Суспільно-географічна характеристика Польщі

Целюлозно-паперові підприємства дуже матеріало- і водомісткі, тому розташовуються поблизу значних запасів деревини та біля великих річок. До найбільших у цій галузі належать підприємства в Свічу, Квідзині, Остроленці й Костшині. Вони виробляють понад 3/4 всієї кількості паперу країни. Підприємства в Свічу є також найбільшими національними виробниками картону (32 %). Його виробляють також у Варшаві, Живчі. Крапковицях і ВПР.

Важливою галуззю деревообробної промисловості є промисловість деревних плит і фанери та меблеве виробництво. Плити і фанера є важливим конструкційним матеріалом, що використовується у меблевій промисловості. Отже, підприємства, що займаються їх виробництвом (Ожехово біля Познані, Піш), територіально наближені до інших центрів деревообробної промисловості, знаходяться недалеко від великих центрів меблевої промисловості в Бидгощі, Ольшитині, Радомську, Виткові.

За останні роки харчова промисловість слала однією і найважливіших галузей промисловості в Польщі. Її добре інвестує вітчизняний капітал (переважно приватний), а також капітал із Заходу, наслідки чого помічаються в покращенні якості більшості продуктів харчування.

Найбільшими центрами харчової промисловості с великі міста. Великі підприємства розмішено поблизу сировинної бази, в районах інтенсивного рослинництва і тваринництва. До найбільших центрів м'ясної промисловості належать Гіжицьк, Елка, Замостя, молочної - Гарволін, Млава. В Владиславові, Свиноуйсці і Колобжегу розвинулась рибна промисловість, пов'язана з виловами в Балтійському та інших морях.

Багато фруктово-овочеконсервних підприємств розмішено так, щоб активізувати вирощування овочів і фруктів у районах і малосприятливими умовами для розвитку традиційної продукції сільською господарства. До них належать Ринкі в Люблінському, Тимбарк в Малопольському, Лежайськ у Підкарпатському воєводствах. Така локалізація має великі перспективи і огляду на нижчі ціни сільськогосподарської продукції в районах, віддалених від великих міст і з відносно великими ресурсами вільної робочої сили через високий рівень безробіття у воєводствах з незначним промисловим розвитком[8].

Важливою галуззю харчової промисловості, що впливає на розвиток інших її галузей, є цукрова промисловість. Вона головним чином сконцентрована у Великопольщі, в Нижній Сілезії, Куявах, на Люблінській височині. Багато підприємств працюють у Цеханові й Глиноєцьку біля Цеханова, Лапах.

4.2 Розвиток сільського господарства

польща ресурсний географічний сільський промисловість

Сільське господарство створює близько 7 % ВНП Польщі й займає четверте місце в господарській сфері після промисловості, торгівлі та будівництва. Це досить низький показник, якщо врахувати, що в галузі сконцентровано 26,4 % усіх занятих.

Сільське господарство Польщі розвивається в гірших природних умовах, ніж у Західній Європі, де переважають бурі ґрунти і відчувається вплив морського клімату.

Розвиток сільського господарства в Польщі досягнув за багатьма показниками задовільного кількісного рівня. Щодо виробництва продукції на одного жителя Польща займає в Європі: за збором пшениці - 14 місце, жита - 2, картоплі - 1, цукрового буряка - 8, за виробництвом м'яса - 15, молока - 17, за поголів'ям свиней - 7 місце. Високі також показники зборів ріпаку, овочів, а також хмелю. Особливістю сільськогосподарського виробництва також є традиційно вища якість продукції рослинництва (цукрових буряків і овочів), тоді як за виробництвом якісної тваринницької продукції Польща залишається далеко позаду більшості країн Західної Європи. Експортуються тварини (коні, телята, індики, гуси), м'ясо і молоко, картопля, ячмінь, овес, а також: овочі (здебільшого у свіжому або замороженому вигляді) [15].

У більшості воєводств частка посівних площ залежить від природних умов, а також від рівня індустріалізації. Певний вплив на інтенсивність використання сільськогосподарських угідь має близькість вигідних ринків збуту. Структура посівів визначається природними умовами, хоча спостерігається немалий вплив традицій, що склалися у сільськогосподарській діяльності. В другій половині 80-х - першій половині 90-х рр. відбулися позитивні зміни в структурі посівів. Значно зросли посіви пшениці за рахунок скорочення площ під житом, вівсом та частково картоплею[20].

Таблиця 4.3 Площа посівів (у червні, тис. га)

До негативних змін слід віднести зменшення площ під цукровими буряками, льоном, тютюном. Останнім часом збільшилося значення приватного сектора в сільському господарстві.

За 1990-1993 рр. виробництво продукції сільського господарства зменшилось на 17 %, у т.ч. рослинництва на 9 %, а тваринництва - на 21%. Товарна продукція сільського господарства зменшилася на 14 % в основному за рахунок різкого спаду в тваринництві.

Зернові культури в Польщі займають площу 8,5 млн. га, у тому числі 2,5 млн. га (29%) припадає на посіви пшениці, 2,2 млн. га (26%) - на посіви жита. Посіви зернових порівняно малоефективні. їх загальна площа становить близько 70% загальної посівної площі в державі, а вартість збору становить лише приблизно 40% загальної вартості продукції рослинництва. Порівняно ефективнішим є виробництво картоплі, цукрових буряків, овочів і фруктів[7].

Середні врожаї основних зернових культур дуже відрізняються в різних регіонах держави. У західній Польщі їх збори сягають 33-40 ц з гектара, тоді коли в центрі й на сході країни лише трохи вищі, ніж у середньому по країні.

Пшениця вимагає добрих ґрунтів, старанного обробітку і значної кількості мінеральних добрив, які особливо важливі для озимих сортів. До 70 % посівної площі пшениці займають озимі сорти, хоча їх частка швидко зменшується на користь ярої пшениці. Зростання посівів ярої пшениці пов'язано з більшою придатністю борошна з її зерна для хлібопекарської промисловості, а також тому, що висів навесні дає змогу повною мірою використати вегетаційний період. Яра пшениця найбільш поширена на територіях з коротким вегетаційним періодом. Збори пшениці складають близько 45 % зборів усіх основних зернових.

Традиційно найбільше посівів пшениці у воєводствах і повітах, які характеризуються добрими ґрунтами та високою технічною оснащеністю, а саме: у Валбжизькому, Замостському, Легницькому, Вроцлавському повітах, а також Опольському і Підкарпатському воєводствах (понад 35 % загальної кількості посівних площ).

Посіви ячменю концентруються в тих самих воєводствах, що й пшениця. Його збори зростали внаслідок інтенсифікації промислових сортів у західній Польщі. Особливо в східній і центральній частині переважає використання ячменю на корм. Популярною є його суміш з іншими зерновими, особливо вівсом.

Жито вирощують здебільшого індивідуальні господарства, які дають понад 3/4 його загальних зборів - переважно в центральній і східній частині країни. Найбільше його посівів у Підляському і Лодзинському воєводствах (понад 30 %). Найменше жита вирощується у південних воєводствах.

Посіви вівса концентруються у східній Польщі, що пов'язано зі значним використанням коней у цих господарствах. Його посіви зосереджені на територіях з найкоротшим вегетаційним періодом (Підляське, Підкарпатське, Люблінське).

Площа посівів картоплі в Польщі останнім часом тримається на рівні 1,7-1,8 млн. га, що виводить картоплю на друге місце в країні після зернових. Із відомих у світі двох тисяч видів картоплі в Польщі вирощується 30. Вирощують картоплю переважно індивідуальні господарства. Найбільша концентрація посівів спостерігається в центрально-східній частині Польщі. Її врожайність відносно низька і характеризується значними територіальними відмінами. Найвищі врожаї картоплі збирають у Великопольщі та Нижній Сілезії[5].

Вирощування цукрових буряків зосереджується в тих же регіонах, що й вирощування пшениці. Посіви цукрових буряків концентруються навколо цукрових заводів. До провідних за посівами регіонів належать Люблінське, Нижньосілезьке, Великопольське, Західнопоморське воєводства. Чимало посівів цукрових буряків у Мазовецькому і Підкарпатському воєводствах. До 1997 р. збори цієї культури вдалося збільшити до 17 млн. т, що відбулося внаслідок збільшення посівних площ (під впливом зростання ціни на цукор на світовому ринку) та значного підвищення врожайності.

Цукрові буряки вирощують переважно в індивідуальних господарствах (до 90 % збору). Це пов'язано з великою трудомісткістю, а також із використанням відходів як цінного корму для худоби.

Серед багатьох сортів олійних культур, що вирощуються в світі, у Польщі найбільш поширений ріпак. Збори зерна соняшника, льону, гарбузів і горіхів мають невелике значення для виробництва жирів та кормів. Збір ріпаку становить близько 98 % загальних зборів насіння олійних рослин. Його посіви займають понад 90 % посівних площ олійних культур. Однак протягом вже декількох років обсяги вирощування та зборів ріпаку систематично скорочуються. Це пояснюється тим, що популярність ріпакової олії зменшується, а також конкуренцією збоку виробників соєвої, оливкової та пальмової олії з імпортної сировини[15].

Вирощуванням ріпаку займаються переважно колективні господарства, а найкращий ефект дає його збір за допомогою комбайнів (понад 3/4 усіх зборів). Посіви ріпаку концентруються в Західній Польщі, особливо в Нижній Сілезії, Західному Помор'ї, Куявах і Жулавах.

Посіви інших технічних культур мають другорядне значення. В 1996 р. волокнисті рослини, тютюн і хміль займали разом тільки 10 тис. га посівної площі. Зниження потреб у лляних волокнах пов'язано з конкуренцією штучних волокон. Для посівів тютюну, особливо його продуктивних сортів, у Польщі немає сприятливих кліматичних умов. Вони займають близько 2 тис. га. Це багаторічні посіви, які вимагають доброго технічного оснащення.

Характерною ознакою всіх технічних культур є високі вимоги до ґрунту (вийняток становить льон), вологи і температури. Здебільшого ці рослини трудомісткі (окрім ріпаку). Поширення посівів промислових рослин зумовлені також близькістю відповідних підприємств їх переробки. Тому значна частка цих посівів сконцентрувалася в Західній Польщі, особливо у Нижній Сілезії, Куявах, Жулавах, Західному Помор'ї, Великопольщі. Крім цих регіонів вони мають велике значення в Малопольському, Підкарпатському і Люблінському воєводствах.

Кормові культури займають третє місце за посівними площами - після збіжжя і картоплі. На території Польщі поширено посіви багаторічних (конюшина) й однорічних (люпин, серадела) рослин, коренеплодів (кормові буряки, бруква), а також різного роду рослин з класу трав, у тому числі кормової кукурудзи. Їх спільною рисою є середні вимоги до грунтів і температури. Тому їх площі концентруються поблизу озер і на передгірних територіях. Останнім часом ареал посівів кормових культур зменшився, проте вони і надалі відіграють важливу роль у відгодівлі худоби в цих регіонах[12].

Польща - відомий у світі виробник овочів та фруктів. Важливу позицію держава займає в зборі порічок (перше місце в світі), полуниць (третє місце), малини (четверте), капусти (шосте), яблук (дев'яте), цибулі (дванадцяте).

Посіви овочів і фруктів мають найбільше значення для індивідуальних господарств Південної і Центральної Польщі. Більшість з них - теплолюбні й дуже трудомісткі. При переважній локалізації вирощування овочів і фруктів у цій частині країни, їх насадження розкинулись також навколо великих міст завдяки наявності тут ринків збуту. Найбільші анклави насаджень овочів і фруктів розташовано вздовж течії Вісли, що відповідає великій густоті населення території “ промислової Вісли ”, а також локалізації переробних підприємств. Це передусім мазовецький, верхньосілезький, малопольський, куявський і люблінський регіони. Насадження овочів і фруктів займають площу близько 500 тис. га, тобто понад 3,5 % загальної посівної площі. Їх загальна частка у вартості рослинної продукції перевищує 20 %, а у фізичному обсязі доходить до 40 %. Ці насадження найбільш ефективні в усьому рослинництві країни, навіть більш ефективні, ніж вирощування технічних культур.

Польща належить до країн з середнім рівнем розвитку тваринництва. В 1997 р. частка продукції тваринництва в загальній сільськогосподарській продукції становила 41%, а в товарній продукції сільського господарства -61,3 %. У більшості воєводств загальна вартість продукції тваринництва наближена до вартості продукції рослинництва, а в деяких навіть вища. Це стосується передусім воєводств Західної Польщі, з високим рівнем розвитку сільського господарства та інтенсивним вирощуванням технічних і кормових культур.

У загальній вартості продукції тваринництва найбільше значення має виробництво свинини, молока, яловичини, яєць. Відносно мале значення має виробництво вовни і баранини, розведення риби тощо.

Свинарство дає 39 % загальної вартості продукції тваринництва і 42 % товарної продукції, а розведення великої рогатої худоби - відповідно 40 % і 39 %[8].

Здавна великими центрами свинарства країни є Великопольська низовина і Куяви, дещо меншою мірою, східна частина Мазовецької низовини. Найбільше поголів'я свиней на 100 га ріллі мають Лещинський, Познанський, Торунський і Каліський повіти (200-300 голів). Вирощування свиней тут базується переважно на природних кормах, а також на кормових відходах харчової промисловості. В Східній Польщі, де розвиток свинарства спирається лише на природні корми, поголів'я свиней на 100 га ріллі значно менше (100-200 голів). Найнижчі показники мають гірські та передгірські території, а також північно-східні регіони.

Інший район інтенсивного вирощування худоби простягнувся від східної Великопольщі через Куяви, північну частину Мазовецької низовини аж до Сувальського поозер'я. Вирощування худоби в горах та північно-східній Польщі пов'язано з великими площами лукових пасовищ, а також зi сприятливими умовами вирощування кормових трав. Розвиток цієї галузі у Великопольщі i на Куявах базується більшою мірою на вирощуванні зернових i пасовищних кормових трав, а також на промислових кормових відходах[19].

У 1985-1993 pp. поголів'я худоби зменшилось на 2,8 млн. голів (26 %), у тому числі поголів'я корів - на 1,5 млн. (28 %). Різке зменшення поголів'я сталося в Західній Польщі, де вирощування тварин базувалось переважно на відходах промисловості і меншою мірою на природних пасовищах. Скорочення поголів'я триває, хоча й не так інтенсивно, і тепер налічує близько 7 млн. голів.

Зменшення виробництва тваринницької продукції в першій половині 1990-х років було результатом скорочення внутрішнього ринку збуту продукції тваринництва в умовах зниження рівня життя більшої частини населення країни. В 1991 - 1993 рр. споживання м'яса на одного жителя Польщі зменшилось з 68 до 63 кг, молока - з 231 до 209 л і масла з 5 до 4 кг на рік. Одночасно зростало споживання хлібобулочних виробів при незначному споживанні овочів і фруктів.

Покращення ситуації в галузі можна вбачати у створенні сприятливих умов для зростання експорту продовольства і врівноваження зовнішньоторговельного балансу, підтримання з часом позитивного сальдо в цьому обміні. Розвиток тваринництва в найближчі роки, відповідно до внутрішніх потреб і вимог експорту, вимагає від держави належної сільськогосподарської політики, яка повинна сприяти розвитку найбільш раціональних галузей свинарства і молочного тваринництва. Важливим елементом цієї політики повинна бути підтримка власного сільськогосподарського виробника перед зовнішньою конкуренцією[15].

Таблиця 4.4 Поголів'я тваринництва Польщі в 2001 році

4.3 Транспортна мережа