Оцінка фінансово-господарської діяльності ПрАТ "Київстар"

Теоретичні аспекти аналізу господарської діяльності підприємства. Сутність середніх і відносних величин і їх застосування в економічному аналізі. Аналіз ефективності управління оборотними коштами підприємства. Діагностика ризику банкрутства підприємства.

Рубрика Финансы, деньги и налоги
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 26.05.2020
Размер файла 245,3 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

банкрутство господарський підприємство кошти

Вступ

1. Теоретичні аспекти аналізу госпдарської діяльності підприємства

1.1 Види економічного аналізу

1.1.1 Просторові види економічного аналізу

1.2 Сутність середніх та відносних величин та їх застосування в економічному аналізі

2. Аналіз господарської діяльності підприємства «Київстар»

2.1 Характеристика господарської діяльності підприємства ПрАТ «Київстар»

2.2 Аналіз ефективності використання основних засобів підприємств «Киїістар»

2.3 Аналіз ефективності управління оборотними коштами підприємства

2.4 Аналіз фінансових результатів підприємства

3. Комплексна оцінка діяльності підприємства

3.1 Діагностика ризику банкрутства підприємства

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

В останні роки в Україні відбуваються глибокі економічні зміни, зумовлені кризовим станом економіки. Поява значної кількості підприємств, заснованих на недержавних формах власності, недосконала система оподаткування, кредитування і розрахунків, певний розвиток ринкової інфраструктури у сфері фінансово-кредитних відносин, - все це вимагає від суб'єктів господарювання вміння грамотно оцінювати фінансово-господарську діяльність свого підприємства. Інакше вони не зможуть приймати правильні управлінські рішення і їхні шанси на успіх у конкурентній боротьбі залишатимуться мінімальними. Фінансове становище підприємств залежить від великої кількості взаємопов'язаних чинників, зміна умов діяльності відбуваються все частіше, тому для підтримки стабільного стану і подальшого розвитку підприємствам необхідно постійно удосконалювати свою діяльність. Отже, аналізування фінансово-господарської діяльності є не лише постачальником надійних даних для управлінського апарату, від рішень якого великою мірою залежить майбутнє підприємства, а й визначає способи впливу на фінансові параметри його роботи.

Актуальність даної теми полягає в особливій важливості управлінського аналізу для всієї фінансово-господарської діяльності організації в цілому. Актуальність проблеми і послужила причиною вибору теми роботи.

Мета аналізування не тільки у оцінці ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства, а й у тому, щоб постійно проводити діяльність, спрямовану на поліпшення показників роботи.

Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства показує, за якими напрямками потрібно поводити роботу, дає можливість виявити найважливіші аспекти і найслабші позиції фінансового стану підприємства Головною метою аналізу є своєчасно виявляти і усувати вади фінансової складової діяльності і визначити резерви поліпшення становища підприємства. Суть проблеми полягає в тому, що більшість підприємців, які зіткнулися з перешкодами, не задумуються над необхідністю аналізу своєї діяльності, а тому взагалі його не здійснюють.

Метою курсової роботи є проведення загального аналізу фінансово-господарської діяльності ПрАТ «Київстар» влення шляхів її підвищення.

Предмет дослідження в даній роботі - процес аналізування фінансово-господарської діяльності підприємства. Об'єкт дослідження - ПрАТ «Київстар»

Виходячи з поставленої мети, були сформульовані завдання роботи:

- Вивчити теоретичні аспекти процесу економічного аналізу та управління виробничо-фінансовою діяльністю підприємства.

- Комплексний аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства.

- Розробити пропозиції щодо оптимізації фінансово-господарського стану.

1. Теоретичні аспекти аналізу господарської діяльності підприємства

1.1 Види економічного аналізу

Поділ економічного аналізу на види суттєво впливає на формування методики і побудову організаційної системи аналітичних досліджень, оскільки при цьому визначається чіткий алгоритм пошуку. Класифікація видів аналізу ґрунтується на можливостях виконання функцій управління і менеджменту. Основні класифікаційні ознаки виокремлення різних видів економічного аналізу наведені у табл. 1.1.

Таблиця 1.1

Класифікація видів економічного аналізу

Групувальна ознака

Види аналізу

Часова форма

Перспективний, поточний і ретроспективний

Просторова форма

Внутрішній і зовнішній

Зміст аналізу

Комплексний і тематичний

Періодичність аналізу

Періодичний і одноразовий

Організаційна форма

Централізований і децентралізований; немеханізований і на базі ЕОМ

Форма

досліджуваних

економічних

відносин

Техніко-економічний, соціально-економічний, функціонально-вартісний

Рівень охоплення об'єкта

Суцільний, вибірковий, внутрішньогосподарський, загальний, міжоб'єктний

Можна виокремити й інші класифікаційні ознаки, однак у методологічному та організаційному аспектах найсуттєвішим є визначення його просторових і часових видів. [4]

1.1.1 Просторові види економічного аналізу

Поділяються за відношенням до досліджуваного об'єкта на зовнішній та внутрішній економічний аналіз.

Мета зовнішнього економічного аналізу -- оцінити місце суб'єкта господарювання у ринковому середовищі для визначення стратегії і тактики економічних відносин, пошуку партнерів і клієнтів, забезпечення конкурентних позицій тощо. Він ґрунтується лише на тій інформації, яка необхідна підприємству чи установі для контролю динаміки ринкових регуляторів (оподаткування, митне регулювання, цінові обмеження, підприємницькі пільги та гарантії тощо), а також тій інформації, яка потрібна для повідомлення акціонерів чи інших інвесторів про рівень розвитку суб'єкта господарювання, ефективність інвестицій, ризик ділового партнерства, можливі дивіденди та ін.

Зовнішній аналіз проводять за інформацією, яка визначає базові параметри діяльності суб'єкта господарювання, що дають змогу проводити ефективне регулювання його економічних відносин за загальнонаціональними інтересами та є достатніми у гарантіях ділового партнерства. Водночас він допомагає будь-кому забезпечити повну конфіденційність інформації і комерційну таємницю. В організаційному плані зовнішній аналіз може проводитись як силами зацікавленої сторони, так і спеціалізованими незалежними аудиторськими фірмами. У методичному плані він проводиться з широким використанням статистичних прийомів аналізу (групування, середніх величин, динамічного ряду), економіко-математичних методів і моделей (моделі міжгалузевого балансу, транспортної задачі, матриці багатокритеріальної оптимізації тощо), порівняльного (міжгалузевого, міжгосподарського, міжрегіонального) аналізу.

Наслідком таких аналітичних досліджень є напрацювання концепцій і цільових програм економічного розвитку, індикативних планів та протоколів ділового партнерства. Основні напрями зовнішнього економічного аналізу такі:

* аналіз дієвості та ефективності монетарної і фіскальної політики держави;

· * аналіз інвестиційного клімату та інвестиційної привабливості об'єктів;

· * аналіз правового забезпечення регулювання економічних відносин;

· * маркетинговий аналіз;

· * аналіз підприємницького ризику;

· * аналіз ділового партнерства;

· * аналіз політичних, соціальних, екологічних аспектів господарювання.

Внутрішній економічний аналіз спрямований на комплексне дослідження економічного розвитку суб'єкта господарювання його структурних підрозділів для забезпечення найповнішого використання його потенціалу і регламентації діяльності всіх функціональних підсистем. Він ґрунтується на повній економічній інформації (плановій, обліковій, нормативній), яка регламентується інформацією спеціальних обстежень всіх видів діяльності підприємства або його підрозділів.

Внутрішній аналіз, під час якого використовується весь комплекс економічної інформації, дає змогу оперативно управляти господарськими процесами, вдосконаленням організації виробництва і праці, підвищенням конкурентоспроможності продукції і використанням виробничо-фінансових ресурсів тощо. Результати внутрішнього аналізу є комерційною таємницею і забезпечують внутрішній менеджмент.

На відміну від зовнішнього аналізу тут можна використовувати систему показників, які забезпечують управління проміжними і кінцевими результатами діяльності, показники, які враховують специфіку роботи основного і допоміжних виробництв та деталізовані за місцем і часом проведення господарських процесів. При проведенні внутрішнього аналізу повніше виявляються зв'язки між економікою та технікою і технологією виробництва, соціальною сферою. Часто цей аналіз називають техніко-економічним.

В організаційному плані його можуть проводити як спеціалізовані підрозділи (бюро, відділ економічного аналізу), так і всі економічні служби з широким залученням зацікавлених осіб. У методологічному плані він охоплює всю гаму прийомів і методів факторного аналізу за різними алгоритмами досліджень. Наслідком таких аналітичних досліджень є розроблення оперативних планів-графіків, видача аналітичних відомостей, пояснювальних записок тощо. [5]

Основні напрями внутрішнього економічного аналізу:

· * аналіз виробничої програми;

· * аналіз ресурсозабезпечення та ресурсовикористання;

· * аналіз витрат на виробництво та собівартості продукції;

· * аналіз технічного та соціального розвитку тощо.

Найголовніший практичний результат внутрішнього аналізу -- виявити та обґрунтувати можливості мобілізації внутрішніх резервів економічного зростання.

Поділ аналізу на внутрішній і зовнішній є класичним, але з огляду на процеси реформування національної системи обліку і звітності перехід на міжнародні стандарти набуває нового змісту. Насамперед це виражається у поділі інформації на доступну (публічну) і конфіденційну, у різних рівнях її інтегрованості та ступені аналітичності. Тому за різними ознаками він має суттєві відмінності (табл. 1.2).

Таблиця 1.2

Порівняльна характеристика внутрішнього та зовнішнього економічного аналізу

Порівняльні ознаки

Внутрішній економічний аналіз

Зовнішній економічний аналіз

1. Об'єкти дослідження

Структурні підрозділи, господарські явища і процеси, елементи економічних відносин

Підприємства в цілому, міжоб'єктні порівняння

2. Суб'єкти дослідження

Керівники

та спеціалісти всіх

структурних рівнів

Загальнодержавні, відомчі

та територіальні економічні інститути, партнери, клієнти

3. Часові форми

Стратегічний, оперативний, ретроспективний

Стратегічний, ретроспективний

4. Періодичність аналізу

Постійний

За стандартами аналітичного процесу та на запит користувачів

5. Конфіденційність інформації

Конфіденційна

Публічна

6. Ступінь інтегрованості аналітичних показників

Вся сукупність загальних і часткових показників

Узагальнюючі показники

Аналітична операція -- це дія або низка інтелектуальних і механічних дій, спрямованих на передання, осмислення та перетворення інформації. її виконує на одному робочому місці людина або машина. Залежно від кваліфікації аналітика і можливостей автоматизації операції поділяють на технічні, логічні і творчі.

Перспективним економічним аналізом називають дослідження економічної системи за параметрами, які визначають її майбутній стан. Його особливість полягає у проекції минулого і теперішнього стану об'єкта на перспективу, враховуючи спадковість чи повну стійкість зміни економічних показників.

Аналітико-прогностичне забезпечення (супровід) займає чільне місце у стратегічному управлінні, тобто ідентифікація догосподарських досліджень становить головний зміст впровадження механізму стратегічного управління. Особливість перспективного аналізу -- його спрямованість на вибір конкретної стратегії поведінки суб'єкта господарювання з багатьох альтернатив і формування всієї системи стратегій поведінки. Економічна стратегія суб'єкта господарювання пов'язана:

· * з вибором сфери діяльності та стратегічних напрямів її розвитку;

· * вибором глобальної стратегічної мети і постановкою локальних завдань її досягнення;

· * формуванням сукупності стратегій у досягненні глобальної мети і локальних цілей;

· * практичним впровадженням стратегічного плану;

· * коригуванням стратегічного плану у зв'язку зі змінами реального середовища.

Перспективний аналіз -- це насамперед процес визначення критично важливих ситуацій зовнішнього і внутрішнього середовища, які можуть впливати на досягнення підприємством перспективних цілей. Його заключний етап зводиться до формування стратегічних індикативних планів (планові сегментації), тобто виявлення стратегічних напрямів виробничо-господарської діяльності, головних засобів реалізації стратегії (рушійних сил), визначення стратегічних господарських центрів, на які покладено завдання детальної реалізації стратегії.

У перспективному аналізі та прогнозуванні важливішими є якісні аспекти змін, а кількісні відіграють допоміжну роль.

Для перспективного аналізу обирають основні параметри-індикатори, які характеризують стан підприємства чи його підрозділів, ефективність його діяльності та конкурентоспроможність. На основі дослідження закономірностей і тенденцій зміни виявляються найважливіші фактори і визначається динаміка обраних параметрів (трендовий аналіз). Отримані динамічні ряди (тренди) екстраполюються на майбутнє. Результати трендового аналізу дають змогу виявити гіпотетичне становище суб'єкта господарювання за умови, що значних змін у характері і спрямованості його діяльності не відбудеться.

Ці результати отримують прогностичну оцінку, яка ґрунтується на припущеннях про появу нових значних факторів чи зміни співвідношення реально діючих (аналіз впливу на тренди й аналіз взаємодії трендів).

На основі висновків попередніх аналітичних і прогнозних робіт визначають критичні проблеми, фактори розвитку та перспективні напрями діяльності (формується стратегічний фокус). Тут найширше використовують метод експертних оцінок, портфельні методи якісного аналізу та ін.

За спрямованістю аналітико-прогностичні роботи поділяють на три групи: маркетингові дослідження; аналіз ситуації на підприємстві; аналіз впливу зовнішнього середовища (сканування).

Маркетингові дослідження спрямовані на аналіз тенденцій розвитку попиту, можливість формування нових потреб у споживачів, конкурентні позиції підприємства та ін. Виокремлюють чотири основні стадії.

На першій стадії проводять збір і попередній аналіз узагальнюючих характеристик ринків: місткості, платоспроможного попиту, величини регульованого попиту і його еластичності, контрольованої частки ринку, темпів зростання ринку і стадій його зрілості.

На другій стадії здійснюють сегментацію ринку з метою виявлення найперспективніших напрямів маркетингу. Критерії сегментації обирають відповідно до спеціалізації продукції, що виробляється, її новизни, напруженості конкурентної боротьби, наявності стійкої клієнтури та ін. Така сегментація називається профільним аналізом.

На третій стадії проводять поглиблений аналіз самого товару, в тому числі його технічного рівня, конкурентоспроможності, тенденцій руху цін і собівартості та ін. Тут головна увага привертається до конкурентних порівнянь.

На четвертій стадії визначають цільові ринки збуту і їх тестування, для чого відпрацьовують варіант завоювання ринку, перевіряють конкурентоспроможність товару на основі даних пробного продажу. Важливе значення має пошук цільових ринків у період підготовки випуску нових видів продукції. І враховуючи особливу важливість вибору цільових ринків збуту, маркетингові дослідження передбачають таку послідовність: аналіз функціональних можливостей продукції; вибір класу споживачів; визначення потенційних потреб споживачів у заданих рамках; визначення і ранжування цільових ринків збуту.

Аналіз ситуації економічної системи спрямований на виявлення проблем і можливостей використання внутрішніх резервів. У процесі дослідження збирають і обробляють значну кількість інформації про стан виробничо-технічної бази, системи збуту, організацію управління, фінансовий стан тощо. Досліджують закономірності формування виробничо-фінансових результатів, проводять екстраполяцію трендів і результатів конкурентних порівнянь, визначають потенційні можливості.

Сканування зовнішнього середовища займає особливе місце у стратегічному управлінні. Практика сканування виникла на основі інформаційного забезпечення економічного та технічного прогнозування. Сканування проводять у трьох напрямах:

· * економічне сканування передбачає аналіз динаміки макроекономічних показників економічної ситуації в галузі, конкурентної ситуації та стану фінансових ринків;

· * технічне сканування передбачає аналіз зміни під час науково-технічної конкуренції, виникнення принципових нововведень, нетрадиційне використання відомих технологій;

· * політичне сканування -- це аналіз, оцінка політичної ситуації в країні, стабільності урядових програм, оцінка політичного ризику вкладень і системи державного регулювання економіки.

У методологічному плані стратегічний аналіз передбачає аналіз прогнозних, планових і господарських рішень.

Аналіз прогнозних рішень передбачає обґрунтування перспективної зміни параметрів діяльності суб'єкта господарювання, аналіз прогнозних показників з метою їх коригування відповідно до здобутих нових знань про розвиток цього підприємства.

Аналіз планових рішень передбачає визначення екстремальних значень (максимум -- мінімум) зміни показників діяльності підприємства за визначеними критеріями оптимі-зації і при визначених ресурсних обмеженнях. Такий аналіз дає змогу визначити потенційні можливості зміни та "втрати" у разі недосягнення оптимальних значень.

Аналіз господарських рішень передбачає визначення оптимального алгоритму зміни параметрів діяльності підприємства для досягнення заданих значень кінцевого результату. Недоліком перспективного аналізу є успадкування характеристик зміни показників діяльності підприємства у минулому, що не завжди адекватно виявляється у перспективі, та ймовірнісна оцінка кількісних параметрів перспективного її стану.

У процесі перспективного аналізу використовують такі методи, як SWOT-аналіз, аналіз суми цінностей, конкурентний аналіз.

Метод SWOT-аналізу (у перекладі з англ., за значенням перших букв: strength (сила), weakness (слабість), opportunities (можливості), threats (загрози)) оснований на концепції спільної оцінки сильних і слабких сторін діяльності у взаємозв'язку з загрозами та можливостями зовнішнього середовища. На цій основі розробляють стратегії діяльності. Можливості та загрози реалізації сильних і слабких сторін можна класифікувати як сильні, помірні та незначні.

Метод суми цінностей передбачає структуризацію видів діяльності, функцій і процесів суб'єкта господарювання на основі переоцінки суми цінностей, що дає змогу оптимізувати витрати з їх досягнення. За цим методом діяльності підприємства поділяються на окремі операції, стратегічно взаємопов'язані дії та напрями діяльності з адекватним відображенням витрат та активів, необхідних для їх реалізації. Структуризація витрат за сумою цінностей, які треба зробити, дає змогу вибрати набір найефективніших стратегій поведінки в умовах конкуренції.

Метод конкурентного аналізу визначає чинники успіху та конкурентні параметри, при порівняльних оцінках яких визначають переваги та недоліки суперників у конкурентних перегонах. На основі інтегральної і узагальнюючої оцінки конкурентної сили суперників роблять висновки про ступінь конкурентних переваг і недоліків, визначають сильні та слабкі позиції підприємства. За розрахунками незваженої та зваженої конкурентної сили може бути зроблена підсумкова, узагальнююча оцінка. Незважену конкурентну силу визначають за сумою більших оцінок досягнення конкурентних позицій без урахування значимості їхньої зміни, а зважену -- з урахуванням значимості досягнення обумовлених конкурентних параметрів.

Оперативний (поточний) економічний аналіз полягає у забезпеченні управління своєчасною дієвою інформацією про зміну економічної ситуації, причини цієї зміни, відхилення від регламентованих параметрів з метою своєчасного вироблення рішень, спрямованих на попередження та усунення негативних змін і ефективне маневрування ресурсами та капіталом. Оперативний аналіз є системою щоденного спостереження та оцінювання відхилень фактичного стану досліджуваного об'єкта від регламентованих показників, визначення причин і можливих наслідків таких відхилень, розроблення механізмів швидкого втручання у господарські процеси з метою забезпечення неперервного й ефективного функціонування господарського комплексу. В умовах постійної зміни ринкової кон'юнктури у сферу досліджень оперативного аналізу потрапляє постійна оцінка економічного середовища, для того щоб використати найсприятливіші умови бізнесу, вигідно маневрувати виробничо-фінансовими ресурсами.

Серед головних завдань оперативного аналізу такі: постійне спостереження за відхиленням показників оперативного управління від їх регламентованих значень за місцем, причинами та відповідальністю осіб; оперативна оцінка економічної ситуації внутрішнього та зовнішнього середовища за станом, який склався чи може скластися; розроблення заходів та підготовка варіантів рішень, спрямованих на швидке усунення виявлених недоліків, попередження чи локалізацію дії негативних факторів і найповніше використання створеної вигоди; подання оперативної аналітичної інформації органам управління за визначеними регламентами чи на запит користувачів.

Об'єктами оперативного аналізу можуть бути:

· * виробництво продукції підприємства, його підрозділів у вартісному та натуральному вираженні і за якісними характеристиками;

· * виконання договорів, поставок і реалізація продукції;

· * організація виробничого процесу;

· * ресурсозабезпечення і ресурсовикористання;

· * витрати на виробництво і менеджмент;

· * стан виробничих запасів, запасів готової продукції та незавершеного виробництва;

· * окремі параметри фінансового стану.

Оперативний економічний аналіз має свої характерні риси. Найважливіші з них:

· * терміновість (час проведення аналізу максимально наближений до часу здійснення господарських процесів, а це полегшує і прискорює прийняття відповідних управлінських рішень);

· * дієвість (постійний контроль і оцінка господарської діяльності дають змогу вживати своєчасні заходи, спрямовані на недопущення й попередження розвитку негативних змін та використання сприятливого шансу);

· * достовірність (можливість проведення оцінок і прийняття адекватних рішень за інформацією, що не систематизується і не проходить статистичного опрацювання);

· * масовість (визначається можливістю суцільного спостереження господарських процесів у будь-якому місці і будь-який час та широким залученням зацікавлених осіб).

У методологічному плані він передбачає складання оперативних аналітичних відомостей на певну дату чи за короткий час, де подається характеристика досліджуваних процесів за нормативним (плановим, стандартизованим) фактичним значенням показників, їх відхилення на певну дату і наростаючим підсумком з початку аналізованого періоду, за місцем виникнення та винуватцями. Вихідною інформацією може бути також експертний висновок аналітика за результатами маркетингових досліджень.

В організаційному плані оперативний аналіз може виконати свої функції лише в умовах комп'ютеризації аналітичного процесу, широкого використання сучасних систем ЕОМ. Схематично процес оперативного економічного аналізу зображено на рис. 1.1.

Недоліком оперативного аналізу є відсутність системного підходу в оцінках і діагностиці та орієнтація на кінцеві господарські результати.

Ретроспективний (наступний) аналіз полягає у системному комплексному дослідженні результатів господарської діяльності підприємства чи інших об'єктів за наслідками їх розвитку у певному аналітичному періоді (рік, квартал, місяць). Його метою є об'єктивна оцінка стану економіки, діагностика невикористаних резервів та упущеної вигоди, виявлення прорахунків у роботі та їх винуватців, а також пошук можливостей мобілізації резервів прогресивного розвитку. [1]

Можливості ретроспективного аналізу значно ширші, оскільки його здійснення можливе за всіма критеріями наукового дослідження. Насамперед досягаються системність, комплексність вивчення економічних явищ і процесів, внаслідок широкого використання всіх прийомів, методів і повної інформаційної бази. Можна проводити дослідження за будь-якою цільовою орієнтацією з виходом на проміжні та кінцеві результати. Тут оцінюються не тільки виробничо-фінансові результати діяльності, а й ефективність форм господарювання та систем управління, вплив державного регулювання і підприємницької ініціативи на досягнення кінцевої мети. У методологічному та організаційному аспектах цей аналіз найдосконаліший і дає змогу отримувати аналітичне забезпечення будь-якої форми і змісту за визначеними регламентами (стандартами) чи на запит користувачів.

Рис. 1.1 Схема оперативного економічного аналізу

Основні напрями ретроспективного аналізу такі:

· * комплексна оцінка стану виробничо-фінансової та інших видів діяльності;

· * діагностика внутрішніх і зовнішніх резервів підвищення ефективності господарювання;

· * виявлення недоліків та упущень у формуванні організаційно-економічного механізму господарювання, оцінка дієвості вжитих контрзаходів щодо негативного впливу зовнішніх і внутрішніх факторів економічного зростання;

· * визначення тенденцій і закономірностей змін та адаптованості економічної системи будь-якого порядку в зовнішньому середовищі;

· * оцінка ступенів виправданості ризику підприємницької ініціативи;

· * оцінка зміни місця та ролі економічної системи у ринковому середовищі;

· * обґрунтування висновків і пропозицій щодо зміни стратегій і тактика господарського керівництва.

Ретроспективний економічний аналіз має суттєві недоліки, що впливають на зменшення його дієвості через тривалу відірваність від господарських процесів та своєчасності вжитих контрзаходів. Він орієнтується на систематизовану інформацію, яка піддається певному статистичному опрацюванню, що зменшує достовірність висновків і пропозицій. Водночас вихідна аналітична інформація ретроспективного аналізу є базою стратегічних досліджень.

Часові види економічного аналізу треба розглядати у взаємозв'язку їх методології і організації, що забезпечує економічність та практичну результативність аналітичних досліджень у цілому. Виділення їх особливостей допомагає оптимізувати технологію аналітичного забезпечення у часових векторах управління. Порівняльну характеристику відмінностей часових видів аналізу наведено в табл. 1.3.

У самостійний вид за формою дослідження економічних відносин виокремлюють функціонально-вартісний аналіз (ФВА). Він призначений для комплексного дослідження функцій об'єкта і витрат на їх реалізацію з метою приведення цих складових до оптимального співвідношення при збереженні чи підвищенні корисності об'єктів для конкретних користувачів.

Таблиця 1.3

Порівняльна характеристика часових видів економічного аналізу

Порівняльна ознака

Часовий вид економічного аналізу

перспективний

оперативний

ретроспективний

1. За метою аналізу

Визначення перспективи и X параметрів діяльності підприємства

Оцінка відхилень показників фактичного стану підприємства від їх регламентів і доцільного маневрування. ресурсами та капіталом

Комплексна діагностика й оцінка результатів функціонування підприємства

2. За масштабами дослідження об'єктів

Параметральні узагальнюючі показники діяльності підприємства

Локальні та загальні показники оперативної діяльності підприємства

Вся сукупність показників прогнозованої оперативної та підсумкової діяльності підприємства

3. За джерелами інформації

Нормативно-правова інформація, динамічні ряди показників діяльності підприємства за узагальнюючими параметрами, цільові програми і прогнози

Оперативні плани, графіки оперативного обліку та маркетингу

Поточні плани і нормативи, звітна облікова та статистична інформація, дані спеціальних обстежень

4. За строками проведення

Щорічно, за періодами планування та прогнозування

Щоденно, за оперативними періодами (5, 10 днів, місяць)

Щоквартально, щорічно

Конкретними частковими цілями ФВА можуть бути: підвищення якості продукції робіт, послуг; зниження витрат на проектування, виробництво й експлуатацію продукції, підвищення конкурентоспроможності продукції; достовірне прогнозування розвитку об'єктів техніки і технології виробництва та систем управління; зниження матеріало- та трудомісткості продукції (робіт, послуг); підвищення економічності виробництва та ін.

Методика ФВА ґрунтується на вивченні функцій об'єкта і витрат на їх виконання. Враховують, що під час проведення аналізу треба абстрагуватись від усього обсягу виконання функцій об'єктом і зосередитись на його абстрактних функціях, які вимагають мінімальних витрат на їх виконання.

Усі витрати поділяють:

· * на функціонально необхідні, без яких неможливо обійтись при створенні й експлуатації аналізованого об'єкта;

· * надлишкові, зайві, не обов'язкові для виконання об'єктом необхідних функцій.

У такий спосіб будь-який об'єкт має резерви для свого вдосконалення. Джерелами резервів можуть бути:

· * невідповідність вимог до об'єкта стосовно його фактичних функціональних показників у реальних умовах експлуатації;

· * неефективне використання науково-технічної інформації, недооцінка впливу економічних факторів;

· * погана обізнаність проектувальників з маркетингом;

· * недоліки організації виробництва, праці та ін. Повний цикл проведення ФВА охоплює декілька етапів. На підготовчому етапі, головне завдання якого полягає ворганізаційному забезпеченні та проведенні ФВА, вибирають об'єкт, визначають вимоги до нього, та їх важливість, а також цілі аналізу, його програму й організацію.

На інформаційному етапі проводять: підготовку інформаційних матеріалів, систематизацію об'єкта і побудову елементної моделі ФВА.

На аналітичному етапі оцінюють вартісні обмеження на створення об'єкта (ціни, витрати ресурсів та ін.), будують структурну модель ФВА, проводять функціональний, вартісний, генетичний і параметричний аналіз структурної моделі, будують функціонально-ідеальну модель, формують задачі з реалізації цієї моделі; формують пропозиції щодо виконання об'єктом різних функцій.

На творчому етапі, який передбачає вибір найдоцільніших техніко-економічних рішень, здійснюються класифікація задач за ступенем складності їх можливого розв'язання; вибір способу розв'язання задач; розв'язання задач декількома варіантами; порівняльний аналіз пропозицій і відбір найбільш доцільних варіантів; формування комплексів взаємопов'язаних пропозицій; побудова варіантів нової структурної моделі.

На дослідницькому етапі перевіряють ефективність запропонованих рішень, проводять: теоретичну й експериментальну перевірку пропозицій, укрупнену оцінку якості виконання функцій за варіантами; визначають відповідність витрат та функції до прийнятих економічних обмежень; досліджують одержані рішення з метою забезпечення їх впровадження; прогнозують подальший розвиток об'єкта та розширюють сферу отриманих рішень.

На рекомендаційному етапі, завданням якого є прийняття управлінських рішень стосовно реалізації рекомендацій ФВА, проводять: техніко-економічне порівняння альтернативних пропозицій; експертизу запропонованих рішень, комплексну оцінку і кінцевий вибір варіанта побудови об'єкта; оформлення заявок на раціоналізацію та винахідництво, підготовку і затвердження звіту за результатами ФВА.

На етапі впровадження рекомендацій координують діяльність підрозділів і спеціалістів, проводять авторський нагляд за виконанням пропозицій ФВА, здійснюють коригувальні дії.

Застосування ФВА дає змогу:

· -.створювати об'єкти з високорезультативними параметрами

· * прискорено впроваджувати НТП;

· - забезпечити пропорційний розвиток об'єкта аналізу

· * інтегрувати науку та виробництво.

ФВА є самостійною галуззю знань, яку водночас можна використовувати як метод в економічному аналізі. Він є частиною системного аналізу, може бути ефективно реалізований лише при використанні ЕОМ. [2]

1.2 Сутність середніх та відносних величин та їх застосування в економічному аналізі

З описових кількісних засобів аналітичного дослідження значного поширення набуло використання середніх та відносних величин.

Середні величини (прості арифметичні, зважені арифметичні, середні хронологічні, середні геометричні, середні гармонічні, середні квадратичні) використовуються в аналізі для узагальнюючої характеристики масових однорідних показників (середня заробітна плата робітника, середня чисельність працівників, середня ціна реалізації тощо). Через середню величину характеризують загальний рівень ознаки, що аналізується, коли вона схильна до значних коливань.

Обов'язковою умовою для використання способу середніх величин є якісна однорідність сукупності явищ та фактів, що вивчаються.

Під час обчислення середніх величин необхідно враховувати, що вони поділяються залежно від поставлених цілей на дві групи:

· прості середні, обчислені без урахування значущості кожного елемента в загальній сукупності;

· зважені середні, в яких враховано вагу (значущість) досліджуваних елементів.

Найбільш простою є середня арифметична, яка обчислюється простим діленням суми окремих значень ознак на їхню кількість.

Середня гармонічна тісно пов'язана із середньою арифметичною і обчислюється як відношення суми ознак до суми добутків цих ознак на обернені значення варіант.

Використання середньої гармонічної є найбільш зручним у тому разі, коли невідомі абсолютні значення досліджуваних ознак.

Середня квадратична обчислюється добуванням квадратного кореня з частки від ділення суми квадратів окремих значень досліджуваної ознаки на їхню кількість за такими формулами:

проста середня квадратична:

; (1.1)

зважена середня квадратична:

., (1.2)

Середня геометрична обчислюється добуванням кореня n-го ступеня із добутку значень ознак, що аналізуються, за формулою:

, (1.3)

Середня геометрична використовується для обчислення середніх темпів зростання під час аналізу динамічних рядів.

Важлива роль середніх величин в аналізі економічних явищ і процесів пояснює підвищені вимоги до їх використання. Наукову обґрунтованість використання середніх величин забезпечують такі умови:

· обчислення середніх величин для всього кола досліджуваних явищ або принаймні для їх найбільш типової частини. Порушення цього правила спотворює характер узагальнення явища;

· забезпечення однорідності явищ, для яких обчислюються середні величини. Так, наприклад, середня собівартість знеособленої одиниці різноманітних виробів, що випускається підприємством, не має економічного змісту. Якщо однорідні явища мають внутрішні відмінності, поряд з загальною середньою доцільно вивчати деталізовані середні щодо структурних групувань. Прикладом цього є обчислення середньої заробітної плати для всього промислово-виробничого персоналу підприємства і для окремих категорій персоналу;

правильний вибір одиниці сукупності, за якою обчислюється середня величина. При цьому треба врахувати мету такого обчислення. Так, за визначення величини випуску продукції на 1 м2 виробничої площі в знаменнику дробу може бути або вся виробнича площа підприємства, або та, що фактично використовується. Перша середня величина характеризуватиме потенційні можливості підприємства, а друга -- їх реальне використання. [3]

Урахування основних вимог до середніх величин забезпечить правильність аналітичних висновків і управлінських рішень, ухвалених на підставі розрахунків.

Поряд із середніми величинами широкого застосування в економічному аналізі набули відносні величини, які мають певні переваги перед величинами абсолютними. Останні служать, як правило, для розрахунку відносних величин, за допомогою яких можна проаналізувати рівень виконання планових завдань або нормативів, динаміку явищ, що розвиваються, структурні зміни, зробити коефіцієнтний аналіз. Однією з найважливіших властивостей відносних величин є те, що вони нейтралізують відмінності абсолютних величин та уможливлюють порівнювання таких явищ, абсолютні показники яких не надаються до безпосереднього порівнювання.

Відносними величинами називають величини, що виражають кількісні відношення між соціально-економічними явищами. Їх отримують діленням однієї величини на іншу. Здебільшого відносні величини є відношенням двох абсолютних величин.

Величина, з якою порівнюють (знаменник дробу), називається базисною величиною, а та, що порівнюється, -- звітною. Відносна величина показує, у скільки разів порівнювана величина більша за базисну або яку частку другої становить перша. За допомогою відносних величин виражаються численні факти суспільного життя: відсоток виконання плану, темпи зростання та приросту окремих показників, структура випущеної продукції, коефіцієнти ліквідності та ін.

За формою відносні величини поділяються на коефіцієнти, відсотки, індекси. Коефіцієнти використовують для зіставлення двох взаємозв'язаних показників, один з яких беруть за одиницю. Наприклад, коефіцієнт ліквідності -- відношення грошових коштів до поточних зобов'язань, коефіцієнт фінансової незалежності -- відношення власного капіталу до валюти балансу підприємства, коефіцієнт змінності -- відношення кількості відпрацьованих змін до кількості відпрацьованих днів.

Відсотки є необхідними для характеристики співвідношення величин, одну з яких беруть за 100. Відсотки можуть бути використані для розрахунку структури випуску продукції, структури активів, пасивів, характеристики виконання плану тощо. [4]

Індекси використовуються для вивчення показників у динаміці. Розрізняють базисні та ланцюгові індекси. У розрахунку базисних індексів перший (базисний) показник динамічного ряду береться за 100 %, а наступні величини розраховуються у відсотковому співвідношенні до базисного. У розрахунку ланцюгових індексів кожний показник динамічного ряду зіставляється не з базисним, а з попереднім роком.

За економічною сутністю відносні показники поділяються на такі види: виконання плану, динаміки, структури, координації, інтенсивності, ефективності.

Відносна величина виконання плану -- це співвідношення між фактичним та плановим рівнями показників, і зазвичай воно виражається у відсотках.

Для характеристики зміни показників за будь-який проміжок часу використовують відносні величини динаміки. Їх визначають діленням величини показника поточного періоду на його рівень у попередньому періоді (місяці, кварталі, році). Називаються вони темпами зростання (приросту) і виражаються, як правило, у відсотках або коефіцієнтах. Відносні величини динаміки також можуть бути базисними й ланцюговими. У першому випадку, як було сказано, кожний рівень динамічного ряду порівнюється з базисним роком, а в другому -- з попереднім.

Показник структури -- це відносна частка (питома вага) частини в цілому, яка виражається у відсотках або коефіцієнтах. Наприклад, питома вага окремих видів продукції в загальному обсязі, питома вага робітників у загальній кількості працівників підприємства.

Відносні величини координації -- це співвідношення частин цілого, наприклад, активної і пасивної частини основних виробничих фондів, силових і робочих машин, коефіцієнт придатності та зносу основних фондів тощо.

Відносними величинами інтенсивності називаються показники, що характеризують міру поширення, розвитку якогось явища у відповідному середовищі, наприклад рівень захворюваності населення, відсоток робітників вищої кваліфікації, питома вага активної частини основних фондів у їхній загальній вартості.

Відносні величини ефективності -- це співвідношення ефекту з ресурсами або витратами, наприклад прибутковість активів, прибутковість продажу, витрати на 1 гривню товарної продукції.[5]

2. Аналіз господарської діяльності підприємства «Київстар»

2.1 Характеристика господарської діяльності підприємства ПрАТ «Київстар»

«Київстбр» -- українська телекомунікаційна компанія, що надає послуги зв'язку та передачі даних на основі широкого спектру мобільних і фіксованих технологій, у тому числі 3G та 4G (LTE) в Україні. Мобільна мережа «Київстар» охоплює всі міста країни, а також понад 28 тис. сільських населених пунктів, усі основні національні й регіональні траси, більшість морських та річкових узбереж. Станом на 2019 рік, є найбільшим оператором мобільного зв'язку, обслуговуючи понад 26 млн клієнтів мобільного зв'язку і 810 тис. клієнтів фіксованого широкосмугового інтернету (послуга «Домашній Інтернет») в Україні.

ПрАТ «Київстар» засноване та зареєстроване в Україні у 1994, послуги мобільного зв'язку надає з 1997. Київстар входить до складу нідерландської телеком-групи VEON, 47,9% якої опосередковано належать російській корпорації Альфа-Груп (Альфа-Груп володіє люксембурзькою LetterOne, яка контролює 47,9% акцій VEON), нідерландській The Stichting, яка контролює 8,3%, 14,6% -- норвезькій компанії Telenor, а решта 29,2% перебувають у вільному обігу на фондових біржах NASDAQ та Euronext.

2001 -- Київстар став лідером телеком-ринку України за кількістю абонентів.

2002 -- розпочато надання послуг високошвидкісної передачі даних GPRS. «Київстар» став першим мобільним оператором України, який надає послуги роумінгу в усіх європейських країнах. Компанію було сертифіковано за міжнародною системою якості ISO 9001:2000.

У квітні 2015 року Київстар розпочав надавати послуги 3G.

1 жовтня 2010 року почався процес інтеграції українських телекомунікаційних операторів -- «Київстар» та «Beeline-Україна» (ЗАТ «Українські радіосистеми» і «Голден Телеком») в одну компанію[. Об'єднана компанія надає телекомунікаційні послуги під брендами «Київстар», djuice, «Київстар-Бізнес» та «Beeline». За інформацією «Київстару» процес об'єднання операторів було завершено до кінця 2012 року.

25 квітня 2017 року Київстар заявив про готовність обладнання мережі до надання послуг зв'язку стандарту 4G. З метою модернізації мережі компанія встановила обладнання на базі рішення Single RAN (єдиний радіодоступ). Дане рішення дозволяє в рамках єдиного програмно-апаратного комплексу базової станції використовувати обладнання для різних стандартів мобільного зв'язку, в тому числі 3G і 4G.

29 листопада 2017 Національний Банк України надав дочірній компанії Київстар (ТОВ «СтарМані») статус оператора платіжної інфраструктури.

31 січня 2018 року Київстар отримав ліцензію 4G (LTE) на частоти 2600 МГц.

У 2018 році загальний дохід компанії «Київстар» склав 16,5 млрд грн, що на 10,6% більш, ніж роком раніше. За підсумками 2016 року «Київстар» став однією з 29 українських компаній, які, за версією американської консалтингової групи Deloitte, потрапили до рейтингу 500 найбільших компаній Центральної та Східної Європи.

Компанією керує Правління, до складу якого входять:

· Олександр Комаров, з 20 липня 2018 на додаток до посади виконавчого директора Beeline Казахстан виконував обов'язки президента Київстару.. 6 грудня 2018 оголошено, що Олександр Комаров призначений президентом компанії «Київстар».

· Валентин Някшу, громадянин Румунії. Технічний директор.

· Генріх Даубнер, громадянин Словаччини. Фінансовий директор.

Колишні керівники:

· Петро Чернишов, громадянин України, працював на посаді президента «Київстар» з 25 червня 2014 року. У липні 2018 він повідомив про відставку.

Табл.2.1

Фінансово-економічна характеристика підприємства

Показник

2017 рік

2018 рік

Відхилення

2018-2017

Абсолютне

Відносне

Чистий дохід, тис. грн..

15753027

17078988

1325961

8,42

Собівартість, тис. грн..

-8699457

-7372418

1327039

-15,25

Чистий прибуток, тис. грн..

3387067

6168938

2781871

82,13

Рентабельність, %

21,50

36,12

14,62

68

Вартість майна, тис. грн..

17618618

21751813

4133195

23,46

Основні засоби, тис. грн..

12292965

12819734

526769

4,29

Оборотні активи, тис. грн..

5315192

8928856

3613664

67,99

Фондовіддача, тис. грн..

1,23

1,16

-0,08

-6,5

За даними таблиці 2.1 можемо побачити, що чистий дохід у 2018 році чистий дохід знову зріс у порівнянні з 2017 роком на 1 325 961 млн. грн.. Собівартість у 2018 році виросла у порівнянні з 2017 роком на 1 327 039 млн. грн..

Чистий прибуток на підприємстві у 2018 році на підприємстві відбулося піднесення і вже чистий прибуток в порівнянні з 2017 роком на 2 781 871 млн. грн..

Основні засоби на підприємстві у 2018 році зросли у порівнянні з 2017 роком на 526 769 тис. грн.. Оборотні активи на підприємстві у 2018 році збільшилися в порівнянні з 2017 роком на 3 613 664 млн.грн.

2.2 Аналіз ефективності використання основних засобів підприємств «Киїістар»

Горизонтальний аналіз - визначення абсолютних і відносних відхилень показників, що досліджуються:

Абсолютний приріст (? абс) = Наступне значення (Факт) - Попереднє значення (План)

Наступне значення

Темп зростання (Тзр) = ------------------------------------ *100 % (1)

Попереднє значення (базисне значення)

? абс (Наступне значення - Попереднє значення)

Темп приросту (Тпр) = -------------------------------------------- *100 % (2)

Попереднє значення (базисне значення)

або Тпр = Тзр - 100% (3)

Факт

Виконання плану = ------- *100% (4)

План

Вертикальний аналіз - вивчення внутрішньої структури досліджуваного явища (процесу).

Величина частки(хі) xі

ПВхі = --------------------- · 100% або ПВ хі = ----- ·100% (5)

Величина цілого ?xі

Аналіз технічного стану та руху основних засобів оцінюють за допомогою коефіцієнта зносу ОЗ (Кз), коефіцієнта придатності (КГ), коефіцієнта оновлення (Ко) та коефіцієнта вибуття ОЗ (Кв):

Кз = Зн/ Возп (6)

де Зн - сума зносу (амортизації) ОЗ з початку їх використання на певну дату, грн.

Возп - первісна (переоцінена) вартість ОЗ на певну дату, грн.

КГ = Воззал / Возп = 1-Кз (7)

де Воззал - залишкова вартість ОЗ на певну дату, грн.

Ко = Возн /Возкп (8)

де Возн - вартість ОЗ, що надійшли (введенні в дію) за звітний рік, грн.

Возкп - вартість ОЗ на кінець періоду, що аналізується, грн.

Кв = Возв /Возпп (9)

де Возв - вартість ОЗ, які вибули, грн.

Возпп - вартість ОЗ на початок періоду, грн.

Показниками оцінки рівня забезпеченості підприємства ОЗ є:

Фондоозброєність праці (Фо)

Воз сер

Фо = ----- (10)

Чсер

Воз сер - середньорічна вартість виробничих ОЗ за відповідний період, грн.

Чсер - середньооблікова чисельність персоналу підприємства за відповідний період, осіб.

Табл. 2.3

Розрахунки динаміки, наявністі та руху ОЗ за звітний період

Показники

2017

2018

?абс

Тр,

%

А

1

2

3

1. Первісна вартість ОЗ

19436451

19738899

302448

101,55

2. Середньорічна вартість

19587675

-

-

3. Надійшло ОЗ

2 495 117

-

-

4. Вибуло ОЗ

500 344

-

-

5. Коефіцієнт оновлення

0,13

-

-

6. Коефіцієнт вибуття

0,03

-

-

7. Залишкова вартість ОЗ

6128482

7148400

1019918

116,64

8. Знос ОЗ (р.1 - р.7)

13307969

12590499

-717470

94,61

9. Коефіцієнт зносу

0,685

0,638

- 0,047

93,16

10. Коефіцієнт придатності

0,315

0,362

0,0468

114,86

11. Середньооблікова чисельність робітників

2674

-

-

12. Фондоозброєність праці

7325,23

-

-

За даними таблиці 2.2 бачимо, що первісна вартість ОЗ за досліджуваний період збільшилася на 1,55 це говорить про поліпшення об'єктів ОЗ.

Частка нових введених в експлуатацію у 2018 році ОЗ у складі основних фондів, наявних у 2018 році склав 13%. Частка ОЗ, які вибули на протязі досліджуваного періоду становить 3%. Залишкова вартість збільшилася на 16,64% це свідчить про те що відбулося оновлення ОЗ.

Сума амортизаційних відрахувань за весь період експлуатації ОЗ зменшилася на 5,39%. Ступінь знову ОЗ та відшкодування витрат зменшився на 5,39%.

Коефіцієнт придатності ОЗ показав, що можливість використання ОЗ збільшився на 14, 86%. Що свідчить про оновлення та покращення стану ОЗ.

Основні показники економічної ефективності використання ОЗ: фондовіддача (ФВ), фондомісткість (Фм) та рентабельність ОЗ (Rоз):

ФВ = ; Фм = ; Rоз = ; (11)

де Д - дохід від реалізованої продукції, грн.;

- середньорічна вартість ОЗ, грн.;

П - Чистий фінансовий результат: прибуток (збиток), грн.

Факторний аналіз показника економічної ефективності використання ОЗ (ФВ):

Факторна модель: ФВ = (12)

– Вплив зміни отриманих доходів:

ВД = Д1 / - Д0 / (13)

– Вплив зміни середньорічної вартості ОЗ:

?= Д1 / - Д1 / (14)

Перевірка: ?ФВд + ? = ?абс Фв (15)

Факторна модель: ФВ = ПВАВоз · ФвА (16)

де ПВАВоз - питома вага активної частини ОЗ, у вигляді індексів

ФвА - фондовіддача активної частини ОЗ

ПВАВоз = / Воз (17)

де - вартість активної частини ОЗ, грн.

ФвА = Д / (18)

– Влив зміни питомої ваги активної частини засобів:

ВПВ АВоз = (ПВАВоз1 - ПВАВоз0) · ФвА0 (19)

Влив зміни фондовіддачі активної частини ОЗ

ВФвА = ПВАВоз1 · (ФвА1 - ФвА0) (20)

– Влив зміни вартості активної частини ОЗ

ВВозА= ? · ФвА0 / (21)

Перевірка:

ВПВ АВоз + ?ФВФвА = ?абс Фв або ?ФВВозА + ?ФВФвА + ВВоз = ?абс Фв (22)

...

Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.