Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Методологія вивчення господарства Польщі

Розділ 2. Ресурсний потенціал Польщі

2.1 Економіко-географічне положення

2.2 Природно-ресурсний потенціал

2.3 Трудові ресурси та розміщення населення

Розділ 3. Структура і динаміка розвитку економіки

Розділ 4. Особливості економічного розвитку господарства Польщі

4.1 Основні тенденції розвитку промисловості

4.2 Розвиток сільського господарства

4.3 Транспортна мережа

Розділ 5. Основні проблеми та перспективи, шляхи їх вирішення

Висновки

Список використаних літературних джерел

Вступ

У світовому масштабі Польща не виділяється ні розмірами території та населення, ні економічною потужністю. Але на теренах Європи її ресурсний потенціал, економічна й політична роль досить помітні. За європейськими мірилами вона знаходиться серед найбільших держав за площею (майже дорівнює розмірам Німеччини) і чисельністю населення (ненабагато поступаючись Іспанії). Але більш важливою є економічна роль Польщі в Європі. Польща -- це постсоціалістична країна, що має найбільш яскраві досягнення в перебудові економіки на ринкові засади. На відміну від Китаю, що продовжує дотримуватися соціалістичної моделі розвитку, Польща першою з колишніх соціалістичних країн рішуче відкинула комуністичну ідеологію і принципи соціалістичного господарства. “Шокова терапія” в реформуванні економіки набула в Польщі найбільш виразних форм.

Польща багато в чому є взірцем для інших країн Центральної та Східної Європи, а також для України в процесі здійснення економічних реформ.

Польща є членом НАТО, ОЕСР, а за останні роки економічні та політичні реформи дали змогу Польщі у короткий час дістати статус асоційованого члена Євросоюзу та зокрема 1 травня 2004 року стати повноправним членом Європейського Союзу.

З одного боку, це є свідоцтвом значної уваги, яка приділяється Польщі розвинутими державами. З іншого боку, це вносить певні корективи в українсько-польські стосунки. Польща перетворилася на особливого сусіда, який буде діяти за правилами організацій, членом яких вона є. Водночас Україна сподівається на підтримку з боку Польщі щодо інтеграції в ЄС.

За рівнем економічного розвитку Польща знаходиться у третій десятці європейських держав. На світових ринках вона відома як постачальник вугілля, чорних і деяких кольорових металів, тканин, продукції сільського господарства та харчової промисловості. Польща посідає перше місце в Європі за видобутком вугілля та за його експортом. Вона здійснює досить значні обсяги поставок у західноєвропейські країни картоплі, м'яса, молока, городніх та ягідних культур.

Актуальність даної теми полягає в тому, що вивчення польського досвіду реформування в усіх галузях господарства є актуальним для України, оскільки дозволить скоригувати існуючу економічну політику у правильному напрямку.

Об'єктом дослідження є сучасний економічний стан господарства Польщі.

Предметом дослідження є оцінка природно-ресурсного потенціалу, трудових ресурсів, основні тенденції розвитку промисловості та сільського господарства.

Метою курсової роботи є системний теоретичний та прикладний аналіз суті ринкових реформ Польщі, їх наслідків для сучасного розвитку економіки країни, та господарства в цілому її інтеграції у Європейський Союз та оцінка можливостей використання набутого досвіду у розвитку трансформаційних процесів України. Відповідно до мети я намагалася вирішити наступні завдання:

– здійснити системний аналіз польських реформ;

– визначити особливості економіко-географічного положення не тільки в Європі, але й у світі;

– дати господарську оцінку природно-ресурсного потенціалу та його вплив на розвиток господарства;

– з'ясувати економічний стан розвитку промисловості та сільського господарства.

Курсова робота складається з вступу п'яти розділів, списку використаних літературних джерел.

Матеріали роботи можуть бути використані при підготовці до уроків у школі, при подальшому написанні дипломних і наукових робіт, статей.

Розділ 1. Методологія вивчення господарства Польщі

Економіка ( з грецької - мистецтво господарювання) - це сукупність всіх видів господарської діяльності людини на певній території. Її також називають господарством.

Галузева структура господарства країни формується під впливом природно-географічних, соціально-економічних та історичних умов.

Найменшою структурною одиницею господарства є підприємство. Воно характеризується економічною самостійністю та технічною завершеністю.

Основною структурною ланкою є галузь. Галузі виділяються за спільністю продукції, професійного складу кадрів та умов праці. Кожна галузь поділяється на підгалузі, що спеціалізуються на виробництві конкретної продукції або на наданні послуг.

У складі галузевої структури господарства Польщі виділяють: паливно-енергетичний, металургійний, машинобудівній, лісовий, будівельний, соціальний, агропромисловий та транспортний комплекси.[11,242-245]

Починаючи з кінця 80-х років особлива увага приділялася питанням реформування економіки постсоціалістичних країн. Зокрема дослідженнями різних аспектів пореформеного розвитку економіки та господарства Польщі займалися такі вчені, як Л. Бальцерович, Є. Банський, Л. Гілейко, Т. Грушецький, З. Гіловська, Г. Гронкевич-Вальц, П. Еберхард, В. Згільнський, Г. Колодко, С. Куровський, Є. Міхаровський. Я. Пташек, А. Славінський та інші. Серед робіт інших зарубіжних економістів виділяються праці Л. Абалкіна, О. Богомолова, Я. Корнаї, Д. Норта, Дж. Сакса, Ст. Фішера.

Значний внесок у вивчення трансформаційних процесів у постсоціалістичній Польщі зробили такі вітчизняні вчені, як Ю. Бажал, А. Філіпенко, С. Мочерний, С. Соколенко, В. Безуглий, В. Юрківський та інші.

Методику дослідження розробляли такі вчені сучасності як: М.Д. Пістун, О.Г. Топчієв, О.І. Шаблій, Я.Б. Олійник.

При написанні курсової роботи використовувалися такі методи, як:

1. Історичний який полягає у тісному поєднанні з аналізом і просторовими аспектами соціально-економічного розвитку, які зумовлюють безупинні зміни в господарстві, в характері використання природних і трудових ресурсів.

2. Картографічний метод який полягав у аналізі карт та ілюстрацій.

3. Порівняльний метод дав змогу знайти найбільш істотні риси подібності та відмінності у господарському використанні території Польщі.

4. Метод спостережень - роль країни в системі розселення; метод системного аналізу базується на принципі поетапності, передбачає визначення мети. Завдань, всебічне дослідження території, особливостей розміщення і розвитку продуктивних сил; статистичний метод ґрунтується на аналізі даних про господарство і населення країни. У цьому аспекті важливу роль відіграла статистика як ефективний інструмент досліджень економічного і соціального стану території Польщі[2,26-29].

5. Економіко-математичний метод дає змогу відобразити певні кількісні співвідношення, а іноді й якісні закономірності розміщення різних форм і типів господарств, розселення.

6. Розробка власних висновків та припущень.

Розділ 2. Ресурсний потенціал Польщі

2.1 Економіко-географічне положення

Польща - одна з країн постсоціалістичної Європи, сучасна територія якої сформувалась після Другої світової війни. Польська Республіка країна з вигідним економіко-географічним положенням, різноманітним господарством, розгалуженою системою зовнішньоекономічних зв'язків. Вигідність положення країни визначається виходом до моря та транзитними комунікаціями між Заходом і Сходом Європи.

Площа країни становить 322,6 тис. км І. Вона межує з сімома країнами. Загальна протяжність кордонів 3021 км, а включаючи морські - 3250 км. На заході Польща межує з Німеччиною на відрізку 467 км (вздовж Одри і Ніси). Цей кордон був визначений у 1945 році у Потсдамі. Південний кордон з Чехією і Словаччиною - це старий кордон з Чехословаччиною, який існував від 1938 р. Довжина кордону з Чехією - 785,7 км, зі Словаччиною - 617,7 км.

Кордон з Україною, завдовжки 520 км, тягнеться від Карпат до долини Сяну, а потім через Розточчя до Бугу і далі йде Бугом. Кордон з Білоруссю становить 407,5 км проходячи через Підляшшя та Біловезьку Пущу. Кордони з Литвою - 102,4 км, а з Росією 209,7 км. На 1 км кордону припадає в середньому 90 кмІ території Польщі, що свідчить про значну компактність її території. [22]

За розмірами території Польща займає дев'яте місце в Європі після Росії, України, Франції, Іспанії, Швеції, Німеччини, Фінляндії і Норвегії.

Геополітичне положення визначається тим що країна завжди була ключовою у відносинах Схід-Захід, а з 1999 року це крайня східна межа країн НАТО з усіма наявними наслідками внутрішньополітичного і воєнного характеру.

Територія Польщі майже повністю (99,7 %) розташована в басейні Балтійського моря. Морськими портами Польщі досить активно користуються також Чехія, Словаччина, Угорщина та Австрія, які не мають власного виходу до моря.

2.2 Природно-ресурсний потенціал

Природно-ресурсний потенціал Польщі загалом сприятливий для життя і господарської діяльності.

Для Польщі характерне широтне розташування фізико-географічних провінцій. Всю північну частину країни займає Польська низовина - частина найбільшої низовинної області Західної і Центральної Європи. Середня висота над рівнем моря становить лише 173 метри. Південніше Польської низовини розташована Південно-Поліська височина, а ще південніше - гірські масиви Судет (внутрішні відроги Чеського масиву) і Карпати. Найвища точка знаходиться в Малопольському воєводстві (Карпати) - гора Ризи 2499 м. Центральна височина з численними ріками і долинами пролягає зі соду на захід. На північ від неї знаходиться Балтійська височина з льодовиково-акумулятивним рельєфом (висотою до 329м).

Розглядаючи гіпсографічну криву, можна зробити висновок, що: низовинні території (до висоти 300 м) займають близько 91,3 % площі країни; височинні території (від 300 до 500 м) становлять близько 5,6 %, а на території з висотами понад 500 м припадає лише 3,1 % площі країни[15].

Клімат Польщі є перехідним типом клімату помірного поясу від океанічного до континентального. Для цього типу характерні часті зміни погоди і значні коливання тривалості пір року в різні роки. Середня температура липня коливається від +16єС на півночі до +21єС на південному сході. Зими нестійкі, але відносно холодні, із середньою температурою січня від -1єС на узбережжі та на заході країни до -6єС. Найнижчі температури спостерігаються в північно-східній Польщі. В міру просування на південний захід вони постійно зростають від менш ніж 6єС на Сувальському Поозер'ї до 8єС в Сілезькій низовині та в районі Кракова[8].

Атмосферні опади в Польщі залежать передусім від висоти над рівнем моря. Вплив віддаленості від моря є значно меншим. Переважаючі вітри від моря приносять велику кількість вологи, перш за все у західну частину країни. Повітряні маси втрачають значну кількість вологи лише над Поморським Поозер'ям. У зв'язку з цим Великопольська низовина і Куяви отримують незначну кількість опадів. Фактично вони лежать у “ затінку опадів ” Поморського Поозер'я, подібно до того, як розташована на схід Мазовецька низовина лежить у “ затінку опадів ” Мазурського Поозер'я. Більш сильна конвенція повітряних мас над височинами і дуже інтенсивна - в горах. Тому в Польщі, при середніх багаторічних показниках опадів близько 600 мм, у горах їх випадає 1200-1500 мм, на височинах і поозер'ях цей показник досягає 700-800 мм, а на низовинних територіях - 450-600 мм.

Розподіл опадів протягом року дуже нерівномірний, переважна їх кількість випадає в літній період (2/3 річних опадів), здебільшого в липні й серпні. У зимовий період їх максимум припадає на січень і лютий. Мала кількість зимових опадів є чинником, що негативно впливає на водний режим у період інтенсивної вегетації рослин навесні та влітку.

Польща належить до недостатньо забезпечених водою країн Європи, що викликано переважно низькими середніми величинами опадів протягом року. Крім того, це пов'язано з нераціональним, надзвичайно водоємним господарством і недостатнім контролем над стоком вод. Майже вся територія Польщі (99,7 %) лежить у басейні Балтійського моря у долинах річок Вісли (54 %), Одри (34 % території) річок Балтійського узбережжя, Преголи та Німану. До басейну Чорного моря належить невелика територія в районі Долинних Устишик, що обводнюється стоком Дністра і потоками Високого Бескиду. До басейну Північного моря належать тільки південні стоки Столових гір і Бескид, де живляться притоки Лаби. У країні налічується понад 9000 озер з площею 1 га. Вони займають приблизно 1 % площі країни, більшість яких розташована на півночі країни - у Мазурському та Поморському поозер'ях. Найбільшими з них є Снярдви та Мамри. У гірських масивах багато мінеральних джерел [11].

Площа земельних ресурсів Польщі оцінюється в 31 млн. 269 тис. га, в тому числі під ріллею зайнято 18 млн. 664 тис. га, лісами і чагарниками - 8 млн. 958 тис. га, водою - 831 тис. га, кар'єрами - 41 тис. га.

Переважають три типи ґрунтів: чорноземи, коричневі і підзолисті. Підзолисті й бурі лісові ґрунти займають 82 % поверхні країни, тоді як степові чорноземи не перевищують 1 %. Решту 17 % поверхні займають змішані ґрунти, у складі яких - болотні (9 %), лучні (5 %), чорноземи (2 %) тощо. Окремо виділяються гірські ґрунти, які класифікаційно близькі до бурих, підзолистих і болотних[12].

Переважна частина ґрунтів вимагає проведення необхідних агротехнічних заходів. Кожного року із сільськогосподарського використання вилучається понад 1,5 тис. га земель, з яких 75,3 % - ґрунти орних земель.

Бурі ґрунти на лесах утворилися на Люблінській і Келецько-Сандомерській височині та на околицях Пожешова, на Судетському передгір'ї та в центрі Сілезької низовини. Бурі ґрунти на глинах наявні в районі Вроцлава. Бурі ґрунти гірських територій поширені у Судетському передгір'ї, Карпатському пагорбі, між гірських котловинах. Лучні ґрунти поширені переважно в долинах Вісли, Одри, Варти, Бугу. Це високопродуктивні хороші землі, але розорювати їх дуже складно. Чорноземи поширені на Куявах, а також на околицях Вроцлава.

Польща має значні сировинні ресурси, що позитивно впливає на її експорт. На початок ХХІ ст. В Польщі виявлено понад 70 різних корисних копалин.

Серед країн ЄС Польща займає: за запасами бурого вугілля 6-те, кам'яного вугілля та срібла - 7-ме, міді - 8-ме, свинцю та цинку - 10-те місце. За Даними 2006 року запаси природного газу оцінювалися в 101 млрд. мі. Родовища нафти і природного газу знаходяться в межах Центральноєвропейського, Північно-Передкарпатського і Карпатського нафтогазоносних басейнів. Найбільші значні родовища: нафтові - Камень-Поморскі, Дашево; газові - Богдай-Уцехув, Жухлюв, Вешховіце, Чешув [17].

Країна посідає 7-те місце в світі за запасами кам'яного (Верхньосілезький, Нижньосілезький і Люблінський басейни) та бурого вугілля. Станом на 2000 р. у країні є 112 родовища вугілля з ресурсами 65 млн. тонн. З розвіданих запасів кам'яного вугілля близько 67% складає енергетичне, інші - коксівне вугілля. Буре вугілля поширене на всій території Польщі. Прогнозні ресурси бурого вугілля близько 42 млрд. т, підтверджені запаси 14 млрд. тонн. Найбільше родовищ (понад 30) в центральній і західній частинах країни. Головні з них - Адамув, Конін, Белхатув, Турув, Легніца і інші[3].

Залізняк зустрічається в родовищах магматичного і осадового походження (Кшемянка). Руди ільменіт-магнетитового складу, з середнім вмістом заліза 27%; присутні також титан і ванадій. Осадові родовища залізняку відомі в Судетах (Ковари), на Краківсько-Сілезькій монокліналі (Ченстоховський р-н), на околиці Свентокшиських гір (Коньске) і в Помор'ї (Лобез).

Польща має найбільші в Європі підтверджені і загальні запаси міді. Осадові родовища мідних руд, одні з найбільших в світі, знаходяться в межах Передсудетської монокліналі (Лєгніцько-Глоговський мідний район). Руди представлені мідними сланцями, пісковиками і мінералізованими міддю вапняками та доломітами (карбонатна руда). Запаси свинцевих і цинкових руд в Польщі є значними. За підтвердженими запасами свинцю Польща посідає 1-е місце в Західній Європі, а цинку - 2-ге місце. Поліметалічні родовища виявлені на півдні країни, та у Верхній Сілезії. Головні з них - Битом, Поможани, Олькуш, Завєрце. Руди цинку і олова знаходяться також в околицях Олькуша, Болеславля, Хжанова[15].

Калійні солі супроводять поклади кам'яної солі цехштейну. Найбільші поклади полігаліту виявлені на півночі, в районі Пуцької затоки (Хлапово, Мерошино, Сважево).

Поклади сірки оцінюються в 629 млн. т, а кам'яної солі (80 млрд. т). Родовища самородної сірки, відкриті у 1953, належать до числа найбільших в світі і розташовані в північній частині Передкарпатського прогину. Головне з них - Тарнобжег (Пясечно). Середній вміст сірки у породі 25 %. Виявлені родовища сірки також біля Лубачева (Горинець, Башня). Кам'яна сіль знаходиться на Підкарпатті (Бохня, Вєлічка, Ленжковіце, Сєдлець) та у вигляді соляних стовпів у північно-східній Великопольщі, а також на Куявії (Іновроцлав, Гура, Клодава, Ізбіца, Рогізно, Могільно). Характерне утворення соляних куполів. Найбільші: родовище пермських солей - Клодава, Гура, Іновроцлав, Могільно (є включення лінз калієво-магнієвих солей), Родовища фосфоритів Рейон-Ілжа розташовані в північному обрамленні Свентокшиських гір.

Польща має численні родовища нерудних будівельних матеріалів, що включають близько 30 видів мінеральної сировини. Серед них найбільше значення мають граніти Нижньої Сілезії, облицювальні пісковики в окрузі Нова-Руда і верхньої юри на схилах Свентокшиських гір, вапняки для цементної і хімічної промисловості в Сілезько-Краківському районі. Багаті поклади нерудних будівельних матеріалів залягають у Судетах і на Судетському Передгір'ї (граніти, сієніти, габро, порфіри, базальти, кварцові сланці, мармури, пісковики), на краю Свентокшиських гір (пісковики, вапняки), на околиці Хелма (мергелі і крейдові вапняки), у Нідзіанській мульді (гіпси), на Куявії і Краківсько-Ченстоховській височині - вапняки. На всій території країни є піски, глини, гравій.

Країна має багаті ресурси геотермальних вод. Найбільші з них знаходяться між Коніном і Лодзю, Познанню і Пілою, в околиці Щецина. У Пижицях (Західнопоморське воєводство) діє перша у Польщі геотермічна теплоцентраль (стала до ладу у 1996 році). Є численні лікувальні мінеральні джерела з хлоридними, вуглеводневими і сірковими водами (передусім, у Судетах і Бескидах).

2.3 Трудові ресурси та розміщення населення

У Польщі мешкає 38,7 млн. осіб (за цим показником вона посідає двадцять дев'яте місце в світі 0,7 %) та восьме місце в Європі (5,3 % населення континенту).

Середня густота населення в Польщі становить 123 особи/кмІ. Найменш заселений південний схід, найбільше (250 осіб/кмІ) - південні регіони. Понад 60% поляків живуть у містах (до 24 млн.), а в сільській місцевості мешкає понад 15 млн. осіб. Розміщення міст у Польщі нерівномірне. Особливо густа мережа міст сформувалась на територія пов'язаних із зародженням польської державності, а також на тих територіях, де процеси індустріалізації проявились найраніше. Це Великопольща, Куяви, Верхня і Нижня Сілезія. [3].

Незважаючи на високі темпи зростання чисельності міського населення за післявоєнний період, Польща належить до слабо урбанізованих країн Європи, що є наслідком запізнення процесу індустріалізації порівняно з країнами Західної Європи. Найбільшими містами держави є Варшава (1,63 млн. осіб), Лодзь (823 тис.), Краків (745 тис.), Вроцлав (640 тис.), Познань (581 тис.), Гданськ (463 тис.), Щецин (418 тис.) та інші. На території країни знаходиться 9 міських агломерацій. Найбільшими з них є:

Таблиця 2.1

Агломерація	Край	Кількість мешканців (млн. осіб)
1. Катовіце	Сілезія	3,6
2. Варшава	Мазовія	2,4
3. Краків	Мала Польща	1,4
4. Лодзь	Лодзь	1,3
5. Гдансько-Гдинська	Померанія	1,1

У 2006 році працездатні ресурси країни становили 18 млн. осіб (або 44 % населення). Економічно активне населення Польщі - є одним з наймолодших в Європі: понад 60 % зайнятих віком до 40 років. Із загального числа зайнятих у 11 % вища, у 66 % -- середня освіта. У кінці 2000 року в сільському господарстві було 16 % усіх зайнятих, в промисловості -- 29 % (3,5 % в харчовій, 2,5 % -- в гірничодобувній, 5,2 % -- в машинобудуванні), у сфері обслуговування - 55 %. Якщо розглядати структуру зайнятості детальніше, то відсоток зайнятих у сільському і лісовому господарстві є досить високим, вищим ніж в будь-якій європейській державі. Причиною цього є велике роздрібнення сільського господарства, а також низький рівень механізації польових робіт[2].

До позитивного у зміні структури зайнятості потрібно віднести зростання частки зайнятих у сфері послуг завдяки росту числа зайнятих у торгівлі, комунальному господарстві, банковій справі, страхуванні. До 2020 року частка працюючих у сільському господарстві може зменшитись на 8 %. Приблизно на 3 % зменшиться частка працівників промисловості і будівництві. Водночас приблизно на 64 % зросте частка зайнятих у сфері послуг. Такі зміни наблизять Польщу за цими показниками до існуючої середньої структури зайнятості населення країн Європейського Союзу.

В умовах зростання економічного розвитку систематично покращуються умови на ринку праці. Швидко зменшується кількість безробітних та рівень безробіття. Цьому сприяє також відтік робочої сили закордон. В середині 2007 року гармонізований рівень безробіття (з сезонними поправками), згідно з даними Євростату, являється найнижчим за останні 10 років і склав 10,2 % проти 13,9 % в кінці червня 2006 року. Але він являється одним з найвищих (поруч зі Словаччиною) в країнах Європейського Союзу. За даними Міністерства фінансів рівень зареєстрованого безробіття в кінці першого півріччя 2007 року склав 12,4 %, а в кінці 2007 року він знизився до 11,3 %.

Рівень безробіття найнижчий у регіонах, які є всебічно розвинутими (Варшава, Краків, Познань - 7,5 %), а найвищий у районі Сувалок і Ольштина - до 30 %, а також у північних і західних районах Польщі, де в сільському господарстві переважали колективні форми організації праці. Занепад більшості таких господарств призвів до значного безробіття.

Кількість безробітних в Республіці Польща станом за січень 2009 р. - 1 634,4 тис. осіб (у порівнянні з 1 813,4 тис. осіб на кінець січня 2008 р.), у лютому 2009 р. - 1 718,9 тис. осіб.

Рівень безробіття станом за лютий 2009 р. становить 10,9 % (станом за січень 2009 р. становить 10,5% у порівнянні - 9,5% у грудні 2008 р. та 9,1% у листопаді 2008 р.). Кількість зареєстрованих безробітних у січні 2009 р. - 1 34,0 тис. осіб, у лютому - 1 718,8 тис. осіб.

Середній рівень працевлаштованих осіб у підприємницькому секторі у січні 2009 р. - 5374 тис. осіб, у лютому 2009 р. - 5 352 тис. осіб.

Середня заробітна плата у підприємницькому секторі станом на лютий 2009 р. - 3 195,56 пол. злотих [13].

Розділ 3. Структура і динаміка розвитку економіки

Польща - це постсоціалістична країна, що має найбільш яскраві досягнення в перебудові економіки на ринкові засади, вона першою з колишніх соціалістичних країн рішуче відкинула комуністичну ідеологію і принципи соціалістичного господарства.

Сучасна економічна політика започаткована відомою “ програмою Бальцеровича ” (1990 рік), якою закладені основи розвитку ринкового господарства країни, подолання кризового спаду в економіці. Завдяки згаданій програмі забезпечуються динамічні позитивні зміни, вживаються активні зусилля інтегрування до європейських економічних та військово-політичних структур. План Бальцеровича містив такі пункти: різке зниження інфляції через припинення фінансування державного бюджету центральними банком країни; встановлення реальної відсоткової ставки, прив'язка курсу національної грошової одиниці до долара; лібералізація цін та зовнішньої торгівлі; надання кредитів МВФ на стабілізацію економіки, швидку структурну її перебудову внаслідок прискореної приватизації; прийняття нового економічного законодавства (закон про банкрутство, гарантії інвесторам тощо); залучення іноземних інвестицій[12].

Незважаючи на ряд негативних наслідків методу “ шокової терапії ” , Польща досить швидко змогла виправити становище і досягти значних успіхів в економічному зростанні.

Ринкові перетворення, призвели, з одного боку до хаосу і нестабільності в умовах життя населення, а з іншого - до необхідності адаптації людей до ринкового середовища. Нарощування нових темпів ринкового реформування, особливо вже в 1993-1996 рр. призвело до посилення реструктуризації виробничих процесів з метою підвищення його ефективності. Це явище пояснюється такими основними показниками:

- по-перше, промислове виробництво зростало швидше у порівнянні із зростанням доходів;

- по-друге, емпіричні дослідження свідчать, що рівень виробництва підвищувався швидше в тих секторах, в яких відзначалась більш висока стартова продуктивність праці, або в тих, в яких відзначалось більш швидке підвищення продуктивності праці;

- по-третє, зростання продуктивності праці значно перевищувало рівень, котрий можна було віднести на рахунок виключно технічного прогресу.

Економічний і фінансовий стан Польщі був підтверджений поверненням країни на міжнародні фінансові ринки. В середині 1995 року вона вперше отримала найвищі кредитні ставки, а також інші міжнародні визнання[10].

Нині Польща успішно продовжує свій шлях до демократії, до справжньої ринкової економіки і до вільного підприємництва в рамках рівноправних форм власності.

Що стосується сучасного економічного розвитку то останні роки є періодом виключно швидкого розвитку польської економіки. Високими темпами зростає валовий внутрішній продукт, активізується інвестиційна діяльність, швидкими темпами росте експорт, покращується ситуація на ринку праці, інфляція зберігається на низькому рівні. Після ослаблення економічного зростання в 2001 р., з 2003 року Польща повернулася на шлях швидкого розвитку. В 2006 р. ріст ВВП склав 6,1 % і був найвищим з 1997 року. В 2005-2006 рр. і на початку 2007 р. збільшувався з кварталу в квартал[11].

З точки зору динаміки розвитку економіки Польща відноситься до групи країн, що швидко розвиваються в Європейському Союзі. В результаті вона покращує свою позицію в ЄС. За даними Європейської комісії рівень ВВП на одного жителя в країні , який в 1997 р. складав 44,6 % збільшився до 51,3 % в 2006 році.

Ріст ВВП на рівні 6 % повинен зберегтися також в 2008 році. Джерелом високої динаміки буде перш за все вітчизняний попит - споживчий та інвестиційний. Основним фактором збільшення пожвавлення інвестиційної активності є оптимізм підприємств, який пов'язаний з сильним внутрішнім попитом і сприятливими перспективами подальшого росту експорту.

Сильним стимулом економічного зростання Польщі в останні роки є внутрішня торгівля. В 2005 - 2006 об'єм експорту підвищився в середньому на 15,4 % в рік. Швидкий ріст в останні роки призвів до того, що дефіцит торгового балансу і від'ємне сальдо в даний час (по відношенню до ВВП) є дуже низькими.

Прямі іноземні інвестиції найбільше надходять з країн ЄС, головним чином з Німеччини, Великобританії, Іспанії і Франції. В 2006 р. доля інвесторів з Європейського Союзу склала 82,7 %. Серед інвесторів з інших країн найбільше значення мають фірми з Швейцарії, Південної Кореї, Японії, США.

Підприємства з участю іноземного капіталу відіграють в польській економіці все більшу роль. Станом на кінець 2004 року вони складали 15,3 % від загальної кількості підприємств з рівнем зайнятості 10 і більше осіб.

У зв'язку з економічною кризою Польща отримала з бюджету ЄС 7,4 млрд. євро, суму дещо меншу, ніж у 2007 р. Допомога призначена для здійснення інвестицій, а також для безпосередніх доплат агропромисловому секторі. У результаті, внески Польщі до бюджету ЄС збільшились з 2,8 до 3,4 млрд. євро[25].

На думку експертів, розрахункове сальдо Польщі з ЄС у 2008 р. різко погіршилось, але залишається додатнім, хоча меншим на 600 млн. євро у порівнянні з 2007 р.

Європейський інвестиційний банк, у свою чергу, заявив, що надасть Польщі допомогу у розмірі 3,5-4 млрд. євро, додатково до пакету допомоги призначеного усім країнам Центральної і Східної Європи у сумі 24,5 млрд. євро, який було запропоновано Світовим банком, Європейським банком реконструкції та розвитку, Європейським інвестиційним банком.

Розділ 4. Особливості економічного розвитку господарства Польщі

4.1 Основні тенденції розвитку промисловості

Розвиток промисловості Польщі почався із запізненням порівняно з більшістю країн Західної і Центральної Європи. Відроджена після Першої світової війни Польська держава, незважаючи на велику інвестиційну підтримку, не змогла подолати дистанції, що віддаляла її від Західної Європи. Проте досягнення були значними. В рамках плану прискореної індустріалізації було утворено кілька десятків новітніх промислових підприємств, розмішених переважно у Центральному промисловому районі. Друга світова війна перервала інтенсивний розвиток промисловості. Польща, протидіючи агресорам, несла великі втрати економічного потенціалу. Тож під кінець війни промисловість була повністю зруйнована. Визнано, що в результаті Другої світової війни Польща втратила близько 50 % народного господарства, а втрати промислового потенціалу були ще більшими.

Промисловість є джерелом існування для більшої частини населення, її розвиток робить можливим посилення міжнародного товарного обміну, з чим пов'язано краще задоволення потреб у галузі інвестицій.

У повоєнний період індустріалізація країни була головною метою економічної політики. Зростання промислового виробництва в 1950-х рр. навіть перевищувало 25 % за рік, і хоча пізніше сповільнилося, але все одно зростання було високим, змінюючись у межах 8-15 % на рік. Такий характер мав розвиток усіх промислових країн, прикладом чого може бути повоєнний розвиток Японії та Південної Кореї. Ця фаза розвитку приводила до щораз більшої господарської і соціальної напруженості. Концентрація більшості капіталів для розвитку промисловості призвела до гальмування розвитку сільського господарства і сфери послуг[15].

Незважаючи на велике зростання видобутку мінеральних ресурсів, частка добувної промисловості в загальному виробництві промисловості Польщі систематично зменшувалась від 20 % на початку 1950-х рр. до 5-7 % у 1970-х рр. Найбільше зростання частки у загальній продукції промисловості мала паливно-енергетична, хімічна і електротехнічна промисловість.

На даний час зростає частка нових галузей - електротехнічної, точного і транспортного машинобудування, а також виробництва продуктів органічної хімії. Ці галузі зазнають сильного тиску конкуруючої продукції, що йде з Заходу, тому вітчизняні виробники змушені знижувати ціни на свої товари.

Господарство Польщі є досить диверсифікованим. У структурі національного продукту країни на промисловість припадає 35 %, торгівлю і сферу послуг - 45 %, сільське господарство - 6 %. В галузевій структурі промислового виробництва найбільшою є частка легкої і харчової промисловості (29 %), машинобудування (28 %) та паливно-енергетичного комплексу (23 %)[11].

Таблиця 4.1 Гірнича промисловість Польщі у 2006 р

Корисні копалини або продукт	Видобуток (виробн.)	Частка у світі, %	Місце у світі
Кам'яне вугілля	116,0 млн. т.	3,3	7
Буре вугілля	62,8 млн. т.	6,9	4
Рафінована мідь	441,0 тис. т.	3,2	9
Цинк	173,0 тис. т.	2,3	18
Олово	64,3 тис. т.	-	-
Сірка самородна	1,4 млн. т.	2,7	8

У паливно-енергетичному комплексі переважає тверде паливо, головним чином кам'яне і буре вугілля. Їх частка становить понад 75%. У більшості європейських країн, крім СНД вона значно менша становить 25 %.

Кам'яне вугілля видобувається в Польщі у трьох кам'яновугільних басейнах: Верхньосілезькому, Нижньосілезькому і Люблінському.

У Верхньосілезькому вугільному басейні можна виділити два видобувні регіони: північно-східний (Домбровське родовище) і північно-західний (Рибницький вугільний округ). У Польщі цей басейн займає територію 4,5 тис. км І. Велика потужність пластів і їх невеликий нахил дає можливість механізованого видобування вугілля. Хижацька експлуатація в 70-80-х рр. привела до вичерпання багатьох легко доступних до використання родовищ. Басейн дає понад 95% усього видобутку кам'яного вугілля Польщі.

У Нижньосілезькому вугільному басейні залягає найкраще в країні коксівне вугілля. Але його поклади невеликі й важкодоступні. Тому тут видобувають лише близько 1,5 млн. т вугілля.

В Люблінському вугільному басейні поклади досить великі, але умови добування доволі важкі. У зв'язку з цим родовища не розбудовуються.

Розвідані поклади кам'яного вугілля Польщі становлять 65 млрд. т, з яких 28 млрд. т залягають у 74 діючих родовищах. Із загального видобутку 66 % становить енергетичне вугілля, 20 % - коксівне і 10 % - газове.

У Польщі основними споживачами вугілля є теплові електростанції (72 млн. т), а також коксохімічні заводи (14 млн. т). Решта припадає на безпосереднє споживання (в промисловості будівельних матеріалів, транспорті, комунальному та сільському господарстві). Багато вугілля експортується (здебільшого коксівне).

Запаси бурого вугілля оцінюються в 14 млрд. т, у тому числі в родовищах, що розробляються - 2,5 млрд. т. Воно добувається в трьох басейнах: Турошовському, Кенійському та Белхатувському. Останнє наймолодше, розробляється з першої половини 70-х років, тепер має найбільше значення (дає до 50 % загального видобутку). В усіх родовищах вугілля добувають відкритим способом і спалюють переважно в найближчих електростанціях, оскільки через значну вологість воно мало транспортабельне. Зі всього видобутого вугілля електростанції споживають більше 98 %, на експорт скеровується близько 2 %. Невелика кількість бурого вугілля використовується в хімічній промисловості, а також при виробництві мінеральних добрив[15].

У Європі Польща належить до країн, багатих на енергетичну сировину, але лише завдяки запасам твердого палива. Запаси нафти і природного газу невеликі. Вважається, що розвідані поклади, а також ті, що розробляються, нараховують не більш як 5 млн. тонн нафти. Найбільше значення мають поклади в Західній Польщі, особливо на околицях Обжанського Кросна, Поморського Каменя, Карліна і Силеціна. Є припущення, що середні за величиною поклади можуть бути в західній частині Польської Ніси, а також у південній частині Балтики, де вже зроблено багато свердловин і розпочато видобуток нафти з-під морського дна за допомогою бурових платформ. В поясі карпатського регіону (Кросно, Ясло, Горліце), а також на території передкарпатської западини (Казімежа Великого) добувається в невеликій кількості нафта із третинних відкладів.

Важливе значення має імпорт нафти, переважно з Росії, яка надходить нафтопроводами із родовищ Західного Сибіру (до Польщі - близько 13 млн. т). Після її переробки, в основному на нафтопереробних заводах у Плоцьку і Гданську, виробляється більш як 12 млн. т нафтопродуктів, видовий склад яких не повністю відповідає потребам країни. Тому Польща закуповує за кордоном 2,6 млн. т високоякісного бензину, моторного масла та мастил.

Запаси розвіданих покладів природного газу становлять 155 тис. гектометрів кубічних, з яких більшість вже розроблені. Газ залягає на нафтоносних територіях, а також незалежно від них, наприклад, у районі Перемишля і Великопольщі. В країні експлуатуються два види газу: високометановий у Прикарпатті та Прикарпатській низовині (Любачув, Перемишль, Тарнів), а також заазотований головним чином у Великопольщі (Гаркі, Залече, Кроснице, Божецин). Видобуток газу становить близько 5 тис. гмі, з яких 57 % низькокалорійний. У зв'язку зі зменшенням видобутку кам'яною вугілля видобуток метану з шахт також знизився[8].

Паливна промисловість Польщі представлена головним чином коксовими, газовими заводами, а також очисними та іншими підприємствами нафтової промисловості. Найбільші коксівні заводи працюють у Кракові, Бляховні Слаській, Хорзові, Здішовічах і Валбжиіу, а також в Рибницькому вугільному районі.

В країні працюють вісім нафтоперегінних заводів - у Плоцьку, Гданську, Ясле, Горлицах, Єдлічах, Тшебіні, Кедзіжині-Козлу і Чеховичах-Дзедзичах. Для виробництва рідкого палива велике значення мають Мазовецькі нафтоперегінні й нафтохімічні заводи в Плоцьку, а також у Гданську. Підприємства на півдні Польщі невеликі й займаються в основному виробництвом мастил і моторних масел[15].

Основною сферою енергетики є електроенергетика. Виробництво електричної енергії в Польщі і в світі за останні десятиріччя дуже швидко зростало, причому в Польщі цей приріст був більший, ніж у багатьох інших державах, незважаючи на те, що виробництво електроенергії на одного жителя в країні на 40-60 % менше, ніж у високо розвинутих країнах.

Електростанції, котрі працюють на кам'яному вугіллі, переважно сконцентровані у ВПР. Найбільші електростанції в цьому енергетичному районі розміщено в Рибнику, Явожні, Лацісках і Скавині.

За межами ВПР великі електростанції, котрі працюють на вугіллі, розміщені в Поланцу (Вісла), Гірському Свіржі (Вісла), Новому Чарнові (Одра), Стальовій Волі (Сян) та Остролнеці (Нарва). Вони виробляють 19 % електроенергії країни, в тому числі більше 32 % на базі кам'яного вугілля. На ньому працюють також найбільші теплоелектроцентралі (у Варшаві, Лодзі, Кракові, Гданську і Білостоку), які одночасно виробляють електроенергію і тепло.

Електростанції, що працюють на бурому вугіллі, розміщено неподалік місць його видобутку (Белхатув, Богатиня, Конін і Тирек). Белхатувський енергетичний район передає до єдиної енергосистеми країни більше 20 % від загальної кількості електроенергії країни, тобто не набагато менше, ніж ВПР. Конінський район виробляє 11 % усієї електроенергії.

На електростанціях Белхатува встановлено енергетичні блоки загальною потужністю близько 4300 МВ. У результаті вона стала найбільшою тепловою електростанцією в Європі та найбільшою в світі електростанцією, що працює на бурому вугіллі. Динамічний розвиток Белхатувського енергетичного району є головним чином результатом його вигідного положення стосовно великих ринків збуту електроенергії в Південній і Центральній Польщі[12].

Близько 60 % електроенергії в країні споживає промисловість. Великими споживачами електроенергії є транспорт, комунальне і сільське господарство.

Чорна металургія на польських землях має багатовікові традиції. В минулому, базуючись на деревному вугіллі, вона тяжіла до покладів залізних руд. З переходом до виплавки чавуну на базі коксу ця галузь почала перемішуватись у Верхню Сілезію.

У чорній металургії працює 47 заводів і комбінатів, з яких 36 займаються виплавкою чавуну і сталі, а 11 - переробкою брухту. Понад 55 % виробництва сталі сконцентровано на заводах ВПР, 2 на заводах - Краківського округу і 8 % у Ченстоховському регіоні. Решту 11 % виробляє завод “Варшава”, а також заводи в Стальовій Волі і Островцю Свєнтокшиськім. Майже 90% виробництва сталі концентрується поблизу верхносілезького вугілля. Заводи у ВПР, Кракові та Ченстохові мають повний цикл виробництва, тобто виплавляють чавун і сталь. Заводи у Варшаві, Островці Свенгокшиському, Стальовій Волі виробляють сталь в електричних печах.

Ще у 1992 р. в Польщі припинено видобувати залізні руди через малий вміст металу. Головним постачальником залізних руд є переважно Україна. У зв'язку з концентрацією заводів на півдні країни важливе значення має доставка руди морським шляхом (з Бразилії і Швеції). Найбільше значення для перевезення залізних руд має залізниця, що проходить від Журавіца-Медика на кордоні з Україною до ВПР.

У кольоровій металургії Польщі основну роль відіграє виплавка міді, цинку й олова. Виплавка інших металів набула незначного розвитку. Це пов'язано із недостатньою кількістю сировини[15].

У 50-х роках в Польщі було відкрито велике родовище міді. Міденосний пояс знаходиться в західній частині Тшебніцького Валу, між Любліном і Глогувом, північніше від небагатих міденосних шарів у районі Болеславця і Злоторі. Вони належать до багатих навіть за світовими масштабами, але розробляється лише п'ять найбагатших, де зосереджено 54% загальних запасів мідних руд країни. Руда цього району містить 2 % чистої міді, а також багато інших цінних домішок, таких як срібло, кадмій, кобальт і золото (поліметалічні руди) [23].

Таблиця 4.2 Видобуток руди та виплавка металів у 2002 році

Мінеральна сировина	Обсяг, тис. тонн
Сира сталь	8770
Феромарганець	65
Ферохром	4
Алюміній	47
Свинець/виплавка	70
Цинк/виплавка	178
Мідь/рафінована	470
Золото, кг	409
Срібло, кг	1096

Мідні руди між Любином і Глогувом залягають потужними пластами. Тепер у Легницько-Глогувському мідному районі функціонують чотири шахти - “Любін”, “Полковіце”, “Рудна” і “Сєрошовіце”. Продукція цих шахт після збагачення переробляється на заводах “Глогув” у Жуковичах і “Легниця” в Легниці, а потім на заводі “Цедині” в Орську. Можливості переробки міді в Орську досить невисокі, тому значну кількість електролітичної міді потрібно вивозити до заводів ВПР (Тшебіна, Катовіце), Чеховіце-Дзєдзіце і у Вроцлав.

Із загальної кількості виробленої міді Польща експортує 55-65 %, але переважно у формі прокату і зливків. Побічним продуктом виплавки міді є срібло. Видобуток інших металів (золота, кобальту) має менше значення. Виробляється близько 800 тонн срібла, з яких більшість призначено на експорт[5].

Металургію цинку й олова локалізовано у ВПР - в Буковні, Тарнувських горах і Катовіце.

У Польщі виробляється також невелика кількість магнію (Тшебіні), нікелю (Шкляри), бронзи (на заводі “Бедзін”, підприємствах “Гутмен” у Вроцлаві, Кетах і Варшаві).

Найбільші машинобудівні підприємства в Польщі розміщено у великих промислових центрах. У своєму розміщенні вони орієнтуються на кваліфіковані кадри, науково-дослідні центри і можливості всебічної кооперації. Дедалі більшого значення набуває фактор збуту.

До найважливіших галузей машинобудування Польщі належать: транспортне машинобудування, металообробка, важке машинобудування (виробництво енергетичного, гірничого і будівельного обладнання), електротехнічна й електронна галузь.

Автомобілебудівні підприємства розміщено у великих промислових центрах. Випуском легкових автомобілів займається FSO у Варшаві. Функціонує фірма “Fіаt Аutо Роland” з підприємствами в Бельсько-Білі. Крім того у Варшаві збираються деякі моделі мерседесів, в Познані монтуються деякі моделі фольксвагена, у Любліні фірми Даймлер-Крайслер.

Низький рівень розвитку польського машинобудування і його технічного оснащення призводить до збиткового розсіювання засобів на виробництво різних видів автомобілів, що рівнозначно випуску їх малих серій. До того ж, місцевий ринок автомобілів характеризується сильною конкуренцією з боку західноєвропейських, японських і корейських виробників[15].

Виробництво залізничного рухомого складу за останні роки набагато скоротилось. Електричні потяги для приміських сполучень виробляються на заводах “Pafawag” у Вроцлаві, пасажирські вагони - на підприємстві “H. Cegielski” в Познані. Найбільш розвинуте в ній галузі виробництво товарних вагонів (Зелена Гура, Свідниця). Суднобудування - одна з найбільших галузей машинобудівної промисловості, яка за останні роки швидко розвивається. В 1997 р. збудовано 37 морських суден загальною тонажністю 860 тис. брутто-реестрових тонн. На жаль, разом зі зростанням загального виробництва відбулися зміни її структури, тобто зменшилась питома вага виробництва спеціальних суден для перевезення хімічної сировини, контейнерів, риболовецько-переробних траулерів. Виробництво морських суден сконцентровано в Гданську, Щецині та Гдині, річкових у Кендзежині-Козлі, Тезеві та Плоцьку.

Зменшилося виробництво швейних і пральних машин, холодильників, пилососів та інших машин, але в результаті багаторічної співпраці окремих заводів із західними фірмами (“Singer”, “АЕG”, “Вraun”) помітно покращилась їх якість і естетичний вигляд. Головні заклади цієї промисловості знаходяться в Радомі (швейні машини), Вроцлаві (холодильники і пральні машини), Ряшеві (пилососи, міксери).

Більшість металообробних підприємств через їх значну металомісткість розмішено у ВПР. Там виготовляють цвяхи, ланцюги тощо. Металургійне обладнання, гірничі машини випускаються теж переважно у ВПР. У зв'язку з високою металомісткістю і великими габаритами продукції ці підприємства наближено до металургійних заводів. Найбільші центри тут Катовіце, Кузня Раціборська, Завірчі, Рибник, Тарнувські Гори, Рацібори і Сосновци. Поза ВПР виробництво промислових машин зосереджено в Андрушові, Ельблонгу, Речові, Вроцлаві і Тарнуві, гірничих - у Пйотркуві Трибунальському, Легниці й Тарнобжегу, будівельних - Варшаві, Вроцлаві, ВПР і Кракові[23].

Помітну роль тут відіграє електронна промисловість. Головними центрами електронної промисловості є Варшава, Гданськ, Вроцлав, Познань, Білосток, Забже, Отарув, Радом, Любартув і Млава.

Хімічна промисловість є однією з сучасних галузей. Це стосується передусім галузей органічного синтезу, які працюють на нафті. Характерна риса цієї промисловості - її капіталоємність, що компенсується високою рентабельністю продукції.

Хімічна промисловість Польщі поділяється на 15 галузей і підгалузей. До найважливіших (за вартістю виробленої продукції) належать: виробництво штучних волокон і виробів з них, органічного і синтезу, фармацевтична, побутової хімії, гумова і лакофарбова тощо.

Неорганічна хімічна індустрія Польщі базується на багатих покладах кам'яної солі та сірки. Калійна сіль використовується в содовій промисловості для виробництва соляної кислоти і хлорки. Содові підприємства (Яниково) і виробництво хлорки в Бидгоші з огляду на матеріаломісткість наближені в своєму розміщенні до покладів солі.

Виробництво мінеральних добрив водомістке. Тому великі підприємства галузі знаходяться біля великих річок поблизу значних сільськогосподарських районів. Азотні добрива виробляються на базі природного газу. Головні центри виробництва азотних добрив: Пулави, Влоцлавек, Тарнув і Кендзежин-Козли. Фосфорні добрива виробляють на базі фосфоритів, які Польща імпортує з Марокко, Тунісу і Росії. Найбільші центри їх виробництва: Полици, Гданськ і Тарнобжег. Комбінат у Полицях - один з найбільших в Європі. Там налагоджено виробництво комбінованих добрив, випуск яких швидко збільшується[8].

Промисловість органічного синтезу розвинута порівняно слабко . Вона більше орієнтується на виробництво таких продуктів як етилен, пропілен, метанол, капролактан, бутанол, ніж на виробництво синтетичних волокон і синтетичних барвників. Головним постачальником напівпродуктів для підприємств промисловості є МZRiP у Плоцьку (100% національного виробництва етилену і пропілену). Найбільшими осередками виробництва синтетичних волокон є Торунь (елан), Лодзь (анілан) і Гожув Великопольський (стілон).

Успішно розвивається в Польщі фармацевтична промисловість, виробництво товарів побутової хімії і парфумерно-косметична галузь. Особливо зросло виробництво антибіотиків, анатоксину і вакцин, пральних порошків і парфумерних виробів. Це значною мірою пов'язано з інвестиціями в Польщу великих хімічних концернів з Німеччини, Нідерландів і Сполучених Штатів Америки. Великі фармацевтичні підприємства працюють у Кракові, Варшаві, Єленій Гурі, Старгарді Гданьскому, побутової хімії - в Новому Мазовецькому Дворі, Познані, Вроцлаві, Кракові.

Польща має сприятливі умови для розвитку промисловості будівельних матеріалів. Це пов'язано з багатими запасами нерудної сировини.

Промисловість будматеріалів представлена цементними, вапняково-гіпсовими, скляними, порцеляново-фаянсовими і бетонними підприємствами. Цементна промисловість, як дуже матеріало- й енергомістка концентрується в місцях видобування вапняків і мергелів. Виробляється головним чином портландцемент (методом розжарювання при високих температурах до 1400є С). При виробництві високоякісних сортів цементу (білий портландцемент) для випалення компонентів високого класу чистоти застосовуються нафта або природний газ, а в найновіших технологічних лініях - електрична енергія[20].

З базою рудної сировини пов'язані такі райони й осередки цементної промисловості: Опольський - 29,4 % всього виробництва в Польщі; Ожаровський - 12,4%; Келецький 11,5 %; Холмський - 9,6 %; Дзялошин, Барчин, Вежбиця і Ченстохова - разом 26,1 %. Перераховані центри дають разом 89 % виробництва цементу Польщі. Решта виробляється у ВПР, Кракові та Варшаві, головним чином на основі шлаків (металургійний цемент).

Вапняково-гіпсова промисловість тяжіє до видобутку сировини і зосереджена здебільшого в трьох районах: Келецькому, Опольському і Куявському. Найбільше значення за виробництвом вапняків і вапна має Келецький район (тут виробляється близько 40% усієї продукції країни), за ним ідуть Опольський і Куявський. Разом ці три райони дають 80 % виробництва вапна в Польщі.

У скляній промисловості разом з великими комбінатами працює ряд малих підприємств у різних частинах країни. Головним районом цієї галузі з багаторічними традиціями є Судетський округ. Тут працює декілька великих підприємств, зосереджених біля Валбжига, Болеславця, які спеціалізуються на виробництві художнього скла, кришталю, електротехнічного скла.

Виробництво бетону концентрується головним чином біля ринків збуту, а отже, у великих містах.

У порцеляново-фаянсовій промисловості, пов'язаній із сировинною базою, найважливішими центрами є: Ходжеж, Влоцлавек (порцеляна і столові набори), Опочно (керамічна плитка) Тарнув, Валбжиг і Лубяна в Гданському воєводстві (вироби споживчого призначення, електротехнічна порцеляна) [15].

Найважливішою галуззю легкої промисловості в Польщі є текстильна. Вона займається обробкою бавовни, штучних волокон, вовни, льону і шовку. Текстильна промисловість належить до найбільш трудомістких і одночасно найменш ефективних галузей промисловості. В ній зайнято понад 160 тис. осіб, що становить 5,8 % всіх зайнятих у промисловості. Водночас галузь дає тільки 3 % всієї продукції легкої промисловості.

Текстильна промисловість сконцентрована в таких районах: Лодзькому - бавовняна, трикотажна промисловість, виробництво килимів; Судетському з багатовіковою традицією бавовняна, виробництво килимів; Нільському - вовняна і бавовняна промисловість.

Текстильна, швейна і шкіряно-взуттєва промисловість розміщені в промислових районах і великих містах. Це відповідає їх специфіці, особливо високій трудомісткості виробництва і орієнтації на ринки збуту. Багато підприємств цих галузей розміщено також у тих центрах, де інші галузі промисловості пропонували роботу переважно для чоловіків (Островець Свентокшиський, Плоцьк і Пулави), з метою залучення у виробництво жіночої робочої сили[11].

...