Главная
Коллекция "Revolution"
География и экономическая география
Соціально-економічна оцінка розвитку окремих районів ФРН
Соціально-економічна оцінка розвитку окремих районів ФРН
Геополітичне положення, господарська оцінка природно-ресурсного потенціалу, фактори розвитку, структура й динаміка економіки Федеративної Республіки Німеччина, реформи Л. Ерхарда. Характеристика основних галузей спеціалізації шести районів Німеччини.
| Рубрика | География и экономическая география |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 18.01.2013 |
| Размер файла | 64,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Прирейнський Південний Захід виділяється в Німеччині наявністю багатьох наукових лабораторій і університетів. Серед них - центр досліджень у галузі ядерної фізики в Карлсруе та університети Геттінгена, Тюбінґена Гейдельберга, і Фрайбурґа. Район багатий також на рекреаційні ресурси, включаючи мінеральні джерела і курорти. Долини Репну, Мозеля, Майну і Неккару, гори Шварцвальд і Боденське озеро стали важливими туристичними зонами. Туристів приваблюють і такі маршрути, як «Німецький виноградний шлях». «Німецька дорога казок і легенд», «Романтичний шлях» тощо.
Більшість міст Прирейнського Південного Заходу виникли ще за часів Стародавнього Риму. Вони багаті на пам'ятки минулого і культурні заклади. Трір є найстарішим містом Німеччини. Баден-Баден і Вісбаден - відомі курорти, Гейдельберг -- центр найстарішого університету, який засновано в 1386 р. Найважливішими містами тут е Франкфурт і Штутгарт. Кожне з них стало центром великої промислової зони.
Франкфурт-на-Майні розташований за 30 км від місця впадіння Майну в Рейн. Промислова агломерація, що його оточує, налічує 2,5 млн. чоловік. Франкфурт називають містом банків, ярмарків і хмарочосів. За час роз'єднаної Німеччини він перебрав на себе від Берліна функції фінансової столиці і найбільшого транспортного вузла. Цьому сприяли його попередній розвиток (середньовічні ярмарки і банкірські контори) та розміщення в центрі так званого «франкфуртського хреста» -- перехрестя - широтних і меридіональних шляхів.
У Франкфурті знаходяться Німецький федеральний банк і ще три найбільші банки країни, фондова і валютна біржі, сотні німецьких та іноземних фінансових закладів. Тут проходять щорічні промислові ярмарки, а раз на два роки -- виставки автомобілів. Щорічний книжковий ярмарок вважають за найбільшу експозицію книг у світі. В промисловості міста головну роль відіграють підприємства електротехніки і електроніки, хімічної промисловості. В передмісті Рюссельсгайм -- головні заводи автоконцерну «Опель», в Ганау -- атомна промисловість.
Стратегічне розташування Франкфурта було помічене вже за часів Стародавнього Риму. Зараз залізниці і автостради з'єднують місто з усіма частинами Західної Європи, а його аеропорт за розмірами пасажирообігу конкурує з Лондоном і Парижем. У місті багато історичних і архітектурних пам'яток. Тут у свій час коронувались німецькі кайзери. Особливістю його сучасної забудови є найвищі в Німеччині хмарочоси.
Штутгарт -- одне з найбільших промислових міст Німеччини. Основний його профіль -- автомобілебудування, електротехніка і електроніка, комп'ютери, точні інструменти і оптика. В його передмістях розташовані заводи концерну «Даймлер-Бенц», а його оточення, як і сусідня Швейцарія, історичний район виробництва годинників. Штутгарт -- центр видавничої справи і поліграфії. звідси виходить І/5 книжкової продукції Німеччини.
У свій час Штутгарт був столицею герцогства, а потім королівства Бюртемберґ. В його музеях зібрано чимало художніх цінностей. У місті зберігся королівський палац та інші пам'ятки архітектури.
5.4 Баварія
Баварія -- найбільша за площею земля Німеччини --і зараз ще вважається природною, історичною і економічною своєрідністю. В її рельєфі переважають плоскогір'я і гори, головна водна артерія -- Дунай -- тече не на північ, а на схід. Баварія була окремим королівством аж до 19.18 р. Брак корисних копалин обумовлював навіть у першій половині XX ст. аграрну спеціалізацію і бідність населення. Швидкий розвиток землі припадає на роки другої світової війни І післявоєнні роки. Наявність дешевої робочої сили та імпортна нафта відіграли в цьому суттєву роль. Зараз Баварія займає трете місце в Німеччині за сільськогосподарським і промисловим потенціалом.
У структурі сільського господарства найбільше значення має молочне тваринництво (виготовляють масло і тверді сири). Характерними культурами є пшениця, ячмінь і хміль. За кількістю пивоварних заводів, за розмірами пивоваріння і споживання нива Баварія побиває всі рекорди.
В структурі промисловості переважають новітні галузі: електротехніка і засоби зв'язку, офісне та інформаційне обладнання, аерокосмічна, точна механіка і оптика, автомобілебудування. Набули поширення наукові лабораторії концернів і промислові парки. Навколо Мюнхена утворилась Баварська силіконова долина («Ізар Белі»), навколо Нюрнберга -- надсучасний промисловий пояс. У цьому відношенні Баварію можна порівнювати з Прирейнським Південним Заходом, де такі ж науково-промислові об'єднання існують навколо Штуггарта, Гейдельберга та інших міст.
Значну роль у Баварії відіграє туризм. Об'єктами його є Баварські Альпи, а також культурно-історична спадщина середньовіччя, особливо в таких містах, як Мюнхен, Нюрнберг, Вюрцбург, Регенсбурґ, Ауґсбурї та ін.
Найбільшими містами Баварії с Мюнхен і Нюрнберг.
Мюнхен (1,3 млн. жителів) виник на берегах річки Ізар (права притока Дунаю) в передгір'ях Альп на важливому в середні віки "соляному шляху». Лише 160 км відділяють його від перевалу Бреннер в Альпах. Шість з половиною сторіч (1255--1918 рр.) Мюнхен виконував роль столиці князівств, а потім королівства. Як центр католицизму, його прозвали «Новим Римом». Це великий фінансово-торговий, промисловий і науковий центр, який уособлює нову господарську структуру Баварії.
Особливе значення має Мюнхен як культурний центр. Саме ці функції він перейняв у Берліна в роки роз'єднаної Німеччини. Основою стала попередня діяльність баварських королів. У Мюнхені розташовані світового значення картинні галереї і зібрання художніх творів, театри, виставки, видавництва та інформаційні служби. В 1972 р. тут проходили Літні Олімпійські ігри. Особливу увагу привертають колишні королівські палаци і парки в околицях. Мюнхен є організаційним центром туризму і рекреації в Баварських Альпах. Мюнхен -- побратим Києва.
Нюрнберг лежить на вододілі Майну і Дунаю. Туї знаходиться центральне управління каналу Рейн - - Майн -- Дунай. В середні віки Нюрнберг був відомим ремісничим центром, який постачав Європі компаси та вимірювальні прилади. Спеціалізація на виробництві точних інструментів, включаючи й електроніку, збереглася і понині. Особливої слави Нюрнберг зажив як місто Альбрехта Дюрера і виробник іграшок.
5.5 Саксонсько-Тюрингський район
Саксонсько-Тюрингський район включає землі Саксонію, Тюрингію і Саксонію-Ангальт. Це стик Північно-Німецької низовини і Сере дню німецьких гір. басейн річки Ельби та ЇЇ лівих приток. Вже в середні віки Саксонія і Тюрингія належали до найрозвиненіших районів Європи. Тут пролягали торгові шляхи, місцевість була густо населена. Родючі низинні землі поєднувалися з родовищами металів у Рудних горах (звідси їхня назва). До відкриття Америки саме цей район постачав Європі срібло. Промисловий переворот у середині XIX ст. знайшов у Саксонії і Тюрингії сприятливі умови: наявність великих покладів бурого вугілля, калійної і кам'яної солей, товарне сільське господарство (культура цукрових буряків), кадри з традиціями ремісничого виробництва.
Перед другою світовою війною Саксонсько-ТюрингськиЙ район (тоді його звали Середньонімецьким) разом з Вєстфалією і Сілезією входив до складу трьох найрозвиненіших індустріальних частин Німеччини. Його промислова структура включала гірничодобувну (видобування бурого вугілля і солей), машинобудівну, хімічну і легку промисловість. У машинобудуванні переважали ті галузі, які пізніше одержали розвиток у Прирейнському Південному Заході і в Баварії: електротехніка, точна механіка і оптика, обладнання для інших галузей промисловості. Основою хімічної промисловості було буре вугілля. Галле-Лейпцизьку округу називали «хімічним Руром», тут знаходився найбільший хімічний потенціал довоєнної Німеччини. Саксонія з центром Хемніц («Німецький Манчестер») вважалась головним зосередженням текстильної промисловості Різноманітним, що випливало з попереднього ремісничого виробництва, був і асортимент місцевих споживчих товарів: швейні і хутряні вироби, мереживо, меблі, фарфор, поліграфічні видання, мисливські рушниці, музичні інструменти, іграшки тощо.
Така структура промисловості Саксонсько-Тюриигського району зберігалася і в роки роз'єднаної Німеччини. Саме завдяки цьому району Східна Німеччина (НДР) входила до десяти найбільших машинобудівних і хімічних країн світу. Економічні зв'язки із Заходом змінилися на східну орієнтацію. Наявність величезного стабільного і не дуже вибагливого ринку колишнього СРСР спершу сприяла, але потім стала гальмувати розвиток району. Структура, техніка і продуктивність змінювались повільно. Великі вугільні кар'єри і непомірна територіальна концентрація багатономенклатурних хімічних комбінатів спотворювали природне середовище.
Після 1990 р. промисловість Саксонії і Тюрингії втратила східні ринки збуту, а па західних вона виявилась неконкурентоспроможною. Почався процес, який, за англійською термінологією, можна назвати «деіндустріалізацією» -- різке скорочення робочих місць, зміна застарілої структури і ліквідація неконкурентоспроможних підприємств та галузей.
Район відноситься до тієї частини Європи, яка простягнулась від англійського Ланкашира до німецької Саксонії і яку можна вважати найбільш залюдненою і міською. Серед міст багато колишніх князівських резиденцій (Ерфурт, Веймар, Єна, Ґота, Айзенах), які увійшли в історію і культурну спадщину людства. Найбільшими є Лейпциг і Дрезден. Це великі промислові міста і одночасно культурні центри загальноєвропейського значення.
Лейпциг розташований на перехресті важливих торговій шляхів, уже в середні віки він був значним містом. Починаючи з XII ст. тут працювали ярмарки і торгували хутром, а в XV ст. з'явилось друкарство. Пізніше Лейпциг зажив слави міста, де виготовляється все, що має відношення до розумової праці людини, і одного з найбільших літературних і музичних центрів Європи. В сучасному Лейпцигу численні машинобудівні заводи, підприємства споживчих товарів і щорічні промислові ярмарки поєднуються з видавничою справою (видавництво «Брокгауз»), знаменитим університетом, який існує з 1409 р., музеями, театрами і концертними залами, Лейпциг є побратимом Києва.
Дрезден на річці Ельбі більш ніж чотири сторіччя (1485---1913 рр.) був столицею герцогства, а потім королівства Саксонія. Всесвітньо відомими стали дрезденський (мейсенський) фарфор і Дрезденська картинна галерея. В 1945 р. Дрезден був майже повністю зруйнований американською авіацією. Відновлена тільки частина його багатющої архітектурної спадщини. Зараз це значний промисловий (виготовляють електротехніку, точні інструменти, оптику, ліки, меблі, споживчі товари) і науковий центр.
5.6 Бранденбург і Берлін
Бранденбург і Берлін. Земля Бранденбург є ядром, навколо якого уторилась Німеччина.
Центр цієї історичної області -- місто Берлін. Заснований 760 років тому на Північнонімецькій низовині, між річками Ельба і Одер, він в 1486 р. став столицею Бранденбурзького герцогства (з 1701 р. --королівство Пруссія). Проголошення в 1871 р. Берліна столицею Німецької імперії дало величезний поштовх для його розвитку. За короткий час він перетворився на місто світового значення з широкими столичними, фінансове-торговими, управлінськими, транспортними, науково-культурними і промисловими функціями.
У 20-х роках XX ст. Берлін претендував на роль культурної столиці Європи. В 1936 р. в ньому відбувалися Літні Олімпійські ігри. В 1939 р, населення Берліна становило 4,3 мли чоловік і він за масштабами своєї діяльності не поступався таким містам, як Лондон чи Париж. У промисловості Берліна до другої світової війни головною галуззю господарства була новітня на той час електротехніка (1/2 промислового персоналу міста). В цьому відношенні з Берліном могли змагатися хіба що Нью-Йорк або Чикаго. Саме в Берліні виникли такі гіганти електротехнічної галузі, як корпорації «Сіменс АГ' і «АЕГ» Важливе місце в Берліні займали також загальне машинобудування, поліграфія, фармацевтика, швейна і харчова промисловість. Ця структура мало змінилася і зараз.
Після поразки Німеччини у другій світовій війні Берлін виявився розділеним на Західний Берлін, що отримав спеціальний статус і в 1961 р. був обнесений «Берлінським муром» і Східний Берлін, який став столицею НДР. Місто, як єдине ціле, опинилося в ненормальних умовах. Населення його перестало зростати, хінтерланд був спотворений, метрополітенська зона (передмістя) взагалі не розвивалася, частина функцій перейшла до інших центрів, решта існувала в урізаному вигляді. Знесення «Берлінського муру-> і повернення місту функцій столиці об'єднаної Німеччини знову перетворює його на метрополію світового масштабу. За прогнозами, коли повністю відновляться функції Берліна як столиці, населення його становитиме 4--5 млн. чоловік (в 1994 р. --3,4 млн. чоловік).
Берлін виник на правому березі річки Шпре (басейн Хафеля і Ельби). Сучасне місто має кільцево-радіальне планування. Одну п'яту його площі займають парки, ліси і озера. Промислові райони простяглися або вздовж залізниць, або вздовж Шпре і Хафеля. Найбільша концентрація промислових підприємств має місце у північно-західній і південно-східній частинах міста.
В другій світовій війні Берлін, особливо його історичний центр, був майже повністю зруйнований. За час роз'єднаного Берліна в ньому склалися і функціонували два окремих центри: один на заході, другий на сході. Об'єднання Німеччини І Берліна потребує створення нового єдиного урядового і нового єдиного ділового центрів. Місцем для них обрано стик двох колишніх окремих частин. Масштаби будівництва, що розпочалось, -- одні з найбільших у світі.
У Берліні велика кількість наукових, освітніх і культурних установ, розважальних закладів. Зосереджені вони переважно в історичному центрі, або південно-західній частині міста. З історичних, архітектурних і культурних пам'яток, які збереглися або відновлені, найбільше значення мають вулиця Унтер ден Лінден, Бранденбурзькі ворота, будинок Рейхстагу, парк Тірґартен, палац Шарлоттенбурґ і музейний острів з усесвітньо відомими археологічними і художніми колекціями. В околицях Берліна знаходиться Потсдам -- колишня літня королівська резиденція, місто палаців і парків.
Розділ 6. Внутрішня економічна політика
Як вже зазначалося, зміни в динаміці розвитку економіки призвели до перегляду напрямків економічної політики уряду. В основі політики в цілому полягала соціально-ліберальна модель; проте в кризових ситуаціях уряд від неї відхилявся.
Реформи Л. Ерхарда мали ліберальну спрямованість, причому лібералізація супроводжувалася заходами соціального захисту. Держава не втручалася в безпосереднє регулювання господарських процесів, але брала на себе основну відповідальність за вирішення соціальних проблем. Були знижені податки з підприємців, в той же час зростали бюджетні витрати на соціальний захист населення. Понад десять років така політика давала значний ефект. Зростав добробут населення, а за ним і купівельна спроможність громадян, що сприяло розширенню внутрішнього ринку. Невисокий рівень податків стимулював виробників збільшувати інвестиції у виробництво. ФРН перетворилася на процвітаючу державу з високими темпами розвитку економіки й високою соціальною захищеністю населення.
Поступово виявилося, що ставка на “вільну гру” ринкових регуляторів не може довго сполучатися із зростаючими витратами держави на соціальні потреби. Завищені економічні й соціальні вимоги обумовили бурхливе зростання державних витрат, а безперервне зростання заробітної плати призвело до росту цін та інфляції. Л. Ерхард, який в 60-х роках був канцлером, попереджав про необхідність отримання росту соціальних витрат і обмеження споживання, але в умовах ейфорії, яка панувала тоді в суспільстві, його заклик сприймався легковажно.
Криза 1966 -- 1967 років призвела до перегляду неоліберальної політики. На зміну їй прийшла політика неокейнсіанства, яка означала посилення ролі держави на макроекономічному рівні регулювання. Основи нової політики були сформульовані в "Законі про сприяння стабільності й економічному росту", який було прийнято в 1967 р. урядом соціал-демократів, що прийшли до влади.
Згідно Із "Законом", кредитно-грошова політика доповнювалася активним використанням інструментів державної бюджетної та податкової політики. В процесі розробки рішень брали спільну участь союзи роботодавців, профспілки і урядові органи. Вони узгоджували динаміку заробітної плати і доходів із загальноекономічними цільовими установками. Була зроблена спроба нейтралізувати економічну владу груп принудженням до співробітництва, обміну інформацією, готовності до компромісів. Ця спроба виявилася невдалою через відсутність будь-яких економічних санкцій.
"Законом" вводилося п'ятирічне фінансове плазування, яке спиралося на загальноекономічні прогнози основних показників. Ця політика одержала найменування "фіскальної політики стабілізації". Вона ставила перед собою дві взаємопов'язані цілі: не допускати різких кон'юнктурних коливань економіки та сприяти стійкому економічному зростанню. Економічний бум вже не ставився за мету, було взято курс на виважене зростання економіки. "Закон про стабільність" зобов'язував федеральні й земельні влади пристосовувати свою бюджетну політику до завдань досягнення загальноекономічної рівноваги, яка виражена в так званому “магічному чотирикутнику”:
- стабільність цін;
- високий рівень зайнятості;
- зовнішньоекономічна рівновага (рівновага платіжного балансу);
- постійне і збалансоване економічне зростання.
Всі чотири цілі вважалися рівнозначними й мали досягатися одночасно, хоч їх не завжди можна досягти. Незважаючи на подальшу зміну економічного курсу, "закон про стабільність" вважається діючим і досі.
В основі політики стабілізації фінансовими засобами полягала кейнсіанська концепція регулювання сукупного попиту, яку необхідно було інтегрувати в систему соціального ринкового господарства [3].
В 70-х роках уряд соціал-демократів, який очолював Г. Шмідт, зайнявся регулюванням навіть інвестицій, що підривало підвалини ринкового господарства. Економічні заходи уряду складалися в систему, яка отримала назву "глобального регулювання". Певний час ця система виявляла свою ефективність. Проте кризи 1974 -- 1975 рр. та 1980 -- 1982 рр. показали, що "магічний чотирикутник" не є засобом безперервного стимулювання економічного зростання.
У 1982 р. до влади прийшли християнські демократи на чолі з Г. Колем. Новий уряд знову повернувся до неоліберальної політики, взявши за основу ерхардівську модель, але не відмовляючись від позитивних здобутків досвіду "глобального регулювання". Головним в економічній політиці Г. Коля був поворот від стимулювання сукупного попиту до економіки пропозиції.
Одним з основних напрямків нової політики передбачалося отримання зростання витрат. Державні витрати не повинні випереджати за темпами зростання виробництва. Поступово зменшувалася роль держави в перерозподілі ВВП. Якщо в 1982 р. частка всіх державних витрат в ВВП складала 50% , то в 1989 р. вона скоротилася до 45% . Скоротився дефіцит державного бюджету з 3,4% від ВВП в 1996 р. до 1,2% в 1999 р. Проте християнським демократам не вдалося запровадити податкову реформу, й Німеччина залишається країною з дуже високими податками, рівень яких зростав в часи правління соціал-демократів. Продовжувалося накопичення державного боргу, який зріс у обсязі з 900 млрд. марок в 1989 р. до 2200 млрд. марок в 1999 р. В значній мірі цей борг збільшився через витрати за вирішення соціально-економічних проблем, пов'язаних з возз'єднанням Німеччини.[5]
В 1999 р. уряд Коля пішов у відставку, йому на зміну прийшла коаліція соціал-демократів і "зелених" на чолі з Г. Шрьодером. Незважаючи на принципові політичні розходження з християнськими демократами, уряд Г. Шрьодера в цілому зберігає неоліберальний напрям економічної політики. Водночас є деякі зміни в методах її здійснення.
Одним з головних завдань уряд вважає боротьбу з безробіттям, яке підвищилося в 1999 р. до небезперечного рівня в 10,5% . На відміну минулим урядам, які допомагали безробітним збільшенням витрат на їх утримання (що не стимулювало їх в пошуках роботи), Шрьодер робить ставку на створення сприятливих умов для підприємців, для відкриття нових фірм, що веде до появи нових робочих місць. Соціал-демократи особливо намагаються підтримати малий і середній бізнес. Важливою метою нового уряду є зниження податків. Рівень оподаткування в країні наприкінці 90-х років досяг небачених розмірів. Так, якщо в СПІА на податки йде близько 32% нерозподіленого прибутку, у Великій Британії -- 45% , то в Німеччині це показник досяг 65% . Принципи податкової реформи були затверджені в 2000 році. Сукупний податок на прибуток зменшиться з 50% до 40%. Подоходний податок передбачається знизити з 53% в 1999 р, до 42% у 2005 році.[30]
Важливою складовою внутрішньо економічної політики є соціальна політика. Німеччина досягла відчутних успіхів у забезпеченні соціального захисту населення в повоєнний період. Німецька система соціального забезпечення є предметом захоплення й заздрощів для багатьох навіть розвинутих країн. Громадяни оточені густою мережею соціальних гарантій. Чи найманий працівник є старим, чи хворим, чи потерпів від нещасного випадку або є безробітним -- соціальна система робить фінансові наслідки для нього досить стерпними. Ці гарантії стають можливими за рахунок виплати солідарної спільноти. Хто активно працює, той сплачує внески в різноманітні галузі соціального страхування. Соціальна система сягає далеко за межі найманих працівників. Вона забезпечує утримання дітей, компенсує витрати на житло, надає соціальну допомогу малозабезпеченим громадянам. Видатки на соціальне забезпечення в ФРН становлять майже третину ВВП [9].
Заробітна плата в Німеччині є однією з найвищих у світі. Крім того, існує система додаткових виплат (лікарняні від підприємства, 13-та зарплата, відпускні та ін.). В 1995 р. загальні витрати на оплату праці становили 45,5 марки на годину, з них 20,4 марки складали додаткові виплати. З одного боку, це підвищує добробут громадян ФРН. Проте, з іншого боку, така система має негативний момент, оскільки робочі місця стали надто дорогими, що небажано в умовах світової конкуренції. Тому підприємці не зацікавлені в розширенні контингенту працівників і створенні нових робочих місць. Вони надають перевагу модернізації виробництва й ліквідації робочих місць. Це стимулює зростання безробіття [13].
Безробіття в Німеччині стало головною соціальною проблемою. Зростання чисельності безробітних стало помітним вже з середини 80-х років, коли вона становила 2 млн. чол. в 1997 р. безробіття досягло найвищого значення, коли кількість безробітних становила 4,4 млн. чол. або 11,4% працездатного населення. Потім напруга дещо спала: в 1999 р. рівень безробіття знизився до 10,5% , а в 2000 р. -- до 9,6% . В 2000 р. чисельність безробіття складала 3,9 млн. чол. Скорочення зайнятості в 90-ті роки відбувалося за рахунок обробної промисловості; зростання кількості робочих місць у сфері послуг не компенсувало загального падіння зайнятості. Крім офіційно зареєстрованих безробітних ще 2 млн. чол. складають приховане безробіття, отже фактичний рівень безробіття досягає 13%.
Високий рівень безробіття може спровокувати соціальні конфлікти. Майже весь повоєнний період соціальні відносини в ФРН була досить спокійними, чому сприяв високий рівень життя основної маси населення. Але з зростанням безробіття виникає невдоволення певних прошарків населення, яке спрямоване переважно на іноземних працівників. Мігранти в Німеччині складають 8% населення, що є одним з найвищих показників у Європі (вище тільки у Швейцарії та Люксембурзі).
Висока питома вага заробітної плати в сукупних витратах виробництва має ще один негативний наслідок: інвестори неохоче здійснюють капіталовкладення в економіку Німеччини, надають перевагу країнам з дешевшою робочою силою. Тому вивезення підприємницького капіталу з Німеччини переважає над ввезенням досить істотно [5].
Висновки
Федеративна Республіка Німеччини має одну з найкращих у світі систему соціального захисту населення, високий пересічний рівень заробітної плати.
Німеччина є значним експортером капіталу, вона є п'ятим за обсягом кредитором у світі, посідає третє місце за експортом інвестицій. Від позиції Німеччини багато в чому залежать перспективи східноєвропейських країн щодо вступу до ЄС.
Заробітна плата в Німеччині є однією з найвищих у світі. Крім того, існує система додаткових виплат (лікарняні від підприємства, 13-та зарплата, відпускні та ін.).
Німеччина має розвинуту банківську систему. Німецький федеративний банк є емісійним банком. На чолі федерального банку знаходиться Рада центральних банків ЄС. Серед приватних банків найпотужнішими є " Дойче банк ", " Дрезднер банк " та " Коммерцбанк ". Всього в Німеччині функціонують 330 кредитних банків, 704 ощадні каси, 3 кооперативні центральні банки, 2778 кредитних товариств, 33 іпотечні банки та інші.
Сільське господарство, незважаючи на невелику частку в ВНП та в чисельності зайнятих забезпечує потреби країни в продовольстві на 80% , а в споживанні пшениці, цукру, яловичини, сиру, вершкового масла -- повністю.
Особливістю економічного розвитку Німеччини є активна роль держави майже на кожному його етапі. В період промислового перевороту уряд всіляко підтримував будівництво залізниць, які стали своєрідним каталізатором промислового розвитку, паровозів, вагонів, видобуток вугілля.
Список використаних літературних джерел
1. Безуглий В.В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн. - К., 2005. - 704с.
2. Дергачев В.А. Геополитика. - К.: ВИРА-Р, 2000. - 448с.
3. Економіка зарубіжних країн. Навчальний посібник/ За ред. Ю.Г. Козака, В.В. Ковалевського, К.І. Ржепішевського. - К.: ЦУЛ, 2003. - 352с.
4. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн. Навч. посіб./ За ред. Є.П. Качана. - Тернопіль,1997. - 200с.
5. Экономическая и социальная география зарубежных стран: Развитие капиталист. и развивающихся страны. Учебное пособие для студентов пед. Ин-тов / Максаковский В.П., Машбич Я.Г и др. М.:Просвещение,1981. - 317с.
6. Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны / Под ред. С.Б. Лаврова, Н.В. Каледина. - Москва,2003. - 928с.
7. Желтиков В.П. Экономическая география. Учебное пособие. - Ростов-на-Дону,2003. - 384с.
8. Комаров М.П. Инфраструктура регионов мира. - С.П.:2000, -347с.
9. Липец Ю.Г. География мирового хозяйства. Учебное пособие. - М.:Владос,1999. - 400с.
10. Ломакин В.К. Мировая экономика. - М.:Финансы,1999. - 727с.
11. Льюнс Р.Д. Деловые культуры в международном бизнесе. - М.:Дело,1999. - 438с.
12. Максаковский В.П. Географія. Економічна і соціальна географія світу. Підручник для 10 кл. - К.:1991. - 410с.
13. Максаковский В.П. Географическая картина мира. Экономическая и социальная география мира. - Ярославль.1998. - 320с.
14. Мандрик І.П. Сучасна економіка та економічні процеси в регіоні (Західна Європа). - Луцьк,2007. - 360с.
15. Міжнародна економіка/ За ред. Ю.Г. Козака, В.М. Новацького. - Одеса:Латстар,2001. - 435.
16. Мировая экономика/Экономика зарубежних стран/ Под ред. В.П. Колесова, М.Н. Осьмовой. - М.:Флинта,2001. - 480с.
17. Мировая экономика/ Под ред. И.П. Николаевой. - М.:ЮНИТИ,2000. - 575с.
18. Науковий вісник №9, Географічні науки (економічна і соціальна географія. Країнознавство) - Луцьк,1999. - 50с.
19. Нікітіна М.Г. Світове господарство і міжнародні економічні відносини. Навч. посіб. - К.:2004, - 280с.
20. Папп В.В Структурування економіки в регіонально-суспільних системах: теорія, методологія, практика. - Л.:2007, - 590с.
21. Пістун М.Д. Основи теорії суспільної географії. Навч. посіб. - К.:1996, - 290с.
22. Родионова И.А., Булакова Т.М. Экономическая география. Учебно-справочное пособие 7-е изд. - М.:2004, - 490с.
23. Родионова И.А. Промышленность мира. - М.:2002, - 356с.
24. Ростов Є.Ф. Економіка країн світу. Довідник. - К.:Картографія,1998. - 382с.
25. Топчієв О.Г. Суспільно-географічні дослідження. Методологія, методи, методика. - О.:2005. - 690с.
26. Філіпенко А.С. Економічний розвиток. Європейський контекст. - К.:Знання України,2001. -540с.
27. Філіпенко А.С. Економічний розвиток сучасної цивілізації. Навч. посібник. - К.:Знання,2000. - 386с.
28. Філіпенко А.С. Міжнародні економічні відносини. Історія. Підр., - К.:Либідь,2006. - 430с.
29. Філіпенко А.С. Основи наукових досліджень. - К.:Знання,2000. - 320с.
30. Філіпенко А.С. Світова економіка. Підр. Для студентів економ. спец. К.:Либідь,2007. - 640с.
31. Чагунев М.Е., Соколов М.М. Регионы, экономика и управление. - М.:2001. - 456с.
32. Шаблій О.І. Математичні методи в соціально-економічній географії. Навч. посібник. -Л.:994. - 256с.
33. Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни. -К.:2000. - 359с.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Розміщення природних ресурсів, економічна оцінка природно-ресурсного потенціалу регіону та його районів. Сільське господарство та його спеціалізація. Специфіка функціонування транспорту. Внутрішньоекономічне районування. Перспективи розвитку території.
контрольная работа [65,1 K], добавлен 24.09.2014Соціально-економічна суть, структура і значення металургійних районів. Місце та значення продукції металургійних районів України у внутрішній та зовнішній торгівлі. Проблеми і перспективи регіонального розвитку і розміщення металургійних районів України.
курсовая работа [536,0 K], добавлен 17.10.2012Аналіз і оцінка природно-ресурсного і соціально-економічного потенціалу регіону. Населення та трудові ресурси Криму, науково-технічний потенціал. Розвиток та розміщення основних галузей господарського комплексу, промисловості та сільського господарства.
курсовая работа [482,8 K], добавлен 25.09.2010Характеристика Луганської області та її місце в господарському комплексі України. Аналіз і оцінка природно-ресурсного та соціально-економічного потенціалу. Темпи, пропорції і структура, розвиток і розміщення основних галузей господарського комплексу.
курсовая работа [46,8 K], добавлен 21.04.2009Оцінка природо-ресурсного потенціалу Миколаївської області, аналіз її трудового потенціалу. Міжнародні транспортні коридори, які проходять через територію Миколаївської області. Основні напрямки і перспективи соціально-економічного розвитку області.
курсовая работа [1,4 M], добавлен 13.10.2012Характеристика Північно-Західного і Північно-Східного економічних районів. Історія формування районів. Особливості економіко-географічного положення. Огляд розвитку паливно-енергетичного, транспортного комплексів, сільського господарства, промисловості.
курсовая работа [51,3 K], добавлен 04.10.2012Характеристика державного устрою Німеччини. Законодавча і судова влада. Склад території, економіко-географічне положення. Господарська оцінка природних умов і ресурсів. Розвиток господарства, грошова одиниця, традиційні страви, національні особливості.
реферат [35,5 K], добавлен 14.12.2010Загальні відомості про Семенівській район, його соціально-економічна характеристика. Аналіз економічного потенціалу та демографічної ситуації регіону. Оцінка зайнятості та безробіття. Стан розвитку промисловості району, напрями вдосконалення розвитку.
курсовая работа [3,3 M], добавлен 18.11.2014Місце і роль Вінницької області в розвитку економіки країни. Характеристика природно-ресурсного потенціалу. Динаміка чисельності, склад і структура населення регіону. Баланс галузевого виробництва. Механізм реалізації регіональної економічної політики.
контрольная работа [1,0 M], добавлен 28.03.2012Загальна характеристика фізико-географічного положення, розмірів та конфігурації Африки, їх вплив на формування основних й специфічних рис природи. Вивчення генетичних типів берегів, факторів їх формування та розвитку, районів поширення на материку.
практическая работа [21,2 K], добавлен 14.04.2014Економічна характеристика Луцького району, його заповідний фонд, природні умови та ресурси. Соціально-економічні особливості розвитку землекористувань. Оцінка виробничого потенціалу. Характеристика сільськогосподарських угідь Романівської сільської ради.
курсовая работа [48,0 K], добавлен 18.01.2013Структура та методи оцінки природно-ресурсного потенціалу. Особливості просторового розміщення ресурсного потенціалу країни. Проблеми ресурсоспоживання та ресурсозбереження. Головні проблеми щодо ефективного використання рекреаційних ресурсів України.
контрольная работа [28,3 K], добавлен 15.07.2009Розвиток машинобудування у світі. Виробництво металообробного обладнання в десяти головних верстатобудівних країнах світу. Історичний розвиток та сучасний стан Федеративної Республіки Німеччини. Проблеми, які стримують впровадження електромобілів.
реферат [34,8 K], добавлен 22.11.2010Геополітичне положення та природно–ресурсний потенціал Польщі. Адміністративний поділ. Динаміка населення та трудові ресурси. Етнічний склад та особливості розселення. Структура економіки, промисловості, сільського господарства та сфери послуг в країні.
курсовая работа [1,3 M], добавлен 17.05.2015Сутність економічного району та об'єктивний характер його формування. Принципи і критерії виділення великих економічних районів. Ієрархія економічних районів та їх основні типи. Основні районоутворюючі фактори. Мережа економічних регіонів України.
презентация [630,1 K], добавлен 21.04.2013Характеристика розвитку і розміщення продуктивних сил Тернопільського регіону. Аналіз природно-ресурсного потенціалу, провідних галузей промисловості, агропромислового комплексу. Вивчення особливостей туристично-рекреаційної галузі, освіти та культури.
курсовая работа [52,0 K], добавлен 09.04.2013Роль природних ресурсів у формуванні економічного потенціалу. Структура та економічна оцінка ПРП. Провідні галузі господарства України, що розвиваються під впливом її ПРП. Найважливіші напрями раціоналізації використання, охорони і відтворення ПРП.
курсовая работа [5,5 M], добавлен 26.12.2013Територіальна структура, галузі спеціалізації, природні та економічні передумови розвитку. Промисловий комплекс, АПК, транспортний комплекс, соціальний комплекс. Основні проблеми розвитку економіки та оптимізації галузевої структури району.
реферат [15,1 K], добавлен 30.11.2006Місце і роль природних ресурсів в економіці країни. Характеристика природних ресурсів: паливно-енергетичні, рудні, нерудні, біологічні, заповідні, рекреаційні. Ресурсозбереження як фактор підвищення ефективності виробництва.
реферат [54,1 K], добавлен 03.06.2003Територія та географічне положення країн, природні умови, історичний розвиток, культура, мистецтво, склад і кількість населення. Особливості економічної структури і розвитку Великобританії та Німеччини, промисловість, сільське господарство, транспорт.
реферат [30,2 K], добавлен 22.12.2010
