Сучасні інформаційні технології на ринку фінансових послуг України

MODERN INFORMATION TECHNOLOGIES IN THE MARKET OF FINANCIAL SERVICES OF UKRAINE

The main trends in the development of the financial services market of Ukraine are globalization, growing competition, capital consolidation, diversification of services, digitalization, introduction of innovative products and technologies. The full-scale armed invasion of the aggressor country into the territory of Ukraine transformed the activities of domestic financial institutions, putting them in front of completely untypical challenges that required prompt response. At the initiative of the National Bank of Ukraine, financial institutions of the state introduced "credit vacations” for clients, but this measure has a short-term character. The country report an increase in credit risk and significant losses. The regulator is expected to take a set of measures to support Ukrainian financial institutions, recapitalize banks and establish a grace period in order to restore their competitiveness in the market. In turn, financial institutions make every effort to adapt to work in martial law. This article substantiates the potential of new information technologies in the development of the modern financial technology market. The authors focus on describing the role of blockchain technologies, Big Data Analytics, cloud technologies, Artificial Intelligence, Internet of Things in the activities offinancial institutions. It is proved that the use of digital technologies can speed up and simplify the process of providing financial services, optimize the cost structure offinancial institutions, improve their management, as well as increase the level of household trust to the financial institutions. The expediency of forming long-term partnerships between financial institutions and FinTech companies was emphasized. Among the prospects for further research, the authors highlighted the need to develop effective mechanisms and tools to protect information systems and data offinancial institutions from hacking, leaks and cyber-attacks.

Keywords: financial service; financial institution; financial services market; information technologies; API; blockchain; Big Data Analytics; Artificial Intelligence; Internet of Things.

Постановка проблеми

Фінансова система країни та її розвиток є високочутливими до змін чинників екзогенного середовища. Загострення конкурентної боротьби на ринках фінансових послуг, кризові явища як у національній, так і в глобальній економіці, переорієнтація векторів соціально-економічної політики держави, геополітичні виклики, заходи з євроінтеграції - ці та інші фактори позначаються на стані фінансової системи загалом та фінансових установ зокрема.

Потужний деструктивний вплив на діяльність останніх мало повномасштабне воєнне вторгнення РФ на територію України. До цієї події у своїх стратегіях розвитку фінансові установи робили акценти на питаннях посилення власних конкурентних позицій на ринку, осучаснення нормативної бази та приведення її у відповідність до європейських стандартів, удосконалення фінансового менеджменту і принципів ділової етики. У нових умовах функціонування фінансові установи вимушені оперативно реагувати на низку розрізнених викликів економічного, фінансового, політичного, соціального, гуманітарного, етичного, географічного характеру. Від їхньої спроможності адекватно відповісти на ці виклики безпосередньо залежить виживання і подальший розвиток фінансової установи. При цьому важливо розуміти, що перед ними також постають задачі відновлення довіри населення до фінансових установ, що проявлятиметься в залученні коштів громадян і збільшенні обсягів виданих кредитів клієнтам.

Економічна та політична нестабільність, характерні для України протягом практично всього періоду її існування як незалежної держави, посилились військовими діями на території країни. У таких турбулентних умовах спостерігається, з одного боку, різка трансформація поведінки домогосподарств як споживачів фінансових послуг, а з іншого боку, зміна векторів діяльності фінансових установ. Останні подекуди вимушені змінювати місця розташування власних офісів і відділень або відновлювати їх через руйнації, спричинені загарбниками. Крім цього, фінансовим установам доводиться вирішувати низку проблем своїх клієнтів щодо користування їхніми коштами, розпорядження рахунками, неспроможності погашення кредитів, а також соціально-економічні негаразди, зумовлені вимушеним переселенням споживачів. При цьому керівництвом фінансових установ надається підтримка персоналу, співробітникам - це особливо стосується тих, хто опинився в зоні активних бойових дій.

Виділення недосліджених частин загальної проблеми

Вітчизняні фінансові установи постали перед нетиповими для них проблемами, вирішення яких не має вивірених механізмів дій. Причому стандартні проблеми, характерні для фінансових установ, також залишаються актуальними. Під таким тиском проблем і принципово нових викликів, їм доводиться вибудовувати нові моделі поведінки, залучати нові ресурси і джерела, а також використовувати наявні резерви. Ефективним і дієвим інструментом при цьому є нові інформаційні технології, застосування яких є можливим в умовах сучасного ринку фінансових послуг.

Постановка завдання

Метою статті є визначення сучасних тенденцій впровадження інноваційних інформаційних технологій на ринку фінансових послуг України.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Низка публікацій дослідників української фінансової системи та вітчизняних фінансових установ присвячена аналізу проблем їхнього розвитку, виявлення головних причин, імовірних наслідків та перспективних напрямів вирішення. Це, зокрема, наукові праці Т. Кізими, О. Драган, С. Панчишина, Є. Поліщук, Т Єфременко, І. Бітнер та ін.

Г Карчева, Д. Булиндін, Ю. Кліщук, М. Старинська [1], О. Кузьменко, В. Овчаренко [2] у своїх працях однією із ключових причин втрати фінансовими установами (передусім банками) клієнтів визначають їхню низьку інноваційну активність, зокрема невисокі темпи впровадження новітніх технологій і методів управління. А. Ткаченко і К. Маменко сучасні цифрові технології виокремлюють як один із визначальних чинників забезпечення стабільного розвитку і конкурентоспроможності в банківському секторі [3]. Ураховуючи високу актуальність окресленої проблеми, науковці (І. Бітнер, С. В'язовий, Н. Морозова) провели дослідження та опублікували його результати у спільній статті «Моделювання розвитку сучасних цифрових інноваційних технологій у банківському секторі» [4]. Зазначене дослідження довело виключну роль цифрових технологій у розвитку фінансових (банківських) установ і поставило акцент на тому, що такі установи самі демонструють підвищену вмотивованість до диджиталізації своєї діяльності.

Незважаючи на достатньо високий інтерес учених до теми використання фінансовими установами сучасних інформаційних технологій, все ж вона не втрачає своєї актуальності, а навпаки загострюється на тлі стрімких соціально-економічних і політичних змін, викликаних військовими діями в Україні. Зазначені зміни суттєво позначаються на стані фінансових установ, а інформаційні технології спроможні послабити їхній несприятливий вплив.

Виклад основного матеріалу

Проблеми залучення та утримання клієнтів, що є типовими для українських фінансових установ, поглибились із початком військових дій на території країни. Крім того, постала низка нових викликів, що вимагають першочергового вирішення. Введення воєнного стану в Україні наприкінці лютого 2022 р. сколихнуло фінансовий сектор країни, вимусивши його суб'єктів вживати термінових рішучих дій. Головний наголос при цьому було зроблено на надання максимальної підтримки клієнтам, навіть попри зростаючі ризики та збитки для фінансових установ. Наприклад, деякі банки одразу оголосили для своїх споживачів кредитні канікули, а трохи згодом Національний банк України виступив з вимогою не вимагати оплати по кредитах і не нараховувати штрафних санкцій споживачам фінансових послуг на період воєнного стану. У результаті таких заходів велика частина позичальників призупинили виплати за кредитами, а вкладники почали проявляти стурбованість щодо надійності їхніх депозитів. Тисячі клієнтів вітчизняних банків втратили можливість виконувати взяті на себе зобов'язання через втрату робочого місця, доходу, майна (пошкодження або руйнування житла тощо). На цьому фоні спостерігається також зменшення загальної кількості клієнтів банків, а також рівень їхньої довіри до фінансових установ. Останнє проявляється, зокрема, в тому, що споживачі фінансових послуг активно забирали свої вкладення та припинили роботи депозити.

Не менш складною є ситуація і з клієнтами банків-юридичними особами, потужності яких були розташовані в зоні бойових дій. Маючи чималі кредити, вони виявились неспроможними внести своєчасні оплати по них, оскільки призупинили виробництво, втратили майно (зруйновані приміщення заводів, фабрик, цехів, обладнання). Надання тимчасових кредитних канікул не обов'язково стане рятівним інструментом для таких позичальників, адже навіть після відновлення виробничого процесу першочерговим напрямом спрямування їх доходів буде відбудова чи капітальний ремонт потужностей, оновлення засобів виробництва. З іншого боку, окреслена ситуація є дуже ризиковою для фінансових установ кредитодавців з погляду забезпечення їхньої стійкості та конкурентоспроможності в середньоі довгостроковому періоді.

У підсумку, за місяць після оголошення воєнного стану в країні навіть найбільші та найпотужніші банки прозвітували про великі збитки. Затягування війни може призвести до колосальних втрат фінансових установ, банкрутства і завдасть величезного удару по фінансовій системі.

Розв'язання сукупності нових проблем кредиторів і позичальників потребує консолідації зусиль регулятора та фінансових установ у напрямі опрацювання єдиного системного підходу. Низка експертів і аналітиків схиляються до думки, що не допустити великого спаду в розвитку фінансової системи держави може відстрочка від Національного банку України [5]. Маючи досвід 2014 р. (коли країна-агресор окупувала частину української території), вітчизняні банки у 2022 р. виявились більш підготовленими до негативних наслідків військових дій. Проте відстрочка, яка була надана Нацбанком у 2015 р., стала тим необхідним перехідним періодом, що дозволив банкам збільшити власні капітали та за кілька років покрити кредитні збитки. Аналогічно у 2022 р. така відстрочка допоможе банкам втриматись на ринку. Крім цього, їм може знадобитись докапіталізація, що для державних банків буде здійснено за рахунок коштів платників податків, а для приватних банків - за рахунок ресурсів акціонерів [5].

Враховуючи вищевикладене, очевидно, що перед Національним банком України постає важке завдання формування дієвих інструментів підтримки вітчизняних фінансових установ. Кредитні канікули є лише тимчасовим заходом, після завершення воєнного стану банкам треба буде розробити програми реструктуризації, що передбачатимуть надання відстрочки зі сплати боргу, зменшення розміру щомісячних внесків, а також подовження терміну кредиту [5]. Цілком імовірно, що в повоєнний період виникне необхідність внесення змін до нормативних актів. Зазначені вище програми реструктуризації боргів мають враховувати як військові дії та їхній вплив на суб'єкти ринку фінансових послуг (включаючи знижений рівень довіри населення до банків), так і загальні тенденції розвитку фінансової системи, що досі не втратили своєї актуальності (тенденції посилення конкуренції, консолідації капіталу, глобалізації, диверсифікації фінансових послуг, диджиталізація та ін.). Вагомий потенціал при вирішенні окреслених вище проблем має процес диджиталізації фінансових установ, на аналізі якого і сконцентровано увагу в межах даної статті.

Процес диджиталізації супроводжується активним впровадженням сучасних інформаційних технологій у діяльність фінансових установ, появою нових цифрових фінансових продуктів і послуг, переведенням комунікацій із клієнтами, персоналом, партнерами в інформаційний (цифровий) формат. Фундамент диджиталізації становлять інноваційний і науково-технічний процеси, вони ж є базовими і для розвитку інформаційних технологій [6; 7; 8].

Колектив авторів [4] систематизував сукупність чинників екзогенного й ендогенного середовища, що впливають на інтенсивність впровадження інноваційних технологій. Так, до основних факторів зовнішнього середовища віднесено тип ринку, прояви комунікації на ньому, рівень розвиненості співпраці «бізнес-наука», розвиненість державно-приватного партнерства [4]. Чинниками внутрішнього середовища визначено поточний фінансовий і матеріально-технічний стан установ, зокрема в частині кількості інформаційно-комунікаційних технологій, масштабів їх впровадження та регулярності використання в діяльності фінансових установ [4]. В. Фрейм і Л. Уайт [9] зазначили, що швидкість і форми процесу поширення інноваційних цифрових технологій залежать від особливостей стратегії диджитал-трансформації установи, характеристик ринку, можливостей комунікаційних каналів і способів руху інформації по ним, а також технічної оснащеності установ і їхніх клієнтів [9]. Як зазначалось вище, із початком повномасштабних військових дій на території України, наведений перелік факторів доповнився низкою нових викликів (у тому числі, зовсім нетипових для фінансових установ). Власне, такі фактори є чинниками екзогенного середовища, проте, на нашу думку, з огляду на специфічність і гостроту їхнього прояву та впливу на діяльність фінансових установ, обґрунтованим вважаємо їх включення до окремої групи факторів.

Інтенсивність оновлення інформаційних технологій, придатних до використання фінансовими установами, значною мірою залежить від інноваційного та науково-технічного прогресу у сфері ІТ. Зважаючи на високу динамічність ІТ-сфери, варто відмітити швидку мінливість інформаційних технологій. Відповідно, актуалізується необхідність регулярного моніторингу не лише фінансових технологій (FinTech), а й новацій в ІТ. Із зазначеного випливає, що непостійним є економічний ефект від упровадження сучасних інформаційних технологій у діяльність фінансових установ: чим триваліший період їх використання і чим більш насичений певною технологією ринок, тим меншим є економічний ефект.

Доцільно зауважити, що інформаційні технології можуть спричинювати як кардинальні зміни в роботі фінансових установ, так і можуть бути спрямовані на модернізацію окремих напрямів їхньої діяльності. Це позначається на величині очікуваного прибутку від їх імплементації. Технології, що несуть інноваційні трансформації, призводять до більших прибутків, але і є більш вартісними за модифікаційні технології (спрямовані на модернізацію існуючих фінансових продуктів чи процесів). Останнє пояснюється тим, що інноваційні інформаційні технології є, як правило, результатом наукових досліджень, що потребують ґрунтовного фінансування.

Упровадження інноваційних інформаційних технологій на ринку фінансових послуг України є однією з найбільш актуальних сучасних тенденцій його розвитку. Це обумовлюється наявністю низки переваг від використання таких технологій фінансовими установами (рис. 1). Зокрема, йдеться про скорочення термінів надання фінансових послуг, удосконалення комунікації з клієнтами, оптимізація процесу руху інформації, спрощення фінансових операцій для споживачів і персоналу, підвищення рівня безпечності, прозорості та надійності проведення операцій. Вагомою перевагою сучасних інформаційних технологій є те, що їх застосування сприяє зростанню довіри населення до фінансових установ [10]. Загалом, інноваційні технології спричинюють позитивний стратегічний економічний ефект, оскільки дозволяють зменшити витрати фінансових установ, залучити нових клієнтів, збільшити частку ринку та величину прибутку [4].