Соціально-економічна оцінка розвитку окремих районів ФРН
Геополітичне положення, господарська оцінка природно-ресурсного потенціалу, фактори розвитку, структура й динаміка економіки Федеративної Республіки Німеччина, реформи Л. Ерхарда. Характеристика основних галузей спеціалізації шести районів Німеччини.
| Рубрика | География и экономическая география |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 18.01.2013 |
| Размер файла | 64,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Курсова робота
Соціально-економічна оцінка розвитку окремих районів ФРН
Зміст
Вступ
Розділ 1. Особливості геополітичного положення ФРН
Розділ 2. Господарська оцінка природно-ресурсного потенціалу
Розділ 3. Фактори розвитку економіки
Розділ 4. Структура й динаміка економіки
Розділ 5. Внутрішня економічна політика
5.1 Північна Німеччина
5.2 Північний Рейн-Вестфалія
5.3 Прирейнський Південний Захід
5.4 Баварія
5.5 Саксонсько-Тюрингський район
5.6 Бранденбург і Берлін
Розділ 6. Внутрішня економічна політика
Висновки
Список використаних літературних джерел
Вступ
Федеративна Республіка Німеччина - одна з найрозвинутіших країн світу, вона належить до “Великої Сімки” найпотужніших і найвпливовіших в економічному відношенні держав.
Німеччина - найбільш розвинута країна Європи. Вона є “локомотивом” Європейського Союзу, від стану її економіки багато в чому залежать темпи розвитку всієї організації. Можна впевнено сказати, що успіхи ЄС в першу чергу ґрунтуються на економічній стабільності Німеччини. Вона має потужну промисловість; за деякими виробами електротехнічного машинобудування верстатів, хімічної, оптико-механічної промисловості ФРН посідає перше-друге місця у світі.
Федеративна Республіка Німеччини має одну з найкращих у світі систему соціального захисту населення, високий пересічний рівень заробітної плати.
Німеччина є значним експортером капіталу, вона є п'ятим за обсягом кредитором у світі, посідає третє місце за експортом інвестицій. Від позиції Німеччини багато в чому залежать перспективи східноєвропейських країн щодо вступу до ЄС.
Це впливова держава зі стабільною і сильною позицією на Європейському та Світовому ринках, тому актуальність даної теми полягає в тому, щоб виявити сильні сторони країни яка так успішно веде “господарювання” і “показати” шлях розвитку для інших країн.
Об'єктом дослідження є внутрішні відмінності Федеративної Республіки Німеччини.
Предметом дослідження є соціально-економічна оцінка розвитку окремих районів даної країни.
Метою курсової роботи є визначення найрозвинутіших районів ФРН шляхом розв'язання наступних завдань:
– визначити особливості геополітичного положення ФРН;
– дати господарську оцінку природно-ресурсного потенціалу шляхом визначення природних ресурсів, країни і їх поширення;
– визначити головні фактори розвитку економіки які найбільше впливають на розвиток країни;
– визначити структуру і динаміку економіки;
– дати характеристику внутрішніх відмінностей ФРН і основних галузей спеціалізації кожного району.
Методику дослідження розробляли такі вчені сучасності як: М.Д. Пістун, О.Г. Топчієв, О.І. Шаблій, Я.Б. Олійник.
При написанні курсової роботи був використаний такий метод дослідження як аналіз головних літературних джерел, періодики і праць видатних науковців. В ході написання роботи я дізналась, що проблемами розвитку даного регіону займались: Ю.Г. Козак, В.В. Ковалевський, К.І. Ржепішевський, В.П. Максаковський, В.В. Безуглий, В.М. Юрківський, А.С. Філіпенко, С.Б. Лавров, Н.В. Каледін, І.П. Мандрик та інші.
Також слід зазначити, що головними методами, які були використані це: синтез опрацьованої інформації, порівняльний, картографічний, історико-хронологічний, математичний, статистичний, науковий, а також розробка власних висновків та припущень.
Курсова робота складається із вступу, шести розділів, висновків, списку використаних літературних джерел та додатків.
Матеріали роботи можуть бути використані при підготовці до уроків у школі, при подальшому написанні дипломних і наукових робіт, статей.
Розділ 1. Особливості геополітичного положення ФРН
Федеративна Республіка Німеччина - одна з найрозвинутіших країн світу та Західної Європи. Центральне її положення в Європі підкреслюється максимальною кількістю країн-сусідів - їх 9. На півночі, на Ютландському півострові, ФРН межує з Данією, на північному-заході - з країнами Бенілюксу і на заході з Францією; всі кордони не мають важливих природних перепон. Кордон на південному-заході з Швейцарією проходить по верхній течії Рейну і Боденському озеру, а на півдні з Австрією - через передгір'я Альп. Менш високі гірські перепони - Верхньопфальцський ліс, Баварський ліс і Рудні гори відділяють ФРН від Чехії, а Одер і її притока Нейсе - від Польщі.
На півночі країна має широкий вихід до Північного моря і Балтики. При цьому узбережжя Північного моря є більш важливішим в економічному відношенні, тому що вихід до морських шляхів “старих земель” - найбільш розвинутий індустріально і найбільш інтегрований в світову економіку. Велику роль тут відіграють і два річкових шляхи від внутрішніх районів ФРН до моря - Рейн і Ельба. Хоча Рейн має вихід до моря вже на території Нідерландів, вся “рейнська вісь” - полімагісраль, “жгут” різноманітної інфраструктури не тільки ФРН, але і всього Європейського Союзу [рис.1.1].
Конфігурація кордонів ФРН і її “сусідів” на півночі і північному-заході Данії і Нідерландів - така, що ФРН ніби “затиснута” в кутку між ними, якщо продовжити ці кордони по морю, - тому їй дісталась найменша економічна зона в Північному морі - всього 24,6 тис.кмІ, тоді як маленькі Данія і Нідерланди отримали вдвічі більше ніж ФРН. В межах німецької економічної зони немає перспективних родовищ нафти і газу.
Центральне положення ФРН в Європі проявляється в тому, що тут перехрещуються важливі широтні і меридіональні магістралі загальноєвропейського значення. Лінія Москва-Мінськ-Варшава-Берлін-Париж сполучає схід і захід Європи. За визначенням Лейпцігського інституту землекористування, це “столична вісь”, яка сполучає п'ять європейських столиць. В широтному напрямку виділяють ще “балтійську вісь”: Північна Німеччина-Гданськ-Калінінград-Вільнюс-Санкт-Петербург і “промислова вісь”: Лейпциг-Дрезден-Вроцлав-Краків-Львів.
В меридіональному напрямку виділяють “рейнську” - кістяк усієї урбаністичної і індустріальної структури Центральної Європи. Ця вісь має південне продовження - залізна дорога і автомагістраль ведуть прямо до Сен-Готардського тунелю в Швейцарії і далі до Турина (Італія).
Основною внутрішньою віссю Північ-Південь для ФРН за її межами є залізнична і автомобільна дороги від Інгольштадта-Мюнхена на південь до Бреннерського перевалу і тунелю під ним, який веде в Італію. Тут в сезон відпусток проїжджають мільйони легкових автомобілів, а за рік перевозиться більше 20 млн.т. вантажів (більша частина перевозиться автотранспортом). Східніше ще одна вісь - від Гамбурга на Берлін-Дрезден-Прагу-Відень-Трієст, її називають “вісь Ельба-Адріатика”.
Центральне положення Німеччини в Європі багаторазово позначалось в її історії: “Наша найважливіша роль є і буде - бути гарними сусідами. Це особливо важко, коли сусідів так багато”, - говорив колишній канцлер ФРН Гельмут Шмідт. Західні і східні сусіди Німеччини в ХХ столітті двічі були жертвами німецької агресії [2].
Геополітичне положення ФРН різко змінилося в 1990 році після об'єднання двох німецьких країн і приєднання східної частини країни до НАТО. Якщо до цього кордон ФРН по Одеру - Нейсе був крайньою східною перепоною Заходу в біполярному світі, межа капіталістичного і соціалістичного таборів, двох економічних і воєнних блоків, то тепер ФРН сама опинилась центром Європейського Союзу, а потенційно і європейських структур НАТО. Якщо і раніше всі її сусіди на заході і півдні (крім нейтральної Швейцарії, яка не входила ні в які блоки) були членами ЄС, а більша частина з них (крім тієї ж Швейцарії і Австрії) і членами НАТО, то тепер найближчими кандидатами, а потім і членами в ЄС стали і її східні сусіди - Польща і Чехія, які вступили в НАТО в 1999 році.
Сучасні західні геополітики відмічають, що на новій географічній карті Європи Німеччина займає “найбільш центральне місце”. Це означає не тільки політичну і економічну міць країни, але і ріст її потенційних можливостей впливу. А, оскільки, економічні потенціали і технологічний рівень економіки ФРН і її сусідів на сході незрівнянні (ВВП ФРН в 20 разів перевищує польський, в 40 раз - чеський; заробітна плата в Чехії з її кваліфікованою робочою силою поступається німецькій майже в 10 раз [30]), є всі умови для широкої торгової і фінансової експансії німецьких канцлерів і банків в економіку східних сусідів. Вже зараз близько 30% їх імпорту припадає на ФРН. Експорт ФРН в цей регіон і на Україну майже досяг її експортних доставок в Францію. Приєднання Польщі, Чехії і Угорщини в НАТО обіцяє монополіям німецького воєнно-промислового комплексу великі доставки техніки для стандартизації озброєння цих країн за натівськими стандартами. Воєнно-політичне зближення ФРН з країнами Східної Європи вплине як на ситуацію в Європі, так і на відносини сил всередині НАТО.
Геоекологічне положення ФРН визначається тим, для сусідів на сході (в тому числі і Росії) вона є великим експортером забруднення в трансграничному переносі, а для країн Західної Європи - одним з основних забруднювачів Північного моря. За кількістю викидів СО2 вона лідирує в Європі - в середині 1990-х років. В результаті заходів які були проведені викиди СО2 за 1990-1994 роки знизились на 10%. Подальше їх зменшення пов'язане перш за все зі зменшенням використання найбільш “брудного” виду палива - бурого вугілля - в “нових землях” , а також переходом всього гігантського автопарку країни (більше 40 млн. легкових машин) на Європейські стандарти - використання бензину без свинцевої присадки, обладнання всіх нових автомобілів каталізаторами, жорстке виконання закону “ Про боротьбу зі смогом ”. З 1994 року зупинилось виробництво фреонів, які використовують в холодильній техніці. Планується звести до нуля викиди шкідливих речовин і удобрень в Північне море лише до 2020 року.
Розділ 2. Господарська оцінка природно-ресурсного потенціалу
Країна витягнута з півночі на південь, максимальна протяжність від узбережжя Північного моря до кордону з Австрією складає 876 км., а від кордону Франції на заході до долини Одера на сході - 640 км. Шлях з півночі на південь відкриває все різноманіття природних багатств, весь діапазон культурних ландшафтів. Це ніби “шлях вверх” - від низинних районів Шлезвіг-Гольштейна (на Ютландському півострові) до найвищої позначки країни - гори Цугспитце (2963м.) в Альпах чи на сході - до Рудних гір на межі з Чехією. Шлях з півночі на південь - це ніби “три сходинки вверх”: весь північ займає Північно-Німецька низовина, південніше друга сходинка - пояс Середньо німецьких гір з “бухтами” низовин, які входять в нього з півночі і широкими долинами рік, і нарешті - Альпійський пояс на крайньому півдні, який відділяє ФРН від Швейцарії і Австрії. Крім високогірних і найбільш заселених районів, частка використовуваної в сільському господарстві землі кругом майже однакова, різниться тільки структура використання.
Помірний клімат з достатньою кількістю опадів створює сприятливі умови для розвитку сільського господарства. Зимові температури коливаються від +1?С на низовинах до -6?С в горах, липневі від +18?С в низовинах до +20? в гірських долинах півдня. Середня кількість опадів 600-650 мм., найбільше в гірському масиві Шварцвальд до 2000мм, і в Баварських Альпах.
Співвідношення дуже врожайних і покращених багаторічною культурою землекористування земель і помірного клімату, дуже добре впливає на різноманітність і високо продуктивність сільського господарства, високих врожаїв основних культур (за зерновими - більше 50ц\га в середньому) і дозволяє не тільки задовольнити більшість потреб країни, але і експортувати деякі продукти [9;193].
Характер рельєфу створює відповідну строкатість грунтово-кліматичних умов, визначає велике різноманіття у використанні і характері спеціалізації сільського господарства окремих районів. Рівнинний і низовинний північ з його м'яким кліматом має чудові умови для пасічництва і тваринництва. Північ - це врожайні наносні марші на узбережжі Північного моря погордовані плато з торф'яними болотами південніше. На узбережжі Балтики переважають лиманні і вирівнені береги. Між Північним морем і Балтикою розкинулась Гольштейнська Швейцарія - низовинна горбиста місцевість з мальовничими маленькими містечками. Луги і пасовища займають подекуди до 70-80% зони маршів, а “бухти” низовин, які далеко заходять на південь в пояс Середньо німецьких гір, виділяються дуже врожайними чорноземами. Такий район Брауншвейга-Ганновера з пшеничними полями, посівами цукрового буряка і кормових культур, який продовжується в “нових землях” [6].
Середньо німецькі гори - наступний “ широтний пояс ” ФРН, ґрунти тут менш врожайні, кількість опадів вище середнього, сільське господарство менш інтенсивне - вирощують жито, ячмінь, картоплю, важливу роль відіграє лісівництво.
Дуже унікальними грунтово-кліматичними умовами виділяється Рейнська долина, захищена горами з заходу і сходу, але відкрита для проникнення теплих повітряних мас Середземномор'я через долину Рони. І якщо в горах переважають ліси і пасовища, то тут в долині Рейну і його лівої притоки Мозеля - смуга виноградників, садів, тютюнових плантацій, інтенсивного природного господарства, яка обслуговує суцільну смугу рейнських міст. Землю Рейн-Пфальцу називають виноградною[19]. Тут виготовляють всесвітньовідомі сорти вин - рейнське і мозельське. А гірський Ейфель (в тій же землі) - один з найбідніших районів країни. На південному заході в гірському масиві Шварцвальд деяке населення зайняте на лісопилках, меблевих фабриках, кар'єрах і в лісах. А в долині Неккера (земля Баден-Вюртемберг) - гігантське зібрання індустрії і населення - Штутгартська агломерація.
Південні пояси гір - важливий сільсько-господарський район долина Дунаю з багатими грунтами на лесі. Степінь розораності тут 70-80% всієї використовуваної с\г землі. Долина Дунаю - важливий район виробництва пшениці, ячменю, цукрового буряка.
Південніше в Альпах, типовий ландшафт - хвойні ліси і ще вище - альпійські луги - база для молочного тваринництва з його якісною, відомою у всьому світі продукцією (масло, сир). На гірських річках - притоках Дунаю - побудовані каскади невеликих ГЕС. Південь, особливо перед альпійські і альпійські райони, - центр зимового спорту, туризму і відпочинку. Майже ? території зайнята лісом, колись в країні переважали дубово-букові ліси, тепер тут переважають хвойні.
Мінерально-сировинні ресурси ФРН відігравали велику роль в розвитку країни, в великій мірі втратили і продовжують втрачати своє значення. Перехід на імпортну сировину супроводжувався скороченням чи закриттям центрів добувної промисловості. Імпортне кам'яне вугілля стало вчетверо дешевшим місцевого - рурського, остання тонна залізної руди в Зальцгіттері (північ ФРН) була добута в 1987 році (при вмісті заліза в руді 10-45% добування давно уже стало нерентабельним); в одному Леузицькому басейні (колишня НДР) перед об'єднанням Німеччини добувалось більше бурого вугілля, ніж у всій ФРН, нині добування там скоротилось втроє через катастрофічну екологічну ситуацію. З кінця 1980-х років не добувається і уранова руда, все забезпечення АЕС засновується на імпорті.
Найбільша роль в підйомі і всьому “ малюнку ” німецької промисловості відігравало кам'яне вугілля, достовірні запаси якого складають близько 70 млрд. т. (в основному в Рурському басейні, менше в Саарі), на цій основі в ХІХ столітті виникла сильна енергетика, металургія і хімія Рейнсько-Вестфальцського району [22]. Але геологічні умови добування там складні, а залягання пластів невелике, тому в 1960-1990-х роках рурське вугілля все більше витіснялось нафтою і імпортним вугіллям.
Великі запаси бурого вугілля за сучасними даними складають 44 млрд. т. Велика частина добування приходиться на Кельнський басейн (лівобережжя Рейну), де вона ведеться відкритим способом, міцність залягання 20-30м. Другим є Лаузицький, а третім - Галле-Лейпцигські басейни.
Добувається важлива хімічна сировина - калійна сіль в районі Ганновера в долині річки Верра. За видобутком калійної солі і виготовленням калійних удобрень ФРН займає одне з перших місць в світі.
Є також запаси каоліну (відома фарфорова промисловість Майссена - саксонський фосфор), мідної руди біля Мансфельда, крейди на острові Рюген.
Розділ 3. Фактори розвитку економіки
Німеччина як єдина держава утворилася в 1870 р., по закінченню Франко-Прусської війни. Вже тоді вона увійшла в коло великих держав. Протягом XX століття Німеччина двічі зазнавала нищівної воєнної поразки й неймовірної економічної руїни. І кожного разу вона досить швидко відбудовувала економіку й ставала до лав найрозвиненіших країн. Німеччина була першою країною, яка спромоглася на створення "економічного дива", приміром, за десять років до такого ж японського феномену. Це "диво" сталося наприкінці 40-х та першій половині 50-х років минулого століття, коли вщент зруйнована економіка відродилася на новітній технічній основі, країна показувала найкращі в Європі темпи розвитку промисловості, сільського господарства, помітно зростав рівень життя населення.
Основними факторами, що сприяли економічним успіхам Німеччини протягом усієї історії країни, є, в першу чергу, "людський фактор", а також постійна націленість бізнесу на досягнення науково-технічного прогресу, зважена, ефективна економічна політика уряду й активна участь у міжнародних інтеграційних економічних процесах.
Суть "людського фактора" полягає в особистій працелюбності німецького народу, в надзвичайній ретельності працівника у виконанні своєї справи. "Німецька точність" -- цей вислів застосовується у світі з приводу бездоганно виконаної роботи. В ставленні до пралі у німців є спільне з японцями, проте ця риса виявилася у них раніше (принаймні, раніше про це дізналися європейці). Недарма японців тривалий час звали "німцями Сходу". Точність, ретельність, висока організованість німецького робітника в процесі праці забезпечує високу якість німецької продукції та її конкурентоспроможність як на внутрішніх, так і на зовнішніх ринках.
Німеччина завжди йшла в руслі технічного прогресу, часто випереджаючи в деяких галузях інші розвинені країни. Вона дещо пізніше, ніж Англія, Франція й США вступила з стадію промислового перевороту й пізніше його закінчила -- вже після 1870 року. Проте Німеччина не тільки здобула найвищих, досягнень зарубіжної технічної думки й зарубіжної технології, а й зробила значний власний внесок у світовий технічний прогрес вже в XIX -- на початку XX століть. В Німеччині уперше були винайдені й застосовані циліндро-свердлувальний та горизонтальний верстати, динамомашина, анілінові фарби, газовий двигун внутрішнього згоряння, дизель. Особливих успіхів досягла Німеччина в електротехнічній та хімічній галузях. Вже в першій половині XX століття вона посіла друге місце після США за виробництвом сталі, автомобілів і літаків, а за виробництвом продукції хімічної промисловості -- навіть перше місце у світі [31].
Науково-технічні досягнення й розвиток економіки Німеччини відбувався на терені економічних реформ, які мали тривалу позитивну дію. Ще в 1833 р., тобто задовго до політичного об'єднання Німеччини, був утворений (під егідою Пруссії) Митний союз, який підготував її економічне об'єднання. На території 18 північно-німецькнх князівств було скасовано митні перепони у взаємній торгівлі, що активізувало внутрішню торгівлю й захистило місцевих виробників від іноземної конкуренції. У свою чергу, це сприяло розвиткові промисловості в німецьких державах. Ще раніше, в перше десятиліття XIX століття розпочалася аграрна реформа, яка поставила край кріпацькій залежності селянина - це прискорило розвиток ринкових відносин у сільському господарстві, а також сприяло формуванню контингенту найманої робочої сили для промисловості [27].
Особливістю економічного розвитку Німеччини є активна роль держави майже на кожному його етапі. В період промислового перевороту уряд всіляко підтримував будівництво залізниць, які стали своєрідним каталізатором промислового розвитку, паровозів, вагонів, видобуток вугілля. В середині XIX століття половина всіх залізниць Німеччини була в державній власності. Держава через систему пільг заохочувала розвиток важкої промисловості, особливо сталеплавильної, вугільної, електротехнічного, енергетичного й транспортного машинобудування.
Індустріалізація Німеччини була ще більш прискорена після Франко-Пруської війни, в останню чверть XIX століття і до Першої світової війни. Під керівництвом канцлера Отто фон Бісмарка була ефективно використана французька контрибуція в 5 млрд. франків. До Німеччини були приєднані Ельзас і Лотарингія з великими покладами залізної руди, вугілля й калійної солі. Була введена в обіг тверда золота марка, уряд запровадив політику протекціонізму. Все це сприяло зміцненню економіки Німеччини, особливо її промисловості. Розпочалася швидка концентрація виробництва й утворення монополій, переважно у формі синдикатів. На державних замовленнях для поставок металу залізничному будівництву виріс концерн Круппа. В електротехнічному будівництві сформувалися два велетенські синдикати -- "Загальна компанія електрики" (АІgеmеіnе Еlеktrizitatі Gеsellscharft -- АЕG) та компанія ''Сіменс". В хімічній промисловості виокремлювався концерн "ІГ Фарбеніндустрі".
Наприкінці ХІХ ст. в Німеччині формується потужний фінансовий капітал, який очолюється великими банками -- Німецьким, Дрезденським, Дармштадським. Німечинна перетворилася на другу у світі (після США) державу за економічною могутністю.
Перша світова війна зруйнувала економіку Німеччини. Вона втратила 13% території (Ельзас і Лотарингію, Саарську область), 75% видобутку залізної руди, 35% виплавки сталі, 26% видобутку вугілля, 90% торговельного флоту. Національне багатство Німеччини скоротилося на 50%. До того ж, вона повинна була сплатити репарації на суму 20 млрд. марок.
Здавалося, що в таких умовах країна не зможе підняти економіку в короткий термін. Але допомога прийшла від вчорашніх противників -- США та Великої Британії. В 1924 р. було розроблено й прийнято "План Дауеса", за яким обсяг репарацій суттєво скорочувався. Для погашення виплати репарацій надалі було утворено Банк міжнародних розрахунків в Базелі (Швейцарія). Ще важливішим було надання кредитів та інвестицій Німеччині. За 1924-1930 рр. німецька промисловість отримала 30 млрд. марок кредитів, що складало дві третини її основного капіталу. В 1928 р. довоєнного рівня економіки було досягнуто.
Прихід до влади фашистів, мілітаризація країни й Друга світова війна перервала нормальний розвиток економіки Німеччини. В країні була встановлена диктатура; роль державного апарату, пряме втручання адміністрації в економічні процеси різко зросли. Була запроваджена система примусової праці. Війна виснажила продуктивні сили Німеччини й призвела до чергового тотального руйнування економіки. В 1946 р. промисловість ФРН складала лише 34% від довоєнного рівня. В країні вирувала інфляція, зросло безробіття, життєвий рівень населення різко знизився.
В таких складних умовах потрібна була принципово нова економічна політика, яка поривала б з амбіціями тоталітаризму й мала б націленість на соціальні пріоритети. Така політика була сформована у ФРН наприкінці 40-х -- на початку 50-х років; її ефективність доведена успіхами німецької економіки протягом більш ніж півстоліття. Кардинальні позитивні зрушення в економіці ФРН пов'язані з "Планом Маршала" та ліберальними економічними реформами міністра економіки, а потім канцлера Людвіга Ерхарда [28].
За "Планом Маршала" США знову, як і після Першої світової війни, надали економічну допомогу ФРН (втім, як і Іншим західноєвропейським країнам). У ФРН надійшла велика кількість американського продовольства й продукції легкої промисловості; а головне -- інвестиції та кредити. Інвестиції прямували переважно в галузі важкої промисловості -- енергетику, металургію, важке машинобудування, хімічну промисловість. Була здійснена грошова реформа, внаслідок чого німецька марка зміцніла, припинилася інфляція. Наприкінці 1950 р. промисловість ФРН вже досягла довоєнного рівня.
Ефективній відбудові економіки в короткі строки, а потім її швидкому ривку у світовому економічному просторі Німеччина зобов'язана неоліберальній економічній політиці Ерхарда. В основу цієї політики були покладені ідеї "Фрайбурзької школи" (В. Ойкен, В. Репке), що пропагувала вільну ринкову економіку, та теорії "соціальної ринкової економіка" (А. Мюллер-Армак). Згідно з неоліберальною політикою роль держави має бути обмеженою регулюванням економіки на макрорівні, вона не повинна втручатися в оперативну діяльність суб'єктів народного господарства. Суть цієї політики виражалася гаслом: "Так мало держави, наскільки неможливо, так багато держави, наскільки це потрібно". Уряд звів до мінімуму регулювання цін, проте запровадив податкову реформу, що стимулювала підприємництво, заходи по активізації конкурентного середовища (зокрема за допомогою антимонопольного законодавства -- "Картельного закону 1957 р.). Першочерговою метою політики Ерхарда було вирішення соціальних проблем, і тут держава брала на себе велику частку відповідальності; бюджетні витрати на соціальні потреби у ФРН встановлено на рівні вищому, ніж в інших розвинутих країнах [5].
Економічна реформа швидко виявила позитивні наслідки. Вже за 1950-1957 роки промислове виробництво в ФРН збільшилося у 2 рази, тоді як в США -- тільки на 27% , Великій Британії --- на 22% , Франції -- на 84% . Експорт Німеччини за той же період зріс в 4,3 рази. У світі заговорили про "німецьке економічне диво". Сам Л. Ерхард, головний автор цього "дива", свою причетність до виняткового економічного піднесення ФРН оцінював досить скромно: "Це був лише наслідок чесних зусиль усього народу, який згідно із принципами свободи одержав можливість використати право на людську ініціативу, людську свободу і людську енергію"[22].
Одним з найважливіших факторів розвитку економіки ФРН е її активна участь в європейських інтеграційних процесах. В 1951 р. ФРН разом із Францією, Італією, Бельгією, Нідерландами й Люксембургом підписали угоду про заснування Європейського об'єднання вугілля й сталі (ЄОВС). Ця організація швидко показала свою ефективність, зокрема, сприяла відбудові й зміцненню енергетики й чорної металургії ФРН, що позитивно позначилося також і на важкому машинобудуванні. В 1957 р. ці ж шість країн підписали угоду про заснування Європейського економічного співробітництва (ЄЕС) і Європейського співтовариства з атомної енергії (Євратом). Тоді ж всі три організації сполучилися в одну спільноту, яка одержала назву "Європейське економічне співтовариство" або "Спільний ринок". В цьому об'єднанні ФРН зразу ж почала відігравати лідируючу роль і виграла від об'єднання більше, ніж інші члени ЄЕС, принаймні, на перших етапах існування організації. Німеччина мала значно потужнішу промисловість: наприкінці 50-х років вона посідала перше місце в Західній Європі за виплавкою сталі й чавуну, виробництву сірчаної кислоти, каустичної й кальцинованої соди, азотних і калійних добрив, синтетичного каучуку, тракторів, автомобілів, суден. Продуктивність прані в промисловості ФРН була вищою, ніж у її партнерів. Тому знесення торговельних перешкод, відкриття кордонів внаслідок скасування тарифів та квот надало промисловості ФРН сильного стимулу, сприяло експансії німецьких товарів на західноєвропейські ринки. Зміцніли позиції великих корпорацій ФРН та її банків. Марка перетворилася на найсильнішу валюту Європи й залишалася такою аж до 2000 р., тобто до уведення євро. Із перетворенням ЄЕС на Європейській Союз лідируюча роль Німеччини в європейській економіці збереглася, незважаючи на розширення організації. Символічно, що серцевина валютної системи ЄС -- Європейський центральний банк -- міститься у Франкфурті-на-Майні.
Розділ 4. Структура й динаміка економіки
Серед найрозвиненіших країн Німеччина виокремлюється своєю "надіндустріалізованністю": частка промисловості тут найбільша. В структурі валового національного продукту ФРН головні галузі економіки мають такі позиції (%):
– промисловість...................34,3,
– сільське господарство….. 1,1,
– сфера послуг…………..... 64,6.
Основою промисловості Німеччини тривалий час була важка індустрія. В 1955 р. її частка у всьому промисловому виробництві становила понад 73%. Поступово, під впливом науково-технічного прогресу структура промисловості почала трансформуватися. Знизилася частка вугільної промисловості, чорної металургії; водночас підвищеними темпами розвивалися електроніка, приладобудування, автомобільна, авіакосмічна промисловість. Проте і сьогодні Німеччина відзначається у світовій економіці як один з провідних виробників продукції важкого машинобудування, найбільший експортер металообробної техніки, хімічної продукції. В галузях інформаційної та комунікаційної техніки, авіакосмічної і особливо побутової електроніки Німеччина помітно поступається США та Японії.
Найконкурентнішими галузями промисловості Німеччини є: автомобілебудування, літакобудування, виробництво локомотивів і вагонів, верстатобудування, виготовлення приладів, електротехнічна промисловість, точна механіка й оптика, хімічна й фармацевтична промисловість, чорна металургія. Гірнича промисловість сьогодні посідає другорядне місце, але свого часу вугілля та калійні солі були важливим фактором розвитку промисловості й сільського господарства. Після Другої світової війни багато шахт закрилося під тиском конкуренції нафти та газу. Славетний Рурський басейн поступово втратив значення "чорного серця" Німеччини. Відбулася реконструкція чорної металургії, скоротився випуск рядових марок металу і збільшилася частка легованих сталей. Важке машинобудування поступилося місцем не металоємному, наукоємному машинобудуванню.
Після возз'єднання західної і східної частин Німеччини відбулися подальші структурні зміни в промисловості. На Сході була закрита переважна більшість підприємств чорної металургії та важкого машинобудування. Натомість кошти вкладаються в розвиток точної механіки й оптики, харчової промисловості. Найбільша кількість зайнятих в промисловості припадає на сектор загального машинобудування та верстатобудування, далі йде автомобілебудування, хімічна промисловість, харчова, електротехнічна. Широко відомі традиційні галузі країни -- пивоваріння та виноробство. У ФРН виробляється 4 тис. сортів пива, кожний німець пересічно споживає 150 літрів пива на рік.
Промисловість Німеччини відрізняється високим рівнем концентрації виробництва. Великі підприємства, що складають тільки 2% від загальної чисельності, обіймають 30% всіх зайнятих в промисловості і дають половину виробництва продукції. В обробній промисловості 100 найбільших фірм зосереджують 60% загального обороту й понад 50% загального числа зайнятих. На початку 90-х років серед 50 найбільших промислових компаній світу 7 було німецьких. Найбільшими й найвідомішими корпораціями є: виробники автомобілів "Фольксваген". "БМВ" та "Дажмлер-Бенц"; хімічні концерни "Гехст", "Байєр" та "БАСФ"; вугільний концерн "Рурколе АГ"; електроконцерни "Сіменс", група "Бош".
Промислова політика уряду спрямована на підвищення конкурентоспроможності продукції й на стимулювання розвитку наукоємних галузей. Держава створює сприятливі умови для кооперації економіки з наукою, підтримує малі та середні підприємства у впровадженні нових технологій, інноваційних заходів. Федеративним міністерством освіти, науки, досліджень та технології були споруджені "демонстраційні центри", де представники середнього та малого бізнесу можуть познайомитись з інформацією про найсучасніший рівень техніки.
Сільське господарство, незважаючи на невелику частку в ВНП та в чисельності зайнятих забезпечує потреби країни в продовольстві на 80% , а в споживанні пшениці, цукру, яловичини, сиру, вершкового масла -- повністю. В сільському господарстві, як і з промисловості, відбувається концентрація виробництва. Якщо з 1960 р. нараховувалося 1,6 млн. фермерських господарств, то до середини 90-х років їх залишилося 550 тисяч. Підвищилася продуктивність праці. В 1950 р. один фермер "годував" 10 чоловік, а в 90-х роках -- понад 80. Проте й до сьогодні типовим для Німеччини залишається середнє за розміром сільськогосподарське підприємство. Майже 90% всіх господарств мають площу 50 гектарів. Основою сільського господарства є тваринництво. Воно дає чотири п'ятих всієї продукції сільського господарства. Середній задій від одної корови -- понад 4786л. на рік. За розвитком свинарства ФРН посідає перше місце в ЄС [24].
Про високий індустріальний рівень сільського господарства ФРН свідчать такі дані: на одиницю площі тут нараховується тракторів в 4 рази більше, ніж у США; добрив на кожний гектар вноситься більше, ніж у Англії, Франції та США.
Сільськогосподарське виробництво Німеччини має вищу собівартість продукції, ніж інші країни ЄС, особливо Франція, Нідерланди, Данія. Тому великого значення надається захисту аграрного сектора від зовнішньої конкуренції. Держава здійснює активну політику, надаючи податкові пільги фермерам, встановлюючи підвищені тарифи на імпорт сільгосппродукції з-за меж ЄС, а також регулюючи ціни в інтересах фермерів. Аграрна реформа ЄС, рішення про яку було прийнято в 1992 р., головним заходом підтримки сільського господарства визначає надання прямих субсидій.
Незважаючи на успіх сільського господарства, Німеччина залишається найбільшим у світі імпортером продукції сільського господарства.
За розвитком сфери послуг Німеччина дещо доступається іншим високорозвиненим країнам. Основними галузями цієї сфери є торгівля, транспорт, банківські та фінансові послуга, а також державне управління. На торгівлю припадає близько 10 відсотків створеної брутто-вартості, на її підприємствах працює 4 млн. чоловік.
Німеччина має розвинуту банківську систему. Німецький федеративний банк є емісійним банком. На чолі федерального банку знаходиться Рада центральних банків ЄС. Серед приватних банків найпотужнішими є "Дойче банк", "Дрезднер банк" та "Коммерцбанк". Всього в Німеччині функціонують 330 кредитних банків, 704 ощадні каси, 3 кооперативні центральні банки, 2778 кредитних товариств, 33 іпотечні банки та інші. Наслідком концентрації в кредитна-фінансовій сфері стало скорочення кредитних закладів з 14000 в п'ятдесятих роках до 3780 в дев'яностих роках. Кожного року близько 100 кооперативних банків вливаються до інших об'єднань [15].
Особливістю ФРН є менша кількість фінансових груп не тільки у порівнянні із США, але й з Японією, Францією, Великою Британією, де кількість таких груп складає 15-20; у ФРН вона не досягає й 10. Це пояснюється величезною концентрацією банківського капіталу в руках трьох названих вище гроссбанків: вони контролюють близько чотирьох п'ятих акціонерного капіталу країни. Три головні фінансові групи сформувалися навколо цих банків -- "Дойче Банка", “Дрезднер Банка" та "Коммерцбанка". Важливою особливістю фінансового капіталу ФРН є суттєва роль спілок підприємців. На чолі таких спілок стоять, як правило, представники найбільших концернів та банків.
Діяльність всіх кредитних закладів у ФРН контролюється Федеративним відомством нагляду за кредитною діяльністю. Якщо кредитний заклад потрапить в скрутне становище, то почнуть діяти інструменти збереження вкладів, компенсуючи втрати вкладників.
Високими темпами зростають операції з цінними паперами на фондових біржах. В Німеччині вісім бірж: Берлін, Бремен, Штутгард, Франкфурт-на-Майні, Дюссельдорф, Гамбург, Ганновер і Мюнхен. Найбільшою є біржа у Франкфурті, вона посідає за значенням четверте місце у світі після Нью-Йорку, Токіо та Лондона.
Німецька марка, яка тривалий час була другою після долара США резервною валютою у світовій економіці, з 2002 р. замінюється на спільну валюту Європейського Союзу -- євро. В 1999 р. була введена фіксована ставка марки до євро у відношенні 1,96 марки за один євро.
Повоєнна економіка ФРН відзначається перепадами динаміки розвитку, які відзначали достоїнства й хиби економічної моделі та були причиною зміни економічної політики уряду. Найвищих темпів розвитку економіки ФРН досягає в 50-х роках, коли була впроваджена неоліберальна модель. Приріст ВВП складав пересічно 15-20% . Проте в 60-ті роки позитивні фактори стрімкого економічного розвитку багато в чому себе вже вичерпали. Високий рівень соціальних витрат вимагав підвищення податків з корпорацій, державний бюджет зводиться з дефіцитом. В першій половині 60-х років державні витрати зростали вдвічі швидше, ніж ВВП. В 1966 р. в країні вибухнула перша в повоєнному періоді економічна криза, хоч вона була нетривалою і неглибокою.
В 1968 р. розпочалося нове піднесення економіки, темпи просту складали 5-7 % щороку. Але криза 1974 -- 1975 рр. була більш серйозною. Вона посилилася світовою енергетичною кризою; зважимо, що Німеччина є значним імпортером нафти й газу. Різко підвищився рівень споживчих цін у країні -- до 7% щороку, набирала темпів інфляція. ВВП скоротився на 5% , промислове виробництво -- на 12%, обсяг внутрішніх приватних інвестицій -- на 18,5% [16]. Наростало масове безробіття. Вихід з цієї кризи відбувався дуже повільно, а в 1980-- 1982 рр. сталася нова криза, яка супроводжувалася масовим збанкрутуванням, зниженням рівня життя населення.
З 1982 р. розпочався економічний ріст, який тривав майже десять років. В цей період відбувається докорінна перебудова технічної бази економіки. Фірми врятовують до 50% виробничих інвестицій на модернізацію і раціоналізацію виробництва. Темпи приросту ВВП коливалися від 1,5% в 1987р. до 5,7% в 1990 р. Інфляція трималася на рівні нижче 3% , але безробіття залишалося Ще високим. Початок 90-х років збігся з об'єднанням Західної та Східної Німеччини в єдину державу. В довгостроковій перспективі це є потужним стимулом подальшого економічного зростання. Але перші роки возз'єднання принесли багато проблем. Економіка колишньої НДР виявилася непристосованою до вимог світового ринку. Велика кількість підприємств через це була закрита. На модернізацію промисловості й на компенсацію безробітним держава вимушена витрачати значні кошти. Це призвело до економічної кризи 1992 -- 1993 рр. Проте цього разу спад в економіці тривав недовго. Інвестиції, що вкладалися на відновлення економіки східнонімецьких земель, почали, нарешті, працювати. В 1994 р. приріст ВВП на нових землях становив 10% , що було рекордом для Європи.
Після 1995 р. темпи росту економіки сходу помітно впали і стали нижчими, ніж в західних землях ФРН. Так, в 1 997 р. на заході приріст ВВП становив 2,4% , а на сході тільки 1,8% ; в 2000 р. розрив ще збільшився: відповідно 3,2% і 1,1% . Модернізація економіки на сході відбувається не так швидко, як сподівалися. Продуктивність праці там зростає повільніше, ніж заробітна плата. Так, заробітна плата східнонімецьких робітників порівняльне із західнонімецькими становила 49,3% в 1991 р. і 77,1% в 2000 р.; продуктивність праці в ті ж роки становила 41,9% і 69,3% ВВП на душу населення в 1996 р, в східних землях становили 60% західного рівня. На схід було переведено понад трильйон марок, які пішли переважно не на виробничі інвестиції, а на соціальну підтримку населення, що негативно позначилося на загальноекономічному розвитку країни й особливо на її фінансовому становищі. Темпи росту ВВП в 90-ті роки були помірними, нижче, ніж у США, але вище, ніж в Японії [4].
Розділ 5. Внутрішня економічна політика
Територія Німеччини, яка знаходиться в центрі Європи, давно і ґрунтовно освоєна людиною. Незважаючи на значні регіональні особливості, великих відмінностей у рівнях розвитку території немає. Для внутрішніх потреб країну поділяють на 16 земель. Її згруповано в шість районів: Північна Німеччина, Бранденбург і Берлін, Саксонсько-Тюрингський, Баварія, При рейнський Південний захід, Рейн-Вестфалія [див. таблицю 5.3].
5.1 Північна Німеччина
федеративний республіка німеччина ерхард
Північна Німеччина (землі Нижня Саксонія. Шлезвіг-Гольштейн, Макленбурґ- Передня Померанія і міста Гамбург та Бремен, яким надані права земель) -- це 1/4 території країни. В природному відношенні район майже збігається з Північно-німецькою низовиною. Важливою його рисою є приморське положення.
Район виділяється значним розвитком сільського господарства і торгово-транспортною діяльністю. Його промисловий розвиток є нижчим від середнього. Північна Німеччина виробляє понад 3/10 сільськогосподарської продукції країни. Молоко, м'ясо, жито, картопля, цукрові буряки, рапс і трави -- головні місцеві продукти і культури. Транспорт охоплює наземну, внутрішню водну і морську інфраструктуру. В цілому густота населення і рівень економічної діяльності зменшуються в напрямку із заходу на схід. Якщо Нижня Саксонія належить до земель з середнім рівнем розвитку, то Мекленбург-Передня Померанія вважається найменш розвиненою в країні.
Міста Північної Німеччини поділяють на дві групи: приморські і внутрішні. Приморські - не порти, які виникли в гирлах річок уздовж узбережжя. Впродовж трьох сторіч (1370--1670 рр.) вони були об'єднані в Гашу («Союз»), яка монополізувала торгівлю її Північній Європі. І нині торгово-портові функції в них с головними. Розвинені також переробка імпортних товарів, машинобудування, особливо суднобудування. Чимало тут морських курортів і центрів туризму.
Емден у гирлі річки Емс одержав назву «порт для Рура». Через нього транспортують руду і ліс, сюди підведено газопровід з Північного моря. Тут же починається вхід у канал Дортмунд--Емс. В Емдені виготовляють кораблі й автомобілі. Вільгельмсгафен найбільша військово-морська база Німеччини часів першої та другої світових воєн. Це єдиний німецький порт, здатний приймати танкери будь-якого розміру. Зараз не найзначніший німецький портовий термінал, звідки починається нафтопровід до Руру.
Бремен на річці Везер, за 72 км від Північного моря, --важливий центр суднобудування, торгівлі і промисловості. Відомий у минулому як ганзейське місто, а потім своїми зв'язками з Новим Світом. Через нього йшов головний потік німців, які емігрували за кордон. Імпорт «колоніальних товарів» (чай. кава, тютюн, бавовна) та їх переробка важливі для міста і нині. Бремен -- традиційний центр суднобудування. До поразки Німеччини в 1945 р. це був також один з найбільших центрів авіаційної промисловості. Останнім часом виробництво літаків поновилось і доповнилось космічною технікою. Тут же в 60-ті роки побудовано єдиний після війни новий металургійний комбінат.
Гамбург (1,6 млн. жителів) - важливий промисловий центр Німеччини й один з найбільших морських портів Європи І світу. До другої, світової війни Гамбург називали “ другим містом країни" після Берліна, а в Західній Німеччині це було найбільше промислове місто Гамбург розташований на берегах річки Ельби за 110 км від Північного моря. Це перш за все порт, найбільший в країні, і його промисловість так чи інакше пов'язана з портовою діяльністю; переробка імпортного продовольства, руд металів, деревини, целюлози тощо; нафтопереробка і нафтохімія, суднобудування (атомні судна, бурові платформи) і судноремонт. Нині все це дедалі більше доповнюється новітніми галузями машинобудування (аерокосмічне і електронне). До того ж, це місто міжнародних заходів, засобів масової інформації (газет, журналів, рекламних агентств, радіо і телебачення), численних культурних установ. Місто вважається одним з найзеленіших і найбагатших на рекреаційні території.
Порти Балтійського узбережжя Німеччини значно поступаються її портам на Північному морі. Раніше головними тут були Штеттін (Щецін), Данціг (Гданськ) і Кенігсберг (Калінінград). які тепер належать Польщі і Росії. Серед сучасних німецьких портів виділяються Любек, з'єднаний каналом з Ельбою, і Росток. Місто Любек -- засновник і «Король Ганзи», багате на тогочасні пам'ятки.
Внутрішні міста Північної Німеччини виникали на межі низовини і гір. Це була смута це тільки родючих земель, а й різноманітних корисних копалин (цинк, свинець., залізні руди, калійна і кам'яна сіль, нафта і природний газ). Зараз їх поклади практично вичерпані, але в минулому вони відіграли значну роль. Тут же проходить траса Середньонімецького каналу. Найбільшим с місто Ганновер -- значний промисловий і торговий центр, відомий своїм щорічним промисловим ярмарком. В його оточенні привертає увагу Вольфсбурґ. Це «автомобільна столиця» Німеччини з заводами корпорації «Фольксваген». Будівництво її почалося ще в 30-ті роки XX ст. і розглядалось як своєрідний виклик американському Детройту і компанії «Форд».
5.2 Північний Рейн-Вестфалія
Північний Рейн-Вестфалія - це 10 % території (34 тис. км2), 22 % населення (17.5 млн. чоловік) і 25 % промислової продукції Німеччини. Земля Північний Рейн-Вестфалія є важливою сільськогосподарською територією. Тут же знаходяться Ахейський (Нижньорейнський) буровугільний басейн, багато підприємств текстильної і харчової промисловості, бальнеологічні і кліматичні курорти, історичні та культурні центри. Але уособлює цю територію Рур (назва походить від назви річки) -- одна з найбільших концентрацій промисловості в світі. Природною його основою став Рурський кам'яновугільний басейн, який займає площу 140 х ЗО км між двома невеличкими правими притоками Рейну -- річками Лінію і Рур, на кордоні Північно-німецької низовини і Рейнських Сланцевих гір.
У кінці XIX і в першій половині XX ст. тут на базі місцевого вугілля і довізної залізної руди склався вугільно-металургійний комплекс, який стали вважати класичним, а назва «Рур» стала загальною. Комплекс включає видобування вугілля, коксохімію, електроенергетику, чорну і кольорову металургію, металообробку і важке металомістке машинобудування (рейки, труби, сталеві конструкції, обладнанім для шахт, кар'єрів, металургійних і машинобудівних заводів, рухомий склад залізниць тощо), а також виробництво цементу і скла. Залізна руда в Рурі довізна. З 1871 по 1918 р. ЇЇ доставляли з Лотарингії, а після 1918 р. -- зі Швеції. Промисловість Руру спричинила будівництво автострад, залізниць і водних шляхів, включаючи канали.
Майже 100 років Рур уособлював індустріальну міць Німеччини, був базою підготовки двох світових воєн і «німецького дива» в 50-ті роки. Світова криза вугільних районів 70-х років XX ст. не обминула і Рур. Пророкували його повний занепад. Але Рур вистояв і залишається найважливішим промисловим районом світового значення.
Старі традиційні галузі Руру продовжують існувати, але їх відносні і абсолютні розміри зменшились. Різко зменшилась і зайнятість у них. Натомість сотні тисяч робочих місць були створені в новітніх галузях. Коксохімію замінила нафто- та газохімія. Отримали розвиток автомобілебудування, виробництво комп'ютерів та іншої електротехніки, видавнича справа, страхування, рекреація і туризм. Сучасний рурський індустріальний ландшафт значно відрізняється від колишнього вугільно-металургійного.
Рур -- це найбільша в Європі агломерація промислових міст, які зрослися одне з одним. На площі 7330 км2 зосереджено 8,5 млн. жителів. Найбільшими містами є Дуйсбург, Ессен, Бохум, Дортмунд, Дюссельдорф. Між ними багато спільного і одночасно кожен має своє обличчя. Дуйсбурґ -- «ворота Руру» на Рейні -- річковий порт з вантажообігом понад 50 млн т щороку. Ессен -- «місто сталі», «місто Круппа» -- найбільший виробник озброєння в першу і другу світові війни, а тепер «енергетична столиця» Німеччини. Дюссельдорф також промислове місто, але його структура більш диверсифі-кована і, головне, це фінансово-банківський центр -- «сейф Руру». Серед інших міст району привертають увагу Кельн, Бонн і Ахен, відомі ще з часів Стародавнього Риму. Кельн -- велике промислове місто (електротехнічне і транспортне машинобудування, нафтохімія в передмісті Леверкузен із заводами концерну «Байєр») і одночасно торгове-фінансовий, транспортний і культурний центр. Кельнський собор --найвідоміша пам'ятка архітектури. Бонн --колись маленьке провінційне містечко -- в 1949--1990 рр, був столицею Західної Німеччини. Ахен, який розташований на кордоні Німеччини, Нідерландів і Бельгії, -- колишня столиця імперії Карла Великого, бальнеологічний курорт, вузівське і туристичне місто.
5.3 Прирейнський Південний Захід
Прирейнський Південний Захід охоплює чотири землі: Саар, Гессен, Рейнланд-Пфальц і Баден-Вюртемберг. Спільним для них є розташування в долині Рейну і його притоків - Мозеля, Майну, Неккару. Якщо не брати до уваги Саару -- «Руру в мініатюрі», то Південний Захід практично не має родовищ корисних копалин. Це стримувало його розвиток у минулому.
Сучасний Південний Захід є утворенням другої половини XX ст. і зараз виступає як найрозвинутіша і найбільша за своїм економічним потенціалом частина Німеччини. Тут зосереджено 1/4 населення, сільськогосподарського і промислового виробництва.
Швидкому розвитку району після другої світової війни сприяли відсутність кризових галузей важкої промисловості, наявність значної кількості міст, численних наукових лабораторій і університетів, наявність резерву робочої сили і традицій ремісничого виробництва в сільській місцевості, а також сучасні можливості транспортування енергоресурсів. Післявоєнний розвиток Прирейнського Південного Заходу компенсував Західній Німеччині втрачені на сході території з їх складним і точним машинобудуванням, хімічною продукцією і виробництвом споживчих товарів. Район має контакти у сфері наукоємних виробництв і новітніх наукових досліджень з сусідніми територіями Франції і Швейцарії, зокрема з містами Страсбург і Базель.
Специфіка сільського господарства Південного Заходу -- наявність виноградарства і виноробства. Вина долини Рейну і Мозеля мають світову славу. Підвищена роль вирощування овочів, плодів і тютюну. В промисловому відношенні район є найбільшим у Німеччині виробником машин і хімічних товарів. Домінують неметаломісткі галузі машинобудування; виготовлення складного промислового обладнання, автомашин, електротехніки і електроніки, точної механіки і оптики. Вони зосереджені в агломераціях Франкфурта, Макгейма і, особливо, Штуттарта. Зокрема, автомобільні заводи с в кожній агломерації. Хімічна промисловість найбільше розвинута навколо Мангейма. Комплекс хімічних заводів концерну БАСФ у Людвігсгафені, до якого йде нафтопровід з Марселя, є одним з найбільших у світі. Традиційними залишаються для району галузі текстильної, деревообробної, паперової і харчової промисловості.
...Подобные документы
Розміщення природних ресурсів, економічна оцінка природно-ресурсного потенціалу регіону та його районів. Сільське господарство та його спеціалізація. Специфіка функціонування транспорту. Внутрішньоекономічне районування. Перспективи розвитку території.
контрольная работа [65,1 K], добавлен 24.09.2014Соціально-економічна суть, структура і значення металургійних районів. Місце та значення продукції металургійних районів України у внутрішній та зовнішній торгівлі. Проблеми і перспективи регіонального розвитку і розміщення металургійних районів України.
курсовая работа [536,0 K], добавлен 17.10.2012Аналіз і оцінка природно-ресурсного і соціально-економічного потенціалу регіону. Населення та трудові ресурси Криму, науково-технічний потенціал. Розвиток та розміщення основних галузей господарського комплексу, промисловості та сільського господарства.
курсовая работа [482,8 K], добавлен 25.09.2010Характеристика Луганської області та її місце в господарському комплексі України. Аналіз і оцінка природно-ресурсного та соціально-економічного потенціалу. Темпи, пропорції і структура, розвиток і розміщення основних галузей господарського комплексу.
курсовая работа [46,8 K], добавлен 21.04.2009Оцінка природо-ресурсного потенціалу Миколаївської області, аналіз її трудового потенціалу. Міжнародні транспортні коридори, які проходять через територію Миколаївської області. Основні напрямки і перспективи соціально-економічного розвитку області.
курсовая работа [1,4 M], добавлен 13.10.2012Характеристика Північно-Західного і Північно-Східного економічних районів. Історія формування районів. Особливості економіко-географічного положення. Огляд розвитку паливно-енергетичного, транспортного комплексів, сільського господарства, промисловості.
курсовая работа [51,3 K], добавлен 04.10.2012Характеристика державного устрою Німеччини. Законодавча і судова влада. Склад території, економіко-географічне положення. Господарська оцінка природних умов і ресурсів. Розвиток господарства, грошова одиниця, традиційні страви, національні особливості.
реферат [35,5 K], добавлен 14.12.2010Загальні відомості про Семенівській район, його соціально-економічна характеристика. Аналіз економічного потенціалу та демографічної ситуації регіону. Оцінка зайнятості та безробіття. Стан розвитку промисловості району, напрями вдосконалення розвитку.
курсовая работа [3,3 M], добавлен 18.11.2014Місце і роль Вінницької області в розвитку економіки країни. Характеристика природно-ресурсного потенціалу. Динаміка чисельності, склад і структура населення регіону. Баланс галузевого виробництва. Механізм реалізації регіональної економічної політики.
контрольная работа [1,0 M], добавлен 28.03.2012Загальна характеристика фізико-географічного положення, розмірів та конфігурації Африки, їх вплив на формування основних й специфічних рис природи. Вивчення генетичних типів берегів, факторів їх формування та розвитку, районів поширення на материку.
практическая работа [21,2 K], добавлен 14.04.2014Економічна характеристика Луцького району, його заповідний фонд, природні умови та ресурси. Соціально-економічні особливості розвитку землекористувань. Оцінка виробничого потенціалу. Характеристика сільськогосподарських угідь Романівської сільської ради.
курсовая работа [48,0 K], добавлен 18.01.2013Структура та методи оцінки природно-ресурсного потенціалу. Особливості просторового розміщення ресурсного потенціалу країни. Проблеми ресурсоспоживання та ресурсозбереження. Головні проблеми щодо ефективного використання рекреаційних ресурсів України.
контрольная работа [28,3 K], добавлен 15.07.2009Розвиток машинобудування у світі. Виробництво металообробного обладнання в десяти головних верстатобудівних країнах світу. Історичний розвиток та сучасний стан Федеративної Республіки Німеччини. Проблеми, які стримують впровадження електромобілів.
реферат [34,8 K], добавлен 22.11.2010Геополітичне положення та природно–ресурсний потенціал Польщі. Адміністративний поділ. Динаміка населення та трудові ресурси. Етнічний склад та особливості розселення. Структура економіки, промисловості, сільського господарства та сфери послуг в країні.
курсовая работа [1,3 M], добавлен 17.05.2015Сутність економічного району та об'єктивний характер його формування. Принципи і критерії виділення великих економічних районів. Ієрархія економічних районів та їх основні типи. Основні районоутворюючі фактори. Мережа економічних регіонів України.
презентация [630,1 K], добавлен 21.04.2013Характеристика розвитку і розміщення продуктивних сил Тернопільського регіону. Аналіз природно-ресурсного потенціалу, провідних галузей промисловості, агропромислового комплексу. Вивчення особливостей туристично-рекреаційної галузі, освіти та культури.
курсовая работа [52,0 K], добавлен 09.04.2013Роль природних ресурсів у формуванні економічного потенціалу. Структура та економічна оцінка ПРП. Провідні галузі господарства України, що розвиваються під впливом її ПРП. Найважливіші напрями раціоналізації використання, охорони і відтворення ПРП.
курсовая работа [5,5 M], добавлен 26.12.2013Територіальна структура, галузі спеціалізації, природні та економічні передумови розвитку. Промисловий комплекс, АПК, транспортний комплекс, соціальний комплекс. Основні проблеми розвитку економіки та оптимізації галузевої структури району.
реферат [15,1 K], добавлен 30.11.2006Місце і роль природних ресурсів в економіці країни. Характеристика природних ресурсів: паливно-енергетичні, рудні, нерудні, біологічні, заповідні, рекреаційні. Ресурсозбереження як фактор підвищення ефективності виробництва.
реферат [54,1 K], добавлен 03.06.2003Територія та географічне положення країн, природні умови, історичний розвиток, культура, мистецтво, склад і кількість населення. Особливості економічної структури і розвитку Великобританії та Німеччини, промисловість, сільське господарство, транспорт.
реферат [30,2 K], добавлен 22.12.2010
