Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Державний вищий навчальний заклад

«Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

Кафедра банківської справи

Курсова робота

з дисципліни «Гроші та кредит»

на тему: «Позичковий пpоцент та його динаміка в Україні»

Київ 2019



Зміст

Вступ

1. Позичковий процент та його економічна роль

1.1 Економічна природа позичкового проценту

1.2 Сутність і норма позичкового проценту

1.3 Функції позичкового проценту

2. Статистичне вивчення проценту за кредит

2.1 Чинники впливу на розмір процентної ставки

2.2 Попит і пропозиція позичкового проценту

2.3 Чинники впливу на рівень процентної ставки за кредитом

3. Аналіз сучасного стану кредитної діяльності банків України

3.1 Способи нарахування процентів

3.2 Порівняльний аналіз динаміки чистих процентних доходів банків України

3.3 Кредитний ризик банків та методи його мінімізації

Висновки

Список використаної літератури



Вступ

позичковий процент кредит ставка

Економіка України за останні роки переживає складний процес відновлення виробничого сектору. Незначна тенденція до зростання залежить частково від спроможності банківської системи забезпечити необхідність підприємств грошовими коштами у вигляді кредитних ресурсів. Одночасно з тим, тенденції проведення кредитних операцій установами банків демонструють прояв певних складнощів кредитування для забезпечення суб'єктів господарювання додатковими фінансовими ресурсами [1].

Невід'ємною складовою досліджень фінансових ринків є категорія "процент". У економічний літературі науковці, починаючи з давніх часів, вивчали це питання. Для розуміння характеру сучасних економічних процесів у сфері грошового обігу та механізму їх впливу на зміну умов економічної рівноваги ґрунтовний аналіз становлення категорії проценту від зародження кредитних відносин і до тепер представляється актуальним [2].

У найбільш узагальненому абстрактному виразі процент -- це ціна грошей як позичкового капіталу, яку вони набувають на грошовому ринку.

Позичковий процент (від англ. loan interest) - плата за користування позичковим капіталом, його ціною.

Позичковий процент існував не завжди. Він виник тоді, коли товарне виробництво уже досягло певного рівня розвитку, на якому склався регулярний грошовий обіг та виникли більш-менш розвинуті кредитні відносини. Процент взагалі неможливий без існування кредиту, хоч останній іноді, як виняток, може надаватись на безпроцентній основі. За умов обмеженості інвестиційних ресурсів особливої актуальності набуває використання кредиту як джерела формування інвестиційного капіталу. За своєю суттю і широтою спектру охоплення процесу суспільного відтворення кредит є однією з найскладніших економічних категорій. Суть кредиту зводиться до його внутрішніх властивостей, виступаючи домінантою у змісті цієї економічної категорії.

Актуальність теми. В наш час ця тема є досить актуальною. Адже досить часто доводиться спостерігати за різкими змінами процентних ставок, що вказує на нестабільність сучасної кредитної системи.

Найбільш відомі вітчизняні та зарубіжні автори, які досліджували цю проблему: Андрейків Т.Я.[8], Вовчак О.Д.[8], Кейнс Дж.М., Коваленко Д.І. [4], Лазепко І. М.[3], Маршалл А., Мороз А. М.[3], Рущишин Н.М.[8], Савлук М. І.[3]. Також я використовувала інші вітчизняні публікації з питань банківської діяльності та позичкового проценту, законодавчі акти України щодо функціонування кредитної системи України.

Метою курсової роботи є дослідити сутність, економічну природу позичкового процента, визначити економічну основу його формування та виявлення реальних факторів, що впливають на динаміку рівня відсоткових ставок за кредитними операціями, зрозуміти специфіку впливу інфляції на позичковий процент.

Відповідно до даної мети поставлені такі завдання:

- розглянути теоретичні аспекти економічної природи позичкового проценту;

- дослідити сутність, норми та функції позичкового процента;

- визначити чинники впливу на розмір процентної ставки;

- охарактеризувати попит і пропозицію позичкового проценту;

- визначити фактори, які впливають на позичковий процент;

- дослідити шляхи вдосконалення мінімізації кредитного ризику банківських установ України на прикладі зарубіжних країн.

Об'єкт дослідження - це безпосередньо позичковий процент.

Предметом дослідження є позичковий процент та його економічна суть в банківських відносинах.

Структура роботи зумовлена метою і завданнями дослідження, складається зі вступу, трьох розділів, що мають сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел (17 найменувань). Загальний обсяг роботи - 34 сторінки, з яких - 31 основний текст.



1. Позичковий процент та його економічна роль

Цінність грошей має двояку форму прояву:

— купівельної спроможності, яку гроші набувають при обслуговуванні товарного обміну і рівень якої визначається середнім рівнем товарних цін;

— процентної ставки, або просто процента, яку гроші набувають на грошовому ринку в ролі носія позичкового капіталу і рівень якої визначається співвідношенням попиту і пропозиції на цьому ринку.

У найбільш узагальненому абстрактному виразі процент -- це ціна грошей як позичкового капіталу, яку вони набувають на грошовому ринку. Позичковий процент існував не завжди. Він виник тоді, коли товарне виробництво уже досягло певного рівня розвитку, на якому склався регулярний грошовий обіг та виникли більш-менш розвинуті кредитні відносини. Процент взагалі неможливий без існування кредиту, хоч останній іноді, як виняток, може надаватись на безпроцентній основі.

Проте існування товарного виробництва та пов'язаних з ним кредитних відносин як основи виникнення процента не може достатньо повно пояснити природу позичкового процента [3, с. 395].

Вільні грошові капітали, що вивільняються у одних підприємств, корпорацій та інших економічних суб'єктів і призначені для передачі у тимчасове користування іншим, стають позиковим капіталом. Рух позичкового капіталу відбувається на ринку позикових капіталів. Гроші в якості кредитних ресурсів мають свою ціну позичковий відсоток [3, с. 402].

1.1 Економічна природа позичкового проценту

Відсоток за кредит або позичковий відсоток означає плату позичальника у боргових (кредитних) відносинах за надані в позику гроші чи матеріальні цінності. Відсоток належить до числа категорій товарного виробництва, яке і визначає суть кредитних відносин. Величина норми відсотка відображає економічні відносини між власником позичкового капіталу і підприємцем, який прибутково використовує у своєму обороті чужу власність, і становить собою ціну капіталу, що взятий у кредит [4, с. 218].

Економічна природа позичкового процента обумовлена існуванням товарного виробництва та пов'язаних з ним кредитних відносин. За призначенням позичковий процент, з одного боку, відображає ефективність використання позичкового капіталу; з іншого боку, він повинен забезпечувати доходи банку, компенсувати його витрати [5].

Позичковий відсоток - це плата позичальника за користування кредитною вартістю з метою її продуктивного споживання. Він є ціною кредиту, а також способом відшкодування витрат кредитора і отримання необхідного прибутку [6].

1.2 Сутність і норма позичкового проценту

В умовах ринкової економіки сутність позичкового проценту полягає в тому, що позичковий процент є платою за користування позичковим капіталом, його ціною. При цьому між кредитором і позичальником з приводу величини процента, його видів, методів сплати виникають певні економічні відносини, які визначають важливість процента в ринковій економіці. Він є другою (після валютного курсу) економічною змінною, за якою ведуться найпильніші спостереження в економіці. Адже процентна ставка є вартістю позички для позичальника і винагородою позикодавця за інвестицію. Вона є тією ланкою, яка не тільки зв'язує грошовий ринок з реальною економікою країни. Процентна ставка впливає на стан останньої та на рішення суб'єктів підприємницької діяльності щодо інвестицій чи зберігання своїх коштів у фінансових активах, а також на повсякденне життя її громадян, на їхні особисті рішення щодо споживання та заощадження [3, с. 396].

Норма відсотка (N) розраховується за формулою:

N =	Річний дохід на використаний позичковий капітал	100%.
	Середня сума капіталу, що надається в позику

Виділяють два методи нарахування банківського процента: з постійною (простий відсоток) та перемінною (складний відсоток) базами нарахування

де FV - майбутня сума; PV - теперішня сума; i- простий відсоток; n - кількість періодів.	де FV - майбутня сума; PV - теперішня сума; j - складний відсоток; m - кількість нарахувань у періоді; n - кількість періодів.

У ринковій економіці суть показника рівня відсотка тлумачиться як кількісна характеристика плати за кредит, яка показує міру реалізації власності у формі отриманого доходу від її реалізації. Норма відсотка -- динамічна величина, що залежить насамперед від середньої в даній країні норми прибутку як міри прибутковості капітальних вкладень у виробництво. Дж. Кейнс суть відсотка розглядав як «плату за розставання з ліквідністю» і відносив до дії загального психологічного закону, за яким люди віддають перевагу грошам як найліквіднішій формі багатства. Величина позичкового відсотка, за Кейнсом, залежить від двох факторів:

1) прямо пропорційна перевагам ліквідності;

2) обернено пропорційна кількості грошей, що перебувають в обігу.

Реальна динаміка норми відсотка не перевищує норми прибутку. Зокрема, середня норма прибутку становить максимальну межу норми прибутку. Мінімальної межі норми відсотка не визначають. Водночас її розмір має покривати витрати кредитора, пов'язані з даною кредитною операцією, і приносити йому хоча б мінімальний дохід. Якби мінімальна межа норми відсотка становила 0, то кредитні відносини втратили б свій економічний сенс [4, с. 218].

Джерелом сплати процента є прибуток підприємця, що створюється із застосуванням позичкового капіталу у процесі виробництва, чи дохід фізичної особи або держави. Його кількісним визначенням є ставка, або норма, процента.

Норма позичкового процента (процентна ставка) -- це відношення суми річного доходу, одержаного на позичковий капітал, до суми капіталу, наданого в позичку, помножене на 100. Наприклад, якщо позичковий капітал дорівнює 200 тис. грн.., а отриманий на нього річний дохід кредитора -- 30 тис. грн.., то норма процента становитиме 15 % річних:

(	30 тис.грн. х 100 200 тис. грн.	)

На практиці норма позичкового процента має форму процентної ставки, тобто відношення доходу (процентних грошей) до суми боргу за одиницю часу. Визначена таким способом процентна ставка називається простою. [3, с. 396 - 397]

Інтервал часу, до якого застосовується процентна ставка, називається періодом нарахування процентів. За такий період беруть рік, півріччя, квартал, місяць або день. Щоб визначитися з величиною процентної ставки, потрібно її привести до річної ставки, помноживши ставку за півріччя, квартал, місяць чи день відповідно на 2, 4, 12 чи 365.

Відомо, що прибуток поділяється на процент та підприємницький дохід. Перший привласнює кредитор, а другий -- позичальник [3, с. 397].



1.3 Функції позичкового проценту

На різних етапах розвитку суспільства і кредитних відносин учені визначали різні функції процента як:

- засіб, що сприяє кращому використанню основних та оборотних коштів;

- засіб, що стимулює одержання високих результатів виробництва;

- засіб регулювання розміру кредитних вкладень;

- засіб забезпечення доходів банку, компенсації його витрат;

- засіб вираження ефективного використання кредиту;

- засіб можливості порівняння цінності дійсних та майбутніх благ.

Тому в умовах розвитку ринкових відносин та трансформації функцій позичкового процента, з урахуванням вимог специфіки його прояву, варто виділити такі його функції: розподільчу, стимулюючу та функцію збереження позичкового капіталу та способу щодо можливості порівняння цінності дійсних та майбутніх благ.

Визначають такі функції позичкового процента

1. Розподільча функція. Оскільки позичковий процент - це ціна позичкових грошей, то, як і будь-яка ціна, він виконує функцію розподілу грошового та реального капіталу серед різних підприємств, фірм та інвестиційних об'єктів. Відповідно до цієї функції наявні гроші розподіляються між тими позичальниками, ступінь прибутковості або очікувана норма прибутку яких є досить високою, отже, гарантується виплата процента. Процент, виконуючи свою функцію, розподіляє реальний капітал між тими галузями, де він виявиться найбільш продуктивним і найбільш прибутковим. Таке розміщення фінансових ресурсів працює в інтересах суспільства в цілому.

Процент не виконує ідеально задачу розподілу позичкового капіталу з метою найбільш продуктивного застосування, але перекладаючи витрати, зв'язані зі сплатою позичкового відсотка на споживачів, великі промислові суб'єкти в змозі контролювати пропозицію та маніпулювати своїми цінами.

Великий розмір та престиж великих промислових підприємств, холдингів також дозволяє їм одержувати позички на більш вигідних умовах, поки на ринку грошового капіталу не з'являться менш відомі компанії, очікувані прибутки яких фактично можуть бути вищими.

2. Стимулююча функція. Позичковий процент - не пасивний учасник кредитної угоди, він впливає на функціонування позичкових коштів, ефективне використання вартості, що позичається. Необхідність виплати відсотка стимулює позичальника до одержання максимального прибутку в умовах ринкової конкуренції, щоб розплатитися з кредитором та мати кошти для розширеного відтворення. Якщо підприємство не буде раціонально застосовувати позичкові кошти (а також і власні), то проценти за користування позичкою поглинуть весь його прибуток.

В умовах ринкового формування рівня позичкового процента залучення в оборот позикових коштів на платній основі є вигідним тільки при покритті позичками тимчасових та необхідних додаткових потреб. Будь-яке зайве використання позичок знижує загальний рівень рентабельності вкладень.

За допомогою процента стимулюється обсяг залучених банком депозитів: необхідність збільшення банківських ресурсів (особливо депозитних) призведе до підвищення депозитного процента до розміру, що врівноважує пропозицію депозитів та попит на них з боку банку. Реалізується ця функція на практиці використанням диференційованих процентних ставок, що змінюються в залежності від загальних показників ефективності кредитного об'єкта, зниження ризику, доходів кредитування, характеристики клієнтів.

3. Функція збереження позичкового капіталу. При вивченні цієї функції позичкового процента варто враховувати, що збереження вартості коштів, наданих у тимчасове користування, відбувається в тому випадку, якщо до кредитора від позичальника повертаються суми рівноцінної вартості, надані у тимчасове користування.

Велике значення ця функція процента мала в перші роки становлення незалежної економіки України та її банківської системи. У період з 1992 до 1994 року в зв'язку з інфляцією, банки в процесі кредитування перекладали ризик знецінення української валюти (карбованця) на всіх позичальників. Це досягалося за допомогою стягнення високої процентної ставки за позичками - до 600 відсотків річних, а також нарахуванням складних процентів за кредитними операціями.

Важливе значення має ця функція і в даний час. При постійному зростанні внесків населення в банки, основним з факторів їхнього подальшого росту є величина процента. Для того, щоб виконувалася об'єктивна вимога цієї функції процента, величина процентних ставок по внесках не повинна бути менше темпів інфляції.

Позичковий процент, таким чином, був відомою гарантією повернення не тільки суми виданих позичок, але і збереження вартості, наданої в тимчасове користування.

4. Функція засобу можливості порівняння цінності дійсних та майбутніх благ. Важливим фактором, що впливає на рівень процента, є взаємодія попиту та пропозиції на грошовому ринку.

Як і будь-яка ціна, процент стає результатом торгу і встановлюється на рівні, що забезпечує рівновагу позичкового капіталу.

Пропозиція кредитних ресурсів підкоряється тим же законам, що і пропозиція інших товарів: при зростанні процентної ставки зростає, а при зниженні - зменшується

Це відбувається тому, що при високих ставках усе більше економічних суб'єктів починають віддавати перевагу поточному споживанню перед споживанням у майбутньому. Звідси випливає четверта функція процента - створення можливості порівнювати цінність дійсних та майбутніх благ, і, отже, будувати шкалу переваг у часі. Наявність диференційованої шкали процентних ставок та різноманітних форм вкладень сприяє розвиткові кредитної системи, тому що у споживачів з'являється широкий вибір щодо розміщення коштів.

Функції процента визначають його роль в економіці [7, с. 33].

Досить високий порівняно з зарубіжними країнами рівень процентних ставок в Україні стимулює населення зберігати свої кошти, передусім, у банках і деякою мірою -- в інших фінансових посередників. Останніми роками банківські вклади населення збільшуються досить високими темпами. Цьому сприяє швидке зростання доходів населення. До 2000 р. абсолютна більшість населення була за межею бідності, вона не мала можливості робити заощадження навіть у межах трансакційного мотиву, незважаючи на досить високі процентні ставки. Лише починаючи з 2000 p., коли намітилися позитивні зрушення в динаміці грошових доходів і життєвого рівня населення, істотно посилився стимулювальний вплив процента на заощаджувальні мотиви населення, що спричинило прискорене зростання банківських вкладів населення.

Водночас високі процентні ставки, які вже тривалий час діють в Україні (навіть за невисокої облікової процентної ставки Національного банку України), не дають можливості багатьом суб'єктам господарювання користуватись банківськими кредитами. Це стримує розвиток економіки, подолання платіжної кризи.

Щоб зменшити негативний вилив високих процентних ставок на економіку та на рівень життя народу, владні структури України впродовж останніх років компенсують за рахунок коштів державного бюджету деяким юридичним особам (насамперед, сільгоспвиробникам) та окремим групам населення частину процентних платежів за банківський кредит. Високі процентні ставки всередині країни змушують українські банки, великі підприємницькі структури, органи місцевої влади, уряд України робити позичання за кордоном, де процентні ставки значно нижчі. Наслідком цих заходів є зростання пропозиції дешевших кредитних ресурсів на внутрішньому ринку, зниження ставки позичкового процента, краще задоволення фінансових потреб суб'єктів господарювання та населення. Але водночас посилюється загроза надмірного зростання зовнішнього боргу країни та стимулювального впливу процента на трудову активність. Тому не можна допустити, щоб банківська система України заради пошуків за кордоном дешевих кредитних ресурсів ослабила свій зв'язок з населенням і, зокрема, свій стимулювальний вплив на його трудову та заощаджувальну активність через механізм процента [8].



2. Статистичне вивчення проценту за кредит

Частина заново утвореної вартості, яка поступає до кредитора, є платою позичальника за користування кредитом, а також за можливість задоволення потреби в грошових коштах. Позичковий процент виконує функції стимулу та гарантії, збереження зменшеної вартості, тобто повернення кредитору кредитних коштів в повному розмірі. Стимулюючу функцію позичкового проценту розглядають в аспекті впливу на функціонування позикових коштів в обороті господарських організацій та отримання прибутку кредитором в умовах ринкової конкуренції. Аналізуючи процент за кредит як гарантію збереження зменшеної вартості та компенсацію за ризик, виділяють чинники, що визначають його розмір, зокрема: строки кредиту, суму кредиту, наявність забезпечення позики, ймовірність своєчасного виконання зобов'язань перед кредитором та наявність (або відсутність) інфляції. Наприклад, при довгих термінах кредиту та інфляції збільшується ризик кредитора, і тому позичковий процент буде обов`язково вищим.

Система показників статистики проценту за кредит будується в залежності не тільки від функцій позичкового проценту, але і від класифікації його за різними ознаками: формами кредиту; видами кредитних відносин; термінами та видами позик; видами операцій; способами нарахування. Поряд з показником «процент за кредит» широко використовується категорія «процентна ставка» [9].

Процентна ставка -- це вартість послуги, пов'язаної з грошовим запозиченням, яка встановлюється в процентах до суми запозичених грошей. Рівень процентної ставки визначається в розрахунку на річний термін використання грошей [10].



2.1 Чинники впливу на розмір процентної ставки

На розмір процентної ставки впливають макро- та мікроекономічні чинники (табл. 2.1):

Таблиця 2.1

Чинники впливу на розмір процентної ставки

Чинники впливу на розмір процентної ставки
Макроекономічні
Співвідношення попиту та пропозиції позичкового капіталу	Чим більший попит на кредит, тим вища процентна ставка
Рівень інфляції	Прискорення темпів інфляції викликає підвищення процентної ставки, що слугує захистом від знецінення капіталу
Рівень облікової ставки центрального банку (ЦБ)	При визначенні розміру процентної ставки банки беруть за основу облікову ставку ЦВ, яка, своєю чергою, залежить від типу грошово-кредитної політики (рестрикційна чи експансійна), процентних ставок на міжнародному ринку позичкових капіталів, стану платіжного балансу країни, курсу національної валюти
Мікроекономічні
Строк позички	Рівень процентної ставки знаходиться в прямій залежності від строку кредиту: чим довший кредит, тим вища процентна ставка, оскільки підвищується ризик неповернення кредиту та знецінення запозичених коштів у зв'язку з інфляцією
Розмір позички	Зазвичай, процентна ставка з великих позичок повинна бути нижчою, ніж за дрібними
Витрати на формування позичкового капіталу	Ці витрати складаються з депозитного процента та плати за кредитні ресурси, отримані в інших банках, тому, чим вищою є ціна залучених і позичених коштів, тим вищою буде процентна ставка
Ризик	При наданні позичок комерційні банка стикаються з кредитним ризиком (втрати від неповернення основної суми боргу) та процентним ризиком (втрати від неповернення процентів, що сплачує позичальник за користування капіталом), тому, чим вище банк оцінює ці ризики, тим вищою буде процентна ставка
Характер застави	Якість застави прямо пов'язана з її ліквідністю, тому, чим вища ліквідність майнових цінностей, що є забезпеченням кредиту, тим нижчою буде процентна ставка
Характер відносин між банком і позичальником	Для своїх постійних клієнтів, у платоспроможності яких банк упевнений, процентна ставка може бути нижчою

Для процента характерно те, що він відображає єдність відносин щодо його сплати та отримання. Сплата процента за використання позиченої вартості позичкового капіталу є переданням певної частини вартості без одержання еквівалента. Процентна сума повністю переходить від позичальника до кредитора. Цей перехід вартості за напрямом протилежний рухові кредиту, що надається, але збігається з рухом кредиту, який повертається. Сплата процента, як правило, не збігається в часі з поверненням кредиту, оскільки може здійснюватися раніше, одночасно чи пізніше від повернення кредиту.

Джерелом сплати процента є прибуток позичальника, створений із застосуванням позичкового капіталу в процесі виробництва, чи дохід фізичної особи або держави [11].

2.2 Попит і пропозиція позичкового проценту

Сплата відсотка є передача частини прибутку, що одержується позичальником, кредиторові. Ціна, що сплачується за використання позикових коштів, визначається пропозицією накопичених коштів і попит на позикові засоби з боку позичальників. В цілому на фінансовому ринку ціна фінансового капіталу формується під впливом двох чинників - ринкових сил (попиту і пропозиції) і державного регулювання.

Ставки відсотка відчувають вплив численних факторів, але головне значення має співвідношення попиту та пропозиції грошового капіталу. Пояснення цього фактора міститься в ряді теоретичних положень Дж.М. Кейнса, А. Маршалла, Л. Вальраса та ін..

В теорії Дж.М. Кейнса відсоток - це автономний фактор, його рівень визначається взаємодією пропозиції та попиту на грошові залишки, тобто не на всі заощадження, а лише на їх грошову частину. Відсоток, на думку Дж. М. Кейнса, - чисто грошовий феномен, що відображає гру ринкових сил на грошовому ринку. У цьому напрямку він розвивав свою теорію грошового попиту, зв'язавши її з "схильність до ліквідності". Головним у теорії Дж. М. Кейнса є те, що відсоток - це у вищій мірі психологічний феномен, що втратив зв'язок з природою позичкового капіталу, зате тісно який поріднився з грошовою сферою. Це не винагорода за заощадження, а плата за "розставання з ліквідністю", подолання страху перед невизначеним майбутнім і ризиком неплатежу за зобов'язаннями і договорами. Акцент на норму відсотка як важливому індикаторі попиту на гроші мав важливі наслідки для економічної теорії. З введенням відсотка аналіз попиту на гроші була поставлена проблема оптимізації розподілу господарюючими суб'єктами своїх ресурсів між альтернативними видами активів. При такому підході до функції попиту важливу роль починає грати аналіз очікувань господарюючих агентів в умовах невизначеності і ризику. Попит на гроші в теорії Дж.М. Кейнса втрачає риси стабільності та передбачуваності, які вважалися притаманними йому згідно з неокласичним схемами [12].

У теоріях А. Маршалла та Л. Вальраса норма процента розглядається як чинник, що надає рівноваги бажанню інвестувати і готовності зберігати. Інвестування створює попит на відповідні ресурси, а заощадження - основу для їхньої пропозиції. Норма проценту є такою ціною ресурсів за інвестиції, при якій попит та пропозиція врівноважуються. Ціна будь-якого товару неминуче зупиниться на рівні, при якому попит на нього дорівнює пропозиції, точно так само і норма відсотка під дією ринкових сил прагне до рівня, при якому обсяг інвестицій дорівнює обсягу заощаджень.

Як вважає А. Маршалл, відсоток, будучи ціною, яка сплачується на будь-якому ринку за користування капіталом, прагне до такого рівноважного рівня, при якому сукупний попит на капітал на цьому ринку при даній нормі процента дорівнює сукупного капіталу, який впливає на ринок при цій же нормі проценту.

Л. Вальрас дотримувався класичної традиції, згідно з якою нормі процента відповідає сума, яку індивідууми будуть зберігати, а також сума, яку вони будуть інвестувати в нові капітальні активи, і ці дві агрегатні величини прагнуть зрівнятися одна з одною, і норма проценту є та змінна, яка приводить їх до рівності. У результаті норма відсотка встановлюється на рівні, при якому заощадження, що представляють пропозицію нових капіталів, рівні попиту на них.

Сучасні умови діяльності банківської системи, а також механізм формування ставок проценту, як в Україні, так і в країнах Заходу став більш складним, з'являються та підсилюються нові фактори, а роль колишніх або змінюється, або їхня дія слабшає.

Насамперед, на пропозицію позичкового капіталу великий вплив здійснюють ступінь розвитку кредитної системи країни та обсяг грошових нагромаджень населення. Чим більше нагромаджень у населення, тим значнішими є можливості в кредитних організаціях надати позичальникам позички на прийнятних умовах за порівняно низькими ставками.

Певний вплив на процент банківського кредиту роблять специфічні особливості кредитної системи тієї або іншої країни. Рівень ставки проценту багато в чому залежить від стану економіки. В умовах зростання виробництва підвищується попит на позичкові кошти, з цієї причини ставка проценту підвищується. Якщо спостерігається спад, то відбувається згортання виробництва, підприємцям стає непотрібним додатковий капітал, падіння попиту на грошовому ринку викликає зниження ставки проценту. Разом із тим, це є лише одним з багатьох факторів, інші можуть одночасно діяти в протилежному напрямку, здійснюючи тим самим невілюючий вплив [7].



2.3 Чинники впливу на рівень процентної ставки за кредитом

Облікова ставка центрального банку - це виражена у процентах плата, що береться центральним банком за рефінансування банківських установ. Облікова ставка є орієнтиром ціни на гроші. Як правило, проценті ставки за кредитами банків встановлюються на рівні, вищому облікової ставки. Однак, якщо банк має дешевші ресурси, то він може встановлювати процентні ставки на нижчому рівні. Національний банк України встановлює порядок визначення облікової ставки та інших процентних ставок за своїми операціями. Ставки рефінансування встановлюються НБУ з метою впливу на грошовий обіг та кредитування. Водночас, облікова ставка залежить від різних чинників, таких як: характер грошово-кредитної політики центрального банку, процентні ставки на міжнародному ринку позичкових капіталів, стан платіжного балансу країни і курс національної валюти (рис. 2.3).

Чинники впливу на рівень процентної ставки за кредитом облікова ставка центрального банку якість застави рівень інфляції зміст заходів, що кредитуються строк кредиту витрати на оформлення кредиту і контроль ціна сформованих ресурсів ставки банків-конкурентів ризик характер відносин між банком і клієнтом розмір кредиту норма прибутку від інших активних операцій попит на банківські кредити

Рис. 2.3 Чинники впливу на рівень процентної ставки за кредитом

Рівень інфляції має неабиякий вплив на рівень процентних ставок за кредитами банків. За умови очікування зростання темпів інфляції в країні, банківські установи, як правило, підвищують рівень процентних ставок за кредитами.

Рівень процентної ставки прямопропорційно залежить від строку кредиту. Під час надання кредиту позичальнику на довший строк банки встановлюють, як правило, вищу процентну ставку, ніж за короткостроковими кредитами. Це пов'язане з тим, що при довгостроковому кредитуванні у банку підвищується ризик неповернення наданих кредитних коштів. Крім того, втрати можуть бути пов'язані також зі знеціненням грошей, переданих у кредит (у зв'язку з інфляцією).

Ціна сформованих банком ресурсів також має прямопропорційній вплив на процентні ставки за кредитами. Чим дорожче банку обходяться залучені ресурси, тим вищими будуть ставки процентів за кредитними операціями. Банк не може надавати кредити під процент, ставка якого є нижчою від процентної ставки за кредитами, які бере сам банк, і процентної ставки, яка виплачується ним за депозитами. При цьому за рахунок відповідного рівня різниці між процентними ставками за виданими кредитами і ставками залучення депозитних коштів (маржі) повинна забезпечуватися належна рентабельність банківської установи і можливість створювати фінансові ресурси для його розвитку. Виняток можна зробити лише у разі, якщо при встановленні нижчих ставок за кредитами порівняно з депозитними ставками, банк не матиме збитків.

Пряма залежність прослідковується також між ризиком і процентними ставками за кредитами. Водночас, рівень ризику залежить від таких чинників, як: вид кредиту, строк кредитування, кредитоспроможність позичальника, наявність забезпечення тощо. Зазвичай найризикованішими є незабезпечені (бланкові) кредити, однак ступінь ризику забезпечених кредитів залежить від якості та повноти застави. Чим вищий ступінь кредитного ризику, тим більша ймовірність для банку зазнати втрат від неповернення позичальником основного боргу і несплати процентів за ним. Тому, як правило, чим вищий ризик неповернення кредитних ресурсів банку, тим вищою буде процентна ставка за кредитом.

Розмір кредиту оберненопропорційно впливає на рівень процентних ставок за кредитами банків. При цьому, зазвичай, при наданні масштабніших кредитів, процента ставка буде нижчою. Це пов'язане, насамперед, з тим, що великі кредити надаються переважно великим платоспроможним клієнтам, які менше схильні до ризику банкрутства, та й відносні витрати за такими кредитами можуть бути нижчими. Однак, при цьому банки повинні враховувати характер кредитної операції та кредитну політику банківської установи.

Попит на банківські кредити має значний вплив на формування процентної ставки за кредитами. Зростання попиту на кредитні ресурси може призвести до зростання процентних ставок. Але в умовах конкуренції банківські установи можуть і не змінювати ставки процентів, що призведе до залучення більшої кількості клієнтів та завоювання конкурентах переваг.

Якість застави впливає на рівень ставки процентів за кредитами оберненопропорційно. Це пояснюється тим, що якісне забезпечення за кредитом суттєво впливає на рівень кредитного ризику банку та можливість зазнати втрат від кредитної операції. Якщо якість прийнятого забезпечення за кредитом є високою, застава е ліквідною, легко реалізується, вартість забезпечення відповідає розміру кредиту, то за такою кредитною операцією може бути встановлена нижча процентна ставка. Однак, при цьому слід звертати увагу також на інші критерії, що стосуються кредитної операції, зокрема, фінансовий стан позичальника, оцінювання проекту, що кредитується, тощо.

Зміст заходів, що кредитуються, пов'язаний з рівнем ризику банку і також впливає на формування процентної ставки, за кредитом. При цьому банку слід правильно оцінити ефективність кредитного проекту та визначити його окупність. Від заходу, на який спрямовуються кредитні ресурси, залежить можливість позичальника повернути позичені кошти. Кредити, які надають на виробництво продукції, на яку є високий попит, можуть коштувати дешевше, ніж кредити на спекулятивні цілі.

Витрати на оформлення кредиту і контроль безпосередньо впливають на рівень процентної ставки за кредитом. При цьому чим вищі витрати на оформлення кредитної операції, чим дорожче банку обходиться контроль як за цільовим використанням кредитних коштів, так і за предметом забезпечення, тим вищою буде встановлена плата за кредитом. Однак, банківські установи такі витрати можуть не враховувати до процентних ставок, а включати до комісійної винагороди банку.

Ставки банків-конкурентів можуть впливати на зміну рівня процентних ставок за кредитами. Але, це залежить, насамперед від, кредитної політики та стратегії діяльності самого банку. Так, якщо банк має на меті залучити більшу кількість клієнтів, то ставки процентів встановлюються на нижчому рівні. У випадку ж проведення банком політики щодо одержання вищих прибутків, то він може встановлювати вищі процентні ставки за кредитами порівняно з іншими кредиторами. Однак, банку забороняється встановлювати процентні ставки та комісійні винагороди на рівні нижче собівартості банківських послуг у цьому банку. Надання безпроцентних кредитів також забороняється, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Характер взаємин між банком і клієнтом також має вплав на ставку проценту за кредитом. Якщо позичальник - клієнт, який довгий час співпрацює з банком, має відкриті у ньому рахунки, банк добре знає його фінансові можливості та довіряє йому, то процентна ставка за таким кредитом може бути встановлена на нижчому рівні.

Норма прибутку від інших активних операцій може бути орієнтиром щодо встановлення процентних ставок на кредитні продукти банківської установи. Кредитні операції вважаються найбільш поширеними і найбільш дохідними у діяльності банків. Тому, у випадку, якщо інші активні банківські операції (наприклад, інвестиційні) приносять більший дохід, ніж кредитні, то банківська установа може переглянути власну проценту політику і підвищити рівень процентних ставок за кредитами.

Кредитним договором також повинно бути передбачено, що у випадку зміни вартості кредитних ресурсів на ринку позикового капіталу або інших показників, що характеризують кон'юнктуру фінансових ринків, процентна ставка за користування кредитними коштами може бути змінена на вимогу банку. У таких випадках банківська установа має право змінити розмір процентної ставки, попередивши про це письмово позичальника, як правило, не пізніше ніж за 5 днів. У випадку незгоди зі зміною розміру процентної ставки позичальник зобов'язаний сповістити про це банк протягом трьох днів з моменту одержання повідомлення банку про зміну процентної ставки, повернути отримані кредитні ресурси та сплатити всі проценти за чинною ставкою до настання строку набрання чинності нової процентної ставки, зазначеної в повідомленні банку.

Таким чином, на рівень процентної ставки за кредитами банківських установ мають вплив різноманітні чинники, які в свою чергу зумовлюють коливання процентних ставок у бік підвищення чи зниження. Встановлення прийнятної для банку і позичальника процентної ставки сприятиме зниженню банківського ризику, збільшенню рівня прибутковості фінансово-кредитної установи та сприятиме ефективному використанню і реалізації кредитного проекту, що приведе до розвитку діяльності позичальника [13].



3. Аналіз сучасного стану кредитної діяльності банків України

3.1 Способи нарахування процентів

При здійсненні фінансових розрахунків суми грошей незалежно від їх походження та призначення пов'язують з конкретними періодами або моментами часу. Тому в кредитних угодах передбачаються не тільки суми боргу, а й строки та періодичність його погашення і плати процентів. Особливо важливу роль чинник часу відіграє при довгостроковому кредитуванні. Це випливає з нерівноцінності теперішніх і майбутніх грошей, навіть якщо не брати до уваги інфляцію та ризик.

Для визначення оптимальної для банку процентної ставки за кредитом розраховують мінімальну норму дохідності:

МНД = (% В + Мпр) ? (n/360) = (Д - В)/Кз,

де % В -- процентні витрати за залученими ресурсами, %; Мпр -- мінімальна норма прибутку від кредитних операцій, %; Д -- мінімально припустимий дохід за позичкою як сума процентних і комісійних платежів, грн; В -- операційні витрати банку з оформлення та обслуговування кредиту, гр. од.; n -- строк кредитування, дні; Кз -- основна сума кредиту плюс відповідна сума обов'язкового резерву на відповідних коррахунках банку в НБУ.

Виходячи з цього, оптимальна процентна ставка за кредитом (Rо):

Rо = Д/К ? 360/n,

де Д -- мінімально припустимий дохід за позичкою як сума процентних і комісійних платежів; К -- основна сума кредиту; n -- строк кредитування.

Комерційні банки можуть використовувати різні методи нарахування процентів, які залежать від умов договору позички (рис. 3.1).

Методи нарахування процентів за кредит
	Актуарний	Проценти нараховують на суму непогашеного боргу, який поступово (у міру погашення) зменшується. При цьому спочатку із внесених боржником коштів погашають нараховані проценти, а решта спрямовують на погашення основного боргу. Цей метод застосовують при нарахуванні процентів за позичками, наданими на строк, що перевищує один рік.
	Разового нарахування процентів	Проценти нараховують на всю суму позики і приєднують до основного боргу ще в момент відкриття кредиту. Погашення заборгованості з процентами здійснюють рівними сумами протягом усього строку кредитування.
	Модель ставки цінового лідерства	Ставка, за якою банки надають короткострокові позики великим корпоративним фірмам з досконалою фінансовою репутацією. Це найнижчі ставки, оскільки ризики і витрати на аналіз кредитоспроможності позичальника найменші. Така тверда ставка може змінюватися лише раз на місяць і більшою мірою залежить від кон'юнктури кредитного ринку.
	Модель «вартість плюс»	Модель "вартість плюс" -- облік вартості залучених банком коштів і його операційних витрат, пов'язаних із цим. Ставка за кредитом -- це сума таких компонентів: 1) вартість для банку депозитів із метою кредитування; 2) банківські операційні витрати, у тому числі заробітна плата співробітників кредитного відділу, вартість обладнання, необхідного для надання кредиту і контролю його повернення; 3) маржа (компенсація банку) за рівень ризику невиконання зобов'язань; 4) очікуваний прибуток за кожним кредитом. Кожен із вказаних компонентів може бути виражений у формі процента відносно суми кредиту. Недолік цієї моделі полягає у тому, що банк точно повинен знати свої витрати і може встановлювати ставку без урахування фактора конкуренції з боку інших кредиторів.
	Модель максимальної процентної ставки «КЕП»	Модель максимальної процентної ставки "КЕП" -- погоджена верхня межа ставки за кредитом незалежно від майбутньої динаміки процентних ставок на грошовому ринку.
	Модель надбавки	Модель надбавки -- встановлений процент надбавки, який не може бути більшим за раніше визначений, наприклад, 5 % до ставки "прайм-рейт".

Рис. 3.1 Методи нарахування процентів за кредит

Прикладом можуть бути наднаціональні процентні ставки, які застосовуються на євроринку валют. Наприклад, змінною базою вважається Лондонська міжбанківська ставка пропозиції -- ЛІБОР (London interbank offer rate). До ЛІБОР додається надбавка (спред) за кредитами. При цьому розмір спреда може бути постійним протягом усього строку користування позичкою чи змінним.

У міру розширення міжнародного ринку позичкових капіталів в окремих країнах з'явились аналогічні ЛІБОР свої базові ставки: ПІБОР (Париж), ФІБОР (Франкфурт-на-Майні), БІБОР (Бахрейн), НІБОР (Нісау, Нью-Йорк, Норвегія), ЛЮКСІБОР (Люксембург), MIBOP (Москва), СІБОР (Сінгапур), ТІБОР (Токіо) тощо. У комерційній пресі трапляється й базова ставка КІБОР (Київ). Проте широкого застосування вона ще не набула.

У разі постійної бази використовують прості процентні ставки (як правило, нараховують за короткостроковими позичками).

Процентні ставки також можуть бути фіксованими або плаваючими. Перша з них установлюється незмінною на весь період користування позичкою. Плаваюча -- процентна ставка, величина якої змінюється залежно від обумовлених у кредитній угоді чинників, наприклад, від зміни темпів інфляції, облікової ставки центрального банку, зміни вартості кредитних ресурсів на грошовому ринку тощо. У разі застосування плаваючої процентної ставки встановлюється не сама процентна ставка, а лише базова ставка і розмір надбавки до неї -- спреда.

У розрахунках на практиці застосовують так звані дискретні проценти, тобто проценти, які нараховують за фіксовані у договорі періоди (рік, півріччя, квартал, місяць, день). При цьому період розглядається як дискретна змінна. Інколи, переважно в теоретичних викладках, у формальних обґрунтуваннях та фінансових розрахунках розглядають безперервні проценти, тобто проценти, які визначаються без прив'язки до конкретного відрізку часу.

Проте на практиці строк позики далеко не завжди дорівнює одному року. Тому проценти нараховують за фактичну кількість днів користування позичкою. Для розрахунку кількість днів позички ділять на кількість днів у році. При цьому, коли за рік береться 360 днів, отримуємо звичайні, або комерційні проценти, а коли 365 (366) днів -- точні проценти. Саме такі проценти здебільшого нараховують українські банки.

Щоб точніше визначати доходи банку за період та раніше використати кошти, отримані як проценти, банки вимагають від позичальників сплати процентів щомісячно. Але строк позички не завжди кратний календарному місяцю. Він може починатися десь у середині одного місяця і закінчуватись у кінці іншого.

Фактично кожен банк розробляє свою процентну політику, у процесі реалізації якої застосовує різні види вкладів та кредитів, здійснює маркетингові дослідження, широко використовує рекламу. Адже, окрім наведених, існує ще безліч інших ситуацій і методів нарахування процентів [11].

3.2 Порівняльний аналіз динаміки чистих процентних доходів банків України

За результатами дослідження міжнародного рейтингового агентства Standart&Poors та на думку багатьох експертів, все ж таки довгострокове кредитування є головним прискорювачем розвитку економіки та одним із індикаторів, що відображає ставлення населення до банківської системи [14].

Якість кредитного портфелю досить важко точно оцінити, оскільки на неї впливає досить багато факторів, що не піддаються кількісній оцінці.

Для порівняльного аналізу було обрано п'ять банків України: ПАТ КБ «Приватбанк», ПАТ «Державний ощадний банк України», ПАТ «Укрсоцбанк», ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», ПАТ «ОТП Банк».

Динаміка чистих процентних доходів за кредитними операціями банків України наведена у табл. 3.2. Протягом періоду з 2014 по 2017 роки відбувалося зниження загального розміру чистих процентних доходів банків.

Загальний обсяг чистих процентних доходів за кредитними операціями фізичним та юридичним особам на початок 2017 року становив 12582,49 млн. грн., що на 5091,12 млн. грн. менше ніж на аналогічний період 2015 року. Темп росту сукупних чистих процентних доходів за кредитними операціям фізичним та юридичним особам дорівнював 71,19%. Це свідчить про збитковість кредитної діяльності банків України [15].

Таблиця 3.2

Динаміка чистих процентних доходів від наданих кредитів за період 2014 -2016 років

Банк	Значення показника на певну дату, млн. грн.	Абсолютний приріст за період аналізу, млн. грн.	Темп приросту за період аналізу,%
	01.01.2015	01.01.2016	01.01.2017
Приватбанк	8444,16	7258,04	3710,40	-4733,16	-56,06
Ощадбанк	5502,76	5309,97	5879,9	377,14	6,85
Укрсоцбанк	2058,98	1325,9	318,46	-1740,52	-84,53
Промінвестбанк	1338,07	1611,06	1533,18	195,11	14,58
OTP Bank	947,23	-2922,48	1889,36	942,23	0,10

Досліджуючи зміни чистих процентних доходів за кредитними операціями банків, визначено, що за аналізований період найбільше збитків отримав ПАТ «ОТП Банк». Так, на 01.01.2013 року обсяг чистих процентних доходів банківської установи становив 645,12 млн. грн., на 01.01.2014 року - 947,23 млн. грн., а вже на 01.01.2015 року був від'ємним та становив -2922,48 млн. грн. Отже, за аналізований період відбулося зниження абсолютного розміру чистих процентних доходів, які одержані від наданих кредитів на 3567,60 млн. грн., а темп спаду становив 553,01% [16].

Чистий процентний дохід банків за 2016 рік зменшився на 31,21% або на 5708,71 млн. грн. Зменшення чистих процентних доходів за кредитними операціями свідчить про негативні тенденції в роботі банків, та зниження ефективності дій за кредитними операціями. Проведений аналіз свідчить про негативні тенденції, що пов'язані зі зниженням абсолютної та відносної величини чистих процентних доходів від обсягів наданих кредитів банків юридичним та фізичним особам [17].

3.3 Кредитний ризик банків та методи його мінімізації

Нестійке фінансово-економічне середовище, що викликає коливання на фінансових ринках та ринках банківських послуг, зниження платоспроможності позичальників, помилки у правових аспектах діяльності банків, неправильно сформовані стратегії банків - це постійні загрози нормальному функціонуванню банківських установ, що зумовлюють поступову втрату ними своєї фінансової стійкості.

У банківській справі присутність ризику є цілком нормальним явищем. Щоб отримати суттєвий прибуток, необхідно йти на обґрунтований ризик. Оскільки найдохіднішою статтею банківського бізнесу й вагомою часткою активів банку є надання кредитів, то від кредитних ризиків банківські установи потерпають чи не найбільше. У погоні за прибутком комерційні банки змушені ризикувати, співпрацюючи з клієнтами, щодо яких є сумніви у їх надійності та платоспроможності.

Основні причини виникнення кредитного ризику:

1. Зміна ринкової вартості тих банків, що виступають заставою при кредитуванні

2. Несприятливі чи різкі зміни в економічній, політичній та фінансовій системі країни, виникнення кризових явищ в економіці або її секторах, що спричиняє зниження ділової активності суб'єктів господарювання

3. Зловживання клієнтами при виконанні кредиту

4. Раптова нездатність дебіторів банків отримувати заплановані обсяги запланованих результатів, зважаючи на об'єктивні економічні процеси чи характер ведення бізнесу

5. Раптова одностороння зміна умов кредитних договорів комерційними банками

Для зниження кредитних ризиків комерційні банки використовують різноманітні прийоми та заходи захисту від кредитного ризику, а саме: диверсифікацію, лімітування, страхування, розподіл ризиків тощо

Метод диверсифікації полягає у розподілі кредитного портфеля серед широкого кола позичальників, які відрізняються один від одного як за характеристиками (величина капіталу, форма власності), так і за умовами діяльності (галузь економіки, географічний регіон). Розрізняють три види диверсифікації: галузеву, географічну та портфельну.

Велике значення для забезпечення кредиту мають передбачені законодавством або договором види його забезпечення: порука, гарантія, неустойка (штраф, пеня), застава. Види забезпечення кредиту (способи забезпечення виконання кредитних зобов'язань) - це спеціальні засоби, що не мають загального значення і призначаються за домовленістю сторін або за вказівкою закону. Самостійне існування способів забезпечення виконання зобов'язань неможливе. Якщо недійсне саме кредитне зобов'язання, то недійсним є й спосіб його забезпечення.

Страхування - це ефективна система щодо зменшення впливу кредитних ризиків, що передбачає такі варіанти: самострахування, яке активно впроваджувалося через формування та використання резервів по кредитних операціях та страхування, за яким страхувальник шляхом сплати премії забезпечує собі або третій особі, в разі настання події, обумовленої договором, суму виплати страховиком, який утримує певний обсяг відповідальності.

Лімітування як метод зниження кредитного ризику широко застосовується у практиці як на рівні окремого комерційного банку, так і на рівні банківської системи у цілому. Він полягає у встановленні максимально допустимих розмірів наданих позичок, що дає змогу обмежити ризик.

Дієвим заходом захисту від кредитного ризику є аналіз кредитоспроможності позичальників, який дає змогу вчасно реагувати на зміни фінансового стану клієнта та приймати рішення щодо доцільності видачі кредитів. Метою аналізу кредитоспроможності є оцінка результатів фінансової діяльності позичальника, на підставі якої банк приймає рішення щодо можливості надання кредиту або припинення кредитних відносин із даним клієнтом. Кредитоспроможність позичальника - це його здатність повністю і своєчасно розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями. Комерційний банк повинен щоквартально проводити оцінку фінансового стану позичальника. Сам факт визначення кредитоспроможності та фінансового стану клієнта має стимулювати підприємство-позичальника підвищувати ефективність своєї фінансово-господарської діяльності.

Варто зазначити, що одним із найефективніших методів протидії можливому впливу кредитних ризиків є створення резервів під проблемну заборгованість. Однак цей метод є доволі непопулярним, оскільки фінансові ресурси, що можуть бути використані банками для нарощування обсягів активних операцій, перебувають у вигляді резервів і, відповідно, не приносять прибутку.

...