Система видатків бюджету міста Києва як столиці України

Видатки згідно з функціональною класифікацією	Роки
	2015	2016	2017	2018	2019
Освіта	6313	8052	11539	14405	18279
Охорона здоров`я	8231	7640	9330	9175	11531
Соціальний захист та соціальне забезпечення	4188	4648	7858	8984	8705
Транспорт, дорожнє господарство, зв'язок, телекомунікації та інформатика	1533	2553	7276	11623	10631
Будівництво	1543	3642	4364	2301	4003
Житлово-комунальне господарство	2146	2598	3256	3830	4049
Державне управління	705	1192	1592	1677	2360
Культура i мистецтво	762	1266	1459	978	1158
Iншi послуги, пов'язані з економічною діяльністю	170	710	1362	3267	1963
Фізична культура i спорт	242	301	433	568	765
Цiльовi фонди	298	313	351	0	0
Видатки, не віднесені до основних груп	176	179	309	0	311
Засоби масової інформації	34	37	61	0	56
Сільське і лісове господарство, рибне господарство та мисливство	33	29	27	0	17
Запобігання та ліквідація надзвичайних ситуація та наслідків стихійного лиха	8	10	22	0	0
Обслуговування боргу	1577	281	15	412	244
Міжбюджетні трансферти	53	124	266	0	165
Кредитування	-2	-3	-2	-2	-2
Всього	28010	33573	49521	57814	64479

Джерело: складено автором за даними [38; 39; 40; 41]

Найбільшу питому вагу в структурі витрат бюджету міста Києва, як видно з табл. 2.1, має стаття «Освіта». До неї відносяться такі витрати, як закупівля товарів, робіт і послуг для державних (міських) потреб і з метою капітального ремонту, соціальне забезпечення та інші виплати населенню, субсидії бюджетним установам на фінансове забезпечення державного (міського) завдання на надання державних (міських) послуг (виконання робіт) тощо, в розрізі дошкільної, загальної, початкової професійної освіти і професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації. Також до видаткової статті «Освіта» відносяться заходи на розвиток і просування молодіжної політики міста.



2.3 Оцінка пріоритетів і ефективності функціонування системи видатків бюджету міста Києва

Київ -- політичний, економічний, адміністративний, освітньо-науковий, духовний центр країни.

Київ у рейтингу комфортності українських міст очолив 1 місце у 2019 році -- 64,9 бала зі 100 можливих.

Київ одержав найвищу оцінку за рівень середньої зарплати, інвестиційну привабливість міста, можливості для здобування освіти, пасажиропотік аеропортів, показники фінансової активності та демографічні показники.

Рейтинг міст «Прозорро. Продажі» 2019 Київ увійшов у топ-10 міст, які найактивніше використовували електронну систему ProZorro.

Київ характеризується сприятливою, порівняно з іншими регіонами України, демографічною ситуацією: молодшою статево-віковою структурою населення, найвищою в Україні тривалістю життя, значною міграційною привабливістю.

На відміну від загальнодержавних тенденцій, чисельність населення в місті поступово збільшується.

Зростання чисельності населення столиці відбулося за рахунок міграційного приросту населення (17175 осіб), водночас зафіксовано природне скорочення населення (-634 особи).

Загальний показник демографічного навантаження на 1000 осіб у віці 16-59 років по Києву на початок 2019 року становив 628 осіб (284 особи 0-15 років та 344 особи віком 60 років і старше).

На початок 2019 року 53,8% від загальної кількості мешканців Києва становили жінки та 46,2% - чоловіки.

На 1000 жінок у середньому припадає 860 чоловіків.

Середній вік населення Києва на початок 2019 року становив 39,9 року (жінок -- 41,8, чоловіків -- 37,6). Середня очікувана тривалість життя населення при народженні становила 74,01 року (для жінок -- 78,03, для чоловіків -- 69,62).

Частка Києва у економіці України показана на рис. 2.7.

Рисунок 2.7 - Частка Києва в економіці України у 2019 році [41]

Київ - лідер в Україні за результатами щорічної оцінки соціально-економічного-розвитку регіонів уже четвертий рік поспіль, починаючи з початку проведення оцінювання. Столиця очолює рейтинг за напрямами: економічна та соціальна згуртованість; інвестиційно-інноваційний розвиток та зовнішньоекономічна співпраця; фінансова самодостатність; розвиток малого та ­середнього підприємництва; доступність та якість послуг у сфері охорони здоровя.

Київською міською державною адміністрацією спільно з міжнародними донорськими організаціями у 2019 році продовжено реалізацію проєктів міжнародної технічної допомоги:

- «Термосанація у бюджетних установах м. Києва» / «Укладання енергосервісних контрактів щодо впровадження заходів з енергозбереження у бюджетних установах м. Києва» -- спільно з Європейським банком реконструкції та розвитку (ЄБРР) як адміністратором Фонду Східноєвропейського партнерства з питань енергоефективності та екології (Е5Р) та Північною екологічною фінансовою корпорацією (НЕФКО);

- «Модернізація реабілітаційного центру для забезпечення вільного доступу людей із обмеженими можливостями, поліпшення умов для відвідувачів та підвищення енергоефективності будівлі» на базі Київської міської дитячої клінічної лікарні No 1 -- спільно з Урядом США через Міністерство оборони США.

З Європейським інвестиційним банком реалізуються три проєкти:

- «Міський громадський транспорт України» -- залучення кредитних коштів на оновлення громадського транспорту; «Програма розвитку муніципальної інфраструктури України» -- залучення кредитних коштів для капітального ремонту мереж зовнішнього освітлення м. Києва із заміною ртутних та натрієвих світильників на світлодіодні світильники;

- «Підвищення безпеки автомобільних доріг у містах України» (також за участю ЄБРР) -- залучення кредитних коштів на реалізацію заходів із підвищення безпеки дорожнього руху в м. Києві.

У 2019 році:

- за підтримки німецької урядової компанії Deutsche Gesellschaft fьr Интернатионале Zusammenarbeit (GIZ) GmbH завершено підготовку Концепції Інтегрованого розвитку Подільського району міста Києва, яка була презентована 22 жовтня у Київській міській державній адміністрації;

- в рамках реалізації першої фази проєкту співпраці з фондом Bloomberg Филонтропиес та ініціативи «Партнерство за здорові міста» підвищено обізнаність міських спеціалістів із питань безпеки дорожнього руху, розроблено комплексну стратегію безпечного руху для житлового масиву Русанівка та реалізовано напрацювання у проєкті капітального ремонту вул. Ентузіастів.

У 2019 році підписано меморандуми:

- Меморандум про порозуміння між виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та ЄБРР щодо програми «Зелені міста» (Green cities). У рамках програми м. Київ реалізує проєкти: «Модернізація міського транспорту м. Києва II» та «Модернізація системи централізованого теплопостачання м. Києва»;

- Меморандум із компанією «InterKultur» щодо проведення «Битви хорів» у м. Києві;

- Меморандум про співпрацю з компанією «Веолія» (Veolia Energie) у сфері збору та переробки твердих побутових відходів;

- Меморандум про порозуміння між Києвом та компанією «СЮЕЗ Інтернешнл САС».

Місто Київ має 55 міст-побратимів, останню угоду підписано з м. Берн у грудні 2019 року.

Свідома участь громадян у житті Києва прискорює процеси розвитку демократії та змінює столицю на краще.

У місті діє розгалужена система неурядових організацій як носіїв широких суспільних інтересів.

Вагоме місце на карті суспільного життя столиці належить органам самоорганізації населення за місцем проживання (ОСН), мережа яких постійно зростає.

Важливим елементом участі громадськості у житті міста є практика залучення активістів та жителів до міського управління шляхом підтримки та втілення суспільних проектів.

Можна не сумніватися, що зростання прибуткового потенціалу бюджету можливо забезпечити лише за рахунок збільшення темпів економічного зростання регіону, в зв'язку з чим владою міста Києва були виділені наступні пріоритетні напрямки:

1) стимулювання інвестиційної діяльності бізнес-структур і підвищення інноваційної складової нових підприємницьких проектів;

2) розвиток регіональної туристичної індустрії;

3) підвищення ефективності податкової системи суб'єкта.



РОЗДІЛ 3. ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ ВИДАТКІВ БЮДЖЕТІВ МІСТА КИЄВА

3.1 Зарубіжний досвід функціонування системи видатків бюджетів міст-столиць

В сучасних умовах, що характеризуються високим рівнем нестабільності в усіх країнах, особливої актуальності набувають питання забезпечення стійкості бюджетної системи, ефективного використання бюджетних коштів та досягнення фінансової безпеки. Визнання на міжнародному рівні необхідності застосування принципів ефективного і відповідального управління державними і муніципальними фінансами зумовило використання нових підходів до бюджетного процесу. В рамках даних підходів здійснення бюджетного процесу та проведення необхідних бюджетних реформ направлено на формування відповідальної податково-бюджетної політики, використання середньо- і довгострокового бюджетного планування з метою забезпечення фінансової стабільності, ефективності державних витрат і підвищення відповідальності за результати використання бюджетних коштів.

Як показує світовий досвід, найбільше значення з метою подолання економічної кризи в сучасних умовах набула бюджетна політика. За допомогою неї вдається згладити або не допустити в принципі довгострокові структурні відставання і негативні наслідки в економіці, а також забезпечити макроекономічну стійкість і домогтися довгострокового, стабільного економічного зростання.

В цілому аналіз зарубіжного досвіду розробки і реалізації бюджетної політики в умовах високого рівня економічної невизначеності показує, що програмно-цільове бюджетування і грамотно побудована система управління державними фінансами є базисними елементами, необхідними для подолання негативних наслідків кризи і досягнення довготривалого економічного зростання.

Найбільші успіхи в розробці і практичному впровадженні програмних методів в бюджетному процесі були досягнуті в США, де перші спроби їх використання здійснювалися в кінці 40-х - початку 50-х рр. ХХ ст. З цього часу в названій країні йшов інтенсивний розвиток і освоєння методології програмно-цільового бюджетування, яке триває і сьогодні. Тому при вивченні зарубіжного досвіду першочерговий інтерес викликає саме досвід США, перш за все в частині методології.

Програмно-цільове бюджетування в США є підготовкою бюджетів в розрізі 22 основних функцій (які є напрямками діяльності Уряду США, покладеними на відповідні міністерства і відомства). Зазначені функції включають всі витрати по кожному з напрямків із перерахуванням всіх відомств, відповідальних за реалізацію конкретних федеральних програм, що входять в цю функцію. Наприклад, функція бюджету 550 «Охорона здоров'я» передбачає такі державні програми: Державна програма безкоштовної медичної допомоги (Medicaid), Державна дитяча програма страхування від хвороб (SCHIP), пільги на обслуговування в сфері охорони здоров'я федеральним цивільним службовцям і тим, що вийшли на пенсію, а також пенсіонерам - колишнім військовослужбовцям. Крім того, в функцію 550 входить також фінансування мережі національних інститутів здоров'я, центрів по контролю і профілактики захворювань, а також управлінь з контролю за продуктами і ліками.

Список і опис функцій, а також відомств, відповідальних за їх виконання, розкриваються в документах Комітету з питань бюджету Конгресу США, в тому числі в бюджетній резолюції.

У свою чергу міністерства, на які покладено функції уряду США у відповідних галузях, займаються розробкою планів і програм розвитку, здійснюють процес бюджетування, контролю і оцінки виконання програм. Кожне міністерство публікує щорічні плани і звіти, що розкривають інформацію про ключові цілі, основних цільових показниках діяльності, їх планових значеннях і фактичної динаміки, структури бюджетних витрат, оцінці ступеня виконання, запланованих результатах.

Як правило, кожним міністерством виділяється кілька основних стратегічних цілей діяльності, в контексті яких розглядаються всі програми та інвестиційні проекти в рамках діяльності даного міністерства.

В рамках кожної стратегічної мети існує система показників, на основі яких оцінюється ступінь досягнення сформульованих цілей і, як наслідок, дається оцінка ефективності бюджетних витрат. Склад цільових показників може змінюватися з року в рік, в той час як перелік основних стратегічних цілей залишається незмінним.

При несприятливому відхиленні фактичного значення цільового показника (індикатора) від планового (цільового), відповідне даним показникам приватне завдання вважається невиконаним, при цьому на дану обставину звертається увага у відповідних звітах при оцінці ступеня виконання стратегічних цілей міністерств.

У США приділяється особлива увага методології планування та оцінки програм і проектів. Адміністративно-бюджетним управлінням при президентові США здійснюється методичне забезпечення процесу планування, що включає розробку різних методичних рекомендацій і вказівок у вигляді циркулярів.

Разом з тим розробка стратегічних цілей, вибір відповідних їм цільових показників та індикаторів є вкрай важливою, але недостатньою умовою успішного застосування програмних підходів на практиці. Дані питання становлять вищий рівень програмного планування, регульований державними органами в особі міністерств і департаментів. Однак не менш важливим завданням є забезпечення відповідних умов для досягнення стратегічних цілей. Це в свою чергу має на увазі реалізацію окремих численних проектів, кожен з яких спрямований на вирішення локальних завдань (будівництво лікарень, залізниць, аеропортів, технічне переоснащення різних транспортних об'єктів, портів тощо). При всій численності і різноманітності проектів всі вони повинні бути спрямовані на досягнення декількох стратегічних цілей конкретного департаменту (міністерства) і відповідних їм цільових показників (індикаторів).

Роль департаментів (міністерств) полягає у виділенні бюджетних коштів на виконання конкретних проектів, контроль і координацію планування і ходу їх реалізації для забезпечення досягнення стратегічних цілей.

Метод «витрати-вигоди» являє собою дослідження, що ґрунтується на зіставленні витрат і вигод при прийнятті рішень про реалізацію тих чи інших проектів або програм, як правило, соціальної спрямованості. Даний вид аналізу лежить в основі прийняття багатьох урядових рішень в США і являє собою аналітичну процедуру, спрямовану на обґрунтування і прийняття управлінських рішень в умовах обмежених суспільних ресурсів. До завдань аналізу входять оцінка результативності запропонованого проекту, його оптимальних масштабів і опис істотних обмежень, пов'язаних з його реалізацією.

Аналіз «витрати-вигоди» може застосовуватися в проектах, пов'язаних з розвитком транспортної інфраструктури, міст, охороною навколишнього середовища, в сільськогосподарських проектах, при територіальному плануванні, в соціальних і освітніх програмах, в охороні здоров'я та ін.

Методу «витрати-вигоди» не єдиний, який знайшов відображення в практиці оцінки ефективності бюджетних витрат в США. В процесі розвитку програмно-цільового бюджетування великого значення набув розвиток підходу, який отримав назву «аналізу політики». Даний вид аналізу не пов'язаний з якою-небудь вузько певною групою методів (математичних, ігрових, імітаційних та ін.) і розроблений в цілях обґрунтування рішень в сфері державного управління, доповнюючи (а в ряді випадків повністю замінюючи) менш гнучкі і більш формалізовані методи дослідження операцій і системного аналізу, засновані на застосуванні математичного апарату і ЕОМ. В рамках аналізу політики здійснюється дослідження законодавчих актів і розстановки політичних сил в сферах планованих державних заходів, аналізуються громадські, політичні, економічні та екологічні наслідки прийнятих рішень. Розглядаються також потенційні конфлікти кращого варіанту з іншими цілями і програмами. Вивчаються організаційні аспекти, питання збору, узагальнення інформації і ін.

Описані аналітичні методи, які використовувалися і використовуються в практиці програмно-цільового бюджетування в США для вироблення оптимальних курсів дій в залежності від типу проблеми, можуть бути обрані в якості орієнтира при розробці методичних рекомендацій з підготовки програмних бюджетів у вітчизняній практиці, особливо щодо формування системи видатків бюджету міста Києва.

3.2 Проблеми та напрями підвищення ефективності системи видатків бюджету міста Києва

Завдання побудови збалансованих і стійких бюджетів міського рівня ускладнюються на сучасному етапі тим, що більше половини об'єднань місцевих самоврядувань залишаються високо фінансово залежними від вищестоячих бюджетів.

Однак, незважаючи на проведені раніше реформи, висока фінансова залежність місцевих самоврядувань від підтримки державних органів влади вищих рівнів залишається найважливішою проблемою, що зумовило зміну законодавства в наступних напрямках:

1) Підвищення бюджетної стійкості та збалансованості:

- встановлення єдиних нормативів відрахувань від окремих податкових і неподаткових доходів до місцевих бюджетів.

2) Перерозподіл повноважень між рівнями державної влади і місцевого самоврядування, що більш детально розглядалося вище.

3) Удосконалення системи планування місцевих бюджетів.

На всіх рівнях проводиться робота по формуванню необхідної законодавчої бази. Пріоритетними критеріями при формуванні бюджету столиці стали: збалансованість, максимальна структурованість витрат і програмний формат, мінімізація залежності від комерційного кредитування. Однак в ході розробки проектів міських програм виник ряд завдань, які поки не знайшли однозначного рішення.

Зокрема, це проблеми, які стосуються: включення в міських програми витрат на утримання органів влади в форматі «забезпечуючих підпрограм»; проведення контрольно-рахунковим органом фінансово-економічної експертизи проектів міських програм столиці.

4) Удосконалення порядку моніторингу місцевих бюджетів з метою оцінки впливу законодавчих ініціатив, стану місцевих фінансів, оцінки міжбюджетних відносин - надання інформації в розрізі видів місцевих самоврядувань, в тому числі облік нових видів місцевих утворень: район, міське поселення і сільське поселення (рис. 3.1).

Рисунок 3.1 - Моніторинг місцевих бюджетів

Джерело: розроблено автором

Можна зробити висновок, що на даному етапі взаємозв'язок розподілу питань ведення та економічних основ місцевого самоврядування: майна та фінансів - знаходиться на стадії трансформації. Диспропорція кількісних показників поступово згладжується, зміни викликані об'єктивними причинами, які формують якісні фактори та впливають на організацію місцевих фінансів. На даному етапі гостро стоять питання бюджетної децентралізації і фактичного існування місцевих фінансів.

3.3 Розробка управлінських рішень з розвитку системи видатків бюджету міста Києва

Прогноз основних показників бюджету міста-столиці Києва в довгостроковому періоді за видатками, орієнтований на:

- забезпечення в повному обсязі публічних нормативних зобов'язань;

- реалізацію заходів з будівництва, капітального ремонту, ремонту та утриманню автомобільних доріг, капітального ремонту та ремонту об'єктів освіти, інженерної та комунальної інфраструктури;

- реалізацію заходів з переселення громадян міста з аварійного житлового фонду;

- підтримка молодих (в тому числі з числа багатодітних) сімей у вирішенні проблеми придбання житла;

- поліпшення житлових умов і соціальну підтримку працівників соціально значущих організацій.

Подальша реалізація принципу формування бюджетних асигнувань на етапі їх формування, забезпечить їх більшу прозорість для суспільства і наявність більш широких можливостей для оцінки їх ефективності.

Дотримання принципу єдності бюджетної системи України в довгостроковому періоді буде забезпечуватися, в тому числі за рахунок застосування єдиної бюджетної класифікації України, єдиних переліків міських послуг.

Подовження горизонтів планування змушує забезпечити більш тісну ув'язку цілей і завдань стратегічного планування з міськими програмами.

У довгостроковій стратегії соціально економічного розвитку міста Києва до 2030 року одним з цільових векторів позначено «Ефективне управління ресурсами».

Даний вектор розвитку повинен в довгостроковій перспективі вирішити такі завдання:

1)раціональне використання міської власності;

2) ефективний фінансовий менеджмент

3) удосконалення системи управління містом Київ.

В рамках даного напрямку будуть реалізовані програми, спрямовані на розвиток і вдосконалення системи міського управління, підвищення ефективності управління державним майном та земельними ресурсами, вдосконалення управління державними фінансами, розвиток міжбюджетних відносин і управління міським боргом. Ефективне управління фінансами здійснюється через впровадження інструментів програмно-цільового планування і прогнозування в сфері фінансів, підвищення прозорості фінансів, розвиток міжбюджетних відносин, забезпечення боргової стійкості міського бюджету.

Підвищення якості розпорядження міським майном і земельними ресурсами будуть досягнуті шляхом створення системи раціонального використання міського майна, його обліку та контролю, приватизації муніципального майна. Кінцевим результатом вирішення даного завдання буде збереження міської власності як надійного джерела поповнення дохідної частини міського бюджету, наявність матеріальної основи для розвитку соціально значущих галузей міського господарства.

Після виконання завдань повинні вийти такі результати:

1) оптимальний склад та структура міського майна, що забезпечують ефективну реалізацію повноважень органів місцевого самоврядування;

2) прозорий бюджетний процес, заснований на прямому взаємозв'язку між розподілом бюджетних ресурсів і результатами їх використання відповідно до повноважень органів місцевого самоврядування та пріоритетами розвитку міста Києва.

3) система управління столицею Київ, що поєднує координацію стратегічних процесів з ефективним вирішенням поточних завдань на основі співпраці влади, бізнесу та суспільства.

Досягнення цілей і завдань стратегії за рахунок коштів міського бюджету, а також за рахунок залучення коштів державного і обласного бюджетів буде здійснюватися в рамках реалізації державних програм.

Таким чином, збалансованість бюджету - один з найважливіших принципів створення і виконання бюджету, який полягає в кількісній відповідності витратних джерел фінансування бюджетів. Хоча досягнення рівності доходів і витрат бюджету є досить рідкісним випадком в практиці складання бюджетів, але його можна досягти шляхом стримування зростання державних витрат і встановлення в країні рівня оподаткування, який в достатній мірі покриє всі необхідні суспільні потреби. Держава завжди має прагнути до збалансованості бюджету, адже вона орієнтована на підтримку фінансової стабільності, реальності і здійсненності бюджету, затвердженого на майбутній рік.



ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

У роботі досягнуті поставлені цілі і вирішені сформульовані завдання. На підставі проведених досліджень можна зробити наступні висновки.

Бюджет характеризується рядом параметрів, ключовими з яких є доходи і видатки. Їх обсяги визначають розмір бюджету як фонду грошових коштів, а співвідношення -- стан бюджету як фінансового плану, сформованого на балансовій основі. Як план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення виконання завдань і функцій держави та органів місцевого самоврядування, бюджет повинен відповідати принципу збалансованості -- адекватності повноважень на здійснення витрат відповідно до обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період.

В даний час в системі державного бюджетного регулювання робиться ставка на збалансованість тільки державного бюджету. Інтереси держави в розвитку економічного потенціалу суспільства концентруються, таким чином, виключно на фіскальних задачах центрального уряду, а не на пошуку компромісу інтересів уряду, підприємців і громадян. В реаліях економічної дійсності це означає, що тривала політика збалансованого державного бюджету являє собою не що інше, як відмову від курсу на зростання економічного потенціалу країни, логічним наслідком якого може стати низка нових економічних криз.

В сучасних умовах роль місцевих фінансів трансформується, місцеві фінанси стають економічною основою не тільки місцевого самоврядування, а також політичного обміну «держава-населення». Основним завданням державної влади стає забезпечення конституційно-правової основи змін, що відбуваються.

В системі управління державою і в цілому всього суспільства важливу роль відіграє управління місто-столицею. У міських дослідженнях столиці часто розглядаються окремо, як виключно адміністративні центри. Однак столиця - це також і символічна сцена національної ідеології, відображення загального ставлення держави до урбанізації, каталізатор економічного розвитку країни і - хоча б в історичному плані - посередник між місцевою культурою і «уявною спільнотою» національної держави. Найбільш очевидна економічна присутність в сучасній столиці - це висока концентрація чиновників державного уряду, а також пов'язана з цим непряма зайнятість. У багатьох випадках уряд країни також безпосередньо бере участь в місцевому міському бюджеті.

Бюджет міста-столиці формується на визначений владою період. Це дозволяє створити міцну фінансову основу для реалізації цілей і завдань, визначених урядом. Наведена в роботі структура видатків бюджетів міст-столиць дає тільки загальне теоретичне уявлення про те, як формують бюджет такого міста і на які цілі виділяють кошти з нього. Для того, щоб розуміти реальний стан справ, аналізувати основні витрати міста-столиці і показувати їх структуру, кількісні показники, потрібно звернутися до дослідження показників реального бюджету міста-столиці.

У класичному варіанті процес виконання бюджету за видатками включає в себе чотири етапи: прийняття та облік бюджетних зобов'язань; підтвердження грошових зобов'язань; санкціонування оплати грошових зобов'язань; підтвердження виконання грошових зобов'язань.

Виконання бюджету міста-столиці за видатками здійснюється відповідно до затвердженого керівним органом міста-столиці зведеного бюджету на черговий фінансовий рік, яка складається на підставі зведених бюджетів головних розпорядників.

Бюджетні асигнування, затверджені в зведеному бюджеті міста-столиці на черговий фінансовий рік, є одночасно лімітами бюджетних зобов'язань.

У разі рівного розподілу бюджетних асигнувань та лімітів бюджетних зобов'язань показники системи видатків бюджету доводяться фінансовим органом до головних розпорядників єдиним документом - повідомленням про бюджетні асигнування (ліміти бюджетних зобов'язань).

Незважаючи на значні наукові роботи в області місцевих фінансів, бюджетів, прийняття відповідних документів у галузі бюджету і оподаткування, потрібні подальші дослідження, спрямовані на визначення сутності місцевих бюджетів в умовах трансформації економіки України. Проведені дослідження будуть спрямовані на визначення сутності, цілей і завдань місцевого бюджету в умовах здійснення бюджетної децентралізації, створення фінансово самостійних місцевих органів влади.

Бюджет міста Києва - план формування і використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються Київською міською радою та її виконавчим органом (Київською міською державною адміністрацією (КМДА)) протягом бюджетного періоду.

Бюджетний період для бюджету міста Києва як і для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Основні напрями бюджетної політики міста Києва: забезпечення прозорості і відкритості бюджетного процесу; забезпечення стабільності бюджетної системи; вдосконалення міжбюджетних відносин з внутрішніми міськими об'єднаннями; виконання соціальних обов'язків при високій частці інвестиційних витрат; збереження позитивної динаміки надходжень доходів і підвищення дохідного потенціалу бюджету міста Києва.

Основні напрямки податкової політики міста Києва: покращення інвестиційного клімату міста Києва; підтримка малого та середнього бізнесу; удосконалення механізму оподаткування торговим збором; посилення ролі майнових податків в дохідній частині бюджету Києва; удосконалення системи податкових пільг.

Видаткова частина бюджету міста Києва включає фінансування витрат, пов'язаних з вирішенням питань місцевого значення, з управлінням і розвитком економіки і соціальної сфери міста. Планування витрат на наступний фінансовий рік і плановий період - це дуже відповідальна робота, яка проводиться Департаментом фінансів спільно з головними розпорядниками бюджетних коштів.

Київ -- політичний, економічний, адміністративний, освітньо-науковий, духовний центр країни. Можна не сумніватися, що зростання прибуткового потенціалу бюджету можливо забезпечити лише за рахунок збільшення темпів економічного зростання регіону, в зв'язку з чим владою міста Києва були виділені наступні пріоритетні напрямки: стимулювання інвестиційної діяльності бізнес-структур і підвищення інноваційної складової нових підприємницьких проектів; розвиток регіональної туристичної індустрії; підвищення ефективності податкової системи суб'єкта.

Прогноз основних показників бюджету міста-столиці Києва в довгостроковому періоді за видатками, орієнтований на: забезпечення в повному обсязі публічних нормативних зобов'язань; реалізацію заходів з будівництва, капітального ремонту, ремонту та утриманню автомобільних доріг, капітального ремонту та ремонту об'єктів освіти, інженерної та комунальної інфраструктури; реалізацію заходів з переселення громадян міста з аварійного житлового фонду; підтримка молодих (в тому числі з числа багатодітних) сімей у вирішенні проблеми придбання житла; поліпшення житлових умов і соціальну підтримку працівників соціально значущих організацій.

Подальша реалізація принципу формування бюджетних асигнувань на етапі їх формування, забезпечить їх більшу прозорість для суспільства і наявність більш широких можливостей для оцінки їх ефективності.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Дмитренко Г. В. Основні принципи формування місцевих бюджетів (на прикладі м.Буча) / Г. В. Дмитренко // Економіка та держава. - 2012. - № 4. - С. 119-122.

2. Латковський П. П. Щодо питання принципів бюджетної системи та бюджетного устрою / П. П. Латковський // Вісник Чернівецького факультету Національного університету "Одеська юридична академія". - 2015. - Вип. 3. - С. 75-89.

3. Овсянніков Є. С. Правове регулювання виконання бюджетів за видатками в Україні: дис. канд. юр. наук: 12.00.07 / Овсянніков Є. С. - Ірпінь, 2017. - 234 с.19.

4. Боголиб Т. М. Консервативные подходы к планированию бюджетов в Украине / Т. М. Боголиб // Актуальні проблеми економіки. - 2015. - № 7. - С. 343-355.

5. Чугунов О. І. Бюджет розвитку як інвестиційна складова місцевих бюджетів / О. І. Чугунов // Економічний вісник університету. - 2016. - Вип. 30(1). - С. 229-235.

6. Шаповал С. Л. Бюджетне планування у системі соціально-економічного розвитку України: дис. канд. ек. наук: 08.00.08 / Шаповал С. Л. - Київ, 2017. - 216 с.

7. Сучасна бюджетна система: правила та процедури: Навчальний посібник / [За заг. ред. В. В. Зубенка]; ІБСЕД, Проект «Зміцнення місцевої фінансової ініціативи (ЗМФІ-ІІ) впровадження». - К., 2017. - 184 c.

8. Таукешева Т. Д. Фінансове планування діяльності бюджетних установ: навч. посібник / Т. Д. Таукешева; Харків. нац. ун-т міськ. госп-ва ім. О. М. Бекетова. - Харків: ХНУМГ ім. О. М. Бекетова, 2017. - 405 с.

9. Берданова О., Вакуленко В. Стратегічне планування місцевого розвитку. Практичний посібник / [Берданова О., Вакуленко В.]; Швейцарсько-український проект «Підтримка децентралізації в Україні - DESPRO. - К.: ТОВ «София-А». - 2012. - 88 с.

10. Брезвін А. І. Принципи організації діяльності бюджетної системи України / А. І. Брезвін // Держава і право: збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - К.: Інститут держави і права ім. Корецкого НАН України, 2008. - Вип. 40. - С. 259-264.

11. Гетманець О. П. Принципи бюджетного контролю / О. П. Гетманець // Збірник наукових праць за матеріалами круглого столу та науково-практичної Інтернет-конференції «Бюджетно-податкова реформа як каталізатор соціально-економічного розвитку в Україні». - К.: Алерта, 2012. - С. 63-65.

12. Юшко С. В. Доходи бюджету: оцінка стану та перспектив формування / С. В. Юшко. - Харків: ХНЕУ ім. С. Кузнеця, 2017. - 190 с.

13. Государственные и муниципальные финансы: учебное пособие / под ред. Г.Б. Поляка. - М.: ЮНИТИ -. ДАНА, 2013. - 375 с.

14. Усков И. В. Теоретические основы развития системы местных бюджетов в Украине / И. В. Усков // Інвестиції: практика та досвід. - 2011. - № 8. - С. 21-24.

15. Польшинська К. А. Поняття та сутність правового регулювання видатків місцевих бюджетів / К. А. Польшинська // Молодий вчений. - 2016. - № 2. - С. 209-213.

16. Васильєва Н. В., Гринчук Н. М., Дерун Т. М., Куйбіда В. С., Ткачук А. Ф. Місцевий бюджет і фінансове забезпечення об'єднаної територіальної громади: навч. посіб. / [Н. В. Васильєва, Н. М. Гринчук, Т. М. Дерун, В. С. Куйбіда, А. Ф. Ткачук] - К.: - 2017. - 119 с.

17. Лунина И. А. Бюджетная децентрализация: цели и направления реформ / И. А. Лунина // Экономика Украины. - 2014. - № 11. - С. 61-75.

18. Белкин В. А. Оптимизация структуры расходов бюджетов на основе правил максимизации полезности / В. А. Белкин // Вестник Челябинского государственного университета. - 2018. - № 7 (417). - С. 28--38.

19. Разумовская Е. А. роли цифровых технологий в оптимизации бюджетного процесса / Е. А. Разумовская, А. Б. Духхани. - 2019.

20. Сальникова Т. В. Державний борг України: оцінка та напрями підвищення ефективності управління / Т. В. Сальникова // Економічний вісник університету. - 2017. - Вип. 33(1). - С. 385-394.

21. Макар О. П. Світовий досвід управління державним боргом та перспективи його застосування в Україні / О. П. Макар, Г. Я. Ільницька-Гикавчук, І. С. Дулин // Ефективна економіка № 10. - 2013

22. Задорожний В.П. Удосконалення механізму управління державним боргом України / В.П. Задорожний // Інвестиції: практика та досвід. - №23. - 2015. - С. 23-26.

23. Рогач Ф. Риски и оценки государственного долга Украины / Ф. Рогач // Економіст. - 2012. - № 3. - С. 74-76.

24. Шелест О. Л. Державний борг України: механізм управління та обслуговування / О.Л. Шелест // Економіка і суспільство. - 2017. - № 8. - с. 710--715.

25. Сокирко О.С. Аналіз сучасного стану державного боргу України / О. С. Сокирко // Східна Європа: Економіка, Бізнес та Управління. -- Випуск 6 (11) 2017

26. Евтушенко Н. Н. Основные направления бюджетной политики Украины на 2017 год / Н. Н. Евтушенко, А. Ю. Царук // Молодий вчений. - 2017. - № 2. - С. 247-253.

27. Каліновський Р. О. Вплив бюджетного дефіциту на реалізацію стабілізаційної політики держави / Р. О. Каліновський // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка. - 2018. - Вип. 1. - С. 27-33.

28. Фурдичко Л. Є., Піхоцька О. М. Причини зростання державного боргу, його управління і обслуговування, оптимізація боргової політики України / Л. Є. Фурдичко, О. М. Піхоцька // Економіка та держава. -- 2018. -- № 11. -- С. 45-49.

29. Ильин А. В. Правовые основы расходов бюджета: монография / А. В. Ильин. - Москва: Статут, 2014. - 144 с.

30. Ильин А. В. Принятие решений о распределении бюджетн ых средств: монография / А. В. Ильин. - Москва: Статут, 2015. - 104 с.

31. Лисяк Л., Дулік О. Принципи бюджетної системи у контексті нового бюджетного кодексу України / Л.В. Лисяк, Т.О. Дулік // Вісник економічної науки України. - 2011. - № 1. - С.74 79.

32. Макроекономічний та монетарний огляд Департаменту монетарної політики та економічного аналізу Національного банку України. Травень 2017 року.

33. Мітрофанова Д. К. Правове регулювання виконання державного бюджету України за доходами: автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.07 / Мітрофанова Дар'я Костянтинівна; Нац. ун-т "Юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого". - Х., 2013. - 20 с.

34. Музика-Стефанчук О. А. Про бюджетну діяльність органів публічної влади / О. А. Музика-Стефанчук // Дискусійні питання теорії фінансового права. Нормативно-правові засади природокористування та енергозбереження в Україні. Спори про податки: причини виникнення та напрямки їх вирішення. Сучасний стан та перспективи розвитку фінансового права: зб. наук.. - К.: Вік прінт, 2009. - С. 388-391.

35. Очерки бюджетно-правовой науки современности: монография / В. В. Бехер, О. В. Болтинова, Д. В. Винницкий, Л. К. Воронова, Е. Ю. Грачева; ред.: Е. Ю. Грачева, Н. П. Кучерявенко; Моск. гос. юрид. акад. О.Е. Кутафина, Нац. ун-т "Юрид. акад. Украины им. Ярослава Мудрого". - М.;Х.: Право, 2012. - 506 c.

36. Острович С.Е. Місцеві бюджети України: фінансово-правові питання їх зміцнення, збалансованості, стійкості / С.Е. Острович // Право і суспільство. - 2010. - № 3. - С. 155-159.

Размещено на Allbest.ru

...