ресурсозберігаючих та безвідходних технологічних процесів характеризується непослідовним характером (рис.3.4). Так, поступове зростання кількості таких процесів з 634 у 2009 році до 753 у 2011 році, змінилось різким зниженням ресурсозберігаючих процесів в 2012 році.

Рисунок 3.4 Частка маловідходних ресурсозберігаючих безвідходних технологічних процесів в загальному обсязі впроваджений інновацій на промислових підприємствах (складено на основі [26])

Вважаємо, що однією з основних причин непослідовного впровадження підприємствами інновацій в розрізі маловідходних, ресурсозберігаючих, безвідходних методів обробки та технологічних процесів виступає несформованість інститутів корпоративної соціальної відповідальності (КСВ) в Україні, зокрема в діяльності промислових підприємств.

Проаналізуємо особливості КСВ (або соціальної відповідальності бізнесу - СВБ) для українських машинобудівних підприємств. Так, за ініціативи системи Організації Об'єднаних Націй в Україні було проведено дослідження (у вигляді опитування) щодо впровадження програм СВБ в практику українських підприємств з метою виявлення найбільших стимулів та перешкод, що постають перед фінансовим менеджментом підприємств [1].

Результати опитування щодо розуміння вітчизняними підприємствами сутності СВБ показали, що спостерігається зміщення акцентів у бік внутрішніх соціальних програм компаній, спрямованих на працівників (65,5% підприємств). Менше третини (29,8%) опитаних компаній назвали реалізацію екологічних проектів як форму соціальної відповідальності. Це свідчить про те, що у своїй більшості компанії не відчувають відповідальність за рішення екологічних проблем [1, с.8-9].

Три чверті вітчизняних підприємств ("практики") повідомили про здійснення на практиці заходів з СВБ. При цьому за секторами економіки найбільший відсоток "практиків" спостерігається в торгівлі, найменший (51%) - у виробництві промислових товарів [1, с.14-15].

Діяльність більше половини підприємств (53,3%) регулюється напряму нормами екологічного законодавства, при цьому в галузевому розрізі виробництво промислових товарів (70,5%) знаходиться на другому місці після сільського господарства (78,8%). Як показало опитування, підприємства, діяльність яких регулюється екологічним законодавством, більш відповідальні до навколишнього середовища (перевага регуляторного підходу)[ 1, с.23].

За результатами опитування більше половини підприємств здійснюють екологічні соціально відповідальні заходи. Найчастіше такі заходи передбачають впровадження енергозберігаючих технологій (42,8%). Впровадженням енергозберігаючих технологій найбільше здійснюється підприємствами, що виробляють промислові товари (81,2%).

В контексті звітності з соціальної відповідальності більше ніж 74% компаній, що приймали участь в опитуванні, не оприлюднюють інформацію про соціальні та екологічні показники діяльності ні у вигляді окремого документу, ні як частини загального звіту. Вийняток становлять великі компанії з чисельністю понад 500 чоловік. Серед них 78% звітують про здійснювані заходи з соціальної та екологічної відповідальності. Це дозволяє зроботи висновок про те, що великий бізнес в Україні є провідником ідей і практик впровадження принципів соціальної відповідальності.

Як показують результати проведеного опитування, менеджерами вітчизняних підприємств екологічні проблеми не до кінця усвідомлені як складові СВБ, що пояснює недостатнє розуміння відповідальності за врахування екологічного фактору в своїй діяльності. Крім того, промислові підприємства не належать до "практиків", що реалізують принципи СВБ в своїй діяльності. Впровадження енергозберігаючих технологій, за словами менеджерів промислових підприємств, може мати суб'єктивний характер, що спричинить штучне завищення реального рівня відповідальності. Підтвердженням цього слугує наведений вище аналіз непослідовного здійснення промисловими підприємства ресурсозберігаючих заходів.

Отже, практичне впровадження СВБ на вітчизняних підприємствах можна охарактеризувати наступним чином:

1. Використання CВБ (КСВ) в якості прикриття для свого бізнесу (приклад, коли тютюнова компанія впроваджує екологічний проект з використання вторинного паперу для виробництва цигарок);

2. Використання СВБ як ходу для відволікання уваги від негативних наслідків бізнесу (приклад, коли шкідливе хімічне виробництво супроводжується КСВ-проектом допомоги дітям, що отруюються цим виробництвом)

3. Використання підприємствами КСВ як інструменту реклами для просування свого бренду, товару чи послуг.

4. Неприйняття підприємствами-виробниками екологічного фактору як фактору отримання додаткових доходів та переваг для підприємства (особливо у довгостроковій перспективі).

Недовіра з боку інвесторів до впровадження КСВ вітчизняними підприємствами позбавляє мотивації для українського бізнесу її здійснювати.

Отже, акумулювання основних резервів зростання вартості для машинобудівних підприємств передбачає узгодження вартісної концепції з КСВ бізнесу. Так, конкурентоспроможність товарів промислового призначення на національному та світових ринках визначається на сьогодні екологічними параметрами технологій виробництва. Врахування екологічного фактору при вартісному управління дозволить сформувати такі механізми управління, що відповідатимуть новим вимогам та задачам в контексті концепції екологічно сталого розвитку та забезпечать зростання ефективності діяльності підприємств.

Висновки

Спроможність підприємства своєчасно реагувати на зовнішні фактори впливу шляхом проведення трансформаційних змін в системі фінансового менеджменту дозволяє йому забезпечувати високі показники фінансової стійкості, платоспроможності та рентабельності активів і капіталу, а значить сприяє його ефективній роботі. Поряд з фінансовими чинниками впливу на основні об'єкти фінансового менеджменту важливого значення набувають нефінансові, серед яких особливо актуалізується роль вимог екологічного характеру до здійснення господарської діяльності.

Проведений аналіз практичного досвіду підприємств та організацій у дотриманні політики сталого розвитку та її вплив на результати їх діяльності формує передумови до виділення екологічного чинника як одного з ключових факторів, що суттєво впливає на тенденції та динаміку фінансово-економічних показників діяльності суб'єктів господарювання.

Як показують дослідження вчених, змінюється розуміння екологічного фактору як фактору додаткового ризику для підприємства - сьогодні він здебільшого розглядається як чинник, що надає додаткові можливості, економічні та фінансові переваги для суб'єктів господарювання при дотриманні ними траєкторії екологобезпечного розвитку.

Залежно від позиції підприємства - врахування або ігнорування екологічного фактора - на нього очікують додаткові вигоди або додаткові ризики. Додаткові підприємницькі ризики виникають унаслідок появи екологічних ризиків та економічних витрат (компенсація та запобігання негативним наслідкам від забруднень) тощо. Додаткові економічні переваги - підвищення рівня довіри з боку інвесторів, кредиторів, збільшення інвестиційної привабливості тощо - проявляються через покращання економічних та фінансових показників діяльності підприємства, передусім через зростання його ринкової вартості.

В результаті проведеного аналізу специфіки та тенденцій функціонування машинобудівних підприємств України виявлено негативну тенденцію обсягів реалізованої промислової продукції, зниження показників фінансових результатів, недиверсифікований експорт, а також тенденції до зниження експорту продукції вітчизняних машинобудівних підприємств.

До основних причин такого фінансово-економічного стану машинобудівних підприємств нами віднесені: недостатні обсяги капіталовкладень у науково-дослідницьку роботу; екстенсивні фактори зростання виробництва; застаріле матеріало- та енергоємне обладнання; неефективна система менеджменту, несформованість інститутів екологічної та соціальної відповідальності.

В роботі обґрунтовано вирішення вищезазначених проблем в площині формування ефективної системи управління підприємствами на основі вартісного підходу до управління. З урахуванням екологічного чиннику впливу визначені перспективні напрями акумулювання резервів вартості: коригування бізнес-портфелю, ефективне використання природних ресурсів, проведення політики ефективного ризик-менеджменту. Побудова гнучкої системи фінансового управління в контексті виявлених напрямів зростання вартості підприємств можлива на основі синтезу вартісної концепції управління та концепції соціальної й екологічної відповідальності бізнесу.

Отже, акумулювання основних резервів зростання вартості для машинобудівних підприємств передбачає узгодження вартісної концепції з КСВ бізнесу. Так, конкурентоспроможність товарів промислового призначення на національному та світових ринках визначається на сьогодні екологічними параметрами технологій виробництва. Врахування екологічного фактору при вартісному управління дозволить сформувати такі механізми управління, що відповідатимуть новим вимогам та задачам в контексті концепції екологічно сталого розвитку та забезпечать зростання ефективності діяльності підприємств.

Перелік посилань

1. Акімова І. Звіт про результати опитування щодо впровадження соціальної відповідальності бізнесу в Україні [Електронний ресурс] / І. Акімова, А. Марцінків, О. Осінкіна. 2005. 56 c. Режим доступу: http://www.un.org.ua/files/SURVEY_UKR.pdf

2. Андреева Н. Экологические аспекты развития финансового менеджмента в Украине с учетом международного опыта и в рамках экологизации инвестиционной деятельности [Текст] / Н. Андреева // Наукові праці ДонНТУ. Серія: економічна - 2007. №4. С. 189-200.

3. Афанасьева О. В. Публичная отчетность компаний: между социальной ответственностью и тотальным маркетингом / О. Афанасьева // Вопросы государственного и муниципального управления. 2013. №1. С.182-198.

4. Блек Э. Вопросы стоимости. Овладейте новейшими приемами управления, инвестирования и регулирования, основанными на стоимости компании / Э. Блек. М.: Олимп-бизнес, 2009. 400 с.

5. Бригхем Ю. Финансовый менеджмент. 10-е изд.: Пер. с англ. / Ю. Бригхем, М. Эрхардт. СПб.: Питер, 2009. 960 с.

6. Варфоломеев Е.В. Совершенствование методов оценки влияния эколого-инновационной деятельности на рыночную стоимость компаний [Текст]: дис. канд.экон.наук: 08.00.05: защищена 13.04.11: утв. 21.09.11 / Варфоломеев Евгений Викторович. М., 2011. 153 с.

7. Виленский П. Л. Оценка эффективности инвестиционных проектов. Теория и практика: учебное пособие / П.Л. Виленский, В.Н. Лившиц, С.А. Смоляк. 2-е изд., перераб. и доп. М.: Дело, 2002. 888 с.

8. Вишняков Я. Проблемы рейтинговой оценки инвестиционной привлекательности предприятий, с учетом экологической составляющей / Я. Вишняков // Российское предпринимательство - 2006. №4 (76). С. 96-101.

9. Волков Д. Л. Управление ценностью: показатели и модели оценки / Д. Л. Волков // Российский журнал менеджмента. 2005. Т.3. №4.-С. 67-76.

10. Галузева програма енергоефективності та енергозбереження на період до 2017 року, затверджена наказом Міністра промислової політики України № 152 від 25.02.2009 р.

11. Галушкин С.В. Выгоды устойчивого развития: выход на рынок «устойчивых» инвестиций [Електронний ресурс] / С.В. Галушкин, С.С. Головачев, С.Ю. Наквасин // Деловой журнал по связи с инвесторами. 2010. 15 июля. Режим доступу: http://www.ir-russia.ru/news/Sustainable-investment-14022011.htm

12. Горохова Т. Екологічна складова політики корпоративної соціальної відповідальності підприємств / Т. Горохова [Електронний ресурс] / Вестник. Наука и практика. Режим доступу: http://конференция.com.ua/pages/view/513

13. Єсаян Е. Напрями удосконалення системи фінансового менеджменту на промисловому підприємстві / Е.Єсаян // Вісник Донецького національного університету. Серія: Економіка і право, 2009. №1. С.353-360.

14. Жарова Л. В. Екологічне підприємництво та екологізація підприємництва: теорія, організація, управління: монографія / Л. В. Жарова, Є. Ю. Какутич, Є. В. Хлобистов; за ред. акад. НАН України Б. М. Данилишина ; Рада по вивч. продукт. сил України НАН України, НДІ сталого розвитку та природокористування. Суми: Університетська книга, 2009. 240 с.

15. Ивашковская И. В. Управление стоимостью компании: вызов российскому менеджменту / И. В. Ивашковская // Российский журнал менеджмента. 2004. №4. Т.2. С. 113-132.

16. Калинникова Е. В. Инвестиционный менеджмент [Електронний ресурс] / Е. В. Калинникова. Режим доступу: http://textb.net/122/index.html

17. Короткий В. Теоретичні засади екологізації інвестиційної діяльності підприємства [Текст] / В. Короткий // Економічний аналіз - 2011. №9. Ч.2 - С. 240-243.

18. Кузьмін О. Нова парадигма побудови системи менеджменту / О. Кузьмін, Н. Петришин, Н. Сиротинська // Науковий вісник. 2011. Вип. 6. С.14-18.

19. Лисица М. Обзор моделей теории структуры капитала и анализ их состоятельности / М. Лисица // Финансы и кредит. 2007. №9. С.48-55.

20. Олейник К.А. Экологические риски финансово-хозяйственной деятельности: вопросы методологии и мировой опыт оценки [Текст]: дис. канд.экон.наук: 08.00.10: защищена 10.02.02: утв. 20.07.02 / Олейник Константин Андреевич. М., 2002. 199 с.

21. Офіційний веб сайт Держкомстату України [Електронний ресурс]. Режим доступу: www.ukrstat.gov.ua.

22. Офіційний веб-сайт Dow Jones Sustainability Index [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.sustainability-index.com

23. Офіційний веб-сайт Національного банку України [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/category?cat_id=44580

24. Папп В. Оптимізація розподілу інвестиційних ресурсів та вибір ефективних інвестиційних проектів / В. Папп // Регіональна економіка. 2004. № 2. С. 246-255.

25. Пахомова С. В. Аналіз стану машинобудівних підприємств України та можливості стратегії їх розвитку / С. В. Пахомова // Прометей. 2009. № 3(29). С. 155 - 159.

26. Промисловість України. Статистичний збірник. Державна служба статистики України. Київ. 2011 р.

27. Снежко Е. Там вам не здесь [Електронний ресурс]: Бизнес // Инвестгазета - 2012. №24. Режим доступу: http://www.investgazeta.net/kompanii-i-rynki/tam-vam-ne-zdes-162923/

28. Стельмах М. Механізм формування раціональної структури капіталу підприємства / М. Стельмах // Економічний аналіз. 2010. №5. С. 339-343.

29. Стефанович Є.А. Інвестиційні проекти та джерела їх фінансування / Є. А. Стефанович // Інвестиції: практика та досвід. 2010. № 20. С. 8-12.

30. Сысоева Е. Сравнительный анализ подходов к проблеме оптимизации структуры капитала / Е. Сысоева // Финансы и кредит. 2007. №25. С.55-59.

31. Тарасенко С. В. Екологічний гудвіл як елемент вартості сучасного підприємства / С. В. Тарасенко // Вісник СНАУ. Серія "Економіка та менеджмент". 2010. №5/1. С. 155-160.

32. Ушаева С. Показатели эффективности структуры капитала фирмы / C. Ушаева // Вестник Челябинского государственного университета. 2009. №2 (140). С. 144-149.

33. Финансовый менеджмент [учебно-практическое пособие] / [А.Ю. Кравчук, Н.С. Россиина, Ю.Б. Терехович и др.]. Ярославль: 2009. 350 с.

34. Харин А. Г. Методологические особенности управления стоимостью компании, осуществляющей "зеленые" инновации // Балтийский регион. 2012. №3. С. 47-58.

35. Цой Р. А. Оценка рыночной стоимости российских промышленных компаний с учетом влияния корпоративного управления: дис. канд. эк. наук: 08.00.10. Ростов-на-Дону, 2007. 174 с.

36. Чайковська О.В. Шляхи та проблеми впровадження фінансового менеджменту на українських підприємствах / О.В. Чайковська, К.С. Котенькова // Торгівля і ринок України. 2009. №28. Т.1. С.344-348.

37. Шишова Ю.Г. Впровадження екологоорієнтовних інвестиційних проектів як важливий напрям в управлінні підприємством / Ю. Г. Шишова // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Теорія та практика розвитку інноваційної економіки», Одеса: Центр економічних досліджень та розвитку, 2011. Ч.І. С. 111-114.

38. Юдін М.А. Українське машинобудування: основні тенденції та пріоритетні напрями розвитку / М. А. Юдін // Бізнес Інформ. 2012. № 2. С. 111-115.

39. Amir E, Lev B. 1996. Value-relevance of nonfinancial information: The wireless communications industry. Journal of Accounting and Economics 22 (1&3): 3-30.

40. Aras G, Crowther D. 2008. Developing sustainable reporting standards. Journal of Applied Accounting Research 9(1): 4-16.

41. Barth ME, McNichols MF. 1994. Estimation and market valuation of environmental liabilities relating ti superfund sites. Journal of Accounting Research 32(3): 177-209.

42. Campbell DJ, Slack RE. 2008. Narrative Reporting: Analysts' Perceptions of its Value and Relevance, ACCA, Research Report 104, London.

43. Carroll AB. 1999. Corporate social responsibility; Evolution of a definitional construct. Business and Society 38(3): 268-295.

44. Cormier D, Magnan M. 2007. The revisited contribution of environmental reporting to investors' valuation of a firm's earnings: An international perspective. Ecological Economics 32(3,4): 613 - 626.

45. Feldman S, Soyka P, Ameer P. 1996. Does improving a firm's environmental management system and environmental performance result in a higher stock price? Journal of Investing 16(4): 87-97.

46. Hirschey M, Richardson VJ, Scholz S. 2001. Value-relevance of nonfinancial information: The case of patent data. Review of Quantitative Finance and Accounting 17(3): 3-75.

47. Hughes KE. 2000. The relevance of nonfinancial measures of air pollution in the electric utility industry. The Accounting Review 75(2): 209 -228.

48. Hu B, Magnan M., 2007. The stock market valuation of R&D information in biotech firms. Contemporary Accounting Research 24(4): 1291-1318.

49. Kolk A. 2003. Trends in sustainability reporting by the fortune global 250. Business Strategy and the Environment 12(5): 279 -291.

50. Lapointe-Antunes P, Cormier D, Magnan M, Gay-Angers S. 2006. On the relationship between voluntary disclosure, earnings smoothing and the value relevance of earnings: The case of Switzerland. European Accounting Review 15(4): 465-505.

51. Lev B, Sougiannis T. 1996. The capitalisation, amortization, and value relevance of R&D. Journal of Accounting and Economics 21(1): 107-138.

52. Messner M. 2009. The limits of accountability. Accounting, Organizations and Society 34(8): 918-938.

53. Sinkin C, Wright CJ, Burnett RD. 2008. Layoff announcements and stockholder wealth. Journal of Accounting and Public Policy 27(2):167 -176.

54. The business of sustainability: McKinsey Global Survey results, McKinsly Quarterly, 2011 available at: http://www.mckinseyquarterly.com/The_business_of_sustainability_McKinsey_Global_Survey_results_2867 (accessed 17 May 2012).

55. Victorious-Forex: Міжнародний формат представлення бібліографічних данних [Електронний ресурс]: Проект. Електрон. дан. (1 файл). Режим доступу: http://victorious-forex.com/index.php/trejderu/stati/17-indeksy-i-cfd/850-NERAX-Eco-fondovyj-indeks-s-ekologicheskim-uklonom. Назва з екрана.

Размещено на Allbest.ru